Поняття і види джерел конституційного права
15.Поняття і види джерел конституційного права
права під джерелами конституційного права, як правило, розуміють зовнішню форму вираження (об'єктивації) конституційно-правових норм. Цей підхід до категорії «джере ло конституційного права» сформувався історично, але багато правознавців зазначали, що джерело права є не просто «оболонкою» для норм права, а насамперед духовним підгрунтям права, що наповнює право конкретним змістом і надає йому певної форми.
Г. В. Ф. Гегель вбачав у змісті джерела права не лише божественне походження права, а й «вічні та абсолютні ідеї», «національний дух і традиції народу». Г. В. Ф. Гегель писав, що підгрунтям права є духовне взагалі, а його найближчим місцем і вихідним пунктом — воля, що вільна, оскільки свобода складає ії субстанцію і визначення, і система права є царст вом реалізованої свободи, світом духу, що породжений ним самим як інша правова природа. На нашу думку, таке розуміння джерела права вказує на глибинний зміст цієї категорії. На жаль, це розуміння дже рела права значною мірою ігнорується в науці.
Представники нормативістської школи права вбачали джерело в абстрактній «основній нормі», що дає початок всьому праву. Г. Кельзен вважав, що всі правові норми статичним чи динамічним способом виводяться з основної норми, а кожна вища нор ма є джерелом для нижчої, що підпорядкована першій. Щодо джерел конституційного права, то представники нормативістської школи вважали, що конституція є джерелом законів, а закони — джерелом судових рішень.
Представники позитивістської школи права, зокрема Р. Ієринг, вважали, що джерелом права є позитивне, писане державою право, що примусово захищається державою.
На думку одного із засновників соціологічної школи права Г. Уеллса, джерелами права стали природні інстинкти людини.
Послідовники Г. Уеллса, розвиваючи положення його вчення, розуміли під дже релами права інтереси різних соціальних груп, що відображалися в позитивному праві тогочасних країн.
З мого конспекту лекції:
Палієнко (історична школа) кп виникло і розвивалось завдяки внутрішній необхідності і в своїй основі опиралось на народний дух з моменту появи на історичній школи. К- я з народного життя, психології, історії, побуту,бажань, прагнень українського народу: історія. традиції, звичаї,сподівання, ідеали
Позитивістська:встановлене державою писане правило
Ієринг: норма- втілення боротьби інтересів у суспільстві. КП- захищений д-ю інтерес
Чичерін: держава творить розумне співвідношення незалежних воль
Маркс: право-вираз волі пануючого класу
Політична: право + конституція є засобом втілення політики регулювання суспільного життя
Брамхель: К-я звід правових норм і звичаїв, що визначають+ регулюють політичні відносини
ІНША ЛЕКЦІЯ:
Джерела: у матеріальному та формально-юридичному значенні. 1 – змістовне наповнення відповідних правил, принципи та умови їх формування(моральні, релігійні, філософські, політичні, факти соціальної дійсності). У формальному – способи формування юридичних норм, тобто прийоми та акти за допомогою яких вони втілюються в життя. Відповідно джерела права розрізняють за матеріальним змістом (система економічних зв’язків), ідеальним (правова свідомість), юридичним (форми-засоби вираження, об’єктивація правових норм).
5. Види та юридична природа джерел конституційного права.
Джерела – це зовнішня форма вираження, втілення конституц.-правових норм, що дозволяє наділяти такі норми різною юр. силою за важливістю.
Види джерел:
За ФОРМОЮ:
- нормативно-правові акти;
- договори;
- судові прецеденти (в Україні діють лише на рівні застосування Європ. суду з прав людини як джерела права. КСУ та ВСУ в певній мірі теж застосовують НПА, тому їх акти тлумачення – квазі-прецеденти)
- акти інших соц. форм (звичаї, мораль, справедливість і т.д.).
