Фінансова діяльність біржі та її гарантії

17

ТЕМА №9: Фінансова діяльність біржі та її гарантії

ПЛАН

1.Суть біржового клірингу

2.Історія становлення біржових кліринговиг установ

3.Особливості функціонування клірингових палат ф’ючерсних бірж

4.Маржа у ф’ючерсній торгівлі

5.Гарантійний фонд

1.Суть біржового клірингу

Кліринг - це система безготівкових розрахунків за товари, послуги, різні види цінних паперів, що базуються на заліку взаємних вимог та зобов'язань. Вперше кліринг почали використовувати між англійськими банками в середині XVIII ст. через нестачу металевих грошей та з розвитком кредитних відносин. Пізніше виникають спеціальні клірингові установи, палати, які здійснювали заліки взаємних вимог банків у Лондоні в 1775 р., Нью-Йорку - в 1852, Парижі - в 1872, Берліні - у 1853 р. У сучасних умовах кліринг набув широкого розвитку. Так лише через розрахункову палату Лондона щодня проходить майже 7,5 млн. чеків на суму понад 28 млрд. фунтів стерлінгів .

Розрахунки за укладеними угодами мають надзвичайно важливе значення в організації біржової торгівлі. Нехтування цим аспектом техніки біржової торгівлі на постсоціалістичних біржах призвело до кризи біржі як ринкового інституту в цілому. Лише ті біржі, що своєчасно подбали про запровадження розрахункових центрів або установ, вижили і сьогодні відіграють помітну роль в економіці.

В Україні цій сфері біржової діяльності донедавна не приділяли належної уваги ні вчені, ні практики. Лише після виходу розпорядження Президента України "Про заходи щодо прискореного розвитку фондового ринку України" від 19 червня 1998 р. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє проект Закону України "Про похідні цінні папери", де вперше вводиться поняття «клірингова палата», підрозділ організатора торгівлі або юридична особа, що здійснює кліринг та облік прав власності за угодами з похідними цінними паперами, укладеними під час торгів .

Однак цей законопроект не був прийнятим Верховною Радою України. Натомість 21 грудня 2001 р. у першому читанні пройшов законопроект, запропонований головою підкомітету з питань господарського законодавства Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій С.О. Москвіним. Цей законопроект має назву "Про строкові фінансові інструменти". У ньому вводиться поняття «клірингова установа» як юридична особа або підрозділ біржі, що гарантує кліринг та розрахунки за опціонами та ф'ючерсами, які допущені до торгів на біржі.

Дану проблему висвітлено в ряді статей, посібнику та монографії. Перспективам створення в Україні клірингової установи щодо операцій з ф'ючерсами та опціонами присвячена стаття С. Геворгяна . Ознайомлення з названими законопроектами та вказаною статтею показало, що і далі серед законодавців побуту є думка, що клірингова установа повинна створюватися як банківська, в той же час розрахунково-клірингова та депозитарна діяльність повинні бути винятковими.

Кліринг біржовий — це процедура розрахунків за біржовими угодами, що забезпечує фінансові гаранти їх здійснення через систему депозитних та моржевих внесків учасників біржової торгівлі.

Це означає, що в кінці кожного робочого дня інформація про всі операції на біржі уточнюється, конкретизується і порівнюється. Розрахунки, що проводяться за біржовими угодами кліринговими палатами на зарубіжних товарних ф'ючерсних біржах, є безготівковими. Це невід'ємний елемент торгівлі на ф'ючерсному ринку.

Основні функції клірингової установи такі:

- оформлення рахунків, розрахунки за завершеними операціями;

-збір і зберігання гарантійних внесків за строковими контрактами для відшкодування можливої різниці між початковою ціною і поточним котируванням;

- регулювання поставок і надання інформації про торговельні операції.

