Психологічна характеристика людини в межах ведичної традиції за допомогою практичних досліджень

ЗМІСТ

Вступ

1

Теоретичний аналіз пізнавальної діяльності людини

1.1

Сучасні підходи щодо визначення сприйняття

1.2

Психологічна характеристика можливостей сприйняття людини

1.3

Сприйняття в межах ведичної культури

2

Психологічна характеристика людини в межах ведичної традиції за допомогою практичних досліджень

2.1

Вплив різних станів свідомості на сприйняття людини

2.2

Дослідження трансцендентальних станів свідомості

2.3

Психологічна діагностика вищих станів свідомості особистості в межах ведичної культури

3

Психологічні особливості використання власного досвіду та опитувальних методик для виявлення особливостей сприйняття людини в межах ведичної культури

3.1

Психологічна характеристика використання власного досвіду

3.2

Психологічна характеристика методів дослідження

3.3

Аналіз результатів опитування клієнта в контексті ведичної традиції

Висновки

Перелік використаних джерел

Додатки


Об'єктом досліджень є сприйняття людини в межах ведичної традиції

Предмет – психологічний аналіз сприйняття людини в межах ведичної традиції

Мета: Виявити психологічні особливості сприйняття людини в межах ведичної культури

Задачі

  1. Проаналізувати теоретичні підходи що до проблеми сприйняття особистості
  2. Розглянути психологічну характеристику сприйняття людини
  3. Проаналізувати взаємозв'язок станів свідомості та сприйняття людини
  4. Провести психологічне дослідження сприйняття та формування вищих станів свідомості людини під впливом ведичної культури
  5. Надати аналіз з отриманим результатом


ВСТУП

Пізнавальна діяльність у межах ведичної культури розкриває перспективи й межі пізнання, можливості й здатності самої людини, як одиниці суспільства, духовної істоти й частини всього всесвіту. Тому тема особливо актуальна з точки зору, як історії психологи, філософії, так і сучасності. Актуальність даної теми полягає у тому, що в сучасній психології розробляються методи вивчення людини в різних аспектах Буття. Досить цікаво провести паралель між розумінням людської сутності з погляду різних епох й народів. Міжнародна деградація змушує замислитися над проблемою розвитку цілісної особистості. На що ми звертаємо увагу, перший раз зустрівши людину, як оцінюємо? Ми дивимося, у що людина одягнена, якою мовою говорить, як виражає свої думки, намагаємося зрозуміти настрій, оцінюємо рівень інтелекту, соціальний стан. Людина є унікальною одиницею, яка складається з неповторних складових: душі, тіла, характеру, свідомості, спадкоємних і генетичних ознак. Кожна людська істота має свою долю й здатності, які розкриваються при певних життєвих обставинах, залежно від рівня розвитку, на якому перебуває конкретний індивід. Занурення в людське Буття розкриває основи самого життя, дозволяє зрозуміти відносне й абсолютне поле людського існування на Землі.

Саме Буття можна порівняти з океаном, по якому пливе людина. Хтось подорожує по самій поверхні життя, а хтось поринає в самі глибини, у яких приховані як великі істини, так і безліч камінців і лабіринтів. Одна з перешкод на шляху пізнавальних процесів – це особливості людської природи й психіки.

Розум людини - невід'ємна частина людської природи, однак розумові здатності перебувають на різних етапах розвитку у різних людей, а розкрити повний потенціал розуму можливо лише в процесі цілісного розвитку . Як було зазначено вище, людина це не тільки тіло або розум окремо, але й душа, свідомість, пов'язана із зовнішніми силами, долею, світом. Тому без розвинених духовних здатностей або певного розвитку свідомості, чи може розум досягти своєї досконалості? Природно, що відсутність цілісності в людині й рівноваги між усіма складовими частинами породжує розуміння світобудови ні як цілісного організму, а як однієї із складових частин. Людина схожа на Всесвіт, який складається з безлічі крапок, що вміщають нескінченність.

Важливо розглянути людину, як істоту духовну, що володіє творчим потенціалом і здатністю до інтуїтивного пізнання. Це Алхімія внутрішнього простору, який є наступною складовою частиною людської сутності, здатної до розуміння тонких шарів свідомості. Можливо, що ціною внутрішнього мовчання великі святі одержували Вищі істини, усамітнювалися в місця, важкодоступні звичайним людям, щоб піти в процес збагнення трансцендентної реальності. Безцінне по своїй суті знання Вед, яке є відбиттям внутрішньої й зовнішньої реальності людського буття, яке відображує психологію сприйняття особистості в процесі пізнання себе й світу.

1.1 Сучасні підходи щодо визначення сприйняття

Сприйняття життя дозволяє людині знаходити сенс свого існування, розкривати індивідуальність у системі культурно – духовних цінностей. У сучасному світі часто можна спостерігати таке явище, як втрату сенсу життя. Коли повнота сприйняття втрачається в результаті хвороб або стресів людина втрачає цікавість до життя, не має можливості існувати задовго до моменту смерті фізичного тіла. Тоді поняття особистості й індивідуальності втрачає зміст. Розгляд цієї проблеми припускає насамперед розгляд індивідуального сприйняття людини. Дж Беркли розглядає індивідуальне сприйняття, виходячи з його унікальної природи, коли індивід здатний сприймати прекрасне, духовно удосконалюватися й пізнавати усе у світлі високих істин: «Perceiving active Beeing is what I call Mind, Spirit, Soul or Miself»[1, С. 18] «діяльна істота, Що Пізнає індивідуальне, є те, що я називаю розумом, духом, душою або мною самим» ( переклад Тихонова А.Н.)

Далі: «That nither our Thoughts, nor Passions, nor Ideas formed by the imagination, exist whithout the Mind, is what every Body will allow»

Нё і наші думки, ні страсті, ні ідеї, утворені уявою, не існують поза нашим Розумом. ( переклад Тихонова А.Н.)

З погляду Дж. Беркли, якщо людина не залучена в процес сприйняття усвідомлено, на високо духовному рівні, то вона перебуває в несвідомому стані або просто не існує.

Межа між сном і реальністю в сучасному світі стає усе тонше. Зв'язок відчуттів, випробуваних у стані пильнування, з переживанням у сні була підтверджена під час спостережень за сном глухонімого, який звичайно спілкувався мовою знаків. Коли йому снилося, що він звичайним шляхом говорить із іншими людьми, електричні прилади, приєднані до тіла сплячого, відзначили сильні рухові струми, однак не в гортані, а в пальцях [3, С. 48]

Це спостереження в черговий раз підтверджує суб'єктивний принцип пізнання навколишнього світу людиною. Індивідуальність людини пофарбована цією суб'єктивністю.

Людина звичайно думає «Я є це тіло, це мої думки, я піду туди» В основі всього процесу сприйняття закладений принцип Я людини. Якщо людина перестає існувати, то виходячи з індивідуального принципу, усі навколо втрачає зміст. Людина за допомогою своєї унікальної природи створює світ навколо. Але чи існує щось за алтарем нашого сприйняття? Дж Беркли розкриває реальність, у якої нічого немає й бути не може, крім свідомості самої людини: « Great and Small, Swift and Slow, are allowed to exist no where without the Mind, being intirely relative, and changing as the Frame or Position of the Organs of Sense varies»[1, С. 18]

«Велике й мале, швидке й повільне, не можуть існувати поза розумом, тому що вони зовсім відносні й міняються відповідно до функціонування органів почуттів»(переклад Тихонова А.Н.)

Індивідуальність досягає таких масштабів, що відкидає існування матеріального світу за межі власного відчуття й сприйняття людини. Метою такого сприйняття є процес пізнання, який включає глибоке самопізнання, самоаналіз.

Пізнаючи свою внутрішню природу, людина пізнає суть усього, що існує у світі, тоді й суть вищого Я. Досягаючи цього рівня свідомості, індивідуальне сприйняття дозволяє людині бачити речі з іншого рівня. Уотсон Л. вважає, що проблема бачення це психологічна проблема, яку неможливо розв'язати тільки за рахунок фізіології.

Око – незвичайний орган. Він ізолює окремі предмети, витягаючи їх із загальної ситуації. “Чи здатна прозрівши, сліпа людина сказати що є куб, а що сфера?” [2, С. 23]

Дітям, що народилися без рук або ніг, дуже важко навчитися бачити в обсязі. Ми відкриваємо обсяг і перспективу, торкаючи предмети й випробовуючи їх на досвіді, а потім приєднуємо ці відчуття до зору. У комп'ютерах нашого мозку предмети запрограмовані таким чином, що вони сприймаються нами тільки на підставі нашого колишнього досвіду спілкування. Пігмей, що звик бачити лише поблизу, буває уражений, помітивши вдалині антилопу. У глибині тропічного лісу слух відіграє більш важливу роль, ніж зір, як досвід пігмея пристосований до іншого сприйняття життя. Він сприймає дійсність не так, як ми. Для погляду характерно природне прагнення затримуватися на предметі, засікаючи його місце розташування. Вухо ж сприймає інформацію одночасно у всіх напрямках, тому тим, хто чує краще нас, легше поринути в навколишній світ. При диктатурі ока інформація переводиться у візуальний код. Внутрішній досвід відповідає за зовнішнє сприйняття. У випадку їх розбіжності ми вважаємо перший галюцинацією. Усе, що не можна ясно побачити, не ухвалюється. Наука наполягає, щоб ми бачили, що відбувається, вимагає «спостережень», візуального досвіду, закодованого у вербальних звітах.

Але що робити з відчуттями, що не піддаються чіткому візуальному опису, що уникають вербальної класифікації?[3, С. 48]

Щоб прийти до свого вищого Я, досягти самореалізації в житті і єдності потрібно прикласти деякі зусилля. Недосконалість самої особистості, недосконалість принципів пізнавальної діяльності, відсутність волі й прагнення до змін породжує деградацію.

Чим вище ціль у людини, тим більше виправданим стає існування. Перед людиною встає мета досягнення вершини пізнавального процесу, розкриття високо духовних якостей особистості. Мисляча людина має можливість знищити або змінити усе актом волі.

Процес сприйняття це не відбиття навколишньої дійсності, а створення цієї дійсності людиною «По образу Бога створена людина» Рука Творця наділяє вищою здатністю творити прекрасне й спостерігати світ у всій його повноті.

Кожний з нас — це те, як ми себе сприймаємо — сприймаємо, насамперед, на підсвідомому рівні й частково — на свідомому. Так само й світ, у якому ми існуємо, є результатом нашого сприйняття. Усе безупинно змінюється, трансформується, припиняється й виникає знов. І ми, живі сприймаючі істоти, прагнемо того чи ні, теж безупинно змінюємось разом із текучим світом. У нашому організмі безупинно відбувається обмін речовин, і, як затверджують вчені, за сім років у людському тілі не залишається ні однієї колишньої матеріальної часточки. У щомиті якісь наші клітинки зникають і замість них з'являються інші. При цьому психологічно ми відчуваємо сталість свого «я»., яке насправді щомиті теж змінюється.

1.2. Психологічна характеристика можливостей сприйняття людини

Усе в цьому житті виходить від нашого сприйняття. Людина є те, що про себе має, сприймаюча істота, якій природою відмірені грандіозні можливості. Логічний розум — лише незначна крапля цих можливостей.

Одна з головних якостей людини - це постійна незадоволеність своїм станом і положенням у житті. Це — неодмінна лінійність розуму, його прагнення працювати винятково в логічному режимі: причина — явище — наслідок... На практиці виходить так: людина відчуває незадоволеність своїм положенням, шукає причину й моментально її знаходить. Зиґмунд Фрейд запевняв, що єдине, у чому фантастично досягла будь-яка людина, так це в самовиправданості. Мало хто ухвалює на собі відповідальність за власні дії, а отже, і за свою долю. У своєму звичайному стані люди не бажають ухвалювати відповідальність за те, що роблять, і за те, що з ними відбувається.

Усвідомленому сприйняттю дійсності не так просто навчиться. Несвідоме дуже сильно переважає в людині, як і сила звички. Ми автоматично прокидаємося й натискаємо на пульт телевізора, або ставимо каву. Ці дії закладені в нас у підсвідомості, й щоб скоренити автоматизм, потрібно змінити своє сприйняття. У своїх скитаннях Сиддхартха перепробував купу засобів — йогу, молитву, пости, усілякі обмеження плоті — і, проте, нічого не допомагало. Одного разу, зневірившись остаточно, він у знемозі звалився під дерево Боддхи. І тоді на нього спустилося просвітління. Сиддхартха став Буддою!

