Особливості методики проведення розділу уроку «Сприймання» на уроках образотворчого мистецтва в 5-7 класах

PAGE 23

курсова

Тема: особливості методики проведення розділу уроку «Сприймання»

на уроках образотворчого мистецтва в 5-7 класах.

Зміст

Вступ

Значний соціально-педагогічний потенціал образотворчого мистецтва дозволяє реалізовувати корекційно-виховні завдання особистісного розвитку учнів, плідно розвивати пізнавальну та емоційно-чуттєву сфери, збагачувати, поглиблювати й систематизувати знання, формувати художні здібності, естетичні потреби та інтереси. Впливаючи на внутрішній світ школяра, мистецтво залучає його до людських емоцій, виховує здатність орієнтуватися в навколишньому житті, пробуджує сприйнятливість до прекрасного, стимулює розвиток образного мислення, асоціативної пам’яті, елементів творчої уяви. Стаючи зв’язкою для ідей та почуттів, воно олюднює інші сфери пізнання, збагачує духовне життя.

Шкільний курс «Образотворче мистецтво» переслідує мету особистісного розвитку учнів на основі досягнення освітньої (засвоєння елементарних художньо-естетичних знань та оволодіння графічно-практичними уміннями і навичками) та корекційно-розвиткової (сенсорний, інтелектуальний, емоційний розвиток) цілей. Зміст курсу реалізується в процесі опанування художньо-естетичних знань, сприймання, розуміння й репродукування художніх образів та оволодіння графічно-практичними уміннями й навичками за обов’язкової корекційної спрямованості навчального процесу.

Програмою передбачено активне впровадження різних форм діяльності учнів, а саме: пізнавальної, художньо-практичної, оцінної у вербальних та невербальних варіантах. При цьому важливо зацікавити, захопити, примусити відчути й захотіти пізнавати красу навколишньої дійсності та мистецтва й відтворювати її на елементарному художньо-естетичному рівні.

Підвалинами програми стали принципи: від простого до складного (від елементарної вправи до тематичної композиції); від дійсності через мистецтво до життя; єдність пізнавально-репродуктивної та творчої діяльності; систематичний розвиток здібностей емоційного сприймання художнього образу в мистецтві та житті й посильного відтворення його у самостійних роботах з урахуванням психофізичних особливостей розвитку та практичного досвіду учнів.

Аналізу дитячого малювання в педагогічному і психологічному аспектах приділяється велика увага. Образотворчу діяльність дітей дослідило багато вчених (О.І.Галкіна, Е.І. Ігнат’єв, Г.В.Лабунська, В.С.Мухіна, Н.І.Сакуліна).

Виходячи з вищесказаного, нами була обрана наступна тема для написання курсової роботи: «Особливості методики проведення розділу уроку «Сприймання» на уроках образотворчого мистецтва в 5-7 класах».

Метою написання даної курсової роботи є дослідження особливостей методики проведення розділу уроку «Сприймання» на уроках образотворчого мистецтва в 5-7 класах.

Основною характеристикою розділу «Сприймання» уроків образотворчого мистецтва є те, що вчитель розвиває естетичне чуття школярів, а вони, в свою чергу, вчаться сприймати дійсність, представлену у мистецьких творах.

Об’єктом даного дослідження виступає розділ «Сприймання» уроку малювання.

Предметом дослідження є вивчення особливостей методики проведення розділу уроку «Сприймання» на уроках образотворчого мистецтва в 5-7 класах.

Для досягнення мети нашої курсової роботи нам були визначені наступні завдання:

охарактеризувати нові форми та методи викладання образотворчого мистецтва;
проаналізувати специфіку розвитку стійкого інтересу до образотворчого мистецтва;
визначити навчальні та виховні завдання, які формуються під час уроку образотворчого мистецтва в розділі «Сприймання»;
дослідити сприймання та аналіз естетичних явищ в навчальному житті;
вивчити процес сприймання та аналізу естетичних явищ у творах образотворчого мистецтва;
сформулювати методичні поради в проведенні уроків образотворчого мистецтва в розділі «Сприймання».

Практична цінність роботи полягає в можливості використання її результатів в ході розвитку у дітей навичок естетичного сприймання на уроках образотворчого мистецтва.

Розділ І. Педагогічні основи навчання образотворчої діяльності дітей шкільного віку

Пошуки нових форм і методів викладання образотворчого мистецтва

Освіта в умовах сучасного динамічного суспільства вимагає постійної творчої активності всіх учасників педагогічного процесу. Особливо зростає значення творчої ініціативи педагогів у пошуку нової стратегії і тактики демократизації і гуманізації педагогічної діяльності. Тому винятково важливим пріоритетом у системі сучасної освіти виступає інноваційно-освітня діяльність. її предметом, як сказано в “Положенні про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності” [4, с. 232], є розробка, розповсюдження та застосування освітніх інновацій, якими є впреше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності. за масштабом інноваційна освітня діяльність може здійснюватись на всеукраїнському, регіональному рівнях та в умовах окремого освітнього закладу.

Основне завдання навчання малюванню — допомогти дітям пізнати навколишню дійсність, розвинути у них спостережливість, виховати відчуття прекрасного і навчити прийомам зображення. Одночасно здійснюється основне завдання образотворчої діяльності — формування творчих здібностей дітей в створенні виразних образів різних предметів доступними для даного віку образотворчими засобами.

Методисти, що досліджують питання навчання малювання, пропонують наступні форми організації занять з малювання у 5-7 класах.

Малювання з натури. Змістом уроків малювання з натури є зображення різноманітних предметів, дібраних з урахуванням графічних можливостей учнів. Об'єкти зображення розташовуються зазвичай дещо нижче за рівень зору. Для роботи слід організовувати дві-три однотипні постановки, що забезпечить хорошу видимість для всіх учнів. Моделі невеликих розмірів роздаються на робочі місця.

Малюванню з натури обов'язково передує вивчення зображуваного предмета: визначення його форми, конструкції, розміру складників, їх кольору та взаєморозташування. Важливо виробити в учнів потребу порівнювати свій малюнок із натурою і окремі деталі малюнка між собою. Істотне значення для цього має розвиток у школярів уміння застосовувати середню (осьову) лінію, а також користуватися допоміжними (додатковими) лініями для перевірки правильності малюнка.

Декоративне малювання. Змістом уроків декоративного малювання є складання різних візерунків, призначених для прикраси предметів ужитку, а також оформлення святкових листівок, плакатів, запрошень тощо.

Паралельно з практичною роботою на уроках декоративного малювання учні ознайомлюються зі зразками народного декоративно-ужиткового мистецтва. Демонстрація творів народних майстрів дозволяє дітям зрозуміти красу виробів і доцільність використання їх у побуті. Під час занять школярі отримують відомості про застосування візерунків на тканинах, килимах, шпалерах, посуді, іграшках, ознайомлюються з художнім різьбленням по дереву і кістці, склом, керамікою та іншими виробами – предметами побуту.

