Особливості методики викладання композиції на уроках образотворчого мистецтва у загально освітній школі в 5-7класах

PAGE 35

курсова робота

Тема: Особливості методики викладання композиції на уроках образотворчого мистецтва у загально освітній школі в 5-7класах

Зміст

Вступ

Майбутнє нашої держави, надії на покращення умов життя, на якісно новий рівень пов’язані саме з творчо мислячими молодими людьми, які повинні прийти у всі сфери виробництва.

Цікавими є дослідження американських педагогів та психологів, зокрема Торренса, автора системи вимірювання творчих здібностей. Він повідомляє, що спадковість не є найважливішим показником творчої продуктивності. На основі своїх досліджень він стверджує, що формування творчого характеру залежить більше від сім’ї, яка здатна розвинути, або знищити творчий потенціал дитини ще у дошкільному віці. Тому великого значення набуває система виховання творчих здібностей як у сім’ї, так і у дошкільних та шкільних закладах освіти.

Однією із сфер, де на ранніх стадіях життя проявляється творча активність дітей, є образотворче мистецтво. Як відомо всі діти малюють. Малювання є основним засобом вираження себе на самих ранніх стадіях життя. Тільки в малюванні діти із самого початку вільні від обмежень (знання нотної грамоти у музиці, уміння виразити свою думку в літературі) і тому малювання з усіх видів художньої творчості їм найближче. Гранично обмежені в художніх засобах, щоб розвити свою думку, діти, спираючись на свій творчий інстинкт, знаходять дивовижні рішення, самостійно відкривають образотворчі закони.

Саме завдяки малюнку отримуємо можливість заглянути у внутрішній світ маленької людини, осягнути логіку дитячої творчості, бо малювати й думати для неї одне і те ж. В малюнках діти не зображають реальний світ, вони відтворюють свій особистий світ на папері. Характерною особливістю дитячих малюнків є лаконічність, зосередженість і концентрація думки. Образотворчі засоби спроможні передавати думки і почуття більш безпосередньо, вони більш особистісні. Вони також мають невичерпний потенціал розвитку емоційної сфери дитини. Без розвитку почуттів, без розвитку уяви, без пристрасті до творчості людина не зможе сьогодні просунутися у сфері самих вузьких і суто технічних знань. Творча уява сьогодні все більше ціниться у всіх галузях життя.

Учитель образотворчою мистецтва повинен досконало володіти основами образотворчої грамоти, знати методику образотворчою мистецтва, адже діти дуже чутливі до яскравих кольорів, цікавих форм навколишніх предметів. Учителю слід постійно вдосконалювати методику викладання образотворчою мистецтва, вивчати передовий досвід кращих учителів, цікавитись відповідною літера турою, дбати про належне обладнання уроків і високий науково методичний рівень класних занять та позакласної роботи. У навчанні дітей образотворчої грамоти велике значення має вміння вчителя методично правильно провести словесне пояснення послідовності виконання завдання. Крім того, слід супроводжувати це пояснення зарисовками на класній дошці чи аркуші паперу. Учитель повинен практично допомагати учням у малюванні олівцем, фарбами та іншими матеріалами.

В образотворчій діяльності треба засвоїти різні закони (лінійної та повітряної перспективи, кольорознавства тощо).

Правила, прийоми і засоби композиції допомагають юному художнику будувати її і належать до менш постійних категорій, ніж закони, що діють тривалий час в історії розвитку образотворчого мистецтва. Правила, прийоми і засоби є лише композиційною технікою, хоча в основі своїй випливають із закономірностей природи. Вони розвиваються і збагачуються творчою діяльністю нових поколінь художників різних країн. На зміну віджилим закономірностям приходять інші, які породжуються новими завданнями, що постають перед мистецтвом.

Питанням навчання школярів композиційному малюванню займалися такі спеціалісти, як Кириченко М.А., Гандзій П.А., Васильєва О. та інші.

Виходячи з вищесказаного, темою нашої курсової роботи було обрано «Особливості методики викладання композиції на уроках образотворчого мистецтва у загальноосвітній школі в 5-7класах».

Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що саме на даному етапі школярі вдосконалюють раніше набуті навички малювання, враховуючі правила побудови композиції малюнку, раціонального розміщення предметів на картині. Навчання композиційного малювання допомагає школярам зробити їхні малюнки більш реалістичними, максимально наближеними до існуючих вимов до учнівського малюнку.

Метою нашої курсової роботи було визначити особливості методики викладання композиції на уроках образотворчого мистецтва у загальноосвітній школі в 5-7класах.

Об’єкт дослідження – композиційне оформлення малюнку.

Предметом дослідження виступають особливості методики викладання композиції на уроках малювання у загальноосвітній школі в 5-7класах.

Для досягнення мети нашого дослідження були виділені наступні завдання:

визначити навчальні завдання та вміння композиції, що вивчаються і формуються на уроках образотворчого мистецтва в 5-7 класах;
дослідити композиційні особливості малювання з натури, на тему з навколишнього життя, ілюстрування літературних творів;
розглянути специфіку використання композицій на уроках декоративного малювання, під час зображення фігур в об’ємі та в ході проведення бесід про образотворче мистецтво;
визначити особливості композицій в дитячій образотворчій діяльності та під час аналізу композицій творів образотворчого мистецтва;
запропонувати варіанти проведення уроків малювання на теми з навколишнього середовища;
проаналізувати основні композиційні помилки, які допускаються учнями в ході тематичного малювання.

Практична цінність нашого дослідження полягає в можливості використання її результатів та методичних рекомендацій в ході проведення уроків з тематичного малювання.

Розділ І. Навчальні завдання та вміння з композиції, що вивчаються і формуються на уроках образотворчого мистецтва в 5-7 класах

Уроки малювання з натури

Основним методом навчання графічної грамоти є малювання з натури, яке ставить перед дитиною завдання малювати предмет таким, яким вона його бачить, так, щоб і інші могли встановити схожість намальованого з моделлю. Виконувати цю вимогу дітям не просто.

З цією метою вчитель проводить пояснювальну бесіду (найефективнішою є форма запитань і відповідей). Перші запитання повинні спрямувати учнів на вивчення форми предмета, наступні – переключити увагу на вивчення пропозицій предмета, окремих його деталей, їх характеру і розміщення. Учитель звертає увагу учнів на те, як освітлений предмет, у який колір він забарвлений.

Учні виконують спеціальні вправи, які займають кілька хвилин на початку уроку. Так, організовуючи колективне обговорення предмета, вчитель пояснює дітям, що малювати модель потрібно з певної точки зору, бо інакше змінюється видимість предмета. При цьому доцільно показати предмет у різних положеннях [15, c. 123].

Учням з малим досвідом роботи з натури важко одночасно вивчати модель і компонувати малюнок. Ось чому, перш ніж почати малювати, вчитель повинен поставити перед учнями запитання про те, як краще розмістити зображення на аркуші паперу.

