Вплив складових частин транспортних комплексів на навколишнє середовище в Україні

PAGE \* MERGEFORMAT 3

РЕФЕРАТ

Курсова робота «Вплив складових частин транспортних комплексів на навколишнє середовище в Україні» містить 31 сторінку, 3 розділи, 7 підрозділів, 1таблицю, 1 рисунок, 19 використаних джерел.

Об’єктом дослідження курсової роботи є екологічні проблеми, викликані функціонуванням складових частин транспортних комплексів (причини утворення, вплив на здоров’я людини й оточуюче середовище)

Мета роботи – проаналізувати екологічні проблеми, викликані функціонуванням складових частин транспортних комплексів, ознайомитися з можливими негативними наслідками, визначити методи їх попередження, заходи щодо оптимізації стану навколишнього середовища.

У курсовій роботі були використані матеріали наукової, науково-популярної літератури, довідкових та картографічних джерел, фондових матеріалів установ і організацій, інтернет ресурсів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ТРАНСПОРТНИХ КОМПЛЕКСІВ, НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ, АВТОТРАНСПОРТ, ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ, НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ 5

1.1 Екологічні проблеми автомобільного транспорту України 5

1.2 Проблеми міського автотранспорту 8

РОЗДІЛ 2. ІНФРАСТРУКТУРА СЕРВІСНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

АВТОМОБІЛІВ ЯК ЧИННИК ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ 12

2.1 Забруднення довкілля відходами автозаправних станцій 12

2.2 Автостоянки та гаражі як чинники забруднення екосистем 14

2.3 Станції технічного обслуговування автомобілів та їх вплив на

навколишнє середовище 16

2.4 Вплив стоків автомобільних мийок на якість поверхневих

вод 18

2.5 Основні види відходів функціонування СТО та шляхи їх

утилізації 21

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ СКЛАДОВИХ ЧАСТИН ТРАНСПОРТНИХ КОМПЛЕКСІВ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ 26

ВИСНОВКИ 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30

ВСТУП

Однією з найактуальніших проблем сучасності є проблема охорони навколишнього середовища. Особливого значення ця проблема набула з появою «вірного товариша» кожної сучасної людини – автомобіля. Автомобільний транспорт є одним із видів пересувних забруднювачів природного середовища. Нині кількість автомобілів в усьому світі перевищує один мільярд автотранспортних одиниць. Швидкі темпи розвитку автотранспорту сприяли активному розвитку автомобільної інфраструктури. Перш за все, для руху автотранспорту потрібне паливо (дизельне чи бензинове). Для забезпечення потреб в паливі будуються автозаправні станції. В процесі експлуатації складові частини автомобіля зношуються. Для нормального функціонування автомобіль потребує щорічного технічного обслуговування, що проводиться на станціях технічного обслуговування. Проблему збереження автомобілів вирішують побудовою гаражів. Тому вплив складових частин транспортних комплексів не менш значний за вплив самого автомобіля, адже на станціях технічного обслуговування проводяться різного роду технічні роботи, в результаті яких утворюються відходи, викиди та скиди, що згубно впливають на різні компоненти екосистеми.

Мета – проаналізувати вплив складових частин транспортних комплексів на навколишнє середовище.

Об’єкт дослідження – навколишнє природне середовище.

Охорона навколишнього середовища від забруднень, які чинить автотранспорт, є дуже актуальною в наш час, як в Україні, так і в усьому світі. Бурхливий розвиток науки, техніки та виробництва призводить до забруднення, таким чином, загострюючи екологічні аспекти життя людини.

У курсовій роботі були використані матеріали наукової, науково-популярної літератури, довідкових джерел, фондових матеріалів установ і організацій, інтернет ресурсів.

РОЗДІЛ 1

НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

1. Екологічні проблеми автотранспорту України

Автотранспорт - це вид транспорту, який здійснює перевезення вантажів і пасажирів по безрейкових шляхах з використанням колісного рушія. Це наймасовіший вид транспорту для перевезення пасажирів на короткі та середні відстані в Україні та в усьому світі.

Автомобільний транспорт служить засобом зв'язку між місцем проживання і місцем роботи, магазинами, місцями розваги та відпочинку. Серед поселень і господарств виникає необхідність розвитку транспорту, а нові шляхи сполучення і технічне вдосконалення транспорту у свою чергу сприяють розвитку поселень і господарств. Високі швидкості, що забезпечуються автомобілем і розвинена дорожня мережа надали сучасній людині більшу мобільність. Розвиток транспорту, будівництво і підтримка транспортної інфраструктури збільшують навантаження на навколишнє середовище і людину за допомогою шуму, забруднення атмосферного повітря, руйнування ландшафтів і нещасних випадків [12].

Транспортні засоби є одними з найбільших забруднювачів атмосферного повітря. Екологічний збиток від експлуатації автотранспортних засобів обумовлений токсичними викидами, а також високим рівнем шуму і вібрацією. Щорічно автотранспортними засобами викидається в атмосферу понад 12 мільйонів тонн різних забруднюючих речовин (окису вуглецю, оксидів азоту і сірки, вуглеводнів, сажі тощо).

Автотранспорт - це основне джерело емісії в атмосферу складної суміші хімічних з'єднань, склад якої залежить не тільки від виду палива, типу двигуна та умов його експлуатації, а і від ефективності контролю за викидами. Сучасний автомобіль викидає понад 200 найменувань хімічних сполук, більшість з яких токсичні. Серед них оксиди карбону, сульфуру, нітрогену, сполуки плюмбуму, бензопірен [4].

Дослідження вчених показують, що найменше оксидів карбону викидається за швидкості руху 60 км/год. Зі зменшенням чи збільшенням швидкості руху кількість шкідливих речовин підвищується у 2-4 рази. Постійне збільшення інтенсивності руху автотранспорту призводить до прогресуючого зростання забруднення довкілля уздовж магістралей.

Концентрація токсичних речовин значною мірою залежить від технічного стану автомобіля, швидкості його руху, строку експлуатації. В Україні майже чверть автопарку перебуває в експлуатації понад 10 років.

