Страхування коливання цін (хеджування)

25

ТЕМА №10: Страхування коливання цін (хеджування)

ПЛАН

1.Хеджування біржових угод

2.Стратегії хеджування

3.Суть та основні характеристики хеджування

4.Види хеджування

5.Здійснення хеджевих операцій з урахуванням реальних ситуацій на ринку

1.Хеджування біржових операцій

Важливою економічною функцією ф'ючерсних ринків є хеджування.

У Германії або Англії так само, як і в Україні, в кінці осені починають проводити цукор з нового урожаю буряка, з'являється нова картопля, на ринок поступає рослинне масло урожаю нового року. Проте це ніколи не приводить до того, що ціни на аграрну продукцію в кінці маркетингового року зростають в 2-3 рази, щоб до зими разу в 4 впасти.

В першу чергу це обумовлено широким розповсюдженням в розвинених країнах прогресивних біржових механізмів торгівлі. Саме вони дозволяють зарубіжним виробникам (особливо підприємствам по переробці сільгосппродукції) існувати в умовах відносних стабільних цін на свою продукцію протягом всього року. Основним прийомом досягнення цього є хеджування (відхід від риски) шляхом здійснення ф'ючерсних контрактів.

Згідно традиційному трактуванню хеджування - це продаж (покупка) ф'ючерсного контракту проти передуючої покупки (продажі) рівної кількості того ж товару або еквівалентної кількості іншого товару. Ціна змінюється паралельно ціні даного товару, з наміром припинити зобов'язання по операції на ф'ючерсному ринку шляхом офсетної (зворотною) операції одночасно із завершенням операції

з реальним товаром і до настання терміну постачання по ф'ючерсному контракту.

Хеджування здійснюється для отримання вигоди з очікуваної сприятливої зміни в співвідношенні цін реального товару і біржових котирувань з різними термінами постачання при одночасному страхуванні від можливого пониження цін. При надлишку товару на ринку співвідношення цін таке, що хеджування дозволяє фінансувати витрати по зберіганню товару. Особливо сприятливий такий хедж для виробників сезонної продукції.

Метою хеджування є зняття кредитних і цінових рисок або їх мінімізація. Хеджування використовується не для витягання прибули, а для страхування вже існуючого прибутку або обмеження вже загрозливих втрат [2].

Суть операції хеджування. Хеджування має на увазі купівлю або продаж контрактів на термін по товару, ціну якого необхідно застрахувати.

Принцип страхування тут побудований на тому, що якщо в операції одна сторона втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець ф'ючерсів на ту ж кількість товару, і навпаки. Механізм хеджування заснований на тому, що зміна ринкових цін на ф'ючерси однакові за своїми розмірами і напрямом. Насправді ці ціни не завжди однакові, проте межі їх коливань приблизно одні і ті ж.

Різниця між ціною на контракт реального товару і ціною на ф'ючерсний контракт називається базисом.

Хоча об'єм операцій хеджування неухильно росте, і ці операції продовжують складати економічну основу ф'ючерсної біржової торгівлі, останніми роками вищими темпами збільшується об'єм спекулятивних операцій.

На операції, що завершуються постачанням товару, доводиться надзвичайно мала частина біржового обороту, можливість постачання товару і саме постачання виконують важливу економічну функцію - забезпечують зв'язок ф'ючерсного ринку з ринком реального товару .

Спекулянти (торговці) на ф'ючерсних ранках виконують декілька життєво важливих функцій, які полегшують маркетинг основних товарів і операції по фінансових документах. Спекулянти риски не створюють, вони беруть ризик на себе в надії отримати прибуток.

На ринку без вищезазначених спекулянтів було б дуже важко (якщо не сказати - неможливо) для хеджерів прийти до угоди про ціну, оскільки продавці (або короткі хеджери) хочуть отримати максимально високу ціну, тоді як покупці (або довгі хеджери) хочуть отримати найнижчу допустиму ціну. Спекулянти заповнюють цей простір між запрошуваною і пропонованою ціною, і це робить ринок ефективнішим.

Під час операцій на ф'ючерсних ринках існує можливість отримання як прибули, так і збитків, те ж саме, що і при володінні наявним товаром. Проте, спекулянти рідко виявляють цікавість до володіння наявним товаром або фінансовими документами, які лежать в основі ф'ючерсного контракту.

Хеджери є постачальниками реальних товарів і послуг, а ф'ючерсні і опційні ринки сприяють підвищенню ефективності їх діяльності. На відміну від спекулянтів і торговців, які можуть перемикати свій інтерес з одного ринку на іншій, хеджери є в певному значенні «полоненими» свого ринку. Саме їх постійна увага до змін цін забезпечує регулярну притоку замовлень і операцій на ф'ючерсних ринках.

Різні види хеджерів по-різному ведуть свої ф'ючерсні операції. Так, виробники і споживачі товарів часто мають великі об'єми ф'ючерсних контрактів, але операції з ними здійснюють відносно рідко. Їх позиції часто залишаються без зміни протягом тижнів і навіть місяців. Торговці і посередники зазвичай є активнішими хеджерами.

Види хеджування

Зовні операція хеджування невідмітна від спекулятивної гри. Хеджер так само, як і спекулянт, спочатку відкриває, а потім закриває позиції, не доводячи укладені контракти до постачання. Відмінність полягає в тому, що для хеджера операції на ф'ючерсному ринку страхують операції, що проводяться на ринку реального товару, а дохід або втрати хеджера на ринку наявного товару компенсуватимуться протилежними результатами на ф'ючерсному ринку.

По техніці здійснення хеджування розрізняють два основні типи:

• хеджування продажем (або коротке), коли фірма продає ф'ючерсні контракти;
• хеджування покупкою (його часто називають довгим), коли фірма

набуває ф'ючерсних контрактів.

Коротке хеджування зазвичай використовується для забезпечення продажної ціни реального товару, який знаходиться або знаходитиметься у власності торговця, у фірми, що переробляє або добувної сировину, або у фермера.

Короткий хедж починається продажем ф'ючерсного контракту і завершується його покупкою. Як тільки коротка позиція відкрита, очікується, що падіння (зростання) вартості наявної позиції буде повністю або частково компенсовано прибутком (збитком) по короткій ф'ючерсній позиції.

