Особливості перекладу економічних та юридичних документів на матеріалах угод, контрактів, договорів та ділових листів

PAGE 14

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

"Особливості

перекладу економічних та юридичних документів на матеріалах угод,

контрактів, договорів та ділових листів."


ЗМІСТ


ВСТУП

Темою дипломної роботи є особливості перекладу економічних та юридичних документів на матеріалах угод, контрактів, договорів та ділових листів.

Вивчення специфіки перекладу документів, що належать до економічного та юридичного дискурсів, відбувається вже протягом тривалого періоду і є традиційним для науки про мову.

Властивості цих типів дискурсу детально розглянуто у низці лінгвістичних праць вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема А.Д.Бєлової, М.С.Власенко, І.М.Гумовської, Е.Т.Дерді, О.Р.Заруми-Панських, В.В.Калюжної, А.П.Коваль, В.І.Круковського, С.Є.Максимова, А.Ф.Марахової, Л.В.Мисик, Т.А.Скуратовської, А.С.Трофімової та інших.

Так, дослідження Н.М.Кожиної і А.Ф.Марахової присвячено аналізу специфічних лексичних і граматичних особливостей офіційно-ділових, насамперед правознавчих документів; у роботах В.В.Калюжної здійснено системний аналіз стилістичних, граматичних і лексичних особливостей документів міжнародних організацій (ООН, ЮНЕСКО та ін.); класифікацію офіційно-ділових паперів за рівнем стандартизації розроблено А.П.Коваль; С.Є.Максимов проаналізував тексти міжнародних ділових угод; І.П.Круковський, М.С.Власенко дослідили комунікативно-прагматичні аспекти законодавчих текстів; роботи О.Р.Заруми-Панських, Е.Т.Дерді, І.М.Гумовської присвячено вивченню лексичного складу юридичних документів, зокрема – юридичної термінології; проблеми юридичного дискурсу – серед яких – жанрові та прагматичні аспекти юридичного дискурсу (ЮД) досліджували В. Батіа, Д.Коттеріл; Т.А.Скуратовська з’ясувала специфіку усного судового дискурсу. Проте багато питань із цієї проблематики, які насамперед стосуються лінгвістичної специфіки та прагматики фахового дискурсу, а саме економічного та юридичного, залишаються недостатньо опрацьованими і потребують подальших дослідницьких зусиль, особливо в аспекті кореляції в дискурсивних процесах мовно-екстрамовної презентації матеріалу. Це значною мірою зумовило наш вибір звернутися до аналізу перекладу економічних та юридичних документів на матеріалах угод, контрактів, договорів та ділових листів, які до цього часу не мали належного висвітлення.

У даному дослідженні аналізуються специфічні властивості економічних текстів та юридичних матеріалів, термінологічні одиниці, що вживаються у вищезазначених типах текстів. Нами також був проаналізований підхід до перекладу ділової та юридичної документації з німецької мови на українську.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що воно виконано на теренах новітньої комунікативно-прагматичної і лінгвокогнітивної парадигм, які дають можливість поглибити вивчення юридичних та економічних текстів різної категорії, змісту та прагматики як вербального об’єкту шляхом звернення до структурно-синтаксичного та лексико-семантичного аналізу юридичних та економічних текстів, визначити специфіку структурної будови юридичного та ділового дискурсу, проаналізувати вплив прагматичної установки тексту на його мовну структуру.

Метою роботи є вивчення особливостей перекладу економічних та юридичних документів на матеріалах угод, контрактів, договорів та ділових листів з німецької на українську мову.

Для досягнення мети роботи було визначено завдання нашого дослідження:

  • визначити основні характеристики стилів мовлення;
  • дослідити загальне поняття дискурсу;
  • проаналізувати співвідношення понять мовних стилів та дискурсу;
  • вивчити особливості текстових матеріалів, що належать до економічного та юридичного дискурсів;
  • встановити основні підходи до перекладу ділової та юридичної документації;
  • дослідити особливості структури та перекладу угод, контрактів та ділових листів;
  • визначити способи перекладу спеціалізованих термінів, які функціонують в економічному та юридичному типах дискурсу;
  • показати на практиці особливості перекладу економічних та юридичних документів на матеріалах угод, контрактів, договорів та ділових листів.

Об’єктом дослідження виступають комунікативно-прагматичні, структурно-синтаксичні та лексичні особливості текстів юридичного та економічного характеру.

Предметом дослідження є мовні засоби передачі змісту юридичних та економічних текстів з німецької мови на українську.

Практична цінність роботи міститься у тому, що дослідження вищенаведених питань може бути корисним для якісного мовному забезпеченні процесів правового регулювання економічних процесів, мовного й у тому числі текстового тлумачення норм права та також полегшить роботу перекладачеві, який має справу з діловими листами, угодами, контрактами.

Наукова новизна даної роботи визначається:

  • виділенням окремого пласту термінологічної лексики, що вживається в юридичних та економічних матеріалах;
  • аналізом збереження прагматичного навантаження економічних текстів при їхньому перекладу з німецької мови на українську;
  • аналізом специфіки перекладу міжнародних угод та контрактів з німецької мови на українську.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

РОЗДІЛ І. Специфіка економічних та юридичних документів

  1. Стилі мовлення як сфера функціонування спеціальної лексики

Стиль літературної мови — різновид мови. (її функціональна підсистема), що характеризується добиранням таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтві і добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах.

Кожний стиль має:

  • сферу поширення й уживання (коло мовців);
  • функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо);
  • характерні ознаки (форма та спосіб викладу);
  • систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми,

типи речень тощо).

Ці складові конкретизують, оберігають, певною мірою регламентують, унормовують кожний стиль і роблять його досить стійким різновидом літературної мови.

Термін «стиль мовлення» слід розглядати як спосіб функціонування певних мовних явищ. Розрізнення стилів залежить безпосередньо від основних функцій мови — спілкування, повідомлення і дії, впливу.

Високорозвинена сучасна мова має розгалужену систему стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий і конфесійний. Для виділення стилів мовлення важливе значення мають форми мови — усна й писемна, розмовна і книжна. Усі стилі мають усну й писемну форми, хоча усна форма більш притаманна розмовному стилю, а іншим — переважно писемна. Оскільки останні сформувалися на книжній основі, їх називають книжними. Структура текстів різних стилів неоднакова. Якщо для розмовного стилю характерний діалог (полілог), то для інших — переважно монолог.

Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільним для них є те, що вони — різновиди однієї мови, представляють усе багатство її виражальних засобів і виконують важливі функції в житті суспільства — забезпечують спілкування м різних його сферах і галузях.

У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої різновиди — підстилі — для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та реалізації конкретних завдань.

Виходячи з теми нашої дипломної роботи, розглянемо офіційно-діловий стиль.

Офіційно-діловий стиль — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; вирізняється найвищою мірою книжності.

Основне призначення — регулювати офіційні ділові відносини в зазначених вище сферах та обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.

Під функціональним різновидом мови слід розуміти систему мовних одиниць, способів їх виокремлення та використання, визначених соціальними завданнями.

Мовленню у сфері управління притаманна низка специфічних особливостей. Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління — організації, заклади, підприємства, посадовці, працівники. Характер і зміст інформаційних зв'язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежать від місця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності. Ці стосунки стабільні й регламентуються чинними правовими нормами.

Специфіка ділового спілкування полягає в тому, що, незалежно від того, хто є безпосереднім укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адресатом документа майже завжди є організація в цілому.

Суттєвим чинником ділового спілкування, що впливає на характер управлінської інформації, є повторність дій і ситуацій. Управлінська діяльність — це завжди «гра за правилами». Унаслідок цього повторність управлінської інформації приводить до регулярності використовування однакових мовних засобів.

Наступною характерною рисою ділового спілкування є тематична обмеженість кола завдань, що розв'язує організація, а це, у свою чергу, є наслідком певної стабільності її функцій. Отже, можна вирізнити такі властивості управлінської інформації в умовах ділового спілкування:

офіційний характер;

адресність;

повторність;

тематична обмеженість.

Специфіка офіційно-ділового стилю полягає в певних стильових рисах (ознаках)» що притаманні лише йому, а саме:

  • нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні;
  • точність та ясність повинні поєднуватися з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;
  • документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;
  • наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висока стандартизація вислову;
  • сувора регламентація тексту; для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.

Ці основні риси є визначальними у формуванні системи мовних одиниць і прийомів їх використання в текстах ділових (управлінських) документів.

Мовознавець М. Пилинський зазначав, що найпершою традиційною ознакою досконалості для групи «нехудожніх» стилів, до яких належить й офіційно-діловий, залишається стислість, а також такі вимоги:

  • додержання основних загальномовних і функціонально-стилістичних мовних норм;
  • слова й вирази, безпосередньо пов'язані з думкою, мають стояти в тексті якнайближче;
  • дотримування максимально чіткого, послідовно-логічного і граматичного зв'язку між реченнями, що містять окремі судження;
  • вставні речення, застереження, супровідні твердження, усякі, відхилення від основної думки мають значно поступатися обсягом перед викладом основної думки.

У результаті багатовікового розвитку в офіційно-діловому стилі сформувалися такі мовні засоби та способи викладу змісту, які дозволяють найефективніше фіксувати управлінську інформацію й відповідати всім вимогам, що до неї висуваються, а саме:

  • широке використовування суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (комплектування бази даних, регламентація дій, функціонування закладу);
  • наявна фразеологія повинна мати специфічний характер (брати участь, висунути пропозицію, підбивати баланс, ініціювати питання, ставити питання);
  • обов'язкова відсутність будь-якої авторської мовної індивід дуальності та емоційно-експресивної лексики;
  • синонімія має бути зведена до мінімуму й не викликати двозначності сприймання;
  • наявність безособових і наказових форм дієслів у формі теперішнього часу із зазначенням послідовності, постійності дії;
  • чітко регламентоване розміщення та будова тексту; обсяг основних частин, наявність обов'язкових стандартних стійких висловів, певних кліше (що дозволяє користуватися готовими бланками);
  • використання складних речень із сурядним і підрядним зв'язком має бути зведено до мінімуму, натомість слід широко Використовувати безсполучникові, прості поширені речення (кілька підметів при Одному присудкові, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення тощо).

Офіційно-діловий стиль має такі функціональні підстилі:

Законодавчий — використовується в законотворчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними та службовими особами. Реалізується в Конституції, законах, указах, статутах, постановах тощо.

Дипломатичний — використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується в конвенціях (міжнародних угодах), комюніке (повідомленнях), нотах (зверненнях), протоколах, меморандумах, договорах, заявах, ультиматумах та ін.

Юридичний використовується у юриспруденції судочинство, дізнання, розслідування, арбітраж). Цей підстиль обслуговує й регламентує правові та конфліктні відносини:

  • між державою і підприємствами та організаціями всіх форм власності;
  • між підприємствами, організаціями, установами;
  • між державою і приватними особами;
  • між підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та приватними особами;
  • між приватними особами.

Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постановах, запитах, повідомленнях тощо.

Адміністративно-канцелярський — використовується у професійно-виробничій

сфері, правових відносинах і діловодстві. Він обслуговує та регламентує:

  • службові (офіційні) відносини між підприємствами одного й різного підпорядкування;
  • службові відносини між структурними підрозділами одного підпорядкування;
  • службові відносини між приватною особою та організацією, установою, закладом і навпаки;
  • приватні (неофіційні) стосунки між окремими громадянами.

Реалізується в офіційній кореспонденції (листах), договорах, контрактах, заявах, автобіографіях, характеристиках, дорученнях, розписках тощо.

Сучасна людина так чи інакше долучена до наукової чи виробничої сфери. Це є однією з передумов злиття наукового й офіційно-ділового стилів унаслідок їхнього спільного функціонування в одному часі й просторі. Ці два стилі не лише функціонально близькі — вони є спорідненими з походження, що принципово уможливлює їхнє зближення в умовах історичної потреби. У період становлення ці два стилі поряд із процесами дивергенції завжди показували багато пунктів конвергенції, у результаті чого утворився складний конгломерат схожих спільностей і пізніших сходжень і взаємопроникнень.

Формулюючи поняття «ділова мова», слід мати на увазі принаймні три сучасні стилі — офіційно-діловий, науковий, розмовний, оскільки ділова мова містить близькі, взаємопрониклі й навіть спільні мовні засоби різних рівнів. Уміле використання цих засобів є безперечною умовою досягання успіхів у професійній сфері.

1.2. Поняття дискурсу

Захоплення сучасної лінгвістичної науки антропоцентричними та комунікативними дослідженнями призвело до вирізнення та активного дослідження такої макрокатегорії мови, як дискурс. Термін discourse вперше був уведений у науковий обіг 1952 р. Дж. Харрісоном в контексті терміносполучення discourse analysis на позначення «методу аналізу зв’язного мовлення» [22, c.34]. Поступово тлумачення дискурсу в гуманітаристиці набуло більш окреслених контурів. Дискурс став визначатися як деякий мовний абстракт, що віртуально існує у надрах живої національної мови, або штучні мовні обмеження, що виконують певну соціальну функцію. У просторово-часовому континуумі живої мови вільно співіснують різні дискурси: міфологічний, релігійний, науковий, діловий, філософський, ідеологічний тощо [16, c.117].

