Відкритий урок читання за методикою Читання та письмо для розвитку критичного мислення у 4-А класі Тема: В. Сухомлинський Посиротив

Мета. Формувати навички правильного свідомого виразного чи-тання, вчити усвідомлювати залежність результатів від дій і вчинків; розвивати інтерес до читання, логічне і критичне мислення, зв'язне мовлення; сприяти вихованню бережного ставлення до птахів.

Обладнання: картка із словом "безрозсудний", картки з ключовими словами, питаннями на витлумачення, незакінченим реченням, мікрофон



Хід уроку

I етап. Актуалізація

1. Асоціювання до слова "безрозсудний"

- Що ви уявляєте, коли чуєте слово "безрозсудний"? Які асоціації виникають у вас?

(Робота в групах. Колективне обговорення. Запис на дошці мірку-вань дітей.)

2. Передбачення ( за ключовими словами)

Юрко, рогатка, горобець, 5 пташенят, посиротив, учитель, мовчаз-ний.

II етап. Усвідомлення нового матеріалу

1. Читання тексту учнями самостійно.

2. Перевірка передбачення

- Чиє передбачення було найближчим до тексту?

3. Читання тексту вголос.

III. Міркування (рефлексія)

1. Питання на витлумачення.

• З чим прийшов Юрко до школи?

• Чому він опинився під кущем бузку?

• Кого він побачив під кущем?

• Який вчинок зробив хлопчик?

• Які наслідки мав вчинок Юрка?

• Чи можна було виправити зроблене Юрком?

• Як вплинув цей вчинок на духовне здоров'я хлопчика?

• Як ви думаєте, чи зрозумів хлопчик свою провину?

2. Незакінчене речення

- Подумайте і закінчить речення.

Безрозсудний вчинок може ....

3. Інтерв'ю з "Юрком"

- Уявіть собі, що кореспонденту місцевої газети стало відомо про вчинок Юрка.

Орієнтовні запитання:

- Як тебе звуть?

- Що з тобою сталося?

- Чи зрозумів ти, що вчинив погано?

- Чого навчив тебе цей випадок?

VІ. Підсумок уроку.

- Діти, чому нас навчив цей урок? Що хотів донести до нас автор цього оповідання В. Сухомлинський? ПОСИРОТИВ

Юрко прийшов до школи з рогаткою. До уроків було ще чи-мало часу. Він сів під кущем бузку й став дивитися на горобців, що весело цвірінькали, плигаючи з гілки на гілку.

Враз усі горобці знялися й кудись полетіли. Залишився один. Він цвірінькав тихо й ласкаво. Потім став дзьобиком чистити пір'я-чко.



Юрко націлився з рогатки й пустив у нього камінець. Камінець влучив у голівку. На листя бризнула кров, а тільце впало додолу.

Юркові стало страшно. "Невже це я зробив?" - подумалось йому.



Тут відчув, як хтось поклав йому руку на плече. Обернувся - Панас Іванович, учитель.

Панас Іванович відхилив гілку, і Юрко побачив на бузковій гілці горобине гніздо. З нього виглядало п'ять пташенят. Голі, без-помічні, вони жалібно пищали, роззявляючи дзьобики.

- Вони тепер лишилися без матері,- тихо сказав Панас Іва-нович. - А якби з твоєю мамою хтось таке вчинив...

Юрко стояв блідий і мовчазний.

- Ну, що ж, іди на урок,- зітхнув Панас Іванович - Допо-могти цим бідолашкам ніхто вже не зможе...



Уночі Юрко майже не спав. Йому вважалися пташенятка, що роззявляли дзьобики й жалібно пищали, гукаючи матусю.

В. Сухомлинський