ОТРУЙНІ РОСЛИНИ РОКИТНЯНЩИНИ. ПРОФІЛАКТИКА РОСЛИННИХ ОТРУЄНЬ

PAGE 4

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОСЛИННИХ ОТРУТ

1.1. Сутність поняття «отруйні речовини»

1.2. Класифікація отруйних речовин

РОЗДІЛ 2 ОТРУЙНІ РОСЛИНИ РОКИТНЯНЩИНИ. ПРОФІЛАКТИКА РОСЛИННИХ ОТРУЄНЬ

2.1. Отруйні рослини Рокитнянщини та їх хімічний склад

2.2. Ознаки отруєння рослинами та профілактика отруєнь

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

ВСТУП

Ще з давніх-давен люди знали про отрути і уміли їх добувати та застосовувати. Заглиблюючись в далекі тисячоліття, ми знаходимо свідчення не тільки про ліки, які використовували древні народи, але і про отруйні засоби, що застосовувались у релігійних обрядах, а також як зброя.

Вперше про отруйні речовини згадується ще у вавилонських, древньоєгипетських, а також античних джерелах. Ці речовини посідали значне місце у тодішньому суспільстві: віками отрута була вагомим засобом у боротьбі за владу, при допомозі різних отрут убивали мільйони людей.

Здавна існувало уявлення, що якщо природа створила отруту, то існує і протиотрута, треба тільки зуміти її знайти, що зробити не так то просто. Відомі древні рукописи, в яких описувалися не тільки отруйні речовини, але і антидоти. Серед них до наших часів дійшли деякі праці, зокрема уривки двох написаних у віршовій формі творів грецького поета і лікаря Никандра, який жив у ІІ столітті до н.е. – «Theriacas» (про природу ядовитих організмів) і «Alexipharmaca» (про рослинні отрути і протиотрути). Автор ділить всі отруйні сполуки на дві групи: швидкодіючі і ті, які діють повільно. Він описує отруйні властивості опію, аконіту, тису і багатьох інших. Як протиотрути він рекомендує нагріте молоко, теплу воду, мальву чи настойку з насіння льону, призначення яких – викликати блювання і запобігти всмоктуванню токсинів. Існує багато подібних і схожих за тематикою праць.

В наші дні проблема отруєнь постає відразу в багатьох аспектах. Це, зокрема, і досить часті отруєння грибами внаслідок вживання їх у їжу, і ураження токсичними речовинами рослинного походження, і динамічне поширення таких хвороб як наркоманія, алкоголізм, тютюнозалежність, які також пов’язані з дією токсинів. Але далі докладніше розглянемо саме рослинні отрути.

З точки зору хімії у рослинах зустрічаються найрізноманітніші речовини, серед яких є і отруйні, які спричиняють погіршення стану, чинять негативний вплив на організм, а інколи становлять небезпеку для здоров’я і навіть життя людини. Тому дуже важливо знати, які є отруйні речовини, їх дію і в яких рослинах вони накопичуються.

Отруйні рослини поширені по всій території України, зокрема, і у лісостеповій зоні, у якій розташований Рокитнянський район. У флорі нашого району зустрічається отруйні рослини, втому числі, смертельно небезпечні. Саме тому дана тема є актуальною.

Крім того актуальність теми цієї роботи полягає в тому, щоб поширити знання про отруйні рослини саме нашого краю, адже багато людей, особливо дітей, недостатньо добре знають про місцеву флору, правила поводження в природі. Також актуальність полягає у відновленні і закріпленні певною мірою втрачених зв’язків з природою, адже з розвитком цивілізації людина все ж віддаляється від природи і часто не має тих знань, які набувалися віками у взаємодії з природою. Об’єкт дослідження: отруйні рослини Рокитнянщини та хімічні сполуки, що зумовлюють їхню отруйність.

Мета роботи: виокремити серед флори нашого краю отруйні рослини, описати отруйну рослинність Рокитнянщини.

  Методи дослідження:

  • Теоретичний – вивчення та аналіз наукової, науково-популярної літератури, Інтернет-ресурсів за темою дослідження.
  • Практичний – опитування щодо наявності тих чи інших рослин у нашому краї, безпосереднє ознайомлення з рослинним світом регіону.

Основні завдання роботи:

  • зібрати фактичний матеріал про наявність отруйних рослин в Рокитнянському районі, охарактеризувати ці рослини;
  • докладніше дізнатися, які отруйні речовини можуть накопичуватися в цих рослинах, розглянути їх хімічний склад;
  • використати отримані знання на уроках хімії, біології, а також у повсякденному житті.

