Професійна діяльність та її вибір

Заняття № 29-30

Тема. Професійна діяльність та її вибір

Тематичне оцінювання: «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів»

Мета: ознайомити учнів з професійною діяльністю деяких робітничих професій; розвивати мислення та уяву; виховувати естетичний смак, любов та повагу до праці.

Обладнання, матеріали, наочність: наочні посібники, плакати та таблиці із профорієнтаційної роботи, зразки професіограм.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань в учнів

Для тематичного оцінювання можна запронувати тести чи кросворди подані в посібнику.

III. Мотивація навчальної діяльності

1. Які типи професій вам відомі?

ІV. Повідомлення теми заняття

V. Вивчення нового матеріалу

Професія (фах) - виокремлений ("окреслений") у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти чи кваліфікації, які особа може виконувати відносно постійно, та які становлять засоби утримання для неї.

Більшість сучасних професій з'явилися в процесі розподілу праці та мають столітні традиції, оскільки потреби суспільства в багатьох сферах були і залишаються постійними. У кінці 20 ст. кількість професій становила декілька тисяч.

Здібності і знання необхідні для оволодіння професією отримуються шляхом навчання, практики або самонавчання.

Професіограма - повний опис особливостей певної професії, що розкриває зміст професійної праці, а також вимог, які вона ставить перед людиною. П. складається на основі аналізу змісту професійної діяльності і містить у собі загальну характеристику професії і вимоги, що професія ставить до людини.

Професіограма - це по суті документ, у якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис об'єктивних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуальнопсихологічних особливостей людини. Головною частиною професіограми є психограма, що включає повний опис власне психологічних характеристик та професійно важливих особистісних якостей спеціаліста.

Професіограми і психограми є важливими методичними засобами профорієнтаційної роботи.

Процес створення професіограм базується на певних принципах, дотримання яких забезпечує наукову обґрунтованість результатів дослідження. Принципи професіографії сформулював К. К. Платонов. Основними з них є комплексність, цілеспрямованість, особистісний підхід, надійність (вимоги до емоційної стійкості особистості в умовах перешкод і шумів), диференціація, типізація, перспективність і реальність.

Комплексний аналіз особливостей будь-якої професії передбачає:

виробничу характеристику професії та її спеціальностей, включаючи економічне значення, соціологічну і соціальнопсихологічну, педагогічну (перелік обсягу знань і вмінь, необхідних для успішної професійної праці, термін професійної підготовки тощо)

характеристики професії, а також санітарно-гігієнічну характеристику умов праці з особливим наголосом на так званих шкідливих для здоров'я виробничих процесах;

перелік медичних протипоказань для роботи у даній професії;

психограму (перелік психологічних вимог професії до спеціаліста).

Для повного уявлення про вимоги, що ставить професія до організму людини, його психіки та стану здоров'я, складається професіограма. Професіограма - це вичерпний опис особливостей певної професії, що розкриває зміст професійної праці, а також вимог, які вона ставить перед людиною.

Професіограма складається на основі аналізу змісту професійної діяльності і містить у собі загальну характеристику професії і вимоги, що професія ставить до людини.

Якщо людина хоче вибрати професію відповідно до своїх індивідуальних особливостей, йому більше підійдуть професіограми, побудовані на основі психологічного вивчення професій, чим ті, що побудовані на підставі формальних ознак професій. Так, при зміні професії чи при виборі запасного варіанта, краще орієнтуватися на професії, пов'язані з такими психологічними характеристиками:

спосіб мислення;

тип особистості;

спосіб взаємодії з людьми.

Кожна професіограма складається з таких розділів.

1. Класифікаційна картка професій.

2. Домінуючі види діяльності.

3. Властивості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності - здібності, особистісні якості, інтереси, нахили).

4. Властивості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності.

5. Сфери застосування професійних знань.

6. Історія професії.

7. Деякі професії, що також підходять людині з даним типом особистості.

8. Навчальні заклади, що навчають даній професії.

Знайомство з розділами професіограми починається з класифікаційної картки професії, де у короткій формі викладені найбільш важливі з психологічної точки зору ознаки професії:

- найменування професії;

- домінуючий спосіб мислення;

- сфера базових знань;

- професійна сфера;

- міжособистісна взаємодія;

- домінуючий інтерес;

- додатковий інтерес;

- умови роботи.

