Особливості розвитку дослідницьких вмінь на уроках природознавства у молодших школярів

PAGE \* MERGEFORMAT30

Міністерство освіти і науки України

ВП «Стахановський педагогічний коледж

Луганського національного університету

імені Тараса Шевченка»

КУРСОВА РОБОТА

з методики викладання природознавства

на тему: «Особливості розвитку дослідницьких вмінь на уроках природознавства у молодших школярів»

студентки IV курсу 42 групи

напряму підготовки «Початкова освіта»

спеціальності 5.01010201

Кладко Людмили Вікторівни

Керівник викладач вищої категорії,

викладач-методист Вебер О.М.

Національна шкала______________

Кількість балів____Оцінка:ЕСТS___

Члени комісії

_______________ _________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______________ _________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Стаханов – 2014 рік

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………..3

Розділ І. Особливості розвитку дослідницьких вмінь у молодшому шкільному віці.

Умови формування в учнів інтересу до навчально – дослідницької діяльності ………………………………………………………………….6
1. Дослідницька діяльність молодших школярів на уроках природознавства…………………………………………………………...9

Висновки після І розділу………………………………………………………..16

Розділ ІІ. . Формування учбових дослідницьких умінь учнів у процесі вивчення природознавства.
2.1 Педагогічні прийоми формування дослідницько-пошукових здібностей.18

Дослідницька діяльність молодших школярів як творчість…………...…21

Висновки після ІІ розділу……………………………………………………….27

Загальні висновки ……………………………………………………………….29

Список використаної літератури………………………………………………..32

Вступ

Актуальність: Теорія й практика навчання доводить, що основним фактором розвитку дитини є її практична діяльність. У період шкільного дитинства при сприятливих умовах життя інтенсивно розвивається інтелектуальна й емоційно-вольова сфера дитини, закладаються основи правильного відношення до предметів й явищ навколишнього середовища. Важливий фактор впливу на дітей – систематична, цілеспрямована навчально-виховна робота, у якій особливе місце займає процес ознайомлення із природою.

Ефективність процесу навчання складається не тільки в тому, щоб дати учням глибокі й міцні знання, але й в організації самостійного їх набуття, творчого підходу до навчання й практичного застосування знань.

Особлива увага приділяється розвитку в школярів самостійній розумовій діяльності в процесі засвоєння знань. В таких випадках вчитель при вивчені курсу природознавства застосовує практичні методи навчання.

По даній проблемі важливі дослідження таких дидактів і психологів як Л.С. Виготський, Л.В. Занков, П.Я. Гальперін, А.А. Смирнов, В.В. Давидов, Б.Г. Ананьєв, А.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн тощо.[2,с.112]

Курс природознавства, особливо початкової ланки, має важливе значення в освоєнні учнями дисциплін природничо-наукового циклу. Від того, наскільки повно молодші школярі опанують основами природничих наук, залежать їхні подальші успіхи в освоєнні біології, географії, фізики, хімії.[1,с. 94]

Зміст матеріалу, досліджуваного на уроці, його специфіка диктують використання певних методів і прийомів у їхньому розумному сполученні. Для того , щоб дитина могла більш глибше та повніше зрозуміти тему уроку, в неї необхідно розвивати дослідницьку вміння, чим самим привчати її до саморозвитку.

Дослідженнями встановлено, що школярам доступне розуміння причин багатьох природних явищ, цілісне сприйняття природи. Вченими (А.Я. Герд, Б.Е. Райков, К.П. Ягодовский, М.Н. Скаткин) доведено, що знання про природу повинні даватися методами природних наук, тобто практичними методами навчання, спостереженням і дослідами. Вони дають можливість учням найбільше повно пізнати природні закономірності, побачити взаємозв'язки між компонентами природи, сприяють розвитку самостійності й активізації розумової діяльності.[6,с.37]

Отже, загальновизнано,– що розвиток дослідницьких вмінь у молодших школярів забезпечує міцність і усвідомленість знань, розвиток мислення, пам'яті, мови, спостережливості й інших цінних особистісних якостей учнів.

Таким чином, курс природознавства в школі відіграє особливо важливу роль в становленні особистості, розвитку та виховання дитини, а відтак, важливим є завдання добору підходящих методів навчання для розвитку в них дослідницьких вмінь, а також зацікавлення, активізації пізнавальної діяльності учнів. В даній курсовій роботі я хочу більш детально розглянути особливості розвитку дослідницьких вмінь у молодших школярів на уроках природознавства. Цим і обумовлюється вибір теми курсового дослідження.

Об'єктом дослідження є процес формування дослідницьких вмінь у молодших школярів.

Предмет дослідження – шляхи удосконалення процесу формування в учнів молодших класів дослідницьких вмінь на уроках природознавства.

Метою курсової роботи є вивчення та висвітлення різних аспектів методів навчання, які використовуються при вивченні курсу природознавства, шляхів та прийомів їх удосконалення, які сприяють розвитку в дітей дослідницьких вмінь, кращому формуванню природничої свідомості дітей, підвищенню інтересу до предмета.

Завдання:

Здійснити аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження.
Проаналізувати сучасні навчальні програми та сучасну практику роботи вчителів початкової школи з точки зору формування та розвитку дослідницьких вмінь у молодших школярів на уроках природознавства.
Визначити особливості розвитку дослідницьких вмінь у молодших школярів.

Методи дослідження. Для розв’язання усіх поставлених завдань використовувався теоретичний аналіз загальної та спеціальної психолого-педагогічної, навчально-методичної літератури.

Розділ І. Особливості розвитку дослідницьких вмінь у молодшому шкільному віці.

