ПРЕДМЕТ ТА ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ПЕДАГОГІКИ

Лекція 1.

1. Предмет і завдання педагогіки.

2. Основні етапи розвитку педагогіки

3. Основні педагогічні категорії

4. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками.

5. Методи науково-педагогічних досліджень.

Загальні відомості про педагогіку.

Це незвичайна наука. В чому ця незвичайність?

Надзвичайно складна. Людина є вище досягнення природи, її вінець. Чи може бути простою наука, що вивчає людину?

Досить суперечлива, неоднозначна, діалектична . Кожна людина має свою думку про виховання і може заперечити будь-яке твердження.

Неосяжна. Еверести педагогічних книг написані, а необхідність вивчення проблем навчання, виховання є актуальним.

Цікава. Цікава не тільки своїм предметом, але й історією.

Педагогіка – це наука про виховання дитини. Пайс-дитина, аго – вести. Дослівно супровід дітвори, дітоводіння. У стародавній Грецій педагогом називали раба, який брав за руку дитину господаря і супроводжував до школи. До речі, термін “школа” ( від грец. - вчена бесіда) –заняття, коли вільні від щоденних турбот давні елліни обговорювали, міркували, дискутували.

Та і сам термін “педагог” має чимало дотичних понять ( софіст, педотриб, палестрах (учитель гімнастики), дяк, дидаскал, гувернер...

Згодом слово педагогіка стало вживатися більш загально: для визначення мистецтва вести дитину протягом життя, тобто виховувати , навчати, давати освіту.

Предмет педагогіки – процес цілеспрямованого розвитку і формування людської осбистості в умовах її виховання, навчання, освіти

Концепції виникнення виховання:

Еволюційно-біологізаторська концепція (анг.філософ-соціолог Г.Спенсер, французький етнограф Ш.Летурно та ін. – кінец. ХІХ ст.). В основі виховання лежить інстинкт боротьби за існування . Інстинктна турбота тварин за своє потомство .

Психологічна концепція (основоположник американський педагог П.Монро – кінець ХІХ ст.). В основі виховання лежить інстинктивно-підсвідоме наслідування дітьми дорослих.

Релігійна концепція (основопол. німецький історик педагогіки кінця ХІХ ст. К.Шмідт).Виховання має релігійно-ідеалістичне походження, у ньому виявляється творча дія Всевишнього. Бог освячує здатність батьків виховувати дітей.

Соціологічна (трудова) концепція (основоп.К.Маркс, Ф Енгельс нім.філософи, перша половина ХІХ ст.). Причиною виникнення виховання є трудова діяльність первісної людини. Саме потреба первісних людей у виготовленні знарядь праці і необхідність передачі трудових умінь виготовлення і використання цих знарядь дітьми і зумовило виникнення виховання.

Дві основні функції виховання, які склалися історично:

Опіка і догляд за дитиною.

Передача соціального досвіду, набутого поколіннями. Від покоління до покоління передаються раніше нагромаджені цінності: знання, мораль, трудовий досвід, досвід володіння і збагачення матеріальних благ та ін. Молодші в процесі своєї життєдіяльності стикаються з новими проблемами і труднощами і, долаючи їх, набувають нового досвіду, нові знання і уміння, примножуючи те, з чим вони вступили в життя. Можна сказати, що виховання – це процес передачі старшими поколіннями суспільно-історичного досвіду новим поколінням з метою підготовки їх до життя і праці, необхідної для забезпечення подальшого розвитку суспільства.

З огляду на ці функції, виховання розглядається як категорія

Вічна

Соціальна

Історична і суспільна ( мета, зміст, завдання виховання історично обумовлені.

Мета виховання первісної людини – вижити у двоборстві зі стихією, з природою.

Спарта – виховання мужнього, сильного, загартованого воїна. Афіни – метою виховання стає калокагатія ( гармонія тіла і духу).

Епоха Середньовіччя ставить свої ідеали. Різні стани. Різні системи виховання. Релігійне (призначення земного існування вбачали лише у підготовці до царства небесного). Девіз лицарського виховання: Душу – Богу, життя – королю, серце – жінці, честь – собі. Сім лицарських доброчесностей (їзда верхи, плавання, фехтування, полювання, володіння списом, гра в шахи і мистецтво версифікації (вміння складати і співати пісні).

Комуністична доба.

Ідеали незалежної України.

Виховання відбиває ідеологію і політику суспільства.

Наполеон “Моєю головною метою при формуванні учительської корпорації є бажання мати засоби керування думками”.

ІІ. ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІКИ

Ранній етап – етап народної мудрості, народної педагогіки. Характеризується нагромадженням значного фонду емпіричного матеріалу у вигляді окремих розрізнених педагогічних відомостей, які фіксувалися у формі вірувань, правил, вимог, традицій, звичаїв, обрядів.

