ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ УЧИТЕЛЯ

ТЕМА: ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ УЧИТЕЛЯ

1. Професія педагога і специфіка педагогічної діяльності.

2. Поняття про педагогічну майстерність та її складові.

Найвищий рівень розвитку та реалізації професійних якостей педагога виводить його на рівень педагогічної майстерності.

Майстерність у любій діяльності є своєрідним якісним орієнтиром, до якого необхідно прагнути. Майстерність визначається як високе мистецтво в будь-якій галузі, а майстер – це спеціаліст, який досягнув високого мистецтва у своїй справі. Перші учителі на Русі - це майстри грамоти.

Педагогічна майстерність – це комплекс особистісно-ділових якостей педагога, що гарантують його продуктивну діяльність, забезпечують ефективність взаємодії з усіма субєктами н/в процесу ( колегами, дітьми, батьтками).

Першим ввів поняття " майстерність вихователя” і “педагогічна техніка” А.С.Макаренко у своїй статті " Деякі висновки з мого педагогічного досвіду": " Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом . але це спеціальність, якій треба вчити, як треба вчити лікаря його майстерності, як треба вчити музиканта".

В.О.Сухомлинський продовжив розвиток теорії про педагогічну майстерність. У працях В.О.Сухомлинського "Сто порад вчителю", "Павлиська середня школа", "Як виховати справжню людину", "Розмова з молодим директором школи" та багатьох інших велика увага приділяється творчості вчителя в становленні справжньої людини, громадянина, патріота Батьківщини. "Ми маємо справу з найскладнішим, неоцінним, найдорожчим, що в житті, - з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя"

Важливу роль в утвердженні сутності і принципів педагогічної майстерності відіграв творчий рух у 80-ті рр.. ХХ століття педагогів-новаторів під гаслом "Педагогіка співробітництва".

Основні ідеї педагогів-новаторів:

1) співробітництво з усіма учасниками навчально-виховного про- цесу;

2) навчання без примусу, з оптимізмом, без конфліктів;

3) використання опори в навчанні;

4) система випередження у навчанні;

5) гуманістична система оцінювання;

6) демократизація виховання особистості;

7) самоаналіз, саморозвиток, самовдосконалення особистості тощо.

Деякі представники педагогів - новаторів: Ш.О.Амоношвілі – система радісного навчання першокласників ("В школу - с 6 лет" , "Здравствуйте, дети!", "Как живёте, дети?", "Единство цели"); С.М.Лисенкова – система випереджуючого навчання ("Когда легко учиться"); І.Б.Волков ("Учим творчеству", "Цель одна - дорог много"); І.П.Іванов ("Воспитывать коллективистов"); Є.М.Ільїн ("Шаги навстречу", "Искусство общения", "Рождение урока", "Путь к ученику"); О.А.Захарченко (Чубар "Письмо в будущее"): В.Ф.Шаталов - опорні сигнали, схеми ("Куда и как исчезли тройки", "Педагогическая проза", "Эксперимент продолжается", "Опорные конспекты по физике - 8 класс");

Л. і Б. Нікітіни ("Мы, наши дети и внуки").

ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

1. Гуманістична спрямованість особистості учителя.

2. Професійна компетентність (професійні знання).

3. Педагогічні здібності

4. Педагогічна техніка

1.Гуманістична спрямованість — найголовніша складова. Гуманістична спрямованість особистості вчителя означає ставлення до дитини як до найвищої цінності, визнання її права на свободу і щастя, вільний розвиток і прояв своїх здібностей.

До школи йдуть багато вчителів. Суть в тому, як співвівдносяться основні установки вчителя із головною метою виховання і на що спрямовані і їхні думки, прагнення, дії.

Педагогічна спрямованість вчителя багатоаспектна. З чим іде вчитель на урок?

• Іде він з думкою "дати урок", виконати програму. Інтереси його — в тому матеріалі, якому буде присвячено наступні 45 хвилин. Його спрямованість – на засоби педагогічного впливу.
• Йде вчитель-початківець, який заклопотаний честю мундира і прагне над усе, щоб діти бачили в ньому вчителя, хоча не такою вже й значною є різниця між ними в роках. В даному випадку спрямованість – на себе. Для нього головне- самоутвердження.
• Йде вчитель, для якого дитина - це найбільша цінність і своє призначення, місію він бачить у тому, щоб сприяти всебічному розвиткові, допомогти їй стати щасливою.

