формування механізму фінансового потенціалу ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи діагностики фінансового потенціалу підприємства

1.1 Економічна сутність і зміст поняття фінансового потенціалу підприємства

1.2 Фінансові ресурси як основа формування фінансового потенціалу підприємства

1.3 Методика та основні напрямки діагностики фінансового потенціалу підприємства

РОЗДІЛ 2. Аналіз та діагностика фінансового потенціалу ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

2.1 Загальна характеристика ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» як суб’єкта господарювання

2.2 Дослідження складу та структури майна підприємства

2.3 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

2.4 Діагностика фінансового потенціалу на основі аналізу фінансових показників діяльності підприємства

РОЗДІЛ 3. Напрями удосконалення управління фінансовим потенціалом ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

3.1 Рейтингова оцінка фінансового потенціалу ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

3.2 Політика управління фінансовою стійкістю на підприємстві

3.3 Оптимізація витрат як засіб підвищення прибутковості ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

3.4 Основні напрямки удосконалення управління фінансовим потенціалом підприємства на основі проведеної діагностики

РОЗДІЛ 4. Використання інформаційних технологій для оцінки фінансового потенціалу підприємства

РОЗДІЛ 5. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасних ринкових умовах для досягнення, утримання та розширення своїх конкурентних позицій на ринку підприємства повинні мобільно й адекватно реагувати на всі зміни, які відбуваються навколо (зовнішні і внутрішні) та запроваджувати певні заходи щодо покращення свого фінансового стану та потенціалу. У зв’язку з цим необхідно збільшувати обсяги виробництва, раціонально використовувати трудові, виробничі та матеріальні ресурси, враховуючи нові суспільні потреби та найважливіші їхні чинники, а також забезпечувати динамізм власного фінансового потенціалу. Управління фінансовим потенціалом набуває вагомості при виникненні нових суспільних потреб та чинників впливу на них, особливо коли підприємства повинні мобільно реагувати на мінливість зовнішнього середовища, прагнучи до забезпечення стабільного ефективного функціонування та розвитку підприємств, раціонального використання своїх фінансових, кредитних та інших видів ресурсів при виявлені резервів динаміки росту фінансового потенціалу підприємств.

Тому особливої уваги набуває проблематика дослідження теоретичних, практичних і методичних аспектів управління фінансовим потенціалом підприємства; застосування ефективних методів господарського маневрування фінансовими ресурсами; вдосконалення методів діагностики й визначення рівня фінансового потенціалу підприємства.

Запропоновані та використані в дипломній роботі теоретичні та практичні аспекти управління та діагностики фінансового потенціалу підприємств розглядаються на основі наукових розробок таких учених-економістів як: О.В. Ареф’євої, В.В. Вітлінського, Л.І. Воротіної, О.І. Амоші, В.П. Бабича, В.Д. Базилевича, В.Г. Белолипецького, І.А. Бланка, Я.Г. Берсуцького, О.Д. Василика, В.М. Гриньової, А.Г. Загороднього, В.Б. Занги, М.І. Іванової, О.М. Кизими, В.В. Ковалевої, Т.С. Клебанової, Н.С. Краснокутської, П.А. Лайко, М.М. Лепи, В.М. Опаріна, П.А. Орлова, В.С. Пономаренка, О.І. Пушкаря, Л.В. Руденко, О.С. Стоянової, О.М. Тридіда, Л.М. Худолій, Д.К. Шевченка, Б.Г. Шелегеди та ін.

У роботі висвітлено теоретичні підходи щодо діагностики та управління фінансовим потенціалом підприємств, які визначаються вагомим внеском в розв’язання наукової актуальної задачі ефективного використання фінансових ресурсів підприємства та реалізації механізму управління фінансовим потенціалом підприємства.

Мета і задачі дослідження. Метою дипломної роботи є узагальнення й розвиток теоретичних підходів і методичних основ діагностики фінансового потенціалу підприємств, обґрунтування положень та практичних засад управління фінансовим потенціалом.

Для досягнення поставленої мети сформульовано такі задачі:

провести теоретичний аналіз сутності та удосконалити зміст трактування поняття «фінансовий потенціал»;
визначити елементну структуру, джерела формування та фактори впливу на фінансовий потенціал підприємств;
здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»;
оцінити рівень фінансового потенціалу підприємства на прикладі ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»;
розробити механізм управління фінансовим потенціалом підприємства;
визначити основні ключові стратегії для управління фінансовим потенціалом підприємства.

Об'єкт дослідження – формування механізму фінансового потенціалу ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904».

Предмет дослідження – сукупність теоретичних, науково-методичних та практичних аспектів управління та діагностики фінансового потенціалу підприємства.

Методи дослідження. У дипломній роботі було використано загальнонаукові й спеціальні методи дослідження: аналіз і синтез – для визначення понять фінансового потенціалу, управління; факторний та структурний аналіз – для дослідження факторів, що впливають на використання фінансового потенціалу підприємств та дослідження динаміки й структури показників фінансового потенціалу; порівняння, експертні оцінки – для визначення коефіцієнтів виміру рівня фінансового потенціалу підприємств.

Наукова новизна. В даній дипломній роботі магістра:

удосконалено трактування сутності та змісту поняття «фінансовий потенціал»;
обґрунтовано методику діагностики фінансового потенціалу підприємств;
розроблено механізм управління фінансовим потенціалом підприємства;
сформульовано основні напрями удосконалення управління фінансовим потенціалом підприємства.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати дослідження спрямовані на підвищення ефективності функціонування підприємства, зростання його конкурентоспроможності, зміцнення фінансового стану та потенціалу.

Апробація та публікація результатів дипломної роботи магістра. Збірник тез XLII науково-практичної конференції молодих учених, аспірантів і студентів «Залізничний транспорт: сучасні проблеми науки», 21 листопада 2012 р., Київ, с. 149-150; Збірник наукових праць Державного економіко-технологічного університету транспорту, серія «Економіка і управління», 2013 р., випуск 21-22, частина 1, с. 96-100. За результатами наукових досліджень опубліковано 1 стаття у наукових працях студентів.

Структура та обсяг дипломної роботи магістра. Дипломна робота магістра складається зі вступу, п’яти розділів, висновків і рекомендацій, списку використаних джерел із 68 назв. Повний обсяг роботи 144 сторінки, в тому числі основний текст включає 129 сторінок. Робота містить 27 таблиць та 19 рисунків.

РОЗДІЛ 1 Теоретико-методологічні основи діагностики фінансового потенціалу підприємства

Економічна сутність і зміст поняття фінансового потенціалу підприємства

В умовах ринку, що характеризуються нестабільністю цілей підприємства, обумовленою мінливістю попиту та пропозиції, цін на товари і фактори виробництва, змінами в конкурентному середовищі й іншими макро- і мікроекономічними факторами, однією з першочергових задач керівництва підприємства стає формування й оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу. Це викликано, насамперед, необхідністю забезпечення ефективності функціонування і зміцнення конкурентоспроможності на ринку.

Питанням діагностики фінансового потенціалу підприємства присвячено безліч праць авторів різних країн. Засновниками розробки й розвитку цього питання вважають представників англо-американської школи (Р.Фоулк, Дж.Кеннон, Р.Сміт, Дж.Хорріган, фахівці фірми Дюпон і т.д.). У Росії останні дослідження з цих питань висвітлено у працях В.Ковальова, А.Шеремета, Р.Сайфуліна, О.Стоянової й інших авторів, в Україні – у працях А.Поддєрьогіна, Т.Беня, С.Довбні, Н.Євдокімової, В.Нємцова, Л.Довганя, Л.Руденко та інших.

А.С.Вартанов вважає, що термін «діагностика» походить від слова «діагноз» і в перекладі з грецького означає розпізнавання, визначення. У повсякденному житті, вживаючи слово «діагноз», по-перше, констатацію результатів дослідження когось або чогось, по-друге, висновок за цими результатами на підставі показників, нормативів, характеристик і т.д.

Діагноз – це конкретний, цілком визначений фіксований в часі стан, що має адресну прив’язку, об’єкт аналізу. Можливість встановити діагноз нам дозволяє така дослідницька категорія, як діагностика. Діагностика – визначення стану об’єкта, предмета, явища чи процесу управління за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур, виявлення в них слабких ланок і «вузьких місць». Діагностика – це не одноразовий акт, а процес, що здійснюється в часі й у просторі. Процес діагностики – дослідницький, пошуковий, пізнавальний. Найбільш корисне застосування діагностики для визначення реального стану процесів управління.

З.Н.Соколовська вважає, що «діагностика» – це процес ухвалення рішення щодо підтримки об’єкта дослідження в нормально функціонуючому стані на основі виявлення та ідентифікації проблем і постановки діагнозу щодо їх вирішення.

В.Г.Герасимчук визначає, що діагностика передбачає визначення суті та особливостей проблеми на основі всеохоплюючого аналізу, застосовуючи певний набір принципів та методів його проведення. В.Ш.Раппопорт відзначає: «Діагностика – управлінська робота з виявлення проблем і вузьких місць системи управління підприємством». На думку Е.М.Короткова, діагностика – визначення стану об’єкта, предмета, явища чи процесу управління за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур, виявлення в них слабких ланок та «вузьких місць».

І.Д.Фаріон пропонує таке визначення: «Діагностика – це метод аналізу стану внутрішнього середовища організації, встановлення проблем та вузьких місць, які спричиняють відхилення та деформації об’єкта від норми чи цілі, виявлення потенційно сильних та слабких сторін, що впливають на формування та реалізацію ефективної стратегії організації». Існують й інші точки зору на розуміння сутності поняття «діагностика».

Як можна побачити зі змісту розглянутої економічної категорії, саме поняття «діагностика» трактується по-різному, залежно від сфери застосування. В одному випадку – це управлінська робота, в другому – метод аналізу стану об’єкта, в третьому – процес визначення стану об’єкту. Але, як бачимо, в кожному з випадків – це робота з виявлення проблем і вузьких місць певної системи. Серед вчених відсутня і єдина позиція щодо змісту різних видів діагностики, а подекуди один вид навіть важко відрізнити від іншого.

Термін «потенціал» походить від латинського слова «potentia», що в перекладі означає «засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення якого-небудь завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній області» [1].

Економічна енциклопедія вказує, що потенціал – це наявні в економічного суб’єкта ресурси, їхня оптимальна структура та вміння раціонально використати їх для досягнення поставленої мети. В енциклопедії виокремлюється та тлумачиться позичковий потенціал банківської системи, виробничий, експортний, інтелектуальний, інформаційний, природний потенціал [37].

Найбільш поширене трактування сутності потенціалу підприємства як сукупності природних умов і ресурсів, можливостей, запасів і цінностей, що можуть бути використані для досягнення певних цілей. Крім того, іноді потенціал підприємства визначають як можливості господарської системи виробляти продукцію або як можливості продуктивних сил забезпечувати певний ефект, не уточнюючи, водночас, чи відповідає цей ефект поставленим цілям.

Не применшуючи значення ресурсів як базису у формуванні потенціалу підприємства, відзначимо, що сама по собі їхня наявність не є гарантом досягнення будь-яких цілей. Другою, не менш важливою складовою потенціалу виступають здібності підприємства мобілізувати ресурси у ході здійснення комплексу дій (бізнес-процесів). З урахуванням того, що сукупність таких здібностей в економічній літературі прийнято називати компетенціями, то потенціал підприємства можна визначити як можливості системи ресурсів і компетенцій підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес-процесів[44].

З огляду на зміст наведеного визначення, а також на те, що компетенції та ресурси, зумовлюючи внутрішні можливості підприємства, повинні забезпечити його конкурентні переваги в ринковому середовищі, що визначає можливості попиту, модель потенціалу підприємства може мати таке графічне зображення (рис. 1.1):

Рис. 1.1 Модель потенціалу підприємства

Зважаючи на вищевикладене, можна зробити висновок, що в економічній науці існує декілька підходів до розуміння сутності поняття «потенціал», а саме:

відповідно до ресурсного підходу [1], потенціал – це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів;
відповідно до фактичного підходу [40], потенціал розглядають як систему матеріальних та трудових факторів, які забезпечують досягнення мети виробництва.

Науковці третього напряму розглядають потенціал як здатність комплексу ресурсів економічної системи виконувати поставлені перед нею завдання. Іншими словами, потенціал повинен відображати цілісне уявлення про єдність структури і функцій об’єкта, вияв їх взаємозв’язку [6].

Таким чином, в економічній науці домінує підхід до розуміння сутності «потенціалу» або як сукупності наявних та потенційних ресурсів і можливостей, що можуть бути мобілізовані для досягнення стратегічних та тактичних організаційних цілей.

В сучасному економічному словнику, складеному Б.А. Райзбергом, Л.Ш. Лозовським та Е.Б. Стародубцевою, виділяється категорія «економічний потенціал», під яким розуміється сукупна здатність країни, її галузей, підприємств здійснювати виробничо-економічну діяльність, випускати продукцію та товари, надавати послуги, задовольняти потреби населення, суспільні потреби, забезпечувати розвиток виробництва і споживання. Також зазначається, що економічний потенціал країни визначається її природними ресурсами, засобами виробництва, трудовим та науково-технічним потенціалом, накопиченим національним багатством [54].

Фінансовий потенціал як складова потенціалу підприємства розглядається лише окремими авторами і з цієї причини його зміст до тепер остаточно не визначено. Більшість авторів сучасних публікацій ототожнюють фінансовий потенціал з фінансовими ресурсами, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних та перспективних витрат [14]. Ці ресурси беруть участь у виробничо-господарській діяльності та залучаються для фінансування певних стратегічних напрямів розвитку підприємства. Проте, ці два поняття не ідентичні, хоча близькі за змістом. Фінансові ресурси можна розглядати як використання частини фінансового потенціалу, тобто як грошові доходи і накопичення, отримані підприємством від використання наявних ресурсів. А фінансовий потенціал слід розглядати як здатність наявних ресурсів приносити доходи підприємству в певний момент часу [8].

У науковій літературі до фінансового потенціалу відносять як обсяг всіх наявних фінансових ресурсів підприємства, так і можливість їх ефективного розподілу [37]. У вузькому розумінні ототожнюють фінансовий потенціал з потенційними фінансовими показниками виробництва [4], в широкому – з відносинами, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого фінансового результату [14]. Як бачимо, найбільш поширеним є ресурсний підхід до визначення сутності фінансового потенціалу, менш поширеним – ототожнення його з показниками стабільності фінансового стану підприємства.

Дослідження положень наукових робіт стосовно сутності «фінансового потенціалу підприємства» дозволили систематизувати їх за підходами трактування визначення даного поняття (табл.1.1)

Таблиця 1.1

Систематизація визначень поняття «фінансовий потенціал підприємства»

Автор	Визначення
Ресурсний підхід
Ільїна К.	Сукупність можливостей підприємства, які визначаються наявністю і організацією використання фінансових ресурсів
Толстих Н.Т.	Забезпеченість фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільність їх розміщення та ефективність використання
Кунцевич О.	Здатність до оптимізації фінансової системи із залучення та використання фінансових ресурсів
Давиденко Н.М.	Обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних та перспективних витрат
Брегін Н.	Фінансовий потенціал включає окремі складові фінансових ресурсів підприємства, а саме – статутний, додатковий і резервний капітали, цільове фінансування, фонди накопичення, оборотні активи тощо.
Результативний підхід
Ковальов В.В.	Фінансовий потенціал створює фундамент для трансформації наявного у підприємства ресурсного потенціалу в конкретні результати господарської діяльності підприємства
Стецюк П	Фінансовий потенціал – сукупність фінансових ресурсів, з приводу яких на підприємстві виникають відповідні організаційно-економічні відносини, які в кінцевому рахунку спрямовані на забезпечення його високоефективного та прибуткового функціонування
Паєнтко Т.	Фінансовий потенціал – це сукупність фінансових ресурсів, спрямованих на реалізацію і нарощування економічного потенціалу з метою максимізації прибутку
Бикова Г.	Фінансовий потенціал – сукупність фінансових ресурсів, що беруть участь у виробничо-господарській діяльності; він характеризується можливістю їх залучення для фінансування майбутньої діяльності і певних стратегічних напрямів розвитку підприємства

Інформація, подана в табл.1.1, свідчить, що у науковому дискусі присутнє розмаїття уявлень про фінансовий потенціал підприємств. Загалом переважає так званий ресурсний підхід до розуміння фінансового потенціалу. Менш розповсюдженим підходом є ототожнення фінансового потенціалу підприємства із показниками надійності його фінансового стану – ліквідності, фінансової стійкості, платоспроможності і т.п. [41].

Проте жодне із представлених визначень не можна вважати «довершеним», з тієї причини, що:

по-перше, в одних визначеннях науковці ототожнюють фінансовий потенціал із сукупністю фінансових ресурсів, необхідних для нормального функціонування підприємства, що не зовсім коректно, оскільки ґрунтуючись на ресурсній концепції, такі визначення не враховують тієї особливості фінансового потенціалу, що він проявляється у двох формах – наявній і спожитій;

по-друге, в окремих визначеннях даного поняття автори намагаються показати фінансовий потенціал як особливий видовий прояв потенціалу, якому властиві тільки стати стичність, забуваючи про його здатність бути рушійною силою економічного розвитку підприємства в перспективі;

по-третє, забезпечення підприємства фінансовим потенціалом за частіше ототожнюють з поточним фінансово-майновим станом, а не з його потенційними фінансовими можливостями.

Отже, більшість визначень поняття «фінансовий потенціал підприємства» мають дещо односторонній характер, тож визнані неповноцінними.

Тож можна вважати, що вагомим недоліком представлених підходів до розуміння фінансового потенціалу є ігнорування його стратегічної (перспективної) компоненти та ототожнення переважно з поточним фінансово-майновим станом. Враховуючи специфіку фінансового потенціалу підприємства, під фінансовим потенціалом підприємства слід розуміти сукупність взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих елементів, що надають можливість для досягнення запланованих фінансових результатів в поточному періоді та майбутньому.

Головним при проведенні аналізу фінансового потенціалу є встановлення головних чинників, що формують фінансовий потенціал[4]. В таблиці 1.2 розглянуті основні чинники формування фінансового потенціалу організації.

Таблиця 1.2

Чинники, які формують фінансовий потенціал

Чинники, що формують потенціал
Фінансовий потенціал	Фінансова стабільність підприємства
	Здатність точно та вчасно здійснювати свої фінансові зобов’язання
	Інвестиційні можливості підприємства
	Можливість залучення додаткових фінансових ресурсів
	Ефективність використання капіталу (власного й позикового)
	Ефективність управління активами
	Політика, що використовується в сфері управління ризиками

Враховуючи те, що фінансовий потенціал має розглядатись як категорія поточного періоду, так і майбутнього, то складовими фінансового потенціалу підприємства є фінансовий потенціал стійкості, фінансовий потенціал забезпечення та фінансовий потенціал розвитку (рис.1.2).

Рис. 1.2 Складові фінансового потенціалу підприємства

Фінансовий потенціал стійкості та забезпеченості характеризують можливість проведення та результати поточної діяльності підприємства, тоді як фінансовий потенціал розвитку передбачає саме можливість подальшого розвитку.

Отже, фінансовий потенціал розвитку підприємств представляє собою сукупність всіх наявних та потенційних ресурсів підприємства, у тому числі і фінансових, що можуть забезпечити досягнення в поточній та довгостроковій перспективі визначених стратегічних цілей з урахуванням впливу факторів зовнішнього середовища.

Фінансові ресурси як основа формування фінансового потенціалу підприємства

Як вже було сказано, фінансовий потенціал - обсяг фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат. Фінансові ресурси формуються, як правило, за рахунок різних джерел: власних, позичених та залучених (рис.1.3).

Рис. 1.3 Джерела формування фінансових ресурсів на підприємстві

При цьому власні джерела фінансування підприємства формуються за рахунок власного капіталу, тобто частина капіталу в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань.

Позичені джерела фінансування підприємства формуються в основному за рахунок довгострокових та короткострокових кредитів банку.

Залучені джерела фінансування підприємства формуються за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості.

Усі перелічені джерела беруть участь як у формуванні активів підприємства, так і у здійсненні його виробничо-фінансової діяльності з метою отримання доходу, прибутку.

Отже, фінансові ресурси підприємств - це їх власний, позичений та залучений грошовий капітал, який вони використовують для формування власних активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання прибутку.

Таким чином, фінансові ресурси підприємств - це не грошові кошти підприємств, а джерела підприємств, спрямовані на формування активів.

Фінансові ресурси як джерела формування активів підприємства відображаються у пасиві балансу, а засоби, у тому числі й грошові кошти, - у активі балансу.

Зв'язок між фінансовими ресурсами і грошовими коштами виявляється у тому, що грошові кошти є матеріальним вираженням фінансових ресурсів.

Сума джерел формування активів підприємства, зафіксована у пасиві балансу, є капіталом підприємства.

Власний, позичений та залучений капітал, з одного боку, формує фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні його активів, з іншого боку, становить зобов'язання перед конкретними власниками - державою, юридичними та фізичними особами.

Фінансові ресурси формуються у процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності.

Статутний капітал є основною частиною власного капіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його коштів формуються основні засоби і оборотні активи підприємства. Отже, власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів) крім статутного (пайового) включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін.

Додатковий вкладений капітал відображає суму перевищення вартості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю.

Інший додатковий капітал включає суму дооцінки позаоборотних активів, вартість активів, отриманих підприємством безоплатно від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Нерозподілений прибуток - це сума прибутку, що залишилася на підприємстві та реінвестована у його господарську діяльність, а цільове фінансування - це сума цільових надходжень, отриманих з бюджету.

