Дослідження форм і методів естетичного виховання молодших школярів в процесі навчання

PAGE \* MERGEFORMAT27

ВСТУП

Мистецтво – це час і простір,

в якому живе краса людського духу.

Як гімнастика виправляє тіло,

так мистецтво виправляє душу.

В. Сухомлинський

У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу як ніколи актуальні дидактичні заповіді В.Сухомлинського «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...» [2, с.207]

Одним із чинників всебічного гармонійного розвитку особистості є її естетичне виховання.

Естетичне виховання – складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Методологічною засадою естетичного виховання є естетика – наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і естетична поведінка школяра.

Естетична свідомість – форма суспільної свідомості, що реалізується як художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах. Формується вона на основі естетичної практики упродовж історичного розвитку суспільства. Важливими її елементами є естетичні почуття – особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва; естетичний смак - здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного; естетичний ідеал – уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється. Саме вони обумовлюють естетику поведінки особистості – ознаки прекрасного у вчинках і діях людини (ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми). Проблема естетичного виховання у естетико-педагогічному аспекті широко репрезентована у спадщині видатних українських педагогів та діячів освіти Е.Водовозової, П.Каптерева, С. Лисенкової, С. Русової, Е. Михеєвої, К.Ушинського.

Філософсько-естетичні аспекти цієї проблеми розглядаються в наукових працях Ю. Борева, І. Гончарова, М. Киященка, В.Ядова.

Психологічні основи естетичного виховання розкрили Б.Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський, І. Кон, Б. Теплов та інші.

Видатні вчені, естети і педагоги Ю. Борев, О. Буров, Л. Волович, І. Долецька, М. Каган, Л. Коган, В. Розумний, В.Скатерщиков, Є. Квятковський, М. Лайзеров, А.Макаренко, О. Семашко, В. Сухомлинський, В. Шестакова зробили значний внесок у розробку теорії естетичного виховання. Насамперед вони визначили основні поняття, на які потрібно спиратися при побудові системи естетичного виховання.

За останні роки опубліковано багато праць, в яких вирішуються питання значення творчості та пізнавальної діяльності в естетичному вихованні молодших школярів; розкриваються механізми творчості; закономірності взаємозв’язку творчої діяльності з відтвореною дійсністю; сформульовані основні принципи формування творчої особистості (Ф.Говорун, Б. Коротяєв, В. Лєвін, В. Моляко, Ю. Петров, П. Підкасистий, Я. Пономарьов, В. Романець, В. Цапок).

Значний внесок у розв’язання проблеми розвитку естетичної культури зробили зарубіжні і вітчизняні вчені М. Аріарський, Д. Генкін, Г. Єскіна, Г. Загадарчук, В. Кірсанов, О. Миронюк, І. Петрова, Ф. Соломонік, котрі розглядають процес естетичного виховання як цілеспрямоване формування якостей всебічно розвиненої особистості, що дає можливість їй сприймати природні та соціальні реалії, діяти та творити відповідно до загальнолюдських ідеалів гармонії та краси.

Естетичне виховання спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті і художній творчості.

Вказуючи на все вище зазначене, можна вважати доречним дослідження теми “Естетичне виховання молодших школярів в процесі навчання”.

Мета – дослідження форм і методів естетичного виховання молодших школярів в процесі навчання.

Об’єкт – естетичне виховання молодших школярів.

Предмет – форми і методи естетичного виховання молодших школярів в процесі навчання.

Завдання дослідження: 1) на основі вивченої психолого-педагогічної, культурологічної, філософської літератури визначити сутність, структуру, зміст, шляхи естетичного виховання молодших школярів; 2) проаналізувати вплив естетичного виховання на формування в учнів позитивного ставлення до природи.

Структура курсової роботи: курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Розділ І. Формування естетичного сприйняття навколишнього середовища на заняттях образотворчого мистецтва

Естетичне виховання та його роль у становленні особистості

Естетичне виховання – це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення, що притаманна людині. Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямованого, планомірного і систематичного розвитку. Основою, на якій здійснюється естетичне виховання, е певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті людських взаєминах. Формування у школярів певної системи художніх уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виробити в собі дійові критерії естетичних цінностей, готовність та уміння вносити елементи прекрасного у своє життя, починається із сприймання оточуючого.

Завданням естетичного виховання е не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.

Естетичне виховання проникає в усі сфери дитячого життя, воно забезпечується всіма ланками виховання і використовує багатство і різноманітність його засобів. Усе це дає право вважати головним принципом естетичного виховання принцип всезагальності естетичного виховання і художньої освіти.

Методологічною основою і важливим принципом естетичного виховання на сучасному етапі е ідея комплексного підходу, який у реалізації системи естетичного виховання має подвійне значення.

По-перше, система естетичного виховання має будуватися так, щоб різні види мистецтва постійно взаємодіяли між собою у процесі впливу на дитину, тобто організовується необхідність тісної взаємодії мистецтва на основі міжпредметних зв'язків.

По-друге, естетичне виховання як виховання засобами мистецтва, так і засобами дійсності повинно стати органічною частиною будь-якого виду виховання.

Система естетичного виховання будується з урахуванням принципу творчої самодіяльності учнів. Це виявляється у здатності школярів переносити вироблені творчі навички на виконання будь-якої справи. Нові завдання в галузі виховання у загальноосвітній школі суверенної України докорінним чином змінили і установки в естетичному вихованні. Від завдань бачити, відчувати, розуміти прекрасне вони перетворились на більш складні і пов'язані зі здатністю творити його у навколишній дійсності, праці, мистецтві, у повсякденному житті. Ця здатність є важливою ознакою нашого часу і забезпечується завдяки реалізації принципу естезації усього дитячого життя.

Ці принципи забезпечують реалізацію системи естетичного виховання і сприяють формуванню естетичної культури підростаючого покоління

Одним з основних завдань шкоди на сучасному розвитку естетичного виховання е створення його системи. Під системою розуміється живий, цілеспрямований, організований і контрольований процес художньо-естетичної освіти, розвитку, виховання дітей, побудований на основі сукупності методологічних принципів, психолого-педагогічного обґрунтування методичних документів, які забезпечують здійснення у нерозривному зв'язку з естетичним вихованням особистості, її моральний і трудовий розвиток.