Протягом багатьох віків процес виховання існував як природний для людського життя і не був предметом спеціального вивчення. Діти засвоювали виробничий і моральний досвід у процесі спільної трудової діяльності і повсякденного спілкування з дорослими.

Інститути наставників, вихователів, одряди ініціацій

Побратимство (посестринство) - звичай духовного споріднення, індивідуальної взаємопідтримки, які сягають скіфських часів. В Україні обряд братання відбувався в хатах майбутніх побратимів у присутності сусідів та друзів. Супроводжувався символічними примовляннями, цілуванням ікони, молитвою, перев'язуванням рушниками. Відносини побратимства встановлювалися на все життя - вони були такими ж обов'язковими і священними, як і родинні зв'язки.

Найдавнішою цивілізацією людства вважається держава Шумерія ( з У тис. до н.е. у південній Месопотамії). Саме там у середині ІІІ тис до н.е. виникає писемність і з»являються перші школи….

2. Розвиток педагогіки як частини філософії. Має місце теоретичне осмисленням навчально-виховного досвіду у філософських трактатах, виникненням і закріпленням у користуванні ряду педагогічних понять.

Конфуцій (550-479 р. до н.е) – перша вища школа, де пройшло навчання до 3 тис.учнів, запровадження екзаменів, чи не вперше в історії людства обрунтування ідеї всестороннього розвитку особистості. Його класична праця- трактат “Лунь Юй” (“Міркування і бесіди”). Ідеально вихована людина – благородний муж – повинна володіти такими високим якостями як благородство, прагнення до істини, правдивістю, повагою, багатою духовною культурою.

Раніше я слухав слова людей і вірив в їхні справи, тепер я слухаю слова людей і дивлюся на їхні справи.
Якщо в тебе не буде шкідливих думок, не буде і шкідливих вчинків.

Екзамени.

Древньогрецькі філософи: Демокріт (“Фрагменти про виховання”: Виховання і навчання не тільки облагороджують людину, розвивають її розум, але і роблять людину щасливою”),

Аристотель,

Платон,

Сократ,

Квінтіліан

Італійська школа філософів- гуманістів: Вітторіно де Фельтре

Француз Франсуа Рабле (Гаргантюа і Пантагрюель)

Голландець Еразм Роттердамський (пафлет “Похвала глупоті”, “Молодим дітям наука”- понад 600 правил для юнацтва: Ми три знаряддя маємо для вченості:розум, пам”ять і старанність. Розум формується вправами, пам”ять примножується від наполегливості. Наполегливість розвивай час і не лінуйся).

3.Формування педагогіки як самостійної науки. Концептуальний етап. Кінець ХУІ – поч. ХХ ст.. характеризується створенням окремих теоретичних концепцій виховання й освіти. Формування педагогіки як самостійної науки. Саме на поч..ХУІІ ст.. англійський філософ і природодослідник Френсіс Бекон у 1623 р. видав свій трактат «Про гідність та збільшення наук», де намагається здійснити класифікацію існуючих на той час наук і як окрему галузь наукових заннь виділив педагогіку під назвою «керівництво читанням».

Проте народження педагогіки як окремої самостійної науки пов»язують з Ян Амос Коменський (1592-1670 рр.). “Велика дидактика”, видана у Амстердамі у 1654 р. є першою фундаментальною науково-педагогічною працею. Принципи, форми, методи, систему шкіл...

Становлення педагогіки у наступні періоди характеризується розробкою окремих напрямків, ідей, теорій, концепцій виховання і навчання , зокрема:

Англія : Джон Локк. (др. пол. ХУІІ ст.).Чим сьогодні не актуальна його теорія виховання джентельмена (благородна людина) – людини впевненої у собі, що поєднує широку освіченість з діловими якостями, вишуканість манер з моральними переконаннями.

Француз Жан-Жак Руссо (ХУІІІ ст.) – автор концепції природної досконалості молодої людини, теорії “вільного виховання”.

Вимагав вважати дитину не матеріалом, який формує виховник за своєю подобою, а як самостійну істоту, створену саму для себе .

Швейцарський педагог Йоган Песталоцці. –теорія і практика початкового навчання, трудового навчання. Гірка епітафія на надгробному пам”ятнику “Все для інших, нічого для себе”.

Німецькі педагоги Йоганн Гербарт (виховуючи навчання) і Фрідріх Дістервег.(розвивальне навчання)

Джон Дьюї – концепція прагматичного навчання.

Третій період системний триває з початку ХХ ст.. і характеризується високим рівнем узагальнення, систематизації та структурування педагогічних знань, створенням науково-обгрунтованих систем організації навчально-виховного процесу, становленням педагогіки як наукової системи.