Зв'язок роботи з шкільною програмою: моя курсова робота пов’язана зі шкільною програмою і дещо доповнює її, адже у ній об’єднано декілька питань з навчальної програми, а саме: з поняттям «отруйні речовини» вперше школярі знайомляться на уроках природознавства. Починаючи з четвертого класу правила поводження з отруйними рослинами вивчають на уроках основ здоров’я. Отруйні речовини, які входять до складу в тому числі і отруйних рослин, з сьомого класу вивчаються на уроках хімії, але в жодному підручнику не вказано які саме отруйні рослини зустрічаються саме на території нашої місцевості, немає детального опису токсичних речовин, недостатньо детально розглядається проблема отруєнь рослинами.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОСЛИННИХ ОТРУТ

  1. Сутність поняття «отруйні речовини»

Все є отрута і ніщо не позбавлене отруйності;

лише доза робить отруту непомітною

Парацельс

Відомі токсикологи із Санки-Петербурга І. Гадаскіна і М. Толоконцев у книзі «Отрути – вчора і сьогодні» кваліфікують поняття «отрути» таким чином: «Це речовини біологічного (тваринного або рослинного) і антропогенного походження, які при дії на живі організми, зокрема на людину, можуть викликати отруєння – смерть або різні порушення біохімічних, фізіологічних, генетичних, психічних та інших процесів і функцій». Таке визначення дуже близьке до того, яке міститься у В. Даля в «Тлумачному словнику»: «Отрута, трутизна, всяка речовина, убивча чи шкідлива в їжі або в диханні, в домішці до крові або переході її іншим шляхом в тіло людини, тварини. Отрутою звуть зілля, зелень, засоби, що сильно і досить швидко шкодять, отруюють, можуть спричинити смерть». Нарешті, зішлемося на визначення поняття «отрута», яке дається в англо-російському глосарії термінів токсикології: «Отрута – речовина, здатна шкідливо діяти на організм. Це відносне визначення: будь-яка речовина за певних умов (доза, шлях і тривалість надходження) чинить шкідливу дію». З наведених визначень випливає, що рослинні отрути, як і отрути взагалі, поняття відносне.

Але все ж таки ці біологічно активні речовини можуть впливати на різні живі організми, зокрема і на людей. Ми зустрічаємося з цими речовинами практично всюди. Ми не можемо ігнорувати дію отрут на наш організм, а тому повинні більше дізнатися про ці сполуки.

  1. Класифікація отруйних речовин

Токсичні речовини рослинного походження за своєю хімічною будовою поділяються на такі види:

  1. Алкалоїди;
  2. Глікозиди;
  3. Рослинні мила (сапоніни);
  4. Глікоалкалоїди;
  5. Токсоальбуміни;
  6. Ефірні олії;
  7. Смоли;
  8. Дубильні речовини;
  9. Лактони;
  10. Терпеноїди;
  11. Органічні кислоти.

Алкалоїди – складні органічні речовини, що містять у гетероциклічних молекулах Нітроген і мають лужні властивості (утворюють з кислотами солі, добре розчинні у воді). Назва перекладається як «подібні до лугів». У рослинах вони містяться у вигляді солей різних органічних кислот. Утворюються при метаболізмі амінокислот; загальним для всіх алкалоїдів є наявність нітрогеновмістної групи в молекулах, які мають, як правило, гетероциклічну або ароматичну структуру. Відомо понад 5 тисяч алкалоїдів, всі вони трапляються тільки в рослинах, багато з яких отруйні. Алкалоїди – нелеткі органічні сполуки, гіркі на смак, фізіологічно і фармакологічно дуже активні. Майже всі алкалоїди мають високу біологічну активність, що обумовлено їхньою захисною функцією в рослинах. Завдяки високій токсичності ці отрути по величині ризику отруєнь вважаються найбільш небезпечними. У малих концентраціях вони звичайно виявляють лікувальний ефект. Деякі алкалоїди можуть діяти як наркотики. Найважливішими алкалоїдами є: кофеїн, атропін, стрихнін, кокаїн, берберин, платифілін та інші. Найчастіше алкалоїди бувають у рослинах родини макових, лілійних, пасльонових, жовтецевих.

Глікозиди – сполуки цукру з якоюсь іншою молекулою, наприклад, з фенолом, вуглеводнем, терпеном і т.д. Маючи таким чином половину молекули цукру, вони близькі до вуглеводів, що дає змогу обє’днати їх в одну групу. Інша половина молекули (аглікон) визначає специфічні особливості глікозиду, зокрема його лікувальні властивості. Більшість глікозидів мають  гіркий смак  і специфічний  запах, деякі з них володіють токсичною дією. Еволюція використала наявність глікозидів як захист проти поїдання рослинної маси тваринами, бактеріями чи грибами, бо в них глікозиди розщеплюються, цукор засвоюється, а аглікон діє частіше як отрута. Серцевих глікозидів особливо багато серед представників родин жовтецевих, хрестоцвітих, ластовневих, лілійних. Вони мають кардіотомічну дію, але у великих дозах є отрутами серцевої дії. В рослинах, що містять глікозиди, одночасно є ферменти, що їх розщеплюють на цукор і аглікон.