Крім власного капіталу фінансові ресурси підприємства формуються також за рахунок залучених і позикових коштів.

До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками:

- суму авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб у рахунок подальших поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;

- суму заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюджету, включаючи податки, утримувані з доходів працівників;

- заборгованість за внесками в позабюджетні фонди, фонд соціального страхування, до пенсійного фонду, зі страхування майна підприємства та індивідуального страхування його працівників;

- заборгованість підприємства з виплати дивідендів його засновникам;

- суму векселів, які видало підприємство постачальникам, підрядникам у рахунок забезпечення поставок продукції, виконання робіт, надання послуг тощо.

До складу позикових фінансових ресурсів входять довгострокові і короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансові зобов'язання, пов'язані із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, та ін.[5].

Усі види фінансових ресурсів відображаються у відповідних розділах пасиву балансу підприємства.

Фінансові ресурси формуються за рахунок цілого ряду джерел. За формою права власності виділяють дві форми джерел: власні грошові кошти і залучені. Джерелами фінансових ресурсів є: прибуток; амортизаційні відрахування; засоби, отримані від продажу цінних паперів; пайові та інші вклади юридичних та фізичних осіб; кредит і позики; засоби від реалізації залогового свідоцтва, страхового поліса та інші надходження грошових коштів.

Система прибутків і доходів складається із прибутку від реалізації продукції, прибутку від іншої реалізації, доходів з позареалізаційних операцій, балансового прибутку, чистого прибутку. Прибуток від реалізації продукції являє собою різницю між виручкою від реалізації продукції без податку на додану вартість, акцизів, мита і витратами на виробництво і реалізацію, які входять до собівартості продукції.

Собівартість продукції - вартісна оцінка використовуваних в процесі виробництва товарів, природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів, а також інших затрат на її виробництво та реалізацію.

Прибуток від іншої реалізації - це прибуток отриманий від реалізації основних засобів та іншої власності господарюючого суб'єкта, нематеріальних активів та інше. Прибуток від іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації та витратами на цю реалізацію.

Балансовий прибуток являє собою суму прибутків від реалізації продукції, від іншої реалізації і доходів від позареалізаційних операцій за вирахуванням витрат.

Амортизаційні відрахування є стійким джерелом фінансових ресурсів. Амортизаційні відрахування здійснюються тільки до повного переносу балансової вартості фондів на собівартість продукції.

Пайовий внесок - внесок, являє собою суму грошового вкладу, який оплачується фізичними або юридичними особами при вступі в колективне виробництво. Пайовий внесок обов'язковий для вступу в товариство з обмеженою відповідальністю, в змішане підприємство. Пайовий вклад може бути внесений грошовими коштами; шляхом передачі у власність господарюючого суб'єкта майна та інших матеріальних цінностей; прав користування землею, водою та іншими природними ресурсами; майнових прав; шляхом відрахувань від заробітної плати працівників на протязі певного періоду часу.

Інвестиційний внесок являє собою інструмент самокредитування господарюючого суб'єкта. Інвестиційний внесок - це грошовий вклад в розвиток господарюючого суб'єкта, який вкладнику нараховує процент в розмірах і в терміни, визначені договором або положенням про інвестиційний внесок.

Кредит, коли мова йде про надання в борг грошей або товарів. Кредити бувають банківські, комерційні, лізингові, державні.

До надходжень грошових коштів відносяться також надходження грошових коштів за рахунок пожертвувань, благодійних, страхових та спонсорських внесків [7].

Отже, забезпечення фінансовими ресурсами - це основа діяльності підприємства, ці ресурси створюють умови для функціонування та формують потенціал підприємства. Наявність ресурсів обумовлює безперервність процесу виробництва, розширення виробничих фондів (основних та оборотних), збільшення накопичень і підвищення ефективності виробництва. Достатній обсяг фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають стабільний, стійкий, платоспроможний, ліквідний стан підприємства. Саме тому найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.

Методика та основні напрямки діагностики фінансового потенціалу підприємства

Нинішні технології, за допомогою яких підприємство може оцінювати свій поточний стан і виробляти ефективні та результативні стратегії майбутнього розвитку, зазнають значних змін.

У зв'язку з цим різко постає питання про вибір інструментарію аналізу та оцінки фінансового потенціалу підприємства, який дозволить оперативно визначати внутрішні можливості і слабкості підприємства, виявляти приховані резерви з метою підвищення ефективності його діяльності. Одним із методів оцінки фінансового потенціалу виступає фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз — це процес дослідження фінансового стану і основних результатів фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку.

Фінансовий аналіз є способом накопичення, трансформації і використовування інформації фінансового характеру, який необхідний для того, щоб:

оцінити поточний і перспективний фінансовий стан і потенціал підприємства;
оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції фінансового їх забезпечення;
виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість і доцільність їх мобілізації;
спрогнозувати положення підприємства на ринку капіталів.

Основною метою фінансового аналізу є отримання найбільшого числа ключових (інформативних) параметрів, що дають об’єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасиву, в розрахунках з дебіторами і кредиторами, щоб своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності. В ході такого аналізу аналітика і керівника (менеджера) може зацікавити не тільки поточний фінансовий стан підприємства, але і його проекту на найближчу або найвіддаленішу перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Аналіз фінансового потенціалу передбачає попередню підготовку інформації: наскрізна перевірка даних звітного періоду за допомогою зіставлення показників різноманітних форм; приведення даних звітності до порівняльного вигляду.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового потенціалу підприємства служать (табл.1.3):

- бухгалтерський баланс (форма №1);

- звіт про фінансові результати (форма №2);

- звіт про власний капітал (форма №3);

- звіт про рух грошових коштів (форма №4);

- примітки до річної фінансової звітності (форма №5);

- наказ про облікову політику підприємства;

- нормативні законодавчі акти з питань формування та використання фінансових ресурсів підприємства.

Таблиця 1.3

Зміст інформації та характеристика звітів

Назва звіту	Зміст інформації та мета складання	Коротка характеристика звітів
1	2	3
Форма № 1 «Баланс»	Звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату склад його майна і коштів та джерела їх формування, тобто його активи, зобов’язання і власний капітал в узагальненому вартісному вимірнику складання балансу.	За формою баланс – це двохстороння таблиця, яка складається з 2-х частин: актив і пасив. В активі від ображаються дані про наявність і стан господарських засобів підприємства за їх складом і призначенням. У пасиві балансу виміри джерел формування господарських засобів.
Форма № 2 «Звіт про фінансові результати»	Бухгалтерський документ у якому зазначаються доходи і витрати звітного періоду. Мета складання цього звіту є надання користувачам інформації про фінансові результати діяльності підприємства за певний період часу з тим, щоб вони могли приймати економічно обґрунтовані управлінські рішення.	Звіт за формою № 2 включає в себе 3 розділи: Фінансові результати; Елементи операційних витрат; Розрахунок показників прибутковості акцій. У цьому звіті відображаються суми нарахованих доходів та витрат їх структур, а також отриманий потягом звітного періоду прибуток.
Форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів»	Звіт за формою № 3 надає інформацію про наявність, джерела надходження та напрямки використання коштів на підприємстві за звітний та попередній періоди. Метою складання фінансової звітності цього звіту є надання користувачам повної, правдивої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах за звітний період.	У звіті про рух грошових коштів приводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Звіт показує наскільки ефективно підприємство використовувало свої грошові кошти, на що їх витрачало і як їх генерувало.
Форма № 4 «Звіт про власний капітал»	Звіт про власний капітал розкриває види власного капіталу та зміни, що у ньому відбувається протягом звітного періоду. Мета звіту – надання користувачам адекватної, достовірної інформації про зміни в капіталі протягом звітного періоду.	У звіті наводиться узагальнена інформація про доходи і витрати, які впливали на власний капітал на протязі звітного періоду, що дає можливість його користувачам оцінити зміни у фінансовому стані підприємства та виявити основні причини цих змін, а також оцінити наслідки змін.

Продовження табл.1.3

Форма № 5

«Примітки до річної фінансової звітності»

Примітки до фінансової звітності складаються до річної звітності.

Метою складання цього звіту є надання користувачам більш детальної інформації про діяльність підприємства ніж вона міститься у звітах перерахованих вище.

У цьому звіті є детальна інформація про рух не матеріальних активів, основних засобів, капітальні інвестиції, фінансові інвестиції, забезпечення і резерви, запаси, коштів у розрахунках, податки, використання амортизаційних відрахувань тощо. Складається на основі даних бухгалтерського обліку.

Аналіз фінансового потенціалу дозволяє засновникам і акціонерам вибрати один із основних напрямів активізації діяльності підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналіз показників фінансового потенціалу дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат і фінансового ризику від капіталовкладень у дане підприємство.

Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. Активи динамічні за своєю природою. У процесі функціонування підприємства і величина активів, і їхня структура зазнають постійних змін. Найбільш загальне уявлення про якісні зміни в структурі активів та їх джерел, а також динаміку цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження). Ступінь агрегованості показників визначається аналітиком. Як правило, беруться базисні темпи росту за ряд років (суміжних періодів), що дозволяє аналізувати не тільки зміну окремих показників, але і прогнозувати їхні значення. Цінність результатів горизонтального аналізу істотно знижується в умовах інфляції.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їх джерел. Можна виділити дві основні риси, що обумовлюють необхідність проведення вертикального аналізу:

- перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності підприємств, що розрізняються по величині використовуваних ресурсів і інших об'ємних показників;

- відносні показники деякою мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, що можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим утрудняти їхнє зіставлення в динаміку.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного. Тому на практиці нерідко будують аналітичні таблиці, що характеризують як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників. Обидва ці види аналізу особливо цінні при міжгосподарських зіставленнях, оскільки дозволяють порівняти звітність зовсім різних за родом діяльності й обсягах виробництва підприємства.

Фоміним П.А., Старовойтовим М.К. дається коротка характеристика рівнів фінансового потенціалу підприємства. Діяльність підприємства з високим рівнем фінансового потенціалу прибуткова, має стабільне фінансове становище. Діяльність підприємства зі середнім рівнем фінансового потенціалу прибуткова, проте фінансова стабільність багато в чому залежить від змін, як у внутрішньому, так і в зовнішньому середовищі. Якщо підприємство фінансово нестабільне, воно має низький рівень фінансового потенціалу[68]. Для визначення рівня фінансового потенціалу підприємства пропонується провести експрес-аналіз основних показників, що характеризують ліквідність, платоспроможність і фінансову стійкість підприємства.

Враховуючи різноманіття фінансових процесів, множинність фінансових показників, різниць у рівні їх критичних оцінок, складається ступінь їх відхилень від фактичних значень і виникають при цьому складнощі у оцінці фінансової стійкості організації, авторами рекомендується проводити інтегральну рейтингову оцінку фінансового потенціалу підприємства, тобто коефіцієнтний аналіз представлений в таблиці 1.4.

Аналіз, здійснений за допомогою показників, дозволяє оцінити як поточний, так і перспективний майновий і фінансовий стан підприємства, можливі і доцільні темпи його розвитку з позиції їх ресурсного забезпечення, виявити доступні джерела фінансування й визначити можливість їх мобілізації, спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталу.

Таблиця 1.4

Рейтингова оцінка фінансового потенціалу підприємства за фінансовими показниками

Найменування показника	Рівень фінансового потенціалу
	Високий	Середній	Низький
Коефіцієнт фінансової незалежності	>0,5	0,3-0,5	<0,3
Коефіцієнт фінансової залежності	<0,3	0,3-0,5	>0,5
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	>0,1	0,05-0,1	<0,05
Коефіцієнт самофінансування	>1	0,5-1	<0,5
Коефіцієнт загальної ліквідності	>2,0	1,0-2,0	<1,0
Коефіцієнт швидкої ліквідності	>0,8	0,4-0,8	<0,4
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0,2	0,1-0,2	<0,1
Рентабельність активів	>0,1	0,05-0,1	<0,05
Рентабельність власного капіталу	>0,15	0,1-0,15	<0,1
Ефективність використання активів для продукції	>1,6	1,0-1,6	<1,0

Даний аналіз передбачає визначення системи фінансових показників, за допомогою яких проводиться віднесення їх до того чи іншого рівня фінансового потенціалу підприємства.

Склад представлених показників далеко не вичерпаний, оскільки повний аналіз вимагає включення ще низки додаткових показників, які розширюють характеристики фінансового потенціалу підприємства. Але таке комплексне дослідження вимагає багато часу, тому на практиці розглядають лише деякі з показників, які є найбільш значимими для фінансового аналізу.

Вивчення літератури та нормативних документів по даному питанню показує недосконалість наявної системи показників аналізу фінансового стану підприємства, оскільки можна знайти наявність різних значень у визначенні бази розрахунку для більшості показників.

У зв'язку з цим для ефективної оцінки фінансового потенціалу підприємства пропонується використовувати уточнені формули основних показників фінансового аналізу.

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт фінансової автономії розраховують за формулою

(1.1)

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважають, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки вони мають можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) мають бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Отже, критичне значення коефіцієнта автономії має становити 0,5.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії, є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1.

Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці (100 %), то це свідчить про те, що власники підприємства повністю його фінансують, а якщо перевищує одиницю, то навпаки. Так, якщо значення коефіцієнта 1,40, це означає, що при вкладенні в активи підприємства 1,40 грн, позиченими є 40 коп.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами – показує, яка частина матеріальних оборотних активів фінансується за рахунок засобів чистого оборотного капіталу.

Кзвз = ВОЗ/МОА , (1.2)

де Кзвз – коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами;

ВОЗ – власні оборотні засоби;

МОА – матеріальні оборотні активи.

Коефіцієнт самофінансування – показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів, яка з допомогою позикових. Розмір коефіцієнта фінансування менше 1 (більшість майна підприємства сформована з допомогою позикових коштів), це може засвідчувати загрозу неплатоспроможності і часто затрудняє можливість одержання кредиту.

Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) – показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов’язань:

Кз.л. = Па/Пп , (1.3)

де Кз.л. – коефіцієнт загальної ліквідності;

Па – поточні (оборотні) активи;

Пп – поточні пасиви (короткострокові зобов’язання).

Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то це означає присутність високого фінансового ризику. Низький рівень ліквідності може свідчити про труднощі зі збутом продукції.

Співвідношення 2:1 теоретично вважається оптимальним, хоча для деяких сфер бізнесу воно може коливатися від 1,2 до 2,5.

Дуже висока ліквідність (3:1) теж не зовсім добра. Вона може означати, що підприємство має в своєму підпорядкуванні більше засобів, ніж воно може ефективно використати. А це свідчить про погіршення показників ефективності використання всіх видів активів.

Коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності – показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

Кш.л. = (Па – Тз)/Пп , (1.4)

де Кш.л. – коефіцієнт швидкої ліквідності;

Па – поточні (оборотні) активи;

Тз – товарні запаси;

Пп – поточні пасиви (короткострокові зобов’язання).

Цей показник характеризує здатність підприємства виконувати свої поточні зобов’язання із швидко ліквідних активів. Теоретично нормальним вважається співвідношення 1:1.

Коефіцієнт абсолютної (грошової) ліквідності – показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство може погасити своїми коштами негайно.

Ка.л. = (ГК + Ік)/Пп , (1.5)

де Ка.л. – коефіцієнт абсолютної ліквідності;

ГК – грошові кошти;

Ік – короткострокові інвестиції;

Пп – поточні пасиви (короткострокові зобов’язання).

Показник швидкої ліквідності представляє більший інтерес для банків і фінансових установ, а абсолютної для постачальників.

Рентабельність активів (RА) визначають як відношення чистого прибутку (ЧП) до середньої величини активів підприємства (А) і розраховується за формулою:

, (1.6)

Показує, скільки чистого прибутку припадає на 1 грн вкладених активів (інвестицій). Може визначатися у процентах. Цей показник називається також рентабельністю інвестицій (RОЕ).

Рентабельність власного капіталу (RВК) визначається як частка від ділення чистого прибутку на середню вартість власного капіталу (ВК) і розраховується за формулою:

, (1.7)

Ефективність використання активів для продукції – ефективність використання активів для продукції визначається ставленням виручки від продажу основної продукції до валюти бухгалтерського балансу і показує, скільки підприємство отримує виручки від продажу основної продукції з кожної гривні використаних активів.

Для оцінки фінансового потенціалу підприємства співвідносяться отримані значення основних фінансових показників його господарської діяльності зі шкалою, що характеризує рівні фінансового потенціалу підприємства і заносяться в таблицю. Якщо з'єднати відзначені позиції єдиною лінією, виходить крива фінансового потенціалу підприємства за показниками. Загальну оцінку рівня фінансового потенціалу підприємства за показниками рекомендується проводити експертним шляхом.

Отже, враховуючи специфіку поняття фінансового потенціалу для його діагностики потрібно провести оцінку складу та структури майна підприємства, аналіз фінансових результатів діяльності, розрахувати основні фінансові показники, які характеризують фінансовий потенціал. Виходячи з цих розрахунків стає можливим визначення рівня фінансового потенціалу та основних напрямків щодо поліпшення управління фінансовим потенціалом на підприємстві. Діагностика буде проводитись в наступних розділах на основі даних ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

РОЗДІЛ 2 Аналіз та діагностика фінансового потенціалу ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

Повне фірмове найменування підприємства - публічне акціонерне товариство «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904».

ПАТ «САТП 0904»" створене шляхом відкритої підписки на акції і є правонаступником Київського державного комунального спеціалізованого автотранспортного підприємства 0904 (КДК «САТП 0904»).

15 листопада 1945 року за рішенням Мінторга України була заснована транспортна контора Київзаготплодоовочторгу. До її складу надійшло 67 автомобілів різних марок. З 1953 контора знаходиться по адресі: м.Київ, Повітрофлотський проспект №72. За 60 років існування підприємства ділянка збільшилася з 2,0 га до 5,6 га.

Засновниками ПАТ "САТП 0904" на дату створення є колектив підприємства в кількості 701 фізичної особи.

Підприємство є юридичною особою за законодавством України і має відокремлене майно, самостійний баланс, штампи, бланки і печатку із своїм найменуванням.

Ціллю діяльності ПАТ «САТП 0904» є отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торговельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до цілей діяльності, предметом діяльності підприємства є будь-яка діяльність, не заборонена законодавством України.

Майно підприємства складають основні засоби, обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі підприємства.

ПАТ «САТП 0904» є власником: грошових коштів і майна, переданого йому засновниками і іншими акціонерами у власність; продукції, виробленої підприємством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Підприємство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном відповідно до цілей своєї діяльності.

ПАТ «САТП 0904» здійснює згідно з чинним законодавством повноваження по володінню, користуванню і розпорядженню майном, що належить йому на підставі права власності.

Джерелами формування майна підприємства є:

грошові кошти, отримані від продажу акцій;
прибутки, одержані від здійснення господарської діяльності;
майно, що передане акціонерами у власність підприємства;
кредити банків та інших кредитно-фінансових установ;
інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

Статутний капітал ПАТ «САТП 0904» становить 3690000 гривень. Він розподілений на 14760000 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 гривень кожна.

Резервний фонд створюється у розмірі 25% статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду становить не менш ніж 5% суми чистого прибутку до отримання необхідної суми. Також можуть створюватись інші фонди (фонд розвитку, фонд соціального забезпечення тощо).

Організаційна структура управління підприємством показана на рис. 2.1.

Вищим органом ПАТ «САТП 0904» є Загальні збори акціонерів. У Загальних зборах мають право брати участь усі акціонери Товариства. Брати участь у Загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени Правління, які не є акціонерами. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік.

Про проведення Загальних зборів правління підприємства повідомляє акціонерів не менш як за 45 днів до їх скликання шляхом поштового відправлення їм рекомендованого листа, в якому містяться відомості про час і місце проведення Зборів, а також порядок денний. Такі відомості, за згоди акціонера, можуть бути також передані особисто, електронною поштою або засобами факсимільного зв'язку.

Рис.2.1 Організаційна структура управління ПАТ "САТП 0904"

Акціонери (їх представники), які беруть участь у Загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник (табл..2.1). Реєстрація акціонерів, які прибули для участі у Загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення Загальних зборів Правлінням підприємства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.

Таблиця 2.1

Інформація про акціонерів ПАТ «САТП 0904» станом на 31.12.2012 р.

Найменування акціонерів	Код за ЄДРПОУ	Кількість акцій	Сума, грн.	%
Фізичні особи у кількості 1311	д/н	14753575	3688393,75	99,96
ЗАТ ЗІФ «Свій Дім»	23658452	6425	1606,25	0,04
Всього:	-	14760000	3690000	100,0

Право участі у Загальних зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення Загальних зборів.

До компетенції Загальних зборів належить:

а) внесення змін до Статуту підприємства;

б) обрання та відкликання членів Наглядової Ради підприємства;

в) обрання та відкликання членів Правління і членів Ревізійної комісії;

г) затвердження річних результатів роботи підприємства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків Ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків:

д)вирішення питань про створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

е) прийняття рішення про ліквідацію підприємства;

є) вирішення інших питань, які за ініціативою Правління, Ради підприємства, Ревізійної комісії або акціонерів, які володіють більш як 10 % голосів, включені до порядку денного Загальних зборів.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту більш як 60 % голосів.

Рішення Загальних зборів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у Зборах, з питань зміни Статуту підприємства, прийняття рішення про ліквідацію підприємства. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у Зборах.

Організаційне керівництво засіданням Загальних зборів здійснює Голова Зборів, а організаційно-технічне забезпечення - Секретар Зборів, які обираються простою більшістю голосів присутніх акціонерів.