Це і є головна мета педагогічної діяльності.

Гумагністична спрямованість – це любов до дітей, повага і розуміння.

Генрі Джеймс , відомий англо-американський письменник;

У житті людини є три важливі речіі. Перша – бути добрим. Друга – бути добрим. Третя – бути добрим.

Лише за усвідомлення мети і великої любові до дітей починає формуватися професійна майстерність вчителя.

• донецький учитель В. Ф. Шаталов, щоб допомогти кожному переможно вчитися.
• Януш Корчак Головні принципи виховної системи педагога Корчака викладені в книзі «Як любити дітей» (1920, 1921).

Загинув в газових камерах концентраційного табору Треблінка разом з 200 своїми вихованцями Варшавського дому сиріт. Ешелон смерті 1942 р.

Головні принципи виховної системи педагога Корчака викладені в книзі «Як любити дітей» (1920, 1921).

Система дитячого самоврядування, яку розробив Януш Корчак, спиралася на активність, самостійність і самодіяльність.

Корчак — автор повістей: «Діти вулиці» (1901), «Моськи, Йоськи й Срулі» (1910), повісті-казки «Король Матіуш Перший» (1923), п'єси «Сенат безумців» (1930) та ін.

• Василь Сухомлинський „Серце віддаю дітям” . Понад 23 роки директор Павлишської середньої школи, автор 41 монографії і брошури, більше 600 статей, 1200 оповідань і казок.

Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей»

• Шалва Амонашвілі

Гуманістична спрямованість є виявом здатності бачити великі завдання у малих справах. Вона дає змогу оцінювати свою діяльність з точки зору не лише безпосе­редніх, а й опосередкованих результатів, тобто тих позитивних індивідуальних змін у життєдіяльності і структурі особистості своїх вихованців, частковим організатором яких він є сам як особа, відповідальна за якість організації виховного процесу.

2. Професійна компетентність (професійні знання) – це фундаментальна основа педагогічної майстерності.

Три аспекти професійної компетентності:

а) знання свого предмету (академічні знання - це глибока обізнаність, ерудованість, допитливість, компетентність, постійний інтерес до своєї галузі науки. Постійно оновлювати, поповнювати свої завдання – завдання вчителя. Постійне самовдосконалення.

б) володіння методикою - вміння передати ці знання.

"Головне в житті - не самі знання, а та гармонія, яка виявляється, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка визначає людину, її світогляд" (А.Макааренко)

в) психолого-педагогічна компетентність – знати закони, закономірності, принципи навчання і виховання, індивідуальні особливості дітей різного шкільного віку.

Важливою особливістю професійних педагогічних знань є їх комплексність, що потребує від учителя вміння синтезувати матеріал для успішного розв'язання педагогічних задач, аналізу педагогічних ситуацій, що зумовлюють необхідність осмислення психологічної сутності явищ, вибору засобів взаємодії. Розв'язання кожної педагогічної задачі актуалізує всю систему педагогічних знань учителя, які виявляються як єдине ціле.

Знання педагога — не сума засвоєних дисциплін, а особистісно забарвлена усвідомлена система, де є місце власним оцінкам, критичним поглядам. "Головне в житті не саме знання, а та гармонія, яка виявляється, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка визначає людину, її світогляд".

Майстерність педагога — в "олюднюванні", натхненності знання, яке не переноситься з книг в аудиторію, а висловлюється як власний погляд на світ.

1. Педагогічні здібності.

Здібності — індивідуально стійкі психічні властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності. Здібності — це потенційні можливості, що виявляються в діяльності, яка не може існувати без них.

5 типів професій:

Людина – природа

людина- техніка

людина – художній образ

людина- знакова система

людина - людина

Які провідні здібності, без яких учитель як майстер своєї справи не відбудеться?

Різні автори, зокрема Н. Кузьміна, виділяють такі провідні здібності особистості до педагогічної діяльності:

3.1. Перцептивні здібності (перцепція – від лат. сприймання, пізнавання). Уміння спостерігати, бачити чути, відчувати. Складові:

• Емпатія ( від грец. пристрасність, схвильованість) – це здібність педагога ототожнити себе з учнем , стати на його позицію, розділити його інтереси і турботи.