Завдання з декоративного малювання мають подаватися з дотриманням певної послідовності: складання візерунків за готовими зразками, за поданою схемою, з поданих елементів, самостійне складання візерунків. У ході уроків відпрацьовуються уміння гармонійно поєднувати кольори, ритмічно повторювати або чергувати елементи орнаменту, що має корекційно-розвиткове значення для школярів.

Малювання за темою. Змістом уроків тематичного малювання є зображення предметів і явищ навколишнього світу та ілюстрація уривків із літературних творів. У 5 – 7-х класах малювання за темою має тісно пов'язуватися з уроками малювання з натури. Уміння й навички, отримані на уроках малювання з натури, учні переносять на малюнки тематичного характеру, які зазвичай зображують групу предметів, об'єднаних загальним сюжетом і певним чином розташованих у просторі.

Дослідження багатьох спеціалістів (І.І.Будницька, Т.Н.Головіна, І.А.Грошенков) доводять, що тематичне малювання, тобто зображення простих сюжетних картин – людей і їх діяльності, розкривають великі можливості для роботи з дітьми. Воно розвиває уяву і уявлення учнів, допомагає в деякій мірі підсилити їхній емоційний розвиток, сприяє закріпленню зв’язків між зображувальною і мовною діяльністю. Зображення фігур в русі дозволяє знизити стереотипність в образотворчій діяльності учнів середньої школи. Саме тематичне малювання, яке включає вміння зображати не тільки предмети, але і людей в русі і діях, надає учням максимальну можливість зображувати, усвідомлювати і відчувати реальні повсякденні ситуації, сприяє розвитку дітей, сприяє їх соціалізації і інтеграції в суспільстві. Щоб запобігти примітивізму, необхідно виконувати вправи, які сприяють збагаченню простіших схематичних зображень окремими деталями, порівнянню предмета з його зображенням [16, c. 142].

Для подолання стереотипності, так і статичності зображень важливо навчити дітей зображувати фігури в русі, предмети в різних положеннях.

Щоб запобігти механічному і графічному перечисленню предметів, важливе своєчасне навчання навичок елементарної композиції. Необхідно приділяти увагу взаємозв’язку предметів і навчити дітей усвідомлено організовувати зображення на площині аркуша.

Велика увага повинна приділятися питанням кольору (розрізнення кольорів, змішування фарб, адекватність передачі кольорів предметів) і формуванню графічної діяльності з врахуванням особливостей моторної сфери дітей.

За метою інноваційна освітня діяльність педагога в галузі методики образотворчого мистецтва спрямована на отримання більш високих досягнень у загальному і художньому розвитку особистості дитини, опанування та впровадження нових засобів створення художнього образу у візуальних видах мистецької діяльності, розробку оригінальних педагогічних технологій методичного супроводження творчого процесу, відкриття нововведень, що ведуть до прогресивних перетворень у галузі педагогічної практики художньо-естетичного виховання дітей засобами образотворчого мистецтва.

Заняття з образотворчого мистецтва є особливою галуззю шкільної освіти, де нестандартні, інноваційні підходи, індивідуальні пошуки технологій художнього втілення образів є постійним конструктивним елементом творчої діяльності педагога [15, c. 123]. У змісті означеної методики простежуються два взаємопов’язані напрямки інноваційних пошуків: один-по лінії відкриття нестандартних, доступних для дітей виражальних засобів створення образів у різних видах образотворчої діяльності, інший – пошуки оригінальної методики роботи над реалізацією творчих задумів дітей.

У процесі спостережень за заняттями з малювання, побудованими на основі інноваційних підходів до технік зображення, майбутні вчителі переконуються, що окремі нетрадиційні техніки створюють особливі виражальні можливості для зображення певних тем або образів. Так, у процесі малювання ялинки технікою “набивання” трикутного контуру клейовим пензлем, вмоченим в зелену фарбу, і подальшим декоруванням її кольоровим клеєм із блискучками.

На підставі знань теорії і практики була сформульована гіпотеза інноваційного пошуку, ефективний розвиток творчих здібностей дітей у процесі малювання нетрадиційними техніками можливий за таких умов: усвідомлення дітьми художньо-естетичної основи нетрадиційних технік малювання, розуміння їх естетично-прикладного значення, доцільності використання в зображенні певних тем; порівняльного використання в практиці традиційного і нетрадиційного способів малювання для формування самопереконань дітей [7, c. 58].

Для іллюстрації наведено приклад програми, розробленої для учнів загальноосвітнього навчального закладу:

1. Весняний дощик (малювання по вологому тлу).

2. Красива тарілочка (відбитки губки).

3. Моя фантазія (віддруки від руки).

4. А країні Двуляндії (систематичне передрукування плями).

5. Чарівна мозаїка (малювання на м’ятому папері).

6. Що ми бачили у лісі? (малювання несумісними матеріалами)

7. Нитка-чарівничка (ниткографія).

8. Килимова доріжка (малювання удвох на смужці паперу).

9. Малюнок-загадка (малювання через копіювальний папір).

10. Клякса-малякса (роздмухування клякси за допомогою трубочки).

Тривале вивчення нових підходів до навчання малювання показало, як шкідливо змушувати починаючу дитину малювати геометричні фігури на тій погано зрозумілій підставі, що вони простіше, чим людське тіло і предмети повсякденного споживання. Таке викладання віднімає в них інтерес до діла; вони малюють до приходу в школу, а школа прищеплює їм відразу до малювання. Потрібно надати їм свободу малювати що завгодно, тому що в цьому висловиться їхній природний смак; потім уже можна буде втрутитися для того, щоб керувати ними і виправляти їх вільно зроблені малюнки; таким чином, буде можливо утилізувати укладену в них природну силу, замість того щоб її руйнувати. Американські школи вже давно показали нам приклад такого викладання [7, c. 54].

Малювання творчих тем нетрадиційними техніками вимагає суттєвих змін у методиці роботи з дітьми. У ній вдало поєднувались творчі завдання різної складності, технічні хвилинки, ігри та вправи художнього змісту, художнє експериментування. Від заняття до заняття діти здобувають унікальний досвід творчої самореалізації , вони досліджували, фантазували, поєднували знайомі елементи в нові комбінування, почували себе до певної міри чаклунами та творцями.

1.2 Розвиток стійкого інтересу до образотворчого мистецтва

Образотворче мистецтво – унікальний навчальний предмет, який надає учням багато можливостей для духовного саморозкриття, творчого самовтілення, розвитку здатности до життєвого самовизначення, дає змогу розкрити нахили до різних творчих професій: художника, дизайнера, фотографа, модельєра, спеціаліста з комп’ютерної графіки.