Глікоалкалоїди (стероїдні алкалоїди) – природні сполуки, в яких поєднуються властивості алкалоїдів та стероїдних сапонінів. Поширені в сімействі пасльонових. Присутні в квітах та пагонах картоплі, баклажанах, пасльоні солодко-гіркому. Аглікон має стероїдну будову, містить атоми Нітрогену, який утворює третинну або вторинну аміногрупу. Глікозідна частина являє собою моно-, ди-, три-, і тетрасахариди; до їх складу може входити глюкоза, галактоза, рамноза і ксилоза.

Рослинні мила (сапоніни) – містяться в рослинах у вигляді стероїдів спіростанового ряду і тритерпенових сапонінів; водні розчини їх при струшуванні утворюють стійку піну. Вони мають пекучий гіркий смак, уражають слизові оболонки, адже діють як поверхнево активні речовини, а тому при вживанні їх всередину посилюють перистальтику кишечника, а, отже, і перетравлення їжі, секрецію залоз, відходження мокроти з бронхів, полегшують відкашлювання, дають сечогінний ефект, посилюють секрецію бронхів. Сапоніни також спричиняють гемоліз еритроцитів. Вони майже не всмоктуються у травному тракті, призводять до паралічу центральної нервової системи.

Токсоальбуміни – складні сполуки, які містять високотоксичні альбуміни.

Ефірні олії – леткі, з характерним сильним запахом і смаком, маслоподібні, нерозчинні у воді, здебільшого безбарвні або слабо забарвлені рідини. Розчиняються спиртом, ефіром або жирами. Утворюються виключно в рослинах, але мають надзвичайно сильні фізіологічні й фармакологічні властивості.

Смоли – рідкі або густі, тягучі продукти рослинного метаболізму до складу яких входять спирти, феноли, дубильні речовини, вуглеводи, смоляні кислоти та інші сполуки. Рослинні смоли прозорі, нерозчинні у воді, не гіркнуть і не гниють, мають приємний характерний запах. Виходячи на поверхню рослин висихають, окислюються і загусають. Мають аморфний склоподібний вигляд, розчиняються в органічних розчинниках (спирт, ефір), при нагріванні плавляться, горять з кіптявою.

Дубильні речовини або таніни,— це високомолекулярні поліфеноли. Для них характерна в'яжуча і бактерицидна дія. Добре розчиняються у воді. Їхня дія полягає в тому, що вони ущільнюють і закріплюють білкові молекули в поверхневих шарах шкіри або слизових оболонок, які внаслідок цього стають стійкішими до зовнішніх впливів і менш проникними. Дубильні речовини ділять на два ряди – пірогалоловий і пірокатехіновий, залежно від того, яка з названих сполук лежить в їхній основі. За поширенішою класифікацією дубильні речовини ділять на конденсовані й гідролізовані. Гідролізовані мають у своїх великих полімерних молекулах ефірні зв’язки, які легко розщеплюються з приєднанням води (гідролізуються) під дією ферментів і слабких кислот. Це в основному похідні галової кислоти, таніну або елаголової кислоти. Конденсовані дубильні речовини не розщеплюються, бо зв’язки між молекулами в них іншого характеру. До них належать катехіни чаю. Під впливом сильних кислот або при окисленні вони утворюють червоні продукти флобафени (наприклад настій чаю і взагалі багатьох рослин при тривалому стоянні темніє). На смак дубильні речовини в’яжучі, терпкі, Містяться у багатьох рослинах, особливо дводольних (бобових, розоцвітих, вербових, букових). Найбільшу кількість дубильних речовин містять гали (кулевидні утворення на листках дуба). Багато дубильних речовин в корі дуба і ялини, верби і вільхи, в деревині й листках каштану їстівного, листках і молодих плодах волоського горіха, а з трав’янистих рослин – в гірчаку дубильному, листі вересу, брусниць і буянів, перцевій м’яті, розмарині, шавлії, щавлі та ревені. Важливим джерелом дубильних речовин є звичайний чорний чай, у якому міститься багато катехінів, які стають активними для організму після окислення. При довшому стоянні розчину чаю вони полімеризуються в червонувато-коричневі флобафени і їхня антиоксидантна активність знижується.