Основним структурним елементом системи естетичного виховання е особистість, оскільки мета, завдання, специфічні методи естетичного виховання орієнтовані на естетичний і загальний розвиток особистості, збагачення її у педагогічному процесі з урахуванням індивідуальних і психологічних особливостей організації впливу на учнів різного віку.

Однією з ведучих підсистем естетичного виховання е навчально-виховний процес школи. Предмети природничо-математичного, гуманітарного та естетичного циклів, а також трудове виховання вносять у цю підсистему свій вклад і одночасно тісно пов'язані між собою як її елементи. Керівну роль у забезпеченні педагогічної цілеспрямованості цього процесу відіграє учитель.

Наступна підсистема – позакласна діяльність школярів, пов'язана з навчально-урочною діяльністю. Особливе місце належить в ній факультативним курсам з предметів художнього та Інших циклів, функціонування цієї підсистеми передбачає необхідність використання творчого підходу до будь-якого виду діяльності дитини, форми І методів пробудження їх до інтересу до естетичної творчості, а також здійснення педагогічного контролю за соціально-цінною діяльністю учнів у процесі позакласної та позашкільної роботи, організації дозвілля і поведінки дітей.

Важливою підсистемою е також художньо-естетичні впливи засобів масової комунікації (преса, радіо, телебачення, кіно), сім'ї, мікросередовища школяра. Контроль з боку школи за діяльністю її елементів виявляється у вивченні і аналізі впливів, ступеня сформованості в учнів естетичного ідеалу, смаку, критичної оцінки естетичної інформації, художніх інтересів і потреб школярів у галузі мистецтв, мотивів спілкування з ним.

Таким чином функціонування системи естетичного виховання ефективно здійснюється тоді, коли вона діє не ізольовано, а включається у комплекс усієї навчальне-виховної роботи і здійснюється з допомогою цілеспрямованого педагогічного керівництва.

Естетичні почуття людей відіграють велику роль в їхньому житті. Вміння бачити, розуміти і створювати прекрасне робить духовне життя людини багатим, цікавим, дає йому можливість відчути найбільшу духовну насолоду. Від того, як людина відчуває, переживає прекрасне і неестетичне, піднесене і низьке, в більшості залежить від його поведінки в суспільстві. Це означає, що потрібно, щоб людина мала дійсно прекрасні естетичні ідеали.

Оскільки людина постійно прагне до краси, прагне боротися з нестабільним, противним, а її ідеали краси складаються під впливом різних життєвих явищ, взаємостосунків і витворів мистецтва, треба навчити дитину глибоко розвиватися у всьому різновиді жанрів мистецтва для того, щоб вона могла безпомилково розрізнити прекрасне, піднесене, художнє від низького, спотвореного, антихудожнього. Щоб насолоджуватися красою і створювати її, потрібно володіти якостями, які в своїй спільності створюють естетичні культуру особистості. Першоосновою усієї культури є естетичне почуття, особлива емоційна відповідь на прекрасне. Але цього не досить. Для того, щоб в повній мірі сприймати красу або проявляти себе в художній творчості, потрібен значний фонд теоретичних знань, на базі яких розвивається уява і розуміння естетичних цінностей.

Особливе значення для формування естетичного ставлення до дійсності має естетичний ідеал як ціль чи приклад, що збільшує потяг до краси. Важливим відображенням естетичних позицій, її поглядів, ідеалів є естетичний смак, вміння розрізнити прекрасне від некрасивого, справжню красу від оманливої. Ще одним показником естетичного ставлення людини до навколишнього середовища є естетичні інтереси і потреби. За допомогою естетичних почуттів ми сприймаємо і оцінюємо красу у мистецтві і дійсності. Керуючись художніми смаками, людина сама створює прекрасне в процесі творчої діяльності.

В естетичному світогляді сучасного школяра відсутні знання про закони естетики і художньої творчості, про критерії краси і мистецтва в дійсності.

Неправильність, характер естетичного відношення дітей до дійсності змінюється з шкільним віком: молодші школярі проявляють підвищену цікавість до краси, природи, підлітки – прагнуть задовольнити потреби в красі головним чином за рахунок мистецтва, а старшокласники в більшій мірі цікавляться естетикою поведінки, стосунків, зовнішнього вигляду. Якщо дітей і підлітків приваблює в художніх творах перебіг подій, то старшокласники шукають в мистецтві відповіді на хвилюючі їх естетичні проблеми.

1.2. Естетичне виховання молодших школярів

Естетичне виховання дитини – процес, який створюється під впливом різних життєвих стосунків і дій, що володіють естетичними засобами. Уже діти дошкільного віку, висловлюючи свої естетичні судження про речі і явища, переживають у зв‘язку із цим естетичні почуття. Неправильно вважати, що естетичне виховання починається і реалізується тільки тоді, коли вчитель проводить з дітьми бесіди про мистецтво або розучує з ними пісні і вірші. А таке уявлення часто зустрічається серед учителів. Педагогічно організований процес естетичної дії на молодших школярів повинен являти собою не тільки ознайомлення їх з різними видами і творами мистецтва, а систему освоєння прекрасного в мистецтві і дійсності, процес естетично правильної організації всього дитячого життя. Естетичний розвиток молодшого школяра, який розпочав життя у новому колективі і почав швидко збагачувати себе новими знаннями і досвідом, нових стосунками, йде особливо інтенсивно.

Вивчення молодших школярів і спостереження за їхньою діяльністю показують, що їхні естетичні уявлення переплітаються із малюванням і творами декоративно-ужиткового мистецтва.

В естетичному вихованні школярів використовують різні джерела: твори образотворчого мистецтва, під час спостереження яких у дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, «домальовує» зображене, бачить за картиною події, образи, характери; музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку; художню літературу.

Головним виразником естетики в літературі є слово. На думку К. Ушинського, слово як засіб вираження в літературному творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насамперед розумом. Тому література є важливим засобом розвитку інтелекту учнів; г) театр, кіно, телебачення, естраду, цирк. Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літературу, музику, образотворче мистецтво, танець); ґ) поведінку і діяльність школярів.

Достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій; д) природу, її красу в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і неживій природі; е) факти, події суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їхніх взаємин, духовне багатство, моральна чистота й фізична досконалість часто є предметом обговорення з учнями; є) оформлення побуту (залучення дітей до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі).

Важливе значення має виховання у школярів естетики поведінки – акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушено, природно, культурно і естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов’язані з моральністю особистості учня.

На розв'язання завдань естетичного виховання спрямована також позакласна виховна робота. Крім бесід, лекцій, диспутів, тематичних вечорів, вечорів запитань і відповідей на естетичну тематику, цінною є участь школярів у діяльності шкільних клубів любителів мистецтв, гуртках художньої самодіяльності, літературних об'єднаннях, музичних ансамблях і шкільних оркестрах, театрах. Розширювати й поглиблювати свої естетичні знання, уміння й навички учні можуть у позашкільних освітньо-виховних установах: музичних і художніх школах, будинках і палацах школярів, студіях.

1.3. Роль уроків образотворчого мистецтва в естетичному вихованні школярів

Естетичне виховання – це глибокий, багаторічний педагогічний процес, в результаті якого формується естетичне ставлення дитини до оточуючого її світу, трудової діяльності, природи, мистецтва; формується культура стосунків з людьми. Важливо, щоб у процесі естетичного виховання діти самі стали творцями прекрасного – не тільки вміли бачити і розуміти його, але й творити красу навколо себе. Мистецтво, діючи на емоційну сферу людини, стає могутнім засобом морального виховання, насичення духовного життя. Емоційне сприйняття художніх образів, що розкривають красу оточуючого світу, сприяє формуванню світогляду і духовної культури людини.

Завдання естетичного виховання школярів успішно реалізується на уроках з образотворчого мистецтва. Вони дають можливість ефективно розвивати почуття прекрасного, формувати естетичні смаки, вміння розуміти і цінувати твори мистецтва, пам'ятники історії та архітектури, красу і багатство рідної природи.

Образотворче мистецтво – унікальний навчальний предмет, який надає учням багато можливостей для духовного саморозкриття, творчого самовираження, розвитку здатності до життєвого самовизначення, дає змогу розкрити нахили до різних творчих професій: художника, дизайнера, фотографа, модельєра, спеціаліста з комп’ютерної графіки.

Малювання як навчальний предмет дає учням знання елементарних основ образотворчого мистецтва, що має велике значення щодо їхнього естетичного виховання. Вміння бачити в навколишній дійсності різноманітність форм, кольору, бачити прекрасне в різноманітних його проявах сприяє розвитку мистецьких здібностей, формуванню естетичного смаку.

В процесі зображення будь-якого об’єкту, в поєднанні з іншими предметами, із оточуючою обстановкою створюються умови для пізнавальної та виховної роботи з учнями.

Через малювання пробуджується інтерес до мистецтва, відкривається шлях правильного розуміння творів живопису, скульптури, архітектури, графіки, декоративно-прикладного мистецтва. Заняття малюванням розвиває вміння бачити красиве в природі, в оточуючому житті. Через зорові відчуття при малюванні уточнюються уявлення про властивість речей та явищ, з однієї сторони, а з іншої – виховується естетичне ставлення до цих речей та явищ.

Специфіка уроків образотворчого мистецтва визначає і засоби естетичного виховання дітей. Вчитель зосереджує їхню увагу на оформленні альбомів. Слід з самого початку засудити неакуратність в оформленні альбомів і малюнків, що досить розповсюджено в молодших класах. Виникає це тому, що діти-дошкільнята головну увагу звертають на малювання будинку, а не на виконання малюнка в цілому. Вони нищать багато листів паперу. Альбом викинути не можна, тому що це є документ, який характеризує роботу школяра. Потрібно вчити дітей з перших кроків правильно розміщувати малюнок на аркуші, рівно і акуратно розфарбовувати його, початий малюнок обов‘язково закінчити. Ці вимоги важливо в доступні формі пояснити учням і домогтися того, щоб саме так вони підходили до оцінювання своїх робіт і робіт товаришів.

З часом вимоги до їх робіт зростають. Вчитель поступово веде дітей до того, щоб вони виконували малюнки гарно, по-своєму, індивідуально. Уроки образотворчого мистецтва можуть бути тісно пов‘язані з виставками, різними святами, конкурсами.

Можна провести конкурс на кращий малюнок. Організувати виставку кращих робіт дітей, брати участь в оформленні залу до свята, все це є важливим доповненням до уроку.

Можливості учбового процесу в естетичному вихованні можуть бути значно посилені проведенням різноманітної позакласної роботи.

Так вчитель повинен координувати свою роботу на уроках з завданням образотворчого мистецтва, заохочувати дітей до малювання і творчого підходу до всіх уроків зокрема і в різних видах позакласної роботи.

Таким чином на уроках образотворчого мистецтва здійснюється первинне знайомство з творами художників, використаних із метою характерного виховання, розвитку художнього смаку дитини і її художньо-творчих здібностей.

Та не можливо собі уявити, щоб мова про естетичне виховання йшла лише тоді, коли змістом уроку є витвір мистецтва, коли діти співають, малюють, читають вірші і розглядають картинки, говорять про ліс, про осінь або про весну. Естетичне виховання може і повинно існувати і тоді, коли вивчають ділові папери, вирішуються задачі, виконуються різні вправи. Воно можливе на кожному уроці, незалежно від його змісту і може бути здійснено в зв‘язку з вивченням матеріалів, а також з загальною організацією уроку. Задача вчителя стоїть в тому, щоб завжди, на кожному уроці підтримувати своєрідний тонус, формувати естетичне відношення до змісту і організації творчої праці.

Усі естетичні переживання дітей на уроках, в процесі творчої праці, а також в повсякденному житті розвивають в них здібності бачити, розуміти, цінувати прекрасне в оточуючому світі, а також прагнення брати участь в його творінні.

Свої здібності школярі активно представляють в різних видах художньої праці. У молодшому віці “всі діти без винятку – пристрасні художники”. Слід пам‘ятати про розвиток можливостей різних видів мистецтва. Живопис, скульптура, архітектура, допоможуть сформулювати почуття симетрії, пропорції, відчуття ліній, кольору і колориту, просторову уяву.

