Система вправ для формування умінь та навичок аудіювання
PAGE 24
Система вправ для навчання аудіювання
Етапи роботи при аудіюванні
прави, що готують до аудіювання
Вправи в аудіюванні текстів
формулювання інструкції
презентація аудіоматеріалу
контроль розуміння прослуханого
Зміст
Вступ
Розділ 1. Поняття аудіювання та його основні труднощі
1.1. Загальна характеристика процесу аудіювання
1.2. Основні механізми аудіювання
1.3. Основні види аудіювання
Розділ 2. Система вправ для формування умінь та навичок аудіювання
2.1. Характеристика вправ для формування умінь і навичок аудіювання
2.2. Аналіз після текстових вправ при навчанні аудіюванню
2.3. Контроль сформованості умінь аудіювання
Висновки
Список літератури
Вступ
Актуальність дaного дослідження є досить суттєвою у сучасній методиці навчання англійської мови, тому що без аудіювання неможливе спілкування, оскільки це процес двосторонній. Недооцінка аудіювання у навчальному процесі може вкрай негативно позначитися на мовному рівні школярів. Але розробка даної мовленнєвої діяльності в методиці недостатньо глибока, та й термін "аудіювання" використовується в методичній літературі порівняно нещодавно. Він протиставлений терміну "слухання". Якщо "слухання" позначає акустичне сприйняття звукоряду, то поняття "аудіювання" включає процес сприйняття й розуміння звукового мовлення. Також відомо, що аудіювання - дуже важкий вид мовленнєвої діяльності. А те, що сучасні випускники шкіл практично не володіють даним умінням зовсім не секрет. Хоча розуміння тексту іноземною мовою вже включається у завдання для вступу до університету на факультети іноземних мов. Взагалі, аудіювання як дія, що входить до складу усної комунікативної діяльності, використовується в будь-якому усному спілкуванні, підпорядкованому виробничим, суспільним або особистим потребам. Також аудіювання як зворотній зв'язок під час говоріння, дозволяє здійснювати самоконтроль за мовленням і спостерігати, наскільки вірно реалізуються у звуковій формі мовні наміри. Водночас, аудіювання являє собою окремий вид комунікативної діяльності зі своїм мотивом, що відбиває потреби людини або характер її діяльності. У такій ролі воно виступає, наприклад, при перегляді фільму, телепередач, прослуховуванні радіопередач тощо. Звідси очевидна важливість і актуальність проблеми навчання аудіювання.
Мета дослідження: визначити основні вправи, що сприяють кращому сприйманню аудіювання.
Об`єктом дослідження є система вправ для формування умінь та навичок аудіювання.
Предметом дослідження є способи навчання аудіювання та формування умінь та навичок аудіювання.
Завдання дослідження:
- якомога грунтовніше розкрити зміст навчання аудіювання, визначаючи всі його функції;
- визначити роль антиципації в процесі аудіювання та шляхи її розвитку;
- навести послідовний хід вправ.
Під час дослідження нами були використані такі методи:
- опрацювання книг, журналів, газет, статей;
- метод опису;
- порівняльний аналіз різних поглядів;
- синтез фактів.
Структура роботи складається зі вступу, 2-х розділів, параграфів до кожного розділу, висновків та списку використаної літератури.
Розділ 1. Поняття аудіювання та його основні труднощі
1.1. Загальна характеристика процесу аудіювання
Аудіювания – це розуміння сприйнятого на слух мовлення. Визначальними рисами аудіювання вважаються такі:
1. За характером мовленнєвого спілкування аудіювання, як і говоріння, відноситься до видів мовленнєвої діяльності, що реалізують усне безпосереднє спілкування.
2. За своєю роллю у процесі спілкування аудіювання є реактивним видом мовленнєвої діяльності, так само, як і читання.
3. За спрямованістю на прийом і видачу мовленнєвої інформації аудіювання, як і читання, є рецептивним видом МД.
4. Форма перебігу процесу аудіювання – внутрішня, невиражена, на відміну від говоріння і письма, які актуалізуються у зовнішньому плані. Предметом аудіювання є чужа думка, яка закодована в аудіотексті і яку належить розпізнати.
5. Продуктом аудіювання є умовивід, результатом – розуміння сприйнятого смислового змісту і власна мовленнєва та немовленнєва поведінка.
Аудіювання є комплексною мовленнєвою розумовою діяльністю. Воно базується на природній здатності, яка удосконалюється у процесі індивідуального розвитку людини і дає їй можливість розуміти інформацію в акустичному коді, накопичувати її в пам’яті чи на письмі, відбирати та оцінювати її згідно з інтересами чи поставленими завданнями[24;c.35].
Важливими факторами формування такої здатності є:
1. перцептивні та мовленнєво-моторні передумови,
2. загальні інтелектуальні передумови,
3. фактичні знання,
4. знання та вміння в рідній мові,
5. іншомовні знання та вміння,
6. мотивація.
Як самостійний вид мовленнєвої діяльності аудіювання означає сприймання на слух і розуміння текстів з різною глибиною та повнотою проникнення в їх зміст: з повним розумінням та з розумінням основного змісту[23;c.7].
