Основні ознаки фразеологізмів. Джерела української фразеології. Національна специфіка української фразеології

Тема: Основні ознаки фразеологізмів. Джерела української фразеології. Національна специфіка української фразеології. Актуальні проблеми української фразеології на сучасному етапі розвитку мовознавчої науки

Мета: поглибити знання учнів про основні ознаки фразеологізмів, джерела української фразеології, національну специфіку української фразеології, актуальні проблеми української фразеології на сучасному етапі розвитку мовознавчої науки; підвищувати культуру усної і писемної мови; розвивати уміння і навички створювати власне висловлювання з приводу почутого; розвивати логічне мислення, самостійність суджень, творчі здібності, вміння узагальнювати матеріал; розвивати мовленнєву компетентність.

ХІД УРОКУ

1. Слово вчителя.

Фразеологічний склад української мови, має кілька генетичних груп: 1) питомо українські фразеологічні одиниці; 2) запозичені фразеологічні одиниці; 3) фразеологічні кальки й напівкальки. До питомо українських належать як ті фразеологічні одиниці, що виникли в українській мові, так і ті, що були свого часу успадковані з давнього мовного джерела. У їх складі прийнято виділяти: а) спільнослов'янські фразеологізми, які увійшли в українську мову із спільнослов'янської мови (розпад її датується V—VI ст. н. е.) і досі відомі, як правило, усім слов'янським мовам. Ця спільність особливо виразна в колі фразеологізмів, що групуються навколо назв частин людського тіла, а також у компаративних зворотах. Пор.: укр. мати зуб на кого, проти кого; рос. иметь зуб на кого, протав кого; білор. мець зуб на каго-не-будзь; польськ. ostrzyc zby nа kogo; болг. имам зъб на някого; укр. водити за ніс; рос. водить за нос; білор. вадзіць за нос; польськ. wodzic za nos; болг. водя за носа та ін. Чимало спільнослов’янського є і серед прислів’їв та приказок. Пор., наприклад: укр. ^ Дарованому коневі в зуби не дивляться; рос. Дарёному коню в зубы не смотрят; білор. Доранаму каню у зубы не глядзяць; польськ. Darowanemu koniowi nie patrzy si w zby; б) східнослов'янські фразеологізми, що виникли в давньоруську епоху (VI—XIII ст.), є здобутком мовної спільності предків росіян, українців і білорусів. Такі фразеологізми побутують у мовах усіх східних слов’ян, але не мають дослівних еквівалентів в інших слов'янських мовах (напр.: укр. під гарячу руку; рос. под горячую руку; білор. пад гарачую руку). Спільним східнослов'янським надбанням є зокрема фонд крилатих слів, що походять із давньоруського джерела; в) власне українські фразеологічні одиниці, які виникли в епоху становлення російської, української і білоруської мов (десь із XIV ст. і дотепер). Ці одиниці є своєрідним національно-самобутнім ядром фразеології і відображають особливості національної історії, культури, побуту тощо; фразеологія, що групується навколо вітчизняних власних назв; одиниці, пов’язані з історією України; фонд крилатих слів українських історичних діячів, письменників та ін. Запозичені з інших мов фразеологізми: дивитись крізь пальці (навмисне не помічати чогось), де собака заритий (суть проблеми) (з німецької); бути не в своїй тарілці (відчувати себе незручно), повернутись до наших баранів (повернутись до попередньої теми) (з французької мови), синя панчоха (стара дівка), перейти стежку ( заступити комусь шлях до здійснення чогось) ( з англійської мови), трубка миру (з мови індіанців через мову американських колоністів).

Джерелом виникнення фразеологізмів в українській літературній мові є:

- вислови з античної культури: золотий вік (щаслива пора, епоха розквіту); золотий дощ (несподіване багатство); сіль землі (кращі люди свого часу); альфа й омега (початок і кінець); сади Семірачіди (прекрасні місця); самозакоханий Нарцис (самозакохана людина); неопалима купина (безсмертя народу); обітована земля (багатий край);

- крилаті вирази українських письменників: Хіба ревуть воли, як ясла повніа? (Панас Мирний); Нехай не забувають люди, що дурень всюди дурнем буде (Л. Гяібов); Пам'ять серця (О. Корнійчук); Борітеся - поборете! (Т. Шевченко); Нам треба голосу Тараса (П. Тичина);

- переклади видатних людей: Чиста краса, чисте мистецтво (І. Кант); Народжений плазувати літати нездатний (М. Горький);

-переклади крилатих виразів російських письменників: Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться (М. Гоголь); Сидіння між двома стільцями (М. Салтиков-Щедрін); Промінь світла у темному царстві (М. Добролюбов); Герой нашого часу (М. Лєрмонтов); а судді хто? (О. Грибоєдов)

- переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: Бути чи не бути (В. Шекспір): Усі жанри прекрасні, крім нудного (В. Вольтер): Синій птах (М. Метерлінк); Машина часу (Г. Уеллс); останній з могікан (Фенімор Купер)

- біблійні й євангельські вислови: Берегти, як зіницю ока: Прощайте ворогам вашим; Маслинова гілка: Мафусаілів вік; Співати Лазаря; Книга за сімома печатями.