Р. Штайнер,

М. Монтессорі,

А.Макаренко,

В. Сухомлинський,

С. Русова,

І. Огієнко,

Г Ващенко….

Структура педагогіки:

як наука: має свої закони, закономірності

як практика: вказує практичне застосування теоретичних положень

як мистецтво: Складність педагогічної науки у тому, що застосування законів , закономірностей залежить від особистих якостей вихователя, його майстерності, тобто мова йде про елементи мистецтва в педагогіці. Педагогіці не можна навчатися, як навчаються математиці, астрономії , хімії, анатомії чи фізіології,- писав К.Ушинський. Ми не кажемо педагогам робіть та чи інакше, але говоримо їм вивчайте закони тих психічних явищ, якими ви хочете керувати, і робіть, керуючись цими законами і тими обставинами, в яких ви хочете їх застосувати.

ЦЕ - реалізація педагогічної теорії на практиці на високому рівні педагогічної майстерності (мистецтво – особливий вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно- чуттєвих образах…Артистична робота, режисура уроку.

Педагогіка – це наука про мистецтво виховання.

Крім поняття «педагогіка» в загальному розуміння слова мають місце поняття «народна педагогіка» і «етнопедагогіка».

Народна педагогіка – це емпіричні педагогічні знання і досвід народу у справі виховання і навчання. Цілі, завдання і засоби народної педагогіки відображені у фольклорі (казках, легендах, прислів»ях, приказках, піснях), а також іграх і танцях, прикладному мистецтві, музиці, святкових обрядах. (Народ творить музику, а ми, композитори, її тільки аранжуємо).

Вперше у науковий обіг увели і К.Ушинський і О.Духнович.

Етнопедагогіка– емпіричні педагогічні знання конкретної етнічної спільноти.

Козацька педагогіка – частина української етнопедагогіки, яка ставила за мету формування в сім»ї, школі, громадському житті козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю.

До слова, у народній педагогіці часто знаходимо етимологію того чи іншого поняття. Скажімо, виховання є похідним від слова – ховати, тобто уберігати від небезпеки, смерти, хвороби, лихих очей, поганих впливів.

Древньоруське слово «воспитание» – питание – живлення – ріст організму, «вос» (приставка) – озн.напрямок дії у розвиток, висхідний характер.

З поняттям «виховувати» у народній педагогіці тісно пов»язано поняття «навчати». У фольклорному значенні «виховувати» найчастіше ототожнювалося із словом «навчати» : Ой там у саду, садочку научала мати дочку…

А мати хоче научати, та соловейко не дає (Т.Шевченко).

3.ОСНОВНІ ПЕДАГОГІЧНІ КАТЕГОРІЇ.

Категорії – це найзагальніші поняття, що відображають основні, найістотніші сторони, властивості і зв»язки явищ об»єктивного світу

1.Виховання – це процес формування моделі поведінки в навколишньому середовищі. Навколишнє середовище (соціальна сфера) виступає як двоаспектний простір впливу на особистість – організований і стихійний.

А) виховання в широкому соціальному розуміння – це виховний вплив всього суспільства і всієї дійсності, яка містить у собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти, протиріччя. «Виховує життя». Сім»я, дошкільні установи, навчально-виховні заклади, громадські організації, трудові колективи, церква, засоби мас-медіа і т.д.

Особистість тут формується і деформується.

Б) виховання у широкому педагогічному розумінні. Це процес і результат цілеспрямованого і систематичного впливу на розвиток і формування особистості (її рис і якостей, поглядів і переконань, способів поведінки в суспільстві), що здійснюється у системі навчально-виховних установ.

В) виховання у вузькому педагогічному розумінні – це спеціальна виховна робота педагога, спрямована на формування системи певних якостей, поглядів,переконань.

Самовиховання – це процес цілеспрямованої роботи над розвитком і самовдосконаленням людини. Основні сфери самовдосконалення: інтелектуальна, духовно-культурна, морально-вольова, фізично-гігієнічна.

В теорії цілеспрямованого самовиховання виділяють три взаємозв»язані і взаємозумовлені процеси:

Самопізнання (вивчення себе як особистості)

Самоутримування від негативних думок, дій, вчинків, способів поведінки

Саморегуляція (само примушування) до здійснення позитивних дій, кроків, добрих справ.

Логіка виховання будується так, що процес виховання повинен перейти у процес самовиховання.

В.Сухомлинський : Ніхто не зможе виховати людину, якщо вона сама себе не виховає.

1.2.Перевиховання – це система певних дій, спрямованих на усунення у вчинках, способі життя людини негативних звичок, вад характеру і поступову заміну їх на позитивні риси і якості. Важко виховані, педагогічно занедбані діти.