На перших порах виявляється невміння учнів використовувати натуру як вихідний момент для розв’язання композиційного завдання. Учителі рекомендують учням спочатку визначити, що більше – ширина чи висота предмета. Якщо, наприклад, висота його у півтора рази більше від ширини, то аркуш для малювання кладуть коротким краєм до себе, тобто так, щоб його найбільша довжина використовувалася для нанесення пропорцій висоти предмета, а найменша – ширини.

Слід підкреслити, що питання композиції учні вивчають в елементарній формі. Вони повинні навчитися розміщувати зображення приблизно в центрі аркуша і не робити його занадто маленьким або занадто великим. Але ці принципи композиції учні засвоюють з деякими труднощами. І якщо на кожному уроці не нагадувати їх, то і в старших класах ми зустрінемося з тими самим помилками.

Після аналізу форми натури, бесіди про те, як класти аркуш паперу і компонувати малюнок на ньому, вчитель повинне на дошці, намалювавши рамку, яка буде ніби аркушем паперу, що лежить перед кожним учнем, показати послідовність роботи над малюнком [15, c. 143]. Звичайно, вчитель підкреслює, що рамок учням малювати не потрібно, а закінчивши пояснювати й показувати послідовність роботи над малюнком з натури, він обов’язково роботи над малюнком з натури, він обов’язково повинен витерти з дошки малюнок. Інакше деякі учні просто перемалюють його.

Учитель повинен привчати учнів свідомо розбиратись у конструкції форми зображуваних предметів. Наприклад аналізуючи форму кавника, учні під керівництвом учителя визначають основну його форму – форму зрізаного конуса, а потім форму частин і деталей.

Починаючи вчити дітей малювати з натури, необхідно звернути увагу й на методичну послідовність відтворення зображення. Всю роботу над малюнком потрібно робити на окремі етапи і дати можливість дітям зрозуміти послідовність роботи: композиційне розміщення зображення на аркуші паперу. Великий малюнок можна почати з живого, емоційного начерку (за умови, що він стона витиме основну композиційну ідею). Зображення виконується легкими лініями з виправленням без застосування гумки.

Bияв основної великої форми. Завдання вчителя на цьому етапі створення малюнка – навчити учнів бачити загальне без деталей. Тут аналізуються малі форми, встановлюється їх зв’язок з цілим, промальовуються дрібні деталі; детальна характеристика натури: передача матеріальності, фактури. Не обмежуватися лише контурним малюнком, необхідно привчати дітей до реалістичного малюнка. Підведення підсумків: перевірка загального стану малюнка, підпорядкування деталей цілому, у уточнення малюнка у тоні (пом’якшення занадто темних місць, виявлення різниці між світлом і тінню тощо).

Велику увагу вчитель повинен приділяти питанням техніки малюнка: правильному штрихуванню (в формі, косо), роботі пензлем (по сухому, по мокрому) і т.д. З цією метою учні систематично виконують різноманітні графічні й живописні вправи.

Успіх робот залежить і від організації робочого місця. Якщо малювання з натури проводиться не в кабінеті, а в класі, все одно вчитель повинен мати 2-3 переносні підставки на яку при потребі накладається драпіровка. Підставки з натурою розставляються так, щоб кожний учень із свого місця добре бачив ту чи іншу постановку.

Крім того, вчитель повинен мати достатню кількість роздавального матеріалу – натуру малих форм.

На природі малювання з натури має дещо іншу специфіку. Учням доцільно пояснити основні правила перспективи. Це можна робити у вигляді ненав’язливої навчальної розповіді із наочною демонстрацією.

Ви створюєте малюнок, виробивши в собі розуміння особливостей зорового сприйняття натури, завдяки якому домагаєтеся правдивого зображення, користуючись лише простим олівцем [18, c. 42]. Коли ви приступили до малювання предметів з натури, то вже, мабуть, усвідомили, в якому все-таки вигляді вони представляються зору людини, тобто отримали необхідні відомості про спостережної перспективі. Для ознайомлення з наглядовою перспективою розглянемо основні правила цього зорового явища.

Без дотримання цих правил ми не зможемо виконати ні одного малюнка з натури. Намалювати щось зможемо, але в очі буде кидатися явна невідповідність зображення з натурної постановкою. Знання правил спостережної перспективи позбавить рисувальника від грубих помилок, неминучих при бездумному малюванні. Перше правило перспективи ґрунтується на уявній зменшення предметів у міру їх віддалення від нас.

Дійсно, якщо йти по тротуару довгого міського проспекту і дивитися прямо по курсу свого проходження вперед, очам відкриється очевидність перші правила: однакові по висоті будівлі з наочною чіткістю зменшуються в розмірах, таку ж звужується стрункість являють собою дерева на узбіччі магістралі для транспорту і т. д.

Помічаючи подібне явище скрізь, де перспективні закономірності чітко виявляються, ми побачимо, що карнизи та цоколі будинків, стовбури і крони дерев, прямуючи в далечінь аж до границі видимого простору, як би сходяться між собою в якійсь умовній точці. Тут спостерігається, а при зображенні на площині дотримується друге правило перспективи: горизонтальні паралельні лінії мають одну точку сходу, що знаходиться на рівні ока (на лінії горизонту).

Ще одне правило перспективи полягає в тому, що всі вертикальні напрямки (заводські труби, телеграфні стовпи, стовбури сосен і т.д.) у зображенні виглядають вертикально. Щоб розуміти закономірності перспективи, потрібно добре знати, що таке поле зору, точка зору, картинна площину, лінія горизонту, перспектива ліній, кут нахилу горизонтальних ліній.

Приступаючи до малювання з натури будь-якого предмета, ми звертаємо погляд на постановку, і наша видимість (без перекладу очей, нерухомий погляд на натуру) обмежена так званим полем зору. Що малює повинен так розташуватися перед натурою, щоб вона потрапила в поле зору і було добре видно. Постановка добре видно з певного місця [11, c. 47].

Це місце і є точка зору, з якої художник починає і закінчує свою роботу. Картинна площину, в самому простому розумінні, звичайний лист паперу, на якому ви малюєте. На нього треба перенести видиме оком простір, що включає натуру, зробивши зображення. Ще зрозуміліше про картинній площині скаже приклад з вікном, за яким ми бачимо частину неосяжного світу.

Якщо уявити собі, що ви з однієї точки зору обводите на склі тонким пензликом з чорною тушшю обриси видимих за вікном будинків дерев, хмар, то саме площину скла в даному випадку стала картинної площиною. Цікаве явище помічає кожен з нас, перебуваючи, наприклад, на березі моря. Ми бачимо гладь води, що закінчується на кордоні з небом як би лінією дивовижною прямизна, що в епоху Відродження назвали горизонтом.

Але ще не менш дивно і те, що лінія горизонту весь час знаходиться на рівні наших очей. Варто нам присісти, "присідає" разом з очима горизонт. Піднімаючись на гору біля моря, ми бачимо горизонт в незмінності рівня очей. Перспективний горизонт та уявна або навіть злегка намічена в зображенні горизонтальна лінія, яку прийнято називати лінією горизонту.