1.1. Умови формування в учнів інтересу до навчально – дослідницької діяльності

На сьогоднішній день життя висуває нам високі вимоги щодо нашої освіченості. Творча, розвинута особистість, здатна до рішення нестандартних завдань може знайти себе в професійній діяльності, принести максимальну користь суспільству. У школі виховується особистість, інтелігентна своїм духом. В умовах загальноосвітньої школи формуванню такої особистості сприяє дослідницька діяльність учнів. У наш час необхідна участь вчителів у таких заходах, які вирішують задачу залучення учнів до наукової діяльності, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей дітей.

Формування і розвиток творчої активності учня, здатності самостійно працювати розглядається як пріоритетний напрямок у діяльності сучасних шкіл. І якщо недостатність формальних знань школярів поповнити відносно нескладно, то розвиток самостійності мислення потребує великих зусиль. На наш погляд, гарним інструментом для цього є навчально - дослідницька робота (НДР) учнів.

НДР учнів являє собою систему виховання творчої особистості в процесі дослідницької діяльності, в ході якої в школярів формується здатність до всіх видів творчості (від суб'єктивного до об'єктивного) – творча активність, високі особистісні якості.[6,с.56]

Забезпечити тісний зв'язок НДР з навчальним процесом, зі змістом занять і технологій навчальних занять – актуальна задача педагогів. Це дозволить органічно включати в навчальну програму завдання дослідницького характеру, визначати методику виконання НДР, прогнозувати її результати. Особливістю навчального процесу, спрямованого на навчально-дослідницьку діяльність, є фактор суб'єктивного, „відкриття” нового знання, що має не об'єктивну, а лише суб'єктивну значимість і новизну. В ході дослідницької діяльності учень „відкриває” нове значення про об'єкт дослідження, способи або засоби ведення цієї діяльності. А на цій основі відбувається активний „мікророзвиток” його особистості, і насамперед його дослідницьких умінь і здібностей .[4,с.69]

Важливою умовою формування дослідницького інтересу учнів є чіткість мети й задач майбутньої роботи. Підлягає виділенню виховна мета, оскільки навчання неминуче виховує, а тому виховна функція уроку повинна бути свідомо визначена.[7,с.156] Таким чином, ступінь інтересу до НДР багато в чому буде визначатися тим, як учитель у процесі навчально-пізнавальної діяльності допоможе учням усвідомити необхідність і значимість навчально-дослідницької роботи. За допомогою навчальної інформації та технології навчання вчитель обґрунтовує задачі, що повинні бути вирішені в ході навчально-дослідницької роботи:

- оволодіння методами наукового пізнання, заглиблене й творче засвоєння навчального матеріалу;

- формування навчально-дослідницьких умінь і навичок;

- навчання учнів методиці й засобам навчально-дослідницької роботи;

- розвиток здібностей дослідження, аналізу літературних і інших джерел знань;

- аналіз та оцінювання власних результатів;

- відстоювання своєї точки зору.

Динаміка інтересу учнів до навчально-дослідницької роботи буде змінюватися в позитивний бік, якщо цілі й задачі цієї роботи будуть усвідомлені учнями в особистісному сприйняті. Програма роботи, її зміст, методи можуть залишитися мертвою схемою, якщо сам учень не буде розуміти мету майбутньої роботи, якщо він виявиться нездатним зрозуміти значимість її у своєму інтелектуальному й духовному становленні, якщо він не буде володіти методикою навчально-дослідницької роботи.

Не менш важливою умовою формування дослідницьких інтересів школярів є організація навчання, заснованого на принципах новизни навчального матеріалу, його відповідності сучасним науковим досягненням і практичній значимості, високій активності тих учнів, яких навчають, які повинні одержувати знання не в готовому вигляді, а в результаті самостійного розв’язання навчально-дослідницьких задач.[8,с.35]

Дослідницький інтерес школярів визначається їхньою потребою в відповідей на поставлені питання в ході уроку, але й під час розвитку в них бажання й уміння самостійно бачити, формулювати навчальні проблеми. Необхідність формування в учнів пізнавальних потреб у цілеспрямованості висуває нові вимоги до організації навчання – у процесі навчально-пізнавальної діяльності учні повинні знаходитися в ситуації необхідності самостійного продукування нових цілей у всіх їхніх різновидах – формулювання питань, задач, гіпотез. Реалізація й закріплення в учнів пізнавальної потреби в цілеспрямованості є основа розвитку їхніх інтересів до дослідницької роботи.

Важливою умовою формування в учнів інтересу до навчально-дослідницької роботи є розмаїття її форм, що сприяє активізації пізнавальної пошукової діяльності учнів, удосконаленню навичок і умінь раціональної розумової праці, розвитку умінь формулювати й вирішувати задачі.

Однією зі значимих умов, що забезпечують становлення інтересу учнів до навчально-дослідницької роботи, варто вважати створення при виконанні дослідницьких завдань ситуації успіху й волі вибору для кожного учня.

Перші позитивні результати дослідницької роботи, відчуття успіху, радості й задоволення від досягнутого закріплює інтерес у школярів, виробляє потребу в систематичних заняттях дослідницького плану.[11,с.125]

Навчально-дослідницька діяльність дозволяє розвивати здатність аналізувати й узагальнювати факти, приймати рішення, сприяє індивідуалізації навчання, забезпечує творче співробітництво вчителя й учня, забезпечує вплив особистості вчителя на формування особистості школяра.

1.2 Дослідницька діяльність молодших школярів в процесі формування природничих знань

Особливість змісту початкової освіти полягає в тому, що крім традиційних знань, умінь і навичок, в нього включаються принципового нові компоненти і досвід творчої діяльності, досвід емоційного ставлення до навколишнього світу

При ознайомленні учнів з багатогранністю навколишнього світу формується гармонійно розвинута особистість в якій розвивається уявлення, що природа єдине ціле, виробляються інтелектуальні і практичні вміння, виховується шанобливе ставлення до природи, формується науковий світогляд, екологічна культура мислення, вміння пізнання дійсності, що задовольняють потяги дитини до дослідництва і висновків.[2,с.68]

Основними завданнями шкільного курсу «Я і Україна» є формування нових понять на основі спостережень з наступним встановленням причинно-наслідкових зв’язків, засвоєння властивостей об’єктів через експериментальне «відкриття» під час дослідів; збагачення життєвого і суттєвого досвіду; нагромадження конкретного природничого матеріалу як основи розвитку абстрактного мислення; розвиток уміння в побудові гіпотез і самостійних висновків; розширення пізнавальних інтересів; спонукання до творчості, розвиток уяви і фантазії.

