Система оподаткування в Україні. Непрямі податки
ТЕМА 9: ПОДАТКОВЕ ПРАВО
Система оподаткування в Україні. Непрямі податки
Особливості податкового права як інституту фінансового права
Податкове право – сукупність норм, які характеризують податкові відносини, що визначають рух коштів від платника до відповідних централізованих фондів у формі податкових платежів.
Відносини при сплаті податків виникають:
1) між державою і податковими органами;
2) між податковими органами і платниками;
3) між державою, податковими органами і фінансово-кредитними установами по акумуляції податкових платежів.
Відносини, які виникають у галузі податків, регулюються, як і всі фінансові відносини, фінансово-правовими нормами і набувають форми податкових правовідносин.
Система податкових правовідносин підпорядкована певній меті, а саме: встановленню і стягненню податків. Податкові правовідносини мають чіткі, встановлені законодавчими нормами, зв'язки між суб'єктами, які ніколи не можуть бути рівними, їх права і обов'язки перед державою.
Податкове законодавство України включає: Податковий кодекс, закони по всіх видах податків, декрети КМУ, накази та інструкції ДПА, їх численні листи, телеграми тощо.
Податкові закони і підзаконні податкові акти називають елементи податкового механізму, які можна поділити на дві групи.
1. Основні – головні характеристики податку, без яких неможливо уявити відповідний податковий механізм:
а) платник податку;
б) об'єкт оподаткування;
в) ставка податку.
Фактично на підставі цих елементів можна мати загальне поняття про податок. Відсутність будь-якого з цих елементів залишає питання відкритим і повністю невизначеним.
2. Додаткові – необхідні характеристики податку, що розкривають специфіку податкового механізму і його використання:
а) пільги по оподаткуванню;
б) особливості обчислення об'єкта;
в) бюджет чи фонд, куди поступають податкові платежі;
г) терміни І періодичність перерахування податку.
З 01.11.11 основним документом стає Податковий кодекс.
2.Структура Податкового Кодексу
Податковий Кодекс складається з 20 розділів:
1.Загальні положення
2.Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)
3.Податок на прибуток підприємств
4.Податок на доходи фізичних осіб
5.Податок на додану вартість
6.Акцизний податок
7.Збір за першу реєстрацію транспортного засобу
8.Екологічний податок
9.Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України
10.Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що відобуваються в Україні
11.Плата за користування надрами
12.Місцеві податки і збори
13.Плата за землю
14.Спеціальні податкові режими
15.Збір за користування радіочастотним ресурсом Україні
16.Збір за спеціальне використання води
17.Збір за спеціальне використання лісових ресурсів
18.Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції
19.Прикінцеві положення
20.Перехідні положення
Основні положення щодо організації оподаткування визначені у другому розділі Кодексу.
А саме там відображено основні положення щодо податкової звітності, податкових консультацій, визначення сум податкових зобов’язань, порядок їх сплати, здійснення податкового контролю, обліку платників податків, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів ДПА, проведення перевірок, погашення податкового боргу, відповідальності суб’єктів оподаткування та нарахування пені.
2. Поняття податку та основні принципи оподаткування
Податок становить нецільовий, безвідплатний, безповоротний, безумовний і обов'язковий платіж, що надходить від юридичних і фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (або цільовий бюджетний фонд) на підставі відповідного законодавчого акту.
Найважливішою функцією податків є фіскальна. Відповідно до цієї функції, податки виконують своє основне призначення – насичення доходної частини бюджету, для задоволення суспільних потреб. Податки розглядаються також як засіб регулювання економіки, забезпечення стабільного економічного зростання .
