Стилістичні особливості запозичень у публіцистичному стилі німецької мови

Курсова робота

на тему: «Стилістичні особливості запозичень у публіцистичному стилі німецької мови»

ЗМІСТ

ВСТУП

Найбільш важливими і характерними рисами будь-якої мови і його словникового складу є рухливість, мінливість, прагнення до удосконалення і розвитку за рахунок різних засобів і ресурсів. Одним зі шляхів збагачення словникового складу мови є запозичення слів іншомовного походження. Сучасні публіцистичні матеріали, що використовуються при навчанні німецькій мові, містять ряд нових іншомовних слів. Статистична обробка фактичних даних за останнє десятиліття показує, що основним джерелом запозичення лексичних одиниць у німецькій мові виступає англійська мова, причому найбільш активно процес запозичення протікає в сфері іменника. Легке прийняття англоамериканізмів у лексичну систему німецької мови пояснюється тим, що англійська і німецька мови є спорідненими.

В умовах міжнародних зв'язків і контактів , що постійно розвиваються у різних областях поповнення словникового складу німецької мови в результаті включення нових іншомовних слів носить інтенсивний характер. Це виявляється в різних ознаках: у ступені актуальності для носіїв мови, що запозичує; у вживаності, поширеності; у характері контексту вживання; у рівномірності розподілу за різни ми джерелами ; у характері взаємодії з іншими лексичними одиницями словникового складу сучасної німецької мови; у наявності словотворчих і структурних зв'язків і в деяких інших. Названі ознаки визначають статус нових запозичень у словниковому складі сучасної німецької мови. Вивчення особливостей і закономірностей реального функціонування нових іншомовних слів показує, що під впливом мовних і позамовних факторів ряд нових іншомовних слів виявляє тенденцію до закріплення в словниковому складі.

За останні п'ятнадцять років відбулися суттєві зміни у функціонування німецької мови, і перш за все у сфері масової комунікації, зумовлені екстралінгвістичні факторами-глобальними змінами в політичному і економічному житті суспільства. Ці зміни були зафіксовані дослідниками: М. В. Пановим, Г. Я. Солганіком, Шапошниковим В.Н. та ін У зв'язку з цим, нам представляється необхідним вивчення стилістичних особливостей сучасної німецької мови засобів масової інформації, а саме, мови публіцистики.

Публіцистика, яку називають літописом сучасності, так як вона у всій повноті відображає поточну історію, звернена до злободенних проблем суспільства - політичних, соціальних, побутових, філософським і т. д., близька до художньої літератури. Так само, як і белетристика, публіцистика тематично невичерпна, величезний її жанровий діапазон, великі виразні ресурси.

Це все свідчить про те, що тема даної курсової роботи на сьогодні досить актуальна. Вона звучить наступним чином: «Стилістичні особливості запозичень у публіцистичному стилі німецької мови».

Актуальність даної теми полягає в тому, що процес запозичення з іноземних мов не припиняється в будь-який час і в будь-якій мові, тобто завжди з'являються нові запозичення, нові слова, що і розглядаються лінгвістами і вченими. До того ж, в даний час процес запозичення відбувається настільки швидко, що нові слова стають всесвітньо відомими й вживаними , але дотепер можуть бути не внесені в словники, а отже вивчення й опис запозичених слів стає необхідним і актуальним.

Мета дослідження полягає в необхідності вивчити і пояснити поняття запозичення та визначити стилістичні особливості їхнього функціонування в публіцистичному стилі.

Визначена мета дослідження поставила перед нами наступні завдання:

визначити функціональні та стильові характеристики публіцистичного стилю;
з’ясувати функції публіцистичного стилю;
розглянути запозичення як один із засобів вираження функцій публіцистичного стилю;
проаналізувати специфіку функціонування запозичень у німецькій мові через призму історичного розвитку мови;
визначити стилістичні особливості вживання запозичень у публіцистиці.

Виходячи з теми курсової роботи об'єктом дослідження роботи є іншомовні запозичення в сучасній німецькій мові, які представлені в публіцистичних матеріалах.

Предмет – стилістичні особливості вживання запозичень у публіцистичному дискурсі.

При проведенні дослідження використовувалися методи семантичного, етимологічного, стилістичного і структурного аналізу.

Практичне значення роботи полягає в створенні систематизованого теоретичного матеріалу, що стосується специфічного характеру запозичень сучасної німецької мови, що функціонують в публіцистичному стилі, який може бути в подальшому використаний при вивченні німецької мови в навчальних закладах.

РОЗДІЛ 1

Публіцистичний стиль мовлення та місце у ньому запозичень

1.1. Основні функціональні та стильові характеристики публіцистичного стилю

Публіцистичний стиль посідає особливе місце в системі стилів літературної мови, оскільки в багатьох випадках він повинен переробляти тексти, створені в рамках інших стилів. Наукова і ділова мова орієнтовані на інтелектуальний відображення дійсності, художня мова - на її емоційний відображення. Публіцистика відіграє особливу роль - вона прагне задовольнити як інтелектуальні, так і естетичні потреби. Видатний французький лінгвіст Ш. Баллі писав, що "наукова мова - це мова ідей, а художня мова - мова почуттів" 1. До цього можна додати, що публіцистика - мова і думок, і почуттів. Важливість тим, освітлюваних засобами масової інформації вимагає ґрунтовних роздумів і відповідних засобів логічного викладу думки, а вираження авторського ставлення до подій неможливо без використання емоційних засобів мови.

Особливістю публіцистичного стилю є широке охоплення лексики літературної мови: від наукових і технічних термінів до слів повсякденного розмовної мови. Іноді публіцист виходить за рамки літературної мови, використовуючи у своїй промові жаргонні слова, цього, однак, слід уникати.

Говорячи про публіцистичному стилі, необхідно відразу ж зазначити, що не всі тексти, які розміщуються в засобах масової інформації належить до публіцистичного стилю. Так, наприклад, в "Російській газеті" публікуються тексти законів, указів, постанов, вони належать до офіційно-ділового стилю. В "Независимой газете" іноді друкуються наукові статті, написані фахівцями, вони належать науковому стилю. По радіо нерідко читають романи, повісті, оповідання - ці твори відносяться до художнього мовлення. Все це характеризує не публіцистичний стиль, а громадські функції засобів масової комунікації [3; 107].

Інакше йде справа, коли журналіст у газетній статті розповідає про наукові дослідження з генетики і при цьому вживає наукові терміни, або повідомляє про запуск космічного корабля, навчаннях рятувальників, відкритті авіасалону і включає у свою мову технічні терміни, а в судовій хроніці використовує юридичну лексику. У цих випадках іностілевие елементи (слова і звороти мови) включаються до складу виразних засобів публіцистичного стилю, входять у мову масової інформаціі2. Саме ці випадки маються на увазі, коли лінгвісти міркують про взаємодію різностильових одиниць в рамках газетно-публіцистичного стилю. Ця взаємодія також є важливою рисою публіцистичного стилю.