• Інтуїція. Це вміння передбачати хід педагогічного процесу, можливі ускладнення, оволодіння педагогічним чуттям
  1. Динамічність особистості учителя – здатність активно впливати на іншу особистість, вміння переконувати, ініціативність, внутрішні енергія.
  2. Емоційна стабільність (стабільність) – здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від сили зовнішніх чинників, що провокують емоційний зрив.
  3. Оптимістичне прогнозування (віра в позитивне в кожній людині, у перспективу її розвитку), креактивність (творчість) . Опора на позитивне.

Ефект Пігмаліона: античний міф про скульптура, який оживив статую прекрасної Галатеї силою своєї любові. Суть: до якої-небудь події, факту відноситися як до такого, що реально здійснюється, то насправді так і відбудеться. Якщо до молодої людини відноситися як до здібної, відповідальної, дисциплінованої і дати їй це зрозуміти, то створюємо передумови для того, що вона насправді такою стане.

1. Креативність – здатність людини до творчості, спроможність генерувати нові ідеї.

Найважливіші якості вчителя, що сприяють успішній творчій діяльності

• здатність до нестандартного рішення;
• пошуково-проблемний стиль мислення;
• уміння створювати проблемні, нестандартні навчальні і виховні ситуації;
• оригінальність у всіх сферах своєї діяльності;
• творча фантазія, розвинена уява;
• специфічні особисті якості (сміливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, допитливість, кмітливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм);

3.6. Комунікативність: включає прихильність до людей, доброзичливість, товариськість. Це лакмусовий папірець.

Феномен спілкування. Спілкування є потреба людини як соціальної, розумної істоти, як носія свідомості. На рівні людини воно набуває найбільш досконалої форми, стає усвідомленим і опосередкованим мовою. Антуан де Сент Екзюпері називав людське спілкування найбільшою розкішшю, багатством.

Структура педагогічної праці нараховує більше 200 компонентів. Один із найскладніших і найважливіших є спілкування.

Для учителя низький рівень комунікативності руйнує середовище педагогічної діяльності, стіворює бар”єри, які перешкоджають взаємодії з учнями. Кожен третій учитель при появі труднощів вважають, що ускладнення “виходять” від учнів.

Педагогічне спілкування – це професійне спілкування учителя і учнів, спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату.

Основні сторони (аспекти) педагогічного спілкування:

1.Інформаційна сторона (аспект). Полягає в обміні інформацією між учасниками навчально-виховного процесу.

Реалізується через вербальні і невербальні засоби спілкування.

Вербальні – мова, слово.

В.Сухомлинський: Слово – найтонший дотик до серця: він може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом., і брудом.

Навої:

Словами можна смерть відвернути

Словами можна мертвих оживити.

Невербальні:

Міміка - рух м”язів обличчя, що відображають внутрішній стан.

Мистецтво міміки – це мистецтво виражати свої думки, почуття, настрій рухом м”язів обличчя. Мімічні вирази несуть більше 70% інформації, тобто очі, погляд, обличчя здатні сказати більше, ніж проголошені слова. Жести, міміка, підсилюючи емоційну значущість інформації, активно впливають на слухачів. Широкий діапазон почуттів демонструє посмішка на обличчі викладача. Найвиразніші на обличчі людини очі ; '' Порожні очі - дзеркало порожньої душі".

Що слід мати на увазі?

Слід уважно вивчити можливості свого обличчя.

Користуватися виразним поглядом, прагнути уникати надмірної динамічностиі м”язів (стану “бігаючих очей”, чи безжиттєва статичність).

Дотримання візуального контакту. Погляд учителя повинен бути звернений до дітей. Треба уникати звернень до стін, вікон, стелі. Це канал емоційного живлення для учнів.

Привітність обличчя... . Широкий діапазон почуттів демонструє посмішка на обличчі

Пантоміміка – це рух тіла, ніг, це жестикуляція. Вона допомагає виділити основне, створити образ.

Майбутньому вчителеві потрібно виробити манеру правильно стояти перед класом. Уникати поганих звичок:

похитування взад-вперед

переминання з ноги на ногу

звичка триматися за спинку стільця

вертіти в руках зайві предмети

Жести повинні бути обмеженими і стриманими, без різких широких помахів і гострих кутів. Не схрещувати руки, мати відкриту позу. Рекомендується рух вперед і назад по класу, а не в сторони. Крок вперед підсилює значення повідомлененя, допомагає зосередити увагу аудиторії.

ІІ. Перцептивна сторона (від лат.сприймання, пізнавання).

Це сприйняття людини людиною. Тут спрацьовують основні механізми сприймання.

