Вплив вирощування ремонтних телиць на молочну продуктивність корів-первісток української чорно-рябої молочної породи

Міністерство освіти і науки України

Подільський державний аграрно-технічний університет

Кафедра годівлі, розведення тварин та технології кормів

Дипломна робота

Виконала:

Студентка 5 курсу

Заочної форми навчання

Камалова Т.О.

Перевірив:

Шуплик В.В.

Кам`янець-Подільський

2015

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………3

1. Огляд літератури……………………………………………………….5

1.1. Українська чорно-ряба молочна порода……………………………5

1.2. Ріст і розвиток телиць української чорно-рябої молочної породи…………………………………………………………………………….11

1.3.Вплив різних факторів на молочну продуктивність корів…………………………………………………………………………….13

2. Умови, матеріал та методика досліджень…………………………..20

2.1. Характеристика умов проведення досліджень……………………20

2.2. Матеріал і методика досліджень……………………………………28

3. Власні дослідження……………………………………………………31

3.1. Годівля, утримання піддослідних тварин…………………………31

3.2. Ріст піддослідних тварин…………………………………………..35

3.3. Розвиток піддослідних тварин………………………………………39

3.4. Молочна продуктивність піддослідних тварин……………………………………………………………………………41

3.5. Первинна обробка молока………………………………………….43

4. Економічна оцінка результатів дослідження…………………………46

5. Охорона праці та безпека при надзвичайних ситуаціях………………………………………………………………………..47

6. Охорона навколишнього середовища………………………………50

Висновки і пропозиції виробництва…………………………………….53

Список використаних джерел……………………………………………55

Вступ

Інтенсифікація молочного скотарства нерозривно пов’язана з механізацією та автоматизацією трудомістких процесів, створенням міцної кормової бази, комплектуванням ферм високопродуктивною худобою, застосуванням технології, яка б ураховувала біологічні особливості тварин. У зв’язку з цим, виникає необхідність оцінки і добору тварин за рядом додаткових ознак (придатністю тварин до машинного доїння, їх стійкістю до захворювання маститами, міцністю копитного рогу, однорідністю тощо).

Селекція за технологічними якостями повинна бути спрямована на підвищення продуктивності, швидкості і повної молоковіддачі, більш ефективного використання доїльних установок, збереження здорового вим’я, і як наслідок зниження затрат на виробництво молока.

Вивчення продуктивних, технологічних і відтворних особливостей тварин української чорно-рябої молочної породи з метою її подальшого вдосконалення і раціонального використання має важливе наукове і практичне значення для успішного ведення селекційної роботи.

Молочне скотарство є найважливішою галуззю тваринництва нашої країни, оскільки забезпечує населення дієтичними продуктами харчування - молоком та яловичиною, які мають високі харчові якості і користуються підвищеним попитом у населення.

Молоко за споживчими властивостями займає друге місце після хліба, а за кількістю елементів харчування воно займає перше місце серед всіх продуктів тваринного походження.

З точки зору раціонального харчування в щоденному раціоні кожного жителя України повинно бути не менше 1 кг. молочних продуктів в перерахунку на молоко, з них не менше 0,5 л. молока в не переробленому вигляді (за винятком кип'ятіння і пастеризації). Нині ж, при виникненні кризової ситуації в Україні, низькою платоспроможністю населення, висока ціна молочних продуктів глибокої переробки (масла, сирів та ін.) робить їх недоступними для малозабезпеченого населення, частка незбираного молока в харчуванні жителів України складає до 80%. Тому існуюче положення відносно забезпечення країни молоком слід вважати критичним.

Україна має ідеальні умови для виробництва молока високої якості.

Із запровадженням промислових технологій виробництва молока та вдосконаленням методів селекції домінуючою стала чорно-ряба молочна порода, питома вага якої в 1996 році становила 38,2%. Порода відзначається високим генетичним потенціалом, однак в останні роки темпи генетичного покращення худоби дещо сповільнилися.

Тому метою наших досліджень було оцінити корів української чорно-рябої молочної породи за продуктивними і технологічними якостями в умовах ТОВ ім.. Б. Хмельницького с. Залісці Дунаєвецького району Хмельницької області.

Огляд літератури

Українська чорно-ряба молочна порода

Українська чорно-ряба молочна порода створена схрещуванням чорно-рябої худоби вітчизняної селекції з голштинською. Як порода затверджена наказом Мінсільгосппроду України від 26 квітня 1996.р. №127 «Про виведення української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби».

Організації-оригінатори: Інститут-розведення і генетики тварин УААН, Інститут тваринництва УААН, Інститут землеробства і тваринництва Західного регіону УААН, Інститут сільського господарства Полісся УААН, Вінницьке НВО «Еліта».

Автори породи: М.Я. Єфіменко, В.М. Макаров, М.С. Пелехатий, П.І. Хмара, М.В. Зубець, В.П. Буркат, В.Ю. Недава, В.І. Антоненко, С.С. Коваль, Ю.М. Карасик, Р.І. Баранчук, 3.Ф. Давиденко, Я.Н. Данилків, Б.Є. Подоба, Л.А. Дунець, Ю.П. Стрикало, М.Л. Бащенко, Ф.Ф. Ейснер, П.Ф. Волоха, І.Є. Пухліков, В.Г. Шустик, О.П. Циба.

Тварин чорно-рябої молочної породи розводять у всіх областях України. Загальний масив породи становить 2565 тис. голів, у т. ч. 1800 тис. корів і 960 бугаїв-плідників.

Жива маса дорослих корів – 600–650 кг, бугаїв – 850 – 1100 кг. Телиці при добрій годівлі досягають живої маси у 12 місяців 290–300 кг, у 18 – 400–420 кг, бугайці – відповідно 380–400 і 500–520 кг, маючи при цьому задовільні м'ясні якості.

Молочна продуктивність у кращих племінних стадах становить 6000–8000 кг молока жирністю 3,6–3,8%. Корови-рекордистки: Регата 7216 (3–13755–3,30), Крапка 108 (2–12227–4,08–499), Билина 1021 (2–10669–3,50), Рубрика 3425 (4–10543–4,29). Від корови Песизи 1514 за 11 лактацій одержано 80935 кг молока, Мензурки 229 КЧП-І54І за 10 лактацій – 75954 кг з вмістом жиру 3,64%, або 2765 кг молочного жиру.

Як показали результати численних досліджень, бугайці нової породи в оптимальних умовах вирощування за інтенсивністю приросту живої маси, виходом туші переважають ровесників вихідної материнської породи. Добові прирости до 18-місячного віку становлять 900–1000 і більше грамів. Витрати корму на 1 кг молока в базових племінних господарствах становлять 0,9–1,1 кг к. од., на 1 кг приросту живої маси молодняку – 6,5–7,2 к. од.

Екстер'єрні особливості. Тип будови тіла тварин чорно-рябої породи здебільшого молочний. Вони істотно переважають ровесниць вихідної материнської породи як за живою масою, так і за промірами. У них більша висота в холці, коса довжина тулуба, глибина й обхват грудей, дещо «підсушений», міцний кістяк.

Порода в цілому та її внутріпородні формування достатньо консолідовані за типом, рівнем продуктивності, технологічністю вимені. Ці ознаки успадковуються при розведенні тварин «в собі».

Відтворювальна здатність. За цим показником тварини чорно-рябої молочної породи не поступаються вихідним породам. Вік першого отелення корів коливається від 803 до 870 днів. Сервіс-період становить 85–100 днів. Його коливання зумовлені факторами навколишнього середовища, технологічними умовами утримання та годівлі.

Бугаї-плідники породи за об'ємом еякуляту, концентрацією сперми, активністю і запліднюючою здатністю не відрізняються від аналогів вихідних порід.

Генеалогічна структура породи включає три внутріпородні типи (центрально-східний, західний, поліський), три заводські типи (київський, подільський, харківський), шість ліній: Монтфреча 91779 КЧП-540, Суддина 1688624 КЧП-749, Астронавта 1696984 КЧП-735, Ельбруса 897 КГФ-10, Борда 33811246, Алема 5113607 і 55 високопродуктивних родин.

Найбільш високопродуктивні та типові для породи стада створені в племзаводах «Плосківський», «Бортничі», «Терезине», «Дзвінкове», «Чайка», «Олександрівка» Київської, «Велика Бурімка», «Маяк», «Україна» Черкаської, «Пасічна» Хмельницької, «Зоря» Рівненської, «Україна», «Кутузівка» Харківської, «Радехівський», «Оброшине» Львівської областей, дослідних господарствах Вінницького НВО «Еліта» та Інституту сільського господарства Полісся УААН.

