Патентування окремих видів підприємницької діяльності: призначення, зміст і правове регулювання

PAGE \* MERGEFORMAT 2

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Юридичний факультет

Кафедра АГПФЕБ

Рязанець Юлія Валеріївна

Курсова робота

з дисципліни господарське право на тему:

Патентування окремих видів підприємницької діяльності: призначення, зміст і правове регулювання.

IV курс, група Ю-05

Перевірила:

канд. юр. наук Шапіро В. С.

Робота подана Робота допущена Робота захищена з

на кафедру: до захисту: оцінкою____________

« »_____2014р. ______________ « »________2014р.

Науковий керівник Голова комісії

« »________2014р. _______________________

П.І.Б.

Члени комісії

______________________

П.І.Б

______________________

П.І.Б

______________________

П.І.Б

Суми 2014

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Поняття та призначення патентування підприємницької діяльності………………………………………………………………………..... 5
1.1. Правова природа патентування та його відмежування від ліцензування.. 5
1.2. Суб’єкти та об’єкти патентування підприємницької діяльності………..8

РОЗДІЛ 2. Зміст та правове регулювання патентування підприємницької діяльності…………………………………………………………………………13

2.1. Визначення і зміст торгового патенту……………………………………..13

2.2. Умови придбання та порядок видачі торгового патенту на здійснення торговельної діяльності ………………………………………………..………16

РОЗДІЛ 3. Правове регулювання використання торгового патенту……..…19

3.1. Порядок використання торгового патенту………………………………19

3.2. Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення патентних правовідносин у сфері господарської діяльності …………..……21

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..…….26
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...……28

ВСТУП

Актуальність. Закріплення у статті 42 Конституції України права кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом [10, с. 22], встановлює можливість людини і громадянина користуватися цим правом. Але недостатньо мати лише право для того, щоб досягти мети, задля якої воно існує. Для цього необхідна його реалізація, перетворення юридично визначеної та закріпленої міри можливої поведінки в реальну дійсність.

Запровадження в Україні презумптивного оподаткування зумовлено ухиленням від оподаткування окремих суб’єктів підприємницької діяльності шляхом приховування доходів, а також труднощами у здійсненні контролю за такими доходами. Зокрема, це доходи від провадження торговельної діяльності, під час якої розрахунки між продавцем i покупцем здійснюються готівкою, від надання побутових послуг та послуг грального бізнесу, а також від здійснення торгівлі іноземною валютою. Одним із видів презумптивного оподаткування є придбання торгового патенту, передбачене Податковим кодексом України. І як один із засобів державного регулювання, патентування деяких видів підприємницької діяльності потребує детального вивчення, так як тенденція малого бізнесу, пов’язана з отриманням торгових патентів, значно зростає.

Стан наукової розробки. У спеціальній юридичній літературі окремі аспекти організації та діяльності органів податкової служби як елемента системи органів виконавчої влади розглядались у роботах: Бідняка О., Сагайдак Ю., Гайворонського В.М. і Жушмана В.П, Васильєвої А.С., Щербина В.С., Сегеди С., Татаревського О., Сафронової О. М., Яворської Л. М., Селезень С. В., Скібіцький О. М. та інші.

Об’єкт являє собою сукупність правовідносин що виникають в процесі отримання, використання, сплати збору за використання торгових патентів згідно з чинним законодавством.

Предметом є безпосередньо правові норми відповідних нормативних актів, що регулюють патентування, як засіб державного регулювання підприємницької діяльності.

Метою курсової роботи є з’ясування призначення, змісту та основних правових норм що регулюють патентування деяких видів підприємницької діяльності.

Для реалізації цієї мети роботи були сформульовані такі конкретні завдання:

1) охарактеризувати поняття та призначення патентування деяких видів підприємницької діяльності;

2) визначити що являє собою торговий патент, умови та порядок його придбання;

3) розглянути порядок використання торгового патенту згідно з чинним законодавством;

4) з’ясувати відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення патентних правовідносин у сфері господарської діяльності.