Формування художньо-творчих здібностей в свою чергу потребують особливої методики. Важливо своєчасно виявити природні задатки, схильність дитини, стимулювати творчу діяльність, закріпити досягнутий успіх постійними тренуваннями, поступово ускладнювати навики уміннями і навичками. При цьому треба пам‘ятати, що заняття малюванням лиш тоді збагачують учня естетикою, коли вони несуть йому радість. Важливими умовами успіху є об‘єктивна оцінка художньої творчості дітей.

У книзі “Духовний світ школяра” В.А. Сухомлинський описав цікаві спостереження про вплив малюнка на духовний розвиток школярів. У школі протягом чотирьох років проводився такий досвід: у мить сильного емоційного піднесення, викликаним знову пережитим або пізнаним, вчителі пропонують дітям передати їхні переживання в малюнку. Діти не тільки з піднесенням малювали предмети або казкові образи, але виражали своє ставлення до того, що вони намалювали.

Подальші спостереження довели, що в багатьох дітей сформувалася потреба передати побачене чи пережите в малюнку. Схильність до малювання закріпилась не в усіх дітей, зате уроки малювання залишилися в їхньому внутрішньому світі глибокий слід. Ці діти відрізнялися більш тоншими, стійкішими почуттями, всебічною цікавістю, точністю і гнучкістю творчої діяльності. Тому недооцінка малювання в системі навчання молодших школярів або неправильна постановка викладання цього предмету може негативно позначитися на розвитку школярів.

Розділ ІІ. Творчий зв'язок уроків художньо-естетичного циклу

2.1. Естетичне виховання як вагомий чинник формування у дитини позитивного ставлення до природи

У процесі естетичного виховання формуються і розвиваються здатність людини до сприйняття і співпереживання, її естетичні смаки й ідеали, здатність до творчості за законами краси, до створення цінностей у мистецтві та поза ним (у сфері трудової діяльності, побуті, у вчинках і поведінці). Таким чином, естетичному вихованню властиві дві основні функції:

- формування естетично-ціннісної орієнтації особистості;

- розвиток її естетично-творчих потенцій, які визначають місце естетичного виховання в суспільному житті та зв`язок з іншими видами виховної діяльності.

Виняткову роль в естетичному вихованні школярів відіграють предмети естетичного циклу (малювання, співи, музика, хореографія). На таких уроках учні не лише здобувають теоретичні знання з певних видів мистецтва, а й набувають відповідних практичних умінь та навичок, розвивають свої мистецькі здібності. Вагомим доповненням до цього циклу є уроки української мови, української та світової літератури, на яких учні засвоюють багатство і красу рідної мови, знайомляться з шедеврами рідної та світової літератури.

Особливим чинником естетичного виховання є природа. Як зауважував В. Сухомлинський, у процесі виховання учні повинні зрозуміти, що природа не може бути тільки об'єктом людського впливу - вона є рівноправним суб'єктом плідної взаємодії. Основою екологічного виховання він вважав розуміння взаємозумовленості всього живого на планеті. Розглядаючи квітку, пелюстку, крильце метелика, пушинку тополі, дитина не повинна забувати глобальну істину: природа – єдине ціле, якому притаманна своя гармонія взаємозв'язків і залежностей. Вона – джерело і суть нашого життя, яке не можна відокремити від людини.

Одночасно з розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності, адже людина повинна не лише милуватися красою природи, пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.

Сповідуючи принцип єдності краси і добра ("Корінь, джерело доброти - в творенні, творчості, в утвердженні життя і краси. Доброта нерозривно пов'язана з красою"), В. Сухомлинський вважав красу гімнастикою душі, здатною випрямляти дух, совість, почуття і переконання. Він був проти того, щоб дитяче ставлення до природи мотивувалося страхом заборони, і намагався вивести вихованців на рівень естетичного освоєння навколишнього світу. Його педагогічна стратегія сприяла естетичному мотивуванню почуття екологічної цінності природи в структурі свідомості особистості.

Велику увагу в естетичному вихованні учнів В.О.Сухомлинський приділяє живопису і музиці. “Музика тісно пов’язана з ліричною поезією і є немовби наступною сходинкою в духовному розвиткові людини. У вихованні музикою виражається єдність моральної, емоційної і естетичної сфер людини.

Музика – це мова почуттів. Мелодія передає найтонші відтінки почуттів, недоступні слову. Музика починається там, де кінчається слово. І якщо словом обмежується проникнення вихователя в потаємні куточки юного серця, якщо після слова не починається тонше й глибше проникнення – музика, виховання не може бути повноцінним. ...Твори образотворчого мистецтва утверджують в юній душі почуття величі й краси людини, підносять особистість в її власних очах...Щоб розуміти, переживати й любити живопис, людині треба пройти тривалу школу почуттів... в світі природи” [ 32, т.3, с.553,557 ].

На найкращих зразках живопису й музики у школярів виховується вміння цінувати справжню людську красу, нетерпимість до приниження людської гідності. Музика й живопис сприяють формуванню в дитини кращих людських якостей. Вони – могутній засіб виховання.

У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може бути байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому важливо, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.

Під час естетичного сприймання виникають певні емоції, тому виховання має створювати сприятливі для формування емоційної сфери учнів умови, адже багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство. Не менш важливе формування їх здатності повноцінного сприймання творів мистецтва. Для цього учням необхідна елементарна теоретична підготовка. Це має особливе значення при використанні в естетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, літератури.

Естетичне виховання розкриває всі духовні здібності людини, що необхідні у різноманітних галузях творчості.

2.2. Організація сприймання естетичних явищ під час проведення екскурсій у природі

Мистецтво допомагає краще розуміти реальний світ, вчить бачити і любити прекрасне. Н. Г. Чернишевський називав мистецтво посібником життя. Воно не тільки допомагає пізнати світ, але й надихає людей боротися за краще, щасливе майбутнє.