За ЗМІСТОМ (за низхідною юр. силою):
1) конституційні – власне Конституція, наділена найвищою юр. силою, є актом прямої дії, а всі НПА України мають їй відповідати, поширює свою дію на всю територію Україну та на всіх осіб в її межах (крім особливостей екстериторіальності), вступає в дію з моменту прийняття (28.06.1996);
2) законодавчі:
- акти референдуму, які, відповідно до ЗУ «Про Всеукр. та місц. референдум», мають вищу юр. силу, ніж закони – мають імперативний х-р (КСУ – 27.03.2000);
- закони України – визначають права та обов’язки людини, їх правосуб’єктність, гр-во та інші найважливіші сфери. Мають меншу юр. силу від КУ та актів референдуму. Бувають:
а) конституційні (від 8.12.2004 р.) – ті, що вносять зміни до КУ + Про гімн, бо прийнятий двома третинами;
б) органічні (прямо передбачені в КУ) – Про гр-во, Про місц. самовряд. в Україні та ін.;
в) звичайні;
г) міжнародні договори (відповідно до ст.9 КУ, є частиною укр. з-давства). Особливу увагу слід приділити Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод – підґрунтя Конституції.
3) підзаконні НПА:
- укази ПУ;
- постанови ВРУ та КМУ;
- накази міністерств і відомств (напр., МВС з питань гр-ва чи біженців).
4) локальні – перш за все – це статути громад.
Різноманітні за своєю правовою природою джерела консти туційного права України перебувають між собою в генетичних, структурних і функціональних взаємозв'язках і утворюють сис тему джерел конституційного права України. Система джерел конституційного права України — це сукупність взаємозв'яза них і взаємообумовлених законодавчих та підзаконних норма тивно-правових актів, що є зовнішньою об'єктивацією волі ук раїнського народу і політики держави.
Система джерел конституційного права України, представ лена Конституцією України, законами України та підзаконними конституційними актами.
Основним джерелом конституційного права є Конституція України від 28 червня 1996 р. Конституція України — це єдиний нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, який є Основним Законом суспільства і держави, регулює найважливі ші суспільні відносини, містить норми прямої дії, має особливий порядок прийняття, внесення до нього змін і доповнень та йо го захисту, гарантування. Конституція України як основне дже рело конституційного права України має ряд характерних ознак.
Іншим важливим джерелом конституційного права України, що має найвищу юридичну силу, є акти всеукраїнського рефе рендуму. Вони характеризуються такими ознаками: за своєю сут ністю вони виражають волю українського народу та територі альних громад або сприяють її вираженню; за змістом акти референдумів мають загальнообов'язковий характер для всіх суб'єктів референдумів; за формою вони є формально визначе ними актами правотворчості; акти референдумів об'єктивують конституційно-правові норми, а також норми інших публічних галузей права — інформаційного, фінансового тощо; акти рефе рендумів, що видаються або санкціонуються під час ініціювання, призначення та проголошення, організації та проведення, об'єк тивізації рішень референдумів мають системний характер і утво рюють систему актів референдумів.
Основним видом джерел конституційного права України є закони України. Це нормативно-правові акти, що приймаються за особливою процедурою, мають вищу юридичну силу щодо ін ших джерел конституційного права, за винятком Конституції та відповідних актів всеукраїнського референдуму, і регулюють найбільш важливі комплекси суспільних відносин у сфері консти туційного права.
Особливим видом джерел конституційного права України є декларації, акти і конституційні договори. Вони займають особ ливе місце у системі джерел, оскільки їх прийняття є разовою, винятковою подією у конституційній практиці держави.
Декларації — це нормативно-правові акти, що приймають ся Верховною Радою України і нормативно визначають основ ні засади державного і суспільного ладу чи політики держави з окремих найважливіших питань. Це Декларація про держав ний суверенітет України від 16 липня 2001 р., Декларація прав на ціональностей України від 1 листопада 1991 р. Утім, декларації несуть здебільшого політичне значення і часто містять положен ня, які не мають юридичної сили норми конституційного права, що ускладнює їх оцінку як джерел конституційного права.
Наступним видом законодавчих джерел конституційного права України є регламенти, тобто кодифіковані нормативно-правові акти, що визначають порядок роботи і відповідні проце суальні форми діяльності окремих суб'єктів конституційної пра-вотворчості в України (Регламент Конституційного Суду України). За умови реалізації в майбутньому ст. 82 Конституції, до законодавчих джерел може бути віднесений і Регламент Вер ховної Ради України, який на сьогодні залишається підзаконним джерелом конституційного права.