Протокол Загальних зборів акціонерів підприємства підписується Головою і Секретарем зборів і не пізніш як через три робочих дні після закінчення Зборів передається Правлінню підприємства для виконання.

Наглядова Рада ПАТ "САТП 0904" представляє інтереси акціонерів у період між проведенням Загальних зборів і в межах, визначених статутом. Рада підприємства складається з 5 осіб.

Голова Ради обирається зборами акціонерів строком на 5 років. Перевага бути обраним надається акціонерам або його представникам, які мають більшу долю в статутному капіталі.

До компетенції Ради належить:

а) визначення основних напрямів діяльності підприємства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) попереднє затвердження угод, розмір яких перевищує 20% Статутного Фонду;

в) призначення в.о. Голови Правління підприємства та членів Правління (у разі їх звільнення) до затвердження кандидатур Голови Правління та членів правління на чергових Загальних зборах акціонерів підприємства;

г) здійснення всіх функцій та повноважень Загальних зборів, за виключенням тих, які згідно Закону та статуту належать до виключної компетенції Загальних зборів.

д) прийняття рішення про реорганізацію підприємства.

Виконавчим органом ПАТ «САТП 0904», який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правління. До складу Правління входять Голова правління та члени Правління.

Правління підприємства обирається на 1 рік. Кількісний та особовий склад Правління визначається Наглядовою Радою підприємства.

Правління вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, що належать до компетенції Загальних зборів і Наглядової Ради підприємства.

Роботою Правління керує Голова Правління, який одноособово визначає організаційну структуру Правління та розподіляє виконання обов'язків між окремими її членами.

Правління підзвітне Загальним зборам і Наглядовій Раді ПАТ «САТП 0904» та організовує виконання їх рішень. Підзвітність означає, що Правління на вимогу Загальних зборів або Наглядової Ради Товариства в найкоротший термін надає їм письмові звіти про свою діяльність в цілому або про окремі прийняті рішення. Правління організовує виконання рішень Загальних зборів або Наглядової Ради підприємства, якщо ці рішення прийняті в межах їх компетенції і з дотриманням вимог Статуту та чинного законодавства.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю Правління підприємства здійснюється Ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів.

За результатами діяльності підприємства по закінченню кожного фінансового року (або на вимогу Загальних зборів) Ревізійна комісія складає звіти і висновки, які містять інформацію про фінансовий стан підприємства, розмір річних прибутків (збитків) тощо. Звіти і висновки Ревізійної комісії затверджуються Загальними зборами підприємства.

Членами Ревізійної комісії не можуть бути члени Правління, Ради підприємства. При необхідності за згодою Наглядової Ради Товариства для вирішення питань, пов'язаних з практичною діяльністю Ревізійної комісії, можуть залучатися професійні експерти.

Ревізійна комісія складається з 5-х осіб, 4-и особи обираються Загальними зборами підприємства строком на 1 рік. Один член Ревізійної комісії обирається Головою Ревізійної комісії на такий же строк.

Перевірки фінансово-господарської діяльності Правління проводяться Ревізійною комісією за дорученням Загальних зборів, Ради Товариства, з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 % голосів.

Ревізійній комісії підприємства повинні бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи і особисті пояснення посадових осіб на її вимогу. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку Ревізійної комісії Загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс.

Персонал підприємства, як категорія, характеризує собою кадровий потенціал, трудові і людські ресурси виробництва. Він відображає собою сукупність працівників різних професійних кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві і що входять в його обліковий склад. В обліковий склад включаються всі працівники, прийняті на роботу, пов'язану з основною і з не основною діяльністю підприємства. На даний момент на підприємстві нараховується 86 чоловік персоналу. Схематично структуру підрозділів підприємства згідно штатного розпису подано на рис.2.2.

Рис. 2.2 Найменування структурних підрозділів ПАТ «САТП 0904»

Форма оплати праці на ПАТ «САТП 0904» - погодинна, здійснюється згідно штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців ПАТ «САТП 0904», затвердженого 01.03.2011 року.

Розроблення штатного розпису здійснюється на основі затверджених структури підприємства і чисельності його працівників, положення про оплату праці (як правило, є додатком до колективного договору) та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, зокрема, Закону України «Про оплату праці» вiд 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, Національного класифікатора України «Класифікатор професій» ДК 003:2005, випусків Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників та інші.

З метою підвищення матеріального заохочення водіїв в зростанні обсягів перевезень вантажів та продуктивності праці було встановлено з 01.09.2010 р. оплату праці в залежності від суми доходу, отриманого по тарифам на перевезення вантажів автомобільним транспортом підприємства.

На даний час ПАТ «САТП 0904» надає такі послуги:

Перевезення промислових та продовольчих товарів по м.Києву, Україні та країнах СНД.
Ремонт і технічне обслуговування легкових та вантажних автомобілів.

Основними замовниками перевезень є ВАТ «Будинок меблів», ТОВ «Юніфарма». Основні постачальники ПММ – Торговий дім «ГЕПАРД».

Значних особливостей в стані розвитку галузі немає. Конкурентами є усі державні та приватні автотранспортні підприємства України.

2.2 Дослідження складу та структури майна підприємства

У процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура постійно змінюються. Характеристику про якісні зміни в структурі майна та його джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності. Побудуємо аналітичну таблицю, в якій об’єднано горизонтальний і вертикальний аналізи, які характеризують як структуру майна ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» та його джерел, так і динаміку окремих його показників, аналізованим є період протягом 2010-2012 року.

Проаналізувавши активи ПАТ «САТП 0904» за 2010-2012 роки можна відмітити такі особливості: більшу частину активів підприємства становлять необоротні активи – близько 87%, протягом 2011-2012 років спостерігається зменшення до 75%, що спричинене зношенням основних засобів. Оборотні активи відповідно складають – 13%, у 2012 році – майже 26%.

Для більш детальної характеристики активів підприємства побудовано табл.2.2, де показано активи в абсолютному та відносному значеннях відносно валюти балансу.

Таблиця 2.2

Зведена таблиця аналізу активу балансу ПАТ «САТП 0904», тис.грн

Найменування активу	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Питома вага у валюті балансу
				2010 рік	2011 рік	2012 рік
I. Необоротні активи	5 555,00	5 024,00	4 725,00	86,86	76,53	74,30
Основні засоби:
залишкова вартість	5 555,00	5 024,00	4 725,00	86,86	76,53	74,30
первісна вартість	13 454,00	12 948,00	12 923,00	-	-	-
знос	7 899,00	7 924,00	8 198,00	-	-	-
II. Оборотні активи	840,00	1 541,00	1 634,00	13,14	23,47	25,70
Запаси
виробничі запаси	83,00	87,00	88,00	1,30	1,33	1,38
Дебіторська заборгованість за товари роботи послуги
чиста реалізаційна вартість	237,00	317,00	443,00	3,71	4,83	6,97
первісна вартість	237,00	317,00	443,00	3,71	4,83	6,97
Дебіторська заборгованість за розрахунками
з бюджетом	62,00	103,00	30,00	0,97	1,57	0,47
із внутрішніх розрахунків	14,00	8,00	7,00	0,22	0,12	0,11
Інша поточна дебіторська заборгованість	315,00	660,00	665,00	4,93	10,05	10,46
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	129,00	366,00	401,00	2,02	5,58	6,31
Баланс активів	6 395,00	6 565,00	6 359,00	100,00	100,00	100,00

Зобразимо графічно динаміку структури активів ПАТ «САТП 0904» на рис.2.3.

Рис.2.3 Аналіз структури активів ПАТ «САТП 0904», тис.грн

Необоротні активи складаються тільки з основних засобів (100%), вартість яких протягом періоду зменшується за рахунок зносу. Первісна вартість основних засобів на кінець 2012 року зменшилась з 13 454 тис.грн до 12 923 тис.грн, а знос -із 7 899 тис.грн до7 924 тис.грн, дані показники свідчать про те, що основні засоби підприємства перебувають в досить таки зношеному стані. Це є негативною тенденцією для функціонування підприємства, тому необхідно вжити певних заходів для оновлення основних засобів.

Частка оборотних активів у валюті балансу незначна, це передусім пов’язано зі сферою функціонування підприємства. Оборотні активи складаються із виробничих запасів (вартість яких протягом 2010-2012 років майже не змінюється, питома вага виробничих запасів у активах підприємства становить близько 1,38%), грошових коштів в національній валюті та дебіторської заборгованості, яка становить більшу їх частину. По відношенню до валюти балансу вартість дебіторської коливається в межах 10% - 15%.

Пасив балансу відображає джерела формування фінансових ресурсів підприємства. Для аналізованого підприємства – це власний капітал (який складає близько 93% валюти балансу), який складається зі статутного капіталу, резервного капіталу. Частка поточних зобов’язань невелика. Такий незначний відсоток позикового капіталу свідчить про фінансову стійкість підприємства та можливість самостійно розраховуватися з зобов’язаннями. Графічно структуру пасивів підприємства зображено на рис. 2.4.

Рис. 2.4 Аналіз структури пасивів ПАТ «САТП 0904», тис.грн

Оперативні фінансові рішення, в основному, пов’язані з управлінням оборотними активами, тобто з аналізом їх складу, структури, динаміки, плануванням, фінансуванням та контролем (табл.2.3).

Таблиця 2.3

Аналіз складу і динаміки оборотних коштів підприємства

Показник	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення за звітний період, тис. грн
				2011/ 2010 рр.	2012/ 2011 рр.
1	2	3	4	5	6
Усього оборотних активів (тис. грн), у тому числі	840	1541	1634	701	93
1. Запаси (тис. грн)	83	87	88	+4	+1

Продовження табл.2.3

1	2	3	4	5	6
у % до оборотних активів	9,88	5,65	5,38	-4,23	-0,27
2. Незавершене виробництво (тис. грн)	-	-	-	-	-
у % до оборотних активів
3. Готова продукція (тис. грн)	-	-	-	-	-
у % до оборотних активів
4. Товари (тис. грн)	-	-	-	-	-
у % до оборотних активів
5. Векселі одержані (тис. грн)	-	-	-	-	-
у % до оборотних активів
6. Дебіторська заборгованість (тис. грн)	628	1088	1145	+460	+57
у % до оборотних активів	74,76	70,60	70,07	-4,16	-0,53
7. Поточні фінансові інвестиції (тис. грн)	-	-	-	-	-
у % до оборотних активів
8. Грошові кошти та їх еквіваленти (тис. грн)	129	366	401	+237	+35

За даними таблиці сума оборотних коштів в 2010 році складає 840 тис.грн, протягом періоду 2010-2011 рр. спостерігається збільшення активів на 701 тис. грн. і вже на кінець 2012 року сума оборотних активів склала 1634 тис.грн.

Оборотні кошти складаються із запасів, які збільшуються протягом періоду на 5 тис.грн, і в 2012 році становлять 88 тис.грн (5,38%), з дебіторської заборгованості, яка збільшується протягом періоду на 517 тис.грн і становить на кінець 2012 року – 1145 тис.грн (70,07%), з грошових коштів та їх еквівалентів, сума яких протягом періоду зросла майже втричі і складає 401 тис.грн (24,54%). Найбільша частка всіх оборотних коштів припадає на дебіторську заборгованість, яка становить майже 71%.

Збільшення суми оборотних коштів протягом періоду відбулось в основному за рахунок збільшення дебіторської заборгованості, що є негативним для підприємства, а також збільшення грошових коштів на рахунках в банку, що є позитивним. Графічно структуру оборотних коштів показано на рис. 2.5

Необоротні активи ПАТ «САТП 0904» складаються тільки з основних засобів, тому далі буде проаналізовано структуру та динаміку, а також ефективність використання основних засобів на підприємстві. Інформацію щодо вартості основних засобів подано в Примітках до річної звітності за 2010-2012 рр.

Рис.2.5 Склад і динаміка оборотних коштів підприємства, тис.грн

Як бачимо, основні засоби ПАТ «САТП 0904» складаються з таких груп:

будинки, споруди та передавальні пристрої;
машини та обладнання;
транспортні засоби;
інструменти, прилади, інвентар (меблі).

В 2010 році можемо спостерігати деякі зміни в структурі основних засобів, так, протягом року надійшло транспортних засобів на суму 120 тис.грн, вибуло за 2010 рік основних засобів на суму 268 тис.грн, нарахована амортизація протягом року склала 628 тис.грн.

Протягом 2011 року не спостерігається жодного надходження по групах основних засобів, вартість вибуття склала – 506 тис.грн, нарахована амортизація протягом року – 413 тис.грн.

В 2012 році група основних засобів будинки, споруди та передавальні пристрої збільшилась на суму 13 тис.грн, група інструменти, прилади та інвентар на суму 7 тис.грн, загальна вартість вибуття по основних засобах склала 45 тис. грн., нарахована амортизація на суму – 318 тис.грн.

За даними таблиці охарактеризуємо стан основних виробничих засобів ПАТ «САТП 0904» за допомогою таких коефіцієнтів: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів та зведемо отримані дані в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4

Рух основних засобів ПАТ «САТП 0904» протягом 2010-2012 рр.

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Темп зміни, %
				2011/2010 роки	2012/2011 роки
Первісна вартість основних засобів, тис.грн	13454	12948	12923	-506	-25
Знос основних засобів, тис.грн	7899	7924	8198	+25	+274
Коефіцієнт придатності	0,41	0,38	0,36	-0,03	-0,02
Коефіцієнт зносу	0,58	0,61	0,63	+0,03	+0,02
Коефіцієнт оновлення	0,01	-	0,01	-0,01	+0,01
Коефіцієнт вибуття	0,02	0,04	0,003	+0,02	-0,037

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.

, (2.1)

де Кз — коефіцієнт зносу основних засобів;

Зо — сума зносу основних засобів;

Фк — балансова вартість основних засобів.

Кз 2010р. = = 0,587 або 58,7%

Кз 2011р. = = 0,611 або 61,1%

Кз 2012р. = = 0,634 або 63,4%

Отже, основні засоби станом на кінець 2012 р. зношені на майже 64%, що свідчить про недостатній ступінь оснащення підприємства засобами виробництва та у порівнянні з попередніми періодами показник збільшився на 2,3% за рахунок зносу основних засобів підприємства.

Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулою:

Кп = 1 – Кз , (2.2)

Кп 2010р. = 1 – 0,587= 0,413 або 41,3%

Кп 2011р. = 1 – 0,611 = 0,389 або 38,9%

Кп 2012р. = 1 – 0,634 = 0,366 або 36,6%

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності, тобто в даному випадку 36,6% основних засобів є придатним для експлуатації та у порівнянні з попередніми періодами коефіцієнт придатності зменшився на 2,3%. Цей показник ще раз підтверджує зношеність та нестачу основних засобів.

Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:

; (2.3)

, (2.4)

де Ко — коефіцієнт оновлення основних засобів;

Фу — вартість введених основних засобів за звітний період;

Кв — коефіцієнт вибуття основних засобів;

Фв — вартість виведених основних засобів за звітний період.

Ко 2010р. = = 0,01 або 1%

Ко 2012р. = = 0,01 або 1%

Коефіцієнт оновлення основних засобів за 2011 рік дорівнює нулю, тому що в даний період відсутнє оновлення основних засобів. Взагалі за період можемо спостерігати незначне оновлення основних засобів, яке знаходиться в межах 1%.

Кв 2010р. = = 0,020 або 2%

Кв 2011р. = = 0,039 або 3,90%

Кв 2012р. = = 0,003 або 0,3%

Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для подальшого використання. Для даного підприємства ступінь вибуття основних засобів коливається в межах 4%, значення якого значно вище за значення показника оновлення.

Загалом аналіз складу та структури показав, що активи майже на 75% складаються з основних засобів, зношеність яких становить близько 64%, незначна частка оборотних активів у балансі пов’язана передусім зі сферою діяльності підприємства. Основну частину оборотних активів складає дебіторська заборгованість, далі грошові кошти і виробничі запаси. Пасив балансу складається на 94% з власного капіталу, поточні зобов’язання складають 6%, а це означає, що підприємство майже не залежить від зовнішніх кредиторів та самостійно справляється з поточними платежами. Отже, проведений аналіз свідчить, що підприємству має ефективну структуру майна, що є сприятливою для подальшого розвитку, потрібно тільки звернути увагу та застосувати певні заходи щодо дебіторської заборгованості та зношеності основних засобів.

2.3 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Фінансовий результат діяльності підприємства оцінюється прибутком (збитком) за звітний період. Позитивний фінансовий результат діяльності підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками; сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності.

Доходи ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» складаються з:

доходів за автоперевезення;
доходів від здачі в оренду стоянки, складів та офісів, які знаходяться на території аналізованого підприємства.

Для аналізу фінансових результатів використаємо інформацію табл.2.5, де представлені дані підприємства із форми№2 «Звіт про фінансові результати» за 2010-2012 роки.

Таблиця 2.5

Аналіз фінансових результатів ПАТ «САТП 0904», тис.грн

Найменування показника	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення
				2011/2010 роки	2012/2011 роки
1	2	3	4	5	6
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	8 383,00	9 380,00	9837,00	997,00	457,00
Податок на додану вартість	1 385,00	1 545,00	1627,00	160,00	82,00
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	6 998,00	7 835,00	8210,00	837,00	375,00
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	5 044,00	5 355,00	5587,00	311,00	232,00
Валовий: прибуток(+) / збиток (-)	1 954,00	2 480,00	2623,00	526,00	143,00
Адміністративні витрати	1 092,00	1 183,00	1391,00	91,00	208,00
Інші операційні витрати	1 081,00	1 225,00	1307,00	144,00	82,00
Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток(+) / збиток (-)	-219,00	72,00	-75,00	291,00	-147,00
Інші доходи	95,00	68,00	14,00	-27,00	-54,00

Продовження табл.2.5

1	2	3	4	5	6
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток(+) / збиток (-)	-124,00	140,00	-61,00	264,00	-201,00
Податок на прибуток від звичайної діяльності	18,00	65,00	-14,00	47,00	-79,00
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток(+) / збиток (-)	-142,00	75,00	-75,00	217	-150,00
Чистий прибуток / збиток (+/-)	-142,00	75,00	-75,00	217	-150,00

Аналіз даних показує, що у складі фінансових результатів за всіма видами діяльності протягом 2010-2012 років відбулися як позитивні, так і негативні зміни. В 2010 році підприємство працювало збитково, як показують дані попередньої таблиці, збитковість передусім пов’язана з великою собівартістю, яка в 2010 році становила 5 044 тис.грн, а чистий дохід при цьому був – 6 998 тис.грн, також спостерігається значна частка адміністративних витрат та інших операційних витрат.

В 2011 році можемо спостерігати прибутковість підприємства, перш за все це пов’язано із збільшенням доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), якщо на кінець 2010 року цей показник мав значення 8 383 тис.грн., то протягом 2011 року збільшився до 9 380 тис.грн, що позитивно відобразилось на прибутковості підприємства.

2012 рік характеризується теж збитковістю, в основному через велику собівартість та затрати. Тому підприємству потрібно негайно приймати певні заходи по зменшенню собівартості.

Детально структуру та склад сукупних доходів підприємства відображено в табл.2.6.

Таблиця 2.6

Сукупні доходи ПАТ «САТП 0904», тис.грн

Найменування показника	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення
				2011/2010 роки	2012/2011 роки
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	6998,00	7835,00	8210,00	837,00	375,00
Інші доходи	95,00	68,00	14,00	-27,00	-54,00
Всього:	7 093,00	7 903,00	8224,00	810,00	321,00

З таблиці видно, що сукупні доходи підприємства складаються тільки з виручки та інших доходів. На кінець 2011 року спостерігається збільшення сукупних доходів, що свідчить про ефективне функціонування підприємства.

Детальніше структуру та склад сукупних витрат підприємства відображено в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Сукупні витрати ПАТ «САТП 0904», тис.грн

Найменування фінансового показника	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення
				2011/2010 роки	2012/2011 роки
Собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг	5 044,00	5 355,00	5587,00	311,00	232,00
Адміністративні витрати	1 092,00	1 183,00	1391,00	91,00	208,00
Інші операційні витрати	1 081,00	1 225,00	1307,00	144,00	82,00
Всього:	7 217,00	7 763,00	8285,00	546,00	522,00

Як бачимо, сукупні витрати ПАТ «САТП 0904» складаються з собівартості реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг, адміністративних витрат та інших операційних витрат. Протягом аналізованого періоду загальна сума сукупних витрат збільшується, що негативно відображається на прибутковості підприємства. Графічно динаміку сукупних витрат і доходів аналізованого підприємства відображено на рис.2.6.

Рис.2.6 Порівняльна динаміка зростання сукупних доходів і витрат ПАТ «САТП 0904», тис.грн

На графічному відображенні динаміки сукупних доходів і витрат ПАТ «САТП 0904» можна побачити протягом аналізованого періоду 2010-2012 років скорочення розміру доходів і та збільшення витрат. У 2011 році сукупні доходи складають 7903 тис.грн, сукупні витрати – 7763 тис.грн, що позначилось на позитивному результаті діяльності підприємства.

Для оцінки ефективної господарської діяльності підприємства використовуються показники рентабельності – доходності чи прибутковості його капіталу, ресурсів та продукції (табл.2.8).

Визначивши показники рентабельності можна відмітити, що протягом 2010 р. та 2012 р. ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» характеризується нульовою рентабельністю по всіх показниках, що було результатом відсутності прибутку, збиток в 2010 році становив 142 тис.грн., у 2012 році – 75 тис.грн. Хоча протягом 2011 року спостерігається отримання прибутку, тобто підприємство має додатні значення по показниках рентабельності, які буде проаналізовано далі.