Таким чином, кожен дискурс – це особлива підмова, особлива мовленнєва практика, що застосовується у певних функціональних сферах мовної спільноти. Проблема визначення ділового дискурсу полягає в першу чергу, у визначенні його місця в континуумі загальної національної мови. При цьому слід зазначити, що наукове обґрунтування поняття бізнесу як особливої форми економічної діяльності відбулося у другій половині двадцятого століття. Ділове мовлення (також бізнес-дискурс) можна вважати різновидом макроекономічного дискурсу, хоча існує думка, що виокремлення економічного дискурсу, незважаючи на бурхливий розвиток економічної термінології, не відбулося [23, c.35].

Хоча дискурс, який продукується на рівні макроекономіки або на рівні всього суспільства, також має свою мовленнєву практику, а саме: парламентські слухання з економічних питань, обговорення економічних законопроектів і постанов, економічні передвиборні програми депутатів, економічні студії та диспути, публічні виступи економістів тощо.

Ділове мовлення актуалізується у чотирьох основних сферах. Це комерція, виробництво, фінанси та посередництво. Кожній із зазначених сфер притаманні свої особливості, спричинені: тематичним та інтенціональним спрямуванням, термінологією та особливостями її вживання, правилами професійної поведінки учасників спілкування, що дає підстави вважати їх різновидами ділового мовлення [22, c.32].

В сучасній теорії дискурсу прийнято визначати такі його параметри, як стиль, жанр, регістр. Згідно Т. ван Дейком, стиль залежить від типу мовлення або від точки зору мовця чи письменника. Стильовий аналіз може також визначати типові жанри (історія чи звіт), соціальну характеристику (формальний – неформальний), приналежність до певної культурної спільноти (німецької чи австрійської) [10, c.21].

Мовна фактура та екстрамовні (інтердисциплінарні) зв’язки як концептуальні ознаки наявні у всіх видах і типах дискурсу незалежно від сфери функціонування чи галузевої належності. Дискурс – це організуюча модель чи мобільний конструкт мовної діяльності, спрямованої на організацію і презентацію мовнокомунікативних актів різної типології шляхом поєднання глибинних і поверхневих мовних структур зі структурами екстрамовного змісту. Дослідження в українському та зарубіжному дискурсознавстві (О.Л.Бєссонова, Ю.Н.Караулов, К.Я.Кусько, Г.Г.Почепцов, І.А.Бехта, Т. ван Дейк, Г.Кук, Ч.Філлмор та ін.) свідчать про важливість актуалізації в об’ємному дискурсному діапазоні семантично плідної дискурс-типології під назвою „інтердискурс”. К.Я.Кусько визначає інтердискурс як міждискурсну категорію, пов’язану з категоріями дискурсу різних типологій (аргументативним, спонукальним, соціологічним, політичним, юридичним, рекламним тощо), що містять або набувають у процесі реалізації впливу провідної ознаки – плюралістичного концепту інтер (інтердержавний, інтермовний, інтерфаховий та ін.), тобто на різних вербальних й екстравербальних рівнях екстраполюють маркери інтерзмісту. Ознакою функціонування інтердискурсу тексту є його певним чином глобалізований зміст, а на мовному рівні – універсальний, міждисциплінарний, узагальнений за семантикою лексичний склад.

  1. Співвідношення мовних стилів та дискурсу

В умовах сучасної глобалізації, інтернаціоналізації відбувається інтенсифікація зв’язків між різними типами стилів. Як ми зазначали вище, оскільки стилістична норма є частиною літературної, вона не заперечує останню, а лише використовує еталонні форми в певному стилі чи з певним стилістичним значенням. Наприклад, слова акт, договір, заява, наказ, протокол, резюме, розпорядження, угода є нормативними для офіційно-ділового стилю, хоча в інших стилях вони також можуть мати забарвлення офіційності, якщо їх використання буде стилістично виправдане. Досконале знання специфіки кожного стилю, його різновидів, особливостей — надійна запорука успіхів у будь-якій сфері спілкування.

Той факт, що більшість сучасних людей працює в науково-виробничій сфері, є причиною взаємопроникнення двох інших різновидів мови — писемної (книжної) та розмовної (яку не варто обмежувати лише розмовно-побутовим стилем). Розмовний стиль уже має досить істотно виявлений різновид — розмовно-офіційний (професійний), тобто мову, якою спілкуються не в побуті, а у виробничій, освітній та інших сферах.

Якщо говорити про взаємозв’язок мовних стилів та дискурсу, то слід звернути увагу на такі основні моменти.

Приналежність мовлення до того чи іншого стилю визначається використанням певних мовних лексичних, граматичних, і, звичайно, ж стилістичних засобів. Відповідне оформлення усного чи писемного мовлення згідно вищенаведених вимог і дає підстави відносити той чи інший акт мовлення (усний чи писемний) до певного стилю.

Що ж стосується дискурсу, до обсягу поняття якого входять мовні стилі, то він виступає як свого роду підсумовуюча модель, яка організовує мовну діяльність. При цьому певний тип дискурсу містить у собі не лише мовні, але й позамовні засоби, зокрема психологічну складову. Дискурс поєднує в собі глибинні мовні та поверхневі структури та структури екстралінгвального змісту.

Також слід зазначити, що різні типи дискурсів можуть поєднувати в собі спільні стилі мовлення.

Візьмемо для прикладу діловий та юридичний дискурси. Ці обидва типи дискурсу функціонують у відповідності з нормами та правилами офіційно-ділового стилю. Цей факт обумовлений тим, що даний стиль характеризується певним набором нормативних вимог, у відповідності з якими мають бути складені як ділові, так і юридичні папери, а також відповідно до яких має здійснюватись усне мовлення.

Мовленню у сфері управління притаманна низка специфічних особливостей. Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління — організації, заклади, підприємства, посадовці, працівники. Характер і зміст інформаційних зв'язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежать від місця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності. Ці стосунки стабільні й регламентуються чинними правовими нормами.

Специфіка ділового спілкування полягає в тому, що, незалежно від того, хто є безпосереднім укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адресатом документа майже завжди є організація в цілому.

Як бачимо, поняття дискурсу є на багато ширшим за поняття стилю. Саме тому, якщо стоїть завдання проаналізувати певний тип дискурсу, то слід звертатися до комплексного аналізу його складових частин, таких, як стильові, лексичні та граматичні аспекти, які і формують таке загальномовне поняття як дискурс.

  1. Особливості текстових матеріалів, що належать до економічного дискурсу

В навчально-методичній та довідковій літературі офіційно-ділове мовлення визначається як «один з функціональних стилів літературної мови, який задовольняє потреби суспільства в оформленні ділових стосунків між організаціями й установами, а також між членами суспільства в офіційній сфері їх спілкування».

Якщо говорити про жанри мовлення, то В.І Карасик визначає жанр як «різновид функціонального стилю, форма мовного спілкування, продиктована певними умовами побудови композиційно цілісного висловлювання. В офіційно-діловому мовленні – це жанр наказу, протоколу, заяви і подібне» [22, c.34].

Діловий дискурс охоплює як усне, так і писемне мовлення, поєднуючи в собі різні підстилі та жанри мовлення.

Вищенаведені жанри ділового письмового спілкування далеко не повні і їхній перелік можна продовжити за рахунок таких жанрів, як анкета, діловий лист, звіт, пам’ятна записка, угода, інструкція, специфікація, прайс-лист, фінансова документація. Усна частина ділового мовлення передбачає такі основні жанри – співбесіда, телефонна розмова, нарада, ділові переговори, презентація, конференція, збори акціонерів. Та варто зазначити, що поділ ділового мовлення на усне та письмове дещо штучний, тому що деякі жанри об’єднують обидві форми спілкування. Так, наприклад, переговори, телефонна бесіда чи нарада протоколюються чи записуються на плівку щодо презентації, то її повний текст або тези готуються заздалегідь у письмовому викладі. Вищевказане дає підстави говорити про певний симбіоз деяких жанрів ділового мовлення [12, c.92].

Не дивлячись на розбіжності у змісті та різноманітність жанрів, економічний дискурс в цілому характеризується рядом загальних рис. До них належать:

  1. стислість, компактність викладення, економне використання;
  2. стандартне розташування матеріалу, обов’язковість форми вживання кліше, що властиві цьому стилю;
  3. широке вживання номенклатурних найменувань, наявність особливого запасу лексики та фразеології, спеціальної термінології, включення то тексту складноскорочених слів, абревіатур [18, c.17].

Семантична співвідносність ділових термінів у сфері ділового спілкування найбільше витримана в області дипломатичної термінології. Як вже було раніше відмічено, загальновідомим є факт вживання англійської мови у якості офіційної у більшості міжнародних організацій. Безумовно, це призводить до проникнення елементів та лексичних одиниць, що йому властиві, до інших мов, що, в свою чергу, викликає інтернаціоналізацію цих елементів та слів. Повідомлення про дипломатичні відношення між країнами, що з’являються у засобах масової інформації, можуть слугувати підтвердженням даного положення [55, c.14].

Певний інтерес представляє термін “Davos Kultur”(Давоська культура), що вживається такими лінгвістами, як Ханінгтон та Бергер у світлі явища глобалізації культури, що супроводжується глобалізацією економіки та інтернаціоналізації мови у цій сфері. Як відомо, це основна проблема, що обговорюється на щорічному форумі, що відбувається у Давосі. Його учасники представляють еліту світового бізнесу, їм властиві певні моделі поведінки, стиль, і, безумовно, більшість спілкується англійською мовою. Англійська мова, як одна зі складових “Davos Kultur”, також є мовою бізнес-еліти і, як наслідок, має характеристики як глобальної мови спілкування, так і мови світового бізнесу, який відповідно можна визначити як Global Business English. Через ділові контакти лексика Global Business English проникає у мову представників ділових кіл України та Німеччини: Monopol – монополія, Reklamation – рекламація, Fusion – злиття та ін. Наприклад:

  1. In Zeiten, in denen Fusionen, Umstrukturierungen and Firmenverkufe an der Tagesordnung stehen, verwundert das nicht. – Це не є дивним, у часи, коли злиття, реструктуризації та продаж фірм стоять на порядку денному.
  2. Vielleicht hat der Kunde ja Reklamationen und es kommt deshalb nachtrglich zu nderungen bei Warenmenge und Rechnungsbetrag. – Можливо, клієнт вдасться до рекламацій, що потім призведе до змін у кількості товару та розмірі рахунку.
  3. Mehr als 40 Jahre lang verfgte die PZU (Staatliche Versicherungsgesellschaft) ber das Monopol am Inlandsmarkt. – Більше 40 років PZU (державна страхова компанія) займала монопольні позиції на внутрішньому ринку.

У багатьох випадках вживання ділової інтернаціональної лексики можна було б замінити суто національними німецькими відповідниками. Але справа в тому, що ці відповідники зазвичай є громіздкими і носять експлікацій ний характер.

Розглянемо декілька прикладів.

  • E-Business – Geschfte, die im Internet abgewieckelt werden,
  • E-Commerce – Entwicklung von Marketingstrategien im Internet,
  • Implementierung – Einfhrung,
  • Leadprojekte – Projekte mit Vorbildcharakter.

Як бачимо, вищезазначені термінологічні інтернаціоналізми-неологізми можна було б замінити описовими експлікаціями. Але це б зробило типово лаконічну конструкцію німецького речення перенасиченою інформацією.

Auch fr die E-Commerce gielt: Nicht jeder Weg fhrt kerzengerade zum Erfolg, wenn Strategien, Produkte und Strukturen nicht stimmen, kommen Unternehmen schnell ins Schleudern. – Це ж саме стосується і електронної комерції: не кожна дорога веде до абсолютного успіху. Якщо стратегії, товари та структури не відповідають один одному, то підприємства потрапляють у безвихідне становище.

Не дивлячись на ізольованість, мова ділового спілкування має на увазі широке коло користувачів і, як наслідок, багато клішованих фраз: Budgetdefizit – дефіцит бюджету, Marktwirtschaft – ринкова економіка, Banksektor – банківський сектор, Finanzkrise – фінансова криза, Geldmenge – грошова маса.

Про глобалізацію ділової сторони життя свідчить і активізація відповідного шару лексики, що належить до сфери ділової документації [15, c.12]. Так, в результаті опитування співробітників представництва однієї з провідних світових компаній А.Е. Рицаревій вдалося вияснити, що як у сфері номінацій робочих позицій, так і діловій документації, що ведеться у компанії, вживаються переважно слова англійського походження: Manager – менеджер, Supervisor – супервайзер, Requisition - реквізиція, Sampling – самплінг, добірка, Promotion – промоушн та ін. Частково таке явище можна пояснити тим, що за стандартами компанії основна документація має вестись на мові тієї країни, до якої ця компанія належить.

Також слід відзначити той факт, що найбільша кількість термінологічної лексики з’являється в публікаціях, теле- та радіопередачах, що висвітлюють економічні питання, що обумовлено проведенням глобальних ринкових реформ і розширенням взаємодії зі світовим господарством. До лексичних одиниць даної групи можна віднести: Marketing – маркетинг, Manager – менеджер, Futures – ф’ючерс, Voucher – ваучер, Charter – чартер, Shopping – шопінг,Ttrader – трейдер, Euro – євро та багато інших.

