Мовні групи сучасної англійської мови

PAGE 2

Курсова робота

на тему «Мовні групи сучасної англійської мови»

Зміст

Вступ

Мова – форма нашого життя. Ми можемо виражати себе за допомогою неї. Мова – душа кожної національності, її святощі, найцінніший скарб. За рівнем її розвитку ми можемо судити про рівень розвитку духовності кожної окремої нації.

300 років тому існував один-єдиний варіант англійський. Той, на якому говорили в Британії. Ця мова і була принесена британцями в нові землі. Америка, Австралія, Нова Зеландія, Індія, Азія і Африка заговорили по-англійськи. У кожному з цих місць англійська мова розвивалася по-своєму, збагачуючись і еволюціонуючи. І по неминучій закономірності поверталася на батьківщину - з емігрантами, товарами, технологіями, комунікаціями.

Виходячи з цього, темою нашої курсової роботи було обрано «Мовні групи сучасної англійської мови».

П.Мейєр, Г.Парі, Г.Шухардт у своїх роботах розглядали різні підходи до вивченя груп та різновидів однієї мови.

В дослідженнях Д.Адлера, С.Г.Тер-Минасової, У. Чейфа, Е. Хекера, Ф. Бекуіта, М.Баумана представлені спроби дослідити основні групи англійської мови.

Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що в наслідок невпинних процесів глобалізації англійська мова все більше і більше набуває свого поширення у світі. При цьому відбуваються процеси асиміляції англійської мови, мають місце також певні зміни через різних носіїв національної мови, де вживається англійська мова.

Об’єкт дослідження – англійська мова та її структура.

Предметом нашого дослідження виступають групи англійської мови та їхні особливості.

Для досягнення поставленої мети нашого дослідження ми визначили наступні завдання:

дослідити поняття мовної сім’ї;
розглянути основні підходи до вивчення мовних груп;
проаналізувати підмови англійської мови;
визначити стан британської англійської під впливом американського мовного варіанту;
дослідити особливості американської англійської;
з’ясувати відмінні риси австралійської, шотландської та канадської англійської;
дослідити Black English.

Практична цінність даної роботи полягає у можливості використання її результатів у подальших ґрунтовних дослідженнях мовних варіантів англійської мови, а також під час викладання студентам теми «Мовні групи».

Робота складається зі вступу, двох розділів, теоретичного та практичного, висновків, списку використаної літератури.

Розділ І. Місце мовної групи у загальній системі мов

Мовні сім’ї

Мови світу навіть сьогодні важко порахувати. За одними даними їх налічується всього понад 2500, за іншими - близько 5000 (точну цифру неможливо встановити через розмитість меж мов і діалектів).

Найбільшими групами мов вважаються мовні макроспільноти: ностратична, афразійська (або семіто-хамітська), сінокавказька. У межах цих макроспільнот виділяються по кілька мовних сімей, що дає змогу встановити їхню генеалогію.

Сучасні мовні сімї почали формуватися ще за доби верхнього палеоліту та мезоліту. Вчений В. М. Ілліч-Світич в 60-х роках ХХ ст. започаткував реконструкцію ностратичної прамови, яка згодом була визнана мовознавцями. Нині вважають, що мовами ностратичної сімї говорить близько 61 % всього людства.

Мовознавці вважають, що до ностратичної макросімї належать: індоєвропейська, уральська, картвельська, алтайська, еламо-дравідійська, ескалеутська мовні сімї. За часів мезоліту вже намітилися контури майбутніх мовних сімей, які вже мали значні відмінності (праіндоєвропейська, прасемітська та інші) [9, c. 127].

Мовні сімї поділяються на мовні гілки (групи мов). Початок дослідженню спорідненості індоєвропейських мов поклав Вільям Джонс, який був членом Верховного суду в Індійському місті Калькутта. Він вивчив священну мову Вед, щоб зрозуміти тексти Ріґведи, і помітив споріднені риси між санскритом і мовами багатьох європейських народів. Це сталося в 1786р. і дало поштовх мовознавцям зайнятися цією проблемою на вищому професійному рівні. З цього часу бере свій початок й індоєвропейська теорія спорідненості народів.

Прабатьківщину індоєвропейської прамови, як і початок "сотворення світу", первісно шукали в біблійних легендах - поміж річками Тигром та Євфратом, але скоро цей навязаний багатьом народам стереотип мислення зазнав краху, і цю азійську теорію відкинули через її наукову неспроможність. Як встановлено наукою, прабатьківщина індоєвропейських народів знаходилася в Європі, звідки вони розселилися в інші реґіони Землі.

Тому нині аж 45 % всього населення світу розмовляють індоєвропейськими мовами; 5 % - мовами афроазійської (семіто-хамітської) мовної сімї; 4 % - дравідійської; 6 % - алтайської (у тому числі японською - 3 % і корейською - 1 %); 0,5 % - уральською; 0,1 % - картвельською.

І. Індо-європейська сімя мов, до якої належать такі групи мов:

індоарійська (до якої входять: гінді, урду, гіндустані, бенгалі, пенджабі, санскрит та ін.);

іранська (перська, афганська, таджицька, осетинська, курдська, а також і мертві вже мови: давньоперська, пехлеві, скіфська, сарматська, сакська);

грецька (новогрецька,класична грецька, мікенська);

кельтська (ірландська, бретонська, уельська, гальська),

германська (англійська, німецька, голландська, шведська, норвезька, данська, ісландська, мертва готська та ін.);

романська (іспанська, португальська, французька, італійська, румунська, молдовська, мертва латинська та ін.)

балтська або летто-литовська (литовська, латиська, пруська);

словянська (польська, чеська, словацька, українська, білоруська, російська, сербохорватська, болгарська, македонська, а також мертві полабські).

вірменська;

фрігійська;

тохарська;

албанська;

ілірійська (до якої входять мертві мови: фракійська, ілірійська, дакійська);

анатолійська (мертві мови гетська, палайська, лувійська, лідійська).

ІІ. Уральська сімя мов ще має назву угро-фінської і є територіально близькою сусідкою індоєвропейської сімї. До неї належать:

угорська гілка мов (хантийська або остяцька, мансійська або вогульська, угорська або мадярська);

фінська (фінська-суомі, естонська, карельська, вепська, вотська, лівська, лапландська, марійська або черемиська, мордовська, комі-пермяцька, удмуртська, мерянська, муромська).

Вважають, що уральська мовна єдність проіснувала до VІ-V тис. до. н. ч. і в ІV тис. до н. ч. розпалась. Значна частина угро-фінів на початку ІІ тис. н. ч. була асимільована московитськими племенами радимичів і вятичів і становить значний відсоток у російському етногенетичному процесі.