Принципи оподаткування відбивають особливості і тенденції сучасної податкової системи:
1) стабільність, яка припускає незмінність основних податкових платежів – правил стягнення податку протягом тривалого часу, а також логічність змін податкового законодавства. Ставки податків не змінюються протягом бюджетного року, якщо інше не передбачено законодавчими актами України;
2) гнучкість – припускає оперативну зміну податкових платежів, засобів їх нарахування, системи пільг і санкцій в залежності від зміни ситуації (але цей принцип не заперечує стабільності);
3) рівновага – забезпечує орієнтацію держави на підтримку за допомогою податків структурної рівноваги;
4) рухомість – відбиває чітку зміну податкових платежів у галузі формування, бази оподаткування чи появи нових форм податків;
5) чітка анти інфляційна направленість податкових вилучень;
6) вигода як для платника при внесені податкових платежів, так і для контролюючого суб'єкту по вилученню податку, держави при використанні податкових механізмів;
7) рівність, яка забезпечує однаковий обов'язок платників при рівних оціночних умовах і розмірах прибутку;
8) стимулювання – виступає як формування економічних і правових інтересів при здійсненні певної діяльності і одержанні більш високих доходів;
9) економічність, яка співвідносить видатки по збиранню податку (витрати апарату, опрацювання документації тощо) і прибуток від збирання податкових надходжень.
В Україні розмежування податків йде по двох рівнях: на загальнодержавні і місцеві. Поділ податків за рівнями компетенції органів державної влади означає закріплення за конкретними органами повноважень у галузі встановлення, зміни чи скасування податків.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України.
До загальнодержавних належать такі податки та збори:
1. податок на прибуток підприємств;
2. податок на доходи фізичних осіб;
3. податок на додану вартість;
4. акцизний податок;
5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
6. екологічний податок;
7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
9. плата за користування надрами;
10. плата за землю;
11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;
12. збір за спеціальне використання води;
13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
14. фіксований сільськогосподарський податок;
15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
16. мито;
17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
Відносини, пов'язані з установленням та справлянням
мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено
цим Кодексом.
До місцевих податків належать:
1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
2. єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
2. збір за місця для паркування транспортних засобів;
3. туристичний збір.
Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
3.Система податкових органів в Україні та їх компетенція.
Податкові органи являють собою систему закладів (податкові адміністрації, митний комітет, податкові поліції), що реалізують головну ціль – забезпечення сплати податків і зборів в бюджети. Головне призначення визначає коло прав та обов'язків податкових органів, їх посадових осіб.
Права і обов'язки податкових органів регулюються законами, що визначать основи податкової системи, статус податкових адміністрацій.
Система податкових органів включає декілька досить розгалужених структур. Очевидно, було б помилкою ставити знак рівності між податковими органами і податковими адміністраціями. Останні є тільки одним з елементів системи податкових органів. Можна виділити систему податкових органів у вузькому і широкому розумінні слова.
Податкові органи у вузькому розумінні ідентичні системі податкових адміністрацій і здійснюють контроль тільки за надходженням в бюджет обов'язкових платежів. Податкові органи в широкому розумінні контролюють і забезпечують надходження в бюджет всіх відрахувань, що законодавець включає в податкову систему, як сукупність податків, зборів, платежів. В даному випадку система податкових органів охоплює вже і митні органи, і податкову поліцію. Таким чином, в широкому розумінні система податкових органів включає:
1. Державну податкову адміністрацію України.
2. Митні органи України.
3. Податкову поліцію.
Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, очолюваним Головою, який за посадою є міністром. Голови державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі призначаються та звільнюються Президентом України.
Головними завданнями Державної податкової адміністрації України є:
- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильність обчислення і сплати податків;
- прийняття рішень по накладенню фінансових санкцій і адміністративних штрафів;
- прийняття нормативних і методичних документів з питань оподаткування.
Митна справа в Україні включає в себе організацію переміщення товарів і предметів через митний кордон України, обкладення митом. Митна справа здійснюється безпосередньо митними органами, що становлять єдину республіканську систему, що включає Державний митний комітет України та митниці України. Державний митний комітет України створюється Кабінетом Міністрів України, положення про нього затверджується Верховною Радою України. Утворення, реорганізація і ліквідація митниць України проводиться Державним митним комітетом України.