З появою у нашому суспільстві нових реалій ширше стали вживатися лексичні одиниці, що їх позначають. Опинившись у новому контексті, такі слова, як Business – бізнес, Businessman – бізнесмен, Dividende – дивіденд, Lobby – лоббі, Sponsor – спонсор, Businesswoman – бізнесвумен, розширили своє значення та одержали більш високу частоту вживання переважно у текстах, що присвячені питанням в економічній сфері.

Слід звернути увагу на те, що лексеми, які прийнято відносити до ділового дискурсу, доволі часто можна зустріти і в матеріалах, що висвітлюють різні сторони політичного життя. До таких можна віднести наступні: Monitoring – моніторинг, Consulting – консалтинг та інші.

  1. Специфічні властивості текстів юридичного типу дискурсу

Важливою властивістю дискурсу є його соціально-психологічні та соціолінгвістичні кореляції. Юридичний дискурс – це специфічний вид комунікації, який функціонує у різних середовищах:

1) судові засідання;

2) консультація (адвокат – клієнт);

3) допит свідка в усній формі;

4) законодавчі документи (закони, контракти, угоди);

5) судові протоколи та рішення суду.

Юридична сфера охоплює широкий діапазон явищ:

1) юридичні товариства та спільноти;

2) юридичні суб’єкти, інститути;

3) нормативні підсистеми, традиції, процесуальні особливості ведення судових засідань, винесення рішень;

4) методи, засоби юридичної діяльності;

5) юридична етика та культура.

Всі елементи юридичного поля опосередковані дискурсом, відображаються в дискурсі, реалізуються через дискурс: вони або становлять предмет спілкування (його референтний аспект), або виступають як елементи прагматичного контексту.

В межах ЮД виокремлюємо такі його основні типи:

1) законодавчий;

2) усний судовий;

3) письмовий судовий;

4) освітньо-правовий.

Інтегральною ознакою юридичного дискурсу виступає ситуація спілкування в юридичній сфері, яка разом з екстралінгвістичними чинниками визначає його диференційні мовні ознаки. Ситуація спілкування зумовлює головну комунікативну настанову будь-якого типу юридичного дискурсу. Для отримання конкретнішої моделі того чи іншого типу юридичного дискурсу доцільно враховувати цілі, інтереси, бажання комунікантів, їхні соціальні ролі, статус, позиції.

Bildnisse drfen nur mit Einwilligung des Abgebildeten verbreitet oder ffentlich zur Schau gestellt werden. Die Einwilligung gilt im Zweifel als erteilt, wenn der Abgebildete dafr, dass er sich abbilden lie, eine Entlohnung erhielt. Nach dem Tode des Abgebildeten bedarf es bis zum Ablaufe von 10 Jahren der Einwilligung der Angehrigen des Abgebildeten. Angehrige im Sinne dieses Gesetzes sind der berlebende Ehegatte oder Lebenspartner und die Kinder des Abgebildeten und, wenn weder ein Ehegatte oder Lebenspartner noch Kinder vorhanden sind, die Eltern des Abgebildeten.

Зображення дозволяється поширювати чи відкрито демонструвати лише за згодою автора. Згода піддається сумніву у тому випадку, коли автор не отримує винагороди за свою розробку. Після смерті автора протягом 10 років вимагається дозвіл родичів автора. Родичами, згідно цього Закону, є чоловік або дружина чи співмешканець, а також діти автора. У випадку ж, коли немає ні чоловіка, ні дружини, ні співмешканця, ні дітей, вимагається дозвіл батьків.

Учасники юридичного дискурсу відрізняються від комунікантів інших видів дискурсу:

1) адресат юридичного дискурсу – це масовий (узагальнений) і водночас достатньо визначений адресат, яким може і повинен бути кожен громадянин окремої держави;

2) для успішного спілкування у правовій сфері комуніканти повинні, з одного боку, знати право, з іншого – володіти правовою мовою;

3) законодавчі тексти (ЗТ) призначені для всіх громадян, тому мають бути чіткими за змістом, виразними та простими для сприйняття.

Die drei wichtigsten Beschlussfassungsorgane sind:

  • das Europische Parlament (EP), das die europischen Brger vertritt und direkt von ihnen gewhlt wird;
  • der Rat der Europischen Union, der die einzelnen Mitgliedstaaten vertritt;
  • die Europische Kommission, die die Interessen der EU insgesamt wahrt.

Dieses „institutionelle Dreieck“ erarbeitet die politischen Programme und Rechtsvorschriften, die in der ganzen EU gelten. Grundstzlich schlgt die Kommission neue EU-Rechtsvorschriften vor, aber angenommen werden sie vom Parlament und vom Rat.

Три найважливіші органи, що відповідають за прийняття рішень, наступні:

  • Європарламент, який представляє європейських громадян і обирається ним прямим голосуванням;
  • Рада Європейського Союзу, яка представляє окремих країн-кленів ЄС;
  • Єврокомісія, що є гарантом інтересів ЄС.

Ця «інституційна трійка» розробляє політичні програми та правові положення, що діють на території всього ЄС. Комісія пропонує принципіально нові правові норми ЄС, але вони приймаються лише за згодою Парламенту та Ради ЄС.

Між адресантом і адресатом існує зв’язок у вигляді письмового законодавчого документа. Законодавець створює письмовий законодавчий документ і, крім прав та обов’язків громадян, перераховує конкретні правила, яких має дотримуватись адресат, і наслідки недотримання зазначених правил.

Юриспруденція належить до аргументативно-активних сфер. Право, насамперед Комерційне та Договірне право, імпліцитно передбачає наявність конфліктної ситуації, конфліктуючих аргументів і механізми їх запобігання чи усунення.

Вагоме місце у юридичному типі дискурсу займає спеціальна термінологія. Розглянемо конкретні приклади специфічної лексики, що вживаються у данному типі дискурсу: свідоцтво – Zeugnis, захист авторських прав – Urheberschutz, свідоцтво про походження товару – Ursprungsnachweis, арбітражна угода – Arbitragevereinbarung, збиток, завданий третій особі – Drittschaden, підтвердження тотожності – Identittsnachweis, відшкодування, компенсація – Entschdigungsleistung та інші.

Аргументація у юридичному дискурсі, на відміну від аргументації у формальній логіці, не обмежується встановленням істини, вона має на меті стимулювання конкретних практичних дій, тобто здійснення мовленнєвого впливу на адресата таким чином, щоб він добровільно виконав спрогнозовані адресантом дії [16, c. 133]. Особливість аргументації ЮД полягає в його жанровій специфіці, його належності чи співвіднесеності з офіційно-діловим стилем, якому притаманні такі стилістичні характеристики: точність, логічність, однозначність, послідовність і чіткість викладу, загальність і всеосяжність.

Die Gerichtshof sorgt fr die Einhaltung des europischen Rechts, und der Rechnungshof prft die Finanzierung der Aktivitten der Union.

Суд відповідає за дотримання європейського права. Рахункова палата перевіряє порядок фінансування заходів ЄС.

Якщо говорити про взаємозв’язок між юридичним та діловим типами дискурсів, то варто відмітити, що ці два види дискурсів тісно пов’язані між собою. Переважна більшість бізнес-документів за своєю природою мають певну юридичну силу і пов’язані із правами та обов’язками. Будь-яке невиконання чи неналежне виконання положень ділового контракту, гарантійного зобов’язання, замовлення вирішуються у юридичному порядку, якщо не було досягнуто дружнього залагодження проблеми між партнерами.

Таким чином можна сказати, що юридичний та діловий дискурси взаємопов’язані між собою і ці зв’язки обумовлені специфікою інформації, яка викладена у ділових контрактах, листах та інших типах документів.


РОЗДІЛ ІІ. Термінологічні особливості економічних та юридичних матеріалів та їх вплив на процес перекладу

2.1. Загальний перекладацький підхід до перекладу ділової та юридичної документації

Подолати лінгвоетнічний бар’єр, який існує між партнерами з різних країн, покликане мовне посередництво. Його зазвичай здійснює людина, яка володіє мовами сторін. Розрізняють різні форми мовного посередництва: переклад, переказ, реферування, складання інформаційних довідок тощо. Центральне місце серед них займає переклад, який сприяє повноцінній передачі інформації. Формально, переклад, як процес, має на меті забезпечити обидві сторони “вихідною” від сторін інформацією незалежно від різниці у мові. Призначення перекладу полягає у тому, щоб забезпечити таке двомовне (чи багатомовне) спілкування, яке за своїми можливостями максимально наближається до одномовного спілкування. Основне значення у забезпеченні цього має успішна технологія перекладу, застосовувана перекладачем.

Переклад, усний і письмовий, у зовнішньоекономічній контрактній практиці – це поширене явище. Потреба у ньому може виникати на багатьох стадіях контрактної практики, у різних сферах зовнішньоекономічної діяльності, приміром у налагодженні контактів, проведенні переговорів, складанні та підписанні контракту, вирішенні спорів (коли текст контракту може потребувати перекладу) тощо.

Загальновизнано, що адекватність та акуратність перекладу текстів міжнародних договорів (контрактів, ділових листів), їх правничої термінології сприяє попередженню спорів та зменшенню чи усуненню потреби у тлумаченні тексту договорів. Цей аспект яскраво демонструє такий приклад з договірної практики міжнародного публічного права.

Свого часу між ФРН та НДР виник скандал з приводу на перший погляд незначної неточності у перекладі німецькою мовою договору між СРСР, США, Англією та Францією про статус Західного Берліна, укладеного російською, англійською та французькою мовами. Перекладачі Міністерства закордонних справ ФРН переклали словосполучення “комунікація [англ. lines, фр. Linges] між Західним Берліном і ФРН” як “Bindungen zwischen Westberlin und der Bundesrepublik Deutschland” замість “Verbindungen...” Представники НДР побачили у цьому невідповідність, оскільки слово “Bindungen” означає не стільки зв’язок, як прив’язаність, а в юридичному значенні цього слова – залежність, зв’язки, відносини. Таке тлумачення насправді суперечило юридичному статусу Західного Берліна.

Загалом переклад зовнішньоекономічних договорів (контрактів), листів порівняно з перекладами інших правових документів – це водночас і найлегший, і найважчий з інших видів перекладів. Такий переклад є одним із найлегших, оскільки тексти договорів (контрактів, ділових листів) добре структуровані, містять чітко сформульовані, часом стандартні положення. Проте він є одним із найважчих, бо це найвищий ступінь прояву особливостей правових систем свого походження та здійснення, а отже. своїй вдалій реалізації майже завжди може завдячувати співпраці між правниками та перекладачами.

В ідеалі до підготовки зовнішньоекономічного договору (контракту, ділового листа) необхідно залучати досвідченого правника-перекладача, який вільно володіє спеціальною, професійною іноземною мовою, якою спілкуються та складають текст зовнішньоекономічного договору (контракту, ділового листа). Він має володіти синтезованими лінгвістичними та правовими знаннями, навичками їх застосування.

Проте більшість правників не знає іноземної мови на професійному рівні. За критерієм володіння нею правників можна поділити на одномовних (монолінгвістичних) та багатомовних (полілінгвістичних). А оскільки зазвичай правник не знає іноземною мовою, з якої чи на яку готується переклад, без перекладача не обійтися. Перекладачі можуть працювати самостійно або у складі того самого колективу, де працюють правники. Деякі юридичні фірми, які займаються правовим забезпеченням зовнішньоекономічної діяльності, або інші підприємства, що здійснюють імпортно-експортні операції, мають штатного перекладача або перекладачів. Іншим доводиться звертатися за перекладацькими послугами до спеціалізованих підприємств (бюро перекладів).

До перекладачів ставляться різноманітні вимоги. Запрошений ззовні перекладач, який надаватиме перекладацькі послуги для обох сторін, має бути незацікавленим стосовно контрагентів. Проте на практиці зазвичай кожна сторона має свого перекладача.

На практиці поширені випадки на перший погляд лінгвістично адекватного, проте насправді неадекватного з точки зору професійної мови перекладу. Тут слід мати на увазі контекстуальну багатозначність лексеми, яка перекладається, оскільки в кожному окремому випадку вона може мати специфічне значення. Перекладаючи тексти зовнішньоекономічних договорів (контрактів, ділових листів), перекладач має використовувати не лише загальні, а й спеціалізовані словники. Річ у тім, що текстуальне оформлення зовнішньоекономічних договорів (контрактів, ділових листів) передбачає включення до нього значну кількість спеціальної правничої, економічної, в тому числі комерційної, термінології, не кажучи вже про специфічну термінологію у зв’язку з особливістю предмета договору (контракту). А оскільки словники не подають (або неповно подають) значення слів у тому чи тому контексті, а також рідко повно перекладають фрази, то доброю практикою є використання кількох загальних та спеціалізованих словників. Для того, щоб з’ясувати зміст та значення спеціального терміна, що перекладається, варто також користуватися юридичними словниками, енциклопедіями, словниками тлумачних слів, спеціальною юридичною літературою.

