Проблеми та перспективи розвитку страхування вантажів - автокарго в Україні

PAGE \* MERGEFORMAT 2

Зміст

С.

Вступ 3

Теоретичні основи та перспективи розвитку

страхування вантажів - автокарго 5

1.1 Основні поняття й особливості страхування вантажів 5

1.2 Загальні умови страхування вантажів, що

перевозяться автотранспортом 13

Проблеми та перспективи розвитку страхування

вантажів - автокарго в Україні 28

2. Розрахункова частина 33

Висновки 45

Список використаної літератури 47

Додатки 50

Вступ

Страхування вантажів ще з стародавніх часів, з’явилась як перша реакція на майнові збитки в міжнародних торговельних відносинах, за своїми формами розвивалося відповідно до змін суспільно-економічних відносин, стану науки, виробничих технологій і міждержавних політичних ситуацій.

Із запозиченням набутого досвіду страхування вантажів іншими видами майнового страхування утворилася страхова система, яка сьогодні перетворилася на потужний інститут акумулювання фінансових коштів та їх інвестування у світову ринкову економіку. На сучасному етапі розвитку суспільства страхування вантажів займає провідну позицію, оскільки цей вид діяльності є досить актуальним та розповсюдженим в світі.

Страхування вантажів в Україні сьогодні лише починає освоювати потенціал чи не найбільшого у Східній Європі ринку вітчизняного і транзитного вантажоперевезення. Прогрес подальшого розвитку цього виду страхування в Україні насамперед залежатиме від удосконалення його інфраструктури та підготовки висококваліфікованих вітчизняних кадрів.

Страхування вантажу має велике значення, як для підприємців, так і для страховиків і розвиток цього виду страхування є дуже важливим в сучасних економічних умовах. Страхування вантажу значно полегшує роботу підприємців, надає відчуття безпеки, щодо можливості понесення великих збитків у разі втрати вантажу. Страхові компанії, також, можуть допомогти в проходженні вантажу через кордон, що значно полегшує перевезення, економить час та гроші.

Проблеми страхування вантажів вже довгий час дослужуються такими вітчизняними та зарубіжними фахівцями як: Рейтман Л. І., Осадець С.С., Базилевич В.Д, Базилевич К.С., Пікус Р.В., Приказюк Н.В. та ін. В сучасних умовах світової економічної кризи питання страхування вантажів набуває все більшої актуальності, адже, з одного боку, після її початку відбулося скорочення перевезень, а з іншого, нестабільність посилила інтерес до отримання захисту та гарантій відшкодувань при зростанні ризиків втрат та збитків.

Метою написання курсової роботи є: визначення особливостей, проблем та перспектив страхування вантажів на автомобільному транспорті в Україні за сучасних економічних умов.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

- розкрити поняття страхування вантажів та автокарго зокрема;

- визначити особливості страхування вантажів;

- розглянути загальні умови страхування вантажів, що перевозяться автотранспортом;

- проаналізувати проблеми та перспективи розвитку страхування вантажів в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні і прикладні проблеми страхування вантажу (CARGO) та відповідальності на автомобільному транспорті.

Об'єктом курсової роботи є – процедура страхування вантажу (CARGO) та відповідальності на автомобільному транспорті.

Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження: історизм, порівняльного аналізу, системний аналіз тощо.

Інформаційну базу курсової роботи складають: Закон України «Про страхування», підручники, електронні ресурси, наукові статті, статистичні збірники, науково-методичні посібники щодо страхування вантажів тощо.

1. Теоретичні основи та перспективи розвитку страхування вантажів - автокарго

1.1 Основні поняття й особливості страхування вантажів

Бурхливий розвиток торгівлі, що почалося в середні століття, наступний прогрес у поділі суспільної праці, поява виробничої кооперації, включаючи міжнародну, перетворили процес транспортування товарів, сировини, матеріалів, устаткування й іншого майна в самостійний виробничий процес, що супроводжується безліччю небезпечних подій, здатних завдати шкоди перевезеним матеріальним цінностям.

Предмет транспортування, переміщення тим або іншому видові транспорту прийнято називати вантажем.

Страхування, що передбачає страховий захист тільки вантажів, називається страхуванням карго.

Страхування вантажів - один з найбільш древніх і широко розповсюджених видів страхування.

Страхування вантажів (cargo insurance) - один з видів майнового страхування, який може здійснюватися в різних варіантах, зокрема: з відповідальністю за всі ризики чи з відповідальністю за часткову аварію без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи або аварії. При будь-якому варіанті не підлягають страхуванню ризики, збитки з яких виникають внаслідок неакуратності або навмисних дій страхувальника.[11; c.127]

З урахуванням специфічних особливостей перевезених вантажів їх підрозділяють по ряду ознак на види, групи вантажів, однаковій або близьких по своїй природі (наприклад, метали і металовироби; нафта і нафтопродукти), по способі перевезення в тій або іншій формі (насипні, наливні, штучні й ін.), по призначенню вантажу (продовольчі, промислові товари і вантажі іншого призначення) або по швидкості псування, легкості руйнування.

Страхування вантажу має на увазі страховий захист у процесі його переміщення (перевезення) з одного пункту в іншій, як правило, на всіх стадіях схеми перевізного (транспортного) процесу.

Схема перевезення може, зокрема, включати рис. 1.1[9; c.257]:

Рис. 1.1 - Складові схеми перевізного (транспортного) процесу

Застосовуються і більш прості схеми постачання вантажів (товарів) від відправника (продавця) до одержувача (покупця).

Наприклад, часто застосовується схема самовивозу товарів покупцем власним або найманим транспортом.

Широко поширені і схеми прямих перевезень вантажу одним видом транспорту (залізничним або водним, повітряним, автомобільним), спеціалізованою транспортною організацією від станції, порту-відправлення до відповідного пункту призначення і передачі вантажу одержувачеві.

Від прийнятої схеми перевезення вантажу залежить (з урахуванням умов договору) і момент часу, з якого ризик можливих збитків від страхового випадку вантажем переходить від відправника (продавця) товару, майна до одержувача (покупцеві).

Транспортна схема перевізного процесу визначає і склад основних його учасників (табл. 1.1).[7; c.239]

Таблиця 1.1 - Учасники транспортної схеми перевізного процесу

№ п/п	Учасник	Характеристика учасника
1	Відправник	(відправник вантажу, продавець) – юридична або фізична особа, що відправляє вантаж того або іншого виду, яким воно володіє по праву власності, оренди, наймання або іншій правовій підставі.
2	Одержувач	(вантажоодержувач, покупець) - юридична або фізична особа, що має або придбали право одержати вантаж у своє володіння, користування, розпорядження.
3	Перевізник	юридична або фізична особа, що володіє транспортним засобом того або іншого типу (виду) на правах власності, оренди, майнового наймання, спільної діяльності або за дорученням і дозвіл, що одержав у встановленому законодавством порядку, на здійснення перевізної діяльності.
4	Експедитор	юридична або фізична особа, уповноважена представляти інтереси відправника або одержувача вантажу і діюче від їхнього імені на всіх етапах перевізного процесу, що здійснює всі необхідні дії по координації і стикуванню операцій робіт, взаємодії всіх учасників, зайнятих у безпосереднє перевезення вантажів і перевалочних операцій, навантаження і розвантаження вантажу, а також оформляє необхідні документи відповідно до договору доручення (або дорученням).

Складність транспортних схем і маршрутів, різноманіття ризиків, що супроводжують процеси перевезення вантажів, обумовлюють об'єктивну необхідність страхування вантажів за узгодженням сторін договору - їхнім відправником (продавцем) або одержувачем (покупцем).

Твердження про те, що за відправлений вантаж несе майнову відповідальність перевізник хоча і справедливо, але гарантованого захисту вантажу при багатьох несприятливих подіях перевізник не забезпечує. Те ж саме передбачається правовими нормами й у випадку появи збитків унаслідок непереборності, тобто надзвичайних і невідворотних подій, якщо інше не передбачено договором. Крім того, не виключена ситуація, коли при невиконанні або неналежному виконанні своїх зобов'язань перевізник виявиться неплатоспроможним або навіть банкрутом.

Страхування вантажів відноситься до галузі «страхування майна», і тому правові норми страхового законодавства, що визначають права, обов'язки і відповідальність суб'єктів страхування майна, транспортних засобів, поширюються і на страхування вантажів.