Лактони – циклічні ефіри, продукти внутрішньої конденсації гідроксильної та карбоксильної груп. Назва «лактони» походить від хімічної назви циклічного кільця лактида, яке, в свою чергу, отримало назву від молочної кислоти. Три рослини, в яких найбільш виражена наявність лактонів – це кокос, абрикос і персик. Саме наявність певного виду лактонів визначає аромат їхніх плодів.

Терпеноїди – оксигеновмісні похідні терпенів — спирти, альдегіди, кетони. Естери входять до складу ефірних олій, нелетких камедей і смол. Терпеноїди ефірних олій мають асептичну і спазматичну дію. Кетони виявляють цитотоксичний ефект. Багато терпеноїдів міститься у представниках родин гарбузових, хрестоцвітих, ранникових.

Органічні кислоти – речовини, що містяться в рослинах у значних кількостях (у насінні, плодах, коренях, листках, стеблах). Найчастіше в рослинах містяться яблучна, лимонна, щавлева, саліцилова, оцтова кислоти. Вони беруть участь в обміні речовин, посилюють секреторну активність слинних залоз, виділення жовчі і панкреатичного соку, поліпшують травлення. Виражену фармакологічну дію мають валеріанова та ізовалеріанова кислоти, які містяться в ефірній олії валеріан, деревіїв, хмелю звичайного. Лінолева кислота міститься в насінні різних видів льону. Ненасичені жирні кислоти — олеїнова, лінолева, ліноленова — сприяють зниженню вмісту холестерину в організмі.

Вміст токсичних речовин у різних частинах рослин нерівномірний. Він міняється протягом року, одні рослини більш токсичні до цвітіння, інші в період цвітіння чи після нього. Рослинні токсини можуть концентруватися як у всіх органах рослин (тоді вся рослина отруйна), так і в спеціалізованих органах. До першої групи входять поширені на території Рокитнянського району блекота чорна, болиголов плямистий, дурман звичайний, переступень білий, чемериця Лобеля та ін. До другої групи також належить велика кількість рослин. Наприклад, у сім'ядолях плодових багатьох розоцвітих міститься глікозид амігдалін, що надає їм гіркуватого смаку і при розщепленні утворює синильну кислоту з характерним запахом гіркого мигдалю. Концентрація ціанідів у сім'ядолях сприяє захисту проростків цих рослин. Вміст амігдаліну в насінні мигдалю, яблунь, абрикос, сливи, персика, вишні, горобини становить 0,8—35,0 %. Важке отруєння може іноді настати після вживання 1—3 десятків кісточок абрикосів, що містять до 1 мг амігдаліну. Із кісточок цей глікозид може переходити в компоти, настоянки, варення, що зберігаються більше одного року. У деяких рослин отруйні плоди та насіння (маки, пасльони, крушина ламка та ін.). Але токсичні властивості рослин не однакові за впливом на різні організми. Отруйні для людини ягоди конвалії травневої поїдаються лисицями у великих кількостях і не спричиняють у них негативних явищ і використовуються багатьма хижаками для звільнення від гельмінтів. Отруйні для людини плоди омели білої поїдаються і поширюються винятково птахами.

РОЗДІЛ 2

ОТРУЙНІ РОСЛИНИ РОКИТНЯНЩИНИ. ПРОФІЛАКТИКА РОСЛИННИХ ОТРУЄНЬ

Отруйні рослини – умовно відокремлена й штучно обмежена група рослин, які призводять до отруєння тобто викликають хворобу чи смерть людини і тварин. Їх вивченням займається фітотоксикологія. За клінічною картиною отруєння людей і тварин токсичні рослини поділяють на такі групи:

1. Рослини, що спричиняють появу переважно симптомів ураження центральної нервової системи (ЦНС):

  • Рослини, що спричиняють збудження ЦНС (блекота чорна, дурман звичайний, омег водяний);
  • Рослини, що спричиняють збудження ЦНС і водночас діють на серце, травний тракт, нирки (калюжниця болотна, жовтець);
  • Рослини, що спричиняють пригнічення і параліч ЦНС (болиголов плямистий, хвощ польовий, чистотіл великий);
  • Рослини, що спричиняють пригнічення і параліч ЦНС і водночас діють на травний тракт (хвилівник звичайний).

2. Рослини, що спричиняють переважно ураження шлунково-кишкового тракту (переступень білий, молочаї, мильнянка, паслін солодко-гіркий).

3. Рослини, що спричиняють переважно ураження серця (бруслина бородавчаста, горицвіт весняний, конвалія травнева).