У сучасних буддійських школах Махаяны («Великої колісниці») прийнято вважати, що на релігійний шлях царевича Сиддхартху надихнуло, у першу чергу, його жаль до усіх живих істот. Ці емоції психологія зв'язує з явищем емпатії, тобто із проектуванням на власну особистість чиїхось переживань. Людина схильна проектувати на себе негативні стани інших живих істот (у вигляді жалю й співчуття), а по-друге, — проектувати власні негативні стани й пов'язану з ними незадоволеність на навколишній світ ( у вигляді осуду й ненависті). Схильність проектувати власні негативні стани на навколишніх, а їх негативні стани — на себе є звичайною складовою природи людини. Щоб подолати схильності своєї ж природи людина використовує ті вольові механізми, які в неї закладені для подальшої еволюції.

Подібно рибам люди не розуміють, що вони у воді поки не випливуть. Підсвідоме прагнення до розвитку змушує випливати , задихатися в незвичнім середовищі й вчитися дихати по іншому, народжуватися в іншому вигляді.

З погляду буддиста, народитися людиною краще, ніж навіть Богом, оскільки Боги задоволені своїм положенням і тому позбавлені стимулу до розвитку. Саме наша незадоволеність - серцевий вогонь спонукує людину до пошуків кращих станів, тобто до розвитку. Толтеки говорять, що, лише будучи припертою до стіни, людина може зважитися на самотрансформацію, або — тільки той має шанс стати магом, кому нема чого в цьому житті втрачати. Інтелекту неодмінно потрібні фіксовані об'єкти й чітко позначені процеси, на які він міг би обпертися. Логіка розуму така — можливість повторення будь-якого досвіду. Розум боїться зависнути в порожнечі, залишитися без своїх уявних еталонів.

У світлі Закону нестабільності світобудови в житті будь-якої людини постійно існує парадокс. Наше буття постійно змінюється, а розум не бажає із цим рахуватися. У підсумку виникає конфлікт у середині людської свідомості. У своєму справжньому положенні нам приречено один одного не розуміти — можуть бути лише короткочасні випадкові спалахи розуміння, які, до того ж, легко забуваються свідомим розумом. Сукупність наших розумових і підсвідомих установок визначають доступні нам психічні позиції, або стани свідомості ( у тому числі й особливі, які нам необхідні для виконання будь-яких неординарних дій). Звичайні наші психічні настрої підтримуються звичайними установками, поглядами, інтерпретаціями світу й самого себе. Змінюючи своє сприйняття світу й себе, свої погляди на життя взагалі, ми тим самим одержуємо квитки в інші світи, вхід до змінних станів свідомості.

У своєму нормальному стані люди сковані власним сприйняттям реальності, нав'язаним суспільством.

Зашорена свідомість людини не здатна ухвалювати якісь інші форми. І тому безліч досить корисних психічних позицій залишається для нас недоступно, хоча формально кожна з них — у нашім розпорядженні. Це звичайний і досить жалюгідний людський стан толтеки пояснюють пресом соціалізації. Світ, у якому ми живемо, із самого початку прагне загнати нас у певне суспільно-психологічне стійло, щоб потім утримувати в ньому завжди. Можна сказати, що головний його ставленик, що лобіює в нашій істоті ці інтереси, є наш розум. Саме в розумі формуються спершу певні погляди й вистави, які підтримують наші звичні психічні позиції, наш стан свідомості. Щоб змінити цю ситуацію, почати ми можемо тільки з розуму.

У Ведичній науці для цих цілей створена величезна бібліотека сутр і мантр різних класів, призначених для людей того або іншого типу. Ці словосполучення і їх послідовність впливає на природу розуму людину й систему уявлень про себе й про світ, сприйняття розширюється від рамок соціальних до рамок космічних. У християнських канонічних текстах спокушений погляд легко виділить безліч місць, що переслідують ту ж ціль — допомогти людині звільнитися від кайданів обумовленого сприйняття. Прагнення фіксувати в певному (обмеженому) стані «я» і взаємозв'язку цього «я» з навколишнім світом призводить до психічного дисбалансу. У світі усе змінюється й неможливо сприймати себе окремо від світу, як щось стабільне, тому що наше Я - є світ у всій його повноті й різноманітті…. Мить відчуття себе єдиним зі світом неповторна! Ця маленька смерть дозволяє відчути себе всім і бути по сьогоденню вільним. Мінливість нашої істоти проявляється, зокрема, у тому, що ми або ростемо, або деградуємо. Жити значить сприймати, сприймати значить розвиватися, розвиватися значить більше жити й більше сприймати. [5, С. 23]

У когось зі старих англійських письменників є герой-лицар, а в цього лицаря — чудовий девіз: «Роби, що повинен, нехай буде, що буде». У великому або в малому, завжди лови вітер долі й пливи в «свою» сторону.

Звичайні люди формують свою картину світу, переважно покладаючись на такі канали сприйняття:

(зорові образи;

(звукові образи;

(сукупність відчуттів

Люди з візуальним типом сприйняття, зазвичай, говорять: «подивимося», «подивимося-побачимо», «на мій погляд», «втішно бачити», «світло у вікні», «мені це бачиться так»

Звуковий засіб сприйняття виражається в інших мовних перевагах: «говорячи по совісті», «слід сказати», «в одне вухо влітає, в інше вилітає», «чув дзенькіт, так не знає, де він», «у мене на слуху»

Нарешті, для осіб з кінестичним типом сприйняття характерні наступні вираження: «у мене в печінках сидить», «мене дістало», «схопив суть», «гарячий хлопець», «з мене досить», «міцний горішок», «нутром чую», «зв'яжемося по телефону», «пощупати руками», «гаряче холодно» і т.п.

Люди візуального типу звичайно говорять швидко, взахліб, іноді фальцетом. Вони метушливі в рухах і схильні до спонтанних вибухових реакцій. До цього слід ще додати, що іноді в людині (не одне, а дві почуттєві переваги.

У нейролінгвістичнім програмуванні (НЛП) існує такий термін «рамка сприйняття», або просто «рамка». Він позначає якийсь конкретний контекст, у який людина мисляча постійно вміщує будь-яке явище.

Є дві групи сприйманих явищ - концептуальні й варіантні. До перших, зокрема, ставляться всілякі наші посади або положення, обумовлені сімейними зв'язками.

Або ж, ви йдете на приймання до якогось великого начальника й сприймаєте його не інакше, як у рамці займаної посади, також концептуальної. Варіантне сприйняття простіше побачити на прикладі. Тепер, допустимо, на вулиці дуже слизько. Ви боїтеся упасти або потрапити під машину. Ви сповільнюєте крок, уважно дивитесь під ноги... Акцент вашого сприйняття змістився: тепер ви розглядаєте ситуацію в рамці власної безпеки. А через п'ять хвилин ви стоїте на зупинці. И — трапляються ж дива! - «ваш» трамвай і автобус підходять одночасно. На трамваї вам їхати довше, ніж на автобусі, але значно комфортніше. Виходить, якщо ви розглянете ситуацію із крапки зору особистого комфорту, або в так званій рамці процесу, то оберете трамвай, а якщо — у рамці мети, то автобус.

Що б ми не сприймали і як би не інтерпретували, завжди щось буде сприйнято нами в перекрученому вигляді завдяки суб'єктивності суджень, що виносяться. Будь-яке явище ми свідомо сприймаємо неадекватно й ніколи не бачимо того, що є насправді. Тільки усвідомлення тотальної фальшивості власного сприйняття може привчити людину втримуватись від винесення суджень. «не засуджуйте, і не будете засуджені...» (Лука, 6, 37).

Сприйняття у всіх людей настільки різне й обумовлене, що неможливо поставити ярлик. Можна на прикладі анекдоту побачити безглуздість і відсутність розуміння у відносинах людей із за відмінностей у сприйнятті.

Хлопець їде в автобусі, сидячи у вікна. Поруч встає інвалід і, оскільки хлопець не проявляє бажання поступитися місцем, починає канючити:

- Я на війні ногу втратив!..

Хлопець — нуль уваги. Інвалід — знову:

- Я на війні ногу втратив!..

Хлопець піднімає голову й повідомляє:

- Слово честі, мужик, ну, не знаходив я твоєї ноги!

Що є наше «я»? сукупність наших сублічностей, або концептуальних рамок самосприйняття. Іншими словами, наше «я», безліч наших «я» суть розуму, або концепції, привнесеної в нього ззовні. Процес формування таких концепцій (вистав про себе, самовідчуттів) толтеки називають соціалізацією людини. Це жахливо! - саме такого, який ви є — було б вірніше назвати не людиною мислячою, а біомашиною, керованої за допомогою особливого апарата, що генерує думки й емоції. А в основі процесу соціалізації, це робить людину досить примітивною маріонеткою. [5, С. 3-78]

Чи можлива розумна маніпулюючи власними думками й відчуттями, формування засобів свого сприйняття ( насамперед, самосприйняття)? Усі наші погляди й пов'язані з ними засоби сприйняття самих себе або явищ зовнішнього світу сформовані на базі якихось привнесених вражень й людям властиво вірити у власні маски, кожна з яких, лише маска або — у кожній ситуації ви насправді не такий, яким собі представляєтеся.

Прихильники нейролінгвістичного програмування (НЛП) зовсім справедливо ділять усі можливі наші цілі на п'ять основних типів:

- діяти;

- мати;

- знати;

- ставитися;

- бути.

У людини може бути одночасно дуже багато цілей, але чи важливо пізнати себе? Лише пізнавши свою власну природу, людина здатна осягнути явища навколишнього світу, зрозуміти інших людей.

1.3 Сприйняття у межах ведичної культури

Не розуміючи світ і людей звичайна людина випробовує злість, образу, агресію… Але не задає собі питання «чому я не розумію?» А відбувається це від нерозуміння й небажання знати себе самого, від власної недосконалості, помилок і комплексів неповноцінності. Прадавні знали до чого прагнути споконвічно. У центрі пізнання перебував внутрішній світ людини, у якому відбивався всесвіт. Із глибин своєї свідомості вона дивилася на сонце! Чим глибше людина сприймала самого себе, розуміла і усвідомлювала свій внутрішній світ, тим більше свідомо вона сприймала і світ зовнішній. Для цього збагнення використовувалися різні методи самопізнання: медитація, молитва, пост, самота у віддалені. Люди, що присвятили себе ведичній культурі були людьми знання - той, хто відає. Знання передавалося з вуст у вуста, тому багато чого було загублено. Наші предки мали феноменальну пам'ять, ЗАСНОВАНУ НЕ НА МИСЛЕННІ, А НА РІВНІ УСВІДОМЛЕННЯ. Основну частину знання становив досвід людини. Інформація сприймалася на рівні найвищого ступеня важливості, на рівні свого власного вищого Я, яке досягло самоактулізації. Неможливо стерти з пам'яті те, що є власним досвідом, але лише те, що затуманює розум, створює невірне уявлення людини про самого себе. Для руйнування подоби себе самого, яке нав'язало індивідові суспільство, батьки, оточення необхідна була самота, ізоляція, відхід від світу. У тиші й спокої людина могла осмислити хто ж вона є насправді. Однак у сучасному світі це зробити дуже складно. Темп життя неймовірно високий, тому ведичні вчителі подарували просту техніку самопізнання - Трансцендентальну медитацію. Теоретичне пізнання ведичної культури сполучається із самопізнанням.

Пізнаючи саму себе, людина більш глибоко пізнає знання ріши й навколишній світ. Сучасна людина на рівні примітивного сприйняття, забрудненого шаблонами й невірними уявленнями, установами ніколи не зможе осягнути зміст ведичних знань, які ховаються в прадавніх ведичних текстах. Тому Дж Беркли й затверджує, що «сприймати – значить бути сприйнятим» Для подальшого просування по шляху еволюції кожному поважаючому своє вище Я необхідно навчитися вірно сприймати себе, світ і інформацію, яка впливає на нас ззовні.