Зважаючи на мету та поставлені завдання курсової роботи застосовувались наступні методи:

системного аналізу( дозволив визначити поняття патентування деяких видів підприємницької діяльності );
порівняння(дав можливість визначити чим відрізняється патентування від ліцензування);
логіко-нормативний (використовувався для конкретно-нормативного визначення умов та порядку отримання та використання торгового патенту);
логіко-юридичний (використовувався при встановленні відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності за порушення патентних правовідносин);

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, в кожному з яких по два підрозділи, висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. Поняття та призначення патентування підприємницької діяльності
1.1. Правова природа патентування та його відмежування від ліцензування

У статті 42 Конституції України чітко встановлено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. При реалізації даного права для суб’єктів підприємницької діяльності держава встановила певні правила та межі, зокрема це оподаткування.

Запровадження в Україні презумптивного (передбачає встановлення для підприємців фіксованих податків, що сплачуються певною сумою, незалежно від реально отриманих доходів)[19, с. 152] оподаткування зумовлено ухиленням від оподаткування окремих суб’єктів підприємницької діяльності шляхом приховування доходів, а також труднощами у здійсненні контролю за такими доходами. Зокрема, це доходи від провадження торговельної діяльності, під час якої розрахунки між продавцем i покупцем здійснюються готівкою, від надання побутових послуг та послуг грального бізнесу, а також від здійснення торгівлі іноземною валютою. Одним із видів презумптивного оподаткування є придбання торгового патенту, передбачене Податковим кодексом України.

У юридичній науковій літературі під реалізацією права в узагальненому вигляді розуміють здійснення можливостей, що надаються законом власнику суб’єктивного права. Реалізувати право означає реально скористатися тією юридичною свободою, що гарантована суб’єкту державою [2, с.101]. Але не слід забувати, що відбувається реалізація права відповідно до вимог закону, й тому шляхом встановлених на законодавчому рівні способів, при дотриманні відповідних умов його реалізації.

Основною та обов’язковою умовою реалізації права на підприємницьку діяльність треба вважати легалізацію підприємницької діяльності суб’єкта. Легалізацію діяльності підприємців відносять до адміністративних заходів, оскільки вона полягає у державній реєстрації, видачі ліцензій, отриманні патентів, сертифікації, стандартизації тощо, тобто у процедурах, які встановлені нормативно, є обов’язковими для підприємця та реалізуються через діяльність державних органів. У правовому аспекті «легалізацію суб’єктів підприємництва» слід розглядати як підтвердження державою законності участі суб’єктів у відносинах у сфері підприємництва [17, с. 87].

Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів [21, с. 24-25].

Хоч ліцензування та патентування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, та ці поняття відрізняються між собою, та мають різну правову природу.

Відповідно до ст. 14 Господарського кодексу України ліцензування визначається як засіб державного регулювання у сфері господарювання, який спрямований на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів[3]. У ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензування визначається як видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ і ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень у сфері ліцензування[16]. Відповідно до цих нормативно-правових актів ліцензія визначається як документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання на провадження певного виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов[3].

В свою чергу, патентування — це умова здійснення деяких видів підприємницької діяльності, зазначених у Податковому кодексі України, що означає необхідність одержання торгового патенту у встановленому законодавством порядку. А торговий патент, відповідно до ст. 14 Господарського кодексу України являє собою державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановленого строку. Спеціальний торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до закону. Порядок патентування певних видів підприємницької діяльності встановлюється законом.

Отже, дослідивши наведенні поняття можна легко знайти і зрозуміти ряд відмінностей, а саме:

1) Торговий патент дає право на провадження певного виду діяльності, визначеного законом, а ліцензія дає право ліцензіату на провадження діяльності, яка підлягає обмеженню згідно з законодавством.

2) Торговий патент дає право на особливий порядок оподаткування, а ліцензія видається ліцензіату за умови відповідності і дотримання певних критеріїв та правил (ліцензійних умов).

3) Торговий патент видається податковим органом, а ліцензія видається органами виконавчої влади.

4) Плата за видачу ліцензії зараховується до валових витрат, тоді як на на розмір патенту зменшується об’єкт оподаткування.

5) Внаслідок отримання ліцензії над ліцензіатом встановлюється по суті додатковий контроль з боку відповідного державного органу - органу ліцензування та/або спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування
3) За роботу без ліцензії (якщо вид діяльності ліцензується) передбачається як адміністративна, так і кримінальна відповідальність.