За тяжкістю наслідків дії отруйних речовин рослини поділяють на смертельно-отруйні: дурман звичайний, чемериця біла і чорна, переступень білий, аконіт, вовчі ягоди звичайні, болиголов плямистий, та помірно отруйні рослини, серед яких на території нашого району поширені: паслін чорний, мак дикий, мак снодійний, сокирки польові, орлики звичайні, анемони дібровна, жовтецева та лісова, омег водяний, хвилівник звичайний, бересклет європейський, крушина ламка, калюжниця болотна, жовтець, хвощ польовий, чистотіл звичайний, омела біла, пижмо звичайне, конвалія звичайна, купина

запашна, плющ звичайний, а також слід врахувати отруйні кімнатні рослини: олеандр звичайний, цикламен європейський, фіалку альпійську. Також рослини поділяють на безумовно отруйні та умовно отруйні.

2.1. Отруйні рослини Рокитнянщини та їх хімічний склад

Розглянемо більш детально характеристики та хімічний склад отруйних рослин, які можна зустріти на узбіччях доріг, в лісах, чагарниках, садах, на полях та луках Рокитнянщини. Особлива увага буде акцентуватися на хімічному складі рослин, проте також буде коротко описано зовнішній вигляд, характерні ознаки рослин, а також зазначено місця їх зростання.

Дурман звичайний – однорічна трав’яниста з неприємним запахом рослина родини пасльонових. Росте на засмічених місцях, понад дорогами, у садах та на городах. Усі частини рослини містять гіосціамін, атропін, скополамін, датурин та інші алкалоїди тропанового ряду. В насінні, крім того, є отруйна жирна олія (16-25%), а в листі – ефірна олія.

Явища отруєння: сильний головний біль, сухість у роті, нервове збудження, психічні розлади.

Вовчі ягоди звичайні– кущ родини тимелейових, заввишки 40 - 120 см. Росте поодиноко у хвойних (переважно ялинових), листяних і мішаних лісах, по долинах річок, на вирубках і гарі. Кора і насіння містять оксикумарин дафнін, смолисту отруйну речовину мезерин (токсична смолиста речовина, що має сильну подразнюючу дію

на шкіру та слизові оболонки), умбеліферон, дафнетин і фенол-карбонову кислоту. В насінні є невелика кількість алкалоїдів. Отруйні всі частини рослини, але особливо небезпечні ягоди: смертельна доза для людини – всього 10-15 штук. При отруєнні ягодами спочатку виникає відчуття дряпання і печіння в роті і гортані, потім з’являються болі в шлунку, спрага, нудота, блювота, посилюється слинотеча. Трохи пізніше починається пронос з кров’ю, з’являються запаморочення, різка слабкість. Артеріальний тиск знижується, виникають судоми, потерпілий втрачає свідомість. Смерть може наступити від гострої серцевої недостатності.

Переступень білий – багаторічна трав’яниста шорстко-опушена рослина родини гарбузових. Росте по чагарниках, у лісах, біля парканів. Коріння рослини містить алкалоїд бріоніцин, лікозиди: бріонін, бріонідин, бріонол, бріозид, бреїн, бріонолову кислоту, олеїнову, пальмітинову та інші (всього 23) вільні жирні кислоти, ефірну олію, гіркі речовини – кукурбітацини В, D, E, F та інші.

Виявляє сильну подразнюючу дію на шлунково-кишковий тракт, нирки, викликає блювання, кольки. Спостерігається збудження, судоми з наступним паралічем центральної нервової системи.

Аконіт – багаторічна трав’яниста рослина родини жовтецевих. Коренебульби містять алкалоїди, органічні кислоти, кумарини, крохмаль. До складу алкалоїдів входять отруйний аконітин, аконіфін, ацетилзонгорин, ацетилзонгорамін, ацетилнапелін, зонгорин, зонгорамін, ізоболдин, караколін, караколідин, неолін, норзонгорин, напелін, феніл--нафтиламін. У надземній частині виявлено алкалоїди, флавоноїди, тощо. Аконіт – смертельно отруйна рослина! Цвіте Аконіт у серпні, нектар

і пилок отруйні для бджіл, а мед – для людей.

Чемериця біла – багаторічна трав’яниста, з товстим коротким кореневищем рослина родини Лілійних. Найбільш токсичною частиною чемериці є її м’ясисте кореневище, яке депонує низку різних видів алкалоїдів: вератридинн, протовератрин, цевадин, ґермерин, ґермін, рубієрвін, ізорубієрвін та ін. Листя, стебла і квіти містять значно менші концентрації токсинів, проте, можуть

спричинити сильне отруєння. Чемериця діє на нервову систему людини, спричиняючи блокаду передачі нервових імпульсів, зупинку дихання та серцебиття. Симптоми отруєння проявляються впродовж кількох годин після вживання чемериці – це нудота, блювота, розкоординація рухів (людина наче п’яна), параліч і смерть.