Для цілей страхування по ознаках їхньої природи (походження, фізико-механічних, хімічних властивостей) і призначення перевезених вантажів можна виділити наступні класифікаційні групи вантажів табл..1.2[19; c.352]:

Таблиця 1.2 - Класифікаційні групи вантажів

№ групи	Назва вантажу
1	руда і кам'яне вугілля
2	метал і металовироби
3	будівельні матеріали і конструкції
4	деревина, пиломатеріали
5	нафта і нафтопродукти
6	виробниче устаткування, машини, агрегати, комплектні технологічні лінії
7	транспортні засоби і вантажно-розвантажувальна техніка, дорожньо-будівельні машини і механізми
8	прилади, апарати, вимірювальна, регулююча і контролююча різні процеси техніка
9	офісні меблі, малоцінні швидкозношувані предмети
10	зерно, бобові, борошно
11	сільськогосподарські тварини
12	домашнє майно фізичних осіб
13	кольорові і дорогоцінні метали
14	медикаменти
15	аудіо- і відеотехніка, ЕОМ і оргтехніка
16	скло, вироби з фаянсу і порцеляни
17	овочі і фрукти
18	швидкопсувні м'ясні, молочні, кондитерські продукти харчування й інші вироби

Для більшості з цих груп вантажів характерні як загальні ризики загибелі (знищення), ушкодження або втрати (пропажі), так і властивим тільки окремим або декільком групам.

Для продовольчих швидкопсувних вантажів серйозну небезпеку складає псування товарів унаслідок зміни температурного режиму збереження під час перевезення, перевалки або неправильного упакування, навантаження, що не виключає можливість ушкодження, а також придбання невластивих продуктам запахів.

Склу, виробам з фаянсу і порцеляни, відео- і аудіотехніці, ЕОМ і оргтехніці найбільшою мірою небезпечні ушкодження внаслідок ударів, падінь, незадовільного упакування і неправильного розміщення і закріплення вантажу в транспортному засобі при навантаженні.

У визначеній мері перелік ризиків, що враховуються в правилах (договорах) страхування вантажів, залежить від виду транспорту і способу перевезення (насипом, навалом, на палубі судна або в його трюмі, у контейнерах, у танкері і т.п.).

Основними страховими ризиками загибелі (знищення), ушкодження або утрати вантажів при їхньому перевезенні, що включаються в тім або іншому складі страховиками в правила страхування, є наступні[17; c.299]:

пожежа, зривши;
перевертання, падіння, у тому числі з моста, транспортного засобу з вантажем або сход вагонів з рейок при перевезеннях вантажів засобами наземного транспорту;
викид штормом судна з вантажем на берег або його посадку на мілину з ушкодженням (або без ушкодження) корпуса судна і погрозою загибелі без звільнення (викиду) частини вантажу;
затоплення транспортного засобу з вантажем;
зіткнення транспортного засобу з вантажем з іншим транспортним засобом з вини останнього;
випадковий, непередбачений наїзд транспортного засобу з вантажем на нерухомий об'єкт;
крадіжка, грабіж вантажу;
протиправні дії третіх осіб, що привели до ушкодження або знищення вантажу;
падіння вантажу з транспортного засобу, змивши вантажу з палуби судна;
викрадення або пропажа транспортного засобу з вантажем без звістки;
випадкове ушкодження вантажу при навантаженні, розвантаженні або падіння вантажу за борт водного судна;
непередбачена, раптова зміна температурного режиму збереження вантажу при його перевезенні або перевалці;
затока або підмочування вантажу забортною водою;
падіння літальних апаратів і їхніх уламків на вантаж, транспортний засіб з вантажем;
повінь, ураган, бура, смерч;
землетрус, вулканічне виверження;
обвали, зсуви, просідання ґрунту;
невдалі зліт, посадка літального апарата в зв'язку з раптовим відмовленням двигуна (двигунів), навігаційних приладів, шасі, інших бортових систем або через надзвичайно несприятливий метеумов.

Не визнаються звичайно страховими випадками і не покриваються страхуванням збитки від ушкодження, знищення (загибелі) або втрати (псування) вантажів, що виникли внаслідок [17; c.307]:

наміру або грубої необережності страхувальника (вигодонабувача);
протиправних дій страхувальника (вигодонабувача);
незадовільної, не відповідним стандартам упакування вантажу;
нестачі вантажу при цілісності упакування;
витоку, утрати ваги або обсягу вантажу в межах установлених норм природного збитку;
неправильного (з порушенням технічних вимог) розміщення і закріплення вантажу при його навантаженні;
порушення перевізником правил перевезення вантажів, керування транспортним засобом, допуску на транспортний засіб осіб, що не має відносини до перевезення вантажу;
процесів корозії, шумування, гниття, самозаймання, руйнування, обумовлених внутрішніми властивостями застрахованого вантажу;
порушення перевізником термінів доставки вантажу в пункт призначення.

Якщо законом, правилами (договором) страхування не передбачене інше, то не визнаються страховим випадком і не відшкодовуються страховиком збитки, що виникли в результаті:

впливу ядерного вибуху, радіації або радіоактивного зараження;

воєнних дій, а також маневрів і інших військових заходів;

громадянської війни, народних хвилювань усякого роду або страйків;
вилучення, конфіскації, реквізиції, арешту і/або знищення застрахованих вантажів по рішеннях органів державної влади.

Предметами страхування вантажів завжди є конкретні матеріальні цінності (блага) з числа представлених вище в класифікаційних групах вантажів і інші цінності, передбачені правилами страхування того або іншого страховика.

Об'єктами страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), зв'язані зі збереженням відновленням того або іншого предмета страхування при настанні страхового випадку і з потребою в додатковому джерелі коштів для цих цілей.

Як суб'єктів страхування вантажів виступають страхувальник, страховик, вигодо набувач рис.1.2.[21]

У залежності від схеми перевезення вантажу, моменту переходу ризику його загибелі (знищення), ушкодження або утрати від відправника (продавця) до одержувача (покупцеві), страхувати перевезений вантаж повинний той або інший з них.

Якщо відправник вантажу і вантажоодержувач — те саме особа, то питання страхування вантажу вирішується їм.

Вигодонабувач є одержувач, зазначений у товарно-транспортних документах. Одержувачем може бути, як зазначено вище, і безпосередньо сам покупець товару (він же відправник вантажу) або уповноважене їм особа.

Протягом століть відбувався добір підходів та умов страхування, і сьогодні існують та розвиваються лише ті, що найповніше враховують інтереси учасників страхових взаємовідносин і найбільше відповідають вимогам господарювання. Ці умови в усьому світі характеризуються здебільшого своєю уніфікованіс-тю, що є позитивним фактором, оскільки полегшує проблему вибору страхувальника та роботу страховика. Загальноприйняті умови широко застосовуються і на українському страховому ринку.

1.2 Загальні умови страхування вантажів, що перевозяться автотранспортом

Автокарго – є підвид страхування вантажів, що здійснюються за допомогою автомобільних перевезень.

Питання відповідальності перевізника при наданні послуг з перевезень в межах України регламентуються Цивільним кодексом, Законами України «Про транспорт» (ст.13) і «Про автомобільний транспорт» (ст. 68), а також «Статутом автомобільного транспорту УРСР», що досі не втратив чинності, де також йде мова про відповідальність перевізника за збереження вантажу, прийнятого до перевезення. Всі вищезазначені нормативні акти прямо передбачають відповідальність транспортної компанії за вантаж. Визначена цими нормативно-правовими актами відповідальність перевізника може призвести до істотних фінансових збитків для перевізника. В цій ситуації, саме страхування стає основним і практично єдиним способом збереження фінансових ресурсів при виникненні і врегулюванні збитків. При страхуванні відповідальності перевізника всі витрати з відшкодування збитку у разі втрати вантажу, а також інші додаткові витрати бере на себе страхова компанія.[22]

Згідно з Цивільним кодексом України і статтею 133 Статуту автомобільного транспорту Української РСР автотранспортне підприємство несе відповідальність за прийнятий до перевезення вантаж – його втрату, нестачу, псування або пошкодження.

Страховий захист вантажів, як і транспортних засобів, здійснюється шляхом висновку договорів страхування.

Як правило, на практиці використовується три варіанти укладення договору страхування відповідальності перевізника вантажів рис. 1.3:[20; c.421]

Рис.1.3. - Види договору страхування відповідальності перевізника

Декларування за певний період. В цьому випадку застрахованою вважається відповідальність перевізника по всіх перевезеннях, здійснюваних в період дії договору страхування. Страхувальник зобов’язаний періодично надавати відомості про фактичний обсяг фрахту за минулий період. Страховий тариф за цим варіантом страхування розраховується у відсотках від суми очікуваного фрахту перевізника за період страхування.

