ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВИ САМООЦІНКИ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

КУРСОВА РОБОТА

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВИ САМООЦІНКИ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 

Зміст 
Введення 
Глава 1. Теоретичні аспекти вивчення самооцінки дітей старшого дошкільного віку 
1. 1. Основні напрями вивчення самооцінки в працях вітчизняних і зарубіжних психологів 
1. 2. Особливості розвитку особистості у дітей старшого дошкільного віку 
1. 3. Самооцінка дітей старшого дошкільного віку 
Підсумки глави 1 
Глава 2. Дослідження особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку 
2. 1. Опис і обгрунтування методів дослідження 
2. 2. Аналіз результатів дослідження особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку 
2. 3. Шляхи розвитку оптимальної самооцінки у дітей старшого дошкільного віку 
Підсумки глави 2 
Висновок 
Література 
Додаток 

Введення 


Однією з найбільш значних і актуальних тем у психології можна вважати проблему становлення самосвідомості і самооцінки особистості. У рамках дослідження самосвідомості самооцінці відводиться провідна роль - вона характеризується як стрижень цього процесу, показник індивідного рівня його розвитку, як об'єднуючий початок, включене в процес самоусвідомлення. 
Самооцінка є одним з істотних умов, завдяки чому індивід стає особистістю. Вона формує у індивіда потреба відповідати не тільки рівнем оточуючих, але й рівню власних особистісних оцінок. Правильно сформована самооцінка виступає не просто як знання самого себе, не як сума окремих характеристик, але як певне ставлення до себе, передбачає усвідомлення особистості як деякого стійкого об'єкта. 
Самооцінка є центральним ланкою довільної саморегуляції, визначає напрямок і рівень активності людини, її ставлення до світу, до людей, до самого себе. Являє собою складний за психологічну природу феномен. Вона включена в безліч зв'язків і відносин з усіма психічними утвореннями особистості і виступає в якості важливої детермінанти всіх форм і видів її діяльності та спілкування. Витоки вміння оцінювати себе закладаються в ранньому дитинстві, а розвиток і вдосконалення його відбувається протягом усього життя людини. 
Самооцінка дозволяє зберегти стійкість особистості незалежно від мінливих ситуацій, забезпечуючи можливість залишатися самим собою. В даний час все більш очевидно вплив самооцінки дошкільника на його поведінку, міжособистісні контакти. 
Дошкільний вік не випадково обрано для проведення нашого дослідження. Цей вік - початковий період усвідомлення дитиною себе, мотивів і потреб у світі людських відносин. Тому важливо у цей період закласти основи для формування диференційованої адекватної самооцінки. Все це дозволить дитині правильно оцінити себе, реально розглядати свої сили до завдань і вимог соціального середовища, у відповідності з цим самостійно ставити перед собою цілі і завдання. 
У психологічній літературі, як у вітчизняній, так і зарубіжної самооцінці приділено велику увагу. Проблема розвитку самооцінки, структури, функцій, обговорюються в роботах Л. І. Божович, І. С. Кона, М. І. Лісіна, А. І. Липкиной, Е. Еріксона, К. Роджерса та інших психологів. Закономірності формування самооцінки в дитячому віці були досліджені Белобрикіной О.А., Божович Л.І., Горбачової В.А., Захарової А.В., Липкиной А.І., Лисиной М.І., Мухіної В.С., Савонько Є.І., Уманець Л.І. та інші. Разом з тим, особливості проявів самооцінки в старшому дошкільному віці вивчені ще не достатньо. 
Самооцінка інтерпретується як особистісне утворення, що приймає безпосередню участь в регуляції поведінки і діяльності, як автономна характеристика особистості, її центральний компонент, що формується за активної участі самої особистості і відображає своєрідність її внутрішнього світу. 
Вступаючи в дошкільний вік, дитина починає усвідомлювати факт свого існування. Розвиток справжньої самооцінки починається з реалістичних оцінок дітьми своїх умінь, результатів своєї діяльності і конкретних знань. Менш об'єктивно в цей період діти оцінюють якості своєї особистості. Дошкільнята схильні переоцінювати себе, на що їх направляють переважно позитивні оцінки оточуючих їх дорослих. 
Старші дошкільники можуть вірно усвідомлювати свої переваги і недоліки, враховуючи при цьому ставлення до них з боку оточуючих. 
До кінця дошкільного віку співвідношення емоційного і когнітивного компонентів кілька гармонізується. Створюються сприятливі умови для розвитку когнітивного компонента самооцінки, для інтелектуалізації ставлення дитини до себе, подолання прямого впливу на його самооцінку з боку дорослих. 
Численні дослідження показують, що одним із внутрішніх утворень, що виникають в результаті оцінки, є самооцінка дитини. Старший дошкільний вік є важливим періодом для становлення самооцінки для подальшого її розвитку та впливу на особистість. 
Все вищевикладене визначило тему нашого дослідження «Особливості проявів самооцінки у дітей старшого дошкільного віку». 
Мета даної роботи полягає у виявленні особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку. 
Об'єктом дослідження є особистість дітей старшого дошкільного віку. 
Предмет дослідження - особливості прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку. 
Гіпотеза дослідження. В основу дослідження лягло припущення про те, що існує певна залежність між особливостями прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку і рівнем розвитку самооцінки. 
У відповідності з цілями та гіпотезою дослідження були поставлені наступні завдання: 
1. На основі теоретичного аналізу, визначити основні теоретичні підходи до проблеми розвитку самооцінки в зарубіжній та вітчизняній психології, сутністьпоняття самооцінка і особливості її прояву у дітей старшого дошкільного віку. 
2. Підібрати і застосувати комплекс методик для дослідження самооцінки у дітей старшого дошкільного віку. 
3. Здійснити емпіричне дослідження з виявлення та вивчення особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку. 
Вихідним теоретичним положенням, що визначає логіку нашого дослідження, є принципи розвитку, детермінованості, єдності свідомості і діяльності (Ананьєв Б.Г., Давидов В.В., Платонов К.К., Рубінштейн С.Л., Смирнов А.А., Теплов Б.М., Ельконін Д.Б. та ін.) 
Використовуваний у дослідженні методичний інструментарій підпорядковується логіці системного підходу і спрямований на виявлення психологічнихособливостей особистості, структурних компонентів самооцінки, вивчення особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку. Включає в себе такі методики: вивчення самооцінки дитини за допомогою методики «Драбинка», В.Г. Шур; методика «Намалюй себе», А.М. Прихожан, З. Васіляускайте; методика соціометрія для дошкільнят, тест «Два будиночка», наглядати за особливостями прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку у провідній діяльності. 
База дослідження. У даному дослідженні взяло участь 33 дитини старшого дошкільного віку (від 6 до 7 років). 
Даная робота включає наступні етапи дослідження. 
На першому етапі проводився теоретичний аналіз літератури з проблеми дослідження, підбір інструментарію. 
На другому етапі здійснювався збір емпіричних даних. 
На третьому етапі проводилася кількісна та якісна обробка отриманих результатів. 
На четвертому етапі - аналіз результатів та формулювання рекомендацій. 
Структура роботи. Дипломна робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Бібліографічний список включає найменування літературних джерел. 

Глава 1. Теоретичні аспекти вивчення самооцінки дітей старшого дошкільного віку 
1. 1. Основні напрями вивчення самооцінки в працях вітчизняних і зарубіжних психологів 
  


Проблема самооцінки, як одна з центральних проблем психології особистості, вивчалася в працях різних вітчизняних і зарубіжних психологів. 
Серед них можна виділити наступних авторів: Л.І. Божович, Л.В. Бороздіна, Л.С. Виготський, А.В. Захарова, Б.В. Зейгарник, О.М. Леонтьєв, А.І. Ліпкіна, М.І. Лісіна, BC Мерлін, В.с. Мухіна, Є.І. Савонько, В.Ф. Сафін, Е.А. Серебрякова, ГОЛ. Собіева, А.Г. Спиркин, В.В. Столін, С.Л. Рубінштейн, П.Р. Чамата, І.І. Чеснокова, П.М. Якобсон, А. Адлер, А. Бандура, Р. Бернс, І. Бранден, У. Джемс, Ф. Зімбардо, С. Куперсмит, К. Левін, К. Роджерс, М. Розенберг, 3. Фрейд, К. Хорні. 
Першопроходцем в області вивчення самооцінки можна назвати У. Джемса, який почав вивчати цей феномен ще в 1892 році в рамках вивчення самосвідомості. Він вивів формулу, за якою самооцінка прямо пропорційна успіху і назад пропорційна домаганням, тобто потенційним успіхам, яких індивід мав намір досягти. 
У. Джемс виділяв залежність самооцінки від характеру взаємин індивіда з іншими людьми. Його такий підхід був ідеалістичним, оскільки спілкуванняіндивіда з іншими людьми розглядалося незалежно від реальної основи цього спілкування - практичної діяльності. 
У зарубіжній психології самооцінку розглядають у структурі «Я-концепції», яка визначається як «сукупність всіх уявлень індивіда про себе, сполучена з їхньою оцінкою» [7]. 
У психоаналітичної теорії розглядається становище, що складається у свідомості індивіда уявлення про самого себе є неповним, спотвореним, що невідповідає дійсності. На думку 3. Фрейда самооцінка складається під тиском конфлікту між внутрішніми мотивами і зовнішніми заборонами, у силу такого постійного конфлікту, адекватна самооцінка неможлива. 
Неофрейдисти вважали, що особистість направляється в своїй поведінці несумісними з її стрижневими мотивами вимогами соціального середовища і тому нездатна, будувати адекватні оціночні судження про саму себе. К. Хорні висунула припущення про значення, яке має для формування особистості співвідношення між «реальним Я» і «ідеалізованим Я», Г. Саллівен простежував вплив різного роду ранніх персоніфікацій (емоційно насичених образів про себе та інших людей) на формування характеру. 
Біхевіорісти аналізують самооцінку з точки зору теорії навчання (Бандура О., Мід Г., Скіннер Б.). А. Бандура розглядає самооцінку як підпору фактор дії, він визначає самооцінку, як один з компонентів регулюючих поведінку, широкий спектр поведінки людини регулюється за допомогою реакцій самооцінки, які висловлюються у формі задоволеності собою, гордості своїми успіхами, а також незадоволеності собою і самокритики. 
У гуманістичної теорії А. Маслоу, Р. Мей, Г. Олпорт, К. Роджерс дотримувалися точки зору, за якою образ, що складається в індивіда про самого себе, може бути неповним, спотвореним. Думки оточуючих, засвоєні з дитинства подання, власні претензії, все це за певних умов складається у картину, яка не збігається з об'єктивною структурою особистості. Щоб перетворити цю картину і домогтися адекватної самооцінки, потрібно змінити реальну систему відносин, в якій вона склалася, а саме змінити соціальну позицію особистості, систему її взаємин з іншими людьми, характер її діяльності. 
У інтеракціоністской підході Вебстер М., Кулі Ч "Мід, Д., Собічек Б. увага акцентується на особистості, яка формується на основі досвіду, одержуваного індивідом при взаємодії з іншими. Тобто, самооцінка, і представлення людини про себе обумовлюються реакціями та думками інших про людину. Кулі Ч. Створив теорію «Дзеркального Я», де важливе значення має суб'єктивно интерпретируемая зворотній зв'язок, що отримується від інших людей, як головного джерела даних про власне «Я». 
Представник феноменологічного підходу М. Бранден вказує на той факт, що самооцінка, уявлення людини про саму себе грають важливу роль у розумінні людини. Він визначає самооцінку, як аспект самоповаги, впевненість людини в тому, що використовувані ним методи взаємодії з дійсністю принциповоправильні і відповідають вимогам реальності. Самооцінка виступає неодмінною умовою здійснення ефективної взаємодії зі світом і робить глибокий вплив напроцеси мислення людини, емоції, бажання, цінності та цілі. 
Зарубіжні психологи розглядають самооцінку в основному як механізм, що забезпечує узгодженість вимог індивіда до себе із зовнішніми умовами, тобто максимальною врівноваженості особистості з навколишнім його соціальним середовищем. При цьому сама соціальне середовище розуміється ними як ворожа людині. Обмеження ролі самооцінки тільки пристосувальної функцією заперечує активність особистості і функцію самооцінки як одного з механізмів, що реалізують цю активність. 
Поняття самооцінки, як правило, не є самостійним, воно зазвичай включено в більш широку теорію особистості або теорію «Я». У зарубіжній психології так само прийнято розглядати самооцінку в структурі «Я-концепції», яка визначається як «сукупність всіх уявлень індивіда про себе, сполучена з їхньою оцінкою». 
Описову складову «Я-концепції» частіше називають "образом Я» чи «картиною Я»; складову, пов'язану зі ставленням до себе або до окремих своїх якостей, називають самооцінкою чи прийняттям себе. 
Виділення описової та оціночної складових дозволяє розглядати «Я концепцію» як сукупність установок, спрямованих на самого себе. 
Таким чином, можна відзначити, що самооцінка є ієрархічно організований, системне утворення, всі елементи якого - структурні компоненти, форми, види, показники - розвиваються в тісній взаємодії і взаємозумовленості. 
Якісна специфіка кожного з них визначає логіку його розвитку, співвідносні з віковими та індивідуальними особливостями дитини. 
У дослідженнях вітчизняних психологів, акцент робиться на вивчення та аналіз процесу формування особистості, її підструктур, розкриття механізмів формування особистості, значущим ланкою якого є самооцінка. Проблема самооцінки розглядається з двох позицій: проблема зв'язку особистості і самооцінки, а також - самосвідомості і самооцінки. 
Самооцінка може розглядатися у вигляді усвідомлення індивідом моральних якостей особистості (Ковальов А.Г., Крутецкий В.А., Мясищев В. М., Платонов К. К.). 
Проблема становлення самосвідомості і самооцінки як його компонента, розглядалися в роботах: Ананьєва Б.Г., Божович Л.І., Виготського Л.С., Леонтьєва AH, Мерліна BC, Рубінштейна С.Л., Столина В.В., Чесноковой І.І., Шорохової Є.В. 
В.В. Столін виділяє три рівні будови самосвідомості, у відповідності з цими рівнями розрізняє та одиниці самосвідомості: на рівні органічного самосвідомості має сенсорно-перцептивну природу; на рівні індивідного - сприйнята оцінка себе іншими людьми і відповідну самооцінку, свою вікову, статеву і соціальну ідентичність; на рівні особистісного - конфліктний зміст, шляхом зіткнення у вчинку одних особистісних якостей з іншими проясняє для особистості значення її ж власних властивостей і сигналізує про це у формі емоційно-ціннісного ставлення до себе. 
Таким чином, по В.В. Столін, самооцінка є одиницею індивідуального рівня самосвідомості [45]. 
BC Мерлін виділив у структурі самосвідомості чотири компоненти, ототожнюються їм з фазами розвитку самосвідомості: свідомість тотожності; свідомість«Я» як активного початку, як суб'єкта діяльності; усвідомлення своїх психічних властивостей; соціально-моральна самооцінка, здатність до якої формується в підлітковому та юнацькому віці на основі накопиченого досвіду спілкування і діяльності. 
М.І. Лісіна, І.Т. Димитров, А.І. Сілвестру вивчали в основному умови розвитку когнітивної боку самосвідомості, проте в їхніх роботах виділяється також афективна частина образу "Я" і вказується, що самооцінка є механізмом переробки даних уявлень на рівні афективного процесу. 
Соціально-моральна самооцінка своєї особистості залежить від правильного розуміння соціальних норм і критеріїв моральної оцінки, тільки лише в процесіусвідомлення зовнішнього світу і, насамперед, соціального миру і в міру цього усвідомлення здійснюється найбільш повне і адекватне самосвідомість. Самооцінка грає істотну роль і в усвідомленні тотожності своєї особистості. BC Мерлін вказував на залежність самооцінки від оцінки випробуваного своєю соціальною групою, з його ставлення до неї. 


Таблиця 18. Дані за результатами спостереження за старшими дошкільниками в процесі гри по підгрупі «занижений і адекватний рівень самооцінки». 