На урбанізованих територіях, під впливом автомобільного забруднення, з високою інтенсивністю відбувається деградація природних екосистем. Близько 20 % викидів автотранспорту осідає поблизу автошляхів. Унаслідок забруднення приземних шарів повітря і ґрунтів обабіч автошляхів формуються первинні аномалії токсичних і канцерогенних речовин. Зона найбільшого забруднення важкими металами являє собою смугу завширшки до 10 м. Рослинність поблизу доріг забруднюється важкими металами, як через потрапляння їх у ґрунт, так і через безпосереднє осідання аерозолів, сажі та пилу на листову поверхню рослин.

Щорічно для розширення та побудову нових транспортних споруд виділяються нові земельні ділянки. Через унікальність ґрунтів України ця проблема набирає особливої гостроти. В Україні під транспортними спорудами загального користування близько 600 тис. га. Крім того, під шляхами відомчого транспорту - понад 600 тис. га земель [9].

В Україні всі автомобільні дороги поділяться на категорії - чим вища категорія, тим більший потік автомобілів вона пропускає. В залежності від інтенсивності руху, дозволеної швидкості і роду технічних характеристик автомагістралі в Україні дороги прийнято поділяти на 5 категорій. Категорії доріг України наведені в таблиці 1.1

Таблиця 1.1 – Категорії доріг України [18]

Параметри	Категорії доріг України
	1	2	3	4	5
Середньодобова інтенсивність руху авто	Понад 7000	7000 – 3000	3000 – 1000	100 – 200	Менше
Швидкість руху авто км/ год	150	100	100	80	60
Ширина проїздної частини, м	15 і менше	7	7	6	4,5
Найменший радіус кривої в площі, м	1000	400	400	250	125
Смуги руху, м	3,75	3,5	3,5	3,0	-
Найбільш допустиме навантаження від осі автотранспорту	10	10	10	6	6

Найбільше доріг I категорії в Київській області - 401 км. Після неї йдуть Житомирська - 232 км, Донецька – 230 км, Дніпропетровська – 226 км і Харківська - 166 км. Деякі області практично не мають доріг такої якості: Кіровоградська - 1 км, Сумська - 4 км, Закарпатська – 12 км і Чернівецька - 13 км.

Пропускна здатність окремих автошляхів України дорівнює або перевищує ці стандарти. Зокрема, дорога Київ - Бориспіль має пропускну здатність 40 тис. автомобілів/добу та 4-5 смуг в обидва напрямки. У процентному відношенні в Україні дорогами першої категорії є 1 % всіх автошляхів, другої – 8 %, третьої – 17 %, четвертої – 63 %та 11 % п'ятої [18].

Основною проблемою автотранспорту в Україні є значний строк перебування автомобілів в експлуатації, не раціональне використання природних земельних ресурсів при проектуванні автомобільних доріг, низька якість палива.

1. Проблеми міського автотранспорту

Великі міста, в яких проживає значна кількість населення, для своєї зручності потребує достатньої кількості автотранспорту, що став невід’ємною складовою міських екосистем. Автомобільний транспорт сприяв урбанізації та зміні інфраструктури міст, захоплюючи більші земельні площі під швидкісні дороги та просторі паркінги.

Однією з основних проблем міського громадського транспорту є сильна зношеність та недостатні темпи оновлення рухомого складу. Через зношеність рухомого складу знижується рівень технічної надійності та безпеки пасажирського транспорту, зростає потік сходів з лінії через технічні несправності. Екологічні проблеми міст тісно пов'язані з проблемами містобудування: планування міста, розміщення великих промислових підприємств та інших комплексів з урахуванням їх росту і розвитку, вибір транспортної системи.

У містах зосереджена основна кількість транспортних засобів. Переважно це особистий легковий транспорт, вантажний і транспорт громадського користування. Автотранспорт в середньому викидає 70% всіх токсичних викидів в атмосферу міст. В Україні зареєстровано понад 1 млн. вантажних автомобілів, з них близько 3 млн. легкових. Частка автотранспортного забруднення у загальному забрудненні атмосфери становить в Ужгороді - 91%, Полтаві - 88%, Львові - 79%, Києві - 75%. Останнім часом в міському повітрі підвищився вміст оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі. Але найбільшу небезпеку, крім оксидів азоту, представляють сірчані і свинцеві сполуки, вміст яких в міському повітрі значною мірою збільшився. Міста не пристосовані до такої кількості автотранспорту. Довжина пробігу без зупинок між світлофорами, в середньому, складає 400 - 600 м, внаслідок чого середня швидкість руху вдень в центрі міста і на великих автошляхах знижується до 12 - 20 км/год, а це збільшує витрату палива в 3 - 4 рази, відповідно, збільшуються викиди. Автотранспорт є джерелом специфічних форм забруднення повітря. При контакті з дорожнім покриттям стираються шини, як наслідок - тисячі тонн гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря. Міський автомобільний транспорт не тільки забруднює повітря традиційними продуктами спалювання палива, але і призводить до збільшення викидів високотоксичного свинцю в навколишнє середовище. В Україні до цього часу використовують бензин з високим вмістом свинцю (до 0,36 г/л), тоді як у країнах Європи та США цей показник істотно менше (0,013-0,15 г/л) [15].

У багатьох містах повітря забруднене на 92-95% токсичними вихлопами автомобільного транспорту. Найбільша кількість токсичних речовин виділяється за перемінних режимів роботи двигуна, зокрема, під час пуску й зупинки, а також під час роботи в холостому режимі. Тому в містах максимальна концентрація токсичних речовин спостерігається на перехрестях, біля світлофорів, під час долання узвозів. Близько 50 % викидів автотранспорту в межах міста припадає на траси з малою швидкістю руху і менше 25 % - на швидкісні траси. Вихлопні гази автомобіля виділяються в безпосередній близькості від пішоходів. Швидкість повітря в місті сповільнена, тому значного розрідження викидів не відбувається. За екстремальної погоди (туман, мряка, низька хмарність) в окремих районах міста може утворюватися смог. Забруднення міста викидами автомобільного транспорту - одна з причин підвищеної захворюваності населення. Особливо небезпечним є канцероген бензопірен; кількість його у викидах автомобіля настільки значна, що середньодобова концентрація на великих магістралях приблизно дорівнює 3 мкг/100 м3, а це означає, що в середньому міський житель вдихає протягом дня 0,6 мкг бензопірену [4].

