Спекулятивний жанр

Лекція №1

Вступне заняття: Що таке спекулятивний жанр?

Ось ви і розпочинаєте читати першу лекцію про спекулятивний жанр, приваблені словами «фантастика і фентезі». Та чи знаєте ви, що криється за цими поняттями? Закладаюся, що тільки у загальних рисах. Тож протягом усього курсу ми намагатимемося привідкрити завісу таємниці цих слів, заглядаючи за звичні, вже екранізовані сюжети популярних книг.

До речі, звуть мене Росавою, і я буду вашим викладачем цього літа. Отож, знайомтеся з планом першої лекції.

План лекції

1. Загальне визначення наджанру. Перелік піджанрів.

2. "Фантастика-засіб" і "Фантастика-ціль".

3. Форми жанру. Що потрібно, аби створити фантастичний твір.

4. Метри жанру.

5. Проблеми теорії та класифікації жанру.

1. Загальне визначення наджанру. Перелік піджанрів

Спекулятивний жанр — це збірне поняття, що включає в себе багато художніх жанрів, таких, як наукова фантастика, фентезі, горор, химерна література, містика, утопія, антиутопія, альтернативна історія і т.д. Загалом, це все те, що ми звикли називати фантастикою — те, що може існувати, але поки не існує, або те, що не може існувати взагалі. Це абсолютна протилежність реалізму.

Уперше термін «спекулятивного жанру» увів американський фантаст Роберт Гайнлайн. І одразу ж запам’ятовуємо дещо про цю постать. Пан Роберт є одним із найвідоміших наукових фантастів, володарем престижних премій Г’юґо і Неб’юла. Разом із Артуром Кларком і Айзеком Азімовим він створив фундамент для сучасного сай-фі. Гайнлайн написав «Зоряний десант», «Чужинець у чужій країні», «Подвійна зірка» та багато інших чудових творів.

Та повернемося до нашої теми. Коли ж зародився спекулятивний жанр? На це питання важко дати відповідь, адже фантастичне завжди існувало поряд з нами. Коли наші предки бачили блискавку, хіба вони не приписували це діяння Перуну? Чи не створювали вони про нього оповідки, які збереглися і до наших днів? Але ж ми з вами знаємо, Перун — лише вигадка. Фантастична вигадка. Більш детальніше про релігійну і міфічну фантастику ми поговоримо у 5-ому питанні, наразі я ж просто прагну показати вам, що фантастика — це не тільки те, що написали автори за два-три минулі століття. Дуже важко сказати, коли вона точно з’явилася, адже фантастика — це не тільки література, записана на папері чи пергаменті, а й усні перекази, фільми, музика, картини, та що там — спосіб життя! Зараз це стало чимось більшим, аніж просто словами. Це своєрідна субкультура, хоч і не так розвинена в Україні, як в інших державах. Здебільшого ми будемо з вами говорити саме про літературу, але не забувайте, що спекулятивний жанр не має чітких рамок і форми.

А тепер спробуємо перерахувати всі жанри, які включає у себе спекулятивна література:

1. Наукова фантастика.
2. Фентезі.
3. Горор (жахи).
4. Утопія.
5. Антиутопія.
6. Твори про супергероїв.
7. Альтернативна історія.
8. Таймпанк (кіберпанк, стімпанк тощо).
9. Містика.
10. Химерна література.
11. Апокаліптична література.
12. Постапокаліптика.

Це лише деякі жанри, про які всі хоч трохи чули і які безперечно можна віднести до спекулятивної літератури. Але їх існує дуже багато: фахівці ладні вигадувати нові поняття. Часто можна зустріти суміш, мікс, цих жанрів, але очевидно одне — це все фантастика. Детальніше кожен із них ми розглянемо на наступних лекціях.

Примітка: я і далі буду використовувати термін «фантастика» як синонім «спекулятивного жанру», тож не лякайтесь. Слід зазначити, що в англомовній літературі про «fantastic literature» навіть не чули, тому я наполягатиму, щоб ви використовували обидва терміни.

