Діяльність бібліотеки у контексті завдань формування інформаційної культури населення. Історія виникнення та розвитку бібліотеки

PAGE \* MERGEFORMAT 8

Зміст

ВСТУП………………………….………………………….......................... 3

1 Діяльність бібліотеки у контексті завдань формування інформаційної культури населення. Історія виникнення та розвитку бібліотеки......................... 4

2 Класифікація бібліотек. Універсальні наукові бібліотеки України….… 8

3Функції бібліотеки вищого навчального закладу у новому інформаційному середовищі…………………………………………….…….…. 12

4 ВИСНОВКИ………………………………………………………………. 17

5 ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………….……………………………………...18

Вступ

Пріоритетним напрямком української освіти сьогодні є інтеграція в Європейський простір. Вища освіта нещодавно вступила в Болонський процес. Це висуває нові вимоги до якості підготовки конкурентоспроможних фахівців, що відповідає міжнародним стандартам.

Основні напрямки державної політики в галузі освіти визначено в Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ ст. Серед них виділяють: особистісну орієнтацію освіти, інтеграцію освіти і науки, впровадження освітніх інноваційних технологій, виховання особистості.

Бібліотека сьогодні ж розглядається як невід'ємна складова загальнодержавного механізму накопичення, систематизації і поширення знань. Для вирішення стратегічного завдання університету в підготовці висококваліфікованих фахівців необхідно забезпечити високу якість інформаційного середовища. Діяльність бібліотек вищих навчальних закладів можна оцінювати у контексті поставлених завдань, якщо вони забезпечують доступність, повноту, оперативність і комфортність отримання інформації.

Модернізація освіти в Україні зумовлює необхідність трансформації бібліотек в сучасні, багатофункціональні інформаційно-комунікативні центри. Вони стають важливою ланкою академічного і наукового процесів, творчою лабораторією, від ресурсів і послуг яких багато в чому залежить якість, зміст та забезпечення навчального процесу та наукової діяльності ВНЗ.

Метою даної роботи є визначення основних пріоритетних напрямків розвитку бібліотеки у сучасному інформаційному суспільстві, а також впливу науково-технічного прогресу та процесів глобалізації на роль бібліотеки у XXI столітті.

1 Діяльність бібліотеки у контексті завдань формування інформаційної культури населення

Бібліотека (від грець. «biblion» – книга, «theke» – сховище ) – заклад культури, який виконує ідейно-виховне, освітнє, інформаційне, культурно-просвітницьке завдання: організовує відбір, зберігання, громадське використання творів друку, а також інших носіїв інформації [1].

Інформаційна культура – це систематизована сукупність знань, умінь, навичок, які забезпечують оптимальне виконання індивідуальної інформаційної діяльності, направленої на задоволення професійних, навчальних потреб в інформації. Інформаційна культура відображає ступінь володіння людиною основних знань в галузі методів та технологій роботи з інформацією, а також наявність досвіду, навичок виконання інформаційних процедур. Складовою частиною інформаційної культури є бібліотечно-інформаційна грамотність.

Формування інформаційної культури населення – невідкладне практичне завдання. Основи інформаційної грамотності мають бути закладені у навчальні курси усіх навчальних закладів – від середньої школи до вищої включно – і потім продовжуватися в установах, організаціях, на виробництві. Адже інформаційна культура розглядається нині як найважливіша специфічна складова загальної культури, а завдання формування інформаційної культури особистості і суспільства – як необхідна умова інтелектуалізації суспільного життя, його розвитку. Поки в нашій країні не створена система оволодіння інформаційною культурою, бібліотеки спільно з іншими інформаційними установами перебирають на себе основну роботу з її формування [2, с. 60].