Таблиця 2.8

Аналіз показників рентабельності ПАТ «САТП 0904»

Найменування фінансового показника	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення
				2011/2010 роки	2012/2011 роки
Рентабельність фінансово-господарської діяльності, %	-2,0	1,0	-0,9	+2,0	-1,9
Рентабельність активів, %	-2,1	1,2	-1,2	+3,3	-2,4
Рентабельність необоротних активів, %	-2,4	1,4	-1,5	+3,8	-2,9
Рентабельність оборотних активів, %	-15,9	6,3	-4,7	+22,2	-11
Рентабельність основних засобів, %	-2,4	1,4	-1,5	+3,8	-2,9
Рентабельність власного капіталу, %	-2,2	1,2	-1,2	+3,4	-2,4

Рентабельність фінансово-господарської діяльності - даний коефіцієнт являється інтегральним показником, що характеризує ефективність фінансово-господарської діяльності в цілому будь-якого суб’єкта господарювання. Тенденція до збільшення даного показника та високе значення свідчить про широкі виробничі можливості та незалежність від зовнішніх джерел фінансування. Низьке чи навіть від’ємне значення може бути свідченням регресивної динаміки його розвитку. В 2011 році даний коефіцієнт має значення 1,0%, це не досить велике значення, тому сказати про широкі виробничі можливості підприємства не можна.

Рентабельність активів характеризує розмір чистого прибутку, що припадає на одну гривню активів та характеризує ефективність використання активів. Чим більший цей показник, тим більша можливість підприємства для фінансування свого власного розвитку. Якщо ж динаміка цього показника має тенденцію до зменшення, це означає, що з часом підприємство може втратити можливість самостійно фінансувати оновлення виробничих фондів. Рентабельність необоротних активів характеризує розмір чистого прибутку на одну гривню вартості необоротних активів. Тобто в 2011 році на одну гривню вартості необоротних активів припадало 1,4% чистого прибутку.

Рентабельність оборотних активів характеризує розмір чистого прибутку на одну гривню вартості оборотних активів, тобто в 2011 році на одну гривню вартості оборотних активів припадало 6,3% чистого прибутку.

Рентабельність основних засобів характеризує розмір чистого прибутку на одну гривню вартості основних засобів. Тобто в 2011 році на одну гривню вартості основних активів припадало 1,4% чистого прибутку.

Рентабельність власного капіталу характеризує рівень ефективності вкладення коштів у підприємство і відображає надходження прибутку на кожну гривню інвестованого власного капіталу. Даний коефіцієнт в 2011 році становив 1,2%.

2.4 Діагностика фінансового потенціалу на основі аналізу фінансових показників діяльності підприємства

Діагностику фінансового потенціалу ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» будемо проводити на основі аналізу показників фінансової стійкості, фінансової ліквідності та платоспроможності, адже саме за допомогою їх значень стає можливим визначення рівня фінансового потенціалу підприємства, а як наслідок і виявлення основних негативних факторів, які знижують рівень фінансового потенціалу підприємства та формування напрямків удосконалення як фінансового потенціалу підприємства, так і його фінансового стану.

Однією із основних характеристик фінансового потенціалу підприємства є його фінансова стійкість.

Фінансова стійкість – це платоспроможність підприємства у часі з дотриманням фінансової рівноваги між власними та позиковими коштами. Оцінюється співвідношенням:

власного та позикового капіталу;
довгострокових і поточних зобов’язань;
достатності забезпечення матеріальних оборотних засобів власними джерелами фінансування і ін.. Визначимо на прикладі даних балансу ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» тип фінансової стійкості протягом 2010-2012 років (табл.2.9).

Таблиця 2.9

Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904», тис.грн

Показник	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення
				2011/ 2010 рр.	2012/ 2011 рр.
Власний капітал	6085	6160	5975	75	-185
Забезпечення наступних витрат і платежів	-	-		-	-
Необоротні активи	5555	5024	4725	-531	-299
Наявність власних оборотних коштів	530	1136	1250	606	114
Довгострокові зобов'язання	-	-		-	-
Наявність власних і довгострокових позикових коштів для формування запасів і витрат	530	1136	1250	606	114
Поточні зобов'язання	310	405	384	95	-21
Доходи майбутніх періодів	-	-		-	-
Загальна величина основних джерел коштів для формування запасів і витрат	840	1541	1634	701	93
Загальна величина запасів і витрат	83	87	88	4	1
Надлишок (+), брак (-) власних оборотних коштів	+447	+1049	+1162	+602	+113
Надлишок (+), брак (-) власних оборотних і довгострокових позикових коштів для формування запасів і витрат	+447	+1049	+1162	+602	+113
Надлишок (+), брак (-) загальної величини основних джерел коштів для формування запасів і витрат	+757	+1454	+1546	+697	+92
Трьохкомпонентний показник типу фінансової стійкості	{1; 1; 1}	{1; 1; 1}	{1; 1; 1}	-	-

Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» показав, що підприємство має абсолютну фінансову стійкість, тобто всі запаси і витрати покриваються власними оборотними коштами і кредитами під товарно-матеріальні цінності.

Розрахуємо показники фінансової стійкості підприємства, які є найбільш вживаними при аналізі фінансового потенціалу підприємства (табл.2.10).

Таблиця 2.10

Аналіз відносних показників фінансової стійкості

Показник	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення
				2011/2010 рр.	2012/2011 рр.
Коефіцієнт забезпечення запасів власними коштами	6,39	13,06	14,20	6,67	1,15
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,09	0,18	0,21	0,09	0,03
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	-	-	-	-	-
Коефіцієнт стабільності структури оборотних коштів	0,63	0,74	0,76	0,11	0,02
Коефіцієнт виробничих фондів	0,88	0,78	0,76	-0,10	0,01
Індекс постійного активу	0,91	0,82	0,79	-0,09	-0,02
Коефіцієнт накопичення амортизації	0,59	0,61	0,63	0,02	0,02
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів	0,87	0,77	0,74	-0,1	-0,03
Коефіцієнт мобільності	0,15	0,31	0,35	0,16	0,04

Поєднання аналізу всіх наведених вище показників фінансової стійкості допоможе об'єктивно відобразити реальну фінансову ситуацію, що склалася на підприємстві протягом 2010-2012 років.

1. Коефіцієнт забезпечення запасів власними коштами розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до матеріальних запасів:

2010 рік: Кмз =

2011 рік: Кмз =

2012 рік Кмз =

Розрахований коефіцієнт забезпечення запасів власними коштами є >1, це свідчить про нестачу запасів на підприємстві для проведення нормальної виробничо-господарської діяльності. Збільшення даного коефіцієнта протягом періоду пов’язано передусім із збільшенням суми оборотних активів. Для аналізованого підприємства це явище є нормальним, так як воно не займається виробничою діяльністю, а працює в сфері надання послуг.

2. Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів) розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу: в чисельнику буде різниця між розділом II активу балансу та розділом IV пасиву балансу, в знаменнику — підсумок розділу І пасиву балансу, тобто:

2010 рік Кмвк =

2011 рік Кмвк =

2012 рік Кмвк =

Коефіцієнт маневреності власного капіталу має дуже низьке значення (на поч.періоду – 0,09, на кін.періоду – 0,21) порівняно з нормативним - 0,5, це значить, що зовсім незначна частина власного капіталу знаходиться в обігу для фінансування поточної діяльності підприємства.

3. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів розраховується як відношення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу. На даному підприємстві відсутні довгострокові позики, тобто даний коефіцієнт не розраховується.

4. Коефіцієнт стабільності структури оборотних коштів розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних коштів: в чисельнику буде різниця між розділом II активу балансу та розділом IV пасиву балансу, в знаменнику — підсумок розділу II активу балансу, тобто:

2010 рік Кссок =

2011 рік Кссок =

2012 рік Кссок =

Коефіцієнт стабільності структури оборотних коштів використовується для оцінки власних оборотних коштів. Протягом звітного періоду спостерігається зростання цього коефіцієнта (на поч.періоду – 0,63, на кін.періоду – 0,76), що є позитивним фактором, адже частка власних оборотних коштів в структурі оборотних коштів збільшується.

5. Коефіцієнт виробничих фондів визначається відношенням вартості виробничих фондів (основних засобів, виробничих запасів та незавершеного виробництва) до валюти балансу:

2010 рік Квф=

2011 рік Квф=

2012 рік Квф=

Розрахований коефіцієнт виробничих фондів становить 0,88-0,76, що більше за нормативне значення – 0,5-0,65, отже, підприємство достатньо забезпечене виробничими фондами.

6. Індекс постійного активу розраховується як відношення основного капіталу до власного капіталу:

2010 рік Іпа=

2011 рік Іпа =

2012 рік Іпа =

Індекс постійного активу протягом періоду зменшився з 0,91 до 0,79, тобто питома вага основних засобів у джерелах власних засобів зменшилась, в цілому це нормальне значення показника.

7. Коефіцієнт накопичення амортизації розраховується як відношення суми амортизації (зносу) основних засобів і нематеріальних активів до первісної вартості основних засобів і нематеріальних активів, що амортизується:

2010 рік Кам =

2011 рік Кам=

2012 рік Кам=

Коефіцієнт накопичення амортизації на початок звітного періоду склав 0,59, на кінець періоду збільшився до 0,63, тобто інтенсивність накопичення коштів для оновлення основного капіталу виросла на 4%. Коефіцієнт має досить таки високе значення, тому можна припустити, що основні засоби експлуатуються тривалий час.

8. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів розраховується як відношення залишкової вартості основних засобів до сукупності усіх активів підприємства:

2010 рік Крвоз=

2011 рік Крвоз=

2012 рік Крвоз=

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів складає 0,74, тобто питома вага основних засобів у загальному капіталі підприємства складає 74%.

9. Коефіцієнт мобільності розраховують як відношення оборотних активів підприємства до його необоротних активів:

2010 рік Кмоб= = 0,15

2011 рік Кмоб= = 0,31

2012 рік Кмоб= = 0,35

Коефіцієнт мобільності становить 0,35, він показує, скільки оборотних активів припадає на кожну гривню необоротних активів. Таке низьке значення показника пов’язано передусім із сферою діяльності підприємства, адже аналізоване підприємство є невиробничим.

Отже, проаналізувавши дані показники можна сказати, що ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» є фінансово стійким.

Для оцінки ліквідності балансу розрахуємо основні коефіцієнти ліквідності та платоспроможності (табл.2.11).

Таблиця 2.11

Показники оцінки платоспроможності та ліквідності ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

Найменування показника	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення	Нормативне значення
				2011/ 2010	2012/ 2011
1	2	3	4	5	6	7
Рівень ліквідності
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,42	0,90	1,04	0,48	0,14	0,2 - 0,35
Коефіцієнт проміжної ліквідності	2,44	3,59	4,03	1,15	0,44	не менше 0,6 - 0,8
Коефіцієнт покриття балансу (к-т поточної ліквідності)	2,71	3,80	4,25	1,09	0,45	не менше 1,0 - 1,5
Рівень платоспроможності
Коефіцієнт фінансової залежності	0,05	0,06	0,06	0,01	-	не більше 0,6 - 0,65
Коефіцієнт фінансової автономії	0,95	0,94	0,94	-0,01	-	не менше 0,3 - 0,35

Продовження табл.2.11

1	2	3	4	5	6	7
Коефіцієнт фінансової стабільності	19,63	15,21	15,56	-4,42	0,35	не менше 1,0
Коефіцієнт рівня боргу	0,05	0,07	0,06	0,02	-0,01	не більше 0,7

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності протягом аналізованого періоду відповідає нормативному значенню. Спостерігається тенденція до збільшення даного показника від 0,42 до 1,04, що є позитивним явищем. Практично можна стверджувати, що на кінець 2012 року 100% короткострокової заборгованості у разі потреби може бути погашено негайно.

Значення коефіцієнта проміжної ліквідності відповідає нормативному, тобто це значить, що у підприємства є можливість погасити поточні зобов’язання у повному обсязі за рахунок наявних коштів і очікуваних надходжень за виконані послуги (дебіторська заборгованість). Протягом періоду спостерігається збільшення даного коефіцієнта до 4,03, таке збільшення пов’язано передусім зі збільшенням у 2011-2012 році частки грошових коштів та їх еквівалентів, а також дебіторської заборгованості у активах підприємства.

Із розрахунку коефіцієнта покриття слідує, що на кожну гривню поточних зобов’язань припадає більше однієї гривні оборотних активів, тобто коефіцієнт відповідає нормативному значенню. Це значить, що у підприємства є реальна можливість погасити поточні зобов’язання за рахунок оборотних активів, хоча в аналізованому періоді в структурі оборотних активів переважає дебіторська заборгованість, тобто можна стверджувати, що тільки після погашення дебіторської заборгованості підприємство зможе погасити свої поточні зобов’язання.

Коефіцієнт фінансової залежності – демонструє рівень фінансової залежності компанії від зовнішніх джерел фінансування. Розраховується відношенням всіх поточних зобов’язань підприємства до суми власного та залученого капіталу, тобто до валюти балансу (ст. 620 / ст. 640). Протягом аналізованого періоду спостерігається значення даного коефіцієнта в межах 0,05-0,06, що не перевищує норми, тобто можна вважати, що дане підприємство майже не залежить від зовнішніх кредиторів. Динаміку коефіцієнта фінансової залежності можемо спостерігати на рис.2.7.

Рис.2.7 Динаміка коефіцієнта фінансової залежності підприємства

Коефіцієнт фінансової автономії демонструє рівень фінансової незалежності компанії від зовнішніх джерел фінансування і розраховується відношенням власного капіталу підприємства до підсумку балансу (ст. 380 / ст. 640). З розрахованих вище значень коефіцієнта можна стверджувати, що ПАТ «САТП 0904» є фінансово незалежним.

Коефіцієнт фінансової стабільності показує рівень достатності власних джерел фінансування для розрахунків по зобов’язаннях підприємства, розраховується відношенням власного капіталу до суми позичкового капіталу (ст. 380 / ст. 620). Розрахований протягом періоду даний коефіцієнт має високе значення (рис.2.8), набагато вище за нормативне, тобто у підприємства є достатньо власних джерел фінансування для покриття поточних зобов’язань.

Рис.2.8 Динаміка коефіцієнта фінансової стабільності підприємства

Коефіцієнт рівня боргу - показує ступінь залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування, розраховується відношенням суми короткострокових та довгострокових зобов’язань до власного капіталу ((ст.620 + ст.480) / ст.380). Значення даного коефіцієнта коливається в межах 0,05-0,07, що є досить низьким по відношенню до нормативного, тобто ПАТ «САТП 0904» має низький ступінь залежності від зовнішніх джерел фінансування.

Проведений аналіз фінансових коефіцієнтів показав, що розраховані значення показників ліквідності і платоспроможності, фінансової стійкості є вище нормативних значень, тобто підприємство спроможне розраховуватися зі своїми поточними зобов’язаннями, є фінансово стійким, отже це свідчить про те, що фінансовий потенціал підприємства знаходиться на високому рівні. Детальніше рівень фінансового потенціалу буде розраховано далі за допомогою рейтингової інтегральної оцінки, тобто шляхом співставлення даних уже розрахованих показників із сукупністю інших фінансових показників, а також стане можливим визначення основних напрямків удосконалення управління фінансовим потенціалом на ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

РОЗДІЛ 3 Напрями удосконалення управління фінансовим потенціалом ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

3.1 Рейтингова оцінка фінансового потенціалу ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

Аналіз наукової літератури в області фінансового аналізу не дає точного поняття фінансового потенціалу підприємства. На наш погляд, фінансовий потенціал це відносини, які виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого фінансового результату за умови:

наявності власного капіталу, достатнього для виконання умов ліквідності і фінансової стійкості;
можливості залучення капіталу, в розмірах необхідних для реалізації ефективних інвестиційних проектів;
рентабельності вкладеного капіталу;
наявності ефективної системи управління фінансами, яка б забезпечувала прозорість поточного і перспективного фінансового стану.

Такими ученими як Фомін П.А., Старовойтов М.К. пропонується методика визначення рівня фінансового потенціалу підприємства, яка складається з наступних етапів:

1. Визначення рівнів фінансового потенціалу підприємства та їх характеристика. Приклад визначення рівнів фінансового потенціалу підприємства наведений в табл.3.1.

2. Оцінка фінансового потенціалу підприємства за фінансовими показниками. На даному етапі пропонується провести експрес-аналіз основних показників, що характеризують ліквідність, платоспроможність і фінансову стійкість підприємства.

Враховуючи різноманіття фінансових процесів, множинність фінансових показників, різниць у рівні їх критичних оцінок, складається ступінь їх відхилень від фактичних значень, при цьому виникають складнощі в оцінці фінансової стійкості організації, тому Фоміним П.А., Старовойтовим М.К. рекомендується проводити інтегральну рейтингову оцінку фінансового потенціалу підприємства.

Таблиця 3.1

Характеристика рівнів фінансового потенціалу

Рівень фінансового потенціалу підприємства	Коротка характеристика
Високий	Діяльність підприємства прибуткова. Фінансовий стан стабільний
Середній	Діяльність підприємства прибуткова, проте фінансова стабільність багато в чому залежить від змін, як у внутрішньому, так і в зовнішньому середовищі
Низький	Підприємство фінансово нестабільне

Даний вид оцінки включає в себе підготовчий і розрахунковий етапи.

Підготовчий етап передбачає розробку системи фінансових показників, за якими буде проводитися оцінка, а також визначення граничних значень показників з метою віднесення їх до того чи іншого рівня фінансового потенціалу підприємства.

Приклад підготовчого етапу розглянуто в таблиці 3.2.

Розрахунковий етап включає в себе:

а) розрахунок значень фінансових показників підприємства, що характеризують рівень фінансового потенціалу підприємства.

Для ілюстрації методики в якості прикладу розглянемо вже аналізоване підприємство – Публічне акціонерне товариство «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904».

Для оцінки фінансового потенціалу підприємства використаємо наступні показники:

1) Коефіцієнт фінансової незалежності, який характеризує частку власного капіталу у валюті балансу. Для ПАТ «САТП 0904» розраховане значення даного коефіцієнта знаходиться в межах 0,94-0,95.

Таблиця 3.2

Рейтингова оцінка фінансового потенціалу підприємства за фінансовими показниками

Найменування показника	Високий рівень	Середній рівень	Низький рівень
1. Коефіцієнт фінансової незалежності	>0.5	0.3-0.5	<0.3
2. Коефіцієнт поточної ліквідності	>2.0	1.0-2.0	<1.0
3. Коефіцієнт проміжної ліквідності	>0.8	0.4-0.8	<0.4
4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0.2	0.1-0.2	<0.1
5. Рентабельність всіх активів	>0.1	0.05-0.1	<0.05
6. Рентабельність власного капіталу	>0.15	0.1-0.15	<0.1
7. Ефективність використання активів для виробництва продукції	>1.6	1.0-1.6	<1.0
8. Коефіцієнт фінансової залежності	<0.5	0.7-0.5	>0.7
9. Частка вільних від зобов'язань активів, що знаходяться в мобільній формі	>0.26	0.1-0.26	<0.1
10. Частка накопиченого капіталу	>0.1	0.05-0.1	<0.05

2) Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття балансу) застосовується для оцінки здатності підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання. Розраховане значення даного коефіцієнта протягом 2010-2012 року знаходиться в межах 2,71-4,25, при цьому протягом періоду його значення значно збільшується.

3) Коефіцієнт критичної (проміжної) ліквідності має значення для аналізованого підприємства від 2,44 у 2010 році до 4,03 у 2012 році.

4) Коефіцієнт абсолютної ліквідності, значення даного коефіцієнта коливається в межах від 0,42 до 1,04.

5) Рентабельність активів характеризує ефективність використання всього майна підприємства. Для даного підприємства даний коефіцієнт в 2010р. становив -2,1%, в 2011 році – 1,2%, в 2012р. – -1,2%.

6) Рентабельність власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу. Для даного підприємства даний коефіцієнт в 2010р. становив -2,2%, в 2011 році – 1,2%, в 2012р. – -1,2%.

7) Ефективність використання активів для виробництва продукції визначається відношенням виручки від продажу основної продукції до валюти бухгалтерського балансу.

Визначимо ефективність використання активів для виробництва продукції протягом 2010-2012 років за формулою:

Ев.а. = Виручка від реалізації продукції/Валюта балансу (3.1)

В 2010 році: Ев.а. =8383/7026 = 1,19

В 2011 році: Ев.а. = 9380/6565 = 1,43

В 2012 році: Ев.а. = 9837/6359 = 1,55

8) Коефіцієнт фінансової залежності для даного підприємства протягом періоду коливається в межах 0,05-0,06.

9) Коефіцієнт частки вільних від зобов'язань активів, що знаходяться в мобільній формі, відображає частку оборотних активів у валюті балансу.

Визначимо коефіцієнт частки вільних активів протягом 2010-2012 років за формулою:

Кчва = ПА/ВБ = Поточні активи/Валюта балансу (3.2)

Визначимо коефіцієнт частки вільних активів в 2010 році: 840/6395 = 0,13.

Визначимо коефіцієнт частки вільних активів в 2011 році: 1541/6565 = 0,23.

Визначимо коефіцієнт частки вільних активів в 2012 році: 1634/6359 = 0,26

10) Частка накопиченого капіталу визначається відношенням нерозподіленого прибутку минулих років і поточного періоду до валюти бухгалтерського балансу.