Розрахунові палати не лише гарантують перевірку сальдо (залишків) рахунків за всіма операціями до відкриття наступних торгів, але й забезпечують фінансову цілісність ринку. Діяльність клірингових палат сприяла швидкому розвиткові та ефективності ф'ючерсного ринку як сегменту фінансового ринку в цілому.

З середини і до кінця другої половини минулого століття товарні біржі були по суті ринками торговельних угод з розрахунком готівкою. Покупці і продавці зустрічалися, домовлялися про ціни і здійснювали товарні поставки.

Із зростанням обсягів торгівлі прямі торговельні операції між продавцями і покупцями ставали громіздкими і малоефективними. Один і той самий товар багаторазово купувався і перепродувався до його фактичної поставки.

Подібний складний торговельний ланцюжок операцій потребував посередників між продавцем та покупцем - брокерів. Брокери почали укладати контрактні угоди, організовувати поставки та перехід грошових коштів. Брокерські фірми здійснювали рахунки клієнтів за торговельними операціями в бухгалтерських книгах подвійного запису. Сьогодні подібний метод розрахунку називається кільцевим.

Кільцевий метод розрахунків за угодами задовольняв потреби форвардних ринків до 20-х років ХХ-го століття.

Транспортні витрати за угодами з реальним товаром допускалися згідно з вимогами контракту. Витрати за зберігання товарів на біржі до їх продажу лягали на продавця, після продажу — на покупця, якщо іншого не було передбачено у контракті.

Розрахункові палати (або центри) при біржах виросли з практики торгівлі реальним товаром. Спочатку на біржах реального товару продавець та покупець регулювали питання розрахунків та поставки, як правило, при укладанні угоди. Потім з'явився брокер, який за невеликі комісійні взяв на себе функцію організації розрахунків та поставки товарів.

Ця практика дозволила платити не одразу, а в момент поставки товару. Крім цього, з'явилась можливість перепродажу однієї і тієї ж партії товарів декілька разів. Склався так званий ринок принципалів. Він передбачав, що члени біржі, які уклали угоди в кільці за дорученням клієнтів, виконають свої зобов'язання за контрактом як безпосередні учасники угоди (принципали). За такою системою клієнти членів біржі не вносили власних коштів як фінансової гарантії виконання біржових угод. Ця система збереглася сьогодні лише на Лондонській біржі металів (LМЕ). Вона вимагала великих фінансових коштів від принципалів і була виправданою на ринку реального товару. При переважанні на ринку спекулятивних операцій, обсяг торгівлі якими, як правило, суттєво перевищує обсяги торгівлі на фізичних ринках, такий метод розрахунків може призвести до неплатоспроможності клієнтів і самих членів біржі. Такі випадки неодноразово траплялися на тій же LМЕ, особливо при торгівлі оловом. Ця торгівля була припинена у 1985-1989 рр. у зв'язку з тим, що міжнародна організація з олова не змогла розрахуватися за укладені контракти, і принципали біржі зазнали суттєвих збитків. На інших біржах її замінила система клірингових розрахунків, що вимагає внесення депозитів як фінансових гарантій усіма учасниками біржової торгівлі.

Службовці брокерських фірм (принципалів) на LМЕ здійснюють рахунки клієнтів за торговельними операціями у бухгалтерських книгах подвійного обліку - це і є кільцевий метод.

Нехай брокер отримав від клієнта (Джеймса) розпорядження купити пшеницю за ф'ючерсним контрактом. Брокер виконав розпорядження, купив пшеницю у Сміта, при цьому в розрахунковій книзі з'являється запис про те, що Джеймс купив у Сміта. Потім Джеймс, бажаючи отримати прибуток внаслідок підвищення ціни, приймає рішення компенсувати, або ліквідувати свої контракти, продаючи таку ж кількість пшениці за ф'ючерсним контрактом. Він віддає своєму брокерові відповідне розпорядження. Товар знову пропонується на ринку. Його купує Рейган, який через два дні сам продає ці контракти через брокера Бейкеру, мельникові, який вирішує прийняти товар по закінченні строку дії контракту. Брокер Бейкера організовує поставку і розрахунок між ним та першим продавцем - Смітом. Всі зобов'язання Рейгана і Джеймса анульовані рівними і оберненими ф'ючерсними операціями.