Проведена на малюнку, вона відіграє основну роль у перспективному побудові зображення. Будь-який малюнок починаємо з ліній, і тому їх положення в просторі зображення по-різному. Недарма лінії підрозділяють на горизонтальні, вертикальні і похилі. Для кращого розуміння закономірностей перспективи, пов'язаних з лініями, звернемося до прикладу.

Якщо ми станемо точно в середині між рейками суворо прямої залізничної колії і будемо бачити її довжина в умовах степової рівнини до самого горизонту, то нам доведеться на власні очі переконатися в закономірностях положення ліній у просторі. Таким чином, на прикладі рейок та шпал можна переконатися в схильності горизонтальних ліній до горизонту.

Тому при роботі над малюнком завжди слід точно визначити кут нахилу горизонтальних ліній. Правила і прийоми перспективного малювання слід закріплювати на практиці, бо в процесі малювання з натури засвоюються багато закономірностей правдивого зображення предметів і явищ навколишнього світу.

Уроки малювання на тему з навколишнього життя та ілюстрування літературних творів

Малювання на теми – це зображення явищ навколишнього життя та ілюстрування. На тематичних малюнках учні зображають життя дітей і дорослих та явища природи; на уроках ілюстративного малювання учні виконують малюнки до відомих їм літературних творів (байки, оповідання).

Тематичне малювання дає учням можливість примножити вміння передавати свої думки і уявлення засобами образотворчого мистецтва. Малювання та тему розвиває творчі здібності, привчає дітей до самостійності в роботі, дає можливість відобразити свої думки і чуття, В малюнках-композиціях учні відображають свої враження свій спосіб сприйняття навколишнього світу. Але і цей вид роботи учня повинен проходити під керівництвом вчителя. Вчитель повинен провести вступну бесіду, використати уривки літературних творів, показати приклади з творів видатних художників.

Зображення сюжетів навколишньої дійсності треба будувати таким чином щоб вони були пов’язані з малюванням з натури. На заняттях тематичного малювання вчитель повідомляє закони побудови людини в стані спокою і в русі пропорції частин тіла людини [4, c. 62]. Для зображення здорового сприйняття учнів додаються завдання по замальовках окремих предметів і об’єктів з натури – все це допоміжний матеріал для композиції.

Тематичне малювання має велике значення і для вчителя воно дає можливість ближче познайомитись з духовним світом учнів, дізнатись про особливості характеру кожного учня. Під час тематичного малювання учні удосконалюють малювання за спостереженням, з пам’яті, з уяви також пояснює дітям послідовність:

виконання ескізу за етапами уроку

розміщення (за компонування)

використання допоміжних ліній

загальний ескіз малюнка

розробка деталей малюнка

тональне пророблення малюнка

Ці методичні рекомендації допомагають учням зрозуміти процес і послідовність роботи, їх можна виконувати крейдою на дошці, а також на окремих листках паперу олівцем або фломастером. Малюнки на теми та всі його різновидності закладають основи творчого зображення навколишнього світу і основи реалістичного малюнка [2, c. 49].

Ілюстративне малювання є частиною тематичного малювання – це виконання малюнків до літературних творів, тобто малюнків що пояснюють певний текст. Твір для ілюстрування повинен бути добре знайомим усім дітям. Ознайомлення з ним можна провести в позаурочний час, або на уроці читання. З короткими творами корисно ознайомлювати на уроці бо вони не займають багато часу.

На уроці діти пригадують прочитаний твір чи переглянутий діафільм. Найчастіше це роблять за допомогою питань, діти відповідають на них, пригадують послідовність подій, найцікавіші моменти твору.

Добре замість питань показати кілька ілюстрацій в тій послідовності в якій відбуваються події. Вони відтворюють в пам’яті дітей зміст твору, допомагають знайти найбільш характерні моменти ілюстрування. Велике значення мають репродукції з ілюстрацій, але треба вчителю пам’ятати, що залишати їх під час малювання перед очима дітей не можна, бо ілюстрування зведеться до звичайного змальовування, не дасть дітям обдумати і створити свою власну композицію. Репродукції і ілюстрації, які є в книжках треба аналізувати, розкривати їх цінність в доступній для дітей формі.

При ілюструванні байок вчителю необхідно звертати увагу на те, що тварини наділені людськими якостями, вони розмовляють, ходять один до одного в гості, їдять, тобто виконують всі дії, які виконують люди і переживають ті самі почуття, які переживають люди. Тобто, серед героїв є гарні (позитивні) і погані (негативні) герої. Вчитель в ході аналізу твору обговорює з дітьми як зображаються позитивні герої (яскравими кольорами, усміхненими, ніжними) і як змальовуються негативні (темними кольорами).

Вчитель може пропонувати якийсь епізод з твору, а може дозволити дітям самим вибрати цікаві епізоди для ілюстрування. Головним завданням вчителя на уроці ілюстративного малювання є те, щоб учні могли самостійно вирішити композицію. Щоб в них вироблялися творча уява, фантазія, оригінальне вирішення теми.

В малюванні на теми, які задає вчитель, особливо яскраво проявляється індивідуальність учня, його інтереси. Існує думка, що малювання на теми має тільки виховне значення. З таким твердженням не можна погодитись, тому що не можна малювання на теми розглядати, відриваючи від навчальних завдань. Розривати і протиставляти навчальні і виховні завдання в процесі навчання малюванню було б грубою помилкою.

Навички використання композицій на уроках декоративного малювання

Декоративне малювання – це створення орнаменту, візерунків чи груп елементів, які декорують предмети побуту підкреслюють їх форму, цей вид роботи виробляє в учнів просторове та об’ємне сприйняття навколишнього світу. Ознайомлення з декоративно-прикладним мистецтвом в школі проходить з самого початку навчання.

Мета уроків декоративного малювання:

Дати учням можливість пізнати рослинний світ і розуміти його.
Формувати в учнів естетичне ставлення до предметів навколишньої дійсності.

Для здійснення цієї мети на уроках декоративного малювання ряд завдань: навчити учнів аналізувати, спрощувати і стилізувати предмет, а саме розуміти його побудову, бачити різницю в пропорціях.

Декоративно-прикладному мистецтву притаманен певний характер малюнка, особливий лад композиції, що розгортається на площині як своєрідний закінчений візерунок. Побудова таких композицій нерідко ставить учнів перед досить складним завданням узагальнення, спрощення, переробки природних форм у декоративні образи. Більшу роль у вирішенні цього завдання грають навички, що здобувають учні на уроках образотворчого мистецтва при вивченні розділу "Декоративне малювання" або "Декоративна робота" [21, c. 46].