Мак дикий - однорічна трав'яниста, відстовбурчено-волосиста рослина родини макових. Квітки містять алкалоїди (коптизин, Радин, реагенін, хлорид N-метилстилопіну, глауцин та ін.), вітамін С, антоціани, пектин, смолисті речовини та солі заліза і магнію. Найотрутніша частина – головки, які містять алкалоїди (коптизин, реадин, сангвінарин, папаверрубіни), токоферол (вітамін Е), вищі жирні кислоти (пальмітинова, стеаринова, лінолева).

Купина запашна - багаторічна трав'яниста рослина родини Холодкові. Зустрічається в сухих хвойних і березових лісах, а також серед чагарників. Всі частини рослини містять алкалоїди і у свіжому вигляді викликають блювоту. Крім алкалоїдів, у кореневищах містяться цукри, крохмаль, вітаміни. Симптоми отруєння ягодами купени: болі в животі, нудота, блювання, пронос.

Мак снодійний - однорічна трав’яниста рослина родини макових. Вся рослина містить 26 алкалоїдів ізохінолінової структури головними з яких є морфін, кодеїн, папаверин; а також тритерпеновий спирт циклолауденол, мезонін, -ситрстерин та органічні кислоти (хелідонова, оксицинхонінова, кавова, ванілінова, n-кумарова, меконова та інші).

Сокирки польові - однорічна трав’яниста рослина родини жовтецевих. Стебло прямостояче, 20-60 см. заввишки. Листки чергові, багаторазово розсічені. Квітки неправильні, оцвітина може бути яскраво-фіолетовою, білою або рожевою. Ростуть як бур’ян на посівах, біля доріг, у лісосмугах. Трава містить алкалоїд калькатрипін, флавоноїди (кверцетин, кемпферол, ізорамнетин). У кватках є алкалоїди калькатрипін, магнофлорин, делькозин, антоціановий глікозид дельфінін, флавоноїди, маніт, аконітова кислота. Вцілому трава малотоксична, особливо отруйне – насіння, воно містить до 1% алкалоїдів (дельсонін, делькозин, лікоктонін, консолідін), жирну олію (до 28 %). Алкалоїди насіння виявляють курареподібну дію, тобто паралізують дихальний центр і впливають на роботу серця.

Орлики звичайні - однорічна трав’яниста рослина родини жовтецевих. Трава містить алкалоїди, ціаногенні сполуки й аскорбінову кислоту (у свіжому листі). Симптоми отруєння - порушення функцiї серцево-судинної системи, пригнiчення дiяльностi центральної нервової системи.

Анемона лісова - багаторічна кореневищна трав’яниста рослина родини жовтецевих. У надземній частині рослини виявлені сапоніни, протоанемонін, аскорбінову кислоту, флавоноїди, органічні кислоти, сліди алкалоїдів. Сапоніни та протоанемоніни є і у кореневищах.

Уся рослина анемони жовтецевої містить камфору і глікозид ранункулін. Наземна частина анемони дібровної містить сапоніни, пртоанемоніни і хелідонову кислоту.

Паслін чорний – однорічна трав’яниста родини пасльонових. Зустрічається на забур’янених місцях. Трава пасльону чорного містить глікоалкалоїди (солацеїн, соланеїн), алкалоїд соланін, рутин, аспарагін, солангустин, ситостерин, дубильні речовини, сапоніни

, лимонну кислоту, вітамін С і каротин. У зрілих плодах є дубильні речовини, антоціани, вітамін С, органічні кислоти й цукри. Недозрілі плоди – отруйні. Рослина має лікарське значення.

Омег водяний – багаторічна трав’яниста болотна або водяна рослина родини зонтичних. У плодах омегу водяного є смоли, до складу яких входить енантотоксин, воскові речовини, близько 20% жирної олії, галактани, маналін, андрол, фенадрол, 1 – 2,5 % леткої олії, яка на 80% складається з феландрену. Використовується у медицині для виготовлення препаратів. Усі частини рослини отруйні.

Хвилівник звичайний багаторічна трав’яниста рослина родини хвилівникових. Має неприємний запах. Росте в лісах, серед чагарників, по балках, у садах. Коріння хвилівника містить алкалоїди магнофлорин і аристолохін, ситостерин, багатоядерні ароматичні сполуки: аристолохієву кислоту, дві невідомі кислоти (близькі до аристолохієвої кислоти) і два їхні метилові

ефіри. У траві хвилівника є алкалоїд аристолохін, аристолохієва кислота, фенолкарбонові кислоти і їхні похідні, флавоніди, пініт та інші речовини. Всі частини рослини містять ефірну олію.