Щоб переконатися у тематичній неозорості, широті публіцистики, достатньо відкрити будь-який номер будь-якої газети і переглянути її заголовки. Ви отримаєте своєрідний конспект, моментальну фотографію змісту газети. Газета може писати про політику, про дипломатію, про спорт, про мистецтво, громадських рухах, економіці, будівництві і т.д. Теми важко газетних публікацій важко вичерпати, настільки вони різноманітні [8; 11].

Отже, публіцистичний стиль, один з різновидів якого і становить газетний мова (газетний підстиль), виявляється досить складним явищем через неоднорідність його завдань і умов спілкування. Ми будемо говорити насамперед про особливості газетної мови, оскільки вона більш досліджена в сучасній стилістиці. Термін "публіцистичний стиль" вжито свідомо заради збереження єдності термінології (загальноприйнятих назв функціональних стилів).

Однією з важливих функцій публіцистики (зокрема її газетно-журнальної різновиди) є інформаційна. Прагнення в найкоротший термін повідомити про свіжі новинах не могло не знайти відображення і в характері комунікативних завдань, і в мовному їх втіленні. Однак ця історично початкова функція газети поступово позбавляти іншого - агітаційно-пропагандистської - чи інакше - що впливає. "Чиста" інформативність залишалася лише в деяких жанрах, та й там завдяки відбору самих фактів і характеру подачі їх виявлялася підпорядкованої головною, а саме агітаційно-пропагандистської, функції. У силу цього публіцистиці, особливо газетного, була властива яскраво і безпосередньо виражена функція впливу, або експресивна. Ці дві основні функції, як і мовностилістичні особливості, що реалізують їх, і сьогодні не розчленовані в газетній мови.

Різноманітний і жанровий репертуар сучасної публіцистики, не поступається художній літературі. Тут і репортаж, і замітки, і хронікальна інформація, і інтерв'ю, і передова стаття, і звіт, і нарис, і фейлетон, і рецензія, та інші жанри.

Багата публіцистика і виразними ресурсами. Як і художня література, вона володіє значною силою впливу, використовує найрізноманітніші стежки, риторичні фігури, різноманітні лексичні та граматичні засоби.

Інший основний стильовою рисою публіцистичної мови є наявність стандарту.

Слід враховувати, що газета (почасти й інші види публіцистики) істотно відрізняється своєрідністю умов мовного творчості: вона створюється в найкоротші терміни, часом не дають можливості довести до ідеалу обробку мовного матеріалу. У той же час вона створюється не однією особою, а безліччю кореспондентів, які готують свої матеріали часто у відриві один від іншого [4; 67-68].

Основний стилістичний принцип публіцистики В.Г. Костомаров визначає як єдність, пару експресії і стандарту, що складає специфіку газетного мовлення. Звичайно, у відомому сенсі пару експресії і стандарту (у тих чи інших "дозах") властиво будь-якої мови взагалі. Однак важливо, що саме в газетній публіцистиці, на відміну від інших мовних різновидів, це єдність стає стилістичним принципом організації висловлювання. У цьому головний сенс і, поза сумнівом, цінність концепції В.Г. Костомарова. Тим часом, пріоритет у цій єдності має все-таки перший компонент.

На стилістику публіцистичної, перш за все газетної, мови сильний вплив має масовий характер комунікації. Газета - одне з найбільш типових засобів масової інформації та пропаганди. Тут масовим виявляється і адресат, і автор. Власне, газета і конкретний кореспондент виступають не від імені якогось однієї особи або вузької групи осіб, але, як правило, висловлюють позицію мільйонів однодумців. У зв'язку з цим однією з характерних стилістичних рис публіцистичної, особливо газетного, мови є своєрідна збірна, що виражається в особливостях значень і функціонування мовних одиниць. Збірне як лінгвістичний ознака газетного стилю знаходить втілення і в своєрідності категорії особи (використання 1-го і 3-ї особи в узагальненому значенні), і в порівняно підвищеної частотності займенників ми, ви, наш, ваш, і в особливості їх вживання.

Інша сторона зазначеного вище стилеформуючої єдності - інформаційна функція - втілюється в таких особливостях публіцистичного стилю, які пов'язані з проявом інтелектуальності мови. Такими стильовими рисами є:

1) документалізм, що виявляється в об'єктивності та перевіреної фактологічності викладу, що в термінах стилістики можна визначити як підкреслену документально-фактологічну точність вислову, документально-фактологічна точність виявляється в термінованості мови, обмеженості метафоризації термінів (крім загальноприйнятої), широкому вжитку професіоналізмів;

2) стриманість, офіційність, що підкреслюють значущість фактів, інформації; ці риси реалізуються в іменному характері мови, своєрідність фразеології (кліше) і т. д.;

3) відома узагальненість, абстрагування та понятійного викладу як підсумок аналітичності і фактографічное (нерідко в єдності з образною конкретністю вирази) [12; 32-34].

Така складна стильова структура газетної мови.

Для газети характерні також пошуки хльостких і влучних оцінок, які вимагають незвичайних лексичних поєднань, особливо при полеміці.

Такі в загальних рисах основні особливості газетного стилю та мовні засоби їх реалізації.

Матеріалом для створення оціночної газетно-публіцистичної лексики служить весь словник літературної мови, хоча деякі його розряди особливо продуктивні в публіцистиці.

Впливає функція газетно-публіцистичного стилю особливо яскраво проявляється в синтаксисі. З різноманітного синтаксичного репертуару публіцистика відбирає конструкції, що володіють значним потенціалом впливу. Саме виразністю залучають публіцистику конструкції розмовної мови. Вони, як правило, стислі, ємкі, лаконічні. Інший важливий їх якість - масовість, демократичність, доступність. На тлі книжкового в цілому синтаксису публіцистики розмовні конструкції виділяються стилістичною новизною.

1.2. Функції публіцистичного стилю

Тематична необмеженість газетно-публіцистичного стилю визначає надзвичайну широту і різноманітність його лексики. З цієї точки зору публіцистика - найбільш багата різновид літератури.

Кількість уживаних слів хоча і показово для загальної характеристики лексики, але не свідчить про її внутрішніх якостях, про її багатство, виразності. Кількість далеко не завжди переходить в якість. Щоб пізнати своєрідність лексики, треба визначити характер, особливості використання слова в того або іншого різновиду мови.