Обов’язкове декларування кожного вантажоперевезення. В цьому випадку незаявлене перевезення (тобто таке, що не задеклароване до його початку) вважається незастрахованим. Страховий внесок в цьому випадку розраховується на підставі базового страхового тарифу на одне перевезення.

Фіксований річний внесок за кожен транспортний засіб. В цьому випадку всі перевезення, що здійснюються в період дії договору страхування на вказаних в полісі транспортних засобах, вважаються застрахованими без подальшої подачі відомостей про фактичний розмір фрахту за період страхування. Страховий внесок при цьому розраховується на підставі базового страхового тарифу залежно від кількості транспортних засобів і умов перевезення вантажу. Цей варіант страхування є найпоширенішим серед українських автомобільних перевізників.

Вантаж може бути застрахований на користь особи (страхувальника або вигодонабувача), що має заснований на законі, іншому правовому акті або договорі інтерес у збереженні цього вантажу. При відсутності такого інтересу договір страхування вантажу є недійсним.

Договір страхування вантажу може полягати на підставі усної або письмової заяви страхувальника.

У страховій практиці договір страхування вантажу полягає звичайно на підставі письмової заяви страхувальника про страхування вантажу. Страхові організації пропонують страхувальникам для заповнення типові форми таких заяв.

У заяві страхувальником повинні вказуватися, як правило, що випливають зведення:[26; c.15]

повне і скорочене найменування страхувальника, адреса і телефон;
точне найменування вантажу (кожного з підлягаючому перевезенню предметів), рід упакування, число місць, вага;
номера перевізних документів (транспортні накладні, квитанції або коносаменти);
вид транспортного засобу: найменування, марка, тип, номер державної реєстрації (для водного судна – найменування, рік будівлі, тоннаж, приналежність);
спосіб відправлення вантажу (у трюмі, на палубі, навалом, насипом, наливом);
пункти відправлення, призначення і перевантаження вантажу;
дата відправлення вантажу і доставки в пункт призначення;
дійсна вартість вантажу;
страхова сума;
вид страхової відповідальності страховика, обираний страхувальником.

Страховик вправі зробити огляд підлягаючому страхуванню вантажу, а при необхідності - призначити експертизу для оцінки його дійсної вартості.

За рішенням страхової організації при спільному огляді застрахованого вантажу страховик і страхувальник складають його опис.

В описі вказуються дані, що характеризують кожен вид вантажу: точне найменування, тип, марка, номер (державної реєстрації, заводський і/або інвентарний), кількість, ціна одиниці і загальна вартість, рік випуску, номер техпаспорта - для технічних засобів, рід і якість упакування, вага, обсяг, страхова сума й ін.

Для оцінки імовірності настання страхового випадку з вантажем і можливими збитками страховикові необхідна й інша інформація.

Зокрема, багато видів вантажів вимагають особливих умов перевезення для їх збереження в силу специфічних властивостей вантажу (овочі, фрукти, швидкопсувні продукти харчування, тендітні, ламкі вироби, а також вантажі, піддані природного збитку).

Страхувальник зобов'язаний повідомити страховикові усі відомі страхувальникові обставини, що мають істотне значення для визначення ступеня ризику загибелі (знищення) або ушкодження, утрати вантажу .

Якщо після укладання договору страхування вантажу буде встановлено, що страхувальником дані страховикові свідомо помилкові зведення про обставини, що визначають імовірність настання страхового випадку з вантажем і можливі збитки, то страховик вправі зажадати признання договору страхування недійсним.

Для укладання договору страхування вантажу між страхувальником і страховиком повинне бути досягнуто згоди по істотних умовах договору, тобто про вантаж, що підлягає страхуванню; страхових ризиках (страхових випадках), що покриваються страхуванням; розмірі страхової суми; терміну дії договору страхування; страхової премії, що сплачується страхувальником.

У досягненні такої угоди реалізуються права та обов'язки сторін при укладанні договору страхування вантажу, що визначаються правовими нормами страхового і загальногромадянського законодавства. Цими ж нормами передбачається і відповідальність учасників угоди за неправомірні дії при укладанні договору страхування.

Головним обов'язком страховика при укладанні договору страхування вантажу є роз'яснення страхувальникові окремих положень правил (договору) страхування, що йому після ознайомлення з ними залишилися в якихось положеннях незрозумілими або допускають неоднозначне тлумачення.

Істотні умови страхування вантажу в договорі визначають основний його зміст і головні обов'язки сторін.

Так, страховик за договором страхування вантажу зобов'язується при настанні передбаченого договором події (страхового випадку) відшкодувати страхувальникові (вигодонабувачу) заподіяні внаслідок цієї події збитки в межах страхової суми. Страхувальник же зобов'язується сплатити за страхування страховикові встановлену договором страхову премію в передбачений термін одноразово або на виплат.

Договір страхування вантажу, як і будь-який інший договір страхування, набирає сили в момент сплати страхової премії або першого її внеску, якщо договором не передбачене інше.

Зокрема, за згодою сторін договору страхування вантажу може бути передбачена дія страхування (страховий захист) не з моменту сплати страхової премії (внеску), а пізніше - з визначеного етапу перевізного процесу.

У страхуванні вантажів застосовуються вироблені світовою страховою практикою види обсягів відповідальності страховика, що включаються в договори страхування вантажів і орієнтовані на визначені наслідки страхових подій, що є проявом окремих, декількох або всіх передбачених правилами страхування ризиків.

У правилах страхування вантажів страховики передбачають звичайно наступні види своєї відповідальності таблиця 1.3.[25]

Таблиця 1.3 – Види відповідальності при страхуванні вантажів

№	Вид відповідальності	Характеристика
1	Страхування «з відповідальністю за всі ризики»	передбачає відшкодування страховиком збитків від ушкодження, загибелі (знищення) або утрати вантажу , що з'явилися наслідком будь-яких страхових випадків (ризиків) з їхнього повного переліку в правилах страхування вантажів.
2	Страхування «з відповідальністю за приватну аварію»	зобов'язує страховика відшкодувати збитки від ушкодження, загибелі (знищення) або утрати вантажу (з обліком застрахованих транспортних витрат), що з'явилися наслідком тих або інших визначених договором страхових випадків (ризиків), що представляють частина загального їхнього переліку з правил страхування вантажів.
3	Страхування «без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи»	передбачає відшкодування страховиком збитків від загибелі (знищення) або утрати вантажу , що з'явилися наслідком обмеженого, як і при страхуванні «з відповідальністю за приватну аварію», складу страхових випадків (ризиків).

Збитки від ушкодження вантажу внаслідок цих страхових випадків не відшкодовуються при цьому виді відповідальності страховиком.

Але збитки від ушкодження вантажу в результаті події, визнаного катастрофою, страховик зобов'язується при даному виді відповідальності відшкодувати.

Відшкодування збитків по видах відповідальності при страхуванні вантажів виробляється в межах їхніх страхових сум по відповідних договорах страхування.

Крім цього, страховик зобов'язаний відшкодувати витрати страхувальника по зменшенню збитків, зроблені їм відповідно до вказівок страховика або самостійно, при настанні страхового випадку, навіть і в тому випадку, коли прийняті міри виявилися безуспішними.

Розмір відшкодування таких витрат пропорційний відношенню страхової суми до страхової вартості вантажу незалежно від того, що разом з відшкодуванням інших збитків сумарна величина їх може перевищити страхову суму.

Узагальнена оцінка обсягу страхової відповідальності страховика за договором страхування вантажу здійснюється по загальній величині страхової суми усіх видів застрахованих вантажів.

Страхова сума встановлюється за згодою сторін договору і не повинна перевищувати дійсну вартість вантажу на момент укладання договору страхування.

Вартість самого вантажу в пункті відправлення в момент страхування береться звичайно фактична, з урахуванням зносу, якщо він мається, і в принципі властивий даному видові вантажу (машини, устаткування, прилади, обчислювальна техніка, автомобілі й ін.).

Не враховується знос як такий у таких товарах, як паливо, будівельні матеріали, кольорові і дорогоцінні метали, твори мистецтва (живопису, скульптури й ін.), продовольчі і деякі інші вантажі.

У договорі страхування вантажу сторони можуть передбачити погоджений розмір франшизи (умовних або безумовної) у відсотках від страхової суми або в абсолютній грошовій величині.

З метою забезпечення фінансової стійкості і гарантованого виконання зобов'язань страховиком по виплаті страхувальникові страхового відшкодування при страхуванні вантажів від страхових випадків з великими обсягами відповідальності застосовуються співстрахування або перестрахування ризиків.

Термін дії договору страхування вантажів установлюється за згодою страхувальника і страховика.

