Дидактичні умови до диференційованого підходу у процесі вивчення біології в 7-му класі

Вступ …………………………………………………………………………….2

Розділ 1. Теоретичні основи диференційованого підходу до учнів у процесі вивчення біології.

1.1 Визначення сутності поняття «диференційований підхід» до учнів на уроках біології у 7-му класі.................................................................................4

1.2 Можливі використання диференційованого підходу до учнів на уроках біології у 7-му класі..............................................................................................6

1.3 Педагогічні умови використання диференційованого піходу..................9

Розділ 2 . Дидактичні умови до диференційованого підходу у процесі вивчення біології в 7-му класі.

2.1 Стан вивчення проблеми використання диференційованого підходу до учнів у процесі вивченнябіології в 7-му класі..................................................20

2.2 Методична розробка плану –конспекту уроку з диференційованим навчанням на уроках біології в 7-му класі........................................................24

Висновки ..............................................................................................................30

Список використаної літератури........................................................................32

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи. Ідея диференційованого підходу до учнів у процесі навчання належить до вічних проблем школи і є найважливішим із загально-дидактичних принципів, необхідність реалізації якого в шкільній практиці зумовлена тим, що забезпечити формування особистості дитини, засвоєння нею знань з усіх навчальних дисциплін та вироблення в неї практичних умінь і навичок, розвиток її здібностей та обдарувань можна лише шляхом індивідуалізації навчання.

Актуальність проблеми полягає в тому, процес засвоєння знань індивідуальний, але багато в чому однаковий у дітей окремої групи чи навіть класу. Враховуючи загальні психологічні особливості їх, ми тим самим забезпечуватимемо розуміння матеріалу кожним учнем. Але досягти цього нелегко, оскільки здібності до навчання в дітей різні. Щоб учень на уроці постійно був зайнятий виконанням посильного завдання, слід, глибоко вивчивши індивідуально-психологічні відмінності вихованців, відповідним чином поєднувати фронтальні, індивідуально-групові та індивідуальні форми роботи. Велику допомогу тут надають диференційовані завдання.

У зв’язку з актуальністю проблема диференційованого підходу досліджувалась в останні роки багатьма українськими науковцями. Конкретизація понятійного апарату, виявлення педагогічного потенціалу навчальної диференціації, окреслення її змісту та форм знайшли відображення у працях О.І. Бугайова, М.І. Бурди, В.К. Буряка, П.М. Гусака.

Психолого-педагогічні основи диференційованого підходу обґрунтовані в роботах Є.П. Верещака, Ю.З. Гільбуха, Н.І. Клокар, Л.А. Кондратенко, С.Л. Коробко, В.В. Рибалка, В.В. Сергієнко, А.В. Фурмана.

Мета роботи — розкрити суть поняття диференційованого підходу, розглянути диференційований підхід до проведення уроків біології.

Задачі:

розкрити суть, цілі, форми і види диференційованого підходу ;
визначити особливості організації диференційованого підходу на уроках біології;
розглянути методи організації диференційованого підходу на уроках біології;
розробити методичні рекомендації щодо підвищення ефективності здійснення диференційованого підходу на уроках біології.

Об'єкт дослідження — проблема диференційованого підходу в сучасній школі.

Предмет дослідження — диференційоване навчання до учнів при навчанні біології.

Методи дослідження: обумовлені об’єктом і предметом курсової роботи. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу та узагальнення.

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал про поняття диференційований підхід , його види та форми, організацію диференціації навчання на уроках біології та розроблені методичні рекомендації щодо підвищення ефективності здійснення диференціації навчання на уроках біології.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку, списку використаних джерел та додатку. Основна частина складається з двох розділів.

Вступ до курсової роботи формує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження.

Розділ 1. Теоретичні основи диференційованого підходу до учнів у процесі вивчення біології

1.1 Визначення сутнсті поняття диференційований підхід

Небохідність диференціації виникає від наявних у людей розходжень.

В умовах класно-визначеної системи без введення диференціації процес навчання організується однаково для всіх учнів по різному ефективний для них.

Загальні інтелектуальні здібності учнів різні , різна і в них навченість: одні можуть дуже швидко засвоти новий матеріал ,іншим потрібно набагато більше часу ,більше число повторень для закріплення його, для одних переважніше слухове сприйняття нової інформації , для інших – зорове.

Диференціація навчання дозволяє організувати навчальний процес на основі обліку індивідуальних особливостей особистості, забезпечити засвоєння всіма учнями змісту навчання,що може бути різним для різних учнів ,але з обовязковим для усіх виділенням інваріантної частини.

При цьому кожна група учнів,що має подібні індивідуальні особливості, йде своїм шляхом .

Процес навчання в умовах диференціації стає максимально наближеним до пізнавальних потреб учнів ,їх індивідуальних особливостей.

Таким чином ,ціль диференціації процесу навчання-забезпечити кожному учню умови для максимального розвитку його здібностей,схильностей ,задоволення пізнавальних потреб та інтересів у процесі засвоєння ним змісту загального утворення.

У розумінні диференціації можна виділити три основних аспекти :

Облік індивідуальних особлистей учнів.
Групування учнів на підставі цих особливостей .
Варіативність навчального процесу в групах.[6,ст11]

Перший аспект –облік індивідульних особливостей учнів ідля диференціації,і дляіндивідуалізації .

Специфіка диференційованого навчання – облік індивідуальних особливостей ,властивим групам учнів ,і організація варіативного навчального процесу в цих групах.