2.Історія становлення біржових клірингових установ

У чому ж суть діяльності клірингової палати? Для чого вона існує? Щоб з'ясувати це питання зробимо невеликий екскурс в історію виникнення ф'ючерсних операцій.

Укладення угод із строками поставки в майбутньому започатковані на Антверпенській біржі у ХУІ-му ст. Контракти на зерно на таких умовах укладалися з ХУІІ-го ст.

Опціонні контракти укладалися в Амстердамі. Ці контракти встановлювали ціну, за якою продавець надавав покупцеві право придбати партію товару у визначений термін в майбутньому. У цей термін покупець отримував передбачувану партію товару або відмовлявся від неї, заплативши компенсацію. У той час були поширені угоди на поставку товару морським шляхом — контракти за прибуттям.

У середині ХУШ-го століття сировина з Америки до Англії через Атлантику експортувалася з допомогою строкових контрактів. Це було особливо характерно для Чикаго, центру поставки зерна. Фермери центрально-східної частини Америки, отримавши великий урожай у серпні, доставляли зерно місцевому торговцеві, що складував товар і зберігав його впродовж зими до весни. Зимою неможливо було переправити товар у Чикаго, оскільки ріки замерзали. Торговці укладали угоди про перевезення зерна за готівку власником елеваторів до Чикаго на умовах поставки товару у визначений строк в майбутньому. Це не лише дозволяло їм забезпечити гарантовану ціну товару в майбутньому, але й за рахунок кредитів чиказьких банків розрахуватися з фермерами.

Під час громадянської війни у США за незалежність (1861-1865 рр.) комерсанти перестали гарантувати тверді ціни на зерно. їх замінили спекулянти, що були готові купувати і продавати зерно, не маючи наміру брати участь у його поставках. Для регулювання цього "паперового ринку" в 1865 р. були прийняті правила укладання строкових угод, які регулювали процедуру поставки товару, процедуру випадків невиконання зобов'язань, умови поставки, до яких належали обчислення депозиту та маржі, звідси й походить епоха ф'ючерсів.

Саме суттєва різниця між строковою угодою на реальний товар -форвардною і ф'ючерсною - зумовила запровадження клірингу.

Форвардна угода укладається на основі індивідуальної домовленості між продавцем та покупцем. Ціна на момент домовленості, як правило, не встановлюється. Ф'ючерсна угода укладається на загальних засадах з попереднім погодженням ціни, що встановилася в момент укладання угоди.

У стандартних контрактах погоджується ціна, а не якість. Ризик невиконання форвардних операцій надзвичайно великий, єдина гарантія - надійність партнера. При запровадженні депозитів і марж ф'ючерсний контракт гарантує прикриття на випадок невиконання з'обов'язань однією із сторін, саме ця гарантія виключає фактичне встановлення особи протилежної сторони угоди.

Наявність біржової зали і клірингової палати дозволяє торговцям укладати угоди протилежного характеру, купуючи та продаючи свій попередній контракт.

Клірингова палата гарантує своїм учасникам право діяльності і незалежність, виключає особисте зацікавлення, гарантує конфіденційність. Операції відбуваються в умовах, де не приймаються ніякі аргументи, окрім безпеки ринку.

У Лондоні в 1888 р. група брокерів та комерсантів створила компанію Міжнародна клірингова палата товарної біржі ЛТД за взірцем Лондонської клірингової палати ЛТД, через яку здійснювалися розрахунки на міжбанківському ринку.

Із встановленням централізованого ринку стандартних контрактів з відкритою відомою ціною виникає основна функція — функція управління, яка здійснюється через клірингові організації.