Отже, з цього випливає, що патентування деяких видів підприємницької діяльності є окремим засобом державного регулювання політики в господарській діяльності.

1.2. Суб’єкти та об’єкти патентування підприємницької діяльності

Поняття суб’єкта господарювання визначено у статті 55 Господарського кодексу України, на підставі якої суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством [3].

Суб’єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені згідно з Цивільним кодексом України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Господарські організації як суб’єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління та права оперативно-господарського використання майна відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

На думку вітчизняних вчених Жука Л. А., Жука І. Л., Неживець О. М. суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи. Це підтверджується і визначається цивільним законодавством Господарським Кодексом.

Також вони зазначають, що суб'єкти господарювання - відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна, без статусу юридичної особи.

Не допускаються до заняття підприємницькою діяльністю такі категорії громадян: військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, нотаріату, а також органів державної влади і управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств [6, c. 51-54].

Суб’єктами патентування деяких видів підприємницької діяльності згідно з чинним Податковим кодексом є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому законом порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей)[13].

Вище згадані види підприємницької діяльності і є об’єктами патентування. Іншими словами об’єктом патентування є певний вид підприємницької діяльності для заняття якого потрібно отримати торговий патент, у порядку та на умовах передбачених законодавством. Але є чітко визначений законом перелік суб’єктів господарювання, діяльність яких не підлягає патентуванню, і вони не сплачують збір за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг. Такими суб’єктами є:

а) аптеки, що перебувають у державній та комунальній власності;

б) розташовані у селах, селищах і містах районного значення підприємства та організації споживчої кооперації та торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання;

в) фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;

г) фізичні особи - підприємці, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;

ґ) фізичні особи - підприємці, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

д) суб'єкти господарювання, утворені громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно із законодавством та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах "Українське товариство сліпих", "Українське товариство глухих", а також фізичними особами - інвалідами, зареєстрованими відповідно до закону як підприємці;

е) суб'єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених із домішками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; свійська птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорм для продажу населенню;

є) суб'єкти господарювання, що реалізують продукцію власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ними у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення, що належать такому суб'єкту;

ж) суб'єкти господарювання, які провадять діяльність із закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки);

з) підприємства, установи та організації, які провадять діяльність у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство), у тому числі навчальних закладах, із обслуговування виключно працівників таких підприємств, установ та організацій, а також учнів і студентів у навчальних закладах;

и) фельдшерські, фельдшерсько-акушерські пункти, сільські дільничні лікарні, амбулаторії, амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, що розташовані в сільській місцевості, за умови, що у сільській місцевості відсутні аптеки або структурні підрозділи аптек, роздрібна торгівля лікарськими засобами здійснюється працівниками таких пунктів, лікарень, амбулаторій, які мають медичну освіту, та виключно за переліком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, а також на підставі договорів, укладених із ліцензіатом, що має ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами. Не є платниками збору за провадження діяльності у сфері розваг суб'єкти господарювання, які провадять комп'ютерні та відеоігри[13].

Слід також зазначити, що існування різних видів патентів обумовлює відповідно різні об’єкти патентування. Перелічені вище види підприємницької діяльності потребують отримання саме торгового патенту.

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів (незалежно від країни їх походження): а) товари повсякденного вжитку, продукти харчування, вироби медичного призначення для індивідуального користування, технічні та інші засоби реабілітації через торговельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів; б) товарів військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військових частин і військових навчальних закладів; в) насіння та посадкового матеріалу овочевих, баштанних, кормових та квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі;г) сірників; ґ) термометрів та індивідуальних діагностичних приладів.

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів вітчизняного виробництва: а) поштові марки, листівки, вітальні листівки і конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара, виготовлена з дерева, паперу та картону, яка використовується для поштових відправлень підприємствами, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв'язку, і фурнітура до них; б) товари народних промислів, крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури; в) готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя), вітаміни для населення, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів із целюлози або її замінників, ветеринарні препарати, вироби медичного призначення для індивідуального користування інвалідами, технічні та інші засоби реабілітації інвалідів; г) зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, папір туалетний, мило господарське; ґ) вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню, газ скраплений у балонах, що реалізується населенню за місцем проживання для використання у житлових та/або нежитлових приміщеннях; д) проїзні квитки; е) зошити[13].

