Бесіда про правила дорожнього руху

Це повинні знати всі діти

Мета: розширити поняття дітей про правила безпечної поведінки на вулицях і дорогах. Розвивати увагу дітей, уміння переходити дорогу, правильно ходити по тротуарах у різну погоду. Виховувати бажання бути в безпеці на дорогах.

Обладнання: малюнки, таблиці.

Учениця.

Для чого правила учить?

Для чого їх нам знати?

Учень.

А щоб в безпеці завжди жить,

В біду не потрапляти.

Бо на дорогах тих пригод -

Не можна всі злічити.

Звільни себе від перешкод

І буде легше жити.

А перешкода - незнання,

Це завжди заважає.

Іти по світу навмання

Погано. Кожен знає.

Учитель. Тому ми будемо наполегливо вивчати Правила дорожнього руху, щоб уберегти себе від небезпеки. А правил тут не так і багато, лише є обов'язкова вимога до кожного з вас - всі, без винятку, повинні чітко виконувати їх. А чому так категорично? Відповім вам на це так. От у школі вам задали вивчити правило. Ви не відразу сіли його вчити. Минув день, другий... А про правило ви вже й забули. У школі згадали, але подумали, що "пронесе". А на уроці учитель запитав вас це правило... Ви червонієте, бо соромно, що діти знають, а ви - ні. Але таку прикру помилку ви можете виправити, якщо завтра вивчите і розкажете це злощасне правило. Ну, поставить вам учитель одиницю, вам соромно і вдома може тато чи мама наказати і перед друзями ніяково, але все це можна виправити... А от коли ви не вивчили Правил дорожнього руху або не захотіли їх виконувати, то робите ви в даному разі величезну помилку, бо вас може спіткати страшна біда. Яка саме? Не прикра одиниця, ні! Біда буває страшною, коли людину збиває машина. Вона може втратити руку чи ногу, одержати страшні розриви тканин і внутрішніх органів, струс мозку і ще безліч болючих травм, від яких може залишитися калікою на все життя або й померти. Чи доводилося комусь із вас бачити людину після ДТП? Вона страждає від нестерпного болю, від свого каліцтва і неповноцінності, а найстрашніше, коли така людина залишається прикутою до ліжка. Тому треба завжди пам'ятати про це і робити відповідні висновки: Правила треба знати і виконувати - це найголовніше і найважливіше для вашого життя і здоров'я.

Це треба знати...

У нашій країні правосторонній рух. Тому автомобілі рухаються з правого боку по проїжджій частині. А пішоходи також дотримуються правої сторони на тротуарі.

На проїжджій частині людям стояти і розмовляти, ходити і кататися на роликах та інших спортивних знаряддях заборонено.

Дітям до 14 років на проїжджу частину на велосипедах виїжджати суворо заборонено.

Влаштовувати ігри на дорозі категорично забороняється, бо діти, які біжать за м'ячем, нічого іншого не помічають і досить часто потрапляють під колеса.

Переходити дорогу треба лише у встановленому місці - на переходах. Якщо таких нема, то треба стежити за дорогою і переходити лише тоді, коли поблизу нема транспортних засобів, а також слідкувати за світловими сигналами повороту, що їх подають машини.

На залізничних коліях не можна гратися і ходити по них - це небезпечно.

Треба пам'ятати про обов'язки пасажира, коли ви знаходитесь у громадському транспорті.

Ніколи не перебігай дорогу! Це дуже небезпечно, бо ти можеш перечепитися, спіткнутись або послизнутись і впасти, а тим часом швидко наближається автомобіль, який не може відразу зупинитися.

Навіть на відведених місцях для переходу ніколи не метушись і не біжи, а спочатку добре подивися, чи всі транспортні засоби зупинились, бо і водії бувають різні: один безпечний, а другий втомлений і увага у нього притупилась, інший не роздивився світло світлофора і продовжує їхати, а ще інший хоче швидше проскочити, бо поспішає.

Ніколи не переходь дорогу по проїжджій частині, якщо є підземний перехід. Він для того й існує, щоб вільно рухався транспорт, а пішоходи йому не заважали. Підземний перехід для людей досить зручний і безпечний.

На деяких дорогах є споруда у вигляді моста для підняття вгору шляхів сполучення, для переходу чи переїзду через залізниці і т. ін. Це - естакада.

Ніколи не показуй свого "геройства", перебігаючи дорогу перед транспортом, який рухається. Це може для тебе трагічно закінчитися.

Найголовніше при переході дороги - це твоя зосереджена увага!

А от іще правила для учнів, які вирішили піти на екскурсію. Тут усі повинні рухатися "синхронно". Уявіть собі, що цілий клас веде вчитель, а діти йдуть, як їм заманеться: один летить уперед, а інші відстають, хтось кричить, інший голову задер і налетів на стовп. "Один - в ліс, другий - по дрова" - так каже про таких дітей народна мудрість. І вчителеві соромно, що діти не вміють поводитися. Щоб цього не сталося, то треба йти парами, на один крок одне від одного, щоб на тротуарі ви могли вільно розминутися з людьми, котрі йдуть вам назустріч. Не можна вириватися вперед і відставати, відходити без дозволу вбік, голосно розмовляти, бо нікого не цікавлять ваші розмови.

Коли дорога мокра і слизька, також треба правильно ходити. Ніколи не можна йти по бордюрах, бо вони слизькі, ви можете посковзнутися і ненароком потрапити під колеса. І якщо тротуар слизький, то не можна в сніжну чи морозну пору розганятись і їхати, бо ви можете не лише самі впасти, але й збити перехожих. А коли на тротуарах є калюжі від дощу, то їх треба обминати, щоб не забруднити ані себе, ані інших людей. Отже, треба вчитися жити серед людей, щоб ні собі, ні іншим не приносити неприємності. Це не лише правила поведінки на дорозі, а й правила культури.

Що ж, час для казки настав...