ІІ. Навчання

Це процес засвоєння інформації у вигляді знань, умінь і навичок.
Це цілеспрямований процес взаємодії учителя і учнів, в ході якої здійснюється засвоєння інформації
Це активна форма пізнавальної діяльності

Основні підходи :

Взаємодія педагога і учня як суб»єкта навчального процесу (педагог – керівник, організатор, опікун процесу)
Навчання – це пошук, вироблення учнями особистісних знань, умінь і навичок, набуття власного досвіду
Навчання – міжособистісна взаємодія учнів
Навчання – потенційний розвиток учнів/

ІІІ. Освіта – це результат навчання. Це процес і результат оволодіння людиною певної системи знань, умінь і навичок, на основі яких формується світогляд, ціннісні орієнтації людини.

Змінюється роль і місце освіти у суспільстві, її мета, завдання, переосмислюється саме поняття “освіта”, критерій освіченості людини.

До цього часу перважало уявлення про освіту як про процес і результат навчання. , концепція енциклопедизму, логіка “наукоучіння”, згідно якої освічена людина – це ерудована людина, яка володіє енцклопедичними знаннями. Формула Ф. Бекона “Знання-сила”.

Сьогодні вирішити проблеми простим нагромадженням знань, умінь, норм поведінки уже не можна.

Новий освітній ідеал грунтується на вмінні користуватися вже накопиченими суспільством знанням, здатності людини творчо його примножувати.

Навчити виробляти у молодої людини “знання про знання”, вміння орієнтуватися у безмежному океані ідей, теорій, концепцій, фактів, даних,

методологічної культури відбору “потрібного знання”, методики його пошуку за допомогою сучасної інформаційно-освітньої системи. вміння орієнтуватися у безмежному океані ідей, теорій, концепцій, фактів, даних.

Освіта – це те, що залишається в людині, коли все вивчене забулося.

Головне в освітньому процесі – формування потреби у власних знаннях, а не у запам”ятовуванні чужих.

Освічену людину сьогодні характеризують наступні якості:

Гнучкість, розвинене критичне мислення, здатність швидко реагувати на швидкозмінюючі соціальні і економічні потреби:

Готовність до постійної самоосвіти і самовдосконалення

Соціальне, психічне і фізичне здоров”я, здатність витримувати темп і насиченість сучасного способу життя:

толерантність, уміння розуміти і приймати інших людей, інші культури:

Духовна довершеність, уміння гармонізувати свої відносини з оточуючим соціальним і природним середовищем.

Все це зумовлює пошук нової концепції, нових ідей, методології, нової освітньої парадигми.

Парадигма – це цілісна сукупність ідей, цінностей, загальноприйнятих у тій чи іншій науці.

На зміну традиційній, предметноорієнтованому підходу сьогодні проголошується особистісно-орієнтована парадигма освіти, де

Людина розглядається як складна саморозвиваюча система, визнається унікальність і неповторність кожної особистості, її самоцінність;

Цільові установки освіти зміщуються з інформатизації особистості на створення умов і допомогу в розвитку і саморозвитку особистості.

Змінюється позиція самої людини в освітньому процесі. Суб”єкт. Він вибудовується у відповідності до потреб, інтересів, можливостей людини.

4. Розвиток – це процес і результат кількісних і якісних змін, що відбуваються в організмі людини під впливом всіх соціальних і природніх факторів, в числі яких цілеспрямоване навчання і виховання відіграють провідну роль.

5. Формування людини- це процес становлення людини як соціальної істоти. Це певна завершеність осбистості.

ІУ. СИСТЕМА ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК. СИСТЕМА ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК.

1. Загальна педагогіка –базова наукова дисципліна, яка вивчає загальні закономірності навчання і виховання:.Включає дидактику, теорію і методику виховання і школознавство.

2. Історія педагогіки вивчає розвиток педагогічної думки на різних історичних етапах розвитку людського суспільства.

3. Вікова педагогіка

Дошкільна педагогіка. Педагогіка молодшого шкільного віку і т.д

4. Спеціальна, корекційна, дефектологія… ( сурд –о..., тифло..., олігофрено..., лого..., пенітенціарна (від лат. каяття; пенітенціарій – особлива система в”язниць, де одиночне ув”язнення супровожувалося каторжною роботою).

Ресоціалізаційна (соціальна адаптація людей, які відбули покарання, або таких, які перенесли тривалі хвороби).

Ширше розуміння: спеціальна освіта повинна задовільнити потреби усіх дітей - дітей з вадами, обдарованих і талановитих, дітей з вулиці ьа дітей, які працюють, дітей з мовних, етнічних та культурних меншин… Нові терміни винятковий учень, винятковий студент..