Зокрема, такі народи як меря і мурома повністю асимільовані росіянами, увійшли до російського етносу.

ІІІ. Тюркська (алтайська) сімя мов включає в себе понад 30 мов: турецьку, узбецьку в Узбекистані та Афганістані, азербайджанську в Азербайджані та Ірані, татарську, туркменську, башкирську, казахську, киргизьку, чуваську, алтайську або ойротську та ін.

IV. Семіто-хамітська (афразійська) сімя включає: семітську, берберську, кушитську, чадську мовні гілки. Про розгалуження гілок цієї мовної сімї нема одностайної думки в лінґвістичних колах. Найпоширенішою із семітської гілки мов є арабська, якою розмовляють жителі всіх арабських країн. Іврит та ідиш сьогодні відроджуються, але досі залишаються малопоширеними.

V. Кавказька сімя мов має такі гілки:

картвельску або іберійську (що включає такі мови: грузинську, занську або мегрелочанську, сванську);

абхазо-адигейську (кабардино-черкеська, адигейська, абхазька, абарзинська мови);

нахсько-дагестанську (аварська, лезгинська, лакська, даргинська, чеченська, інгуська та ін. мови).

VI. Китайсько-тибетська сімя мов посідає друге місце за поширеністю в світі. Вона має дві гілки:

китайську або хань і дунганську або хуей;

тибето-бірманську (бірманська, тибетська мови).

VII. Австронезійська сімя мов включає понад 150 мов, які поділяються на 4 великі гілки, і посідає третє місце в світі за кількістю людей, що розмовляють нею. Це населення численних островів Південно-Східної Азії. До цієї сімї входять такі гілки:

індонезійська;

полінезійська;

меланезійська;

мікронезійська.

VIII. Папуаська сімя мов може бути названа так лише умовно, бо ці мови мають різне генеалогічне походження і не є однотипними. Ними розмовляє населення Нової Ґвінеї, Соломонових островів.

ІХ. Америндська мовна сімя (індіянська) дуже різноманітна внаслідок пізніших асиміляційних процесів. Однак, вчені стверджують первісну єдність усіх індіянських мов аборигенів Америки, яка сформувалась ще 15-20 тис. років тому. Нині деякі індіянські мови вже позначені впливом міґрантів з Азії [9, c. 53].

Крім цих названих мовних сімей, існує ще багато мов, які не піддаються класифікаціям (напр., японська та корейська). Важко встановити споріднені звязки між албанською, грецькою та вірменською мовами тощо.

Вивчення мовних явищ, їх поширення, генетичної спорідненості та інших якостей дає змогу краще пізнати етногенез народів, що є носіями тих чи інших мов. А це розширює наші пізнавальні можливості, дає змогу краще зрозуміти світ і себе в ньому

Поняття мовної групи

Мовними групами вважаються групи громадян, які користуються переважно однаковою мовою у державі в цілому або в її окремих адміністративно - територіальних одиницях.

Як уже зазначалося вище, поняття мовної групи та мовної сім’ї тісно пов’язані між собою. В наслідок цього деякі лінгвісти навіть замінюють одне поняття іншим. Саме тому в ході нашого дослідження ми зробили спробу розрізнити ці поняття. Розглянемо поняття мовної групи з точки зору генеалогічної класифікації мов.

Кожна мова світу утворилася на ґрунті певної прамови. Оскільки мови, які походять від однієї прамови, є спорідненими, то спорідненість мов і стала основою найпоширенішої їх класифікації — генеалогічної.

Генеалогічна класифікація мов - групування мов за спорідненістю.

Ця класифікація мов передбачає виокремлення мовних сімей — сукупності мов, основою яких є одна прамова. Мовну сім'ю поділяють на групи за ступенем спорідненості, в яких можуть розрізняти ще й підгрупи. Нині у світі існує майже 200 мовних сімей, кожна з яких включає від однієї мови до кількох сотень мов. Найчисленнішими за кількістю носіїв є такі мовні сім'ї: індоєвропейська, китайсько-тибетська, афразійська, австронезійська, конгокордофанська, дравідська, японська, тюркська, австразійська, корейська, фінно-угорська, нілосахарська, андоекваторіальна, кавказька, монгольська, тунгусо-маньчжурська [11, c. 124].

Індоєвропейська мовна с і м ' я . Мовами цієї сім'ї розмовляє більше 2 млрд. осіб. До неї належать усі мови, що виконують функцію світових мов. У індоєвропейській сім'ї існують такі мовні групи: індійська, іранська, грецька, вірменська, італійська, романська, кельтська, германська, іллірійська, албанська, балтійська, слов'янська, тохарська, анатолійська.

Слов'янська мовна група . До неї належать:

— східнослов'янська підгрупа. Представлена вона українською (45 млн.), російською (250 млн.) і білоруською (понад 8 млн.) мовами. Внаслідок жорсткої русифікації російською володіє ще приблизно 200 млн. осіб (переважно в країнах СНД), щоправда, з більшою чи меншою суржикізацією. Українська, російська і білоруська мови є нащадками давньоруської;

— західнослов'янська підгрупа. Вона охоплює польську (43 млн.), чеську (10,6 млн.), словацьку (5,3 млн.), верхньолужицьку та нижньолужицьку (разом лужичан 100 тис.) мови, а також мертву полабську. Верхньолужицьку і нижньолужицьку мови нерідко розглядають як літературні форми єдиної лужицької мови (її називають ще серболужицькою або сорабською). У давніших мовознавчих працях до західнослов'янської підгрупи відносили кашубську мову, але докладніше її вивчення дало змогу з'ясувати, що вона є одним з діалектів польської мови;

— південнослов'янська підгрупа. До неї входять болгарська (понад 9 млн.), македонська (майже 2 млн.), словенська (1,8 млн.), а також сербська, хорватська, боснійська та чорногорська, які утворилися після розпаду сербсько-хорватської мови, що функціонувала в Югославії до її поділу. До південнослов'янської мовної підгрупи належить і старослов'янська мертва мова, яка є найдавнішою літературною мовою слов'ян, її створили на базі солунських говорів давньоболгарської мови брати Кирило й Мефодій у IX ст.

Типологічна класифікація мов.

Згідно типологічній класифікації мов, кожна мова певним чином організована. За спільними структурними ознаками мови об'єднують у типи. Розробленням типологічної класифікації мов займається типологічне мовознавство [9, c. 26].

Типологічна класифікація мов — групування мов за особливостями їх структури незалежно від спорідненості.

Теоретично типологічна класифікація може ґрунтуватися на будь-якому рівні мови. Нині існують розробки в галузі фонологічної та синтаксичної типології, започатковано створення лексичної типології. Оскільки фонем у мовах надто мало, а лексем надто багато, оптимальне групування мов на основі цих рівнів ускладнене. За синтаксичною побудовою теж важко об'єднати мови в однорідні типи, оскільки синтаксичні ознаки різних мов дуже складні.