Характерні риси аудіювання:
1. реалізує усне спілкування
2. реактивний вид мовленнєвої діяльності (реакція на монологічне, діалогічне мовлення),
3. рецептивний вид мовленнєвої діяльності
4. Форма перебігу процесу аудіювання — внутрішня, невиражена.
Вимоги до базового рівня володіння аудіювання:
— уміння розуміти літературно-розмовне мовлення носія мови в ситуаціях повсякденного спілкування, пов'язане з задоволенням найпростіших потреб (наприклад, привітання, запит і передача інформації та ін.);
— визначати тему і мету бесіди, її основний зміст, і в тих випадках, коли виникають ускладнення, звертатися до партнера з проханням повторити фразу;
— уміння в умовах опосередкованого сприймання повідомлення (наприклад, оголошення по радіо прогнозу погоди тощо) розуміти основний зміст аудіотексту (про що йдеться, що є найбільш важливим);
— уміння повно і точно розуміти висловлювання вчителя та однокласників, короткі повідомлення, які стосуються навчально-трудової і соціально-побутової сфер спілкування.
Рівні розуміння
Перший - розуміння буквального і поверхового значення аудіотексту на основі частини мовних фактів і значень окремих мовних одиниць.
Другий - розуміння глибинного ситуативного значення аудіотексту.
Сприйняття мовлення на слух супроводжується подоланням труднощів, викликаних переважно трьома факторами:
-індивідуально-психологічними особливостями слухача,
- умовами сприймання
мовними особливостями мовленнєвого повідомлення
Структура аудіювання, як і говоріння, складається з трьох частин:
-спонукально-мотиваційної,
-аналітико-синтетичної і
-виконавчої.
Процес аудіювання починається зі сприймання мовлення, під час якого слухач завдяки механізму внутрішнього промовляння перетворює звукові (а якщо він спостерігає за співрозмовником, то й зорові) образи в артикуляційні[22;c.54].
Для осмислення всього повідомлення необхідно вичленити в ньому окремі лексико-граматичні ланки (фрази, синтагми, словосполучення, слова) і зрозуміти смисл кожної з них. Цим членуванням і займається механізм сегментування мовленнєвого ланцюга.
Один з найважливіших механізмів аудіювання — механізм оперативної пам'яті — утримує у свідомості слухача сприйняті слова і словосполучення протягом часу.
Час, що витрачається людиною на різні види мовленнєвої діяльності, розподіляється приблизно так: аудіювання – 45%, говоріння – 30%, читання – 16%, письмо – 9% (див. Рис.1.1).
Рис.1.1. Відсотки часу, що втрачаються на читання, говоріння та аудіювання
Значну роль у процесі аудіювання відіграє механізм антиципації або ймовірного прогнозування, який дає можливість за початком слова, словоспо лучення, речення, цілого висловлювання передбачити його закінчення[21;c.44].
Проте антиципація та ідентифікація можуть здійснюватись лише на базі ме ханізму довготривалої пам'яті, завдяки якій відбувається зіставлення мовлен нєвих сигналів, що надходять, з тими стереотипами, які зберігаються у нашій свідомості.
Найвідповідальнішу роль в аудіюванні відіграє механізм осмислення, який здійснює еквівалентні заміни шляхом перетворення словесної інформації в образну.
Предмет аудіювання – чужа думка, закодована в аудіотексті і яку належить розпізнати.
Продукт аудіювання є умовивід.
Результат — розуміння сприйнятого смислового змісту і власна мовленнєва та немовленнєва поведінка.
1.2. Основні механізми аудіювання
Етап навчання аудіювання на рівні цілого тексту передбачає дії, за допомогою яких досягається:
- розуміння зв'язного (монологічного) мовлення, побудованого па повністю знайомому матеріалі, шляхом членування тексту на смислові частини або виділення інформаційних точок; реакція на почуте - невербальна (дії, символи і т.і.);
- розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом; реакція на почуте - невербальна або вербальна як у процесі слухання, так і після нього;
- розуміння зв'язного тексту, побудованого тільки на знайомому матеріалі, але такого, що передбачає антиципацію змісту повідомлення по його заголовку, придумування іншого заголовку чи вибір із даних "готових" заголовків найбільш прийнятного, вибір із даних після тексту речень, що відповідають або не відповідають його змісту і т.п.;
- розуміння діалогічного тексту, побудованого на знайомому матеріалі, із завданням на виявлення кількості учасників бесіди, їх характеристик; реакція вербальна або у вигляді відповіді на запитання, тесту множинного вибору і т.п.;
- розуміння зв'язного тексту, що містить деякі незнайомі елементи: слова, словосполучення, про значення яких можна здогадатися на підставі співзвучності з рідною мовою (опора на здогадку, мовний досвід); розуміння можна перевірити за допомогою тесту множинного вибору, відповідей на запитання і т.п.;
- розуміння зв'язного тексту з деякими незнайомими елементами, але здогадка про їх значення здійснюється за формальними ознаками з опорою на знання та асоціативні зв'язки в іноземній мові;
- розуміння зв'язного тексту з наявними незнайомими елементами; здогадка про їх значення здійснюється за контекстом, з опорою на смислові зв'язки;
- розуміння зв'язного тексту, побудованого переважно на незнайомому матеріалі, але з виділенням спеціальних перешкод з метою подолання їх шляхом перепитувань, прохання уточнити сказане і т.п.[20;c.33]
Усі ці дії формуються в цілісній системі вправ.