Інклюзивна освіта, інклюзивна педагогіка (від англ.. включення

Інклюзивність (виникла у 90-х рр.. ХХ ст..) стверджує, що всі учні з унікальними та особливими потребами мають рівні можливості навчатися в середовищі, в якому вони могли б вчитися якби не їх особливий стан…

Інклюзивна освіта , інклюзивна педагогіка (від англ.. включення)

Згідно зі статистикою, в Україні нараховується 150 — 170 тисяч дітей з особливими потребами. Йдеться про тих, кому не сповнилося 18 років. Якщо ж взяти до уваги й доросле населення країни, то ця статистика стає значно більшою.

У світовій практиці виділяють такі категорії, які можуть визначати особливі потреби чи інвалідність людей: інтелектуальні, сенсорні, опорно-рухові, поведінкові.

Інклюзивна освіта завжди стверджувала: проблема полягає не в особливих потребах чи інвалідності людини, а в неспроможності суспільства реагувати на ці потреби.

Українсько-канадський проект з інклюзивної освіти.

Ресурсний центр в ЛНУ імені Івана Франка

Сентизатор - комп’ютерні програми для слабо зрячих (Льв. Політехніка)

Швеція: 80 щотижневих видань шрифтом Брайля (Україна - єдиний друков. у Києві)

Як показують результати досліджень, інклюзивне навчання позитивно впливає на всіх учасників навчально-виховного процесу і більшість дітей з особливими освітніми потребами можуть навчатися у загальноосвітній школі. Ефективність організації навчального і оздоровчого процесів доведена самими дітьми, багато з яких почали ходити, жити життям звичайних українських дітей, займатися параолімпійськими видами спорту. Боротьба дітей з особливими потребами за звичайне життя у середовищі однолітків позитивно впливає на здорових дітей. У школі розвинути волонтерський рух з допомоги дітям з проблемами здоров’я, зменшилася кількість негативних проявів у поведінці учнів. Таким чином, в життя буде впроваджуватися основний принцип міжнародних стандартів - спільне навчання дітей з особливими потребами разом із здоровими однолітками.

Рівний доступ до якісної освіти…

6. Галузева педагогіка (спортивна, педагогіка туризму… інженерна…

Нові напрями:

Андрагогіка (андрос-чоловік, людина). Функціональна грамотність (грамотно, кваліфіковано діяти, функціонувати у всіх сферах людської діяльності).

Неформальна освіта – освіта, що необов'язково має організований та систематичний характер, може здійснюватися поза межами організованих форм.

Освіта через усе життя. Неперервна освіта.

Збереження професійної компетентності. За підрахунками вчених, щорічно фахівець повинен оновлювати до 5 % теоретичних і 20 % практичних професійних знань.

У США встановлено одиницю вимірювання застарілості знань – період напіврозпаду компетентності, коли в результаті появи нової інформації компетентність фахівця знижується на 50 %.

І якщо у 40-х рр.. застарілість наступала через 14-15 років, у 70-х – через 8, то зараз – через 2-3 роки.

Університети третього віку. Досвід Франції, Польщі.

Україна: Ковель Київ, Львів. Заснований у 2010 р.

Університеті третього віку навчається понад 200 слухачів, за сприяння викладачів різних навчальних закладів Львова проводяться лекції та практичні заняття з різних навчальних дисциплін – іноземної мови, історії, психології, педагогіки, валеології, музики, інформаційних технологій, фізичної культури. При УТВ працює театральний гурт «Ретро вернісаж», танцювальний гурток, духовий оркестр, часто організовуються концерти та краєзнавчі екскурсії.

Фрагмент гімну

В Університеті ми Третього Віку,

Усі хто натхенням сьогодні живе.

Не ведем рокам ми печального ліку,

Бо нині відкрилось життя нам нове.

Соціальна педагогіка (особистість у взаємодії із соціальним середовищем).

Бездомні жебраки, наркомани віковий пік наркозалежних – 13-16 років), Віл-СНІД, алкоголізм (українські школярі перші у світі щодо вживання алкоголю)…

Соціальні служби, телефони довіри... 20-30 суїцидальних дзвінків… Кожні сорок секунд на Землі одна людина покінчує життя самогубством , за день – три тисячі, за рік – 1 млн людей…

Агресивні субкультури. Готи - рух наприкінці 70-х років на хвилі пост-панку. Панківський епатаж спрямували у русло пристрасті до вампірської естетики, темного погляду на світ.

Медіа педагогіка Передмет: взаємодія людини з медіа ресурсами.

Це напрям сучасної педагогіки, що передбачає вивчення школярами закономірностей сучасної комунікації (преси, радіо, телебачення, кіно, відео), підготовку до життя в інформаційному світі, опанування вмінь сприймати й осмислювати різну інформацію.