Довге хеджування застосовується як засіб, що гарантує закупівельну ціну для торговців і фірм, що переробляють і споживаючих сировину. Результатом довгого хеджу є фіксація ціни закупівлі товару. Довгий хедж використовується також для захисту і від рисок, що виникають при форвардних продажах за фіксованими цінами. Він може також використовуватися для захисту від зростання цін на сировину, використовувану у виробництві продукту із стабільною ціною.

Цей вид хеджування часто використовують посередницькі фірми, що мають замовлення на закупівлю товару в майбутньому, а також підприємства по переробці сировини. При цьому закупівлі на ф'ючерсному ринку здійснюються як тимчасова заміна закупівлі реального товару. У результаті довге хеджування оберігає від підвищення цін.

2.Стратегії хеджування

При хеджуванні необхідно приймати до уваги два фундаментальні критерії:

• цінову перспективу;
• економічну доцільність хеджування.

Витрати на хеджування не повинні перевищувати суму, яку хеджер запланував на оплату страхування від цінових втрат. Цей підхід можна розглядати як процес управління ризиком, що включає ухвалення рішень про те, коли і як використовувати для хеджування ф'ючерсні ринки і чи використовувати їх взагалі.

Аналіз масштабів риски повинен включати економічний аналіз перспектив руху цін з оцінкою величини їх можливої зміни. Крім того, необхідне кількісне визначення риски для випадку, якщо хеджування взагалі не застосовується. Знання того, коли хеджування необхідне, а коли - ні, так само важливо, як і знання методів хеджування.

Ряд переваг хеджування за допомогою ф'ючерсних контрактів:

• відбувається істотне зниження цінової риски торгівлі товарами або фінансовими інструментами. Хедж підвищує стабільність фінансової сторони бізнесу, мінімізує коливання в прибутки, викликані змінами цін на сировину, процентні ставки або курси валют;
• хедж не перетинається із звичайними операціями, він дозволяє забезпечити постійний захист ціни без необхідності міняти політику запасів або залучатися до негнучкої системи форвардних угод;
• хеджування дає велику гнучкість в плануванні. Оскільки ф'ючерсні контракти існують протягом багатьох місяців постачання в майбутньому, підприємство може планувати фінансові операції на перспективу. Це допомагає зробити ефективнішим управління надлишком запасів або ж їх дефіцитом.

Недоліки хеджування:

• базисний ризик. Із-за змін базису ф'ючерсні контракти можуть не забезпечити повного захисту від цінових коливань наявного ринку. Базисний ризик збільшується тим більше, чим більше сорт наявного товару відрізняється від специфікації ф'ючерсного контракту;
• витрати. Будь-яка ф'ючерсна операція має операційні витрати і витрати на кліринг. Навіть якщо вони малі, вони можуть з часом зростати. Крім того, є ще і витрати, пов'язані з відсотками на маржеві суми. Навіть якщо хеджер може ефективно використовувати механізм хеджування варіаційної маржі, важливо мати напоготів наявні засоби для неї, тобто мати хороші відношення з кредитними інститутами, щоб не переривати вдалий хедж із-за проблем з наявними засобами;
• несумісність наявного і ф'ючерсного ринків. Оскільки ф'ючерсні контракти є стандартними, вони не завжди співпадають з особливими умовами зобов'язань наявного ринку. Кількість може бути більше або менше, ніж одиниця ф'ючерсного контракту. Існує і різниця в якості. Можуть бути відмінності в тимчасових рамках форвардної операції наявного ринку і місяця постачання ф'ючерсного контракту.

В тому випадку, якщо хеджер здійснює свої операції на декількох біржах, то йому необхідно ретельно вивчити всі правила кожної конкретної біржі, на якій він веде справи, оскільки при всій спільності організації біржової торгівлі кожна біржа сама визначає особливості своїх правил і регламенту [2,3].

Розробляючи свою поведінку при здійсненні операції хеджування, хеджеру необхідно ухвалити спочатку два рішення:

• який вид ф'ючерсного контракту використовувати для хеджування;
• який місяць ф'ючерсного контракту вибрати для хеджування.

Різноманіття форм біржових операцій, постійне вдосконалення практики біржової торгівлі створюють основу для ефективного функціонування ринкового механізму, збалансувало ринку, зниження витрат на придбання і реалізацію продукції.

Навіть в умовах помітних коливань ринкових цін біржові операції дозволяють фірмам планувати свої витрати і прибуток на чималі періоди, розробляти стратегію розвитку компаній з регульованим ризиком, гнучко поєднувати різні форми інвестицій.

На жаль, сьогодні пануюча в Україні біржова і позабіржова торгівля повністю позбавлена можливостей хеджування біржових операцій. Причини тут ті ж - відсутність законодавчої бази, нерозвиненість біржових механізмів, відсутність ринку ф'ючерсів, слабкість і нестабільність ринкової економіки держави.

3.Суть та основні характеристики хеджування

Здатність ф'ючерсних ринків з великою точністю прогнозувати майбутні ціни була одразу використана учасниками реальних ринків, у першу чергу сільськогосподарських, для захисту майбутніх врожаїв від не бажаних коливань цін на зернові культури. Це стало можливим через органічний зв'язок між спотовим ринком (ринком реальних товарів з негайною поставкою) та його прогнозом (ф'ючерсним ринком).

Західні економісти давно відзначають взаємозв'язок спотових та ф'ючерсних цін, які відрізняються між собою на величину базису (Ьазіз). Однак, як правило, в момент наближення термінів поставки ця різниця стає мінімальною. Тенденції та напрями зміни спотових та ф'ючерсних цін адекватні. Так, відомі на Заході вчені Долан Е.Дж. та Ліндсей Д. визначають хеджування як операції, при яких ринки строкових контрактів використовуються для компенсації одного ризику іншим, як перенесення ризику на противагу операціям страхування, які об'єднують ризик.

У найбільш загальному значенні хеджування (hedging) - це процес збалансування ринкових позицій учасників з метою уникнення або мінімізації фінансових втрат.

