Німецька мова в Австрії

PAGE 30

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Німецька мова в Австрії»

ЗМІСТ

1. ВСТУП…………………………………………………………..……………3-5

1.1. Об’єкт та предмет дослідження……………………………………..………3

1.2. Формат існування і національні варіанти німецької мови………………3-5

2. МОВНА СИТУАЦІЯ В АВСТРІЇ……...…………………………………..6-11

2.1. Короткий історичний екскурс………………………..……………………6-9

2.2. Структура та функції форм німецької мови в Австрії……….…………9-11

3. МОВНА СПЕЦИФІКА…………….……………………………………...12-23

3.1. Лексико-семантичні особливості німецької

літературної мови Австрії………………………………………...…………12-13

3.2. Особливості фразеології……………...…………………………………13-16

3.3. Особливості словотворення……………………………………………….16

3.4. Граматичні особливості……..…………………………………………..16-19

3.5. Фонетичні особливості………………………………………………….19-22

3.6. Особливості австрійської орфографії………………………………….22-23

4. ВИСНОВКИ………………………………………………………………..24-27

5. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….28-30

1. ВСТУП

1.1. Об’єкт та предмет дослідження

Темою курсової роботи є специфіка німецької мови в Австрії.

Об’єктом дослідження виступає австрійський варіант німецької мови.

Предметом курсової роботи є розбіжності, що існують між австрійським та німецьким варіантами мови.

Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що поширеність німецької мови у Європі і у світі вцілому відбувається досить стрімко із глобалізацією технічних та економічних процесів, що вимагає від спеціалістів у сфері мовознавства достатньо глибоких знань специфіки та варіацій німецької мови.

Метою роботи є вивчення лексико-семантичних, фразеологічних, словотворчих, граматичних, фонетичних та орфографічних особливостей австрійського варіанту німецької мови.

В ході нашого дослідження були використані наступні методи: метод словникових дефініцій, метод компаративного аналізу, метод компонентного аналізу семантичної структури лексичних одиниць.

Практична цінність роботи полягає у можливості використання її результатів у подальших дослідженнях основних характеристик австрійського варіанту німецької мови.

1.2. Формат існування і національні варіанти німецької мови

Німці розмовляють німецькою мовою, що належить до західно-германської підгрупи германської групи індоєвропейських мов. Німецька мова має дві великі групи діалектів, що мають також внутрішній поділ: нижньонімецька (плат-дойч) та верхньонімецька (в якій окремо ще виділяється середньонімецька) група діалектів. За вимовою та діалектом можна впевнено визначити, з якої місцевості походить людина.

Коли фриз або макленбуржець розмовляють між собою своїми діалектами, то вони з великими труднощами можуть порозумітися. Німецька писемність створена на основі латинської абетки, а літературна мовна норма починається від перекладу Біблії Мартіном Лютером.

Німецька мова споріднена з датською, норвезькою, шведською, нідерландською та фламандською, а також дещо з англійською. За межами Німеччини також використовується німецька мова як рідна в Австрії, Ліхтенштейні, в частині Швейцарії, на півночі Італії (Тироль), трохи в Бельгії, Франції (Ельзас), Люксембурзі (переважно вздовж кордонів). Німецька мова є рідною більше ніж для 100 мільйонів людей, вона є третьою після англійської й французької за популярністю в світі. Німецькою мовою у світі видається майже кожна десята книжка.

Що стосується форм існування сучасної німецької мови, то В.М. Жирмунський порівнює існуючу мовну ситуацію з пірамідою, основу якої утворюють місцеві діалекти, а вершину – уніфікована письмова форма літературної мови [4, c. 300].

Schriftsprache, Hochsprache (письмова форма літературної мови)

Gebildete Umgangssprache (розмовно-побутова форма літературної мови)

Stdtische Halbmundarten (напівдіалекти міст)

Mundarten (місцеві діалекти)

Піраміда, дещо звужується у напівдіалектах міст (міських говорах), більш суттєво – у розмовно-побутовій формі літературної мови.

Таким чином ми визначили основні форми існування та національні варіанти сучасної німецької мови та з’ясували місце австрійського варіанту німецької мови в межах існуючої мовної ситуації

2. МОВНА СИТУАЦІЯ В АВСТРІЇ

2.1. Короткий історичний екскурс

Зробимо невеликий історичний екскурс до історії становлення та розвитку німецької мови в Австрії.

При Каролінгах у 9-10 ст. відбувається заселення «Східної марки» (марками називались прикордонні області імперії Каролінгів) переселенцями – баварами.

У 996 році у літературних джерелах з’явилася назва sterrichi. Вже у 1156 році Австрійська марка (Mark sterreich) відділилася від Баварії і стала самостійним герцогством (маркграфство Австрія), а згодом і герцогство Австрія.

У 1282 році герцогство перейшло у володіння Габсбургів. Габсбурги розширили свої володіння протягом 16-19 століть (захоплюючи Богемію, Угорщину, Далмацію, Трансільванію, Буковину, Галіцію, Хорватію, Боснію) і це зробило Австрію центром багатомовної держави. У 1868 році відбулося проголошення Австрійської монархії.

Офіційною мовою і мовою освіти залишалася німецька мова, до якої із часом проникло чимало запозичень із угорської, словацької та італійської частин держави.