Визначимо коефіцієнт частки накопиченого капіталу за формулою:

Чн.к. = НП/ВБ = Нерозподілений прибуток/ Валюта балансу (3.3)

Визначимо коефіцієнт частки накопиченого капіталу в 2010 році: (-142-33)/6395 = -0,03

Визначимо коефіцієнт частки накопиченого капіталу на кінець року: (75-142)/6565 = -0,01

Визначимо ефективність використання активів на початок року: (75-75)/6359 = 0

Таблиця 3.3

Розрахунок фінансових показників ПАТ «САТП 0904»

Найменування показника	Значення показника
	2010р.	2011р.	2012р.
1. Коефіцієнт фінансової незалежності	0,95	0,94	0,94
2. Коефіцієнт поточної ліквідності	2,71	3,80	4,25
3. Коефіцієнт проміжної ліквідності	2,44	3,59	4,03
4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,42	0,90	1,04
5. Рентабельність всіх активів	-2,1	1,2	-1,2
6. Рентабельність власного капіталу	-2,2	1,2	-1,2
7. Ефективність використання активів для виробництва продукції	1,19	1,45	1,55
8. Коефіцієнт фінансової залежності	0,05	0,06	0,06
9. Частка вільних від зобов'язань активів, що знаходяться в мобільній формі	0,13	0,23	0,26
10. Частка накопиченого капіталу	-0,03	-0,01	0

б) складання кривої фінансового потенціалу підприємства за фінансовими показниками та визначення рівня фінансового потенціалу підприємства.

На даному етапі зіставляються отримані значення фінансових коефіцієнтів зі шкалою, що характеризує рівні фінансового потенціалу підприємства за фінансовими коефіцієнтами, і заносяться в таблицю. Якщо з'єднати відзначені позиції єдиною лінією, то виходить крива фінансового потенціалу підприємства за фінансовими показниками. Для аналізованого підприємства, крива фінансового потенціалу підприємства буде виглядати як показано в табл.3.4.

Таблиця 3.4

Крива фінансового потенціалу підприємства за фінансовими показниками

Найменування показника	Високий рівень	Середній рівень	Низький рівень
1. Коефіцієнт фінансової незалежності	*
2. Коефіцієнт поточної ліквідності	*
3. Коефіцієнт проміжної ліквідності	*
4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	*
5. Рентабельність активів			*
6. Рентабельність власного капіталу			*
7. Ефективність використання активів для виробництва продукції		*
8. Коефіцієнт фінансової залежності	*
9. Частка вільних від зобов'язань активів, що знаходяться в мобільній формі		*
10. Частка накопиченого капіталу			*

Підсумкову оцінку рівня фінансового потенціалу підприємства за фінансовими показниками рекомендується проводити експертним шляхом.

Очевидно, що аналізованому підприємству можна привласнити високий рівень фінансового потенціалу підприємства за розрахованими показниками - платоспроможність підприємства і його фінансова стійкість знаходяться на досить високому рівні. Але все ж потрібно звернути увагу на показники, які мають низький рівень фінансового потенціалу підприємства, а саме показники рентабельності, підприємству якнайшвидше потрібно вийти на прибуткову діяльність,і найперше, що потрібно зробити це знизити рівень собівартості та інших витрат.

Аналіз складових та загального рівня фінансового потенціалу ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» показав, що на підприємстві відсутній комплексний механізм управління потенціалом підприємства, що позначилося на розбалансованості фінансових процесів, відсутності стійкого зростання показників фінансового стану та стійкості, що негативно впливає на процес формування сталого фінансового потенціалу.

Тому підприємству потрібно перш за все удосконалювати не тільки фінансовий потенціал, як одну із складових потенціалу підприємства, а й управляти повністю всім потенціалом підприємства. Для оцінки потенціалу підприємства пропонуються різні методи, одним з яких є графоаналітичний метод «Квадрат потенціалу».

Графоаналітичний метод аналізу, названий ще - «Квадрат потенціалу» дозволяє системно встановити кількісні та якісні зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на основі цього своєчасно обґрунтувати та реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. Він має декілька особливих теоретичних аспектів, які необхідно враховувати при обґрунтуванні управлінських рішень.

Методику оцінки за допомогою графоаналітичного методу розкриємо далі:

1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці (аij), тобто таблиці, де в рядках записані номери показників (i = 1,2,3,..., n), а у стовпцях — назви підприємств, що розглядаються (j = 1,2,3,..., m).

2. По кожному показнику визначається оптимальне значення при урахуванні коефіцієнта чутливості kч і здійснюється ранжування підприємств, з визначенням зайнятого місця.

3. Для кожного підприємства знаходимо суму місць (Рj), отриманих у ході ранжування, за формулою:

Pj = (3.4)

4. Трансформуємо отриману в ході ранжування суму місць (Рj) у довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (рис. 3.1). Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони відповідно до розділів (k), які застосовані в розглянутій системі показників, та чотири вектори (В), що створюють його.

Рис. 3.1 Квадрат потенціалу підприємства

Отже, довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (Вk, де k = 1,2,3,4), знаходимо за допомогою формули:

Вк = (3.5)

5. Визначивши довжину всіх векторів, створюємо квадрат потенціалу підприємства і робимо відповідні висновки:

1. Форма квадрата потенціалу може бути двох типів.

Перший тип має правильну форму квадрата — і якщо в результаті аналізу ми будемо мати фігуру, візуально близьку до квадрата, то розглянуте підприємство має збалансований потенціал, що є основою успіху його діяльності.

Другий тип має викривлену форму квадрата, причина цього може бути двояка: один вектор розвинутий більше за другий («проблемний» вектор) або всі вектори розвинуті по-різному (дисгармонія векторів).

Якщо підприємство має другий тип форми квадрата, то його потенціал потребує негайних перетворень, що дозволить покращити збалансованість елементів потенціалу.

2. Потенціали підприємств можуть бути прокласифіковані за розміром як великі, середні та малі. Великий потенціал мають підприємства, коли довжина векторів, що створюють квадрат потенціалу підприємства, знаходиться в межах 70—100 у. о.; середній — у межах 30—70 у. о.; малий — до 30 у. о.

3. Зовнішній контур квадрата окреслює можливості підприємства для розвитку потенціалу до оптимальних параметрів.

5. Другий та третій вектори квадрата потенціалу («Організаційна структура та менеджмент» і «Маркетинг») виступають передумовою подальшого розвитку потенціалу підприємства.

6. Четвертий вектор — «Фінанси» — є результативним і характеризує успішність функціонування підприємства.

Візьмемо умовні значення фінансових показників та здійснимо аналіз потенціалу підприємства.

Таблиця 3.5

Виробництво, розподіл і збут продукції

Показник	Коеф. чутлив.kч	Підприємство	Підприємство
Потужність підприємства, тис. т	1,2	11 820	2
Якість продукції, % Fe	1,25	55	1
Фондовіддача, грн	1,1	1,8	2
Витрати на 1 грн товарної продукції	1,1	0,7	1
Екологія виробництва (штрафи, тис. грн)	1,05	1405	2
Прибуток, тис. грн	1,15	17 630	1
Рентабельність виробництва, %	1,15	7,15	2

Р =1,22+1,251+1,12+1,11+1,052+1,151+1,152=12,5

Вк =

Таблиця 3.6

Організаційна структура і менеджмент

Показник	Коеф. чутлив.kч	Підприємство	Підприємство
Ділові якості менеджерів, балів	1,2	245	1
Ефективність організаційної структури управління, балів	1,15	15	2
Вік персоналу, % до 45 років	1,15	53	2
Рівень освіти, % з вищою освітою	1,05	15	1
Продуктивність роботи, грн	1,2	56 350	2
Середньомісячна оплата роботи, грн	1,25	980	2

Р =1,21+1,152+1,152+1,051+1,22+1,252=9,35

Вк =

Таблиця 3.7

Маркетинг

Показник	Коеф. чутлив.kч	Підприємство	Підприємство
Обсяги постачань на внутрішній ринок, тис. т	1,2	15465	1
Місце в експорті, тис. т	1,15	1640	1
Фінансування рекламної діяльності, % до загальних витрат підприємства	1,15	0,1	2
Фірмовий стиль (розвинуті напрямки), од.	1,15	5	2
Ціна за одиницю продукції, грн.	1,1	42,7	2
Витрати на інноваційну діяльність, тис. грн	1,25	1735	2

Р =1,21+1,151+1,152+1,152+1,12+1,252=11,65

Вк =

Таблиця 3.8

Фінанси

Показник	Коеф. чутлив.kч	Еталон	Підприємство	Підприємство
1	2	3	4	5
Коефіцієнти ліквідності:
Коефіцієнт поточної оцінки	1,05	2—3	1	2,85
Коефіцієнт критичної оцінки	1,1	2—3	2	2,7

Продовження табл.3.8

1	2	3	4	5
Оборот матеріально-товарних запасів	1,05	1—5	2	4,3
Термін погашення дебіторської заборгованості	1,05	до 60 днів	1	1,6
Коефіцієнти рентабельності:
Рентабельність продажу	1,15	> 10 %	1	7,2
Рентабельність активів	1,05	> 20 %	2	22,1
Рентабельність власного капіталу	1,1	близько 100 %	1	111,3
Показники ефективності:
Оборотність активів, обертів	1,1	3—7	2	0,2
Прибуток на одного працюючого, тис. грн	1,05	1,54	2	1,6
Виторг на одного працюючого, тис. грн	1,05	39	1	51
Коефіцієнти залежності:
Коефіцієнт заборгованості	1,1	до 0,7	2	0,45
Коефіцієнт капіталізації	1,15	до 10	2	3,9

Р=1,051+1,12+1,052+1,051+1,151+1,052+1,11+1,12+1,052+

+1,051+1,12+1,152=20,60

Вк =

Визначивши довжину всіх векторів, будується квадрат потенціалу підприємства та робляться відповідні висновки (рис.3.2).

Згідно розрахункам, підприємству необхідно звернути увагу на виробничий, фінансовий і маркетинговий потенціал, котрий знаходиться в межах до 30 у.о.

Отже, за допомогою даного методу оцінки можна визначити слабкі сторони потенціалу підприємства, розробити пропозиції щодо удосконалення

Рис. 3.2 Квадрат потенціалу умовного підприємства

його складових: виробничого, фінансового, маркетингового та кадрового потенціалу. Для кожного блоку існують свої показники оцінювання. За першим блоком — «Виробництво, розподіл та збут продукції» — необхідно проаналізувати:

Обсяг, структуру та темпи виробництва.
Фонди виробництва.
Наявний парк обладнання і рівень його використання.
Місцезнаходження виробництва та наявність інфраструктури.
Екологію виробництва.
Стан продажу.

За другим блоком — «Організаційна структура та менеджмент»:

Організація і система управління.
Кількісний і якісний склад робітників.
Рівень менеджменту.
Фірмова культура.

Наступний, третій блок — «Маркетинг» — передбачає дослідження:

Ринку, товару та каналів збуту.
Нововведень.
Комунікаційних зв'язків, інформації та реклами.
Маркетингових планів і програм.

І останній, четвертий блок — «Фінанси» — потребує аналізу фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рентабельності, ефективності, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності тощо.

Перелік показників повинен задовольняти такі вимоги: якнайповніше охоплення усіх сторін виробничо-господарської, фінансової та інших видів діяльності підприємства; простота збирання показників; брак дублювання показників.

Звичайно, існує велика кількість проблем, що пов'язані з потенціалом підприємства, зокрема з формування та механізмом оцінки, але якщо наполегливо працювати, досліджувати зовнішню і внутрішню інформацію, намагатися шукати нові шляхи вирішення існуючих проблем, їх кількість можна зменшити і навіть подолати.

3.2 Політика управління фінансовою стійкістю на підприємстві

Виходячи з визначення фінансової стійкості підприємства як головної компоненти загальної стійкості підприємства, що є об'єктом фінансового управління, його господарською діяльністю та характеризує стан фінансових ресурсів як забезпеченість пропорційного, збалансованого розвитку при збереженні платоспроможності, кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику, можна стверджувати, що управління фінансовою стійкістю підприємства є системою принципів та методів розроблення і реалізації управлінських рішень, пов'язаних із забезпеченням постійного зростання прибутку, збереженням платоспроможності і кредитоспроможності, підтриманням фінансової рівноваги та фінансового потенціалу підприємства.

Політика управління фінансовою стійкістю – це сукупність дій управлінського персоналу підприємства, яка полягає у забезпеченні стійкості фінансового стану підприємства у довгостроковій перспективі за рахунок високої частки власного капіталу у загальній сумі джерел фінансових ресурсів підприємства.

Управління фінансовою стійкістю підприємства орієнтоване сьогодні переважно на розв'язання короткострокових проблем. У цих умовах поширеними є зміни завдань, пріоритетів діяльності, рішень, наслідком чого є недосконалість структури показників фінансової стійкості, зниження її рівня.

Тому на підприємстві має здійснюватися стратегічне управління фінансовою стійкістю.

З врахуванням сутності та принципів управління фінансовою стійкістю підприємств формуються його стратегічні цілі. Зокрема, стратегічні цілі управління фінансовою стійкістю належать більшою мірою до напряму зміцнення становища підприємства в галузі, збереження і підвищення її довгострокових конкурентних позицій на ринку.

До основних цілей управління фінансовою стійкістю можна віднести:

збалансування активів і пасивів (забезпечення достатності власного капіталу, гнучкої структури капіталу, організації руху капіталу);

збалансованість доходів і витрат (забезпечення достатнього рівня рентабельності, зміна структури витрато місткості господарського процесу, збільшення обсягу товарообороту);

збалансованість грошових потоків (забезпечення платоспроможності та самофінансування, зниження дебіторської заборгованості, забезпеченість кредитоспроможності.

Доцільно відзначити, що у системі управління фінансовою стійкістю важливу роль відіграє визначення головної мети, адже саме вона визначає концепцію розвитку підприємства, основні напрями його ділової активності та служить орієнтиром у середовищі ринкових перетворень.

На нашу думку, головною метою управління фінансовою стійкістю підприємства є забезпечення фінансової безпеки та стабільності функціонування і розвитку підприємства у довгостроковій перспективі в межах допустимого рівня ризику.

Головною проблемою ефективного управління фінансовою стійкістю, на нашу думку, є оптимальне розміщення капіталу підприємства. Від того, які асигнування вкладені в основні та обігові кошти, скільки їх перебуває у сфері виробництва і в сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, значною мірою залежать результати виробничо-фінансової діяльності й, відповідно, вся фінансова стійкість підприємства.

Підприємство, що аналізується, надає послуги з ремонту, технічного обслуговування легкових та вантажних автомобілів, перевезення промислових та продовольчих товарів по м.Києву, Україні та країнах СНД. Аналіз фінансової стійкості і фінансового потенціалу підприємства ПАТ «САТП 0904»виявив слабкі місця в області управління фінансами.

На ПАТ «САТП 0904» слід зазначити слабку сторону фінансової політики підприємства в області управління оборотним капіталом - управління дебіторською і кредиторською заборгованістю, про що свідчить таблиця 3.9.

Таблиця 3.9

Показники дебіторської та кредиторської заборгованості ПАТ «САТП 0904» за 2010-2012 роки, тис. грн.

Розрахунки	Дебіторська заборгованість	Кредиторська заборгованість	Відхилення дебіторської заборгованості	Відхилення кредиторської заборгованості
	2010	2011	2012	2010	2011	2012
							2011/2010	2012/2011	2011/2010	2012/ 2011
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
З покупцями чи постачальниками за товари і послуги	237	317	443	25	13	23	+80	+126	-12	+10
2. По авансах	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
3. Зі страхування	-	-	-	26	28	27	-	-	+2	-1
4. З бюджетом	62	103	30	83	98	67	+41	-73	+15	-31

Продовження табл.3.9

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
5. По оплаті праці	-	-	-	66	116	126	-	-	+50	+10
6. Із внутрішніх розрахунків	14	8	7	-	-	-	-6	-1	-	-
6. З іншими дебіторами і кредиторами	315	660	665	53	50	46	345	+5	-3	-4
Разом	628	771	1145	228	292	289	+143	+374	+64	-3

Розмір дебіторської заборгованості протягом періоду набагато більший кредиторської заборгованості підприємства. Отже, ПАТ «САТП 0904» виступає для більшості своїх контрагентів кредитором, що свідчить про нормальну фінансову стійкість підприємства. Але для подальшого ефективного функціонування підприємству потрібно застосовувати заходи із зменшення розміру дебіторської заборгованості, так як з аналізу видно, що дебіторська заборгованість протягом року зростає на 374 тис.грн.

Таким чином, можна вважати, що на підприємстві фінансовому відділу необхідно розробити комплекс мір, що сприяють зниженню величини дебіторської і кредиторської заборгованості. Можна відзначити наступні основні напрямки політики підприємства в області заборгованості:

1. Визначення структури і динаміки зміни кожної статті дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства.

За результатами аналізу необхідно виявити статті дебіторської і кредиторської заборгованості, що роблять істотний вплив на їх величину.

2. Визначення терміну погашення кожної статті дебіторської і кредиторської заборгованості.

Результати аналізу дозволяють обґрунтовано припустити, які статті дебіторської і кредиторської заборгованості можуть бути розглянуті з погляду можливості їхнього скорочення.

3. Визначення центрів відповідальності по кожній статті дебіторської і кредиторської заборгованості.

Даний захід дозволить конкретизувати відповідальність по кожній статті дебіторської і кредиторської заборгованості з метою ефективної організації подальшої роботи.

4. Збір даних від кожного центра відповідальності для складання реєстру «старіння» рахунків дебіторів і кредиторів.

Вихідною інформацією для складання такого реєстру є дані по заборгованості конкретних контрагентів, при цьому важливо одержати інформацію не тільки про суму заборгованості, але і про терміни її виникнення.

5. Визначення оптимального терміну скорочення оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості з метою реалізації поставлених перед підприємством задач.

6. Розробка плану індивідуальних для кожного центра відповідальності заходів щодо роботи з конкретними контрагентами з указівкою термінів, відповідальних, способів оцінки витрат і отриманого ефекту.

По кожнім найбільшому дебітору і кредитору необхідно провести роботу з повернення заборгованості. До заходів щодо роботи з контрагентами підприємства відносяться:

1. Впровадження ефективної політики управління дебіторською заборгованістю на підприємстві (рис.3.3):

телефонні переговори;
виїзди до контрагентів;
оформлення договорів цесії;
розробка схем погашення заборгованості векселями з їхньою наступною реалізацією;
розробка ефективних бартерних схем;
аналіз можливостей звертання в арбітраж.

4. Періодичний перегляд граничної суми товарного кредиту (відстрочки платежу), виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

Рис. 3.3 Основні напрямки політики управління дебіторською заборгованістю

5. Якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

6. Продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

7. Відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

8. Пропозиція відстрочки у виплаті грошей та надання знижки при вчасному поверненні для стимулювання попиту;

9. Страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами.

Перелічені заходи допоможуть знизити частку дебіторської заборгованості у активах підприємства, що призведе до підвищення платоспроможності підприємства та фінансового потенціалу.

По ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» було проведено аналіз фінансових результатів, який показав, що дане підприємство зазнавало збитків в 2010 та 2012 роках, в основному за рахунок високого рівня сукупних витрат, що негативно відзначилося на показниках рентабельності підприємства, які застосовуються для визначення рівня фінансового потенціалу підприємства. Тому тільки оптимізація витрат, про яку йтиметься далі, зможе в певній мірі забезпечити прибуткову діяльність підприємства, його фінансову рівновагу та високий рівень фінансового потенціалу.

Управління витратами - це процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями і носіями та постійного контролю і стимулювання зниження їх рівня. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

Управління витратами - це вміння економити ресурси і максимізувати віддачу від них.

Основним завданням управління витратами є пошук шляхів найефективнішого використання наявних обмежених ресурсів за допомогою основних функцій: планування, калькулювання обліку, аналізу і контролю витрат внутрішньовиробничої діяльності, які взаємопов'язані між собою. Кожна окрема господарююча структура на підприємстві виконує ті чи інші функції управління витратами, але перед усіма ними стоїть одне завдання - оптимізація витрат.

Оптимізація у теорії – це шляхи пошуку найефективніших методів господарювання в умовах обмежених фінансових можливостей. На практиці це виглядає і сприймається дещо по-іншому - скорочення.

В операційній діяльності кожного підприємства існують ключові напрями на які слід звернути увагу при скороченні витрат: персонал, майно підприємства (устаткування, нерухомість) і робочий капітал.

Під час проведення аналізу витрат підприємства варто враховувати обсяги та структуру випуску продукції, ефективність використання персоналу підприємства та основних засобів, а також рівень собівартості продукції, що дозволить чітко встановити джерела покриття та ефективність використання грошових коштів підприємства і визначити основні заходи для їх оптимізації.

Для визначення повної структури та обліку витрат їх розподіляють на дві основні групи: перша група витрат включається до собівартості реалізованої продукції, а друга обліковується відокремлено.

До першої групи відносять витрати на придбання сировини і матеріалів, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію та інші операційні витрати. До другої ж відносяться адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Облік витрат - відображення витрат, що здійснюються на підприємстві протягом певного періоду, пов'язаних з процесами постачання, виробництва і реалізації в розрізах, що формують собівартість готової продукції.

Таке відображення забезпечує отримання вичерпаної інформації, необхідної для того, щоб управляти витратами підприємства, оцінювати його діяльність шляхом встановлення фінансових результатів, визначати оптимальну структуру витрат та впроваджувати методи по їх зниженню.

Проаналізуємо елементи операційних витрат ПАТ «САТП 0904», взявши дані з Форми №2 «Звіт про фінансові результати» та скомпонуємо їх в таблицю 3.10.