Індивідуалізація –це граничний варіант диференціації ,коли навчальний проес будується з урахуванням особливостей не груп,акожного окремого взятого учня.[6,ст.12]

Під диференціацією розуміють спосіб організації навчального процесу ,при якому враховуються індивідуально-типологічні особливості особистості (здібності,інтереси,схильності,особливості інтелектуальної діяльності т.д. ) Диференціація характеризується створенням груп учнів ,у яких елементи дидактичної системи(мета,зміст ,методи,форми,результати) розрізняються.

Якщо зміни вмісту обумовлені індивідуально-типологічними особливостями учнів ,правомірно говорити про диференційоване нвчання .У даному випадку кожна група учнів засвоює інваріантний зміст ,збагачений фрагментами ,що необхідний саме для цієї групи.

Класно-урочна система потребує вдосконалення навчального процесу диференціацією завдань і методики навчання залежно від можливостей учнів,прийнято нащзивати диференційованим,а навчання за таких умов -диференційованим навчанням.

Диференційоване навчання у практичнійдіяльності вчителя може виражатися в тому,що всі учні отримують завдання однакової складності,але слабшим з них під час їх виконання надають індивідуальну допомогу ,або слабшим дають окремі,посильні для них завдання.Інколи учням пропонують легкі завдання,згодом ускладнюють додатковими завданнями за змістом можна за кількістю завдань,за ступенем їх складності ,за ступенем самостійності винонань .

1.2 Можливості використання диференційованого підходу

Складніший і ефективний вид диференційованого підходу –його здійснення в умовах поділу класу на групи залежно від рівня навчальних можливостей учнів.

У практиці використовують методику Ю.Бабанського ,який увів понятття реальних навчальних можливостей учнів ,їх зміст визначають такі критеріїї :

1. Психологічні компоненти (здатніть до аналізу ,синтезу,порівняння,вміння виділити суттєве,робити узагальнення ; раціональність , самостійність , гнучкість , темп мислення,спостережливість ,логічність мовлення ,память,увага)

2. Навички навчальної праці(самоконтроль,планування,темп обчислень )

3. Окремі компоненти вихованості (старанність,свідома навчальна дисципліна )

4. Позашкільний вплив сімї,однолітків;

5. Біологічні компоненти (фізична працездатність ,стан здоровя);[8,ст.54]

Урахування цих критеріїв учнів за їх навчальними можливостями можна умовно поділити на такі групи :

а)Учні з дуже високии навчальними можливостями –характеризуються здатністю швидко засвоювати матеріал ,вільно вирішувати завдання ,з інтересом самостійно працювати ,потребують завдань підвищеної складності.

б)Учні з високим рівнем навчальних можливостей –мають міцні знання ,володіють навичками самостійної роботи ,не поступаються першій групі засвоєнню матеріалів ,але не завжди старанно закріплюють вивчене ,бо їм не властива висока праездетність ,потребують корекції їхньої роботи ,періодично контролю навчальної діяльності.

в) Учні з середнім рівнем навчальних можливостей – характеризуються здатністю нормально вчитися,окремим притаманна висока виучуваність за низької навчальної працездатності ,іншим –середня виучуваність за середньої працездатності ,потребують оперативної підтримки й допомоги педагога.

г) Учні з низьким навчальними можливостями –мають низький рівень виучуваності або навчальної працездатності ,потребують оперативної підтримки і допомоги педагога.[8,ст.57]

Формуючи тимчасові групи учні неповинні здогадуватися про причину їх поділу нагрупи ,щоб не травмувати їхньогосамолюбства; до групи можевходити 4-6 учнів ; группа може бути гомогенна (однорідна ) –з учнів ,що мають однаковий рівень навчальних можливостей ,або гетерогенна (змішана) ; найефективніша группа змішана , але продуктивність їх роботи низька ;комплекти групп можна змінювати залежно від мети;комплект може складатися з учнів таких групп : 4,3,2,1/4,3,2,2/3,3,2,2/

Структурауроку на якому здійснюють диференційоване навчання ,передбачає таку пслідовність структурних елементів : підготовка учнів до заняття;постановка вчителем завдання й усвідомлення його учнями ; попередні роздуми ,дискусія про шляхи вирішення завдання ; оцінювання результаттів навчальнопізнавальної діяльності.

Позитивним у диференційованому навчанні є те , що : 1, воно дає можливість ставити перед учнями нвчальні завдання , що передбачають пошук 2, створюються передумови для використання комплексних розумових дій 3,навчальні завдання розвязуються у процесі спілкування членів групи ,що сприяє вихованню колективізму ,формуваннюкомунікативних якостей ,поділу праці між членами групи 4, учитель здійснює керівництво навчальним процессом опосередковано [10,с.10]

Комплектування групп учнів може бути одноріднеі неоднорідне . У неоднорідному класі навчаються учніз різними здібностями . Фактично для викладданняу такому класі від учителя вимагається потрійна підготовка (розумово відсталих ,як првило навчають окремо ) .Він повинен розподіляти свій час між трьома группами учнів і не може приділити час лише одній із них. Останніми роками ці недоліки усувають за допомогою програмованого навчання ,індивідуалізації навчання та навчання за допомогою компютера .

У диференційованому навчанні існують поряд із позитивними і деякі негативні аспекти .Позитивним є те , що виключається невиправдані і недоцільні для суспільства зрівнялівка й усереднення дітей ,у вчителя зявляється можливість допомагати слакому ;приділяти увагу сильному ,допомогти йому швидше іглибше просуватися в навчанні .Негативні аспекти : зявляється соціально-економічна нерівність ;слабкі позбвляються можливості тягнутися за більш сильними ,одержувати від них допомогу ,змагатися з ними ; знижується рівень самооцінки..