Важливою умовою формування творчого мислення через природу є організація дослідницької діяльності. Вона розпочинається з розвитку в учнів школи І ступеня уміння бачити природу. Адже відомо, що дивитися - це не означає бачити. «Уміння бачити, уміння помічати те, що на перший погляд, не відрізняється чимось особливим, - це, образно кажучи, повітря, на якому тримаються крила думки,» – відзначає В.О. Сухомлинський. [11,с.32]

Уміння бачити прекрасне навколо робить людину – мудрішою, добрішою, духовно багатою.

Цінність спостережень полягає в тому, що в дітей виробляється певний стиль мислення і в процесі мислення вони прагнуть до конкретних фактів, перевіряючи правильність практикою, досвідом. Наприклад, спостерігаючи предмети і явища в самій природі, учні досліджують їх всіма органами чуттів і переконуються, що вони реально існують, а не в нашій свідомості. [7,с.134] Дослідження сприяють нагромадженню знань в учнів про змінюваність навколишнього світу. Справді, діти бачать, що ті самі предмети і явища природи бувають різними протягом доби, одного сезону, у різні пори року і т.п., тобто вони змінюються. Так, сніг у теплому приміщенні тане і перетворюється у воду, а вода при низьких температурах переходить у лід.

Дослідження дають матеріал для з'ясування взаємозв'язків, для розкриття деяких причин, що раніше були загадкою для дитини. Так, наприклад, на основі досліджень учні встановлюють залежність характеру опадів, стану водойм і ґрунту від температури повітря, залежність поводження птахів і інших тварин від наявності в природі корму і т.п. Ці дослідження кладуть початок формуванню понять про взаємозв’язки навколишнього світу.

Навчально-дослідницькі завдання успішно розв’язуються під час:

розкриття екологічної цілісності природи, моделювання зв’язків між живою і неживою природою;
спостережень з наступним установленням причинно-наслідкових зв’язків;
засвоєння властивостей об’єктів через експериментальну діяльність під час проведення дослідів;
спостереження за природничими об’єктами своєї місцевості.

Елементи дослідження сприяють самостійності, творчому характеру розуму. Під час впровадження дослідницьких експериментів учні оволодівають загальними вміннями та навичками дослідника, вчаться планувати хід дослідження, моделювати різноманітні ситуації для проведення досліджень.

Так, у I класі під час вивчення теми «Повітря» учні на основі дослідницьких експериментів дізнаються де є повітря (заповнює всі порожнини, є у ґрунті, воді), проводять дослідження властивостей повітря(прозоре, без запаху, рухається), роблять висновок для чого потрібне повітря і як дбати про чистоту повітря. [3]

У 2 класі для проведення досліджень «Розпускання бруньок на гілках рослин...» під час зимової і весняної екскурсій зрізують гілки тополі, бузку, верби або інших листяних дерев і чагарників, що ростуть біля школи. Береться не більше трьох видів рослин. [4] У класі гілочки ставляться у воду. У настінному календарі школярі відзначають дати, коли гілочки поставили у воду, коли луснули бруньки і з'явилися листочки, проводять порівняння стану рослин у приміщенні і на вулиці і роблять висновок про вплив тепла і живлення на розвиток рослин. Після весняної екскурсії порівнюються також терміни появи листків на гілочці в класі в зимовий час року і навесні.

У 3 класі ці дослідження повторюються, але беруться гілки інших дерев і чагарників.[1] Методика його проведення така ж, як і в 2 класі. Але не слід вважати цю роботу простим повторенням. Важливо, щоб у результаті проведення цих досліджень в учнів накопичувався конкретний фактичний матеріал, на підставі якого формуються поняття про закономірності і зв'язки, що існують у природі, про умови, необхідні для розвитку рослин.

Органічно пов'язане з розглянутими дослідами і дослідження «Розвиток рослини з насіння», результати якого використовуються на уроці по тій же темі. Воно повинно бути підготовлене заздалегідь до уроку, щоб можна було провести спостереження за стадіями розвитку рослини: сухим насінням, маленьким проростком з корінцем, з вигнутим стеблом, із сім'ядольними листками, з дійсними листками і рослиною, що сформувалася.

Для цього дослідження краще використовувати велике насіння таких рослин, як квасоля, боби, огірки. Для одержання проростків квасолі й огірків на різних стадіях розвитку за два тижні до уроку в класі починається дослід. Попередньо намочене насіння квасолі й огірків кладуть у блюдце, дно якого покрито тонким шаром вати, змоченої водою, і ставлять у тепле місце. Зверху покривають мокрим бинтом і стежать за тим, щоб вата і марля завжди були вологими. Через кожні три дні треба ставити нове блюдечко з насінням. Таким чином, до дня проведення уроку вчитель буде мати проростки на різних стадіях розвитку і маленькі паростки. На уроці учні спостерігають і порівнюють різні стадії розвитку рослини. У результаті порівняння робиться висновок, що з насіння розвиваються корінь, стебло, листи. Потім визначається послідовність розвитку рослини. Для закріплення можна запропонувати учням розкласти проростки в тій послідовності, яка була ними встановлена, і перевірити себе за таблицею в підручнику.