На сьогодні інформаційні ресурси України все ще не використовуються належним чином. Одна з причин – відсутність достатньої інформаційної культури споживача в той час, як інформаційна культура – це складова знань, вміння пошуку і освоєння інформації, що зафіксована на різних носіях. Особливої уваги заслуговує проблема виховання інформаційної культури користувача, що передбачає формування різноманітних навичок:

- пошук інформації, уміння користуватися рекомендаційними списками літератури, бібліотечними каталогами та картотеками; вільне орієнтування в бібліотечних фондах, володіння принципами розстановки документів, знання основ систематизації та авторського знаку; уміння складати списки літератури, знання правил опису та відповідних державних стандартів;

- розуміння та обробка інформації, знання структури книги та її довідкового апарату, вміння працювати з декількома джерелами інформації одночасно, знання та розуміння основних прийомів роботи з текстом, уміння аналізувати та чітко передавати зміст прочитаного;

- використання одержаної інформації – здатність передавати одержану інформацію, складання планів, оглядів з визначеної тематики, використання додаткових джерел.

Саме такі навики та уміння повинні прищепити користувачам бібліотечні працівники. Невід’ємною частиною роботи бібліотеки є інформаційна освіта. Без глибокого і різнобічного оволодіння обсягами і потоками інформації, які постійно зростають, неможливо існувати та орієнтуватися в інформаційному просторі. Саме цим визначається роль і значення виховання інформаційної культури особистості та діяльність бібліотек у цьому напрямку [3, с. 84].

Студенти університету – це користувачі різноманітної наукової та науково-популярної інформації. Навчання пошуку інформації пов’язане з навчанням правил користування каталогами, картотеками, довідниками, словниками та іншими додатковими матеріалами. Поява комп’ютерних інформаційно-пошукових систем у бібліотеці вимагає розвитку спеціалізованих навичок: розуміння представлення інформації в базах, уміння вибирати область пошуку, використання ключових слів [4].

Виникнення бібліотек зумовлене збільшенням запасу знань про навколишній світ, необхідністю створення суспільного механізму збору, накопичення, організації, обробки та використання інформації. Бібліотека як сховище пам’ятників писемності виникла в глибоку давнину. Майже 2 тис. р. до н. е. існували бібліотеки на глиняних табличках. Відома бібліотека при дворі ассірійського царя Ашшурбаніпала. В Давньому Єгипті існували бібліотеки при храмах, які обслуговували жреців.

В Стародавньому Єгипті бібліотеки мали дуже гарні назви: “Аптека душі”, “Притулок мудрості”, “Будинок життя”…, але користуватися такими бібліотеками могли тільки багаті, знатні люди, фараони та жреці храмів. Для простого люду вхід був закритий.

Заснування великої бібліотеки приписується Аристотелю (4 ст. до н. е.). В античні часи відома Александрійська бібліотека, заснована Птолемеєм, яка нараховувала до 700 тис. книг, та бібліотека в Пергамі, яка мала близько 200 тис. рукописних книг. В Західній Європі в період раннього середньовіччя та панування релігійної ідеології бібліотеки створювалися при монастирях та храмах. Кількість бібліотек збільшилася в епоху Відродження.

Почали з’являтися бібліотеки університетів (Сорбонського, Празького, Гейдельберзького), виник ряд бібліотек, які увійшли в історію бібліотечної справи (Лауренціана у Флоренції, бібліотека Ватикану, Королівська бібліотека в Парижі та ін.).

Ці бібліотеки виконували, в основному, функцію книгосховища. Лише в 17-18 ст. економічний та політичний розвиток держав привів до відкриття бібліотек, що здобули з часом загальнонаціональну та міжнародну славу (Б. Бодлі в Оксфорді, бібліотека Британського музею та ін.) [5, с. 2].

Розвиток науково-технічного прогресу 19 ст. приводить до інтенсивного розвитку бібліотек (конгресу США, бібліотеки в Великобританії, Швейцарії, Угорщині ).

В країнах Заходу рівень інформаційно-бібліотечного обслуговування населення віднесено до найважливіших показників, що характеризують загальний рівень соціально-економічного розвитку країни. У США бібліотеки розглядаються як важлива складова національної інформаційної інфраструктури. В 1990-х роках вони почали активно підключатися до світової комп’ютерної мережі Інтернет. Доступ до Інтернету розглядається сьогодні як обов’язкова умова якісного бібліотечно-інформаційного обслуговування. В першій із десяти поправок до Конституції США вказано, що Конгрес не може приймати закони, які обмежують свободу слова і преси. Конституція Німеччини також гарантує право громадян на вільний доступ до інформації.