Найзручнішим для типологічних досліджень є морфологічний рівень. Це зумовлене тим, що кількість морфем у мовах достатня для їх типологічного групування, до того ж морфеми більш стійкі щодо змін порівняно з іншими мовними одиницями. Деякі мовознавці взагалі називають типологічну класифікацію мов морфологічною.

Морфологічна типологія. Морфологічний рівень мови, порівняно з фонологічним і синтаксичним, у типологічному відношенні вивчений найкраще.

За морфемною будовою слова В. фон Гумбольдт виокремив чотири типи мов: ізолюючий, аглютинуючий (аглютинативний), флективний та інкорпоруючий.

Ізолюючі мови. Для них характерні незмінність і морфологічна нерозчленованість слів. Ізолюючі мови мають лише один різновид морфем — корінь. Граматичне значення виражається здебільшого з допомогою порядку слів. До ізолюючих мов належить давньокитайська мова веньянь. Ознаки цього типу мов притаманні сучасній китайській мові байхуавень, в'єтнамській (австразійська сім'я), мові йоруба (конгокордофанська сім'я). Наприклад, китайська фраза во хао означає «я люблю», а хао во — «люби мене». Граматичні значення тут виражені зміною порядку слів та інтонацією.

Аглютинуючі (аглютинативні) мови. В них корінь незмінний і тому внутрішня флексія відсутня. В аглютинативних мовах афікси у межах слова характеризуються високим ступенем самостійності, оскільки чітко відмежовуються один від одного і зберігають своє значення незалежно від місця у слові. Вони завжди виражають те саме значення, причому тільки одне, а певне значення, у свою чергу, завжди передається тим же афіксом. Наприклад, у киргизькій мові ата-га -«батькові», ата-лар-га — «батькам», ата-лар-ьімьіз-га -«нашим батькам». Тут давальний відмінок завжди виражений афіксом -га, а цей афікс завжди виражає тільки давальний відмінок, так само афікс -лар вказує лише на множину, афікс -ьімьіз — на першу особу. До аглютинативних мов належать, зокрема, тюркські мови, більшість фінно-угорських, японська, мови банту.

Флективні мови. У них корінь змінний, причому ця змінність може виявлятись і як внутрішня флексія, тобто здатність кореня виражати своїм чергуванням граматичне значення. Наприклад, англ. Foot – «нога» і feet — «ноги», нім. Mutter — «мати» і Мйtter — «матері», укр. набрати — доконаний вид і набира ти – недоконаний вид. У флективних мовах афікси не самостійні, вони зливаються з коренем і формально, і за змістом. Слово козацький важко поділити на корінь і суфікс, оскільки у звуці [ц] злилися кінцевий приголосний кореня козак- і початковий приголосний суфікса -ськ- ([к] + [с] = [ц]). У слові радість суфікс -ість вказує на іменник. А в похідному від нього прикметнику радісний цей самий суфікс -ість (з утраченим [т']) вже не має іменникового значення і втратив самостійність. До флективних належать індоєвропейські мови і більшість афразійських.

Інкорпоруючі мови. До них входять складні комплекси, які є водночас і словами, і реченнями. Цей тип мов представлений деякими палеоазійськими мовами та більшістю індіанських мов Америки. Наприклад, у мові мексиканських індіанців ninakakwa означає «Я їм м'ясо». Передаючи предикативний, реченнєвий зміст, наведена конструкція залишається словом, яке побудоване шляхом синтаксичного основоскладання, а не словоскладання: пі+паkа+kwа. Комплексні слова-речення інкорпоруючих мов здебільшого починаються з кореня-підмета, а закінчуються коренем-присудком. Між цими межовими морфемами можуть бути компоненти, що виражають зміст другорядних членів речення.

Із часів виникнення мова безперервно змінюється. Розвиток є формою її існування. Він відбувається повільно і протягом життя одного покоління малопомітний або й зовсім не помітний. У історичні періоди, пов'язані з революційними змінами суспільства, розвиток мови дещо прискорюється. Однак вона не змінюється стрибкоподібне, оскільки в кожний момент свого існування має бути загальнозрозумілим засобом спілкування.

Мова змінюється на всіх своїх рівнях — від фонологічного до текстового. Темп розвитку різних рівнів мови не однаковий. Найшвидше змінюється лексичний рівень, оскільки саме він безпосередньо відображає об'єктивну дійсність, її зміни та пізнання людством світу.

Утворюються нові слова та звороти, зникають старі, однак іноді повертаються назад. Лексеми не тільки творяться, а й запозичуються, змінюють своє значення, переходять з одного стилю в інший.

Зміни характерні не лише для мовних рівнів, а й для мови як системи. Може змінитися також її статус [5, c. 36].

Важливими виявами розвитку мови є процеси дивергенції (лат. розходження), тобто диференціації, і конвергенції (лат. - сходження), тобто зближення мов. У різні історичні епохи провідним був то один, то другий процес, але завжди розвиток мови так чи інакше включав їх обидва.

Залежно від умов існування національна мова може розпастись. Так, сучасна англійська мова має значні розбіжності у США, Канаді, Австралії. Нині говорять про різні стандарти англійської мови: класичний (британський), американський, канадський, австралійський. Імовірно, років через сто існуватимуть близько-споріднені, але різні мови — англійська, американська, канадська, австралійська. Подібні процеси відбуваються з німецькою мовою в Швейцарії, Австрії, Люксембурзі.

Мова завжди розвивається, оскільки функціонує в суспільстві, якому притаманні зміни. За певних умов вона збагачується, зазнає дивергенції чи конвергенції, може і знецінюватися, занепадати.

Система підмов англійської мови

У англомовній політичній і науковій традиції для позначення статусу мови зазвичай використовується термін «офіційна». Така ж тенденція спостерігається і в багатьох інших країнах світу. Наприклад, в Туреччині одна офіційна мова – турецька, в Сінгапурі чотири офіційні мови – англійська, китайська (мандаринська), малайська і тамільська, в ЮАР 11 офіційних мов. Але в жодній з вказаних країн немає державної мови. З 12 країн Східної Європи лише одна використовує в конституції поняття «державна мова», 9 – «офіційна», а дві формально не встановлювали в своїх конституціях статус мов. У 5 країнах мови меншин мають офіційний статус в регіонах їх компактного проживання.