Таблиця 3.10

Елементи операційних витрат ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904», тис.грн

Найменування показника	Календарний період
	2010 рік	2011 рік	2012 рік
1	2	3	4
Матеріальні затрати	818	876	848

Продовження табл.3.10

1	2	3	4
Витрати на оплату праці	1621	1872	2131
Відрахування на соціальні заходи	600	693	798
Амортизація	628	413	318
Інші операційні витрати	2469	2684	2880
Разом:	6136	6438	6975

Як бачимо, по даному підприємству найбільшу частку операційних витрат займають інші операційні витрати, в які входять витрати на електроенергію, воду, газ, ремонт та утримання устаткування, поточний ремонт будівель, витрати на відрядження, страхування водіїв, техогляд автотранспорту, охорону праці та протипожежної безпеки, як бачимо протягом періоду сума інших операційних витрат збільшується, що пов’язано з підвищенням цін, проведенням ремонтів будівель.

Ще одна вагома частка витрат належить витратам на оплату праці. Основний напрям, до якого звертаються керівники підприємства, це економія на персоналі, однак подібні дії можуть призвести до зниження продуктивності та ефективності підприємства або й навіть до зупинки виробництва. Персонал - це трудовий ресурс підприємства, який використовується в процесі виробництва, тому перш ніж здійснювати скорочення персоналу, потрібно оцінити роль кожного співробітника. Для того щоб правильно здійснити скорочення, необхідно проаналізувати, яка кількість людей задіяна у виготовленні тієї чи іншої продукції (надання послуг), і з'ясувати, який її обсяг припадає на кожного робітника. Оцінка продуктивності підприємства дозволить визначити ступінь оптимізаційних процесів і виявити зайві дії чи надмірну кількість персоналу на певних ділянках.

Оплата праці займає значну частку в структурі витрат підприємства, тому актуальним завданням є зниження трудомісткості послуг, що надаються, та зростання продуктивності праці. Це можна досягти різноманітними способами, найважливіші з них:

- механізація та автоматизація виробництва;

- розробка і використання прогресивних технологій;

- зміна і модернізація застарілого обладнання.

Важливе значення для підвищення продуктивності праці має належна її організація; підготовка робочого місця, повне його завантаження, використання передових методів і прийомів праці.

Також з метою скорочення витрат підприємству потрібно знижувати виробничі витрати за рахунок економії на сировину й енергію. До шляхів зниження витрат за рахунок економії сировини, матеріалів, палива та енергії можна віднести:

- використання ресурсозберігаючих технологічних процесів;

- підвищення вимогливості і повсюдне використання вхідного контролю за якістю сировини і матеріалів, що поступають від постачальників;

- запровадження науково обґрунтованих норм використання матеріалів;

- зменшення витрат і відходів;

- вторинне використання матеріалів.

Основні засоби в процесі експлуатації піддаються зносу. Знос основних засобів це втрата ними своєї вартості, поліпшити використання основних виробничих фондів можна за рахунок:

- підвищення коефіцієнта змінності обладнання;

- ліквідації нерегламентованих простоїв;

- зниження витрат на ремонт шляхом подовження міжремонтного періоду;

- збільшення терміну служби машин;

- поліпшення якості ремонтів;

- підвищення надійності і довговічності обладнання;

- вдосконалення системи планово-запобіжного ремонту.

Отже, основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що використовуються у діяльності: трудових та матеріальних. Тому актуальною на сьогодні є задача зниження трудомісткості послуг, що надаються, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу (рис.3.4).

Для обґрунтованого управління витратами та комплексного здійснення їх оптимізації необхідно забезпечити керівників релевантною інформацією та організувати комунікації між ними, що вимагає створення інформаційної системи управління витратами.

Рис.3.4 Основні шляхи оптимізації витрат ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

З одного боку, зменшення витрат підвищує економічну суб'єктивність діяльності підприємства але з іншого може призвести до погіршення якості пропонованих послуг. Тому головний принцип скорочення витрат - не нашкодити, адже більшість витрат напряму впливають на досягнення підприємством своїх заданих цілей. Якщо знизити відрахування на амортизацію будівель і устаткування, то збільшиться тривалість виробничого циклу, оборотність основних виробничих фондів; зменшення витрат на сировину й матеріали може негативно позначитися на якості продукції, а зниження зарплати й соціальних виплат - неприпустиме. Отже, необхідно оптимізувати ті витрати, що впливають на процес виробництва несуттєво.

Таким чином, основним напрямом діяльності підприємства в сучасних умовах є ефективний підхід до оптимізації витрат, визначення оптимальної спеціалізації виробничих потужностей, реконструкція й технічне переоснащення виробництва для підвищення конкурентоспроможності підприємства та фінансового потенціалу.

В умовах все більшого зростання конкуренції між підприємствами великої уваги набувають практичні підходи до управління фінансовим потенціалом. Фінансовий потенціал можна охарактеризувати як стосунки, які виникають на підприємстві щодо досягнення якомога більшого фінансового результату за умови:

- можливості залучення капіталу, в обсягах необхідних для реалізації ефективних інвестиційних проектів;

- наявності власного капіталу, достатнього для виконання умов ліквідності і фінансової стійкості;

- рентабельності власного капіталу;

- наявності ефективної системи управління фінансами, яка забезпечує прозорість поточного і перспективного фінансового стану.

На кожному підприємстві принципово важливим є аналіз фінансових потоків, пошук вигідних джерел фінансування та інвестування, забезпечення фінансової рівноваги дебіторської та кредиторської заборгованості, ефективна податкова і облікова політика. Виходячи з цього, стратегію із управління фінансового потенціалу підприємства слід розглядати, як комплекс заходів по управлінню фінансовими ресурсами підприємства для одержання економічної вигоди і безперебійного функціонування підприємства. Саме завдяки певному комплексу заходів стає можливим розроблення механізму по управлінню фінансовим потенціалом підприємства.

Для аналізованого підприємства доцільним буде розробити такий фінансовий механізм управління, за допомогою якого здійснювався б контроль за діяльністю підприємства та підвищувалася ефективність його функціонування.

Механізм управління фінансовим потенціалом підприємства складається з фінансових методів, фінансових інструментів і організаційного забезпечення, в поєднанні яких через координацію дій можна здійснювати управління фінансовим потенціалом підприємства.

До фінансових інструментів віднесено фінансові показники, агреговані у визначені елементи фінансового потенціалу, а саме:

коефіцієнт покриття;
коефіцієнт абсолютної ліквідності;
коефіцієнт швидкої ліквідності;
коефіцієнт платоспроможності;
коефіцієнт фінансування;
коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами;
коефіцієнт маневреності власного капіталу;
коефіцієнт оборотності активів;
фондовіддача;
коефіцієнт рентабельності активів;
коефіцієнт рентабельності діяльності.

Це далеко не весь перелік фінансових показників за допомогою яких можна визначити фінансовий потенціал підприємства, але в даному випадку це найбільш узагальнюючі фінансові показники.

Організаційну складову забезпечення розділено на дві частини єдиної системи, керуючу, це: фінансові стратегічні цілі; керівні органи; процес управління фінансовим потенціалом підприємства, та виконавчу частину: об’єкт управління; поведінка об’єкту управління; фінансова діяльність.

Основними фінансовими методами, які використовуються при управлінні фінансового потенціалу є:

фінансове планування;
фінансове прогнозування;
самофінансування та кредитування;
оподаткування;
страхування;
інвестування;
матеріальне стимулювання;
відповідальність;
врахування інтересів інвесторів, кредиторів, співвласників та власників.

При формуванні механізму управління фінансовим потенціалом підприємства необхідно розглядати і процес планування фінансового потенціалу як управлінську діяльність найвищого керівництва щодо визначення, формування та виявлення перспектив подальшого розвитку фінансових ресурсів і можливостей підприємства, страхування й управління економічними ризиками, а також головні цілі підприємства, за допомогою яких і будуть досягнуті поставленні завдання (рис. 3.5).

Стратегічні цілі підприємства при формуванні фінансового потенціалу умовно можна поділити на фінансові та загальні. Основними фінансовими стратегічними цілями для досягнення необхідного рівня фінансового потенціалу є:

Рис. 3.5 Основні види цілей при формуванні фінансового потенціалу підприємства

Зростання доходів підприємства та запобігання можливим збиткам.
Мінімізація ризиків, виявлення факторів впливу на підприємство та їх усунення.
Поліпшення та оптимізація структури джерел доходів, розробка і впровадження нових фінансових інструментів.
Недопущення недоотримання прибутку підприємством та виникнення причин банкрутства.
Підвищення ефективності фінансових потоків на підприємстві.
Розробка та впровадження стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства.
Виділення пріоритетних зон фінансування діяльності підприємства.

Можна також скомпонувати загальні стратегічні цілі для формування фінансового потенціалу підприємства:

Наявність стабільної фінансово – економічної системи та визначення вірогідності виникнення економічних ризиків.
Збільшення частки фінансового потенціалу підприємства та мінімізація при цьому його ризику.
Досягнення конкурентоспроможної позиції на промисловому ринку та утримання частки своїх споживачів.
Ефективне раціональне використання фінансових ресурсів і запобігання можливим збиткам.
Визначення додаткових фінансових можливостей підприємства та можливостей недоотримання прибутку на підприємстві.
Оцінка можливостей залучення інвестицій та капіталу при визначенні ступеня небезпеки факторів, що впливають на підприємство.

Одним із кінцевих результатів управління фінансовим потенціалом підприємства є його конкурентоспроможний фінансовий потенціал, що забезпечує сталий розвиток і подальші перспективи діяльності та запобігання виникненню банкрутства.

Отже, система управління фінансовим потенціалом підприємства – це комплексна взаємопов’язана структура управління, спрямована на розробку загальних і довгострокових стратегічних фінансових завдань підприємства, заходів запобігання ризику, програм дій, орієнтованих на перспективу, в межах яких досягається виконання головної мети підприємства – забезпечення міцного фінансового потенціалу підприємства й утримання його стійких позицій в конкурентному середовищі.

Для ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» необхідно виявити взаємозв’язок між фінансовими та стратегічними цілями із мінімізацією економічних ризиків на його діяльність, недопущення можливого банкрутства та недоотримання частки прибутку. Досліджуване підприємство має прагнути до загального зміцнення свого фінансового потенціалу через зростання складових елементів фінансового потенціалу – потенціалу основних засобів, потенціалу фінансових ресурсів, потенціалу реалізації послуг, виконаних робіт та потенціалу кредитних можливостей. Саме визначені в дослідженні чотири складові елементи фінансового потенціалу підприємства і забезпечать досягнення бажаного його рівня.

Принципово важливою при управлінні фінансовим потенціалом підприємства є роль фінансових ресурсів, оскільки без них підприємство не досягне бажаної мети. В цьому аспекті фінансові ресурси становлять основу фінансового потенціалу підприємства, оскільки стратегічне значення їх полягає, по-перше, в можливостях, які криються в них щодо розробки оптимальної для суб’єкта стратегії (джерело формування), по-друге, в принципово можливому впливі на зовнішнє середовище підприємства (характер використання).

Механізм управління фінансовим потенціалом підприємства пов’язаний постановкою цілей підприємства і підтриманням відносин із навколишнім середовищем, що дозволяє йому досягати своїх фінансових завдань, мінімізувати економічний ризик і відповідає його внутрішнім фінансовим можливостям.

В загальному по розрахунках можемо сказати, що діагностика фінансового потенціалу це досить складний процес, різні вчені по-різному трактують це поняття, але скориставшись методикою Фоміна П.А., Старовойтова М.К було визначено рівень фінансового потенціалу. За їх методикою рівень визначається за допомогою сукупності фінансових показників, але та сукупність показників, які було використано в роботі не є універсальною та довершеною, існує ще безліч показників, з допомогою яких можна визначити фінансовий потенціал підприємства.

Проведений аналіз структури та складу майна, а також фінансових результатів, виявив недоліки та позитивні риси щодо політики управління фінансовим потенціалом підприємства, даний аналіз став основним джерелом для характеристики рівня фінансового потенціалу, визначення напрямків удосконалення управління фінансовим потенціалом підприємства, розробки механізму управління.

Отже, фінансовий потенціал являє собою сукупність взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих елементів, що надають можливість для досягнення запланованих фінансових результатів в поточному періоді та майбутньому.

РОЗДІЛ 4 Використання інформаційних технологій для оцінки фінансового потенціалу підприємства

В наш час неможливо уявити собі підприємство без комп’ютерної техніки. Комп’ютеризується зараз усе, починаючи від виробництва і закінчуючи сферами, які здавалося б зовсім не зв’язані з комп’ютерною технікою. Створюючи електронні бази даних легше вести бухгалтерію фірми, з’являється менша імовірність помилкового заповнення та розрахунку різних економічних операцій.

Потужні програми – апаратні засоби (бази даних, експертні системи, бази знань, системи підтримки прийняття рішень) створюють комфорт у роботі людини, дозволяють не тільки автоматизувати процес зміни форми подання інформації, а й змінити її зміст. Завдяки обчислювальній техніці підвищується продуктивність праці людини, зростає обсяг робіт, які вона може виконати.

На ПАТ «САТП 0904» комп’ютерна система має розгалужену функціональну структуру, орієнтовану на ділянки обліку, інтегровану в єдину систему розрахунків і пристосовану для роботи на певній кількості комп’ютерів, з’єднаних в локальну обчислювальну мережу (ЛОМ).

ЛОМ – відкрита система, яка включає електронні обчислювальні машини (ЕОМ), які пов’язані за допомогою одного передавального середовища і розміщені на незначні відстані одна від одної в межах одного приміщення.

На ПАТ «САТП 0904» в наявності 20 комп’ютерів. Всі вони ввімкнені в комп’ютерну мережу. Моделі обчислювальної техніки: на робочих станціях – комп’ютери Сугіх М II РR 300/VІА Ароllо VРХ/32 МВ RАМ/НDD 4,3 Gb/Samsung Sync Master 550b.

В основі інформаційної системи бухгалтерського обліку та фінансів лежать облікові задачі, основна мета яких – отримання інформації про фактичний стан об’єкта, яким керують. Під інформацією розуміють сукупність корисних відомостей, які є об’єктом збирання, реєстрації, зберігання, передавання й перетворення. Інформація є одним із ресурсів, який може накопичуватися, поновлюватися, є придатним для колективного використання та у процесі споживання не втрачає своїх якостей. Володіння повною, достовірною, актуальною та оперативною інформацією уможливлює отримання ринкових переваг, знижує фінансовий ризик, ефективно підтримує прийняття рішень.

Велике значення мають інформаційні технології, які базуються на застосуванні комп’ютерів, активної участі користувачів в інформаційному процесі, широкому використанні пакетів прикладних програм загального призначення, доступі до віддалених баз даних і програм завдяки обчислювальним мережам ЕОМ.

Прийняття управлінських рішень пов’язане з постійним перетворенням інформації, а сам процес управління має інформаційний характер. При управлінні підприємством використовується конкретна вхідна інформація й одночасно формується результатна вихідна інформація. Широкий доступ користувачів до інформації на всіх стадіях управління можливий завдяки сучасним інформаційним технологіям, а також організації баз і банків даних, які забезпечують прямий і зворотній обмін інформацією.

З прийняттям нових інструкцій по веденню обліку і підготовці звітності на підприємствах облік став більш аналітичним, значно зросла кількість звітних форм, а також і терміни представлення бухгалтерської звітності. Все це вимагає застосування сучасних засобів автоматизації для ведення обліку і підготовки звітності. В зв’язку з новими умовами змінюється роль бухгалтерського обліку та фінансів і суттєвому коригуванню підлягають методологічні аспекти їх організації.

В умовах автоматизованої обробки інформації бухгалтерського обліку та фінансів бухгалтерська інформація використовується більш широко, ніж при ручній обробці даних. Це обумовлено рядом факторів, основними з яких є: обробка і зберігання великої кількості однакових в структурному плані одиниць облікової інформації, здійснення вибірки інформації з великої кількості; виконання складних математичних розрахунків; одержання в лічені хвилини паперових копій будь – якого документу (первинних документів, форм звітності); багаторазове відтворення будь – яких дій.

Автоматизація обліку та фінансів вносить певні зміни до організації роботи бухгалтерії та фінансових відділів як однієї з ланок управління. Одне з провідних місць в управлінні підприємством займає сучасний бухгалтер, що поєднує функції декількох суміжних ділянок управління. Він не тільки відповідає за ведення бухгалтерських рахунків, але і виконує певну роботу по плануванню, контролю, оцінці і перегляду напрямів господарської діяльності підприємства, з аудіювання і розробки управлінських рішень.

Використання комп’ютерної техніки призвело до якісно нових тенденцій в побудові структури облікового апарату. Першою характерною відмінністю є використання автоматизованих робочих місць бухгалтера (АРМ). Під АРМ традиційно розуміють професійно-орієнтований програмно-апаратний комплекс, що забезпечує вирішення завдань користувача безпосередньо на його робочому місці. Якщо при побудові структури облікового апарату при без комп’ютерному способі обробки облікової інформації базовим її елементом є окремий обліковий працівник, то при застосуванні комп’ютерної техніки беруть до уваги не тільки обов’язки та кваліфікацію облікового працівника, але й характеристику АРМ, на якому він працює.

Створення АРМ бухгалтера ґрунтується на принципах персоніфікації обчислень і самонавчання облікових працівників, комп’ютеризації основних і облікових функцій, безпаперової технології ведення бухгалтерського обліку, раціонального поєднання облікової інформації.

Отже, АРМ бухгалтера представляє собою сукупність апаратних і програмних засобів, що забезпечують оперативне задоволення інформаційних і обчислювальних потреб бухгалтера, розміщених на його робочому місці, необхідна певна інформаційна технологія. Автоматизована обробка комплексів бухгалтерських задач на підприємствах ведеться на основі застосування взаємопов’язаних програм по окремих ланках обліку і організації автоматизованих робочих місць.

АРМ бухгалтера обладнане обчислювальною технікою і інструментальними засобами, що забезпечують автоматизацію більшої частини операцій облікового процесу при виконанні ним професіональних функцій. За бухгалтером залишається лише невелика частка ручних операцій і прийняття управлінських рішень. До інструментальних засобів відносяться: технічне, інформаційне, програмне і технологічне забезпечення. Кожний бухгалтер має свій комплекс інструментальних засобів (програми, масиви даних), записаних на жорсткому магнітному диску або на магнітних дискетах. Бухгалтерія, забезпечена АРМ, є автоматизованою (комп’ютеризованою) бухгалтерією.

Відносна простота освоєння і експлуатації дозволяє використати комп’ютери в якості персональної техніки, споряджати ними робітничі місце бухгалтерів і на їхній базі створювати автоматизовані робітничі місце (АРМ) бухгалтера.

Одним з обов’язкових умов автоматизації обліково-обчислювальних робіт є програми реєстрації і обробки бухгалтерських даних. Вони включають розробку технологій автоматизованого одержання і обробки облікової інформації, в тому числі: первинні документи, пристосовані до їхньої автоматизованої обробки; документообіг, розрахований на обробку облікових даних на комп’ютерах; коди; звітні розробки, що одержуються автоматичні; програми робіт обчислювальної техніки; технологічні і інструктивні карти, які формалізують порядок виконання робіт на всіх етапах технологічного процесу машинної обробки облікової інформації, включаючи роботу облікового персоналу і персоналу інших функціональних служб підприємства по збору і передачі первинної облікової інформації на обробку і по використанню отриманих звітних розробок.

При цьому програми реєстрації і обробки бухгалтерської інформації повинні бути адаптовані до діючих правил ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, це стосується подання бухгалтерських регістрів в зручному для читання вигляді, виключення можливості несанкціонованого виправлення рахунку в записах та ін.

Розв’язання аналітичних задач діяльності підприємства потребує фактичної інформації як про внутрішнє, так і про зовнішнє середовище. Ця інформація є основою для аналізу і виконання планів, вивчення динаміки економічних показників та прогнозування діяльності ПАТ «САТП 0904» на майбутнє.

Автоматизоване робоче місце бухгалтера зведеного обліку і складання звітності передбачає відображення господарських операцій, що змінюють стан активів і пасивів підприємства на рахунках бухгалтерського обліку.

Останні служать засобом економічного угруповання господарських засобів і їхніх джерел, виражених у натуральному і вартісний (грошовому) вимірах, і дозволяють одержати в зручному виді інформацію, необхідну для керування підприємством.

При цьому використовуються дві взаємозалежних системи рахунків бухгалтерського обліку - по синтетичному й аналітичному рахунках, що відрізняються ступенем деталізації обліку засобів і джерел, що має важливе значення як для посилення контролю за правильністю самого обліку, так і для ефективного використання цієї інформації в управлінні підприємством. Поруч з відображенням господарської діяльності підприємства комплекс задач зведеного обліку забезпечує автоматизоване складання бухгалтерського балансу і звітності, що є завершальним етапом облікового процесу і виконується систематично по закінченні звітного періоду (місяць, квартал, півріччя, рік).

Раціональна організація синтетичного й аналітичного обліку господарські операції з застосуванням автоматизованого робочого місця бухгалтера забезпечує:

- контроль за рухом статутного фонду в частині оборотних і необоротних активів підприємства;

- оцінку ефективності управління фінансовими ресурсами підприємства;

- контроль за утворенням і порядком використання амортизаційного фонду, єдиного фонду оплати роботи, фондів спеціального призначення;

- схоронність засобу і контроль за використанням їх по цільовому призначенню;

- виявлення фінансових результатів діяльності підприємства і контроль за розподілом доходів;

- систематизацію й узагальнення даних про виробничо-господарську діяльність підприємства в аналітичному і синтетичному розрізах для прийняття управлінських рішень.