У 3 класі учні вперше проводять дослідження з об'єктами неживої природи. На уроці «Властивості води» вони виявляють найбільш характерні фізичні властивості снігу і льоду. Важливим моментом є підготовка уроку: заздалегідь заготовлюються пластинки льоду. Для цього воду заморожують або в холодильнику, або на вулиці. Сніг беруть на вулиці безпосередньо перед уроком. Устаткування уроку включає також склянки, смужки паперу різного кольору — біла, сіра, голуба, кольорові листівки або картки з великим шрифтом.[1]

У 4 класі учні проводять досліди з предметами неживої природи — корисними копалинами, водою, ґрунтом. Мета дослідів — виявити основні властивості цих об'єктів. Учні 4 класу уже володіють деякими навичками роботи з предметами природи. Тому варто так організувати проведення досліджень, щоб школярі були поставлені в положення дослідників, тобто самостійно знайомилися з властивостями предметів природи.[2]

Учитель має познайомити школярів і з властивостями місцевих корисних копалин. Наприклад, у багатьох областях України є запаси вапняку і торфу. Тому для самостійного проведення досліджень з метою визначення властивостей торфу вчитель може запропонувати спеціально розроблену анкету.

У цій анкеті зазначені основні фізичні властивості, характерні для всіх копалин, — колір, маса (легше або важче води), твердість (твердіше або м'якше скла); ті ж властивості, що має тільки дана копалина, дописуються в кожному конкретному випадку, наприклад блиск, запах, відсутність форми ; і т.д.

Крім того, в анкеті вказується, що варто робити, у якій послідовності, на що звернути увагу.

Після проведення самостійної дослідної роботи необхідно перевірити правильність її виконання. Цей етап проводиться під безпосереднім керівництвом учителя: з'ясовуються результати роботи, вчитель уточнює і доповнює відповіді учнів, потім робляться узагальнення і висновки.

Кількість досліджень, їх обсяг і складність збільшуються від класу до класу. Така закономірність пояснюється тим, що на перших етапах навчання школярі не володіють ні знаннями про об'єкти, ні навичками роботи з ними. Тому дослідження проводяться під безпосереднім керівництвом учителя. Учитель показує, як потрібно працювати з предметами природи, і вказує, що робити, як спостерігати, на що звернути особливу увагу, куди і як записувати результати роботи.

При ознайомленні учнів із природними процесами вчителю важливо показати їхні складові ланки, зв'язки, що існують між ними, послідовність переходу однієї ланки в іншу. У цьому випадку доцільно вчителеві самому демонструвати дослідження, за яким учні спостерігають, роблячи висновки й узагальнення. Важливою вимогою до демонстрації дослідження є підготовка необхідного устаткування, його установка таким чином, щоб кожен учень міг спостерігати за діями вчителя.[6,с.43] Наведемо приклад. На уроці по темі «Кругообіг води в природі» учитель демонструє перехід води з одного стану в інший, тобто основу кругообігу. Для цього він бере колбу з невеликою кількістю води, вставляє в неї пробку зі скляною трубкою і ставить на триніжок над запаленою спиртівкою. Поступово на поверхні води з'являються пухирці, водяна пара починає виходити з трубки і, охолоджуючись, утворює дрібні краплі води (принцип утворення туману і хмар у природі). До зовнішнього кінця трубки вчитель підносить холодну тарілку, на дні якої утвориться безліч водяних крапель. При зміні положення тарілки краплі починають стікати (принцип утворення дощу). Таким чином, учні ще раз переконуються в тому, що усе в природі має свої причини і наслідки.

У випадку керівництва самостійною діяльністю учнів під час досліджень доцільно користуватися інструкціями, у яких дається план дій і пропонується визначений спосіб фіксації результатів. Тільки при цій умові зосереджується увага школярів на змісті матеріалу і фіксуються їхні конкретні знання, отримані в результаті самостійної праці.

У підручниках для проведення ряду досліджень даються інструкції, у яких пропонується план дій.

При перевірці знань учнів про властивості предметів природи вчителю доцільно сформулювати завдання таким чином, щоб учні не переказували статті з підручника, а ще раз самостійно проробили дослідження, зробили висновки й узагальнення. Наприклад, після вивчення властивостей води (урок «Кругообіг води в природі») пропонується завдання: « Доведіть властивості води». При відповіді учня вчителеві потрібно стежити за відповідністю практичних дій і мовою учня, тому що в практиці іноді поширені випадки, коли мова випереджає дії. Це говорить про те, що школяр вивчив матеріал підручника, але не може правильно співвіднести теоретичний матеріал і практичні дії. Учитель допомагає учневі, направляє його роботу відповідно до плану, що застосовувався на попередньому уроці.

Дослідницький підхід стає рисою мислення учнів, які прагнуть якнайглибше перевірити правильність висновків про закономірності, явища природи.

Висновки до І розділу.

Детально розглянувши та вивчивши методичну літературу з поданих питань у І розділі, можна зробити наступний висновок.

Процес формування будь-якої особистісної якості неможливий без створення визначених умов, що забезпечують його успішність. У педагогічному плані це виражається в створенні таких умов, що забезпечили б досягнення заздалегідь очікуваного результату. У зв'язку з цими умовами закріплення стійкого дослідницького інтересу в учнів є включення до змісту навчально-пізнавальної діяльності елементів дослідницької діяльності. Важливою умовою формування дослідницького інтересу учнів є чіткість мети й задач майбутньої роботи. Підлягає виділенню виховна мета, оскільки навчання неминуче виховує, а тому виховна функція уроку повинна бути свідомо визначена. Таким чином, ступінь інтересу до навчально-дослідної роботи багато в чому буде визначатися тим, як учитель у процесі навчально-пізнавальної діяльності допоможе учням усвідомити необхідність і значимість навчально-дослідницької роботи. За допомогою навчальної інформації та технології навчання вчитель обґрунтовує задачі, що повинні бути вирішені в ході навчально-дослідницької роботи:

- оволодіння методами наукового пізнання, заглиблене й творче засвоєння навчального матеріалу;

- формування навчально-дослідницьких умінь і навичок;

- навчання учнів методиці й засобам навчально-дослідницької роботи;

- розвиток здібностей дослідження, аналізу літературних і інших джерел знань;

- аналіз та оцінювання власних результатів;

- відстоювання своєї точки зору.