Договір страхування вантажів може полягати на разове перевезення, на кілька перевезень протягом визначеного періоду часу, а також генеральний договір (генеральний страховий поліс), що укладається звичайно на рік за будь-якою схемою перевезення, включаючи «самовивіз».[23; c.268]

Систематичне страхування різних партій однорідних вантажів на подібних умовах може здійснюватися на підставі одного договору страхування – генерального страхового поліса.

У генеральному полісі звичайно указуються види вантажів; маршрути перевезення; вид транспорту; перелік страхових ризиків, від яких проводиться страхування; планований обсяг річного вантажообігу; орієнтовані терміни відправлення партій вантажу; максимальна (гранична) страхова сума перевезеного вантажу одним транспортним засобом; тарифна ставка і порядок сплати страхової премії.

У генеральному страховому полісі передбачається обов'язок страхувальника представляти страховикові по кожній партії вантажу необхідні зведення у встановлений термін .

За вимогою страхувальника страховик зобов'язаний видавати страхові поліси по окремих партіях вантажів, перевезених відповідно до генерального поліса. У випадку невідповідності змісту страхового поліса по окремій партії вантажу генеральному страховому полісові перевага при дозволі спірних питань віддається страховому полісові .

Страхова премія являє собою плату за страхування перевезеного вантажу, що сплачує страхувальник страховикові в порядку й у терміни, установлені договором страхування вантажів (включаючи транспортні витрати, фрахт). Розмір страхової премії визначається, як і в інших видах страхування, множенням страхового тарифу (ставка-ставки-брутто-ставки) на страхову суму. Якщо договором страхування встановлена безумовна (умовна) франшиза, то при розрахунку страхової премії зі страхової суми віднімається величина франшизи.

У випадку перевезення і страхування різнорідних видів вантажів з характерними для них різними ризиками і відповідно відрізняються рівнями тарифних ставок розрахунок страхової премії ведеться спочатку по окремих видах вантажів, потім визначається загальний розмір страхової премії за договором страхування.

Постійним страхувальникам вантажів за умови недопущення ними страхових випадків страховики надають знижки з підлягаючій сплаті страхової премії за страхування вантажу за черговим договором до 20% від страхової премії.

Страхова премія сплачується звичайно одноразово-перерахуванням безготівкових коштів на розрахунковий рахунок страховика або вноситься готівкою в його касу.

При страхуванні періодично перевезених страхувальником вантажів протягом досить тривалого періоду страхова премія за згодою сторін може сплачуватися на виплат. Однак перший внесок звичайно установлюється від 30 до 50% загальної страхової премії за договором страхування вантажів. Терміни сплати внесків по іншій сумі страхової премії встановлюються в страховому полісі.

Тарифні ставки (ставка-ставки-брутто-ставки) деякими страховими компаніями встановлюються з урахуванням умов міжнародної практики страхування вантажів і найважливіших факторів, що впливають на імовірність настання страхових випадків з вантажем. Зокрема, страхові тарифи розраховуються по класифікаційних групах вантажів стосовно до видів відповідальності страховика («з відповідальністю за всі ризики», «з відповідальністю за приватну аварію», «без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи») і для кожного виду транспорту у відповідному варіанті відповідальності.

Середні тарифні ставки змінюються в межах від 0,5 до 2,5…3,0% від страхової суми партії вантажу і зростають по всіх типах вантажів від виду відповідальності «без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи» до виду «з відповідальністю за всі ризики».[24; c.183]

При цьому в кожнім виді відповідальності тарифні ставки зростають від водного (повітряного) транспорту до залізничного і далі до автомобільного транспорту.

При укладанні договору страхування вантажу для обліку конкретного ступеня ризику настання страхового випадку до базових тарифних ставок застосовуються підвищувальні або понижуючі коефіцієнти.(Додаток А)

Окремі страховики встановлюють єдині базові тарифні ставки незалежно від виду вантажу по типах транспорту, але в залежності від величини страхової суми перевезеного вантажу. Рівень базових тарифних ставок у цих випадках звичайно вище і змінюється в певних межах.(Додаток Б)

Страхувальник (вигодонабувач) при настанні страхового випадку з вантажем, передбаченого договором його страхування, зобов'язаний діяти у порядку вказаному на рис. 1.4.[5; c.328]

Для одержання страхового відшкодування страхувальник (вигодонабувач) повинний пред'явити страховикові заява про страховий випадок з вантажем і про вимогу до страховика по виплаті страхового відшкодування.

До заяви додаються : страховий поліс (оригінал), документи компетентних органів, що підтверджують факт, обставини і причини настання страхового випадку з вантажем і його наслідку (висновку, акти огляду, уцінки, експертизи вантажу; страховий акт або аварійний сертифікат і т.п.).

Рис. 1.4 - Послідовність дій страхувальника (вигодонабувача) при настанні страхового випадку

Крім того, документами ж підтверджується право заявника на застрахований вантаж (транспортні накладні, вантажні квитанції, фактура-фактури-рахунки-фактури, коносамент, договір закупівлі-продажу).

Страхувальник зобов'язаний передати страховикові всі документи і докази, необхідні для здійснення страховиком, що виплатив страхове відшкодування по страховому випадку з вантажем, що перейшов до нього права вимоги страхувальника до винної особи, відповідальній за збитки .

Страховик, одержавши від страхувальника повідомлення про страховий випадок з вантажем, перевіряє, чи є відбулася подія страховим випадком .

Якщо подія, що відбулася, визнано страховим випадком, то страховик проводить наступні дії рис. 1.5:[4; c.209]

Рис. 1.5 - Дії страховика при настанні страхового випадку

Виплата страхового відшкодування може бути відстрочена до закінчення судового розгляду, якщо по фактах, зв'язаним зі страховим випадком з вантажем, пред'явлений однієї зі сторін до іншої сторони або до винної третьої особи, включаючи перевізника, позов про відшкодування збитків або порушена кримінальна справа.

Розмір страхового відшкодування, виплачуваного страхувальникові (вигодонабувачу), залежить від розміру збитку, заподіяного страховим випадком вантажеві, страхової суми, на яку вантаж був застрахований, і її співвідношення зі страховою вартістю вантажу, а також від виду відповідальності страховика за договором страхування.

Загальний розмір страхового відшкодування ( У ) для усіх видів відповідальності страховика визначається по наступній формулі 1.1:[2; c.165]

, (1.1)

де В — заподіяний застрахованому вантажеві збиток у результаті страхового випадку при даному виді відповідальності страховика за договором страхування вантажу;

Ф — сума безумовної франшизи, установленої договором страхування вантажу;

Р — витрати страхувальника (вигодонабувача) по зменшенню збитків при настанні страхового випадку з вантажем, зроблені за вказівкою страховика або в силу необхідності;

S — страхова сума застрахованого вантажу;

З — загальна страхова вартість вантажу (з урахуванням транспортних витрат, фрахту) у день страхування й у місці його перебування.

Розмір збитку визначається в залежності від наслідків страхового випадку для застрахованого вантажу.

При фактичній загибелі (знищенні), розкраданні (утраті) вантажу розмір збитку (збитків) дорівнює страхової вартості цього вантажу.

Якщо страхова сума застрахованого вантажу встановлена в договорі страхування рівної його страхової вартості, то збиток відшкодовується страховиком у повному розмірі.

При наявності франшизи (безумовної) розмір відшкодування збитку зменшується на її величину.

При ушкодженні вантажу внаслідок страхового випадку збиток може встановлюватися шляхом:

1) визначення різниці між колишньою (по рахунку-фактурі, транспортним документам) і зниженою в ціні вартістю вантажу (об'єкта майна), якщо його можливо використовувати без ремонту (відновлення);

2) розрахунку різниці між вартістю ремонту ушкодженого вантажу і залишками його частин, деталей, придатних для експлуатації (використання) або реалізації.

Страховик вправі відмовити у виплаті страхувальникові страхового відшкодування збитків, що виникли внаслідок подій і їхніх наслідків, що не визнаються страховими випадками .