Вище уже відзначалося, що при виборі чи зміні виду діяльності ефективніше орієнтуватися на професіограми, побудовані на основі психологічного вивчення професій, ніж на конкретні характеристики предмета і знарядь праці. Саме тому кожна професіограма включає найважливіші психологічні якості фахівця, коротка характеристика яких наводиться нижче.

Домінуючий спосіб мислення. Практично будь-яка діяльність складається з різних проблемних ситуацій, і людині увесь час доводиться вирішувати різні професійні задвдання:

- одним людям краще даються рішення в ситуаціях, де потрібно вибрати одне з декількох готових рішень;

- іншим - у ситуаціях, де потрібно запропонувати щось нове;

- третім - краще не міркувати, а діяти.

В одній і тій же проблемній ситуації одна людина буде перебирати різні способи виходу із ситуації, інша - шукати причини й аналізувати можливі наслідки. Отже, звичні для людини способи мислення, найбільш характерні стратегії виходу з таких складних ситуацій виявляються й у звичайних життєвих, і в професійних обставинах. Якщо професія постійно вимагає від працівника застосовувати непритаманний йому спосіб мислення, він буде відчувати емоційний дискомфорт і не зможе досягти успіху в даній діяльності.

Домінуючий, тобто переважний, спосіб мислення є стійкою характеристикою особистості. Довідатися, який спосіб мислення в людини переважає, можна, проаналізувавши, рішення яких задач дається йому легше всього, які життєві ситуації для нього найбільш привабливі, яке хоббі має.

Усі способи рішення професійних задач можна розділити на три великих класи:

1) прикладання - застосування наявних знань, коли процедура рішення досить чітко визначена і заздалегідь виучена);

2) адаптація - пристосування наявних загальних знань до умов, контексту ситуації, що змінюється,);

3) виробництво - безпосереднє виконання дій, в основному це відноситься до ручної праці).

У посібнику пропонується така класифікація способів мислення:

- прикладання - спосіб розв'язання проблемної ситуації чітко визначений, наявна ясна внутрішня модель того, як повинно бути. Різновиди: прикладання-процедура, прикладання-діагностика, прикладання-регуляція;

- адаптація - є кілька способів рішення проблемної ситуації, і необхідно вибрати оптимальний залежно від обставин. Різновиди: адаптація-аналіз, адаптація-координація, адаптація-формалізація;

- виробництво - уявлення про виконання задачі зберігається в руховій пам'яті людини, відбувається безпосередня дія. Різновиди: виробництво-сила, виробництво-спритність.

Ця класифікація зберігає назви, прийняті в сучасних закордонних дослідженнях.

За переважним способом мислення всіх людей можна розділити на кілька типів, причому кожний з типів характерний для людей різних професій. Тому, визначивши свій тип, можна перевірити, чи відповідає він обраній професії. Виділено вісім типів людей.

1. З переважним способом мислення "прикладання-процедура". Такі люди найкраще почувають себе, коли потрібно точно і пунктуально виконати відомі їм заздалегідь процедури рішення поставленої задачі. Професії, що їм підходять, вимагають швидкого і точного виконання відомих процедур рішення.

2. З переважним способом мислення "прикладання-діагностика". Такі люди найкраще помічають помилки, відхилення від нормального плину процесу, здатні знайти причини цих помилок. Професії, що їм підходять, пов'язані з виявленням причин помилок, аварій, неправильного функціонування техніки з метою профілактики, контролю справності й усунення несправностей.

3. З переважним способом мислення "прикладання-регуляція". Такі люди люблять розглядати різні аспекти цілісної системи з погляду того, щоб забезпечити її правильне і точне функціонування. Вони здатні добре регулювати відносини між частинами цілого, досягати рівноваги, уникати напруги. Професії, що підходять людям цього типу, пов'язані з узгодженням дій і можуть мати відношення як до технічних, так і до організаційних систем.

4. З переважним способом мислення "адаптація-аналіз". Такі люди схильні аналізувати ситуації, виділяти істотне, пропонувати нові рішення. Професії, у яких застосовується цей спосіб мислення, вимагають зробити аналіз різноманітних даних, їхнє порівняння, зіставлення, інтерпретацію з метою подальшого узагальнення і планування.

5. З переважним способом мислення "адаптація-координація". Такі люди можуть погоджувати цілі і рішення різних численних задач одночасно, прагнуть до розвитку й інновацій. Професії, що підходять людям з цим способом мислення, вимагають оцінки і рішення декількох задач одночасно, узгодження суперечливих цілей.