Змінні 

Діти із заниженим рівнем самооцінки 

Діти з адекватним рівнем самооцінки 

Рівень значимості

1 

0 

1 

0 

Ініціатор ігри 

9 

9 

5 

5 

1,0000 

Приймає пропозиції від інших 

17 

1 

10 

0 

0,4478 

Облік точок зору інших 

12 

6 

7 

3 

0,8564 

Сам вибирає собі роль 

7 

11 

8 

2 

0,0366 

Приймає роль від інших 

17 

1 

7 

3 

0,0765 

Виконує частіше головні ролі 

5 

13 

5 

5 

0,2396 

Виконує частіше другорядні ролі 

17 

1 

6 

4 

0,0226 

Негативна реакція на другорядні ролі 

8 

10 

1 

9 

0,0615 

Спокійна реакція на другорядні ролі 

11 

7 

9 

1 

0,1049 

Найчастіше грає один 

9 

9 

4 

6 

0,6112 

Найчастіше грає в групі 

9 

9 

6 

4 

0,6112 

Виконує правила 

15 

3 

9 

1 

0,6291 

Не виконує правила 

3 

15 

1 

9 

0,6291 

Стежить за виконанням правил 

14 

4 

7 

3 

0,6488 

Критикує дітей, виправляє їх 

9 

9 

4 

6 

0,6112 

Часто конфліктує 

6 

12 

1 

9 

0,1719 

Звертається до дорослого при невдачах

8 

10 

2 

8 

0,1959 

Спокійно реагує на виправлення 

9 

9 

7 

3 

0,3055 

Негативно реагує на виправлення 

9 

9 

3 

7 

0,3055 

Таблиця 19. Дані за результатами спостереження за старшими дошкільниками в процесі гри по підгрупі «занижений і високий рівень самооцінки». 

Змінні 

Діти із заниженим рівнем самооцінки 

Діти з високим рівнем самооцінки 

Рівень значимості

1 

0 

1 

0 

Ініціатор ігри 

9 

9 

5 

0 

0,0427 

Приймає пропозиції від інших 

17 

1 

3 

2 

0,0431 

Облік точок зору інших 

12 

6 

1 

4 

0,06267 

Сам вибирає собі роль 

7 

11 

5 

0 

0,0155 

Приймає роль від інших 

17 

1 

2 

3 

0,0045 

Виконує частіше головні ролі 

5 

13 

4 

1 

0,0343 

Виконує частіше другорядні ролі 

17 

1 

2 

3 

0,0045 

Негативна реакція на другорядні ролі 

8 

10 

4 

1 

0,1591 

Спокійна реакція на другорядні ролі 

11 

7 

1 

4 

0,1035 

Найчастіше грає один 

9 

9 

2 

3 

0,6921 

Найчастіше грає в групі 

9 

9 

3 

2 

0,6921 

Виконує правила 

15 

3 

3 

2 

0,2631 

Не виконує правила 

3 

15 

2 

3 

0,2631 

Стежить за виконанням правил 

14 

4 

5 

0 

0,2462 

Критикує дітей, виправляє їх 

9 

9 

5 

0 

0,0427 

Часто конфліктує 

6 

12 

4 

1 

0,0427 

Звертається до дорослого при невдачах

8 

10 

1 

4 

0,3218 

Спокійно реагує на виправлення 

9 

9 

0 

5 

0,0427 

Негативно реагує на виправлення 

9 

9 

5 

0 

0,0427 

Таблиця 20. Дані за результатами спостереження за старшими дошкільниками в процесі гри по підгрупі «адекватний і високий рівень самооцінки». 

Змінні 

Діти з адекватним рівнем самооцінки 

Діти з високим рівнем самооцінки 

Рівень значимості

1 

0 

1 

0 

Ініціатор ігри 

5 

5 

5 

0 

0,0528 

Приймає пропозиції від інших 

10 

0 

3 

2 

0,0317 

Облік точок зору інших 

7 

3 

1 

4 

0,0673 

Сам вибирає собі роль 

8 

2 

5 

0 

0,2828 

Приймає роль від інших 

7 

3 

2 

3 

0,2636 

Виконує частіше головні ролі 

5 

5 

4 

1 

0,2636 

Виконує частіше другорядні ролі 

6 

4 

2 

3 

0,4642 

Негативна реакція на другорядні ролі 

1 

9 

4 

1 

0,0067 

Спокійна реакція на другорядні ролі 

9 

1 

1 

4 

0,0067 

Найчастіше грає один 

4 

6 

2 

3 

1,0000 

Найчастіше грає в групі 

4 

6 

3 

2 

1,0000 

Виконує правила 

9 

1 

3 

2 

0,1709 

Не виконує правила 

1 

9 

2 

3 

0,1709 

Стежить за виконанням правил 

7 

3 

5 

0 

0,1709 

Критикує дітей, виправляє їх 

4 

6 

5 

0 

0,0254 

Часто конфліктує 

1 

9 

4 

1 

0,0067 

Звертається до дорослого при невдачах 

2 

8 

1 

4 

1,0000 

Спокійно реагує на виправлення 

7 

3 

0 

5 

0,0104 

Негативно реагує на виправлення 

3 

7 

5 

0 

0,0104 


Додаток 7 

Таблиця 21. Дані по соціометричною методикою «Два будиночка». 

№ п / п 

Ім'я дитини 

Число позитивних виборів 

Число негативних виборів 

Остаточний результат. 

1 

Міша А. 

4 

3 

1 

2 

Катя А. 

10 

0 

10 

3 

Женя В. 

8 

2 

6 

4 

Вова В. 

10 

3 

7 

5 

Ліза Г. 

5 

1 

4 

6 

Юля І. 

2 

0 

2 

7 

Лєра К. 

8 

1 

7 

8 

Максим К. 

6 

0 

6 

9 

Ліза К. 

7 

1 

6 

10 

Сашко М. 

9 

1 

8 

11 

Юля П. 

4 

1 

3 

12 

Надя С. 

1 

1 

0 

13 

Віталій Х. 

5 

9 

- 4 

14 

Віка К. 

3 

1 

2 

15 

Захра Х. 

2 

2 

0 

16 

Лєра Р. 

4 

1 

3 

17 

Ліза Р. 

0 

9 

- 9 

18 

Олена А. 

3 

1 

2 

19 

Маша А. 

8 

2 

6 

20 

Аня Б. 

4 

0 

4 

21 

Слава Г. 

3 

3 

0 

22 

Лія Д. 

1 

2 

1 

23 

Христина Ж. 

2 

3 

- 1 

24 

Ашот К. 

0 

10 

- 10 

25 

Діляра К. 

7 

1 

6 

26 

Саша О. 

1 

2 

- 1 

27 

Ваня П. 

5 

1 

4 

28 

Діма Т. 

7 

2 

5 

29 

Рубін Т. 

1 

10 

- 9 

30 

Рома Ш. 

6 

6 

0 

31 

Ярослав Ц. 

6 

3 

3 

32 

Настя Ш. 

4 

4 

0 

33 

Сніжана О. 

8 

1 

7 


Додаток 8 

Зразкові вправи, ігри, спрямовані на підвищення рівня самооцінки, розвиток адекватної самооцінки. 
Гра «Моє ім'я». 
Мета: ідентифікація себе зі своїм ім'ям, формування позитивного ставлення дитини до свого «Я». 
Ведучий ставить питання, діти по колу відповідають. 
- Тобі подобається твоє ім'я? 
- Хотів би ти, щоб тебе звали по-іншому? Як? 
При утрудненні у відповідях ведучий називає пестливі похідні від імені дитини, а той вибирає найбільш йому сподобалося. 
Ведучий говорить: «Чи відомо вам, що" імена ростуть разом з людьми? Сьогодні ви маленькі та ім'я у вас маленьке. Коли ви підросте і підете до школи, ім'я підросте разом з вами і стане повним, наприклад: 
Гра «Сполучна нитка». 
Мета. Формування почуття близькості з іншими людьми. 
Діти, сидячи в колі, передають клубок ниток. Передача клубка супроводжується висловами про те, що той, хто тримає клубок, відчуває, що хоче для себе і що може побажати іншим. При утрудненні психолог допомагає дитині - кидає клубок йому ще раз. Коли клубок повернеться до ведучого, діти натягують нитку і закривають очі, уявляючи, що вони становлять одне ціле, що кожен з них важливий і значущий у цьому цілому. 
Гра «Візьми і передай». 
Мета. Досягнення порозуміння та згуртованості, вміння передавати позитивний емоційний стан. 
Діти стають в коло, беруться за руки, дивляться один одному в очі і мімікою передають радісний настрій, добру посмішку. 
Гра «Настрій». 
Мета. Допомога в подоланні негативних переживань, вчити самостійно приймати рішення, зменшення тривожності. 
Діти по колу пропонують способи, як можна підвищити настрій. 
Наприклад: зробити добру справу, поговорити з одним, пограти з домашніми тваринами, подивитися улюблений мультфільм, намалювати картину, посміхнутися собі у дзеркалі, подарувати посмішку одному. 
Гра «На що схоже настрій?» 
Мети. Емоційний усвідомлення свого самопочуття, розвиток симпатії. 
Учасники гри по колу за допомогою порівняння кажуть, на яку пору року, природне явище, погоду схоже їх настрій. Починає гру ведучий: «Мій настрій схоже на біле пухнасте хмаринка в спокійному блакитному небі. А твоє? «Ведучий узагальнює - яке ж сьогодні у всієї групи настрій: сумний, веселий, смішне, зле. 
Гра «Компліменти». 
Мети. Допомогти дитині побачити свої позитивні зі сторони; дати відчути, що його розуміють і цінують один діти. 
Стоячи в. колі, всі беруться за руки. Дивлячись в очі coceду, дитина говорить: «Мені подобається в тобі ...». Приймаючий киває головою і відповідає: «Спасибі, мені дуже приємно». Вправа триває по колу. Після вправи обговорюються, що відчували учасники, що несподіваного вони дізналися про себе, чи сподобалося їм дарувати компліменти. 
Вправа на розвиток мімічних рухів: підняти брови, опустити брови, нахмурити брови, зрушити і надути губи, опустити куточки губ, посміхнутися, відкопилив губ наморщити ніс і т.д. Бажано, щоб діти виконай вправу перед великим дзеркалом. 
Вправа «Назви і покажи». 
Мета. Визначення та передача емоційних станів, виражених за допомогою міміки. 
Діти сидять у колі. Ведучий говорить: «Коли я сумую - такий». Показує мімікою свій стан. Потім продовжують діти по колу, кожен раз зображуючи відмінне від уже названих емоційний стан. Коли черга доходить знову до ведучого, він пропонує ускладнити вправу: один показує - все вгадують, яке емоційний стан вони побачили. 
Етюд «Ласка» 
Мета. Розвиток уміння висловлювати почуття радості, задоволення. 
Звучить музика А. Холмінова «Лагідний кошеня». Діти розбиваються на пари: один - кошеня, другий - його господар. Хлопчик з посмішкою гладить і притискає до себе пухнастого кошеня. Кошеня прикриває очі від задоволення, муркоче і висловлює прихильність до господаря тим, що треться головою об його руки. 
Гра «Казкова скринька» 
Мета. Формування позитивної «Я»-концепції, самоприйняття, упевненості в собі. 
Ведучий повідомляє дітям, що Фея казок принесла свою скриньку - в ній сховалися герої різних казок. Далі він каже: "Згадайте своїх улюблених персонажів і розкажіть: які вони, чим вони вам подобаються, опишіть, як вони виглядають (які у них очі, зростання, волосся), що у вас з ними спільного. А тепер з допомогою чарівної палички все перетворюються в улюблених казкових героїв: Попелюшку, Карлсона, Вінні-Пуха, Буратіно, Червону Шапочку, Мальвіну. Вибирайте будь-який персонаж і покажіть, як він ходить, танцює, спить, сміється і радіє ». 
Гра «Принц та принцеса» 
Мета. Дати відчути себе значущим, виявлення позитивних сторони особистості; згуртування дитячої групи. 
Діти стоять у колі. У центр ставиться стілець - це трон, Хто сьогодні буде Принцом (Принцесою)? Дитина за бажанням сідає на трон. Інші діти надають йому знаки йому знаки уваги, кажуть щось хороше. 

С.Л. Рубінштейн під самооцінкою розуміє стрижневе утворення особистості, яке будується на оцінках індивіда іншими і його оцінюванні цих інших. Самооцінка розглядається у вигляді основної структури особистості. Основу самооцінки представляють цінності, прийняті особистістю і на внутрішньоособистісних рівні визначають механізм саморегуляції поведінки. У концепції С.Л. Рубінштейна самосвідомість людини є результатом пізнання, для якого потрібно усвідомлення реальної обумовленості своїх переживань. Самосвідомість пов'язано з самооцінкою, яка істотно обумовлена світоглядом, визначальним норми оцінки [42]. 
За А.В. Захарової, самооцінка є «центральним, ядерним утворенням особистості, через призму якого, переломлюються і опосередковуються всі лінії психічного розвитку дитини, в тому числі становлення його особистості та індивідуальності» [20, с. 97]. Самооцінка розглядається як системне утворення, взаємопов'язане з факторами психічного розвитку, що є компонентом самосвідомості. 
За Леонтьєву О.М. самооцінка є одним з істотних умов, завдяки чому індивід стає особистістю. Вона формує у індивіда потреба відповідати рівню вимог оточуючих і відповідати рівню власних особистісних оцінок. 
Зейгарник Б.В., Лурія А. Р., Рубінштейн С.Л., Соколова Е.Т., Федотова Є.О. розглядали особливості самооцінки при різних відхиленнях від нормального інтелектуального та особистісного розвитку. 
І.І. Чеснокова під самооцінкою розуміла взаємодії двох сфер: емоційно-ціннісного самоставлення та сфери самопізнання, створюючи особливе утворення самосвідомості особистості - самооцінку, яка включається в регуляцію поведінки особистості. За допомогою самооцінки відбивається рівень знання особистістю себе і ставлення до себе, що є, на думку І. І. Чеснокова, необхідним внутрішнім психологічним умовою тотожності особистості, її константності. 
Л.В. Бороздіна під самооцінкою розуміє наявність критичної позиції індивіда стосовно того, чим він володіє, але це не констатація наявного потенціалу, асаме його оцінка, самооцінка є самостійним елементом структури самосвідомості. 
Проведений теоретичний аналіз підходів показав, що в рамках дослідження проблем самосвідомості самооцінці відводиться провідна роль: вона характеризується як стрижень цього процесу, показник індивідного рівня його розвитку, інтегруюче начало, його особистісний аспект, органічно включений в процес самоусвідомлення (Ананьєв Б.Г., Кон І.С., Рубінштейн С.Л., Спиркин А.Г., Столін В.В., Чамата П.Р., Чеснокова І.І.). 
Самооцінка включає в себе вміння оцінити свої сили і можливості, вона дозволяє людині «приміряти» свої сили до завдань і вимог навколишнього середовища і відповідно з цим самостійно ставити перед собою певні цілі. 
Таким чином, самооцінка є, однією з форм прояву самосвідомості, оціночної складової «Я-концепції», афективної оцінкою уявлення індивіда про самого себе, яка може володіти різною інтенсивністю, оскільки конкретні риси «образу Я» можуть викликати більш-менш сильні емоції, пов'язані з їх прийняттям або осудом. 
Під самооцінкою в даній роботі розуміється чуттєво забарвлене ставлення, яке приписується індивідом собі або окремим своїм якостям, що впливає на його поведінку, результати діяльності, взаємини з оточуючими. 
Розвиток самооцінки відбувається під час всього життя людини, і «саме орієнтири для самооцінки, закладені в дитинстві, підтримують самі себе протягом усього життя людини, і відмовитися від них надзвичайно важко» [40, с. 216]. 
Таким чином, важливо відзначити, що старший дошкільний вік грає важливу роль для початку становлення самооцінки. 