Порівняльна педагогіка. Близько 20 галузей.
Сімейна педагогіка

В 2010 році в Україні одружилися 305 тисяч, розірвали шлюб 126 тисяч подружжів. Найкраще співвідношення створених та розірваних сімейних союзів на Закарпатті, торік воно становило чотири до одного (на користь створених сімей). І Закарпаття тримає пальму першості за цим показником уже не один рік. Трьома з половиною шлюбами на одне розлучення можуть похвалитися Волинь, Рівненщина та Львівщина. У Києві - дві цілих сім десятих нових подружжів на одне розлучення. У решті регіонів (зокрема, Дніпропетровщині, Донеччині, Харківщині) на кожні два нових шлюби випадало одне розлучення. «

Американський психолог Г. Холл: рука, що гойдає колиску, відповідальна за більше, ніж рука президента.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ МЕТОДІВ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.

Найчастіше в педагогічних дослідженнях використовують такі методи:

Метод педагогічного спостереження — спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Розрізняють спостереження пряме й опосередковане, відкрите й закрите, а також самоспостереження. Організовуючи спостереження, важливо мати його план, визначити термін, фіксувати результати. Спостереження повинно бути систематичним. Якщо педагог тільки реєструє поодинокі факти, що впадають у вічі, то поза його увагою залишаються вихованці, які прагнуть приховати свою внутрішню позицію. За зовнішньою поведінкою треба вміти побачити справжні причини, а за словом — справжні мотиви.

Достовірні відомості дає тільки тривале спостереження за вихованцем в усіх видах його діяльності. Досвідчені педагоги намагаються бувати там, де й їхні учні. Нерідко у схожих умовах учень поводиться по-різному: на одному уроці він активний і уважний, а на іншому — пасивний і неуважний. У таких випадках ретельно порівнюють дані спостережень, з'ясовують причини розходжень, які нерідко зумовлені різним ставленням до учня педагогів.

З метою забезпечення об'єктивності спостереження здійснюють за допомогою технічних засобів: звуко- або відеозапис уроків, позакласних виховних заходів, різних видів діяльності учнів. Для цього використовують і замкнену телевізійну систему, і спеціальні класи, в яких спостереження ведеться через віддзеркалювальну стінку. Приховане спостереження ефективніше, оскільки дає змогу фіксувати природну поведінку школяра, унеможливлює вплив педагога на дітей.

Оцінюючи педагогічне спостереження як загалом ефективний метод науково-педагогічного дослідження, слід мати на увазі, що він не повною мірою забезпечує проникнення в сутність явищ, що вивчаються, дії учнів. Небагато інформації дають спостереження й для висновків про мотиви дій і вчинків школярів. Тому існує потреба поєднання спостереження з іншими методами дослідження, зокрема з бесідою, анкетуванням.

Метод бесіди — джерело і спосіб пізнання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Щоб вона була результативною, необхідно мати її план, основні й додаткові запитання; створити сприятливу атмосферу для відвертого обміну думками; врахувати індивідуальні особливості співбесідника; виявити педагогічний такт; уміти запротоколювати бесіду. Отримані результати бесіди доцільно порівняти з інформацією про особистість, отриманою за допомогою інших методів.

Різновид бесіди — інтерв'ю. На відміну від бесіди, яку проводять у природній, невимушеній обстановці, під час інтерв'ю дослідник ставить наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді співбесідника.

Цей метод найдоцільніший, якщо дослідник упевнений в об'єктивності відповідей опитуваних, адже інтерв'ю не передбачає уточнювальних запитань. Використовуючи його, слід враховувати можливі типи респондентів: несміливий, боязкий, балакучий, жартівник, сперечальник, самовпевнений. Результати інтерв'ю залежать від продуманості запитань.

Метод анкетування — дає змогу підвищити об'єктивність інформації про педагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає отримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних.

За характером анкети поділяють на:

відкриті — передбачають довільну відповідь на поставлене запитання;
закриті — до поставлених запитань пропонуються варіанти готових відповідей на вибір опитуваного;
напіввідкриті — крім вибраної з готових відповіді, можна висловити й власну думку; полярні — потребують вибору однієї з полярних відповідей типу «так» чи «ні», «добре» чи «погано» та ін.

Проводячи анкетування, слід дотримуватися таких вимог:

запитання повинні бути дібрані так, щоб відповіді на них найточніше характеризували досліджуване явище і давали про нього надійну інформацію;
використовувати прямі й непрямі запитання (наприклад: «Чи хотіли б ви, щоб Ваша дочка стала вчителькою?» (пряме), «Як Ви ставитеся до професії вчителя?» (непряме);
у формулюванні запитань слід уникати підказок;
використовувати відкриті й закриті анкети;
попередньо перевіряти ступінь розуміння запитань на невеликій кількості учнів і вносити корективи до змісту анкети.