РОЗДІЛ 2. Зміст та правове регулювання патентування підприємницької діяльності

2.1. Визначення і зміст торгового патенту

Відповідно до п.14.1.250 Податкового кодексу України «торговий патент — державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору». Торговий патент придбавається платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, який відноситься до місцевих зборів[13].

Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є вищевказані види. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до закону. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

Існує декілька видів торгових патентів, це:

1) звичайний торговий патент;

2) пільговий патент;

3) короткотерміновий патент;

4) торговий патент на здійснення діяльності у сфері розваг.

Звичайний торговий патент. Строк дії патенту – 60 календарних місяців. Строк сплати збору — щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю. Ставки збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюють органи місцевого самоврядування із розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року.

Розмір ставки залежить від місцезнаходження пункту продажу та асортименту товарів.

Для торгівельної діяльності та діяльності з надання платних послуг ставка збору може становити від 0,04 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати. У Києві, обласних центрах та курортних зонах ставки збору найбільші. Далі, чим менше населений пункт,тим менше ставка збору.

За торгівлю валютними цінностями встановлена ставка збору у розмірі 1,2 мінімальної заробітної плати.

Пільговий патент. Строк дії патенту – 60 календарних місяців.

Основні види діяльності що провадяться з придбанням торгівельного патенту були зазначені вище. А також, з придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, що мають реєстраційні свідоцтва, видані в установленому порядку, а також книг, брошур, альбомів, нотних видань, буклетів, плакатів, картографічної продукції, що видаються юридичними особами — резидентами України[13].

Пільговий патент коштує 0,05 розміру мінімальної заробітної плати щорічно.

Короткотерміновий патент. Короткотерміновий торговий патент придбавається у разі проведення ярмарків, виставок-продажів та інших короткотермінових заходів, пов’язаних з демонстрацією та продажем товарів.

Строк дії — від одного до п’ятнадцяти календарних днів. Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням короткотермінового торгового патенту за один день становить 0,02 розміру мінімальної заробітної плати. Строк сплати збору — не пізніш як за один календарний день до початку провадження такої діяльності.

Торговий патент на здійснення діяльності у сфері розваг. Патент придбається для кожного окремого грального місця. Якщо окреме гральне місце має декілька незалежних гральних місць, торговий патент придбається окремо для кожного з них. Строк дії складає вісім календарних кварталів. Ставка збору за здійснення діяльності у сфері розваг на квартал становить від однієї до двох мінімальних заробітних плат за кожне окреме гральне місце. Строк сплати збору — щоквартально не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.

Місце сплати збору.

За місцезнаходженням пункту продажу товарів, або пункту надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти, пункту надання послуг у сфері розваг – для платників, які провадять торгівельну діяльність або надають платні послуги, здійснюють торгівлю валютними цінностями, здійснюють діяльність у сфері розваг.

За місцем реєстрації платників збору – для платників, які здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу.

За місцем провадження діяльності – для платників, які здійснюють торгівлю на ярмарках, виставках-продажах та інших короткотермінових заходах, пов’язаних з демонстрацією та продажем товарів[13].

Торгівельний патент повинен містити такі реквізити:

1) номер торгового патенту;

2) строк дії торгового патенту;

2) найменування володільця торгового патенту;

3)вид підприємницької діяльності;

4)назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу;
5) місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності чи місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи (місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу цього суб'єкта);
6) відомості про внесений збір за виданий торговий патент;

7) підпис та ініціали керівника органу державної податкової служби;

8) дата видачі торгового патенту.

Бланки торгових патентів є документами суворого обліку,
мають відповідний ступінь захисту та зберігаються і обліковуються
в органах державної податкової служби у порядку, встановленому для
типових форм первинного обліку бланків суворої звітності.

Торговий патент заповнюється уповноваженою на те посадовою
особою органу державної податкової служби. Торгові патенти
підписуються керівником органу державної податкової служби, а у
разі його відсутності - заступником керівника державної податкової
служби. Оформлені для видачі, а також зіпсовані бланки торгових
патентів реєструються у журналі обліку виданих торгових патентів[15].