Крім того, страховик вправі відмовити страхувальникові у виплаті страхового відшкодування (частково або цілком) у випадках, якщо:

страхувальник (вигодонабувач) не повідомив страховика (його представника) про настання страхового випадку в термін і способом, зазначеним і в договорі страхування вантажів ;
страхувальник (його представник) навмисне не прийняв розумних і доступних у сформованих обставинах мір з метою зменшення збитків при настанні страхового випадку з вантажем ;
про страховий випадок страхувальник (його представник) не повідомив у відповідні органи відповідно до їх компетенції або факт страхового випадку не підтвердився їхнім розслідуванням;
страхувальником (його представником) не були пред'явлені страховикові (його представникові), експертові потерпілий від страхового випадку вантаж, а також залишки від вантажу, що об'єктивно могли бути;
страхувальник (вигодонабувач) навмисне ввів страховика в оману щодо підстави й інтересу в збереженні вантажу при укладанні договору страхування, що було встановлено при розслідуванні страхового випадку;
страхувальник (вигодонабувач) увів страховика в оману щодо особливостей вантажу й обставин його перевезення, що мають істотне значення для визначення імовірності настання страхового випадку;
страховий випадок з вантажем відбувся при відхиленні від обумовленого договором маршруту перевезення або пунктів перевантаження (перевалки) без повідомлення про це відхилення страховика;
страхувальник (вигодонабувач) одержав повне відшкодування нанесеного застрахованому вантажеві збитку від імені, відповідального за збитки;
страхувальник (вигодонабувач) не передав страховикові всі документи і докази, необхідні для здійснення страховиком, що виплатив страхове відшкодування, що перейшло до нього права вимоги (у сумі виплаченого відшкодування) до винної особи, відповідальній за збитки, унаслідок чого реалізація цього права стала неможливої або страхувальник (вигодонабувач) відмовився від свого права вимоги до цьому особі.

Право страхувальника на пред’явлення претензій страховику обмежено строком позивної давності, яка встановлена законодавством України. Суперечки, які витікають з договору страхування, між страховиком та страхувальником вирішуються Арбітражним судом України або Господарським судом України.

1.3 Проблеми та перспективи розвитку страхування вантажів - автокарго в Україні

Аналіз сучасного стану вітчизняної страхової справи показує, що незважаючи на ратифікацію Україною базових міжнародних нормативних документів, її внутрішня законодавчо-нормативна база і структура ринку страхування вантажів ще залишається недостатньо адаптованою до міжнародного права.

На сьогоднішній день ринок майнового страхування в Україні, у тому числі страхування вантажів представлений не досить широкими видами послуг, проте за бажанням продавців і покупців можуть страхувати вантажі не тільки за встановленими правилами, але і на умовах Інституту лондонських страхувальників. Діяльність страхових компаній по страхуванню вантажів, в основному пов’язана з відшкодуванням виникаючих втрат по здійсненню заходів щодо збереження експортно-імпортних вантажів в портах (превентивні заходи). Деякі інші акціонерні страхові організації, укладаючи угоди страхування вантажів, забезпечують разом з тим їх охорону та супровід в дорозі.

На сьогодні в Україні вже значна кількість страхових компаній пропонують послуги зі страхування вантажів та багажу, що доставляються за допомогою автоперевезень. Плата за страхування вантажів та багажу встановлюється, як правило, в Україні в середньому у розмірі до 2%.

Варто також зазначити, що, не зважаючи на ратифікацію Україною ряду міжнародних нормативних документів, її внутрішня нормативно-правова база і структура ринку страхування вантажів ще залишається недостатньо адаптованою до міжнародного права. Після вступу нашої країни до СОТ та вибору курсу на євроінтеграцію перед вітчизняними перевізниками і страховими компаніями постала проблема інтеграції вітчизняної системи страхування у міжнародну задля забезпечення конкурентоздатності вітчизняних компаній на внутрішньому та зовнішньому ринках послуг. Водночас, в Україні існують й інші проблемні аспекти розвитку карго страхування в Україні, які можна простежити на рис. 1.6. :[8]

Рис. 1.6 - Основні проблемні аспекти розвитку страхування вантажів в Україні

На сьогодні серед вітчизняних перевізників дуже часто виникає помилкове переконання, що якщо застрахований сам вантаж, то їх відповідальність перед третіми особами таким чином також застрахована, і більше ні про що не слід турбуватися. Таке переконання хибне через ряд причин.

По-перше, при страхуванні вантажу захищаються інтереси власника вантажу, а не перевізника; під страхуванням відповідальності за вантаж розуміється страхове покриття ризиків, пов’язаних з виконанням автомобільним перевізником своїх контрактних зобов’язань перед клієнтами.

По-друге, при страхуванні цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів за шкоду, заподіяну в результаті ДТП, страхове відшкодування виплачується третій стороні (потерпілому), а відповідальність за компенсацію втрати вантажу власнику цього вантажу покладається на перевізника.

По-третє, страхова компанія, що сплатила страхове відшкодування вантажовласнику, навіть за відсутності у останнього претензій до перевізника, набуває право вимоги до винної сторони, і такою стороною майже завжди буде визнаний перевізник.[10; c.215]

Зміни, які відбуваються у житті суспільства, та стратегічний курс нашої держави на інтеграцію до європейського та світового співтовариств стають визначальним фактором суспільно-політичних перетворень у країні, в т. ч. у питаннях розвитку страхування.

З-поміж інших видів страхової діяльності страхування вантажів вирізняється специфічними властивостями об’єкта страхування – конкретного вантажу. Порівняно з іншими традиційними видами страхування, наприклад, страхування від нещасних випадків, страхування будівель зі статичними властивостями об’єктів на випадок пожежі, об’єкти страхування вантажів змінюють свої характеристики відповідно до появи якісно нових товарів та матеріалів.

Науково-технічний прогрес зумовлює постійне оновлення ринку таких об’єктів страхування з новими фізико-хімічними властивостями, що вимагає від страховиків постійного моніторингу і комплексних досліджень щодо міри їх впливу на величину ризику втрати чи пошкодження вантажу, а також пошуку засобів його безпечного транспортування.

За таких умов сучасні вітчизняні страховики повинні бути обізнані не лише з суто фінансовими питаннями страхової діяльності, а й бути спроможними аналізувати ризики з урахуванням природничо-технологічних характеристик об’єктів страхування і засобів їх транспортування. Особливого значення це набуває в умовах інтеграційних процесів науки, техніки та економіки, у яких провідним фактором виробництва стає інноваційна ідея. Ефективність діяльності вітчизняного ринку страхування вантажів вимагає формування розвиненої інформаційної інфраструктури моніторингу ризиків і їх наукового дослідження, що може бути забезпечене лише за умов достатньої консолідації та інтенсифікації творчої діяльності науково-технічних кадрів страхових компаній і суб’єктів інфраструктури щодо реалізації спільних загально-ринкових інтересів у підвищенні конкурентноздатності та забезпеченні сталого розширення вітчизняного страхового поля.

Рис. 1.7 - Напрями удосконалення страхування вантажів в Україні

Таким чином, можна зазначити, що наявні певні позитивні зміни у структурі страхування вантажів. Водночас, ефективність окремих видів страхування вантажів є надто низькою, а це загострює необхідність розробки дієвих напрямків удосконалення страхування вантажів в Україні, що дозволить покращити його розвиток (рис. 1.7).[18]

Для забезпечення постійного розвитку вітчизняного ринку страхування вантажів і його конкурентноздатності сьогодні необхідно створити умови, які б сприяли росту зацікавленості страховиків в узгодженому співробітництві з усіма суб’єктами інфраструктури страхового ринку: сюрвейєрами, актуаріями, аварійними комісарами, а також з охоронними та пошуковими службами і з державно-контролюючими органами.

На жаль, вітчизняна страхова інфраструктура все ще залишається на етапі становлення, вимагаючи спеціальних досліджень та законодавчого визначення правового статусу кожного з суб’єктів, формування системи відповідних незалежних інститутів, котрі функціонували б у взаємо узгоджених процесах страхового реінжинірингу, сприяючи їх інтеграції у відповідні міжнародні організації.

За умов фінансової слабкості вітчизняних страховиків та відсутності вмотивованої солідарно-комерційної зацікавленості всіх суб’єктів ринку страхування вантажів у співробітництві, вирішення цих проблем з ініціативи і за матеріального забезпечення його приватних суб’єктів сьогодні не є реальним.

Розрахункова частина

Баланс як облікове поняття існує вже понад 500 років. Перші достовірні відомості про застосування цього слова в бухгалтерській практиці подаються в розрахунковій книзі певного італійського банкірського дому в 1408 р. У літературі слово „баланс” уперше з'являється в праці відомого італійського математика Луки Пачолі, що побачила світ в 1494 р., та в книжці Бенедикта Котрульї, яку було написано в 1458 р., але видано тільки 1573 року у Венеції. У законодавстві про баланс уперше згадує Торговий кодекс Наполеона, який було видано 1807 року.

У Балансі представлені кінцеві результати усіх фінансових рішень, прийнятих підприємством - як воно сформувало майно підприємства, за рахунок яких джерел, а також кумулятивний ефект прийняття цих рішень. Звідси видно, чим володіє підприємство (актив), що воно повинно іншим (зобов'язання), що залишається на частку власників (капітал). Основа Балансу - це класичне рівняння бухгалтерського обліку:

Актив = Зобов'язання - Капітал.