Характеристика основних видів і форм диференційованого навчання

Диференціація навчаня передбачає застосування методів ,організаційних форм ,спрямованих як на підтягування відстаючих у начанні ,так і на поглиблення знань учнів ,що вчаться з випередженням .

Диференціація навчання-це розрізнення діяльності тих,хто навчається,за такими мотиваційними позиціями особистості : «можу» і «хочу» [15,с.8] Зміст диференційованого навчання полягає уподоланні одноманітності навчання ,обовязкового врахування відмінностей інтелектуальної,емоційно-вольової , та інших сфер особистості .[8,ст ,44]

1.3 Передумови використання диференційованого підходу

У педагогічній науці та практиці розрізняють два види диференціації : внутрішню і зовнішню . Часто вживають інші терміни :внутрішня диференціація –рівнева диференціація ; зовнішня диференціація –профільна диференціація .Рівнева- диференціація за здібностями та успішністю в навчанні, а профільна – за нахилами і інтересами.[ 15,ст.10 ]

Ці два види диференціації –рівнева і профільна існують і взаємодоповнюють один одного навсіх ступенях шкільного навчання .Вони призначенідля тих школярів ,які проявляють підвищену зацікавленість до навчання і мають бажання і можливість працювати більше відведеного для цьогочасу на уроці.

Перший вид диференціації –рівнева диференціація (розроблена В.В.Фірсовим ,В.А. Орловим ,В.М.Монаховим) виражається в тому, що, навчаючись в одному класі ,за однією программою і підручником ,учні можуть засвоювати матеріал різного рівня складності.За цих умов визначальним повинен бути не середній і не високий рівень вимог до результатів навчання,в якому формулюються мінімально необхідні вимоги до засвоєння знань .На основі рівня обовязкових результатів формулюються більш високі рівні засвоєння знань і умінь . Такий підхід до створення програм,підручників ,навчальнихпосібників і організації навчального процесу одержавназву рівневої диференціації . [6, ст.11]

Рівнева диференціація навчання є запорукою розвитку дітей з різними здібностями й інтересами .

Автори виходять з того , що в процесі навчання вчителі завжди орієнтувалися на максимум змісту навчального матеріалу .Якщо учень цілком засвоював цей максимум його знання оцінювалися 5 балами ,якщо були незначні пробіли або неточності -4 балами і т.д. Сумлінний учень орієнтований був саме на максимумзнань і намагався його засвоїти .Цн ,природно,викликало перевантаження учня ,тому що вінставив собі мету засвоїти максимум знань зі всіх предметів.

Автори ідеї рівневої диференціації запропонували перейти в процесі навчання від орієнтації намаксимум змісту до орієнтації на мінімум. При цьому необхідним є чітке визначення того,мінімуму,яким повинен опануватиучень ,без якого вінне зможе рухтися далі у ввченні даного предмета.Це – мінімальний рівень,рівеньзагальнихвимог ,що задається явно у вигляді переліку понять,законів ,закономірностей ,що учень повинен знати ; у вигляді питань, на які учень повинен уміти відповісти ;у вигляді зразків типових задач ,що учень повинен умітивирішувати .Визначється також зміст ,який необхідно засвоїти учню і на підвищених рівнях.

Кожен учень одержує право і можливість самостійно визначати ,на якому рівні він засвоїть навчальний матеріал .Єдина умова-цей рівень повинен бути не нижче рівня обовязкової підготовки .Учитель пояснює матеріал на рівні ,більш високому,ніж мінімальний .При цьому вчитель чітко виділяє зміст навчального матеріалу,що учні повинні засвоїти .займаючись на тому або іншому рівні ,і перед початком вивчення чергової теми знайомити учнів з результатати ,яких вони повинні досягти.

Якщо учень бажає вивчати певний предмет на рівні обовязкових вимог ,а інший-на підвищеному рівні (причому нетільки бажає,але і здатний це робити) то таку можливість він повинен одержати .Таким чином ,в рівневій диференціації враховуються не тільки інтелектуальні здібності учня,але і його інтереси.

Характерно,що привведенні рівневої диференціації в практику навчання ,зясувалося,що деякі учні ,що мають здібності до вивчення певного предмета ,не хотіли вибирати рівень вище обовязкового .Така ж картина спостерігалася й у відношенні інших предметів ,тобто не можна було сказати ,що учень вивчає одинпредмет на мінімальному рівні ,для того, щоб інший вивчити поглибленно.Інтереси таких учнів лежали в позашкільній сфері: могли визначатися спортом,спілкуванням з друзями ,захоплення музикою.

Цей вид диференціації навчання передбачає групову діяльність у навчальному процесі.Така діяльність дає змогу індивідуалізувати процес навчання ,створитиумови для спілкування .Взаємний контакт школярів у процесі виконання завдань сприяє встановленню коллективних стосунків ,формуванню почуття обовязку та відповідальності заспільну працю .Під час роботи в группі учні мають можливість відразу зясовувати незрозумілі для себе питання ,своєчасно виправляти помилки ,допущені в процесі розвязування вправ ,вчитися вислуховувати думку свого товариша ,відстоювати таобгрунтовувати правильність власних суджень ,приймати рішення.[2,ст.12]

Після вивчення теми нарівні базового змісту матеріалуі перевірки знань ,уході якої і визначається досягнення поставлених цілей ,клас поділяється на дві групи : перша –учні , що засвоїли тему,з ними організовується розширене і поглиблене вивчення матеріалу ,і друга група- учні,що не засвоїли тему ,з цими учнями проводиться додаткова робота з засвоєння змісту.