Кожен стиль по-своєму розпоряджається словом. Так, наукова мова прагне обмежити значення слова поняттям - чітким, окресленим, стабільним, виділити, почерково-понятійне. Розмовна мова відрізняється найбільшою рухливістю слова, що має широке, слабо диференційоване, розпливчасте значення. Для слова в художній літературі характерно оголення його внутрішньої форми, закладеної в ньому образності. Воно не менш рухливого і гнучко, ніж у розмовній мові, але рухливість слова постає як результат творчої діяльності художника, свідомо використовує можливості лексики.

Принципова відмінність публіцистичного слова полягає у великій ролі в ньому емоційного, що здобуває в рамках газетно-публіцистичного стилю оціночний характер. Публіцистика - це література з суспільно-політичних питань сучасності. Предмет публіцистики - життя в суспільстві, політика, економіка - торкається інтересів кожної людини. А там, де є інтерес, не може бути байдужості, індиферентність. Неможливо байдуже писати про те, що хвилює мільйони людей, наприклад, про етнічних конфліктах, про ціни та інфляції. Мляві вирази, обтічні формулювання тут просто неприйнятні, неможливі. Необхідна оцінка соціальних, політичних явищ, тенденцій і процесів. За самою своєю суттю публіцистика покликана активно втручатися в життя, формувати громадську не пасивну думку. Публіцист - реєстратор подій, але й активний їх учасник, пристрасно і відкрито відстоює ідеї, яким він прихильний [6; 57].

Нагадаємо, що газетно-публіцистичний стиль виконує функції впливу та повідомлення (інформування). Журналіст повідомляє про факти і дає їм оцінку. Взаємодія цих двох функцій і визначає вживання слова в публіцистиці. У порівнянні з іншими функціональними стилями (звичайно, крім художнього і розмовно-побутового), частка засобів і способів досягнення експресивності виявляється в публіцистичній мови в цілому досить високою. Не випадково характеристику публіцистичного стилю зазвичай обмежують описом специфічно експресивних засобів.

Експресія газетного мовлення може здійснюватися в різних формах, звичайно, не тільки готовими позаконтекстуальними мовними виразними засобами. Іноді підкреслюють інтелектуальність сучасної газети, на противагу прямій агітаційність "в лоб", що виражається у відкритій мовної експресивності. Не цілком вірно протиставляти ці дві властивості. Слід пам'ятати, що й форма стриманого, спокійного докази здатна бути виразною, тобто експресивної, надаватися втіленням тієї ж впливає функції. У тому й полягає стилістична майстерність що пише, щоб, виходячи з вимог конкретної комунікації, вибрати найкращі в даному контексті мовні засоби впливу на читача.

Закличність, лозунгово-декларативний характер вираження проявляються в спонукальних характер мови (при використанні стилістичних можливостей категорії способу, засобів синтаксису), простота і доступність - у порівняльній нескладності синтаксичних конструкцій (що виражається навіть при вживанні складних пропозицій у прозорості їх структури, легкої її членимості та чіткості вираження смислових і граматичних зв'язків), у використанні загальновживаної лексики та коментування залученої термінології. Мовленнєва виразність реалізується в стильовому "ефект новизни", в прагненні до незвичайності, свіжості словосполучень, а отже, і семантики слів, і, крім того, у прагненні уникати повторень одних і тих же слів (крім термінів), оборотів, конструкцій у межах невеликого контексту, в широкому застосуванні засобів словесної образності. Рекламно виражається в особливостях заголовків пропозицій, у зверненнях до читача, проблемні питання і т. д.

Функція повідомлення обумовлює вживання нейтральної, загальностилевої лексики, в якій особливу роль грає політична, економічна - взагалі концептуальна лексика. Наприклад, слова-терміни: маркетинг, менеджмент, бізнес, біржа, ідеологія, курс валют, роздержавлення і багато інших - стали лексемами, постійно зустрічаються на газетних сторінках. В принципі, весь спектр літературної мови відкритий для публіцистики. Але головний критерій вживання, відбору мовних засобів - загальнодоступність. Виключаються мовні засоби, що не володіють цією якістю: вузькоспеціальні слова і вирази, діалектизми, арготизмів, поетізми, варваризми - все, що може викликати труднощі в розумінні повідомлення. Як писав один із журналістів, "газету читають академіки і рядові робітники, старі й молоді, вчителі та інженери, лікарі ... Газету читає народ ... Тому газетне слово повинне бути просте слово, що має, однак, здатністю дуже ясно і дуже точно виражати найскладніші поняття ".

Функція впливу (експресивна функція), найважливіша для газетно-публіцистичного стилю, зумовлює гостру потребу публіцистики в оціночних засобах вираження. І публіцистика бере з літературної мови практично всі кошти, що мають властивість оцінними. Цікаво, що деякі тлумачні словники російської мови, в першу чергу словник під редакцією Д.М. Ушакова, дають до деяких словами стилістичні позначити "газетне", "публіцистичний". Це означає, що дані слова характерні для газети, публіцистики, закріплені за ними. Виявилося, що майже всі ці слова мають яскраве оціночну забарвлення: агентура, акробати благодійності, активізація, акція, болячка, бомбиста, бутербродний писака, верхівка, віха і ін.

Однак публіцистика не тільки використовує готовий матеріал. Під впливом впливає функції публіцистика перетворює, трансформує слова з різних сфер мови, надаючи їм оціночне звучання. Для цієї мети використовується спеціальна лексика в переносному значенні: інкубатор злочинності, конвеєр мілітаризму, маршрути технічного прогресу; лексика спорту: раунд, тур (переговорів), передвиборчий марафон, об'явити шах уряду; найменування літературних жанрів, лексика театру: драма народу, кривава трагедія, політичний фарс, пародія на демократію та ін.

Газета народжує і культивує і свою фразеологію. Стійкі поєднання є готовим арсеналом газетних стандартів і нерідко переходять на штамп. Приклади: естафета поколінь, крокувати в ногу з віком, пустити качку і ін. Це можуть бути і загальномовного фразеологізми, але наповнені новим змістом і знову ж таки високочастотні в газеті:

а) з негативною оцінкою: загрібати жар чужими руками, співати з чужого голосу, погріти руки;

б) з позитивною оцінкою: трудитися не покладаючи рук, золоті руки і ін.

Сюди ж можна віднести газетні кліше книжкового походження: примножувати віковічні традиції; внести свій внесок і ін

Газетний стиль виявляє себе і в галузі словотворення. Тут можна відзначити, мабуть, більшу, ніж в інших стилях, активність деяких суфіксів іншомовного походження (-изм; -ція, -ація, -ізації: тероризм, індустрія, продукція, організація, операція, глобалізація).