6. З переважним способом мислення "адаптація-формалізація". Такі люди добре інтерпретують різні ситуації, уміло пристосовуються до обставин та інших людей, вони можуть легко додати нову форму різним думкам та ідеям. Професії, що їм підходять, вимагають наступного:

- уміння слухати і переводити на зрозумілу іншим мовау різні складні проблеми;

- комунікативності;

- уміння рахуватися із ситуацією й іншими людьми.

7. З переважним способом мислення "виробництво-сила". Такі люди віддають перевагу рішенню конкретних технічних задач із застосуванням фізичної сили. До професій, що вимагають цього способу мислення, відносяться в основному професії ручної праці.

8. З переважним способом мислення "виробництво-спритність". Такі люди воліють вирішувати конкретні технічні задачі, використовуючи навички до ручної праці. До професій цього типу відносяться в основному професії, що вимагають спритності і вправності.

У класифікаційній картці відзначається, який спосіб мислення найбільш характерний для представників даної професії.

Сфера базових знань. Для кожної професії потрібна визначена сукупність знань і умінь. Необхідний рівень знань може бути:

- високим - теоретичне знання;

- середнім - практичне використання знань;

- низьким - знання отримане досвідченим шляхом, навички.

У класифікаційній картці відзначені дві сфери базових знань:

- сфера базових знань № 1 та їх необхідний рівень - знання загальноосвітніх предметів;

- сфера базових знань № 2 та їх рівень - знання спеціальних предметів.

Кожна людина може порівняти наявні в нього знання з тими, котрі вимагаються для даної професії.

Професійна сфера. Будь-яка професійна діяльність відноситься до якій-небудь більш широкій професійній сфери. У класифікаційній картці вказується сфера, до якої відноситься дана професія. При виборі професії треба подумати, чи є бажання працювати саме в цій професійній сфері.

Міжособистісна взаємодія. У професійній діяльності люди вступають у взаємодію один з одним, причому в різних професіях тип взаємодії різний. При цьому люди розрізняються по тому, віддають перевагу вони частій чи рідкій взаємодії, вирішувати задачі разом чи поодинці.

На цій підставі можна виділити такі типи.

1. Рідка взаємодія означає, що людина не прагне діяти разом з іншими, віддає перевагу незалежності. Такі люди добре переносять самотність під час діяльності, самі організують рішення своїх професійних задач і не вважають, що робота повинна відбуватися в групі.

2. Часта взаємодія по типу "навпроти" означає, що людина прагне працювати з іншими людьми, для нього краще така робота, що відбувається при частих взаєминах з іншими. Такі люди віддають перевагу професійним ситуаціям продажу, переговорів, прийому; цінують можливість обговорювати, домовлятися, давати довідки іншим.

3. Часта взаємодія по типу "поруч" означає, що людина прагне знаходитися поруч з іншими людьми при рішенні професійних задач. Тут перевага віддається таким професійним ситуаціям, де люди обмінюються різноманітною інформацією, але роботу виконують незалежно один від одного. Така людина зберігає деяку самостійність у роботі, не дивлячись на те, що працює не наодинці.

4. Часта взаємодія по типу "разом" означає, що людина прагне діяти разом з іншими людьми, для нього краще така робота, що відбувається при постійних взаєминах з іншими. Тут перевага віддається виконанню загальної роботи "командою", маленькою спаяною групою. Така людина погоджується на деяку залежність від інших у роботі і не любить працювати наодинці.

Знання свого переважного типу взаємодії допомагає підібрати роботу, де людина почуває себе найбільше комфортно. Треба, однак, мати на увазі і те, що для деяких людей тип взаємодії не має значення, вони готові до будь-яких професійних ситуацій.

Визначити свій тип взаємодії можна, проаналізувавши своє поводження в спілкуванні з іншими людьми.

У класифікаційній картці для кожної професії вказується характерний тип взаємодії.

Домінуючий інтерес. Інтереси людей різноманітні, і за ступенем виразності інтересів усіх людей розділяють на різні типи особистості.

Кожен тип особистості служить для опису групи людей, що володіють визначеними особистісними і професійними особливостями. Люди різних типів віддають перевагу одній і відкидають інші види діловитості - роботу, відпочинок, хоббі. Кожен тип особистості в найкращому ступені може виразити себе у певному професійному середовищі. Необхідно тільки, щоб тип особистості відповідав обраній професії.