У першій группі може бути організована робота з рішеннязадач підвищеної складності виконанню нестандартних ,творчих завдань ,обговорення наукових проблем,знайомство з додатковою літературою .Такій роботі можуть бути присвячені одне –два заняття.

В другій группі йде відпрацьовуваннязнань ,способів дій , що недостатньо засвоєні .До такого відпрацювання можуть підключитися й учні першої групи як консультанти ,помічники учителя.

Організовуючи навчання за рівнями ,учитель повинендуже добре знати:

-Індивідуальні можливості кожної дитини ;

-Визначити критерії обєдняння учнів у групи;

-Визначити правила співпраці учнів у групі;

-Вчити працювати в групі;

-Удосконалювати навички і здібності учнів у груповій та самостійній роботі;

-Систематично здійснювати диференціацію на уроках;

-Здійснювати постійний контроль за самостійною роботою учнів ;

-Вміло використовувати засоби заохочення .

Відмовлятися від малоефективних прийомів організації навчання ,замінюючи їх більш раціональними.

Суть рівневої диференціації полягає в реалізації певного змісту освіти на різних рівнях вимог .Кожен учень має засвоїти з навчальних предметів мінімум,необхідний для забезмечення загальноосвітньої підготовки .Крім того дітям ,того, які мають нахил та особливий інтерес до тієї чи іншоїгалузі знань ,надається можливість засвоїти цей предмет на підвищеному рівні –прикладному або ще вищому –творчому.

За однаковий час не можна всіх школярів навчити якісно на запропонованому рівні .Здійснюючи диференційований підхід до дітей у навчанні і вихованні ,треба знати особливості кожного ,враховуючи їх у роботі.

Рівнева диференціація навчальної діяльності учнів визначається :

Здійсненням диференційованого підходу ,який передбачає вивчення індивідуальних особливостей учнів і виділенням на цій основі типологічних груп.
Сприятивими умовами для навчання і розвитку школярів із різним рівнм навчальних можливостей ,що створюються за допомогою таких організаційно-управлінських заходів :

-визначення ччасу здійснення диференційованого підходу (на уроці чи поза уроком)

-послідовність застосування (на всіх чи окремих етапах навчального процесу )

-добір дидактичного матеріалу :якісний,що визначається характером завдань ;кількісний ,що визначається додатковим матеріалом як для сильних ,так і для слабких дітей;

-характер навчання (поглиблено чи прискорено ,або і поглиблене ,і прискорене вивчення програмового матеріалу );

-диференціація навчальних завдань ,які відрізняються за змістом ,ступенем складності ,-темп оволодіння програмовим матеріалом ,форми організації навчальної діяльності ,дози та характер допомоги ,що надається учням під час виконання роботи;

Варіювання методом контролю ,корекції та оцінювання навчальних досягнень учнів .

В умовах классно-урочної системи навчання рівнева диференціація стає ефективним засобом формування в учнів самооцінки та самоконтолю.

Другий вид диференціації –зовнішня диференціація .Терміном «зовнішня диференціація» позначають таку організацію навчального процесу ,за якої для задоволення різнобічнихінтересів ,здібностей і нахилів учнів створюютьсяспеціальні диференційовані класи ,школи.Зміст зовнішньої диференціації полягає в конкретній спеціалізації навчання в області стійких пізнавальних процесів ,схильностей і здібностей школярів з метою створення умов для їх максимально –індивідуального розвитку[1.с 41].

Зовнішня диференціація в свою чергу поділяється на :

-регіональну –за типом шкіл(спецшколи,гімназії .ліцеї );

- внутрішньошкільну (рівні, профілі, відділення, поглиблення, нахили, потоки );

-на паралелях(групи і класи різних рівнів:гімназійні ,класи компенсуючого навчання и т.д. );

Зовнішня диференціація навчання здійснюється за двома напрямами:

-шляхом створення класів і шкіл на основі спеціальних здібностей ,інтересів і професійних нахилів учнів (профільні та спеціалізовані навчальні заклади ,класи з поглибленим вивченням окремих предметів);

-шляхом створення класів і шкіл на основі спеціальних здібностей ,інтересів і професійних нахилів учнів (школи для обдарованих дітей і підлітків ,школи для дітей з відхиленням у здоровї ,класи вирівнювання).

Організація зовнішньої диференціації передбачає утворення класів високо інтелектуального розвитку,вікової норми ,підвищеної педагогічної уваги ,що,у свою чергу,зумовлює диференціацію навчальних програм,навчально-методичного забезпечення ,підготовку вчителів до роботи в нових умовах .Зонішня диференціація впроваджується в закладах ,що мають статус експериментального майданчика ,ліцеях,гімназіях тощо. Під час прийому дитини до першого класу звичайних загальноосвітніх навчальних закладів неприпустимим є проведення вступних випробувань ,тестувань,співбесід ,іспитів..[32.с.15]

Зовнішня диференціація полягає у правильному дозуванні обсягу роботи ті рівня складності .Можна ,скажімо ,узміст загального завдання вводити додаткову інформацію ,щоб допомогти слабким і ускладнити розвязування сильним .Або ж одним зменшувати обсяг завдання ,іншим-збільшувати за рахунок творчої роботи .І нарешті ,різним типологічним групам учнів пропонувати вправи,які помітно різняться за ступенем складності.[8,с.54]

Крім того у навчальному процесі застосовують ще такі види диференціації [12,с.49]:

За здібностями.Учнів розподіляють на навчальні групи за загальним або окремими здібностями .У першому випадку за результаттами успішності учнів розподіляють по класах А,Б,В і начають за відповідними програмами.Можливі переведення з одног класу до іншого .У другому випадку їх групують за здібностями до певної групи предметів (гуманітарних,природничих,фізико-математичних).