Публіцистичні твори відзначаються надзвичайною широтою тематики, вони можуть стосуватися будь-якої теми, що потрапила в центр суспільної уваги, наприклад, технології проведення водолазних робіт. Це, безсумнівно, позначається на мовних особливостях даного стилю: виникає необхідність включати спеціальну лексику, що вимагає пояснень, а іноді і розгорнутих коментарів.

З іншого боку, цілий ряд тем постійно перебуває в центрі громадської уваги, і лексика, що відноситься до цих тем, набуває публіцистичну забарвлення. Таким чином, у складі словника мови формується коло лексичних одиниць, характерних для публіцистичного стилю [16; 154].

Серед таких постійно освітлюваних тим в першу чергу слід назвати політику, інформацію про діяльність уряду і парламенту, вибори, партійних заходах, про заяви політичних лідерів. У текстах на цю тему регулярно зустрічаються такі слова і словосполучення, як: фракція, коаліція, кандидат, лідер, законопроект, демократи, опозиція, федералізм, консерватизм, радикали, передвиборна кампанія, парламентські слухання, жвава дискусія, другий тур, виборчий штаб, рейтинг політика, нижня палата, довіру виборців, депутатський запит, парламентське розслідування, суспільна злагода.

Економічна тематика також важлива для публіцистичного стилю та її висвітлення неможливо без таких слів як бюджет, інвестиції, інфляція, аукціон, арбітраж, аудит, сировина, ліцензування, банкрутство, монополізм, акціонерне товариство, природні монополії, ринок праці, митні збори, курс акцій.

У матеріалах на теми освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення журналістові можуть знадобитися наступні обороти: варіативність освіти, державна підтримка, зарплата вчителів, дистанційна освіта, розвантаження шкільної програми, обмін студентами, угода про наукове співробітництво, інформатизація освіти; обов'язкове медичне страхування, медичний поліс , пільги на ліки, діагностичний центр; прожитковий мінімум, дитячі посібники, споживча, кошик, рівень життя, нарахування пенсії, працюючий пенсіонер.

Інформація про стан громадського порядку не може бути передана без таких словосполучень, як: боротьба зі злочинністю, охорона прав громадян, місце події, прокурорська перевірка, судовий розгляд, підписка про невиїзд, боротьба з незаконним обігом наркотиків.

У повідомленнях про події, стихійні лиха, аварії часто зустрічаються слова: ураган, тайфун, землетрус, повінь, захоплення заручників, теракт, стрільба на варті, зіткнення автомобіля з потягом, рятувальна операція, гасіння пожежі, екологічна катастрофа.

Зведення військових кореспондентів містять слова: бойовик, вибухівка, фугас, мінування, снайпер, бойових зіткнень, обстріл, бомбардування, бойовий виліт, тяжке поранення, жертви серед мирного населення, руйнування житлових будинків.

Повідомлення на міжнародні теми легко відрізнити за такими словами і сполучень: переговори щодо мирного врегулювання, офіційний візит, багатосторонні консультації, світове співтовариство, напружена обстановка, стратегічне партнерство, європейська інтеграція, миротворчі сили, територіальна цілісність, глобальні проблеми.

Названа вище лексика вживається і в інших стилях (науковому, офіційно-діловому). У публіцистичному стилі вона набуває особливої функцію - створити реальну картину подій і передати адресату враження журналіста про ці події і відношення до них. Одні і ті ж слова звучать по-різному в наукової монографії, поліцейському протоколі і телевізійному репортажі.

Для публіцистичного стилю характерне використання оцінної лексики, що володіє сильним емоційним забарвленням, наприклад: позитивні зміни, енергійний старт, безвідповідальна заява, тверда позиція, підкилимна боротьба, прорив на переговорах, брудні виборчі технології, злочинно вбивство, мерзенні вигадки, важка криза, небувала повінь, шалена авантюра, зухвалий наліт, політичний спектакль, десятки тисяч громадян преса, галопуюча інфляція, казармений комунізм, ідеологічний бульдозер, моральна холера.

Оцінка виражається або визначенням до іменника, або метафоричним найменуванням явища.

Для публіцистичного стилю характерне використання багатозначності слів, при цьому спостерігаються явища трьох типів: вживання слова в переносному значенні, розвиток багатозначності, метафоризація як засіб експресії й вираження оцінки.

Вживання нейтрального слова або спеціального терміна в переносному значенні надає слову публіцистичну забарвлення.

Розвиток багатозначності є загальномовного процесом, що відображається і закріплюється в мові масової інформації, більше того в багатьох випадках це розвиток бере початок в публіцистичних текстах, від перенесення воно відрізняється тільки тим, що тут неочевидні співвідношення прямого і переносного значень.

Метафоризація є використанням слів в переносних значеннях з метою створення яскравого образу, вираження оцінки, емоційного ставлення до предмета мовлення; вона покликана вплинути на адресата мови.

1.3. Запозичення як один із засобів вираження функцій публіцистичного стилю

Як уже зазначалося вище, однією з основних функцій публіцистичного стилю є експресивне повідомлення про найбільш актуальні події сучасності. А саме запозичення, що найчастіше зараз приходять з англійської мови, відображають найновіші тенденції у сучасній розмовній мові загалом та публіцистиці зокрема.

До факторів, що впливають на появу нових запозичень як правило відносяться: екстралінгвістичні фактори – науково-технічний та соціальний прогрес, поширення інформаційного потоку і необхідність передати його з найменшими витратами часу і місця, лінгвістичні фактори – тенденція до мовної економії, прагнення до аналітичності.

Роль запозичень в різних мовах неоднакова і залежить від конкретно-історичних умов розвитку кожної мови.

Той чи інший вплив однієї мови на іншу завжди пояснюється історичними причинами: війни, завоювання, мандри, торгівля і т.і., - призвело до тісної взаємодії різних мов. Інтенсивність притоку нових запозичених слів, в різні періоди різноманітна. В залежності від конкретних історичних умов, вона то збільшується то падає. Ступінь впливу однієї мови на іншу при цьому залежить здебільшого від мовного фактора. Помилкові уявлення, які переважали в лінгвістиці відносно проблеми запозичень, не зводились лише до перебільшення їх ролі в розвитку мови. Сам підхід до теми був одностороннім і формальним. Дослідників цікавили здебільшого джерела та дати запозичення.

Треба приділяти увагу не тільки питанню від кого запозичення, а й тому що додалося та було створене в результаті діяльності при запозиченні слова від іншого народу. Треба творчо підходити до питання і тим самим створювати можливість виявити закономірності, що ним підпорядковується розвиток словникового складу мови, пояснити явища, які відбуваються в ньому і виявити їх причини [17; 13-14].

Таким чином, ніяке нове поповнення словника запозиченими словами не може пройти безслідно для словникового складу. Запозичене слово приймає на себе одне або декілька значень семантично близьких до нього слів, що вже раніше існували в мові.