Державний митний комітет України є центральним органом державної виконавчої влади, який підпорядкований Кабінету Міністрів України. В межах своїх повноважень Комітет організовує і контролює виконання актів законодавства України про митну справу. Він приймає нормативні акти тільки відповідно до Митного кодексу і інших законів України.
У систему митних органів входять Державний митний комітет України і територіальні митні управління, митниці і інші митні заклади. Згідно з статтею 9 Митного Кодексу України, в межах встановленої кількості робітників митної системи утворені територіальні митні управління.
Податкова поліція є специфічним правоохоронним органом, що забезпечує економічну безпеку держави при надходженні податкових платежів в бюджет або платежів.
Діяльність податкової поліції регулюється системою нормативних актів, що знаходяться на перехресті кількох галузей права: кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного і, звичайно, фінансового. В деяких випадках важко визначити пріоритет конкретної галузі права при вирішенні цілком конкретного питання. Наприклад, санкція ст. 1482 КК України залежить від розміру прихованого прибутку від оподаткування, а визначити його можна підсумувавши усі надходження від податків, зборів і платежів. Таким чином, ми зіткнулися з перетином фінансової і кримінально-правової норм.
Обов'язки органів податкової поліції полягають:
1. У вияві податкових правопорушень і їх попередженні (здійснення оперативно- розшукувальних заходів, перевірка інформації і т.д.).
2. Охороні податкових органів (гарантія безпеки робітників всіх податкових органів).
3. Взаємодії з правоохоронними і іншими податковими органами.
Права органів податкової поліції полягають:
1) у вияві і припиненні податкових правопорушень (перевірка платників податків і приміщень, одержання інформації і пояснень від громадян тощо);
2) використанні заходів примусу (припинення операцій платників податку, застосування адміністративного затримання, застосування зброї і спеціальних засобів;
3) накладенні стягнень (застосування санкцій за податкові правопорушення, адміністративних штрафів).
Обов'язки податкових органів поділяються на:
а) контрольні: проведення планових перевірок; вимога усунення виявлених порушень;
б) облікові: організація обліку платників і майна;
в) інформаційні: інформація платників; забезпечення документацією і бланками платників податків;
г) організаційні: залік (повернення) зайво сплачених платником податків; додержання податкової таємниці; здійснення виробництва по справам про податкові правопорушення.
Спеціальними нормами регулюється відповідальність податкових органів, посадових осіб та інших працівників цих органів.
4. Відповідальність за порушення податкового законодавства
Співвідношення переконання і примусу при реалізації податкових норм
Інтенсивний розвиток ринкових механізмів вимагає перетворення всіх елементів системи оподаткування. З'являються нові податки, механізми їх обчислення і сплати, конкретизуються повноваження органів влади різноманітних рівней і компетенції. З'являється податкова поліція, принципово змінюється набір і зміст функцій, що виконують контрольно-ревізійні управління. Подібні зміни пов'язані з необхідністю підсилення контролюючих механізмів у галузі оподаткування, що викликане бурхливим зростанням і якісним перетворенням податкових важелів.
Діяльність контролюючих органів пов'язана з наглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов'язань перед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів у відповідні бюджети чи фонди. Проте туди не завжди поступають кошти в тій кількості, на яку розраховували при плануванні бюджету, і було б неправильним бачити в цьому тільки правопорушення, невиконання платником своїх обов'язків. Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.
В основі правомірного обходу податку лежать шляхи і можливості несплати податку, надані законодавцем, тобто обумовлені недосконалістю законодавства. В даному випадку платник податку використовує прогалини законодавства, що пов'язані як із недосконалістю податкових норм, їх закріп- ленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платнику право вибору або межі, в рамках яких останній може обрати найбільш вигідний для себе варіант (наприклад, при наданні податкового кредиту, встановленні деяких ставок місцевих податків і зборів).