Отже, дослідницький підхід стає рисою мислення учнів, які прагнуть якнайглибше перевірити правильність висновків про закономірності, явища природи.

Розділ ІІ. Формування дослідницьких умінь учнів у процесі вивчення природознавства.

2.1 Педагогічні прийоми формування дослідницько-пошукових здібностей

Для формування в молодших школярів дослідницько-пошукових здібностей доцільно використовувати певні прийоми.[6,с.18] Це, зокрема, розширення педагогічного поля, стимулювання допитливості, стимулювання пізнавального інтересу та активності, формування позитивної установки на "нецікаве", створення ситуації успіху.

Розширення інформаційного поля — створення системи накопичування початкової інформації про певний об'єкт на різних уроках, у різних видах діяльності, бо "порожня голова не думає"; проведення інтегрованих занять і постійне заохочення до пошуку і пригадування інформації з інших галузей науки для розширення поняття та "висвітлення ще однієї зі сторін". На уроках учитель може також повідомляти учням цікаві факти про звичайні предмети, які нас оточують, тоді в учнів формується розуміння того, що і в звичайних речах багато невідомого, і його цікаво досліджувати і пізнавати.

Наприклад: Діти добре знають, що таке морква, гарбуз, та про ці овочі можна розповісти ще багато цікавого. Так, у давнину (середньовіччя) моркву вважали ласощами гномів. Існувало повір'я: якщо віднести до лісу миску з пареною морквою, то вранці знайдеш на тому місці зливок золота. Вночі гноми з'їдять моркву і щедро заплатять тому, хто її приніс. А от у Середній Азії з гарбуза роблять різний посуд: пляшки, відра, ложки. У великих гарбузах зберігають зерно та крупу. А в Африці у дощову погоду мандрівники ховають у гарбуз свій одяг і використовують великі гарбузи, щоб подолати річку, будуючи з них пліт.[10,с.105]

Стимулювання допитливості, потягу до дослідження шляхом створення ефекту здивування й емоційного захоплення, тобто використання проблемності, інтриги, парадоксів. Ступінь розвитку допитливості перед початком навчання у школі у різних дітей неоднаковий. Не в усіх формується пізнавальне ставлення до навколишньої дійсності, яке викликало б бажання вчитися. Одні діти перенасичені інформацією, яку звикли більше споживати, ніж здобувати, в інших немає смаку до нового, бо свого часу вогник допитливості не був підтриманий. Навчальна діяльність цих дітей може бути позбавлена безпосереднього інтересу й спонукається вчителем, батьками чи однокласниками. Формування пізнавальних інтересів ґрунтується на розвитку у дітей сфери почуттів, передусім таких, як подив при зустрічі з незвичним, несподіваним, тим, що суперечить власному досвідові або уявленням, вагання й сумніви в процесі пошуку, радість відкриття, радість від вирішення проблеми. [2,с.81]

З метою зацікавлення, стимулювання інтересу учнів до дослідження нового об'єкта, створення ефекту здивування і захоплення, розвитку допитливості вміння робити припущення (висувати гіпотези) та обґрунтовувати їх на уроках можна запропонувати гру "Таємниця чорного ящика".[3,с.117]

Учні мають відгадати, що знаходиться у чорному ящику.

Під час вивчення курсу "Я І Україна" у 1 класі вчитель демонструє "чорний ящик" (це може бути паперова коробка, обклеєна або пофарбована у чорний колір), у якому знаходиться потужний магніт. Потім підносить до коробки залізний цвях або інший предмет, що містить залізо, і показує учням, як цей предмет притягується до коробки. Вчитель перевертає коробку — предмет не падає. Ставиться запитання:

- Як ви вважаєте, що знаходиться у таємничому "чорному ящику"?

- Чому ви так думаєте? Поясніть свою думку.

Вчитель вислуховує всі версії учнів, не коментуючи; стимулює школярів до висунення нових гіпотез. Коли діти відгадають, який предмет у "чорному ящику", вчитель пропонує тому, хто відгадав, дістати предмет.

Стимулювання пізнавального інтересу та активності через ефект незавершення з якоїсь причини запам'ятовується надовго. Розповідаючи про щось учням, учитель може зупинитися і не завершити свою розповідь, залишаючи дитині змогу самій включитися у вирішення проблеми, у процес "здогадування", тобто створюючи умови для пробудження інтересу до пошуку і пізнання.

Формування позитивної установах на "нецікаве" навчальне завдання, - що має привабливий для учня результат — тобто використання прийому "зсуву мотиву на ціль", коли заради одержання бажаного дитина включається у процес "нецікавої" для неї роботи і врешті-решт зацікавлюється цим процесом діяльності.[7,с.43] Наприклад, для одержання сюрпризу, який знаходиться у чарівному мішечку, потрібно згадати і записати 10 слів на букву А.

Створення "ситуації успіху". Дитина активна тоді, коли діяльність задовольняє її потреби у визнанні, тоді виникає почуття компетентності, що супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності. Успіх у діяльності — потужне джерело внутрішніх сил дитини, що народжує енергію для подолання труднощів і стимулює бажання вчитися, сприяє формуванню мотиву досягнення успіху в цій діяльності.

Наведемо деякі прийоми створення "ситуації успіху":

1."Радість класу" — емоційний відгук навколишніх на успіх члена колективу, констатація будь-якого, навіть незначного позитивного результату діяльності, навіювання дитині віри у себе.