Перша відома бібліотека на території Давньої Русі заснована в 1037 р. Ярославом Мудрим при Софіївському соборі в Києві. В 11-12 ст. бібліотеки з’являються при монастирях.

У ХVІІ ст. І. Мазепа заснував велику, дуже цінну, чи не найкращу бібліотеку в Україні: з старовинними рукописами, мистецьки оздобленими виданнями багатьма мовами. Гетьман охоче обдаровував книжками з цієї бібліотеки монастирі, церкви, окремих осіб. Справжньою перлиною книгозбірні Мазепи було “Пересопницьке Євангеліє”. Цю рукописну книгу створено староукраїнською мовою в 1556-1561 рр. на тонкому пергаменті в с. Пересопниці на Волині. Нині “Пересопницьке Євангеліє” зберігається в Інституті рукопису ЦНБ ім. В. І. Вернадського [6].

2 Класифікація бібліотек. Універсальні наукові бібліотеки України

В основі побудови будь-якої класифікації лежать властивості розглянутих об'єктів. Ми вже відзначали, що для бібліотеки характерно безліч ознак. Виходячи з положень системного підходу, їх можна розділити на дві групи, які визначаються зовнішнім і внутрішнім середовищем.

Кожен з елементів зовнішнього середовища бібліотеки виступає в якості підстави для виділення одного або декількох класифікаційних ознак. У числі найважливіших елементів зовнішнього середовища, генеруючих класифікаційні ознаки, необхідно назвати суспільство в цілому і держава, що визначає форми власності, механізм установи та фінансування його інститутів, адміністративно-територіальний поділ та інші атрибути діяльності бібліотек.

Серед найбільш значущих ознак класифікації бібліотек, що визначаються зовнішнім середовищем, нерідко називають їх соціальне (суспільне) призначення. Грунтуючись на соціальне призначення бібліотек, яке полягає у задоволенні інформаційних потреб користувачів, можна виділити три роди бібліотек: загальні, спеціальні та особисті [7].

Бібліотеками, що задовольняють спільні інформаційні потреби, є НБ, обласні універсальні бібліотеки, ЦБС публічних бібліотек, самостійні публічні бібліотеки, що не ввійшли в ЦБС, а також публічні бібліотеки різних підприємств, організацій та установ.

У зв'язку з тим що виникнення особливих інформаційних потреб обумовлено чотирма основними видами діяльності людини: наукової, навчальної, виробничої та управлінської, то на основі їх на наступному рівні ділення можна виділити чотири групи потреб: виробничі, наукові, навчальні та управлінські. Відповідно з кожною групою потреб можна позначити чотири види бібліотек: виробничі, наукові, навчальні та управлінські. Продовжуючи подальшу диференціацію потреб за видами діяльності, серед виробничих бібліотек необхідно виділити технічні, сільськогосподарські, медичні, військові та інші підвиди [8].

Серед бібліотек, сприяють задоволенню наукових інформаційних потреб, пропонуємо розмежувати академічні бібліотеки, що забезпечують наукові потреби фундаментальної науки, і бібліотеки галузевих НДІ і КБ, які сприяють проведенню прикладних наукових досліджень. Навчальні бібліотеки в залежності від виду потреб, що задовольняються можна розділити на бібліотеки вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, шкіл та позашкільних закладів, а також - закладів по перепідготовці та підвищенню кваліфікації фахівців. Серед управлінських за названою критерієм виділяють бібліотеки, що задовольняють потреби, пов'язані із законодавчою, виконавчою та судовою діяльністю, а також бібліотеки політичних партій і об'єднань, в результаті діяльності яких формуються органи і політика управління.

Ще одним критерієм класифікації бібліотек, які формуються суспільством, є їх засновники. Відповідно до цього критерієм можна виділити бібліотеки, створюються індивідом (особисті) і створюються суспільством (суспільні). На наступному рівні ділення серед бібліотек, створених суспільством, слід відрізняти бібліотеки, створюються державою, і недержавні бібліотеки.