Всі ф'ючерсні ринки мають операційний простір, де угоди укладаються шляхом відкритого викрику. Як тільки угода укладена, вона реєструється, а документ відсилається до Клірингової палати, яка робить експертизу чинності угоди. Після вказаної процедури Клірингова палата повністю відповідає за виконання цієї угоди. Взаємодіючи із біржею, Клірингова палата регулярно реєструє угоди. Оформляється спеціальний бланк (Trading Slip), який підписують продавець та покупець. На наступний день після укладення угоди кожна із сторін отримує документ, що підтверджує укладену угоду.

Доступ до операційного залу, як правило, обмежений колом осіб, членів біржі. Саме вони укладають угоди від імені тисяч клієнтів, тому фактично всі деталі угод відомі лише їм. Документ, що реєструє факт укладення угоди, подається двом членам біржі, що уклали контракт, або принципалам за контрактом.

Можливість реєструвати контракти на своє ім'я через Клірингову палату дає членам палати (компаніям, фірмам, асоціаціям, що задовольняють Клірингову палату за певним переліком параметрів щодо надійності, платоспроможності, фінансової стабільності) ряд переваг, а саме:

- ризик невиконання зобов'язань зведений до мінімуму;

- член Клірингової палати (не член біржі) має право вибору оперативного брокера;

-Клірингова палата гарантує всім своїм членам нормальні умови, конфіденційність і право захисту від втрат.

Сьогодні у США клірингові розрахунки за ф'ючерсними контрактами виконують розрахункові палати бірж або самостійно клірингові корпорації.

3.Особливості функціонування клірингових палат ф’ючерсних бірж

Щоб Клірингова палата могла повністю займатися своєю діяльністю і виконувати свої обов'язки, кожен член біржі повинен діяти згідно з встановленими Правилами біржової торгівлі. Торговець, який купив місце на біржі, вважається членом біржі, проте не всі біржові члени є одночасно членами Клірингової палати.

На відміну від ф'ючерсних товарних бірж, членами яких у країнах Заходу можуть бути, як правило, фізичні особи, членами клірингових організацій стають здебільшого фірми та об'єднання, такі як міжнародні біржові брокерські компанії, підприємства переробної промисловості, незалежні комерційні фірми та фінансові установи. На деяких біржах окремі особи можуть брати участь у розрахунковій діяльності, їм дозволяється робити розрахунки за власними рахунками, але не для клієнтів чи третіх сторін.

Протягом робочого дня на біржі здійснюється велика кількість операцій. Процес порівняння у цих угодах часу поставки товару і ціни - не просте завдання. Саме його покликана виконувати Клірингова палата. Кожна клірингова палата є помічником біржі і тому вони тісно співпрацюють. Основна місія палати - виконання всіх щоденних перехресних операцій, поєднуючи угоди одного члена палати з іншими. Всі операції протягом робочого дня мають бути завершеними до початку наступного дня торгів. Палата також гарантує виконання кожного контракту. Іншими словами, вона забезпечує належну своєчасну поставку кожному покупцеві (якщо покупець бажає отримати поставку) і розрахунок за поставку продавцеві (якщо продавець бажає доставки товару). Членство у Кліринговій палаті не є примусовим, але кожний член біржі, який виконує операції від власного імені чи від імені клієнта, має реєструвати їх через члена Клірингової палати.

Член клірингової палати має відповідати жорстко встановленим фінансовим та іншим вимогам. Вони інші до різних рівнів кваліфікації членства в даній організації. Однією з кваліфікаційних вимог є розташування офісу поблизу самої Клірингової палати. Ця вимога обумовлюється терміновістю передачі нотисів поставок і щоденним збором інформації про операції. У Кліринговій палаті на документах вказуються лише імена її членів, ім'я клієнта - ніколи. Всі, хто не є членами Клірингової палати, але реєструють свої операції через її членів, відповідають перед членами палати, а не перед самою Кліринговою палатою.