Письмова літературна мова Австрії поповнювалася також за рахунок лексики діалектів та міських говорів, особливо віденського. В результаті німецька мова Австрії стала у сфері лексики з часом виявляти все більше відхилень від Binnendeutsch. Але в основному німецька мова Австрії під впливом мови канцелярій та друкарень (14-16 ст.), а також провідної ролі у 17-18 ст. літератури північної та середньої Німеччини залишалася загально німецькою.

Розвиваючись як національна мова самостійної держави (подібно до англійської мови в США), австрійський варіант німецької мови залишався в рамках загально німецької системи літературної мови.

Він виявляє ряд своєрідних особливостей у словотворенні, граматиці, звуковій системі, орфографії, лексико-семантичній системі.

Співвідношення двох мовних систем – німецької та австрійської можна уявити собі, згідно А.І. Домашневу, як два кола, що накладаються одне на одного таким чином, що основні їх площі утворюють загальну для обох мов «зону ідентичності», а зовнішні ділянки – сегменти відповідають зонам розходження між ними [9, c. 11].

Більш детально вищезазначені специфічні характеристики австрійського варіанту німецької мови будуть розглянуті нижче.

Сучасна німецька мова на практиці реалізується у формі трьох національних варіантів, що обслуговують окремі нації в межах суверенних держав: ФРН, Австрії та Швейцарії. Найточніша назва варіанту, що функціонує у ФРН - на наш погляд - Bimiendeutsch (термін Hochdeutsch некоректний із діалектологічної точки зору - адже австрійський варіант є також різновидом верхньонімецької мови, і термін "загальнонімецький варіант" також не зовсім вдалий, бо применшує рівноправність двох інших варіантів, перетворюючи абстрактну ідеальну архісистему у нібито мовну реальність). Два інші мають традиційні назви - das Osterreichische Deutsch та Schwytzertutsch. Характерно, що розглянувши та проаналізувавши лінгвістичний матеріал, ми побачили, що можливість виконання культуротворчої функції австрійським варіантом німецької мови деякими авторами навіть не розглядається.

Кожному національному варіанту, окрім специфічного компонентного складу, властива особлива лінгвістична ситуація. Така ситуація у Австрії є ендоглосною, тобто такою, де взаємодіють комунікативні системи однієї мови. Соціальний статус варіанту das Osterreichische Deutsch, реальне функціонування цілком відповідає офіційному юридичному статусу державної мови. Для мовної ситуації у Австрії характерним є використання у діловодстві та наукових і публіцистичних текстах австрійського різновиду літературної мови (Schriftsprache), у офіційному спілкуванні, мовленні освічених людей - її усного варіанту ( Hochsprache ), в побутовому спілкуванні - розмовної мови із яскраво вираженими австрійськими особливостями (Osterreichische Umgangsprache ), а також, особливо в регіонах їх поширення -територіальних діалектів та міських напівдіалектів, таких як віденський. Це лише зайвий раз підтверджує повноправний статус das Osterreichische Deutsch як національного варіанту [1, c. 24].

Дискусійним і проблематичним залишається питання етнокультурних особливостей семантичної сторони саме національного мовного варіанту (зокрема австрійського) особливо у порівнянні із літературною мовою (Hochdeutsch). Обидві національні спільноти користуються однією мовою, граматична система австрійського варіанту не має принципових структурних відмінностей від загальнонімецької. Отже, за логікою представників релятивістських концепцій, які бачили принципові світоглядні відмінності між індоєвропейськими мовами та мовами інших груп та сімей, австрійський мовний варіант єдиної німецької мови взагалі не повинен був би творити особливого типу світогляду, а значить визначати особливий, відмінний від німецького, тип культури. Проте; це, очевидно, не так. Значна частина австрійської духовної культури, фольклору, їх артефактів має спільне загальнонімецьке значення, часто національно-державна диференціація не видається можливою. Проте існування окремої самобутньої культури австрійського народу, самоусвідомлення нації, не кажучи вже про окрему історію, досвід суверенної державності не викликає сумніву. Як бачимо, тут фактор мови у формуванні нації не був вирішальним. Саме розподіл загальнонімецької мовної спільноти на кілька мовленнєвих, комунікативних, підкріплений довготривалим екстралінгвістичним історичним досвідом, суспільним буттям, призвів до формування окремих національних культур ( в тому числі характерів, ментальностей ), а згодом і до диференціації однієї мови на національні варіанти. Отже, зі зміною і розвитком національної культури не могла не змінитися й мова. Як бачимо, одна мова не завадила формуванню різних національних світоглядів. У випадку з австрійським варіантом ми не можемо не зважати також і на дію суто лінгвістичних чинників - особливостей півдевнонімецьких діалектів та унікальних мовних контактів і взаємовпливів, передовсім слов'янських. Саме тому національні особливості австрійського варіанту (як зрештою і будь-якого іншого) найяскравіше маніфестуються семантичною стороною мовних одиниць. І перш за все це стосується лексики [7, c. 76].

2.2. Структура та функції форм німецької мови в Австрії

Говорячи про структуру німецької мови в Австрії, варто відмітити певні складові, які, окрім літературної мови, формують лексичну базу австрійського варіанту німецької мови. Нижче наведені основні з них.

Розглянемо наукову та спеціальну лексику. До цієї групи належать переважно ті слова, що обслуговують фахове мовлення спеціалістів у різних сферах людської життєдіяльності. При цьому вони можуть також вживатися і у розмовно-побутовому мовленні, коли йдеться про певні специфічні питання. Для прикладу варто зазначити, що спеціальні терміни, стосуються медицини чи філософії, прийшли з латинської та грецької мови, а лексика галузі інформатики та сучасних інформаційних технологій представлена переважно англійськими запозиченнями. Прикладами цього типу лексики е Rechtwesen, Schulwesen, Informatik, Mathematik.