Правомірний обхід податку доповнюється відхиленням від сплати податку, що являє собою досить різноманітну групу податкових правопорушень. Зміст цих правопорушень полягає в неналежному виконанні зобов'язань платника перед бюджетом.
Залежно від характеру поведінки і діяльності суб'єктів податкових правовідносин можна виділити:
А. Правомірний обхід податку – правомірне уникнення сплати податку за рахунок недосконалості або можливостей, закладених законодавством.
Б. Ухилення від сплати податку – правопорушення, що складається із невиконання або неналежного виконання платником своїх обов'язків по сплаті податку.
В. Стягнення надлишкових сум податків – умисні дії робітників податкових органів по необґрунтованому стягненню сум податкових платежів із платників.
Якщо в першому та другому випадках дії засновані на активній ролі платника податків (у правомірному обході в межах діючих податкових норм і у порушенні їх при ухиленні від податків в формі податкових проступків або злочинів), то в третьому випадку активна діяльність характерна для податкового органу, здійснюючого свої повноваження з порушенням законодавства.
Примус у галузі оподаткування являє собою систему заходів, що застосо- вуються уповноваженими органами по відношенню до осіб при порушенні ними обов'язків по сплаті податку і притягненню до відповідальності при вчинені податкового правопорушення.
Заходи податкового примусу характеризуються певними ознаками:
1) регулюються нормами фінансового права, а також адміністративно процесу- альними (інколи і нормами кримінального права);
застосовуються по відношенню юридичних і фізичних осіб:
використовуються для забезпечення надходжень податкових платежів;
припускають застосування фінансових санкцій, заходів адміністративного і кримінального покарання;
припускають позасудове застосування заходів податкового примусу;
податковий примус поєднує стягнення податкових платежів (тобто в тих розмірах, що зумовлені певними податковими обов'язками платників) і стягнення податків (з урахуванням санкцій за прострочення, відхилення тощо, тобто відхилення від виконання податкових обов'язків).
Реалізація примусу в сфері оподаткування здійснюється попереджувальними, припиняючими і відновлюючими заходами. Попередження здійснюється держав- ними органами, контролюючими правильність обчислення і внесення податків. Припинення пов'язане уже з впливом на платників, що здійснюється юридичне владними (припинення операцій, ліквідація підприємства, вилучення документів). Відновлювані заходи пов'язані з відшкодуванням збитків, причинених податковим правопорушенням. При цьому особливості застосування штрафів, пені включають і ті суми, які були б одержані бюджетом при своєчасному надходженні та використанні податків і платежів.
2. Підстави притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства.
Проблеми відповідальності за податкові правопорушення є однією із найбільш дискусійних сфер податкового права.
Якоюсь мірою це пояснюється певним комплексом питань, що виникають при цьому. Адже санкції за податкові проступки та злочини додатково до фінансового регулюються і адміністративним, і трудовим, і кримінальним правом.
Підставою податкової відповідальності є правопорушення, що характерні відповідними ознаками. Докладно ми не будемо спинятися на їх характеристиці, оскільки вони однакові для будь-якого правопорушення:
а) протиправність виражається в порушенні певних податкових норм;
б) покарання, особливістю податкових санкцій якого є відрив (в деяких випадках) стягнення (покарання) від вини платника;
в) винність (в формі дії чи бездіяльності);
г) причинний зв'язок між протиправною дією і від'ємними наслідками, що наступили в результаті цього.
Податкове правопорушення. Податкове правопорушення протиправний, винний вчинок (дія чи бездіяльність) особи, пов'язаний з невиконанням чи неналежним виконанням обов'язків по сплаті податку, за що встановлена юридична відповідальність. Видається, що відповідальність в цій галузі не обмежується невиконанням тільки фінансових зобов'язань, адже несвоєчасне подання звіту платником теж тягне штраф, а це можна тільки з великим припуском віднести до невиконання фінансових зобов'язань.
Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, що складаються з приводу забезпечення надходження податків і обов'язкових платежів у бюджет і відповідні фонди між суб'єктами податкових правовідносин.
Суб'єктом правопорушення виступає особа, яка відповідно до закону зобов'язана сплачувати податки у відповідному розмірі в установлений час. Здебільшого суб'єктом податкового правопорушення виступає платник податку, але тільки в тому випадку, коли на ньому лежить обов'язок обчислювати і сплачувати його. Коли ж ці обов'язки лежать на підприємстві, що виплачує доход (при перерахуванні прибуткового податку з громадян), суб'єктом відпові- дальності (за неправильне обчислення, утримання податку, несвоєчасне перераху- вання його в бюджет) є саме підприємство. Тому вчасно не утримані або не перераховані в бюджет суми податків, що підлягають утриманню з джерела виплати при податковому обкладанні громадян, стягуються податковими органами з підприємств, що виплачують дохід фізичним особам, в беззаперечному порядку з накладенням штрафу.
3. Класифікація податкових правопорушень.
Класифікація податкових правопорушень може здійснюватися за різними критеріями:
а) залежно від об'єкта: приховування доходу; заниження доходу; відсутність обліку об'єкта оподаткування чи проведення його обліку з порушенням встановленого порядку; несвоєчасна сплата податку; неподання документів та іншої інформації і т. ін.;
б) залежно від направленості дій: правопорушення проти системи податків; правопорушення проти прав і свобод платників податку; правопорушення проти порядку проведення бухгалтерського обліку та звітності; правопорушення проти контрольних функцій податкових органів і т.д.;
в) залежно від характеру санкцій і галузей права, що їх регулюють: фінансова; адміністративна; кримінальна; дисциплінарна;
г) залежно від міри суспільної небезпеки: податкові злочини: податкові правопорушення.
д) класифікація санкцій за податкові правопорушення, попередження податкових правопорушень не завжди досягає своєї цілі, тому особливого значення набуває регулювання покарання за вчинення податкових проступків і злочинів.
е) санкції, що безпосередньо не завдають майнових втрат платнику, але зменшують його доходи в перспективі чи обмежують його діяльність (арешт рахунка, припинення діяльності підприємства тощо).
4. Види відповідальності за порушення податкових норм.
Існують наступні види відповідальності за порушення податкових норм:
1. Кримінальна відповідальність. Кримінальні санкції застосовуються за податкові злочини. Припускається законодавче закріплення декількох складів податкових злочинів при прийнятті Податкового кодексу (див. 2 глави). В теперішній час подібні вчинки регулюються ст. 148 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків). Кримінальна відповідальність за даним складом характеризується деякими особливостями: суб'єктами є фізичні особи (платники податку або посадові особи); регулюється кримінально-правовими нормами; здійснюється тільки в судовому порядку; характеризується певними процесуальними особливостями.
2. Адміністративна відповідальність. Адміністративні санкції становлять міри адміністративного впливу за допомогою адміністративно-правових норм, що містять осуд винного та його вчинку і що припускають негативні наслідки для правопорушника. Особливостями адміністративних санкцій є: відсутність важких правових наслідків; застосування по відношенню до менш тяжких податкових правопорушень (проступків); не тягнуть судимості.
Підставою адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є наявність адміністративного правопорушення — вина (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, що зазіхає на суспільні відносини, які охороняються законом, за що законодавством передбачена адміністративна відповідальність. До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни та посадові особи, винні в порушенні податкового законодавства. Адміністративній відповідальності підлягають особи, що досягли на час вчинення правопорушення шістнадцятирічного віку, осудні.
Із всіх видів адміністративних стягнень податковим органам надано право використовувати адміністративний штраф. Розмір його визначається в межах, встановлених за вчинення відповідних правопорушень, в сумах, кратних певному показнику (неоподатковуваному мінімуму заробітної плати).