Особливості генетичної структури за групами крові. Новій породі притаманна висока частота антигенів А, С, Е, F, L, Н' (більше 50%), низька (менше 10%) частота факторів R1 M, U', Н». За антигенами А, С, X1, U' порода схожа з голштинською, за факторами Е, Х2, V, L наближається до голландської породи. Оригінальними для неї є такі фактори, як R2 (частота його 44% проти 14,2 у голштинів, і – 12,2% у голландської породи), W (нижче, ніж у голштинської і голландської порід). Найбільш специфічними є фактори U і Н».

Резистентність. За даними дослідників, чорно-ряба молочна порода за резистентністю її тварин не поступається вихідним та іншим породам відповідного ареалу.

Перспективи розведення породи – використання тварин чорно-рябої породи, її структурних формувань в усіх зонах України, де створені нормальні умови годівлі й утримання для прояву їх генетичного потенціалу. Переважно рекомендуються зони Лісостепу і Полісся. [21]

За останні 35–40 років процес породоутворення розвивався найбільш інтенсивно і в широких масштабах. З одного боку, це пов'язано з розробкою нових, інтенсивних технологій, до яких традиційні породи виявились непридатними, з іншого – з розробкою методу штучного осіменіння тварин та можливістю тривалого зберігання сперми плідників.

Якщо 1955–1975 pp. відбувався процес заміни однієї породи іншою, то в наступному двадцятиріччі домінувало створення нових порід шляхом відтворного схрещування так званих комбінованих з бугаями спеціалізованих порід світової селекції.

Саме таким шляхом була створена нова порода чорно-рябої молочної худоби. Фактично до кінця 70-х років повністю завершилось поглинальне схрещування білоголової української породи, а також значною мірою симентальської, з бугаями чорно-рябої породи переважно голландської селекції. Цей процес супроводжувався деяким підвищенням молочності, вмісту жиру в молоці та покращанням технологічності вим'я у помісей. Проте істотних змін щодо основних селекційних ознак не відбулось.

Наприкінці 70-х років було висунуто концепцію й розроблено програму створення молочного типу чорно-рябої худоби. При цьому поліпшуючою визначено голштинську породу, яка вигідно відрізнялась від чорно-рябої високими надоями, великими розмірами, молочним типом будови тіла, добре розвиненим, «машинним» вим'ям, міцним кістяком. Передбачалось створити проміжним між вихідними породами тип худоби, що синтезує високий надій, технологічність голштинської, жирномолочність та задовільні м'ясні якості голландизованої чорно-рябої худоби.

Внаслідок схрещування вітчизняної чорно-рябої білоголової української, симентальської порід з голштинськими бугаями сформовано три внутріпородні типи нової породи, які відрізняються материнською основою, часткою спадковості поліпшуючої породи і залежно від цього – різним проявом селекційних ознак: центрально-східний, західний та поліський.

Найбільш крупний і високопродуктивний масив становить центрально-східний внутріпородний тип, створений на основі симентальської та голландської худоби з використанням, насамперед, чистопородних бугаїв-плідників голштинської породи. Частка спадковості поліпшуючої породи в цьому типі знаходиться в межах 5/8–7/8.

Тваринам цього типу притаманна міцна, щільна конституція, гармонійність будови тіла, чорно-ряба масть з перевагою чорних або білих плям. Вим'я ванноподібної чи чашоподібної форми, з великим запасом, щільно прикріплене і пропорційно розвинене. Голова чітко окреслена, продовгувата, часто з білою проточиною. Шия довга, з тонкою складчастою шкірою. Лопатки косо і щільно прилягають до тулуба, холка гостра, спина рівна і пряма, іноді з випинаючими остистими відростками, що не є вадою, поперек широкий і рівний, зад широкий, довгий, з незначним нахилом від маклоків до сідничних горбів, добре омускулений. Кінцівки міцні, скакальні суглоби добре розвинені. Характерним є добре розвинена середня частина тулуба виражений молочний трикутник. Ребра широко і косо поставлені, груди глибокі, середньої ширини.

Молочна продуктивність у кращих племінних стадах становить 6000–8000 кг молока жирністю 3,6–3,8%. У породі є чимало тварин з надоєм 10000 кг молока. Жива маса дорослих корів – 600–650 кг, бугаїв – 850–1100 кг. Телиці при добрій годівлі досягають живої маси у 12 міс. 290–300 кг, у 18 – 400–420, бугайці – відповідно 380–400 і 500–520 кг, мають при цьому задовільні м'ясні якості. Центрально-східний тип за чисельністю становить 65–70% поголів'я породи.

Дещо дрібніша чорно-ряба худоба західного регіону, в основі якої – представники європейської селекції: голландська, німецька, дещо в обмеженій кровності голштинська худоба. За будовою тіла тварини західного внутріпородного типу наближаються до центрально-східного, поступаючись йому за продуктивністю на 10–15%.

На Поліссі сформовано тип худоби, який є похідним від білоголової української, голландської порід. У неї частка спадковості голштинів невелика, тому їй притаманний некрупний, в основному комбінований тип тілобудови.

У складі породи та її внутріпородних типів представляються до апробації структурні формування: київський, харківський і подільський заводські типи, лінії бугаїв Монтфреча 91779 КЧП-540, Суддина 1696624 КЧП-749, Астронавта. 1696981 КЧП-735, Ельбруса 897 КГФ-10, Борда 33811246, Алема 5113607.

У нових лініях є достатня кількість продовжувачів для широкого розповсюдження. Так, в лінії Астронавта 56 оцінених бугаїв, в т.ч. 22 поліпшувачі, Монтфреча – 57 і 29, Суддина – ЗО і 17, Ельбруса – 43 і 13. Загальна кількість лінійних оцінюваних бугаїв – 286. В племінних стадах виведено десятки високопродуктивних родин та окремих тварин.

Загальний масив чорно-рябої молочної породи становить 2565 тис. голів, в т.ч. 1800 тис. корів і 950 бугаїв-плідників, за чисельністю порода вийшла на І місце в Україні.

Українська чорно-ряба порода та її структурні формування створена у господарствах Київської, Вінницької, Черкаської, Полтавської, Харківської, Хмельницької, Львівської, Рівненської, Житомирської, Волинської, Чернівецької областей.

Яка перспектива подальшої селекції чорно-рябої худоби в Україні? Без сумніву, перевага буде за спеціалізованим молочним типом, в який трансформуються вказані внутріпородні типи внаслідок використання плідників голштинської породи. Проте це перспектива. Форсувати даний процес, як показують результати досліджень абсолютної більшості науковців, недоцільно.

Створення окремих стад і навіть масивів чистопородної голштинської худоби можливе в тих умовах годівлі й утримання, які гарантують вже сьогодні або в найближчі 3–5 років одержання надоїв молока від корови 5–6 тис. кг і більше. Завдання науковців – визначити ці господарства і зони.

В умовах сьогодення основою селекції чорно-рябої худоби повинна бути не кровність за голштинською породою, що не є само метою, а, за тезою відомого вченого-селекціонера Ф.Ф. Ейснера, добір на підставі оцінки за власною продуктивністю, типом та якістю потомків тих тварин, які у конкретних умовах оплачують корми найбільшим виходом продукції за тривалого збереження високої плодючості й здоров'я. [3]

Ріст і розвиток телиць української чорно-рябої молочної породи.

Оптимальний вік першого отелення в звязку з величиною майбутньої молочної продуктивності і тривалістю господарського використання корів досі залишається предметом дискусії. Думка багатьох авторів зводиться до того, що величина надою первісток значною мірою залежить від їх віку та живої маси при отеленні [14].

Є.А. Новиков за результатами проведених дослідів на коровах чорно - рябої породи прийшов до висновку, що корови, які отелилися перший раз у віці 24-27 місяців, за весь період їх використання дали значно більше молока, ніж ті, які отелилися перший раз у віці біля 36 місяців. Аналогічну думку висловив і Ф.Ф. Ейснер, який вважає, що кращим віком першого отелення є вік 24-27 місяців [17, 30].

Як свідчать наукові дослідження і практичний досвід, інтенсивне вирощування ремонтного молодняку молочних порід з одержанням першого отелення у віці 24-27 міс., ефективне як з селекційної та господарської, так і з економічної точок зору. Осіменіння в оптимальні строки добре розвинених телиць дає змогу скоротити на 10-12% витрати на вирощування корів, оскільки за непродуктивний період при вирощуванні телиць щомісячно витрачається 180-200 корм. од.