У той же час при побудові декоративних композицій учні повинні як би забути ті знання, які дозволяють їм мальовничими або графічними засобами передати на аркуші паперу обсяг предметів, досягати більшої правдивості зображення, домагатися ілюзії простору, це закони лінійної й повітряної перспективи, правила світлотіньового рішення.

У середніх класах програма пропонує заняття різними видами декоративної і декоративно-графічної роботи: складання візерунків, графічне оформлення книги, заголовка стінгазети або всієї газети, виконання художніх листівок і ескізів виробів, наприклад іграшок.

Велику увагу слід приділити ознайомленню учнів з українським народним декоративно-прикладним мистецтвом, насамперед з мистецтвом свого краю. Бесіди завжди мають супроводжуватися показом ілюстрацій, а ще краще — матеріальних зразків, зібраних під час проведення пошукової роботи.

Розглянемо послідовність роботи над декоративним малюнком, до якої потрібно привчити учнів:

1) завдання вчителя або задум, на основі чого здійснюється попередній збір матеріалів (листків дерев, репродукцій, фотографій);

2) попереднє вивчення об'єктів, форма яких повин¬на стати основою малюнка;

3) виконання кількох варіантів декоративної переробки різних елементів орнаменту (стилізація, спрощення реалістичних форм). Прийоми стилізації форми показуються на зразках народної творчості,уяких природна форма квітів, листків, ягід змінюється, переробляється. Тут не передаються об'єм моделі, гра світлотіні, дрібні деталі, а рослинна чи тваринна форма зображається узагальнено, навіть схематично.

1.4. Композиція на уроках зображення в об’ємі

Засобами композиції є лінії, штриховка (штрих), тонові й кольорові плями, світлотінь, лінійна і повітряна перспективи [13, c. 41].

Лінія – один з основних засобів образотворчого мистецтва, тому її використовують у начерках, малюнках і в ескізах композицій.

Контурна лінія, завершуючи форму предмета, створює ілюзію силуету зображуваного предмета, хоча на площині проведені лише лінії. Лінійним малюнком можна передати враження об'єму предмета, якщо лінія будує форму в пропорціях і в перспективі, а також якщо товщина лінії змінюється щодо об'єму предмета, виявляючи пластичні властивості форми.

Штриховка при вмілому використанні відкриває багаті художньо-творчі та технічні і довгі, й короткі, й товсті лінії, плавно і послідовно робити переходи можливості. Для штриховки залежно від завдання художник може використовувати до тонких, що дає змогу передавати світлотінь об'ємних предметів і глибину простору. Штриховкою можна створювати тонові плями різної сили, а разом з лінією створювати високохудожні твори в різних видах образотворчого мистецтва (наприклад, картина І. Шишкіна «У лісі»).

Тонову і кольорову плями художники використовують у начерках, замальовках і в роботі над створенням ескізів композиції. Тонова пляма допомагає вирішувати такі завдання композиції: виявлення об'єму форми, її освітлення, фактури; передача глибини простору і тонових контрастів, які закладають основу виразності. Кольорову пляму частіше використовують в оточенні відносно інших кольорів, враховуючи при цьому кольорові контрасти, які можуть будувати основу виразності композиції. Художники в начерках, замальовках, ескізах композиції використовують одноразово лінію, штрих, тонову, кольорову плями, щоб передати тонові і кольорові контрасти [1, 142].

До світлотіні як засобу композиції звертаються, щоб передати об'єм її образів, який залежить від умов освітлення, задуманої конструктивно-художньої ідеї твору. Освітленість образів композиції впливає на характер кольорових і тональних контрастів, рівновагу, взаємозв'язок частин та цілісність її. Освітлення та колір як елементи композиції мають велике значення.

Вони допомагають виявити композиційний центр, кольорове вирішення образів композиції та загальний колорит. Освітленням і кольором художник передає радість, сум. Радісні події художник передає звичайно яскравими теплими контрастними тонами (картина Т. Яблонської «Весілля»), а сумні – тьмяними, холодними тонами (картина В. Маковського «Побачення»).

1.5. Розвиток композиційних навичок на уроках-бесідах про образотворче мистецтво

У бесідах про образотворче мистецтво викладач знайомить учнів з добутками образотворчого мистецтва. Розглядаючи добутки українського образотворчого мистецтва, школярі одержують поняття про його світове значення, національну своєрідність, багатство творчих індивідуальностей, життєстверджуючу силу.

Уроки-бесіди про образотворче мистецтво сприяють естетичному розвитку учнів, прищеплюють інтерес і любов до мистецтва, виховують самостійність суджень в оцінці добутків, причому школярів необхідно вчити не тільки розкривати зміст твору мистецтва, але й аналізувати його.

При ознайомленні учнів із творами образотворчого мистецтва перед вчителем стоїть важке і відповідальне завдання: використати картину в навчально-образотворчих цілях і разом з тим виховати в учнів усвідомлюючу, самостійну оцінку творів мистецтва, формувати художній смак [18, c. 8].

Програмою з образотворчого мистецтва передбачено ознайомлення дітей з історією мистецтва під час уроків-бесід, присвячених окремим епохам, періодам, видам та жанрам образотворчого мистецтва, художником. Основна мета бесід – навчити дітей розуміти мову образотворчого мистецтва, бачити твори в єдності форми і змісту; навчитися бачити прекрасне і потворне в навколишньому житті; вміти самостійно аналізувати твори різних видів і жанрів, висловлювати свою думку, використовуючи спеціальну термінологію; удосконалювати знання та уявлення про мистецтво та його історію. В результаті навчання учні повинні знати найбільш значні картини, скульптури, архітектурні споруди, створені в нашій країні та за кордоном. Бесіди необхідно поєднувати з самостійною образотворчою діяльністю учнів: малювання з натури, за пам’яттю, за уявою, декоративним малюванням.

Одна з найважливіших задач бесіди - дати учням знання мови образотворчого мистецтва. Засвоївши її, вони зуміють досить вірно, творчо оцінити художній твір, його зміст, форму, образи, багатство, своєрідність, зможуть проникнутись любов’ю і повагою до художніх цінностей, створених народами світу.

І методичні посібники до неї - лише основа для самостійної роботи вчителя. Він, на свій розсуд, може і повинен вносити деякі зміни в перелік робіт, художніх творів для кожного класу, вибирати найбільш прийнятну форму викладання матеріалу, демонстрації творів мистецтва, їх аналізу, засобів активізації уваги дітей.

Мета уроків - бесід буде досягнута тоді, коли у дітей з'явиться потяг до постійного спілкування з образотворчим мистецтвом, до подальшого й його вивчення. Розв'язання такого завдання можливе лише при умові послідовного здійснення всього курсу програми і постійного приєднання учнів до активної зацікавленої участі в учбовому процесі, до самостійного аналізу творів мистецтва.

Художник-педагог О.Д.Альохін, спираючись на свій досвід роботи у школі, вважає, що ефективність художнього виховання засобами образотворчого мистецтва повинна значно підвищитись при концентрично-послідовному принципі подачі матеріалу. Основу цього принципу складає коло основних понять, що належать до образотворчо-виразних засобів. Поняття, що входять в це коло, послідовно, з класу в клас, поглиблюються і розширюються.