Специфіка рухливих джерел забруднення (автомобілів) проявляється: у високих темпах зростання чисельності автомобілів порівняно із зростанням кількості стаціонарних джерел; їх просторової розпорошеності (автомобілі розподіляються по території і створюють загальний підвищений фон забруднення); безпосередній близькості до житлових районів (автомобілі заповнюють всі місцеві проїзди і двори житлової забудови); більш високої токсичності викидів автотранспорту в порівнянні з викидами стаціонарних джерел; складності технічної реалізації засобів захисту від забруднень на рухомих джерелах; низькому розташуванні джерела забруднення від земної поверхні, в результаті чого відпрацьовані гази автомобілів накопичуються в зоні дихання людей і слабкіше розсіюються вітром порівняно з промисловими викидами і викидами від стаціонарних джерел транспорту, які, як правило, мають димові і вентиляційні труби значної висоти. Перераховані особливості пересувних джерел призводять до того, що автотранспорт створює в містах великі зони зі стійким перевищенням санітарно-гігієнічних нормативів забруднення повітря [19].

Вплив різних видів транспорту на міське середовище проявляється неоднаково. Якщо за усередненими даними, отриманими за різними методиками, побудувати умовний рейтинговий ряд, то по зростаючим значенням негативних впливів він буде виглядати приблизно так: метро, тролейбус, трамвай, автобус. Менш різко відрізняються шумові характеристики, але і тут, якщо рівень шуму, утворюваного більшістю експлуатованих в країні автобусів, стійкий в межах 85 – 90 дБ, а тролейбусами на рівні 76 дБ. Однак є всі підстави говорити про необхідність захисту людини від негативних впливів середовища проживання, елементом якої, хоча і штучним, є міський транспорт. Стосовно міського пасажирського транспорту це можуть бути, наприклад, шумозахисні екрани, захисні насадження дерев тощо (пасивні заходи); зміни в конструкції дорожніх та колійних пристроїв, встановлення очисних фільтрів на автомобілях (активні заходи). Існує таке поняття як транспортна рухомість, тобто число поїздок на транспорті, що припадає за рік на одного мешканця міста. При всій важливості транспортно-дорожнього комплексу як невід'ємного елемента економіки, необхідно враховувати його вельми значний негативний вплив на природні екологічні системи. Відомо, що особливо різко ці впливи відчуваються у великих містах, зростаючи в міру збільшення щільності населення. Ця закономірність справедлива і щодо міського пасажирського транспорту, який у більшості випадків концентрується навколо так званих “пунктів тяжіння” - там, де зосереджуються, об'єднуються, розпорошуються і роз’їжджаються потоки пасажирів. При цьому важливо враховувати і різницю між екологічним слідом від дії локального нерухомого об'єкта (будинок, завод тощо), що розповсюджується переважно під впливом природних впливів (вітер, течія води, гравітація), і таким же слідом від рухомої транспортної одиниці, тобто від переміщення джерела, який мов би додає до цих впливів ефект незалежної траєкторії [8].

РОЗДІЛ 2

ІНФРАСТРУКТУРА СЕРВІСНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ АВТОМОБІЛІВ ЯК ЧИННИК ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

2.1 Забруднення довкілля відходами від автозаправних станцій

Автозаправні станції (АЗС) – являються кінцевою ланкою системи нафтопродуктозабезпечення. Від правильності їх експлуатації залежить діяльність багатьох підприємств, організацій та установ різних форм власності. Вдосконалення експлуатації автозаправних станцій дозволить підвищити ефективність роботи автомобільного транспорту, його пожежну та екологічну безпечність. Стрімке зростання автотранспортних засобів призводить до збільшення кількості автозаправних станцій. Існуюча мережа АЗС в Україні складає понад 6000 станцій [17]. Загалом, автозаправні станції (АЗС) розміщуються за містом, поблизу автомобільних доріг, але стрімкий розвиток автомобільного транспорту призвів до розташування АЗС в житлових кварталах, поблизу торгово-розважальних центрів.

В процесі збереження нафтопродуктів в наземних та, в меншій мірі, заземлених металічних резервуарах відбувається випаровування парів нафтопродуктів. Випари відносять до основних регламентуючих джерел забруднення в процесі прийому, збереження та чистки резервуарів. До нерегульованих потенційних джерел відносять: витоки нафтопродуктів через ущільнювальні вузли запірної арматури, насосів для перекачування, трубопроводів та наливних пристроїв; стічні води, що вміщують в своєму складі нафтопродукти; перелив в резервуари та цистерни; аварійні ситуації, пов’язані з корозійним руйнуванням резервуарів і комунікацій, що їх обслуговують, особливо при підземному зберіганні. Ступінь забруднення нафтопродуктами в кожному конкретному випадку залежить від вдосконалення та організації технологічних процесів збереження, властивостей і кількості продукції, що зберігається, способів та умов збереження, наявності контролюючої і регулюючої апаратури [2]. Найбільшу екологічну проблему представляють викиди на АЗС летючих фракцій палива від роздавальних колонок і паливних резервуарів, в'їзду і виїзду автотранспорту. Викиди утворюються та поширюються на невеликий висоті над землею і створюють підвищені приземні концентрації забруднюючих речовин у прилеглій зоні, що згубно впливають на здоров’я людини, на флору та фауну прилеглих територій. У процесі експлуатації обладнання АЗС утворюється ряд відходів, що негативно впливають на різні компоненти екосистем. При зачистці резервуарів зберігання бензину і дизельного пального на автозаправній станції утворюється відхід - шлам очищення трубопроводів і ємностей від нафти. При заправці автотранспорту на АЗС відбуваються випадкові протоки палива, які засипаються піском, в результаті чого утворюється відхід - забруднений бензином пісок. Під час заміни сорбціонного фільтра також утворюється відхід - відпрацьовані мінеральні фільтри. Не менш важливою є проблема забруднених зливових стоків з території АЗС: разом зі стічною водою до водойм можуть потрапити шкідливі відходи. При очищенні зливових стоків від нафтопродуктів і зважених речовин утворюються нафтошлаки з маслоуловлювачів очисних зливових стоків і осад з очисних споруд зливових вод. Територія АЗС повинна бути освітленою, тобто виникає потреба в значній кількості джерел світла - люмінесцентних ламп. По закінченню їх працездатності утворюється сміття у вигляді відпрацьованих люмінесцентних ламп, які потребують особливої утилізації. На майданчиках автозаправних станцій повинна підтримуватися чистота, при прибиранні території яких утворюється відхід – вуличне сміття. Також утворюється сміття від побутових приміщень організації. Загалом, відходи АЗС нечисленні і поділяються за видами в місцях тимчасового накопичення, а далі передаються спеціалізованим організаціям на утилізацію і захоронення [13]. Виходячи з вище сказаного, можна зробити висновок, що вплив на навколишнє середовище при роботі АЗС незначний. Зважаючи на невелику кількість відходів, які утворюються, та їх якісного складу застосовувати на території АЗС додаткові технологічні операції по утилізації відходів недоцільно. Достатньо правильно організувати місця тимчасового накопичення та передачу відходів спеціалізованим організаціям по утилізації.