Більш раннє парування телиць забезпечує також одержання більшої кількості молока в середньому на кожний рік життя тварини.

У сучасних рекомендаціях щодо використання телиць для відтворення вказується, що їх маса при першому осіменінні повинна становити не менше 70% від маси дорослої корови. Численними дослідженнями встановлено позитивний звязок між живою масою та розмірами телиць при першому осіменінні та їх наступною молочною продуктивністю [15].

Статева зрілість, або здатність до відтворення, настає у тварин значно раніше, причому, залежить це від їхніх видових і породних особливостей, а також від рівня та повноцінності годівлі. У телиць вона проявляється у віці 6-7 міс. За недостатній годівлі статеве дозрівання настає пізніше. Господарська зрілість - вік, коли можна осіменяти телиць, а бугайців використовувати як плідників.

Практикою встановлені такі середні оптимальні строки першого парування: телиць - 16-18 міс. Строки першого парування тварин залежать також від їхніх індивідуальних особливостей і скороспілості.

Сільськогосподарські тварини характеризуються великим строком біологічного довголіття. Тривалість продуктивної служби тварин значно менша від можливої тривалості життя. Зокрема, молочних корів використовують 8-10 років. Тварин, які становлять велику племінну цінність використовують значно довше.

Телиць осіменяють у віці 16 - 18 місяців за умови, що вони мають не менше 380 - 400 кг живої маси. Збільшення віку першого осіменіння небажане через збитки на вирощування та недоотримання молока, погіршення відтворної здатності. Вік першого отелення - 25-27 місяців.

Жива маса корів позитивно корелює з молочною продуктивністю. Особливо важливе значення величина живої маси має для корів - первісток. Відомо, що рівень надою, як основна ознака селекції молочних корів, повязаний з їх живою масою, бо великі тварини здатні споживати більше корму для утворення молока. Вказана закономірність не прямолінійна і тому підвищення надою може проходити при збільшенні живої маси корів лише до певного рівня [7, 11].

Вплив різних факторів на молочну продуктивність корів.

Сучасний розвиток аграрного сектора можливий лише через реалі- зацію значного потенціалу українського села шляхом впровадження прогресивних сучасних технологій, рівень яких відповідає світовим стандартам. Особливо актуальним є нині питання технологічного переозброєння тваринництва України. Пошук технологічних рішень модернізації тваринницької галузі країни має базуватися на ретельному критичному аналізі досягнень людства у цій області [2]. З-поміж заходів, що сприяють підвищенню продуктивності молочних стад, суттєве значення має вирощування корів-первісток бажаного типу і рівня продуктивності. Різні умови годівлі при вирощуванні молодняку можуть впливати на процеси росту і розвитку тварин, будову тіла, характер обміну речовин, формування майбутньої молочної продуктивності. Як інтенсивний, так і низький рівень годівлі ремонтних телиць може позначитися на молочній продуктивності вирощених корів [10]. При веденні молочного скотарства необхідно передбачити таку інтенсивність росту телиць, аби в усі вікові періоди вони за живою масою відповідали вимогам стандарту класу еліта-рекорд. Аналіз основних досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання проблеми. Розвиток молочного скотарства – важлива складова економічного і соціального стану народного господарства держави [9]. Для регулювання процесів розвитку сільськогосподарських тварин необхідно передусім опанувати закономірність морфофункціонального росту та специфічних властивостей організму на кожному періоді, етапі, стадії. Рівномірність й інтенсивність росту зазвичай оцінюють за впливом їх на живу масу і продуктивність тварин [4-5]. Для виявлення закономірностей росту Ю.В. Свечиним [26-27] запропоновано індекс формування організму тварин за різницею показників їх росту в суміжні (2, 4 і 6 місяців) вікові періоди вирощування. Значні селекційні досягнення у тваринництві розвинених країн світу зумовлені централізацією селекційного процесу поліпшення порід на базі створення автоматизованих інформаційних систем із широким використанням обчислювальної техніки, залученням сучасних стандартизованих методів вірогідної оцінки тварин за фено- і генотипом, розробки і реалізації оптимізованих селекційних програм за принципом великомасштабної селекції. Генетично запрограмована продуктивність може бути реалізована лише за сприятливих умов вирощування, догляду та використання тварин. Встановлено, що інтенсивність росту телиць різних генотипів тісно пов’язана з рівнем молочної продуктивності. Зниження інтенсивності вирощування телиць у період від 18 місяців і до першого отелення не дає можливості тваринам повністю реалізувати свій генетичний потенціал та молочної продуктивності [28]. Інтенсифікація скотарства пов’язана з безперервним підвищенням економічної ефективності за рахунок впровадження прогресивних технологій. Вирощування ремонтного молодняку повинно максимально сприяти формуванню високих продуктивних якостей тварин і бути економічно вигідним [1].

Продуктивність корів обумовлюється багатьма факторами, які можна розподілити на дві основні категорії: паратипові та генотипові.

До першої відносять - рівень і повноцінність годівлі, мікроклімат, умови утримання тварин та інші фактори зовнішнього середовища. За раціонального регулювання цих факторів можливо суттєво і швидко підвищити продуктивність корів, але не вище рівня, зумовленого їх спадковими можливостями.

Отже, до другої категорії факторів відносять - генотипові. Підвищення продуктивності тварин, яке обумовлено спадковими факторами, досягається селекцією. Порівняно з факторами середовища, останні забезпечують стійке збільшення продуктивності існуючого покоління. При цьому весь селекційний процес тісно повязаний з генетикою популяцій, що базується на вивченні складного комплексу факторів.

Рівень молочної продуктивності і склад молока визначаються великою кількістю чинників. За своїм впливом їх можна розділити на внутрішні і зовнішні. Перші обумовлюються генетичними даними і фізіологічним станом тварини, другі - зовнішнім середовищем.

До чинників зовнішнього середовища відносяться годівля, утримання тварин і клімат, до фізіологічних - період лактації; вік, вагітність, тічка, стан здоров'я. З внутрішніх чинників, що обумовлюють рівень молочної продуктивності і властивості молока, велике значення мають спадкові особливості тварин, що сформувалися завдяки племінній роботі з кожною окремою породою і стадом. Надій молочної корови на 35% - обумовлений годівлею і утриманням, на 25% - генетичними особливостями, на 25% - станом здоров'я тварини і на 15% - роком лактації і сезоном.

На рівень молочної продуктивності також впливає сезон отелення. Це зумовлено головним чином кліматичними факторами, умовами годівлі та утримання молочної худоби протягом року. Крім того, для правильної, більш точної оцінки популяційно-генетичних параметрів по стадах, племінних достоїнств бугаїв, результатів добору і підбору необхідно виключити вплив факторів навколишнього середовища. Одним з таких факторів, що впливають на оцінку генотипу тварин, є сезон отелення [13, 16].

Молочна продуктивність великої рогатої худоби відноситься до групи кількісних ознак, які значно змінюються під впливом умов життя. Звідси різноманітність фенотипів, яка спостерігається в кожному стаді, повинна розглядатися як результат відмінної реакції різних генотипів на умови середовища, в яких розвивалися і використовувалися тварини. Вплив умов годівлі та утримання на організм тварин і подальшу продуктивність є також одним із важливих факторів. Годівля сприяє більш повному виявленню генетичного потенціалу тварин. При вивченні питання щодо направленої зміни організму велике значення надається правильній організації годівлі сільськогосподарських тварин у різні періоди їх життя. Встановлено, що високий рівень годівлі та дотримання зоогігієнічних норм обумовлює підвищення обміну речовин, інтенсивний розвиток органів, прискорення росту і покращання репродуктивної здатності.

Основним методом удосконалення молочних порід є внутріпородна селекція. Цей метод оснований на закономірностях мінливості, спадковості і взаємозвязку господарсько-корисних ознак.

Великорослі корови молочного типу продуктивніші і вигідніші. Проте, якщо не враховувати тип худоби, то спостерігається криволінійний характер зв'язку між живою масою і молочністю корів. Зв'язані показники молочної продуктивності та живої маси корів після третього отелення і старше за бажаний тип наступні: 1000 кг молока і більше у тварин молочних порід з високим надоєм з розрахунку на 100 кг живої маси.