Визначальним для успішного перекладу тексту зовнішньоекономічного договору (контракту, ділового листа) є стосунки між правником та перекладачем, і зокрема покладення та розподілення відповідальності між правником та перекладачем. Зазвичай на правника покладається відповідальність за юридичний бік договірно-правової практики, зокрема, юридичне забезпечення процесу підготовки, укладення та виконання зовнішньоекономічного договору (контракту, ділового листа). На практиці саме правник, а не перекладач бере на себе відповідальність (перед клієнтом, власником підприємства тощо) за належність правового забезпечення договірної (контрактної) діяльності, частиною якого є підготовка текстів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Так, правовим перекладачам та правникам рекомендується дотримуватися таких основних правил:

Перекладачів стосуються такі рекомендації:

  • поважати культурні відмінності іншої правової системи (перекладати не просто слова, а, в широкому розумінні, правову культуру);
  • визнавати та відтворювати у перекладі стиль правової системи відображений в мові з якої робиться переклад.

Правників стосуються такі рекомендації:

  • надавати детальні інструкції щодо перекладу (специфікація роботи, мета та роль документа, який має бути перекладено тощо);
  • поважати мовну номенклатуру (семантику термінології згідно з особливостями правової системи походження тощо).

Співпраця між перекладачем та правником завжди на користь справі. Перекладачі, роблячи переклад тексту зовнішньоекономічного договору (контракту), який готується до підписання, можуть помітити неузгодженості в його формулюванні, про які необхідно повідомити правника. Успіх текстового оформлення (в тому числі перекладу) багатомовних текстів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) залежить від тісної співпраці між правниками та перекладачами.

2.2. Особливості структури та перекладу угод, контрактів та ділових листів

Переклад правових текстів – це складний процес. Невипадково, що донині не існує об’єктивних стандартів якості правового перекладу. Натомість головним критерієм цього є відсутність пов’язаних з перекладом проблем та негативних наслідків. Чим пояснюється складність правового перекладу у цілому та перекладу зовнішньоекономічних договорів (контрактів) зокрема?

Передусім уточнимо, що визначає складність перекладу загалом. По-перше, кожне слово має не лише своє основне значення, а й деякі нюанси, які сформувалися в результаті його розвитку в певному контексті. Тому і поширена багатозначність слів як в одній й тій самій мові, так і однакових за формою словах в інших мовах. По-друге, правова мова навіть у межах однієї мови розглядається як окрема мова. Слова та фрази цієї мови можуть мати специфічне значення, яке формувалося століттями, або ж бути відкритими для тлумачення. По-третє, у кожній мові наявна чимала кількість слів, які мають однакове походження (наприклад, від латинських слів), котрі можуть по-різному трактуватися правовим лексикон різних мов.

Розглянемо спершу структуру, відповідно до якої складаються угоди, контракти та ділові листи.

Структура договору є наступною:

1). Преамбула або вступна частина договору містить такі основні положення:

а). Назва договору (купівлі-продажу, поставки, оренди, про спільну діяльність). Це дає можливість зразу довідатись, про які правовідносини йде мова. Якщо назва договору не вказана, його доведеться прочитати і лише тоді довідатися про його суть. Ця обставина у кожного викликає почуття роздратування. А це досить небажано, якщо договір буде читати арбітр або податковий інспектор.

б). Дата підписання договору.

в). Місце підписання договору.

г). Повна фірмова назва контрагентів під якою вони зареєстровані у реєстрі державної реєстрації.

д). Назви сторін за договором - "Підрядник", "Постачальник", "Замовник".

е). Докладна назва посади, прізвища, імені, по-батькові особи, що підписує договір, а також назва документу, з якого випливають її повноваження на підписання договору.

5. Предмет договору. Права та обов'язки сторін.

Ця частина договору містить суттєві умови договору:

1. Обов'язки та права першої сторони за договором.

2. Обов'язки та права другої сторони за договором.

3. Строк виконання своїх зобов'язань сторонами.

4. Місце виконання зобов'язань кожної із сторін.

5. Спосіб виконання зобов'язань кожної із сторін, а саме: порядок дій, їх послідовність і строки.

6. Додаткові умови договору.

Такий розділ договору включає такі умови, які в принципі не обов'язково передбачати в договорі, але їх наявність суттєво впливає на права та обов'язки сторін і на порядок їх виконання.

1. Строк дії договору.

Це потрібно обов'язково вказати тому, що необхідно знати, коли договір припиняється і можна буде пред'явити вимоги і претензії до контрагента за відмову від його виконання.

2. Відповідальність сторін.

Ця умова договору забезпечує виконання обов'язків сторонами на випадок порушення однією з них умов договору. Це різного роду санкції у вигляді неустойки, пені, штрафу, що сплачується стороною, яка не виконала своїх зобов'язань.

А тому при складанні договору проти кожного обов'язку контрагента має бути передбачена певна відповідальність у випадку невиконання обов'язків.

3. Способи забезпечення зобов'язань.

Для успішного виконання договірних зобов'язань мало знайти вигідного партнера і укласти з ним вигідний договір, але дуже важливо, щоб цей договір був виконаний належним чином. Для цього існують способи виконання зобов'язань, які являються додатковими заходами майнового впливу на винну сторону.

4. Підстави дострокового розірвання договору в односторонньому порядку і порядок дій сторін при такому розірванні.

5. Умови про конфіденційність інформації по договору.

6. Порядок розв'язання спорів між сторонами по договору.

7. Інші умови договору.

1). Чим ще, окрім договору, регулюються відносини сторін.

Немає потреби переписувати в договорі всі норми законодавства, якими регулюються всі відносини сторін по договору. А тому в договір можна включити таке формулювання: "У випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством".

2). Умови про узгодження зв'язку між сторонами.

В даному пункті для кожної сторони договору вказуються:

а). особи, повноважні надавати інформацію і вирішувати питання по виконанню договору. В договорі можна зазначити повноваження персональної особи або зазначити посади;

б). способи зв'язку. Це може бути телефон, факс, телекс, телеграф, телетайп із зазначенням їх номерів та інших даних.

3). Реквізити сторін.

У цьому пункті зазначаються для кожної сторони:

а). поштові реквізити;

б). місцезнаходження;

в). банківські реквізити сторін (номер розрахункового рахунку, установа банку, код банку, МФО, кореспондентський рахунок банку).

г). відвантажувальні реквізити (для залізничних відправлень, для контейнерів, для дрібних відправлень).

Особливу увагу необхідно приділити наявності і правильності відомостей, що стосуються банківських реквізитів, оскільки без них буде дуже важко стягнути збитки.

Крім того в договорі треба зазначити, що сторони приймають на себе зобов'язання негайно повідомляти одна одну про зміни своїх реквізитів.

4). Кількість примірників договору.

В цьому пункті можна вмістити таке формулювання: "Даний договір (угода) складено в оригінальних примірниках по одному для кожної із сторін".

5). Порядок виправлень за текстом договору.

6). Підписи представників сторін.

Кожний договір, оскільки в ньому виражено волю певної особи, має бути підписаний саме цією особо або його повноважним представником власноручно.

Контракт має містити наступні складові.

У цілому контракт звичайно складається з семи частин, які поєднують відповідні умови контракту і розміщені у певній логічній послідовності.

Назва контракту (контракт купівлі–продажу, комісії, оренди тощо). Відсутність назви контракту ускладнює розуміння того, про які правовідносини йдеться. Останнє може викликати роздратування у тих, хто читає контракт, що небажано, якщо у ролі читачів виступають арбітр або податковий інспектор.

Номер контракту.

На практиці контракту присвоюється номер у відповідності з правилами діловодства, які діють у компанії, що готує проект контракту. В міжнародній практиці зустрічаються різні варіанти нумерації контрактів. У них можуть включатися як цифрові, так і буквені компоненти.

Дата підписання контракту. Відсутність дати підписання контракту неприпустима, оскільки з нею пов'язані правильне визначення моменту укладання контракту, встановлення завершення строку дії, а отже і тих юридичних наслідків, які з цим пов'язані.

У разі підписання контракту відсутніми сторонами (в різний час), контракт вважається укладеним з моменту підписання його останньою стороною.

Місце підписання контракту. Згідно з чинним законодавством України місцем складання контракту визначаються:

а) дієздатність і правоздатність осіб, які укладають контракт;

б) форма контракту;

в) зобов'язання, що виникають з контракту (виняток — сторони передбачили в контракті інше положення).

Повна назва партнерів, під якою вони зареєстровані в реєстрі державного обліку.

Назва сторони за контрактом (наприклад, «продавець», «покупець», «агент», «постачальник» тощо). Це необхідно для того, щоб у тексті контракту кожний раз не повторювати повністю назву компаній партнерів.

Докладна назва посади, прізвище, ім'я, по батькові особи, що підписує контракт, а також назва документів, які засвідчують повноваження вказаної особи щодо підписання контракту.

Предмет контракту та його характеристика.

Права та обов'язки сторін.

Ця частина контракту об'єднує такі умови:

– обов'язки та права першої сторони за контрактом;

– обов'язки та права другої сторони за контрактом;

– строк виконання зобов'язань сторонами;

– місце виконання зобов'язань кожного з партнерів;

– спосіб виконання зобов'язань контрагентами (порядок, послідовність їх дій і строки).

Додаткові умови контракту.

Строк дії контракту.

Відповідальність сторін.

Умови про конфіденційність інформації по контракту. В основному такі умови включаються в контракті купівлі–продажу результатів творчої діяльності, а саме ліцензій, ноу–хау і т. ін. Певні умови для таких контрактів не підлягають розголосу сторонами і вважаються конфіденційними.

Порядок розв'язання спорів між: сторонами по контракту. У цій частині контракту вказується право, яким регулюється даний контракт.

Інші умови контракту.

Переддоговірна робота та її результати після підписання контракту. Даний пункт містить положення, які визначають, що після підписання даного контракту всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри втрачають силу.

Умови про узгодження зв'язку між сторонами.

Тут передбачаються способи зв'язку між партнерами (телефон, факс, телекс, телеграф, телетайп із зазначенням їх номерів). У даному пункті можуть бути вказані особи (персонально або із зазначенням посад), які вповноважені надавати інформацію та вирішувати питання щодо виконання контракту.

Реквізити сторін:

а) поштові реквізити,

б) адреси підприємств партнерів,

в) банківські реквізити (номер розрахункового рахунку, установа банку, код банку, дані розрахунково–касового центру, кореспондентський рахунок банку),

г) відвантажувальні реквізити (для залізничних відправлень, для контейнерів, для дрібних відправлень).

Кількість примірників контракту.

Порядок виправлень за текстом контракту.

Юридичні адреси сторін.

Структура ділового листа має наступні складові

Звернення.

Його відсутність грубе порушення етикету. У першому абзаці формується вступний комплімент (навіть якщо лист носить в цілому негативний характер і може свідчити про розрив подальшої кореспонденції):

- Виразити вдячність за лист

- Вдячність за кроки, направленні на взаємне співробітництво. (відповідь на лист)

- Приязне повідомлення про те, що адресат є відомим у своїй галузі підприємством (якщо лист уперше).

Після вступного компліменту формуються основні положення, що випливають з мети листа.

Якщо строго інформаційний лист про характер діяльності відправника - стисло викладається історія виникнення, сутність діяльності у теперішній час (роль на ринку, статистичний матеріал, що не є комерційною таємницею). Після цього формулюється пропозиція про співробітництво, продаж товарів, надання послуг.

Можливі відповіді на поставленні у листі питання, висловлюється думка про можливості подальшого співробітництва або відсутність такої можливості. Реакція на недружню акцію іноземного партнера - недотримання строків платежу, невиконання повноважень - то вступний комплімент можна не писати. Потім висловлюють нерозуміння з приводу дій іноземного партнера та жаль з приводу цієї ситуації.

У заключній частині ділового листа повинен міститися заключний комплімент.

Традиційним є висловлення надії на подальше співробітництво. Якщо лише встановлення ділових контактів - впевненість у тому, що пропозиції, викладенні у листі, були цікавими, надією на найшвидше отримання відповіді та встановлення регулярних контактів у майбутньому.

Перед заключним компліментом - у листі присутня фраза, в якій повідомляється номер контактного телефону, прізвище, посада особи, яка може відповісти на питання, що виникають: «При необхідності не відмовляйте собі у можливості подзвонити нашому менеджеру по питанням реалізації та уточнити всі виникаючі питання» (+номер телефону).

Підпис

1. Обов'язково наявність фрази: «З повагою», «щиро Ваш» - Mit freundlichen Grssen.

2. Назва підприємства (можна без неї),

3. Підпис (чорнильною ручкою).

4. ім'я та прізвище.

5. Посада.

(дата не ставиться)

Додатки: Про наявність додатків повідомляється в кінці листа після підпису, прізвища, посади.

До перекладу усіх вищенаведених видів документів застосовуються наступні вимоги.