2."Лінія горизонту" — перший успіх дитини одразу підхоплюється вчителем, пропонується повторити завдання на більш складному рівні, наче "відсуваючи" лінію горизонту.

3."Авансування" — вчитель в індивідуальній роботі виконує з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає подібне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх.

Таким чином, застосовуючи ці прийоми, вчитель формує мотиватори навчання (потреби, нахили, інтереси, позитивне ставлення до діяльності, моральні принципи, установки, самооцінку), що сприятиме формуванню пізнавального мотиву навчання.[4,с.97]

Організовуючи роботу на уроці, вчителеві слід розуміти, що він має не тільки вносити у навчальну діяльність елементи зовнішньої привабливості, а й шукати мотив радості у самому процесі навчання — мотиви, пов'язані зі змістом цієї діяльності. Мотиви набуття узагальнених способів дій — мотиви власного зростання — самовдосконалення (Я не вмів а тепер умію).[1,с.53] Позиція школяра — це не просто позиція учня, що відвідує школу та ретельно виконує вимоги вчителя, а позиція людини, що вдосконалює саму себе, у цьому й полягає суспільна значущість навчання, власне удосконалення набуває суспільного значення. Ці мотиви уміння навчально-пізнавальні, і відрізняються від широких пізнавальних інтересів тим, що вони спрямовані не просто на усвідомлення інформації про навколишнє, а на засвоєння способів дослідницько-пошукових дій у певному розділі навчального предмета, що вивчається.

2.2 Дослідницька діяльність молодших школярів як творчість

Якось відомого фізика Альберта Ейнштейна запитали: «Як робляться відкриття?» Ейнштейн відповів: «Однак: всім відомо, що оцього не можна. І раптом завітала така людина, яка знає, що це можна. Вона й робить відкриття». [13,с.240]Звісно, то був лише жарт. Але, мабуть, Ейнштейн вкладав у ньому глибший зміст. Адже річ не в тому, щоб «не знати». Знати треба! А у цьому, щоб «сумніватися», не брати на віру все, чого вчили. Несподівано з'являється людина, яку зупиняють звичні уявлення. Ось він робить відкриття.

Кожна дитина є спроможною і талановитою. Діти від природи допитливі і сповнені бажання вчитися і ще, як відомо, саме період їх життя молодших школярів відрізняється величезним прагненням творчості, пізнання, активної діяльності. [1,с.139]Але для того щоб виявити і розвивати у дітей ці таланти потрібно розумне і вміле керівництво дорослих.

Дослідницька поведінка - одне з найважливіших джерел отримання дитиною поглядів на світі. У педагогіці і психології - «дослідницьким навчанням» іменується підхід до навчання, побудований з урахуванням природного прагнення дитини до самостійного вивченню навколишнього світу.

Головна мета дослідницького навчання - формування здібності самостійно, творчо, освоювати, перебудовувати нові шляхи діяльності у будь-якій сфері людської культури.

Останні роки в школі діти перестають проводити досліди самостійно, завдяки новим комп’ютерним технологіям. У зв’язку з цим, у навчанні дитини значною мірою втрачається головна риса дослідницького поведінки - пошукова активність. Результатом чого стає втрата допитливості, здібності самостійно мислити, роблячи у результаті практично неможливими процеси самонавчання, самовиховання, отже, і саморозвитку.

Саме тому підготовка дитину до дослідницької діяльності, навчання його умінням і навичкам дослідницького пошуку набирає величезної ваги завданням освіти і сучасного вчителя.

Досліджувати, відкрити, вивчити - це зробити крок у незвідане і непізнане.

Діяльність дослідника - діяльність творча, а сам дослідник, безумовно, - творець.

Одне з поширених визначень творчості - визначення по продукту чи результату. Творчістю визнається усе, що приводить до створення нового. Творчості можна й потрібно вчити..

Вчені відзначають, що розвинути відразу сукупність властивостей, які входять у поняття «здібності», неможливо. Це тривала, цілеспрямована робота, і часткове використання творчих завдань не принесе бажаного результату. Тому завдання мають складати систему, що дозволить формувати як у творчій діяльності, і розвивати розмаїття інтелектуальних і творчих спромог дитини.[2,с.75]

Творча діяльність - діяльність дослідницька, і немає загальних універсальних правил чи схем, якими вона розвивається. І все-таки, попри це, фахівці з галузі вивчення дослідницького поведінки намагалися і намагається виробити прийоми і алгоритми, що дозволяють відшукувати істину.

Навчальне дослідження молодшого школяра, як і як дослідження, проведене дорослим дослідником, неминуче включає основні елементи: виділення і постановку проблеми (вибір теми дослідження); вироблення гіпотез; пошук і освоєння пропозицію можливих варіантів розв'язання; збір матеріалу; аналіз стану і узагальнення даних; підготовку й захист підсумкового продукту.[7,с.146]

Багатьом педагогам думка, що вони здатні пройти крізь ці етапи, видається сумнівною і навіть лякаючої. Але ці страхи й сумніви розсіюються відразу, щойно починається реальна дослідницька робота з дітьми.

Схема проведення дослідження з молодшими школярами виглядає так:

1. Актуалізація проблеми. Мета: виявити проблему і побачити напрям майбутнього дослідження.

2. Визначення сфери дослідження. Мета: сформулювати основні питання, яких ми хотів би знайти.

3. Вибір теми дослідження. Мета: позначити кордон дослідження.

4. Вироблення гіпотези.

5. Виявлення й систематизація підходів до вирішення. Мета: вибрати методи дослідження.

6. Визначення послідовність здійснення дослідження.

7. Збір та обробка інформації. Мета: зафіксувати отримані знання.

8. Аналіз і узагальнення отриманих матеріалів. Мета: структурувати отриманий матеріал, використовуючи відомі логічні правил і прийоми.