Рішення задач зведеного обліку і складання звітності базується на первинній інформації, що виникає в процесі фінансово-господарської діяльності, а також на інформації, що цілком формується в процесі рішення задач інших ділянок обліку.

Метою автоматизації зведеного обліку є надання інформації, що задовольняє вимогам різних користувачів. Користувачів облікової інформації можна розділити на три категорії, їм відповідають три категорії автоматизованих робочих місць(далі АРМ) бухгалтера:

АРМ 1 категорії створюється для внутрішнього користувача, тобто для тих користувачів, що здійснюють облік;
АРМ 2 категорії створюється для управлінського складу підприємства (фінансового директора, головного економіста, заступника керівника по маркетингу, керівника підприємства);
АРМ 3 категорії використовується зовнішніми користувачами (керівниками філій, акціонерами і т.д.).

На рис. 4.1 показано взаємозв'язок між інформаційною системою управління підприємством, автоматизованим робочим місцем бухгалтера зведеного обліку й інших автоматизованих робітників місцями бухгалтерії.

В Україні використовується значна кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, найбільш поширеними з яких є: «Парус», «Fin Expert», «Lady Fin», «Фінанси без проблем», «1С:Бухгалтерія – Проф. для Windows», «1С: Бухгалтерія 7.7 для України», «1С: Бухгалтерія 8 для України» та ін.

Рис 4.1 Інформаційний взаємозв'язок автоматизованого робочого місця бухгалтера зведеного обліку і складання звітності

ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» для ведення бухгалтерського та фінансового обліку користується такими програмами як «1С: Бухгалтерія 8 для України», «1С-ЗВІТ», також для фінансового аналізу складаються в системі Microsoft Office Exel аналітичні таблиці по витратах підприємства, аналізу робочого часу та порівняння фінансових результатів діяльності по роках. Також на даному підприємстві обладнана система віддаленого банківського обслуговування «Клієнт-Банк». Детальніше про всі програми, які використовує підприємство йтиме далі.

«1С: Бухгалтерія 8 для України» зараз це найбільш розповсюджена програма, що використовується для ведення бухгалтерського обліку і на основі його даних управлінського обліку.

Схема автоматизованого бухгалтерського обліку в комп’ютерній програмі «1С: Бухгалтерія» наведена на рис.4.2.

Рис.4.2 Схема автоматизованого бухгалтерського обліку в комп’ютерній програмі «1С: Бухгалтерія»

Система «1С: Бухгалтерія» є універсальною бухгалтерською програмою. Схему роботи в «1С: Бухгалтерія» наведено на рис.4.3.

Основні особливості програми «1С: Бухгалтерія»:

ведення синтетичного і аналітичного обліку стосовно потреб підприємства;
можливість ведення кількісного багатоваріантного обліку;
одержання всієї необхідної звітності та різнорідних документів із синтетичного і аналітичного обліку;

Рис.4.3 Схема роботи в «1С: Бухгалтерія»

повна настроюваність: можливість доповнювати і змінювати План рахунків бухгалтерського обліку, систему проводок, ведення аналітичного обліку, форм первинних документів, форм звітності;
можливість автоматичного друку вихідних (первинних) документів.

Вихідними даними для програми є господарські операції, що вносяться до Журналу господарських операцій.

Програма «1С: Бухгалтерія – Проф. для Windows» дає можливість вводити господарські операції декількома способами:

ручне введення операцій;
використання типових операцій;
використання режиму «документи і розрахунки».

На підставі введених господарських операцій програма формує звітність із синтетичного обліку та різні допоміжні документи, зокрема:

оборотно-сальдову відомість за рахунками і субрахунками;
«шахматку»;
аналіз рахунка за підсумками і кореспонденцією даного рахунка з відповідними рахунками;
обороти по дебету і по кредиту рахунка і відповідне сальдо, а також обороти і сальдо по рахунках за відповідний період;
Журнал-ордер і відомість по рахунку;
зведені проведення-підсумки за відповідною кореспонденцією;
аналіз рахунка за датами;
звіт за журналом операцій – вибірку проведень із журналу операцій за визначеними рахунками, кореспонденцією та іншими ознаками;
картку рахунка і всі проведення з даним рахунком.

Програма може утримувати відомості за будь-який період часу.

Для ведення аналітичного обліку програма дає змогу вводити необмежену кількість довідників об’єктів аналітичного обліку (субконто): за видами продукції, матеріалами, підприємствами, співробітниками та ін.

Усі документи з аналітичного обліку формуються у грошовому, а якщо це потрібно, то і в натуральному виразі. Крім цього, Програма дає змогу створювати Звіти довільної форми, що використовують дані не лише синтетичного, а й аналітичного обліку.

Сервіс здачі електронних документів (1С-Звіт) - це сумісна розробка компанії "Бест Звіт" та фірми "1С". Програма фактично є копією програми "M.e.doc" з додатковою можливістю повної інтеграції з типовими конфігураціями 1С. Програма "1С-Звіт" дозволяє створювати, змінювати та здавати звіти в податкові органи, пенсійний фонд та статистику.

Система "Клієнт-Банк" належить до систем віддаленого банківського обслуговування (ВБО). Крім неї, сюди входять Інтернет-банкінг та телебанк.

"Клієнт-Банк" є програмно-технічним комплексом, який дозволяє підприємству керувати своїм рахунком з комп'ютера, встановленого в офісі підприємства. Банки розробляють програми "Клієнт-Банк" самостійно, або купують уже готову програму в організації, що володіє правами на неї, і пристосовують до власної автоматизованої банківської системи (надалі - АБС), або отримують програму при купівлі АБС.

Оскільки зв'язок між комп'ютером клієнта і комп'ютерною мережею банку здійснюється за допомогою телефонних ліній загального користування, система "Клієнт-Банк" повинна відповідати вимогам НБУ щодо захисту електронних банківських розрахунків. Кожний програмний комплекс "Клієнт-Банк" проходить в НБУ перевірку на відповідність вимогам безпеки передачі інформації та іншим технічним вимогам, при успішному результаті якої розробник отримує сертифікат відповідності. Це потрібно для того, щоб запобігти несанкціонованому доступу до рахунка клієнта третіх осіб або доступу клієнта до інших банківських рахунків, крім тих, які зазначені в договорі на обслуговування.

Основною функцією «Клієнт-Банку» є надання можливості підприємству проводити платежі зі свого поточного рахунка в банку, не відвідуючи банку, з офісу підприємства.

Крім того, "Клієнт-Банк" дозволяє:

- здійснювати моніторинг коштів на поточному рахунку. Тобто уповноважений працівник підприємства (як правило, це особи, наділені правом першого та другого підпису на платіжних документах) може, не відвідуючи банку, контролювати рух коштів на поточному рахунку, з'ясовувати особу платника та призначення платежу. Завдяки цьому можна, приміром, оперативно відвантажувати продукцію споживачам за фактом її оплати;

- отримувати виписки з поточного рахунка;

- отримувати від банку щоденні офіційні курси іноземних валют, які використовуються при бухгалтерському обліку операцій;

- вести довідник своїх контрагентів за платежами та довідник призначення платежу. Ці довідники дозволяють значно швидше формувати платіжні документи, оскільки відпадає потреба заново заносити інформацію до кожного документа - готовий шаблон переноситься до платіжного документа з довідників;

- отримувати від обслуговуючого банку повідомлення про нові банківські послуги, поточні відсоткові ставки за кредитами та депозитами, іншу інформацію, яку банк вважає за потрібне оперативно доводити до клієнтів. Можливе і звернення клієнта до обслуговуючого банку. Ця функція дозволяє підприємству і банку оперативно обмінюватися інформацією.

РОЗДІЛ 5 Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» надає послуги по перевезенню промислових та продовольчих товарів по м. Києву, Україні та країнах СНД, а також ремонт і технічне обслуговування легкових та вантажних автомобілів.

На сьогоднішній день система управління охороною праці є центральною для багатьох підприємств. Основні виробничі процеси, починаючи від отримання замовлення та організації перевезень, вимагають виваженої, цілеспрямованої i систематичної розробки технологічних процесів. Очевидно, що для ефективної діяльності підприємства необхідні цілеспрямоване визначення повноважень і системна організація охорони праці.

Юридична відповідальність за стан охорони праці та забезпечення здорових і безпечних умов праці на товаристві несе його керівник, він повинен створювати безпечні умови праці, забезпечувати сприятливий морально-психологічний клімат у трудовому колективі, що сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції та послуг.

Безпосередній контроль за виконанням заходів по безпеці праці покладений на службу охорони праці, яка створена наказом керівника. На зазначену службу покладено опрацювання цілісної системи управління охороною праці, сприяння удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу. Службою охорони праці складаються плани на місяць і на рік, які затверджуються керівником.

В ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» розроблені і затверджені власником наступні нормативні акти про охорону праці:

Положення про систему управління охороною праці, що діють на підприємстві;
Положення про службу охорони праці підприємства;
Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;
Положення про проведення навчання з охорони праці;
Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці;
Статут підприємства.
Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями та видами робіт.

В досліджуваному господарстві відносини між керівником та працюючими фіксуються колективним договором. Колективний договір є основним нормативним документом внутрішнього користування, що регулює і визначає разом з чинним законодавством взаємні виробничі, трудові і соціально-економічні відносини між Адміністрацією і Працівниками ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904».

Головним пунктом Колективного договору є п.7 «Умови і охорона праці». Згідно вище сказаного – забезпечення безпечних умов праці є обов’язком Адміністрації. Працівники зобов’язані знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поведінки з машинами, механізмами, обладнанням, іншими засобам виробництва, користуватися засобами індивідуального колективного захисту, проходити обов’язкові медогляди.

На підприємстві розроблені інструкції на кожному робочому місці. З урахуванням вимог відповідних інструкцій, до початку роботи з кожним робітником проводиться первинний інструктаж, про робиться запис у відповідному журналі.

Наказом по підприємству керівник, його заступники, спеціаліст охорони праці, проводять навчання в учбових закладах перед початком виконання своїх обов`язків один раз на рік, також разом з наказом складається план проведення занять по електробезпеці і охороні праці. З кожним працівником, який приймається на роботу проводиться вступний інструктаж.

Наказом керівника підприємства створено комісію по атестації робочих місць за умовами праці, складено перелік робочих місць, що підлягають атестації, основна мета якої полягає в регулюванні відносин між власником і працівниками, у галузі реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення.

Фінансування заходів з охорони праці відбувається за рахунок самого підприємства через створений фонд з охорони праці, який формується в розмірі 0,5% від суми наданих послуг, а також за рахунок амортизаційних відрахувань та адміністративних витрат.

Одним з важливих засобів запобігання нещасним випадкам на підприємстві є систематична, доцільно-спрямована пропаганда охорони праці при перевезеннях. Вона полягає у пробудженні та підтриманні зацікавленості до охорони праці; переконанні працюючих у необхідності того чи іншого заходу з охорони праці; популяризації нових засобів створення безпечних і нешкідливих умов праці. На досліджуваному підприємстві в кожному структурному підрозділі та в головній конторі знаходяться план евакуації, куточки з техніки безпеки, інструкції та плакати

Проаналізуємо умови праці для економічного відділу за наступною формою:

В якості об’єкта дослідження в розділі «Охорона праці» є бухгалтерія ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904», яке займається наданням автотранспортних послуг.

Приміщення відділу знаходиться на 2 поверсі адміністративної будівлі. Загальна площа приміщення складає 40 м2, висота – 2,8 м, приміщення має 3 вікна. Кількість працюючих в приміщенні 4 чоловіків. Отже, на одного працюючого в приміщенні припадає: 40 : 4 = 10 (м2/чол.) робочої площі. Згідно із СНиП 2.09.04 – 87 на кожного працюючого в приміщеннях повинно припадати не менше 4,5 м2/чол. (якщо використовується комп’ютерна техніка - 6 м2/чол ) робочої площі. Висота приміщення – не менше 2,5 м. Отже, нормативи розмірів та забезпечення працюючих робочою площею дотримано.

У приміщенні розташовано 4 комп’ютерів. Напруга джерела живлення комп’ютерів у приміщенні – 220 В. У приміщенні розміщені 4 письмових столи, шафа для зберігання документів.

За небезпекою ураження електричним струмом управлінське приміщення належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих.

В процесі роботи використовується сучасне технологічне обладнання нової конструкції. Для попередження пожежі на стелі розміщена пожежна сигналізація. Для попередження травматизму співробітниками відділу охорони праці розроблені «Комплексні заходи щодо встановлення нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням, аваріям».

Для аналізу санітарно-гігієнічних умов у досліджуваному приміщенні визначимо, чи відповідають вони діючій нормативно-технічній документації.

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового поясу України еIV визначається, %, за формулою (5.1).

, (5.1)

де енІІІ - нормоване значення КПО для III світлового поясу за СНиП II-4-79.

енІІІ = 1,5%;

m - коефіцієнт світлового клімату (для України m = 0,9);

c - коефіцієнт сонячності знаходиться у межах 0,75-1,0.

Розрахуємо коефіцієнт природного освітлення КПО, прийнявши с=0,95:

енIV =1,5% 0,90,95 = 1,28%.

Фактичне значення коефіцієнта природного освітлення для досліджуваного приміщення (5.2).

, (5.2)

де Sв – площа усіх вікон у приміщенні, м2; Sn – площа підлоги приміщення,м2;

з – загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу. Для віконних прорізів адміністративно-управлінських будівель, які не обладнані сонцезахисними пристроями, з =0,4-0,5;

r1 - коефіцієнт, який враховує підвищення КПО при бічному освітленні завдяки світлу, відбитому від поверхонь приміщення і підстильного шару, що прилягає до будинку (дорівнює 2,15);

- світлова характеристика вікна (дорівнює 13);

Кбуд – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками; якщо будинків немає, то Кбуд=1;

Кз - коефіцієнт запасу, береться в межах 1,3 – 1,5, приймемо Кз= 1,5.

Sв=2,123=12,6 (м2); Sп=58=40 (м2).

Розрахуємо фактичне значення КПО (5.3).

(5.3)

Оскільки фактичне значення природного освітлення більше нормованого (1,28<1,38), то природне освітлення в приміщенні є достатнім.

Для освітлення приміщення застосовуються лампи розжарювання потужністю 150 Вт. Система освітлення - загальна. Нормоване значення освітленості повинне становити не менше 300 люкс (СНиП II – 4 – 79).

Розрахуємо фактичне значення освітлення (Еф), враховуючи те, що потужність ламп – 150Вт, кількість ламп у світильнику –3 шт.

Фактичне значення штучного освітлення (Еф) розраховуємо за формулою:

, (5.4)

де Fл – світловий потік лампи, лм;

В – коефіцієнт використання світлового потоку (В = 0,4 0,6);

N – кількість світильників, шт; n – кількість ламп у світильнику, шт.;

S – площа приміщення, м2; К – коефіцієнт запасу (К = 1,5 - 2);

Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1).

Fл = 2090 (лм); В = 0,6; N =6 шт.; n = 3 шт.; S =58 =40 м2; К = 1,8; Z=1,1

(люкс).

Отже, фактичне значення штучного освітлення близьке до нормованого відхилення на 0,95 %, тобто в межах допустимого, а це свідчить про достатність штучного освітлення в приміщенні.

Проведемо розрахунок повітрообміну у виробничому приміщенні:

Коефіцієнт аерації розраховується по формулі (5.5).

Ка = Si / S, Ка =5/400=0,0125 (5.5)

де, Si – площа всіх вентиляційних отворів; S – площа підлоги.

Необхідний вентиляційний об'єм повітря (Vвент, м/ч) (4.6), який треба подавати в приміщення, щоб вміст СО2 не перевищив допустимого рівня (0,1%).

Vвент = G·N / (ГДК – С) = 308/(0,1-0,03)=3428,6(м/ч) (4.6)

де G – кількість СО2, що виділяється людиною за одну годину, 30-45 л/год;

N – кількість людей в приміщенні;

ГДК – гранично допустимий вміст СО2 у повітрі виробничого приміщення (0,1 % або 1 л/м3); С – вміст СО2 в атмосферному повітрі (0,03 % або 0,3 л/м3).

Кратність повітрообміну К, що показує скільки об’ємів повітря в приміщенні необхідно замінити свіжим зовнішнім за умови, щоб вміст СО2 не перевищив ГДК:

К = Vвент / W = 3428,6/(40102,8)=3,06 (4.7)

де Vвент – необхідний вентиляційний об'єм повітря; W – об'єм приміщення.

Отриманий результат заносимо у таблицю 5.1.

Таблиця 5.1

Коефіцієнт аерації та повітрообмін виробничих приміщень

Приміщення

Коефіцієнт аерації Ка

Кратність повітрообміну

Фактичні дані

Санітарно-гігієнічна норма

Фактичні дані

Санітарно-гігієнічна норма

Виробниче

0,0125

1/40 -1/70

3,06

2-7

Таким чином вентиляційний режим приміщення є добрим, так як кратність повітрообміну у виробничому приміщенні знаходитись у межах 2-7.

Значення параметрів, які характеризують санітарно-гігієнічні умови праці в аналізованому структурному підрозділі – бухгалтерія, зведемо в підсумкову таблицю 5.2.

Отже аналізуючи дані таблиці 5.2, можна відмітити, що санітарно-гігієнічні умови праці на підприємстві у відділі кадрів є добрими, так як основні параметри знаходяться в межах норми, або є максимально наближеними до неї.

Таблиця 5.2

Санітарно-гігієнічні умови праці в бухгалтерії на ПАТ «САТП 0904»

Параметр	Значення параметру	Нормативний документ
	фактичне	нормоване
1. Освітленість штучна, (лк)	285	300	СНиП ІІ-4-79
2.Значення коефіцієнта природного освітлення, (%)	1,38	1,15	СНиП ІІ-4-79
3. Температура повітря, (0С):
Взимку	21	2125	ГОСТ 12.1.005-88
Влітку	23	2228	ГОСТ 12.1.005-88
4. Відносна вологість повітря, (%):	42	40-60	ГОСТ 12.1.005-88
5. Швидкість руху повітря, м/сек	0,1	< 0,2	ГОСТ 12.1.005-88
6. Кратність повітрообміну, (м3/год)	3,06	2-7	СНиП 2.09.04-87

Аналізоване приміщення за небезпекою виникнення пожежі відповідно до ОНТП 24-86 відноситься до категорії В (пожежонебезпечні – в ньому наявні легкозаймисті речовини - папір, дерево).

Можливими причинами пожежі можуть бути: коротке замикання в електричній мережі; займання паперу, дерева через необережне поводження з вогнем; розповсюдження вогню з сусідніх приміщень.

У разі виникнення пожежі своєчасно та з мінімальними наслідками дають можливість загасити її наявні пожежна сигналізація та вогнегасники.

В даному структурному підрозділі встановлені вогнегасники типа ВП-5 в розмірі 1 шт.

На основі вище зазначеного необхідно розглянути заходи по попередженню виникнення пожежі та обмеження поширення вогню. Отже, попередити і запобігти пожежам можна шляхом дотримання наступних вимог:

регламентація допустимих концентрацій горючих речовин у виробничому середовищі;
використання ефективної робочої й аварійної вентиляції та надійної герметизації обладнання;
вибір швидкісних систем сигналізації у випадку виникнення позаштатних ситуацій.

Система пожежного захисту підприємства повинна забезпечуватися наступними складовими:

розташуванням приміщень та виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки;
- забезпеченням евакуації людей;
- використанням засобів пожежної сигналізації, сповіщення та пожежогасіння;
- організацією пожежної охорони об'єкта;

На підставі проведеного аналізу, можна зробити висновок, що на працівників бухгалтерії протягом трудового дня, впливають наступні шкідливі фактори: монотонність праці, недостатня кількість свіжого повітря в літній період. Отже, необхідно прийняти заходи для усунення впливу цього шкідливого фактора. Пропонується щодня, по кілька разів протягом робочого дня, провітрювати приміщення, а також застосовувати кондиціонер для автоматичної підтримки в приміщенні свіжого повітря.

Також для підприємства є доцільним покращення штучного освітлення, так як показник є нижчим норми, це можливо за рахунок збільшення кількості світильників або заміни ламп на лампи з більшою потужністю.

На підставі проведеного дослідження з урахуванням отриманих висновків були розроблені деякі заходи на вдосконалення охорони праці.

Для підвищення ефективності системи охорони праці на ПАТ «САТП 0904» було запропоновано наступне:

організація короткочасних перерв для працівників , робота яких пов’язаних з персональними електронними машинами;
поліпшення умов праці за рахунок зниження шуму та вібрації;
встановлення попереджувальних знаків та позначень;
поліпшення освітлення за рахунок встановлення ламп денного освітлення.

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

Сучасний стан економіки диктує жорсткі умови існування підприємств. Економічне і політичне становище України є досить поганим, що, звичайно, не може не відобразитися на вітчизняних підприємствах. Низький рівень конкурентоспроможності, недостатній об'єм грошових коштів для оновлення основних фондів - ці фактори негативно впливають на загальний стан підприємницького сектору Рішення даних проблем здійснюється за допомогою економічного аналізу.

Фінансова сторона діяльності підприємства має важливе значення, тому аналіз і діагностика фінансового потенціалу і його ефективне використання є невід'ємною частиною економічного аналізу.

Аналіз літератури по даній темі виявив відсутність єдиного методу проведення оцінки фінансового потенціалу, а також недостатнє опрацьовування існуючих методів. Таким чином, проблема ефективного аналізу і діагностики фінансового потенціалу залишається актуальною. Що свідчить про необхідність пошуку рішення даної задачі. Для здійснення вище викладеного необхідно, по-перше, конкретизувати поняття фінансового потенціалу, а по-друге, проаналізувати існуючі методи його оцінки і виявити їх загальні риси.