Засвоюючи такі навчальні поняття, як “композицій”, “форма”, “колір”, “простір та об’єм”, школярі вчаться створювати, образи на рівні переосмислених в емоційно-естетичному ключі уявлень про навколишній світ, вільно оперуючи фарбами, кольорами, лініями, формами та їх поєднання.

Звичайно, результативна робота з впровадження нових механізмів викладання мистецьких дисциплін може здійснюватись, передусім, за умов й оптимальної організації, і тому найбільш успішно вона проходить там, де наполегливо працюють справжні ентузіасти своєї справи. Вони вдосконалюють мистецьку освіту, орієнтуючи її на формування творчої, естетично-ерудованої, цілісної особистості., використовуючи своєрідний вид людської діяльності - образотворче мистецтво.

Докорінна перебудова суспільного життя вимагає від загальноосвітньої школи термінового вирішення такої проблеми, як формування духовної культури учнів, що тісно пов'язане з необхідністю значного поліпшення художньої освіти і естетичного виховання молодших школярів. Адже не секрет, що уроки образотворчого мистецтва в багатьох школах ведуть неспеціалісти і, як правило, діти не отримують в повному об'ємі тих знань і вражень, які повинні були б отримати в процесі образотворчої діяльності.

Навчання образотворчому мистецтву дитини вимагає кваліфікованого керівництва [10, c. 34]. Але для того, щоб розвинути у кожного учня творчі здібності, закладені природою, учитель повинен сам розуміти образотворче мистецтво, дитячу творчість, володіти необхідними способами художньої діяльності. Отже, дитяча образотворчість може успішно розвиватись тільки при умові цілеспрямованого керівництва зі сторони педагога. Таке керівництво можливе в тому разі, коли вчитель знає, чому і як (програмовий зміст і методику) вчити дітей, має необхідну підготовку в галузі мистецтва, сам володіє образотворчими навичками і вміннями.

Головні завдання викладання образотворчого мистецтва:

Збагачення знань і уявлень про види та жанри образотворчого мистецтва, його роль у житті людей; ознайомлення учнів із кращими творами декоративно-ужиткового та народного мистецтва, живопису, скульптури, архітектури, графіки.
Активізація, корекція і спеціальна спрямованість пізнавальної діяльності учнів шляхом систематичного, цілеспрямованого розвитку вмінь: розпізнавати й визначати форму, будову, розміри та пропорції окремих частин, колір, просторове розташування предметів у навколишній дійсності й у творах мистецтва; аналізувати, порівнювати (виявляти подібність і відмінність) предмети та явища, знаходити суттєві ознаки, встановлювати логічні зв'язки; визначати послідовність роботи під час малювання, здійснювати контроль за своєю роботою, відповідно оцінювати результати.
Розвиток адекватності проявів емоційних реакцій у процесі сприймання творів образотворчого мистецтва; стимулювання свідомого емоційно-ціннісного ставлення до естетичних явищ дійсності й мистецтва; розвиток усвідомленості, відповідності та самостійності оцінних суджень, інтересу до художньої творчої діяльності; здатності до сприймання, розуміння і відтворення художніх образів.
Формування елементарних навичок декоративного малювання, малювання з натури, з пам’яті, за уявою та уміння застосовувати їх в навчальній, трудовій та суспільно корисній діяльності.
Збагачення, уточнення й активізація словникового запасу за рахунок спеціальної лексики, удосконалення фразового мовлення.
Виховання в школярів основних моральних якостей особистості, працелюбності, охайності, наполегливості, уміння працювати самостійно й у колективі.
Розвиток особистісної цілісності, духовності, національної самосвідомості та послідовне формування елементів естетичної культури.

Для вирішення цих завдань у програмі передбачено такі різновиди занять: декоративне малювання, малювання з натури, тематичне малювання, бесіди про образотворче мистецтво.

Малювання як навчальний предмет дає учням знання елементарних основ образотворчого мистецтва, що має велике значення щодо їхнього естетичного виховання. Вміння бачити в навколишній дійсності різноманітність форм, кольору, бачити прекрасне в різноманітних його проявах сприяє розвитку мистецьких здібностей, формуванню естетичного смаку.

В процесі зображення будь-якого об’єкту, в поєднанні з іншими предметами, із оточуючою обстановкою, утворює умови для пізнавальної та виховної роботи з учнями.

Одне із методологічних положень теорії пізнання – єдність і взаємопроникнення почуття і свідомості. При навчанні дітей малюванню і в бесідах про мистецтво з’являється можливість здійснити цю єдність на практиці. Естетичні смаки, мистецькі здібності учнів на окремих вікових ступенях можуть успішно розвиватись лише в процесі оволодіння повноцінними процесами, вміннями та навичками в малюванні і при глибокому сприйманні кращих художніх творів.

Через малювання пробуджується інтерес до мистецтва, відкривається шлях правильного розуміння творів живопису, скульптури, архітектури, графіки, декоративно-прикладного мистецтва. Заняття малюванням розвиває вміння бачити красиве в природі, в оточуючому житті. Через зорові відчуття при малюванні уточнюються уявлення про властивість речей та явищ, з однієї сторони, а з іншої – виховується естетичне відношення до цих речей та явищ.

1.3 Навчальні і виховні завдання які формуються під час уроку образотворчого мистецтва в розділі «сприймання»

Мистецтво допомагає краще розуміти реальний світ, вчить бачити і любити прекрасне. Н. Г. Чернишевський називав мистецтво посібником життя. Воно не тільки допомагає пізнати світ, але й надихає людей боротися за краще, щасливе майбутнє.

Діти міркують конкретно. Зорові образи, які створюють картини, легко запам’ятовуються і залишаються в пам’яті на багато років. Вони викликають певні емоції і сприяють яскравості сприйняття життя.

Діти часто не можуть відрізнити гарне від поганого, байдуже проходять повз красивого в природі, не вміють відділити і відрізнити вчинки людей, які гідні наслідування. Люблячи все кольорове, яскраве (квіти, картинки в книгах, іграшки), діти не в змозі зрозуміти всю цінність творів мистецтва [3, c. 62]. Тому вчитель повинен прагнути розвивати в дітей почуття прекрасного, діяти на їхню уяву, викликати естетичне переживання. Прекрасне оточує нас скрізь в житті – в природі, в праці, в побуті. В усвідомлення учнів великим потоком вривається збагачене подіями життя. Багато з цих подій відображені в творах мистецтва. Вчитель буде правильно вирішувати своє головне завдання всебічно розвиненої особистості, залучати учнів до високої художньої культури, яка виробилася людством.

Влаштовувати прогулянки та екскурсії, слід звертати увагу дітей на красоту природи, викликати в них почуття любові до красивого, розвивати їхню спостережливість. Безпосереднє спостереження оточуючої природи навчить дітей розуміти форму предметів, бачити різноманітність поєднання квітів і тонів в різний час дня і в різні пори року. Спостережливість підвищує силу і яскравість виховання дітей, вони глибше будуть відчувати красу живої природи, а потім і красу пейзажу, яка зображена на картині.