Навчити дітей цілісно сприймати картину — процес більш складний, тому вимагаються різні методи і прийоми, залучення їх до образотворчого мистецтва. При цьому головне завдання вчителя полягає втому, щоб розвивати активне сприймання дітьми творів реалістичного мистецтва, зацікавлювати виразністю і красою творів, дати загальні поняття про художні засоби. Тобто, провести з дітьми на другому етапі роботи бесіду за картиною, її краще проводити на уроках образотворчої діяльності, на початку або під кінець уроку по 10-15 хвилин. Один раз на 2-3 місяці цьому можна відвести спеціальні уроки, на яких вчитель систематизує знання дітей, набуті під час розповідей і бесідах на практичних уроках. Дітей треба, перш за все, навчити розбиратись у змісті картини. Це нелегке завдання, тому що вони ще не вміють знаходити в картині головного. Пояснення змісту вони зводять до простого переліку зображених у творі предметів. Молодші школярі ще не підготовлені до самостійних, естетичних суджень. Тому перед вчителем стоїть важливе завдання — розвивати в них естетичне сприймання мистецтва за допомогою розповідей про форму, композицію, колір та інші засоби художньої виразності; дати дітям можливість відчути красу мистецтва.

Демонструючи репродукцію, пояснюючи її зміст; вчитель залучає дітей до посильного аналізу картини шляхом навідних питань, які мають допомогти дітям розібратися не лише в тому, що зображено на картині, але і як зображено. Пропонуючи дітям картину, вчитель повідомляє: "Сьогодні, діти, ми з вами розглянемо картину художника (називає ім'я, по батькові, прізвище художника). Розглянемо її уважно (дається 1-2 хвилини для самостійного розгляду картини). Після цього дітям ставляться питання, які допомагають розкрити зміст картини:

— Що намальовано на цій картині, або кого ви бачите на ній?

— Що або кого ви бачите на передньому плані картини? На задньому плані?

— Що ви бачите на картині зліва, а справа?

— Яка пора року зображена на картині?

— Який час доби?

— Яке небо на картині?

— Як показав на картині художник природу (дерева, воду, поле, річку)?

— Що на картині показано близько і що далеко? Чому?

— Якими фарбами користувався художник, щоб намалювати свою картину?

— Яка вона — весела чи сумна?

— Чи подобається вам ця картина, чим і чому?

— Як би ви назвали цю картину (опитати 3-4 дітей)?

— Художник її назвав (дати назву картини, як її назвав художник).

В кінці такої роботи слід зробити художній, короткий опис картини і коротко розповісти дітям про художника.

Саме відповідаючи на подібні питання вчителя та розглядаючи репродукції картин учні вчаться розрізняти композиційні складові твору образотворчого мистецтва та аналізувати композицію картин.

Розділ ІІ. Особливості методики викладання композиції на уроках сюжетного малювання образотворчого мистецтва в 5-7 в ЗОШ 2

2.1. Особливості композиції в дитячій образотворчій діяльності

За програмою образотворчого мистецтва для учнів 5-7 класів діти повинні вдосконалити основами реалістичного малюнка, розвинути навички передачі об'єктів на площині з натури, по пам'яті і представленню; навчитися виконувати малюнки з урахуванням закономірності перспективного скорочення і виявлення обсягу світлотіні; розрізняти й передавати основні і додаткові кольори і їхні відтінки. Крім того, вони ознайомляться з прийомами й закономірностями композиції (розміщення зображення з урахуванням формату папера, виділення в малюнку головного й ін.). Через усю програму проводиться думка про необхідність емоційного відношення до зображення, передачі образної характеристики об'єкта. Програма торкається і питання теорії образотворчого мистецтва. У методичних рекомендаціях і посібниках ці питання, злиті з матеріалами про методику викладання. Причому основна увага приділяється саме методиці. Недостатнє ознайомлення з теорією мистецтва обтяжує викладання образотворчого мистецтва. Вчителі мають також приділяти вагому увагу елементарним основам теорії мистецтва. Усі навколишні предмети мають три виміри: висоту, ширину й глибину. Зображуються вони звичайно на плоскій поверхні (папері, полотні), що має тільки два виміри - висоту й ширину. Як же передати на площині глибину об'єкта, чи третій його вимір? За період тривалого розвитку образотворчого мистецтва були розроблені різні способи передачі простору й обсягу на площині. Нині діюча програма по образотворчому мистецтву для середньої школи бере за основу один із них - перспективу.

Перспектива — точна наука, що є розділом накреслювальної геометрії. Вона визначає основні закономірності передачі третього виміру на площині.

Усі ми знаємо особливості сприйняття глибини об'єкта нашим зором. В міру видалення від нас предмети зменшуються, а рівнобіжні лінії, що йдуть до обрію, сходяться. Чим далі розташований від нас предмет, тим меншим він нам здається; наступить такий момент, коли він перетворюється в крапку. Якщо дивитися на вулицю, що вдалішу йде, чи рейки залізниці, ясно видне зближення рівнобіжних ліній при їхньому видаленні. Перспектива визначає закономірності зменшення предметів і зближення рівнобіжних ліній у міру видалення їх від ока.

Композиція – це спосіб з'єднання образів, спосіб побудови твору. У малюнках дітей зустрічаємося як з сюжетами, що передають розгорнене оповідання, так і з сюжетами, які розраховані на передачу динаміки дії.

Характерним для учнів 5-7 класів є те, що вони розподіляють предмети по всій площині аркуша, дотримуючись, проте, відчуття рівноваги і композиційної заповненої. На горизонтальній площині в розгорненому вигляді змальовується, наприклад, вся лісова галявина: на першому плані трава, квіти, дрібні чагарники; вище - дерева, ліс, з боків – удома і споруди. Горизонтальну плоскість школяр мислить в її реальній протяжності. Прагнення до правдоподібності, точність і облиште зображення примушує школярти уникати передачі просторових стосунків, при яких один предмет закриває частка іншого.

Важким завданням є вибір з безмежного простору природи цікавого «мотиву», його композиції. Уявивши композицію малюнка, намічають лінію горизонту та основні елементи пейзажу. Правильно зобразити на малюнку пропорції всіх елементів пейзажу - складне, але посильне й цікаве завдання для майбутніх учителів. Передача пропорцій предметів пейзажу буде набагато активнішою, якщо визначати не лише співвідношення, а й розміри всіх елементів пейзажу, взявши за одиницю виміру розмір одного з них. Так, на схематичному мал. 3 за одиницю взято відстань між рейками залізниці. На нижньому зображенні за одиницю взято розмір висоти будівлі, відносно якої визначено висоту дерев та розміри всіх інших елементів пейзажу.