Якісний ремонт стада - важлива передумова підвищення темпів генетичного потенціалу молочної продуктивності корів. Інтенсивність росту телиць, які призначені для ремонту стада, має забезпечити максимальну молочну продуктивність тварин, впливати на економічну ефективність молочних ферм і в цілому обмежити вартість їх вирощування. Встановлено, що жива маса тварин, яка не відповідає стандарту вагового та лінійного росту, після їх отелення призводить до зниження молочної продуктивності та подовжує сервіс-період [23].

Висока економічна ефективність використання корів, яких вперше осіменяли в більш ранньому віці, досягається в основному за рахунок скорочення часу непродуктивного утримання телиць до їх осіменіння. Це сприяє подовженню тривалості періоду продуктивного використання корів, зростанню їх прижиттєвих надоїв і відтворної здатності, зниженню витрат на вирощування і, як результат, - вищій економічній ефективності використання маточного поголівя [12].

Більшість ознак, за якими ведеться селекція великої рогатої худоби, звязана між собою. Зміна будь - якої властивості організму, неминуче тягне за собою його загальну перебудову і перш за все тих властивостей, які знаходяться в певному і найбільш тісному функціональному звязку з ознакою, яка змінилася.

Дослідження в галузі генетики, селекції, онтогенезу показали, що для популяції живих організмів найбільш характерний кореляційний, а не функціональний звязок між ознаками. Характер цього звязку дуже різноманітний і залежить від конкретних умов розвитку популяції.

Взаємозвязки, які існують в організмі, не абсолютні, а знаходяться під контролем і управлінням природного і штучного добору. В процесі добору можуть виникати позитивні і негативні кореляції. Певні кореляції можуть утворюватися і під впливом середовища. Однак більшість з них є не що інше, як наслідок спільного впливу генетичних і середовищних факторів [19].

Встановлення рівня молочної продуктивності корів за їх зовнішнім виглядом давно приваблювало тваринників, як вчених, так і практиків. Кращі з них достатньо вірогідно судять про продуктивні можливості корів, наприклад, за станом вим'я - його величиною, формою і консистенцією. Корови з ванноподібною і чашоподібною формами вимя мають підвищені надої. Позитивний звязок між морфологічними і функціональними особливостями вимя реєстрували в своїх дослідженнях багато вчених [6, 22, 24].

Що ж до показників екстер'єру в цілому, то зоотехнічна література багата суперечливими даними про звязок екстерєру і величини надою корів.

Необхідною передумовою підтримання чисельності поголів'я та забезпечення високого рівня виробництва тваринницької продукції є відтворення тварин.

Процес відтворення в кожному господарстві визначається видовими та породно-біологічними особливостями тварин, конкретними природними і економічними умовами, а також зоотехнічними вимогами до тварин.

Дослідження щодо поліпшення відтворної здатності маточного поголівя великої рогатої худоби займають одне з чільних місць у наукових програмах Інституту розведення та генетики тварин УААН впродовж довгого часу. Господарське значення цієї проблеми пояснюється тим, що збитки від неплідності корів досить великі [18, 26].

Одним з показників відтворювальної здатності є тривалість сервіс-періоду. Час від отелення до плідного осіменіння залежить передусім від характеру перебігу післяотельного періоду, який характеризується значними змінами в організмі самок.

Вченими доведено, що заплідненість корів при сервіс-періоді, тривалістю менше 30 днів знижується до 25-30%, а подовження його понад 90 днів економічно недоцільне, тому що зростають тривалість лактації та міжотельного періоду .

Важливим показником є міжотельний період. За норму прийнято його тривалість в 365 днів. Тривалість понад 365 днів призводить до зниження надоїв. У господарстві міжотельний період коливається в межах 360 - 380 днів.

Плодючість великої рогатої худоби являє собою біологічну ознаку, яка складається з ряду показників відтворної здатності. Важливими показниками оцінки плодючості корів є запліднюваність їх після першого осіменіння та індекс осіменіння.

Запліднювальна здатність маток після першого осіменіння - це відношення кількості тварин, які запліднилися до всіх, яких осіменяли протягом певного періоду.

Сухостійний період - проміжок від запуску до отелення. Короткий (менше 30 днів) і довгий (понад 80 днів) сухостійний періоди негативно відображаються на молочній продуктивності. Його скорочення також негативно впливає на ріст теляти в останній період внутрішньоутробного розвитку і на підготовленість корови до наступної лактації, а збільшення помітно підвищує невиробничі витрати на утримання молочного стада. Тривалість сухостійного періоду впливає на ріст плоду, якість молозива і майбутню молочну продуктивність корови.

Сухостійний період є найбільш напруженим, оскільки саме в цей період відбувається інтенсивний ріст плоду та підготовка організму матері до нової лактації. Недостатнє забезпечення раціону, саме в цей період, вітамінами і мінеральними речовинами, призводить до порушення метаболічних процесів в організмі тільних тварин, що в свою чергу може призвести до виникнення родових і післяродових ускладнень, а також до зниження молочної продуктивності. Отже, основну увагу необхідно приділяти профілактиці порушень обміну речовин під час сухостійного періоду [8, 28].

Умови, матеріал та методика досліджень

2.1 Характеристика умов проведення досліджень.

Дослідження проводились в умовах ТОВ ім.. Б. Хмельницького с. Залісці Дунаєвецького району Хмельницької області. ТОВ ім.. Б. Хмельницького розміщується на відстані 15 кілометрів від районного центру міста Дунаївці, та за 80 км до обласного центру міста Хмельницького. Найближча залізнична станція Балин розміщена за 6 кілометрів. Через територію товариства проходить автомобільна дорога, обласного значення, що забезпечує відмінний зв’язок з підприємствами переробної промисловості.

Землі ТОВ розміщені в зоні лісостепу, що характеризується помірним середньо вологим кліматом, сприятливим для вирощування всіх видів сільськогосподарських культур, районованих для даної зони. Наявність кормових культур сприяє розведенню всіх видів сільськогосподарських тварин.

Середньорічна температура повітря становить +5 – 60 С. Максимальна температура за останні роки становила +370 С, а мінімальна – 280 С.

Настання перших морозів спостерігається з 25 вересня, середні строки з 10 жовтня, останніх весняних – 10 травня і починаючи з 20 листопада (середні дані) випадає сніг. Тривалість без морозного періоду складає: найменше – 145 днів, середня – 170 – 180 днів, найбільша – 210 –220 днів. Сніг сходить саме раніше 5 – березня, середня – 10 квітня і самий пізній час – 22 квітня.

Середньорічна кількість опадів складає в середньому 550 – 650 мм. Максимальна кількість опадів випадає в літні місяці липень, серпень а іноді і в вересні. Останніми роками в період найбільш інтенсивної вегетації трав (травень, червень) випадає мало дощів, що негативно впливає на урожайність всіх видів сільськогосподарських культур.

Переважаючі вітри літом – східні і південно–східні , зимою західні і північно–західні.

Рельєф місцевості рівний з незначними западинами.

В таблиці 2.1 приведено структуру посівних площ і урожайність сільськогосподарських культуру 2014 році

Таблиця 2.1

Структура посівних площ і урожайність сільськогосподарських культур у 2014 році

Показник	Площа, га	Структура, %	Урожайність, ц/га.
Загальна земельна площа	1714	х	-
у т. ч. рілля	1636	100	-
Зернові та зернобобові – всього	799	48,8	40,8
у т.ч.: - кукурудза на зерно	125	7,6	57,9
- ячмінь	222	13,6	34,3
Технічні – всього	463	28,3	х
у т. ч. соя	202	12,3	19,1
соняшник	46	2,8	11,7
ріпак	215	13,1	24,7
Кукурудза на силос	119	7,2	243,1
Кукурудза на зелений корм	45	1,2	106,7
Багаторічні трави – всього	190	11,6	х
у т.ч.: - на зелений корм	55	3,3	298,0
- на сіно	43	2,6	102,0
- на сінаж	92	5,6	110,0
Однорічні трави – всього	65	3,9	х
у т.ч.: - на зелений корм	65	3,9	110,7
- на сіно, сінаж	-	-	-
Природні кормові угіддя	-	-	-

Як видно із даних таблиці 2.1 ТОВ ім.. Б. Хмельницького відноситься до господарств середніх розмірів із земельною площею 1714 га, в тому числі рілля 1636 г. Розораність земель досить висока і складає 95,4%. Виходячи із структури посівних площ можна зробити висновок про спеціалізацію господарства. Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур так як зернові та зернобобові складають 48,8, а технічні 28,3%. Із технічних культур в господарстві вирощують сою, ріпак і соняшник. Господарство не вирощує ні цукрового ні кормового буряку. Багаторічні трави в структурі посівів займають лише 11,6%, що дуже мало. Посіви однорічних також в господарстві не значні і займають в структурі лише 3,9%. Всього кормові культури займають 23,9%.