З підвищенням усвідомленості не інформація буде управляти свідомістю людини, але людина зможе пропускати у свою свідомість лише те, що важливо й корисно для фізичного, духовного й культурного розвитку. Кожний- саме такий, який він є — має в собі самому всі засоби, щоб тут і зараз стати людиною знання (тим, хто відає) Передача знання від наставника до учня означає лише виправлення свідомості останнього печаткою свідомості першого, і тут не існує якихось обов'язкових і фіксованих вказівок. При обміні питаннями й відповідями роль наставника зводиться тільки до розсічення вуз, що сковують свідомість учня.

Люди, які досягли рівня самоактулізації, високих ступенів самопізнання й розвитку передають свої знання й засоби саморозвитку іншим людям. Це дуже важлива мета, позбавлена егоїзму. Не кожний зможе узяти на себе таку відповідальність, але лише ті, хто відає, хто усвідомив себе й свій шлях у житті... Якщо вдуматися, то що може бути важливіше в житті із усіх можливих егоїстичних цілей і бажань, чим досягти піка саморозвитку й духовної досконалості, а потім передати це іншим людям? Люди знання – ведичні пандіти перебувають у тій стадії існування, у якій існує самовіддача, у якої вони знаходять гармонію, радість і зміст – служіння людям.

Вони допомагають вийти за межі ілюзії, яка приносить страждання й нерозуміння. Людина прокидається в іншому аспекті реальності, народжується й знаходить вічність і безсмертя про яке мріяли алхіміки. Практикуючий мислить себе не на рівні місця й часу, а поза часом і простором. Свідомість єдності дарує людині незабутні миті щастя й розуміння, що його Я є увесь світ, не обмежене ні часом, ні містом, ні тілом самої людини. Це сприйняття себе нескінченного розвивається за допомогою досвіду медитації, яка є науково обґрунтованою технікою. Народження відбувається протягом певного періоду часу, як народження дитини. Сприйняття змінюється відповідно до тимчасових циклів, руху планет і особливостей самої людини. У кожної людини неповторний досвід Кожний листик на дереві унікальний, а древо пізнання йде до неба. Нам не вдається тривалий час «пам'ятати себе» у процесі звичайного життя, а в стані алкогольного сп’яніння ми не можемо пам'ятати навіть ілюзію свого я. Страшно це тим, що проживаючи своє життя, НЕ ІСНУЄМО. Навіщо вмирати, якщо ми вже мертві? Народившись ми не зрозуміли навіщо, ми живемо, але не розуміємо цього, не цінуємо саме життя, його митей. Наше сприйняття й свідомість перебуває на тому рівні, на якім ми не можемо жити усвідомлено, а живемо по програмах подібно роботам: «Прокинувся, поїв, пішов на роботу або на зупинку, сіл за комп'ютер. Щодня та сама програма! Стоп? Плівка рветься….. це можливо трагедія, але ми самі відіграємо різні ролі, забуваючи що ми всього лише актори. І хто під маскою? Страшно, якщо там нікого не виявиться… тоді поринете в глибини своєї психіки й звідти спробуйте побачити обраного вами актора, чи ви це? Інстинкт самозбереження буде чіплятися за образ обраного вами Я. Але створюючи образ себе ми втрачаємо можливості йти вперед. Світ мінливий і текучий.

Його форми безупинно змінюються, переходять одна в одну, зливаються й діляться. Життя динамічне —проявляється в змінах. Час — функція сприйняття (обумовленого розумом). По ту сторону розуму мить дорівнює вічності й навпаки. Індивідуальна сила сприймаючої істоти (психічна енергія) — це похідна сприйняття. Чим більше людина здатна сприйняти, тим більше психічної енергії.

В результаті досліджень з'ясувалося, що люди, які займаються медитацією мають незмірно більший енергетичний потенціал, менше втомлюються й поліпшують свої творчі здібності.

Сама Ведична культура більш глибоко розкриває духовний аспект людської природи, здатної споглядати прекрасне, світ і щастя, творчість, різні рівні й прояви Буття. Буття виявляє себе в різних якостях, формах і феноменах різноманітного утвору. Одна з форм – це Буття виявлене – дерева, птахи, квіти, люди…. З іншої сторони Буття невиявлене – тонке духовне споглядання сутності природних явищ, які породжують у душі чарівні пориви. У цих поривах людина проявляє все своє різноманіття й розкриває дійсну природу свого внутрішнього всесвіту. Тоді народжується розуміння, що у світі немає двох однакових форм, тому що ніщо в утворі не є постійним. Усе змінюється, одна якість переходить в іншу, і проте в основі всіх форм і феноменів утвору полягає реальність - незмінне, вічне, абсолютне Буття. У цьому Абсолютному аспекті - трансцендентний аспект – Буття, в основі якого закладений Вищий принцип пізнання світу. Кожна людина здатна нести велич у світ. Вона здатна проектувати всі цінності абсолюту у світ відносного існування через збагнення вищих істин, які є людиною у вигляді різних знаків і символів, непомітних рухах природи.

Щоб більш глибоко зрозуміти психологію природи людини й процесу пізнання, ми зрівняємо людське життя з деревом Усе зовнішнє різноманіття дерева: стовбур, листи, квіти й плоди, а також сховане різноманіття його кореневої системи становлять разом єдине життя дерева.

Але, придивившись до життя дерева ближче, ми виявляємо, що, хоча корінь - це основа "зовнішнього" дерева, він аж ніяк не є абсолютно незалежним. Він залежить від харчування, від живлющих соків, одержуваних ззовні. Ці соки і є сутність дерева. Зрощуючи коріння, проходячи через них, вони сприяють життя й росту всіх інших частин дерева. Існує якась сила, яка приходить ззовні. Вигляд дерева - це "зовнішнє" дерево й коріння, але його основа - основа життя має трансцендентну природу: вона виходить за межі "внутрішнього" і "зовнішнього" дерева.

Так людське життя й сама людина подібна до такого дерева. Людина наділена зовнішнім аспектом - фізичним тілом, яке має кінцеву природу; внутрішнім – уся система поглядів, ідей, міркувань людини, його сприйняття й світогляд, картина світу, здатності, свідомість. Розвиток людей походить від більш грубих рівнів сприйняття до більш тонких. Груба природа зовнішнього аспекту існування породжує недосконалість внутрішньої природи: мислення, сприйняття, розуміння. Поки свідомість не сходить до більш тонкого розуміння третього аспекту – Абсолютній природі Буття –Вищого початку, який проявляє себе через знаки й символи, в обрисах небес, у легкому подиху вітру, шумі листя, сонячнім світлі…

Прояв ДІЙСНОЇ природи наповнює життя людини дійсним змістом і дозволяє розкрити всю повноту людської природи, прийти до цілісності й самодостатності існування. Це основа життя, та сила, яка дає силу корінням дерева, дозволяє рости, зводити плоди…

Воля людини, яка може бути як доброю, так і злою. Зовнішня сила харчує коріння залежно від їхнього походження. Як відомо родове дерево людини має свою історію, яка закладена в різних етапах еволюції всього людства. Чи Далеко пішла людина від своїх предків, чому вона відрізняється від тварин? Джордж Беркли, порівнює людину із твариною, підкреслюючи недосконалість самої системи мислення й утвору абстрактних ідей:

"The having of general ideas," saith he, "is that which puts a perfect distinction betwixt man and brutes, and is an excellency which the faculties of brutes do by no means attain unto. For, it is evident we observe no foot-steps in them of making use of general signs for universal ideas; from which we have reason to imagine that they have not the faculty of abstracting, or making general ideas, since they have no use of words or any other general signs." And a little after: "Therefore, I think, we may suppose that it is in this that the species of brutes are discriminated from men, and it is that proper difference wherein they are wholly separated, and which at last widens to so wide a distance. For, if they have any ideas at all, and are not bare machines (as some would have them), we cannot deny them to have some reason.

It seems as evident to me that they do, some of them, in certain instances reason as that they have sense; but it is only in particular ideas, just as they receive them from their senses. They are the best of them tied up within those narrow bounds, and have not (as I think) the faculty to enlarge them by any kind of abstraction."- Essay on Human Understanding, II. xi. 10 and 11. I readily agree with this learned author, that the faculties of brutes can by no means attain to abstraction. But then if this be made the distinguishing property of that sort of animals, I fear a great many of those that pass for men must be reckoned into their number. [9, с. 4]

«Локк, вважав, начебто володіння абстрактними, загальними ідеями становить найголовнішу відмінність відносно розуму між людиною й тваринами. «… Володіння загальними ідеями,- говорить він,- є те, що зовсім відрізняє людину від тварини, є перевага, якого жодним чином не досягають здатності тварин. Тому що ясно, що ми не бачимо в них ніяких слідів користування загальними знаками для загальних ідей; звідси ми маємо право припускати, що вони не мають здатності абстрагувати, утворювати загальні ідеї, тому що не вживають слів або яких-небудь інших загальних знаків». І трохи далі:

«У цьому для мене полягає очевидна відмінність тварин від людини; у цьому й полягає, властиво, та різниця, яка зовсім розділяє їх. Тому що думки у тварин є взагалі ідеї, і якщо вони не прості механізми), то ми не можемо заперечувати у них відомої частки розуму. Для мене очевидно, що деякі тварини в деяких випадках виявляють розум, як вони виявляють почуття, але тільки стосовно окремих ідей, отриманих саме від своїх почуттів. Навіть самі вищі тварини утиснуті в ці вузькі межі й не мають, на мій погляд, здатності розширювати абстрагування, але оскільки людям абстрагування теж не властиве, боюся багато з людей, повинні бути віднесені до тваринного світу. [9, с. 4]

Принципи пізнавальної діяльності дозволяють знайти нове розуміння в сфері онтології. Багато з питань, які досліджувалися знаходять свій самостійний статус.

Веда вивчає природу пізнання і його можливості, відношення знання до реальності, виявляє умови вірогідності й істинності знання взагалі й наукового знання.

Ведична Культура – це внесок у наукове пізнання. До цих досягнень ставляться принципи спостереження фізичних явищ і втілення в життя результатів спостереження й експерименту. Тому так важливий сам факт пізнавальних принципів, які розглядає Веда. Веда являє собою чималу цінність для науки, займає відоме місце в системі філософського знання, історичного розвитку, має безліч меж, які сховані від погляду завісою часу й думкою численних критиків, але завжди відкриті для дослідження шукачам нових філософських істин.

Сприйняття світу в рамках ведичної культури дозволяє особистості жити в гармонії із собою, людьми й світом, визначає потяг людського духу до прекрасного, відкриває великий дарунок прозріння. На піку своєї самоактулізації особистість розкривається на шляху добра. Людина досягає свого вищого Я, живе у відповідності зі стандартами вищих духовних і культурних цінностей. Як сказав великий художник, філософ і провидець Н.К. Реріх : «Що доступно вашому організму – усе одержуєте. Туман тільки для земного ока важкий, але, хто зауважує явища життя бачить поїзд подій.» (с 14 – 150 Автор чудової праці «Жива Етика» розбудовував свій дарунок тонкого сприйняття у підніжжя великих гірських вершин у Гімалаях. На його прикладі ми можемо судити про силу людського духу в зіткненні з великими традиціями мудреців.

Наше сприйняття є більшим, ніж сума одержуваних відчуттів. Веди в перекладі із санскриту означають «знання». Це не тільки містичне, але й психологічне писання, що оповідає про духовний досвід, світогляд, поетичний, психологічний світогляд людей. Донині люди черпають крупиці безцінного досвіду із чаші пізнання себе й всесвіту. Великий мудрець і вчений Шри Ауробиндо згадував, що лише зіткнувшись безпосередньо у власних духовних дослідженнях з тими істинами й переживаннями, які надихали прадавніх ріши на створення цих безсмертних добутків, він зміг проникнути за межі ведичних символів і відкрити таємний зміст Веди. Шри Ауробиндо називав свій підхід до інтерпретації Вед «психологічним». На прикладі цієї людини можна побачити, що він на власному досвіді, реалізувавши вищі духовні досягнення, зміг перевершити їх і усвідомив, що остаточною й закономірною метою духовних пошуків є повна трансформація людини, аж до фізичного рівня. Багато ведичних термінів втілюють психологічні реалії, Суря – Бог сонця це переживання осяяння й внутрішнього просвітління. Агні – Бог вогню ототожнюється із силою волі, і несе відповідальність людини за свої діяння. Сома – місячне божество, персоніфікує розум, інтелект людської істоти. Ведичні божественні аспекти наділені глибинними психологічними функціями. Вони становлять духовні й психологічні знання не тільки однієї людини, але цілої раси.