2.2 Автостоянки та гаражі як чинники забруднення екосистем

Однією із важливих складових в проектуванні забудованності міста є проектування розташування мережі автостоянок та системи розміщення гаражів. Недостатня кількість автостоянок погіршує транспортне обслуговування жителів. В містах переважна частина автомобілів розміщується у дворах житлових будинків, іноді на зелених газонах і майданчиках відпочинку. Ця обставина, насамперед, погіршує умови проживання населення. Паркування автомобілів в неналежних місцях призводить до зниження пропускної здатності та безпечності доріг, збільшується кількість дорожньо-транспортних пригод. Подібні «стоянки» займають величезні площі міської території, псують зовнішній вигляд міста. Розміри земельних ділянок, що відводяться під майданчики для стоянки і зберігання легкових автомобілів, приймають 25 м2 на одне місце (у зазначені розміри не входить площа земельних ділянок для влаштування під'їздів та зелених насаджень).

Прогресивною тенденцією у вирішенні проблеми зберігання індивідуального автотранспорту є спорудження багатоповерхових кооперативних гаражів і гаражів-готелів. Якщо при одноярусному способі зберігання (в одноповерхових гаражах, боксах, на відкритих стоянках) на один автомобіль в середньому потрібно 25-30 м2 земельної ділянки, то при зберіганні в багатоярусних гаражах – не більше 15 м2 (разом з проїздами, під'їздами, накопичувальними майданчиками і захисними зеленими насадженнями). Найбільш прийнятним типом споруди для зберігання автомобілів є багатоярусний гараж-стоянка на 500-1000 машино-місць. Підземні гаражі та автостоянки призначаються для зберігання, технічного обслуговування і ремонту легкових, вантажних і спеціальних автомобілів та інших транспортних засобів. Існують різні типи підземних автостоянок, що відрізняються призначенням, місцем розташування, глибиною залягання, місткістю, планувальними схемами, числом ярусів, конструктивними особливостями тощо. Вибір конкретного типу визначається містобудівними, транспортними і економічними умовами.

Підземні автостоянки, призначені для постійного зберігання автотранспорту, допускається розташовувати під житловими і громадськими будівлями, ділянками зелених насаджень, спортивними спорудами, під господарськими та ігровими майданчиками (крім дитячих), під проїздами, наземними автостоянками, шкільними ділянками (при розміщенні в'їздів-виїздів та вентиляційних кіосків за межами шкільних ділянок), в місцях житлової забудови, а також у вигляді окремо розташованих споруд. Поряд з підземними можливе будівництво напівпідземних автостоянок, верх яких розташовується на 0,5-0,6 м вище поверхні землі [16]. Говорячи про підземні гаражі, не можна не сказати про підземні пішохідні переходи. Як відомо, автомобілі «газують», в основному, біля світлофорів, працюючи на холостому ході. Створення підземних переходів дозволяє розвантажити багато перехресть, де затримується автотранспорт. Розгалужена мережа підземних тунелів для пішоходів під вулицями і площами зменшує шкідливий вплив автотранспорту на міське середовище [5].

2.3 Станції технічного обслуговування автомобілів та їх вплив на навколишнє середовище

У процесі експлуатації автомобіля його функціональні властивості поступово погіршуються внаслідок спрацьовування, корозії, пошкодження деталей, утомленості матеріалу, з якого їх виготовлено тощо. В автомобілі виникають різні несправності (дефекти), що знижують ефективність його експлуатації. Для запобігання появі дефектів і своєчасного усунення їх автомобіль піддають технічному обслуговуванню та ремонту.

Технічне обслуговування (ТО) - це комплекс операцій (операція) для підтримання автомобіля в працездатному чи справному стані під час використання його за призначенням, стоянки, зберігання або транспортування. Технічне обслуговування автотранспортних засобів проводиться на станціях технічного обслуговування автомобілів (СТО). ТО як профілактичний захід здійснюється в плановому порядку через точно встановлені періоди використання автомобіля.

За періодичністю, переліком і трудомісткістю виконуваних робіт розрізняють такі види ТО автомобілів:

• щоденне;

• перше;

• друге;

• сезонне.

Технічне обслуговування призначено для підтримки автомобілів в працездатному стані й належному зовнішньому вигляді, зменшення інтенсивності зношування деталей, попередження та виявлення несправностей з метою своєчасного їх усунення [14]. Технічний стан легкових автомобілів повинен відповідати вимогам таких нормативних документів: Закону України "Про дорожній рух"; Правилам дорожнього руху України; ДСТУ 2322-93 "Автомобілі легкові відремонтовані. Загальні технічні умови". Обладнання та технічний стан легкових автомобілів повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Технічне обслуговування включає контрольні (діагностичні), кріпильні, мастильні, заправні, регулювальні, електротехнічні та інші види технічної діяльності.