Достатньо швидко до сучасної мови Австрії через засоби масової інформації проникають неологізми, наприклад Blaulichtsteuer, chatten, Briefing, що не завжди є зрозумілими для пересічної людини. Але, не дивлячись на це, більшість неологізмів переважно англійського походження полегшують спілкування, оскільки зазвичай носять інтернаціональний характер.

Поряд із новоз’явленими словами у певних колах вживається і застаріла лексика. Це стосується переважно спілкування людей старшого віку. Деякі ж слова можуть бути на стільки застарілими, що, зустрічаючись у літературних джерелах, потребують подальшого пояснення: Beinkleid, von dannen, darob, honett [11, c. 26].

Австрійський національний варіант німецької мови являє яскравий приклад моноцентричної моделі із визначальною роллю віденського міського напівдіалекту як центру тяжіння, тобто своєрідну "моноцентричність в рамках плюрицентризму". Австрійський мовознавець І.Райффенштайн справедливо відзначав, що національно-державні варіанти німецької мови, які функціонують в ролі офіційної мови (Amtssprache) в межах суверенних держав не можна зводити лише до звичайних регіональних різновидів. Адже на їх виникнення і функціонування чинять вплив окрім суто лінгвістичних ще й політичні і соціально-економічні чинники. Значно менше поширена точка зору, за якою негомогенність мови хоча і визнається, але національні мовні варіанти взагалі не включаються до переліку форм існування мови (Erscheinungs - bzw. Existenzformen der Sprache) таких як "Standardsprache, Dialekte, Umgangssprache, Sondersprachen, Literatursprachen u.a", які разом вважаються різними варіантами мови [5, c. 24]. Як справедливо відзначив Д.В.Брозович: "Національно негомогенна стандартна мова існує в припущенні лише як абстракція і практично у письмовій і в усній формі реалізується у вигляді варіантів". Визнання цього факту призводить до постулювання мовного варіювання (чи варіативності /варіантності) не як "індивідуального чи групового відхилення від норми літературної мови, а варіантів, які володіють суспільною релевантністю". Тому таке розуміння варіювання протирічить традиційним постулатам дескриптивної і структурної лінгвістики "про мову як монолітну гомогенну структуру, яка нібито не підлягає впливу зовнішніх соціальних факторів", що традиційно призводило до спроби описувати варіантні явища у термінах традиційної діалектології [21, c. 104].

Отже, ми розглянули історичні передумови становлення та розвитку австрійської держави, а разом з цим і мови, що набула статусу державної в Австрійській Республіці. Нами також були визначені основні складові частини лексичного складу австрійського варіанту німецької мови та їхні специфічні характеристики.

3. МОВНА СПЕЦИФІКА

3.1. Лексико-семантичні особливості німецької літературної мови Австрії

Національна своєрідність німецької лексики в Австрії (як і австрійського варіанту німецької мови вцілому) пов’язане з особливостями становлення самої австрійської нації, яка сформувалася в ході багатовікової історії, формувалася на відособленій території і розвивалася не лише під впливом германських племен, але і слов’янського населення.

Аналіз австрійської лексики показує, що часто її національна своєрідність знаходить відображення у зовнішній / звуковій, графічній стороні слова, не торкаючись смислової сторони. Це, як правило, регіональні дублети назв, прийнятих в німецькій мовній системі: Jnner (Januar), Paradeiser (Tomate), Jus (Jura), Jause (Zwischenmalzeit). Позначені цими словами явища не виявляють особливостей по відношенню до інших регіонів поширення німецької мови.

При цьому відношення до німецької лексики у носіїв мови може бути різним. Так, одна група німецьких найменувань сприймається як більш правильна і використовується у спілкуванні з німцями чи іноземцями, що говорять німецькою літературною мовою. Це Schrank замість австрійського слова Kasten, Stuhl замість Sessel. Інша група німецької лексики незмінно викликає негативні асоціації і вживається в тих випадках, коли висміюється щось «пруське», наприклад німецьке Sahne та австрійське Rahm, Obers. Крім того, австрійські найменування, як стверджує П. Веле, є навіть більш німецькими за походженням, що підтверджується такими прикладами: heurig (diesjrig), що вже існувало раніше. Erdapfel на відміну від Kartoffel, що прийшло з Італії, австрійське Topfen і німецьке Quark, запозичене у слов’ян. Такі суто німецькі слова, що збереглися у складі австрійської лексики, відображають давню історію країни, багато з них були принесені з Франконії Бабенбергами (перша австрійська династія, 976-1246 рр.) і обслуговують переважно побутову сферу [14, c. 48].

Перейдемо до іншої групи найменувань, національна специфіка яких проявляється у їхній внутрішній формі. Під останньою ми маємо на увазі спосіб позначення референта, образ, покладений в основу найменування. Вибір ознаки номінації, що визначає зміст внутрішньої форми слова, продиктований перш за все різними екстралінгвістичними факторами і залежить від конкретних умов – трудового процесу, культури, традицій, географічного оточення і т.д. У подібних випадках внутрішня форма лексичних одиниць є джерелом країнознавчої інформації, так як обра, закладений в основу найменування, нерозривно пов’язаний з культурно-історичним контекстом країни. Наприклад, компонент Kaiser- у численних австрійських найменуваннях, що і сьогодні означає найвищий ступінь якості (Kaiserwetter, Kaiserkaffe, Kaiserfleіsch) нагадує про часи австо-угорської монархії.