2. "Фантастика-засіб" і "Фантастика-ціль"

Тепер ми точно знаємо, що фантастика — це те, що нереальне та неможливе. Але де проходить чітка межа між нею та іншими жанрами? Адже існують фантастичні детективи чи любовні романи з вампірами… Де той паркан, що розділяє наш «будинок» і чужу «вулицю»?

Щоб знайти відповідь на це питання, довгий час була популярна концепція «фантастики-засобу» і «фантастики-цілі». Вона досить проста: якщо письменник не має на меті створювати фантастичний сюжет, а тільки хоче ввести в свою оповідку якийсь допоміжний елемент (наприклад, віщий сон), то це фантастика-засіб, якщо ж ні — то це фантастика-ціль, чітко продумана фантастична ідея і тема. Однак це не вирішило проблеми, а створило ще більшу плутанину, адже неможливо точно сказати, що насправді мав на увазі автор. Тому наразі побутує популярна думка, що фантастика — це художній прийом чи метод, який використовується не тільки в літературі, а й в інших жанрах мистецтва.

3. Форми жанру. Що потрібно, аби створити фантастичний твір

Що має бути у змісті фантастичного твору, ми уже з вами з’ясували у першому питанні — це фантастичне припущення, химера, нереальне. Але у якій формі має постати спекулятивний жанр? Гадаю, ви не здивуєтеся, якщо я скажу, що у будь-якій. Проза, поезія, драматургія? Запросто. Якщо вже є фантастична музика, то чом би й ні? Однак пропоную розглянути популярні літературні жанрові форми, щоб ви знали, з чим маєте справу.

1. Роман. Безперечно, один із найуживаніших «костюмів» спекулятивного жанру. Він великий за обсягом, а тому дозволяє уповні розписати вигаданий світ, що особливо важливо для фентезі, антиутопії чи таймпанку. У романі можна описати багато подій із безліччю героїв, таким чином передавши головну ідею чітко і ясно, щоб у читача і питань не виникло, що ж хотів сказати автор. Часто романи об’єднують у трилогії чи продукують цілі серії. Однак початківцям не рекомендується одразу братися за романи, хай там як би не хотілося досягти слави відомих авторів. Перш за все треба набити руку, відчути слова, хід історії, чому дуже допомагає практика з наступним пунктом.
2. Оповідання. Найвдаліший вибір автора-початківця. Не таке маленьке, як новела, і не таке розгорнуте, як роман. Воно описує якусь одну подію з життя героя і не потребує багатьох персонажів. Цього цілком достатньо, щоб навчитися створювати цілісні сюжети і розкривати характери. Пам’ятайте, навіть «Відьмак» починався із серії оповідань, а вже ж наукова фантастика минулого століття — і то вже точно.
3. Повість. Ще один «костюм», без якого фантастиці жилося б важко. Повість знаходиться десь між романом і оповіданням, але все ж ближче до першого. Повісті полюбляють автори, що пишуть для дітей та ранніх підлітків, адже зазвичай такі твори охоплюють менше проблем, ніж у романі, і мають однолінійний сюжет. Хоча нерідко повісті об’єднують у серії, як і романи та оповідання. Наприклад, «Хроніки Нарнії» чи твори Всеволода Нестайка.
4. Новела. Не так часто використовується, як попередні, але використовується. Професійних авторів-новелістів, та ще й фантастів, піди пошукай, а от ті, хто тільки пробує себе в письмі, люблять звертатися до цієї форми. Ви можете сміливо пробувати себе в новелі, але пам’ятайте: влучно передати свою думку кількома сторінками може не кожен. Якщо беретеся за новелу, не переобтяжуйте її багатьма ідеями, візьміть якусь одну і розвивайте її так, як вимагає ваша фантазія.