Аналізуючи урожайність сіяних культур можна зробити висновок, що їх урожайність розміщується на середньому рівні. Так урожайність зернових та зернобобових склала 40,8, ячменю – 34,3, кукурудзи – 57,9, сої – 19,1 ц.

Невисокими є показники урожайності культур кормового клину так кукурудза на силос і зелений корм дали по 243,1 і 106,7 ц для умов дунаєвецького району це показник нижче середнього. Середньою урожайність показали багаторічні та однорічні трави.

Виходячи з проведеного аналізу можна припустити, що в галузі тваринництва проблем із забезпеченням високоякісними кормами не повинно бути.

В таблиці 2.2 приведено забезпеченість тваринництва господарства кормами в 2014 році.

Таблиця 2.2

Забезпеченість тваринництва кормами у 2014 р.

Корм	Потреба	Наявність	% забезпечення
	в натурі, ц	кормових одиниць	в натурі, ц	кормових одиниць
Грубі:	2943	945	12024	3861	408,5
у т.ч. сіно	1228	602	1325	650	107,8
Соковиті:	12980	2355	38330	7024	298,2
у т.ч. силос	8035	1366	21405	3639	266,3
сінаж	4945	989	16925	3385	342,2
Зелені	11681	2570	11708	2576	100,2
Концентровані	2172	2390	1915	2107	88,1
Всього кормових одиниць	х	8260	х	15568	188,4

Як видно з даних таблиці 2.2 забезпеченість тваринництва кормами досить висока в загальному потреба складала 8260 ц кормових одиниць, а фактично заготовлено 15568 ц, або 188,4% від річної потреби. Разом з тим потрібно відмітити, що в господарстві трьох річний запас таких кормів як силос, сінаж грубі.

Такий стан із забезпеченням кормами дає можливість зробити висновок про сприятливі умови для розвитку галузі тваринництва.

В таблиці 2.3 приведено дані по чисельності поголів’я сільськогосподарських тварин, що утримуються в господарстві.

Таблиця 2.3

Поголів’я тварин та їх продуктивність

Показник	Роки	2014 в % до 2012 р.
	2012	2013	2014
Велика рогата худоба – всього, гол.	352	718	680	193,1
у т.ч. молочного напрямку продуктивності	352	648	580	164,7
з них: - корови	130	130	130	100,0
- нетелі	66	109	56	84,8
- телиці до 6-міс.	20	36	29	145,0
- телиці 6-12 міс.	19	37	31	163,1
- телиці 13-18 міс.	47	42	96	204,2
- бугайці	-	294	238	-
м’ясного напрямку продуктивності	70	70	100	142,8
з них корови	70	70	100	142,8
Свині – всього, гол.	352	356	416	118,1
у т.ч. основні свиноматки	30	30	30	100,0
підсисні поросята	39	65	141	361,5
ремонтний молодняк	45	51	20	44,4
молодняк на вирощуванні і відгодівлі	238	210	222	93,2
Коні – всього, гол.	37	34	35	94,5
у т.ч. конематки	10	10	10	100,0
Бджоли, бджолосімей	50	60	70	140,0
Удій на корову, кг	4697	4752	6420	136,6
Одержано телят на 100 корів, гол	96	117	94	97,9
Середньодобовий приріст, г
великої рогатої худоби	526	538	540	102,6
свиней	208	279	220	105,7

Як видно із таблиці 2.3 в господарстві розводять велику рогату худобу, свиней, коней і бджоли. Проте поголів’я тварин в господарстві є не чисельним. Так великої рогатої худоби в господарстві утримується 680 голів. В цілому поголів’я тварин за три останні роки зросло на 93,1%. Поголів’я молочних корів є стабільним і нараховує 130 голів.

Поголів’я свиней в господарстві зросло на 18,1% в порівняні з 2012 роком. Кількість основних свиноматок не збільшувалось і залишилось на попередньому рівні 30 голів. Негативним в розведенні свиней є скорочення ремонтного молодняку на 63,6% до базового року.

Чисельність коней скоротилась на 5,5%, проте кількість кобиломаток залишилась таж сама 10 голів.

В господарстві утримується 70 бджолосімей, кількість бджолосімей за проаналізований період зросло на 20 сімей.

Аналіз продуктивності тварин показав, що удій на корову в 2014 році зріс на 36,6% порівняно з базовим роком і склав 6420 кг. Разом з тим погіршилось відтворення поголів’я так на 100 корів одержано 94 теляти, або 97,9% до базового року. Даний показник залишається високим.

Потрібно також сказати про недостатні середньодобові прирости на вирощуванні великої рогатої худоби та свиней. При вирощуванні великої рогатої худоби в ТОВ ім. Б.Хмельницького середньодобовий приріст склав лише 540 г, що дещо мало в порівнянні із сучасними технологічними параметрами. Проте порівняно із 2012 роком даний показник зріс на 14 г, або на 2,6%.

Ще гірша ситуація з вирощуванням свиней середньодобовий приріст за 2013 рік склав 220 грам, що практично в чотири рази менше ніж вимагають сучасні реалії. Вирощування однієї свині від народження до маси 100 кг проходить за 450 днів. При таких показниках ні про яку економічну ефективність вирощування тварин говорити не приходиться.

В умовах ринкової економіки основними показниками виробничої діяльності галузі тваринництва є чистий прибуток від продажу товарної продукції і рівень її рентабельності. Дані показники дають можливість прогнозувати подальший розвиток галузі тваринництва в даному господарстві.

В таблиці 2.4 приведено дані по економічній ефективності виробництва продукції тваринництва в ТОВ ім. Б. Хмельницького.

Таблиця 2.4

Ефективність виробництва продукції тваринництва у 2014 році

Показник	Продукція тваринництва
	молоко	приріст живої маси	мед
		великої рогатої худоби	свиней
Валове виробництво, ц	8347	875	236	1250
Продано, ц	8347	782	193	187
Товарність продукції, %	100	89,3	81,8	14,9
Загальна собівартість продукції, тис. грн.	1941,7	2041,0	559,5	9,9
Собівартість 1 ц, грн.	232,6	2609	2898	52,9
Витрачено кормів всього, ц корм. од.	10004	9620	3310	-
у т. ч. на 1 кг, продукції	1,19	10,99	14,02	-
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	2620,3	872,6	287,0	4,1
Чистий прибуток, тис. грн.	678,6	- 1168,4	- 272,5	-5,8
у т. ч. на одну голову, грн.	5220	- 1906	- 605	- 82,8
Рівень рентабельності, %	34,9	-	-	-

Дані приведені в таблиці 2.4 свідчать, що галузь тваринництва в ТОВ ім. Б.Хмельницького в 2014 році принесла збитків на суму 768,1 тис. гривень. Молочне скотарство принесло прибутків на суму 678,6 тис. грн. при рентабельності 34,9 %, вирощування великої рогатої худоби принесло збитків на суму – 1168,4 тис. грн., свинарство – 272,5 тис. грн., бджільництво 5,8 тис. грн.

При такому економічному стані галузі можна прогнозувати відмову керівництва господарства від подальшого розведення свиней тварин і бджіл.

2.2. матеріал і методика досліджень

Матеріалом для написання дипломної роботи послужили матеріали первинного зоотехнічного і бухгалтерського обліку по молочнотоварній фермі великої рогатої худоби української чорно–рябої молочної породи ТОВ ім. Б. Хмельницького с. Залісці Дунаєвецького району Хмельницької області. При написані дипломної роботи використано метод спостереження, аналізу і порівняння.

Схема досліду приведена в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Схема досліду

№ п/п	Група	Стать	Порода	Кількість голів	Маса при народженні, кг
1	І	телички	УЧРМ	21	до 28
2	ІІ	телички	УЧРМ	22	29 і більше

Дослідження проводились методом господарського досліду. Сформовано дві групи теличок при формуванні лімітуючим фактором була жива маса при народженні. Формування піддослідних груп відбулось за принципом аналогів.