1. 2. Особливості розвитку особистості у дітей старшого дошкільного віку 


Дошкільний вік вважається початковим етапом формування особистості. У дітей виникають такі особистісні новоутворення, як супідрядність мотивів, засвоєння моральних норм та формування довільності поведінки. 
Особливе місце в періоді дитинства займає старший дошкільний вік. До цього періоду можна віднести вік дітей от5.5 до 7 років [32, с. 7]. Старший дошкільний вік відіграє особливу роль в особистісному розвитку дитини: в цей період життя починають формуватися нові психологічні механізми діяльності та поведінки. 
У старшому дошкільному віці закладаються основи майбутньої особистості: формується стійка структура мотивів; зароджуються нові соціальні потреби(потреба в повазі та визнання дорослого, у визнанні однолітків, проявляється інтерес до колективних форм діяльності); виникає новий (опосередкований) типмотивації - основа довільної поведінки; дитина засвоює певну систему соціальних цінностей; моральних норм і правил поведінки в суспільстві. 
Дитина в старшому дошкільному віці починає усвідомлювати й узагальнювати свої переживання, формується внутрішня соціальна позиція, більш стійка самооцінка і відповідне їй ставлення до успіху і невдачі в діяльності. 
Розвиток особистості дитини включає дві сторони. Одна з них полягає в тому, що дитина поступово починає розуміти навколишній світ і усвідомлює своє місце в ньому; це породжує нові типи мотивів поведінки, під впливом яких дитина робить ті чи інші вчинки. Інша сторона розвиток почуття і волі. Вони забезпечують дієвість цих мотивів, стійкість поведінки, його відому незалежність від зміни зовнішніх обставин [14, 25]. 
Старший дошкільний вік відіграє особливу роль у психічному розвитку дитини: в цей період життя починають формуватися нові психологічні механізми діяльності та поведінки. 
Цей етап сприятливий для оволодіння соціальним простором людських відносин через спілкування з дорослими і однолітками. Цей вік приносить дитині новіпринципові досягнення. Одним з найважливіших досягнень старшого дошкільного віку є усвідомлення свого соціального "Я", формування внутрішньої соціальної позиції, уявлень про себе. 
У старшому дошкільному віці у зміст уявлень про себе входить відображення своїх властивостей, якостей, можливостей. Дані про свої можливості накопичуються поступово завдяки досвіду різноманітної діяльності, спілкування з дорослими і однолітками. Уявлення дитини про себе доповнюютьсявідповідним ставленням до самого себе [11]. 
Формування образу самого себе відбувається на основі встановлення зв'язків між індивідуальним досвідом дитини та інформацією, яку він отримує в процесі спілкування. Налагоджуючи контакти з людьми, порівнюючи себе з ними, зіставляючи результати своєї діяльності з результатами інших дітей, дитина отримує нові знання не тільки про іншу людину, але і про саму себе. 
У старшому дошкільному віці відбувається розвиток самосвідомості. При цьому, дорослий, організовуючи діяльність старшого дошкільника, допомагає дитині оволодіти засобами осознавания себе і самооцінювання. Джерелом розвитку самосвідомості вважається провідна діяльність. 
Таким чином, ми можемо відзначити, що основним фактором, що робить, істотний вплив на розвиток особистості дитини в дошкільному віці є гра. 
Гра - форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямованої на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, фіксованого в соціально закріплених способах здійснення предметних дій, у предметах науки і культури. 
Під терміном "самосвідомість" в психології зазвичай мають на увазі існуючу у свідомості людини систему уявлень, образів і оцінок, що відносяться до нього самого. У самосвідомості виділяють дві взаємопов'язані складові: змістовну - знання та уявлення про себе (Хто я?), І оцінну, або самооцінку (Який я?) [27]. 
Змістовний і оцінний аспекти самосвідомості є єдиним нероздільним цілим, тому що будь-яке судження старшого дошкільника про себе, в тій чи іншій мірі включає і самооцінку. Уявлення про своїх індивідуальних якостях, виникаючи, відразу ж обростають і певним ставленням до себе. 
У процесі розвитку у дитини в дошкільному віці формується не тільки уявлення про властиві йому якостях і можливостях (образ реального "Я" - "який я є"), але також і уявлення про те, яким він повинен бути, яким його хочуть бачити оточуючі ( образ ідеального "Я" - "яким би я хотів бути"). Оцінна складова самосвідомості відображає ставлення людини до себе і своїх якостях, його самооцінку [27]. 
У старшому дошкільному віці позиція близькості реального і ідеального «Я» є найбільш сприятливою (Л. І. Божович, Р. Бернс, М. І. Лісіна, А. І. Сильвестру, Є. Є. Кравцова, Т. А. Рєпіна) , бо служить пусковим механізмом актуалізації однієї з найважливіших потреб особистості - потреби в саморозвитку, самовдосконаленні, яка, власне, і становить базис визначення мети. 
Таким чином, наявність у дитини «позиції близькості двох Я» свідчить про його самототожності, тобто про його упевненість у собі, впевненості в тому, що він хороший, улюблений [6]. 
До старшого дошкільного віку ставлення до себе істотно змінюється. До цього віку, діти починають усвідомлювати не тільки свої конкретні дії і якості, але й свої бажання, переживання, мотиви, які, на відміну від об'єктивних характеристик, не є предметом оцінки та порівняння, але об'єднують і консолідують особистість дитини в цілому все це відбивається в посиленні суб'єктної складової самосвідомості і в змінах взаємини старшого дошкільника до інших людей. 
Власне «Я» дитини вже не настільки жорстоко фіксовано на своїх достоїнствах і оцінці своїх об'єктивних якостей, але відкрито для інших людей, їх радостей і проблем. Самосвідомість дитини виходить за межі своїх об'єктних характеристик і відкрито для переживань інших. Інша дитина стає вже не тільки протилежним істотою, не тільки засобом самоствердження і предметом порівняння з собою, але й самоцінною особистістю, суб'єктом спілкування та обігу їх цілісного «Я». Саме тому діти залюбки допомагають одноліткам, співпереживають їм, і не сприймають чужі успіхи як свою поразку. 
Навколишні впливають на розвиток особистості старшого дошкільника за допомогою моральних норм. Вони засвоюються дитиною під впливом зразків і правил поведінки. Зразками поведінки для дітей служать, перш за все, самі дорослі - їх вчинки, взаємини. Дитина схильний їм наслідувати, переймати їх манери, запозичувати у них оцінку людей, подій, речей. 
Діти старшого дошкільного віку знайомляться з життям дорослих багатьма шляхами - спостерігаючи їх працю, слухаючи розповіді, вірші, казки. Як зразок для нього виступають поведінка тих людей, які викликають любов, повагу та схвалення оточуючих. Дорослі навчають дитину правилам поведінки, і ці правила ускладнюються протягом дошкільного дитинства. 
Також саме дорослі організовують повсякденну поведінку дітей та забезпечують вправу в позитивних вчинках. Пред'являючи дітям вимоги і оцінюючи їх вчинки, дорослі домагаються від дітей виконання правил. Поступово і самі діти починають оцінювати свої вчинки, виходячи з уявлень про те, якої поведінки очікують від них оточуючі. 
Супідрядність мотивів є одним з важливих новоутворенням у розвитку особистості дошкільника. Виникаюча ієрархія мотивів надає певну спрямованість всьому поведінки. У міру розвитку з'являється можливість оцінювати не тільки окремі вчинки дитини, а й його поведінку в цілому як хороше і погане. Якщо головними мотивами поведінки ставати громадські мотиви, дотримання моральних норм, дитина в більшості випадків буде діяти під їх впливом, не піддаючись протилежним спонукань, який штовхає його на те, щоб, наприклад, образити іншого або збрехати. Навпаки, перевага в дитини мотивів, які змушують отримувати особисте задоволення, демонструвати своє дійсне або уявне перевагу над іншими, може призвести до серйозних порушень правил поведінки. Тут будуть потрібні спеціальні виховні заходи, спрямовані на перебудову несприятливо складаються основ особистості. 
Після виникнення супідрядності мотивів, дитина не завжди у всіх випадках керується одними і тими ж мотивами. Такого не буває і у дорослих. У поведінці будь-якої людини, можна знайти безліч різноманітних мотивів. Але супідрядність призводить до того, що ці різноманітні мотиви втрачають рівноправність, шикуються в систему. 
У старшому дошкільному віці ускладнюються відносини дітей з оточуючими, їм самим доводиться визначати своє ставлення до чогось, оцінювати свої вчинки і обов'язкових правил ставати більше, зіткнення різних мотивів стають частіше і гостріше. Особливо важко дітям вибирати між особисто значущими і суспільно значущими мотивами. Якщо старший дошкільник зазнав невдачі в якому-небудь значущу для нього справу, то це не вдається компенсувати задоволенням, від чогось іншого. Так як однієї зі сторін розвитку мотивів поведінки у дошкільному віці є підвищення їх усвідомленості. 
Дитина в старшому дошкільному віці починає віддавати собі все більш ясний звіт в спонукальних силах і наслідки своїх вчинках. Це стає можливим у зв'язку з тим, що у дошкільника розвивається самосвідомість - розуміння того, що він собою уявляє, якими якостями володіє, як ставляться до нього оточуючі і чим спричиняється це відношення. Найбільш явно самосвідомість проявляється в самооцінці. 
Таким чином, до кінця старшого дошкільного віку дитина не тільки стає суб'єктом діяльності, а й усвідомлює себе як суб'єкта. Формується його самосвідомість, здатність до самооцінками своїх дій, вчинків, переживань. 
У дітей старшого дошкільного віку відбувається подальший розвиток компонента самосвідомості - самооцінки. Вона виникає на основі знань і думок про себе. 


1. 3. Самооцінка дітей старшого дошкільного віку 


Поява і розвиток самосвідомості відбувається в різних видах діяльності. При цьому, дорослий, організовуючи на ранніх етапах цю діяльність, допомагає дитині оволодіти засобами осознавания себе і самооцінювання. Джерелом розвитку самосвідомості, вважається провідна діяльність. У старшому дошкільному віці вирішальне значення у формуванні самооцінки має гра. 
Вивчаючи розвиток самосвідомості в онтогенезі, вітчизняні дослідники приділяють переважну увагу самооцінці дітей шкільного віку (Боришевський, Л. М. Запрягалова, А. І. Ліпкіна, Л.Г Подоляк, Є. І. Савонько, Л. С. Сапожникова, Г. А. . Собіева, А. Л. Шнірман та інші). 
У роботах, присвячених самооцінці дітей дошкільного віку, підкреслюється її залежність від рівня освоєння дитиною тієї діяльності, в якій вона проявляється (Н. Є. Анкундінова, А. М. Богуш, В. А. Горбачова, К. А. Архипова, Р. Б. Стеркиной, Е. О. Смирнова, Г. Б. Тагієва). 
На думку М.І. Лисиной самооцінка є механізмом переробки знань про себе на рівні афективного процесу, тобто, механізмом «обростання» знань про себе, відповідним ставленням до самого себе. Поняття самооцінка на погляд М.І. Лісіна, є більш вузьким, ніж поняття образ самого себе. Чітка самооцінка так само, як і самосвідомість виникає на більш пізніх етапах пізнання дитиною себе [28]. 
Дослідженнями С.Г. Якобсон, В.Г. Шур, Л.П. Почеревіной встановлено, що образ "Я" і пов'язане з ним самоповагу грають важливу роль у детермінації моральної поведінки дітей дошкільного віку. 
Я.Л. Коломинский, дослідження, якого присвячені проблемі дитячого колективу, виявив ряд загальних і вікових особливостей в усвідомленні і переживанні дитиною своїх взаємин з іншими членами групи. Було показано, що діти, які об'єктивно знаходяться в незадовільному стані в групі, переоцінюють своє положення. Члени групи, які знаходяться в сприятливому положенні, мають тенденцію недооцінювати своє положення в групі (явище "феномену неадекватності усвідомлення"). 
У роботах показано, що самооцінка виступає в якості необхідної передумови формування моральних почуттів дитини (Є. І. Кульчицька, Р. М. Ібрагімова, Р. Х. Шакуров) і розвитку його моральної регуляції (Т. М. Титаренко). 
Аналіз літератури свідчить про те, що труднощі дитини старшого дошкільного віку в ігровому спілкуванні з однолітками багато в чому обумовлені його високою самооцінкою і недооцінкою партнерів по грі (Т. В. Антонова, К. Я. Больціс, А. А. Рояк, Т.О. . Рєпіна). 
Згідно з концепцією В.С. Мухіної, існують «ланки структури самосвідомості, які вперше отримують інтенсивний розвиток у дошкільному віці або вперше заявляють про себе": орієнтація на визнання своєї внутрішньої психічної сутності та зовнішніх фізичних даних, визнання свого імені; соціальне визнання; орієнтація на фізичні, психічні та соціальні ознаки певної статі; на значущі цінності в минулому, сьогоденні і майбутньому; на основі права в суспільстві; на борг перед людьми. Структура самосвідомості дошкільника формується у співпраці з дорослими як повне уявлення про самого себе [31, с. 212]. 
Самосвідомість постає у В.С. Мухіної як психологічна структура, що є єдність ланок, що розвиваються за певними закономірностями. Причому змістовне наповнення цієї структури, на відміну від універсальної структури свідомості, строго індивідуально для кожної людини [31]. 
А.І. Ліпкіна вважає, що в самооцінці інтегрується знання дитини, отримані від інших і його власна зростаюча активність, спрямована на усвідомлення своїх дій і особистісних якостей. 
Оцінка дошкільням самого себе багато в чому залежить оцінки дорослого. Занижені оцінки надають саме негативний вплив. А завищені спотворюють уявлення дітей про свої можливості в бік перебільшення результатів. Але в той же час відіграють позитивну роль в організації діяльності, мобілізуючи сили дитини. 
Тому, правильність уявлень старшим дошкільням своїх дій багато в чому залежить від оцінного впливу дорослого. У той же час, повний сформоване уявлення про себе дозволяє дитині критично ставитися до оцінок оточуючих. 
Власна внутрішня позиція дітей старшого дошкільного віку по відношенню до інших людей характеризується усвідомленням власного Я, своєї поведінки та інтересом до світу дорослих. [12, с. 173] 
У старшому дошкільному віці дитина відокремлює себе від оцінки іншого. Пізнання дошкільням меж своїх сил відбувається не тільки на основі спілкування з дорослими чи однолітками, а й власного практичного досвіду. Діти із завищеними або заниженими уявленнями про самих себе більш чутливі до оціночних впливів дорослих і легко піддаються їх впливам. 
У той же час суттєву роль у розвитку самооцінки у дітей старшого дошкільного віку відіграє спілкування з однолітками. При обміні оцінними впливами виникає певне ставлення до інших дітей і одночасно розвивається здатність бачити себе їх очима. Уміння дитини аналізувати результати власної діяльності прямо залежить від його вміння аналізувати результати інших дітей. Так, у спілкуванні з однолітками складається здатність оцінювати іншої людини, яка стимулює виникнення самооцінки. 
У старших дошкільників багатий досвід індивідуальної діяльності допомагає критично оцінювати дії ровесників. Серед дошкільників існує система цінностей, яка визначає взаємні оцінки дітей. 
Оцінка старшим дошкільням себе відбувається важче, ніж однолітка. До ровеснику він більш вимогливий і оцінює його більш об'єктивно. Самооцінка дошкільника дуже емоційна, часто позитивно. Негативні самооцінки спостерігаються дуже рідко. 
Самооцінка у дітей старшого дошкільного віку зазвичай неадекватна (частіше завищена), це відбувається тому, що дитині важко відокремити свої вміння від власної особистості в цілому. Для нього визнати те, що він щось зробив або робить гірше інших дітей, означає визнати, що він взагалі гірше однолітків. 
З віком самооцінка у старшого дошкільника стає все більш правильною, повніше відображає його можливості. Спочатку вона виникає у продуктивних видах діяльності і в іграх з правилами, де наочно можна побачити і порівняти свій результат з результатом інших дітей. Маючи реальну опору: малюнок, конструкцію, дошкільнятам легше дати собі правильну оцінку. 
Виконання дитиною будь-якої ролі в грі дає дітям старшого дошкільного віку можливість узгоджувати свої дії з однолітками, розвиває здатність до співпереживання і формує колективістські якості. У грі у дитини задовольняється потреба у визнанні і здійснюється самопізнання. Гра - це школа соціальних відносин, в якій моделюються форми поведінки дошкільника. [11, с. 170]. 
Саме в процесі гри розвиваються основні новоутворення дошкільного віку. 
У різних видах діяльності самооцінка різна. У образотворчої діяльності дитина оцінює частіше всього себе правильно, в грамоті - переоцінює, а в співі може недооцінювати себе. 
Для формування самооцінки, важлива та діяльність, в яку включений дитина і оцінки його досягнень дорослими і однолітками. 
У результаті досліджень було виявлено, що діти, які прагнуть виділити себе через діяльність, частіше завищують свої самооцінки; якщо виділення відбувається через сферу відносин, самооцінка зазвичай буває заниженою. 
Важливо відзначити, що в регулюванні поведінки самооцінці належить особлива роль, вона виступає «стрижнем» всього процесу саморегулювання поведінки на всіх етапах його здійснення ... Разом з тим в процесі саморегулювання поведінки в різних видах соціальної взаємодії самооцінка безперервно розвивається, коригується, поглиблюється і диференціюється »[54, с. 131]. 
У старшому дошкільному віці дитина добре представляє свої фізичні можливості, оцінює їх правильно, у нього складається уявлення про особистісні якості і розумових можливостях. 
Позитивна самооцінка заснована на самоповагу, відчутті власної цінності і позитивного ставлення до всього, що входить до уявлень про самого себе. Негативна самооцінка висловлює неприйняття себе, самозаперечення, негативне ставлення до своєї особистості. 
У визначенні різних типів самооцінки дітей старшого дошкільного віку відзначають: дітей з неадекватно завищеною самооцінкою, з адекватною самооцінкою і дітей із заниженою самооцінкою. 
Діти з неадекватно завищеною самооцінкою дуже рухливі, нестримані, швидко перемикаються з одного виду діяльності на інший, часто не доводять розпочату справу до кінця. Вони не схильні аналізувати результати своїх дій і вчинків. У більшості випадків вони намагаються вирішувати будь-які, в тому числі й досить складні завдання з швидко, не розібравши до кінця. Найчастіше вони не усвідомлюють своїх невдач. Ці діти схильні до демонстративного поведінки і домінування. Вони прагнуть завжди бути на виду, афішують свої знання та вміння, намагаються виділитися тлі інших хлопців, звернути на себе увагу. 
Якщо з яких-небудь причин вони не можуть забезпечити собі повну увагу дорослого успіхами в діяльності, то роблять це, порушуючи правила поведінки. На заняттях вони можуть вигукувати з місця, коментувати вголос дії вихователя, балуватися. Це, як правило, зовні привабливі діти. Вони прагнуть до лідерства, але в групі однолітків можуть бути не прийняті, оскільки спрямовані на себе і не схильні до співпраці. 
До похвали вихователя діти з неадекватно завищеною самооцінкою ставляться як до чогось само собою зрозуміле. Її відсутність може викликати у них здивування, тривогу, образу, іноді роздратування і сльози. На осуд вони реагують по-різному. Одні діти ігнорують критичні зауваження на свою адресу, інші відповідають на них підвищеною емоційністю. Деяких дітей однаково приваблюють і похвала й осудження, головне для них - бути в центрі уваги дорослого. Діти з неадекватно завищеною самооцінкою нечутливі до невдач, їм властиві прагнення до успіху і високий рівень домагань. 
Діти з адекватною самооцінкою в більшості випадків схильні аналізувати результати своєї діяльності, намагаються з'ясувати причини своїх помилок. Вони впевнені в собі, активні, врівноважені, швидко перемикаються з одного виду діяльності на інший, наполегливі в досягненні мети. Прагнуть співпрацювати, допомагати іншим, вони досить товариські й дружелюбні. При попаданні в ситуації невдачі намагаються з'ясувати причину і вибирають завдання дещо меншої складності. Успіх у діяльності стимулює їх бажання спробувати виконати більш складне завдання. Дітям з адекватною самооцінкою властиве прагнення до успіху. 
Діти з заниженою самооцінкою в поведінці найчастіше нерішучі, нетовариський, недовірливі до інших людей, мовчазні, скуті у своїх рухах. Вони дуже чутливі, готові розплакатися в будь-який момент, не прагнуть до співпраці і не здатні постояти за себе. Діти з заниженою самооцінкою тривожні, невпевнені в собі, важко включаються в діяльність. Вони заздалегідь відмовляються від вирішення завдань, які здаються їм складними, але при емоційної підтримки дорослого легко справляються з ними. Дитина із заниженою самооцінкою здається повільним. Він довго не приступає до виконання завдання, побоюючись, що він не зрозумів, що треба робити і виконає всі неправильно; намагається вгадати, чи задоволений їм дорослий. 
Чим більш значима для нього діяльність, тим важче йому з нею впоратися. Дітям із заниженою самооцінкою властиве прагнення уникати невдач, тому вони малоініціативними, вибирають свідомо прості завдання. Неуспіх у діяльності найчастіше приводить до відмови від неї. 
Такі діти, як правило, мають низький соціальний статус у групі однолітків, потрапляють в категорію знедолених, з ними ніхто не хоче дружити. Зовні це найчастіше малопривабливі діти. 
У роботі з дошкільниками із заниженою самооцінкою необхідно пам'ятати, що для них дуже значуща оцінка педагога. Емоційна підтримка, похвала можуть частково зняти невпевненість у собі і тривожність. 
Навпаки, осуд і окрики посилюють негативний стан дитини, призводять до відходу від діяльності. Він стає пасивним, загальмованим, перестає розуміти, що від нього вимагають. Таку дитину не слід квапити з відповіддю, треба дати йому можливість зібратися з думками. Завдання дорослих в роботі з такими дітьми - забезпечити успіх діяльності, дати можливість дитині повірити в свої сили. 
Особливості прояву самооцінки дітей старшого дошкільного віку залежить від багатьох причин. Причини індивідуальних особливостей самооцінки у старшому дошкільному віці обумовлені своєрідним для кожної дитини поєднанням умов розвитку. 
В одних випадках неадекватно завищена самооцінка у старшому дошкільному віці обумовлена некритичним ставленням до дітей з боку дорослих, бідністю індивідуального досвіду і досвіду спілкування з однолітками, недостатнім розвитком здатності усвідомлення себе і результатів своєї діяльності, низьким рівнем афективного узагальнення та рефлексії. 
В інших - формується в результаті надмірно завищених вимог з боку дорослих, коли дитина одержує тільки негативні оцінки своїх дій. Тут завищена самооцінка буде виконувати швидше захисну функцію. Свідомість дитини як би «вимикається»: він не чує травмуючих його критичних зауваження на свою адресу, не помічає неприємних для нього невдач, не схильний аналізувати їх причини. 
Кілька завищена самооцінка найбільш властива дітям, що стоїть на порозі кризи 6 - 7 років. Вони вже схильні аналізувати свій досвід, прислухаються до оцінок дорослих. В умовах звичної діяльності - у грі, на спортивних заняттях - вони вже можуть реально оцінювати свої можливості, їх самооцінка стає адекватною. 
У незнайомій ситуації, а саме, у навчальній діяльності діти ще не можуть правильно оцінити себе, самооцінка в цьому випадку завищена. 
Вважається, що завищена самооцінка дошкільника при наявності спроб аналізу себе та свою діяльність несе в собі позитивний момент: дитина прагне до успіху, активно діє і, отже, має можливість уточнити уявленні про себе в процесі діяльності. 
Занижена самооцінка у старшому дошкільному віці зустрічається значно рідше, вона заснована не на критичному ставленні до себе, а на невпевненості у своїх силах. Батьки таких дітей, як правило, висувають до них завищені вимоги, використовують тільки негативні оцінки, не враховують їх індивідуальних особливостей і можливостей. 
Прояв у діяльності та поведінці дітей сьомого року життя заниженої самооцінки є тривожним симптомом і може свідчити про відхилення в особистісному розвитку. 
Формування адекватної самооцінки, вміння бачити свої помилки і правильно оцінювати свої дії - основа формування самоконтролю і самооцінки. Це має величезне значення для подальшого розвитку особистості, свідомого засвоєння норм поведінки, слідування позитивним зразкам. 