Мал.1. Особливості композиції

Аналогічні завдання допомагають перевірити й уточнити визначені на око елементи малюнка та позбавитися основних помилок у роботі, особливо з тематичного малювання. Таким чином, спочатку визначають необхідні розміри елементів пейзажу, далі уточнюють пропорції, перспективну побудову і загальну форму предметів, а потім проробляють малюнок детально. Залежно від поставленого завдання дають просторове вирішення пейзажу: злегка виявляють світлотінню його перспективні плани або виконують увесь малюнок в тоні.

2.2. Аналіз композиції творів образотворчого мистецтва учнями

Ми живемо в світі, що постійно змінюється. У творах образотворчого мистецтва художники прагнуть відобразити перебіг часу. Рух в картині - виразник часу. На живописному полотні, фресці, в графічних малюнках та ілюстраціях звичайний рух сприймається нами у зв'язку з сюжетною ситуацією. Глибина явищ і людських характерів найяскравіше виявляється в конкретній дії, у русі. Навіть у таких жанрах, як портрет, пейзаж або натюрморт, дійсні художники прагнуть не просто відобразити, але наповнити зображення динамікою, виразити його суть у дії, в ході певного періоду часу або навіть представити майбутнє. Динамічність сюжету може бути пов'язана не тільки з переміщенням яких-небудь об'єктів, але і з їх внутрішнім станом.

Твори мистецтва, в яких присутній рух, характеризують як динамічні. Ритм передає рух оскільки це пов'язано з особливістю нашого зору. Погляд, переходячи від одного образотворчого елемента до іншого, подібного, сам ніби бере участь в русі. Наприклад, коли ми дивимося на хвилі, переводячи погляд від однієї до іншої, створюється ілюзія їх руху.

Образотворче мистецтво відноситься до групи просторових мистецтв, на відміну від музики і літератури, в яких основним є розвиток дії в часі. Природно, що коли ми говоримо про передачу руху на площині, то маємо на увазі його ілюзію. Художники знають багато секретів, щоб створити ілюзію руху об'єктів на картині, підкреслити його характер.

Проаналізувати композиційне рішення пейзажу допомагають цільові спостереження природи, розглядання репродукцій з картин художників-пейзажистів. Живописний малюнок, виконаний вчителем по мотивам якого-небудь твору про природу, також допоможе дітям зрозуміти красоту та доступність того чи іншого засобу передачі певного композиційного задуму.

2.3. Методика викладання композиції на уроках малювання на тему " З навколишнього життя"

Робота по розвитку образотворчої діяльності в малюванні природи повинна будуватися у відповідності з вимогами програми виховання і навчання в школі, які націлюють на формування в кожної дитини морально-естетичні почуття при зустрічі з прекрасним у природі та мистецтві, при знайомстві з подією та пейзажами.

Програма ставить задачу розвитку поетичного слуху і естетичного сприйняття школярів, вміння розрізняти та розуміти своєрідне використання тих чи інших художніх засобів у витворах мистецтва.

Однією з форм систематичної роботи по естетичному вихованню є заняття сюжетно-тематичним малюванням. Основною метою яких є - розвиток розумової активності і творчої уяви дітей.

Ці заняття включають і малювання творів про природу, тобто пейзажу.

Педагог вчить дітей відображати на папері побачене, почуте, тобто відомий зміст у новій трактовці. Без допомоги дорослого у дітей часто виникають труднощі у визначенні художнього засобу, який поет використовує при описі природи, або не приділяє їм належної уваги, що у свою чергу призводить до невиразності образів. Іноді діти навпаки, відчувають і розуміють, що і як хотів показати поет, але у них немає достатнього досвіду в передачі вражень у своєму малюнку, часто вони просто погано володіють засобами зображення описаних в стилі картин природи.

Постановка теми в цьому віці повинна спонукати дитину до прояву фантазії. Творча уява, яка розвивається у дітей в цьому віці, допомагає уявити надзвичайні образи, обрати оригінальні способи їх зображення.

Вчитель має завжди наголошувати на наступному моменті: створюючи композицію, необхідно визначити, що буде головним в картині і як виділити це головне, тобто, сюжетно-композиційний центр, який часто також називають "смисловим центром" або "зоровим центром" картини. Звичайно, в сюжеті не все однаково важливо, і другорядні частини підкоряються головному. Центр композиції включає сюжетну зав’язку, основна дія і головних дійових осіб. Композиційний центр винен, в першу чергу, привертати увагу. Центр виділяється освітленістю, кольором, укрупненням зображення, контрастами і іншими засобами.

Розмір композиційного центра картини не повинен бути великим відносно формату картини, щоб не виступати з нього. Композиційний центр малого розміру поглинається в просторі великого формату. Тому хороша композиція повинна бути побудована так, щоб розмір картини, головних і другорядних образів відповідав тільки даному формату художнього твору і не потребував зміни його при сприйманні глядачем картини.

Цілісність композиції картини не повинна порушуватися кількома рівнозначними композиційними центрами, якщо вони не виправдовують ідею твору. Цього потребує і специфіка здорового сприймання. Вона «полягає в тому, що органи зору в навколишній дійсності виділяють головне, те, на що ми звернули увагу. Це головне перебуває в центрі поля зору, сприймається воно чітко і з деталями. Інші предмети поля зору, що перебувають не в зоровому центрі, сприймаються узагальнено, без деталей». Головне в картині можна виділити кольором, тоном і виразністю форми. Другорядні образи зображують більш узагальнено, менш чітко, щоб вони не привертали до себе багато уваги, лише доповнювали і допомагали розкривати ідейний зміст картини.

При викладанні композиції на уроках малювання вчителю слід звертати увагу і на навчання зображенню симетричних та асиметричних композицій. Дану складову навчання дітям можна пояснити наступним чином.

Важливим є дотримання правил симетрії і/або асиметрії в композиції. Художники різних епох використовували симетричну побудову картини. Симетричними були багато стародавніх мозаїк. Живописці епохи Відродження часто будували свої композиції за законами симетрії. Така побудова дозволяє досягти враження спокою, величності, особливої урочистості і значущості подій.

В асиметричній композиції іноді рівновага зовсім відсутня, якщо смисловий центр знаходиться ближчим до краю картини.

Рівновага композиції характеризується «рівномірним розподілом образів на картинній площині, особливо зліва і справа, а також вгорі і внизу. Урівноважене розміщення образів у композиції відповідає зоровому сприйняттю дійсності. У навколишній дійсності предмети в зоровому полі розподілені рівномірно, оптичний центр міститься майже посередині». Аналогічно і в картині недалеко від геометричного центра знаходять місце композиційному центру (головному в картинах) і розміщують навколо образу, дотримуючись рівноваги.

Не слід розміщувати композиційний центр картини точно посередині (його переважно зміщують трохи в бік) і допускати надуманої геометричної симетричності в передачі рівноваги композиції. Рівноваги в композиції добиваються не тільки величиною предметів, а й їхнім тоном та кольором.