Оскільки при перекладі необхідно зберегти структуру самого вихідного тексту договору (контракту, при передачі структури та синтаксису однієї мови на структуру та синтаксис іншої мови, неминуче постає питання про вибір між суворим дотриманням текстуальної (мовної) форми (а відтак і можливої неелегантності чи невідповідності мовної норми (узусу) перекладу) та більш вільнішим перекладом (а відтак можливу шкоду юридичній акуратності) вихідного тексту договору (контракту). Для вирішення цього питання необхідно здійснювати юридичний аналіз застосовуваних термінів, зокрема, з метою усунення буквалізмів. “Буквальний переклад” не обов’язково розкриває зміст перекладеного терміну. Стосовно використання буквалізмів при перекладі текстів зовнішньоекономічних документів також слід зазначити, що прагнення до підбору слів лише за формою ідентичних чи подібних термів різними мовами не є виправданим, оскільки вони можуть мати різне правове значення. Також при перекладі рекомендується не робити вільної інтерпретації тексту та застосовувати помірковану міру перекладацької трансформації.

Отже, хоча перекладач може для себе інтерпретувати правовий текст договору (контракту, ділового листа) та його положення, його завдання – зробити переклад, тоді як тлумачення як спеціальний правовий прийом – завдання суду чи уповноваженого органу. Досягнення ідентичності та адекватності перекладу – першочергове завдання та ознака подолання лінгвоетнічного бар’єру. Складність виконання такого завдання при укладенні зовнішньоекономічних документів полягає у тому, що сторони, окрім того, що вони зазвичай думають та спілкуються різними мовами, також використовують специфічну мову, точніше, фахову термінологію (технічну, економічну, правничу тощо), семантичне значення якої може розбігатися у різних мовах. Отож, в структурі лінгвоетнічного бар’єру міститься особливий рівень – концептуальний бар’єр. У зовнішньоекономічних договорах (контрактах) він насамперед стосується правничої термінології.

2.3 Переклад спеціалізованих термінів

Термін – це емоційно нейтральне слово або словосполучення, яке вживається для точного визначення поняття або назви предметів. Переклад термінів потребує знань у тій сфері, до якої належить текст, що необхідно перекласти, розуміння термінів на німецькій мові та знання термінології на українській мові. Велике значення має взаємодія терміну з контекстом, завдяки чому визначається значення слова.

У процесі перекладу термінів можні виділити два основні етапи:

1) з’ясування значення терміну в контексті

2) переклад значення на українську мову

Основним прийомом перекладу термінів є переклад за допомогою лексичного еквіваленту.

Еквівалент – це постійний лексичний відповідник, який точно співпадає зі значенням слова. Терміни, які мають еквіваленти в українській мові, відіграють важливу роль при перекладі. Вони слугують опорними пунктами в тексті, від них залежить розкриття інших слів, вони дають можливість визначити характер тексту. Тому необхідно знаходити відповідний еквівалент в українській мов, для чого слід постійно поповнювати свою базу термінів-еквівалентів [7, c. 123].

У зв’язку з появою нових наук, відкриттям нових явищ, виникають значні труднощі визначення загальнонаукової, галузевої та вузькоспеціальної термінології. Загальнонаукові терміни – це терміни, які вживаються у кількох галузях науки. Галузеві терміни – це терміни, що використовуються лише в якій-небудь одній сфері знань. Вузькоспеціальні терміни – це терміни, характерні для будь-якої спеціальносте певної галузі.

В умовах, коли необхідно давати назви все новим і новим явищам, поняттям, багато загальновживаних слів набувають певної специфіки. Відбувається спеціалізація їхнього значення при перекладі на іншу мову та уніфікація перекладацьких еквівалентів.

Іноді в текстах можуть зустрічатися слова і словосполучення, які належать до різних функціональних систем [3, c. 61].

Слід відмітити, що і при перекладі терміни мають зберігати такі свої характеристики, як абстрагований характер, однозначність, систематичність.

Але багато термінів і термінологічних систем мають такі недоліки, як, багатозначність, синонімія, протиріччя термінів поняттям, перевантаження термінології іноземними термінами і т.д.

Вищезазначене може бути обумовлене походженням терміну. Термін може бути утворений на основі рідної мови або запозичений з нейтрального термінологічного банку (міжнародні термінологічні елементи) або з іншої мови; він має відображати ознаки даного поняття, а значення терміну для спеціаліста дорівнює значенню поняття.

Основними прийомами перекладу термінів та термінологічних словосполучень з німецької мови на українську є наступні:

1) переклад українським відповідником

- die Berufung – апеляція

- der Erbe – спадкоємець

- das Volksgericht – народний суд

- das Erstbuch – первинний запис

- das Gesellschaftsanteil – доля в товаристві

- der Arbeitskalendarplan - календарний план робіт

- der Arbeitskostenplan - кошторис вартості робіт

- der Whrungsmarkt – валютний ринок

- der Vertragstermin – договірний термін

- der Gerichtshof – судова палата

- die Aufrechterhaltung – підтримка в силі

2) переклад з використанням родового відмінку

- die Ertragsbilanz – баланс прибутків

- der Erzeugerpreis – ціна виробника

- das Einspruchsrecht – право протесту

- die Entschdigungspflicht – зобов’язання відшкодування

- die Lohnbuchfhrung – розрахунок заробітної плати

3) описовий прийом – передача значення слова за допомогою його розширеного пояснення

- die Bue – відшкодування майнової чи іншої шкоди постраждалому

- die Kahlpfndung – судовий опис всього майна боржника

- das Frachtstundungsverfahren – порядок платежів для фірм, що перевозять вантажі за допомогою «Дойче Бан АГ» через власний банк «Дойче Феркерсбанк»

- das Hypothekenpfandbrifgeschfte – банківські операції з видачі іпотечних кредитів та оформлення заставних листків

4) калькування або дослівний переклад полягає у перекладі німецького слова або виразу шляхом точного відтворення їх засобами української мови. Даний спосіб перекладу називається транскрипцією.

- der Jurist – юрист

- das Protokoll – протокол

- das Delikt – делікт

- der Export – експорт

5) транслітерація

- das Embargo – ембарго

- der Makler – маклер

- das Register – регістр

- das Patent – патент

Таким чином можна сказати, що при перекладі термінологічних одиниць варто звертати увагу на сферу їхнього функціонування. При цьому також необхідно враховувати контекстуальне оточення терміну у кожному конкретному реченні.

2.4 Адекватність перекладу та його прагматична і стильова відповідність тексту оригіналу

Договірно-правова практика – це справа спеціалістів. Тому до роботи на переговорному етапі та стадії складання тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) доцільно залучати висококваліфікованих правників та перекладачів. Для перекладу будь-якого правового документа, зокрема зовнішньоекономічного договору (контракту), від перекладача вимагається вільне володіння мовами, з яких та на які робиться переклад. Окрім того, він також має бути “компаративістом” та обізнаним з основами і специфікою правових систем сторін контракту. Інакше кажучи, перекладач має вміти не просто перекладати слова з однієї мови на іншу, а робити це у контексті часом складної культури та особливостей правових систем.

Надання якісного перекладу – головна вимога до перекладача. Якість перекладу характеризується такою ознакою як адекватність. По суті, правник, який не володіє відповідною іноземною мовою, не може перевірити адекватність та акуратність перекладу (тексту документа), а отже, й оцінити його якість. До того ж загальновизнано, що не існує якогось об’єктивного критерію, згідно з яким можна було б визначити (оцінити) якість перекладу (тобто чи було виконано переклад “добре” чи “погано”). Оцінити якість перекладу можуть представники контрагента. Загалом проблеми, якщо і виникають, то згодом, коли процес уже не повернути назад (скажімо, після підписання контракту, початку його виконання). Отже, відсутність проблем, які випливають з перекладу – це критерій (але відносний) якості перекладацьких послуг.

Предметно-понятійне ядро слова є сукупністю денотативного, сигніфікативного, коннотативного та прагматичного компонентів і складає змістову модель слова разом з його внутрішньою формою [6, c.252]. Прагматичний компонент відображає ставлення до предметів та явищ реального світу, визначений погляд на них, ознаки, стійко пов’язані з цими об’єктами у свідомості носіїв мови. Наявність прагматичного компоненту в лексичному значенні слова є мовним виявленням прагматики, а реалізація цього компоненту відбувається в мові та проявляється в застосуванні прагматичної установки, в основі якої лежить характер відносин між суб’єктом та адресатом [23, c.11]. Суб’єкт та адресат можуть збігатися, бути близькими чи розходитись в соціально-ідеологічному, професіональному та особистісному планах. Різним може бути і їхнє ставлення до предмету повідомлення. В процесі реалізації комунікативної установки мовними засобами суб’єкт мовлення враховує різні фактори, серед яких: об’єм та характер відомостей адресату про предмет комунікації, обумовленість ставлення до предмету його знаннями та переконаннями, різними ціннісними критеріями, ставлення до самого суб’єкту і т.д. [17, c.24]. В контексті даного дослідження прагматичний аспект значення лексем розглядається як такий, що виражає інформацію про комунікативну ситуацію: про відношення «часу та місця» учасників ситуації, про учасників ситуації і про дане мовне суспільство, про зміст мовлення, про стиль комунікативної ситуації. Однією з умов появи терміну-відповідника в приймаючій мові може бути наявність у нього додаткового семантичного компоненту, що відсутній у паралельно функціонуючій лексичній одиниці приймаючої мови.

Дослідження, проведене А. Е. Рицаревою, показало, що вживання при перекладі з німецької мови на українську термінів-відповідників досить часто продиктоване прагматичними причинами: прагненням адресанту здійснити вплив на адресата, створити сприятливі умови для сприйняття інформації, переконати в правоті власної думки і т. д. При цьому виконуються умови, що сприяють збереженню вихідного прагматичного навантаження.

В тих сферах, де можливо виділити тематичні групи термінів, спостерігається залежність ступеня реалізації прагматичного компоненту значення від приналежності до тієї чи іншої тематичної групи. Ця приналежність визначає більшу або меншу можливість прояву умов, що супроводжують зміну прагматики, і, як наслідок, більшу або меншу здатність термінів набувати додаткового прагматичного навантаження або втратити вихідне [14, c.28].

Для кожного типу дискурсу характерний різний ступінь прагматичної зарядженості (в газетній статті вона на багато вища, ніж в офіційному діловому повідомленні). В найбільшому ступені змінам піддаються прагматичні компоненти тієї лексики, яка функціонує в засобах масової інформації, комп’ютерній сфері та молодіжному жаргоні.

В більшості випадків зміни на прагматичному рівні відбуваються завдяки особливому контекстному оточенню лексем [19, c.114].

Таким чином, стверджувати, що для лексем, що функціонують в українській мові, характерно лише набуття додаткового прагматичного навантаження або лише втрата вихідного, неможна. Збереження вихідної прагматики спостерігається і в юридичному, і в діловому дискурсах, що пояснюється такими їхніми характерними рисами, як відсутність образності та емоціональності, прагнення до точності, стислості та однозначності вираження за насиченого змісту [10, c.15].

Як бачимо, прагматичний аспект значення термінологічної лексики відіграє важливе значення і має бути завжди прийнято до уваги, коли йде мова про вживання того чи іншого слова. Також слід зазначити, що прагматичний аспект не є однаковим у різних типах дискурсів і варіюється в залежності від сфери функціонування лексем.

Таким чином, ми впевнилися в тому, що до процесу перекладу текстів юридичного та економічного характеру треба залучати фахівців з перекладу. Вагоме значення при цьому слід приділяти співпраці між правниками та перекладачами, оскільки при перекладі консультації з того чи іншого питання відіграють значну роль, виходячи зі специфіки матеріалів, що належать до юридичного та економічного типу дискурсів.


РОЗДІЛ ІІІ. Практичний аналіз перекладу текстів економічної та юридичної спрямованості

Як було зазначено вище, переклад текстів економічної та юридичної спрямованості, а саме правових тексті договору (контракту, ділового листа), вимагає від перекладача відповідних знань стосовно специфічної термінології, стилістичних та лексичних особливостей матеріалів даного типу.

Вагоме місце також займає консультативне супроводження процесу перекладу з боку правників, які можуть дати поради перекладачеві з приводу застосування того чи іншого еквіваленту певного терміну, пояснити специфіку певного правового явища, про яке йде мова у зовнішньоекономічному документі.

Розглянемо на прикладах специфіку перекладу ділової документації з німецької мови на українську.

КОНТРАКТ

10.4 Повернення грошових засобів у випадках, передбачених пунктами 10.2 та 10.3 даного Контракту, здійснюється Постачальником прямим банківським переказом на рахунок Дистриб’ютора в євро. Всі банківські витрати та збори при цьому сплачуються Постачальником. Також при цьому Постачальник відшкодовує Дистриб’ютору витрати і збори, які сплатив останній при перерахуванні суми грошових засобів Постачальнику у відповідності з пунктом 4.2. даного Контракту.

10.5 Якщо Дистриб’ютор не завантажить партію товару протягом 10 календарних днів після закінчення терміну поставки, вказаного у специфікації, Постачальник має право нарахувати Дистриб’ютору 2% складських витрат і по закінченню 3 (трьох) місяців зберігання на складі ПДВ на товар, що зберігається на складі, згідно Угорського Законодавства.

VERTRAG

10.4 Die Ruckzahlung der Geldmittel in den Fallen, vorgesehen in Punkten 10.2 und 10.3 dieses Vertrags wird vom Lieferanten durch direkte Bankweisung auf das Konto des Distributors in Euro durchgefhrt. Alle Bankauslagen und Gebhren hat dabei der Lieferant zu entrichten. Dabei erstattet der Lieferant dem Distributor Auslagen und Gebhren, die der letzte bei der berwesung des entsprechenden Betrags an den Lieferanten gem Punkt 4.2. dieses Vertrags bezahlt hat.