Підсумки глави 1 


На основі теоретичного аналізу, проведеного в першому розділі, ми вважаємо за необхідне підбити загальні підсумки. 
Перші спроби вивчення самооцінки були зроблені в зарубіжній психології - У. Джемсом. Він вивів формулу самооцінки, яку назвав терміном «самоповага». 
Узагальнюючи розглянуті уявлення про сутність самооцінки в зарубіжній та вітчизняній психології, можна виділити основні напрями у визначенні розуміння самооцінки. Вивчення самооцінки можливо в структурі особистості, у структурі самосвідомості, у структурі діяльності. 
Самооцінка є, однією з форм прояву самосвідомості, оціночної складової «Я-концепції», афективної оцінкою уявлення індивіда про самого себе, яка може володіти різною інтенсивністю, оскільки конкретні риси «образу Я» можуть викликати більш-менш сильні емоції, пов'язані з їх прийняттям або засудженням. 
Старший дошкільний вік можна вважати важливим у розвитку особистості дитини. 
У старшого дошкільника розвивається найбільш складний компонент самосвідомості - самооцінка, і виникає на основі знань і думок про себе. 
Становлення самооцінки відбувається протягом усього життя людини 
У грі як у провідній діяльності дошкільника проявляється самооцінка, її особливості. 
У старшому дошкільному віці дитина відокремлює себе від оцінки іншого. Пізнання дошкільням меж своїх сил відбувається на основі спілкування з дорослими, однолітками і власного практичного досвіду. 

Глава 2. Дослідження особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку 
2. 1. Опис і обгрунтування методів дослідження 


Дане емпіричне дослідження проводилося в муніципальному дошкільному навчальному закладі № 127 «Вогник» Радянського району м. Астрахані. 
Загальний обсяг вибірки становить 33 дитини старшого дошкільного віку (від 6 до 7 років), з них - 13 хлопчиків і 20 дівчаток. 
У процесі нашого емпіричного дослідження здійснювалося виявлення структурних компонентів і рівнів самооцінки дітей старшого дошкільного віку, визначалися особливості прояву самооцінки у старших дошкільників, зв'язок самооцінки і провідної діяльності даного віку. 
Психодиагностический інструментарій. 
Були використані методи відповідно до системним підходом, які спрямовані на виявлення психологічних особливостей особистості, структурних компонентів самооцінки, вивчення особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку. 
Психологічні особливості прояву самооцінки визначалися автором даного дослідження за допомогою наступних методик: вивчення самооцінки дитини за допомогою методики «Драбинка», В.Г. Шур; методика «Намалюй себе», А.М. Прихожан, З. Васіляускайте; методика соціометрія для дошкільнят, тест «Два будиночка», наглядати за особливостями прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку у провідній діяльності. 
Методика дослідження самооцінки дитини «Драбинка», В.Г. Щур. Дана методика заснована на оцінюванні дітьми старшого дошкільного віку своїх особистісних якостей, таких як доброта; розумові якості; сила; сміливість; здоров'я; зовнішність; вольові якості. Обстежуваним пропонувалося на зображеннісходи в сім ступенів відзначити фішками рівень розвитку у них цих якостей (показник самооцінки) та рівень домагань (такий рівень розвитку цих якостей, який би їх задовольнив). 
Крім оцінки, даної дітьми самим, собі пропонувалося відзначити іншими фішками своє місце з позиції оточуючих його людей: однолітків, батьків, вихователів. Методика дозволяє визначити висоту самооцінки дітей старшого дошкільного віку, її стійкість або суперечливість, рівень домагань особистості і ступінь неузгодженості рівнів самооцінки і домагань, а також адекватність уявлень дитини про себе. Дана методика є модифікацією техніки шкалювання, представленої в графічній формі. 
Методика «Намалюй себе», А.М. Прихожан, З. Васіляускайте. Дана методика є проективної методикою вивчення особистості дітей старшого дошкільного віку. Методика заснована на пропозиції дітям намалювати три малюнки певними кольоровими олівцями. На першій сторінці - зазначається ім'я, вік дитини, стать; на другий - необхідно намалювати «поганого хлопчика» чи «погану дівчинку» чорним і коричневим олівцями; на третьому - «хорошого хлопчика» або «добру дівчинку» синім і червоним олівцями, на четвертій - себе, «Я», всіма барвами, запропонованими за все дослідження. Дана методика заснована на вивченні самооцінки та загального емоційного ставлення до себе дітей старшого дошкільного віку. 
Спостереження за особливостями прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку у провідній діяльності. Даний вид методики представляє собою спостереження за дітьми у вільній ігрової діяльності. Спостереження за дітьми проводилось за певними критеріями: ініціатор гри; прийняття пропозицій по грі від інших дітей; облік точок зору інших дітей; самостійний вибір ролей чи прийняття ролі від інших; виконання головних чи другорядних ролей; виправлення чи критика інших дітей; активність дитини у грі . 
Тобто, спостереження проводилося з того поведінці дитини, яке спостерігалося в грі в момент проведення дослідження. Дана методика дозволяє виявити наявність певних особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку в грі. 
Методика соціометрія для дошкільнят, тест «Два будиночка». 
Дана методика дозволяє виявити дітей «соціометричних зірок», тобто найбільш популярних, а також відкидала дітей. Хлопцям пропонувалося розмістити в два будинки: червоний і чорний дітей з групи, в яку вони всі ходять. У червоний будинок поміщалися діти, найбільш привабливі для досліджуваних, а в чорний - найменш привабливі. Дана методика заснована виявленні дітей з крайніми виборами (як негативними, так і позитивними). 
Отримані дані піддавалися кількісному і якісному аналізу, а також були піддані статистичній обробці за допомогою комп'ютерної програми STATISTICA 6.0. У результаті, якого було визначено особливості розподілу змінних, на підставі чого нами були обрані методи статистичного аналізу: коефіцієнт рангової кореляції rs Спірмена, непараметричний T - критерій Вілкоксона, критерій хі-квадрат Пірсона. 


2. 2. Аналіз результатів дослідження особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку 


Виявлення самооцінки дітей старшого дошкільного віку та її особливостей здійснювалося за допомогою методики вивчення самооцінки дитини за допомогою методики «Драбинка», В.Г. Шур і методики «Намалюй себе», А.М. Прихожан, З. Васіляускайте. 
Всього було обстежено 33 старших дошкільників у віці від 6 до 7 років, які відвідували муніципальне дошкільний навчальний заклад № 127 «Вогник», з підготовчої до школи групи. 
Спочатку нами здійснювалося дослідження особливостей структурних компонентів самооцінки, рівень розвитку самооцінки у дітей старшого дошкільного віку. 
Отримані дані піддалися статистичній обробці з використанням комп'ютерної програми STATISTICA 6.0. 
Спочатку діти старшого дошкільного віку були обстежені за допомогою методики «Драбинка» В.Г. Щур, за допомогою оцінювання дітьми своїх особистісних якостей, таких як доброта; розумові якості; сила; сміливість; здоров'я; зовнішність; вольові якості. 
Дані представлені у вигляді порядкової зміною, тому ми можемо не перевіряти нормальність розподілу і використовувати коефіцієнт рангової кореляції rs Спірмена (додаток 1). 
Для остаточних висновків використовувалися результати при рівні значимості не перевищує 0,1, тобто p <0,1. 
Після обробки даних за методикою «Драбинка» Щур В.Г. за допомогою коефіцієнта рангової кореляції rs Спірмена була представлена таблиця 2 (додаток 2). У даній таблиці виявлялася більш сильний взаємозв'язок між змінними. Виявилося, що у дітей за деякими критеріями спостерігається залежність між особистою оцінкою дитиною себе і тим, як він вважає, оцінять його дорослі (батьки) і діти (однолітки). 
Тобто дитина припускає, що його особиста оцінка самого себе, можливо, не є безперечною, і він може бути оцінений іншими, оточуючими його людьми краще або, навпаки гірше. 
Нами було з'ясовано, що залежними критеріями для дітей старшого дошкільного віку в даній вибірці є всі перераховані вище особистісні якості: доброта; розумові якості; сила; сміливість; здоров'я; зовнішність; вольові якості; старання. У наданій групі дітей найбільша залежність була виявлена між самою дитиною і дорослими (батьками), найменша - між дитиною і однолітками. 
Так, в таких якостях як здоров'я, сила і сміливість виявлялася залежність особистих оцінок дітей від того, як вони думали їх, оцінять однолітки. Мабуть, у цій групі дітей серед однолітків найбільшу значимість мають саме ці особистісні якості. 
Однак більша взаємозв'язок проявляється між оцінкою дитини та передбачуваної оцінкою дорослого, і саме з батьків. Такий взаємозв'язок спостерігається між всіма особистісними якостями дитини. 
У більшості пояснень свого вибору діти часто підкреслювали роль дорослого в їх життя (додаток 3). Тобто, найбільш значущий вплив на формування дитячої самооцінки мають батьки, а усвідомлювані дитиною судження дорослих, закріплюються в його свідомості і стають його власними знаннями про себе. Тому так часто у своїх оцінках діти спираються на судження батьків. 
Для обробки кінцевих результатів ми застосували непараметрический T - критерій Вілкоксона і зробили порівняння залежних змінних (додаток 4, таблиця 12). Звернемося до аналізу результатів (див. рис. 1). 
На підставі показань нижньої і верхньої квартилей ми бачимо, що 75% вибірки дітей старшого дошкільного віку за змінної «хороший» приймає значення від 1 до 2, тобто значна частина дітей ставить себе на перший і другий ступені, що відповідає високому і дуже високому рівням самооцінки. За зміною «краса» більшість дітей старшого дошкільного віку поставили себе на першу сходинку (більше 90%). Найбільше розподіл вибірки за змінним «хороший - краса» знаходиться на першому місці. 
 Рис. 1. Розмах методики «Драбинка» Щур В.Г по змінним «хороший - краса». 
Отже, нами було з'ясовано, що в даній вибірці випробовуваних у дітей старшого дошкільного віку значущими критеріями для них є краса і хороший. 
На підставі таблиці 13 (додаток 4) побудуємо графік для змінних: розум, краса і старання (рис. 2). 
На рис. 2 ми бачимо, що найбільша розподіл вибірки за змінним «розум, краса, старання» зосереджено на першому значенні (на першому місці). Це показує, що більшість дітей воліли ставити себе на першу сходинку, що може вказувати на їх високу оцінку самих себе. 
 Рис. 2. Розмах методики «Драбинка» Щур В.Г по змінним «розум, краса, старання». 
Більше 75% дітей старшого дошкільного віку розподіляли себе на перший і другий ступені драбинки. Ми можемо припустити, що для даної вибірки досліджуваних значущими якостями для самооцінки є розумові якості, зовнішність і старання. 
На підставі таблиці 14 (додаток 4) побудуємо графік для змінних: здоров'я, краса, доброта, намагання (рис. 3). 
На рис. 3 ми бачимо, що змінна «здоров'я» візуально відрізняється від інших змінних (краса, доброта, намагання). 