1.3. Основні види аудіювання
Аудіювання — вид мовленнєвої діяльності, який забезпечує сприймання і розуміння усного мовлення. Аудіювання с основою спілкування.
Аудіювання не слід порівнювати зі слуханням. Слухання де передусім акустичне сприймання звукового потоку, тоді як аудіювання включає процес одночасного сприймання і розуміння усного мовлення. Важливою психологічною особливістю аудіювання є одноразовість, неповторність цього процесу в природних умовах спілкування.[19;c.112]
Проте у штучно створених ситуаціях спілкування, зокрема у шкільній практиці, розрахована на слухове сприйняття інформація з метою кращого засвоєння її учнями часто повторюється. Відтак учені розрізняють репродуктивне і продуктивне аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, і є повторюваність усної інформації. У школі до репродуктивного аудіювання вдаються у процесі проведення усних переказів (докладних, стислих чи вибіркових) та підготовки до творчих робіт. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання.
Аудіювання — це один із шляхів пізнання навколишнього світу. Сприймати усну інформацію означає не лише чути певні звуки, слова, а й розуміти почуте, з метою відповідного реагування на нього: виконувати певні дії, дізнаватися про щось, одержувати естетичну насолоду, реагувати певним чином на запитання, прохання тощо.[18;c.45]
Аудіювання — це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його (здійснює смислову обробку інформації). Для успішного здійснення аудіювання потрібно бути уважним, уміти швидко актуалізувати весь попередній мовленнєвий та інформаційний досвід, концентрувати увагу на змісті висловлювання при мінімальному контролі за його мовною формою, мати треновану короткочасну і розвинену довготривалу пам’ять, здатність результативно працювати у визначених часових межах. Цього можна і треба спеціально навчатись.
Звичайно, успіх аудіювання залежить і від того, наскільки мовець зрозуміло, ясно висловлюється, від темпу, сили звучання мовлення, від уміння мовця виділяти головне, встановлювати контакт з аудиторією тощо.
По цілям аудіювання виділяють ознайомлювальне, з’ясувальне і детальне аудіювання.[17;c.62]
Мета з’ясувального аудіювання - отримати конкретну інформацію. Ознайомлювальне аудіювання ділять на три типи: пізнавальне; розважальне; пізнавально - розважальне. Детальне аудіювання пов'язано з докладним фіксуванням інформації для подальшого відтворення.
У залежності від навчальних завдань, аудіювання може бути спрямоване:
1) на розпізнавання фонетичних, лексичних, морфологічних і синтаксичних
одиниць, граматичних явищ, форм і конструкцій;
2) на розвиток сприйняття іноземної мови, мовної здогадки, артикуляції;
3) на розуміння, аналіз, утримання та відтворення аудіоповідомлення.
За ознакою навчальної задачі «розуміння інформації» розрізняють два види аудіювання: аудіювання з повним розумінням тексту (аудіювання як засіб навчання) і з розумінням тільки основного змісту (як мета навчання).
Тексти з повним розумінням змісту не включають невідому лексику, аудіювання тут - спосіб формування навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності. Для аудіювання як мети навчання важливо формувати вміння: виділяти головне; розуміти основну ідею тексту; ігнорувати мовні труднощі. Незнайомі елементи не повинні бути ключовими, з тим, щоб слухач міг сприймати основну інформацію.
Детальне сприймання тексту часто вимагається тоді, коли проводиться, наприклад, такий вид роботи, як переказ почутого тексту; переказ пояснення вчителя; коли потрібно запам’ятати декілька завдань, не записаних учителем на дошці, з метою їх виконання в певній послідовності; під час дискусії, диспуту, виступу на зборах та ін.[16;c.66]
Критичне аудіювання, базуючись на глобальному і детальному, вимагає висловлення власної думки з приводу почутого, своєї мотивованої згоди чи незгоди з певним твердженням, критичного осмислення сприйнятого на слух тощо.[15;c.62]
Розділ 2. Система вправ для формування умінь та навичок аудіювання
2.1. Характеристика вправ для формування умінь і навичок аудіювання
У системі вправ для навчання аудіювання виділяють дві основні групи вправ:
1. Вправи, що готують до аудіювання.
2. Вправи в аудіюванні текстів(Рис.2.1).
Рис.2.1. Система вправ для навчання аудіюванню
Але з позицій розвиваючого навчання не менш важливим для розвитку особистості школярів є контроль розуміння прослуханого. Саме післятекстові вправи допомагають виявити в учнів ступінь розвитку умінь аудіювання, а також підключити не лише механізми слухання і розуміння, але й думки та почуття дітей, що і призведе до формування особистості школярів. Виконуючи вправи першої групи, школярі вчаться переборювати окремі труднощі і упізнавати нові слова та словосполучення, диференціювати схожі слова, визначати значення омонімів, багатозначних слів, розрізняти граматичні форми. Вправи другої групи націлені на сприйняття загального змісту висловлювання чи виділення окремих змістових частин. Вони виконуються на рівні тексту. Всередині кожної групи виділено декілька видів вправ, кожен з яких спрямований на подолання конкретних труднощів, що виникає в учнів при аудіюванні, і на формування відповідного вміння. [12, c.10].