Хто безпосередньо спостерігав за природою – ліс та гори, поля і долини, - хто милувався ними, той не пройде мимо повз хорошої картини художника. Навчившись спостерігати за природою, учні будуть серйозніше дивитися і глибше розуміти твори мистецтва. В свою чергу, любов до творів мистецтва вплине на їх загальний розвиток, буде викликати бажання краще розуміти природу. Не слід забувати про цю взаємодію, необхідно вміло використовувати її в естетичному вихованні дітей.

Розвиваючи спостереження учнів в процесі пізнання природи, ми тим самим сприяємо розвитку в них вміння спостерігати оточуюче життя, робити більш правильні висновки і узагальнення, бачити і розуміти красиве в природі і мистецтві [9, c. 172].

Застосування принципу цілеспрямованості навчання вимагає від учителя знання основної мети освіти, завдань навчання в сучасній школі, уміння в конкретній ситуації ставити оптимальні завдання навчання, розвитку і виховання, враховуючи реальні навчальні можливості учнів певного класу.

Як зазначено в програмних документах основними освітніми завданнями є: оволодіння учнями системою наукових знань, практичних умінь і навичок, специфічних для кожного предмету образотворчого навчання; розвиток розумових здібностей і пам’яті, волі, емоцій особистості, її потреб, інтересів, здібностей; формування наукового світогляду, моральної, трудової, естетичної, екологічної та ін. культури.

Плануючи урок, зміст, методи і форми навчання, учитель повинен забезпечити усвідомлення учнями всього комплексу завдань кожного уроку. Ці завдання повинні відображати основні ланки процесу засвоєння знань: від сприймання навчальної інформації до використання знань на практиці.

Принцип цілеспрямованості навчання вимагає:

- чітко уявляти мету і результати навчання;

- “переводити” цілі навчання у внутрішні мотиви та пізнавальний інтерес учнів;

- забезпечувати усвідомлене виконання навчальних дій;

- проектувати проміжні і кінцеві результати навчання;

- конкретизувати основну мету навчання в завданнях;

- показувати учням перспективи успішного навчання.

Під час сприймання дійсності учні повинні набути певних навичок цілеспрямованого спостереження естетичних проявів дійсності в анімалістиці. При цьому:

відчувати гармонійні співвідношення кольорів у забарвленні предметів, об’єктів, представників флори, вміти помічати виразність (вишуканість та витонченість або кряжистість та масивність тощо) їхніх форм, абрисів;
- відкривати асоціативно-образний характер предметів та об’єктів, красу або естетично-незвичайне у природі та оточенні;
- вміти бачити та відчувати красу живої природи рідного краю; мати уявлення про своєрідність тваринного світу інших країн;
- посильно виражати естетичні почуття та переживання від сприймання творів анімалістичного жанру в різних видах образотворчої діяльності та в усній образній формі.

Під час сприймання творів мистецтва учні повинні знати:

види образотворчого мистецтва, а також зміст та назви деяких жанрів, зокрема анімалістичний жанр;
прізвища та твори (1-3) найбільш відомих майстрів образотворчого мистецтва України та світу – представників анімалістичного жанру;
основні художні засоби розкриття змісту та емоційного впливу анімалістичного малюнка на глядача (рисунок, лінія, площина та об’ємна форма, композиція, колір, колорит, освітлення, контраст світла й тіні, статика і динаміка та ін.);
набути певної здатності розповідати про анімалістичний твір, провести його простий аналіз, демонструючи знання основ образотворчої грамоти (передачі особливостей форми, колірного та композиційного вирішення, просторових явищ), використовуючи при цьому елементи порівняльного аналізу, свої враження та спостереження дійсності, художні терміни і образне слово.

Таким чином можна сказати, що заняття малюванням розвивають людину в цілому, прилучають її до самого головного — процесу творчості. Художня творчість приносить дитині духовну рівновагу, розкриває здібність дитини до навчання, до уміння думати, аналізувати, шукати й знаходити оптимальні рішення у всіх випадках життя.

Досвід образотворчої діяльності, через який людина проходить у дитинстві, позначається на формуванні її особистості. Можна з переконаністю сказати, що із творчо розвинутих дітей виростуть творчі люди, незалежно від того, якій саме професії вони присвятять своє подальше життя.

Розділ ІІ. Особливості методики проведення розділу уроку

«сприймання» для учнів молодших класів

2.1 Сприймання та аналізу естетичних явищ в навчальному житті

Естетичне виховання — це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення притаманна людині. Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямованого, планомірного і систематичного розвитку.

Основою, на якій здійснюється естетичне виховання є певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті людських взаєминах. Формування у школярів певної системи художніх уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виробити в собі дійові критерії естетичних цінностей, готовність та уміння вносити елементи прекрасного у своє життя, починається із сприймання оточуючого.

Завданням естетичного виховання е не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.

Естетичне виховання проникає в усі сфери дитячого життя, воно забезпечується всіма ланками виховання і використовує багатство і різноманітність його засобів.

Усе це дає право вважати головним принципом естетичного виховання принцип все загальності естетичного виховання і художньої освіти.

Методологічною основою і важливим принципом естетичного виховання на сучасному етапі е ідея комплексного підходу який у реалізації системи естетичного виховання має подвійне значення. По-перше, система естетичного виховання має будуватися так, щоб різні види мистецтва постійно взаємодіяли між собою у процесі впливу на дитину, тобто організовується необхідність тісної взаємодії мистецтва на основі міжпредметних зв‘язків. По-друге, естетичне виховання як виховання засобами мистецтва, так і засобами дійсності повинно стати органічною частиною будь-якого виду виховання.

Основним структурним елементом системи естетичного виховання є особистість, оскільки мета, завдання, специфічні методи естетичного виховання орієнтовані на естетичний і загальний розвиток особистості, збагачення її у педагогічному процесі з урахуванням індивідуальних і психологічних особливостей організації впливу на учнів різного віку

Однією з ведучих підсистем естетичного виховання е навчально-виховний процес школи. Предмети природничо-математичного, гуманітарного та естетичного циклів, а також трудове виховання вносять у цю підсистему свій вклад і одночасно тісно пов'язані між собою як її елементи. Керівну роль у забезпеченні педагогічної цілеспрямованості цього процесу відіграє учитель.

Важливою умовою успішного сприймання об’єктів дійсності є його вибірковість. Вибірковість предмета сприймання зумовлюється потребами та інтересами людини, необхідністю у знаннях, професійною спрямованістю тощо.

Основні властивості сприймання: предметність, цілісність, структурність, константність та осмисленість. Предметність сприймання виявляється у співвіднесенні відомостей про об’єкти із самими об’єктами як носіями певної інформації.