Приклад анкети: Для анкетування батьків з метою виявлення домашніх умов для навчання учня можна запропонувати такі запитання:

1. Як Ви організовуєте виконання домашніх завдань школярем?

2. Як Ви контролюєте їх виконання?

3. Чи звертається до Вас дитина по допомогу під час виконання домашніх завдань? У чому полягає така допомога?

4. Як Ви привчаєте дитину до самостійності у виконанні домашніх завдань?

5. Що Ви робите, аби дитина зрозуміла: головне — не оцінка, а праця, яка стоїть за нею?

6. З якими труднощами Ви стикаєтеся під час організації домашньої навчальної праці дитини? Як їх долаєте?

7. Чи аналізуєте Ви разом з дитиною її труднощі у навчанні та шляхи їх подолання?

8. Як Ви формуєте в дитини силу волі, самостійність, наполегливість, працелюбність?

9. До яких методів заохочення і покарання у стимулюванні навчальної праці дитини Ви вдаєтеся?

Приклад анкети: Для виявлення інтенсивності пізнавального інтересу учня батькам може бути запропонована така закрита анкета

1. Як часто учень тривалий час зайнятий розумовою працею? (1—1,5 год. — для молодшого школяра, кілька годин без перерви — для підлітка):

а) часто;

б) інколи;

в) дуже рідко.

2. Чому надає перевагу школяр, коли йому поставлено запитання на кмітливість?

а) поміркувати, але знайти відповідь самому;

б) отримати готову відповідь від інших;

в) як коли.

3. Чи багато читає додаткової літератури?

а) постійно багато;

б) нерегулярно: часом багато, подеколи не читає нічого;

в) мало або нічого не читає.

4. Наскільки емоційно ставиться учень до цікавого для нього заняття, що стосується розумової праці?

а) дуже емоційно;

б) як коли;

в) емоції чітко не виявлені.

5. Чи часто ставить запитання?

а) часто;

б) інколи;

в) зрідка.

Метод педагогічного експерименту — науково поставлений дослід організації педагогічного процесу в точно враховуваних умовах. Забезпечує найдостовірніші результати у педагогічних дослідженнях.

Залежно від мети дослідження розрізняють такі види педагогічного експерименту: констатуючий — вивчаються наявні педагогічні явища; перевірковий, уточнювальний — перевіряється гіпотеза, створена у процесі усвідомлення проблеми; творчий, перетворюючий, формуючий — конструюються нові педагогічні явища.

На відміну від педагогічного спостереження, педагогічний експеримент дає змогу: штучно відокремити досліджуване явище від інших, цілеспрямовано змінювати умови педагогічного впливу на вихованців; повторювати педагогічні явища в приблизно таких самих умовах; поставити досліджуване явище в умови, які піддаються контролю.

Педагогічний експеримент є комплексним, оскільки передбачає поєднання методів спостереження, бесіди, анкетування, створення спеціальних ситуацій тощо на всіх етапах кожного з видів експерименту.

Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт. Особові справи учнів, класні журнали, контрольні роботи, зошити з окремих дисциплін, предмети, виготовлені в навчальних майстернях, дають дослідникові об'єктивні дані, що характеризують індивідуальні особливості учнів, їх ставлення до навчання, рівень засвоєння знань, сформованості вмінь та навичок.

Шкільна документація (загальношкільний план роботи, плани роботи предметних комісій, класних керівників, протоколи засідань педагогічної ради та ін.) дає змогу скласти уявлення про стан навчально-виховної роботи в школі загалом і на окремих її ділянках зокрема.

Під час дослідження проблем навчально-виховного процесу виявляють чинники, які сприяють їх вирішенню, визначають рівень ефективності їх впливу.

Метод рейтингу — оцінка окремих сторін діяльності компетентними суддями (експертами). До експертів висуваються такі вимоги: компетентність — знання сутності проблеми; креативність — здатність творчо вирішувати завдання; позитивне ставлення до експертизи; відсутність схильності до конформізму — наявність власної думки і здатність обстоювати її; наукова об'єктивність; аналітичність і конструктивність мислення; самокритичність.

Метод узагальнення незалежних характеристик — узагальнення відомостей про учнів, отриманих за допомогою інших методів, зіставлення цих відомостей, їх осмислення.

У школі-інтернаті перебував Володя М., учень 6 класу. Батька не мав, мати покинула його в трирічному віці. До цього виховувався в дитячих будинках. Мати ним не цікавилась, і це його морально пригнічувало.