10.5 Wenn der Distributor die Produktionsposten innerhalb von 10 Kalendardaten nach dem Liefertermin geschrieben in der Spezifikation nicht verladet, ist der Lieferant berechtigt, den Distributor mit monatlich 2% Lagerkost zu belasten und nach 3 (drei) Monaten Lagerung die Mehrwertsteuer an die gelagerte Waren entsprechend die Ungarischen Rechtsvorschriften an den Distributor zu belasten.

Як бачимо, при перекладі має бути повністю збережена структура документу, дотримання розміщення його основних частин.

При цьому також мною були знайдені українські відповідники до тих термінологічних одиниць, які представлені у вищенаведеному витязі з контракту. Це стосується таких лексем, як Auslagen, Gebhren – «витрати та збори». Інтернаціональний термін Distributor, що вживається даному контексті, був перекладений нами способом транскрибування. Таким чином, у варіанті перекладу маємо «Дистриб’ютор». Також слід звернути увагу на те, що назви сторін, які укладають угоду чи контракт, слід писати з великої літери.

Розглянемо один витяг з однієї угоди, яка була підписана між Інституттом Національної Академії Наук України та .

“PlanEko” wissenschaftliche Betriebsvereinigung GmbH, im folgenden BESTELLER genannt, im Namen des Generaldirektors Herrn W.N. Mychanjuk, auf Grunde ……………………………, einerseits, und Archologieinstitut der Nationalakademie der Wissenschaften der Ukraine , im folgenden BEARBEITER genannt, im Namen des Direktors der Hochschule fr Archologie der NAWU Akad. P.P.Tolotschko, auf Grund der Ordnung ber NAWU, andererseits, haben den vorliegenden Vertrag wie folgt abgeschlossen:

ТОВ НВО “ПланЕко”, що іменується в подальшому ЗАМОВНИК, в особі Генерального директора В.Н.Миханюка, що діє на підставі ……………………………., з одного боку, та Інститут археології Національної Академії Наук України, що іменується в подальшому ВИКОНАВЕЦЬ, в особі директора Інституту археології НАНУ акад. П.П.Толочко, діючого на підставі Положення про НАНУ з іншого боку, склали угоди про наступне:

На даному прикладі можна прослідкувати переклад стійких зворотів, які вживаються у ділових документах юридичного характеру. Наприклад, im folgenden… genannt, … einerseits, - що іменується в подальшому…, з одного боку.

Як бачимо, даний приклад свідчить про те, що стійкі вирази німецької мови, які вживаються у ділових матеріалах юридичного спрямування, мають свої відповідники в українській мові. Саме тому перекладачеві не слід шукати нових чи пропонувати свої еквіваленти перекладу. В даному випадку доцільно використовувати ті відповідники, що вже протягом тривалого часу функціонують в мовній системі.

Оскільки у більшості компаній має місце конфіденційність ведення ділового листування та ділової документації вцілому, то нижче ми наводимо окремі речення, взяті з ділових листів та контрактів. На прикладі даних речень можна прослідкувати переклад термінологічних одиниць, що представлені у матеріалах економічного та юридичного дискурсів.

  1. Das Unternehmen garantiert den Distributoren und den Endverbrauchern eine Qualitt seiner Produkte. – Підприємство гарантує дистриб’юторам та кінцевим споживачам високу якість свого товару.
  2. Auf diesem Grund ist jede Produktrcksendung ausschlielich mit Zustimmung des Unternehmens und streng nach den Gesetzen, die den Verbraucherschutz regeln, vorzunehmen. – Виходячи з цього, виключається будь-яке повернення товарів окрім тих випадків, коли це відбувається за згодою підприємства та чітко згідно з вимогами законодавства, яке регулює захист прав споживачів.
  3. Der Distributor trgt die alleinige Verantwortung fr eventuellen Ausgaben und Verluste, die mit seiner Ttigkeit auf selbstndiger Basis verbunden sind. – Дистриб’ютор несе одноосібну відповідальність за можливі витрати та втрати, які пов’язані з його діяльністю.
  4. Nach Unterzeichnung seines Vertrags wird der Distributor zum unabhngigen Vertriebspartner des Unternehmens, der Produkte oder Dienstleistungen an den Endverbraucher vertreibt. – Після підписання Контракту, Дистриб’ютор стає незалежним збутовим партнером, який продає товари чи послуги кінцевим споживачам.
  5. Die Aufgabe des Distributors besteht im Vertrieb der Produkte des Unternehmens durch individuelle Kundensuche. Der Distributor hat das Recht, neue Distributoren zu suchen und anzuwerben, sowie verpflichtet sich, diese auf eine Ttigkeit als Distributor vorzubereiten und zu suchen. – Завданням Дистриб’ютора є продаж товарів підприємства шляхом індивідуального пошуку клієнтів. Дистриб’ютор має право шукати та залучати до роботи нових дистриб’юторів. При цьому він зобов’язується підготовлювати та навчати нових дистриб’юторів для здійснення дистриб’юторської діяльності.
  6. Alle Streitigkeiten und Meinungsverschiedenheiten, die sich aus diesem Vertrag oder im Zusammenhang mit seiner Erfllung ergeben und nicht durch Verhandlungen gelst werden knnen, werden gem den im Ttigkeitsland des Distributors geltenden Gesetzen zur Prfung an die zustndige Gerichtsinstanz bergeben. – Всі суперечки та розбіжності, що виникають на підставі даного контракту чи у зв’язку з його положеннями, і не можуть бути вирішені шляхом переговорів, передаються, згідно діючому законодавству країни, де проводив свою діяльність дистриб’ютор, на розгляд до відповідної судової інстанції.
  7. Der Distributor verpflichtet sich bei der Werbung fr Produkte und den Marketingplan ausschlielich die vom Unternehmen erarbeitete und verffentlichte Terminologie zu benutzen. – Дистриб’ютор зобов’язується використовувати для своєї діяльності рекламу товару та маркетинг-план, а також поширену термінологію, розроблені підприємством.

Як бачимо, в останньому прикладі маємо термінологічну одиницю Marketingplan. Вона була перекладена способом транскрибування як «маркетинг-план».

Наступні лексеми, що функціонують в економічному та юридичному дискурсах були перекладені нами за допомогою українських відповідників: Endverbrauchern – кінцеві споживачі, Verbraucherschutz – захист прав споживачів, Vertriebspartner - збутовим партнером, Gerichtsinstanz - судова інстанція, Endverbraucher – кінцевий споживач, Ausgaben und Verluste - витрати та втрати.

Розглянемо інші приклади, які взяті з ділових листів та зовнішньоекономічних договорів.

  1. Zahlungen in Hhe von 40 % des Wertes der gelieferten Ware erfolgen in Euro innerhalb 30 Tage, an dem der Kufer alle Unterlagen bekommt. – Оплата в розмірі 40% від вартості доставленого товару здійснюється в євро протягом 30 днів після отримання всіх документів.
  2. Innerhalb von 10 Tagen nach Unterzeichnung des Vertrages bergibt der Kufer dem Verkufer ein Garantieschreiben der Bank, in welchem diese Bank die Einhaltung der Zahlungsbedingungen durch den Kufer garantiert. – Протягом 10 днів після підписання договору покупець передає продавцю гарантійний лист банку, в якому цей банк гарантує виконання умов оплати покупцем.
  3. 90% vom Wert verladenen Ware bezahlt der Kufer als Postberweisung binnen 15 Tage ab Datum der Vorlage bei der Bank folgender Dokumente. – 90% вартості відвантаженого товару покупець сплачує поштовим переказом протягом 15 днів з дня надання банку наступних документів.
  4. Wir leisten keine Gewahr fr Schden, die durch unsachgeme Verwendung, Wartung, Befrderung und Lagerung verursacht sind. – Ми не несемо відповідальності за пошкодження, що виникли через некомпетентне використання, обслуговування, транспортування та зберігання.
  5. Die Markierung muss deutlich mit wetterfester Farbe in deutscher und russischer / ukrainischer Sprache aufgetragen werden und folgendes enthalten: Bestellungsnummer, Bestimmungsort, Bezeichnung des Kunden, Kistennummer, Nettogewicht, Bruttogewicht u.a. – Маркування має бути нанесено чітко незмиваючою фарбою на німецькій та російській / українській мовах і містити наступні дані: номер замовлення. Місце призначення, назву фірми-одержувача, номер ящика, вагу нетто, брутто та ін.
  6. Der Verkufer garantiert, dass die Qualitt der gelieferten Ware dem Vertrag vllig entspricht. – Продавець гарантує, що якість товару повністю відповідає контракту.
  7. Die Qualitt der Ware darf nicht von der der Muster abgeweichten, die beiderseitig vereinbart sind. – Якість товару не повинна мати відхилення від якості зразків, узгоджених обома сторонами.
  8. Nebenkosten wie Zlle oder Verpackungs- und Versandkosten gehen zu Lasten des Kunden. – Додаткові витрати, такі як мито, витрати на пакування та транспорт, несе клієнт.
  9. Der BEARBEITER und der BESTELLER tragen die Vermgens- und Finanzverantwortung fr die Nichterfllung oder unpassende Erfllung der Vertragspflichten gem dem geltenden Gesetze der Ukraine. - За невиконання або неналежне виконання обов’язків угоди ВИКОНАВЕЦЬ і ЗАМОВНИК несуть майнову та фінансову відповідальність згідно чинного законодавства України.
  10. Falls es die rechtzeitige Zahlung fr die erledigten Etappeleistungen gibt, zahlt der BESTELLER die Verzugzinsen in Hohe von 0,1 % von der Schuldensumme fr jeden Tag der Verschuldung, aber nicht mehr als Doppeldiskontsatz der Nationalbank der Ukraine, der fr die Schuldungszahlungsperiode gltig ist. - У випадку несвоєчасного розрахунку по етапу ЗАМОВНИК сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діє на період, за який сплачується пеня.

Слід відмітити, що вищенаведені приклади яскраво відображають взаємопов’язаність економічного та юридичного дискурсів. Це можна прослідкувати за стильовими характеристиками даних речень. Як бачимо, в них іде мова про певну відповідальність, певні зобов’язання, невиконання яких може потягнути за собою визначені контрактом санкції. Саме це і свідчить про приналежність даних матеріалів до обох типів дискурсів одночасно, оскільки вирішення та залагодження будь-яких спорів, які виникають на базі певного зовнішньоекономічного документу завжди відбувається в межах юридичного поля.

Розглянемо ще один блок речень, дібраних з німецькомовної ділової документації.