Дзеркало сприйняття й процес сприйняття людини не є чистою поверхнею. Воно складається із численних психологічних реалій, які не дозволяють людині побачити реальність у чистому виді, а наділяють часткою суб'єктивності. Ми бачимо не те, що є, а то, що прагнемо або можемо. Це залежить від рівня розвитку й індивідуальних рис особистості.

Люди, яким була доступна ведична мудрість виховували внутрішню дисципліну для передачі своїх думок через слова й образи, наділяючи їх духовним змістом для обраних і конкретним для більшої маси простих людей. Ведичні гімни були задумані й створені по цьому принципу. Зовнішній прояв для загальної маси людей становили деталі зовнішніх ретуалов пантеїстичного поклоніння. Схований зміст священних слів містив у собі дійсну символіку духовного досвіду й знання, яке становило психологічну дисципліну самовдосконалення, яке є найвищим досягненням. Духовний досвід, осяяння, збагнення свого внутрішнього світу відбувається за допомогою трансцендентальних технік, про яких мова йтиме нижче. Ці техніки є науково обґрунтованим досягненням. Людина на найтоншому рівні сприйняття відчуває слова, які прадавні Ріши вважали доступними для тих, хто чистий у душі й пробуджений у свідомості. Веди формувалися в ту епоху, коли думка людини розвивалася методами відмінними від наших логічних міркувань. Тоді мудрість розвивалася за допомогою внутрішнього досвіду, інтуїтивного розуму. Пошуки знання виходили за межі звичайних людських сприйняттів і повсякденної людської діяльності. Метою цього досвіду було осяяння, а не логічне переконання. Ідеалом служив провидець, а не старанний логік. Ріши був не індивідом, що складає гімни, але провидцем поза особистого знання. Сприйняття ріши виходило далеко за рамки суб'єктивного сприйняття сучасних людей. Мова вед називається на санскриті «шруті - вірш, не складений інтелектом, але почутий з нескінченності й, що дійшов до внутрішнього слуху людини, що заздалегідь приготувала себе до сприйняття знання. Слова, дрішти й шруті – «бачення» і «слух» є ведичними термінами й позначають відверте знання й суть натхнення.

З історичної точки зору Рігведа може розглядатися як літопис великого просування людства, здійсненого особливими засобами в певний період його колективного розвитку.

Душа піднімається до рівня думки й досвіду. Незмінна сталість ведичної думки комбінації з її глибиною, багатством і тонкістю наводить на думку, що її форма й зміст чи ледь могли зложитися на початкових етапах зародження ідеї й психічного досвіду на ранніх етапах становлення людства. Недоступну для нашого розуміння мову можливо перевести в доступне для нашого сприйняття русло лише за допомогою зміни цього сприйняття. Брахмани й Упанішади це лише письмове свідчення, за допомогою якого священний текст і рітуал стали опорою й відправною крапкою для відновлення мислення й досвіду. Відновити втрачене або стерте знання мудреці спробували за допомогою духовної практики й досвіду, уживаючи тексти прадавніх мантр, як основу для зміни посереднього сприйняття й стандартного мислення людини до більш тонких і високих рівнів. Це також джерело для власних інтуїтивних прозрінь для відновлення старих істин у нових формах. Втрата знання відбулася в результаті розриву в розумінні вищих істин і відмінності сприйняття того, ким знання передавалося й ким було сприйнято. Веда перейшла з рук провидця в руки жерця, а потім з рук священнослужителя в руки вченого. У цьому процесі був перекручений її зміст. Ведичне сприйняття має на увазі під собою збагнення змісту Веди, який закладений у її мові. Утримується чи в самій мові гімнів достатнє ядро психологічних понять, яке виправдало б наше припущення про наявність у Ведах схованого змісту?

У цьому процесі важливе тлумачення символів і образів, а також психологічні функції кожного аспекту Вед. Три жіночі аспекти Вед – Мулу, Сарасваті і Сарама представляють якості розуму: осяяння, натхнення, інтуїцію. Веди виявляють собою унікальний рукопис із психології, пояснюючи складові психіки людини з погляду певної закономірності. Природнє психологічне тлумачення дхи – думка, манас – розум, мати – почуття, маниша – інтелект, ритам – істина. Психологічна теорія Веди опирається на наше право визнати властиве цим словам їх природнє значення. Веда повна психологічним змістом. Ті самі слова можуть мати різні значення. Це можуть бути або зовнішні й матеріальні, або внутрішні й психологічні змісти, залежно від концепцій сприйняття самої Веди. Ратна – матеріальний добробут або духовний дарунок. Те, що ставиться або до об'єктивного, або до суб'єктивного світу. Так багато віршів і гімнів здобувають психологічне фарбування залежно від сприйняття їх самою людиною і її особистого досвіду. [10, с. 10 - 41]

Розділ 2 Психологічна характеристика людини в межах ведичної традиції за допомогою практичних досліджень

2.1 Вплив різних станів свідомості на сприйняття людини

З того часу, як Адам скуштував плід із древа «пізнання добра й зла» чи Сиферот - це добро й зло перебувають усередині нього так само, як Істина й кривда, Бог і диявол. В інших ми бачимо тільки те, чим є ми самі.

Ми оточені предметами. Усе життя ми пізнаємо, класифікуємо, оцінюємо й використовуємо предмети. Наші інструменти, житло, їжа — предмети. Майже усе, що ми цінуємо, чим жевемо, чого лякаємося, по чому нудьгуємо, — предмети. Ми звикли до того, що предмети (об'єкти) усюди, і тому, напевно, важко уявити собі, що здатність нашого зору бачити предмети усе ще загадкова. Проте це так.

Л.Р. Грегорі

Пізнання світу має активний, творчий характер, що виходить за межі безпосередньої інформації.

Психологи добре знають, що інформація, яку людина отримує від зовнішнього світу, не обмежується безпосередніми враженнями. Те, що досягає органів почуттів, проходить потім через довгий ланцюг процесів, що забезпечують найскладніший аналіз інформації, всебічне відбиття властивостей сприйманого предмета, виділення його істотних ознак і включення його у відповідну систему категорій. Тільки такий тривалий шлях, який поряд з активною діяльністю органів почуттів включає й активні дії людини, колишній досвід, досвід поколінь, що й дозволяє виходити за межі безпосередньо одержуваної інформації, і становить процес активного, творчого сприйняття зовнішньої дійсності, і є психологічною основою процесів створення суб'єктивного образа об'єктивного світу.

[11, с. 5 - 20]

Більшість людей у пізнанні світу використовують зорові образи. У сфері сучасного утвору все частіше використовуються всілякі відео матеріали, фільми виховного характеру, вивчення англійської мови за допомогою 25 кадра та інш. Однак ефективність усіх цих методів далеко не завжди виправдовує себе, оскільки не враховується індивідуальність природи людини. Кожна людина унікальна, тому неможливо застосувати один метод у навчанні до всіх учнів. Це основна проблема у сфері сучасності, яку треба буде розв'язати.

Час і простір обмежують можливості людини. Знання подібне океану, а людина маленькому човну, який тоне в потоці інформації. За кілька годин величезній кількості людей необхідно викласти ще більш величезний обсяг навчального матеріалу. У більшості випадків мало що залишається в довгочасній пам'яті. Як розв'язати цю проблему? Психологи, вчені й філософи протягом історії вивчали можливості людини до пізнавальної діяльності.

Досвід багаторічних досліджень дає можливість зрозуміти сучасність й заглянути у майбутнє. В контексті ведичного знання зачіпається дуже важлива проблема: як ми дізнаємося про те, чого немає у відчуттях?

Дослідження ведичних текстів цікаво порівняти із дослідженням Г. Гельмгольца, який чимало зробив для вивчення зорових і слухових відчуттів у своїх працях «Фізіологічна оптика», « Вчення про звукові відчуття як фізична основа акустики», Л.Р. Грегорі, який у своїй праці «Розумне Око»досліджує таке питання, як взаємовідношення зорових відчуттів і діяльність мозку, свідомості: «навіщо потрібне око,якщо немає мозку, здатного інтерпретувати зорову інформацію? Але, з іншого боку, навіщо потрібний мозок, що вміє це робити, якщо немає очей, здатних поповнити мозок відповідною інформацією» Ще Ж. П. Сартр виразив відмінність між оком і поглядом людини, відмінність між «дивитися» та «бачити», яке В.А. Подорога пояснює так: «поглядом приклеюються до того, що бачать, поглядом стосуються. Погляду бракує об'єкта бажання.... Ми бачимо очі тих, хто заточений у власні тіла. Проява особистості в інтенсивності погляду». Автор досліджує суб'єктивність зорових відчуттів людей, які бачать світ та людей із свого тіла.

Самі Веди розкривають бачення, як можливість людини отримувати вищі духовні істини.

Існує дві сторони реальності. Одна з них ілюзорна, тому що виявлений світ дійсний, у тому вигляді, який ми сприймаємо, не існує. Сама по собі матерія не має тих якостей, які дозволяють нам орієнтуватися в цьому світі. Інша сторона – невиявлена, яка і є єдина реальність не тільки світу, сприйманого живими істотами, але й взагалі у всьому нескінченному Всесвіті. Єдиною метою невиявленого є еволюція свідомості. Саме для цієї мети була створена ілюзія виявленого світу, і всі події, що відбуваються в цьому світі є проявом цієї світобудови. Усе у виявленому світі містить у собі призначення життя, і в першу чергу це стосується людини. Але люди не прагнуть знати про своє призначення, про те, що вони прийшли на землю зовсім не для того, щоб шукати для себе джерела задоволень. І ця омана буде тривати доти, поки люди не зустріниться з невиявленим, яке прийде як Знання Вед.

Для людини, що звикла мислити категоріями виявленого, скласти розуміння світу невиявленого нелегко.

Ілюзія – це перекручене сприйняття. І не провина нашого світу , що він сприймається нами не таким, який він є в дійсності. Практично ми сприймаємо навколишній світ таким, які ми самі, ми сприймаємо тільки самих себе. Образи – це теж символи реальності, у якій ми живемо і якою є самі. Це якісь абстрактної моделі, значимість якої залежить від наших інтересів і нашого стану. Кожна із цих моделей – відбиток якої-небудь реальності. У період пильнування в нашому розумі з величезною швидкістю йде моделювання будь-якого виду нашої діяльності. Усвідомлення навколишнього світу можливо тільки тоді, коли в нашому розумі існують відповідні йому моделі. У дійсності ми при цьому усвідомлюємо не дійсну реальність, а тільки недосконалий її символ, що виник у розумі. Будь-якій нашій дії завжди відповідає побудова моделі цієї дії. Якщо модель недосконала, то й дія буде недосконалою. Таким чином, ми сприймаємо світ і діємо в цьому світі відповідно до можливостей нашого внутрішнього механізму моделювання.

Якщо в нашім розумі є модель навколишнього світу, то для нас цей світ, як певна реальність, існує. Якщо її немає, то й ніякої реальності немає. Єдиною причиною, що спонукує нас діяти певним чином, є взаємодія моделей дійсності в нашому розумі. Існують також моделі, що визначають наші стани. Саме вони створюють тло, на якім розвертаються будь-які взаємодії моделей усередині нас і визначають нескінченну різноманітність сприйняття світу й наших реакцій у ньому. І це емоційне тло залежить не тільки від зовнішніх обставин, але й від стану психіки людини ії фізичного здоров'я.

Світ нескінченно різноманітний, а наші ресурси, необхідні для його моделювання, обмежені.

Є ще одна особливість сприйняття: з віком первісні символи як би склеюються в більші й, внаслідок цього, більш стійкі конгломерати. Звідси більш важке й більш перекручене засвоєння нового, тому що великі блоки символів не можуть відповідати формам нових моделей, що є відбиттям нового досвіду й нових знань. Тому людям похилого віку легше оперувати чим-небудь вже знайомим по колишньому досвіду й адаптуватися до чого-небудь нового.