Аналіз естетичної діяльності дозволяє зрозуміти, як людина створює прекрасне у житті, як саме вона усвідомлює його. Іншими словами, естетика розглядає суб'єкти творчості та сприйняття (художник, публіка, імпровізатор, виконавець, критик та ін.), об'єкти творчості, засоби, процеси і результати естетичної творчості й сприймання.

Предмет сприймання — провідний у навчанні й вихованні учнів 5-7 класів. Через художні образи діти збагачують свої почуття, емоції, пізнають різноманітність навколишнього світу. Одночасно відбувається їхній подальший мовленнєвий розвиток. Правильне опрацювання мистецького твору сприяє єдності морального, розумового, естетичного виховання учнів. А тому так важливо дати дітей сприймати твори образотворчого мистецтва через активну естетичну діяльність.

Враховуючи навчальний матеріал, вікові, індивідуальні особливості сприймання його учнями певного віку, вчитель має вибрати ті види роботи над твором, які б допомогли зрозуміти прочитане, виявити, засвоїти предмети і явища, картини в тому порядку й повноті, як прагнув того автор, вдивитися на речі його очима, мислити його думками, переживати разом з ним, тобто, дати дитині змогу виявити власний емоційно-естетичний відгук на зображене. Однак основна потреба підготовчої роботи перед опрацюванням навчального матеріалу — підготувати учнів до розуміння зображеного. У її проведенні вчитель виходить з необхідності відповідно настроїти учнів на споглядання, на сприймання — зацікавити зображуваним, створити грунт для емоційного сприймання подій.

Щоб готувати учнів до усвідомлення зображеного, можна застосовувати різні види роботи, в тому числі розповідь учителя, бесіду, вільне висловлювання учнів з приводу розглядуваної теми на основі власного досвіду, спогади про бачене в музеї, під час екскурсії.

Розповідь учителя необхідна тоді, коли у дітей немає знань, які б дозволили їм зрозуміти прочитане. Найчастіше учительське слово потрібне, якщо зображення у творі мистецтва пов'язане з історичними подіями. Окреме місце у підготовці дітей до слухання нового тексту посідають спогади про те, з чим довелося зустрітися під час екскурсій у природу, до зоопарку, у музей тощо. Щоб бачене учнями стало вчителеві в пригоді при вивченні відповідної теми, під час екскурсій необхідно націлювати дітей на спостереження, привертати їхню увагу до того, що збагатить пам'ять, розширить їхні знання. Велику роль у досягненні мети екскурсій і походів відіграє зацікавленість учителя. Він повинен уміти дивуватися, захоплюватися баченим. Це позитивно впливає на учнів. Як відомо, діти запам'ятовують те, що викликає у них сильні емоції, їх треба певною мірою програмувати. Інакше у дітей можуть залишитися свої власні враження.

Пізнавальне сприймання - форма чуттєвого пізнання дійсності, під час якого відображаються та фіксуються суттєві якості предмета (об'єкта, явища), що спостерігається. У процесі сприймання відображаються, насамперед, ті властивості, що надають об'єкту естетичної значущості

2.2 Сприймання та аналіз естетичних явищ в творах образотворчого мистецтва

Образотворче мистецтво має багато художніх творів різних жанрів, які аналізуються на уроках.

Під час бесід аналітичний розбір творів не повинен ускладнювати процес постійного сприймання. Школярів слід постійно підводити до розуміння специфіки мистецтва як одного з видів суспільної свідомості і відображення дійсності.

Не слід перевантажувати уроки великою кількістю знань, розбором більше 5-7 художніх творів. В процесі бесід необхідно широко використовувати технічні засоби навчання. Будь-який урок потребує особливої поєднаності роботи апаратури.

Методист Ю.Краснов рекомендує — використовувати прийом порівняння, який дає хороші результати в роботі з дітьми. Так, порівняння картин Левітана і Остроухова на осінню тему приносять велику користь. Особливе значення має художнє слово вчителя. Потрібно будувати бесіду і розповідь емоційно і коротко. Висновки і узагальнення потребують точності і ясності. Кожне нове, незрозуміле для дітей слово - художній термін - потрібно своєчасно пояснювати під час розповіді або бесіди. Важких професійних термінів краще не використовувати (композиція, колорит, образотворчі засоби), вони незрозумілі для учнів початкової школи і погано засвоюються.

Для глибшого розуміння художнього твору слід вказати учням на характерні особливості живописного зображення об’ємних предметів на площині, вказати на уміння художника показати глибину і простір. З цими поняттями учні вперше знайомляться на уроках малювання. Вони повинні зрозуміти, що глибина досягається вірним зображенням предметів на площині за законами перспективи, що аркуш паперу має два виміри, а предмети, зображені на ньому – об’ємні, тривимірні. Одні предмети написані на передньому плані, а інші - далі, треті - ще віддаленіші. Без глибини простору не можна розгорнути дію, передати зміст картини. Компонуючи предмети за величиною, формою і кольором, уміло розташовуючи їх, художник створює реальне зображення і вирішує основну задачу - викликати емоції глядача, діяти на його розум і серце засобами мистецтва.

Процес ознайомлення з картиною живопису можна розділити на три етапи:

1 - емоційне, цілісне сприймання, детальний розгляд картини;

2 - осмислення його на рівні узагальнення;

3 - творче цілісне сприймання твору.

Ознайомлення дітей з живописом слід планувати за принципом ускладнення змісту художніх творів, їх виражальних засобів, а також методів роботи з дітьми. Наприклад, на першому етапі роботи можна знайомити з пейзажним живописом (зображення на картині місцевості). Пізніше - з жанровими полотнами.

На другому етапі дітей можна знайомити з явищами, які їм відомі з літературних творів чи з життя. В розвитку педагогічного процесу передбачається ускладнення не лише змісту картин, але й виражальних засобів.

Методи ознайомлення з мистецтвом слід ускладнювати поетапно - від методів, що дозволяють навчити дітей вичленяти щось одне в картині (що і як зображено), до методів, які сприяють цілісному і творчому сприйманню твору. Наприклад, на першому етапі дати мистецькознавчу розповідь педагога і детальні запитання, на другому - запитання узагальнюючого характеру - і уявне створення власної картини за назвою, даною художником. Звичайно, при цьому значне місце займає попередня робота, але слід пам'ятати, що основним прийомом ознайомлення дітей з образотворчим мистецтвом є мистецькознавча розповідь педагога.

Структура мистецькознавчої розповіді має бути приблизно такою:

- повідомлення назви картини і прізвища художника;

- що найголовніше в картині (виділити композиційний центр);

- як воно зображено (колір, будова, розміщення);

- що зображено навколо головного героя, як з ним з'єднані деталі (так іде заглиблення в картину, при цьому встановлюється зв'язок між змістом твору і способами виразності):

- що красивого показав своїм твором художник;

- про що думається, що згадується, коли дивишся на цю картину.