Зважування тварин проводилось у такі вікові періоди: при народженні, 3, 6, 9, 12, 15, 18 місяців. Зважували тварин ранком до годівлі на тваринних вагах. За показниками живої маси у різні вікові періоди визначали абсолютний і середньодобовий, відносний прирости.

Абсолютний приріст визначали за формулою: А П = W1– W0. (1)

де, А – абсолютний приріст, W1 – кінцева жива маса, W0 – початкова жива маса.

Середньодобовий приріст визначали за формулою: (2)

де, СД – середньодобовий приріст; W1 – кінцева жива маса, W0 – початкова жива маса.

Відносний приріс вираховували за формулою Броді–Шмальгаузена:

(3)

Лінійний ріст телиць вивчали, згідно загальноприйнятих методик, провівши вимірювання піддослідних тварин у віці 18 місяців за такими промірами: висота в холці, висота в крижах, глибина грудей, обхват грудей за лопатками, коса довжина тулуба, ширина в маклоках, обхват п’ястка, ширина грудей за лопатками.

За матеріалами зоотехнічного і племінного обліку у корів первісток аналізували такі показники: надій молока за лактацію кг, вміст жиру в молоці %, кількість молочного жиру кг, живу масу кг.

Коефіцієнт молочності визначали за формулою запропонованою Н.П.Погрібною, Б. А. Багрієм [29]:

КМ=(Х100) ЖМ, (4)

де: КМ- коефіцієнт молочності;

Х - середній надій молока стандартної жирності (кг);

ЖМ - середня жива маса корів (кг).

Коефіцієнт постійності лактації визначали за формулою Веселовського

(5)

де: Х - коефіцієнт постійності лактації, %;

А - фактичний надій за лактацію, кг;

В- вищий добовий надій, кг;

n - число днів лактації.

Вищий добовий надій визначали за Вільсоном, як 1/200 частину надою за лактацію.

Одержані дані оброблені статистично за методикою, описаною Г.Ф. Лакіним [18]. При біометричній обробці матеріалів досліджень вираховували середню арифметичну (M) і її помилку (m), коефіцієнт варіації (CV), вірогідність різниці (td).

Економічну ефективність вирощування молодняку визначали на основі фактичних показників 2014 року.

Власні дослідження

3.1. Годівля, утримання піддослідних тварин

У молочному скотарстві розрізняють три періоди вирощування молодняку: молозивний, молочний і після молочний. Молозивний період триває 7–10 днів. Теля через 30–60 хв. після народження повинно отримати 1–2 кг молозива. Більша даванка його може спричинити розлади у травному каналі. Потім кількість молозива й молока поступово збільшують і доводять до 1/5–1/4 живої маси теляти.

У кишківник новонароджених легко проникають мікроби, які потрапляють у кров і спричинюють різні захворювання, тому що в крові телят немає білка глобуліну — носія імунних тіл. Глобулін надходить в організм новонародженого з молозивом і зумовлює розвиток захисних імунобіологічних властивостей.

Племінним теличкам за молочний період випоюють 300–400 кг незбираного молока і 500–800 кг збираного з такого розрахунку, щоб вони з ним одержали 10–12 кг молочного жиру. Надремонтному молодняку незбираного молока випоюють 200–250 кг, а збираного – 500–700 кг.

Із 7–10–денного віку телят привчають до поїдання сіна. Концентровані корми починають давати з 15–20–го дня, а соковиті – на другому місяці життя. За 6 міс, залежно від норми молочних кормів, концентрованих згодовують із розрахунку на одну голову 170–225 кг.

У зимовий період телятам згодовують 2–3 кг сіна, 5–6 – силосу і 1–1,5 кг концентрованих кормів із розрахунку на 100 кг живої маси. Влітку грубі й соковиті корми замінюють зеленою масою. Телятам у 2 міс згодовують 3–4 кг, 4–10 і в 6–12 міс – 18–20 кг.

Недоліком годівлі телят в період від народження до шести місяців є відсутність в раціоні годівлі збираного молока, або відвійок. При такій схемі годівлі виростити корову з продуктивністю більше 4000 кг молока дуже важко.

У літній період основними кормами для ремонтних телиць є зелена маса, солома та концентровані корми. Зелені корми, для годівлі молодняку, використовуються згідно схеми зеленого конвеєра, який прийнятий в господарстві. На жаль, в господарстві відсутні літні табори для випасання ремонтних телиць, що на наш погляд, в деякій мірі негативно впливає на ріст і розвиток, і на їх стан здоров’я.

У зимово–стійловий період основними кормами для телиць є сіно, силос кукурудзяний, сінаж із конюшини та концентрати (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Раціони годівлі ремонтних телиць, кг

Корми	Телиці віком 12 місяців	Телиці віком 18 місяців
	літо	зима	літо	зима
Зелена маса	23,0	–	26,0	–
Сіно різне	–	1,5	–	1,5
Силос кукурудзяний	–	9,0	–	11,0
Сінаж конюшини	–	3,0	–	3,0
Дерть пшенична	1,5	0,5	1,0	1,0
Дерть ячмінна	–	0,5	1,0	0,5

В структурі раціону на літній період для теличок віком до 12 місяців, 66,4% поживності займають зелені корми і 33,6% – концентровані корми. В зимовому раціоні 19,6% займають грубі корми, 58,3% – соковиті і 22,1% – концентровані корми. В структурі раціону для телиць 18 місячного віку на літній період зелена маса займає 61% поживності, а концентрати – 39%. В зимовий період 17% займають грубі корми, 54% – соковиті корми і 26% – концентровані.

Основним завданням вирощування телиць з 12–ти до18–місячного віку є забезпечення умов для їх нормального росту, розвитку і своєчасного запліднення. У цей період тваринам згодовують такі корми: сіно конюшини, силос кукурудзяний, сінаж конюшини і комбікорми.

У цілому, слід відмітити, що раціони годівлі для ремонтного молодняку в господарстві складають лише по шести показниках. Що не може забезпечити сучасних вимог до годівлі тварин. крім того господарство не проводило в останній рік закупівлі мінеральної підгодівлі для тварин.

Основна мета вирощування молодняку — поповнення стада високопродуктивними тваринами. Щоб виростити худобу, яка б повною мірою виявляла генетично закладені можливості продуктивності, необхідно з перших днів вирощування телят створювати оптимальні умови утримання, що забезпечить нормальний ріст і розвиток тварин.

Молодняк розподіляють на ремонтний та надремонтний. Телята, одержані від корів селекційного ядра і добре розвинені, надходять у групу ремонтного молодняку, для них створюють кращі умови годівлі, їм більше випоюють молочних кормів. Надремонтний молодняк – це тварини, отримані від корів із меншою продуктивністю і нетелів призначені для вирощування на м’ясо.

Зразу після народження телятка після обсихання і випойки молозива переводяться у індивідуальні клітки на свіжому повітрі. В даних клітках вони утримуються до двох місяців після чого переводяться у приміщення. Приміщення для утримання ремонтного молодняку в ТОВ ім. Б. Хмельницького, до шести місяців двох рядне обладнане станками для утримання телят групами по 10 голів.

Між рядами станків проходить кормовий і технологічний прохід. Температура в телятнику коливається від 8–16 °С, оптимальна вологість повітря –70–75 %. Проте бувають моменти коли температурні параметри і вологість не відповідають гігієнічним параметрам особливо в зимовий і весняний періоди.

В літній період молодняк утримують на вигульних дворах обладнаних накриттям від сонця і дощу. Вони утримуються групами по 30 голів.

До шестимісячного віку бички і телички утримуються разом. В шестимісячному віці із теличок формують групи по 60 голів. В літній період вони утримуються на вигульних дворах без прив’язно в зимовий в приміщеннях на прив’язі.

Бажано було б в господарстві утримувати ремонтний молодняк теличок, в літній, на випасах, проте в господарстві 100% розораність земельних угідь і випаси відсутні. Випасання теличок знизило би собівартість вирощування позитивно впливає на міцність кістяка, розвиток м’язової тканини, внутрішніх органів, накопичення в організмі мінеральних речовин, вітамінів і підвищення резистентності організму до різних захворювань.

Роздавання кормів, напування, видалення гною, вентиляція приміщень механізовані. Роздавання кормів проводиться при допомозі кормороздавача КТУ–10. концентровані корми роздаються вручну.

Видалення гною з приміщень здійснюється при допомозі гнойового транспортеру ТСН–160, вигульні площадки чистяться раз в рік бульдозером.

В приміщеннях для напування використовуються автонапувалки АП – 1А призначені для напування двох тварин при прив’язному утриманні.