СТО проводить роботи по діагностуванню, технічному обслуговуванні і ремонту автомобілів [3].

Станції технічного обслуговування (СТО) - це підприємства, продукція яких складається із послуг для клієнтів і послуг з технічного обслуговування та ремонту легкових, вантажних автомобілів або автобусів. СТО характеризуються наявністю: стоянки для автомобілів клієнтів, гостей та стоянки для автомобілів співробітників, складу нових і бувших у використанні автомобілів, зони для демонстрації цих автомобілів; автосалону або зони для продажу автомобілів; приміщень для продажу запчастин і аксесуарів; приміщень для роботи із клієнтами; виробничих зон і приміщень для технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Потужність СТО визначається кількістю робочих постів з технічного обслуговування автомобілів. Під робочим постом розуміється робоче місце з обладнанням, технологічним реманентом і автомобілем, на якому виробничий персонал виконує основні роботи по ТО [11].

В результаті роботи станцій технічного обслуговування автомобілів утворюються відходи, викиди та скиди різного виду та хімічної природи, що негативно впливають на здоров’я обслуговуючого персоналу, що працюють безпосередньо в приміщеннях СТО. Також значного впливу зазнають прилеглі території СТО. При попаданні спрацьованих мастил у ґрунт, винищується вся рослинність, що росла на цій ділянці. При ремонтних роботах викидається вдвічі більша концентрація пилу та продуктів неповного згоряння палива, ніж при звичайному пересуванні автомобіля. Для зменшення впливу на природне середовище доцільно правильно організовувати систему утилізації відходів з технологічних відділів, в приміщеннях СТО встановлювати спеціальні пиловловлювачі та фільтри для очищення повітря.

2.4 Вплив стоків автомобільних мийок на якість поверхневих вод

Для підтримки автотранспорту в ошатному вигляді автовласники звертаються до послуг автомобільних мийок. На жаль, достовірних статистичних даних про кількість автомийок в Україні не існує. Підрахунок утруднює та обставина, що вони часто не є самостійними підприємствами, а входять до складу численних АЗС, СТО, АТП. Зараз розрізняють три типи мийок: апарат високого тиску (за оцінками практикуючих «мийників» – 80-90 % українського ринку), портальні (10-20 %) і тунельні мийки (розпочате перше будівництво).

Апарати високого тиску (АВТ), що отримали найширше розповсюдження в Україні бувають пересувними і стаціонарними (у вигляді блок-пунктів). Відрізняються вони між собою наявністю або відсутністю підігріву води. Мийка високого тиску включає систему очищення води, мийний апарат, пилосос, апарат для хімчистки, систему очищення води, додаткові аксесуари, автохімію.

Мийка портального типу має П-подібну конструкцію, на якій змонтовано мийне устаткування, пару вертикальних щіток і вентилятори для сушки. В портальній мийці автомобіль заїжджає на платформу, а мийка сама переміщається до авто. «Порталка» також може мити колісні диски, днище машини, наносити піну. Залежно від обраної програми портальна мийка здійснює уздовж автомобіля два або більше проходів вперед-назад за повний цикл. Є також безщіткові портальні мийки, у яких машина миється просто під сильним тиском води.

Мийки тунельного типу призначені тільки для легкових автомобілів. В них можна відмити від 24 до 100 автомобілів за годину. Вони є цілим комплексом пристроїв, через які автомобіль послідовно провозиться на транспортері. Обов’язковий мінімум — дві пари вертикальних щіток, що обертаються в протилежні сторони, одна поперечна горизонтальна щітка, устаткування для нанесення миючого засобу, устаткування для нанесення рідкого воску-поліролі, сушильний пристрій. До цього можна додати щітки для колісних дисків, горизонтальні повздовжні щітки для нижньої частини бічних поверхонь автомобіля (на рівні порогів), пристрій для мийки днища, устаткування для попереднього обмивання і нанесення активного миючого засобу. Довжина «тунелю» залежить від складу мийного комплексу і досягає 10-45 м. Через кожний «тунель» автомобіль проходить тільки один раз.

До витратних матеріалів на автомийках відноситься набір автокосметики: шампуні, засоби для чистки, піноутворювачі, що полегшують і прискорюють видалення бруду, засоби для швидкого очищення від прилиплих комах, віск, що захищає від капризів погоди, очищувачі бітумних, смоляних і олійних плям, нейтралізатори запаху, поліролі для блиску тощо.

До складу синтетичних миючих засобів входять поверхнево-активні речовини (алкілсульфати, алкілсульфонати, алкіларилсульфонати та ін.), різні хімічні сполуки-додатки, які надають їм специфічних властивостей: покращувачі піноутворення (алкілоамід), речовини, які знімають з тканин статичні заряди (четвертинна сіль заміщеного амонію), попереджувачі осаду на тканинах знятих забруднень (карбоксиметилцелюлоза), підсилювачі миючої здатності (триполіфосфат натрію та інші фосфати), пом’якшувачі води (кальцинована сода, триполіфосфат, тринатрійфосфат, сода двовуглекисла та ін.), які надають миючому розчину приємного запаху, відбілюючі речовини (перборат натрію або оптичні відбілювачі). При митті деталей і агрегатів застосовують різні миючі засоби (лабоміди, МС-6, 8, 101,102 та ін.), основу яких складає кальцинована сода [10].

В наслідок використання вище перерахованих засобів для догляду за автомобілем відбувається інтенсивне забруднення водних ресурсів (стічних вод) зваженими речовинами і нафтопродуктами, що утворюються в результаті очистки і знежирення поверхонь деталей і вузлів транспортних засобів за допомогою лужних і кислотних розчинів, синтетичних миючих засобів (СМЗ), скипидару, жирів, формальдегіду. Найбільша кількість забруднень водних ресурсів пов'язана з мийкою автотранспортних засобів, що входять до регламенту щоденного технічного обслуговування, а також агрегатів і деталей при здійсненні ремонту. Відпрацьовані розчини миючих засобів містять значну кількість нафтопродуктів і суспензій - до 5 г/л, поверхнево-активних речовин (ПАР) - до 0,1г/л і лужних електролітів до 20 г/л, тобто концентрація шкідливих домішок у цих розчинах в 40-90 тис. разів перевищує санітарні норми [7].