Він так характеризував себе: «Хотів би не битися, стати дуже ввічливим...» Вихователь відгукувався про нього:

«Сам на сам Володя чудова людина, а в колективі неможливий, його кидає в усі боки», «Володя з кожним днем стає все нахабнішим...»; «Володя за дружбу, за ласкаве слово розіб'ється, а зробить усе. Опирається, коли йому наказують». Учителька була такої думки про Володю: «Якщо не виправиться, виросте холоднокровним убивцею». Серед вихованців переважали такі думки: «Я вважаю Володю товаришем, бо коли я приїхав до інтернату, всі до мене чіплялися, а він заступився за мене»; «Я не знаю, що він там написав про себе, але я гадаю, що він тільки про себе й думає».

Аналіз цих характеристик і спостереження стали підставою для висновків, що Володя тягнеться до людей, хоче уваги, тепла, ласки, але приховує це. Важко переживає відчуження від товаришів, неповагу до нього дорослих, хоча сам дає для цього привід. Він вимогливий до інших, але менше до себе, не визнає своїх недоліків. Це призводить до конфліктів з товаришами і дорослими. Не впевнений, що до нього добре ставляться. Хоче посісти відповідне місце в колективі, проте йому бракує сили волі, щоб добре вчитись і поводитися; хоче бути кращим, але не намагається змінити себе.

У виховній роботі з ним виходили з бажання хлопця утвердитися в колективі, відчувати увагу до себе, стати кращим.

При зіставленні незалежних характеристик деякі риси можуть не збігатися через необ'єктивність того, хто характеризує, поспішність, помилковість висновків. В такому разі з'ясовують причини розбіжностей, аналізують чинники, що зумовили їх. Розбіжності можливі й тоді, коли характеристики складалися в різний час, упродовж якого поведінка вихованця змінилася.

Метод психолого-педагогічного тестування — випробування учня на певний рівень знань, умінь або загальну інтелектуальну розвиненість за допомогою карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань.

Метод соціометрії — вивчення структури і стилю взаємин у колективі (запозичений із соціології). Учневі пропонують відповісти на запитання типу: «З ким би ти хотів...» (сидіти за однією партою, працювати поруч у майстерні, грати в одній команді та ін.). На кожне запитання він має дати три або більше «вибори». За числом виборів можна визначити місце, роль, статус кожного члена колективу, наявність внутріколективних угруповань, їх лідерів. Отримані дані дають змогу змоделювати внутріколективні стосунки: рівень згуртованості колективу, способи його впливу на важкого учня та ін.

Метод соціометрії використовують спільно з іншими методами, оскільки він не розкриває мотивів взаємин у колективі, а лише відображає загальну їх картину.

Метод аналізу результатів діяльності учня — аналіз результатів різних видів діяльності учня (передусім успішності, виконання громадських доручень, участі в конкурсах та ін.), який допомагає скласти уявлення про нього за реальними справами. На підставі вивчення виробів учня в майстерні, наприклад, можна зробити висновок про його акуратність, старанність у роботі. Виготовлені в технічних гуртках моделі свідчать про спрямованість інтересів і нахилів. Відповіді на уроках характеризують його пам'ять, мислення, уяву, погляди, переконання. Колекції поштових марок, малюнків і віршів в альбомі є матеріалом для висновків про спрямованість уваги, рівень розвитку спостережливості, творчої уяви, естетичних почуттів і художніх здібностей школяра. У щоденниках учні занотовують певні події свого життя і ставлення до них.

Чимало відомостей про загальний розвиток учня, культуру його мовлення, мислення, інтереси, спрямованість особистості тощо дає твір. Учитель пропонує тематику, яка розкриває ставлення учня до себе, свого оточення, навколишньої дійсності («Моє улюблене заняття», «Недоліки мого характеру», «Мої плани на майбутнє»).

Нерідко в творах розкриваються якості, які неможливо простежити за інших обставин.

Важливими у педагогічних дослідженнях є й наведені нижче математичні методи.

Метод реєстрування — виявлення певної якості в явищах даного класу і обрахування за наявністю або відсутністю її (наприклад, кількості скоєних учнями негативних вчинків).

Метод ранжування — розміщення зафіксованих показників у певній послідовності (зменшення чи збільшення), визначення місця в цьому ряду об'єктів (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності та ін.).

Метод моделювання — створення й дослідження моделей.

Наукова модель — смислово представлена і матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження (наприклад, моделює оптимізацію структури навчального процесу, управління навчально-виховним процесом тощо).

Сутність цих методів полягає в описі педагогічних явищ за допомогою кількісних характеристик, а також у використанні кібернетичних моделей для визначення оптимальних умов управління процесом навчання і виховання. Застосування математичних методів для відображення педагогічних явищ можливе за таких умов: масовий характер явищ; їх типовість; вимірюваність явищ.

Теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки) становлять особливу групу методів педагогічного дослідження.

PAGE \* MERGEFORMAT2

ПРЕДМЕТ ТА ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ПЕДАГОГІКИ