З культурно-історичним контекстом Австрії пов’язане і визначення rot-wei-rot у значенні sterreichisch: rot-wei-rote Mannschaft, die rot-wei-roten Alpinen, die rot-wei-rote Speise. Внутрішня форма цього визначення вказує на колір австрійського національного прапора, з яким пов’язано багато легенд.

Таким чином можна впевнитися, що аналіз внутрішньої форми лексичних одиниць, виявлення мотивів найменування дозволяють також отримати інформацію країнознавчого характеру.

3.2. Особливості фразеології

Австрійський варіант німецької мови досить насичений образно-метафоричними фразеологічними зворотами. Для носія австрійського національного варіанту німецької мови вживання автентичних австрійських виразів є символічним актом, своєрідним підтвердженням культурної окремішності, «ненімецькості».

Комунікативна спрямованість сучасних студій в царині лексичної та фразеологічної семантики зумовила необхідність розгляду функціонального аспекту національно маркованих фразеологічних одиниць (ФО) австрійського мовного варіанту.

Ці фразеологізми містять у семантичній структурі асоціативний, конотативний компонент, сему національно-культурної ідентифікації, тому можуть вважатися національно маркованими у діахронному плані, мають екстралінгвістичну лінгвокраїнознавчу релевантність, співвідносяться із фактами матеріальної та духовної культури австрійського народу.

Розглянемо систему аналізу ФО, запропоновану Є.М. Верещагіним та В.Г. Костомаровим. Найчисленнішу групу складають фразеологізми, марковані одиничним компонентом-лексемою. Прикладами ФО цього типу є наступні: sich beim Salzamt klagen – даремно скаржитися (Salzamt – легендарна вигадана державна установа), jmdn. katholisch machen – виправити когось, наставити на шлях істинний, nicht ganz katholisch aussehen – виглядати ненадійно, підозріло (символічне значення лексеми katholisch зумовлене пануванням католицизму в Австрії на відміну від протестантської півночі Німеччини).

Вагоме місце у фразеологічній системі австрійського варіанту займають ФО, до складу яких входять власні назви. Це можуть бути імена та прізвища відомих діячів австрійської історії та культури (Mozartzopf tragen – носити перуку зі штучною кіскою або коротку косичку з власного волосся на манер В.А. Моцарта), поширені австрійські імена в символічному значенні (Wie Frantischek meint – як вважає середній, пересічний віденець (не випадково середній віденець носить слов’янське ім’я).

Також доволі часто зустрічаються імена фольклорних та літературних образів, гра слів у форма антропонімів (der glaubt, er ist ja Frst Pmstli – він веде себе пихато, зверхньо, зарозуміло). Щоб пояснити походження цього фразеологізму звернемося до літературних джерел, в яких зазначається, що князь Пемстль – персонаж комедії, поставленої у Відні під час Конгресу у 1815 р. При цьому існував також можливий натяк на Наполеона [19, c. 167].

До складу фразеологізмів можуть також входити поняття на позначення історичних фактів, політичного життя (Kuckuck draufkleben – опечатати; Kuckuck – іронічна назва австрійського імператорського герба – двоголового орла). Іншими прикладами є вирази K die Hand sagen – попрощатися, die Hand kssen – приймати дуже сердечно, бути дуже вдячним. Усі вирази, образною основою яких є die Hand kssen, виникли на основі звичаїв і правил поведінки, запроваджених при австрійському дворі Карлом V.

Чільне місце у фразеологічній системі австрійського варіанту німецької мови займають також географічні перефрази (Kornkammer Europas – Україна, Rom des Nordens – Зальцбург), етнічні перефрази (Herr und Frau sterreicher – середні, пересічні австрійці), перифразові найменування відомих історичних діячів Австрії (der alte Herr in Schnbrunn – австрійський імператор Франц-Йозеф, der sterreichische Molke – фельдмаршал ерцгерцог Фердінанд).

Не варто також оминати увагою різноманітні прислів’я та приказки, а також різного роду салогани, що вживаються австрійцями. Прикладами вищезазначених фразеологічних одиниць є зокрема наступні: Gott erhalte Franz den Kaizer – Боже, цісаря бережи! (початок австрійського імператорського гімну), ein Volk, ein Reich, ein Fhrer! – один народ, один рейх, один фюрер!, die Waffen nieder! – геть зброю!

Таким чином можна сказати, що основним (і часто єдиним) компонентом, що визначає національну маркованість крилатих висловів, прислів’їв, приказок, експресивно-модальних фраз австрійського походження є комплексна культурна конотація – асоціація з автором, літературним джерелом, загальним культурним контекстом Австрії [19, c. 165]. Сигніфікований зміст таких фразеологічних виразів переважно має загальнолюдський, універсальний характер.

3.3. Особливості словотворення

У багатьох випадках в австрійському варіанті вживаються ті ж самі складові частини слів, що і в літературній німецькій мові, але дещо в іншому сполученні. Особливу роль при цьому відіграє зв’язка -s: Zugsverkehr (Zugverkehr), Gelenksentzndung (Gelenkentzndung), berfallsartig (berfallartig). Крім того існують відмінності у наступних словах Toilettepapier (Toilettenpapier), rntgenisieren (rntgen), Verbauung (Baubauung).