2.4. Варіанти послідовності ведення уроків малювання на теми з навколишнього життя

Для того, щоб наочно продемонструвати варіант послідовності малювання на тему оточуючого середовища, розглянемо наступні методичні розробки уроків в 5 класі.

Методична розробка уроку з образотворчого мистецтва для 5 класу з теми “Композиція – пропорції, масштаб”

Мета уроку

Навчальна:

-учні навчаються розпізнавати природні форми у певному емоційному стані, спокою та русі;

- учні навчаються порівнювати художні образи (реалістичні, казкові, фантастичні);

- учні навчаються передавати характер, виявляючи особливості природних форм (дерев, птахів, тварин,);

- учні навчаються створювати шаржі та образи людей;

- учні навчаються передавати художні образи в композиції, враховуючи масштабність (тварина та людина, велика і мала тварина).

Виховна:

-сприяти розвитку чуттєво-емоційного та естетичного сприймання світу;

- сприяти розвитку асоціативно-образного мислення, цілісного бачення, вміння виділяти основне в явищах і формах;

Розвиваюча:

-залучення учнів до системного пізнання, опанування техніками та прийомами образного виявлення як художньої основи для особистого самовираження;

-вивчення зразків світового та національного мистецтва з творчим переосмисленням і використанням власного досвіду в практичній творчій діяльності учнів.

Тип уроку: комбінований урок.

Обладнання уроку:

Матеріали:1. Олівці, фломастер, кулькова ручка, туш, перо, вугіль, пастель, клаптики тканини, сторінки журналів, фольга, ножиці, клей.

2. Авторська презентація ppt «Композиція – пропорції, масштаб».

Техніка: Малюнок, колаж з різних матеріалів.

План уроку

1. Вступне слово вчителя «Композиція – пропорції, масштаб».

2. Виявлення учнями особливості природних форм (дерев, птахів, тварин,).

3. Виконання вправ на передачу масштабності та пропорцій різних тварин, людини.

4. Практична робота. Створення шаржу на себе або незнайомих людей з передачею характерних особливостей.

5. Творче завдання (колективна робота). Створення образ сучасної вулиці (різні типи, характери людей, тварин).

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя «Композиція – пропорції, масштаб. Художні прийоми виявлення характеру і образності природних форм».

2. Учні розпізнають та аналізують особливості природних форм (дерев, птахів, тварин,).

3. Учні працюють з аналогами та виконують вправи на передачу масштабності та пропорцій різних тварин, людини.

4. Учні виконують практичну роботу. Створення шаржу на себе або незнайомих людей з передачею характерних особливостей.

7. Учні виконують творче завдання (колективну роботу). Створюють образ сучасної вулиці (з різними типами, характерами людей, тварин).

Підведення підсумків.

Вчитель робить висновки разом з учнями , обговорює окремі виступи та повідомлення учнів. Підкреслює, що для художника важливо спостерігати за оточуючим світом, виявляти в ньому яскраві особливості. Виставляються оцінки за відповіді учнів.

Методична розробка уроку з образотворчого мистецтва для 5 класу з теми “Композиція у живопису – пейзажний жанр. Мінлива форма і колір (небо, хмари-образи). Композиційний центр. Виразні засоби художніх технік і прийомів накладання фарб ”

Мета уроку

Навчальна:

-учні навчаються розпізнавати колір неба, хмари в різних станах природи (сонячний день, гроза, вечір тощо);

- учні навчаються порівнювати твори мистецтва в яких небо передає настрій, задум художника;

- учні навчаються створювати образ хмар, краєвиди з небом;

- учні навчаються створювати настрій композиції за допомогою кольору та художніх технік,

- учні навчаються аналізувати художні техніки та прийоми для зображення неба, хмар, настрою.

Виховна:

-сприяти розвитку чуттєво-емоційного та естетичного сприймання світу;

Розвиваюча:

Тип уроку: комбінований урок.

Обладнання уроку:

Матеріали:1. Акварель.

Техніка: Акварель (по-вологому, «лесування», мазками).

2. Авторська презентація ppt «Композиція у живопису – пейзажний жанр».

План уроку

1. Вступне слово вчителя «Композиція у живопису – пейзажний жанр».

2. Учні роздивляються полотна художників-пейзажистів, та навчаються виділяти твори мистецтва в яких небо передає настрій, задум художника;

3. Практична робота. Учні виконують вправи на створення образа хмар, краєвидів з небом.

4. Учні навчаються аналізувати художні техніки - акварель (по-вологому, лесування, мазками), та прийоми для зображення неба, хмар, дерев, настрою.

5. Творча робота. Створення краєвиду з хмарами (небо і земля, хмари над морем, у горах, у долині).

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя «Композиція у живопису – пейзажний жанр».

Найбільш розповсюдженою є станковий живопис, який поділяється на окремі види – жанри. Жанр живопису залежить від змісту картини.

Учні розповідають про пейзажний жанр. Пейзажем прийнято називати картини в яких художники зображують природу, види міст, селищ.

Спостерігання за навколишнім середовищем викликають у художника певні почуття. Свої враження він передає в настрої пейзажу.

2. Роздивляючись полотна художників-пейзажистів, та спостерігаючи за природними пейзажами, учні навчаються розпізнавати колір неба, хмари в різних станах природи (сонячний день, гроза, вечір тощо), навчаються виділяти твори мистецтва в яких небо передає настрій, задум художника.

3. Практична робота. Учні виконують вправи на створення образа хмар, краєвидів з небом.

5. Учні виконують творчу роботу. Створення краєвиду з хмарами (небо і земля, хмари над морем, у горах, у долині).

Підведення підсумків.

Вчитель робить висновки разом з учнями , обговорює окремі виступи та повідомлення учнів. Підкреслює, що щоб правдиво передавати в малюнках свої враження від природи, треба вміти спостерігати її явища, вивчати особливості стану в залежності від пори року, часу доби. Виставляються оцінки за відповіді учнів.

В додатку пропонуємо презентацію PowerPoint, у якій відображено проведення уроку за цією схемою в ЗОШ №2.

2.5. Аналіз композиційних помилок у роботах учнів з тематичного малювання і їх оцінка

При оцінці учнівських малюнків вчитель додержується певних критеріїв:

- передача кольором відтінків окраски образів природи, загального колориту, настрій маленького художника;

- різноманітність композиції (зв'язок між предметами, їх об'єднання, виокремлення головного образу);

- зображення форми, її характерних ознак, деталей;

- передача пропорцій предмета, його розмірів.

Розташування предметів у просторі на площині можна передавати за допомогою перекривання близьким предметом далекого, чи, уживаючи термінологію методистів образотворчого мистецтва, через загородження. Однак, діти зазвичай намагаються уникати загородження одного предмета іншим, і малювати всі предмети повними. Відбувається це тому, що загородження, на думку дитини, порушує цілісність форми предмета і заважає його розпізнаванню, Таке ж негативне відношення до загородження ми зустрічаємо у творах образотворчого мистецтва, створених до додавання лінійної перспективи. Психологи, що вивчають закони зорового сприйняття, прийшли до висновку, що при розпізнаванні предметів на зображеннях велике значення має контур. Причому, якщо око недостатньо треноване і не має досвіду, усяке часткове перекриття контуру сприймається як «зоровий шум» і утрудняє розпізнавання образа.