Рис. 3. Розмах методики «Драбинка» Щур В.Г по змінним «розум, краса, старання». 
На підставі показань нижньої і верхньої квартилей ми бачимо, що 75% вибірки дітей старшого дошкільного віку за змінної «здоров'я» приймає значення від 1 до 2, тобто значна частина дітей ставить себе на перший і другий ступені, що відповідає високому і дуже високому рівням самооцінки. У той же час, необхідно відзначити, що 25% дітей оцінили себе за змінної «здоров'я» нижче, поставивши себе з третьої по п'яту сходинку. 
Це може вказувати на сильну самокритичність до себе, в тому числі і під впливом думок значущого оточення для дитини старшого дошкільного віку (додаток 3). 
Найбільше розподіл вибірки по змінної «здоров'я» сконцентровано на другому ступені. 
На підставі таблиці 15 (додаток 4) побудуємо графік для всіх змінних: хороший, розум, здоров'я, краса, доброта, щастя, сила, сміливість, старання (рис. 4). 
На малюнку 4 видно залежність між змінною «краса» і змінними «хороший, розум, здоров'я, доброта, щастя, сила, сміливість, старання. 
За критерієм «доброта» 100% піддослідних старшого дошкільного віку проставили себе на першу і другу сходинку, що може вказувати на високий рівень самооцінки за цим показником. 
За змінним «сила» і «сміливість» на підставі показань квартилей ми бачимо, що 75% вибірки дітей старшого дошкільного віку з двох змінним приймає значення від 1 до 2, тобто значна частина дітей ставить себе на перший і другий ступені. У той же час, необхідно відзначити, що 25% дітей оцінили себе за даними змінним нижче, поставивши себе з третьої по п'яту сходинку - змінна «сила» і з третю за шостий щабель - по змінної «сміливість». За висловлювань дітей в даній вибірці (прліоженіе3) можна припустити, що сила і сміливість мають високу значимість для хлопців. Про розвиненості своєї сили і сміливості вони судять частіше всього за результатами своїх дій «... займаюся боротьбою, завжди виграю ...» / «... не перемагаю, коли б'юся, сил немає ...». 
Для визначення рівня самооцінки у дітей старшого дошкільного вік нами була використана методика «Намалюй себе», А.М. Прихожан, З. Васіляускайте. Використовувана методика носить проективний характер вивчення особистості дітей старшого дошкільного віку, заснована на вивченні самооцінки та загального емоційного ставлення до себе дітей старшого дошкільного віку (додаток 5). 

Рис. 4. Розмах методики «Драбинка» Щур В.Г. по змінним «хороший, розум, здоров'я, краса, доброта, щастя, сила, сміливість, старання». 
Для обробки результатів за основу нами були прийняті наступні показники рівнів самооцінки та загального емоційного ставлення до себе: від 0 і нижче і до 2 балів - низький рівень, занижена самооцінка, при негативному результаті негативне ставлення до себе, можливо, повне неприйняття себе, від 3 до 5 балів - середній, адекватне позитивне ставлення до себе; від 6 і вище балів - дуже високий рівень, завищена самооцінка [13, с. 64; 14, с. 217 - 218]. 
За допомогою наданих балів було виявлено кількісне співвідношення рівнів самооцінки в даній вибірки у дітей старшого дошкільного віку (додаток 5, таблиця 16). 
На підставі аналізу результатів, були отримані такі дані: 55% (18) дітей мають занижену самооцінку, 30% (10) дітей - адекватну самооцінку, 15% (5) - завищену самооцінку (додаток 5, таблиця 16). 
Важливо відзначити, що при проведенні методики «Драбинка» у більшості діти проставляли себе на перший і другий ступені, у меншій кількості на наступні ступені. А при проведенні методики «Намалюй людину» були отримані результати, що небагато відрізняються від першої методики. 
Така відмінність можна пояснити тим, що в даній вибірці у дітей старшого дошкільного віку знання про себе носять більш узагальнений характер. Діти досить часто в завданнях відзначали більш високі щаблі, ніж це випливало з їх відповідей. Це може пояснюватися низьким рівнем розвитку рефлексії, небажанням визнавати себе «поганим» і переживанням того, що дорослий може дізнатися, в чому дитина не вважає себе не досконалим. 
Для визначення особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку було використано метод спостереження. Спостереження проводилося за грою в обраній нами вибірці дітей. 
Спостереження за дитячою грою в старшому дошкільному віці нами було обрано не випадково, так як «гра - сюжетне і рольовий втілення« перспективного »Я-образу дитини, тому можна сказати, що в грі виявляється його самооцінка» [40, с. 220]. Особливості прояву самооцінки дітей старшого дошкільного віку вивчалися в процесі гри. 
Особливості проявів самооцінки старшого дошкільника нами вивчалося на основі спостережень за вибором дітьми ігрових ролей, за дотриманням правил в ігровій ситуації, реакцією дітей на невиконання правил. 
На основі результатів спостереження була складена таблиця 17 (додаток 6), в якій необхідні ознаки, наявні в наявність, були позначені - 1, відсутні - 0. 
Подальша робота будувалася за критерієм хі-квадрат Пірсона. Нами були зіставлені значення кожною зміною між рівнями самооцінки: заниженими, адекватним і високим рівнями. У результаті порівняння виявлялася статистична значимість (додаток 6, таблиця 18, 19, 20). Виявилося, що рівень статистичноїзначимості по всій вибірки коливався в діапазоні р від 0,0045 до 1,000, що показує на наявність відмінностей за деякими критеріями. 
Нами розглядалася залежність між змінними за заниженим, адекватному та високому рівнях самооцінки. Аналіз змінних відбувався за трьома підгрупами: занижений і адекватний рівень самооцінки; занижений і високий рівень самооцінки; адекватний і високий рівень самооцінки (додаток 6, таблиця 18, 19, 20). Розглянемо залежності між змінними за допомогою графіка. Нами будувалися графіки для змінних, що мають відмінності у вибірці випробуваних. Побудуємо графік для змінної - «ініціатор гри» для адекватного та високого рівнів самооцінки (рис. 5). 

Рис. 5. Частота вибору у двох вибірках випробуваних за змінної «ініціатор ігри». 

Рис. 6. Частота вибору у двох вибірках випробуваних за змінної «ініціатор ігри». 
Ми бачимо, що розбіжності між вибірками є, особливо це відноситься до ряду даних, де випробовувані не виявляли ініціативу в ігровій ситуації. Рівень значимості з даної змінної становить p = 0, 0528, що вказує на наявність тенденції до відмінностей. 
Отже, на рисунку 5 показано, що є тенденції до відмінності між адекватним і високим рівнями самооцінки у виникненні задуму гри. Ініціатива в організації гри проявляється однаково, а відмінності в більшій мірі присутні у неприйнятті або в ухваленні цієї ініціативи дітьми на себе. 
На малюнку 6 ми бачимо, що є відмінності у прояві ініціативи дітей старшого дошкільного віку, в їх активності. На графіку показано, що частота прояву ініціативи у дітей із заниженим рівнем самооцінки менше, ніж у дітей з високим рівнем самооцінки. 
Рівень значимості з даної змінної дорівнює p = 0,0427, тобто нами було виявлено, що є певні відмінності в прояві ініціативи у грі дитиною старшого дошкільного віку, ці відмінності ми розглядаємо як особливості прояву самооцінки. 
Побудуємо графіки для змінної - «приймає пропозиції від інших» для заниженого і високого рівня самооцінки; адекватного та високого рівня самооцінки. 

Рис. 7. Частота вибору у двох вибірках випробуваних за змінної «приймає пропозиції від інших». 

Рис. 8. Частота вибору у двох вибірках випробуваних за змінної «приймає пропозиції від інших». 
На малюнку 7 і 8 чітко видно розбіжності між вибірками. Рівень значимості з даної змінної по малюнку 7 становить p = 0, 043, по малюнку 8 - p = 0, 031, що вказує на наявність відмінностей. 
Отже, на рисунках 7 і 8 показано, що є відмінності між заниженими і високим; адекватним і високим рівнями самооцінки у прийнятті пропозицій по грі від інших дітей. 
Серед дітей старшого дошкільного віку в даній вибірці випробуваних прийняття пропозицій від інших дітей практично така сама. Відмова від пропозицій по грі в більшості випадків відбувається у дітей з високим рівнем розвитку самооцінки. 
Отже, ми бачимо, що є відмінності в прояві самооцінки у прийнятті пропозицій по грі від інших дітей. 
Побудуємо графіки для змінної - «облік точок зору інших дітей у грі» для заниженого і високого рівня самооцінки; адекватного та високого рівня самооцінки.

Рис. 9. Частота вибору у двох вибірках випробуваних за змінної «облік точок зору інших дітей у грі». 


Рис. 10. Частота вибору у двох вибірках випробуваних за змінної «облік точок зору інших дітей у грі». 
На рисунку 9 і 10 простежуються невеликі розбіжності між вибірками. Рівень значимості по змінної «облік точок зору інших дітей у грі» по малюнку 9 становить p = 0, 062, по малюнку 10 - p = 0,067, що вказує на наявність тенденцій до відмінностей. 
Отже, на даних малюнках показано, що є тенденція до відмінностей між заниженими і високим; адекватним і високим рівнями самооцінки в обліку точок зору інших дітей у процесі ігрової діяльності. У дітей старшого дошкільного віку з заниженою і адекватною самооцінкою в даній вибірці прийняття простежується урахування думок інших дітей набагато частіше, ніж серед дітей з високою самооцінкою. 
Побудуємо графіки для змінної - «сам собі вибирає роль» для заниженого і високого; заниженого і адекватного рівнів самооцінки. 

Рис. 11. Частота вибору у двох вибірках випробуваних за змінної «сам собі вибирає роль». 

Рис. 12. Частота вибору у двох вибірках випробуваних за змінної «сам собі вибирає роль». 
На малюнку 11 і 12 чітко видно розбіжності між вибірками. Рівень значимості з даної змінної за рис. 11 становить p = 0, 036, за рис. 12 - p = 0, 015, що вказує на наявність відмінностей. 
Графіки показали, що є відмінності між представленими рівнями самооцінки у виборі дітьми собі ролей. Важливо відзначити, що у дітей старшого дошкільного віку самостійний вибір ролей відбувається частіше у дітей з адекватною і високою самооцінкою. Серед дітей із заниженою самооцінкою в даній вибірці випробуваних вибір ролей дітьми набагато нижче, набагато частіше такі діти беруть ролі від інших дітей. 
Отже, ми бачимо, що є відмінності в прояві самооцінки в самостійному виборі ролей дітьми старшого дошкільного віку. 
Побудуємо графіки для змінної - «виконує частіше головні ролі» для заниженого і високого рівня самооцінки. 
Ми бачимо, що розбіжності між вибірками є, особливо це відноситься до ряду даних з відсутністю вибору. Рівень значимості з даної змінної становить p = 0,0343, що вказує на наявність достовірних відмінностей за даної змінної. 


Рис. 13. Частота вибору у двох вибірках випробуваних за змінної «виконує частіше головні ролі». 

Графік нам демонструє, що є відмінності між заниженими і високим рівнем самооцінки у виконанні головних ролей. Ініціатива у виконанні головних ролей належить дітям старшого дошкільного віку з високим рівнем самооцінки. 
Отже, ми бачимо, що є відмінності в прояві самооцінки в плані виконання головних ролей. 
Побудуємо графіки для змінної - «виконує частіше другорядні ролі» для заниженого і адекватного рівня самооцінки. 

Рис. 14. Частота вибору у двох вибірках випробуваних за змінної «виконує частіше другорядні ролі». 
На графіку ми бачимо (малюнок 14), що розбіжності між вибірками є. Рівень значимості по змінної «виконує частіше другорядні ролі» становить p = 0,0226, що вказує на наявність достовірних відмінностей за даної змінної. 
Графік нам демонструє, що є відмінності між заниженими і адекватним рівнем самооцінки у прийнятті та виконанні другорядних ролей. Діти старшого дошкільного віку із заниженою самооцінкою набагато частіше є виконавця другорядних ролей, ніж головних. 
Діти з адекватною самооцінкою вибирають і відмовляються від виконання другорядних ролей майже в рівних частинах. 
Отже, ми бачимо, що є відмінності в особливостях прояві самооцінки у прийнятті та виконанні другорядних ролей. 
Побудуємо графіки для змінної - «критикує дітей, виправляє їх» для заниженого і високого рівня самооцінки; адекватного та високого рівня самооцінки. 

Рис. 15. Частота вибору у двох вибірках випробуваних за змінної «критикує дітей, виправляє їх». 

Рис. 16. Частота вибору у двох вибірках випробуваних за змінної «критикує дітей, виправляє їх». 
На малюнку 15 і 16 чітко видно розбіжності між вибірками. Рівень значимості з даної змінної по малюнку 15 складає p = 0,0427, по малюнку 16 - p = 0, 0254, що вказує на наявність достовірних відмінностей. 
На обох графіках представлені відмінності. Ми бачимо, що серед дітей старшого дошкільного віку в даній вибірці випробуваних найбільша критика інших дітей або їх виправлення в процесі гри зазначається у хлопців з високим рівнем самооцінки. У дітей із заниженим рівнем самооцінки також велика часткакритики дітей. Але при цьому є діти, не використали виправлень або будь-яких зауважень щодо інших дітей. 
Також ми бачимо на графіку (рис. 16), що серед дітей з адекватною самооцінкою використовуються критика та виправлення, але в менших кількостях. Переважно нейтральне ставлення в даній групі дітей лідирує. 
Отже, ми бачимо, що є відмінності у проявах самооцінки в наявність критики, виправлень інших дітей або у її відсутності. 
Таким чином, на підставі проведеної методики - спостереження за дітьми старшого дошкільного віку в процесі гри нами було виявлено, що є деякі особливості прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку. 
Особливості прояву самооцінки виявляються в залежності від рівня самооцінки у дитини-дошкільника 6 - 7 років. 
Нами було виявлено, що особливості прояву самооцінки розрізняються по деяких критеріях у дітей із заниженою, адекватної і високою самооцінкою. 
До основних відмінних рис прояву самооцінки за результатами емпіричного дослідження нами було вирішено віднести: прийняття ініціативи у грі, прийняття пропозицій від інших дітей ігрового характеру, самостійний вибір ролей, характер виконання ролей у грі (головні, другорядні), використання критики по відношенню до інших дітей , їх виправлення, частота конфліктності дітей і реакції на виправлення їх дій з боку оточуючих людей (негативно реагує, спокійно реагує). 
Для визначення найбільш популярних дітей і найбільш відкидала дітей нами була проведена соціометрична методика «Два будиночка». Крім цього, даний тест був спрямований на зіставлення його результатів з особливостями прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку. 
Нами були отримані дані, які зазнали кількісної та якісної обробки (додаток 7, таблиця 21). 
Для обробки отриманих даних за основу нами були прийняті наступні показники: 4 і більше балів - «соціометричні зірки»; від 1 до 3 - товариські, рухливі діти, у своїй групі можуть бути лідерами, 0 балів - тихі, малоактивні діти; - 1 і менше балів - відкидаємо діти [32, с. 102]. 
У результаті нами були отримані такі дані: 43% (33) дітей є «социометрическими зірками», тобто діти, які користуються авторитетом; 21% (7) дітей - активні, але нерідко конфліктні діти, 18% (6) дітей - відкидаємо однолітками діти, надмірно конфліктуючі і негативно налаштовані; і 18% (6) дітей - спокійні хлопці, які віддають перевагу спілкування з малим колом друзів. 
Нами було відзначено, що серед дітей, не популярних у групі, тобто відкидала дітей все випробовувані цієї вибірки мали занижену самооцінку. Серед цих дітей можна виділити зовні малопривабливих, а також знервованих і надмірно конфліктних, не вміють налагоджувати відношення з іншими. 
Серед дітей найбільш популярних спостерігаються діти з адекватною і заниженою самооцінкою. У даному випадку з заниженою самооцінкою є хлопці, зовні привабливі, які віддають перевагу спілкування з постійним колом друзів, майже не конфліктуючі і готові прийняти в гру інших дітей. Діти з адекватною самооцінкою тут характеризуються привабливою зовнішністю, упевненістю в собі і активністю. 
Діти з високою самооцінкою потрапили до групи активних, але постійно конфліктуючих дітей, досить часто ображаються і легко ображають інших людей. 
Таким чином, нами було з'ясовано, що між дітьми з різними рівнями самооцінки в її прояві є свої особливості - за деякими характеристиками були подібні між собою, а за іншими відрізнялися. 
У цілому діти з високою самооцінкою більш активні і самостійні, ніж діти із заниженою самооцінкою. У дітей старшого дошкільного віку з адекватною самооцінкою проявляється, як і активність, так і в деяких ситуаціях і пасивність. 