2.2. Умови придбання та порядок видачі торгового патенту на здійснення торговельної діяльності

Відповідно до положень Податкового кодексу для провадження деяких видів підприємницької діяльності, що потребують патентування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем сплати збору заявку на придбання торгового патенту, яка повинна містити такі відомості:

а) найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) та прізвище, ім'я, по батькові суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи);

б) юридична адреса (місцезнаходження) суб'єкта господарювання, а у разі якщо патент придбається для відокремленого підрозділу, - місцезнаходження такого відокремленого підрозділу згідно з документом, що засвідчує право власності (оренди);

в) вид підприємницької діяльності, для провадження якої придбається торговий патент;

г) вид торгового патенту;

ґ) найменування документа про повну або часткову сплату збору;

д) назва та фактична адреса (місцезнаходження) пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти, грального місця, позначення "виїзна торгівля";

е) назва, дата, номер документа, що засвідчує право власності (оренди);

є) період, на який придбається торговий патент.

Також, подають оригінали або нотаріально посвідчені копії документів, на підставі яких заповнена заявка, які пред'являються суб'єктом господарювання для звірки відомостей в момент подання заявки.

Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

Відомості, наведені в поданій суб'єктом господарювання заявці, звіряються з оригіналами або нотаріально посвідченими копіями документів, на підставі яких заповнена така заявка.

Звірка відомостей, наведених в поданій суб'єктом господарювання заявці, здійснюється в момент подання такої заявки. Оригінали або нотаріально посвідчені копії документів, пред'явлені суб'єктом господарювання на звірку, у контролюючому органі не залишаються.

У разі невідповідності відомостей, наведених у поданій суб'єктом господарювання заявці, документам, на підставі яких заповнена така заявка, або невнесення до заявки усіх необхідних відомостей, контролюючий орган має право відмовити у видачі торгового патенту суб'єкту господарювання.

Документи подаються до державної податкової інспекції за місцем здійснення діяльності, що підлягає патентуванню (крім пересувної торговельної мережі). Для отримання торгового патенту для здійснення торгівлі через пересувну торговельну мережу документи подаються до державної податкової інспекції за місцем реєстрації платника податків. Документи подаються особисто фізичною особою - підприємцем або особою, уповноваженою юридичною особою

Торговий патент видається особисто фізичній особі - підприємцю або особі, уповноваженій юридичною особою, під підпис у триденний термін з дня подання заявки. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата[13].

Для провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних послуг та діяльності з торгівлі валютними цінностями для кожного відокремленого підрозділу, який не є платником податку на прибуток, торгові патенти придбаються суб'єктами господарювання за місцем реєстрації такого відокремленого підрозділу .

Проте пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу визначено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в тому випадку, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, торговий патент видається суб'єкту господарювання органом ДПС за його місцезнаходженням або місцезнаходженням його структурних (відокремлених) підрозділів. При цьому суб'єкту господарювання, що провадить торговельну діяльність, торговий патент видається за місцезнаходженням пункту продажу товарів[5].

У тексті торгового патенту підчистки і необумовлені
виправлення не допускаються. Виправлення помилок повинно бути обумовлено написом «виправлено» та підтверджено підписом відповідальної особи, яка підписала торговий патент, та печаткою органу державної податкової служби.

На підставі письмової заяви суб'єкта господарювання щодо
зміни місцезнаходження до торгового патенту вносяться відповідні
записи, завірені підписом відповідальної особи та печаткою органу
державної податкової служби. У торговому патенті відображається сума внесеного збору за виданий торговий патент на день його придбання, а щомісячне (щоквартальне) нарахування та внесення збору відображаються в автоматизованій інформаційній системі органу державної податкової
служби за місцем придбання торгового патенту[15]. У разі втрати або зіпсування торгового патенту платнику збору видається дублікат в порядку, встановленому Податковим кодексом.

РОЗДІЛ 3. Правове регулювання використання торгового патенту

3.1. Порядок використання торгового патенту

Взагалі, питання використання торгового патенту є надзвичайно важливим, так як навіть після того як торговий патент отриманий, він має правильну форму та на законних підставах сплачений збір за провадження деяких видів діяльності відповідно до податкового законодавства, можуть виникнути проблеми через те, що документ торгового патенту відсутній в місці, де згідно з законом, він повинен бути. Порядок використання та розміщення торгового патенту передбачений п. 6 ст. 267 Податкового кодексу України.