Клірингова палата на біржі:

-забезпечує швидкість і безперешкодність укладення офсетних контрактів, дозволяючи легко відкривати та закривати позиції (ліквідовувати їх);

- зпрощує процес поставки товару за ф'ючерсними контрактами;

-забезпечує єдиний для всіх довгостроковий захист від значних збитків за контрактом.

Розрахункові (клірингові) палати є нібито третьою стороною в угодах за всіма ф'ючерсними і опціонними контрактами: у ролі покупця стосовно будь-якого члена палати - продавця; в ролі продавця стосовно будь-якого члена палати - покупця. Покупці і продавці ф'ючерсних і оиціонних контрактів беруть на себе фінансові зобов’язання не один перед одним, а перед розрахунковою палатою через фырму-члена палати.

Типовий порядок роботи і виконання розпоряджень клірингової палати:

1.Клієнт дає розпорядження про купівлю-продаж ф'ючерсного контракту через брокерську фірму.

2.Брокерська фірма виконує розпорядження .

3.Розрахунок згідно з розпорядженням виконується через розрахункову фірму-члена палати. Якщо брокерська фірма не є членом розрахункової палати, розрахунок робиться через іншу фірму, яка є її членом.

4.Фірма-член розрахункової палати передає розпорядження кліринговій палаті.

5.Розрахункова палата підтверджує розпорядження, гарантує виконання угод, коректує рахунок кліринговій фірмі відповідно до прибутку чи втрат у результаті торговельної операції.

4.Маржа у ф’ючерсній торгівлі

Основу клірингових розрахунків складає система депозитів, або гарантійних внесків, які потрібні від учасників біржових операцій. У біржовій практиці такі депозити отримали назву маржі.

Маржа - це своєрідна кровоносна система ф'ючерсного ринку. Щодня із зміною цін мільйони доларів, євро у вигляді маржі переміщаються від учасників біржових операцій до їх клірингових фірм і між цими кліринговими фірмами і розрахунковою палатою біржі.

Бездоганне функціонування цієї системи є життєво важливим для біржового ринку, оскільки вона представляє гарантію того, що всі учасники ринку виконають свої фінансові зобов'язання по біржових операціях. Так, розрахункова корпорація товарної біржі Чікаго зберігає дуже жорсткий контроль над маржами у міру коливання цін. Вона також гарантує те, що на рахунку постійно буде достатня маржа для того, щоб всі контракти товарної біржі Чікаго були виконані.

Успіх даної системи очевидний. З моменту її виникнення в 1925 р., жоден клієнт на даній біржі або ж за її межами не втратив грошей унаслідок невиконання зобов'язань по ф'ючерсних позиціях на ринку.

Термін «маржа» має множинне тлумачення і зустрічається як на біржовому ф'ючерсному ринку, так і на ринку цінних паперів.

Коли клієнт замовляє покупку або продаж ф'ючерсного контракту, від нього потрібно виставити грошовий фонд - маржу, яка є фінансовою гарантією того, що він виконає свої зобов'язання .

Мінімальні вимоги маржі для ф'ючерсних контрактів зазвичай коливаються в межах від 5 до 18% від номінальної вартості контракту, а вищезгадані вимоги визначаються ф'ючерсними біржами. Проте, брокерські фірми можуть зажадати більшої маржі, чим мінімальний рівень, потрібний біржею.

Первинна сума, яку учасник торгів повинен внести на рахунок при приміщенні свого замовлення, називається первинним гарантійним внеском. Маржа щодня кредитується або ж вноситься до дебету на основі цін, що існували у момент закриття біржі (і називається це - грошовим підтвердженням про вихід на ринок) по відношенню до відкритої позиції клієнта.

Клієнт повинен підтримувати встановленою мінімум маржі на своєму рахунку, який відомий під назвою, - гарантійний внесок за ведення банківського рахунку.