Деякі правила словотвору спираються на зразки іншомовної граматики, наприклад Molo (Mole), Kassa (Kasse), Aviso (Avis).

Схильність до вживання умляуту можна прослідкувати у наступних прикладах: -hltig (-haltig), frbig (farbig).

Також розбіжності між австрійським та німецьким варіантами існує в утворенні слів на позначення малих предметів. Так в Австрії вживається суфікс –erl: Tischerl (Tischchen – у Німеччині) [21, c. 103].

Таким чином можні сказати, що, говорячи про словотворення, мова йде не про розбіжності в інвентарі словотворчих засобів (хоча є і австрійські маркіровані інвентарні одиниці), а про розбіжності дистрибуційного характеру, що проявляється в особливому використанні певних словотворчих моделей, в можливостях їх конкретної реалізації.

3.4. Граматичні особливості

Проаналізуємо граматичні особливості німецької мови в Австрії.

Основна відмінність зводиться не до розбіжностей в інвентарі одиниць граматичного рівня, а до розбіжностей дистрибуційного характеру, сукупність яких є доволі значимою.

Розглянемо розбіжності граматичного роду іменників. Протягом всієї історії розвитку німецької мови спостерігалося коливання цієї граматичної категорії. Розбіжності між літературним та діалектними узусами наведені у таблиці.

Віденський діалект	Літературна норма
Der Butta	Die Butter
Das Ekk	Die Ecke
Das Numero	Die Nummer
Das Monat	Der Monat

Розбіжності між австрійським та німецьким варіантами мови можна прослідкувати у наступній таблиці.

Австрія	Німеччина
Die Dre	Der Dre
Die Rodel	Der Rodel
Die Schrank	Der Schrank

Якщо в німецькій мові Австрії є лише один граматичний рід іменника, то в Німеччині має місце його коливання (два граматичних роди):

Австрія	Німеччина
Der Pate	Der / die Pate
Das Sakko	Der / das Sakko
Die Soda	Die / das Soda

У деяких словах ми спостерігаємо зворотну ситуацію: два роди в Австрії і один в Німеччині:

Австрія	Німеччина
Der / das Embrio	Der Embrio
Der / die Kunde	Der Kunde
Das / die Kortege	Das Kortege

Мають місце також розбіжності, пов’язані з модифікацією морфологічної структури слів.

Австрія	Німеччина
Die Pistole	Die Pistole, das Pistole
Die Omelette	Die Omelette, das Omelett
Die Initiale	Die Initiale, das Initiale

Розбіжності в утворенні множини іменників стосуються не інвентарного, а дистрибуційного плану і зводяться до розбіжностей вибірковості структурних засобів для конкретних лексичних одиниць в кожному мовному варіанті. Так, з двох або декількох паралельних засобів австрійський узус закріплює за словами лише один:

Австрія	Німеччина
Das Dock, -s	Das Dock, -e, -s
Das Unikum, -a	Das Unikum, -a, Unikums
Das Licht, -er	Das Licht, -er, -e

Говорячи про вживання артикля, то в австрійському варіанті німецької мови допустимо вживання означеного артикля перед власними назвами (der Karl) [5, c. 21].

Аналізуючи відмінювання іменників, можна сказати, що в австрійському варіанті немає помітних розбіжностей, за виключенням тих, що викликані розбіжностями в граматичному роді.

Австрія	Німеччина
Der Granat, -en (слабка відміна)	Der Granat, -es (сильна відміна)

Що ж стосується прикметників, то тут також не спостерігається особливих відхилень від стандартної форми. Мають місце лише поодинокі розбіжності у творенні ступенів порівняння.

Говорячи про дієслова, то варто відмітити розбіжності особових закінчень презенту.

Австрія

Німеччина

Du rutscht

Du nascht

Du rutschst, rutschest

Du nascht, naschest

Щодо часових форм, то слід зазначити, що в австрійському варіанті у всіх сферах вживається характерне заміщення претеріта перфектом.

Певні дієслова в німецькому та австрійському варіантах керуються різними відмінками.

Австрія	Німеччина
Vergessen auf (Dat.)	Vergessen (Akk.)
Einliefern (Dat.)	Einliefern in (Akk.)

Також спостерігаються певні розбіжності у вживанні прийменників, що можна прослідкувати на прикладі наступних виразів.

Австрія

Німеччина

In die Schule gehen

Auf die Welt komment

Zur Schule gehen

Zur Welt kommen, auf die Welt kommen

3.5. Фонетичні особливості

Розглянемо фонетичні особливості австрійського варіанту німецької мови.

Перш за все звернемося до інтонаційних відмінностей. В різних частинах Німеччини існують різні системи інтонацій. На півдні висота тону у реченні піднімається, на півночі – падає.

У наголосі наголошеного кореня спостерігається «силовий надлишок» (bertonung), що призводить до сильної редукції пре- та постпозитивних складів.

g’schmiss’n (geschmissen)

g’red’t (geredet)

У діалектному мовленні це виражено особливо чітко. Bschadessen (Beschedessen), що означає das Aufessen der Redte nach einer groen Gasterei.

У якості застиглих діалектних форм у літературній мові відомі також наступні слова:

Gstanze (lustiger Reim, Schnadahpfl)

Gschnas (Maskenball) та ін.