Зокрема, до оригіналу або нотаріально засвідченої копії торгового патенту повинен бути відкритий доступ для огляду. Вони можуть бути розміщені: на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля касового апарата; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, де проводяться розважальні ігри. [12, с. 367].

Для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигорання на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально засвідчені копії торгових патентів у визначених цією частиною місцях. При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатися у відповідальної особи суб'єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов'язана надавати його для огляду уповноваженим законом особам.

Торговий патент діє на території, на яку поширюються повноваження органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу, проте, торговий патент, виданий для провадження торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), діє на території України.

Передача торгового патенту іншому суб'єкту господарювання або іншому відокремленому підрозділу такого суб'єкта не дозволяється.

Якщо підприємець змінював юридичну адресу або місцезнаходження структурного підрозділу, торгової точки, пункту обміну тощо, власник торгового патенту зобов’язаний у 3-денний термін письмово повідомити про це відповідний орган податкової служби.

На підставі цієї заяви буде внесено відповідні зміни до торгового патенту, а до підприємця не застосовуватимуться штрафні санкції.

У випадку втрати торгового патенту суб’єкт підприємницької діяльності має сповістити про це як органи податкової служби, так і органи МВС.

На підставі письмової заяви до податкової служби та довідки органу МВС можна безоплатно отримати його дублікат.

Може виникнути запитання: що робити підприємцю у разі припинення діяльності, на провадження якої він придбав торговий патент? Якщо така ситуація склалася до 15 числа місяця, що передує звітному, підприємець має:

- письмово повідомити про припинення такої діяльності відповідний податковий орган;

- повернути торговий патент до податкового органу, що його видав.

Тільки після цього підприємцю повертається надміру сплачена сума вартості торгового патенту.

Як ми вже з’ясували, торговий патент дає підприємцю право на провадження наведених вище видів діяльності. Однак використання патенту має територіальні обмеження. Торговий патент є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності чи з яким погоджено місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу за місцем видачі торгового патенту цьому суб’єкту.

А торговий патент, що придбаний для провадження торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі через автомагазини, розвозки тощо, чинний на всій території України.

Після закінчення терміну дії торговий патент підлягає поверненню до органу державної податкової служби[13].

3.2. Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення патентних правовідносин у сфері господарської діяльності

Відповідальність, яка може настати у разі недотримання умов законодавства про патентування передбачена у розділі ХІІ ПКУ.

За роботу без отримання пільгового торгового патенту або з порушенням порядку його отримання та використання сплачують штраф у п’ятикратному розмірі збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності за весь період здійснення такої діяльності, але не менше п’ятикратного його розміру за рік.

Згідно з п.267.6 ст.267 Податкового Кодексу України торговий патент діє на території, на яку поширюються повноваження органу, який здійснив реєстрацію суб’єкта господарювання, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. Передача торгового патенту іншому суб’єкту господарювання або іншому відокремленому підрозділу такого суб’єкта не дозволяється. Торговий патент, виданий для провадження торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), діє на території України.

Відповідно до абзацу 4 п. 125.1 ст. 125 глави 11 розділу І ПКУ за здійснення реалізації товарів повсякденного вжитку, продукти харчування, вироби медичного призначення для індивідуального користування, технічні та інші засоби реабілітації через торговельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів; товарів військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військових частин і військових навчальних закладів; насіння та посадкового матеріалу овочевих, баштанних, кормових та квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі; сірників;термометрів та індивідуальних діагностичних приладів, незалежно від країни їх походження, та таких товарів вітчизняного виробництва: а) поштові марки, листівки, вітальні листівки і конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара, виготовлена з дерева, паперу та картону, яка використовується для поштових відправлень підприємствами, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв'язку, і фурнітура до них; б) товари народних промислів, крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури; в) готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя), вітаміни для населення, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів із целюлози або її замінників, ветеринарні препарати, вироби медичного призначення для індивідуального користування інвалідами, технічні та інші засоби реабілітації інвалідів; г) зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, папір туалетний, мило господарське; ґ) вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню, газ скраплений у балонах, що реалізується населенню за місцем проживання для використання у житлових та/або нежитлових приміщеннях; д) проїзні квитки; е) зошити, без отримання пільгового торгового патенту або з порушенням порядку його отримання та використання, передбаченого підпунктами 267.6.4 - 267.6.5 п. 267.6 ст. 267 ПКУ ( Торговий патент діє на території, на яку поширюються повноваження органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу; передача торгового патенту іншому суб'єкту господарювання або іншому відокремленому підрозділу такого суб'єкта не дозволяється; торговий патент, виданий для провадження торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), діє на території України), сплачують штраф у п’ятикратному розмірі збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності за весь період здійснення такої діяльності, але не менше п’ятикратного його розміру за рік [13].