І. Вправи, що готують до аудіювання.
При виконані вправ, що готують до аудіювання текстів, в учнів формуються навички сприйняття на слух мовленнєвих одиниць на рівні речень та надфразових єдностей. Сюди зазвичай включають наступні види вправ:
1.Вправи на визначення граматичних орієнтирів.
Вміння визначати синтаксичні функції слів у реченнях допомагає розумінню тексту в цілому. Найбільша інформативність закладена в підметі, присудку та додатку, тому необхідно в першу чергу навчити учнів знаходити ці члени речення, а також автоматично розпізнавати інші граматичні орієнтири.
2.Вправи на здогадку про значення незнайомих слів (за їх співзвучністю з відповідними словами рідної мови, за словотворчим елементом, з контексту).
3.Вправи на розуміння речень, що містять незнайомі слова, які не впливають на розуміння смислу висловлювання.
Для успішного аудіювання необхідно сформувати вміння розуміти на слух текст навіть за наявності незнайомих слів. Учні повинні вміти ігнорувати незнайомі слова, які не є ключовими, тобто не несуть основної смислового навантаження. Це можуть бути обставини часу, місця, означення тощо.
4.Вправи на антиціпацію (прогнозування). Особливу роль в удосконаленні механізмів аудіювання відіграє механізм антиціпації, що дозволяє виділити вправи на антиціпацію в окремий вид. Більша їх частина представлена у звукозапису. Фонограма допомагає обмежити час мовленнєвої діяльності на учнів, автоматизувати їх мовленнєві дії та забезпечити їм ключ.
5.Вправи на виділення різноманітних категорій смислової інформації:
· родової категорії;
· категорії часу;
· категорії місця;
· категорії причини тощо.
6.Вправи на визначення різних видів зв'язків між реченнями.
7.Вправи на визначення основної думки в групі речень.
За допомогою цих вправ розвивається вміння розуміти на слух понад фразові єдності.
8.Вправи на розвиток аудитивної пам'яті, аудитивної уваги.
ІІ. Вправи в аудіюванні текстів.
Вправи цієї групи призначені для розвитку умінь безпосередньо розуміти та осмислювати аудіотексти.[11;c.55]
Розуміння як центральна ланка механізму аудіювання – активний процес чуттєвого та логічного відображення реальної дійсності, закодованої засобами мови та зміненої в свідомості мовця, а потім (в результаті розуміння) – в свідомості слухача. В процесі розуміння мовлення логічно виділяються два боки:
· об'єктивний, що відображає структуру мовлення, що аудіюється;
· суб'єктивний, що моделює цю структуру в свідомості слухача.
Процес розуміння іншомовного тексту включає чотири етапи: визначення значень речень, виникнення здогадки про загальний зміст тексту, подальша диференціація та специфікація значень слів на основі здогадки, декодування смислу пред'явленого тексту. При аудіюванні слухач виконує цілий ряд аналітико-синтетичних операцій, що підвищують активність мисленнєвої діяльності та забезпечують динаміку вдосконалення умінь аудіювання. Виконуючи вправи в аудіюванні текстів, учні оволодівають умінням прогнозувати зміст, виділяти головне, знаходити другорядні деталі, що уточнюють головне, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.
Для розуміння аудіотексту необхідно вміти у процесі слухового сприйняття сконцентрувати увагу на діях та характеристиках персонажів, прослідкувати логічну послідовність подій та спостерігати її при передачі змісту тексту. Не менш важливо вміти виділяти в тексті логічні ланки: експозицію, зав'язку, кульмінаційний момент і розв'язку. В основу класифікації вправ цієї групи покладено уміння, яке необхідно сформувати у процесі їх виконання.[10;c.72]
1. Вправи на прогнозування змісту тексту та розвиток уяви.
2. Вправи на знаходження смислового зв'язку між окремими частинами тексту. Уміння виявляти основний смисловий зв'язок допомагає розвитку уміння вхоплювати основний смисл тексту, що сприймається, постійно орієнтуватись на виділення головного в ньому.
3. Вправи на зв'язування логічної послідовності подій.
4. Вправи на розуміння тексту без домислювання.
5. Вправи на розуміння основної думки тексту.
Кінцевою метою аудіювання є розуміння тексту, але перевірити, чи зрозуміли учні текст, практично неможливо, якщо не виконувати для цього спеціальні вправи. Тому контроль – вирішальний етап аудіювання. Це дає нам підстави виділити третю групу вправ.
ІІІ. Вправи для контролю аудіювання.
Контроль розуміння аудіотексту може здійснюватись вербальним чи невербальним способами. Дії учня після прослуховування повідомлення пов'язані з характером завдання, яке було поставлене перед його слуханням.
До невербальних засобів контролю відносять:
· виконання дій;
· контроль з використанням цифр;
· контроль за допомогою сигнальних та облікових карток;
· виготовлення схем, креслень;
· підбір малюнків.