  1. Sollte Ihnen unser Angebot nicht zusagen, wren wir fr die Bekanntgabe der Grnde dankbar. – Якщо Вас не влаштовує наша пропозиція, ми були б Вам вдячні за те, що Ви ознайомите нас з причинами.
  2. Sie knnen aus unserer Preisliste ersehen, dass unsere Preise mindestens 5% unter dem Marktpreis liegen. – Ви можете побачити з нашого прейскуранту, що наші ціни щонайменшу на 5% нижче ринкових.
  3. In der Anlage senden wir Ihnen unseren Katalog mit der neuesten Preisliste. – В додатку ми надсилаємо Вам наш каталог з новішим прейскурантом.
  4. Ich empfehle Ihnen recht bald zu bestellen, weil ich nur geringe Mengen auf dem Lager habe. – Я рекомендую Вам швидше оформити замовлення, оскільки на складі у мене лише невелика кількість цього товару.
  5. Wir bitten Sie nochmals, unser Angebot zu berprfen und uns mitzuteilen, ob mit einet Auftragserteilung zu rechnen ist. – Ми просимо Вас ще раз переглянути нашу пропозицію та повідомити нас, чи можемо ми розраховувати на одержання замовлення.
  6. Wir bitten Sie, uns ein Angebot zu machen, das zu Geschften im greren Mastab fhren knnte. – Ми просимо Вас зробити нам пропозицію, яка б могла призвести до підписання контрактів у великих масштабах.
  7. Bei Bezahlung innerhalb zwei Wochen nach Wareneingang ziehen wir 2% Skonto vom Warenwert ab. – При сплаті протягом двох тижнів з дня отримання товару, ми надамо Вам 2% знижку від загальної вартості товару.
  8. Wir beziehen uns auf Ihre Bestell - Nr. 4166, und besttigen hiermit, dass wir in der Lage sind, diesen Auftrag sofort zu erfllen. – Ми посилаємось на Ваше замовлення №4166 та підтверджуємо, що ми можемо одразу виконати це замовлення.
  9. Wir versprechen Ihnen, dass wir uns bei spterem Bedarf an Sie wenden werden. – Ми обіцяємо Вам, що звернемося до Вас у випадку появи попиту.
  10. Durch kurzfristige Umstellung unserer Produktion knnen wir das bestellte Material nicht mehr verwenden. – Через термінову реорганізацію нашого виробництва ми не зможемо використовувати замовлений матеріал.
  11. Wir bitten kurzfristig um einen Umtausch oder entsprechende Gutschrift des Rechnungsbetrages. – Ми просимо замінити товар у найкоротший термін або записати у кредит відповідну суму рахунку.
  12. Lassen Sie uns Ihre Entscheidung per Fax wissen. Sie drfen versichert sein, dass alles daran setzen werden, um zuknftig derartige Vorkommnisse zu vermeiden. – Повідомте нас про своє рішення факсом. Я маю Вас запевнити в тому, що ми зробимо все задля того, щоб у майбутньому уникнути подібних випадків.
  13. Der Schaden ist infolge mangelhafter Verpackung entstanden. – Пошкодження виникло внаслідок неналежного пакування.
  14. Die Mngelrge kann ich nicht anerkennen, weil hier eindeutig ein Bedienungsfehler vorliegt. – Я не можу прийняти рекламацію, оскільки це виникло внаслідок неправильної експлуатації.
  15. Leistungspreis bergt 224 638.84 (), einschlieslich Merhwersteuer 37 439.81 UAH () gem dem Protokoll der Vertragsvereinbarung (Nachtrag № 1) - Ціна робіт, відповідно до протоколу погодження договірної ціні (Додаток №1) складає 224 638.84 (), у т.ч. ПДВ 37 439.81 грн. ().
  16. Das Protokoll der Vertragsvereinbarung ist auf Grund des Anschlages (Nachtrag № 3) vorbereitet. Das ist der Bestandanteil dieses Vertrags. - Протокол погодження договірної ціни визначений на підставі Кошторису (Додаток №3), що є невід’ємною частиною цієї угоди.
  17. Falls des motivierten Verzichts des BESTELLERS bereiten die Seiten die zweiseitige Akte mit der notwendigen Nacharbeitliste und dem Erfllungstermin vor. – У випадку мотивованої відмови ЗАМОВНИКА сторонами складається двохсторонній акт з переліком необхідного доопрацювання і терміну його виконання.
  18. Der BEARBEITER hat das Recht die Aufsicht auf Arbeiten die mit der Stzeaufstellung verbunden sind, zu halten. – ВИКОНАВЕЦЬ має право в межах своїх повноважень здійснювати археологічний нагляд за роботами, пов’язаними з встановленням опор.
  19. Die Leistungszahlung wird etappenweise durchgefhrt. Man bezahlt 50 % des Vorschusses und Zahlt fr die Leistungen gem dem Kalendarplan und dem Abnahmeprotokoll. - Оплата робіт здійснюється поетапно, з оплатою авансу у розмірі 50% та оплатою виконаних робіт згідно календарного плану та акту виконаних робіт.
  20. Der BESTELLET beauftragt den BEARBEITER mit der Durchfhrung der archologischen Expertise der Grundstcke fr Windkraftwerk- und Kommunikationenstationierung. Die Menge der Anlagen – 110; die Kommunikationenlnge – 49,5 km. Die Gesamtflche der Untersuchung – 264 Ha. - ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ приймає на себе проведення археологічної експертизи місц розміщення вітроенегетичних установок та комунікацій. Кількість установок – 110; довжина коммунікацій – 49,5 км. Загальна площа дослідження - 264 га.
  21. Der gegenwrtige Vertrag ist in 2 Ausfertigungen erstellt. Jedes Exemplar hat dasselbe juristische Kraft.- Цю угоду укладено на двох аркушів, у двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.
  22. Falls der Unmglichkeit archologische Erforschungen nach den Bearbeiterunabhngigumstnden (Regen, ungnstige Epidemiensituation), kann der BEARBEITER Erfllungstermine einseitig verndern (verlngern). Der BESTELLER mu darber informiert werden. - У разі неможливості проведення археологічних розвідок по незалежних від ВИКОНАВЦЯ причин (дощі, несприятлива епідеміологічна обстановка), терміни проведення робіт можуть бути змінені (продовжені) ВИКОНАВЦЕМ в односторонньому порядку, про що ЗАМОВНИКУ буде повідомлено окремо.
  23. Falls der Nacharbeitsnotwendigkeit, die von dem BEARBEITER wissenschaftlich argumentiert ist, schlieen die Seiten das Zusatzabkommen ab. Dort bestimmen Sie die Leistungsmastabe, Erfllungstermin und Zahlungstermin. – У разі виникнення необхідності проведення додаткової роботи, яку ВИКОНАВЕЦЬ науково обґрунтує, сторони складають додаткову угоду ,в якій визначають обсяги робіт, строки виконання та терміни оплаті.
  24. Mit der Leistungenbeendigung gibt der BEARBEITER gem dem Kalendarplan dem BESTELLER zwei Exemplare des Berichts ber die durchgefhrte Leistungen (ein elektronisches Exemplar) und bernahme-bergabeakt. Der BEARBEITER verpflichtet sich im Laufe 5 Tage nach der Erhaltung der bernahme-bergabeakt ihm auszustatten und dem BEARBEITER der motivierte Verzicht auf abgenommene Leistungen geben. – По завершенню робіт ВИКОНАВЕЦЬ згідно календарного плану передає ЗАМОВНИКУ два примірника звіту про проведені роботи (один у електроному вигляди) та акт здачі-прийняття виконаних робіт. ЗАМОВНИК на протязі 5 днів після отримання акту здачі-прийняття виконаних робіт зобов’язаний оформити його або надати ВИКОНАВЦЮ мотивовану відмову від прийняття робіт.
  25. Gehalt und Termin der Arbeiten sind durch des Kalendarplans (Nachtrag № 2), der der Bestandanteil dieses Vertrags ist, bestimmt. - Зміст та термін робіт визначаються календарним планом (Додаток №2), який складає невід’ємну частину цієї угоди.
  26. Die Annahme und die Schtzung der Arbeiten fhrt man gem dem Arbeitenabnahmeprotokoll durch. - Приймання та оцінка виконання робіт проводяться згідно актів прийому-здачі робіт.
  27. Der BESTELLER und der BEARBEITER sind Gewinnensteuerzahler zu gemeinsamen Bedingungen. - ЗАМОВНИК і ВИКОНАВЕЦЬ є платниками податку на прибуток на загальних умовах.
  28. Der BESTELLER gibt dem BEARBEITER das Plan der Anlagenistallationpltze (im Mastab nicht minder als 1:25 000) nicht spter 5 Tage nach der Vertragsunterzeichnung auf. - ЗАМОВНИК передає ВИКОНАВЦЮ план місць встановлення установок (у масштабі не менш як 1: 25 000) не пізніше 5 днів після підписання угоди
  29. Die bekommende Arbeitsergebnisse kann der BEARBEITER fr die wissenschaftliche Arbeit nutzen. Der BESTELLER kann auch diese Ergebnisse fr sein Fachprofil nutzen. - Отримані результати робот можуть бути використані ВИКОНАВЦЕМ для наукової роботи, а так само ЗАМОВНИКОМ для проведення робіт за своїм профілем.

На основі даних прикладів можна прослідкувати переклад стійких зворотів, що зазвичай мають місце у діловому листуванні.

Wir beziehen uns auf Ihre Bestell - Nr… - Ми посилаємось на Ваше замовлення №…

Wir bitten Sie, uns ein Angebot zu machen… - Ми просимо Вас зробити нам пропозицію…

Die Mngelrge kann ich nicht anerkennen - Я не можу прийняти рекламацію

Окрім даних виразів в цих реченнях використовується і спеціальна термінологія, яка є типовою для економічного типу дискурсу Auftrag – замовлення, Mngelrge – рекламація, Bedarf – попит, Marktpreis – ринкова ціна, Skonto - знижка та інші. Для перекладу цих термінологічних одиниць з німецької мови на українську нами були використані українські відповідники. Вибір даного способу перекладу обумовлений тим, що в українській мові вже були створені і активно використовуються еквіваленти даних лексем. У більшості випадків відповідні терміни можна знайти у словниках, які містять специфічну ділову чи юридичну лексику.

Таким чином можна сказати, що при перекладі зовнішньоекономічної документації з німецької мови на українську для перекладу термінологічних одиниць найчастіше використовуються українські відповідники. Що ж стосується стійких виразів, то при їх перекладі також слід дотримуватися усталених українських зворотів, що за стильовими характеристиками максимально відповідають німецькому варіанту та зберігають прагматичне навантаження, закладене у вихідному документі оригіналу.


ВИСНОВКИ

В ході написання даної дипломної роботи ми ознайомилися зі стильовими особливостями мовлення, дослідили поняття економічного та юридичного дискурсів та особливості матеріалів, що належать до цих типів дискурсів. Також нами були визначена термінологічна специфіка економічних та юридичних матеріалів. На прикладі конкретних прикладів нам вдалося продемонструвати основні підходи до перекладу матеріалів, які належать до економічного та юридичного типів дискурсів.

Проведене нами дослідження дало змогу зробити висновки, які полягають у наступному:

Стилі мовлення характеризується певним добором лексичних та стилістичних одиниць, які обслуговують певну сферу людської життєдіяльності. Слід також відмітити, що в сучасних умовах дуже важко зустріти певний вид стилю. Зазвичай вони тісно пов’язані між собою, виходячи із певних функцій, які виконує той чи інший тип мовлення.

Проаналізувавши поняття дискурсу, ми можемо дати йому наступне визначення. Дискурс – це організуюча модель чи мобільний конструкт мовної діяльності, спрямованої на організацію і презентацію мовнокомунікативних актів різної типології шляхом поєднання глибинних і поверхневих мовних структур зі структурами екстрамовного змісту. Як бачимо, дане визначення найповніше і найяскравіше характеризує це мовне явище, торкаючись основних його характеристик.

В ході написання нашої дипломної роботи ми прийшли до висновку, що поняття дискурсу є на багато ширшим за поняття стилю. Це є підставою для того, що під час аналізу певного типу дискурсу, слід звертатися до комплексного аналізу його складових частин, таких, як стильові, лексичні та граматичні аспекти, які і формують таке загальномовне поняття як дискурс.

Ми визначили, що основними особливостями текстових матеріалів, що належать до економічного типу дискурсу є наступні: стислість, компактність викладення, економне використання; стандартне розташування матеріалу, обов’язковість форми вживання кліше, що властиві цьому стилю; широке вживання номенклатурних найменувань, наявність особливого запасу лексики та фразеології, спеціальної термінології, включення то тексту складноскорочених слів, абревіатур.

Під час даного дослідження ми зробили висновок щодо специфічних властивостей юридичного типу дискурсу. Окрім спеціальної термінології, яка властива матеріалам даного дискурсу, вагоме місце також займає аргументація та ситуація спілкування в юридичній сфері. Безособовість, спрямованість на загальну аудиторію, якщо це стосується законодавчих текстів, чи направленість на певну сторону домовленості, якщо це стосується договору чи контракту, відіграють велику роль у матеріалах юридичного дискурсу.

Ми прийшли до висновку, що перекладацький підхід до перекладу ділової та юридичної документації має в основному базуватися на використанні специфічної економічної та правничої термінології, вміле використання якої є запорукою уникання спорів та незрозумілостей між сторонами, які домовляються про ведення спільної економічної діяльності. Також в процесі перекладу перекладачеві доцільно консультуватися з правниками задля максимально адекватного перекладу зовнішньоекономічного документу.

Під час написання даної дипломної роботи нами були розглянуті особливості структури та перекладу угод, контрактів та ділових листів. При цьому слід відмітити, що при їхньому перекладі з німецької мови на українську перекладач має чітко дотримуватися указаної структури, при перекладі не рекомендується робити вільної інтерпретації тексту та застосовувати помірковану міру перекладацької трансформації.

В ході даного дослідження ми прийшли до висновку, що при перекладі текстів економічної та юридичної спрямованості вагому увагу слід приділяти перекладу специфічної термінології.

Практичний аналіз зовнішньоекономічної ділової документації дав нам змогу зробити висновок, що більшість термінологічних одиниць, які функціонують у матеріалах юридичного та економічного типу дискурсів перекладаються з німецької мови українськими відповідниками. При перекладі усталених зворотів також доцільно використовувати українські, відповідні за структурою, конструкції. Збереження предметно-понятійного поля слова в процесі перекладу забезпечує максимальну адекватність тексту перекладу тексту оригіналу.

Таким чином можна сказати, що в ході написання даної дипломної роботи ми виконали всі завдання, поставлені на початку дослідження, і прийшли до висновку, що економічний та юридичний типи дискурсу тісно пов’язані між собою стильовими, функціональними та термінологічними одиницями.


Zusammenfassung

Im Lauf dieser Diplomarbeit haben wir Stillbesonderheiten der Sprache durchgesehen, konomischen und juristischen Materiale bestimmt. Mit der Hilfe der Beispiele haben wir die bersetzungsmethode untersucht.

Diese Untersuchung hat uns geholfen die folgenden Schlussfolgerungen ziehen.

Sprachstile haben lexikalischen und Stillbesonderheiten. Es soll unterstrichen werden, es ist zu schwer ein einzelner Still zu finden. Verschiedenen Stille sind miteinander eng verbunden.

Diskurs knnen wir auf folgende Weise charakterisieren. Das ist ein Mobilkonstrukt der Sprache. Diskurs organisiert Sprachkommunikation der verschieden Typologie. Das umfasst Sprachstrukturen mit Extrasprachlicheninhaltstrukturen. Wir sehen, diese Definition beinhielt fast alle Hauptcharakteristiken dieser Sprachbegriffs.