Залежно від домінуючого інтеерсу - тобто ведучого, основного інтересу, виділяють такі типи.

1. Реалістичний - практичний тип - любить займатися конкретними речами та їхнім використанням. Він орієнтований на практичну працю і швидкий результат діяльності. Віддає перевагу заняттям, що вимагають ручних умінь, спритності. Займається конкретними об'єктами - речами, тваринами, машинами та їхнім практичним використанням - бор дантиста, свердлильний і токарський верстати, ювелірні інструменти, скальпель хірурга, керування машинами і різними механізмами. Добре розинуте практичне мислення. Охоче вибирає професії водія, ветеринара, фермера, лісничого, радіомонтажника, міліціонера, картографа.

2. Дослідницький - інтелектуальний тип - кмітливий і спостережливий, незалежний і оригінальний, має нестандартне мислення і творчий підхід до справи. Розвинуті розумові здібності. З'ясовує безліч деталей, перш ніж дійти висновку. Віддає перевагу науковим професіям: еколога, футуролога, філософа, хіміка, біолога.

3. Соціальний тип - активний, товариський, емоційний, чуттєвий. Володіє розвиненими словесними здібностями. Уміє встановлювати і підтримувати відносини з людьми. Головним змістом праці є взаємодія з людьми. Віддає перевагу заняттям: навчання, інформування, обслуговування. Професії даного типу: учитель, вихователь, психолог, священнослужитель, соціальний працівник.

4. Конвенціональний - стандартний тип - посидющий, виконавчий, дисциплінований, акуратний. Віддає перевагу ясним, чітко сформульованим розпорядженням. Любить вирішувати типові задачі. Віддає перевагу професіям, що мають відношення до канцелярських і розрахункових робіт - бухгалтер, економіст, секретар-референт, нотаріус, касир.

5. Підприємницький тип - спритний, рухливий, практичний, енергійний, ініціативний, азартний. Любить ризик. Прагне до лідерства, любить бути на очах. Не любить занять, що вимагають посидючості, тривалої концентрації уваги. Добре справляється з роботою, що вимагає швидкого ухвалення рішення. Переважають словесні здібності. Контакти з людьми - численні. Вибирає професії комерсанта, підприємця, політика, страхового агента, менеджера.

6. Артистичний тип - висока емоційна чутливість, творча уява, образне мислення, багата фантазія. Пластичний, гнучкий, проникливий. У відносинах з людьми спирається на свої відчуття, інтуїцію - розуміння без логічного обґрунтування. Розвинуте сприйняття, ручні уміння і словесні здібності. Віддає перевагу заняттям, зв'язаним з образотворчою і музичною, літературно-художньою й актерсько-сценічною діяльністю - дизайнер, художник, музикант, актор.

Фрезерувальник

Зміст праці. При виробництві деталей і металоконструкцій відбувається багато різних операцій, що залежить від форми і розміру деталі і матеріалу, з якого вона виготовлена. Фрезерування - це один з видів обробки матеріалів, в основному металу, а також пластмас і дерева різанням. Фреза являє собою набір декількох різців і зубців різної величини і форми. Фреза закріплена й обертається, заготівля встановлюється на столі верстата і подається перпендикулярно осі фрези.

У задачі фрезерувальника входить виготовлення деталі чи вироби по визначених кресленнях з урахуванням оптимальної технології і послідовності виготовлення, особливостей матеріалу і технічних можливостей верстата. Фрезерувальник може вести обробку металу на горизонтально-, вертикально- і універсально-фрезерних верстатах. Він виконує операції, запропоновані технологічною документацією, з огляду на розміри деталі і необхідні інструменти - фрези, вимірювальні прилади, планує порядок виконання операцій, готує інструменти і матеріал. Далі виконує необхідні операції, наприклад: прорізає канавки і пази на валах, обробляє площини і бічні поверхні деталей, порожнини складної конфігурації, корпуса різних машин і механізмів, нарізає зуби шестірень і т.д. Після закінчення роботи він робить виміри: чи відповідає деталь установленим розмірам.

Професія відноситься до категорії занять із середнім фізичним навантаженням.

Умови праці. Робоче місце фахівця - це цех чи майстерня. Робоче місце гарне освітлено й укомплектовано необхідними інструментами. Як шкідливі фактори можна перелічити: підвищений рівень шуму, блиск оброблюваного металу, напружена одноманітна поза.