Ми не розуміємо повною мірою дійсного змісту усього, що відбувається навколо нас, тому що людський розум обмежений у своїх можливостях, і залежить від емоційних станів, у яких ми перебуваємо. Залежно від нашого стану міняється й оцінка того, що ми усвідомлюємо навколо себе. Але не тільки це обмежує наше сприйняття й розуміння світу. Природа змушує всіх людей підкорятися її програмам, за межі яких рідко кому вдається вийти. Але ми, люди, будучи несвідомими істотами, вважаємо, що всі дії в зовнішньому світі, які в дійсності ми виконуємо нібито виконуємо по своїй власній волі.

Існує ще одна, можливо, найбільш важлива ілюзія людського існування. Людина вважає, що пильнує вдень і спить уночі. Але в дійсності усе, що відбувається з людиною днем, - це теж сновидіння. Якби людині вдалося прокинутися днем, усвідомити, що все, що відбувається є також сном, як і той, який ми бачимо вночі, можливо, тоді всі вищесказані причини ілюзій втратили б для своє значення. Усвідомлення навколишнього світу, та й нас самих у цьому світі, стає можливим тільки тоді, коли наш розум будує усередині себе відповідну модель. Тільки після цього відбувається усвідомлення, але тільки через перекручену модель дійсності. Перекручену, тому що при створенні моделі (фантома) до неї додається й наше відношення до цього світу, яке залежить від нашого стану.

Розум не має здатності сприймати світ безпосередньо й тому він не може не спотворювати його. Протягом багатьох сторіч людина існує в омані. Отже, при такому сприйнятті ми ніколи не пізнаємо дійсність, наше судження про світ завжди буде перекрученим.

Наше прагнення доводити вірність сприйняття світу або подій, свідками яких ми були не має змісту. У кожному разі розум привнесе в наші докази свої викривлення, і, крім того, наші опоненти у свою чергу, внесуть додаткові викривлення в отриману ними інформацію.

Ми говорили про ненавмисні викривлення, внесені в сприйняття дійсності нашим розумом. Але практично завжди при спілкуванні з людьми ми свідомо вносимо викривлення в дійсність. Це звичайно зв'язане із прагненням его представити себе слухачеві у корисному світлі. При цьому може бути використано кілька варіантів. Наприклад, оповідач повідомляє, що він був свідком дуже цікавих подій, що підвищує його рейтинг в очах слухачів, або ж повідомляє про якій-небудь відомій людині, з якою він добре знайомий, що-небудь надзвичайне, дуже часто вигадуючи в дійсності не існуючі факти. При цьому він одержує той же ефект, що й у першому випадку. Іноді людина уявляє себе героєм у якій-небудь складній ситуації, іноді за принципом: "нажаль, що він мене не наздогнав, а то я б йому дав". Може бути й такий варіант, коли відбулися події, у яких брав участь оповідач, який підносить усе дуже небезпечним для життя, при цьому між рядків звучить очікування, що про нього подумають як про героя, можливо, пошкодують його, або хоча б поспівчувають.

При спілкуванні ми завжди надягаємо маски, за якими приховуємо свої дійсні цілі. Навіть один одного ми оцінюємо, виходячи не з якоїсь реальності, а керуючись різницею між бажаним і дійсним і, звичайно, нашими відносинами. Але ці " дійсні цілі»- не що інше, як тіні (фантоми) реальності, і маски, якими ми прикриваємося, це теж тільки тіні тіней, і не більш того. Це схоже на процес обігу грошей. Самі гроші не є матеріальною цінністю, вони тільки тінь або еквівалент золота, Але й золото не є в дійсності матеріальною цінністю, воно теж тільки тінь або захід людської праці й тих матеріальних структур, на які ця праця спрямована. Отже, людина живе у світі тіней, які сама створює. Усі прихильності – це не прихильності до чогось реальному, а до моделей або тіней, які існують усередині людини.

Спілкування в дійсності відбувається не з людьми, не з реальним світом, а тільки з моделями. Практично, еволюція людини – це еволюція людської свідомості. Ми знаємо, що стани, у яких перебуває людина, визначають інтереси, відносини до навколишнього, реакції на це навколишнє й на думки. Але можливий і зворотний процес, який може значною мірою змінювати наші стани. Воля дана людині, щоб навчитися жити усвідомлено. Внутрішньою роботою може бути медитація, дослідження свого внутрішнього світу, можливо, такою роботою буде щось зовнішнє. Такого роду дії змінюють внутрішній вигляд людини: налагоджуються внутрішні сімейні відносини, змінюється відношення до праці й взагалі до подій у світі.

[12, с. 5 - 117]

2.2 Дослідження трансцендентальних станів свідомості

Про актуальність даної теми свідчать праці таких видатних вчених, як Демокріт «фундаментальні частки всесвіту», Галилей та Ньютон, їх бачення механічного світу, який складається з певних часток та зкерованого математичними законами. Для усіх цих вчених всесвіт до 19 сторічча був у вигляді великої системи, яка складається із певних часток. Класична фізика малювала взаємодію сил та часток. Сучасна фізика стверджує, що світ, котрий ми вважаємо конкретним та дійсним, не більш дійсний за хвилю на поверхні океана. [21, С. 33] Звичайно, хвилі існують, але існують лише мить та схожі на ілюзії, бо вони насправді є океаном.

Певний внесок у разробку подальших досліджень зробив А. Енштейн, Вайнберг, Салам, Глатоу в 1967

Академик, професор,д.м.н. Н. Н. Любимов відповідно дослідженням в Академії Медичних Навук Інституту Мозоку в Москві 1995 р. рекомендує всім учбовим закладам використовувати програми розумових техник – Трансцендентальної Медитації та ТМ – Сидхи) В інституті Мозока в 1990 – 1994 р. проводились наукові дослідження по вивченню реактивності головного мозоку людини під впливом Трансцендентальної медитації. Роберт Кит Уоллес, доктор наук, приблизно 30 років працює разом з багатьма вченими та лікарями, психологами з університетів різних країн світу над тим, щоб виявити та надати кількістні показники розвитку людської свідомості під впливом Трансцендентальної Медитації. Доктор Уоллес почав свої дослідження в 1968 р, в Лос – Анджелесе, де отримав докторський ступень з фізиології за дисертацію під назвою «Вплив Трансцендентальной Медитації на фізиологію: предбачений головний стан свідомості»Праці цього вченого були опубліковані в журналах Scsence, Scientific American, що відкрило шлях до богатьох досліджень по програмі ТМ. Зараз доктор Уоллес працює на посаді директора докторських програм в галузі фізиології та нейрофізиології свідомості людини в Університеті Менеджмента Махаріши в Фейрфилді, штат Айова.

Насправді, цінність людського досвіду полягає у тому, щоб дозволити людині сприймати усю повноту життя, досягти певного рівня свідомості та психологічного розвитку для повноцінного існування та взаємодії з іншими людьми. Іноді ми живемо у світі своїх психічних розладів, різноманітних примар та недосконалих думок та вчинків. Тому так важливо поглинути у безодню свого існування та зрозуміти самого себе, відкрити світ істини та гармонії у власному духовному просторі. Не даремно існує прислів'я «зміни себе та змінеш увесь світ навкруги»Але, що допоможе людині зробита усі ці зміни? Звичайно, зараз існує дуже багато різних психологічних трененгів та технік з релаксації. Прикладів дуже багато: аутогенне тренування, ідеомоторне тренування, думкова репетиція, ментальні відеотрененги та інш. Але більш 350 досліджень було проведено в понад 60 країнах світу з дослідження наслідків Трансцендентальної Медитації та техники ТМ сидхи на людину. Було встановлено, що свідомість перетворюється на матерію, як ДНК, завдяки свому внутрішньому дінамізму, перетворюється в РНК, створюя пізніше протеїни, клітини, тканини, органи. Увесь процес починається з інформаційного поля, яке існує в однієї першоджерельної клітині.

Ця схема демонструє поєднання чотирьох фундаментальних сил природи. Згідно з теорією Єдине Поле має ідеально врівноважену структуру. Можливо, що саме у цьому полягає секрет безсмертя не тільки душі, а й тіла. За допомогою ідеального психічного стану людина може досягти певного рівня здоров'я та реалізації у багатьох напрямках свого життя. Ця теорія позначає видатний принцип Лавуазьє «нічого не зникає, все трансформується. [13, С. 16] Завдяки цим трансформаціям життя людини стає кращим. Біологи, котрі працюють в галузі генетики, стверджують, що гени, які являють сутність нашого створіння, безсмертні. Єдине поле працює на рівні генетичному, має велику інформаційну структуру, яка поширюється не лише на одну людину, а і на інших людей й місцевість. Якщо практику Т.М. Та Т.М.- Сидхи виконує велика кількість людей разом, то дія Єдиного Поля поширюється, може охопити цілі країни й континенти. Е ствердження, що після землетрусу в Армінії велика група таких людей збиралася для практик щоб зняти масові психічні стреси та порушення. Хвиля гармонії та спокою зробила тоді свою справу.

В 1974 розвиток теорії великого поєднання та теорії суперсиметрії дозволив поєднати поля матерій (поля Ферми) з силовими полями (поля Боуз) на рівні постійной Планки. Це вище поєднання призвело до винекнення теорій супергравітації та єдиного суперсиметричного поля.

З точки зору цих теорій, якості самозвернення та самовзаємодії досягають максимального рівня на рівні постійна Планка, де нема ні простору, ні часу, є тільки нескінченний океан енергії. Е думка, що цей рівень являє той вимір, з котрого почався увесь Всесвіт двадцять мільярдів років тому.

У галузі психології це відкриття дуже важливе. Воно дозволяє наблизитись до розкриття таємниці у глибинах підсвідомого, поєднати усі дослідження відносно людини і світу в одному джерелі абсолютної істини.

Як виявляється це зовсім не мрія. Технології трансцендентальної медитації та ТМ Сидхи дозволяють людині досягти саме цього рівня. Як говорив Сократ «пізнай самого себе” Сьогодні існують різні популярні техники інсайтингу. Але свідомість людини стає самообращенною, та має діяти на саму себе за допомогою практик Т.М.

Дослідники, котрі працюють в галузі штучного інтелекту, мають саме такі труднощі – як створити машину, яка буде діяти сама на себе. Але тут ми можемо побачити велику перевагу людини над технічним світом. Лише людина має здатність усвідомлювати саму себе. Хоч не кожна людина знаходиться на тому рівні, щоб вести свідоме життя. Щось постійно керує людською свідомістю, що викликає багато психічних стресів та розладів. Саме свідомість є головним предметом дослідження для психологів.

У середньовіччя індивідуальну та колективну свідомість розуміли як світовий початок (Бог), котрий існує до природи та створює її із нічого. Усвідомлення виникаючего образа здійснюється через порівняння з вже існуючим у свідомості по певним ознакам та може проходити як на свідомому так і на несвідомому рівні. На розвиток свідомості в середньовіччя мала вплив теологічна ідея, свій вплив на свідомість людей мала епоха Відродження (Н. Коперник, Телизио, Джордано Бруно..) [14, С. 36] Ці мисливці підіймали людську свідомість на певний рівень. Так відповідно кожної епохи людина мислила так чи інакше. Але завжди свідомість знаходилась під впливом якісь подій із зовнішнього світу. Чи можливі зміни, коли свідомість ізольована у самої собі?

Багато вчених та філософів присвятили час вивченню феномену свідомості. Л. С. Виготський,З. Фрейд, С.Л.Рубинштейн, Карен Хорни, А Маслоу,Ирвин Ялом и др.

Згідно древнім Ведичним текстам існує сім станів свідомості. А саме: бодьорість, сон, сон зі сновідінням, трансцендентальне, космічне, тонке космічне, стан єдності. Кожне з цих станів мають свій вплив на стан нейрофізиології людини.