У Білорусі бібліотеки, створюються державою, в свою чергу, можна розділити на бібліотеки республіканських і місцевих органів влади. Засновниками бібліотек на республіканському рівні виступають різні міністерства і відомства (міністерства культури, освіти, охорони здоров'я, оборони, внутрішніх справ та інші, державні комітети з науки і технологій, фізичної культури і спорту та інші, адміністрація президента, прокуратура і т.д.), а на місцевому - обласні, районні, міські, селищні, сільські органи влади та самоврядування. На останньому рівні розподілу дана класифікація може включати бібліотеки конкретних державних підприємств, організацій та установ [9].

Недержавні бібліотеки відповідно до засновників діляться на бібліотеки недержавних підприємств, організацій та установ. Серед бібліотек недержавних організацій можна виділити профспілкові бібліотеки, бібліотеки різних партій та об'єднань, громадських фондів і т.д. До бібліотек недержавних установ слід відносити, наприклад, бібліотеки комерційних вузів та інших недержавних навчальних закладів. Схематично перші рівні розподілу класифікації громадських бібліотек [10].

Державою визначається також ряд критеріїв, за якими можна проводити класифікацію бібліотек. Найважливішими серед них є форма власності, статус установ, ступінь їх доступності, адміністративно-територіальний поділ.

Конституцією Республіки Білорусь в країні визначені дві форми власності: державна і приватна, тому відповідно до цього критерію на першому рівні розподілу можна виділити державні і приватні бібліотеки. До приватних бібліотек в даному випадку доцільно відносити бібліотеки всіх підприємств, організацій та установ, частка державної власності в яких становить менше 50%, а також самостійні бібліотеки, що фінансуються за рахунок приватних коштів, у тому числі благодійних внесків і пожертвувань.

За юридичним статусом розрізняють самостійні і несамостійні бібліотеки. До самостійним відносять бібліотеки, зареєстровані у відповідних органах державної влади як самостійні організації з правом юридичної особи. Всі інші, тобто є структурними підрозділами яких організацій, підприємств та установ, є несамостійними. Органами державної влади також визначається процедура присвоєння різним організаціям, у тому числі бібліотек, статусу наукових установ. Науковими вважаються бібліотеки, здійснюють наукову діяльність в галузі бібліотекознавства та суміжних дисциплін. За правилами дихотомії всі інші бібліотеки необхідно вважати поза наукові.

На теренах України усі бібліотеки поділяються на чотири основні види:

• державні;
• науково-дослідних інститутів, навчальних закладів;
• громадських організацій;
• приватні.

Універсальними науковими бібліотеками (НБ) України є:

- Національна парламентська бібліотека України (м. Київ) – провідний державний культурний, освітній, науково-інформаційний заклад;

- Центральна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського НАН України;

- Львівська НБ ім. В. Стефаника;

- обласні універсальні НБ;

- універсальні бібліотеки для юнацтва;

- обласні бібліотеки для дітей;

- багатогалузеві бібліотеки, в тому числі навчальних закладів, галузеві (медичні, технічні та ін.) [11].

Нині в Україні функціонує 45 тисяч бібліотек усіх систем і відомств, в яких зібрано понад 700 млн. книг. Для розкриття інформаційних ресурсів бібліотек України вже зараз використовуються понад сто електронних баз даних.

Однією з головних функцій бібліотек є збереження в інтересах майбутніх поколінь духовного і матеріального надбання, культурного та інформаційного потенціалу нації.

Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» регламентує діяльність бібліотек, закріплює права громадян на певний рівень бібліотечного обслуговування, надає можливість реалізувати потреби в інформації. Ці права громадян підтверджені Конституцією України, а також Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» [11].

3 Функції бібліотеки вищого навчального закладу у новому інформаційному середовищі

Докорінні зміни в соціально-культурному житті країни суттєво вплинули на вимоги до студентів ВНЗ. В нових умовах формування професійних якостей студентів орієнтоване не стільки на обсяг та повноту конкретного знання, скільки на здатність самостійно здобувати ці знання, ставити та вирішувати різноманітні завдання, висувати альтернативні рішення.