Маржа на ф'ючерсному ринку відрізняється від маржі на ринку цінних паперів як по концепції, так і по механізму, а саме:

• на ринку цінних паперів маржа означає гроші, узяті у позику у брокерської фірми для покупки цінних паперів;
• найбільша відмінність, можливо, полягає в самому призначенні маржі. При покупці акцій або облігацій маржа складає частину оплати, залишок виплачується брокерською фірмою і за ці засоби клієнт платитиме їй відсоток. В той же час, оскільки ф'ючерсний контракт не припускає негайного постачання позначеній цінності, не вимагається і повної оплати. Ф'ючерсна маржа є не частковим платежем за щось куплене, а гарантійним депозитом, призначення якого - захистити продавця від невиконання контракту покупцем (якщо ціни впали) і, покупця від продавця (якщо ціни виросли). Оскільки маржа не є частковою виплатою, брокерська фірма не робить ніяких позик і не виплачує ніякого відсотка.

Перш ніж укладати біржові угоди, необхідно зрозуміти, як функціонує система застав по біржових ф'ючерсних операціях, який рівень цієї застави і чи міняється він, ряд інших питань.

Розрахункова палата надсилає брокерській фірмі відомості про кількість відкритих позицій клієнта (open-trade equity) - нетто-результат нереалізованих прибутків і збитків за відкритими позиціями. Цей показник може бути як додатнім, так і від'ємним залежно від того, яку позицію займає клієнт - збиткову чи прибуткову.

Головною цифрою звіту про стан рахунку є сумарні кошти (total equity) — сума балансу готівкових коштів та результату за відкритими позиціями.

Загальна вартість рахунку подається із урахуванням кількості цінних паперів на депозиті.

За рахунками клієнтів робиться перерахунок початкової маржі.Оскільки клієнт не має додаткової застави у вигляді цінних паперів, наступна негативна зміна ціни одразу ж вимагатиме поповнення рахунку готівковими коштами. Навіть при більш ніж достатній вартості цінних паперів на депозиті найменший депозит на рахунку грошових коштів брокерська фірма вимагає негайно ліквідовувати.

Більшість брокерських фірм вимагають від клієнтів надходження коштів до того, як для них відкриють позиції на ф'ючерсному ринку, а в процесі біржових торгів можуть вимагати постійного поповнення рахунків.

Маржеві внески клієнтів на всіх біржах США відділенні від коштів фірм-членів палати. Ці кошти вкладені на окремі банківські рахунки або на депозит за окремими маржевими внесками в Розрахунковій палаті. Брокерська фірма не може їх використовувати для власних потреб. Однак на ці депозити клієнти, як правило, не отримують доходів. Мало того, брокерська фірма може їх покласти на власний депозит, тому постійні клієнти бірж як початкову маржу вкладають держав ні цінні папери, як правило, казначейські векселі, за якими отримують дисконтний дохід.

Щоденно на рахунках клієнтів відображаються зміни, що сталися за торговельну сесію. Суми програшів списуються з одних рахунків на інші. Системаклірингу (взаємозаліку) складається з трьох ланок: самої розрахункової палати, її членів - розрахункових фірм та розрахункових банків.

Розгляньмо діяльність самих розрахункових палат. Кожна з них співпрацює з певним колом банків. Структури розрахункових палат різних бірж відрізняються між собою. Наприклад, на СМЕ та NYME (Чиказькій та Нью-Йоркській товарних біржах) вони належать до організаційної структури як підрозділи. На СВОТ і СОМЕХ - це самостійні організації. Вже згадувалося, як створена Міжбіржова клірингова організація у Великобританії. Сьогодні ця Міжнародна Товарна Розрахункова Палата обслуговує біржі Великобританії, Франції, Австралії, Гонконгу.