Проведення заходів по відстоюванню, а потім очищенню забрудненої води від відпрацьованих розчинів автомийок досить складні і потребують значного капіталовкладення. Для зменшення витрат власники автомийок скидають стічні води до міської каналізації або водойм, що знаходяться неподалік, порушуючи тим самим цілу низку законів.

Виходячи з вище сказанного, можна зробити висновок, що скиди від автомийок до водойм, згубно впливають на екологічний стан водних об’єктів змінюючи хімічний склад води та знищуючи всю біорізноманітність водних екосистем. Як результат, водойми стають непридатними для подальшого використання людиною для побутових потреб. Очисним спорудам комунального господарства не під силу очистити воду від відпрацьованих розчинів з автомийок, так як їх устаткування не розраховане на очищення води від такої кількості специфічних забруднювальних речовин. Одним із варіантів регулювання скидів стічних вод з автомийок до водойм та до міської каналізації є введення жорстких норм по відповідності до норм проектування та використання відстойників автомийок. Необхідно проводити регулярну перевірку екологічного стану водних об’єктів поблизу автомийок, при перевищеннні ГДК забруднюючої речовини ввести систему начислення штрафів.

2.5 Основні види відходів функціонування СТО та шляхи їх утилізації

В процесі експлуатації технічного обслуговування і ремонту рухомого складу автотранспорту на станціях технічного обслуговування утворюються різні промислові відходи, які за певних умов чинять шкідливий вплив на довкілля.

На рисунку 2. 1 Наведено структурну схему основних виробничих відходів СТО

Рис. 2.1 – Структура виробничих відходів СТО [6]

У всьому світі і в Україні впроваджуються заходи по зменшенню шкідливого впливу відходів СТО на оточуюче середовище.

До складу спрацьованих нафтопродуктів входять спрацьовані моторні оливи, трансмісійні оливи, консистентні мастила, індустріальні мастила, а також нафтопродукти, якими миють агрегати і вузли.

Дослідження вчених показали, що об’єм спрацьованих олив і мастил залежно від модифікації автомобілів, їх технічного стану, умов роботи рухомого складу мають різний складу мають різний склад і можуть становити від 13 д 33 % витрати свіжих. Раціональна організація збирання, зберігання і повторного використання на СТО спрацьованих нафтопродуктів має велике екологічне і економічне значення. Вона надає можливості не лише запобігти забрудненню довкілля нафтопродуктами, але і забезпечує раціональне споживання вихідної сировини їх виробництва - нафти.

Встановлено три групи збирання спрацьованих нафтопродуктів:

Оливи моторні спрацьовані - сюди входять і моторні оливи, які використовують в трансмісіях в суміші з індустріальними мастилами.

Мастила індустріальні спрацьовані - разом із виділеними із спрацьованих емульсій суміші індустріальних мастил, турбінних, компресорних.

Суміші нафтопродуктів спрацьовані - маються на увазі ті, що застосовують як миючі рідини: бензин, керосин, дизельне паливо, трансмісійні оливи.

Змішування спрацьованих олив і інших нафтопродуктів із продуктами нафтового походження не допускається. Для збирання відпрацьованих нафтопродуктів і їх заміни на автомобілях застосовують спеціальне обладнання: пересувні ємності, возики тощо. Найефективнішими є стаціонарні пости для зі спеціальними пристроями, які надають можливості механізувати процес зливання спрацьованих олив і промивних рідин. З метою забезпечення якісного збирання спрацьованих олив і промивних рід на СТО мають бути обладнані пункти збору. Розміщують їх при складах паливо мастильних матеріалів або на постах заміни мастил і промивки двигунів. Зібрані за групами нафтопродукті мають бути направлені на підприємства, які спеціалізуються на збирання нафтопродуктів та їх подальшій переробці.

Для запобігання попадання гальмівної рідини в навколишнє середовище необхідно в автопідприємстві використовувати для прокачування гальмівної системи автомобіля свіжою гальмівною рідиною спеціальну установку. Злиту при цьому відпрацьовану гальмівну рідину відстоюють і очищену часткову використовують повторно, а забруднену - утилізують.

Через розширення використання в системах охолодження автомобільних двигунів рідин, що не замерзають при низьких температур (антифризів), які містять отруйну речовину етиленгліколь, виникає небезпека забруднення ним ґрунту і стічних вод. Тому на СТО має бути налагоджено збирання, зберігання і утилізація спрацьованих антифризів для перевезення і зберігання як свіжих, так і спрацьованих антифризів застосовують металеві бочки чи балони з пробками чи кришками, які щільно закриваються. На тарі, в якій зберігають антифриз, обов’язково має бути напис «Отрута» і знак отруйної речовини. На СТО, не устаткованих засобами прогрівання двигуна при зберіганні автомобілів на відкритих стоянках в зимовий період, воду зливають в ґрунт. Ця вода містить сполуки заліза й інших металів, які утворюються внаслідок корозії деталей системи охолодження двигуна. Масове зливання води з системи охолодження призводить до забруднення ґрунту цими сполуками. З огляду раціонального використання води, усунення забруднення ґрунту і водойм шкідливими речовинами, які у ній містяться, а також зменшення утворення накипи в системі охолодження двигуна таку воду доцільно використовувати повторно.