Загальний закон явищ мови до проблеми запозичень можна сформувати так: усілякі зміни в словниковому складі мов і у вигляді проникнення іншомовних запозичень тягне за собою семантичні і стилістичні зміни в словах, які вже є в мові.

Запозичення – це слова, запозичені з іншої мови, які модифікували фонемічну форму, значення та вимову до стандартів англійської мови.

Існуючі в словниковому складі мови запозичені слова можна класифікувати: по джерелу запозичення; по тому, який аспект слова запозичений; за ступенем асиміляції.

Асиміляцією запозичених слів називається пристосування їх і фонетичному, граматичному і графічному відношенні до системи приймаючої мови.

Ступінь асиміляції може бути різною і залежить від того, наскільки давно відбулося запозичення, чи відбулося воно усним шляхом чи через книгу, наскільки вживане слово і т.п.

Загальна проблема запозичення елементів однієї мови іншою включає в себе вкладний комплекс питань різного характеру. Найбільш актуальними з них є такі: яке мовне явище є запозиченим; причини запозичень; види мігруючих елементів; освоєння слова в мові що позичає і різні сторони його освоєння; ознаки освоєння іншомовного слова, які дозволяють вважати його запозиченим.

Для входу слова в систему мови що позичає необхідні умови:

передача іншомовного слова фонетичної граматично засобами мови що запозичує;
співвідношення слова з граматичними класами та категоріями мови що запозичує;
фонетичне та граматичне освоєння іншомовного слова;
словотвірна активність слова;
семантичне освоєння;
регулярне вживання в мові.

У публіцистичній лексичній підсистемі німецької мови, базуючись на засобах передачі у німецькій мові поняття, яке вони позначають, виявлено три групи запозичень - loaning (англо-американізмів):

1) запозичення, які позначають поняття, що у німецькій мові передаються описово;

2) запозичення альтернативного вибору;

3) запозичення безальтернативного вибору.

У наш час проблема функціонування англо-американізмів у німецькому публіцистичному вокабулярі набуває особливого значення в зв’язку з тим, що лексична підсистема німецької мови на сучасному етапі свого розвитку зазнає інтенсивного впливу англійської мови (саме її американського варіанта). На цьому наголошує і німецький мовознавець M. Buschmann, говорячи “Anglizismen genieb en in der Gegenwartssprache ohnehin eine hohe Popularitt, in der Militrterminologie sind sie berdies besonders verbreitet” [25; 214].

Це явище пояснюється як суто лінгвістичними причинами, адже навіть лінгвістична база німецької мови цьому до певної міри сприяє, так і екстралінгвістичними стимулами розвитку мови. На нашу думку, останні мають пріоритет, але їх вплив може бути встановлений лише у вигляді багатомірних складних відносин, адже і сам матеріальний світ, який нас оточує, є складним і багатомірним. Ці позамовні детермінанти, виходячи з “кінцевого результату” їх дії, можна розглядати як чинники:

а) які сприяють взагалі стандартизації публіцистичної лексики у різних державах;

б) які спричинюються до того, що саме англійська мова стає міжнародною мовою засобів масової інформації;

в) на яких ґрунтується те положення, що саме американський варіант англійської мови стає мовою-акцептором для публіцистики німецької мови.

При цьому вплив англійської мови на німецький публіцистичний вокабуляр на лексичному рівні відбувається по двох напрямках. Публіцистична лексична підсистема німецької мови збагачується семантичними запозиченнями, які складають незначну частину серед загальної кількості запозичень, та так званими прямими лексичними запозиченнями, тобто лексичними одиницями, що входять безпосередньо із мови-акцептора до мови-рецептора. Серед прямих лексичних запозичень – англо- американізмів, що входять до складу лексичної підсистеми німецької мови, можна виділити такі, що перейшли у німецьку мову при наявності в ній “свого” поняття. При їх вживанні фрагменти концептуальної картини світу не змінюються, тобто не відбувається її поняттєвого розширення, іншими стають лише засоби відображення цих фрагментів у мові. У англомовній термінології такі запозичення, як відзначає Б.О. Серебренніков, носять назву “loaning” [16; 81], у російській мовознавчій літературі зустрічається термін “проникновения”, у німецькій мові — “Wortentlehnung”.

На нашу думку, такі запозичення можна розподілити на декілька груп, базуючись на засобах передачі у німецькій мові поняття, яке вони позначають:

А. Запозичення, які позначають поняття, що у німецькій мові передаються описово.

Б. Запозичення альтернативного вибору.

В. Запозичення безальтернативного вибору.

А. Запозичення, які позначають поняття, що у німецькій мові передаються описово.

До цієї групи відносяться запозичення, поява яких виправдана з точки зору розширення словникового складу сучасної німецької мови. Вони визначаються мовцями як лексичні одиниці, що передають наявні у німецькій мові поняття більш точно та ясно, є більш місткими за своїм значенням, адже у німецькій мові поняття, що вони позначають, можуть бути передані лише описово, про що йде мова у словнику Duden’а: “... еin Fremdwort kann dann ntig sein, wenn es mit deutschen Wrtern nur umstndlich oder unvollkommen umschrieben werden knnen” [26; 137]. До таких лексичних одиниць відноситься насамперед деяка оперативно-тактична лексика: Temporary Rank, Transfer of Authority, Full Command, Operational Control, Tactical Control.

Б. Запозичення альтернативного вибору.

До цієї групи, серед прямих запозичень у лексичній підсистемі публіцистики сучасної німецької мови, відносяться такі запозичення, що їх поява у німецькій мові з точки зору заповнення лакун не мотивована, бо в цьому випадку таких лакун просто не існує. Ці англо-американські запозичення входять у німецьку мову як синоніми до вже існуючих у німецькому вокабулярі лексичних одиниць, вони стають “конкурентами німецьких позначень” [18; 84]. Отже, вживання запозичень цього типу мотивується не потребою заповнення лакун, а іншими позамовними чинниками. По суті у цих випадках кодування інформації здійснюється як вибір між засобами рідної та іноземної мов. При цьому цілком очевидно, що один код не краще іншого, бо кожний з них має свої власні можливості. Але суспільство або окремий індивідуум можуть по-різному ставитися до того чи іншого узагальнення досвіду, що набувається та зберігається за допомогою різних кодових систем, тому актуалізація лексичних одиниць тут пов’язана і з їх прагматичним потенціалом, тому що вибір альтернативних реалізацій з числа еквівалентних при формуванні висловлювання підкреслює певний аспект світосприйняття або внутрішнього стану суб’єкту. На наш погляд, цей вибір стимулюється насамперед позамовними причинами, але і суто лінгвістичні чинники мають на нього великий вплив.