Літературної англійської мови, такої яка є в інших країнах, де існують спеціальні інституції, що затверджують мовний стандарт, як наприклад Французька академія у Франції, не існує. Вимова й лексика англійської сильно відрізняються в різних частинах світу, де ця мова є основною мовою спілкування. Основні варіанти мови - Британська англійська та Американська англійська. Кількість діалектів англійської мови в Британії, особливо в Англії, дуже велика. Стандартом мови вважається так звана надбана вимова (Received Pronunciation), діалект, який не властивий певному регіону, а характерний в першу чергу класу освічених людей. В американській англійській теж існує чимало діалектів. Австралійці та новозеландці намагаються притримуватися британських норм, але їх легко впізнати за вимовою [15, c. 45].

Всі діалекти англійської мови поділяються на ротичні (rhotic) і неротичні (non-rhotic). Ротичними діалектами називаються діалекти, в яких вимовляється звук r в словах на кшталт слова doctor (лікар). Ротичним, є, наприклад, шотландський діалект англійської мови, більшість діалектів Північної Америки, індійський діалект. Received Pronunciation, австралійський, новозеландський, південно-африканський діалекти - неротичні варіанти англійської мови.

Сучасна британська англійська, по-перше, неоднорідна, по-друге, далека від класичної англійської мови, що існувала декілька століть назад. Усередині британської англійської виділяються три мовні типи: консервативна англійська (conservative - мова королівської сім'ї і парламенту), прийнятий стандарт (received pronunciation, RP - мова ЗМІ, її ще називають ВВС English) і просунута англійська (advanced english - мова молоді). Останній тип - найрухоміший, саме він активно вбирає в себе елементи інших мов і культур. Advanced English більше всього схильна до загальної тенденції до спрощення мови. Зміни відбуваються перш за все в лексиці англійської мови, одній з наймобільніших його частин: виникають нові явища, які треба назвати, а старі набувають нових назв. Нова лексика приходить в британську англійську(молодіжну) мову і з інших варіантів англійської, зокрема, американської англійської [13, c. 23].

Проте ще більш змінна частина англійської мови - це фонетика. Фонетичні відмінності повсюдні, і саме вони визначають насамперед той або інший варіант або діалект мови. Скажімо, магазин англійці називають "shop", а американці "shap"; любов у англійців "lav", у ірландців - "liv", а у шотландців - "luv"; день англійці вимовляють як "dei", а австралійці - "di". У Америці існує три основні діалекти: північний, центральний і південний. Кожен з них у свою чергу підрозділяється на декілька субдіалектів. Самий насичений і характерний - південний діалект, особливо каліфорнійський. Це квінтесенція того, що прийнято називати амерікансько-англійською вимовою: "реканье", смачне жування, укорочення голосних. Так, слово "better" ("краще") перетворюється на "beder". Ближче до класичної англійської мови - північний діалект, мова східного узбережжя, Новій Англії, куди свого часу прибули перші переселенці з Британії. У самій же Великобританії теж виділяється декілька регіональних діалектів: північний, центральний, південно-західний, південно-східний, шотландський, валлійський і ірландський.

Один з цих діалектів - мова освіченого населення Лондона і південного сходу Англії - з часом придбав статус національного стандарту (RP). Його основу складає "правильна англійська" - мова кращих приватних шкіл (Eton, Winchester, Harrow, Rugby) і університетів (Oxford, Cambridge). Це і є та класична, літературна англійська, яку викладають, ВНЗ і яка є базою будь-яких аудіо курсів англійської мови в лінгвістичних школах для іноземців.

Ірландський, австралійський і новозеландський варіанти англійської, мабуть, щонайближче до класичної британської англійської. Через географічну ізольованість ці країни не випробовували сильного впливу інших мов і культур. Відмінності полягають головним чином знову ж таки в англійській фонетиці - зокрема, в мелодиці. Це рівніша, "нейтральна" англійська вимова, заміна "складних" звуків простішими, наприклад, міжзубного в словах that, think звичайним. Ірландці, крім того, не економлять звуки між приголосними, додають нейтральні: наприклад, film звучить як "filem". Ірландський англійський музичніший, співучий - що йде від кельтської; для австралійської англійської характерний повільніший ритм і рівна інтонаційна шкала.

Англійська мова, яку вивчають в мовних школах всього світу іноземці, носії мови називають Course Book English (мова підручників). Це базовий стандартна англійська, загальна для всіх варіантів цієї мови. У неї немає колориту, кольору - того, що відрізняє носіїв мови від неносіїв або один від одного. Англійські ідіоми, фразеологізми, словотворення, метафори, жаргон в кожному варіанті мови - свої. Осягнути їх, так само як освоїти "місцеву" англійську фонетику і мелодику, означає наблизитися до досконалості, перейти на інший рівень - "англійська як рідна". Завдання для більшості іноземців недосяжне. Але, з іншого боку, мало хто його перед собою ставить. Англійська мова в сучасному світі всього лише засіб комунікації. Причому зовсім не з носіями (точніше - не стільки з ними), а з людьми різних національностей. Англійська мова в наші дні - це новий зручний есперанто. Проте на відміну від того, "справжнього" есперанто - що не пішов в небуття.

Зараз можна говорити про появу і закріплення якоїсь усередненої універсальної англійської мови, що увібрала в себе особливості різних мов. Це й не американська англійська, не британській її варіант і ніякий інший - це "міжнародна мова". Вона, природно, легше для розуміння. По-перше, вона нейтральна по забарвленню, по-друге, іноземці говорять по-англійськи повільніше, вимовляють звуки ізольовано, а слова чітко. Крім того, вона зручніша: не треба напружуватися, намагаючись наблизитися до "чисто британського" або "чисто американського" акценту.

Цю ж задачу вирішує і "міжнародна мова бізнесу". Черговий міф - що це американська англійська. Вірно, що бізнес - американський винахід (як і само слово), що школи бізнесу з'явилися в Америці і до цього часу велика і краща їх частина там розташована. Але що стосується мови бізнесу, то її не можна віднести до якогось варіанту англійської, американської або британської. Це професійна мова. Як і мова будь-якої професії, вона має певний, досить обмежений набір термінів, кліше, якими користуються представники цього роду діяльності. Мова бізнесу (читай ділова англійська) освоюється разом з професією (у переважній більшості бізнес-шкіл світу викладання ведеться на англійській). Її можна вивчити і на спеціальних курсах бізнес англійської (Business English, Executive English). Базовий зміст цих курсів однаковий у всіх англомовних країнах. Тому немає великої різниці, де їх проходити: у США або Великобританії, Австралії або Ірландії, Канаді, Новій Зеландії або на батьківщині.