На СТО в результаті застосування ацетиленових генераторів для зварювання і різання металу утворюються відходи карбіду кальцію. Погано організоване збирання, зберігання і утилізація цих відходів призводить до забруднення ґрунту і стічних вод. Зберігати відходи ацетиленових генераторів необхідно в металевих ящиках, конструкція яких надає можливості здійснювати завантаження транспортного засобу без витрат. Відходи ацетиленових генераторів можуть використовуватись у будівництві при проведенні штукатурних робіт і біління. Використання вказаних відходів не дає великою економії будівельних матеріалів, але сприяє раціональній утилізації відходів, що запобігає попаданню цієї шкідливої речовини у ґрунт і водойми у разі вивезення відходів у відвали. Для повної ліквідації на СТО відходів ацетиленових генераторів необхідно переходити на централізоване забезпечення ацетиленом.

На СТО у великих об’ємах зберігають сірчану кислоту для приготування електроліту акумуляторних батарей. У процесі ремонту батарей утворюється спрацьований електроліт - шкідлива для довкілля речовина, яка потребує нейтралізації. При експлуатації акумуляторних батарей у них утворюється свинцевий шлам, який випадає з анодних пластин активної маси. На дно акумуляторних батарей попадають також свинцевий пил і шматочки крихких свинцевих пластин. Середній вміст шламу у спрацьованій акумуляторній батареї становить від 15 до 25 % її маси. До складу сухого шламу входить: свинцю 70 %, сурми 1 %, вісмуту 0, 1 % і міді 0, 2 %. Тому мийка акумуляторних банок в місцях, де можливо попадання у стічні води або ґрунт залишків відпрацьованого електроліту і свинцевого шламу небезпечна і недопустима. Для нейтралізації кислот у відпрацьованих електролітів використовують будь-який лужний реагент. Найчастіше - вапно,вуглекислий кальцій і магній. Для збирання шламу застосовують спеціальну установку для миття акумуляторних банок. Щоб запобігти забруднення довкілля у процесі приготування та заливання в акумуляторні батареї електроліту також застосовуються спеціальні установки.

Після технічного обслуговування і поточного ремонту автомобілів на СТО накопичується велика кількість спрацьованих фільтруючих елементів, а також брудного ганчір’я. Фільтруючі елементи з фільтрів, які знімаються з автомобіля містять моторні оливи. У зонах обслуговування і ремонту автомобілів має бути налагоджена чітка організація збирання таких елементів і використання ганчір’я. зберігають названі відходи в закритих металевих ящиках під накриттям з метою запобігання попадання в них атмосферних опадів і подальшим забрудненням зливових вод нафтопродуктами. Найефективнішим заходом утилізації спрацьованих фільтруючих елементів і брудного ганчір’я є спалювання в котельнях.

Шляхи утилізації наведених вище виробничих відходів відомі і широко використовуються. В останній час значна увага приділяється розробленню методів утилізації зношених автомобілів і їх вузлів. Рішення цієї важливої з огляду екології задачі можливе, якщо її вирішення буде враховуватись на стадії розроблення нових моделей автомобілів і вибору матеріалів їх вузлів. Такий принцип прийнятий провідними автомобільними фірмами світу.

Важливим з екологічної та техніко-економічної точок зору є раціональне використання зношених автомобільних шин, які містять дефіцитну полімерну сировину (каучук), метал, технічний вуглець та інші наповнювачі. Традиційно зношені шини поновлюють накладанням нового протектора, ті шини, які не підлягають такому використанню, подрібнюють з подальшим виготовленням з кришки різних виробів, а також добавкою її в дорожні покриття. Використовують зношені шини цілими у спорудах для захисту берегів річок і морів від ерозії як бар’єри та огорожі автомобільних доріг, блоків для стін гаражів, майстерень, складів [6].

Загалом, утилізація відходів функціонування СТО, потребує дотримання норм та правил утилізації для кожного виду відходів. Не дотримання правил призводить, до потрапляння спрацьованих елементів в різні компоненти екосистем, найчастіше до ґрунту та водойм, порушуючи їх процеси функціонування.

РОЗДІЛ 3

ВПЛИВ СКЛАДОВИХ ЧАСТИН ТРАНСПОРТНИХ КОМПЛЕКСІВ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

Рівень забруднення атмосферного повітря домішками в значній мірі визначає стан здоров’я населення території. Несприятливий вплив надають домішки, в концентраціях, перевищуючих ГДК. Особливо небезпечні токсичні речовини, що мають яскраво виражений специфічний ефект: ті, що викликають алергічні реакції, теригенні, канцерогенні тощо. Встановлено, що захворюваність населення, проживаючого на територіях великих індустріальних вузлів і в зонах впливу промислових підприємств в 1,5 – 2 рази вище, ніж в найбільш віддалених районах.

Поблизу територій складових частин транспортних комплексів, де найбільш забруднена автомобільними вихлопами атмосфера, кількість захворювань органів дихання та інфекційних хвороб вища ніж на територіях на відстані 5 км. Переважну роль серед захворювань органів дихання грають гострі респіраторні захворювання верхніх дихальних шляхів. Перш за все це стосується безпосереднього впливу газоподібних токсикантів та твердих частинок,що потрапляють через дихальні шляхи та шкіру.

При обслуговувані автомобілів на автозаправних станціях, СТО, автомобільних мийках обслуговуючий персонал піддається до найбільшого впливу від викидів автомобільного транспорту, так як безпосередньо з ними контактують. Найбільшої шкоди організму обслуговуючого персоналу завдають неорганічні форми з’єднань свинцю, що потрапляють до організму з пилом та викликають появу астми, бронхіту, судинної недостатності, порушення уваги. Перевищення концентрації газоподібних органічних з’єднань свинцю в робочій зоні провокує виникнення свинцевих анемій, еритропоезу, поліневриту, порушення засвоєння вітамінів, зниження імунітету та інші патології. Як правило обслуговуючий персонал складових частин транспортних комплексів мають онкологічні захворювання в 3 – 4 рази частіше.