Мал. 2. «Пальми коло ставка».

У процесі розвитку образотворчого мистецтва поступово засвоювалися можливості заслонений одного предмета іншим і використовувалися для передачі простору на площині. Дуже цікавим прикладом до перспективної передачі розташування предметів у просторі є давньоєгипетське зображення

З його схеми (мал. 2) зрозуміло, що ставок обсаджений з двох сторін пальмами, можна визначити ближні дерева. Зроблено усе це за допомогою «загородження» ставком вилучених пальм.

Типовою помилкою в зображеннях композиції пейзажів є виконання їх без урахування повітряної перспективи, просторових змін предметів (вони плоскі, нереальні). Тому майбутнім не слід забувати про явища повітряної перспективи (при зображенні окремих предметів, пейзажів та виконанні тематичних робіт з перспективним вирішенням їхніх елементів). З явищами лінійної та повітряної перспектив, особливостями композиції той, хто малює, ознайомлюється на реальних пейзажах, а також на репродукціях картин відомих художників: І. Шишкіна, І. Левітана, Ф. Васильєва, А. Куїнджі, Т. Шевченка, С. Світослав-ського, С.Васильківського та ін.

Таким чином, можемо сказати, що для того, аби уникнути подібних помилок, вчителю необхідно наочно показувати певні подібні аспекти, що мають місце в природі і доводити на практиці, що таке явище, як загородження чи просторові зміни предметів є нормальними мають бути відображені на малюнках.

Висновки

В ході написання даної курсової роботи ми проаналізували навчальні завдання уроків образотворчого мистецтва в напрямку навчання композиції в школі, специфіку навчання композиції в хода уроків малювання з натури, на тему, під час декоративного малювання, тощо. Також нами було комплексно досліджено методику викладання композиції на уроках тематичного малювання і запропоновано варіанти проведення уроків малювання у даному розділі образотворчого мистецтва.

По закінченню нашого дослідження ми прийшли до наступних висновків.

Уроки-бесіди, спрямовані на розвиток композиційних навичок, повинні проводитись в тісному зв’язку з практичними заняттями. Цей зв’язок сприяє успішному вирішенню всього комплексу навчально-виховних задач, поставлених перед кожним класом.

Зв’язок між бесідами про мистецтво і уроками малювання з натури, на теми та декоративного малювання здійснюється по-різному. Так, знання, отримані учнем в процесі практичних занять з образотворчого мистецтва, знаходять свій подальший розвиток і закріплення під час аналізу творів художників. Разом з тим слід відмітити, що відомості, які учні отримують під час бесід на тему композиції малюнків, вони в майбутньому використовують, коли малюють з натури, на теми і в декоративних композиціях.

В ході написання нашої курсової роботи ми прийшли до висновку, що проаналізувати композиційне рішення пейзажу допомагають цільові спостереження природи, розглядання репродукцій з картин художників-пейзажистів.

В ході викладання композиції на уроках малювання слід звертати увагу на симетричне та асиметричне розташування об’єктів на малюнку, коригуючи в ході уроку помилки школярів. Проаналізувавши малюнки школярів 5-7 класів, ми прийшли до висновку, що в основному вони полягають у тому, що діти уникають загороджень одних предметів іншими. При цьому їм слід наочно показувати, що дане явище має місце у реальному житті. Тому і на малюнку не варто уникати моментів, коли один об’єкт закриває частину іншого. Іншою поширеною помилкою є виконання пейзажних композицій без урахування повітряної перспективи, просторових змін предметів, тобто предмети здаються плоскими та не мають об’єму.

Все вищесказане треба враховувати в ході самого процесу навчання композиції на уроках і приділяти даним моментам більше уваги, адже помилки легше попередити, а ніж потім виправляти.

Отже, вході написання даної курсової роботи ми дослідили методику викладання композиції на уроках образотворчого мистецтва у загальноосвітніх навчальних закладах і виконали всі завдання, поставлені на початку дослідження.

Список використаної літератури

Аксенов Ю.Г., Левидова М.М. Цвет и линия. - М.: Сов. художник, 1986. - 326 с.
Алексеев В.В. Изобразительное искусство и школа. – М.: Педагогика, 1968. – 184 с.
Васильєва О., Поклад І. Розвиток творчої особистості дитини в образотворчій діяльності // Мистецтво та освіта. - 2002.- №2.- С.42-43.
Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. – Л.: Наука, 1977. – 116 с.
Виноградова Г. Малювання з натури. – К.: Рад. школа, 1976. – 118 с.
Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчи-теля. – К.: Рад. школа, 1975. – 224 с.
Демченко І.І. Використання інтерактивних технологій навчання при викладанні образотворчого мистецтва у початковій школі // Мистецька освіта у контексті європейської інтеграції: Теоретичні та методичні засади розвитку / Тези Міжнародної наукової конференції. – К. – Суми: СумДПУ ім. А.Макаренка, 2004. – С. 244-246
Дмитриева А. Словесный художественный образ и детский рисунок // Искусство в школе. – 1993. – №2. – С. 39-43.
Кириченко М.А. Альбом з образотворчого мистецтва для 1-3 класів. К.: Рад. шк., 1990. - 80 с.
Кириченко М.А. Учіться малювати. - К.: Рад. шк., 1987. - 58 с.
Кузин В.С. Основы обучения изобразительному искусству в школе. – М.: «Просвещение», 1977.
Лепикаш В.А. Живопись акварелью. – М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1961. - 114 с.
Никанорова Н.П. Наглядное пособие и оборудование для занятий изобразительным искусством. – М.: Педагогика, 1975. – 136 с.
Огурцова С.В. Дитина в світі скульптури. – Донецьк: Лебідь,2002.-68 с.
Орловский Г.И. О художественном образовании учителя рисования. – Л.: Наука, 196. – 268 с.
Проців В.I., Кириченко М.А. Образотворче мистецтво. 1-3 класи. - К.: Рад. шк., 1982. - 158 с.
Ростовцев Н.Н. Методика преподавания изобразительного искусства в школе. – М.: Агар, 1998. - 251 с.
Ростовцев Н.Н. Методика преподавания изобразительного искусства в школе. – М., 2000.
Трач С.К. Уроки образотворчого мистецтва. 2 клас. - Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 96 с.
Шорохов Е.В. Методика преподавания композиции на уроках изобразительного искусства в школе. – М.: Просвещение, 1974. – 235 с.
Шпикалова Т.Я. Народное искусство на уроках декоративного рисования. – М.: «Просвещение», 1974.

Особливості методики викладання композиції на уроках образотворчого мистецтва у загально освітній школі в 5-7класах