Відразу відзначимо, що Баланс (форма № 1) за П(С)БО 2 «Баланс» як форма фінансової звітності відрізняється як від попередній старої форми звітності, так і від відповідної нової форми фінансової звітності, передбаченої для малих підприємств.

Баланс - це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних.

Баланс будується у формі таблиці, що складається з двох частин: ліва – актив (А), права – пасив (П) (у перекладі з лат. слово „актив” означає дійовий, діяти, діяльний; слово „пасив” - утримуваний, бездіяльний).

Відповідно до П(СБО) 2 „Баланс” для побудови балансу українських підприємств використовується балансове рівняння, згідно з яким активи (А) відповідають сумі зобов’язань підприємства (З) та власного капіталу (К).

Таким чином, у міжнародній практиці мають місце як горизонтальні так і вертикальні формати балансу.

Проведемо аналіз діяльності страхової компанії Закрите акцiонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНIЯ "ГАРАНТIЯ", використовоючи дані Балансу за 2004-2006 роки (див. Додатки В, Г, Д). Для наглядності складемо Таблицю 2.1.

Отже, як бачимо, що у 2005 р. порівняно з 2004 р. вартість активів підприємства збільшилась на 824,7 тис. грн., тобто на 17,4%, негативна тенденція зменшення активів спостерігається у 2006 році порівняно з 2005 на 136,8 тис. грн, або1,72%. У 2004-2006 роках спостерігаємо перевищення структури необоротних активів – частка необоротних активів за роками відповідно складає – 77,06; 82,51 та 89,07%, а частка оборотних активів відповідно за рокаим складає – 22,94; 17,49 та 10,93%. Частка необоротних активів, у 2004 - 2006 роках більша 50%, тобто підприємство має «легку» структуру активів, що свідчить про незначні накладні витрати і невисоку чуттєвість страхоаика до зміни виручки.

Питома вага необоротних активів у загальній вартості майна у 2006 р. збільшується, відповідно питома вага оборотних активів у загальній вартості майна зменшується. Це свідчить про прискорення обертанняі необоротних активів, тобто цей факт можна віднести до позтивних результатів роботи страхової компанії.

Таблиця 2.1 – Склад, структура та динаміка активів страхової компанії ЗАТ "СТРАХОВА КОМПАНIЯ "ГАРАНТIЯ" за 2004-2006 роки

Актив	Роки	Структура активів	Зміна показника 2005/2004	Зміна показника 2006/2005	Зміна показника 2006/2004
	2004	2005	2006	2004	2005	2006	Абсол. Відх.	Темп росту	Абсол. Відх.	Темп росту	Абсол. Відх.	Темп росту
	Тис. Грн.	%	Тис. грн	%	Тис. грн	%	Тис. грн	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи	12	12	33	0,17	0,15	0,42	0	100	21,0	275,0	21,0	275,0
Залишкова вартість	12	12	33	0,17	0,15	0,42	0	100	21,0	275,0	21,0	275,0
Первісна вартість	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
Накопичена амортизація
Незавершене будівництво
Основні засоби:
Залишкова вартість	2644,8	4076,5	4636,5	37,09	51,24	59,29	1431,7	154,13	560,0	113,74	1991,7	175,31
Первісна вартість	3275,4	4970,0	5961,1	45,93	62,47	76,23	1694,6	151,74	991,1	119,94	2685,7	182,0
Знос	630,6	893,5	1324,6	8,84	11,23	16,94	262,9	141,65	431,1	148,25	694,0	210,05
Довгострокові фінансові інвестиції:
Які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств
Інші фінансові інвестиції	1367,7	1109,5	1112,9	19,18	13,95	14,23	-258,2	81,12	3,4	100,31	-254,8	81,37
Довгострокова дебіторська заборгован.	1470,9	1366,9	1182,1	20,63	17,18	15,12	-104,0	92,93	-184,80	86,48	-288,8	80,37
Відстрочені податкові активи
Інші необоротні активи	5495,4	6564,9	6964,5	77,06	82,51	89,07	1069,5	119,46	399,6	106,09	1469,10	126,73
Усього за розділом І
ІІ. Оборотні активи:
Запаси:
Виробничі запаси
Дебіторська заборгованість за товари і послуги:
Чиста реалізаційна вартість
Первісна вартість
Резерв сумнівних боргів
Дебіторська заборгован. за розрахунками:
З бюджетом	94,0	0,3	2,7	1,32	0,004	0,03	-93,7	0,32	2,4	900	-91,3	2,87
За виданими авансами	1,3	597,8	336,2	0,02	7,51	4,3	596,5	45984,62	-261,6	56,24	334,9	25861,54
За нарахованими доходами
Інша поточна дебіторська заборгован.	1179,7	556,1	386,2	16,54	6,99	4,94	-623,6	47,14	-169,9	69,45	-793,5	32,74
Поточні фінансові інвестиції
Грошові кошти та їх еквіваленти:
В національній валюті	360,9	236,9	129,6	5,06	2,98	1,66	-124,0	65,64	-107,3	54,71	-231,3	35,91
В іноземній валюті	0,2	0,2	0,2	0	0	0	0	100	0	100	0	100
Інші оборотні активи
Усього за розділом ІІ	1636,1	1391,3	854,9	22,94	17,49	10,93	-244,8	85,04	-536,4	61,45	-781,2	52,25
ІІІ. Витрати майбутніх періодів
Баланс	7131,5	7956,2	7819,4	100	100	100	824,7	111,56	-136,8	98,28	687,9	109,65

Аналізуючи фінанасові інвестиції бачимо, що найбільшу частку по роках мають інші фінансові інвестиції, прицьому також видно їх зменшення протягом 2004-2006 років – відповідно їх частка становила: 19,18; 13,95 та 14,23%, це означає, що страховик ставить собі за мету отримання прибутку, за рахунок зростання вартості капіталу, чи одержання відсотків тощо. В данному випадку підприємство може направити інвестиції в боргові ціні папери, або ж зробити довгострокові внески на депозитні банківські рахунки тощо.

Також позитивну тенденцію до зменшення має показник довгострокової дебіторської заборгованості, який за період 2004-2006 років зменшилась на 288,8 тис. грн., або на 19,63%. Але всеж таки у стараховика залишаються дебіторська заборгованість, що складає понад 12 місяців, джерелами її утворення можуть бути заборгованість за фінансовою орендою або працівника підприємства за отриманою ним від підприємства позикою на термін понад 12 місяців.

В оборотних активах найбільшу питому вагу займають показники дебіторської заборгованості, протее по усіх показниках зберігається тенденція до зменшення, що позитивно характеризує діяльність підприємства.

Грошові кошти та їх еквіваленти у національній валюті (у 2004 р. вони складали 5,06% від загальної вартості майна , а у 2005 р. вони зменшуються на 124,0тис. грн., що складає 2,98% від загальної вартості майна, а порівняння 2006/2004 років показує значне зменшення частки на 231,3 тис. грн.., що в частці склало 1,66%.).

По інших показниках необоротних та оборотних коштів за аналізований період суттєвих змін не спостерігається.

Для нагадлядності зміни структури активів за 2004-2006 роки побудуємо рис. 2.1.

Рис.2.1. – Зміна структури активів за 2004-2006 роки

Особливістю групування статей у розділи балансу за П(С)БО 2 «Баланс» є їх зв’язок з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 .

Статті балансу поділяються на необоротні та оборотні (довгострокові й поточні) або класифікуються за ліквідністю, якщо перше неможливе. Критеріями виділення поточних і непоточних активів та зобов’язань є календарний рік (12 місяців з дати балансу) або операційний цикл, якщо він перевищує 12 місяців.

Перший критерій застосовується до активів та зобов’язань, які не вважаються частиною операційного циклу (інші дебіторська та кредиторська заборгованість, розрахунки з податку на прибуток, банківські кредити та інші позикові зобов’язання, ринкові цінні папери тощо), другий - саме для операційних активів (виробничих запасів, розрахунків із замовниками та постачальниками, з оплати праці тощо). Грошові кошти та їхні еквіваленти належать до оборотних активів, якщо не існує обмежень у їх використанні.

Статті балансу відображаються станом на початок і кінець звітного періоду, проте баланс складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Статті балансу розподіляються на однойменні та комплексні. Однойменні статті відображають стан якогось одного виду активів чи зобов’язань або власного капіталу Наприклад, основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція, статутний капітал, пайовий капітал.