До законодавчих джерел конституційного права належать чинні міжнародні договори України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кон ституції такі договори є частиною національного законодавства лише за умови надання згоди на їх обов'язковість Верховною Ра дою України.
До законодавчих джерел конституційного права України та кож відносяться нормативно-правові акти колишніх Союзу Ра дянських Соціалістичних Республік і Української СРСР та їх ор ганів. Ці акти є джерелами незалежної України в силу загальновизнаного міжнародного принципу правонаступництва.
Важливим видом джерел конституційного права України є укази і розпорядження Президента України, які відповідно до ст. 106 Конституції обов'язкові на території України. Вони вида ються на основі і в розвиток Конституції і законів України. Крім того, Президент України вводить у дію своїми указами рішення Ради національної безпеки і оборо ни України та ряду інших державних органів, що створюються при Президентові України.
Джерелами конституційного права України є постанови і роз порядження Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. Постанови і розпо рядження Кабінету Міністрів України, відповідно до ч. 1 ст. 117 Конституції України, є обов'язковими до виконання. До джерел конституційного права відносяться виключно ті нормативно-пра вові акти Кабінету Міністрів України, що містять конституційно-правові норми. Враховуючи специфіку нормативно-правового ре гулювання суспільних відносин з боку уряду, можна зробити висновок, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів Украї ни та інших центральних органів виконавчої влади становлять не значну частку в системі джерел конституційного права України.
Джерелами конституційного права України є акти Централь ної виборчої комісії (ЦВК) і територіальних виборчих комісій. Природа цих джерел є досить складною і малодослідженою — за своєю сутністю вони опосередковують народне волевиявлення, за суб'єктами — це нормативно-правові акти органів державної вла ди, за дією по колу суб'єктів ці акти поширюються на всіх учасни ків виборчого процесу.
Важливим джерелом сучасного конституційного права є ак ти реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Це відносно нове джерело, оскільки інститут омбудсмана в Україні почав формуватися лише після прийняття чинної Конституції. Але за короткий термін ак ти реагування Уповноваженого на практиці довели свою дієвість та ефективність у сфері забезпечення прав і свобод людини і гро мадянина.
Висновки і рішення Конституційного Суду України, що мають нормативно-правовий характер і юридичні наслідки загального характеру у конституційно-правовій сфері, слід вва жати джерелами конституційного права. Одночасно відкритим залишається питання щодо юридичної сили висновків і рішень Конституційного Суду України: за суб'єктом нормотворчості во ни є підзаконними актами, а за змістом і процесуальною формою нормотворчості вони фактично мають таку саму юридичну силу, як і Конституція, і закони України.
Особливими джерелами конституційного права України є нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим — Конс титуція Автономної Республіки Крим, акти республіканського (місцевого) референдуму Автономної Республіки Крим, норма тивно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Наступним джерелом конституційного права України є нор мативно-правові акти суб'єктів місцевого самоврядування. Най більш розгалуженим джерелом муніципального права є норма тивно-правові акти суб'єктів системи місцевого самоврядування, зокрема, відповідні акти територіальних громад, представниць ких органів місцевого самоврядування (місцевих рад), їх виконав чих органів, сільських, селищних, міських голів, органів самоор ганізації населення на місцях тощо. Найвагомішими серед них є акти місцевих референдумів та акти представницьких органів місцевого самоврядування, зокрема, статути міст та інших адмі ністративно-територіальних одиниць, регламенти відповідних рад, правила, положення тощо.
Особливе місце серед локальних джерел конституційного права займають статути територіальних громад сіл, селищ і міст. Ці статути набувають чинності як джерела конституційного пра ва України після їх реєстрації у Міністерстві юстиції України, то ді як звичайне рішення рад нормативно-правового характеру, як правило, набуває чинності з дня його оприлюднення. Саме стату ти територіальних громад мають найбільш питому вагу серед ло кальних джерел конституційного права України.
Найвагоміше місце серед джерел конституційного права займає Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.)(На лекції Савенко ставив її навіть вище за Конституцію, на 0 місце ).
Поняття і види джерел конституційного права