Історія Конституції України
18. Історія Конституції України
1. Акти періоду Київської Русі. Першими правотворчими спробами в X ст. були устави і "уроки" княгині Ольги — фінансові й адмі ністративні розпорядження, спрямовані проти повсталих древлян з метою створення системи повинностей, збирання данини, центра лізації держави.
Під назвою "Руська правда" увійшов в історію юридичний збірник Ярослава Мудрого. У його основу було покладено давньо руське звичаєве право. Умовно він складався з чотирьох частин: правових норм про вбивство, тілесні ушкодження, образу, пору шення прав власності.
Про високий рівень правової думки в Київській Русі свідчили розмежування права власності й права володіння. Прагнення Яро слава Мудрого створити правничий фундамент Київської держави продовжили після 1054 року три його сини, які періодично збира лися для розв'язання найважливіших проблем внутрішньої та зов нішньої політики й ухвалення законодавчих актів.
"Розширена Правда" стала наслідком об'єднання правових норм, що набрали сили за доби Ярослава та Ярославичів, і Уставу Воло димира Мономаха з нормами зі сфер цивільного, кримінального та процесуального права. Цей Устав містив 121 статтю. Найдавніший з цих списків вміщений у Синодальній Кормчій 1282 року й збері гається в Державному Історичному музеї в Москві, а найповніший Троїцький список XIV ст. — у Російській державній бібліотеці.
2. Акти Гетьманської держави. Гетьманські статті XVII ст. — доку менти державно-правового характеру, які визначали суспільно-по літичний устрій Української держави — Гетьманщини — і порядок її васальних відносин з Росією. Це — березневі статті Б. Хмель ницького (1654 p.), Переяславські статті Ю. Хмельницького (1659 p.), Батуринські та Московські статті І. Брюховецького (1663, 1665 p.), Глухівські статті Д. Многогрішного (1669 p.), Конотопські та Пе реяславські статті І. Самойловича (1672, 1674 p.), Коломацькі статті Івана Мазепи (1687 p.), Решетилівські статті Івана Скоропадського (1709 p.), а також Гадяцький трактат (1658 р.) — угода гетьмана 1. Виговського з польсько-шляхетським урядом про унію України з Польщею і Литвою, договори зі Швецією й Туреччиною.
3. Конституція Пилипа Орлика, або "Бендерська конституція", прийнята на емігрантській Козацькій раді в м. Бендери 5 квітня 1710 р. одночасно з обранням гетьманом П. Орлика. Повна її назва — "Пакти і Конституції прав і вольностей війська Запорізького".
Декларативні положення цієї Конституції мають велике значен ня як маніфест "мазепинського" руху, програма борців за укра їнську незалежність початку XVIII ст. До основних її постулатів належать такі:
державна незалежність України;
православна віра як державна релігія;
вічність і недоторканність встановлених кордонів;
затвердження шведської протекції над Україною (фактично со
юзу двох держав);
необхідність встановлення дружніх і союзних відносин з Крим
ським ханством.
Конституція визначала нову форму існування держави — пра вову. У ній вперше зафіксовано устрій козацької держави. Вислов люючись сучасною мовою, в Україні встановлювалася парламент ська республіка, основою якої мало стати загальне виборче право, виборність усіх цивільних та військових посад і принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову.
- Акти середини XIX — початку XXст. До них належали "Начер ки Конституції Республіки" Г. Андрузького — члена Кирило-Ме-фодіївського братства, підготовлені в 1846—1847 pp., проект Кон ституції України під назвою «Проэктъ основаній устава украинска-го общества "Вольный Союзъ" — "Вільна спілка"», розроблений у 1884 р. видатним українським ученим і політичним діячем Михай лом Драгомановим, конституційний проект М. Грушевського, ви кладений у статті "Конституційне питання і українство в Росії", виданий у 1905 р. У цій статті М. Грушевський детально розробив механізм національно-територіальної децентралізації Російської імперії, обгрунтував повноваження і юридичну базу самоврядних областей, висловив пропозицію щодо формування влади автоном но-територіальних областей, розглянув питання про місцеве гро мадське самоврядування.
До цих актів доцільно зарахувати й варіант конституційного проекту М. Міхновського «Основний закон "Самостійної Украї ни"» (1905 p.), де вже не згадується Росія, а в основу покладено принцип побудови вільної, незалежної самостійної держави Украї на. Передбачалося встановлення президентської республіки з обра ним загальними виборами парламентом, який мав бути противагою владі президента. Парламенту мала належати законодавча влада, а виконавчу владу повинен був втілювати президент, обраний усім народом терміном на 6 років. У спеціальному розділі проекту про голошувалися права людини.
- Акти періоду відродження Української держави (1917—1920рр.). Зокрема, це Третій Універсал Української Центральної Ради від 7(20) листопада 1917 p., Четвертий Універсал Української Цент ральної Ради від 9(22) січня 1918р., Конституція Української На родної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) від 29 квітня 1918 р., Конституція Західноукраїнської на родної республіки (ЗУНР) "Тимчасовий основний закон про дер жавну самостійність українських земель бувшої Австро-Угорської монархії" від 13 листопада 1918 p., Закон про тимчасове верховне > правління та порядок законодавства в Українській Народній Рес публіці від 12 листопада 1920 р.