Області застосування, можливі місця роботи: заводи, підприємства по виготовленню металоконструкцій, деталей, верстатобудівні організації, автомобілебудування, суднобудування, фірми, що займаються будівельним дизайном і ін.

Спілкування не стоїть на першому плані, має вузькопрофесійний характер. Діяльність носить індивідуальний характер.

Професійний тип - реалістичний; супутній - конвенціональний.

Домінуюча професійна спрямованість: людина - техніка.

Домінуючі інтереси: металообробка; супутні - техніка, математика, фізика.

Необхідні якості: висока координація і точність рухів рук. При проведенні контрольно-вимірювальних операцій важливе значення має розвитий окомір, дотик, суглобово-мускульна чутливість. Кваліфікований фрезерувальник повинний знати пристрій, технічні характеристики, кінематичні схеми верстатів і способи керування ними, технологію обробки деталей на них. Треба також засвоїти призначення й умови і правила застосування фрез, їхнього заточення, особливості матеріалів. Вимагаються знання по фізиці, математиці, хімії, кресленню й іншим предметам.

Медичні обмеження: порушення опорно-рухового апарата (робота пов'язана з пересуванням заготівлі на верстаті й одноманітній постійній позі), протипоказане плоскостопість, високі вимоги до зору, серцево-судинній і дихальній системам. Протипоказанням можуть бути захворювання шкірних покривів, порушення слуху (по кольору стружки фрезерувальник може визначити правильність виконання роботи, а по ритму роботи верстата - його справність).

Родинні професії:

На різних верстатах виробляються різні операції: свердлення отворів, нарізування зовнішніх і внутрішніх різьблень і зубців, різання металу, розточування циліндричних поверхонь, обточування торців.

Стругальник працює на спеціальних стругальних верстатах, де використовуються не фрези, а різці різних типів (прохідні, чистові, підрізні, відрізні). Він обробляє горизонтальні, вертикальні, похилі площини, стругає пази, уступи, канавки.

Свердлувальник обробляє деталі на свердлильних верстатах, вони призначені для свердління, розгортання отворів за допомогою свердлів, зенкерів, розгорнень. Крім того, він робить розточування циліндрів і шліфування циліндричних поверхонь.

Шліфувальник обробляє метали, пластмаси й інші конструкційні матеріали різанням за допомогою шліфувальних кіл, сегментів, шкурок.

Також до класу родинних професій відноситься професія зуборізника і т.і.

Перспективи професійного росту і кар'єри: підвищення професіоналізму, автоматизму виконуваних операцій, розробка способів технологічних рішень по удосконаленню прийомів виготовлення деталей. Підвищення розряду. Ускладнення видів робіт. Адміністративний ріст: начальник групи, начальник цеху (при додатковому утворенні в чи технікумі інституті).

Можливість перекваліфікації: фрезерувальник може перекваліфікуватися в родинні професії: токаря, шліфувальника, свердлувальника, зуборізника, стругальника, а також, у випадку продовження навчання, може одержати професію чи техніка інженера по подібній спеціальності.

Професія фрезерувальника затребувана, попит на фахівців росте.

Необхідний рівень освіти - початкова професійна.

Слюсар

Слюсар - дуже розповсюджена і багатопланова професія. Існує широкий спектр слюсарних робіт, отже, слюсарі мають спеціалізацію в якомусь конкретному виді виконуваних робіт. Робота слюсаря необхідна на всіх етапах створення, експлуатації і ремонту різноманітної техніки. Слюсарі задіяні при виробництві як технічних гігантів, так і мініатюрної техніки, а також у будівництві будь-яких приміщень, будинків, виробничих площадок, при створенні спеціальних інструментів для виробництва. До спеціальності слюсар відносяться також фахівці з експлуатації і ремонту техніки.

На першому етапі виробничого процесу працюють слюсарі-інструментальники. Вони виготовляють спеціальний інструмент, що буде надалі використаний для виробництва конкретних деталей (це необхідно, якщо деталі мають свою специфіку і не можуть виготовлятися на стандартному устаткуванні). Також вони можуть виготовляти форми для одержання металевих і пластмасових деталей литтям. У деяких випадках слюсарі роблять доведення деталей до необхідного рівня точності ручним способом або з застосуванням технічних засобів.