Діти міркують конкретно. Зорові образи, які створюють картини, легко запам’ятовуються і залишаються в пам’яті на багато років. Вони викликають певні емоції і сприяють яскравості сприйняття життя. Діти часто не можуть відрізнити хороше від поганого, байдуже проходять повз красиве в природі, не вміють відокремити такі вчинки людей, які гідні наслідування. Люблячи все кольорове, яскраве (квіти, картинки в книгах, іграшки), діти не в змозі зрозуміти всю цінність творів мистецтва. Тому вчитель повинен прагнути розвивати в дітей почуття прекрасного, діяти на їхню уяву, викликати естетичне переживання. Прекрасне оточує нас скрізь в житті: в природі, в праці, в побуті. В усвідомлення учнів великим потоком вривається збагачене подіями життя. Багато з цих подій відображені в творах мистецтва.

Вчитель буде правильно вирішувати своє головне завдання всебічно розвиненої особистості, залучаючи учнів до високої художньої культури, яка виробилася людством.

Влаштовуючи прогулянки та екскурсії, слід звертати увагу дітей на красу природи, викликати в них почуття любові до прекрасного, розвивати їхню спостережливість. Безпосереднє спостереження оточуючої природи навчить дітей розуміти форму предметів, бачити різноманітність поєднання квітів і тонів в різний час дня і в різні пори року. Спостережливість підвищує силу і яскравість виховання дітей, вони глибше будуть відчувати красу живої природи, а потім і красу пейзажу, яка зображена на картині.

Хто безпосередньо спостерігав за природою – лісами та горами, полями і долинами, – хто милувався ними, того не залишить байдужим гарна картина художника. Навчившись спостерігати за природою, учні будуть серйозніше дивитися і глибше розуміти твори мистецтва. У свою чергу, любов до творів мистецтва вплине на їх загальний розвиток, буде викликати бажання краще розуміти природу. Не слід забувати про цю взаємодію, необхідно вміло використовувати її в естетичному вихованні дітей.

Розвиваючи спостереження учнів в процесі пізнання природи, ми тим самим сприяємо розвитку в них вміння спостерігати оточуюче життя, робити більш правильні висновки і узагальнення, бачити і розуміти красиве в природі і мистецтві.

Велике місце відводиться пейзажам. З їхньою допомогою діти поступово привчаються бачити красу природи і розкривають для себе красу лісів, полів, рік, гір, озер, рідного краю. Все це розвиває в дитини почуття тонкого розуміння того, що вона відображає життя, що мистецтво таким чином пробуджує в людині найкращі почуття і наштовхує до активної цілеспрямованої діяльності.

З цією метою широко використовують різні екскурсії на природу в ліс, просто вулицями села чи міста, на озеро або спостереження за заходом сонця. Добре проводити екскурсії в парк, ліс восени, зимою або весною. При цьому привертати увагу дітей на зміни, які проходять в природі, порівнюючи їхні думки з тими, які вони бачили на картинах чи художніх полотнах. Все це розвиває уяву у дітей, вчить бачити прекрасне в природі і прищеплює любов до рідного краю.

Під час екскурсій вчителі привертають увагу дітей до краси вулиць, обсаджених деревами, велич архітектурних споруд, площ, пам‘ятників, будинків. Це перше спілкування дітей з архітектурним мистецтвом потрібно всебічно розвивати, розглядаючи з дітьми фотографії чи діафільми архітектурних споруд різних видів. Все це відіграє велику роль у формуванні естетичних смаків дітей.

В усьому цьому дитина повинна розбиратися самостійно, вона повинна вміти відрізнити художнє від нехудожнього, естетичне від неестетичного. Все це розвиває кругозір дітей, відкриває перед ними світ повний духовного і емоційного життя.

ВИСНОВКИ

Навчання - це цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у процесі якої здійснюються формування у школярів наукових знань, способів діяльності, емоційно-ціннісного і творчого ставлення до оточуючої дійсності, відбувається загальний розвиток дитини.

Виховання в широкому педагогічному значенні – процес цілеспрямованого впливу на особистість в умовах спеціально організованої виховної системи.

Виховання у вузькому педагогічному значенні – спеціальна цілеспрямована діяльність з метою формування у школярів певних якостей, властивостей, відносин людини, системи поглядів, переконань.

Естетичне виховання – це, по-перше, цілеспрямований процес, мета, завдання, зміст, засоби і методи якого визначаються, плануються та творчо реалізуються спеціально підготовленими педагогами для здійснення навчально-виховної діяльності, відповідно до завдань суспільства щодо формування підростаючого покоління; по-друге, процес формування естетичних якостей особистостей, а саме: здібностей сприймати, оцінювати та створювати прекрасне, умінь та навичок естетичної діяльності, художнього смаку та ін.; по-третє, естетичне виховання необхідно розглядати , з одного боку, як головну складову процесу естетичного розвитку, а з іншого – як складову процесу загального розвитку особистості; по-четверте, у процесі естетичного виховання поряд з формуванням таких соціальних якостей особистості, як естетичні здібності, смак, уміння, відбувається удосконалення зору, слуху, рухів людини. Водночас із формуванням естетичних здібностей здійснюється розвиток сутнісних якостей особистості, які впливають на її становлення.

Змістом естетичного виховання є виховання естетичного сприйняття, естетичного ставлення, естетичного почуття, естетичного судження, естетичного ідеалу, естетичного смаку, естетичної діяльності.

Засоби естетичного виховання – це твори мистецтва, художня література, фольклор, природа, краса оточуючого світу та побуту, участь людини в різних видах діяльності.

Шляхи естетичного виховання: оволодіння естетичними знаннями в процесі вивчення навчальних предметів; організація факультативів ; естетичне виховання у позакласній та позашкільній роботі, у сім’ї, естетичне самовиховання школярів.

Для забезпечення ефективності естетичного виховання необхідні такі умови:

- створення в школі та сім'ї естетично привабливої обстановки;

- звернення у виховній роботі з учнями до народних традицій та обрядів;

- висока естетична культура виховних заходів;

- широке залучення учнів до гуртків художньої самодіяльності, участі у конкурсах та олімпіадах естетичного спрямування;

- висока естетична культура педагогів і вихованців в їх зовнішньому вигляді та поведінці;

- взаємодія школи, сім'ї, позашкільних закладів, закладів культури, засобів масової інформації тощо.

