Поезії із збірки Золоті мальви

Ти - єдина

(О. А. Деревській )

До тебе, мамо, звідусіль привіти

Летять з вітрами кожної пори.

Гойдають верби над Сулою віти,

Зорять з небес твої рідненькі діти, -

Ти з ними в тиші знов поговори...

Про ваші біди, як були голодні,

Горох як їли, стиглі спориші... -

Весь світ тобі вклоняється сьогодні,

Бо образ твій не тоне у безодні,

Ти, Олександро, в серці і в душі.

За подвиг твій ми дякуємо, нене,

Тобі - найкращі квіти на землі!

Вже на деревах листячко зелене,

Весна вже тче із сонця гобелени,

І образ твій я бачу уві млі...

Ось ти сидиш, а навкруг тебе - діти,

Як зорі - добрі, щирі і сні.

Тобі б весніти, жити і радіти,

Як навесні життям буяють віти,

Але ж затихли всі твої пісні...

Бо ти пішла за обрії далекі,

Така велична, горда і свята,

І щовесни із вирію лелеки

Нам сиплять сум на клени і смереки,

Й лоскоче душу пам"ять золота...

До тебе, МАМО, линем, наче грози...

Нехай твоя погладить нас рука...

Нехай жара, чи сивіють морози,

Тобі всміхнемось крізь роки і сльози,

Бо ти - єдина - мама ДЕРЕВСЬКА.

Квітень 2010 р.

Олександрі Деревській

(диптих)

В краю каштанів, де Сула-ріка,

І береги ромену-квіточок,

Жила колись на Щучки - Деревська,

І мала сорок вісім діточок.

Любила дуже, пестила, була

Для тих дітей ріднішою за всіх.

Щодня їх долі ніжно берегла,

І дарувала радість всім і сміх.

Сьогодні споглядає із альбому,

А очі сині, як тоді, в журбі...

Завжди летить лелекою додому,-

Томились руки й очі голубі...

А нам сьогодні радісно у школі,

Усе тут є: родина і любов.

Про Деревську не забуваємо ніколи,

Вона в наших серцях і знову, й знов!...

Усе іде, минає й не вертає,

І час, й дитинство. Ми вже немалі.

Та кожен рік, як травень завітає,

Нам знов про мам курличуть журавлі...

Про тих, кого сьогодні вже немає,

Хто слід лишив помітний по собі.

Хай кожен пам"ять бережно тримає,

І поминає з часом у журбі...

А я живу, радію... Я - така.

І мій вогонь ніколи не згорає...

Колись жила у місті Деревська, -

Вона й тепер у серці, не вмирає.

Неначе зерно, кинула в ріллю,

Дітей зібрала, виростила вміло...

Сьогодні я її боготворю,

Бо на вогні життя вона й згоріла...

І зерна проросли, розсіялись по світу,

Врожаєм гарним, щедрими плодами...

Й сьогодні ми чекаємо привіту

Від жінки-героїні, Деревської-мами.