Глава 2. 3. Шляхи розвитку оптимальної самооцінки у дітей старшого дошкільного віку 


У міру того як відбувається розвиток дитини, він вчиться розуміти себе, своє Я, давати оцінку власним якостям, тобто відбувається формування оцінного компонента самосвідомості - самооцінки. 
Найбільш оптимальний варіант розвитку самооцінки - розвиток адекватної самооцінки. Також у старшому дошкільному віці, можливо, допустити злегка завищену самооцінку у дитини. Чим більш адекватної є самооцінка, тим краще дошкільник може себе оцінювати, розраховувати на свої можливості. 
Адекватна самооцінка дуже впливає на емоційне благополуччя, успішність в різних видах діяльності і поведінку старшого дошкільника. 
Основним і важливим фактором, що впливає на розвиток адекватної самооцінки у дітей старшого дошкільного віку виступає спілкування з дорослими. 
За допомогою дорослого відбувається становлення, розвиток і стимуляція оціночної діяльності в дитини. Все це відбувається, коли дорослий: 
- Висловлює своє ставлення до навколишнього і оцінний підхід; 
- Організує діяльність дитини, забезпечуючи накопичення досвіду індивідуальної діяльності, ставлячи завдання, показуючи способи її рішення і оцінюючи виконання; 
- Представляє зразки діяльності і тим самим дає дитині критерії правильності її виконання; 
- Організує спільну з однолітками діяльність, яка допомагає дитині побачити в ровесника особистість, враховувати його бажання, рахуватися з його інтересами, а також переносити в ситуації спілкування з однолітками зразки діяльності і поведінки дорослих [28, 37]. 
Батькам і педагогам необхідно знати і пам'ятати, що всі оціночні впливу дорослого впливають на становлення самостійності і самооцінки дитини. 
Для досягнення більш адекватної самооцінки батькам і педагогам необхідно знати, що доброзичливе і ніжне ставлення до дитини, створення фону дбайливості й уваги, звернення до нього по імені, похвала його дій, надання можливості проявити ініціативу і підтримку її сприяють формуванню активності і адекватної самооцінки. 
Слід підкреслити, що в будь-якому віці заохочення більш ефективно, ніж осуд. Заборона або осуд має закінчуватися позитивним зразком дій. 
Дітям старшого дошкільного віку потрібно обов'язково давати можливість реалізувати свій намір, навіть якщо воно може трохи збити графік дитини. Повага до його справи активізує орієнтацію дитини на самостійні дії. Не завжди дорослому слід брати ініціативу у свої руки, щоб уникнути формування пасивності у старшого дошкільника. 
Підтримка проявів самостійності - це важлива умова формування адекватної самооцінки дітей старшого дошкільного віку. Поява ініціативи у дитини і елементарного планування, прагнення до отримання задуманого результату є критерієм прояви самостійності у старших дошкільників, а разом з цим розвитку адекватної самооцінки. 
Тому педагогам і батькам необхідно допомагати дитині активізувати інтерес до предметів, коригувати задум, надавати допомогу в його здійсненні. 
Відзначимо, що старший дошкільник чекає від дорослого конкретної, адекватної оцінки, підтримки своїх задумів. Оцінка говорить дитині не тільки про правильність його дій, але і про те, що його пам'ятають, його помітили, до нього ставляться уважно. 
Дієвість оцінки визначається тим, наскільки вона коректно сформульована, яка її форма, зміст. 
Важливо відзначити, що для досягнення адекватної самооцінки у дітей старшого дошкільного віку необхідно в рівній мірі відзначати успіхи і невдачі і відповідно їх оцінювати. Діти легко диференціюють те, що схвалюється, і те, що осуджується. Вони впевнені в собі, що створює сприятливі умови для розвитку адекватної самооцінки. 
Небажано заохочувати переважно успіхи, позитивні сторони, підкреслення навіть самих незначних досягнень у дітей із завищеною самооцінкою. Крім цього необхідно утримуватися від несистематичних і випадкових оцінок, які позбавляють дітей твердих орієнтирів у діяльності та поведінці. 
Оціночна діяльність вимагає від дорослого вміння висловлювати доброзичливість у зверненнях до дітей, аргументувати свої вимоги та оцінки з метою показати необхідність перше, гнучко використовувати оцінки, без стереотипів, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей і положення дитини в групі однолітків. Необхідно пом'якшувати негативну оцінку, поєднуючи з предвосхищающей позитивною. 
У старшому дошкільному віці також важливо спочатку підкреслити успіхи, а потім тактовно і конструктивно вказати на недоліки. При виконанні зазначених умов позитивні оцінки посилюють схвалювані форми поведінки, розширюють ініціативу дітей. А негативні відповідним чином перебудовують діяльність і поведінку, орієнтують на досягнення необхідного результату. 
Ще Ш. О. Амонашвілі звертав увагою педагогів та батьків на те, що оцінка діяльності та поведінки дитини тільки тоді відіграє позитивну роль у вихованні, коли оцінка результатів діяльності відокремлена від оцінки особистості дитини. Тільки демонструючи позитивне ставлення до дитини, віру в його сили, дорослий формує тим самим у нього впевненість у собі і прагнення до успіху; звертаючи його увагу на помилки в діяльності і неправильну поведінку, вчить аналізувати себе, контролювати і правильно уценивать свої дії [26, 37]. 
Повага до дитини, дбайливе ставлення до його особистості лежить в основі стратегії позитивного оцінювання. Використання цієї схеми педагогами та батьками при оцінці діяльності і поведінки дітей старшого дошкільного віку забезпечує формування адекватної самооцінки, вміння аналізувати і контролювати свої дії і вчинки. 
Нижче наведені стратегії позитивного оцінювання дитини, необхідні для ознайомлення батьків і педагогів. 
Основні стратегії позитивного оцінювання дитини старшого дошкільного віку. 
1. Позитивна оцінка дитини як особистості, демонстрація доброзичливого до нього відношення («Я знаю, ти дуже старався»). 
2. Вказівки на помилки, допущені при виконанні завдання, або порушення норм поведінки («Але зараз ти вчинив неправильно, ти штовхнув Машу»). 
3. Аналіз причин допущених помилок і поганого поводження («Тобі здалося, що Маша штовхнула тебе спеціально, але вона це зробила не навмисне»). 
4. Обговорення разом з дитиною способів виправлення помилок і допустимих в даній ситуації форм поведінки. 
5. Вираз впевненості в тому, що у нього все вийде ("Він не буде більше штовхати дівчаток»). 
У процесі спілкування дитина постійно отримує зворотний зв'язок. Позитивна зворотній зв'язок повідомляє дитині про те, що його дії правильні і корисні. Таким чином, дитина переконується у своїй компетентності і достоїнства. 
Посмішка, похвала, схвалення - все це приклади позитивного підкріплення, вони ведуть до підвищення самооцінки, створюють позитивний образ Я. 
Необхідно вчити дитину ставити реальні цілі і справлятися з невдачами. 
Для формування правильного уявлення старшого дошкільника про себе і здатності адекватно оцінювати самого себе нами були сформульовані для батьків і педагогів ряд рекомендацій. 
Загальні рекомендації з формування адекватної самооцінки і правильних уявлень про себе у дітей старшого дошкільного віку. 
1) Оптимізація батьківсько-дитячих відносин. Необхідно, щоб дитина росла в атмосфері любові, поваги, бережливого ставлення до її індивідуальних особливостей, зацікавленість у його справах і заняттях, впевненості в його досягненнях; разом з тим - вимогливості і послідовності у виховних впливах з боку дорослих. 
2) Оптимізація відносин дитини з однолітками. Необхідно створити умови для повноцінного спілкування дитини з іншими дітьми; якщо у нього виникають труднощі у відносинах з ними, потрібно з'ясувати причину і допомогти дошкільнику набути впевненості у колективі однолітків. 
3) Розширення і збагачення індивідуального досвіду дитини. Чим різноманітніше діяльність дитини, чим більше можливостей для активних самостійних дій, тим більше в нього можливостей для перевірки своїх здібностей і розширення уявлень про себе. 
4) Розвиток здатності аналізувати свої переживання і результати своїх дій і вчинків. Завжди позитивно оцінюючи особистість дитини, необхідно разом з ними оцінювати результати його дій, порівнювати зі зразком, знаходити причини труднощів і помилок і способи їх виправлення. При цьому важливо формувати у дитини впевненість, що він впорається з труднощами, доб'ється хороших успіхів, у нього все вийде. 

На формування адекватної самооцінки дитини, яка відвідує дитячий садок, великий вплив роблять вихователі. 
Для підвищення рівня самооцінки у дітей старшого дошкільного віку педагогам можна запропонувати проведення невеликих ігор, вправ і етюдів, спрямованих на формування позитивного ставлення дитини до самої себе, інших людей, формування почуття близькості з іншими людьми, зменшення тривожності, зняття психоемоційного напруження, розвиток здатності розуміти свій емоційний стан (додаток 8). 
Завдання батьків і вихователів полягає в тому, щоб підготувати дитину до цього складного періоду його життя. Для цього необхідно скласти уявлення про самооцінку і рівень домагань свою дитину, використовуючи спостереження. 
Розвиток адекватного рівня самооцінки в процесі взаємодії з дитиною здійснюється постійно. Можна пропонувати дитині посильні завдання і здійснюючи при цьому емоційну підтримку, похвалу і схвалення. Це у великій мірі буде впливати на розвиток адекватної самооцінки у дитини. 

Підсумки глави 2 


У ході нашого дослідження нами були підібрані і проведені методики, спрямовані на виявлення психологічних особливостей особистості, структурних компонентів самооцінки, вивчення особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку. 
Отримані дані піддавалися кількісному і якісному аналізу, а також були піддані статистичній обробці за допомогою комп'ютерної програми STATISTICA 6.0. 
Нами були обрані методи статистичного аналізу: коефіцієнт рангової кореляції rs Спірмена, непараметричний T - критерій Вілкоксона, критерій хі-квадрат Пірсона. 
На підставі проведеного емпіричного дослідження нами було встановлено, що є певні особливості прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку. 
Гіпотеза нашого дослідження підтвердилася, нами була визначена залежність між особливостями прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку і рівнем розвитку самооцінки. 
Нами було виявлено, що особливості прояву самооцінки розрізняються за деякими параметрами у дітей із заниженою, адекватної і високою самооцінкою. 
Найбільш яскраві особливості прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку частіше виявлялися між заниженою і високою самооцінкою, а також між адекватної і високою самооцінкою. 

Висновок 


Зіставляючи результати дослідження з висунутої попередньо робочою гіпотезою, можна констатувати, що головні завдання роботи вдалося реалізувати. 
Нами були визначені основні теоретичні підходи з проблеми розвитку самооцінки в зарубіжній та вітчизняній психології, розкрито сутність нашого розуміння самооцінки. 
Крім цього був здійснений підбір методик для дослідження самооцінки у дітей старшого дошкільного віку і застосований в нашому дослідженні. Нами було організовано емпіричне дослідження, спрямоване на виявлення особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку. 
Отримані факти підтвердили наше припущення про те, що існує певна залежність між особливостями прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку і рівнем розвитку самооцінки. 
Відзначимо, що самооцінка є одним з основних новоутворень дошкільного віку і розвивається в старшому дошкільному віці за основними напрямками: 
- Зростає число якостей особистості та видів діяльності, яке оцінює дитина; 
- Самооцінка від загальної переходить до диференційованої; 
- Виникає оцінка себе в часі, що виявляється у вказівках на майбутнє. 
Нами було виявлено, що особливості прояву самооцінки розрізняються по деяких критеріях у дітей із заниженою, адекватної і високою самооцінкою. 
До основних відмінних рис прояву самооцінки за результатами емпіричного дослідження нами було вирішено віднести: прийняття ініціативи у грі, прийняття пропозицій від інших дітей ігрового характеру, самостійний вибір ролей, характер виконання ролей у грі (головні, другорядні), використання критики по відношенню до інших дітей , їх виправлення, частота конфліктності дітей і реакції на виправлення їх дій з боку оточуючих людей (негативно реагує, спокійно реагує). 
Таким чином, нами була підтверджена гіпотеза дослідження, про те, що існує певна залежність між особливостями прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку та рівнем її розвитку. 
Для розвитку адекватної самооцінки у дітей старшого дошкільного віку нами були запропоновані рекомендації для педагогів і батьків. Крім цього були підібрані вправи, ігри та етюди, що сприяють підвищенню рівня самооцінки, розвитку більш адекватної самооцінки. 
Враховуючи отримані емпіричні дані можна проводити заняття з дітьми старшого дошкільного віку з підвищення самооцінки у більшості дітей. 

Література 
1. Аверін В.А. Психологія дітей і підлітків. - М., 1998. 
2. Ананьєв Б. Г. До постановки проблеми розвитку дитячого самосвідомості. / / Избр. психол. праці. - М., 1980. 
3. Анастазі Б.Г. Психологічне тестування. - М., 1982. - Кн. 1. 
4. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. - М., 1999. 
5. Біланівське О.В. Діагностика та корекція самосвідомості дошкільників. - Мінськ, 2004. 
6. Белобрикіна О.А. Вплив соціального оточення на розвиток самооцінки старших дошкільників віку / О.А. Белобрикіна / / Питання психології. - 2001. - № 4. - С. 31 - 38. 
7. Бернс Р. Розвиток Я-концепції і виховання. - М., 1986. 
8. Божович Л.І. Особистість і її формування в дитячому віці. - М., 1968. 
9. Болотова А.К. Розвиток самосвідомості особистості: тимчасової аспект / / Питання психології. - 2006. - № .2. - С.116 - 126. 
10. Васіна Є. М. Новий прийом і засіб розвитку самосвідомості дитини / Є. М. Васіна / / Шкільні технології. - 2006. - № 5. - С. 146 - 149. 
11. Волков Б.С. Вікова психологія. Кн.1. - М., 2005. 
12. Волков Б.С. Дитяча психологія: Логічні схеми. - М., 2002. 
13. Волков Б.С. Завдання і вправи з дитячої психології: Учеб. посіб. для студ. пед. ін-тів - М., 1991. 
14. Юнова Н.І., Гайдар К.М, Темнова Л.В. Психологічна готовність дитини до навчання в школі. - М., 2003. 
15. Гамезо М.В., Петрова Е.А., Орлова М.І. Вікова та педагогічна психологія. - М., 2004. 
16. Гіппенрейтер Ю.Б. Введення в практичну психологію. - М., 1988. 
17. Головін С.Ю. Словник практичного психолога. - М., 1998. 
18. Денисова Р. Рефлексія як механізм особистісного розвитку / Р. Денисова / / Дошкільне виховання. - 2007. - № 4. - С. 10 - 13. 
19. Діагностика готовності до школи дітей шестирічного віку. - Астрахань 2004. 
20. Захарова А. В. Психологія формування самооцінки. - Мінськ, 1993. 
21. Зимова І.А. Педагогічна психологія. - М., 2002. 
22. Калінін С.І. Комп'ютерна обробка даних для психологів. - СПб., 2002. 
23. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Діагностика та корекція психічного розвитку дошкільників. - Мінськ, 1997. 
24. Кон І.С. У пошуках себе: Особистість і її самосвідомість. - М., 1984. 
25. Кістяк Т.В. Психологічна адаптація дитини в дитячому саду: навч. посібник для студ. вищ. пед. навч. Закладів. - М., 2008. 
26. Крайг Г. Психологія розвитку. - СПб., 2002. 
27. Червона Є.В., Панфьоров В.М. Психологічний аналіз проблемних ситуацій, що виникають у роботі вихователя дитячого садка. / Є.В. Червона, В.М. Панфьоров / / Питання психології. - 1990. № 7. - С. 59 - 65. 
28. Лисина М.І. Спілкування, особистість і психіка дитини. - М., 2001. 
29. Медведєва І.Я., Шишова Т.Л. Посмішка долі. - М., 2002. 
30. Мещеряков Б.Г., Зінченко В.П. Великий психологічний словник. - М., 2000. 
31. Мухіна В.С. Вікова психологія. - М., 1999. 
32. Ніжегородцева Н.В., Шадриков В.Д. Психологічна готовність дитини до школи. - М., 2002. 
33. Олпорт Г.В. Особистість у психології. - СПб., 1998. 
34. Панфілова М.А. Ігротерапія спілкування. М., 2000. 
35. Практикум з вікової психології: навчальний посібник / За ред. Л.А. Головей, Є.Ф. Рибалко. - СПб., 2002. 
36. Практикум з вікової та педагогічної психології: навчальний посібник / під ред. А.І. Щербакова. - М., 1987. 
37. Прима О.В., Філіппова Л.В., Кольцова І.М. Розвиток соціальної впевненості у дошкільнят. - М., 2003. 
38. Психологія дитинства: практикум: тести, методики для психологів, педагогів, батьків / під ред. А.А. Реана. - СПб., 2004. 
39. Реан А.А. Психологія і педагогіка: Учеб. посіб. для вузів. - СПб., 2004. 
40. Психологія людини від народження до смерті: дитинство, дитинство, юність, дорослість, старість: повний курс психології розвитку / За ред. А.А. Реана. - СПб., 2005. 
41.Рогов Є. І. Настільна книга практичного психолога в освіті: Навчальний посібник. - М., 1996. 
42. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. - СПб., 1999. 
43. Рузская А.Г., Абрамова Л.М. Як ставитися до скарг дошкільнят у дитячому садку / О.Г. Рузская, Л.М. Абрамова / / Питання психології. - 1983. № 4. - С. 96 - 103. 
44. Сидоров К.Р. Самооцінка в психології / К.Р. Сидоров / / Світ психології. - 2006. - № 2. - С. 224 - 234. 
45. Столін В.В. Самосвідомість особистості. - М., 1983. 
46. Уманець Л.І. Від самооцінки в грі - до пізнання себе. / Л.І. Уманець / / Дошкільне виховання. - 1983. - № 4. С. 20 - 21. 
47. Уманець Л.І. Роль самооцінки в ігрових відносинах дошкільнят / Л.І. Уманець / / Питання психології. - 1986. - № 11. - С. 61 - 67. 
48. Урунтаева Г.А. Діагностика психологічних особливостей дошкільника: Практикум. - М., 1999. 
49. Урунтаева Г.А. Практикум з дошкільної психології: Учеб. посіб. - М., 1998. 
50. Урунтаева Г.А. Дошкільна психологія: Учеб. посіб. для студ. середовищ. пед. навч. заведи. - М., 2001. 
51. Фігдор Г. Дитячий садок з точки зору психоаналізу / Фігдор Г. / / Дошкільне виховання. - 2006. - № 12. 
52. Хухлаєва О.В. Маленькі ігри у велике щастя. - М., 2001. 
53. Хьелл Ларі А., Зіглер Д. Теорія особистості. - СПб., 2001. 
54. Чеснокова І.І. Проблема самосвідомості в психології. - М., 1977. 
55. Якобсон С.Г., Морєва Г.І. Адекватна самооцінка як умова морального виховання дошкільників. / С.Г. Якобсон, Г.І. Морєва / / Питання психології. - 1983. - № 8. С. 55 - 61. 