Акценти:

Важливе у системі учитель-учень, учитель-учитель, учень-учень.

При першому знайомстві із класом, колективом. Несподівані ситуації. Найкраще для вчителя відреагувати також оригінальним способом, але в ніякому вигляді ні гнівом, ні погрозами.

Самим цінним у ситуації першого знайомства є вираз щирої радості від зустрічі з учнями, інтерес, бажання співпрацювати, спокійне прийняття самовираження

Вміння добиватися контакту з класом, почуття гумору, доброзичливість, тактовність...

Пам”ятати про типові помилки у сприйманні людини людиною (ефект ореолу: вплив загальної думки на сприймання людини, певної сталої установки у підході до неї; ефект послідовності: коли є суперечлива інформація про людину, часто дивимося на неї очима останнього інформатора, навіть не перевіряючи цієї інформаці; ефект авторитету інформатора: без вагань сприймаємо характеристику людини, яку дає нам шанована нами і авториттетна особа; ефект самооцінки того, хто сприймає: поширена помилка сприймати людей,, міряючи їх “по собі”.

ІІІ. Інтерактивна сторона спілкування — це та його сторона, яка фіксує не тільки обмін інформацією, а й організацію сумісних дій, які дозволяють реалізувати деяку загальну для партнерів діяльність. У дослідженні цієї сторони спілкування використовують поняття "інтеракція", "взаємодія", "соціальна взаємодія". Сюди відносимо і обмін впливами ( механізми сугестії, навіювання).

Структура педагогічного спілкування.

1. Моделювання учителем майбутнього спілкування із класом (прогностичний етап)
2. Організація безпосереднього спілкування з класом (етап «комунікативної атаки»). Оперативний етап - завойовується ініціатива у спілкуванні… Завдання отримати у цілісну комунікативну перевагу.
3. Управління спілкуванням
4. Аналіз спілкування (рефлексивний етап).

Така структура педагогічного спілкування допомагає долати бар»єри, перешкоди, які часто виникають у педагогів, особливо на початках педагогічної діяльності. Вони заважають спілкуванню, а відповідно негативно відбиваються на ході навчальних занять.

Типові психолого-педагогічні бар’єри спілкування:

1. Бар’єр боязкості класу
2. Бар’єр відсутності контакту
3. Бар’єр негативної установки на клас
4. Бар’єр неспівпадання установок
5. Бар’єр наслідування
6. Бар’єр боязні педагогічних помилок
7. Бар’єр фізичний : тобто дистанція, вчитель віддаляє себе від учнів
8. Бар’єр соціальний : створюється постійним підкресленням позиції «зверху», своєї переваги.
9. Гностичний бар’єр – створюється, коли вчитель не адаптує свою мову до рівня розуміння учнями («зарозумно говорить»).

Зняттю любих бар’єрів сприяє перш за все вироблення правильних форм спілкування. Серед різноманітності індивідуальних форм виділяють і деякі найбільш загальні риси, сукупність яких визначається як стиль педагогічного спілкування.

Стиль спілкування – це індивідуально-типологічні особливості взаємодії учителя і учнів. У стилі спілкування знаходять відображення

• особливості комунікативних можливостей учителя;
• досягнутий рівень взаємовідносин педагога та учнів;
• творча індивідуальність педагога;
• особливості учнівського колективу.

Загально прийнятими стилями педагогічного спілкування виступають:

1. Авторитарний стиль
2. Ліберальний стиль
3. Демократичний стиль.

Ознаки: опора вчителя на думку колективу; активне залучення всіх учнів до діяльності; діє система заохочень; підтримка ініціативи і самоуправління; враховуються індивідуальні особливості учнів.

1. Педагогічна техніка.

Педагогічна техніка – це сукупність умінь і навиків, які необхідні для ефективного застосування методів педагогічного впливу на учнів і колектив в цілому.

Складові педагогічної техніки:

1. Культура зовнішнього вигляду.

Макаренко : Я не допускав у клас учителя, якщо він був неохайно одягнений . Тому у нас стало звичкою ходити на роботу у найкращому своєму костюмі, який тільки у мене був».

1. Культура педагогічного спілкування
   1. Саморегуляція
   2. Культура мовлення (лексичне багатство, граматична правильність, виразність і образність мовлення, техніка мовлення: постановка голосу (сила звуку, гнучкість, тембр, тональність голосу); дикція; темп мовлення.

PAGE \* MERGEFORMAT1

ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ УЧИТЕЛЯ