Операція хеджування полягає в тому, що фірма або особа, яка продала (купила) реальний товар поза біржею або на біржі з поставкою в майбутньому (форвард), бажаючи використати існуючий на момент укладення угоди рівень цін, одночасно виконує таку ж або обернену операцію на ф'ючерсному ринку. Після отримання реального товару на ф'ючерсному ринку вони викуповують продані або продають куплені до цього ф'ючерси. Ф'ючерсні угоди страхують купівлю - продаж реального товару від можливих збитків у зв'язку зі зміною цін на ринку конкретного товару. Принцип страхування полягає в утриманні позиції на ф'ючерсному ринку проти позиції на ринку фізичних товарів.

Для хеджування особливо цінним є те, що ф'ючерсні контракти є обов'язковими угодами. Це означає, що виконання контракту на товари, іноземну валюту, облігації та контракти з індексами акцій може завершуватися поставкою або розрахунком грошими.

Хеджування як особливий вид фінансових послуг доповнює послуги страхових компаній, які беруть на себе страхування різних видів ризиків, крім одного - жодна з них не страхує ризики зміни цін та курсів на будь-які активи у майбутньому. Завдяки бажанням щодо запобігання цінових та курсових ризиків у майбутньому власне і з'явився ф'ючерсний контракт.

Кожен, хто вирощує, переробляє або виготовляє товар з метою його продажу, має справу з ціновими ризиками доти, доки володіє матеріальними ресурсами. Якщо впродовж періоду володіння ринкова ціна на сировину різко знижується, а продажна падає нижче від прогнозованої, виробник має втрати. Відповідно кожен, чий бізнес залежить від постійної поставки товарів за визначеними цінами, має справу з подібним ризиком, хоч і не володіє матеріальними ресурсами. Саме для уникнення або мінімізації таких ризиків продавці і покупці матеріальних ресурсів можуть страхуватися на ф'ючерсному ринку.

Підвищена цінова нестабільність на товарних і фінансових ринках України викликала жвавий інтерес до методів страхування майбутніх доходів, зменшення ризику ведення бізнесу. Цей інтерес відчувається як у теоретиків, так і практиків. Суть хеджування фінансових ризиків розглядають науковці: 3.0. Луцишин, Л.О. Примостка та ін., і практики - банкіри Р. Кашпір та П. Матвієнко .

Ціновий ризик властивий всім формам діяльності і галузям господарства. У сільському господарстві, наприклад, тривала посуха впливає на обсяг виробництва та дохід сільськогосподарських виробників; зростають ціни на зернові, а вони в свою чергу впливають на ціни кінцевої продукції. В промисловості страйки або ембарго на сировину можуть призвести до зменшення випуску продукції, а значить до підвищення цін. Ці економічні фактори впливають на ціну, яку платять виробники та споживачі різних товарів - від нафти до прикрас.

Хеджери на ф'ючерсній біржі - це особи або компанії, що володіють або планують володіти реальним товаром (кукурудзою, пшеницею, нафтою, облігаціями чи іншими цінними паперами, валютою тощо) і враховують фактори зміни цін на товар до моменту його появи на ринку. У ринковій економіці постійно змінюються ціни товарів, курси валют та відсоткові ставки. Даний факт спонукає учасників ринку не лише прогнозувати майбутню ситуацію, а й страхувати свої вчинки.

Хеджування полягає в нейтралізації небажаних коливань кон'юнктури. Метою хеджування є перенесення ризику зміни ціни з однієї особи на іншу.

Перша особа називається хеджером, друга - спекулянтом. Такий поділ досить умовний. Сторонами контракту можуть бути два хеджери, один з яких страхується від ризику підвищення, другий - від ризику зниження цін. Хеджування може запобігати втратам і одночасно зменшити можливості використання сприятливої кон'юнктури.

На ринку існує неписане правило: вищий потенційний прибуток можна отримати лише за умов високого ризику, який бере на себе учасник ринку. Однак ризикові стратегії застосовує небагато інвесторів. Як правило, більшість із них намагаються повністю уникнути ризику або істотно зменшити його.

Крім цього, виробники намагаються планувати майбутні витрати та доходи і тому, як правило, відмовляються від додаткового потенційного прибутку заради конкретних перспектив свого фінансового стану.

Хеджування відбувається за допомогою укладення строкових контрактів: форвардних, ф'ючерсних, опціонних. У монографії "Стра-тегии хеджирования"3 автори Ш. де Ковні та К. Таккі вважають хеджером "...особу або компанію, яка запобігає ризикові шляхом відкриття позиції на одному ринку та протилежної на іншому, але економічно пов'язану з першим, таким, як ф'ючерсний ринок або ринок забалансових інструментів".

Офіційно тлумачать операції хеджування в кожній країні органи державного нагляду за ф'ючерсними ринками. Наприклад, у США цим займається Комісія з ф'ючерсної торгівлі (Соттоо'ііу Риіигез Тгаш'пд Сотгпіззіоп), яка вважає, що до хеджування належать лише ті позиції на ф'ючерсному ринку, які економічно позв'язані з ринком реального товару і служать мінімізації ризику комерційних операцій конкретного учасника ринку.

Для учасників хеджевих операцій неабияке значення має аналіз цінової перспективи та оцінка їх доцільності. Адже відкриття ф'ючерсних позицій за умови неточної оцінки цінової кон'юнктури в свою чергу може збільшити фінансові втрати. Крім цього, на відкриття ф'ючерсних позицій та їх утримання також потрібні кошти, депозитні та варіаційні внески. Тобто хеджер повинен не лише визначити доцільність хеджевих операцій, але й підрахувати та порівняти вигоди і витрати від них. Для цього хеджер має оцінити масштаби ризику, причому всіх його видів, і обрати відповідну стратегію хеджування.

Одним з основних, принципових питань є визначення кількості ф'ючерсних позицій, що дозволяють звести до мінімуму ризик на реальному ринку. Крім визначення кількості контрактів для хеджування, хеджери вирішують які саме позиції слід відкривати. Для цього вони користуються аналітичними матеріалами щодо майбутніх коливань цін. Для визнкорел ачення можливих меж коливання цін на зарубіжних ф'ючерсних ринках, як правило, використовуються три види статистичного аналізу: кореляційний, регресійний та аналіз тривалості цінового тренду.

У багатьох економічних дослідженнях ф'ючерсних ринків товарів, цінних паперів і валюти застосовуються традиційні методи статистичного аналізу. Особливо популярна кореляція. Саме вона через встановлення кореляційної залежності між двома рядами цін та курсів може дати важливу інформацію про комбінації контрактів для хеджу. У зарубіжній економічній пресі публікується відповідна інформація, яку використовують для складання кореляційних рядів.