Видатний вчений Джон Хегелін ставив таке питання: «чи не є єдине поле саме свідомістю?»Він провів ряд теоретичних досліджень у Европейському центрі ядерних досліджень в Женеві, Швейцарія. Декілька років тому він опублікував статтю, де намагався дати відповідь на це запитання. У статті він детально аналізує концепції свідомості та Единого Поля, їх спільні риси. Висновок був наступний: «Еволюція наукового знання часто вимагає поширення досліджень для того, щоб включити у них питання, які раніш вважалися недопустимими. Багато фізиків вважають, що кінцевою та основною межою науки є саме свідомість. Технології трансцендентальної медитації дозволяють вивести свідомість зовсім на інший рівень дослідження. Результатом цього є виникнення сучасної науки о свідомості, котра включає поєднання об'єднання суб'єктивного та об'єктивного сфер буття.» [21, С. 38]

Цікаво, що древні Ведичні тексти із Мундака Упанішад свідчать про існування Единого Поля: «Ніхто не може це бачити, томущо воно за межою думок. Воно не має причини та часток. Воно незмінно та усюди існуюче, тонше самого тонкого. Воно вічне та мудрець знає про те, що воно є, це джерело усього існуючего. Увесь всесвіт ісходе з нього та у нього повертається»

Може для когось це буде дивно. «Щось відкрите сьогодні уже було відкрито багато років тому” Але якщо там, де Єдине Поле нема ні часу, ні простору, то усе зрозуміло. Воно знаходиться в джерелі первісного сприйняття людини, на глибокому інтуїтивному, навіть містичному баченні світу. Так від первісного вічного джерела свідомість підіймається на все більш грубі рівні існування, де виконує певні функції відповідно умовам та рівню свого розвитку. Але Едине Поле залишається фундаментальним та абсолютним рівнем, з якого здійснюється матеріальний план людського буття. Воно діє на матеріальні поля, елементарні частки, силові поля, слабкі та силові взаємодії, гравітацію. Усе це поєднують у собі такі галузі, як ядерна фізика, атомна фізика, фізика твердих тіл, геофізика, геофізика та інш. Але дуже важливо те, що це відкриття має практичну реалізацію і може підняти свідомість людини на рівень усіх законів природи, де те, що люди іноді називають чимось чарівним та таємничим стає звичайним та притаманним усім людям від народження.

Як є прислів'я «Бог пропонує, а людина вирішує»Т.М. Дозволяє відкрити людині у собі океан підсвідомого, стати краще, усвідомити своє життя та місце у світі, прийняти вірне рішення, а можливо колись прийти й до безсмертя. Але треба задати питання «навіщо так довго мешкати на Землі»

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що Трансцендентальна медитація дозволяє розуму в процесі усвідомлення ототожнювати себе з полем усіх законів природи в полі чистої свідомості. Так виконується процес пізнання, де об'єкт та суб'єкт стають єдиним цілим.

Трансцендентальна медитація та ТМ Сидхи є практичним аспектом Ведичної науки. Дослідження свідчать, що техника ТМ породжує четвертий стан людської свідомості «трансцендентальне»З суб'єктивного погляду це стан чистого внутрішнього пробудження, стан у якому свідомість знаходиться наодинці з самою собою. Об'єктивно дослідження показують, що тіло досягає глибокого стану спокою та головний мозок та нервова система працюють в режимі не схожім на стан бодьорості, сна чи сна зі сновідінням, глибокого сна.

Доктор Уоллес підкреслює, що техніка ТМ не просто викликає стан звичайного спокою чи змінний стан свідомості, який може викликати гіпноз. Вона призводить до природної дії фізіології.

Звичайно, відпочинок – це джерело здорового існування кожної людини. Спокій й тиша дозволяє організму відтворити свої функції, підтримувати життєздатність. Впродовж багатьох років більш трьох мільйонів людей усіх рас та віросповідань займаються ТМ. Ця техніка допомагає людині у різних напрямках вирішати багато проблем. Вона не займає багато часу. Лише двадцять хвилин зранку та у вечорі. Ці двадцять хвилин з заплющеними очами надають людині можливості ефективно діяти впродовж усього дня та переносити стресові ситуації з рівня абсолютного спокою. Звичайно, людина може проходити довгий сеанс лікування у психотерапевта, але важливо вміти допомогти собі самому. Хто знає людину краще, ніж вона себе?

Людина, як суб'єкт пізнавальної діяльності, наділена свідомостью, волею, сдібностями, памят'ю, мисленням, почуттямими, уявою, інтуіцією, душею та тілом. У цьому відображається цілістність людини. Практика Т. М.– це наука душі, дозволяюча людині пізнавати світ. Людина дивиться на світ очами душі. «око душі»робе чудо, коли залишившись в темряві, душа сприймає існуючу за межами її красу Всесвіту [23, с. 8]

Цей вислів наводить на думку, що у темряві людського буття завжди є світло, яке можливо побачити лише оком душі. Але душа людини повинна бути вільною від стресу та розладу. Саме тоді людина помічає цінність свого власного буття, окрем котрого в неї нічого важливішого не має.

Техника ТМ допомогає людині відкрити у собі джерело мислення, котре змінює сприйняття навколишнього світу. Це дуже легка техника релаксації. Розум людини відчуває найбільш тонкі рівні свідомості, трансцендує та виходе за межі розумової активності, відчуває чисту трансцендентальну свідомість.У стані глибокого відпочинку, спокою та тиші індивідуальна свідомість звертається до себе самої,, усвідомлює себе. У цьому стані людина підіймається до Единого Поля Природного Закону та стає єдиною з усім всесвітом, де нема ні часу ні простору, відчуває вічність й незмвнність буття.

2.3 Психологічна діагностика вищих станів свідомості особистості в межах ведичної культури

Нейрофизиологічні та біохімичні характеристики такого особливого стану свідомості відрізняються від звичайного психологічного та фізичного стану людини. Згідно з дослідженнями Уоллеса та його колег у 60 – х роках цей стан сідомості характеризували таким чином:

  1. Рівень глибокого спокою – на це вказує зниження вживання кисню та виділення углекислого газу;
  2. Значне зниження рівня дихання та серцевого струму;
  3. Стан глибокогопослаблення, який супроводжується зростанням опору шкіри;
  4. Підтримка життєвих фізиологічних функцій, характеризується певним рівнем артерільного тиску
  5. Значне зниження молочної кислоти у крові, котре буває при відсутності хвилювання
  6. Стан глибокого відпочинку супроводжується станом пробудження, супроводжується змінами електроінфоцелограми, зростання активності альфа та бета хвиль та їх расповсюдженням на фронтальній та центральній ділянці мозоку.

Слід визначити дослідження Фероу та Херберта у 1982 р. Ці дослідження вказали на зв'язок між зупинками дихання під час спостерегання за практикуючими ТМ. Дослідження ЕКГ вказали також зростання когерентності цебральної функції мозоку під час занять ТМ. [21, С. 49]

Займатися ТМ не важко. Людина може це робити де завгодно 20 хвилин зранку та у вечорі з заплющиними очима. Під час практики настає глибоке послаблення, нервова система та тіло спонтанно позбавляються від усього, що блокує та шкодує їх нормальному функціонуванню. Усі накопичені стреси та напруження зникають. Людина отримує великий потенціал енергії та сили, рівноваги. Таке ентенсивне відновлення тіла та розуму відкриває шлях до більш ефективної діяльності та здоров'ю.

Технологія ТМ – Сидхи дозволяє людині не тільки відчути чисту трансцендентальену свідомість, а й діяти з цього рівня. Регулярні вправи підтримують свідомість на цьому рівні. Ведична наука називає цей стан станом самореалізації, звільненням та просвітленням, котре зводе до кульмінації еволюційного процесу – Свідомості Едності.

Мудрець, який досягає просвітлення говоре:

«Я вільний від народження, смерті, хвороби, старіння. Моя сутність не має не початку, не кінця. Вона незмінна. Я є те, що менш самого меньшого, те що більш самого більшого. Я є Я, Абсолют. Повна пробуджена свідомість, безмежне блаженство....Я – це Веда, фундамент пізнання, Я – безсмертя життя»

(Упанішади Веди)

ТМ – сидхи являє собою технологію йогічних польотів. Ця технологія впливає на нейрофізиологію дуже глибоко. Людина сидить зі схрещеними ногами, входить у стан глибокої медитації, дихання стає меньш помітним, тиша зходе на кожну клітинку людини. Потім у цьому стані релаксації людина спонтанно підлітає у повітря десь на 50 см. над землею. Потім вона опускається на м'який матрас, де сиділа раніш, щоб знову піднятись у повітря. Після декілька послідовних прижків людина поглиблюється у стан глибокої медитації. Звичайно, це не та левітація, про яку мріяли люди ще з часів Дедалу, але це вже великий крок до польоту у власному тілі на будь які відстані.

Дослідження показують, що техніка ТМ. ожівлює скриті резерви головного мозоку. Доктор Уоллес та його колега доктор наук Фред Тревис цитують результати проведенного дослідження, яке показало, що когерентність хвиль головного мозоку, частота дихання та опір шкіри свідчать про дуже гармонічний стан свідомості. Дослідження вченого – нейрофізиолога професора Миколи Любимова – директора лабораторії нейрокибернетики Інститута Мозоку при Російської Академії Наук в Москві показують, що Т.М ожівлює ділянки які як правило не використовуються в таких станах свідомості, як бодьорість, глибокий сон чи сон зі сновідінням. Багато досліджень свідчать про те, що техники ТМ користно впливають на розвиток розумового та фізичного потенціалу людини. Поліпшується пам'ять, творчі здібності, здатність більш глибоко усе відчувати, підвищується швидкість реакцій, самореалізація, повертаютьбся навкруги процеси старіння.

Завдяки Трансцендентальной медитації підвищується рівень альфа – хвиль у фронтальної частині головного мозку.

Електроенцефалограма роботи мозоку ілюструє результати деяких досліджень. Підвищення альфа частот у лобній частині кори головного мозоку є показником бодьорого спокою. Ці зміни в ЕЕГвказують на стан глибокої релаксації та бодьорості одночасно. Мозок діє дуже упорядненно та проходе стадії ідеальной подготовки для подальшої активності.

Високий рівень когерентності ЕЕГ, відмічений під час практики ТМ, утворює плавність мови, підвиує ефективність пізнання нових ідей, утворює нові високі моральні уявлення, впливає нга утворення високого рівня вербального коефіцієнту інтелекту (IQ), зниженню невростенії, зростанню неврологичної активності, про що свідче більш швидка регенерація «Ейч – рефлекса»

На основі цих досліджень ми можемо зробити висновок, що в результаті практики ТМ Когерентність ЕЕГ має позитивну дію на рівень сприйняття інформації, інтелект людини, творчі здібності, швидкість реакцій, неврологічну ефективність, моральні установки, уяву та інш.

ТМ. Сидхи – йогічний польот створює велику коордінацію між тілом та розумом людини. Демонструє що свідомість та тіло знаходяться в рівновазі. Наукові дослідження підтвердили гармонізацію функцій головного мозоку. Гармонійно працюючий мозок людини – це особлива одиниця всесвіту. Йогічний польот немов механізм, котрий дозволяє людині реалізовувати свій потенціал., крок за кроком йти до ідеального психічного та фізичного стану.

Ми жевемо серед епідемії стресу. Під впливом стресу будь яка частина головного мозоку відключається. Це порушує фільтр проти примітивної, агресивної поведінки людини. Це призводить до підвищення рівня злочинності у суспільстві. Це недолік у освіті. Досвід Единого Поля несе розвиток повного потенціалу головного мозоку. Якщо мозоком керує стрес це несе великі втрати як для психічного стану самої людини, так і суспільства вцілому. Насилля, терорізм – це наслідки невірної праці головного мозоку. Куріння це теж навичка пов'язанная зі стресом. ТМ. Нейтралізує дію стреса, людина позбавляється некатинової залежності. Особливо важливо те, що ТМ благотворно діє на таку дітячу хворобу, як метаболічний синдроим. Багато дітей й дорослих страждають від недорозвитку лобної частини головного мозоку. Це трапляється в результаті функціональних дір у цієї частині мозоку. Це не справжні діри, а функціональні. Функціональні дірки утворюються в наслідок неповного використання потенціалу головного мозоку людиною. Це є причиною примітивної поведінки людей, особливо у підлітків. Ділянки мозоку, які не приймають участь в активності мозоку призводячть до утворення функціональних дірок, втрачанню відчуття повноти самого життя, нерозуміння як себе так і своє життя вцілому. У лобной частині мозока знаходиться саме вищий мозок, який відповідає за такі функції як:

  • розсудливість
  • етика
  • планування
  • приймання рішань

Лобна ділянка відповідає за координацію усіх функцій, котрі контролюють примітивну поведінку людини. Це саме відрізняє нас від тварин. Трому ТМ та ТМ – Сидхи важливо не тільки для індивида, а й для усього світу, подальших досліджень в галузі нейрофізиології. [15, с. 8]

Розділ III Психологічні особливості використання власного досвіду та опитувальних методик для виявлення особливостей сприйняття людини в межах ведичної культури

3.1 Психологічна характеристика використання власного досвіду

Ні гола рука, ні розум самі по собі не коштують багато чого, досконалість досягається за допомогою інструментів і пристосувань.