Комплексні статті відображають стан кількох видів активів чи зобов’язань і власного капіталу. Наприклад, стаття „Виробничі запаси” об'єднує матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати, комплектуючі вироби; стаття „Цільове фінансування” - показники за видами цільового фінансування і цільового надходження тощо.

Наведемо спрощену форму бухгалтерського балансу для проведення матричного аналізу за даними 2006 року. (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 - Баланс страхової компанії ЗАТ "СТРАХОВА КОМПАНIЯ "ГАРАНТIЯ" станом на 31.12.2006 року (скорочений варіант)

Актив

Сума, тис. грн

Пасив

Сума, тис. грн

I. Необоротні активи

I. Власний капітал

Усього за розділом І

6964,5

Усього за розділом І

7391,3

II. Оборотні активи

II. Забезпечення наступних

виплат і платежів

Усього за розділом ІІ

854,9

Усього за розділом II

215,1

III. Витрати майбутніх періодів

III. Довгострокові зобов’язання

Усього за розділом ІІІ

IV. Поточні зобов'язання

213,0

Усього за розділом ІV

213,0

V. Доходи майбутніх періодів

Усього за розділом V

БАЛАНС

7819,4

ПАСИВ

7819,4

Як бачимо, кожний розділ балансу об'єднує відповідний цільовий напрям показників, які доповнюють один одного й усебічно характеризують діяльність підприємства. Але для поглибленої оцінки виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства даних балансу недостатньо, у зв'язку з чим залучають додаткову інформацію оперативного та статистичного обліку. Особливо це стосується першого й другого розділів активу балансу, де неможливо дати характеристику технічного стану основних засобів, збереження виробничих запасів та інших товарно-матеріальних цінностей, реальності незавершеного виробництва, якщо не будуть проведені обстеження, спостереження, контрольні обміри фактичних обсягів виконаних робіт, контрольні запуски сировини і матеріалів у виробництво, інвентаризація.

Згруповані в розділі ІІ активу балансу статті характеризують кошти, розрахунки та інші активи. На цих статтях відображаються товари (послуги) відвантажені, розрахунки з дебіторами, кошти та інше. Дебітори зазначаються в балансі розгорнуто: за товари, роботи і послуги; за векселями одержаними; за розрахунками з бюджетом; за авансами виданими і податками. Кошти (в касі, на розрахунковому рахунку, валютному рахунку, інші кошти) - це найважливіший показник, що характеризує фінансовий стан підприємства, його платоспроможність. Наявність достатніх коштів - це гарант стійкості і мобільності підприємства, забезпечення стабільності його роботи.

Статті розділу ІV пасиву балансу характеризують розрахунки та інші пасиви. Це кредиторська заборгованість підприємства банкам (за короткострокові кредити й позики), постачальникам, бюджету, зі страхування, з оплати праці, дочірнім підприємствам, іншим кредиторам і т. д.

Oтжe, статті балансу згруповано так, щоб, порівнюючи підсумки розділів активу і пасиву та окремих їх показників, можна було робити загальні висновки про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Надалі перейдемо до третього етапу складання матриці. На даному етапі ми враховуємо сукупність фінансових прав і повноважень підприємства, економічну природу оборотних і необоротних активів, власних та позичених коштів. Розподіл занесемо в таблицю 2.3.

Таблиця 2.3 – порівняння статей активу та пасиву балансу за 2006 рік

Стаття активу	Стаття пасиву
Необоротні активи	Статутний капітал Прибуток Резервний капітал
Запаси	Статутний капітал (залишок) Прибуток (залишок) Короткострокові кредити Поточна кредиторська заборгованість
Дебіторська заборгованість	Поточна кредиторська заборгованість Короткострокові кредити
Грошові кошти та їх еквіваленти	Прибуток Поточна кредиторська заборгованість Кредити та позики

Проаналізувавши баланс за 2006 рік по страховій компанії, ми виявили відсутність на підприємстві поточного фінансового інвестування, тому задля зручності аналізу ми дану статтю виключили з таблиці 2.3.

Аналіз даних показує, що страхова компанія формує свої необоротні активи за рахунок статутного капіталу та частини прибутку, і збільшення необоротних активів відбулось за рахунок того самого джерела фінансування. Як бачимо у стартової компанії виникає потреба залучення інших джерел коштів, що говорить про нефективне використання коштів.

Для аналізу негативних та позитивних сторін фінансування необоротних і оборотних активів страховика, складемо матричний баланс за 2005-2006 рік (див. табл.. 2.4).

Таблиця 2.4 – Матричний баланс страхової компанії ЗАТ "СТРАХОВА КОМПАНIЯ "ГАРАНТIЯ" за 2005-2006 рік

Активи	Пасиви	Баланс
	Статутний капітал та інші	Резервний капітал	Прибуток	Власний капітал	Цілове забезпечення	Довгострокві кредити	Короткострокові кредити	Поточна кредиторська заборгованість	Позичковий капітал
Необоротні активи	6964,5 6564,9 [+399,6]	-	-	6964,5 6564,9 [+399,6]	-	-	-	-	-	6964,5 6564,9 [+399,6]
Запаси і витрати	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Дебіторська заборгованість	286,9 686,5 [-399.6]	139,8 139,8 [0]	0,1 7,5 [-7,4]	426,8 833,8 [-407]	215,1 320,4 [-105,3]	-	70,2 0 [+70,20]	13 0 [+13,0]	298,3 320,4 [-22,1]	725,1 1154,2 [-429,1]
Поточні фін інвестиції	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Гроші та їх еквіваленти	-	-	0 10,9 [-10,9]	0 10,9 [-10,9]	-	-	129,8 200 [-70,20]	0 26,2 [-26,2]	129,8 226,2 [-96,4]	129,7 237,1 [-107,3]
Оборотні активи разом	286,9 686,5 [-399.6]	139,8 139,8 [0]	0,1 18,4 [-18,3]	426,8 844,7 [-417,9]	215,1 320,4 [-105,3]	-	200 200 [0]	13,0 26,2 [-13,2]	428,1 546,6 [-118,6]	854,9 1391,3 [-536,4]
Баланс	7251,4 7251,4 [0]	139,8 139,8 [0]	0,1 18,4 [-18,3]	7391,3 7409,6 [-18,3]	215,1 320,4 [-105,3]	-	200 200 [0]	13,0 26,2 [-13,2]	428,1 546,6 [-118,6]	7819,4 7956,2 [-136,8]

На основі матричного балансу зробимо висновки щодо позитивних і негативних змін фінансового стану страховика. Необоротні активи на кінець року були сформовані за рахунок статутного капіталу.

З оборотних активів майже більшість статей були сформуванні за рахунок власних коштів. Обігові кошти збільшились за рахунок власних джерел (та за рахунок кредиторської заборгованості). Дебіторська заборгованість зменшилась, це може бути спричинено підвищенням платоспроможності кредиторів.

На основі загальної оцінки майна підприємства і джерел його формування можна зробити висновок, що валюта балансу збільшується, структура активу і пасиву балансу задовільна. Частка оборотних виробничих фондів в оборотних активах зменшується, це можна оцінювати як негативне явище для майнового стану страховика. Частка основних засобів в активах збільшується, це можна розцінювати як позитивний результат, страховик розвиває свої потужності. Основні засоби майже не відновлюються, але збільшуються. Що має позитивний вплив на діяльність страховика. Частка оборотних виробничих фондів в активах підприємства збільшується (на відміну від частки оборотних виробничих фондів в оборотних активах), це можна оцінювати як позитивне явище для майнового стану страхової компанії.

Отже, загальний стан активів підприємства задовільний. У структурі пасивів переважає власний капітал. Але майно підприємства у звітному році у порівнянні з попереднім стало використовуватися ефективніше. Підприємство збільшує чистий дохід від реалізації головним чином за рахунок поліпшення використання майна, а не за рахунок його збільшення, і це можна віднести до позитивного результату роботи підприємства. Необоротні активи на початок і кінець року були сформовані за рахунок власних коштів.

Тобто, загальний стан пасиву характеризується тим, що переважає власний капітал, і хоча майно підприємства стало використовуватися ефективніше, такий стан не можна вважати задовільним. Досвід інших страховиків свідчить про те, що ефективність використання позикового капіталу більше ефективності використання власного капіталу. Підприємство майже не звертається до зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності, і це можна віднести до негативного результату, тому що керівництво страхової компанії не вміє, не хоче або не має можливості використовувати зовнішні джерела фінансування своєї діяльності.

Висновки

В результаті проведеного дослідження ми дійшли висновку, що перевезення вантажів є важливою складовою сучасної економіки та прибутковим бізнесом. Але він пов'язаний з великим ризиком фінансових втрат. Договір страхування забезпечить відшкодування збитків, завданих внаслідок пошкодження або втрати вантажу та багажу під час перевезення.