Використання такої структури розповіді можливе до тих пір, доки діти не почнуть адекватно відповідати на поставлені після розповіді питання за змістом картини і набудуть навичок монологічного мовлення під час відповіді на питання: “Про що картина?”

Для того, щоб на практиці показати сприймання та аналіз естетичних явищ у творах образотворчого мистецтва, розглянемо урок малювання композиції "Овочі та фрукти" у 5 класі, до складу якого входить компонент сприймання.

Мета. Вчити дітей малювати натюрморти, передаючи правильне розміщення, розмір, форму, пропорції і колір предметів. Розвивати спостережливість,уяву, фантазію, вміння передавати характерні особливості будови різних овочів і фруктів. Формувати навички гармонійного заповнення площини паперу зображенням.

Обладнання. Таблиці з методичними розробками виконання натюрморту аквареллю та дитячі малюнки, репродукції творів художників О. Новаківського "Натюрморт", Ф. Манайла "Новий хліб, овочі і фрукти", овочі та фрукти (муляжі).

Хід уроку

I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.

II. Робота над темою уроку.

1. Сприймання творів мистецтва.

а) Олекса Новаківський "Натюрморт".

Вдивіться уважно в твір українського художника Олекси Новаківського

Натюрморт". Як багато він може розповісти ... Про яку пору року розповідає нам ця картина?

Так, автор представляє осінь в усій її пишній красі. Ми бачимо осінні квіти — хризантеми і фрукти, що достигають восени. Які саме? Так, яблука і груші. Давайте розглянемо ці чудові, достиглі плоди. Якого вони кольору? Жовті, оранжеві, червонобокі яблука та зеленкувато-жовті груші лежать у гарній вазі. Так і хочеться їх скуштувати. Чи не так? Ми не бачимо на картині людей, господарів помешкання, але дещо можемо дізнатися про них. По-перше, ці люди люблять квіти: щоб рослини не померзли на дворі і ще довго цвіли, вони пересадили їх у горщики. Кожний горщик акуратно обгорнули у гарний білий папір, щоб було красиво. А якого дня — похмурого чи ясного писав художник свій натюрморт?

Так, день був сонячний, ясний, радісний, чистий. У кімнаті багато світла, тому падають тіні від квітів, фруктів і посуду. Натюрморт яскравий і радісний.

б) Федір Маната "Новий хліб, овочі і фрукти ".

Народні традиції відображені у натюрморті Федора Манайла "Новий хліб, овочі і факти". Урочиста подія — поява хліба нового урожаю на столі — відмічаються за народним звичаєм з особливою святковістю. Він в оточенні і городини, і фруктів, і меду. Колорит, барви полотна гарячі, сповнені радості життя. (Учні діляться своїми враженнями.)

— Що об'єднує ці дві картини?

(Зображені овочі, фрукти, предмети побуту тощо.)

2. Словникова робота.

— Картину, на якій зображено групу неживих предметів (квіти, овочі, фрукти, предмети домашнього вжитку, риба, дичина тощо), називають натюрмортом.

3. Дидактична гра "Чарівна торбинка".

Беремо невелику торбинку та овочі і фрукти, які відрізняються за формою і величиною. Вчитель кладе овочі і фрукти в торбинку і пропонує комусь із дітей, не заглядаючи у неї, намацати якийсь предмет, назвати його і показати дітям. Вчитель може запропонувати знайти те, що він назве. По черзі завдання виконують декілька учнів.

4. Вступна бесіда.

Скажіть мені, діти, які рослини ростуть на городі? які — в полі? які — на баштані? які — в саду? Назвіть овочі, які ви знаєте. А тепер назвіть фрукти.

Сьогодні ми малюватимемо натюрморт, але, звичайно, не такий складний, ятакий складний, як у художників. У нас є різні овочі і фрукти. Давайте складемо з них натюрморт, згрупувавши по декілька предметів, як показано на таблиці.

5. Перегляд таблиці з методичними розробками малювання натюрморту.

6. Відгадування загадок.

— Відгадавши загадки, ви дізнаєтесь, які овочі та фрукти ми зможемо

використати для нашого натюрморту.

Я гірка і завжди свіжа, Я кругленька, червоненька,

Всім подобаюсь. Одначе 3 хвостиком тоненьким.

Хто мене ножем уріже, На городі мене рвуть

Неодмінно сам заплаче. (Цибуля) І до столу подають. (Редиска)

Хвостиком прив'язаний, Я кругленький хлопчик,

Довгий і зелений, Як у мишки — хвостик,

Гарбузові він синок, Червоненький я на вроду,

Дуже добрий ... (Огірок) Хочу в борщик із городу.(Буряк)

Я червоний, я гіркий.

Відгадайте, хто такий? (Перець)

Я росла в темній темниці,

Як зросла, взяли в світлиці.

З мене шкуру всі деруть,

Мене варять, мене труть.

Пироги з мене печуть.

Відгадайте, хто ж я є?

Чи ви знаєте мене? (Картопля)

7. Перегляд демонстраційного матеріалу.

8. Поетапне виконання композиції вчителем.

Щоб малюнок не здавався надто малим або надто великим на аркуші таперу, треба правильно встановити відношення розмірів аркуша зображення, а також знайти місце розташування композиції на аркуші. Годі ваш малюнок буде вдало скомпонованим.

Коли ви визначите розташування предметів, намітьте загальну їх форму.

Порівняйте малюнок з натурою і, уточнивши його, переходьте до деталізації (плями, корінці, стебла, листя та ін.).

Тепер починаємо малювати фарбами. Спочатку на палітрі треба підібрати найсвітліший колір натури, а вже потім вкрити ним усю поверхню малюнка, крім відблиску. Фарба при цьому повинна вільно стікати вниз. Коли потрібно підсилити той чи інший колір малюнка, вкрийте його тією самою фарбою ще раз. Проте пам'ятайте, що зловживати перекриванням не слід, бо акварель втрачає свіжість, прозорість, яскравість.

Компонуйте натюрморт так, щоб предмети, які ви зображаєте, частково загороджували один одного — це надасть груші більшої природності.

Не забувайте, що малюючи предмети, які знаходяться ближче до вас, їх зображують нижче від тих, які знаходяться дальше від вас.

9. Практична діяльність учнів.

III. Закріплення вивченого матеріалу. Що таке натюрморт? З яких предметів можна скласти натюрморт?

IV. Підсумок уроку.

1. Перегляд і виправлення помилок у дитячих малюнках.

2. Демонстрування завершених композицій.

2.3 Методичні поради в проведенні уроків образотворчого мистецтва в розділі «сприймання»

Процес сприймання навчального матеріалу пов'язаний із формуванням уявлень. Уявлення дітей про предмети і явища навколишнього світу повинні бути правильними, чіткими, виразними і зв'язаними з відповідними словами. Чим більший обсяг уявлень учнів, тим легше і швидше відбувається процес усвідомлення і осмислення навчального матеріалу, тим успішніше учні засвоюють абстрактні поняття і теоретичні положення.