Появу англо-американських запозичень в публіцистиці можна пояснити реалізацією їх прагматичного потенціалу, а саме сигніфікативного аспекту, наприклад:

das Air Command and Control System = das Einsatzfhrungssystem der Luftstreitkrfte;

der Supreme Allied Commander Europe = Oberster Alliierter Befehlshaber der NATO in Europa.

Буває, що перевага віддається альтернативному варіанту, “запозиченому формативу” [17; 13], адже поняття, яке воно відображає у німецькомовному контексті, є прагматично обтяженим мультинаціональною специфікою.

Вибір же альтернативної реалізації на користь іноземної лексичної одиниці підкреслює певний аспект світосприймання:

das Briefing — die Lagebesprechung,

die Crew — die Schiffbesatzung,

das Team — das Kommando;

В. Запозичення безальтернативного вибору.

Нами виявлено цілий ряд запозичень, які просто витіснили німецькі номінації понять, змінивши фрагменти мовної картини світу при незмінній концептуальній. За тими поняттями, які вони відображають, ці лексичні одиниці можна поділити на такі тематичні підгрупи:

Air Drop — скидання (скинення) вантажу на землю із літальних апаратів;

der Runway — злітно-посадочна смуга,

der Tower — командно-диспетчерський пункт,

das Weather-Briefing-Log — бюлетень погоди,

das Cockpit — кабіна літака.

Таким чином можна сказати, що невпинні процеси глобалізації роблять свій внесок до поповнення німецької мови іншомовними запозиченнями здебільшого англійського походження.

РОЗДІЛ 2

Стилістичні особливості вживання запозичень у німецькій публіцистиці

2.1. Специфіка функціонування запозичень у німецькій мові

Проблема запозичень та їх використання в мові, особливо англіцизмів,

є актуальною для всіх без винятку мов. Це пов’язано в першу чергу з тим, що за останні 10-20 років кількість запозичених з англійської мови слів суттєво зросла. Ставлення до іншомовних слів та запозичень протягом століть було неоднозначним.

На наш погляд, доцільно розглянути функціонування запозичень у німецькій мові через призму історичного розвитку держави та мови зокрема.

Так, у певні періоди історичного розвитку мови запозичення сприймалися як шлях збагачення її словникового складу, а сам процес розглядався як позитивне явище. В історії національних мов були також періоди активної боротьби з іншомовними словами, коли пуризм ставав вимогою часу. Контакти з іншими народами та пов'язаний з ними обмін інформацією, досвідом, матеріальними досягненнями залишали свій слід не тільки в суспільному житті, але й у мові.

В епоху середньовіччя інтенсивне збагачення лексичного шару словами іншомовного походження, на відміну від сьогодення, не сприймалося в німецькій мові як катастрофа. Запозичення з латини, грецької мови, а також значна кількість слів із французької мови, які потрапили в німецьку під впливом лицарської культури, – це назви нових для Німеччини понять, предметів та явищ, що увійшли не тільки до мови, але стали повсякденням німецького суспільства, наприклад: Abenteuer, Kreuz, Kirche, Turnier, Posaune тощо.

У період Відродження запозичення були, як правило, з латини і мали дидактичний характер. Серед них Argument, artikulieren, Disziplin, diskutieren, Element, formieren, Magister, Konzept, Universitat, Substanz, Position, Klasse. Усі ці слова формують сьогодні лексичний склад більшості європейських мов, а не тільки німецької.

Що стосується XVII століття, то в цей час через особливості історичного розвитку Німеччини (Тридцятирічна війна 1618-1648рр.) та значний вплив французької як мови провідної в культурному відношенні нації Європи німецька мова настільки збагатилася запозиченнями, що постала загроза втрати нею своєї самостійності. Запозичення цього часу стосувалися різних сфер життя, серед яких сфера дипломатії та державного управління (Depesche, Minister), торгівлі (engagieren, Fabrik), транспорту (Karosse, Equipage), гастрономії (Bouillon, Kotelett, Konfiture), моди (Frisur, Garderobe, Korsett), суспільної поведінки (Etikette, Kompliment, parlieren) тощо.

У ХІХ столітті провідну роль в Європі відіграє Великобританія, а тому саме англійська мова є джерелом запозичень. Це стосується не тільки бізнесових понять, але й лексики, що обслуговує сфери журналістики, транспорту та суспільного життя (Interview, Reporter, Tunnel, Tender, Kartell, Trust, Dandy, Flirt, Smoking, Coctail). Починається інтенсивне збагачення словникового складу німецької мови англіцизмами, цей процес триває ще донині. У ХХ столітті вплив англійської мови, особливо її американського варіанта, значно зростає і поступово запозичення з’являються не тільки в суспільній, але й у приватній сфері. Так, слова Bestseller, Jazz, Make up, Pullover, Teenager відомі не тільки мові засобів масової інформації, літератури та економічних вісників, але й пересічним громадянам.

Отже, кожна значна епоха в історії розвитку людства залишала в німецькій мові свої сліди у вигляді запозичень. Більшість із них уже не сприймається суспільством як іншомовні слова, оскільки вони адаптувалися до вимог німецької мови. Ступінь асиміляції іншомовних слів у німецькій мові залежить від того, наскільки довго та як часто вони використовуються мовцями. Так, наприклад, такі слова як Engel, dichten, Fenster, Korper, Tisch, Flote, Maske та інші мовці не пов’язують із процесом запозичення, у той час як Bibliothek, незважаючи на досить тривалий термін перебування в словниковому складі німецької мови та загальновживаний характер, ще й досі сприймається як запозичення.

Тож важливою, на наш погляд, залишається проблема визначення й тлумачення запозичення. Існують певні ознаки запозиченого слова. Серед них слід назвати в першу чергу такі:

наявність у морфологічній структурі слова компонентів іншомовного походження (суфіксів та префіксів): impulsiv, Konzentration, Mobbing, reformieren;
незвичайне, відмінне від звичного звучання слова, наприклад: Friseur, Team, або місце наголосу, що не відповідає вимогам німецької мови, наприклад: desolat, Diat, prolongieren;
графічна невідповідність, незвичайні для німецької мови графічні
структури та сполучення літер: Bodybuilding, Soutane, Osteoporose, Philosophie.

Наведені вище ознаки іншомовних слів дають змогу виявити запозичення, але не в усіх випадках. Слід зауважити, що префікс ab- та суфікс –ier у різних словах може бути свідченням того, що слово запозичене, але не завжди (absolut – abreisen, massakieren – erfrieren). Крім того, до деяких німецьких коренів часто додаються запозичені афікси (buchstabieren, Schwulitat, hausieren), і навпаки, до запозичених коренів іноді додаються німецькі суфікси та префікси (Direktheit, temperamentvoll, risikoreich). Такі гібридні словоутворення вже не можна однозначно віднести ані до іншомовних слів, ані до автентичної лексики.