У сучасних умовах освіта стає одним з вирішальних факторів прогресу суспільства. Саме освіта досить оперативно відгукується на суспільні й цивілізаційні проблеми, суттєво впливає на прогрес суспільства. Входження України до Болонського процесу має забезпечити відповідність системи вищої освіти в Україні міжнародним вимогам.

Наразі стає досить очевидним, що місце і роль кожної держави у світовому співтоваристві, її конкурентноздатність на світових ринках і в новітніх технологіях визначається насамперед двома взаємопов'язаними факторами – якістю підготовки спеціалістів і умовами, які створює держава для реалізації їхнього інтелектуального потенціалу. Тому розвиток вищої освіти стає одним з визначальних чинників прогресу суспільства. Серед пріоритетів державної політики розвитку освіти, найбільш інформаційно насиченими є: особистісна орієнтація освіти; формування національних та загальнолюдських цінностей; розвиток системи безперервної освіти впродовж життя; інтеграція освіти та науки; розроблення і запровадження освітніх інноваційних технологій; інтеграція української освіти в європейський та світовий інформаційний простір [12].

В єдиному інформаційному просторі університету чільне місце відводиться бібліотеці, як бібліотечно-інформаційному центру. Бібліотека вищої школи розглядається як соціальна інституція, відмінною особливістю якої є взаємозв'язок з системою вищої освіти, а основними типологічними ознаками – безпосередня включеність у структуру і систему комунікацій вищого навчального закладу та проблемна орієнтація студентства в інформаційному просторі на задоволення інформаційних потреб.

Поступовий перехід до автоматизованих технологій за допомогою різних програм (ІРБІС, УФД/Бібліотека та ін.) об’єднує процеси комплектування та каталогізації в єдину інтегровану автоматизовану систему.

На підставі зазначеного, місія бібліотеки вищого навчального закладу може бути сформульована таким чином: забезпечення доступності документів, інформації, знань для ефективного розвитку освітньої та наукової діяльності вищого навчального закладу на основі максимально повного задоволення інформаційних потреб професорсько-викладацького складу і студентів.

Запропонована місія розглядається як головна функція, що визначає мету функціонування бібліотеки вищої школи як системи. Вона дозволяє книгозбірні вищого навчального закладу стати стрижневим компонентом якісно нової системи освіти, що характеризується поєднанням глобального і національного, безперервністю, гнучкістю, відкритістю, можливістю дистанційного навчання [13, с. 11].

Основні функції бібліотеки ВНЗ поділяються на загальнокультурні та специфічні. До загальнокультурної групи, що залежить від конкретно-історичних умов, входять функції, що зумовлені соціальним контекстом існування бібліотеки вищого навчального закладу як складової системи вищої освіти, на різних етапах її розвитку. Це пізнавальна, соціалізуюча, ціннісно-орієнтаційна, трансформаційна функції, що притаманні культурі та освіті, проте реалізуються специфічними бібліотечними засобами:

-Пізнавальна функція реалізується шляхом кумуляції у фондах бібліотеки ВНЗ документів на різних носіях, що забезпечують інформаційну базу навчальної діяльності, наукових досліджень та виховного процесу. закладу.

-Соціалізуюча функція бібліотеки вищого навчального закладу реалізується у результаті залучення професорсько-викладацького складу та студентів до сукупності інформаційно-документних ресурсів, що зосереджені як у фонді бібліотеки, так і у світовому та вітчизняному освітньому просторі. Бібліотека вищого навчального закладу бере активну участь у розвитку інтелектуального і морального потенціалу особистості студентів. Це досягається наданням реальної можливості для ознайомлення з культурною спадщиною і новітніми науковими здобутками.

-Ціннісно-орієнтаційна функція відображає діяльність бібліотеки в ході реалізації суспільних і особистих орієнтацій через виробництво інформаційної продукції, що багатоаспектно розкриває її фонди та ресурси мережі Інтернет.

-Трансформаційна функція характеризується спрямованістю діяльності бібліотеки вищої школи на формування ресурсної бази, орієнтованої на відображення змін у суспільно-економічних процесах і освітньому просторі України. Вона проявляється у створенні проблемно-орієнтованої інформації як джерельної бази навчальної, наукової та виховної діяльності, орієнтованої на оптимізацію вищої освіти в Україні [14].