Таке диференціювання викликаєсумніви .Дитина яка потрапила до класу здібних учнів ,може ввжати себе кращою за інших , що нерідко спричинює відхилення від норми у вихованні .І навпаки,діти ,зараховані до класу менш здібних , щодня почуватимуться неповноцінними .Крім того,слід мати на увазі , що здібності дитини розвиваються ,і важливе значення для її розвитку мають умови ,в які вона потрапляє .Якщо її оточують більш розвинені однолітки , то вона отримує більше шансів для свого розвитку .До того ж , здібності людини можуть виявлятися на різних вікових етапах.

За відсутністю здібностей. Учнів , що не встагаютьз тих чи інших предметів ,групують у класи ,в яких ці предмети вивчають за менш кладною системою і в меншому обсязі .Найбільший недолік такого диференціювання в тому , що учні здобувають не однакову освіту і тому не мають рівних можливостей для ї продовження.
За майбутньою професією. Навчання дітей в школах музичних,художніх,з поглибленимвивченням іноземних мов.
За інтересами учнів.Навчання у класах або школах з поглибленим вивченням фізики ,математики,хімії інших предметів.Такі класи створюють у школах за умови великої кількості учнів, які виявляють підвищений інтерес до певних предметів.Їх формують коли учні вже отримали певний рівень загальноосвітньої підготовки ,на базі якої можна організувати диференційоване навчання .
За талантами дітей.Пошук талановитих дітей і створення умов для їх всебічного розвитку .Пошук здійснюють через проведення різноманітних конкурсів , олімпіад.
Диференціація за змістом.Вона пропонує навчання різних груп учнів за програмами ,які відрізняються глибиною пояснення матеріалу ,обємом знань і навіть номенклатурою включених питань.

Кожній дитині важливо дати не тільки знання , ай способи їх здобуття .Прийоми диференційованих завдань можна звести до таких : диференціація за ступенем складності завдань , диференціація за ступенем самостійності учнів , диференціація за обсягом .

Диференціація за ступенем складності – це добір різноманітних завдань ,я кі можна класифікувати таким чином : завдання що потребують різної глибини узагальнення і висновків ;завдання, розраховані на різний рівень теоретичного обгрунтування роботи , що виконується ; завдання репродуктивного і творчого характеру [7,с.60 ].

Диференціація за ступенем складності використовується не лише як засіб систематичного і послідовного розвитку мислення учнів.А й для формування позитивного ставлення до навчання , бо розвязання посильної задачі стимулює до подальшої праці і підвищує самооцінку своїх можливостей .Для цього підбирають завдання з нарощуваннфям ступеня складності .Поступове ускладнення завдань дає учням можливість перейти на вищий рівень пізнавальної діяльності .Завдання пропонуєтьсяна картках чи на дошці .Легше завдання позначається синім кольором ,складніше-червоним.Діти самі обирають завдання,що вчить їх оцінювати свої можливості .

Диференціація за ступенем самостійності –всім учням пропонується завдання однаковоїскладності ,але при цьому диференціюється міра допомоги різним групам школярів.Зокрема ,кількість інформації про хід розвязання допускається від найбільш повної до найстислішої.

Інформація також варіюється за характером :

-конкретизація завдання ;

-розвязання допоміжних завдань ,що приводять до вирішення основного завдання ;вказівка наприйом розвязання ,навідні питання.Наочне підкріплення.

Використовуються такі способи:

-на етапі контролю,корекція знань-робота дворівневих,трирівневих груп;

-на етапі вивчення нового матеріалу –багаторазове пояснення ,поєднання фронтальної ,парної,індивідуальної роботи;

-на етапі закріплення –зменшення допомоги слабшим учням і ускладнення завдань сильнішим учням .Додаткові завдання до основного ,варіативна робота над задачами ,конкурс на кращого консультанта ,репетитора.

У завданнях першій групі учнів вказується лише мета ,а шляхи її досягнення вони знаходятьсамі.Учням другої нрупи дається підказка ,на що слід звернути увагу під час роботи над завданням .З учнями третьої групи детально розгладається послідовність мислительнихоперацій , необхідних для пошуку рішення .

Робота над такими завдяннями дає змогу учням оволодітираціональними прийомами розумової діяльності .Поступово кількість необхідної інформаціїдля учнів 2 і3 груп зменшується .Але зменшення залежить від сформованостів учнів певних навичок розвязування пізнавальних завдань .Тому значну увагу слід приділяти навчанню школярів прийомів аналізу і синтезу порівнянь,абстрагування й узагальнення.

Диференціація за обсягом передбачає завдання однакового змісту ,але диференціюється або його обсяг ,або час на йоговиконання.

Наступний вид диференціації –багаторазове пояснення .Рівеньзасвоєння у школярів різний і залежить від багатьох факторів .Тому вже при поясненні новоїтеми важливо забезпечити індивідуальний темп просування дитини в засвоєнні ,допомогти кожній дитині включитися в навчальний процес .Таку можливість дає організація багаторазового пояснення .