В літній період напування тварин проводиться при допомозі корит розміщених на вигульних площадках.

В приміщеннях мікроклімат підтримується при допомозі комплекту обладнання припливно–витяжної установки ПВУ–6.

3.2. ріст піддослідних тварин

Господарські ознаки свійських тварин розвиваються в процесі розвитку організму в період його онтогенезу. Розвиток організму є результат взаємодії спадкової основи, отриманої від батьків, і умов зовнішнього середовища.

Племінні якості і продуктивність сільськогосподарських тварин нерозривно пов’язані з віковими особливостями кожного індивідууму.

В таблиці 3.6 приведено динаміку живої маси піддослідних тварин по періодах вирощування.

Таблиця 3.2

Жива маса піддослідних теличок по періодах вирощування, кг

Вік, міс	Групи
	І	ІІ
	M ± m	Cv %	M ± m	Cv %
0	26,5±0,94	16,2	31,8±0,93	13,7
3	96,0±1,60	7,65	102,6±1,67	7,63
6	160,7±2,38	6,79	168,5±2,30	6,39
9	221,4±3,12	6,45	227,3±2,57	5,31
12	276,4±3,45	5,73	281,5±2,79	4,65
15	325,0±3,68	5,19	332,4±2,87	4,05
18	370,0±3,81	4,72	380,0±3,01	3,72

Аналіз даних приведених в таблиці 3.2 показав, що при народженні телички першої групи мали живу масу 26,5 кг, що на 5,3 кг менше ніж у тварин другої групи. Подальше вирощування теличок показало, що в однакових умовах утримання і годівлі телички другої групи у всі вікові періоди переважають ровесниць першої групи. У віці 18 місяців перевага склала 10 кг. Проте різниця між групами за живою масою перебувала в межах статистичної похибки.

Більш точно ріст піддослідних телиць характеризує величина абсолютного приросту (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Абсолютний приріст живої маси піддослідних телиць, кг

Період, міс.	Групи
	І	ІІ
	M ± m	Cv, %	M ± m	Cv, %
0-3	69,4±1,22	7,87	70,7±1,04	6,75
3-6	64,8±1,05	7,26	65,9±0,99	6,88
6-9	60,6±1,11	7,60	58,8±0,80	6,22
19-12	55,0±1,03	8,37	54,1±0,94	7,99
12-15	48,6±0,95	8,76	50,9±0,75	6,77
15-18	44,8±0,71	7,06	47,5±0,69	6,61

За величиною абсолютного приросту телички другої групи переважали ровесниць першої групи не у всі періоди вирощування так перевага спостерігалась у вікові періоди 0-3, 12-15 і 15-18 місяців в інші періоди переважали телички першої групи. Різниця між групами незначна і перебуває в межах статистичної похибки.

Величина середньодобових приростів по періодах вирощування має важливий вплив на формування майбутньої корови. Тому згідно існуючих рекомендацій по вирощуванню ремонтних телиць в перші місяці життя прирости повинні бути на рівні 750 грам із поступовим зниженням до рівня 500-550 грам у віці 18 місяців. Такий рівень середньодобових приростів дозволяє сформувати майбутню корову із добрими відтворними функціями і високою продуктивністю.

Більш точну картину росту теличок характеризує величина середньодобових промірів по періодах вирощування (табл.. 3.4).

Таблиця 3.4

Середньодобовий приріст живої маси піддослідних телиць, г

Вік, міс.	Групи
	І	ІІ
	M ± m	Cv, %	M ± m	Cv, %
0-3	771±14,1	7,8	786±12,8	6,7
3-6	720±12,3	7,2	733±11,2	6,8
6-9	674±12,5	8,2	654±9,7	6,2
19-12	611±11,9	8,3	602±10,1	7,9
12-15	540±11,4	8,7	566±8,4	6,7
15-18	498±8,7	7,6	528±8,8	6,6

Із приведених даних видно, що в період від народження до шести місяців величина середньодобових приростів склала по першій групі 771–720 грам, а по другій 786–733 грами. Різниця між групами присутня і на користь теличок другої групи проте вона є недостовірною. В наступні періоди 6-9 і 9-12 місяців спостерігається перевага теличок першої групи на 20–9 грам. І в період від 12 до 18 місяців знову спостерігається перевага другої групи.

В таблиці 3.5 приведено показники відносного приросту.

Приведені дані свідчать, що ріст теличок відбувався згідно загальних принципів росту великої рогатої худоби. Телички обох груп мали високу інтенсивність росту в перші три місяці із подальшим її зменшенням.

Таблиця 3.5

Відносний приріст живої маси піддослідних телиць, %

Вік, міс.	Групи
	І	ІІ
	M ± m	Cv, %	M ± m	Cv, %
0-3	267,5±9,08	15,1	225,9±6,26	12,6
3-6	67,7±0,97	6,4	64,5±1,02	7,2
6-9	37,8±0,60	7,1	35,0±0,60	7,8
19-12	24,9±0,53	9,5	23,8±0,48	9,1
12-15	17,6±0,39	9,9	18,1±0,34	8,6
15-18	13,8±0,26	8,4	14,3±0,23	7,3

На основі вивчення росту піддослідних тварин не встановлено суттєвого впливу живої маси теличок при народженні на їх подальший ріст, хоча незначна, статистично не достовірна, різниця в рості відмічена на користь теличок із більшою живою масою.

3.3 Розвиток піддослідних тварин

В умовах ринкової економіки і диктату технологій у виробництві продукції тваринництва перед спеціалістами тваринництва стоять завдання по формуванню добре розвинених технологічно придатних тварин.

В таблиці 3.6 приведено дані по величині основних промірів у піддослідних тварин у віці 18 місяців.

Таблиця 3.6

Проміри піддослідних телиць у віці 18-ти місяців, см

Проміри	Групи
	І	ІІ
	M ± m	Cv %	M ± m	Cv %
Висота в: холці	125,0±0,31	1,1	126,1±0,24	0,9
Висота в крижах	130,4±0,27	0,9	132,6±0,31	1,1
Глибина грудей	66,3±0,19	1,5	67,1±0,18	1,2
Ширина грудей	41,5±0,13	1,4	42,8±0,17	1,9
Ширина в: маклоках	51,4±0,11	1,0	52,2±0,21	1,8
Ширина в сідничних горбах	25,5±0,15	2,6	26,8±0,16	2,7
Коса довжина тулуба	147,1±0,18	0,5	147,6±0,20	0,6
Обхват: грудей	175,2±0,15	0,4	177,1±0,22	0,6
Обхват п’ястка	17,7±0,16	4,1	18,2±0,13	3,3

Як видно з приведених даних телички другої групи за всіма промірами як висотними так і широтними переважали теличок першої, проте перевага між тваринами була не значна і перебувала в межах статистичної помилки.

Порівняння одержаних даних із даними різних дослідників дозволяє зробити висновок про добрий розвиток тварин обох груп і відповідність їх величин середнім даним по породі.

В таблиці 3.7 приведено дані по величині індексів тілобудови піддослідних тварин.

Таблиця 3.7

Індекси будови тіла піддослідних телиць у віці 18-ти місяців, см

Назва індексу	Групи
	M ± m	Cv %	M ± m	Cv %
Довгоногості	46,9±0,19	1,8	46,7±0,19	1,9
Розтягнутості	117,7±0,29	1,0	117,0±0,23	0,9
Тазогрудний	80,6±0,30	1,6	81,3±0,49	2,8
Грудний	62,5±0,29	2,0	63,2±0,28	2,0
Компактності	119,0±0,17	0,6	120,0±0,24	0,9
Перерослості	104,3±0,33	1,4	104,3±0,32	1,4
Костистості	14,3±0,14	4,2	14,4±0,11	3,5
Шилозадості	49,6±0,31	2,8	51,3±0,42	3,7

За величинами розрахованих індексів різниця між групами практично відсутня, це свідчить про добрий розвиток теличок обох піддослідних груп і формування тварин із молочним типом продуктивності. Крім того можна зробити висновок про те, що більша жива маса при народженні практично не має впливу на подальший розвиток телиць у віці 18 місяців.

3.4 Молочна продуктивність піддослідних тварин

Дослідження питання щодо впливу росту і розвитку ремонтного молодняку на подальшу продуктивність має сенс лише у тому випадку, коли в подальшому ремонтні телиці, у яких кращий ріст і розвиток характеризуються відповідно вищими показниками молочної продуктивності.