Розділ ІІ. Лексичні, граматичні відмінності мовних груп

2.1. Британська англійська мова під впливом американського мовного варіанту

До кінця XVI ст.англійська мова як національна вже остаточно склалася. Весь процес відбувався одночасно із утворенням нації. У той час як мова народності представлена тільки в діалектах, жодна із яких не функціонує за межами своєї території, національна мова обслуговує всю країну; вона надтериторіальна. Національна мова охоплює всі сфери, повязані із писемністю: державну документацію, наукову і художню літературу. У сфері усного вживання національна мова функціонує в усіх державних закладах і є мовою повсякденного спілкування освічених верств населення, особливо людей котрі живуть у столиці і дооколичних областях.

У більш віддалених місцях національна мова зазнала певного впливу місцевих діалектів-утворюється місцева усна норма, Regional Standard, як назвав цей різновид Г.С.Вайльд. Модифікуючись і вбираючи націоналіні діалекти, поступово національна мова все розширюється. Однак діалекти продовжують існувати в усній формі і в наш час.

Нормативність (тобто цілий комплекс питань, повязаних з відношенням мовних фактів до певної системи норм) є однією з цетральних проблем будь-якої мови. У лексикографії ця проблема постає особливо гостро внаслідок багатоаспекності і складності, а вирішується шляхом порівняння і аналізу її результатів вирішення у багатьох інших країнах і територіях.

Національна мова Англії, починаючи від XVI і закінчуючи XXI ст., характеризується: неузгоджуваністю прикметників з іменниками в числі, тобто загальною незмінюваністю прикментників, окрім давніх змін за ступенями порівняння ; майже повним розпадом системи дієслова з чергуваннями; розвитком форм Continuous, а також Perfect Continuous ; сталим порядком членів речення, в якому допускалися лише окремі відхилення задля стилістичного забарвлення мовлення ; значним попвненням словникового складу мови новими словами, різними засобами словотворення за допомогою запозичених французьких і латинських афіксів, скорочення багатоскладових слів і т.ін.; проявом великої кількості книжних латинських слів французького походження, які зберегли своє французьке написання і вимову; особливою системою приголосних фонем, які виникли в результаті “зсуву” голосних і ряду інших змін у системі голосних; особливою системою приголосних фонем.

Англійська мова значно змінилася впродовж своєї історії, тим не менше її граматична будова і словниковий склад продовжують зберігати риси мови германської групи, хоча трапляється чимало іншомовних запозичень.

Розвиток англійської мови значною мірою детермінується взаємодією двох основних варіантів – британського й американського.

Дослідження мовознавців свідчать, що вплив американського варіанту багато в чому визначає розвиток словникового складу інших варіантів, особливо британського. Продовжується процес поповнення лексики і фразеології британського варіанта значною кількістю американізмів. Слід ураховувати, що більшість неологізмів виникає саме в американському варіанті, чому сприяє лідерство США серед англомовних країн у науці і техніці, демократичність американських мовних норм у порівнянні з британськими. Оскільки американізми не відрізняються від загальноанглійської лексики у структурному й в інших аспектах, вони легко запозичуються іншими варіантами. Сам термін “запозичення” у випадку міжваріантних контактів фактично позначає процес входження неологізмів у

лексико-семантичну систему.

Асиміляція американізмів насамперед виявляється в їх вживанні поза межами “американського контексту”. Таке вживання зумовлюється дією лінгвальних і екстралінгвальних чинників, серед яких можна відзначити необхідність американізмів для системи інших варіантів (вони заповнюють номінативні лакуни, поповнюють арсенал експресивних засобів), актуальність поняття, його співвіднесеність з популярними соціальними рухами. Cтає досить типовим запозичення й асиміляція іншими варіантами англійської мови американізмів, що позначали лише американські реалії, які перетворюються на реалії суспільного життя відповідних англомовних країн.

Для того, щоб наочно продемонструвати вплив американського англійського варіанту на лексичну систему британської англійської, розглянемо ноступний приклад.

У другій половині 90-х років минулого сторіччя в американському варіанті широке розповсюдження одержало дієслово car-jack “захоплювати автомобіль у присутності його власника“ і його похідні car-jacker, car-jacking, anti-car-jacker-law. У новому сторіччі “автозахоплення” стають поширеним видом злочинів і у Великобританії: Carjacking is the new vehicle-related crime; car security systems are now so advanced that serious thieves need to seize the owners, along with their keys and security codes, if they are to have any prospect of success. (New Statesman, Apr.1, 2002).

Більш того, у британському варіанті на базі американізму car-jack було створено і неологізм carjackability: Bying a car does not entail the usual criteria of cost, performance or reliability. It’s all about carjackability. (New Statesman, March 3, 2003).

Американізм drug-czar через кілька днів після своєї появи в 1988 році почав функціонувати в британських джерелах разом із своїм похідним drug czardom (drugtsardom), коли мова йшла про США. У 1997 році у Великобританії також було введено посаду “царя“ – керівника департаменту боротьби з наркотиками. Тим самим даний американізм став необхідним і для “внутрішніх“ потреб носіїв британського варіанта, проте він увійшов у формі drugs czar (drugs tsar), тобто американський морфологічний варіант було замінено на британський. У той же час уживання американізму drugs czar (іноді він приймав також форму drug-czar, drug-tsar) викликало в Англії труднощі з його тлумаченням, оскільки інші композити зі словом drug, у яких другим компонентом було позначення титулованої особи, вводили поняття “наркобарона“, боса наркобізнесу“: drug baron, drug don, drug king, drug lord.

Вплив американського варіанта простежується й у галузі словотвору британського варіанта, зокрема, у функціонуванні нових словотворчих елементів. Саме з американського варіанта в британський прийшли такі словотворчі елементи, як -erati, -friendly, -gate, -gram, -holic, -near, - something, -thon, -uber. Кілька десятиліть тому в американському варіанті англійської мови з'явився елемент, який лінгвісти вважають “комбінуючою формою (combining form), підкреслюючи тим самим, що цей елемент виконує роль словотворчого. Він виник на базі дієслова must шляхом перетворення дієслівних фраз в атрибутивні: must-buy car, must-read book, must-see film. У таких фразах слово must позначає “необхідний, дуже бажаний”.

2.2. Особливості американської англійської

Америка створила практично нову мову: зміни торкнулися не тільки англійської фонетики і лексики, але і найстійкішої частини мови - англійської граматики. Тому цілком природно, що спори ведуться в основному навколо двох варіантів англійської мови - британської і американської. Американську англійську називають спрощеною мовою. І це, мабуть, найточніше визначення, що відображає її суть. Простим людям з різних країн, що відправлялися до Америки у пошуках щастя, потрібний був такий же простій і нехитрий спосіб спілкування. Рафінована мова англійської аристократії зовсім не підходила для цих цілей. Та і мало хто з переселенців володів нею. У основу американської англійської стала розмовна англійська, мова торговців, буржуазії, що народжується. Але, як відомо, не тільки британці і ірландці освоювали Америку.