Якщо вчасно подати допомогу слабшому школяревіу процесі сприймання нового матеріалу ,то вже на перших уроках опанування нової теми такий учень засвоїь належний мінімум знань.При такій формі роботи відбувається умовний обєктивний самоподіл на варіанти .Передує такій роботі чітка мотивація навчальної діяльності ,актуалізація опорних знань,поєднання фронтальної ,парної та індивідуальної роботи .

Складніший і ефективніший вид диференційованого навчання –його здійснення в умовах поділу класу на групи залежно від рівняинавчальних можливостей учнів .Учнів за їх навчальними можливостями можна умовно поділити на учнів з дуже високими навчальними можливостями (швидкозасвоюють матеріал ,вільно вирішують завдання ,з інтересом праюють ,потребують завдань підвищеної складності),учнів з високим рівнем навчальних можливостей ,учнів з середніми та низькими навчальними можливостями.

Іншим видом диференціації навчання є диференційовано-групова форма.Ця форма навчання передбачає організацію роботи груп з різними навчальними можливостями .Найчастіше учні поділяються на три групи: сильну,середню і слабку .Контакти між членами однієї групи утруднені ,оскільки вони розміщені у різних частинах класу.Їх обєднують єдині видизавдань .Учні однакової групи мають завдання однакової трудності.[8,ст.55]

Учні з високими навчальними можливостями мають міцні нання ,володіють навичками самостійної роботи .Вони ретельно аналізують матеріал ,працюють у швидкому темпі ,добре вчаться .Знання цих учнів потребують іноді деякої корекції та періодичного контролю.

Учні із середніми навчальними можливостями за належних умов можуть вчитися досить успішно.Проте у них немає цілеспрямованості у навчальній роботі,низька працездатність .Їх навчальну діяльність треба ретельно планувати і поопераційно контролювати .У навчанні цієї групи учнів слід дотримуватися поступовості і в переході від простого до більш складного

Третя група група-учні з низькими навчальними можливостями і низькою працездатністю –без допомоги вчителя вони працювати неможуть .Для них характерний низький темп засвоєння знань.

За диференційовано-груповою формою навчання всі учні здебільшого працюють за завданнями , що в основній частині мають спільну пізнавальну мету.Для різних за навчальними можливостями груп учнів завдання відрізняютьза обсягом,рівнем трудності, мірою допомоги .Як правило,групи класу працюють за трьма варіантами ,але для сильнішої і середньої груп варіанти нерідко готуються у двох сюжетних різновидах.

Диференційовано-групова форма організації роботи сприяє підвищенню інтересу до навчальної діяльності ,розвитку працездатності ,алетреба враховувати і можливість негативного її прояву .Учні не повинні знати про поділ їх на групи .Вчитель повідомляє ,що робота за картками проводиться для того ,щоб кожен мав можливіть працювати самостійно .Він не вказує , що в тій чи іншій групі завдання більш важкі.Треба виключити можливість прояву зазнайства з боку сильніших учнів і всебічно заохочувати слабших. З наведеного видно , що форми органіізації навчальної діяльності учнів можуть бути різні.У кожному випадку необхідно вибирати оптимальну з урахуванням поставленої навчальної мети.

Розділ 2 .Дидактичні умови до диференційованого підходу до учнів в 7-му класі на уроці біології

Стан вивчення проблеми використання диференційованого підходу до учнів у процесі вивченнябіології в 7-му класі

Модернізація сучасної освіти передбачає модернізацію змісту шкільної біологічної освіти, переорієнтацію цілей навчання, перебудову її структури, впровадження нових технологій вивчення предмета, інтеграцію та диференціацію знань, формування цілісних уявлень про природу.

Сьогодні в багатьох школах ще домінує традиційне навчання, яке тісно пов’язане з класно-урочною системою організації навчально-виховного процесу, пояснювально-інструктивним типом навчання з переважно репродуктивною діяльністю учнів та скоріше за все авторитарним стилем керівництва нею. Традиційна система навчання переважає в багатьох країнах світу, оскільки є нескладною в організаційному плані, порівняно проста в управлінні. Але ж традиційне навчання орієнтоване в основному на засвоєння знань, умінь та навичок, а не на розвиток особистості, а знання спрямовані в основному на раціональну сферу, а не на духовну.

Аналізуючи сукупність методів і засобів для реалізації змісту навчання біології, я дійшла висновку, що перевагу треба віддати проблемному навчанню. Саме диференційоване навчання сприяє розвитку мислення та пізнавальної діяльності учнів, підвищує якість знань, умінь та навичок. Суть диференційованого навчання треба розуміти як організацію навчального процесу, коли під керівництвом учителя створюється проблемна ситуація, а самостійна діяльність учнів спрямована на усвідомлення, сприйняття та її вирішення, у результаті чого набуваються нові знання та вміння .

У теорії і практиці педагогіки в даний час існує велика кількість різноманітних концепцій, теорій, підходів до навчання, заснованих на тих або інших освітніх цілях, на тих або інших особливостях передачі або засвоєння знань, розвитку особи що вчаться і т.д. Найбільш теоретично обґрунтовані і методологічно розвинені з них формують педагогічні технології. Відповідно до визначення ЮНЕСКО педагогічна технологія є системним методом планування, застосування і оцінювання всього процесу навчання і засвоєння знань шляхом обліку людських і технічних ресурсів і взаємодії між ними для досягнення ефективнішої форми освіти. Технології навчання характеризуються раціональною організацією учбової діяльності, можливістю отримати бажаний результат з найменшими витратами, методологічним рівнем розгляду педагогічних проблем, впровадженням системного мислення, що дозволяє зробити учбовий процес керованим, впорядкованістю дій, що гарантують досягнення педагогічних цілей .