Крім хімічного забруднення навколишнього середовища автомобіль створює шумове та вібраційне забруднення. На станціях по обслуговуванню автомобільного транспорту як правило досить шумно. Інтенсивне шумове забруднення може призвести до погіршення сну та агресивної поведінки обслуговуючого персоналу. Відомо, що перевищення шуму в 100 дБ викликає нервові розлади, дратівливість, при перевищенні 100 дБ настає так зване шумове «сп’яніння». Тривале перебування в місцях з перевищеним рівнем шуму викликає шумову хворобу з порушенням функцій центральної нервової системи, порушується динаміка процесів збудження в корі головного мозку, сповільнення психічних реакцій, послаблення уваги, зниження працездатності, слуху, виникнення неврозу. Через неможливість адаптації організму людини до шуму, необхідним заходом є регулювання шумового забруднення в робочих зонах [1].

При обслуговуванні автомобілів робітники наражаються на небезпеку, так як майже всі підприємства по обслуговуванні автотранспорту мають статус потенційно небезпечних. Для мінімізації негативного впливу на здоров’я обслуговуючого персоналу перш за все необхідно вдосконалити систему вентиляції, налагодити автоматизацію при ремонтних роботах, впровадити обов’язкове носіння спецодягу та виконувати норми по техніці безпеки.

ВИСНОВКИ

1. Основним завданням сьогодення є проблема охорони та збереження навколишнього середовища. Автомобільний транспорт - один з наймасовіший видів транспорту в усьому світі для забезпечення потреб населення в перевезеннях на короткі та середні відстані, але саме автомобіль є одним із найбільших забруднювачів навколишнього природного середовища.

Однією з основних проблем урбанізованих територій є зміна властивостей навколишнього середовища викликана негативним впливом автотранспортних засобів. Об'єктами забруднення є атмосфера, гідросфера та літосфера, тобто найважливіші компоненти середовища існування людини.

2. Значного шкідливого впливу на довкілля завдає розвиток інфраструктури сервісного обслуговування автомобілів. Основні проблеми викликані розвитком інфраструктури сервісного обслуговування – це вилучення територій під будівництво АЗС, автомобільних мийок, гаражів і автостоянок, станцій технічного обслуговування автомобілів та утворення шкідливі відходів в результаті їх функціонування. Через недосконалість в організації, особливого значення для України набула проблема утилізації відходів з станцій технічного обслуговування автомобілів.

3. Багатогранність впливу складових частин транспортних комплексів на здоров’я людини слід класифікувати за трьома основними напрямками: висока небезпечність при виконані технічних робіт; постійне перебування в місцях з підвищеною концентрацією вихлопних газів автомобілів; безпосередній контакт з небезпечними рідинами.

Для зменшення негативного впливу складових частин транспортних комплексів на навколишнє середовище та здоров’я людей перш за все необхідно: впровадити жорсткий контроль за дотриманням допустимих норм викидів в атмосферне повітря; встановити контроль за дотриманням екологічних норм при побудові та експлуатації транспортної інфраструктури; проводити постійний контроль за технічним станом автомобілів; вдосконалити конструкції паливної системи двигуна; використовувати більш якісні паливно-мастильні речовини, що мають меншу концентрацію домішок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бондаренко Е. В. Дорожно - транспортная екологія: учебное пособие / Е. В. Бондаренко, Г. П. Дворников. – О.: ГОУ ОГУ, 2004. – 113 с.
2. Волгушев А. Н. Автозаправочные станции: Оборудование. Эксплуатация / А. Н. Волгушев, А. С. Сафонов, А. И. Ушаков. – СПб. : ДНК, 2001. – 176 с.
3. Грибков У. М. Довідник з обслуговування для ТЕ і ТР автомобілів /

У. М. Грибков, П. А. Карпекин. – М. : Россельхозиздат, 1984. – 233 с.

1. Дорогунцов С. І. Екологія: Підручник / С. І. Дорогунцов,

К. Ф. Коценко, М. А. Хвесик. – К. : КНЕУ, 2005. – 371 с.

1. Екологія автотранспорту [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.newecologist.ru
2. Екологія та автомобільний транспорт. навчальний посібник /

[Ю. Ф. Гутаревич, Д. В. Зеркалов, А. Г. Говорун та ін.]. – К. : Арістей, 2006. – 292 с.

1. Иванов В. А. Утилизация и вторичное использование отходов и сбросов от производственной деятельности предприятий и эксплуатации и транспортных средств / В. А. Иванов, С. В. Селшцев,

В. В. Кулагин, 2000. – 14 с.

1. Коссой Ю.М. Городской транспорт в зеркале экологии / Ю.М. Коссой // Энергия. – 2001, №11. - С. 64-68.
2. Курс лекцій з основ екології [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bib.convdocs.org/v32694
3. Лудченко О. А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: організація і управління: підручник / О. А. Лудченко. – К. : Знання, 2004. – 478 с.
4. Марков О. Д. Станции технического обслуживания автомобилей /

О. Д. Марков. – К. : Кондор, 2008. – 536 с.

1. Навколишнє середовище: енциклопедичний словник - довідник .– М. : Прогрес, 1999. – 470 с.
2. Наилучшие доступные технологии и оценка воздействия на окружающую среду автозаправочных станций на стадии проектирования [Электронний ресурс]. – Режим доступа: http://economics.open-mechanics.com/articles/1024.pdf
3. Напольский Р. М. «Технологічне проектування автотранспортних підприємств і станцій технічного обслуговування»: Підручник для вузів / Р. М. Напольский. – М. : «Транспорт», 1985. – 231 с.
4. Овчаров А. В. Конспект лекций по дисциплине „Безопасность жизнедеятельности” / А. В. Овчаров. – Х. : ХНАГХ, 2008. – 167 с.
5. Підземні гаражі та автостоянки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://allofremont.com.ua/podzemnye_garazhi_i_avtostoyanki_50
6. Ринок АЗС України:гравці сфери впливу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://swinomatka.wordpress.com
7. Собкевич О. В. Модернізаційні пріоритети реформування транспортно-дорожнього комплексу в Україні / О. В. Собкевич,

К. М. Михайличенко, О. Ю. Ємельянова. – К. : НІСД, 2013. – 32 с.

1. Стативко В. Л. Автотранспорт окружающая среда. Газовая промышленность / В. Л. Стативко. - 2002. – 23 с.

Вплив складових частин транспортних комплексів на навколишнє середовище в Україні