Вербальні засоби контролю поділяються на:
1.Рецептивні:
· підтвердження або спростування тверджень вчителя;
· вибір пунктів плану тексту;
· тести з вибором відповіді (альтернативні, одноелементного та множинного вибору, перехресні, ланцюгові, тести класифікації, клоуз-тести тощо).
2.Репродуктивні:
· відповіді на запитання;
· переказ змісту іноземною або рідною мовою;
· переклад окремих слів та словосполучень, речень;
· складання плану;
· формулювання запитань до тексту;
· бесіда на основі змісту тексту.[9;c.57]
Треба зауважити, що контроль розуміння прослуханого повинен займати якнайменше часу і водночас мати індивідуальний характер. У зв'язку з цим треба обирати раціональний засіб або засоби контролю. Серед методистів немає одностайної думки щодо вибору між усними та письмовими засобами контролю прослуханого. Одні з них (наприклад, О.І.Вишневський) рекомендують вибіркове усне опитування з орієнтацією на слабких учнів, інші (В.П.Натальїн, В.Ю.Паращук) широко пропонують тестовий контроль. Ми вважаємо, що найбільш раціональним є поєднання коротких письмових завдань для слабких учнів із усними завданнями творчого характеру для сильніших учнів, адже в аудіюванні беруть участь усі учні класу, тому й оцінку за виконання роботи має отримати кожен. Інакше деякі учні можуть втратити інтерес до цього виду роботи та до іноземної мови взагалі.[8;c.122]
2.2. Аналіз після текстових вправ при навчанні аудіюванню
Вправи, що спрямовані па формування фонетичних навичок аудіювання.
І. Вправи на диференціацію звукової форми слова та його розуміння.
Такі вправи привчають учнів до точності слухання, що полегшує розуміння словоформ у мовленнєвому потоці і навчає диференціації подібних словоформ, які звучать. Для вправ підбираються пари слів, що відрізня ються лише одним звуком.
Наприклад: учні показують за допомогою сигнальних карток (або іншим способом), чи приголосний звук у наведених словах є глухим/дзвінким, голос ний — відкритим/закритим, знаходиться під наголосом перший/другий склад.
Англ. code-coat, wrote-road .
Приклад вправи.
Мета- навчити учнів розрізняти звуки [i:] [i]
Інструкція: прослухайте пари слів і підніміть руку, коли почуєте довгий звук [i:]
Прийом: Аудіювання слів з вказаними звуками і визначення вказаного звука підняттям руки.
Слова для аудіювання: it-eat, lip-leap, heat-hit, mill-meal, weal-will, etc
Вправи на розвиток інтонаційного слуху.
Мета-навчити учнів розрізняти інтонацію в питальних і розповідних реченнях в теперішньому часі.
Інструкція-прослухайте фрази і визначіть чи однакова в них інтонація. Піднесіть руку, якщо ви вважаєте що інтонація в словах однакова.
Прийом: Аудіювання речень з різною інтонацією і визначення вказаної інтонації підняттям руки.
Речення для аудіювання:
Do уou wash yourself with cold water?
I usually wash my face with warm water.
I like to read fiction.
Do you like to read fantastic books?
Does my friend live not far from me?
My friend lives far from me.
Вправи, що спрямовані па формування лексичних навичок аудіювання.
Вправи на семантизацію слів.
Мета-перевірити лексичні навички аудіювання слів по темі “Зовнішність”
Інструкція: Прослухайте слова з теми “Зовнішність” і підніміть руки, коли твердження і частини тіла, які я називаю, співпадають.
Прийом: Аудіювання слів з теми
Слова для аудіювання: head, nose, lips, arm, leg, ear
Вправи на семантизацію речень.
Інструкція: Прослухайте речення і піднесіть руку, коли мої твердження і зміст картинки співпадають.
Прийом: Аудіювання речень з теми “Пори року. Погода”
It is spring. It is winter. It is January. The weather is warm/ The weather is snowy and frosty. There is much snow in the forest.
Вправи, що спрямовані па формування граматичних навичок аудіювання.
Мета-навчити учнів аудіювати речення в Минулому часі.
Інструкція: прослухайте речення і підніміть руку, коли почуєте речення в минулому часі.
Прийом: аудіювання речень.
Речення для аудіювання.
Every day my friend comes home early. But yesterday he came home very late.
His parents were very angry. Mother said to him that she called to school and asked the teacher what happened with her sun. My friend said. Usually I don’t play football with my friends after school, but yesterday we had a football competition and I had to defend our class team.
Вправи, що спрямовані па розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання.
1. Вправи на розвиток імовірного прогнозування.
Послухайте першу фразу і, спираючись на її зміст, завершіть другу.
Послухайте коротку характеристику людини і здогадайтесь про її професію.
Послухайте заголовки і скажіть, про що йдеться в текстах.
Послухайте початок розповіді і визначіть, про що вона.
Послухайте вирази та фрази і скажіть (рідною чи іноземною мовою), в яких ситуаціях вони можуть вживатися.
2. Вправи на розвиток уваги та аудитивної пам'яті.