Зважаючи на велике різноманіття педагогічних технологій і концепцій існують різні їх класифікації по тих або інших характерних ознаках. Для визначення суті проблемного навчання і встановлення його характерних особливостей розглянемо частину з підходів, що найбільш зустрічаються, до класифікації педагогічних технологій і визначимо в них місце проблемного навчання.

Так, в даний час існує декілька основних наукових концепцій процесу навчання, що представляють теорії побудови системи розумової активності, зокрема процесу запам'ятовування і відтворення інформації, формування умінь і навиків: асоціативно-рефлекторні, біхевіористичне, гештальт-технології, інтеріоризаторських, а також менш поширені технології нейролінгвістичного програмування і суггестопедії. Вони ґрунтуються на різних особливостях мислення і психіки, наприклад, згідно асоціативно-рефлекторної концепції (И.М. Сеченов, И.П. Павлов, Ю.А. Самарін і ін) знання засвоюються в результаті освіти в свідомості що вчиться асоціацій різного характеру, згідно суггестопедичної (В.Н. М’ясищев, Г.К. Лозанов і ін.) - в результаті емоційного навіювання, згідно гештальт-технології (М. Вертхеймер, Г. Мюллер, К. Каффка і ін.) - в результаті відображення в свідомості структури і сенсу інформаційних блоків-гештальтів. Концепція проблемного навчання має в своїй основі підоснову розвитку, а не засвоєння знань, разом з тим, в ній закладена ідея більшої міцності знань при їх самостійному досягненні що вчиться.

По цільовій орієнтації педагогічні технології підрозділяються на декілька груп: направлені на формування знань, умінь і навиків, на формування способів розумових дій, на формування естетичних і етичних відносин, на формування самонаправлених механізмів особи (технології саморозвитку), на формування дієво-практичної сфери і на розвиток творчих здібностей. Необхідність кожною з цих цілей визнається, як правило, будь-якою педагогічною технологією. Разом з тим, кожна педагогічна технологія по-своєму розставляє акценти в ієрархії цілей навчання, будь то формування знань, умінь і навиків, особовий розвиток учнів і т.д. Так, в традиційному підході до навчання віддається пріоритет передачі що вчиться максимального об'єму знань, умінь і навиків, що у результаті повинне привести до розвитку особи і формування бази для саморозвитку [ 5, c.72 ].

У даній роботі під диференційованим навчанням розуміється система науково обґрунтованих методів і засобів, вживана в процесі розвиваючого навчання, яка припускає створення під керівництвом викладача різних ситуацій і активну самостійну діяльність що вчаться по їх дозволу з метою, в першу чергу, інтелектуального і творчого розвитку учнів, а також оволодіння ними знаннями, навиками, уміннями і способами пізнання.

Проблемні ситуації і, відповідно, все проблемне навчання будуються на принципі проблемної, суперечності як закономірності пізнання, як основного механізму, активізуючого навчання вже на рівні учнів.

В процесі розумового процесу і дозволу, тим самим, такій проблемній ситуації відбувається усвідомлення пізнавальної потреби суб'єкта, яка, будучи усвідомленою, спонукає вже розумову активність людини.

Розумова активність є, з одного боку, характеристикою розвитку інтелекту, виховання якого є одним з основних завдань всебічного гармонійного розвитку особи. З іншого боку, високий ступінь розумової активності є необхідною умовою для ефективного навчання.

Таким чином, саме ці ідеї були покладені в основу диференційованого підходу : створення диференційованого підходу приводить до появи пізнавальної потреби, у зв'язку з чим підвищується розумова активність що вчиться і розвивається інтелект і, зрештою, за рахунок цього відбувається, якщо можна так сказати, ескалація здібностей учня і його мотивації до навчання [ 6 c.49 ].

2.2 Методична розробка плану –конспекту уроку з диференційованим навчанням на уроках біології в 7-му класі.

Урок « «Загальна характеристика та різноманітність багатоклітинних тварин .Тип Губки.Загальна характеристика ,рольу природі та значення для людини.»

Мета :

Освітня.Почати формувати в учнів про багатоклітинних тварин ;ознайомити із представниками типу Губки;дати їм загальну характеристику та визначити роль у природі .

Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову та процеси життєдіяльності одноклітинних і багатоклітимнних тварин;розвивати память ,увагу,спостережливість уяву .

Виховна.Виховувати бережливе ставлення до оточуючих організмів ,до живої і неживої природи ,до їх єдності і взаємозалежності.

Тип уроку.Засвоєння нових знань.

Форма уроку.Синтетична.

Місце уроку в навчальній темі.Вступний

Методи і методичні прийоми:

Інформаційно-рецептивний:

А)словесний:розповідь –пояснення ,опис,бесіда,повідомлення учнів ,робота з підручником.

Б) наочний: ілюстрація ,демонстрація ,ТЗН.

Прийоми навчання : віклад інформаціїї ,пояснення ,активізація уваги та мислення ,одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,робота з роздатковим матеріалом.

Репродуктивний.

Прийоми навчання :подання матеріалу в готовому вигляді ,конкретизація і закріплення вже набутих знань.

Проблемно-пошуковий :постановка проблемного питання.

Прийоми навчання:постановка взаємоповязаних проблемних запитань ,активізація уваги та мислення.