Додаток 1 
Таблиця 1. Дані за методикою «Драбинка» Щур В.Г. 

№ п / п 

Ім'я 

Хороший В.

Розум В. 

Здоров'я В. 

Краса В. 

Доброта В. 

Щастя В. 

Сміливість В. 

Сила В. 

Намагання В. 

Хороший Р. 

Розум Р. 

Здоров'я Р. 

Краса Р. 

Доброта Р. 

Щастя Р. 

Сміливість Р. 

Сила Р. 

Намагання Р. 

Хороший Д. 

Розум Д. 

Здоров'я Д. 

Краса Д. 

Доброта Д. 

Щастя Д. 

Сміливість Д. 

Сила Д. 

Намагання Д. 

1 

Міша А. 

2 

2 

1 

3 

3 

3 

2 

1 

1 

1 

1 

5 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

5 

2 

2 

2 

2 

2 

3 

2 

2 

2 

Катя А. 

2 

2 

2 

1 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

3 

1 

2 

3 

2 

3 

2 

2 

2 

2 

1 

2 

2 

2 

2 

2 

3 

Женя В. 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

2 

1 

2 

1 

2 

1 

1 

2 

4 

Вова В. 

1 

3 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

1 

2 

1 

3 

1 

1 

2 

1 

1 

1 

3 

3 

5 

2 

1 

1 

1 

2 

2 

5 

Ліза Г. 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

6 

Юля І. 

2 

1 

1 

2 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

2 

3 

2 

3 

2 

2 

5 

5 

3 

5 

3 

6 

7 

Лєра К. 

1 

1 

7 

1 

1 

1 

1 

6 

3 

2 

2 

5 

1 

1 

1 

1 

6 

1 

2 

3 

1 

2 

2 

2 

5 

6 

2 

8 

Максим К. 

1 

1 

2 

1 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

2 

1 

3 

1 

2 

2 

1 

2 

1 

2 

2 

1 

2 

1 

9 

Ліза К. 

1 

1 

6 

1 

1 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

5 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

10 

Сашко М. 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

11 

Юля П. 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

2 

1 

2 

2 

2 

1 

1 

2 

1 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

12 

Надя С. 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

2 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

1 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

13 

Віталій Х. 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

3 

3 

1 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

6 

3 

2 

3 

3 

2 

1 

3 

6 

14 

Віка К. 

1 

2 

1 

2 

2 

2 

5 

2 

1 

1 

2 

2 

1 

2 

2 

5 

2 

2 

2 

1 

2 

2 

1 

1 

6 

1 

1 

15 

Захра Х. 

2 

1 

1 

2 

1 

2 

2 

2 

1 

2 

1 

2 

1 

2 

1 

1 

2 

1 

2 

2 

5 

1 

1 

2 

1 

2 

2 

16 

Лєра Р. 

2 

2 

2 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

2 

2 

2 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

2 

2 

2 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

17 

Ліза Р. 

5 

1 

5 

1 

2 

2 

1 

1 

1 

2 

1 

1 

1 

2 

1 

5 

1 

1 

2 

2 

2 

2 

1 

1 

5 

5 

2 

18 

Олена А. 

1 

2 

1 

2 

2 

1 

2 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

1 

1 

2 

1 

2 

1 

1 

1 

2 

2 

2 

19 

Маша А. 

2 

2 

2 

1 

2 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

5 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

5 

1 

1 

20 

Аня Б. 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

21 

Слава Г. 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

2 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

22 

Лія Д. 

2 

1 

1 

1 

1 

2 

2 

2 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

2 

2 

2 

1 

1 

2 

2 

2 

2 

1 

1 

2 

2 

23 

Христина Ж. 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

24 

Ашот К. 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

25 

Діляра К. 

1 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

1 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

26 

Саша О. 

1 

1 

2 

1 

2 

1 

5 

2 

1 

1 

1 

2 

1 

2 

1 

5 

2 

1 

5 

2 

1 

2 

1 

2 

1 

1 

2 

27 

Ваня П. 

2 

2 

1 

1 

1 

2 

5 

2 

1 

2 

2 

1 

1 

1 

2 

5 

2 

1 

1 

2 

1 

2 

2 

2 

5 

2 

1 

28 

Діма Т. 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

2 

29 

Рубін Т. 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

2 

1 

2 

2 

2 

2 

2 

1 

30 

Рома Ш. 

2 

2 

2 

1 

1 

2 

1 

1 

1 

2 

2 

2 

1 

1 

2 

1 

1 

1 

3 

1 

1 

2 

2 

2 

1 

1 

2 

31 

Ярослав Ц. 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

32 

Настя Ш. 

1 

2 

1 

1 

2 

2 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

1 

2 

2 

1 

1 

1 

2 

1 

2 

2 

1 

1 

2 

1 

2 

33 

Сніжана О.

1 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

1 


Додаток 2 
Таблиця 2. Ранговая кореляція за Спирмену за методикою «Драбинка» В.Г. Щур. 

№ п / п 

Змінні 

Коефіцієнт кореляції RS 

Рівень значимості p-level 

1 

Хороший В. хороший Р. 

0,413 

0,017 

2 

Розум В. і розум Р. 

0,313 

0,076 

3 

Здоров'я В. та здоров'я Р. 

0,446 

0,0061 

4 

Здоров'я Д. Здоров'я Р. 

0,369 

0,034 

5 

Краса В. та краса Р. 

0,534 

0,0013 

6 

Доброта В. і доброта Р. 

0,453 

0,00802 

7 

Щастя В. і щастя Р. 

0,464 

0,0065 

8 

Сила В. і сила Р. 

0,4708 

0,0056 

9 

Сила Д. і сила Р. 

0,482 

0,0044 

10 

Сміливість В. та сміливість Р. 

0,896 

0,000 

11 

Сміливість В. та сміливість Д. 

0,3040 

0,0853 

12 

Сміливість Д. і сміливість Р. 

0,419 

0,0015 

13 

Намагання В. і старання Р. 

0,4325 

0,0119 

14 

Намагання В. і старання Д. 

0,3671 

0,0355 

Примітка: Р. - дитина; В. - дорослий, батьки; Д. - діти, одногрупники. 

Додаток 3 

Таблиця 3. Висловлювання піддослідних за змінної «хороший» за методикою «Драбинка» В.Г. Щур. 

Ім'я дитини 

Висловлювання дітей 

Дитина про самого себе 

На думку дорослого (батько) 

На думку дітей (однолітки) 

Міша А. 

Захотілося, я хороший ... 

Не знаю, мене люблять батьки. 

Іноді я балуюсь. 

Катя А. 

Іноді хороша, іноді погана. 

Роблю добрі справи. 

Допомагаю іншим. 

Женя В. 

Добре, це щось роблю. 

Я такий розумний, все роблю. 

Думаю, що всі так вважають. 

Вова В. 

Буває, що щось не виходить. 

Іноді мене хвалять. 

Вважають звичайним хлопчиком. 

Ліза Г. 

Я хороша. 

Допомагаю батькам. 

У дитячому садку не зловживаю. 

Юля І. 

Я дуже хороша. 

Мамі допомагаю, добре роблю. 

Іноді мене лають, ображають. 

Лєра К. 

Добре себе веду, дорослим допомагаю. 

Будинки себе добре веду, але можу іноді тата ненавмисно ображати. 

Добре відповідаю на заняттях, допомагаю всім. 

Максим К. 

Я хочу бути хорошим, і я хороший - веду себе добре. 

Добре себе веду. 

Іноді веду себе погано, можу не спати. 

Ліза К. 

Я маму не ображаю. 

Я спокійна і гарна. 

Я ділюся, вчора вафлі дала. 

Сашко М. 

Займаюся будинку, на всі питання відповідаю. 

Мене люблять таким, яким я є. 

Допомагаю дітям, якщо їм потрібна допомога. 

Юля П. 

Мене мама хвалить, я їй будинку допомагаю. 

Іноді я вдома прибирати. 

Всі помітили, що на заняттях я добре займалася. 

Надя С. 

Будинки слухаюсь маму і тата. 

Допомагаю мамі прати, витирати пил. 

Допомагаю хлопцям забиратися. 

Віталій Х. 

Іноді буваю добрим, іноді мене лають. 

Мама рідко мене лає. 

Я в дитячому саду погано себе веду. 

Віка К. 

Займаюся у дитячому саду добре. 

Вдома батькам допомагаю. 

У дитячому саду їм добре. 

Захра Х. 

Мамі допомагаю ночівля стелити. 

Чашки будинку мою. 

Допомагаю іграшки прибирати в садку. 

Лєра Р. 

Вмію читати і писати. 

З мамою книжки читаємо. 

Добре в дитячому саду займаюся. 

Ліза Р. 

Нікого не обманюю. 

Іноді зловживаю, і у мами поганий настрій стає. 

Добре веду себе в дитячому саду. 

Олена А. 

Себе вдома добре веду, прибирати за сестрою, якщо вона забула забратися. 

Допомагаю мамі пиріжки піч. 

Буває, що кричу на кого-небудь, якщо він себе погано веде. 

Маша А. 

Завжди хороші оцінки ставлять. 

Мама іноді лається. 

Я намагаюся всьому допомагати. 

Аня Б. 

Мамі допомагаю забиратися, пил протираю. 

Я навчилася шити добре. 

Допомагаю забиратися. 

Слава Г. 

Я веселий, хороший і добрий. 

Я з мамою добрий. 

Я завжди добрий і веселий з усіма. 

Лія Д. 

Мамі допомагаю посуд мити. 

Іноді слухаюсь, а іноді ні.

На заняттях добре займаюся. 

Христина Ж. 

Я найрозумніша. 

Ем акуратно, тільки рідко щось роняю. 

Займаюся добре. 

Ашот К. 

Вмиваюся вранці. 

Мамі на день народження квіти подарував. 

Іноді хулігану. 

Діляра К.

Папі допомагаю забиратися. 

Мию посуд будинку. 

Роблю щось корисне і гарне, якщо попросять. 

Саша О. 

Годую голубів. 

Хвалять мене, коли я сплю. 

Іноді балуюсь в садку, можу не спати. 

Ваня П. 

Малюю добре. 

Будинки не хулігану. 

Чи не б'юся в саду. 

Діма Т. 

З Дімою веселимося, сміємося. 

Допомагаю забиратися будинку. 

Допомагаю Дімі будувати. 

Рубін Т. 

Забираю за собою іграшки. 

Будинки прибирати, посуд мою. 

Допомагаю в дитячому саду забиратися. 

Рома Ш. 

Займаюся на заняттях. 

Я хороший, але іноді себе погано веду. 

Іноді б'юся. 

Ярослав Ц. 

У бабусі посуд мою. 

Чай мамі наливаю. 

Сильно не бігаю. 

Настя Ш.

Допомагаю мамі. 

Веду себе добре, але не завжди. 

Просто добре граюся з друзями. 

Сніжана О. 

Відповідаю на заняттях, мені кажуть, що я розумниця. 

Допомагаю мамі. 

Пригощаю цукерками всіх, якщо є. 


Таблиця 4. Висловлювання піддослідних за змінної «розум» за методикою «Драбинка» В.Г. Щур. 

Ім'я дитини 

Висловлювання дітей 

Дитина про самого себе 

На думку дорослого (батько) 

На думку дітей (однолітки) 

Міша А. 

Я так хочу ... 

Я добре відповідаю, іноді ... 

Знаю щось розумне, кажу. 

Катя А. 

На заняттях слухаю все. 

Займаюся добре. 

Просто розповідающось цікаве. 

Женя В. 

Я все розумію на заняттях. 

Я розумний, так вважають батьки. 

Кажуть, що я багато знаю. 

Вова В. 

На заняттях намагаюся відповідати правильно. 

Займаюся ... 

Іноді кажуть, що я звичайний хлопчик. 

Ліза Г. 

Я розумна, мамі допомагаю. 

Букви не все знаю. 

Малюю красиво, всі це знають. 

Юля І. 

Хочу бути розумною дуже. 

Я знаю багато, відповідаю на заняттях. 

Займаємося разом, бачать, що я багато знаю. 

Лєра К. 

Я ходжу до школи і відповідаю на всі питання. 

Мене люблять за те, що я оцінки хороші отримую, п'ятірки. 

Думають, що я проста дівчинка. 

Максим К. 

Я все слухаю, що каже вихователь. 

Я слухняний, слухаю, що мені говорять. 

Зі мною всі грають, всім цікаво зі мною. 

Ліза К. 

Я все приклади вирішую на заняттях. 

Я всі вправи самостійно роблю. 

Мене можуть похвалити. 

Сашко М. 

Я вдома добре займаюся. 

Я заспокоюю маму, коли їй погано. 

Інші можуть більше мене знати. 

Юля П. 

Я трохи розумна. 

Мама каже, що я в школі добре займаюся, на всі питання відповідаю. 

Хлопці бачать, що відповідаю на запитання. 

Надя С. 

Допомагаю всім. 

Мама каже, що я найкраща. 

Допомагаю хлопцям. 

Віталій Х. 

Звичайний хлопчик. 

Вважаю краще за всіх. 

Не знаю багато всього. 

Віка К. 

Зарядкою добре займаюся, знаю, що це корисно. 

Знаю, що треба добре їсти. 

Допомагаю хлопцям. 

Захра Х. 

Пишу літери добре. 

Мама бачить, що я добре займаюся. 

Я всім допомагаю. 

Лєра Р. 

Іноді забуваю літери. 

Вирішую задачі і загадки відгадую. 

Добре відповідаю на заняттях. 

Ліза Р. 

Слухаю, що мені говорять на заняттях. 

Роблю те, що задає мені мама. 