Бересклет європейський (бруслина) – кущова або дерев’яниста рослина роду бересклет родини бересклетові. Листя містять трітерпеноїди, фітостероіди, деякі алкалоїди та біофлаваноїди. У гілках виявлений еволін, що відноситься до групи алкалоїдів. У плодах є каротиноїди, триацетин. У насінні знайдені сесквітерпеноіди, стероїди, полісахариди, вищі жирні кислоти, глікозиди. Гутаперча міститься у всіх частинах рослини, але в різній концентрації.

Крушина ламка – розгалужений кущ або невелике дерево родини жостерових. Має червоно-буру кору, листки чергові, еліптичні або яйцевидні. Квітки дрібні, п’ятипелюсткові. Трапляється у лісах і між чагарниками, на вологих луках, на берегах боліт, річок та озер. Кора крушини містить антраглікозиди (8%), геніни, вільні антраноли, тритерпенові глікозиди, смолисті речовини та сліди дубильних речовин. Головним глікозидом свіжозібраної сировини є франгулорозид, який в процесі сушіння і зберігання окислюється до франгуліну.

Калюжниця болотна – багаторічна трав’яниста рослина родини жовтецевих. Стебло м’ясисте, прямостояче або висхідне, просте або розгалужене вгорі, 15-20 см. заввишки. Листки розміщені почергово, темно-зелені. Нижні – великі, серцевидні. Середні і верхні – менші. У надземній частині рослини є сапоніни, дубильні речовини (8,1%), анемонін, флавоноїди, аскорбінова кислота, каротин, незначна кількість алкалоїдів. Використовується в народній медицині та в гомеопатії.

Болиголов плямистий – дворічна трав’яниста, майже гола рослина родини селерових (зонтичних). Стебло прямостояче, дуже розгалужене, порожнисте, сизого кольору, знизу з червоно-бурими плямами, 50-200 см. заввишки, на якому знаходяться дрібні білі квітки, зібрані в зонтики. Листки широко трикутні. Росте на лісових галявинах, луках, засмічених місцях. У насінні і траві болиголова плямистого є алкалоїди коніїн, метил-коніїн, конгідрин, коніцеїн, псевдоконгідрин. У листках, крім того, виявлено алкалоїди (0,1%), ефірну олію (0,08%), кавову кислоту, а у квітках – кверцетин і кемпферол. В народній медицині, зокрема його вживають як болеутамувальний, протисудомний і кровоспинний засіб. Ця рослина смертельно отруйна! При перших ознаках отруєння необхідно негайно викликати лікаря і надати першу допомогу.

До наведеного переліку слід додати такі всім відомі рослини як конвалія звичайна, фізаліс звичайний, омела біла, чистотіл звичайний, пижмо звичайне, молочай степовий, площ звичайний, самшит вічнозелений, ясень звичайний, бузок звичайний, які дуже поширені і тому звичні нам рослини, але при контакті з якими необхідно дотримуватися деяких правил, аби уникнути неприємних симптомів отруєння.

2.2. Ознаки отруєння рослинами та профілактика отруєнь

Гострі отруєння рослинами стаються звичайно в теплу пору року серед людей, які вживають незнайомі рослини в їжу, або серед дітей, що відпочивають в літніх таборах, на дачах. Інколи гострі отруєння рослинами можуть виникати під час самолікування, коли люди вживають екстракти, відвари трав. Деякі отруйні рослини спричиняють сильні опіки шкіри, слизової оболонки та алергічні реакції при контакті з ними. Ознаки отруєння можуть бути різними, залежно від дії наявних у рослині токсинів. Основними ознаками отруєння є порушення дихання, свідомості, серцевої діяльності, блювання, пронос, біль у животі, різка зміна температури та інші.

Уникнути неприємних наслідків отруєння можна, якщо дотримуватись правил профілактики отруєнь рослинами, яка полягає в наступному:

  • обходити стороною невідомі рослини;
  • не вживати невідомі рослини в їжу;
  • не дозволяти дітям самостійно збирати ягоди;
  • не вживати екстракти трав, що виготовлені без погодження з лікарем;
  • не збільшувати самостійно дозу екстрактів та відварів, призначених лікарем;
  • якщо ви відправляєтесь в подорож, не забудьте захопити з собою аптечку першої допомоги.

Якщо отруєння все ж сталося, необхідно бути готовим надати потерпілому першу медичну допомогу. Отруєння виявляють за такими ознаками:

  • Отрути рослинного походження сильно пошкоджують органи травлення.
  • Симптоми отруєння появляються через 1-2 години.
  • Виникають нудота, блювота, пронос.
  • Сильне зневоднення організму викликає загальну слабкість.