Згідно А.Баха, на півночі Німеччини зазвичай говорять швидше, ніж на півдні. Це відбувається через підвищену тривалість голосних наголошеного складу, дифтонгізації наголошеного складу, експансії голосних до прикордонної сфери приголосних та пов’язаною з цим вокалізацією останніх [8, c. 75].

У віденському міському діалекті головне речення може вимовлятися не обов’язково з розумінням тону.

Говорячи про словесний наголос, варто зазначити, що в німецькій літературній мові (як і в більшості діалектах) переважає старий тип німецького наголосу – силовий, закріплений за кореневим складом. Але поява в літературній мові великої кількості запозичених слів, в тому числі доволі вживаних дієслів з суфіксом –ieren: spazieren, marschieren, та іменників з суфіксами –ist та –tt Philosophie, Kommunist, Popularitt і т.д. внесла значні зміни до загальної системи наголосу німецької мови, оскільки велика кількість лексичних одиниць є носіями іншого типу наголосу.

Порівняємо наголос слів у двох мовних системах: австрійській та німецькій:

Австрія	Німеччина
Kiosk	Kiosk
Labor	Labor
Kopie	Kopie
Billiarde	Billiarde
Mathematik	Mathematik

Голосні та приголосні в австрійському варіанті мають ряд відмінних рис, що не характеризуються ніякою функціональною значимістю.

Що стосується голосних, то мають місце дистрибуцій ні розбіжності між австрійським та німецьким узусами по довготі та краткості у словах з тотожним виразом та лексичним значенням.

Австрія	Німеччина
Harz [harts]	[ha:rts]
Quarz [kvarts]	[kva:rts]
Husten [ husten]	[‘hu:sten]

Є також і відмінності голосних «а», «е» по закритості та відкритості, по відповідністю із їх довготою та краткостю. У суфіксі –age (запозичені слова) «е» не вимовляється, а в німецькій мові звучить повністю (Garage, Courage). Голосний «е» опускається і в закінченні слів типу Farce, Direktrice, Nuance та ін..

Австрійській літературній вимові властиво збереження якостей обох голосних, що утворюють дифтонг (auch, Haus), eu, u [au], а не [of] (як в німецькій мові) [8, c. 79].

Австрійська вимова приголосних знаходиться під впливом діалекту. Приголосний l після закритого а, а також після о, u переходить в і: Goid (Gold - нім.), Schui ( Schule - нім.). після інших голосних він взагалі не зберігається, але змінює сам голосний (лабіалізується): fii (viel- нім.), md (mild – нім.).

Говорячи про приголосний r, варто відмітити, що для Австрії характерне переднєязикове r. Дзвінка фонема s є доволі нехарактерною для австрійського мовлення. У сполученні з t австрійці вимовляють s, а не : Struktur.

У діалектному мовленні австрійці не розрізняють дзвінкі та глухі хвуки в парах b-p, d-t, g-k (Dach, Tag: d та t мають однакові властивості).

Ми розглянули основні фонетичні особливості німецької мови в Австрії.

3.6. Особливості австрійської орфографії

Що ж стосується австрійської орфографії, то тут має місце найменше розходження між німецьким та австрійським варіантами. Такі розбіжності зустрічаються в основному у словах іншомовного походження та запозичених лексемах.

Порівняльна таблиця правопису наводиться нижче.

Австрія	Німеччина
Couch	Couch / Kautsch
Campagnie / Kompanie	Kompanie
Pralinee	Praline
anno	Anno / anno
rapid	rapid / rapide
Geolog	Geolog / Geologe
Happyend	Happy-End
umsoweniger / umso weniger	um so weniger

І хоча німецька орфографія в Австрії має на дуже вагомі відмінності від національної німецької орфографії, вона, все ж, є питанням, яке турбує не лише мовознавців, але також стосується тих людей, що безпосередньо стикаються з цією проблематикою. Так, у 2004 році була створена «Рада з німецького правопису» (Rat fr deutsche Rechtschreibung). І навіть Австрійське Міністерство освіти усіляко підтримувало створення цієї ради, метою якої було практичне проведення реформи німецького правопису. Такі заходи були спрямовані на те, щоб законодавчо закріпити розбіжності у правописі, які існують в австрійському та німецькому мовних варіантах і разом з тим скоротити кількість помилок, які роблять не лише люди, для яких німецька мова є іноземною, а і для тих, хто є її носіями. Та в окремих випадках це призвело до появи ще більшої кількості помилок [32].

Як бачимо, це питання є досить актуальним і навіть на сьогодні ще не вирішено, чи варто законодавчо затверджувати «австрійську німецьку мову» як засіб спілкування населення Австрійської Республіки.

Отже, можна сказати, що австрійський варіант має певні розбіжності з німецьким варіантом у таких лінгвістичних аспектах, як фразеологія, словотвір, граматика, фонетика. Орфографічні ж правила написання слів залишаються майже незмінними як на території Австрії, так і на території Німеччини.

4. ВИСНОВКИ

В ході написання даної курсової роботи ми дослідили австрійський варіант німецької мови, розглянули умови його становлення на різних історичних етапах розвитку Австрійської держави. Також увага була приділена мовній специфіці австрійського варіанту, зокрема лексико-семантичним, фразеологічним та орфографічним особливостям.