Отже хеджування - це один із методів управління фінансовими, зокрема ціновими, ризиками, який дозволяє уникнути їх, або мінімізувати втрати від них, отримані на реальних ринках, шляхом укладання строкових контрактів (біржових та позабіржових).

4.Види хеджування

Хеджування може бути повним або неповним. Ловле хеджування намагається повністю уникнути ризику втрат у ^тщтттявттштяшттл певних межах. Найпростіша схема хеджування полягає у відкритті на ф'ючерсній біржі стількох позицій на визначений період часу, у скількох зацікавлений власник. Ринкова ситуація, що постійно змінюється, дозволяє хеджерові регулярно переглядати свої позиції у процесі хеджування.

Хеджеві операції реєструються на ф'ючерсній біржі шляхом відкриття спеціального хеджевого рахунку. Хеджер може страхувати свою позицію за допомогою продажу або купівлі ф'ючерсного контракту. До страхування продажем хеджер вдається тоді, коли в майбутньому йому потрібно виконати аналогічну операцію на реальному ринку.

Ідеальним вважається таке хеджування, коли можливий ризик витрат повністю нівелюється за рахунок укладення ф'ючерсних контрактів. Однак у реальному житті так майже не буває. Актив, який продається/купується на спотовому ринку, може суттєво відрізнитися від об'єкта ф'ючерсного контракту (наприклад, на реальному ринку продається кукурудза, пшениця і кава різних сортів, а на ф'ючерсному - лише одного стандартного сорту). Терміни ф'ючерсного контракту можуть не збігатися з термінами купівлі-прода-жу активу на спотовому ринку. Тому на практиці хеджерам не завжди вдається повністю уникнути втрат.

Виграші або програші учасника ринку характеризуються таким поняттям, як базисний ризик, тобто ризик, пов'язаний із різницею між спотовою та ф'ючерсною цінами на момент закінчення хеджування. Найвищий рівень базисного ризику властивий для сировинних товарів та фінансових інструментів. Ф'ючерсні ціни на них залежать не лише від попиту та пропозиції, як спотові, але й рівня трансакційних видатків при укладанні ф'ючерсних контрактів (депозити, варіаційна маржа, комісійні тощо). Тому на момент закінчення хеджування вони можуть суттєво відрізнятися від спотових і знизити ефективність хеджування.

Хеджування поділяється на звичайне (чисте), селективне, випереджувальне і арбітражне.

Звичайне (чисте) хеджування використовується для запобігання ціновим ризикам. При ньому ф'ючерсні контракти укладаються при повному балансі за часом і кількістю, але протилежними за напрямками до зобов'язань на ринку реального товару Чисте хеджування у діловій практиці використовується дуже рідко.

Арбітражне хеджування - повністю враховує витрати на зберігання, використовується тільки для отримання вигоди від очікуваного співвідношення цін на реальний товар і біржові котирування з різними термінами поставок. Застосовується переважно торговцями, представниками торговельних ТНК.

Селективне хеджування відрізняється тим, що угода на ф'ючерсному ринку укладається одночасно з угодою на реальний товар, але, як правило, на меншу кількість. Якщо очікується підвищення цін на реальний товар, селективний хеджер не хеджува-тиме власних запасів реального товару.

Випереджувальне хеджування полягає в купівлі або продажі ф'ючерсного контракту ще до укладення угоди з реальним товаром. Це своєрідний тимчасовий замінник товарного форвардного контракту.

Інша класифікація операцій хеджування на фінансових ринках пов'язана з технікою конкретної операції, до її складу належать п'ять широко використовуваних в світовій практиці типів хеджу. Автором цієї класифікації є А.Б. Фельдман4.

Хедж "без одного". Для хеджування повної касової позиції протягом усього хеджу (тобто від початку операції) використовується лише один віддалений місяць закінчення терміну контракту. Ф'ючерси на весь термін і обсяг хеджування купуються разом з одним майбутнім терміном виконання і відшкодовуються поступово, за окремими термінами хеджування. Цей хедж сам приносить додатковий ризик через ймовірну зміну (в т.ч. несприятливу) базису ф'ючерса за час хеджування. Даний тип хеджу придатний для агресивних стратегій.

"Стрічковий" хєдж, тобто порівняння терміну відшкодування деяких ф'ючерсних контрактів з конкретними термінами "незахищеності" від ризику. В цьому й полягає його перевага перед хеджем "без одного". Ф'ючерси на весь термін хеджування купуються одразу за окремими термінами виконання і відшкодовуються поступово. Кожен контракт триває стільки, скільки триває "незахищеність", що підлягає хеджуванню, і відшкодовується тільки щодо певного терміну. Відповідно, якщо даний хедж послаблює ризик несприятливої зміни базису, то останні обставини додають свого ризику у зв'язку з низькою ліквідністю віддалених за строками поставки контрактів. Поряд з цим даний тип хеджу вважається пріоритетним.

Хєдж "стрічка, що згортається", заснований на підвищеній (нормальній) ліквідності близьких за строками поставки контрактів. Технологія цього хеджу передбачає за термінами та обсягами хеджування послідовну купівлю та продаж відповідних контрактів. Спочатку купуються ф'ючерси на повний обсяг з терміном відшкодування, що припадає на найближчий термін хеджування. Після цього вони відшкодовують відповідно до даного терміну і купуються контракти на наступні обсяги і нові (віддаленіші) терміни хеджування. Тоді ці контракти погашаються і купуються нові на об'єми і терміни, що залишились. Інакше кажучи, близькі контракти стають більш віддаленими і стрічка хеджу неухильно згортається. Перевагою даного типу хеджу перед попередніми є вища ліквідність.

Хєдж, що згортається ("безперервний" хедж). При цьому варіанті послідовно хеджується кожна незахищена від ризиків позиція. На початку кожного окремого терміну хеджування купується необхідна кількість контрактів і, відповідно, у свій термін виконання вони відшкодовуються, купуються нові ф'ючерси для наступного терміну. Цей тип хеджу менш ефективний, ніж попередні, оскільки віддалені позиції хеджу незахищені до останнього моменту.