Слухаю все, що мені говорять. 

Олена А. 

Дуже добре займаюся, навіть запитувати не хочуть. 

Буває, що мама на мене сильно кричить. 

Мене все в дитячому саду хвалять. 

Маша А. 

Завжди знаю, що треба мама допомогти. 

Іноді речі за собою не прибираю. 

На заняттях отримую хороші оцінки. 

Аня Б. 

На заняттях відповідаю. 

Мене мама в школу віддала. 

Багато знаю. 

Слава Г. 

Я не дурний, дуже уважний. 

У мами нічого не прошу. 

Діти добрі, знають, що я розумний. 

Лія Д. 

Літери можу писати. 

Допомагаю мамі все робити. 

Іноді мовчу на заняттях.

Христина Ж. 

З усім справляюся. 

Не завжди роблю те, що хоче мама. 

Я з усім справляюся в дитячому саду. 

Ашот К. 

Читати вмію, все знаю. 

Уроки дома роблю. 

Скоро піду в школу. 

Діляра К.

На заняттях іноді відповідаю. 

Будинок разом з мамою займаюся. 

На «п'ятірки» займаюся, тільки один раз була «четвірка». 

Саша О. 

Мене на заняттях хвалять. 

Мама мене хвалить, як я займаюся. 

Іноді добре відповідаю, іноді ні. 

Ваня П. 

Не завжди відповідаю на запитання. 

Займаюся добре. 

Іноді можу чогось не знати. 

Діма Т. 

Рідко відповідаю. 

Можу підлогу мити будинку. 

Іноді допомагаю дітям. 

Рубін Т. 

Мозок працює завжди у мене. 

Мама дає завдання, і я їх роблю. 

Відповідаю на заняттях разом з дітьми. 

Рома Ш. 

Добре займаюся, вирішую приклади. 

Добре займаюся. 

Знаю, як малювати і розв'язувати приклади. 

Ярослав Ц. 

Ходжу сам за хлібом. 

Коли мама хворіє, доглядаю за нею. 

На заняттях відповідаю. 

Настя Ш.

Займаюся у спеціальних зошитах. 

Доглядаю за братом маленьким. 

Допомагаю хлопцям у групі. 

Сніжана О. 

У школі задають завдання, і я їх роблю. 

Мамам перевіряє завдання, і говорить, що я молодець. 

Ми займаємося разом з хлопцями. 

Таблиця 5. Висловлювання піддослідних за змінної «здоров'я» за методикою «Драбинка» В.Г. Щур. 

Ім'я дитини 

Висловлювання дітей 

Дитина про самого себе 

На думку дорослого (батько) 

На думку дітей (однолітки) 

Міша А. 

Чхаю, кашляю, не можу вилікуватися. 

Мама лікує, щоб одужав 

Іноді хворію 

Катя А. 

Вболіваю іноді. 

Чхаю, буває кашляю. 

Можу від інших заразитися. 

Женя В. 

Я завжди здоровий. 

Мама стежить, щоб я не хворів. 

Думають, що я здоровий. 

Вова В. 

Я хворію, дуже сильно кашляю. 

Знають, що я іноді хворію. 

Іноді хриплю, кашельбуває. 

Ліза Г. 

Іноді хворію. 

Батьки знають, що я хворію. 

Іноді трошки хворію. 

Юля І. 

Я так хочу, не хворію. 

Я не чхаю, здорова. 

Іноді можу заразитися. 

Лєра К. 

Я зараз хворію. 

Коли хворію, я стаю звичайною дівчинкою. Мама не любить, коли я хворію. 

Коли я сплю, я видужую, і всі думають, що я стаю здоровою. 

Максим К. 

Я не хворію, я здоровий. 

Я не хворію, це бачать мама і тато. 

Я не кашляю. 

Ліза К. 

Я іноді вболіваю. 

Коли хворію, дуже сильно голова паморочиться. 

Коли хворію, всі це бачать і розуміють. 

Сашко М. 

Я не хворію ніколи. 

Я здоровий, не хворію. 

Всі знають, що я не хворію, я здоровий. 

Юля П. 

Не хворію, але трошки чхаю. 

Мама і тато думають, що я сама здорова. 

Я чхала і деякі подумали, що я захворіла. 

Надя С. 

Під теплою водою миюся, не хворію. 

Теплу воду п'ю, вітаміниїм. 

Чи не кашляю, не хворію.

Віталій Х. 

Я ніколи не хворію. 

Мама знає, що я іноді хворію. 

Іноді я хворію. 

Віка К. 

Не хворію. 

Мама знає, що я кашляю. 

Ніхто не бачив, як я кашляю. 

Захра Х. 

Я вболіваю зараз. 

Мама лікує мене. 

Всі знають, що я хворію. 

Лєра Р. 

Голос захрип, зірвала. 

Голос захрип, і я не можу читати. 

У мене голос іншій стає, коли розмовляю - поганий. 

Ліза Р. 

Я не кашляю, можуморозиво є. 

Іноді хворію дуже сильно. 

Думають, що я не хворію.

Олена А. 

Я вже одужала, і у менеімунітет відновився. 

Я вдома майже не кашляю. 

Буває, живіт болить чи голова. 

Маша А. 

Я видужую і не хворію. 

Можу знову захворіти. 

Я зараз здорова. 

Аня Б. 

Боліла вітрянкою, зараз одужала. 

Я здорова. 

Ходжу в дитячий садок здоровою. 

Слава Г. 

Я не кашляю. 

Мама мене лікує. 

Я здоровий. 

Лія Д. 

Дуже рідко хворію. 

Іноді хворію. 

Зараз горло болить. 

Христина Ж. 

Майже не хворію. 

Мама мене лікує, а тат ліки купує. 

Зовсім не хворію вдома. 

Ашот К. 

Я не хворію. 

Сильно ніколи не хворів. 

У лікарню не ходжу. 

Діляра К.

Іноді можу хворіти. 

Іноді голова болить. 

Завжди ходжу в дитячий сад, навіть коли хворію. 

Саша О. 

Іноді хворію. 

Іноді хворію. 

Зараз я не хворію. 

Ваня П. 

Не хворію ніколи. 

Будинки не хворію. 

У дитячому садку не кашляю. 

Діма Т. 

Не хворію поки що. 

Зараз не хворію 

Іноді можу хворіти 

Рубін Т. 

Зараз не хворію 

Іноді хворію 

Чи не підхоплюю хвороба. 

Рома Ш. 

Я не хворію 

Чи не кашляю 

Сильний я і здоровий. 

Ярослав Ц. 

Не хворію 

Мам доглядає за мною 

Не заражаються від інших 

Настя Ш.

Не хворію зараз 

Я здорова 

У дитячому саду боліла 

Сніжана О. 

Один раз мене заразили, і я кашляла 

У кімнаті я тихенько кашляю, ніхто не чує 

У дитячому садку не кашляю 

Таблиця 6. Висловлювання піддослідних за змінної «краса» за методикою «Драбинка» В.Г. Щур. 

Ім'я дитини 

Висловлювання дітей 

Дитина про самого себе 

На думку дорослого (батько) 

На думку дітей (однолітки) 

Міша А. 

Ошатний, красивий, коли свято. 

Мама одягає в гарний одяг. 

Чуть-чуть не гарний. 

Катя А. 

У мене зачіска красива. 

Одяг є ошатна. 

Одягаюся ошатно. 

Женя В. 

Я сам красивий, мама мені гарний одяг купує. 

Мене дуже сильно люблять. 

У мене всі дівчатка в групі закохані. 

Вова В. 

Коли свято - я буду красивим. 

Добре веду себе, мені купують одяг гарний. 

Всі бачать, що я гарний, ошатний. 

Ліза Г. 

У мене плаття є красиве. 

Мене наряджають красиво. 

Всі бачать, які у мене вбрання. 

Юля І. 

Я дуже гарна і в мене плаття є нове ошатне. 

Мене мама дуже любить, каже, що я красива. 

Не знаю ... 

Лєра К. 

Мені нове плаття гарне купили. 

Мама і тато думають, що в садку я найкрасивіша. 

Я всім подобаюся в садку. Я просто красива, іноді найкрасивіша. 

Максим К. 

У мене є гарний костюм. 

Мама каже, що я найкрасивіший і купує мені нові костюми. 

Я на святі був найкрасивіший, всі мене бачили. 

Ліза К. 

Мама каже мені, що я дуже красива. 

Батьки вважають мене дуже красивою. 

Усі вважають, що я красива. 

Сашко М. 

У мене гарна нова одяг. 

Мама знає, що я гарний. 

Всі бачать, що я гарний. 

Юля П. 

Сама собі подобаюся і одяг у мене гарна. 

Мама вважає, що я найкрасивіша. 

Подобається, як я одягаюся. 

Надя С. 

Мама мені робить гарну зачіску. 

Мам говорить, що я красива. 

У мене дуже гарні вбрання. 

Віталій Х. 

Я сам гарний і одяг у мене гарна. 

Мам вважає мене гарним.

Одягаюся по простому. 

Віка К. 

Мама завжди мене гарно одягає. 

Мама гарний одяг купує. 

Я гарно вдягаюся. 

Захра Х. 

Кофта в мене гарна. 

Мам красиво одягає. 

Волосся в мене гарні. 

Лєра Р. 

Я розплітаю волосся, надягаю обідок і стаю красивою. 

Разом робимо зачіски. 

Бачать, які в мене гарні зачіски. 

Ліза Р. 

Дуже красива, в мене в школі всі хлопчикизакохані. 

Мам мене гарно одягає. 

У мене одяг красива. 

Олена А. 

Мене завжди мама гарно заплітає. 

Буває, іноді волосся кошлата. 

Бачать, що у мене волосся красиво заплетене. 

Маша А. 

Коли плаття є, я завжди гарна. 

Мам мене гарно наряджає. 

Всі говорять, що я красива. 

Аня Б. 

Я такою гарною народилася. 

Я не найкрасивіша. 

Є ще гарніше діти. 

Слава Г. 

Мені подарунки купують.

Мені багато чого купують. 

Хлопці бачать, які у мене іграшки. 

Лія Д. 

Я в рожевому костюмі, який мені пасує. 

Є гарний одяг. 

Іноді я вдягаю стару одяг.

Христина Ж. 

У мене є красиві кільця. 

Мама мені різні гарні речі купує. 

Приходжу в сад красива. 

Ашот К. 

Кофта в мене гарна, я ошатний. 

Костюми мені купують гарні. 

Всі бачать, що я ошатний. 

Діляра К.

У мене гарна зачіска. 

Мама мені завжди робить гарну зачіску. 

У мене гарні сережки, всім подобаються. 

Саша О. 

Кажуть, що я красива. 

Хвалять мене, коли я нічого не бруднять, березі свої речі. 

Вважають мене красивою, говорять це. 

Ваня П. 

Одягаюся я гарно. 

Тепло і красиво одягають мене. 

Бачать, що я гарно вдягаюся. 

Діма Т. 

Одяг красива. 

Одяг красива. 

Одяг красива. 

Рубін Т. 

Одягаюся красиво. 

Мамі подобається, як я одягаюся. 

Бачать, що я іноді гарно вдягаюся. 

Рома Ш. 

Гарний, коли ошатно одягаюся. 

Завжди гарно вдягаюся 

У гарному одязі ходжу 

Ярослав Ц. 

Не часто одяг бруднять 

Сильно одяг не бруднять 

Чистим ходжу 

Настя Ш.

Очі в мене гарні 

Мама мріє, щоб я була ще гарніше 

Просто подобаюся 

Сніжана О. 

Куртка красива, блищить 

Питають у мене, який одяг купити 

За мною Ярослав доглядає, каже спідницякрасива 

Таблиця 7. Висловлювання піддослідних за змінної «доброта» за методикою «Драбинка» В.Г. Щур. 

Ім'я дитини 

Висловлювання дітей 

Дитина про самого себе 

На думку дорослого (батько) 

На думку дітей (однолітки) 

Міша А. 

Даю іграшки дітям, коли не злять мене. 

Мамі допомагаю. 

Я з ними ділюся. 

Катя А. 

Ділюся іноді з ким-небудь. 

Допомагаю батькам. 

Іграшки даю пограти. 

Женя В. 

Мені мама довіряє. 

Мене люблять дуже сильно. 

Допомагаю, якщо треба. 

Вова В. 

Дітям даю іграшки. 

Іноді не зловживаю будинку, а буває, лають. 

Допомагаю, якщо треба, ділюся. 

Ліза Г. 

Даю іграшки дітям, граюся з ними. 

Допомагаю, відповідаю на дзвінки телефону. 

Я не зла, ділюся з дітьми.

Юля І. 

Мені всі кажуть, що я добра. 

Допомагаю мамі і татові. 

Іноді на мене ображаються, лають. 

Лєра К. 

Ніколи не відмовляю, даю всім іграшки. 

Я не завжди допомагаю батькам. 

Я приношу іграшки і всім даю. 

Максим К. 

Дружу з хорошими дітьми, якщо говорять не дружити з кимось, то я не дружу з ними. 

Дружу з усіма. 

Всі бачать, що я дуже дружній. 

Ліза К. 

Коли мене просять, я даю гратися. 

Мама каже, що я дуже хороша. 

Даю дивитися мої іграшки, книжки. 

Сашко М. 

Я приносив до групи мозаїку, ділився з хлопцями. 

Читаю мамі по складах. 

Я ділюся з усіма. 

Юля П. 

Подружки трохи краще за мене. 

Забирають іноді будинки.

Допомагаю подружкам прибирати іграшки. 

Надя С. 

Питаю завжди дозвіл у батьків. 

Я літери пишу красиво. 

Допомагаю дітям,іграшками ділюся. 

Віталій Х. 

Іноді буваю хорошим. 

Допомагаю батькам. 

Ділюся іноді. 

Віка К. 

Подарунки дарую, іграшки даю погратися. 

Підлоги мою будинку. 

Допомагаю хлопцям забиратися. 

Захра Х. 

Допомагаю мамі і татові. 

Пишу красиво в зошити. 

Допомагаю дітям. 

Лєра Р. 

Іноді забуваю вітатися. 

Іноді погано веду себе. 

Можу балуватися іноді. 

Ліза Р. 

Всіх цукерками пригощаю. 

Завжди мамі щось даю. 

Пригощаю завжди. 

Олена А. 

Доводиться сестрі давати іграшки. 

Буває, сестра розкидає іграшки, а мені доводиться прибирати. 

Весь час добра, роздаю всім цукерки. 

Маша А. 

Всі діти зі мною грають. 

Кажуть, що я розумниця. 

Допомагаю іншим, пригощаю їх. 

Аня Б. 

Я смілива. 

Можу з братом битися. 

Іноді б'юся з дітьми. 

Слава Г. 

Добре їм і набираюся сил. 

Добре їм. 

Я зростаю, стаю сильнішим. 

Лія Д. 

Допомагаю мама скрізь. 

Мама бачить, що я добра.

Я ділюся з усіма. 

Христина Ж. 

Даю цукерки, іноді. 

Допомагаю мамі. 

Пригощаю хлопців. 

Ашот К. 

Іграшки братові даю. 

Якби у мене були квіти, я б подарував їх мамі. 

Якщо б у мене був друг, я б дав йому машинку пограти. 

Діляра К.

Добрі слова кажу. 

Допомагаю мамі і татові. 

Коли у когось день народження, я вітаю, бажаю доброго. 

Саша О. 

Приношу щось з дому, коли всі просять, а я іноді даю. 

Іноді балуюсь, не слухаюсь. 

Пригощаю всіх хлопців. 

Ваня П. 

Допомагаю дітям добудувати. 

Подаю мамі чоботи, допомагаю, коли вона одягається. 

Я допомагаю щось добудовувати, збираю деталі. 

Діма Т. 

Заспокоюю інших дітей 

Заспокоюю маму 

Приношу що-небудь у садок 

Рубін Т. 

Іноді захищаю дітей 

Вимикаю плиту за маму. 

Можу кого-небудь захистити. 

Рома Ш. 

З усіма ділюся 

Не сварюся, але іноді буваю злим і не ділюся. 

Чи не б'юся з дітьми 

Ярослав Ц. 

Не кричу на маму 

Приношу мамі пити 

Допомагаю хлопцям 

Настя Ш.

Ділюся цукерками 

Допомагаю забиратися 

Ділюся з усіма 

Сніжана О. 

Приношу цукерки і ділюся 

Відповідаю на мамині питання 

Всіх пригощаю 

Таблиця 8. Висловлювання піддослідних за змінної «щастя» за методикою «Драбинка» В.Г. Щур. 

http://ua-referat.com/%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%8F%D0%B2%D1%83_%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B8_%D1%83_%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B4%D0%BE%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВИ САМООЦІНКИ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