Послухайте слово, словосполучення, фразу і повторіть їх.
Послухайте дві фрази, логічно пов'язані між собою, і повторіть їх.
Послухайте частини фрази, з'єднайте їх в одну фразу і відтворіть її.
Послухайте дві фрази і визначіть, що пропущено у другій.
Послухайте оголошення і заповніть пропуски у графічному варіанті того ж оголошення.
Послухайте слова, запам'ятайте їх і назвіть ті, що відносяться до даної теми.
Послухайте і повторіть за диктором фрази, доповніть їх однаковими за смислом.[7;c.31]
3. Вправи на розвиток механізму осмислення (розуміння різних категорій смислової інформації).
Послухайте репліки з діалогу і скажіть, хто його веде (розуміння родової категорії).
Послухайте фразу і скажіть, коли відбувалася дія (розуміння часової категорії).
Послухайте речення і скажіть, де відбувається подія (розуміння категорії місця).
Послухайте репліки з діалогу і скажіть, чому дівчинка хоче додому (розумін ня категорії причини).
II підсистема вправ
Мета вправ II підсистеми - розвинути в учнів уміння аудіювання. До цієї підсистеми входять умовно-комунікативні та комунікативні рецептивні вправи.
Умовно-комунікативні вправи включають такі види вправ: аудіювання повідомлень, запитань, розпоряджень на понадфразовому рівні; комунікативні: вправи на аудіювання текстів з метою одержання інформації.
Комунікативні вправи по суті є керованою мовленнєвою діяльністю; вони забезпечують практику в аудіюванні на основі комплексного подолання аудитивних труднощів. Виконуючи мовленнєві вправи, учні оволодівають уміннями передбачати зміст, виділяти головне, знаходити другорядні деталі, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, зосереджувати увагу на діях і характеристиках персонажів, простежувати логічну послідовність подій і дотримуватися її при передачі змісту. При цьому у вправах для навчання аудіювання, особливо на початковому ступені, важливо враховувати взаємозв'язок аудіювання і говоріння як двох сторін усного мовлення, та аудіювання і читання як двох видів рецептивної діяльності.[6;c.12]
Розглянемо приклади вправ другої групи.
1. Вправи на передбачення змісту тексту і розвиток уяви.
а) Послухайте початок жарту і запропонуйте свій варіант його завершення.
б) Послухайте початок розповіді і здогадайтесь, що відбулося далі.
Учні пропонують свої варіанти закінчення розповіді, після чого учитель знайомить їх з авторським варіантом. Визначається, чия розповідь найбільш відповідає авторському варіанту.
в) Подивіться на малюнок, послухайте його опис і запропонуйте свій варіант розвитку подій.
2. Вправи на визначення логічної послідовності подій.
а) Послухайте текст і розкажіть в логічній послідовності про дії головного героя.
б) Послухайте розповідь і передайте її зміст 4-5 реченнями (рідною мовою).
в) Послухайте розповідь, розгляньте малюнки і розмістіть їх відповідно до подій у розповіді.
3. Вправи на розуміння тексту без домислювань.
а) Послухайте розповідь і скажіть, чи було в ній таке речення .... Перекажіть сприйнятий текст.
б) Послухайте дві розповіді і скажіть, чим вони відрізняються. Наприклад, перша розповідь відрізняється від другої лише заключним реченням.
в) Подивіться на малюнок і послухайте розповідь. Скажіть, які невідпо відності ви помітили.
г) Послухайте розповідь учителя, потім прочитайте близький до неї за змістом текст і підкресліть речення, яких не було в розповіді вчителя.
4. Вправи на розуміння основної думки / точного розуміння тексту.
а) Послухайте текст і виберіть із декількох малюнків такий, що відповідає змісту тексту.
б) Послухайте текст і намалюйте місце (зобразіть схематично), в якому відбувається дія, і персонаж, про якого йдеться у тексті.
в) Визначіть, яка із двох почутих вами розповідей відповідає змісту малюнка.
г) Послухайте розповідь і виберіть/придумайте до неї заголовок. Поясніть, чому саме так ви назвали розповідь. [5;c.16]
2.3. Контроль сформованості умінь аудіювання
У процесі навчання аудіювання вчитель має передбачити три етапи роботи:
1) формулювання інструкції,
2) презентацію аудіоматеріалу,
3) контроль розуміння прослуханого (Рис.2.2).
Рис.2.2 Етапи роботи при аудіюванні
Важливу роль відіграє інструкція, що містить конкретне завдання для орієнтування учнів на цілеспрямоване і свідоме розуміння інформації.
Таке завдання організує процес мислення учня, його увагу і стимулює запам'ятову вання у процесі слухання. Психологи свідчать, що правильна і точна інструкція може підвищити ефективність сприймання на 25%.
Після прослуховування учнями аудіотексту вчитель має перевірити його розуміння. Розуміння — вирішальний момент аудіювання.
Контроль розуміння аудіотексту може здійснюватись вербальним чи невербальним способом. Дії учня після прослуховування повідомлення пов'язані з характером завдання, яке було поставлене перед його слуханням.