Справжні учасники ф'ючерсної операції Розрахунковій палаті невідомі. Вона оперує позиціями своїх членів-розрахункових фірм. Кожна клірингова фірма відповідає за баланс у розрахунковій палаті, що відображає позиції клієнтів. Клієнт в свою чергу відповідає за підтримку балансу свого ф'ючерсного рахунку перед кліринговою фірмою, а остання - перед палатою.

Рахунки всіх клієнтів та самої фірми-члена палати обчислюються щодня. Кожна угода підлягає подвійній реєстрації у фірмі та в палаті. Інформація про угоду містить такі дані:

- покупець і продавець;

- клірингова фірма;

- час укладення;

- характер угоди;

- обсяг;

- ціна;

- розрахунковий банк.

Розрахункова палата порівнює інформацію, виявляє неправильні угоди і повідомляє про це розрахункову фірму.

На біржах США розрахункові палати використовують два принципи переказу маржі. Нетто-принцип нарахування - це вимога палати вкласти депозит лише за чистими позиціями. Брутто-принцип - за всіма. Брокерські фірми надають перевагу першому принципові, оскільки це дозволяє кошти клієнтів тримати у себе, розміщувати їх на депозити та отримувати дохід. Зібрані маржеві внески клієнтів фірмою не членом розрахункової палати перераховуються на так званий рахунок "Омнібус", відкритий на ім'я даної фірми на рахунку фірми-члена розрахункової палати.

5. Гарантійний фонд

Для забезпечення фінансової стійкості самої клірингової палати створюється гарантійний фонд. Клірингова палата, так само, як і її члени, використовує початковий депозит і маржу, яка враховує коливання цін, як захист від значних програшів. Однак ці депозити формують лише початкову основу міцного фінансового механізму, який дозволяє палаті гарантувати оплату і поставки за контрактами. Вклади членів палати до гарантійного фонду є лише часткою фінансового захисту і умовою членства в палаті. Внесок до гарантійного фонду означає безпосередню участь кожного члена у фінансовій стабільності і загальній інтеграції даної організації. Всі депозити вносяться у державних цінних паперах і грошових коштах, вони розміщуються на рахунку у певному банку. Ні готівки, ні цінних паперів не може зняти з рахунку для оплати поставки ні член палати, ні сама клірингова палата, за винятком відповідного наказу, підписаного трьома директорами палати.

Ще одним фінансовим джерелом клірингової палати є так званий додатковий фонд (surplus), який складається з щомісячної оплати кожної клірингової операції. Порівняно з послугами клірингової палати ця послуга незначна, але за рік її сума вражає.

Ці фонди переважно інвестуються в державні облігації, а відсотки відшкодовують витрати клірингової палати. Як правило, доходи від цього фонду досить високі, що і дозволяє брати незначну плату за послуги.

Клірингова палата встановлює норми і правила процедур для захисту від збитків:

• на випадок невиконання контракту фірмою-членом палати вона розпродує всі контракти даного члена, закриває його рахунок, який кредитується або дебетується. В результаті виявляється борг збанкрутілого члена палати. Для відшкодування збитків палата списує маржу;
• якщо її замало, то використовує його внески.до гарантійного фонду;
• якщо сум не вистачає, то за погодженням з радою директорів використовуються його внески до додаткового фонду;
• якщо програш настільки значний, що й цих коштів недостатньо, використовується загальний гарантійний фонд;
• якщо загальний гарантійний фонд вичерпується, то збитки розподіляються на всіх членів палати за принципом; хто має більші прибутки від клірингової палати, той робить більший внесок.

Отже, ф'ючерсні біржі спираються на одну з основних функцій Клірингової палати — реєстрація всіх угод і контроль за виконанням контрактних зобов'язань кожним з учасників, на чиє ім'я зареєстрований контракт. Так забезпечується фінансова надійність ринку в цілому.

Кожен член Клірингової палати страхується через депозит — додаткову плату на випадок невиконання зобов'язань.