9. Підготовка звіту. Мета: дати визначення основним поняттям, підготувати сполучення результатам дослідження.

10. Доповідь. Мета: захистити її публічно перед однолітками і дорослими, запитання.

11. Обговорення підсумків завершеною роботи.[3,с.204]

Педагоги найчастіше ставлять собі запитання, з чого і як розпочати роботу з дітьми у напрямі дослідницького навчання.

Навчати дітей молодшого шкільного віку спеціальним знань, умінням і навичкам, необхідним в дослідницькому пошуку, і навіть методам обробки отриманих матеріалів, непросто та практично не у спеціальної педагогічної літературі. При начебто достатку наукового матеріалу в розвитку творчого мислення учнів, доводиться визнати, що конкретного методичного і дидактичного матеріалу, що дозволяє будувати навчання молодших школярів із урахуванням розвитком творчої мислення немає. Існує безліч методичних посібників лише для середньої і старшої школи.

Однією з дієвих і найближчих напрямів є діяльність із розвитку мислення дитини на спеціальних заняттях. Ці заняття мають у різних школах різне найменування. Їх називають уроками логіки, розвитком творчого мислення, розвитку уяви та інші.[9,с.67] Але вони рідкість й їх методичне забезпечення також недостатньо.

Які ж навички та вміння необхідні у рішенні дослідницьких завдань? До них ми зараховуємо вміння бачити проблеми; вміння запитувати; вміння давати визначення поняттям; вміння класифікувати; вміння спостерігати; вміння проводити експерименти; вміння робити і висновок; вміння структурувати матеріал; вміння доводити і захищати свої ідеї. Зупинимося деяких із них.

Уміння бачити проблеми - властивість, характеризує мислення людини. Розвивається вона протягом тривалого часу, але що щодо його розвитку можна підібрати спеціальні вправи і методик, які значною мірою допоможуть у вирішенні цього складного педагогічної завдання.

Ось кілька відомих таких вправ: «Подивімося світ інакше»; «Складіть розповідь від імені іншої людину»; гра «Чарівні перетворення» та ін.

Із вмінням бачити проблеми тісно пов'язані вміння спостерігати. Вправи для розвитку уваги і спостережливості: «Парні картинки, містять відмінності»; «Знайди два однакових квадрата» та ін.

Однією із визначальних, базових умінь дослідника є вміння висувати гіпотези, робити припущення. Ці вміння можна спеціально потренувати. Ось проста вправу: «Висуніть гіпотезу (припущення), як птахи знаходять шлях на південь?» Гіпотези у разі можуть і такі: «Птахи визначають дорогу по сонцю і зіркам; птахи згори бачать рослини (дерева, траву та інших.)».

А може інша, особлива, неправдоподібна гіпотеза, провокаційна ідея: «Птахи точно знаходять шлях до південь оскільки вони ловлять спеціальні сигнали з космосу».

У розвитку вміння висувати гіпотезу допоможуть вправи на обставини. Зазначу, що з навчанні дітей робити припущення необхідно вчити їх використати такі слова: то, можливо; припустимо; скажімо; можливо; що, якщо...

Важливим умінням для будь-якого дослідника є вміння запитувати. Діти дуже люблять запитувати, і якщо їхню відмінність від цього систематично не відучувати, всі вони досягають високих рівнів у тому мистецтві.

Для розвитку вміння запитувати використовують різні вправи: поставити питання тому, хто був зображений на малюку; відповісти, які питання міг би поставити тобі той, хто був зображений малюнку; завдання, які передбачають виправлення чиїхось помилок, логічних, стилістичних, фактичних та інших.

Важливим засобом мислення є висновок чи умовивід. Щоб сформувати первинні навички і вміння робити прості аналогії можна скористатися такими вправами: скажіть, чим схожі: візерунки на килимі; обриси дерев надворі; старі автомобілі.[7,с.134]

Хотіла б виділити найважливіше вміння, необхідного кожній учневі - вміння виділити головну думку. Цим складним мистецтвом часто вже не володіють навіть студенти університетів, але навчати можна і треба навіть дітей.

Висновки до ІІ розділу.

Таким чином, детально вивчивши матеріал, який розглянуто у ІІ розділі, можна сказати, що для формування в молодших школярів дослідницько-пошукових здібностей доцільно використовувати певні прийоми. Зокрема, ними є - розширення педагогічного поля, стимулювання допитливості, стимулювання пізнавального інтересу та активності, формування позитивної установки на "нецікаве", створення ситуації успіху.

Саме тому, підготовка дитини до дослідницької діяльності, навчання його умінням і навичкам дослідницького пошуку набирає величезної ваги завданням освіти і сучасного вчителя.

Висновки

Таким чином, на підставі матеріалу, опрацьованого в роботі, можемо зробити висновок, що найсприятливішим періодом для формування і розвитку дослідницько-пошукових здібностей дитини є молодший шкільний вік. На момент вступу до школи дитина є носієм власного пізнавального досвіду. І основна функція школи полягає не в нівелюванні, загальмовуванні досвіду дитини як несуттєвого, а навпаки, в максимальному його виявленні, використанні, збагаченні. Тому у педагогічній роботі потрібно використовувати метод розвиваючого навчання, користуватися методиками, які формують творчу, мислячу, здатну до наукового пошуку особистість дитини, її самобутність і самоцінність, організовують навчання дітей без примусу, розвивають в них стійкий інтерес до знань, потребу їх самостійного пошуку. В основі такого підходу — визнання індивідуальності учня, розвиток власного неповторного суб'єктивного досвіду, дослідницько- пошукових і творчих здібностей, розкриття багатств індивідуального світу дитини.