Виходячи з цих ознак, основними функціями бібліотеки ВНЗ назвемо кумулятивну, інформаційну, когнітивну і комунікаційну.

-Кумулятивна функція полягає у створенні та нагромадженні документів на різних носіях інформаційної бази для забезпечення основних напрямів діяльності вищого навчального закладу. Реалізація цієї функції забезпечується процесами комплектування, організації та зберігання бібліотечного фонду.

-Інформаційна функція передбачає розкриття змісту фондів та зовнішніх ресурсів, що необхідно для активізації їхнього використання. Вона реалізується шляхом створення локальних і корпоративних бібліотек вищої школи; організації електронної бібліотеки та системи бібліографічної та метаінформації, що допомагає в пошуку зовнішніх інформаційних ресурсів. Ця функція реалізується за допомогою процесів каталогізації, бібліографування, оцифрування власних фондів та комплектування первинних документів на електронних носіях.

-Когнітивна функція реалізується у результаті аналітичної діяльності бібліотеки. Проявом цього нового профілю функції є створення реферативної, оглядової та прогнозно-аналітичної інформації, формування проблемно-орієнтованих баз даних.

-Комунікаційна функція передбачає забезпечення якісного інформаційно-бібліотечного забезпечення користувачів, активну участь бібліотеки у дистанційному навчанні, надання можливостей для доступу до власних інформаційних ресурсів через мережу Інтернет. Важливим напрямом реалізації комунікаційної функції є розвиток бібліотеки як культурно-просвітницького центру вищого навчального закладу; посилення її впливу як центру неформальних комунікацій шляхом організації конференцій, семінарів, міжособистісного спілкування читачів [14].

Освітня функція бібліотеки передбачає:

- надання інформації і консультацій, що включає консультування з питань створення центру навчальних матеріалів або фонду навчальних матеріалів у навчальних закладах, а також з питань добору, обробки і пошуку цих матеріалів; складання рекомендаційних бібліографічних списків і покажчиків; організацію виставок; підтримку контактів з освітніми установами;

- забезпечення матеріалами, що означає посередництво в придбанні матеріалів і формуванні спеціального фонду, що відповідає цілям освіти; підтримка освіти, що має на увазі пропаганду і заохочення використання фондів і послуг бібліотек;

- керівництво пошуком, добором і використанням матеріалів; сприяння в розвитку навичок читання і самоосвіти; навчання інструкторів і вчителів умінню користуватися бібліотекою і її фондами; надання інформації про освіту тим, хто зайнятий у системі освіти;

- інформаційне забезпечення освіти, що включає ефективне використання довідково-пошукового апарату, розробку і впровадження довгострокових програм у допомогу навчальному процесові, найбільш повне розкриття фондів відповідно до різних програм, формування інформаційних ресурсів з урахуванням потреб сучасних освітніх установ;

- гарантування загальної доступності інформації на високому технічному рівні, формування і розвиток пізнавальних потреб, розширення кругозору, прилучення до вітчизняної і світової культури;

- створення умов для самостійної навчальної і самоосвітньої діяльності;

- допомогу студентам, педагогам і науковцям у навчальному процесі;

- координацію роботи з освітніми установами;

- надання методичної допомоги іншим бібліотекам;

- упровадження нових технологій і формування інформаційно-освітнього середовища.

ВИСНОВКИ

Отже, бібліотека – це заклад культури, який виконує ідейно-виховне, освітнє, інформаційне, культурно-просвітницьке завдання; організовує відбір, зберігання, громадське використання творів друку, а також інших носіїв інформації.

Закон “Про бібліотеки і бібліотечну справу” регламентує діяльність бібліотек, закріплює права громадян на певний рівень бібліотечного обслуговування, надає можливість реалізувати потреби в інформації.