Вплив мистецтва на становлення особистості людини, її розвиток дуже значний. Без виховання естетично грамотних людей, виховання з дитячих років поваги до духовних цінностей, уміння розуміти і шанувати мистецтво, без пробудження у дітей творчості неможливе становлення творчої активної особистості.

З допомогою живопису дітей можна навчити розуміти гармонію природи, давати порівняльну оцінку її явищ, встановлювати взаємозв'язки змісту твору з задумом художника, розвивати мислительну діяльність, уміння робити узагальнення на основі аналізу, робити свої судження.

Уроки образотворчого мистецтва мають важливе естетичне виховне значення для дітей. При залученні їх до образотворчого мистецтва розвиваються естетичні смаки і можливості, формуються початкові основи сприймання навколишнього світу.

Цьому слід приділити більшу уваги. Потрібно тактично пропонувати допомогу дитині, підтримувати її зацікавленість, заохочувати.

Виняткову роль в естетичному виховані школярів відіграють предмети естетичного циклу. На таких уроках учні не лише здобувають теоретичні знання з певних видів мистецтва, а й набувають відповідних практичних умінь та навичок, розвивають свої мистецькі здібності.

Безпосереднє спостереження оточуючої природи під час екскурсій та прогулянок навчить дітей розуміти форму предметів, бачити різноманітність поєднання квітів і тонів в різний час дня і в різні пори року. Спостережливість підвищує силу і яскравість виховання дітей, вони глибше будуть відчувати красу живої природи, а потім і красу пейзажу, яка зображена на картині.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :

Аболина Т.Г., Митропольская Н.Е. Эстетическое воспитание в школе. – К.: Высшая школа, 1987. – 252 с.
Бекетова Ю.В. Музично-естетичне виховання молодших школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць / За заг. ред. акад. І.Ф.Прокопенка, чл.- кор.В.І.Лозової. – Х.: ХДПУ, 1999. – Вип.10. – ч.2. – С. 39 – 43.
Березівська Л. Українські традиції як культурологічні засади спадщини В.О.Сухомлинського // Початкова школа. – 2006. – № 12 . – С. 5 – 8.
Бєлкіна Е. О. Від подиву до творчості // Мистецтво та освіта. – 1998, №2.
Біда О. К. Роль уроків на природі в естетичному розвитку молодих школярів // Мистецтво та освіта. – 2000, №1.
Витковская Н.С., Щербо А.Б., Джола Д.Н. Формирование эстетической культуры младших школьников. – К.: Радянська школа, 1980. – 151 с.
Гіптерс З. Мистецтво як засіб художньо-естетичного виховання // Рідна школа. – 2001. – № 9. – С.60 – 63.
Горобець Н. Формування естетичних почуттів у молодших школярів засобами мистецтва // Рідна школа. – 1999. – № 11. – С. 46 – 49.
Дем’янчук О. С. Естетичне виховання. – К., – 13 МН, 1992.
Кашуба Л. І., Таран М. О., Ричко В. К. Образотворче мистецтво в початковій школі. – Тернопіль МГ “Мальва – ОСО”. – 2001.
Кириченко М. А. Основи образотворчої грамоти. – К. : Головне видавництво видавничого об’єднання “Вища школа”, 1982.
Лобар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки: навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 447 с.
Макаренко А.С. Методика виховної роботи. – К.: Знання, 1990. – 353 с.
Оніщенко О. А. Естетичне виховання: історичні традиції і сучасність // Мистецтво та освіта. – 1998, №3.
Печерська Е.П. Інтегрований вплив музики і природи на естетичне виховання // Початкова школа. – 2002. – № 7. – С. 29 – 32.
Рева В. Естетичне виховання школярів у процесі сприйняття музики // Мистецтво та освіта. – 1999. – № 1 – С.4 – 8.
Рудічева Н.І. Питання музично – естетичного виховання молоді у спадщині вітчизняних педагогів // Засоби навчання та науково – дослідницькі роботи: Збірник наукових праць – Х.: ХНПУ, 2005. – Вип. 23. – С. 116 – 124.
Русова С.Ф. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. – 303с.
Савченко О. Школа культури – діалог з В.О.Сухомлинським // Початкова школа. – 2006. – № 12. – С. 1 – 5.
В. О. Вибрані твори в 5 томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Дніпро, 1976.
Сирітка Г. І. Виховання естетичних поглядів молодших школярів // Початкова освіта. – 2002. – № 13 – С. 8.
Сисоєва О. В. Естетичне ставлення дітей до творів живопису. – К., 1998.
Ушинский К. Д. Педагогические сочинения : в 6 т. – Т. 1. О народности в общественном воспитании / К. Д. Ушинский. – М. : Педагогика, 1988. – 416 с.
Эстетическое воспитание школьной молодежи / Под ред. Б.Т. Лихачова. – М.: Высшая школа, 1981. – 178 с.
Юник Д. В. Оволодіння музичним матеріалом в процесі інструмен-тальної підготовки школярів // Рідна школа. – 2006. – № 3. – С. 55 – 57.
Яновська Н. М. Мистецтво навчання або навчання через мистецтво // Початкова школа. – 2005. – № 9. – С. 47 – 49.

ДОДАТКИ

ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК З ОБРАЗОТВОРЧОГО ТА МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Тема. Море у творчості митців
Мета: показати взаємопроникнення видів мистецтва: поезії, музики, живопису, підвести дітей до висновку, що кожен митець застосовує ті засоби художньої виразності, які йому найбільш подобаються, розвивати вміння «бачити музику», «чути картину», розвивати творчу уяву; виховувати культурного слухача, всебічно розвинену особистість; прищеплювати любов до мистецтва, природи.
Обладнання: портрет Миколи Римського-Корсакова; І. Айвазовського, репродукція картини «Дев’ятий вал”, грамзапис; папір, фарби, текст пісні «Море» Ю.Антонова.