"Спредовий" хедж. Використовується лише на ринку США для хеджування короткострокових відсоткових ставок. Складніша технологія цього хеджу заснована на припущенні, що маржа між двома контрактами на довгострокові фінансові інструменти відповідає прогнозованій короткостроковій відсотковій ставці для місяців поставки за ф'ючесами. Вважається, що даний тип хеджу, як правило, можна замінити хеджем "стрічкою, що згортається".

До звичайного хеджування вдаються американські фермери, які вирощують зерно та худобу. Ця операція відбувається в один і той же час, як правило, навесні, незалежно від динаміки цін.

Для фірм, що використовують біржовий механізм, величезне значення має розмежування хеджевих і спекулятивних операцій. До хеджерів застосовується пільговий режим щодо гарантійних депозитів, він нижчий на 25-30%, ніж для спекулянтів. На хеджерів поширюється пільговий податковий режим. Кредитуються вони на вигідніших умовах. На ф'ючерсних ринках США до хеджерів не застосовується обмеження щодо кількості відкритих позицій, а для спекулянтів воно суворо лімітується.

Торговельні фірми, які виступають в якості хеджерів найактивніше використовують біржовий механізм. Вони володіють 30-50% неліквідованих на кінець дня контрактів, застосовують всі можливі види хеджування, у них практично кожен контракт на реальний товар закривається угодою на ф'ючерсній біржі. Останніми роками значного поширення набула практика часткового використання ф'ючерсної біржі як страхового органу експортерами та імпортерами при зовнішньоекономічних операціях. Поширилися хеджеві операції через постійний дисбаланс попиту та пропозиції на реальних ринках і неможливість укладення форвардних контрактів на тривалі терміни поставок.

Друге місце серед хеджерів посідають переробні фірми, що переробляють сільськогосподарську сировину, паливно-мастильні матеріали, кондитерські фабрики, текстильні підприємства тощо.

Третє місце за обсягом укладених хеджевих операцій займають фірми, що випускають готову продукцію. При закупівлі сировини для цих фірм найважливішим є забезпечення потреби на товар необхідної якості і кількості у чітко визначені терміни. При цьому зміна цін на сировину є одним із факторів, що визначає витрати. Велике значення у цьому випадку має частка сировини у собівартості продукції. Такі фірми застосовують селективне і випереджувальне хеджування.

Головною перевагою хеджевих операцій, надзвичайно поширених на ф'ючерсних біржах Заходу, є зниження ризиків можливих небажаних змін цін та курсів.

Саме з цієї причини біржові контракти становлять невід'ємну частку фінансового портфеля експортерів та імпортерів. Біржові ф'ючерсні контракти є однією із трьох складових частин фінансового забезпечення їхніх потреб у поточних активах поряд із запасами і контрактами на реальний товар з поставкою на термін (форвардами). Співвідношення цих трьох складових залежить від перспектив зміни цін у майбутньому, відмінностей між цінами близьких та віддалених котирувань ф'ючерсних контрактів, рівня позичкового банківського відсотку. Біржові ф'ючерсні контракти фіксують лише рівень цін, їх легко позбутися без додаткових втрат. Це зробити неможливо при укладенні форвардного контракту. Частка ф'ючерсних та опціонних біржових контрактів становить, як правило, 10-20% річної потреби у поточних активах фірм.

Значною перевагою ф'ючерсних контрактів при хеджуванні є їх велика маневровість при відносно невеликих витратах. При несприятливих змінах цін на ринках сировини або кінцевої продукції ці контракти швидко ліквідовуються. Частка запасів товару для забезпечення потреб фірми зростає при збільшенні різниці між цінами віддалених та близьких термінів поставок, а також при зниженні банківського процента. Якщо ж витрати на зберігання не компенсуються, то ф'ючерсні і форвардні контракти вигідніші, оскільки дозволяють економити на зберіганні товарів.

Хеджування допомагає покращити планування діяльності фірми. Зафіксувавши ціну за допомогою ф'ючерсної позиції на достатньо віддалений час, продавець може найвигідніше продати свій товар. Покупець також має переваги, оскільки він не залежний від одного продавця і може регулювати терміни поставки, сорт, якість товару. Механізм фіксування ціни на ф'ючерсній біржі дозволяє експортерові домовлятися і продавати товар конкретному вигідному покупцеві, закривши досі продані ф'ючерсні контракти.

Використання біржового механізму виробниками, державними експортними організаціями обмежене. Експортери розглядають біржу як альтернативу реальному ринку. Вони будують тактику біржових операцій на основі співвідношення ринкових цін та індивідуальних витрат на виробництво, обсягів продажу реального товару та виробництва з урахуванням прогнозу цін. Враховується величина базису (різниці між спотовою ціною та біржовими котируваннями), а також терміни платежів за кредитами.

Використання товарних бірж для хеджування залежить від багатьох факторів, зокрема, від знання можливостей ф'ючерсної торгівлі і її вигод, від розміру капіталу, що може підлягати ціновому ризику, базису тощо.

В Україні для проведення операцій хеджування мають бути відповідні умови, а саме:

- створені ф'ючерсні біржі або майданчики на відповідних товарних і валютних біржах;

- заснований клас фінансових посередників, здатних здійснювати спекулятивні угоди з ф'ючерсними контрактами;

- підготовані кваліфіковані фінансові менеджери для промислових, торговельних фірм та фінансових інституцій, які б могли проводити хеджеві операції.

Для учасників хеджевих операцій неабияке значення має аналіз цінових перспектив та оцінка їх доцільності. Адже відкриття ф'ю-черсних позицій при неточній оцінці цінової кон'юнктури, в свою чергу, може збільшити фінансові втрати. Крім цього, на відкриття ф'ючерсних позицій та їх утримання також потрібні кошти, депозитні та варіаційні внески. Тобто хеджер повинен не лише визначити доцільність хеджевих операцій, але й підрахувати та порівняти вигоди і витрати від цих операцій. Для цього хеджер має оцінити масштаби ризику, причому всіх його видів, і обрати відповідну стратегію хеджування.

Одним з основних і принципових питань є визначення кількості ф'ючерсних позицій, що дозволяють максимально зменшити ризик на реальному ринку.

5.Здійснення хеджевих операцій з урахуванням реальних ситуацій на ринках

За характером операції хеджування поділяється на дві групи.