Проведене нами дослідження дало можливість зробити висновки, які полягають у наступному:

Сучасна німецька мова існує у чотирьох формах: письмова форма літературної мови, розмовно-побутова форма літературної мови, напівдіалект міст, місцеві діалекти.
В ході написання даної курсової роботи ми з’ясували, що національна своєрідність німецької мови в Австрійській Республіці нерозривно пов’язана зі становленням австрійської нації. Саме тому усі мовні аспекти цього варіанту німецької мови слід аналізувати у комплексі з розглядом суспільно-політичного та культурного життя австрійського народу.
В результаті проведеного нами дослідження ми прийшли до висновку, що національна своєрідність лексики в Австрії знаходить вираження у внутрішній (звуковій, графічній) стороні слова, не торкаючись його змістовної сторони.
Проаналізована нами інформація дає підстави стверджувати, що основним компонентом фразеологічних одиниць австрійського варіанту німецької мови є комплексна культурна конотація, тобто асоціація з автором, літературним джерелом, загальним культурним контекстом Австрії.
В ході нашого дослідження ми визначили, що словотворчі розбіжності австрійського та німецького варіантів мови носять дистрибуцій ний характер і проявляються у використанні певних словотворчих моделей.
Граматичні особливості австрійського мовного варіанту переважно мають місце у такій граматичній категорії, як рід. Також вони стосуються вживання артикля перед власними назвами іменників та закінчень дієслів у формі презенту.
В результаті проведеного нами дослідження ми з’ясували, що фонетичні особливості австрійського варіанту пов’язані зі зміною наголосу у певних лексемах та довготою певних голосних звуків.
В ході написання даної курсової роботи ми також прийшли до висновку, що в австрійській орфографії має місце найменше розходження між німецьким та австрійським варіантами.

Що ж стосується рекомендацій до практичного застосування результатів даної курсової роботи, то вони можуть бути корисними під час викладання студентами такої теми, як «Німецька мова в Австрії». На нашу думку, висновки, до яких ми дійшли в ході даного дослідження, можуть застосовуватися при складанні лексико-граматичних матеріалів.

Отже, дослідивши особливості австрійського мовного варіанту, ми впевнилися в тому, що він займає чільне місце у німецькій мовній системі та заслуговує на подальші різнобічні дослідження з боку лінгвістів-мовознавців германської філології.

ZUSAMMENFASSUNG

Im Lauf dieser Kursarbeit haben wir die sterreichische Variante der deutschet Sprache erforscht, Bedingungen ihrer Herausbildung whrend der unterschiedliche Etappen des sterreichischen Staates durchgesehen. Die Aufmerksamkeit ist auch zu Sprachbesonderheiten der sterreichischen Sprachvariante, d.h. lexikalischen, semantischen, phraseologischen, grammatischen, phonetischen und rechtschreiblichen Besonderheiten geschenkt worden.

Diese Untersuchung hat uns geholfen die folgenden Schlussfolgerungen ziehen.

Die moderne deutsche Sprache existiert in vier Formen: Schriftliche oder Hochsprache, gebildete Umgangssprache, stdtische Halbmundarten, Mundarten.
Whrend dieser Kursarbeit haben wir uns herausgestellt, die nationale Eigenartigkeit der deutschen Sprache in der sterreichischen Republik ist mit der Herausbildung der sterreichischen Nation verbunden. Also, alle Sprachaspekten dieser Sprachvariante mssen mit der Untersuchung des gesellschaftlichen, politischen und kulturellen Lebens des sterreichischen Volks analysiert werden.
Im Ergebnis unserer Untersuchung haben wir zusammengefasst, die nationale Eigenartigkeit der sterreichischen Lexik ist in der inneren (akustischen, graphischen) Wortseite sich auswirkt und ist mit dem Wortinhalt nicht verbunden.
Die analysierte Information zeigt, dass die Hauptkomponente der sterreichischen phraseologischen Einheit ist die komplexe kulturelle Konnotation, also, die Verbindung und die Assoziation mit dem Autor, der Literaturquelle, dem gemeinsamen kulturellen Kontext der sterreich.
Whrend dieser Untersuchung haben wir bestimmen, die Wortbildungsunterschiedlichkeiten der sterreichischen und deutschen Sprachvarianten haben den Distributionscharakter und zeigen sich in der Nutzung der bestimmten Wortbildungsmodellen.
Die grammatische Besonderheiten der sterreichischen Sprachvariante befinden sich in solche grammatische Kategorie wie das Geschlecht. Sie betreffen auch die Artikelverwendung in Vorpositionen der Eigenamen und Endungen der Verben in Prsens.
Whrend dieser Untersuchung haben wir herausgestellt, die phonetischen Besonderheiten der sterreichischen Sprachvariante sind mit der Betonungsvariation in bestimmten Lexems und der Lnge des Vokals verbunden.
Whrend dieser Kursarbeit haben wir auch zusammengefasst, die sterreichische Orthographie hat fast keine Unterschiedlichkeiten zwischen den deutschen und sterreichischen Sprachvarianten.

Sprechen wir ber die praktische Verwendung von den Ergebnisse dieser Kursarbeit. Die Ergebnisse knnen ntzlich sein whrend dem Lehren solche Thema wie „Deutsche Sprache in sterreich“. Wir sind der Meinung, die bekommende Ergebnisse dieser Untersuchung knnen fr das Aufsetzen der lexikalischen und grammatischen Materialen ntzlich sein.