Страхування вантажів – один з найпоширеніших видів страхових операцій. Страхування вантажів у світовій практиці називають - карго. Страхування вантажів, що перевозяться автотранспортом визначають, як автокарго.

Страхувальниками вантажів можуть виступати будь-які юридичні і фізичні особи, що є вантажовідправниками або вантажоодержувачами. Хто конкретно укладає договір страхування вантажів, покупець або продавець, залежить від умов поставки продукції, обумовлених ними юридичних і економічних взаємостосунків сторін.

Плата за страхування вантажів та багажу встановлюється, як правило, у розмірі до 2%. При розробці умов страхування необхідно враховувати, що обсяг відповідальності перевізника визначається в розмірі реальної шкоди, а в разі втрати або загибелі – у розмірі повної вартості.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності перевізника при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами у товарно-транспортних документах. Протягом шести місяців одержувач вантажу має право подати претензію перевізникові, який видав вантаж, а в разі втрати вантажу, нарівні з вантажовідправником – автотранспортному підприємству, що прийняло до перевезення вантаж. Претензія має супроводжуватись документами, що підтверджують наявність шкоди та розрахунок збитків. Якщо претензія відхиляється перевізником, то протягом двох місяців на нього може бути поданий позов. Перевізник може бути звільнений від відповідальності, якщо доведе відсутність своєї провини.

Аналізуючи проблеми, які існують у наших страховиків автотранспортних вантажів, можна виділити одну з найгостріших проблем, яка вимагає особливої уваги, – це проблема, пов`язана з недосконалістю і слабкістю законодавчих баз.

Страховий ринок в Україні ще молодий і нерозвинений. Це значно ускладнює роботу страховиків, викликає багато зловживань, які підривають довіру страхувальників. У всіх страховиків є одна проблема, яка важлива в однаковій мірі для кожної страхової компанії, – це труднощі, які виникають у зв`язку з отриманням інформації, статистичних даних. У страховиків, які займаються страхуванням вантажів, – це статистика, дані, пов`язані з автотранспортом (аварії, крадіжки, угони), необхідні для проведення актуарних розрахунків.

Страховий ринок нашої країни як і раніше цілком захоплений автомобільним страхуванням, але страхування вантажів - це також стабільний і рентабельний бізнес . Вантажі є скрізь, навіть у космос «возять» вантажі. Потенціал для зростання, незважаючи на загальну тенденцію до зниження тарифів, залишається дуже великим.

З підвищенням легалізації зовнішньоторговельних операцій, скороченням обсягів сірого імпорту, розширюється можливість надання адекватної страхового захисту вантажоперевезень, оскільки стає реальним обґрунтування майнового інтересу вигодонабувача і ціни вантажу. В результаті у багатьох сферах, де страхування було швидше формальністю, воно стає реально працюючим інструментом захисту вантажовласника, гарантією його стабільного фінансового становища.

Отже, страхування відповідальності українських вантажоперевізників має великий потенціал і є перспективним напрямком вітчизняного страхування.

Список використаної літератури:

Закон України "Про страхування" від 7.03.1996 №85/96-ВР [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80.
Александрова М. М. Страхування [Текст] : навчальний посібник / М.М. Александрова. – К.: ЦУЛ, 2008. – 208 с. – ISBN 966-8291-08-2.
Базилевич, В. Д. Страхування [Текст] : навчальний посібник / В.Д. Базилевич. – К.: Знання, 2008. – 1019 с.
Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2011.
Безугла В.О. Страхування: навч. пос. / В.О. Безугла, І.І. Постіл, Л.П. Шаповал. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 582 с.
Бондарєв С.І. Методичний посібник з дисципліни «Організація міжнародних автомобільних перевезень» для студентів очної форми навчання з напряму підготовки 6.070101 – «транспортні технології (за видами транспорту)». - К.: НУБіП, 2014. – 402 с.
Вовчак О.Д. Страхова справа: Підручник. - К.: Знання, 2011. – 390 с.
Волинець Л.М., Кутняк А.В. Страхування вантажів на автомобільному транспорті./ Людмила Миколаївна Волинець, Анастасія Валеріївна Кутняк // Управління проектами, системний аналіз і логістика. – К.:НТУ – 2012. – Вип. 10.
Говорушко Т. А. Страхові послуги : [навч. посіб.] / Т.А. Говорушко. - К. : Центр учбової літератури, 2008. – 344 с.
Горбач Л.М. Страхова справа. - К.: «Просвіта», 2003. – 285 с.
Дьячкова Ю.М. Страхування. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 240 с.
Інформаційний портал Про страхування [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://prostrah.com/
Ліга страхових організацій України [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uainsur.com/
Діяльність страхових компаній [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forinsurer.com/ratings/nonlife/
Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні : Наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0128-98&p=1294907731107951
Страхування: навч. посіб. / Т.А. Говорушко, В.М. Стецюк; за ред. Т.А. Говорушко. – К.: – Львів: «Магнолія 2006», 2014. – 328 c.
Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник / Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. та ін.; За загальною редак цією проф. Внукової Н.М. — Харків: Бурун Книга, 2004. — 376 с:
Страхування відповідальності, пов’язаної з перевезенням пасажирів і вантажів. -[Електронний ресурс].– Режим доступу: http://insins.net/insurance/66-strahuvannya-vdpovdalnost-povyazanoyi-z-perevezennyam-pasazhirv-vantazhv.html
Страхові послуги: підручник. У 2 ч. Ч. 1 / [Пікус Р.В., Приказюк Н.В., Моташко Т.П., Лобова О.М., Нечипоренко В.І., Тлуста Г.Ю., Шолойко А.С. та ін.]; За ред. В.Д. Базилевича – К.: Логос, 2014. – 496 с.
Страхові послуги: підручник. У 2 ч. Ч. 2 / [Пікус Р.В., Приказюк Н.В., Моташко Т.П., Лобова О.М., Нечипоренко В.І., Тлуста Г.Ю., Шолойко А.С. та ін.]; За ред. В.Д. Базилевича – К.: Логос, 2014. – 544 с.
Страхові послуги : навч. посібник / Д. І. Дема, О. М. Віленчук, І. В. Дем'янюк; за заг. ред Д. І. Деми. – [2-е вид. перероб. та допов.]. – К.: Алерта 2013. – 526 с. -[Електронний ресурс].–

http://pidruchniki.com/1763070255464/strahova_sprava/strahovi_poslugi

Транспортне страхування вантажів (страхування карго). -[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://studme.com.ua/1180091211744/menedzhment/transportnoe_strahovanie_gruzov_strahovanie_kargo.htm

Федоренко, В. Б. Страховий та інвестиційний менеджмент [Текст] : навчальний посібник / В.Б. Федоренко. – К.: МАУП, 2009. – 344 с.
Фисун І.В., Ярова Г.М. Страхування: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2011. – 240 с.
Шило Л.А. Страхування вантажів як вид майнового страхування. -[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

file:///C:/Users/User/Downloads/19730-30325-1-PB.pdf

Шолойко А.С. Страхування майна та відповідальності: навчально-методичний комплекс для студентів економічних спеціальностей. – К. : Видавничий центр НУБіП України, 2012. – 41 с.
Яворська Т.В. Страхові послуги: Навч. посіб. /За заг. ред. д.е.н., проф. Реверчука С.К. – К.:Знання, 2008. – 350с.

Додаток А

Таблиця А1 - Рекомендована величина збільшення страхового тарифу в залежності від складності вантажу

Вид вантажу	величина збільшення страхового тарифу (в % від страхової суми)
Вантаж, що швидко псується	1,0 - 5,0
Крихкі вантажі	1,0 -2,0
Небезпечні вантажі	0,5-3,0
Алкогольні напої, сигарети тощо	0,5-1,0
Електронна та відео - техніка	0,5-1,0
Вантаж вартістю більше 1 млн. грн.. в одній партії	0,5-1,0
Антикваріат, твори мистецтва	1,5-2,5
Особливо цінні вантажі	1,5-2,5

Додаток Б

Таблиця Б1 – Рекомендовані страхові тарифи для різних видів транспорту

Вид транспорту	Рекомендований страховий тариф
Автотранспорт	1,5 - 2,5
Водний транспорт	2,0 - 2,5
Залізничний транспорт	2,5 - 3,0
Перевезення авіатранспортом	1,5 - 2,0
Перевезення вертольотом	2,5 - 3,0
Перевезення спецавтомобілем з охороною	1,0 -1,5

Проблеми та перспективи розвитку страхування вантажів - автокарго в Україні