Відповідно до п.125.1 ст. 125 глави 11 Податкового кодексу України суб’єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги:

1) за здійснення діяльності, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.4 - 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу (крім діяльності у сфері розваг), сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць;

2) за здійснення реалізації товарів, без отримання пільгового торгового патенту або з порушенням порядку його отримання та використання, сплачують штраф у п’ятикратному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше п’ятикратного його розміру за рік;

3) за здійснення торговельної діяльності без придбання короткотермінового патенту або з порушенням порядку його отримання та використання, сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь строк такої діяльності;

4) за здійснення діяльності у сфері розваг, без отримання відповідного торгового патенту або з порушенням порядку його використання, сплачують штраф у восьмикратному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше восьмикратного його розміру за один квартал.

Несплата (неперерахування) суб'єктом господарювання сум збору за здійснення торгівельної діяльності у пунктах продажу товарів; діяльності з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; торгівлю валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; діяльності у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей) в порядку та у строки, визначені Податковим кодексом, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків ставок збору, встановлених Податковим кодексом. Під несплатою (неперерахуванням) розуміється не тільки повна відсутність платежу в установлені строки, а й сплата збору не в повному обсязі, чи сплата після закінчення встановленого строку[12].

Платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підрозділу 7 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. торгові патенти, видані згідно з вимогами Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності цим Кодексом, підлягають поверненню до органів державної податкової служби за місцем їх придбання у тримісячний строк (але не пізніше закінчення строку їх дії). Суб’єкти господарювання несуть відповідальність за дотримання порядку використання торгових патентів, виданих відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", та за дотримання строку сплати за них, передбачену ПКУ.

Тому, у разі неповернення торгового патенту, строк дії якого не закінчився, виданого згідно з вимогами Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", у тримісячний термін та подальшого його використання у своїй діяльності, суб’єкт господарювання буде нести відповідальність, як за здійснення діяльності без отримання торгового патенту згідно з ст.125 глави 11 розділу II ПКУ. У разі неповернення торгового патенту, виданого згідно з вимогами Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", у тримісячний термін без подальшого його використання відповідальність до суб’єкта господарювання не передбачена.

Додатково посадові особи та громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності у разі цих порушень притягаються до адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність є засобом адміністративного впливу на порушників податкового законодавства із застосуванням адміністративно-правових норм. Підставою для адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є наявність складу адміністративного правопорушення - винної або необережної дії чи бездіяльності, що посягає на захищені законом суспільні відносини, за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність[1, с. 52]. Так відповідно санкція статті 163(2) передбачає відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів з накладанням штрафу від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян[9].

При скоєнні одного з вищенаведених порушень податкові органи зупиняють діяльність таких підприємців. Поновлення діяльності після придбання торгового патенту можливе з:

- дня сплати відповідних штрафів;

- дня придбання торгового патенту.

ВИСНОВКИ

Отже, слідуючи меті та виконуючи поставлені завдання можна зробити висновок, що відповідно до Господарського кодексу України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Одним із основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є патентування деяких видів підприємницької діяльності. Патентування певних видів господарської діяльності є засобом державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Так, у сферах, пов'язаних із торгівлею за грошові кошти (готівку, чеки, а рівно з використанням інших форм розрахунків та платіжних карток на території України), обміном готівкових валютних цінностей (у тому числі операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з платіжними картками), у сфері грального бізнесу та побутових послуг, інших сферах, визначених законом, може здійснюватися патентування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю у пунктах продажу товарів, діяльністю з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, торгівлею валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти, діяльністю у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей) повинні придбавати торгові патенти. Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановленого строку. Спеціальний торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до закону. Порядок патентування певних видів підприємницької діяльності встановлюється законом.