Варто звернути увагу також і на ту обставину, що значна кількість запозичених слів вимовляється відповідно до фонетичних вимог німецької мови, тому такі одиниці вже не сприймаються як запозичені (Spekulant, Stadium; Stil, Atlas, Lyrik, Radio, Thema). Більшість асимільованих слів важко виявити через те, що вони не тільки вимовляються, але й пишуться у німецькій традиції письма (Keks, schocken). Процес визначення запозичень у мові ускладнює ще й те, що від високої частоти вживання слова іншомовного походження стали звичними й увійшли до основного словникового фонду мови і тому не сприймаються як запозичені. Серед них Auto, Karussell, Mobel, Salat, Paradies, interessieren, Kasse, Pause, Tunnel тощо.

Отже, як бачимо, межі між запозиченим та суто німецьким словом хиткі, а критерії визначення запозичення неточні і потребують подальшої деталізації та концептуального аналізу.

2.2. Стилістичні особливості вживання запозичень у публіцистиці

Більш важливою, з нашої точки зору, є не проблема існування в мові значної кількості запозичень, а особливості їх використання. Функціонування того чи іншого слова в мовленні зумовлено в більшості випадків не його походженням, а інтенцією мовця. Від того, який вплив має здійснити на реципієнта обране мовцем слово, залежить і його вибір. Тож, питання використання запозичень – це питання стилю та комунікативної спрямованості, комунікативного завдання висловлювання.

Завдяки деталізації змісту запозичення можуть викликати в певних контекстах специфічні асоціації, давати ціннісну характеристику, унаочнювати та деталізувати суб’єктивне ставлення мовця до подій, явищ, людей саме через відбір лексики (Exkursion – Ausflug; simpel – einfach; Praktikum - Ubung; autokratisch – selbstherrisch).

Іноді використання запозичень уникнути взагалі неможливо, зокрема, якщо постає необхідність створити певний локальний чи країнознавчий колорит (Kreml, Torero, Bango) або через відсутність аналога в німецькій мові.

Досить часто в публіцистичній мові використання іншомовних слів викликане необхідністю передати певний душевний стан, бажанням здаватися більш сучасним, більш динамічним, більш обізнаним. Особливо це типово для молодіжної мови, наприклад: Ich muss nur eben noch schnell mein Handy catchen, dann sind wir weg, okay?

Використання запозичень у певному контексті часто зумовлюють стильові відмінності тексту. Так, використання Portier замість Pfortner або Hauswart надає особі більшої ваги, а transpirieren замість schwitzen сприймається менш забарвленим.

Запозичення надають тексту певних стилістичних ознак, вони здатні віднести його до певного стилістичного рівня: високого (Preziosen – Schmuckstucke), нейтрального (produzieren – fertigen), низького (Job – Arbeit, cool – sehr gut, Appeal – Ausstrahlung). Використання іншомовних слів може виражати суб’єктивне ставлення мовця, якe містить як позитивні, так і негативні конотації (phanomenal – au.ergewohnlich, professionell – beruflich, Visage – Gesicht).

Слова іншомовного походження часто мають певний спеціальний зміст, який наближає їх до термінологічної лексики. Уживання таких запозичень має на меті пом’якшити обговорення гострих, табуйованих або просто неприємних тем, таких як хвороба (Psychiatrie – Irrenanstalt), смерть (letal –todlich, Exitus – Tod), провали або невдачі у професійній сфері (illiquid – pleite).

Ще одна функція запозичень – натяк на певний аналогічний випадок в історії, символічний зміст, проведення паралелі, порівняння тощо. У таких випадках мовець апелює до фонових знань співрозмовника, висуває до нього певні освітні вимоги: Judaslohn, Pyrrhussieg, Tantalusqualen.

У сфері комунікації, рекламі та бізнесі слова іншомовного походження найбільш продуктивні. Це пов’язано з наявністю значної кількості термінів та з прагненням до лаконічності й дієвості. Але іноді використання запозичених слів зумовлено просто прагненням звернути на щось увагу, виділити або підкреслити (Businessclass, Servicepoint, Sounddesigner, Workshop, Broker).

Запозичення не завжди зайві, досить часто вони дозволяють уникнути

повторів і тим самим урізноманітнити мову. Можна навести такі синонімічні пари: Enthaltsamkeit – Abstinenz, Feinkost – Delikatessen, Mundart – Dialekt, Nachtisch – Dessert, Rechtschreibung – Orthographie, Reifezeugnis – Abitur, Wochenende – Weekend. Варіативність можлива не лише на лексичному, але й на синтаксичному рівні. Так, наприклад, речення Er fuhrt oft einen Ausspruch seiner Frau an можна без втрат змісту замінити еквівалентом Er zitiert oft seine Frau. Така заміна не тільки позбавляє речення рамкової конструкції, але й скорочує його, що є досить суттєвим з точки зору економії мовних засобів вираження змісту.

Запозичення в німецькій мові піддаються певним змінам і досить швидко асимілюються. Це відбувається не тільки на лексичному рівні, але й на рівні граматики. Англійські запозичення досить легко отримують рід та категоріальні ознаки, утворюють словоформи та слугують матеріалом для утворення нових слів за рахунок словотвірних можливостей німецької мови. Нетипові для німецької мови звуки та звукосполучення передаються схожими за звучанням звуками. Так, наприклад, англійське слово poster відрізняється від німецького Poster протиставленням [ou]-[o]. Сполучення sp

st у запозичених з англійської словах читаються за правилами орфоепії німецької мови (Stadium, Station).

Слова, запозичені з англійської мови, швидко асимілюються в німецькій завдяки словотвірним можливостям останньої і на граматичному рівні.

Так, додаванням інфінітивного закінчення –en утворені дієслова faxen,

picknicken, palavern та інші. На побутовому рівні можна знайти утворені цим шляхом дієслова, що набувають образності, відповідники до яких навряд чи можливі в українській мові, наприклад googeln, jobben, mailen.

Особливо продуктивними є запозичення з галузі техніки, комп’ютерних технологій, світу Інтернету, наприклад: downloaden, updaten, які наділяються ознаками слабких дієслів і відповідно утворюють часові форми (loadete down, hat downgeloadet).

Серед запозичень є слова зі зміщеним змістом, тобто англіцизми, зміст яких відрізняється від аутентичного, наприклад: das Groupie – дівчина-фанатка зірки, актриси, спортсмена тощо.