З огляду на дану тезу вивчення показників молочної продуктивності корів-первісток які вивчались за ростом і розвитком в процесі їхнього вирощування є досить актуальними. В таблиці 3.8 приведено показники молочної продуктивності за першу лактацію.

Таблиця 3.8

Молочна продуктивність корів за першу лактацію

Група	Надій, кг	Жирність, %	Молочного жиру, кг
	M ± m	Cv	M ± m	Cv	M ± m	Cv
І	4207±152,6	12,4	3,81±0,05	1,9	160,4±5,31	14,5
ІІ	4644±148,2	13,7	3,78±0,04	2,1	175,7±5,02	13,8

Як видно за показником надою молока в розрахунку на одну корову у тварин першої групи відмічено надій на рівні 4207 кг, а у другої на рівні 4644 кг. Таким чином телички із більшою живою масою при народженні і кращими показниками росту в період вирощування показали більший надій молока в порівнянні із тваринами першої групи на 437 кг при Р0,95. Проте жирність молока виявилась більшою у корів першої групи на 0,03% при недостовірній різниці. Молочного жиру одержано більше від корів другої групи на 15,3 кг при Р0,95.

Характеристика лактації корів-первісток приведена в таблиці 3.9.

Таблиця 3.9

Характеристика лактації корів-первісток

Група

Тривалість лактації,

днів

Вищий добовий надій, кг

Коефіцієнт постійності лактації, %

325.4±4.53

21,03

61,4

ІІ

327.0±3.86

23,22

61,1

Дані приведені в таблиці свідчать, що корови-первістки другої групи мали довшу тривалість лактації на 1,6 дня проте при недостовірній різниці. Вони також показали вищий добовий надій на 2,19 кг при нижчому показникові постійності лактації.

В таблиці 3.10 приведено показники живої маси і коефіцієнта молочності піддослідних тварин.

Таблиця 3.10

Жива маса і коефіцієнт молочності первісток

Група	Жива маса, кг	Коефіцієнт молочності, кг
	М+m	СV, %
І	539,8±4,4	3,5	779,3
ІІ	555,9±3,2	2,5	835,4

За показником живої маси первісток відмічена перевага тварин другої групи на 16,1 кг при Р0,95. Також корови другої групи показали вищий коефіцієнт молочності на 56,1 кг.

Таким чином аналіз продуктивності корів первісток вирощених за різної інтенсивності росту показав, що тварини із вищим показником росту показали вищий надій за лактацію, виробили більше молочного жиру, вищий добовий надій і вищі показники живої маси та коефіцієнт молочності при достовірній різниці за надоєм, кількістю молочного жиру і живою масою при Р0,95.

3.5 Первинна обробка молока

На кожній фермі в спеціальній прибудові посередині корівника, а на великих фермах в окремих приміщеннях, обладнують молочарню.

Безпосередньо в умовах ферми проводять первинну обробку молока, яка передбачає очищення його від механічних домішок (фільтрування) та охолодження.

Очищення молока від механічних домішок (фільтрування). Під час доїння в молоко можуть потрапляти різні механічні домішки (волос, пил тощо). Тому з метою зменшення забруднення його фільтрують. Якщо корів доять у стійлах і молоко зливають у фляги, то в горловини фляг вставляють цідилки з фільтрами або обв’язують їх фільтрувальною тканиною. Найдоцільніше використовувати фільтри із штучної тканини (лавсан, енант), які легко промиваються, міцні й не жовтіють. Для обробки 1 т молока необхідно 0,017 м лавсану, тоді як марлі — 1,26 м.

Фільтрування не забезпечує одержання чистого молока, оскільки частина механічних домішок розчиняється і разом із мікроорганізмами потрапляє в молоко.

На великих фермах і підприємствах промислового типу для очищення молока використовують герметичні молокоочисники типу ОМА-3М, умонтовані в пастеризаційні установки. Основним робочим органом у них є барабан, подібний до сепараторного, проте менший за діаметром, без розділювальної тарілки, з більшим простором між тарілками і одним збірником молока. Відцентрова сила, що розвивається під час обертання барабана, відділяє з молока механічні домішки разом із бактеріями, які затримуються між тарілками барабана.

Для очищення молока на фермах використовують устаткування типу ООМ-1000А, за допомогою якого молоко одночасно очищають, охолоджують і сепарують. За одну годину тут очищають 1000 кг або сепарують 600 кг молока.

У разі доїння в молокопровід застосовують уніфіковані фільтри АДМ.09.000, умонтовані в молокопровід на потоці молока.

Охолодження молока. Неохолоджене молоко швидко втрачає свої бактерицидні властивості і через 2 – 3 год. починає скисати, тому відразу після доїння його охолоджують. З цією метою на фермерських молочарнях фляги занурюють у басейн з проточною водою з розрахунку 3 – 5 л на охолодження 1 кг молока. Крім того, використовують лід. Так, на 100 кг молока необхідно 10 – 12 кг, або на 1 т молока — 1,2 м3 льоду.

Значно швидше і до нижчої температури можна охолодити молоко за допомогою охолодників, ванн і танків. Охолодники працюють за принципом теплообміну між молоком та холодоагентом. Вони бувають зрошувальні й пластинчасті. Молоко в таких охолодниках стікає зверху, а вода надходить знизу вверх. Більш сучасними є пластинчасті охолодники, які можна використовувати за всіх способів доїння корів, але частіше їх умонтовують у лінію з центральним молокопроводом.

Для охолодження молока на фермах застосовують холодильну установку МХУ-8С у комплексі з танком-охолодником ТО-2 місткістю 2 т. На великих фермах використовують фреонові або аміачні холодильні машини.

Незалежно від способу доїння для охолодження молока застосовують ванни й танки, у міжстінковий простір яких надходить холодоагент (фреон) або холодоносій (льодова вода, розсіл).

Зберігання молока. Охолоджене молоко зберігають за низьких температур. У випадку, коли його не вивозять із господарства протягом 6 год., то охолоджують до 10 °С, 12 — 8 °С, 24 год. — 5 °С із урахуванням 1 – 2 °С на нагрівання. У разі збирання у фляги молоко зберігають у тих самих басейнах, в яких і охолоджували, але фляги накривають марлею чи іншою тканиною.

Для підтримання більш низької температури використовують лід. Проте зберігати молоко у флягах економічно невигідно, оскільки витрачається багато води і льоду, в нього потрапляють механічні домішки й відбувається абсорбція сторонніх запахів. Найдоцільніше молоко зберігати в танках і ваннах. Танки мають подвійні стінки, простір між якими заповнено теплоізоляційним матеріалом. У них охолоджене молоко зберігають 36 – 48 год. Для підтримання низької температури використовують ванни ТОМ-1, ТОМ-2, ТО-2. Це двостінні резервуари, під дном яких розташовані трубчасті випарювачі, з’єднані з холодильною машиною. Зберігання молока у ваннах дає можливість автоматично підтримувати певну температуру.

На великих фермах і підприємствах промислового типу для зберігання молока використовують резервуари-термоси місткістю 2 – 36 т. Тримання молока в них упродовж 12 год. підвищує його температуру на 1 °С із різницею температури між молоком і навколишнім середовищем 20 °С [33].

Економічна оцінка результатів дослідження

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення в тваринництві має продуктивна худоба.

Економічна ефективність тваринництва означає одержання максимальної кількості продукції від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.

В таблиці 6.1 приведено розрахунок економічної ефективності виробництва молока.

Таблиця 6.1

Економічна ефективність виробництва молока, в розрахунку на одну голову

Показники	Група тварин
	І	ІІ
Вироблено молока, кг	4207	4644
Жирність молока, %	3,81	3,78
Одержано молока базисної жирності, кг	4714	5163
Загальні витрати на утримання однієї корови, грн.	12936
Собівартість 1 ц молока, грн.	274,4	250,5
Реалізаційна ціна 1ц молока, грн.	380
Виручка від реалізації, грн.	15986,6	17647,2
Чистий прибуток, грн.	3050,6	4711,2
Рівень рентабельності, %	123.6	136.42

Розрахунок економічної ефективності виробництва молока коровами піддослідних груп показав, що при однакових затратах на утримання однієї корови, тварини другої групи принесли господарству більшу масу чистого прибутку і мали вищий рівень рентабельності на рівні 25,2 (136.42)%, що на 10,9(12,82)% більше ніж у корів першої групи.

5. Охорона праці та безпека при надзвичайних ситуаціях