Whrend dieser Diplomarbeit haben wir uns herausgestellt, Diskursbegriff ist breite als Stillbegriff. Also, wenn wir ein bestimmter Diskurstyp analysieren, mssen wir die Komplexanalyse der Bestandteile durchfhren. Diese Bestandteile umfassen stilistischen, lexikalischen und grammatischen Aspekte, die den Diskursbegriff bilden.

Im Ergebnis unserer Untersuchung haben wir Besonderheiten der konomischen Textmaterialen bestimmt. Sie sind die Folgenden: Gedrgtheit, Dichtigkeit, Klischeestze, Nomenklaturnamen, spezifische Lexik, Phraseologie und Terminologie, Abkrzungen.

Whrend dieser Untersuchung haben wir zusammengefasst, die Juradiskursbesonderheiten umfassen auch Argumentation und Sprachsituation im Jurabereich. Die Hauptbesonderheiten des Jurabereichs ist Charakterlosigkeit, wenn wir ber Gesetze sprechen, und Personausrichtung, wenn wir einen Vertrag oder Kontrakt analysieren.

Wir haben zusammenfasst, die bersetzungsweise der konomischen und juristischen Dokumentation basiert sich auf spezifische konomische und juristische Terminologie. Es ist ntzlich fr den bersetzer mit Juristen zu konsultieren um die maximale adquate bersetzungsvariante vorzuschlagen.

Wir haben Strukturbesonderheiten der Vertrge, Businessbriefe und Kontrakten durchgesehen. Es soll unterstrichen werden, der bersetzer muss sich an Struktur whrend der bersetzung festhalten. Er soll die freie Textinterpretation vermeiden.

Whrend dieser Diplomarbeit haben wir uns herausgestellt, muss man die Hauptaufmerksamkeit zu spezifische juristische und konomische Terminologie schenken.

Die praktische Analyse der Businessdokumentation zeigt, die meisten terminologischen Wrter werden aus dem Deutschen ins Ukrainische durch ukrainische quivalente bersetzt.

Wir knnen sagen, whrend dieser Untersuchung haben wir alle Aufgaben erfllt. Wir haben Zusammengefasst, konomischen und juristischen Diskurse sind miteinander eng verbunden durch Still-, Funktion- und Terminologieaspekte.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Акуленко В.В. Предисловие; О "ложных друзьях переводчика" // Англо-русский и русско-английский словарь "ложных друзей переводчика"/ Под общ. рук-м доц. В.В Акуленко. – М.: “Советская энциклопедия”, 1969. – С.5–9; 371–384.
  2. Акуленко В.В. Слов'янські мови в аспекті інтерлінгвістики // Мови єворпейського культурного ареалу: розвиток і взаємодія: Збірник статей. – Київ: Довіра, 1995. – С.72–98. Готлиб К.Г.М. Словарь «ложных друзей переводчика» (русско-немецкий и немецко-русский): Ок. 400 ед.– М.: Рус. яз., 1985. – 160с.
  3. Алефиренко Н.Ф. Значение и концепт // Алефиренок Н.Ф. Спорные проблемы семантики. – Волгоград: Перемена, 1999. – С. 59-67.
  4. Архипов А.Ф. Письменный перевод с немецкого на русский язык. – М.: КДУ, 2008. – 336 с.
  5. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: Сов. Энциклопедия, 1966. – 498 с.
  6. Бархударов Л.С. Язык и перевод – М.: Междунар. отношения, 1975. – 240 с.
  7. Беляевская Е.Г. Семантика слова. – М.: Высш. Шк., 1987. – 128 с.
  8. Гильченок Н.Л. Практикум по переводу с немецкого на русский – Спб.: КАРО, 2006. – 368 с.
  9. Гильчёнок Н.Л. Практикум по переводу с немецкого на русский. – СПб: Каро, 2005. – 368 .
  10. Горохова И.М., Филиппова Н.А. Пособие по сопоставительной грамматике немецкого и русского языков. – М.: Высш.шк., 1985. – 191с.
  11. Дзенс Н.И., Перевышина И.Р., Кошкаров В.А. Теория и практика перевода. – СПбЖ Антология, 2007. – С. 278 – 294
  12. Дрозд О.М., Дубічинський В.В., Д’яков А.С. та ін. Словник-посібник економічних термінів. – К.: Видавничий дім «КМ Academia», 1997. – 264 с.
  13. Катерина Городенська. Синтаксична специфіка української наукової мови //Українська термінологія і сучасність: Збірник наук. праць, Вип. IV.- К.: КНЕУ, 2001.-368с.- С.11-14.
  14. Коваль Н.Є. Дискурс-аналіз як нова галузь лінгвістики (англ. мовою) // Праці міжвуз. конф. науково-техн. і науково-педагог. працівників Ін-ту підприємництва та перспективних технологій при НУ „Львівська політехніка” „Новітні технології в галузі лінгвістики та методики викладання іноземних мов”. – Львів. – 2006. – С. 233-234.
  15. Коваль Н.Є. Комунікативні та номінативно-синтаксичні особливості англомовних законодавчих та судових текстів: зіставний аналіз // Проблеми семантики слова, речення та тексту. – К.: КНЛУ. – 2002. – № 8 – C. 135-141.
  16. Коваль Н.Є. Структурно-синтаксичні засоби реалізації прагматичної установки законодавчого тексту // Проблеми семантики слова, речення та тексту. – К.: КНЛУ. – 2003. – № 9. – С. 130-136.
  17. Коваль Н.Є. Судовий документ як тип тексту // Іноземна філологія. – 2004. – Вип. 113. – Львів. – С. 216-220.
  18. Кочерган М. О словаре русско-украинских межъязыковых омонимиов // Словарь русско-украинских межъязыковых омонимов / Словник російсько-українських міжмовних омонімів. – К.: Вид. центр. Академія, 1997. – С. 389–399.
  19. Крушельницкая К.Г., Попов М.Н. Советы переводчику. – М.: Астрель, 2004. – 316 с.
  20. Морщакова Т.В. Семантические характеристики терминов уголовного законодательства (на материале русского, немецкого и английского языков): Автореф. ... канд. филолог. наук. – М., 1992. – 25с.
  21. Наталія Непийвода Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект). -К.: ТОВ “Міжнар. фін. агенція", 1997. - 303 с.
  22. Науменко Л.П. Діловий дискурс та його функціонально-стильові характеристики // Мовно-літературний альманах. – 2005. – № 15. – С. 32-36.
  23. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения. – М.: Высшая школа, 1988. – 166 с.
  24. Сиротинина О.Б. Тексты, текстоиды, дискурсы в зоне разговорной речи // Человек – Текст – Культура. - Екатеринбург, 1994. – С. 105 –124.
  25. Слухай Н.В. Сучасні лінгвістичні теорії концепту як мовно-культурного феномену // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. Наук. Праць. – № 7. – К., 2002. – С. 462-470.
  26. http://www.8800.org.ua/linkinfo_21452.html
  27. http://www.russisch-uebersetzer-dienste.de/juristisch-russisch.htm


ДОДАТОК А. Приклад угоди

VERTRAG

______________ "___" _________ _____ .

___________________________________, Deutschland, im folgenden Verkaufer genannt, im Namen des Direktors Herrn ______________, auf Grunde des Statutes, einerseits, und _______________________ , im folgenden Kaufer genannt, im Namen des Direktors Herrn _______ ________________, auf Grunde des Statutes, andererseits, haben den vorliegenden Vertrag wie folgt abgeschlossen:

1. GEGENSTAND DES VERTRAGES

1.1. Der Verkaufer verpflichtet sich, den Behalter (Produktion russischer Foderation), weiter die Ware, in Hohe von ____________ (___________) Stuck auf Gesamtsumme _________ (__________________) ins Eigentum des Kaufers zu Bedingung Free carrier (FCA), Stadt _______________ zu liefern, und der Kaufer kauft die Ware in Hohe und Sortiment gemaess der Spezifikationen, die einen untrennbaren Bestandteil des vorliegenden Vertrages sind.

1.2. Die Warenlieferung wird vom Verkaufer / Kaufer, mittels der Beforderung vom "___" ___________ ____ bis "___" ___________ ____ in die Adresse des Empfangers erzeugt.

1.3. Die Lieferung verwirklicht sich auf Kosten des Verkaufer / Kaufer.

1.4. Der Empfanger der Ware ist Fa "________________________", Minsk, Belarus.

1.5. _________________________________________________________

2. VERLADUNG UND ABNAHME DER WARE

2.1. Der Verkaufer ist verpflichtet, die Ware auf Aufbewahrung der Transportfirma "_______________" in der Stadt ______________, Deutschland, (das Lagerhaus des Verkaufers) vom "___" ___________ ____ bis "___" ___________ ____ nach Ankunft des Transportmittels zu liefern.

Die Lieferung wird beendet angenommen, wenn die Ware auf Transport mit den Kraften des Verkaufers geladen ist.

Der Verkaufer ist verpflichtet, dem Transportmittel zu ubergeben: die Spezifikation fuer die Ware, Invoice, Dokumente, die das Herkunftsland bestaetigt, und andere notwendige Papiere fur Export der Ware.

2.2. Aufgabe - Abnahme der Ware erfolgt bezueglich:

Menge - gemaess der Anzahl der Kolli, die in den Warentransportfrachtbriefen erwahnt sind;

Qualitat - gemaess der geltenden nationalen Standards des Herstellungslandes der Ware oder der technischen Bedingungen der Herstellungsfirma.

2.3. Der Vertreter des Kaufers ist verpflichtet, bei der Ubergabe der Ware dem Transportmittel anwesend zu sein.

3. RECHNUNGEN

3.1. Der Kaufer bezahlt dem Verkaufer 100% des Warenwertes, die in der Spezifikation angegeben ist, im Laufe drei Tage nach der Unterzeichnung der Spezifikation und der Vorbereitung der Ware zur Ubergabe dem Transportmittel.

4. VERANTWORTUNG DER SEITEN

4.1. Falls eine der Seiten unter Verletzung von dem vorliegenden Vertrag die bezahlte Ware nicht ubergibt, so ist andere Seite berechtigt:

- Ubergabe der bezahlten Ware und des Schadenersatzes, der vom Verzug verursacht ist, zu fordern;

- sich vom Vertrag abzusagen und die Ruckgabe der gelieferten Produktion und den Schadenersatz in Hohe von 0,5 % vom Warenwert fur jeden Tag der Fristversaumung zu fordern.

5. ORDNUNG DER BETRACHTUNG DER STREITE

5.1. Alle Streiten und Differenzen, die aus dem vorliegenden Vertrag oder in Zusammenhang eines solchen entstehen, sollen von den Seiten mittels der Verhandlungen gelost zu werden.

5.2. Bei der Missverstandnisses unterliegen die Streiten der Betrachtung von der staatlichen Arbitrage oder Gericht.

6. HOHERE GEWALT

6.1. Keine von der Seiten tragt die Verantwortung fur eine beliebige Vereitelung der Ausfuhrung eines der eigenen Verpflichtungen im vorliegenden Vertrag, dessen Grund die Faktoren, die ihrer Kontrolle nicht nachgeben wurden.

7. SONSTIGES

7.1. Der Verkaufer ist verpflichtet, die Ware bis zur Ubergabe dem Kaufer, nicht zulaBend seine Verschlechterungen innerhalb von der Laufzeit des vorliegenden Vertrages, zu sichern.

7.2. Bei der Verladung der Ware wird die Einlage der nebensachlichen Gegenstanden nicht zugelassen.

7.3. Alle Aenderungen und Erganzungen zum gegenwaertigen Vertrag sind nur gueltig, wenn sie in schriftlichen Form sind und von bevollmachtigten Personen beider Seiten unterschrieben.

7.4. Der gegenwaertige Vertrag ist in 2-facher Ausfuehrung vom vollkommen identischen Version in russischer und deutscher Sprachen, nach einem Exemplar fur jede Seiten erstellt.

7.5. Der gegenwaertige Vertrag wird nach Unterzeichnung rechtskraftig und handelt bis zu die Ausfuhrung aller Verpflichtungen.

8. JURISTISCHE ANSCHRIFTEN UND BANKANGABEN DER SEITEN

Verkaufer: ____________________________________________________

__________________________________________________________________

Der Kaufer: ___________________________________________________

__________________________________________________________________


ДОДАТОК Б. Приклад ділового листа

Angebot ber Spielwaren

Sehr geehrter Herr Reinhardt,

wir freuen uns, dass Sie Interesse an unseren Holzspielwaren haben und senden Ihnen gern den gewnschten Katalog mit der neuesten Preisliste.

Beachten Sie bitte unsere gnstige Liefer- und Zahlungsbedingungen am Ende des Katalogs.

Wir hoffen, dass unsere Holzspielwaren Ihren Verkaufsvorstellungen entsprechen und wir Sie bald beliefern knnen.

Mit freundlichen Grssen

Herbert Henneberg & Co.

ppa.

(Unterschrift)

Anette Prollius

Особливості перекладу економічних та юридичних документів на матеріалах угод, контрактів, договорів та ділових листів