Туди потягнулися народи зі всієї Європи: французи, іспанці, скандинави, німці, слов'яни, італійці. Новій нації був потрібний об'єднуючий елемент, який допоміг би подолати національні відмінності. Таким елементом і стала перетворена англійська мова, так звана тепер американська англійська. Вона неминуче повинна була стати простіше в листі, вимові, граматиці. І так же неминуче ввібрати в себе елементи інших мов. На відміну від британського варіанту американська англійська гнучкіша, відкрита до змін і легка для сприйняття. Зокрема, тому вона і набула більшого поширення в світі. Це мова нового покоління без певної національності і місця проживання, вихованого на масовій культурі

Нові комп'ютерні технології, могутня індустрія розваг, глобальний бізнес - все це "зроблено в Америці", а працює всюди. Самі американці головним своїм досягненням називають уміння створювати моделі і експортувати їх. Вся історія, культура і менталітет Америки уміщаються в одне поняття - "американська мрія". І цим прикладом для наслідування, цією мрією американці заразили майже весь світ. Те, що весь світ вивчає саме англійську мову, теж заслуга американців. Проте, як і в багатьох інших випадках, вони тільки дали поштовх, а розвиток пішов своїм шляхом.

Основний словниковій склад мови у США суттєво не відрізняється від мови населення Британських островів. Незначні розходження спостерігаються у галузі фонетики й орфографії. Невелика кількість слів має відмінний від англійського стандарту наголос. Головна частина розходжень припадає на лексико-семантичні особливості вживання окремих слів, що викликано історичними умовами розвитку країни.

Зміни в орфографії американського мовного варіанту були спрямовані, головним чином, на спрощення орфографії та вимови, ґрунтування на фонетичних, а не на історичних засадах: написання -or замість -our в словах: armor, clamor, labor, parlor, governor та ін.; написання -er замість -re в словах: cadaster, caliber, theater (пор. з англійською орфографією: cadastre, calibre, theatre); спрощення подвоєння приголосних: traveler, wagon та ін. [13, c. 35]. Крім наведених вище, існують інші, менш значні особливості які не мають загального вжитку. Слід зазначити, що спроби спрощення орфографії мають в США більше прихильників, ніж в Англії. Проте в обох країнах для ефективного спрощення розходження між написанням та вимовою зроблено ще дуже мало.

Мова населення США поповнюється лексичними одиницями, що надходять звичайними шляхами; запозиченням, утворенням нових слів, наданням нових значень існуючим, утворенням нових фразеологічних одиниць. До запозичень з мов індіанських племен належать moccasin „черевик з м’якої шкіри”, tomahawk „томагавк”; до запозичень з іспанської мови – bronco „необ’їжджений кінь”, mustang „дикій кінь”. Соціальне розшарування населення спонукало до появи таких слів, як gangster „гангстер”, mafiosi „член мафії”, buddy „приятель”, bell-boy „посильний”, barkeep „власник бару”.

2.3. Відмінні риси австралійської, шотландської та канадської англійської

Австралія одна з країн світу, в якій процес становлення нації проходив не шляхом злому усіх культур крім домінуючої, а через принцип рівності культур та мов усіх населяючих континент народів. Австралійський варіант англійської мови (Australian English) являється лінгвістичним маркером самобутності Австралії та її вивільнення від британського колоніалізму.

Різновид діалектів і їх вираженість у Австралії не такі яскраві і чіткі як наприклад у Великій Британії, хоча площа Австралії у 30 разів більше Великої Британії. В діалектах немає виражених граматичних відмінностей, і відмінності у використанні слів не настільки великі: так, дитячу коляску яку в Британії називають pram у Новому Південному Уельсі називають stroller, а в Південній Австралії – pusher. Доволі важко судити з якого саме району та чи інша людина по тому, як вона розмовляє (хоча деякі локалізми, слова та вирази іноді можуть засвідчувати те, звідки ця людина родом). Більшість лінгвістів розділяють австралійську англійську мову на три групи згідно з фонологічними характеристиками: «Cultivated» (культивований діалект, на якому розмовляє приблизно 10% населення країни, на нього все ще впливає нормативна вимова), «General» (загальний діалект, на якому розмовляє більшість населення) та «Broad» ( «широкий» діалект неосвіченої частини населення з вираженими відступами від стандартної англійської мови у фонетці, словарному запасі та граматиці). Ці варіації вимови не мають визначеної географічної локалізації, у них немає чітко виражених культурних обмежень між слоями населення, всі ці варіації у вимові можна прослідкувати у межах одного міста чи навіть однієї сім`ї. Вперше це розмежування було введено Мітчеллом та Делбріджем. Часто, але не завжди ці діалекти відображають соціальний класс чи рівень освіти того хто говорить. Як і в інших плюрицентричних мовах, риси варіанту, визнанного стандартом, в основному однакові та прослідковуються в будь-якому районі країни. Таким чином, «культивована» австралійська англійська ближче за все до британського варіанту і часто приймається за нього, а «широка» австралійська відрізняється від неї у максимальній степені. Мовлення деяких людей, які розмовляють на Cultivated Australian, сприймається як імітуюче мовлення освіченного населення південних районів Великої Британії. У своїй короткій формі такий діалект сприймається тими хто розмовляє на інших діалектах як «штучний», несправжній. На ньому розмовляє менш ніж 10% населення. Хорошими прикладами можуть послужити Джуді Девіс та Джеффрі Руш. Broad («широкий») діалект – це протилежна крайність,на ньому у Австралії говорять біля 30% населення, і саме він сприймається як «Australian twang» («гнусавий австралійський акцент»). На ньому говорять більше половини населення, у тому числі члени парламенту та викладачі шкіл та інших учбових закладів. Цей акцент звучить з уст героїв таких акторів, як Поль Хоган («Крокодил Данді») і Баррі Хамфриз, які зображують типічних австралійців з глушин, людей з народу, малоосвічених та грубоватих. Зазвичай він використовується у фільмах та телепередачах про Австралію, створених за її межами. Саме цей діалект отримав неофіційну назву «страйн» (англ. strine, від австралійської вимови слова «Australian»).