Перша - хеджування купівлею або "довге" (Ьиуіпд ог Іопд Несіде) — укладання інвестором (торговцем) контракту для страхування від можливого зростання ціни при придбанні в майбутньому відповідного товару (активу). Контракт, куплений у зв'язку з підвищенням цін, називається "довгим", або лонг, і його покупець перебуває в позиції лонг.

Друга група - хеджування продажем або "короткий" - укладання виробником (власником товару) контракту для захисту від можливого зниження ціни при продажі у майбутньому товару (активу), обтяженого обов'язковою поставкою у певний термін. Товар (актив) може бути вже виробленим, або виробленим у майбутньому. Такий контракт називається "коротким", або шот, і продавець даного контракту перебуває у позиції шот. За умови підвищення ціни позиція лонг виграє, а позиція шот - програє.

У цілому біржова ситуація, коли ціни на реальний товар вищі від цін при поставці на термін, а ціни на товар (актив) з близькими термінами поставки вищі, ніж за віддаленими, позначається терміном - беквордейшн або "перевернутий ринок". В іншому випадку, коли ціни на реальний товар (актив) нижчі, ніж ціни при поставці на термін, а ціни на товар з віддаленими строками поставки вищі, ніж з близькими, використовується термін - контанго або "нормальний ринок".

Хеджування продажем. Хеджер купує і продає одночасно на ринку реального товару та ф'ючерсному. Ф'ючерсний ринок використовує для захисту своїх позицій на реальному ринку. Втрата на одному ринку означає виграш (прибуток) на іншому, бо як правило, одночасно відкриваються дві різних позиції. Залежність між двома ринками є постійна, оскільки ціни на них однаково реагують на зміну попиту та пропозиції.

Якщо власник ресурсів (сировини) на спотовому ринку втрачає, то ф'ючерсну позицію можна закрити з виграшем. Так само і виробник, який купує сировину для прибуткового завершення операції, продає, а через певний термін купує ф'ючерсний контракт. Кількість хеджів продажем та хеджів купівлею має бути однаковою. Однак на практиці так трапляється рідко. Тобто насправді дві сторони не завжди готові одночасно укласти ф'ючерсний контракт. Може статися так, що вони бажають одночасно лише купити або лише продати. Деякі хеджери не знаходять контрагента, інтереси якого збігалися би з їхніми. У цьому випадку функцію другої сторони беруть на себе спекулянти. Саме вони заповнюють сегмент, який утворюється між хеджами на купівлю і хеджами на продаж. Якщо в майбутньому хеджер використовує спекулянтів як андерайтерів, а ф'ючерсний контракт як страхування від ризику, то ризик переноситься з хеджера на спекулянта. Сьогодні хеджери вже не є малою групою учасників ф'ючерсної торгівлі, які складаються з виробників та споживачів сільськогосподарської продукції. Кількість хеджерів невпинно зростає, як зростає і кількість біржових товарів та прагнення інвесторів захистити себе від можливих втрат. Хеджування складається з трьох основних елементів: Перший пояснює тип хеджевої угоди і позицію, відкриту хедже-ром; кількість активів, якими володіє хеджер; кількість зобов'язань, які має або буде мати; кількість послуг, які надає, купує або збирається надавати хеджер.

До другого належить продаж контрактів з поставкою в майбутньому на реальному ринку. Цей продаж можна обмежити відповідними умовами, а саме:

- продаж товару з поставкою в майбутньому не мас перевищувати на

біржі обсягів операцій на спотовому ринку;

- сума купленого за фіксованими цінами товару або кількість товару,

що є у власності хеджера, не може перевищувати кількості ф'ючерсних

позицій;

- сума ф'ючерсних позицій не повинна перевищувати також річного

запасу активів, причому учасник ринку не може утримувати такої

кількості ф'ючерсних контрактів протягом останніх п'яти днів

торгівлі цими контрактами.

Купівля реального товару з поставкою в майбутньому не має перевищувати:

- продажу реального товару за фіксованими цінами;

- кількісного еквіваленту продажу конкретного товару, аналогічного

товару під ф'ючерсним контрактом;

- річної потреби сировини для виробництва, такої кількості ф'ючерсних

позицій не можна утримувати протягом п'яти останніх днів торгівлі.

Третій елемент свідчить про пільги кредитування та оподаткування.

Більшість учасників ринку не ставлять собі за мету отримати спекулятивний прибуток при зростанні чи зниженні цін на товарних та фінансових ринках. їх основні доходи формуються від реалізації товарів та надання послуг. Для захисту цього доходу від падіння цін на товари і послуги вони хеджують ризик шляхом продажу певної кількості ф'ючерсних контрактів, що приблизно однакова за обсягами реалізації або закупівлі товарів на реальних ринках.

Хеджування продажем має за мету:

• захист товарних запасів, не закритих реальними форвардами від зниження цін у майбутньому;
• отримання певної винагороди за зберігання;
• захист спотової ціни товару, що буде виготовлений у майбутньому.

Продавець може, якщо він має від цього прибуток, поставити реальний товар під ф'ючерсний контракт або продати реальний товар на "спотовому ринку і одночасно ліквідувати коротку ф'ючерсну позицію шляхом укладання оберненої офсетної угоди.

Більшість зернових культур, які вирощують фермери, на шляху до кінцевого споживача проходить через елеватор. Оскільки про купівлю врожаю можна домовитися наперед, елеватор купує зерно одразу або бере його від фермера на зберігання до майбутнього продажу. Коли право власності на товар переходить до елеватора, він бере на себе всі ризики від зміни цін.

Елеватори також можуть хеджувати свою закупівлю зерна через продаж його кінцевим споживачам з поставкою у майбутньому. Таке хеджування можливе завдяки тому, що ціна на зерно погоджується на момент укладання контракту. Це суттєво зменшує фінансові втрати елеватора від випадкових коливань цін. У контракті на поставку в майбутньому (форвард) визначаються умови продажу та термін поставки, що може коливатися від п'яти днів до кількох місяців.

Форвардні угоди можна здійснювати на умовах ФОБ згідно з "Іпсоіегтз 2000" та "Прибуття до ..." (до визначеного періоду або місця призначення). Хеджування реальних закупівель можливе шляхом продажу ф'ючерсних контрактів на суму, еквівалентну сумі форвардних угод. Такий хедж застосовується лише на найближчі періоди, оскільки поставка проводитиметься за найближчою спотовою ціною.