3. Фінансові санкції. Фінансові санкції – покарання уповноваженим органом платника податків за вчинення податкового правопорушення в порядку, встановленому фінансово-правовими нормами, з метою реалізації суспільних інтересів по забезпеченню грошових надходжень в бюджет. Дуже часто між фінансовими і адміністративними санкціями ставлять знак рівності. Проте така позиція вимагає докладної аргументації. Нам .видається, що фінансові санкції відрізняються від адміністративних, які застосовуються за податкові правопорушення за такими підставами. По-перше, вони розрізняються за суб'єктами (якщо при адміністративних – це тільки фізичні особи, то при фінансових – і юридичні, і фізичні). По-друге, адміністративні санкції реалізуються в грошовій формі, саме цей термін і підходить їм ближче, тоді як фінансові санкції значно ширші грошових. По-третє, фінансові санкції за податкові правопорушення засновані на податковому примусі, і характеризуються специфічними рисами.
Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства виступає в формі:
- стягнення всієї суми укритого або заниженого платежу в бюджет в формі податку;
- штрафу (що накладається податковими органами);
- пені, що стягується із платника за затримку внесення податку.
Механізм сплати сум, нарахованих податковим органом за порушення податкового законодавства, регулюється конкретними нормативними актами, що характеризують окремі види податків або відповідальність платників.
4. Дисциплінарні санкції становлять форму впливу адміністрації підприємств, установ та організацій за вчинення дисциплінарних проступків, зв'язаних з податковими правопорушеннями. Дані правопорушення знаходяться на перетині адміністративної та дисциплінарної відповідальності, в основі яких лежить невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податку платником, як робітником конкретного підприємства, установи, організації. При невиконанні ним особистих податкових зобов'язань відповідальність наступає у встановленому законом порядку.
Структура Податкового Кодексу
|
Розділ
|
|
Податковий Кодекс складається з 20 розділів:
|
|
І
|
|
Загальні положення
|
|
ІІ
|
|
Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)
|
|
ІІІ
|
|
Податок на прибуток підприємств
|
|
ІV
|
|
Податок на доходи фізичних осіб
|
|
V
|
|
.Податок на додану вартість
|
|
|
|
|
|
VІ
|
|
Акцизний податок
|
|
|
|
|
|
VІІ
|
|
Збір за першу реєстрацію транспортного засобу
|
|
|
|
|
|
VІІІ
|
|
Екологічний аналіз
|
|
|
|
|
|
ІХ
|
|
Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України
|
|
|
|
|
|
Х
|
|
Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що відобуваються в Україні
|
|
|
|
|
|
ХІ
|
|
Плата за користування надрами
|
|
|
|
|
|
ХІІ
|
|
Місцеві податки і збори
|
|
|
|
|
|
ХІІІ
|
|
Плата за землю
|
|
|
|
|
|
ХІV
|
|
Спеціальні податкові режими
|
|
|
|
|
|
ХV
|
|
Збір за користування радіочастотним ресурсом Україні
|
|
|
|
|
|
ХVІ
|
|
Збір за спеціальне використання води
|
|
ХVІІ
|
|
Збір за спеціальне використання лісових ресурсів
|
|
ХVІІІ
|
|
Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції
|
|
ХІХ
|
|
Прикінцеві положення
|
|
|
|
|
|
ХХ
|
|
Перехідні положення
|
Загальнодержавні податки
|
Пор.№
|
|
Загальнодержавні податки
|
|
|
|
|
|
1
|
|
Податок на прибуток підприємств
|
|
|
|
|
|
2
|
|
Податок на доходи фізичних осіб
|
|
3
|
|
Податок на додану вартість
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4
|
|
Акцизний податок
|
|
|
|
|
|
5
|
|
Збір за першу реєстрацію транспортного засобу
|
|
|
|
|
|
6
|
|
Екологічний податок
|
|
|
|
|
|
7
|
|
Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України
|
|
8
|
|
Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні
|
|
9
|
|
Плата за користування надрами
|
|
10
|
|
Плата за землю
|
|
11
|
|
Збір за користування радіочастотним ресурсом України
|
|
12
|
|
Збір за спеціальне використання води
|
|
13
|
|
Збір за спеціальне використання лісових ресурсів
|
|
14
|
|
Фіксований сільськогосподарський податок
|
|
15
|
|
Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства
|
|
16
|
|
Мито
|
|
17
|
|
Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками
|
|
|
|
|
|
18
|
|
Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
|
Принципи оподаткування
|
Принципи оподаткування
|
|
Зміст принципів оподаткування
|
|
|
|
|
|
1. Стабільність
|
|
– припускає незмінність основних податкових платежів – правил стягнення податку протягом тривалого часу, а також логічність змін податкового законодавства. Ставки податків не змінюються протягом бюджетного року, якщо інше не передбачено законодавчими актами України
|
|
2. Гнучкість
|
|
– припускає оперативну зміну податкових платежів, засобів їх нарахування, системи пільг і санкцій в залежності від зміни ситуації (але цей принцип не заперечує стабільності)
|
|
|
|
|
|
3. Рівновага
|
|
– забезпечує орієнтацію держави на підтримку за допомогою податків структурної рівноваги
|
|
4. Рухомість
|
|
– відбиває чітку зміну податкових платежів у галузі формування, бази оподаткування чи появи нових форм податків
|
|
|
|
|
|
5. Антиінфляційна направленість
|
|
– чітка антиінфляційна направленість податкових вилучень
|
|
|
|
|
|
6. Вигода
|
|
– як для платника при внесені податкових платежів, так і для контролюючого суб'єкту по вилученню податку, держави при використанні податкових механізмів
|
|
|
|
|
|
7. Рівність
|
|
– забезпечує однаковий обов'язок платників при рівних оціночних умовах і розмірах прибутку
|
|
|
|
|
|
8. Стимулювання
|
|
– виступає як формування економічних і правових інтересів при здійсненні певної діяльності і одержанні більш високих доходів
|
|
|
|
|
|
9. Економічність
|
|
– співвідносить видатки по збиранню податку (витрати апарату, опрацювання документації тощо) і прибуток від збирання податкових надходжень
|
Система податкових органів
|
|
|
Обов'язки органів податкової поліції полягають:
|
|
|
|
|
|
1
|
|
Вияв податкових правопорушень і їх попередження (здійснення оперативно- розшукувальних заходів, перевірка інформації і т.д.).
|
|
|
|
|
|
2
|
|
Охорона податкових органів (гарантія безпеки робітників всіх податкових органів).
|
|
|
|
|
|
3
|
|
Взаємодії з правоохоронними і іншими податковими органами.
|
|
|
|
|
|
|
|
Права органів податкової поліції полягають:
|
|
|
|
|
|
1
|
|
Вияв і припинення податкових правопорушень (перевірка платників податків і приміщень, одержання інформації і пояснень від громадян тощо);
|
|
|
|
|
|
2
|
|
Використання заходів примусу (припинення операцій платників податку, застосування адміністративного затримання, застосування зброї і спеціальних засобів
|
|
|
|
|
|
3
|
|
Накладення стягнень (застосування санкцій за податкові правопорушення, адміністративних штрафів)
|
|
|
|
|
|
|
|
Обов'язки податкових органів ДПА поділяються на:
|
|
|
|
|
|
1.Контрольні
|
|
– проведення планових перевірок; вимога усунення виявлених порушень
|
|
|
|
|
|
2.Облікові
|
|
– організація обліку платників і майна
|
|
|
|
|
|
3.Інформаційні
|
|
– інформація платників; забезпечення документацією і бланками платників податків
|
|
|
|
|
|
4.Організаційні
|
|
– залік (повернення) зайво сплачених платником податків; додержання податкової таємниці; здійснення виробництва по справам про податкові правопорушення
|
Система оподаткування в Україні. Непрямі податки