Таким чином, запозичення відіграють дуже важливу роль у німецькій мові. Вони становлять значний обсяг словникового складу і виконують різноманітні функції. Слова іншомовного походження потрапляють до німецької мови різними шляхами, найчастіше шляхом матеріальних та лексичних запозичень, і досить швидко асимілюються на фонетичному, морфологічному та граматичному рівнях. На комунікативному рівні запозичення можуть виконувати різні функції, серед яких слід назвати в першу чергу номінативну, коли запозичення називають предмети та явища, що не мають відповідностей у німецькій мові; конкретизуючу, коли запозичення виконують схожу з термінами роль, а також стилістичну. Німецькі запозичення дуже продуктивні у процесі словотвору. Вони здатні утворювати нові слова за допомогою іншомовних коренів з додаванням німецьких афіксів, німецьких коренів та іншомовних афіксів, різноманітних трансформацій автентичного значення. Найбільш багатою на запозичення сферою є сфера комунікації, засобів масової інформації, техніки, комп’ютерних технологій, економіки тощо. Запозичення такого роду, як правило, дуже швидко поширюються на побутовий рівень з певним зміщенням лексичного значення.

ВИСНОВКИ

В ході написання нашої курсової роботи ми детально розглянули функціональні та стильові особливості публіцистичного стилю, специфіку вживання запозичень у матеріалах даного типу. Вагома увага в ході нашого дослідження була приділена запозиченням англійського походження, які найбільш представлені у німецькомовній публіцистиці з огляду на процеси глобалізації, що відбуваються у всіх сферах людської життєдіяльності загалом та засобах масової інформації зокрема.

Проведене нами дослідження дало змогу зробити висновки, які полягають у наступному.

До основних характерних рис публіцистичного стилю можна віднести:

3) відома узагальненість, абстрагування та понятійного викладу як підсумок аналітичності і фактографічное (нерідко в єдності з образною конкретністю вирази).

Функції публіцистичного стилю включають: емоційність, оцінку, вплив, повідомлення (інформування), експресію та ін.

Ми прийшли до висновку, що запозичення відіграють значну роль у публіцистиці.

Вони вживаються для того, щоб надати публіцистичним матеріалам певного стилістичного забарвлення, допомогти авторові зробити наголос на певному моменті у тексті, підкреслити певну думку. Також запозичення часто вживаються у якості синонімів з метою уникнення повторень.

Лексичні запозичення є одним із джерел утворення нових слів. Їх вивчення дає можливість прослідити складність мовних процесів, переплетіння внутрішніх та зовнішніх явищ в мові.

В ході нашого дослідження ми зробили висновок, що на даний час сучасні публіцистичні матеріали здебільшого поповнюються англійськими запозиченнями. До початку 20-го століття чільне місце серед запозичень займали слова латинського та французького походження. Та у зв’язку з тим, що будь-які лексичні зміни у мові пов’язані з історичним розвитком держави, то на даний час через процеси глобалізації та універсалізації, провідним джерелом запозичень є англійська мова.

Таким чином можемо сказати, що в ході написання нашої курсової роботи ми досконально розглянули та опрацювали стилістичні особливості вживання запозичень у публіцистичному стилі та виконали всі завдання, поставлені перед нами на початку дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Баранник Д.Х. Образна семантика і газетний текст. Метафора в газеті // Про культуру мови. – К.: Наук. думка, 1964. – С.155-166.
Васильева А.Н. Газетно-публицистический стиль. – М.: Русский язык, 1982. – 198 с.
Григораш А.М. Фразеология и стиль. – К.: Вища школа, 1991. – С.106-122.
Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. — К., 1984.
Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.). – К.: Наук. думка, 1970.
Жовтобрюх М.А. Мова української преси (до сер. 90-х рр. ХІХ ст.). – К.: Вид-во АН УРСР, 1963. – 413 с.
Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991.
Коваль А.П. Газета і мовна норма // Журналістика. Преса. Телебачення. Радіо. – К.: Вища школа, 1977. – Вип. 3. – С.9-18.
Маслов Ю.С. Введение в языкознание. — М., 1987.
Мова і духовність нації. — К., 1992.
Ожегов С.И. Очередные вопросы культуры речи // Вопросы культуры речи. – Вып. 1. – М., 1955. – С.15.
Реформатский A.A. Введение в языковедение. — M., 1996.
Розен Е.В. Лексика немецкого языка сегодня. — М.: Высш. шк., 1976. — 128 с.
Розен Е.В. Немецкая лексика: история и современность. — М.: Высш. шк., 1991. — 96 с.
Сербенська О. Уваги до стильових особливостей та правописної практики в сучасних періодичних виданнях // Український правопис і наукова термінологія: проблеми норми та сучасність. – Львів, 1997. – С.76-84.
Серебренников Б.А. Роль человеческого фактора в языке: Язык и мышление. — М.: Наука, 1988. — 242 с.
Сидоров О.В. Прагматический статус заимствований в современном немецком языке // Взаємодія одиниць різних рівнів германських, романських і слов’янських мов. — К.: КДПІІМ, 1991. — С. 10-14.
Степанова М.Д., Чернышева И.И. Лексикология современного немецкого языка. — М.: Высш. шк., 1975. — 272 с.
Стишов О.А. Нова суспільно-економічна лексика в мові сучасних мас-медіа // Проблеми семантики слова, речення та тексту. – Вип. 6 / Відп. ред. Н. М. Корбозерова. – К.: КДЛУ, 2001. – С.216-218.
Стишов О.А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації): Монографія. – К.: Центр КНЛУ, 2003. – 388 с.
Чередниченко І.Г. Мова періодичної преси і боротьба за піднесення культури українського слова // Про культуру мови. – К., 1964. – С.145-154.
Шайкевич А.Я. Введение в лингвистику. — М., 1995.
Языкознание. Большой энциклопедический словарь. — М.: БРЭ, 1998. — 685 с.
1000 Stichworte zur Bundeswehr. — Hamburg: Mittler, 1997. — 238 s.
Buschmann M. Zur militrischen Onomastik und Terminologie // Muttersprache. — 1995. — Nr. 3. — S. 210-214.
Duden. Sinn- und sachverwandte Wrter. – Mannheim; Leipzig; Wien; Zrich: Dudenverlag, 1997. – Der Duden: Bd. 8. – 858 S.
Duden: Richtiges und gutes Deutsch: Wrterbuch der sprachlichen Zweifelsflle. – Mannheim; Leipzig; Wien; Zrich: Dudenverlag, 1997 / Der Duden: Bd. 9. – 860 S.
Pons Worterbuch der deutschen Umgangssprache. – REA, Ernst Klett Verlag fr Wissen und Bildung GmbH, Stuttgart, 1987. – 959 S.

Стилістичні особливості запозичень у публіцистичному стилі німецької мови