Wir haben die Besonderheiten der sterreichischen Sprachvariante untersucht und haben uns berzeugt, sie nimmt einen hervorragenden Platz im deutschen Sprachsystem und soll in die Zukunft bei Linguisten der germanischen Philologie weiter studiert werden.

5. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Белоусова Г. К. Система отношений и взаемодейсвие форм существования немецкого языка австрийского национального варианта (на материале творчества И. Нестроя): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04. - Л., 1980. - 24 с.
Брозович Д. Славянские стандартные языки и сравнительный метод // Вопросы языкознания. - 1967.- № 1. - С. 3 - 33.
Варианты полинациональных литературных языков. - К.: Наукова думка, 1981. - 278 с.
Введение в германскую филологию: Учебник для I-II курсов филол. Фак. Ун-тов / Арсеньева М.Г., Балашова С.П., Берков В.П., Соловьева Л.Н. – М.: Высш. школа, 1980. – 319 с.
Гаевская Г. А. Национальные варианты немецкого языка и их лексическая характеристика (критерий нормы в различении национальних коррелятов от географических коррелятов): Автореф. дис. ... канд. филол. наук : 10. 02. 04. - Рига, 1969. - 27 с.
Гамперц Д. Типы языковых обществ // Новое в лингвистике.- М., 1975. - Вып. 7. - С. 182 - 198.
Домашнев А. И. Основные черты полинациональных языков // Литература. Язык. Культура. - М.: Наука, 1986. - С. 74 - 96.
Домашнев А. И. Очерк современного немецкого языка в Австрии. ? М.: Высшая школа, 1967. - 180 с.
Домашнев А. И. Современный немецкий язык в его национальных вариантах. - Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1983. - 231 с.
Домашнев А.И. Очерк современного немецкого языка в Автрии. М., 1967, с. 11
Косолапов А. С. Иноязычная лексика в австрийском варианте современного немецкого языка: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10. 02. 04. - Л. , 1975. - 26 с.
Малыгин В. Т. Устойчивые словосочетания в австрийском национальном варианте современного немецкого литературного языка: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04. - Л., 1977. - 19 с.
Назаров С. Н. Устойчивые словесные комплексы с национально-культурной семантикой в современном немецком языке (Опыт синхронного исследования). Дис... канд.филол. наук: 10.02.04. - К., 1987. - 219 с.
Науменко А. М. Національні варіанти німецької мови з антропоцентристського погляду // Нові підходи до філології у вищій школі. Матеріали ІІІ всеукраїнської наукової конференції. 16 - 21 вересня 1996р. - Мелітополь, 1996. - С. 47 - 49.
Перковская И. Д. Дифференциальные признаки швейцарского варианта немецкого литературного языка (на материале швейцарской художественной литературы XIX и XX вв. и современной швейцарской прессы): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04. - М., 1972. - 28 с.
Семенюк Н. Н. Некоторые вопросы изучения вариантности // Вопросы языкознания. - 1965. - № 1. - С. 48 - 55.
Скибина В. И. Национально негомогенные языки и лексикографическая практика. - Запорожье: РИП "Видавець", 1996. - 175 с.
Степанов Г. В. К проблеме языкового варьирования. - М.: Наука, 1979. - 328 с.
Сулим В. Т. Узуальна дивергентність дієслівних фразеологізмів у національних варіантах сучасної німецької мови: Дис... канд. філол. наук: 10.02.04. - К., 1994. - 202 с.
Чередниченко А. И. Методологические вопросы теории языкового варьирования // Грамматические и лексические аспекты регионального варьирования полинациональных языков. Сб. науч. тр. КГПИИЯ. : К., 1988. : С. 6 - 12.
Швабская О. А. К вопросу о национальной вариативности немецкого языка // Нові підходи до філології у вищій школі. Матеріали ІІІ всеукраїнської наукової конференції. 16 - 21 вересня 1996р. - Мелітополь, 1996. - С. 104 - 105.
Швейцер А. Д. К вопросу о типологии национальных вариантов языка // Типология сходств и различий близкородственных языков. - С. 21 - 31.
Ammon U. Die deutsche Sprache in Deutschland, Osterreich und der Schweiz: Das Problem der nationalen Varietaten. ? Berlin / New York: de Gruyter, 1995. - 575 S.
Braun P. Tendenzen in der deutschen Gegenwartsprache : Sprachvarietaten.? Stuttgart / Berlin / Koln / Mainz : Verlag W. Kohlhammer, 1979. - 260 S.
Clyne M. Die osterteichische Nationalvarietat des Deutschen im wandelnden internationalen Kontext // Muhr R. ( hrsg.) Internationale Arbeiten zum osterreichischen Deutsch und seinen nachbarsprachlichen Bezugen. ? Wein: Verlag Holder-Pichler-Tempsky, 1993. - S. 1-7.
Clyne M. Pluricentric Languages. - Berlin / New York, 1992. - 652 P.
Domaschnew A. Noch einmal uber die nationalen Sprachvarianten im Deutschen // Zeitschrift fur germanistische Linguistik. - 1989. - N 17. - S. 342 - 355.
Foldes C. Deutsche Phraseolgie kontrastiv. Intra-und interlinguale Zugange. - Deutsch im Kontrast. - Band 15. - Heidelberg : Julius Gross Verlag. -1996. - 222 S.
http://www.info-library.com.ua/books-text-2471.html
http://ru.wikipedia.org/
http://eduabroad.ru/journal/pogorelova/8
http://www.emigranty.ru/news.php?nid=394

Німецька мова в Австрії