Перша допомога при більшості отруєнь рослинами полягає у швидкому видаленні вмісту шлунково-кишкового тракту (промивання, введення послаблюючих речовин), приймання всередину речовин, що адсорбують, осаджують (дубильні речовини), окислюють (перманганат калію), нейтралізують (сода, кислі рідини) отрути. Водночас бажано встановити причини отруєння. Подальше лікування має проводитися кваліфікованими медичними працівниками.

Схема надання першої допомоги:

  • негайно викличте лікаря;
  • промийте постраждалому шлунок: дайте випити 5-6 стаканів теплої води, натисніть на корінь язика і викличте блювання (повторити процедуру декілька разів);
  • дайте випити міцного несолодкого чаю;
  • при проносі – поставте клізму;
  • дайте прийняти активований вугіль (4-5 таблеток);
  • якщо блювання у потерпілого проходить мимоволі, а він непритомний, поверніть його голову набік, слідкуйте, щоб блювотні маси не потрапили у дихальні шляхи (вчасно видаляйте їх з ротової порожнини).

Дуже важливо вчасно і якісно надати першу допомогу – це виводить з організму частину токсинів, дає час для прибуття медиків, і часто навіть відіграє вирішальну роль у порятунку життя людини.

ВИСНОВКИ

На території Рокитнянського району досить часто трапляються рослини, які мають у своєму складі отруйні речовини, які становлять потенційну небезпеку для людей і не тільки (особливо у весняно-літній період). Тому дуже важливо дізнатися більше про ці речовини, про рослини, в яких вони можуть накопичуватись та про способи профілактики отруєнь рослинами.

У науковій літературі можна зустріти чимало версій визначення поняття «отрута», які загалом подібні між собою і ще раз переконливо доводять, що токсичні речовини дуже небезпечні.

Практичне значення цієї курсової роботи виявляється у поширенні знань про отруйні рослини, їх хімічний склад, конкретизації і докладному описі небезпечності отруйних речовин, виокремленні тих отруйних рослин, які належать до флори Рокитнянщини.

Охорона і раціональне використання всього різноманіття отруйних рослин (водночас з підвищенням екологічної культури, валеологічної1 освіти населення) є досить актуальними і мають важливе народногосподарське значення, адже багато отруйних рослин мають і лікарське значення. Разом з тим не слід контактувати з тими рослинами, про які недостатньо добре знаєш.

Нарешті можна зробити загальний висновок: яка б не була ситуація, яку проблему ми б не розглядали, що б не аналізували, одними з ключових факторів є знання і досвід. В даному випадку це знання про отруйні речовини в рослинах, дію цих речовин та знання про самі рослини, які спираються на досвід не одного покоління, на клопітку працю багатьох дослідників.

________________

1 - безперервний процес навчання, виховання та розвиток здоров’я людини.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

  1. Гадаскина И. Д., Толоконцев Н. А. Яды – вчера и сегодня: Очерки по истории ядов, 1988. С 20, 48, 73.
  2. Гродзінський А. М. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник,

1992. С. 32, 41, 65, 90, 145, 192, 222, 259, 261, 309, 310, 323, 329, 443, 462.

  1. Трахтенберг І. М. Книга про отрути та отруєння, с. 23.
  2. Баранчикова Л. Осторожно: ядовитые растения! //Биология в школе. – 2008. C. 51-57.
  3. 3. Лисайчук О. Небезпечні сусіди - отруйні рослини //Надзвичайна ситуація. - 2007. - № 5. - C. 62-63.
  4. Мироненко І. Небезпечні дарунки спекотного літа //Надзвичайна ситуація. - 2008. - № 7. - C. 52-54.
  5. http://duymovochka-dnz.at.ua/load/otruennja_organizmu_gribami_ta_roslinami/1-1-0-15.
  6. http://modernlib.ru/books/gadaskina_i/yadi_vchera_i_segodnya_ocherki_po_istorii_yadov/read_1.
  7. http://kuncevo.ucoz.ru/load/persha_dopomoga/persha_dopomoga_pri_otruenni/27-1-0-327.
  8. https://ru.wikipedia.org/wiki/Бересклет_европейский.
  9. https://uk.wikipedia.org/wiki/Алкалоїди.
  10. https://uk.wikipedia.org/wiki/Глікозиди.
  11. https://uk.wikipedia.org/wiki/Отруйна_рослина.
  12. http://medved.kiev.ua/arhiv_mg/stat_99/99_2_1.htm.
  13. http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/3144/otrujni-roslini.
  14. http://aptechka.rv.ua/medychni-statti/chym-nebezpechni-otrujni-yahody-i-yak-jih-rozpiznaty.

ОТРУЙНІ РОСЛИНИ РОКИТНЯНЩИНИ. ПРОФІЛАКТИКА РОСЛИННИХ ОТРУЄНЬ