Розходження між стандартом англійської мови та австралійським варіантом полягають у незначних змінах словникового складу та у вимові деяких слів. На розвиток лексичної системи мови рішучий вплив справляють позамовні фактори. Значна частина одиниць відноситься до австралійських елементів ландшафту, наприклад, crееk „ручай” британською англійською – brook; anabranch „рукав річки” – the river arm (брит.); township „населений пункт” – populated area (брит.). Австралія – країна екзотичних тварин, більшість з яких уособлюють П’ятий континент, наприклад, kangaroo „кенгуру”, lyrebird „птаха-ліра”, dingo „собака дінго”, еmu „страус ему”, platypus „утконіс”, eсhidna „єхидна”, koala „ведмідь коала”. Типовими австралізмами є фікуси “rubber plant”, буки “Beech”, попуга какаду “kakadu parrot”. Сьогодні в розмовному австралійському варіанті вживають запозичені слова: “old chum” – іммігрант з Великобританії. „Нинішній австралієць” передається “drinkum Aussie”, а в американському варіанті – “An all-American boy or girl”. Поняття „друг, приятель” – “friend, mate, cobber” (австрал.), “pal, guy, buddy” (амер.), а також: “friend, mate, cobber” (загальн. англ.). Розмовний аналог слова “girl” в австралійському варіанті – Sheila [10; с. 84].

Фонетика шотландської мови уникнула т.з. «великого пересуву голосних», який цілковито змінив англійську фонетику в 15-16 ст. Шотландці зберегли втрачені англійцями індоєвропейські голосні звуки [a], [u], [o] в чистому вигляді. Дуже численні тут дифтонги, включаючи такі поєднання, як oa, ou, ey — деякі з них англійцю зовсім не вимовити. Наприклад, шотландський звук ui вимовляється швидше як нім. . Серед приголосних також є фонеми, які не зустрічаються в англійській мові, напр. звук ch, що вимовляється як українське[x].

Іменники втратили систему відміни за відмінками, хоча ще недавно зберігали поділ на жіночий і чоловічий рід. Показник множини аналогічний до англійського -s, проте винятків із цього правила незрівнянно більше: cou — kye «корова — корови», ee — een «око — очі», і т.п. Існує чотири типи вказівних займенників (у англійському їх лише два): this, tha, thon, yon. Всі вони мають спеціальні форми множини.

Дієслово в шотландській не відмінюється за особами й числами. Проте кількість нерегулярних дієслів тут набагато більша, ніж в англійській мові. Минулий час регулярних ("слабких") дієслів має показники -t / -it, інфінітив уживається із часткою ti (англ. to).

У словнику шотландської помітну роль відіграють численні запозичення із літературної англійської мови — особливо в сферах культури, науки, техніки. З давніших часів до нас дійшли й багато слів, запозичених із кельтських і скандинавських мов.

Розглянемо для прикладу матеріал, написаний шотладсьим мовним варіантом.

The kintra we nou ken as Scotlan his bin pairtit bi leid fur mair nor twa thousant yeir. In the Roman Eild, the Britons byded in the south про the kintra an thair leid wis а forebear o modren Welsh. Bit in the unvinkisht north they spak Pictish, o whilk puckle is kent. Whan the Romans quat, new invaders cam in, the Gaelic-speikin Scotti frae Erlan in about AD five hunner an the Angles frae Northumberlan tha spok а norlan kin o Anglo Saxon.

Англійський переклад: The country we now know as Scotland has been divided by language for more than two thousand years. In the Roman Age, the Britons lived in the south of the country, and their language was relative to modern Welsh. But in the north people spoke Pictish, of which little is known. When the Romans left, new invaders came, the Gaelic-speaking Scotti from Ireland in about AD 500, and the Angles from Northumberland who spoke а northern variety of Anglo-Saxon.

Вже більше двох тисяч років країна, яку ми знаємо як Шотландію, розділена за мовою на декілька частин. За часів Римської імперії на півдні цієї країни жили бритти, їх мова була споріднена з сучасною валлійською. А на півночі люди говорили піктською мовою, про яку мало що відомо. Коли пішли римляни, на їхнє місце в 500 р. прийшли нові завойовники, кельтомовні скотти з Ірландії, а також англи з Нортумбрії, які говорили на північному різновиді англосаксонської мови.

Англійська мова в Канаді щодо вимови та словникового складу має багато спільних рис з мовою США. Спостерігаються разом з тим явища, що свідчать про збереження в основі словникового фонду багатьох англійських слів. Канадці впевнені, що американці вживають форми toon замість tune, doo замість dew, nooz замість news. Вони також вважають, що населення Великобританії цього не робить. Отже, коли канадці підкреслюють, що мова у Канаді відрізняється від американського варіанта, вони особливо наголошують на вимові за британським стандартом. Канадці завжди намагалися уникати американського сленгу. Ще й тепер вони вживають donation замість gift, hung замість hanged, limbs замість legs.

2.4. Поняття Black English

Учені наголошують, що “діалект афроамериканців” був першим діалектом, який виділився з американського варіанта англійської мови, і “останнім діалектом, який визнали лінгвісти” [7, c. 60]. А на теперішній час деякі філологи вважають “африканську американську англійську мову“ (African American English) окремою системою, підкреслюючи, що ця “мова” має власну фонологічну, морфологічну, семантичну, синтаксичну підсистеми, а також структурну організацію вокабуляра [7, c. 71]. Проте численні дослідження не підтверджують коректність думки про подібну “автономію“ діалекту, і тому слід, на нашу думку, говорити про “мікросистему” цього діалекту, а не про “систему”.

Значна кількість слів і словосполучень діалекту афроамериканців в останні десятиліття перейшло в загальну мову не тільки американського, але й інших варіантів, наприклад, такі одиниці, як to bad-mouth, high-five, let it all hang out.

Процес запозичення афроамериканізмів посилився останнім часом. У книзі професора Смітермана наводяться, наприклад, понад 150 слів і словосполучень, що за останні роки були запозичені у розмовні різновиди американського варіанта англійської мови.Так, слово phat “чудовий, миловидний; гарний” було одним із популярних афроамериканізмів кінця ХХ сторіччя. На початку XXI століття це слово вже починає вживатися в середовищі “білої молоді“.

Афроамериканізм bling-bling було запозичено із мови представників субкультури “хіп-хоп” і музики реп, які є невід'ємною частиною більш загальної субкультури негритянської молоді. Це слово ніби відтворює звукові і візуальні характеристики ювелірних прикрас, а в літературній мові вживається в переносному значенні для введення поняття слави, відомості, статусу зірки, знаменитості: Sports prodigies are not doing it for the bling-bling or the glory. Hip-hop is not about “bling-bling”, Pharrell trucker hats and “phat” beats. Це слово стало настільки відомим, що вживається в “якісній пресі“ без пояснень і вже включено в останні видання академічних словників.

Із жаргону чорношкірих спортсменів-баскетболістів було запозичене дієслово to slam dunk. Якщо у цьому жаргоні воно мало значення “відправити м'яч у кошик з великою силою“, то в розмовній літературній мові американського варіанту воно почало вживатися для номінації і характеристики поняття “завдати сильного, нищівного удару“, причому надалі цей жаргонізм зазнав і функціонально-семантичної “трансорієнтації“ і почав виконувати роль прикметника: He believes there’s no “slam-dunk” proof that any of the artificial sweeteners is clearly dangerous or perfectly safe.