Однією з головних функцій бібліотек є збереження в інтересах майбутніх поколінь духовного і матеріального надбання, культурного та інформаційного потенціалу нації. Сьогодні бібліотека розглядається як невід’ємна складова загальнодержавного механізму накопичення, систематизації і поширення знань. Головне завдання освітньої діяльності бібліотеки полягає у розширенні, збільшенні знань, збагаченні кругозору особистості, навчанні її умінням і навичкам самостійного пошуку інформації, її переробки й одержання знань, що складає основу неперервної освіти на базі самоосвіти.

На сьогодні в Україні функціонують сім національних бібліотек. Вони виконують функції, властиві всім національним бібліотекам: збирання з виключною повнотою національного фонду, зберігання, надання в користування інформаційних ресурсів, утворення музеїв книги, міжнародне бібліотечно-бібліографічне співробітництво тощо. Але кожна національна бібліотека України має свої особливості та посідає визначне місце як в мережі бібліотек галузі, так і в бібліотечній системі країни.

Тому, ми бачимо, що місія бібліотеки вищого навчального закладу – забезпечення доступності документів, інформації, знань для ефективного розвитку освітньої та наукової діяльності вищого навчального закладу на основі максимально повного задоволення інформаційних потреб професорсько-викладацького складу і студентів.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Грабар Н. Документально-комунікаційні форми роботи бібліотеки ВНЗ практикум / Н. Грабар, Л. Бездольна. — ХНТУСГ, 2006. — 110 с.
2. Кроуфорд Дж. Оцінка бібліотечних й інформаційних послуг – Брит. рада в Україні / Дж. Кроуфорд, 1996. — 68 с.
3. Шрайберг Я. Основные положения и принципы разработки автоматизированных библиотечно-информационных систем и сетей: главные тенденции окружения, основные положения и предпосылки, базовые принципы / Я. Шрайберг. — М. : Либерея, 2001. — 100 с.
4. Бабич В. Роль бібліотек в інформатизації суспільства і підвищенні інформаційної культури / В. Бабич, //Бібліотека планета. — 1998. — № 1. — С. 17–20.
5. Голоднова Н. Динаміка розвитку знання і межі змінюваності універсальних бібліотечних класифікацій / Н. Голоднова, А. Петрова // Бібл. вісник. – 1996. – №1. – С. 1-4.
6. Бібліотеки вищих навчальних закладів України (інформаційний каталог-довідник) / НБ ім. М. Максимовича Київ, 1998. — 198 с.
7. Голоднова Н. Библиотечно-библиографическая классификация: модернизация и перспективы развития / Н. Голоднова // Вісник Кн. палати. – 1997. – № 5. – С. 7-9.
8. Грабар Н.  Національне виховання в контексті бібліотеки вищого навчального закладу / Н. Грабар // Укр. культура: пробл. і перспективи: матеріали наук.-практ. конф., 28 жовт. 2003 р. / Харк. держ. б-ка В.Г. Короленка. — Х., 2004. — С. 20–29.
9. Сукиасян Э. Классификационные системы //Библиотечные каталоги: Методические материалы / Э. Сукиасян. – М., 2001. – С. 51-80.
10. Голтвинская Т. Библиотечно-библиографическая классифкация: за и против / Т. Голтвинская // Сов. библиотековедение. – 1991. – № 4. – С. 40-44.
11. Про бібліотеки і бібліотечну справу. Закон України від 27 січня 1995 р. № 32/95-ВР // Верховна Рада України. Ін-т законодавства. — К.,1997. — Т. 8 — С. 27–38.
12. Грабар Н. Комунікаційна діяльність бібліотекарів ВНЗ / Н. Гpабаp // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття: матеріали наук. конф. молодих учених, 24–25 квітня 2007 р. / Хаpк. деpж. акад. культуpи; відп. ред. С.В. Сищенко. — Х. ХДАК, 2007. — С. 247.
13. Мухітдінова Л. Класифікаційні системи в Україні: коротка історія (1917-1996) / Л. Мухітдінова // Вісник Кн. палати. –1996. – № 4. – С. 9-12.
14. Сукиасян Э. Библиотечные каталоги, методические материалы / Э. Сукиасян . – М. ИПО Профиздат, 2002. – 192 с.

Діяльність бібліотеки у контексті завдань формування інформаційної культури населення. Історія виникнення та розвитку бібліотеки