Далі розписувати немає сенсу, адже якщо ви захочете римувати свій твір, мов Леся Українка «Лісову пісню», ніхто вам нічого проти не скаже. Але пам’ятайте, у спекулятивному жанрі править епос, він найпотужніший рушій нафантазованих світів. (Пригадуєте літературні роди, так? Епос, лірика і драма). Однак, можливо, у сучасності не вистачає саме фантастичної п’єси. Хто зна? Тут вже до чого серце лежить. Безперечно, починається все з епосу. А далі може захотітися створити сценарій для акторів, які зіграють написані їм ролі. Тому до вибору жанрової форми слід підходити вдумливо: ви жорстоко помиляєтеся, якщо гадаєте, що варто лише гарно описати задуманий сюжет — і все буде добре. Адже «костюм» має першочергове значення. Затягуйте корсет на кофтинці новели і застібайте усі ґудзики чітко римованого піджака. У чому вам зручніше — те і ваше. Хоча краса вимагає жертв, і не гріх спробувати поносити незручний одяг — диви, і розноситься?

А тепер відволічемося від одягу і перейдемо до змісту. Написати фантастичний твір може кожен, а от хороший фантастичний твір — тільки той, хто практикувався. Давати загальні літературні поради — не мій профіль, проте було б нечесно відправляти вас у незвідану путь без жодних вказівок. Тому я і моя помічниця Інна (вона буде допомагати мені з перевіркою практик та лекціями) підготували для вас кілька порад, спрямовані на продумане написання творів. Я знаю, це важко, Муза — на те і Муза, щоб їй сліпо слідувати, але ж завжди існує початковий план розвитку подій чи та ж редакція. Тож постарайтеся привідкривати очі, йдучи за натхненням, та інколи оглядатися на написане.

Як написати хороший фантастичний твір

1. Ознайомтеся із літературою піджанру, в якому ви хочете писати. Пам’ятайте, перш ніж починати писати своє, треба засвоїти, як це роблять інші.

2. Одразу визначте ступінь деталізації. Якщо ви хочете створити абсолютно новий світ і поселити туди головного героя, подумайте над тим, скільки подій із ним буде відбуватися, як ви будете їх подавати і скільки для цього світу треба описати. Від цього залежатиме обсяг твору. Тому якщо ви задумали невеличке оповідання, не переобтяжуйте читача великими описами політичних, економічних та інших -ічних аспектів світу.

3. Якщо ви задумали великий світ, описуйте його поступово, відкриваючи читачеві нову інформацію, коли ваш герой із нею стикається або коли це необхідно для продовження думки. Наприклад, у гумористичному романі про робота, який, живучи на Землі, закохався у людську дівчину і почав робити всілякі дурниці, вам навряд чи знадобиться говорити про те, що на Марсі люди заснували колонію, розводять там робошовкопрядів, адже переймаються проблемою синтетичного одягу. Це, звісно, у тому випадку, якщо ви не ставите перед собою іншої мети, аніж розвеселити читача і показати йому, що любов — вражаюча штука. Тому краще говоріть про Землю, де мешкає робот, що його оточує, чим займаються йому подібні, як виглядає місце, де він зустрів дівчину, і т.п.

4. Досконало вивчіть тему свого піджанру або кількох піджанрів, якщо це мікс. Так, наприклад, для написання наукової фантастики вам знадобиться неабияке знання точних наук. Вам треба буде якнайпереконливіше і найнеобтяжливіше пояснити читачеві ту чи іншу фічу. Не нехтуйте додатковими знаннями. Ніщо не береться нізвідки. Навіть фентезійні світи (хороші фентезійні світи) мають під собою підґрунтя.

5. Створити абсолютно унікальний світ мало кому під силу. Тому, створюючи власний світ, можна опиратися або на реальну історію, або на міфологію якоїсь країни/групи країн. Таким чином ви отримаєте, так би мовити макет, доповнюючи який ви створите власний оригінальний світ. Звісно, можна дещо запозичити у інших авторів, але з цим слід бути надзвичайно обережним.

6. Завжди слідуйте своїй фантазії. Якщо ви відчуваєте, що так має бути, значить, так воно і є. Але не давайте їй надто багато волі: фантазія має працювати у правильному напрямку. Траплятися можуть найдивовижніші речі, але вони мають бути пов’язані між собою невидимими містками, щоб не виникало відчуття, що написане — просто набір якихось «лівих» картинок.