Існує декілька видів торгових патентів, це:

1) звичайний торговий патент;

2) пільговий патент;

3) короткотерміновий патент;

4) торговий патент на здійснення діяльності у сфері розваг.

Для отримання одного з чотирьох видів торгового патенту суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем сплати збору заявку на придбання торгового патенту. Також, подають оригінали або нотаріально посвідчені копії документів, на підставі яких заповнена заявка, які пред'являються суб'єктом господарювання для звірки відомостей в момент подання заявки.

Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

Порядок використання торгових патентів передбачений Податковим кодексом. Зокрема, до оригіналу або нотаріально засвідченої копії торгового патенту повинен бути відкритий доступ для огляду.

За порушення законодавства у сфері патентних відносин суб’єкти господарювання несуть відповідальність згідно з нормами Податкового кодексу України, також в деяких випадках можуть нести додатково ще й адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бандурка О. М., Понікаров В. Д., Попова С. М. Податкове право. Навч. Посіб/ О. М. Бандурка, В. Д. Понікаров, С. М. Попова. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 312 с.
2. Бігняк О. Поняття права на підприємницьку діяльність / Бігняк О. // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 2. - С. 99-102.

3. Господарський кодекс України: від 16. 01. 2003[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15/page

4. Єкасьова О. , Береговенко Л. Несвоєчасне внесеня плати за торговий патент[Електронний ресурс]/О. Єкасьова, Л. Береговенко// Віснтк Міністерства доходів і зборів в Україні. – 2013. – №13). – [Режим доступу]: http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/5203

5. Єкасьова О. , Береговенко Л. Торгові патенти для провадження деяких видів підприємницької діяльності[Електронний ресурс]/О. Єкасьова, Л. Береговенко// Віснтк Міністерства доходів і зборів в Україні. – 2012. – №38. – [Режим доступу]: http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/4063

6. Жук Л. А., Жук І. Л., Неживець О. М. Господарське право: Навчальний посібник // За заг. ред. д.е.н., проф. Л.А. Жука - К.: Кондор, 2003. - 400 с.

7. Завальний В. М. Торгове право [Електронний ресурс]: Курс лекцій/В. М. Завальний[Режим доступу]: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/695/11/

9. Кодекс України про адміністративні правопорушення: від 07.12 1984 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/page8

10. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96// Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. - № 30. – 141 с.

11. Мілаш В. С. Господарське право: Курс лекцій: У 2 ч. – Ч. 1/В. С. Мілаш. – Х.: Право, 2008. – 496 с. – ISBN 978-966-458-045-5

12. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. / кол. авторів [заг. редакція, М. Я Азарова]. - К. : Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України, 2010. – 2389 с.

13. Податковий кодекс України: від 02. 12 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page36

14. Про затвердження переліку платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент: Постанова КМУ від 29 грудня 2010 р. N 1258 [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1258-2010-п

15. Про затвердження форм та Порядку заповнення торгових патентів, форми Заявки на придбання торгового патенту: Наказ ДПА України від 28. 02 2011. - № 109[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0357-11

16. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01. 06. 2000[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1775-14

17. Сагайдак Ю. Сутність, роль та організаційно-правові проблеми легалізації підприємництва в Україні / Сагайдак Ю. // Підприємництво, господарство право. - 2006. - № 11. - С. 87-90.

18. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право діяльності [Електронний ресурс]:: Навчальний посібник/Н. О. Саніахметова[Режим доступу]: http://textbooks.net.ua/content/view/2883/25/

19. Селезньов В.В. Основи ринкової економіки України: Посібник/В. В. Селезньов. – К.: А.С.К.,2006. – 688 с

20. Скібіцький О. М., Скрібіцька Л. І. Організація бізнесу. Менеджмент підприємницької діяльності [Електронний ресурс]: [Текст] : навчальний посібник для студентів ВНЗ / О. М. Скібіцький, В.В., Л. І. Скібіцька [Режим доступу]: http://pidruchniki.ws/1176032042067/menedzhment/poryadok_pridbannya_torgovogo_patentu_zdiysnennya_torgovelnoyi_diyalnosti

21. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 592 с. ( c.24- 32)

Патентування окремих видів підприємницької діяльності: призначення, зміст і правове регулювання