Форми пере дачі розуміння аудіотексту можуть бути різноманітними:
Засоби контролю розуміння прослуханого аудіотексту
Невербальні засоби:
- виконання дій,
- контроль з використанням цифр,
- контроль за допомогою сигнальних та облікових карток,
- виготовлення схем, креслень,
- підбір малюнків.
Вербальні засоби:
1) Рецептивні:
— підтвердження або спростування тверджень учителя,
— вибір пунктів плану тексту,
— тести з вибором відповіді.
2) Репродуктивні:
— відповіді на запитання,
— переказ змісту іноземною або рідною мовою,
— переклад окремих слів, словосполучень, речень,
— укладання плану,
— формулювання запитань до тексту,
— бесіда на основі змісту тексту.
Засіб контролю: Заповнення учнями квадратів[4;c.28]
Приклад роботи з текстом для аудіювання
на уроці під безпосереднім керівництвом та контролем учителя.
І. Перед опрацюванням тексту учнями вчитель повинен спрямувати їх увагу на аудіювання та розуміння тексту.
Він повідомляє деякі факти з життя і творчої діяльності автора, або називає проблему, яка розглядається в тексті. Можна запитати учнів, що їм відомо з цієї проблеми.
II. Підготовча робота до аудіювання тексту (перед текстові вправи). Зняття фонетичних, лексичних, граматичних труднощів
На цьому етапі необхідно виконати передтекстові вправи, для того щоб зняти деякі мовні та смислові труднощі тексту. Наприклад:
1. Підготовка до визначення граматичних орієнтирів.
Учитель: Послухайте кілька речень і назвіть присудок у кожному з них.
2. Підготовка до сприймання речень, які містять незнайомі слова, що не впливають на розуміння смислу висловлювання.
Учитель: Послухайте кілька речень і намагайтесь зрозуміти їх зміст ігноруючи незнайоме слово, яке є обставиною способу дії.
3. Підготовка до визначення різних видів зв'язку між реченнями.
Учитель: Послухайте складне речення і назвіть сполучник, який зв'язує обидві його частини.[3;c.30]
III. Аудіювання тексту з метою розуміння основного змісту
повного і точного змісту (кількість прослуховувань тексту визначається вчителем залежно від обсягу та складності тексту).
Наприклад. Учитель: Послухайте текст один раз і придумайте до нього заголовок.
IV. Контроль розуміння прослуханого (виконання післятекстових вправ);
Наприклад.
1. Контроль розуміння основного змісту тексту.
Учитель: Послухайте текст і виберіть із малюнків такий, що відповідає змісту тексту.
2. Контроль точності розуміння тексту.
Учитель: Послухайте текст і визначіть, які твердження відповідають змісту почутого, а які ні.
Учитель: Послухайте текст один раз і придумайте до нього заголовок.
Робота з текстом для аудіювання може завершуватися його переказом уч нями. У цьому випадку учнів необхідно підготувати до переказу тексту: скласти план розповіді, вибрати з тексту слова / словосполучення/фрази для викорис тання у власних висловлюваннях, навчити виражати своє ставлення до проб леми, персонажів, їх дій, давати оцінку прослуханому тексту.
Підсумовуючи викладене, нагадаємо, що в системі вправ для навчання аудіювання виділяють дві підсистеми:
1) вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання і
2) вправи для розвитку вмінь аудіювання. У свою чергу, кожна підсистема включає групи вправ, які мають конкретну мету.[1;c.12]
Треба також зазначити, що метою навчання в цілому, а тому й кожного окремого завдання, є розвиток особистості учня. Про це необхідно пам'ятати і в процесі розвитку умінь аудіювання, адже учень має точно знати, для чого він слухає певне повідомлення, а також що нового та корисного він зможе взяти з нього. Частково це завдання реалізується у передтекстовий період, у так званих настановчих текстах. Але треба також стимулювати учнів використовувати отриману інформацію у власному досвіді. Тому аудіювання повинно органічно вливатися до змісту уроку, а з цього виду роботи мусять випливати інші – з інтерпретації та трансформації отриманої інформації, що потребують від учнів додаткових зусиль та творчого підходу. Отже, не слід недооцінювати роль аудіювання на уроці іноземної мови. Це не лише складний мисленнєвий процес, але й важлива передумова формування інших видів мовленнєвої діяльності (наприклад, говоріння). Згідно з трьома етапами роботи з навчання аудіювання (до слухання, під час слухання, після слухання тексту), розрізняють три групи вправ з навчання цього виду мовленнєвої діяльності: вправи, що готують до аудіювання; вправи в аудіюванні текстів; вправи для контролю прослуханого. Кожна з цих груп розподіляється на певні підгрупи, до складу яких входять різноманітні за змістом та метою вправи, що роблять процес навчання аудіювання більш різноманітним та ефективним. Тому лише за дотримання всіх перерахованих умов можна досягти успіху в формуванні умінь і навичок аудіювання, а в кінцевому результаті – багатогранного розвитку особистості учня.[2;c.55]
Висновки
В даній курсовій роботі був досліджений процес аудіювання, способи його викладання як одного з найскладніших й найважливіших видів мовленнєвої діяльності, шляхи подолання труднощів, які виникають в учнів. Також при використанні поглибленого вивчення методичної й психолого-педагогічної літератури був вивчений і викладений інтенсивний метод навчання аудіювання Н.В.Елухіної на початковому етапі. Особливе місце в даній курсовій роботі було приділено найцікавішим підходам до поглибленого навчання аудіювання.