Серед цих та інших конституційно-правових актів періоду 1917—1920 pp. чільне місце, безумовно, посідає Конституція УНР, яка юридично оформила відродження державності України. Це був прогресивний на той час документ, принципові положення якого зводились до такого:
Україна є суверенною, самостійною та незалежною державою;
уся влада в УНР належить народові України;
за формою правління УНР є парламентською республікою, вер ховний орган влади якої — Всенародні збори;
за формою державного устрою УНР — унітарна держава з ши роким місцевим самоврядуванням, територіальна організація
влади в якій базується на дотриманні принципу децентралізації;
відносини людини з Українською державою будуються відпо відно до принципів ліберальної (Європейської) концепції прав людини;
• організація державної влади базується на засадах принципу роз поділу влад:
органом законодавчої влади проголошуються Всенародні збо ри, які формують інші гілки влади;
вища виконавча влада належить Раді Народних Міністрів;
- вищим органом судової влади є Генеральний Суд УНР.
6. Акти радянського періоду Української державності (1919—1990рр.). У період радянської державності в Україні було прийнято чотири конституції — 1919, 1929, 1937, 1978 р. Усі вони відповідали конкретно-історичному етапові розвитку держави, але разом з тим мали спільні риси: проголошували народовладдя і зосередження влади в радах у центрі та на місцях; закріплювали низку демокра тичних прав, скасування приватної власності й інші так звані со ціалістичні "надбання". З формально юридичних позицій ці конс титуції були демократичними, чітко сформульованими, містили соціальні гарантії, що забезпечувало їх певний авторитет у світі. Проте характерними для них були декларативність багатьох поло жень, абсолютний пріоритет держави над особистістю, закріплен ня однопартійної командно-адміністративної системи. Значно об межувала конституційні права України вимога відповідності Ос новного Закону України Конституції СРСР.
7. Акти новітнього конституційного процесу в Україні (1990— 1996рр.). Цей процес пов'язують з прийняттям Декларації про дер жавний суверенітет України 16 липня 1990 p., де утверджувалося здійснення українським народом його невіддільного права на само визначення і проголошувалися нові принципи організації публіч ної влади й правового статусу людини і громадянина.
ЕТАПИ:
А) Першим етапом цього процесу вважається період з 16 липня 1990 р. до 26 жовтня 1993 p., коли відбулися такі події:
було створено Конституційну комісію у складі 59 осіб під голову ванням тодішнього Голови Верховної Ради України Л. Кравчука;
Верховною Радою України 19 червня 1991 р. було розроблено і схвалено Концепцію нової Конституції України;
на основі Концепції Комісією було підготовлено проект Конс титуції України з датою останнього варіанта 26 жовтня 1993 р. Паралельно з цим до Конституції Української РСР вносилися
зміни й доповнення згідно з положеннями Декларації про держав ний суверенітет України від 16 липня 1990 р. і Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. Після 26 жовтня 1993 р. у зв'язку із загостренням політичної ситуації, що виявилось у про тистоянні різних гілок влади, конституційний процес фактично припинився.
Б) Другий етап цього процесу тривав з 10 листопада 1994 р. (після завершення дострокових парламентських і президентських виборів) до 8 червня 1995 р. Він характеризувався відновленням конститу ційного процесу. Верховна Рада України 10 листопада 1994 р. за твердила новий склад Конституційної Комісії, співголовами якої стали Президент України Л. Кучма і Голова Верховної Ради Украї ни О. Мороз. Завершився цей етап укладенням між Президентом України і Верховною Радою України Конституційного договору "Про основні засади організації та функціонування державної вла ди і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" від 8 червня 1995 р.
Зазначений Конституційний договір виявився феноменом у сві товій державно-правовій практиці, оскільки мав "надконституцій-ну" природу. Зокрема, у другому розділі цього Договору зазнача лося, що "до прийняття нової Конституції України положення чинної Конституції України діють лише в частині, що узгоджуєть ся з цим Конституційним договором". За будь-яких умов, як стверджує відомий вчений В. М. Шаповал, залишається дискусій ним питання щодо "надконституційності" Конституційного дого вору і щодо уповноваженості парламенту і глави держави укладати подібні акти.
В) Третій етап новітнього конституційного процесу, що тривав з 8 червня 1995 р. до 28 червня 1996 p., вирізнявся відмітними особ ливостями, вкрай рідкісними в конституційній практиці, а саме:
створенням Робочої групи з підготовки проекту нової Конс титуції України в липні 1995 р., до якої входили фахівці в га лузі конституційного права;
створенням Конституційною комісією України на засіданні 24 листопада 1995 р. Робочої групи з підготовки проекту нової Конституції України зі складу членів Конституційної комісії (фактично для доопрацювання проекту, поданого першою Ро бочою групою);
схваленням Конституційною комісією України проекту Консти туції, поданого Робочою групою, і переданням його разом із зауваженнями та пропозиціями членів Конституційної комісії на розгляд Верховної Ради України;
створенням Верховною Радою України 5 травня 1996 р. Тимча сової спеціальної комісії для доопрацювання проекту Консти туції України;
колективним обговоренням 27-28 червня 1996 р. на пленарно му засіданні Верховної Ради України (упродовж майже доби) статей проекту Конституції України і прийняттям нової Конс титуції України кваліфікованою більшістю голосів; завершальним редагуванням тексту Конституції апаратом Вер ховної Ради України і урочистим підписанням тексту Конституції України Президентом України та Головою Верховної Ради України 12 липня 1996 р.
Конституція України 1996 р. складається з преамбули, 15 розді лів, 161 статті
Історія Конституції України