Хід уроку
І. Вступна частина уроку.
1. Музичне привітання.
2. Вступ.
Вчитель музики:- Сьогодні ми спробуємо розібратися, чому музику й живопис багато років тому великий італійський художник епохи Відродження Леонардо да Вінчі назвав рідними сестрами. Ми познайомимось з життям і з творчістю композиторів, художників, які зуміли тісно поєднати ці два мистецтва.
А тепер дізнаємось куди ми сьогодні на уроці з вами помандруємо, до якого образу звернемось, а допоможе нам в цьому музика композитора М.Римського-Корсакова.
(Виконується пластичний етюд учнями класу. Імітують морські хвилі)
Вчитель музики:- Хто може зараз відповісти, на яку тему буде сьогодні розмова, який головний образ уроку?
(Відповіді дітей. Вчитель записує тему уроку на дошці.)
ІІ. Основна частина уроку.
Вчитель музики: - Правильно, сьогодні ми говоритимемо та співатимемо про море. Воно ніколи не набридає, надихає людей на творчі подвиги, надає наснаги, годує людину. Море – одне із чудових витворів природи. Кожний його стан настільки незвичайний, що викликає у нас найрізноманітніші почуття. Коли ми бачимо штормове море, то у нас з’являється відчуття страху, незахищеності. Ми уявляємо себе крихітними та одинокими серед вируючої стихії. Море на світанку викликає почуття безкінечності та впевненості. У день ми просто насолоджуємося його величністю. А під час заходу сонця у нас раптом в душі пробуджується все найпрекрасніше, ми починаємо мріяти. Давайте послухаємо, як шумить море…

(Звучить аудіо запис шуму морського прибою)
- Ви почули два різні за настроєм стани моря. То яким же буває море?
(Відповіді учнів)

Вчитель образотворчого мистецтва: -- І саме таким його зображував на своїх полотнах видатний художник - мариніст Іван Костянтинович Айвазовський (1817-1900). Народився він в містечку Феодосія, що розташоване на узбережжі Чорного моря. Усі найяскравіші дитячі спогади художника були пов’язані з морем, мабуть, тому він усе своє життя присвятив зображенню моря, вважаючи його своїм справжнім другом.
За все своє життя Айвазовський написав близько шести тисяч картин, головним героєм яких було море.
Розглянемо репродукцію найвідомішої його картини «Дев’ятий вал”. (Звучить аудіозапис)
А скажіть, будь ласка, які кольори ви бачите на картині? (Відповіді учнів)
Вчитель образотворчого мистецтва:- Колорит її включає широку гаму відтінків жовтого, помаранчевого, рожевого кольорів у небі в поєднанні із зеленим, синім та фіолетовим у воді.
Айвазовський знайшов точні засоби для зображення величі, сили й краси морської стихії.
Яскрава, мажорна кольорова гама картини звучить радісним гімном людській мужності, що перемагає страх і розгубленість перед грізною, але прекрасною природною стихією. Буря ще напружує свої м’язи. Але ще мить – і будуть зламані останні її зусилля. Шторм відступив перед мужністю людини.
Який настрій, почуття викликає у вас ця картина? (Відповіді учнів)

Вчитель образотворчого мистецтва:- Незважаючи на тривожний червоно-оранжевий колір неба на картині дуже багато зеленого кольору різних відтінків, а, як вважають психологи, зелений – це колір надії. Тому ми з вами віримо, що ці мужні люди обов’язково знайдуть порятунок. І світло та сонце будуть спільниками людської волі.
Вчитель музики: - Музичне зображення моря зустрічається у творчості багатьох композиторів. Зараз ми відчували музику, на фоні якої говорила вчитель образотворчого мистецтва, скажіть, характерні морські пейзажі відносяться до творчості якого композитора? (М. Римського-Корсакова).

Які засоби художньої виразності використав композитор? (Велично, спокійно, урочисто, легко, таємничо, загадково). У яких музичних картинах композитора зображена величність морської стихії? (Опера «Садко», «Казка про царя Султана», сюїта «Шехерезада», романси). Зараз я пропоную вам пригадати вірші, в яких оспівується море. (Діти читають вірші про море)
Вчитель музики: - Подивіться, як перекликається між собою поезія, образотворче мистецтво і музика.
ІІІ. Фізкультхвилинка.
Вчитель музики: - А зараз ми з вами будемо відпочивати і зображувати море.
(Звучить музика, діти виконують фізкультхвилинку «Море»)
Вчитель образотворчого мистецтва:

- А тепер я пропоную вам уявити себе художниками на борту прекрасного вітрильника, який мандрує по морях та океанах навколо світу. Нашим завданням буде намалювати морський пейзаж (марину), який ми могли б побачити, подорожуючи навколо світу. Пам’ятайте: настрій моря потрібно передавати не окремим локальним кольором, а кольоровими сполученнями, насиченими кольором мазками, різними за характером, - спокійними та ніжними, різкими та грубими. (Демонстрація таблиці з типами мазків та кольорових сполучень. Вчитель показує прийоми роботи аквареллю по вологій і сухій основах.)

IV. Практична частина уроку. Звучить аудіо запис Учні працюють під контролем учителя.
V. Закріплення вивченого.
Вчитель образотворчого мистецтва:- Щоб переконатись, що ви добре зрозуміли тему уроку Цар Нептун пропонує вам відповісти на такі питання:

Як називається картина, на якій зображено море? (Марина)
Який художник присвятив все своє життя зображенню моря? (І.К.Айвазовський)
В якому місті народився і створив найкращі свої роботи цей художник? (Феодосія)
До творчості якого композитора ми сьогодні зверталися? (М.Римський-Корсаков)
Якими музичними фарбами композитор намалював море? (Спокійне, величне тощо)
Які види мистецтва ми поєднали? (Музика, живопис, література)

VI. Підсумок уроку. Вчителі образотворчого мистецтва і музики аналізують й оцінюють учнівські роботи, з найкращих організовує міні-виставку на тему «Мандри вітрильника».
Вчитель музики: - Діти, ви сьогодні усвідомили, яке щастя бачити, відчувати, насолоджуватися морем. Отож, пронесіть любов до нього крізь життя! (Хоровий спів. Пісня Ю.Антонова «Море»)

УРОК З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Тема. Осінь така мила … Створення образу дівчини – осені за віршем П.Тичини «Осінь така мила»

Мета: удосконалювати вміння учнів малювати людей в русі фарбами , передавати пропорційне співвідношення частин тіла . Розвивати творчість , фантазію та вміння передавати колорит осені в малюнку. Виховувати естетичні смаки , охайність.