Чуттєвий досвід учнів може по-різному позначатись на вивченні нового матеріалу. Негативний вплив його проявляється тоді, коли життєві уявлення дітей неточні або неправильні, а вчитель на уроці їх попередньо не виявляє і не уточнює. В учнів створюються асоціації між новими знаннями і помилковими уявленнями, які склалися в них раніше, що призводить до перекрученого розуміння учнями виучуваних явищ, понять, законів.

Позитивний вплив чуттєвого досвіду учнів проявиться тоді, коли вчитель перед поясненням нового матеріалу насамперед виявить, які уявлення пов'язані в учнів із певними словами; пояснить їх помилковість; на конкретних прикладах покаже, як правильно слід розуміти ці поняття. Форми і методи навчання мають вирішальне значення в процесі засвоєння навчального матеріалу. Озброєння учнів глибокими, міцними і свідомими знаннями великою мірою залежить від майстерності вчителя, від його вміння доцільно поєднати різні методи і прийоми навчання.

Не другорядним у набуванні учнями знань, навичок і вмінь є те, як учитель організує вивчення нового матеріалу, які методи і прийоми застосує для забезпечення усвідомлення, осмислення, розуміння і запам'ятовування вузлових питань теми. Якщо вчитель захопиться тільки розповіддю або поясненням нового матеріалу, то цим він може до певної міри забезпечити усвідомлення учнями виучуваних понять, правил. Але для осмислення і розуміння ними матеріалу потрібні й інші методи і прийоми навчання, бо один метод вивчення нового матеріалу належного ефекту не дасть.

З участю мови та наочних засобів, таких, як репродукції картин, усвідомлюється сприйманий предмет чи явище, на основі загальних суттєвих якостей відноситься до певної категорії об'єктів, відокремлюється від зовнішньо подібних до нього об'єктів. Через мову вчитель активізує досвід учня, готує його до сприймання нового матеріалу, спрямовує його на виділення істотних сторін сприйманого об'єкта. Лише спираючись на досвід учнів, зв'язуючи новий матеріал з уже їм відомим, можна забезпечити правильне сприймання учнями уроку, змісту книжки, малюнка, різних видів навчального матеріалу.

Щоб діти зрозуміли незнайомі мистецькі поняття, треба спеціально організувати їх пізнавальну діяльність. Найефективніший безпосередній зв'язок: «слово — предмет». Але й тут для встановлення необхідних зв'язків, для усвідомлення слова треба правильно керувати сприйманням учнів відповідних предметів. Для цього важливо, щоб учитель вичленував в об'єктах для сприймання найістотніші ознаки.

Щоб забезпечити успішне первинне сприймання нового мистецького твору, слід відповідно підготувати учнів. Полягає це в тому, що доцільно активізувати наявний в них досвід, допомогти встановити зв'язок між тим, що їм відомо, і новим матеріалом, збагатити знання учнів, чітко ставити перед ними мету сприймання, викликати інтерес до об'єктів сприймання. Процес навчання в сучасній школі стимулює і збагачує інтелектуальну сферу школярів і значно менше орієнтує на формування емоційно-морального ставлення учнів до навколишнього світу. Будь-який твір діти мають не лише розуміти, але й відчувати. Школярі 5-7 класів вирізняються розвинутим сенсорним сприйняттям, спостережливістю, відносною цілісністю бачення природи, чітко вираженою емоційною реакцією на її красу, їм притаманна природна допитливість, надзвичайна чутливість. Тож при підготовці до сприйманні творів про природу необхідно враховувати психологічні особливості дітей. Тому увага повинна спрямовуватися на те, щоб створити в учнів певний настрій.

Під час організації сприймання навчального матеріалу слід враховувати умови, що забезпечують повноцінне сприймання мистецького твору: відповідність досвіду учня і навчального матеріалу; емоційний настрій під час сприймання; розвиток естетичних навичок сприймання, поетичного та естетичного бачення; уміння аналізувати образно-емоційний зміст твору мистецтва, давати йому естетичну оцінку; забезпечення єдності класних і позакласних форм роботи.

Естетичне сприймання є основою сучасного уроку. Організувати такий урок - досить складна справа для будь-якого педагога. Це зумовлено тим, що в кожному класі протягом навчального року діти на уроках образотворчого мистецтва ознайомлюються з творами, різними за жанром, змістом, складністю. Це, своєю чергою, потребує від учителя творчого підходу до кожного уроку.

Адже від того, наскільки адекватно вчитель оцінить особливості сприймання учнями певного віку жанру, змісту, наскільки йому вдасться активізувати емоції, мислення дітей, значною мірою залежить результат опрацювання картини, його позитивний вплив на розвиток дитини. Підготовка до сприймання навчального матеріалу може бути емоційною, змістовною, технічною. Перевага тієї чи іншої форми зумовлена жанровими особливостями твору, складністю його змісту, завданнями конкретного уроку і, безумовно, готовністю до його сприймання саме дітьми цього класу.

Для емоційної підготовки учнів (створення відповідного настрою, збудження почуттів), активізації мислення, уяви тощо вчитель може використовувати вступну бесіду, коротку розповідь-спогад, розглянути відповідні ілюстрації, схожі картини, прослухати уривки музичних творів, актуалізувати спостереження учнів, залучити краєзнавчий матеріал, спертися на життєвий досвід учнів тощо.

Такий підхід особливо доцільний перед сприйманням пейзажних замальовок, творів, в яких виявляються високі людські почуття, зображуються визначні історичні події.

Висновки

Отже, сприймання навчального матеріалу — складне психічне явище. Воно здійснюється завдяки перебігу як пізнавальних, так і емоційних процесів психіки людини.

Враховуючи результати нашого дослідження можна сказати, що вчитель має вибрати ті види роботи над навчальним матеріалом, які допоможуть дітям зрозуміти побачене, уявити, запам'ятати предмети, явища, елементи в тій послідовності й повноті, як прагнув того автор, подивитися на світ його очима, мислити його думками, переживати разом з ним. Тобто дитині треба дати змогу виявити власний емоційно-естетичний відгук на зображене.

Ми можемо зробити висновок, що етап естетичного сприймання на уроках образотворчого мистецтва, охоплюючи незначну частину уроку, характеризується різноманітністю методів і прийомів.

У процесі сприймання матеріалу доцільно використовувати розповідь вчителя, бесіду, прослуховування музичних творів, демонстрування схожих творів образотворчого мистецтва, обговорення екскурсій, словесне малювання, вільне висловлення, дидактичні ігри, спостереження та ін.

Також слід підкреслити той факт, що при проведенні етапу уроку «Сприймання» вчитель має використовувати індивідуальний підхід до кожного школяра. Це обумовлено тим фактом, що кожен учень – це особистість. Слід враховувати світобачення та світосприйняття школярів і, відповідно до поставлених завдань уроків, вміло коригувати сприймання, розвивати навички естетичного сприймання.