Хеджування продажем застосовують також виробничі та переробні фірми. Виробники муки, переробники соєвих бобів, кавових зерен, кондитерські фірми тощо для підтримки рівня виробництва повинні мати певні запаси сировини, особливо в період між збиранням врожаїв. Це значною мірою збалансовує поставку матеріальних ресурсів і дозволяє підтримувати виробництво впродовж року.

Виробник певного виду продукції або переробник сировини сезонного виробництва може захиститися від втрат, пов'язаних зі зміною ціни, двома шляхами: укласти форвардний контракт з фіксованою ціною або виконати хеджеву операцію на ф'ючерсному ринку.

Хеджування продажем широко застосовується торговельними фірмами з метою відшкодування витрат на зберігання товарних запасів. Якщо, наприклад, на елеваторі або в холодильнику є досить місця для зберігання товарів, можна їх складувати з метою подальшого перепродажу. Одночасно фінансисти цих фірм відкривають ф'ючерсні позиції на товари, аналогічні тим, що зберігаються на складі, як правило, на ту ж суму. На ф'ючерсних контрактах заробляють гроші, що сплачуються за зберігання товарів на складі. Як тільки торгові агенти фірм знаходять вигідні пропозиції щодо купівлі їх товарів, ф'ючерсні позиції закриваються.

Найпоширеніший вид хеджування - рутинне - це хеджування майбутніх цін фермерами, які, незважаючи на економічний стан та політичні тенденції, вирощують свої врожаї і хеджують їх на ф'ючерсних ринках.

Хеджування продажем покликане захистити виробника від зниження цін на момент про дажу. Покупець у даному випадку має проти-і-тиіїшямнтш лежний ризик. Експортери і виробники, в основняму, продають товари з форвардними поставками. Форвардні контракти бувають закриті й незакриті наявністю реального товару. Незакритий контракт - це форвард, коли продається товар. якого немає. Для захисту майбутніх закупівель для поставки за укладеним форвардом застосовують хеджування купівлею. Секретом успіху Хеджування купівлею є те, що відкриття ф'ючерсної позиції має збігатися з термінами поставки за форвардними контрактами, що дуже важливо.

Хеджування купівлею використовується з такою метою:

1.Захист незакритих форвардних контрактів на продаж сировини або переробленої продукції з цієї сировини.

2.Підтримка ціни на товари з фіксованими цінами.

До хеджевих операцій вдаються експортери, які широко використовують ф'ючерсний ринок для хеджування незакритих форвардних продажів індивідуальним покупцям. Будь-який експортер може отримати замовлення від потенційного покупця на негайну поставку товару. Щоб виконати такі замовлення, експортер повинен володіти товаром. Для страхування цих запасів або майбутніх закупівель експортер використовує ф'ючерсний ринок, купуючи відповідну кількість ф'ючерсних контрактів. Пізніше, коли експортер купує реальний товар для поставки за кордон, він може ліквідувати ф'ючерсну позицію двома шляхами:

• продаючи ф'ючерсний контракт;
• обмінюючи ф'ючерс на готівку.

Хеджування купівлі застосовують виробники товарів з фіксованими цінами. Ф'ючерсна торгівля в цьому випадку дозволяє виробникам задовольнити свої потреби сировини з певною вигодою. Замість реального придбання купують ф'ючерсні контракти, що дозволяє уникнути витрат на зберігання товарів.

З наведених прикладів видно, що до хеджування на зарубіжних ринках вдаються представники різних видів бізнесу. Це дозволяє страхуватися від несприятливих змін ціни і забезпечити заплановану норму прибутку. Хеджеві операції також можуть відшкодовувати вартість витрат на зберігання, тому учасники ринку також використовують хеджування купівлі.

Усі наведені вище приклади ілюстрували досконалий хедж. Досконалий у тому розумінні, що реальні спотові і ф'ючерсні ціни рухалися догори і вниз однаково, І забезпечуючи таким чином повний захист від фінансових втрат. Різниця між спотовою і ф'ючерсною цінами - базис - була незмінною. Однак насправді ці ціни змінюються з різним базисом, що в свою чергу може призвести до додаткових втрат від ф'ючерсних операцій.

Хоча базис постійно змінюється, ці зміни можна передбачити, оскільки спотова і ф'ючерсна ціни мають тенденцію зближуватися на період поставки. Ефективність хеджу залежить від ситуації на:

- нормальному ринку;

- перевернутому ринку.

З використанням тенденції розширення базису застосовується хеджування продажем. У попередньому прикладі ф'ючерсна ціна завжди була відносно спотової вищою або з повною премією, яка повністю відшкодовувала витрати на зберігання бавовни впродовж місяця. Однак так буває не завжди. Є ситуації на ринку, коли ф'ючерсна ціна з премією (вища, ніж спотова) не відшкодовує повних витрат на зберігання товару. В цьому випадку хедж не дає повного захисту і, навпаки, може призвести до збільшення втрат за умови розширення базису.

Втрати з'являються тому, що ціни на реальному ринку знизилися більше, ніж на ф'ючерсному. Хоча хеджування продажем дало прибутки, однак їх було недостатньо для компенсації втрат від зміни ціни на реальному ринку та витрат на зберігання. З іншого боку, якби торговець утримував хеджеву позицію довше, він відшкодував би частину збитків. Хеджування продажем без компенсації витрат на зберігання буває невигідним, оскільки лише частково захищає від зниження цін.

На нормальному ринку хеджери, як правило, використовують хеджування купівлею при звуженні базису. Якщо власник елеватора відкрив ф'ючерсну позицію проти продажі форварду за умови, коли ф'ючерсна ціна перевищувала спотову на повну вартість витрат, пов'язаних із зберіганням, то такий хедж забезпечує лише частковий захист від зростання цін. Базис повинен зменшуватися на суму витрат на зберігання при наближенні терміну поставки. Однак зміна базису менш важлива, ніж здатність хеджу передбачити його розмір. Ф'ючерсна ціна повинна рухатися вниз разом зі спотовою, а спотова - догори до ф'ючерсної ціни.