4. Метри жанру

У кожному жанрі є майстри, на яких треба рівнятися. А як не рівнятися, то хоча б знати, що вони собою являють. У спекулятивному жанрі їх досить багато, бо тут на кожен піджанр своя десятка імен.

Я ще раз наголошу, що читати літературу вашого жанру треба обов’язково. Не для того, щоб запозичити чиїсь ідеї чи взяти на замітку літературні прийоми, а для того, щоб відчути різницю і різноманіття. Так, відчуйте різницю між Толкіном і собою, між оповіданнями Шеклі і своїми начерками. А потім зрозумійте: ви так ніколи не напишете. Зате ви можете написати по-своєму, щоб хоч трохи наблизитися до того рівня. Проблема фантастичної літератури в тому, що в ній рідко, попри такий широкий простір для фантазії, з’являється дійсно щось оригінальне, феєричне, неповторне. Адже суть не в тому, щоб створити новий світ чи доповнити фантастичним старий, а в тому, щоб ним щось показати, передати певну думку, атмосферу. Саме на цьому і знаються автори, прописані у Вікіпедії як найкращі. Читання стимулює відчуття вдалого твору і не дуже.

Я знаю, що пишу цю лекцію для трохи різних вікових категорій і людей з різними переконаннями (що дуже важливо пам’ятати і вам, обираючи аудиторію для свого твору), тож заздалегідь попереджаю, що деякі автори, яких я назву, можуть не «відчутися» вами. Отож: Роберт Шеклі, Джон Рональд Руел Толкін, Рей Бредбері, Клайв Степлз Льюїс, Айзек Азімов, Льюїс Керрол, Джордж Орвелл, Стівен Кінг, Брем Стокер, Жуль Верн, Едгар Алан По, Томас Мор, Вільям Ґолдінґ, Чайна Міейвіль, Герберт Веллс, Урсула ле Ґуїн, Роджер Желязни, Террі Пратчетт, Лаймен Френк Баум, Корнелія Функе. Гадаю, цього досить, щоб зайняти вас на деякий час. Сюди не включені українські автори (серед яких, безперечно, можна знайти чудових фантастів), про яких ми поговоримо на останній лекції цього семестру. На стіні ви можете дописати авторів, які, на вашу думку, мають бути обов’язково присутніми у списку найкращих письменників спекулятивного жанру. Однак пам’ятайте, що гарно розрекламоване і популярне не завжди є дійсно таким чудовим.

5. Проблеми теорії та класифікації жанру

І наостанок нашої великої вступної лекції проблеми теорії. Фантастика — це така річ, що не має меж, тому дуже часто виникають спірні питання, на які складно відповісти. Як ви вже встигли зрозуміти з попередніх пунктів, спекулятивний жанр виходить за будь-які описи і охоплює все, що тільки можна. Та ж Біблія для атеїста може бути звичайнісінькою фантастичною оповідкою (сподіваюся, ревні християни не образяться через ці слова). Релігійна література, як і міфи, з погляду сучасної людини, є ні чим іншим, як вигадкою. То чи є це все фантастикою? Хтось скаже, що так, а хтось буде наводити тисячі аргументів, що ні. Сперечатися можна до посиніння. Тому я не беруся насаджувати вам свої погляди у цих суперечках, лише залишу вам кілька питань для роздумів. Якщо бажаєте, можете залишити свої роздуми на стіні. За гарні аргументи ставляться гарні додаткові бали. Однак, це необов’язково.

Питання до роздумів

1. Чи є релігійна і міфологічна література фантастичною?
2. Чи може бути казка фентезійною літературою?
3. Якщо якийсь фантаст у минулому передбачив у своєму творі реальне майбутнє, то чи слід, з сучасної точки зору, називати його твір фантастичним?
4. На чому базується «фантастичність» музики?
5. Чи слід чітко розділяти фантастику і постмодернізм, якщо в тому є натяки на фантастичне?
6. Як відрізнити містику від фентезі і чи не є перше піджанром другого?

Спекулятивний жанр