Таким чином, володіння аудіюванням як видом мовленнєвої діяльності, повинне забезпечувати успішний процес комунікації, розвивати вміння учнів говорити й розуміти іноземну мову. В школах потрібно приділяти більше уваги даній процедурі, тому що цей процес складний. Дуже важливо підвищити й мотивацію учнів до розуміння іноземного мовлення на слух. Але ж для вдосконалення процесу навчання аудіювання є всі передумови: техніка на сучасному етапі розвивається високими темпами, і у вчителів з`являється усе більше можливостей використовувати різні види технічних засобів навчання.
Тема даного дослідження є однією з найактуальніших у сучасній методиці навчання англійської мови, тому що без аудіювання не можливе спілкування, оскільки це процес двосторонній. Недооцінка аудіювання може вкрай негативно позначитися на мовному рівні школярів.
Також аудіювання дозволяє здійснювати самоконтроль за мовленням і спостерігати, наскільки правильно реалізуються у звуковій формі мовні наміри. І звичайно ж, аудіювання може являти собою окремий вид комунікативної діяльності зі своїм мотивом, що відбиває потреби людини або характер її діяльності.
Список використаної літератури
1. Гапонова С.В. Навчання розуміння аудіотекстів учнів старших класів середньої школи Іноземні мови - 1996 - № 2 - С. 9-17
2. Гез Н.И., Ляховський М.В., Миролюбов А.А. и др. Методика обучения иностранным языкам всредней школе: учебник.-М.:Высш. шк., 1982
3. Гез. Н.И. Роль условий общения при обучении слушанию и говорению: Ж. "Иностранные языки в школе". - 1981 - N25 - с. З2
4. Елухина Н.В. Обучение аудированию в русле коммуникативно-ориентированной методики ИЯШ. - 1989 - № 2 - С. 28-36
5. Елухина Н.В Основные трудности аудирования и пути их преодоления: Ж. "иностранныe языки в школе". - 1977 - N21 - с. 18
6. Елухина Н.В. "Интенсификация обучения аудированию на начальном зтапе": Ж. "Иностранные языки в школе". - 1986 - N25 - с. 15
7. Карих Т.В. Повышение эффективности обучения аудированию на уроках английского языка ИЯШ. - 1991 - № 1 - С. 31-36
8. Николаева С.Ю. Методика навчення іноземних мов у середніх навчальних закладах Підручник. - К Ленвіт, 1999 - 320 с.
9. Пруссаков Н.Н. Трудности при обучении аудированию иноязычного звучащего текста ИЯШ - 1981 - № 5 - С.57-62
10. Савинов С.Н. Обучение иностранному языку во внеклассной работе.: Пособие для учителей. - М.: Просвещение. 1991
11. Сахарова Т.Е., Рабинович Ф.М., Рогова Г.В. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. - М.: Просвещение., 1991
12. Старков А.П. Обучение английскому языку в средней школе. Просвещение, 1978
13. Ткаченко Р.Г., Роговская Б.И. Карлайл М.С. О речи учителей на уроке: Ж. "Иностранные языки в школе". - 1984 - №22 - с. 57
14. Уайзер Г., Фоломкина С. Развитие понимания устной речи в 5 - 6 классах: Ж. "Иностранные языки в школе". - 1960 - №25 - с. З6
15. Близнюк О.І. – Гуморестичні оповідання для навчання аудіювання // Іноземні мови №3-4 – 1995р.
16. Боровко З.І. – Взаємозв’язок видів діяльності при аудіюванні. –Новосибірськ «Наука». 1975р.
17. Кржемінська Н.В. – Використання автентичних текстів з метою розвитку
вміння аудіювання в учнів старших класів// Англійська мова і література №1 – 2004р.
18. Круківська І.А. – Використання пісень у процесі навчання аудіювання // Іноземні мови №1 – 1998р
19. Лисовець І.П. – Інтегроване навчання аудіювання і усного мовлення// Англійська мова і література №30 – 2004р.
20. Островський Б.С. – Тексти для читання і аудіювання в старших классах середньої школи.// Англійська мова// ІЯШ. №4 – 1994р.
21. Хрестоматія по методиці викладання англійської мови. Гризуліна – М.Просвещение – 1983р.
22. Основи мовленнєвої діяльності. Автори — А. П. Загнітко, І. Р. Домрачева. Навчальний посібник для студентів денної, безвідривної та очно-заочної прискореної форми навчання спеціальності 2001. — Донецьк, Український культурологічний центр, 2001. — 56 с.
23. Ветохов А.М. Пути повышения результативности обучения аудированию иноязычной речи в школе // Іноземні мови. - 2003. - № 2. - С. 7-9.
24. Метьолкіна О. Б. Індивідуалізоване навчання аудіювання першокласників та шляхи його здійснення. // Іноземні мови. - 1997.- № 1. - С. 35-39.
Система вправ для формування умінь та навичок аудіювання