Хоча хеджування купівлею на нормальному ринку захищає від зростання цін, однак забезпечити повний захист надзвичайно важко через неможливість точного прогнозу зміни базису або тенденцій зміни ф'ючерсних та спотових цін.

Хеджування купівлею на нормальному ринку дозволяє отримати лише частковий захист довгої позиції. Однак хедж може бути вигідним і забезпечити повний захист короткої позиції, якщо базис до ф'ючерсної ціни менший, ніж повні витрати на зберігання товару. Якщо базис розширюється, це означає, що спотові ціни зростають або падають повільніше, ніж ф'ючерсні.

Хеджування продажу на інвертному ринку (перевернутому) з наступним розширенням базису дозволяє не лише уникнути на реальному ринку фінансових втрат, але й отримати прибуток.

Хоча хеджування продажем може дати прибуток при розширенні базису на інвертному ринку, це можливе лише протягом незначного періоду часу. Чим довше буде утримуватися позиція на ф'ючерс-ному ринку, тим менше шансів має хеджер отримати прибуток; мало того, він може мати суттєві втрати. Це відбувається через тенденцію зближення спотових та ф'ючерсних цін до періоду поставки.

При домінуванні на ринку тенденції зниження цін реальні ціни можуть знижуватися швидше, ніж .ф'ючеРсні- Тому хеджування продажем на інвертному ринку при збільшенні базису на тривалий період забезпечує лише частковий захист фінансових втрат.

При звуженні базису на інвертному ринку також використовуються хеджеві операції.

Хеджування купівлею на інвертному ринку з подальшим розширенням базису виявляється прибутковим протягом короткого періоду часу і при розширенні базису може бути недостатнім для відшкодування збитків.

Якщо події на привабливому ринку сприяють операціям з реальним товаром, хеджер може продат його у будь-який момент, не пов'язуючи терміну поставки із закінченням терміну дії ф'ючерса. За умови продажу товарів зі складу, як правило, одночасно закриваються ф'ючерсні позиції. Але так відбувається не завжди. Хеджер, передбачаючи ліпшу цінову ситуацію в майбутньому на спотовому ринку, може притримати товар, наприклад зерно, на складі довше ніж місяць, на який орієнтувався хеджер при укладанні ф'ючерсного контракту. В такому випадку на ф'ючерсному ринку хеджер виконує трансферт: закриває близькі позиції і відкриває нові - з віддаленими строками.

Трансферт треба виконати до визначеного останнього дня торгів місяця поставки, оскільки правила біржі забороняють торгівлю ф'ючерсними контрактами, наприклад на зерно, впродовж останніх семи днів- місяця поставки. Цього досягається за допомогою купівлі хеджу на ф'ючерсні контракти, термін поставки за якими вже настав і, одночасно, продажу відповідної кількості на відстрочені місяці. Аналізуючи всі фактори, які можуть викликати зміну цін на різні ф'ючерси, хеджер намагається виконати трансферт у момент найкращої ціни поставки.

Таке просте пояснення трансферту не забезпечує точного розрахунку часу для його виконання. Як правило, хеджер може лише прагнути вибрати час, коли новий ф'ючерсний контракт забезпечить найвищу премію до існуючого ф'ючерса. До таких трансфертів можуть належати ф'ючерсні контракти на одному або кількох ринках. Трансферт хеджів, що складаються з ф'ючерсних контрактів з близькими термінами поставок на хеджі з віддаленими термінами, виконується, як правило, комбінацією довгих і коротких позицій, до того ж на реальному і ф'ючерсному ринках одночасно.

Фінансові інструменти хеджування пов'язані з відсотковими ставками і валютним курсом.

Рішення про хеджування приймається паралельно з визначенням ризику даної операції. Коротко нагадаємо методи захисту від ризику для фінансових інструментів. Звичайна комерційна організація, яка бере участь в операціях на фінансовому ринку, веде рахунки та оцінює відшкодування боргових зобов'язань за кожним терміном забезпечення цих зобов'язань певними активами. Чистими, "незахищеними" вважаються ті грошові зобов'язання, які до терміну виконання згідно з даними звітного балансу або оперативного обліку не мають необхідних джерел відшкодування. Разом з даною оцінкою прогнозуються відсоткові ставки (валютні курси), у т.ч. ймовірність руху відсоткової ставки (валютного курсу) у несприятливому (для цієї організації) напрямку.

Наступний крок пов'язаний з ризиковою тактикою комерційної діяльності. Якщо інші варіанти послаблення ризику (перегляд термінів зобов'язань і надходжень, використання звичайного, "рутинного" хеджування через укладення форвардних контрактів) не розв'язують проблеми, то треба звернутися до ф'ючерсного ринку, порівнявши при цьому розмір грошового ризику з витратами на хеджування на даному ринку.

Ефективність хеджування залежить від кількості контрактів, які використовуються для страхування цінових ризиків. У попередніх прикладах при підрахунку доходу від хеджевих операцій не враховувалися депозитні та маржеві внески, які можуть суттєво впливати на загальну прибутковість. Депозитні та маржеві внески складають значну суму, що вилучається на тривалий час без отримання суттєвих відсотків.

Для нейтралізації або зменшення впливу розмірів маржевих внесків хеджери використовують хеджування варіаційної маржі. Якщо незахеджована позиція, що є різницею між короткою або довгою ф'ючерсними позиціями і реальними запасами, визначена правильно, то прибуток від хеджу компенсує можливі втрати відсотків_ за банківськими депозитами у розмірі варіаційної маржі. Тобто, дохід буде такий же, як від суми варіаційної маржі покладеної в банк на той же термін.

При прийнятті рішення про застосування хеджевих операцій треба повністю проаналізувати ринкову ситуацію, зміни базису, його можливі тенденції до розширення або звуження, витрати на саме хеджування і лише тоді приймати рішення щодо використання цього методу захисту від фінансових втрат загалом.

Для учасників фінансових і товарних ринків в Україні, особливо експортерів та імпортерів сировини, банків та інших фінансових посередників, сьогодні гострою є проблема захисту активів від цінових коливань. Фахівцям цих ринкових інститутів необхідно досконало вивчити хеджевий механізм, вміло застосовувати його для хеджування на зарубіжних біржах і в перспективі використовувати на національному ринку.

Страхування коливання цін (хеджування)