Прислів'я та приказки мають свої характерні риси: вони виражають мислення народу, формують його життєвий, соціально-історичний досвід. Характерні ознаки прислів'їв та приказок - їх ідейний зміст і висока художність, стислість вислову, метафоричність. Прислів'я та приказки багаті на протиставлення, епітети та інші засоби образного вислову. Не випадково І. Франко назвав прислів'я та приказки "скарбом нашої мови і народного досвіду".

Прислів'я та приказки найчастіше використовуються в розмовній мові, у творах художньої літератури, в публіцистиці. За своїм змістом вони охоплюють майже всі сторони життя:

- про користь праці та знання: Хочеш їсти калачі - не сиди на печі; По роботі пізнати майстра; Праця чоловіка годує, а лінь марнує; Учись змолоду - пригодиться на старість; Вік живи - вік учись;

- про дружбу: 3 добрим дружись, а лихих стережись;3 ким поведешся, від того й наберешся; Скажи мені, хто твій товариш, - тоді я скажу, хто ти;

- про відвагу, уміння: Де відвага, там і щастя; Не лише силою треба боротись, а й умінням;

- про боротьбу проти пережитків у свідомості людей: Стоїш високо - не будь гордим; Діла на копійку, а балачок на карбованець; Не пнись бути найвищим, а вчись бути корисним; Гіворимало, слухай багато, а думай ще більше; Не той голова, що дуже кричить, а той, що вміє навчить; В протоколі густо, а на ділі пусто.

Фразеологічні багатства української мови відбивають глибоку мудрість народу, його культуру, історію. Фразеологізми охоплюють різні сфери життя, є активним засобом людського мислення. У діловому спілкуванні фразеологізми, цитати на підтвердження якоїсь думки, прислів'я і приказки вживаються здебільшого в усному мовленні (бесіди, лекції, публічні промови). В окремих випадках вони використовуються як розгорнені синоніми до відповідних слів, щоб наголосити на тому чи іншому факті, підкреслити щось, а найчастіше - як засіб влучного і образного вираження певного значення, надання мові емоційного забарвлення. Але надмірне цитування, зловживання штампованими канцелярськими зворотами (загострити питання, ш сьогоднішній день) недоречне й небажане.

Засмічують мову також невдалі неологізми, просторічні вирази, фразеологізми, шо стали згрубілими фамільярними зворотами. Слід дбати і про правильність перекладних фразеологізмів, максимально наближаючи їх до мови оригіналу.

У писемному діловому мовленні, зокрема в офіційних документах, вживання фразеологізмів не допускається.

Домашнє завдання

1. Вивчити правила.

2. Виконати вправи:

1. Завдання. Доберіть до кожного російського фразеологізму відповідний український, з’ясуйте їх значення і запишить попарно у 2 колонки. (Користуємося тлумачним і фразеологічними словниками). Зразок: С глазу на глаз – Віч – на - віч Не в своей тарелке. Погибнуть не за грош. Голова идёт кругом. Бить баклуши. Моё дело сторона. Задирать нос. Уносить ноги. Плечом к плечу. [Пліч – о – пліч. Голова йде обертом. Накивати п'ятами. Ні в сих ні в тих. Ні за цапову душу. Бити байдики. Моя хата скраю. Кирпу гнути]. · Як передається значення цих фразеологізмов в інших мовах, якими ви володієте? 2. Пояснити фразеологізми, назвати джерело походження. Скласти речення з ними. Віща Кассандра, стовпи Геракла, загибель Помпеї (великі літери у власних назвах); завжди були тартюфи, молчаліни і просто метрофанушки (Грибоєдов), Пенелопина вірність, сізіфів труд; мідасів суд; дамоклів меч, бальзаківський вік; рафаелівська мадонна. 3. Знайти пояснення фразеологізмів. Скласти речення з ними. Визначити члени речення. Від Адама (дуже давно, від початку світу; від предків), апостоли чого, книжн. (гарячий послідовник і проповідник), Бог з тобою (вираження заперечення, застереження, докору), у Бога теля з'їсти (провинитися, вчинити щось, гідне покарання), як у Бога за дверима (дуже добре, комфортно), Едем (райське життя, життя без страждань), єгипетська неволя (тяжка підневільна праця), Ноїв ковчег (надійний притулок), співати Лазаря (жебракувати), канути в Лету (безслідно щезнути, бути забутим), Мадонна (характеристика люблячої матері). 4. Завдання. Визначити помилкові синоніми. 1. Багато – хоч греблю гати; як сміття; до біса; по самі вуха. 2. Давно – за царя Гороха, як було людей трохи; за царя Панька, як була земля тонка; як на долоні волосся виросте. 3. Голий – як бубок; як турецький святий; як мати народила; як тріска. 4. Викривати – виводити на чисту воду; носити камінь за пазухою; зривати маску. 5. Пояснити фразеологізми. Скласти речення з прямою мовою / діалог (за варіантами) Знає, де раки зимують; хоч з мосту та в воду; свиню підкласти; купувати кота в мішку; крутиться на язиці; вавилонське стовпотворіння; до сьомого коліна; білими нитками шите; по саме горло; лебедина пісня; не нюхати пороху; як по нотах; думкою багатіти.

Учитель Калугіна Г.І.

Основні ознаки фразеологізмів. Джерела української фразеології. Національна специфіка української фразеології