Наступний можливий етап виробничого процесу - виготовлення конкретних деталей. У деяких випадках на виробництві може знадобитися виготовлення металевих деталей холодним способом. Для цього існують наступні види слюсарних робіт: рубання, різання, обпилювання (до точних розмірів), свердління, нарізування різьблення, клепка, паяння, зборка.

Усі ці види робіт - процес створення готової деталі або конструкції з заготівлі.

На наступному етапі, коли всі основні деталі і вузли вже зроблені, слюсар робить зборку або монтаж необхідної конструкції або вузла. Цю роботу виконує слюсар-збирач. Він планує послідовність зборки: які допоміжні механізми повинні бути задіяні для спрощення монтажних робіт, робить зборку і тестування (іспит) правильності виконуваних робіт. Розмаїтість видів складальних і монтажних робіт призвело до досить вузької спеціалізації слюсарів-збирачів і слюсарів-монтажників. Особливості діяльності безпосередньо пов'язані зі специфікою виробництва (наприклад, машинобудування, радіоелектроніка, виготовлення приладів, паливна і газова промисловість, будівництво).

Далі (іноді вже за межами виробництва) настає період експлуатації техніки. Отже, існують особливі фахівці з її супроводу в період експлуатації і ремонту. Вони контролюють якість і безпеку роботи механізмів. У разі потреби слюсар здійснює ремонт потрібних деталей, налагодження роботи устаткування, монтаж і демонтаж окремих елементів (наприклад, ремонт верстатів, що виготовляють механізми, транспорт, сантехнічні, опалювальні, газові системи будинків).

Слюсар поєднує уміння працювати руками, інструментами і навички роботи на різних верстатах. Складність допоміжних інструментів варіюється від простих будівельних (викрутки, різці тощо) до складніших, що збільшують швидкість і якість виконуваних робіт.

У тому випадку, якщо слюсар задіяний у виробництві, у нього є своє робоче місце, із усіма необхідними верстатами й інструментами; для роботи також потрібен спецодяг. Як правило, слюсар працює або у виробничому цеху, або в майстерні, або в лабораторії. Але у випадку якщо слюсар бере участь у будівництві яких-небудь споруджень (виробничих чи видобувних), то його робочим місцем є будівельний майданчик. Також робоче місце може бути не визначене, якщо змістом роботи слюсаря є контроль експлуатації чи ремонт статичних технічних систем. Для здійснення таких робіт слюсарю потрібно мати при собі необхідні інструменти.

Токар

У машинобудуванні і в сільському господарстві, у залізничному депо і на авторемонтному підприємстві - всюди потрібний токар, оскільки без нього не можна виготовити верстат або машину, відремонтувати комбайн або тепловоз. Токар, працюючи на верстатах різних моделей, обточує за допомогою різців циліндричні, конічні і фасонні поверхні, розсвердлює і розточує отвори в заготовках, надаючи майбутній моделі потрібних форми і розмірів. Крім того, він може нарізати зовнішню і внутрішню різьбу плашкою або мітчиком чи спеціальними різцями.

Кваліфікований токар самостійно вибирає режим різання, заточує і встановлює різці, раціонально організовує своє робоче місце, використовує для полегшення роботи різні пристрої. Завдяки цьому продуктивність його праці зростає, тобто збільшується кількість виготовлюваних деталей.

Щоб стати висококваліфікованим токарем, треба знати будову токарних верстатів і вміти ними керувати. Необхідно також уміти читати креслення, знати основи допусків і посадок, обробки і шорсткості поверхні, мати добрі знання з математики, фізики, креслення, знати властивості чорних і кольорових металів, а також їх сплавів. Добрий зір, зосереджена увага, точні координовані рухи рук при керуванні верстатом і любов до техніки - головні умови для того, щоб стати відмінним токарем на будь-якому виробництві, де потрібні такі спеціалісти.

VІ. Практична робота

Аналіз професіограм

1. Визначити, до якої групи професій належать наведені спеціальності: токар, слюсар, фрезерувальник.
2. Розділіть за певними групами професій спеціальності, перелік яких запропонує вчитель.

VІІ. Підбиття підсумків заняття

1. Що вивчає наука оргономіка?

2. Що таке професіограма?

VІІІ. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал за конспектом.

ІX. Оцінювання роботи учнів на уроці

X. Прибирання робочого місця і приміщення

Професійна діяльність та її вибір