Найкращою формою готовності до сприйняття буде така, яка забезпечує в середньому найбільш правдоподібний здогад про характер навколишнього світу, зрозуміло, найкращий здогад будується нами як реакція у відсутності всіх необхідних ознак вхідного подразника. А звідси у свою чергу випливає, що людина з найбільшою готовністю до сприйняття має кращі шанси адекватної оцінки ситуації й наступного планування своєї поведінки. Саме в цьому загальному змісті можна затверджувати, що індивід, готовий до сприйняття об'єкта, здатний обійтися мінімальними вхідними подразниками, у стані користуватися своєю пізнавальною готовністю не тільки для сприйняття того, що перебуває перед ним, але й для передбачення того, що з великим ступенем імовірності може перед ним виявитися.

Самосвідомість - це насамперед процес, за допомогою якого людина пізнає себе. Особистий досвід дозволяє людині здійснити процес самопізнання найбільш ефективним шляхом Самопізнання характеризується своїм продуктом – уявленням про себе, «Я – образом» або «Я - концепцією». У. Джеймс позначив цей процес у вигляді розрізнення «чистого Я» (, що пізнає) і «емпіричного Я» (що пізнається). Пізнає людина, яка володіє свідомістю й самоусвідомленням. Вона користується цілою системою внутрішніх засобів: уяв, образів, понять, серед яких важливу роль займає уява людини про себе саму – про свої особисті риси, здатності, мотиви. Уява про себе є продукт самосвідомості, одночасно є його істотною умовою. Відомий дослідник проблеми самосвідомості І. С. Кін пише про зростаюче розуміння відносності відмінностей між діючим і рефлексивним «Я» як про одну з головних тенденцій у сучасних дослідженнях.

У результаті дослідження свого особистого досвіду відбувається пізнання себе, зароджується уява про себе. Психодіагностика самосвідомості спрямована на виявлення продукту самосвідомості – уяви про себе. Я – концепція не просто продукт самосвідомості, але важливий фактор детермінації поведінки людини, внутрішній особистісний утвір, який багато в чому визначає напрямок діяльності, поведінки. Аналіз «Я – образа» дозволяє виділити в ньому два аспекти: знання про себе й самовідношення. У ході життя людина пізнає себе й накопичує про себе різні знання, ці знання становлять змістовну частину уяви про себе – «Я – концепцію». Те, що розкривається в знаннях про себе, виявляється об'єктом емоцій, оцінок, стає предметом стійкого самовідношення. Не усе, що реально осягається в собі самому й не усе в самовідношенні ясно усвідомлюється. Деякі аспекти «Я – образи» виявляються неусвідомленими. Чи можна взагалі з'ясувати, що про себе знає людина? Якщо людина говорить про себе, що вона добра, ділова, цілеспрямована, товариська або, навпаки, зла, то вона дає оцінку самій собі. [28, с. 346]

У 2006 я пройшла навчання ТМ. Стимулом було сильне прагнення до самопізнання й змін своєї особистості у бік еволюції й досконалості. У моєму житті було дуже багато стресів, які існують і понині. Ці стреси пов'язані з адоптацією в різних соціальних умовах, у спілкуванні з людьми. Володіючи дуже тонким сприйняттям світу, підвищеною емоційністю, здатністю до глибокої емпатії, я страждала від повсякденності, сірості, одноманітності побуту, нерозуміння людей, недосконалості людської природи, жорстокості. Усе це походило від сильного почуття до того, що відбувалося у світі. Я не розуміла процесів світобудови, що відбувається. Чому людина робить так чи інакше, чому почуваю чужий біль. Тоді я вирішала, що зможу сама подалати свою підсвідомість, у якій збереглася пам'ять про дитячі роки, розлучення батьків, смерть близьких, нерозуміння оточення, різні комплекси й непевність у собі. Мені не хотілося жити подібно машині, якої управляє програма страху й невідомі мені механізми поведінки. Я задалася тоді питанням що є «Я»? думка навколишніх, ярлики, повішені на мене в певних ситуаціях, навички або інтереси. Я шукала шлях до себе. На рівні теоретичних знань і інтелекту, звичайних психологічних тренінгів неможливо було кардинально поміняти себе й зрозуміти свою дійсну природу. Для нового народження необхідно було повністю стерти пам'ять (Смрити – мовою Вед) про минулі помилки, вивести всі стреси, які заважають нормально існувати й відкривають перекручену реальність. Моя свідомість була перекручена в результаті стресів, я не могла повноцінно бачити себе й світ. Багато чого уявлялося поганим у світі й у людях, багато чого засуджувала. Це особливо можливо було побачити в моїй творчості. Творчі люди: художники й поети часто виражають у своїй творчості свої власні психологічні установки, проектують на свої утвори образи власного я, стреси, біль, ненависть, любов. Сама по собі творчість прекрасна, але часто це лише відбиття хворої психіки.

Тоді до мене прийшло розуміння, що нервову систему можна зрівняти з поверхнею відбиття, на якій відбивається сонце. У Ведах існує таке поняття, як Сат Чит Ананда. У перекладі на сучасну наукову мову – це очищене від стресів свідомості людини, яка залежить від стану нервової системи. Багато з людей не усвідомлюють, що відбувається навколо, живуть несвідомо із за недосконалості нервової системи. Коли нервова система утомлюється, вона по іншому функціонує, інший стан свідомості. Стреси затримують перехід нервової системи з одного стану в інший. Для роботи власної нервової системи на більш високому рівні я розпочала практики ТМ. На початковому етапі відбувався вихід численних стресів. Багато з людей знімають стреси вживанням алкоголю, курінням, сном, прогулянкою, але це не знімає стрес насправді, а створює ілюзію більш спокійної реальності. З більш інтенсивною практикою частий перехід нервової системи зі стану пильнування в трансцендентне сприяв виходу стресів і встановленню сприйняття реальності на іншому рівні. Нервова система стала пристосовуватися до мінливих умов функціонування. Реальність для мене знайшла совсім інші фарби, я стала бачити у світі гарне, просто жити й радіти самому життю, розуміти причини явищ, що відбуваються, пішло нерозуміння себе й людей. Я стала менш читати й писати вірші. Це відбулося не із за втрати інтересу або заміни одного на інше. У мене відбулася повна переоцінка життєвих цінностей. У світі все стало ясним і зрозумілим. Зрозуміла,що нема сенсу писати про те, що вже є. Я стала ухвалювати світ таким, який він є, нічого не відкидаючи, прийняла себе такою, яка я є. Я втратила зміст у перегляді телебачення й читання книг, оскільки не могла більше поринати в штучно створену реальність. З дитинства я читала дуже багато, але із практиками я знайшла здатність розуміти зміст схованих явищ. Моє коло спілкування повністю змінилося, змінилося життя.

Опис досвіду:

Намагаючись усвідомити грань між виявленої й невиявленої частинами істоти, я увійшла в поле свідомості, яке не має "я". Та моя частина, яка увійшла в це поле, не зустріла нічого, крім усвідомлення. Це усвідомлення було й стосовно моєї виявленої частини, і до тієї частини, яка увійшла у поле свідомості. Знаючи про те, що зовнішній світ відбивається усередині нашої істоти у вигляді фантомів, без чого він не може бути усвідомлений нами, я намагалася знайти хоча б один фантом, але зустріла тільки одне поле свідомості, у якім не було нічого. Але, усвідомлюючи усередині себе чисту свідомість, при моєму спогаді якогось факту я побачила, що відповідно до цього факту, немов з нічого, виник фантом. Далі, коли я звернула свою увагу на перший, що попався мені на очі об'єкт, то знову виник фантом цього об'єкта, і у відповідь на його появу усередині мого поля свідомості з'явився колишній фантом цього об'єкта, який уже давно перебував у моїй пам'яті. І коли ці два фантоми наклалися один на іншій, у мені виник стан дізнавання і я зрозуміла, що якби такого накладення не відбулося, то цей об'єкт був би для мене "побаченим уперше". Продовжуючи досліджувати своє поле свідомості, я виявила, що все, що ми знаємо, перебуває в цьому полі свідомості в згорнутому вигляді й з'являється у вигляді фантома тільки у відповідь на необхідність у ньому (це ми називаємо спогадом) або ж при виникненні фантомів у відповідь на зовнішню реальність. Такого роду спостереження приводять до знання, що в нашім внутрішньому просторі в архівному вигляді може вмістити увесь явний та неявний Всесвіт. Можна припускати, що наш Всесвіт – це тільки фантом, породжений у свідомості нескінченного. Незліченні галактики, що розлітаються в усі напрями, – це частки фантома, який сам по собі нескінченно складний по своїй структурі. Не слід думати, що народжений фантом виявленого світу, який багато мільярдів років продовжує розширюватися, єдиний у нескінченнім невиявленім полі свідомості Незбагненного. У нескінченному Всесвіті в різних частинах виникають усі нові й нові фантоми незліченних світів, зі своїми галактиками й своїми межами, які пройшовши свій цикл, знову увійдуть у невиявлене, щоб потім, на наступному звиті еволюційної спіралі, відродитися в ще більш прекрасний і величний прояв. Люди й усе живе й неживе, яке можливо для усвідомлення, і за межами можливого, точно піна на поверхні хвиль нескінченного океану свідомості. Ми в нескінченному ланцюзі народжень і смертей, тільки частини незбагненної нескінченної істоти. І в той же час наша начебто б обмежена свідомість, на відміну від свідомості всіх, навіть самих могутніх істот і сутностей Всесвіту, може, розкриваючись, охопити внутрішнім поглядом усю світобудову й навіть усвідомити вічність. У такий час людина стає найбільшою часткою всесвіту, і починає усвідомлювати можливості свого виняткового нескінченного походження.

3.2 Психологічна характеристика методів дослідження

МЕТОДИКА «НЕЗАКІНЧЕНІ ПРОПОЗИЦІЇ»

Методика «Незакінчені пропозиції» застосовується в експериментально-психологічній практиці.

Застосовується варіант методики, розроблений Саксом і Леві. Він складає 60 незакінчених пропозицій, які можуть бути розділені на 15 груп, що характеризують систему відносин обстежуваного до родини, до представників своєї або протилежної статі, до сексуальних відносин, до вищих по службовому становищу й підлеглих. Деякі групи пропозицій мають відношення до страхів людини ,почуття усвідомлення власної провини, свідчать про відношення до минулого й майбутнього, торкаються відносин з родиною й друзями, життєвих цілей.

Тестування займає від 20 хв. до декількох годин ( залежно від особистості випробуваного).

На бланку тесту необхідно закінчити пропозиції одним або декількома словами".

Для кожної групи пропозицій виводиться характеристика, що визначає дану систему відносин як позитивну, негативну або байдужну.

Дослідженню методом «Незакінчені пропозиції» повинне передувати встановлення контакту з обстежуваним для одержання щирих відповідей. Але навіть якщо людина розглядає дослідження як небажану процедуру й прагне сховати світ своїх відчуттів, дає формальні, умовні відповіді, досвідчений психолог може витягти масу інформації, що відбиває систему особистісних відносин.

Для опису сприйняття людини в рамках ведичної культури береться аудиторія з 30 людей. 15 з яких займаються практиками ТМ. І 15 не практикуючих. Проводиться порівняльний аналіз за результатами дослідження.