Своєрідним епіцентром формування дослідницько-пошукових здібностей і їх подальшого розвитку в дитини є позитивне ставлення школярів до процесу і результату своєї праці і інтерес. Саме інтерес до навчання дарує радість творчості, радість пошуку, радість пізнання, пов'язані з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам'яттю, мисленням, волею, які використовуються дитиною у ході дослідницько-пошукових дій.

Навчально-пізнавальну діяльність учнів доцільно будувати в такій послідовності: цікаво—> шукаю —> знаю —> вмію. Саме ж навчання слід робити не простішим, а зрозумілішим для учнів початкової школи. Однак, при формуванні дослідницько пошукових здібностей потрібно пам'ятати, що процес навчання — це не безперервна радість, не все може бути цікавим у навчанні. Тож, наслідуючи К.Д.Ушинського, потрібно "привчити дитину робити не тільки те, що її цікавить, а й те, що не цікавить, робити заради приємності виконати свій обов'язок". У роботі з формування дослідницько пошукових здібностей потрібно використовувати завдання, привабливість яких забезпечується не зовнішніми прийомами навчання, а самим їх змістом.

Будувати уроки так, щоб кожен учень почувався дослідником, який самостійно здобуває знання, має змогу зіставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину, доводити висунуті гіпотези під час спілкування зі своїми однокласниками та з учителем. Такий підхід до процесу навчання й виховання дітей сприяє розвитку їхніх інтелектуально-творчих задатків і формуванню дослідницько-пошукових здібностей, яке забезпечується альтернативними формами навчання: індивідуальна робота, фронтальна, кооперативна, робота в парах, у малих і великих групах.

Результативність процесу формування дослідницько пошукових здібностей зумовлюється його організацією. Для повноцінного розвитку дослідницько пошукових здібностей потрібно поєднувати репродуктивні (відтворення учнями знань і способів діяльності), частково-пошукові (вияв самостійності, ініціативи у пізнавальній діяльності) і творчі завдання. Репродуктивні та частково-пошукові завдання розвивають певні творчі властивості (незалежність суджень, критичність мислення, здатність переносити знання і вміння в нову ситуацію), однак виконання цих завдань не сприяє виявленню й розвитку інтелектуально-творчих задатків у комплексі. Саме творчі завдання найбільше сприяють формуванню і розвитку дослідницько пошукових здібностей, оскільки у процесі їх виконання учень створює певний навчальний творчий продукт. Це може бути оформлений результат своєї діяльності: проект, складання оповідань на основі власних спостережень за явищами природи чи за поведінкою тварин тощо. Ці теми є близькими і зрозумілими для молодшого шкільного віку, тож учні охоче працюють над ними.

Формування і розвиток дослідницько пошукових здібностей має відбуватися на кожному уроці. Для формування дослідницько пошукових здібностей можна використовувати метод навчальних проектів, можна формувати дослідницько-пошукових здібності і у процесі контролю знань та умінь молодших школярів, за умови застосування такого методу контролю, як тестування.

Вчитель має забезпечувати педагогічні умови для формування в кожної дитини дослідницько-пошукових здібностей та їх розвитку у процесі навчання. Важливо здійснювати контроль за рівнем сформованості дослідницьких умінь учнів, щоб одразу вносити корективи у процес формування пошуково дослідницьких умінь, в організацію підготовки учнів, усувати прогалини у знаннях, уміннях і навичках.

Список використаної літератури

Байбара Т.М. Бібік Н.М. Я і Україна 3 клас: Підручник.- К.: Форум, 2005. – 180 с.
Байбара Т.М. Бібік Н.М. Я і Україна 4 клас: Підручник.- К.: Форум, 2004. – 176 с.
Бібік Н.М. Коваль І.С. Я і Україна 1 клас: Підручник.- К.: Генеза, 2007. – 112с.
Бібік Н.М. Коваль І.С. Я і Україна 2 клас: Підручник.- К.: Форум, 2002. – 144с.
Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів: Монографія. - К.: Либідь, 1998. - 200 с.
Венгер А.Л. Психологічне обстеження молодших школярів / А.Л. Венгер, Г.А. Цукерман. - М.: ВЛАДОС-ПРЕС, 2005. - 159 с.: Іл. - (Бібліотека шкільного психолога).
Дік Н.Ф. Початкова школа від А до Я: Практичний посібник для вчителя. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 2006. - 320 c.
Минскин Є.М. Від гри до знань: Посібник для вчителя. - 2-е вид. дораб. - М.: Просвещение, 1987. - 192 с.: Іл.
Озерова О.Е. Розвиток творчого мислення та уяви у дітей. Ігри та вправи. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 2005. - 192 с.
Погорєлова Н.А. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів у процесі вивчення природознавства в другому класі: Навчальний посібник. - Свердловськ: Свердловський педінститут, 1983. - 56 с.
Савенков А.І. Маленький дослідник. Як навчити молодшого школяра здобувати знання. - Ярославль: Академія розвитку: Академія Холдинг, 2002. - 208 с.: Іл.
Файн Т.Д. Поетапні дії по формуванню дослідницької культури школярів / / Практика адміністративної роботи в школі. - 2003. - № 7. - С. 35-40.
Активізація пізнавальної діяльності молодших школярів / Под ред. М. П. Осипової, Н. І. Качановської. - Мінськ: Народна Асвета, 1987 .- 111с.
Дмитрієв Ю. Незвичайне подорож в звичайний ліс. - М.: Російська мова, 1991. - 237 с.
Йолкіна Н. В., Марінічева О. В. Вчимо дітей спостерігати і розповідати. - Ярославль: Академія Розвитку, 1996. - 224 с.
Кученева Г. Г., Жаров В. Л. Від перших квітів до білих сніжинок. - К.: Кн. вид-во, 1979. - 63 с.
Плавильників М. М. Юним любителям природи. - М.: Дет. лит., 1975. - 303 с.

Особливості розвитку дослідницьких вмінь на уроках природознавства у молодших школярів