Можна відзначити особливу роль кінофільмів у популяризації “афроамериканізмів”, оскільки у зв'язку з дією чинника політичної коректності одним із головних героїв будь-якого американського художнього фільму повинні бути негр або негритянка. Стає модним уживати слова і вирази діалекту афроамериканців в офіційних виступах, у рекламі. Так, на судовому процесі проти президента Клінтона його захисник хизується образними афроамериканізмами типу like white on rice, а сам Білл Клінтон вже в якості колишнього президента в антинаркотичній рекламі вживає афроамериканізм upside the head.

Важливим джерелом поповнення розмовної лексики англійської мови можна вважати і молодіжний жаргон. Дослідники пишуть, що два основних чинника визначають його розвиток: вплив субкультури “реп“ і, відповідно, діалекта афроамериканців, а також прагнення кинути виклик істеблішменту. Дія другого чинника відбивається, наприклад, в антонімічному переосмисленні одиниць літературної мови за принципом “bad is good” [15, c. 222]. Постійне оновлення молодіжного жаргону ілюструється на прикладі субституції одиниць вербалізації одного із ключових понять цього жаргону: The slangspeak hot when he was a kid was ancient history to somebody Tyrone’s age. “Cool“ became “ hot“ became “bad“ became “groovy“ became “cool“ again.

Таким чином, можна побачити, що у кожному варіанті англійської мови представлені власні особливості, що надають йому неповторного відтінку. Також слід підкреслити той факт що одні групи мов мають здатність впливати на розвиток інших.

Висновки

В ході написання даної курсової роботи ми ознайомилися з поняттями мовної сім’ї та мовної групи, дослідили систему підмов англійської мови. Також нами був здійснений ретельний аналіз лексичних та граматичних відмінностей мовних груп сучасної англійської мови.

Проведене нами дослідження дало змогу зробити висновки, що полягають у наступному.

Мовні сімї поділяються на мовні гілки (групи мов). Найбільша группа народів сучасності розмовляє індоєвропейськими мовами. Їхнє співвідношення у прорівнянні з іншими групами складає 45%.

Нами були досліджені два основні підходи до групування мов світу: генеалогічний та типологічний. Ми прийшли до висновку, що генеалогічна класифікація сприрається на групування мов за спорідненістю, а типологічна - за особливостями їх структури незалежно від спорідненості. Слід відмітити, що обидва ці підходи є актуальними з огляду на те, що ті чи інші аспекти можуть займати першочергове значення під час дослідження певних аспектів конкретно взятої мови.

В ході написання даної курсової роботи ми можемо зробити висновок, що система англійської мови охоплює ротичні діалекти,наприклад, шотландський діалект англійської мови, більшість діалектів Північної Америки, індійський діалект, та неротичні мовін варіанти - австралійський, новозеландський, південно-африканський діалекти. У самій же Великобританії теж виділяється декілька регіональних діалектів: північний, центральний, південно-західний, південно-східний, шотландський, валлійський і ірландський. Всі вищезазначені мовні варіанти тісно пов’язані зі стандартом офіційної британської англійської мови. При цьому слід також виокремлювати поняття Global Business English, яке чітко вирізняється в умовах процесів глобалації та набуває все більшого значення в економічних колах більшості держав.

В ході написання курсової роботи ми проаналізували особливості австралійської, канадської англійської, які з’явилися в наслідок процесів асиміляції з місцевими мовними говорами та діалектами.

Ми можемо сказати, що мовні варіанти англійської мови тісно пов’язані між собою та зазнають взаємовпливу.

Розглянувши лексичні та граматичні відмінності мовних груп сучасної англійської мови ми прийшли до висновку, що найбільший вплив на розвиток сучасної англійської мови здійснює американська англійська. Це стосується не лише окремих граматичних лексем, але й лексичних понять вцілому. Дане явище пояснюється тим, що Америка стала центром світової бізнес-культури. В більшості випадків вона є першоджерелом економічних термінів-неологізмів та чинником, що сприяє спрощенню граматичних правил англійської мови.

Таким чином, в ході написання даної курсової роботи ми дослідили основні мовні групи сучасної англійської мови, виконали всі завдання, поставлені нами на початку даного дослідження.

Список використаної літератури

Адлер Д. Борьба против политической корректности // «Америка», сентябрь, 1993, № 442. – C.37-48.
Ахманова О.С. Фонология, морфонология, морфология. –М.,1966.
Бодуэн де Куртене И.А. Избранные труды по общему языкознанию. – М.,1963.
Бондарко, Л.В., Вербицкая, Л.А., Гордина, М.В. Основы обшей фонетики. -СПб., 1991.
Брутян Г.А. Гипотеза Сепира – Уорфа. – Ереван: Луйс, 1968. – 66 с.
Дубовский Ю.А. Анализ интонации устного текста и его составляющих.-Минск, 1978.
Зацний Ю.А. Сучасний англомовний світ і збагачення словникового складу. – Львів: ПАІС, 2007. – 226 с.
Зиндер, Л. Р. Общая фонетика. -М., 1987.
Маслов, Ю.С. Введение в языкознание.- М.,1987.
Палажченко М.Ю. К вопросу о политической корректности, настоящей и мнимой, и политике двойных стандартов // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 19, Лингвистика и межкультурная коммуникация. — 2004. — N 1. — С. 81–89.
Реформатский, А.А. Введение в языковедение.- М., 1999.
Тер-Минасова С.Г. Война и мир языков и культур: Учеб. пособ. - М.: АСТ- Астрель-Хранитель, 2007. – 286с.
Торсуев Г.П. Проблемы теоретической фонетики и фонологии. – М.-Л.,1960.
Юнацька А.Б. Вербалізація стереотипів іспаномовної культури в американському варіанті англійської мови: Дис. …канд.філол.наук: 10.02.04 – Запорізькій нац. ун-т, Запоріжжя, 2005. – 213с.
Clark J., Yallop C. An Introduction to Phonetics and Phonology. - Blackwell, 1995.
Cruttenden A.Intonation. - Cambridge, 1997.
Fang A.C. and M. Huckvale, "Enhanced Language Modelling with Phonologically Constrained Morphological Analysis". In Proceedings of International Conference on Acoustics and Speech Signal Processing, Istanbul, Turkey, 5-9 June 2000
Foulkes P., Docherty G. Urban Voices.- Blackwell, 1999.
Hughes A.,Trudgill P. English Accents and Dialects. - Blackwell, 1996.

Мовні групи сучасної англійської мови