Існує декілька визначень фінансового потенціалу, які різні в його трактуванні, але схожі в його суті.

До фінансового потенціалу можна застосувати визначення дане у Великій Радянській Енциклопедії, де «потенціал» визначається як «…засоби, запаси, джерела, що є в наявності і що можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певної мети, здійснення плану; рішення будь-якої задачі; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній області».

Інше визначення фінансового потенціалу підприємства говорить про те, що це відносини, які виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого фінансового результату. Також його можна визначити як характеристику фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності.

Крім того, якщо виходити з методики оцінки, фінансовий потенціал - потенційні фінансові показники виробництва (прибутковість, ліквідність, платоспроможність), потенційні інвестиційні можливості.

У зв'язку з вищевикладеним, фінансовий потенціал можна визначити як фінансові ресурси, з приводу яких виникають відносини на підприємстві з метою досягнення його ефективного функціонування (високих показників ліквідності, прибутковості, платоспроможності, стійкості і інших фінансових показників).

Аналіз різних трактувань фінансового потенціалу дозволяє визначити основну мету його оцінки - визначення не використовуваних ресурсів і їх застосування для досягнення максимально можливого ефективного рівня функціонування підприємства (систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів).

Як було відмічено вище, на даний момент немає єдиної методики аналізу і діагностики фінансового потенціалу підприємства. В але є загальні риси, які дозволять надалі її створити.

В роботі було досліджено еволюцію поглядів на суть фінансового потенціалу і його роль в системі економічного потенціалу підприємства, охарактеризовані джерела фінансових ресурсів, аналіз та управління фінансовим потенціалом і шляхи поліпшення його використання в сьогоднішніх умовах.

Для діагностики фінансового потенціалу ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» було використано його фінансову звітність за три роки. На основі даної звітності були розраховані фінансові коефіцієнти, що найбільш повно характеризують фінансовий потенціал підприємства. Протягом аналізованого періоду в структурі активу балансу найбільшу частку складають основні засоби. Незначну питому вагу складають оборотні кошти, хоча протягом періоду спостерігається їх збільшення за рахунок збільшення частки дебіторської заборгованості, що є негативним явищем для діяльності підприємства.

В структурі пасиву балансу найбільшу питому вагу складає власний капітал, одночасно відсутні довгострокові зобов'язання, досить незначну частку складають поточні зобов'язання (близько 6% протягом періоду). Такі тенденції статей балансу позитивно відбиваються на показниках ліквідності та платоспроможності. Так, протягом аналізованого періоду значення показників ліквідності збільшуються, це свідчить про те, що підприємство є ліквідним та платоспроможним.

За показниками фінансової стійкості можна відзначити, що у підприємства спостерігається незначна залежність від зовнішніх кредиторів та зберігається потенційна можливість розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Підприємство охарактеризоване за типами фінансової стійкості, як підприємство яке має абсолютну фінансову стійкість, тобто власні оборотні кошти забезпечують формування запасів і витрат.

За аналізом фінансових результатів підприємство протягом 2010-2012 років має збитки. Збитковість підприємства в даний період пов’язана зі зменшенням обсягів перевезень, що викликано неплатоспроможним споживчим попитом, подорожчанням палива за допомогою якого підприємство здійснює свою діяльність та наслідками фінансової кризи в країні. На кінець 2011 року ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» отримало чистий прибуток в розмірі 75 тис.грн, що свідчить про покращення діяльності підприємства.

В третьому розділі дипломної роботи проведена рейтингова оцінка фінансового потенціалу підприємства за методикою Фоміна П.А., Старовойтова М.К. оцінка показала, що аналізованому підприємству можна привласнити високий рівень фінансового потенціалу підприємства за розрахованими показниками - платоспроможність підприємства і його фінансова стійкість знаходяться на досить високому рівні. Але все ж потрібно звернути увагу на показники, які мають низький рівень фінансового потенціалу підприємства, а саме показники рентабельності, підприємству якнайшвидше потрібно вийти на прибуткову діяльність,і найперше, що потрібно зробити це знизити рівень собівартості та інших витрат за допомогою механізму оптимізації витрат на підприємстві.

Таким чином, на основі проведеного аналізу і діагностики було сформовано механізм управління фінансовим потенціалом підприємства за допомогою методів та інструментів якого стає можливим прогнозування фінансового потенціалу. Можна виділити основні напрями для контролю за підтриманням високого рівня фінансового потенціалу ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»:

зростання доходів підприємства та запобігання можливим збиткам.
- мінімізація ризиків, виявлення факторів впливу на підприємство та їх усунення.
- поліпшення та оптимізація структури джерел доходів, розробка і впровадження нових фінансових інструментів.
- недопущення недоотримання прибутку підприємством та виникнення причин банкрутства.
- підвищення ефективності фінансових потоків на підприємстві.
- розробка та впровадження стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства.
- виділення пріоритетних зон фінансування діяльності підприємства.

Запропоновані заходи допоможуть сформувати комплексну систему покращення фінансового стану підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Абалкин Л.И. Диалектика социалистической экономики / Л. И. Абалкин. – М.: Экономист, 2000. – 244 с.
Аранчій В. А. Фінанси підприємств: Навч. посіб./ В. А. Аранчій. – К.: Професіонал, 2004. – 265 с.
Балабанова Л.В. Організація праці менеджера: Підручник. 2-ге вид., перероб. та доп./ Л.В. Балабанова, О.В. Сардак. – К.: Професіонал, 2007. – 345с.
Бланк І.О. Фінансовий менеджмент: Навч.посіб. / І.О. Бланк. К.: Ельга, 2008. – 722 с.
Большой экономической словарь / [сост. А.Н. Азрилияна и др.]. – 4-е изд. доп. и перераб. – М.: Институт новой экономики, 1999. – 1248 с.
Бритченко І.Г. Управління потенціалом підприємства: конспект лекцій / І.Г. Бритченко. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – 122 с.
Васильченко І.П. Фінансова математика: Навч.посіб. Видання 2-ге:доповнене./ І.П. Васильченко, З.М. Васильченко. – К.: Кондор, 2012. – 250с.
Возняк Г.В. Фінансовий потенціал підприємств регіону: підходи до розуміння / Г.В. Возняк // Вісник Університету банківської справи Нац.банку України. – К.: УБС НБУ, 2010. – Вип.2(8). – С.27-30.
Галицька Е.В. Фінансова статистика: Навч.посіб./ Е.В. Галицька, Н.В. Ковчтун. – К.: Кондор, 2008. – 440с.
Гетьман В.Г. Финансовый учёт. - 3-е изд./ В.Г.Гетьман. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 816 с.
Гливенко В.В. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Навч.посіб./ В.В. Гливенко, В.С. Лень. – К.: Знання-Прес, 2005. – 491с.
Головко В.І. Фіннасово-економічна діяльність підприємств: контроль, аналіз та безпека: Навч. посібник / В.І. Головко – К.: ЦУЛ, 2006. – 234с.
Дієва Н.М. Фінансовий аналіз: навч.посібник для студ.вищих навч.закладів / Н. М. Дієва, О.І. Дедіков. – К.: Центр учбової літератури, 2007. - 328с.
Евдокімов Ф.І. Дослідження категорії економічний потенціал промислового підприємства / Ф.І. Евдокімов, О.В. Мізіна // Наукові праці Дон НТУ. [Серія: економічна]. – 2004. - №75. – 165 с.
Економічна енциклопедія / [за заг. ред. С.В. Мочерного]. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – Т.З. – 952 с.
Єщенко П.С. Економіка для всіх / Єщенко П.С. – К.:Вища шк., 2009. – 478с.
Жолнер І.В. Фінансовий облік за міжнародними та національними стандартами: Навч.посіб. / І.В. Жолнер. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 368с.
Загородній А.Г. Бухгалтерський облік: Основи теорії та практики: підручник / Загородній А.Г., Партин Г.О., Пилипенко Л.М. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: Знання, 2009. – 422с.
Загорський В.С. Фінанси: Навч.посіб. / В.С. Загорський, О.Д. Вовчак, І.Г. Благун, І.Р.Чуй. – К.: Знання, 2006. – 247с.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 р. // Відомості Верховної Ради України, 1999. - №40. С. - 365.
Калінеску Т.В. Оцінювання майна: Навч. посіб. / Калінеску Т.В., Романовська Ю.А., Кирилов О.Д. – К.:Центр учбової літератури, 2012. – 312с.
Карлін М.І. Фінанси України та сусідніх держав: Навч. посібник / М.І. Карлін. – К.: Знання, 2007. – 589с.
Карлін М.І. Фінансова система України: Навч. посібник / М.І. Карлін. – К.:Знання, 2007. - 325с.
Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч.посіб. / О.І. Коблянська. – К.: Знання, 2007. – 471с.
Ковалев В.В. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности / В.В. Ковалев. – М.:Финансы и статистика, 2006. – 600с.
Коваленко А.М. Фінансова звітність та аналіз фінансового стану підприємства / А.М. Коваленко. – Дніпропетровськ: ВКК «Баланс-Клуб», 2007 – 240с.
Ковальчук А.Т. Фінансовий словник / А.Т. Ковальчук. – К.: Знання, 2005. – 287с.
Козак Ю.Г. Міжнародні фінанси: Навч. посібник – 3-тє вид.,перероб. та доп. / Козак Ю.Г., Логвінова Н.В., Ковалевський В.В. – К., 2007. – 234с.
Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы / Б. Коласс. - М.: Финансы, 2007. – 482с.
Комарецька П.В. Теоретичні підходи щодо сутності фінансового потенціалу / П.В. Комарецька // Вестник Харьковского национального университета им. В.Н.Каразина «Национализация и приватизация: прошлое, настоящее, будуще»: Экономическая серия. – Харьков: ХНУ им. В.Н.Каразина, 2003. – Вип.№613.– С.236-241.
Комарецька П.В. Сутність та значення фінансового потенціалу для розвитку підприємства в сучасних умовах / П.В. Комарецька // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна «Шляхи рішення проблем функціонування економічних систем»: частина друга – Харків: ХНУ ім. В.Н.Каразина, 2004. – Вип. № 630.– С.163-166.
Комарецька П. В. Управління фінансовим потенціалом: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. ек. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / П.В. Комарецька. – К., 2006. – 21, [1] с.
Комарецька П.В. Фінансовий потенціал: його складові, фактори впливу та умови розвитку / П.В. Комарецька // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна «Еволюція наукових знань і сучасні проблеми економічної теорії»: Економічна серія. – Харків: ХНУ ім. В.Н.Каразина, 2005. – Вип. № 663.– С.144-148.
Комарецька П.В. Формування стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства / П.В. Комарецька // Національний дослідний економічний інститут Міністерства економіки України «Формування ринкових відносин в Україні»: Зб. наук. праць. – К.:НДЕІ МЕУ, 2006. – Вип. № 9 (64).– С.90-92.
Кононеко О. Анализ финансовой отчетности - 4 -е изд., перераб и дополненное / О.Кононеко, О.Маханько. - Х: Фактор, 2007 - 208 с.
Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. / М.Я. Коробов. – К.:Знання, КОО, 2002. – 420с.
Костевич О.Д. Фінансовий потенціал як фактор сталого розвитку / О.Д. Костевич // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія «Економічні науки». – Чернігів: ЧДТУ, 2010. – Вип.43. – С. 54-59.
Кремень О.І. Фінанси: Навч.посіб. / О.І. Кремень, В.М. Кремень. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 416с.
Криворучко М.І. Облік та аналіз фінансових активів / М.І. Криворучко, В.В. Петровський. - К.: Феникс, 2007. – 528с.
Маринич І.А. Сучасні підходи до діагностики фінансового потенціалу підприємства / І.А. Маринич, І.І. Дзіковський // Науковий вісник. – К.: НЛТУ України, 2010. – Вип.20.1. – С. 105-108.
Мельник О.Г. Фінансовий потенціал машинобудівного підприємства: сутність та індикатори оцінювання / О.Г. Мельник // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Л.: Вид-во Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2007. С. 46-51.
Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. / В. О. Мец. — К.: Вища шк., 2003. — 278 с.
Могилов Ю. М. Конспект лекцій з дисципліни «Потенціал і розвиток підприємства» для студентів ІV курсу / Ю. М. Могилов, А. Ю. Могилова. - Павлоград, 2008. – 239 с.
Нашкерська Г.В. Фінансовий облік: Навч.посіб. / Г.В. Нашкерська. – К.: Кондор, 2005 – 503с.
Непочатенко О.О. Фінанси підприємств: Навч.посіб. / О.О. Непочатенко. – К: Центр учбової літератури, 2011. – 328с.
Обгрунтування господарських рішень та оцінювання ризиків: Навч.посіб. / Л. І. Донець, О. В. Шеленко, С. М. Баранцева, О. В. Сергєєва. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 472с.
Оспіщева В.І. Фінанси: Навч.посібник / В.І. Оспіщева. – К.:Знання, 2006. – 415с.
Пазинич В.І. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. / В.І. Пазинич, А.В. Шулешко – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 408с.
Партин Г.О. Фінанси підприємств: Навч. посібник. / Г.О. Партин, А.І. Загородній. – К.:Знання, 2006. – 379с.
Петрович И.М. Производственная мощность и экономика предприятия / И.М.Петрович, Р.П. Атаманчук.- М.: ИНФРА-М 2009. - 298 с.
Податковий кодекс України № 2755VІ від 2 грудня 2010 року / Бюлетень законодавства і юридичної практики України №12. – К: Юрінком Інтер, 2010. – с.496.
Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств: Підручник – 4-те вид., перероб. та доп. / А. М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2008. – 571 с.
Райзберг Б.А. Современный экономический словарь / [сост. ред и предисл. Б.А. Райзберга]. – 2-е изд.,испр. – М.:ИНФРА-М, 1999. – 479 с.
Романенко О. Р. Фінанси: Підручник / О. Р. Романенко. – К.: ЦНЛ, 2004. – 307 с.
Селіверстова А.С. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посіб. / А.С. Селіверстова, О.В. Скрипник. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 274с.
Семенік О.В. Особливості оцінювання ефективності роботи підприємств залізничного транспорту / О.В. Семенік // Збірн. к. праць Держ. економ.-технол. універ. трансп. // Серія «Економіка та управління», 2012. – Вип. 21-22. – С.149-150.
Ситник Л.С. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник / Л.С. Ситник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 352с.
Скоробогата Н.Л. Бухгалтерський облік за національними стандартами: Посібник / Н.Л. Скоробогата, В.Ф. Шпак. – К.: НАУ, 2005. – 422с.
Стасюк Г. А. Фінанси підприємств: Навч. посібник / Г. А. Стасюк. – Херсон: Фактор, 2007. – 480с.
Стеців Л.Д. Фінанси: Навч.посібник / Л.Д. Стеців, О.І. Копилюк. – К.:Знання, 2007. – 235с.
Талавіра Є.В. Необхідність надання оцінки ефективності роботи підприємств залізничного транспорту в сучасних умовах / Є.В. Талавіра, О.В. Семенік // Збірн. наук. праць Держ. економ.-технол. універ. трансп. // Серія «Економіка та управління», 2013. – Вип. 21-22. – С.96-100.
Тарасюк Г. М. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / Г. М. Тарасюк, Л. І. Шваб. – К.: Каравела, 2003. – 412 с.
Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.посібник / О. О. Терещенко. – К: КНЕУ, 2003. – 554 с.
Управління потенціалом підприємства / [Должанський І.С., Загорна Т.О., Удалих О.О. та ін.]. – К.:Центр навчальної літератури, 2006. – 362 с.
Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч.-метод. посіб. / О. С. Філімоненков. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2007. – 206 с.
Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка, М. Я. Коробов, П. І Орлов., К. Я. Петрова. – К.: Либідь, 2002. – 384 с.
Фінансовий аналіз: Навч. посібник./ М.Д. Білик, О.В. Павловська, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька. – К.:КНЕУ, 2005. – 388с.
Фомин П.А. Особенности оценки производственного потенциала промышленных предприятий: Библиотека экономиста: бізнес планирование, бюджет / П.А. Фомин, М.К. Старовойтов. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.cis2000.ru/1/37_1_1.shtml-81k

Потенціал підприємства

Ринковий (зовнішній)

Ринкові можливості

Компетенції

(можливості, навички, досвід)

Внутрішній

Внутрішні ресурси

(цінні активи, кадри, інформація та інше.)

Фінансовий потенціал підприємства

Фінансовий потенціал стійкості

Фінансовий потенціал забезпечення

Фінансовий потенціал розвитку

Основні джерела формування фінансових ресурсів підприємства

статутний капітал;
додатковий капітал;
інший додатковий капітал;
резервний капітал;
нерозподілений прибуток;
цільове фінансування

власні

позичені

залучені

довгострокові і короткострокові кредити;
інші довгострокові фінансові зобов’язання

редиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;
поточні зобов’язання

Організаційна структура управління ПАТ "САТП 0904"

Загальні збори акціонерів

Наглядова Рада підприємства

Правління підприємства

Ревізійна комісія

Вищий орган підприємства

Представляє інтереси акціонерів

Виконавчий орган

Контроль за фінансово-господарською діяльністю

Найменування структурних підрозділів ПАТ «САТП 0904»

Голова правління – Генеральний директор

Оперативне керівництво

Відділ перевезень, з питань охорони праці, безпеки руху та загальних питань

Комерційний відділ

Економічний відділ

Служба бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Виробничо-технічна служба

Промислово-виробничий персонал

Основні напрямки політики управління дебіторською заборгованістю

телефонні переговори

виїзди до контрагентів

оформлення договорів цесії

розробка схем погашення заборгованості векселями з їхньою наступною реалізацією

розробка ефективних бартерних схем

аналіз можливостей звертання в арбітраж

Шляхи оптимізації витрат ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

Зниження операційних витрат підприємства

Удосконалення техніки та технологій

Перехід до більш економічних видів пального

Поліпшення якості ремонтів

Ліквідація нерегламентованих простоїв

Ефективне використання основних засобів

Здача в оренду основних засобів

Продаж застарілих основних засобів

Оптимізація витрат на оплату праці

Зниження трудомісткості послуг, що надаються

Зростання продуктивності праці

Види цілей при формуванні фінансового потенціалу підприємства

Складові елементи фінансового

потенціалу

Фінансові стратегічні цілі

Загальні стратегічні цілі

Зростання доходів підприємства та запобігання можливим збиткам.
Мінімізація ризиків, виявлення факторів впливу на підприємство та їх усунення.
Поліпшення та оптимізація структури джерел доходів, розробка і впровадження нових фінансових інструментів.
Недопущення недоотримання прибутку підприємством та виникнення причин банкрутства.
Підвищення ефективності фінансових потоків на підприємстві.
Розробка та впровадження стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства.
Виділення пріоритетних зон фінансування діяльності підприємства.
Визначення носіїв економічних ризиків для підприємства

Наявність стабільної фінансово – економічної системи та визначення вірогідності виникнення економічних ризиків.
Збільшення частки фінансового потенціалу підприємства та мінімізація при цьому його ризику.
Досягнення конкурентоспроможної позиції на промисловому ринку та утримання частки своїх споживачів.
Ефективне раціональне використання фінансових ресурсів і запобігання можливим збиткам.
Визначення додаткових фінансових можливостей підприємства та можливостей недоотримання прибутку на підприємстві.
Оцінка можливостей залучення інвестицій та капіталу при визначенні ступеня небезпеки факторів, що впливають на підприємство

Потенціал кредитних можливостей

Потенціал виробництва продукції

Потенціал фінансових ресурсів

Потенціал основних засобів

Ручне введення проведень

Журнал операцій

Перенесення проведень

Типові операції

Документи і розрахунки

Розрахунок підсумків

СЕРВІС:

Калькулятор
Календар
Табло
Монітор користувачів
Табло розрахунків
Термінове блокування
Параметри
Панелі інструментів

ДОВІДНИКИ:

План рахунків
Валютний облік
Аналітичний облік
Константи
Коректні проведення

ВИХІДНІ ДОВІДНИКИ:

Шахматка
Оборотно-сальдова відомість
Аналіз рахунка
Карточки рахунків
Журнали-ордери
Касова книга
Головна книга

Звітність

Довільні звіти

Регламентовані (обов’язкові звіти)

О
П
Е
Р
А
Ц
І
Ї

З
В
І
Т
Н
І
С
Т
Ь

Перелік констант (картка підприємства)

Види субконто (працівники, контрагенти, власні ОЗ, матеріали, товари, готова продукція, і т.ін.

Документи і розрахунки

Журнал-ордер і відомість по рахунку

Оборотно-сальдова відомість

Аналіз субконто

Аналіз рахунку по субконто

Обороти між субконто

Картка рахунку

Звітність по журналу-ордеру

Обороти рахунку (Головна книга)

ПЕРЕЛІК ЗВІТІВ Розрахунок коштів Соцстраху

Звіт про фінансові результати Розр. Податку з реклами

Звіт про рух грошових коштів Заробітна плата (відомість)

Звіт про власний капітал Заробітна плата нарахування

Розр. Податку на прибуток Матеріали на складі

Розр. Внесків до інноваційного фонду МШП в експлуатації

Розр. Податків до фонду зайнятості МШП на складі

Розр. Фонду охорони праці ОЗ: відомість спрацюв.

Розр. Виручки за бартер ОЗ: відомість

Довідка з використання допомоги Товари на складі

Декларація з ПДВ Довідка про прибутк. податок

Звіт з Пенсійного фонду Довідка про дохід

Розрахунок з акцизного збору

формування механізму фінансового потенціалу ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»