При цьому вагому роль відіграє також комплексний підхід до самого уроку образотворчого мистецтва. Елемент сприймання естетичних явищ має бути тісно пов’язаний з навчальною діяльністю, з подачею нового матеріалу, з навчанням дітей виконувати певні види малюнків.

Отже, підсумовуючи все вищесказане, можемо сказати, що в ході написання нашої курсової роботи ми виконали всі поставлені завдання і ґрунтовно дослідили особливості методики проведення розділу уроку «Сприймання» на уроках образотворчого мистецтва в 5-7 класах.

Можна впевнено стверджувати, що естетичне сприймання на уроках малювання сприяє усвідомленому аналізу мистецького твору і є передумовою його об'єктивного аналізу і розуміння.

Список використаної літератури

Величковский Б.М. Психология восприятия. - М., 1973. - 80 с.
Вікова та педагогічна психологія (О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська,
Вікторенко І. Особливості сприймання школярів // Рідна школа. 2003. - №4, - С 61-63.
Волкова Н.П. Педагогіка. - К.: Вид. центр "Академія", 2001. - 576 с
Восприятие: механизмы и модели. - М., 1974.
Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. - М.: Педагогика, 1960. - 458 с.
Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352с.
Запорожец А.В. и др. Восприятие и действие. - М., 1977.
Зимняя И.А. Педагогическая психология. - М: Логос, 1999. - 382 с.
Ковальская Е.Г. Обучение детей рисованию. – М.: Просвещение, 1964. – 152 с.
Комарова Т.С. Методика обучения изобразительной деятельности и конструированию. – М.: Просвещение, 1985. – 271 с.
Комарова Т.С. Обучение детей технике рисования. – М.: Просвещение, 1976. – 172 с.
Комарова Т.С., Сакулина Н.П. Методика обучения изобразительной деятельности и конструированию. - М.; Просвещение, 1991. – 248 с.
Корчаловская Н., Посевина Г. Комплексные занятия по развитию творческих способностей дошкольников: Методическое пособие. – Ростов н/Д: Феникс, 2003. – 288с.
Косминская В.Б., Халезова Н.Б. Основы изобразительного искусства и методики руководства изобразительной деятельностью детей. – М.; Просвещение, 1987. – 128 с.
Кузин В. С. Основы обучения изобразительному искусству в школе. – М.: Просвещение, 1977.
Пантелеев Г.Н. Декоративное искусство – детям. – М.: Просвещение, 1976. – 141 с.
Піхманець Р. В. Психологія художньої творчості: Теоретичні та методичні аспекти. – К.: Наукова думка, 1991.
Попова О.В. Становлення і розвиток інноваційних педагогічних ідей в Україні у ХХ столітті. – Харків, 2001.
Сисоєва О. В. Естетичне ставлення дітей до творів живопису. – К., 1998.
Твори українського образотворчого мистецтва на уроках в школі: метод, рекомендації для вчителів образотворчого мистецтва. К. – 1997.
Українська художня культура: Навчальний посібник // За редакцією Ляшенка І. Ф. – К.: Либідь, 1996 – 416 с.
Ю.Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. - М.: Просвещение, 1972.-212 с.

Додаток А

Методична розробка уроку з образотворчого мистецтва для 6 класу з теми: “Засоби виявлення об’ємно-пластичних якостей форми (тон, колір)”

Мета уроку

Навчальна:

-учні навчаються розпізнавати форми (реалістичні, декоративні), їх специфіку;

- учні навчаються характеризувати колір природних форм відповідно до змін часу доби та пори року ;

- учні навчаються зображувати геометричну форму, та спрощувати форму предметів до геометричної подібності;

- учні навчаються бачити тональні і кольорові співвідношення, відтворювати об’ємну форму та колорит;

- учні навчаються виконувати замальовки, начерки, фіксувати основні задуми композиції в ескізній формі;

- учні навчаються творчо використовувати різні техніки (змішані), свідомо застосовувати інструменти та матеріали.

Виховна:

-сприяти розвитку чуттєво-емоційного та естетичного сприймання світу;

- сприяти розвитку асоціативно-образного мислення, цілісного бачення, вміння виділяти основне в явищах і формах;

Розвиваюча:

-залучення учнів до системного пізнання, опанування техніками та прийомами образного виявлення як художньої основи для особистого самовираження;

-вивчення зразків світового та національного мистецтва з творчим переосмисленням і використанням власного досвіду в практичній творчій діяльності учнів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання уроку:

Матеріали:1 Акварель, гуаш.

Техніка: техніка монотипії (відбитки, штампування), набризки.

2. Авторська презентація «Засоби виявлення об’ємно-пластичних якостей форми (тон, колір)».

План уроку

1. Вступне слово вчителя «Засоби виявлення об’ємно-пластичних якостей форми (тон, колір)».

2. Повторення. Натюрморт як жанр образотворчого мистецтва.

3. Розпізнавання тональних, кольорових співвідношень.

4. Стилізація декоративного натюрморту.

5. Локальний колір і форма у декоративному натюрморті.

6. Вправи на створення колориту натюрморту в теплій гамі.

7. Вправи на створення колориту натюрморту в холодній гамі.

8. Практична робота. Виконання замальовок, начерків, фіксувння основних задумів композиції в ескізній формі. Створення декоративного натюрморту за реальними мотивами. Малюнок.

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя «Засоби виявлення об’ємно-пластичних якостей форми (тон, колір)». Кольорове рішення розкриває зміст зображеного та посилює його вплив на людину, яка сприймає мистецький твір. Темнішим тоном та кольором найчастіше виділяють головне, зосереджуючи на ньому всю увагу.

2. Учні повторюють матеріал 5 класу «Тон і колір в живопису». Натюрморт як жанр образотворчого мистецтва.

3. Оглядаючи постановки учні розповідають про тональні, кольорові співвідношення.

4. Учні порівнюють реалістичні та декоративні натюрморти. Розповідають про способи стилізації декоративного натюрморту.

5. Учитель розповідає про співвідношення локального кольору і форми в декоративному натюрморті.

6. Учні виконують вправи на створення колориту натюрморту в теплій гамі.

7. Учні виконують вправи на створення колориту натюрморту в холодній гамі.

8. Учні виконують практичну роботу. Виконання замальовок, начерків, фіксувння основних задумів композиції в ескізній формі. Створення декоративного натюрморту за реальними мотивами. Малюнок олівцем.

Підведення підсумків.

Вчитель робить висновки разом з учнями , обговорює окремі виступи та повідомлення учнів. Підкреслює, що зрозумівши властивості кольору художники передають свої відчуття, настрій. Виставляються оцінки за відповіді учнів.

Особливості методики проведення розділу уроку «Сприймання» на уроках образотворчого мистецтва в 5-7 класах