Проводиться опитування випробуваних щодо досвіду практик ТМ, виявляються особливості сприйняття. Опитування проводиться в усній і письмовій формі. Представляє із себе заповнення бланка з відповіддю на конкретне питання. [29, с. 92]


3.3. Аналіз результатів опитування клієнта в контексті ведичної традиції

Як показало дослідження, опубліковане в журналі "Британський журнал освітньої психології" (British Journal of Educationa Psycology), випускники, що практикують техніку Трансцендентальної Медитації, одержали більш високі оцінки на випускних екзаменах у порівнянні з результатами до практики ТМ. Інші дослідження повідомляють про зростання середньої оцінки на випускних іспитах, розумових здатностей, творчої активності, моральних принципів і незалежності від зовнішнього впливу - показник розширення свідомості й поліпшення здатності зосередження.

При вивченні електроенцефалограм (ЭЭГ) було виявлене поліпшення діяльності мозку. Дослідження ЭЭГ повідомляють про підвищення рівня когерентності під час Трансцендентальної Медитації, зокрема про синхронізацію альфа-ритмів у передніх частках мозку. Когерентність ЭЭГ у значній мірі зв'язана з багатьма розумовими й фізіологічними показниками, включаючи швидкість мови, збільшення ефективності засвоєння нових понять, зріст інтелектуального коефіцієнта й більш швидке відновлення нервових рефлексів - показник стану нервової системи. Дослідження фізіології також свідчать про те, що Трансцендентальна Медитація поліпшує розумову діяльність, зм'якшуючи стреси й тривожні стани. [30, с. 6]

Ефективність і в області соціальної реабілітації злочинців. Вивчення рецидивізму проводилося в групі з 259 людей, які були навчені Трансцендентальної Медитації в Каліфорнійській виправній колонії. Протягом періоду від 6 місяців до 6 років після звільнення проводилася перевірка 28 групами соціальних правопорушень, що показало зниження на 30 % випадків повторного правопорушення, у той час як виховання, професійне навчання й психотерапія суттєво не знизили рецидивізм.

Результатом програми Трансцендентальної Медитації було зменшення строків тюремного ув'язнення на 60 років, при цьому вартість одного року склала близько 20.000 доларів. Крім економії коштів знизилася кількість жертв злочинів, тобто було зменшено страждання людей. Серед інших даних.

Ув'язнених, що практикують програму Трансцендентальної Медитації, можна відзначити зниження змісту кортизону (гормону стресу), збільшення опору шкіри, що свідчить про зменшення занепокоєння, підвищення стійкості до стресу, підвищення моральних принципів і збільшення незалежності стосовно зовнішнього впливу, що пов'язане з більшим фізичним самовладанням. [31, с. 15]

Дослідження повідомляють про значне зниження споживання алкоголю, сигарет, а також широкого спектра прописаних і засобів, включаючи наркотики, інші речовини. Дослідження проводилося серед широкого діапазону вікових груп і серед осіб, що зловживали наркотичними речовинами. Фізіологічні й біохімічні параметри, зв'язані зі зловживанням різними наркотичними речовинами (включаючи порушення передачі нервових імпульсів) також показали тенденцію до поліпшення на підтвердження того, що Трансцендентальна Медитація впливає на основні фізіологічні й психологічні причини зловживання різними речовинами. [33, с. 28]

З різних даних і досліджень по цій темі, можна зробити висновок, що практика ТМ здатна знизити рівень злочинності, зупинити хвилю насильства, запобігти погрозі війни. ТМ здатна створити стіну захисту в містах, де хоча б 1% населення буде практикувати цю техніку. Деякі вчені зрівняли ефект ТМ із ефектом Мейснера у фізиці, що система природно відштовхує безладний зовнішній вплив, прагнучи до збалансованості й гармонії.

У фізиці, хімії, біології існує явище переходу зі стану безладдя до погодженості в системі. Лазер добре демонструє це явище: будучи джерелом світла, де кожна частка світиться в строго певному порядку, лазер являє собою добре погоджену систему. Зрівняємо з електричною лампочкою, де напрямок світлового потоку робить усю систему неузгодженою. Процес переходу від звичайного світла до лазерного полягає в тому, що група часток узгоджується в певному порядку. Так створюється модель погодженості, покликана впорядковувати всю систему.

Прикладом може служити процес перетворення води в лід, коли відбувається перехід від стану молекулярного порушення до стану найменшого порушення, коли атоми й молекули високо впорядковані. Сам процес починається з моменту кристалізації однієї частини молекули, а потім уся структура іде за невеликою частиною.

Приклад наступний: на першій фазі життя ембріона, до появи органів, група кліток, що іменується "первинним провідником" визначає наступний розвиток усієї сукупності кліток. Від безладної маси кліток до впорядкованої погодженої структури, що дає початок фізіологічному розвитку людини -так працює природа, здатна від мінімальної частини системи народжувати погоджену й організовану структуру. Ці міркування й факти зайвий раз підтверджують, що матерія й життя засноване на структурах, здатних еволюціонувати й пристосовуватися до змін у самих собі, виражають тим самим свій нескінченний творчий і інтелектуальний потенціал.

Якщо розцінювати суспільство як подібну складну систему, керовану незліченною кількістю законів, то не важко передбачити дії глобального значення, які дозволили б стимулювати в цій системі силу погодженості, можливість гармонії, спостережуваної нами всюди в природі. Махаріши говорить: "Людський мозок, що працює узгоджено й гармонійно - це та основна одиниця, на основі якої можна будувати світ в усьому світі. " Оскільки проблеми й конфлікти є результатом стресу й напруги в житті людини й суспільства, у нас є можливість локалізувати їх ще в початковій стадії, на рівні нервової системи. "Війна починається в розумі людини ", - говориться в декларації ООН.

Техніка ТМ дозволяє розбудовувати погодженість у роботі мозку. Наукові публікації: Дослідження публікувалися в провідних наукових журналах, включаючи "Science"; "Lancet";"Scientific American"/'American Journal of P-hysiology"; "Canadian Medical Association Journal"; "Journal of Mind and Behaviour"; "International Journal of Neuroscience"; "Psychosomatic Medicine"; "Pharmacology, Biochemistry and Behavior".

Наукові установи: У цій роботі брали Участь вчені більш ніж з 150 незалежних науково-дослідних інститутів і університетів 27 країн, включаючи Медичну школу Гарвардського університету; Університет штату Огайо; Массачусетский Технологічний інститут; Медичну школу Лос-Анжелеса при Каліфорнійському університеті; Університет Лунда, Швеція; Інститут Ларошфуко, Франція і Йоркский університет, Канада.


Результати тестування:

Висновки

У результаті емпіричного дослідження був проведений аналіз сприйняття 15 людей різного віку та професій, які не займаються ТМ. Та 15 людей, які практикують ТМ. Протягом різного часу.

Було виявлено, що сприйняття людей які не практикують ТМ……

Подібність у відповідях свідчить, що

Істина в пізнанні світу розкривається за допомогою духовного досвіду, який розкриває дійсну суть речей. Тоді людина пробуджується й виходить із світу ілюзорних уяв і невірного бачення.

Розглянувши психологічну характеристику особливостей прояву сприйняття особистості ми прийшли до розуміння важливості вивчення різних емоційних станів людини під час практик ТМ


ЛІТЕРАТУРА

1. George Berkeley. Treatise concerning the Principies of Human Knowledge, vol. I, edited by A. Fraser, Oxford, 1871. Dublin, David R. Wilkins, 2002.- 63 с.

2. George Berkeley. An Essay towards a new theory of vision ., Dublin, David R. Wilkins, 2002

3. Уотсон Л. Помилка Ромео. Збірник. - М., 1991, стор.209-356

4. George Berkeley. Three Dialogues between Hylas and Philonous. (London, Henry Clements, 1713); revised and published with A Treatise Concerning the Principles of Human Knowledge, 2 volumes (London J. Tonson, 1734).

5. Хольнов С.Ю. Искусство восприятия, или Человек без формы Издательство: Респекс, Диля. Год: 2003.- С. 176

Хольнов С.Ю. - Мистецтво Сприйняття або Людей без форми

6. Поршнєв Б.Ф. Про початок людської історії. - Проблеми палеопсихологии, М., 1974. - С.45

7. A Treatise concerning the principles of human knowledge. - Dublin, David R. Wilkins, 2002.- 63 с.

8. Н.К. Рерих. Живаючи Этикаю- М., 1992- 414 с.

9. Lessop Т.Е. George Berkeley. London, 1959

10. Шри ауробиндо. Таємниця Веди. Санкт – Петербург, 2004

11. Дж. Брунер. Психологія пізнання. За межами безпосередньої інформації. - М.: Прогрес, 1977. - 413 с.

12. Зорин Петро Григорович. Маски миру12. Доктор Пьер Байерле. Передмова професора Пилипа Галлуа. Пропуск у Безсмертя.- Видавництво “ Вітрила”, 1995.- 296 С.

13. Б.А. Душків. Психологія типів особистості,народів і єпох.- Єкатеринбург, Ділова Книга,2001

14. Мерло – Понтії . Око и дух. М, 1992 р.

15. В.П. Зінченко, Т.С. Леви Психологія Тілесності. Між душею й тілом.- М, 2007

16. Выгодский Л. С. Собрание сочинений в 6т. Т.I.М.1983г.

17. Виготський Л.С. Мислення й мова. - М., 2008 С.668

18. Irvin D. Yalom. Existential Psychotherapy. N.Y.: "Basic Books", 1980
М.: "Клас", 1999

19. K.Horney. Self-Analysis. N.Y.: W.W.Norton & Co, 1942
М.: Изд-В -ксмо-Пресс, 2002

20. Франк С.Л. Предмет знання. Душу людини.
Мн.: "Харвест" – М.: "АСТ", 2000, с. 631-990

21. G.E.Vaillant, 1979, New England Journal of Medicine 301: 1249 -1254

22. American Journal of Psychology 221 (1971 ) : 795 – 799

23. Journal of Biomedicine (1980): 73 – 88

24. Clinical and Experimental Opharmacology and Physiology1 (1980): 75 – 76

25. International Journal of Neuroscience ( 1989): 77 – 86

26. Scientific Research on the Transcendental Meditation Program: Collected Papers, Volume 4 ( the Netherlands: MVU Press, 1989)paper 294, 2245 -2266

27. cientific Research on the Transcendental Meditation Program: Collected Papers, Volume 1 ( Linington Manor, NY:MERU Press, 1977, paper 21. 208 -212

28. А.А. Бодалев, В.В. Столин. Загальна психодіагностика.- Санкт – Петербург, 2006.- 439 с.

29. Е.Е.Миронова.Збірник психологічних тестів. Частина III: Посібник / Сост.- Мн.: Жіночий інститут ЭНВИЛА, 2006. - 120 с.

30. "Британський журнал освітньої психології (British Journal of Educational Psycology)",1985

31. Журнал "Карне правосуддя (Journal of Criminal Justice)", 1987;

32. "Міжнародний журнал порівняльного й прикладного карного правосуддя (International Journal of Comparative and Applied Criminal Justice)", 1987

33. "Міжнародний журнал наркоманії (International Journal of Addiction)", окремі публікації.

34. "Американський журнал психіатрії (American Journal of Psychiatry)", 1974


Анотація

Тихонова А.М.

Дипломна робота присвячена психологічному аналізі сприйняття особистості в межах ведичної культури.

У ході експерименту були застосовані наступні методи дослідження:

- аналіз результатів опитувальних методик «Незакінчені пропозиції» Сакса й Леві

- спостереження за випробуваним у процесі опитування

- добір і складання завдання для проведення опитування

- Обробка отриманих даних

Дослідження проводилися в м. Дніпропетровську в Центрі Трансцендентальної Медитації, а також опитування здійснювалося серед відвідувачів сайту Vkontakte У ході експерименту брали участь випробувані в кількості 30 людей. ( на укр мові)

Final work is dedicated to psychological analysis of personal perception in the context of Vedic culture

In the course of experiment we used such methods as

- Analysis of test results with the help of incomplete sentence of Sax and Levi

- Observing of under test persons at the time of testing

- Selecting and compositing of materials for experiment

- Data processing

Research was made with 30 persons of T M centre in Dnepropetrovsk and Vkontakte visitors


ДОДАТКИ

Психологічна характеристика людини в межах ведичної традиції за допомогою практичних досліджень