Для відкритого ф'ючерсного контракту найбільш характерний ризик - зміна цін на активи порівняно з обумовленою в контракті ціною.

Система попередніх депозитів ефективно страхує від втрат. Щоденні маржеві внески робить кожен учасник.

Однак банки вночі не працюють, ринок також. Тому ризик зміни цін розподіляється на розрахований і потенційний.

Приклад нарахування маржі та депозиту, що застосовується Кліринговими палатами США, подає Ф. Шварц.

1.За точку відліку при визначенні маржі клірингова палата вважає ситуацію на ринку на момент його закриття. Для кожного місяця поставки різного товару аналізується остання квота продавця та покупця, остання угода, за допомогою стандартної формули обчислюється остання названа ціна.

2.Контролюючи зміни цін, клірингова палата оцінює передбачену зміну цін, на основі цього публікується депозитний тариф. Якщо максимальні зміни цін становлять 8 ((/за фунт, — депозит становить 8%, якщо 3 сУза фунт - 3% тощо).

3.Маржа, яку має виплатити кожен член клірингової палати, відшкодовується порівнянням останньої названої ціни з контрактною ціною. Робиться це під час комп'ютерної обробки документації при закритті ринків.

4.Щоранку, у визначений час, має бути сплачена різниця між відшкодуванням, забезпеченим фірмою, та загальним боргом кліринговій палаті.

5.Якщо загальний борг перевищує відшкодування, різницю виплачує член розрахункової палати.

Клірингова палата має свої Правила, які відрізняються від Правил біржової торгівлі. Правила клірингової палати регулюють процедуру прийняття контрактів до реєстрації від імені члена клірингової палати, методи розрахунку маржі і депозиту, час розрахунків за контрактом.

Страхуючи кожного члена від зміни цін з допомогою виплати щоденної маржі, утримуючи депозит з метою відшкодування потенційного ризику до оплати маржі наступного дня, клірингова палата гарантує кожному своєму членові виконання зобов'язань за контрактами незалежно від другої сторони.

Кожна сторона після реєстрації контракту в кліринговій палаті купує або продає товар на умовах, передбачених контрактом, у того або тому партнерові, на якого вкаже клірингова палата.

Клірингова палата гарантує виконання гарантійної та новаційної функцій. Новація - це процес, в якому одна зі сторін, що домовляються, постійно замінюється іншою. Новація - гнучка і вигідна форма, саме вона забезпечує надійність ринку, усуває фінансовий ризик угод.

Ще одна особливість ф'ючерсного контракту полягає в тому, шо якщо він залишається відкритим до завершення чинності, то члени клірингової палати мають виконати зобов'язання поставити (прийняти) товар або розрахуватися грішми.

Клірингова палата гарантує однакову кількість контрактів на купівлю та продаж на момент закінчення чинності, тобто контролює, наявність продавців і покупців для виконання зобов'язань за контрактами.

Інформація про реєстрацію контрактів членів розрахункової палати є секретною, вона доступна лише самій палаті і даному членові палати. Коли клірингова палата - самостійна організація, навіть біржа не має доступу до такої інформації.

Клірингова палата має переваги (як самостійна організація):

• використання одного основного відшкодування - готівкового фонду або банківської гарантії;
• отримання щоденно у вигляді грошових сум чистої суми маржевих та депозитних виплат, що суттєво зменшує банківські, адміністративні, канцелярські видатки;
• оперування через одну організацію, що економить кошти на засоби зв'язку;
• стандартизація системи звітності;
• чіткий контроль за всім апаратом.

Міжнародна клірингова палата забезпечує такі переваги:

- зменшує валютний ризик, оскільки розрахунки відбуваються у превалюючій валюті, ризику для місцевої валюти немає;

- створює поліпшені умови для арбітражних операцій.

Фінансова діяльність біржі та її гарантії