Обладнання: таблиця, малюнки (зразки дитячих робіт), репродукція картини І Левітана « Золота осінь» ,ілюстрації, фотографії з осіннім пейзажем.

Хід уроку

Клас прикрашений осінніми листочками , гілочками калини та горобини.

1. Організаційна частина .

2. Актуалізація опорних знань .

3. Повідомлення теми і мети уроку.

На попередньому уроці ми з вами малювали… А кого будемо малювати сьогодні, я не скажу прямо . Вам самим треба здогадатись , а я лише трошки підкажу.

1). Відгадування загадки про осінь.

3. Повідомлення теми і мети уроку.

- Так , це, звісно, відома чарівниця – красуня–осінь, яка неквапливо мандрує землею і помахом руки змінює все довкола. Вона перетворила ліси, парки і сквери у казковий барвистий букет. Клен подарував до букета оранжеві зорі своїх листочків. Горобина прикрасила його червоними гронами ягід і золотавими листочками – рибками . Немов золоті монетки , засяяли сліпучі багряні ліхтарики тремтливого листочка на осиці. Отже, як ви вже всі здогадалися, що на сьогоднішньому уроці ми будемо малювати осінь , але осінь незвичайну, розвиваючи свою фантазію та вміння передавати колорит осені на малюнку.

4. Робота над темою уроку.

1)Бесіда.

- Коли до нас при ходить осінь за календарем ? ( Після літа )

- Яка буває осінь? (Пізня ,рання , золота)

- Яка вам найбільше подобається ?

- А звідки в осені стільки золота ?

2)Слухання легенди.

За народним переказом Осінь – старша дочка Сонця . Вона останньою залишила батьківський дім і стала на Землі четвертою порою року. Посилаючи Осінь на Землю , Сонце сказало їй: « Забирай все моє багатство. Я віддам все своє золото. Будь щедрою, і люди любитимуть тебе.»

- Чи виконує Осінь накази Сонця?

Коли вона заходить в сад –

Наллється соком виноград,

Чудові яблука ранет

Солодкі стануть , наче мед.

Як помандрує по гаях

З чарівним пензлем у руках -

Все розмалює на путі ,

Берези стануть золоті

І ми її уклінно просимо

Всі: Заходь у гості , щедра Осене ! ( Заходить Осінь)

- Гляньте , діти: щедра красуня завітала до нас із гостинцями, розмалювала яскравими фарбами дерева та кущі, встелила ошатним килимом землю.

2). Декламування вірша ученицею.

- Я Осінь золота . Я завітала,

Щоб зараз ви мене найкраще змалювали.

Я подарую вам калиноньку в намисті

Шипшину і гриби , ще й айстри променисті!

А хто мене найкраще тут змалює,

Тому щось особливе подарую.

- Домовились?

3). Словесне малювання дівчини – Осені.

4). Інструктаж до практичної роботи.

- Художники часто змальовують осінь в образі чарівної дівчини.

Зображення постаті людини зумовлюється пропорціями її тіла. Довжина ніг- це половина всього тіла. Ноги завжди довші , ніж руки. Висота голови повинна вміститися у висоті постаті дорослої людини 7-8 разів, дитини –5-6 разів.

Композицію будемо виконувати в теплому колориті.

5). Повторення правил безпеки при роботі з різними художніми матеріалами та інструментами на уроках образотворчого мистецтва.

5. Практична діяльність учнів ( під музику.)

6.Фізкультхвилинка.

Дидактична гра « Чарівна торбинка».

Відгадування загадок про овочі, хто відгадає, той витягує з закритими очима , обмацує, відгадує, що саме витягнув.

7. Продовження практичної діяльності учнів. Психомалювання – під музику діти малюють олівцем із закритими очима, передаючи враження від мелодії. Після прослуховування музики, діти розплющують очі та доопрацьовують малюнок кольором

8. Підсумок уроку. Перегляд , демонстрування і обговорення дитячих робіт.

Дівчинка-Осінь вибирає кращі, нагороджує.

УРОК З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Тема. Узагальнюючий урок. Тематична робота «Пори року»

Мета: актуалізувати знання учнів у галузі живопису; закріпити отримані знання про кольорознавство, розвивати асоціативну та зорову пам’ять, спостережливість; увагу, відчуття колірної гармонії, виховувати любов до природи; формувати естетичні почуття; активізувати творчу ініціативу учнів.

Обладнання: матеріали: пензлі, будь-які фарби за вибором учителя, чотири аркуші паперу формату АЗ, альбом з шаблонами; зоровий ряд: фіксація термінів: палітра, нюанс, контраст, динаміка, статика, акватипія.

Хід уроку:

I. Організація класу

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за запитаннями.
— Хто такий художник-живописець? Що він малює?
— Які інструменти йому необхідні?
— Дайте означення поняттям палітра, нюанс, контрасті
— Продемонструйте динаміку, статику. Дайте означення цих понять.
— Що ви можете розказати про акварель?
— Що означає поняття акватипія?
— Сьогодні ми з вами виконаємо тематичну роботу «Пори року».

III. Оголошення теми уроку

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Слово вчителя.
Послухайте вірші про різні пори року та скажіть про що йдеться у цих поезіях (звучать вірші про пори року).

2. Бесіда за запитаннями.
— Про що розповідають ці вірші?
— Які картини ви уявили, слухаючи вірші?
— А якими фарбами ви намалювали б ці картини: яскравими, різкими, разючими чи ніжними, наближеними одна до одної?

V. Практична робота
Під час роботи рекомендується використовувати альбом з шаблонами.
Сьогодні на уроці ми розділимося на групи. Перша буде малювати осінь, друга — зиму, третя — весну, четверта — літо. Ваше завдання — дібрати різноманітні відтінки одного кольору і намалювати картину до кожної пори року.
VI. Завершення уроку
Оцінювання учнівських робіт. Демонстрація кращих робіт за групами.

Метод «Вишиванка» - учні за допомогою кольорів визначають результативність уроку та ефективність методів і прийомів роботи на уроці.

Дослідження форм і методів естетичного виховання молодших школярів в процесі навчання