Візуальний:складання схем.
1. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва-музика.
2. Релаксопедичний:психологічне розвантаження.

Міжпредметні звязки:географія ,біологія рослин.

Матеріали та обладнання : схеми,малюнки,таблиці,м/м дошка.

Основні поняття та терміни: багатоклітинність ,губки,кишковопорожнинні,радіальносиметричні організми,мезоглея.

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Експрес-опитування .

Учений,який відкрив найпростішихістот.(Левенгук).
Переносник малярії (комар).
Організми ,що входять до складу планктону та беруть участь у створенні осадових порід(радіолярії)
Обовязкова складова частина клітин еукаріот(ядро)
Хвороба,яку спричиняють деякі види амеб (дизентерія).

II. Сприймання та засвоєння учнями нового матеріалу.

Відомо близько 5000 видів губок,в Україні -30 видів.Типподіляють на 3 класи: вапнякові губки ,скляні губки та звичайні губки.Більшість їх живе на дні морів,але існують і прісноводні.Найпоширенішою прісноводною є бодяга.Вона зустрічається в наших річках заплавах .Поселяються на підводних предметах ,на камінні на деревянихсваях.Вони утворюють нарости сірого,жовтуватого або грязно-зеленого кольору .Зовні бодяга нагадує грудочки неправильної форми ,гілчасті кущики або просто кірочки.Вони нічим не нагадують живий організм.

За будовою тіла губки –примітивні тварини ,тому що тканини і органи у них не виражені.Тіло діаметром від кількох мм до 2м глечикоподібної ,кулястої або циліндричної форми .Складаються з ектодерми ,ентодерми і мезоглеї.Все тіло пронизане великою кількістю тонких канальців. Місцями ці канальчики розширяються ,утворюючи просторі камери.Внутрішня поврхня вислана шаром клітин , що мають довгі рухливі джгутики .Рухцих джгутиків викликає рух води.Вода приносить кисень та поживний матеріал – бактерії та дрібні залишки ,що утворюються при розпаданні мертвих тіл тварин .Джгутикові клітини губок захоплюють харчові частинки і переварюють їхвсередині своєї цитоплазми .Тобто ,ніякої травної порожнини у них немає.

Між зовнішнім шаром клітин і клітинами,які вистилають канали і камери всередині тіла ,знаходиться проміжний желеподібний прошарок .В ньому розсіяні окремі клітини ,які виділяють тверді скелетні частинки у вигляді дрібних кремнієвих голочок,склеєних між собою в пучки.Такі пучки перехрещуються між собою і утворюють одну міцну сітку –скелет ,який дозволяє губкам зберігати певну форму тіла .Крім ого ,ці голочки слугують надійним захистом від поїдання .І,звичайно,неприємний запах робить їх неїстівними.

Розмножуються бодяги так : на початку літа у желеподібному шарі утворюються яйця і після запліднення там же і розвиваються в маленьких багатоклітинних личинок. Зовнішні клітини цих личинок мають джгутики, за допомогою яких вони на протязі кількох годин плавають .Вільно плаваючі личинки –амфібластула ,паренхімула .Потім личинка прикріплюється нерухомо до якогось підводного предмету і перетвоюється в молоду губку ,при цьому джгутикові клітини з поверхні входять всередину тіла і утворюють вистилаючу поверхню камер.

Молода бодяга має вигляд маленького конічного бугорка зодним устям на верхівці .Потім зявляються бічні вирости-бруньки ,щомають своїустя і врешті-решт утворюється колонія.

Крім розмноження яйцями і бруньками бодяга може розмножуватись ще й так: на осінь у нижній частині тіла в желеподібному шарі утворюються маленькі шароподібні брунечки розміром 0,5 мм ,що вкриті міцною оболонкою .З наступанням золоду стара колонія губки гине ,а молоді брунечки можуть перенести мороз .Таким чином, губки мають статеве розмноження і дві форми безстатевого :шляхом бічного брунькування ,з якого розростаються великий колоніальний організм і утворення маленьких внутрішніх брунечок,що здатні перенести несприятливі умови.

III. Осмислення обєктивних звязків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Значення :

Бодягу висушують і використовують у медичних цілях ;
- Раніше натирали шкіру для приливу крові;
- Вилучених з води купальних губок Середземного моря віджимають і залишають на сонці гнити,при цьому мякі частини руйнуються ,ароговий шар зберігається ,йоговикористовують для обтирання тіла під час миття і купання.

IV.Узагальнення та систематизація знань.

Губки є прісно водні і морські .Вони мають статеве розмноження і дві форми безстатевого : шляхом бічного брунькування ,з якого розростається великий колоніальний організмі утворення маленьких брунечок , що здатні пережити несприятливі умови..

V.Підведення підсумків уроку.

VI.Надання та пояснення домашнього завдання.

Завдання по темі «Кишковопорожнинні»

1 рівень

1.Розташуйте у правильнійпослідовності стадії статевого розмноження гідри прісноводної .

2.Який процес зоображений на малюнку? Опишіть цей процес.

3. Внесіть в таблицю відповідні номери з колонки «Представники »

І букви з колонки «Ознаки».

Клас	Представники	Ознаки Класу
Гідроїдні
Сцифоїдні
Коралові поліпи
1.«Представники» Прісноводна гідра Морський гідроїдний поліп Ціанея Аурелія Корнерот Актинія Корали	2.«Ознаки» Плаваючі хижаки(медузи) Мають жалкі клітини 2 шари клітин Сидяча форма Багатоклітинні Радіальна симетрія

2 рівень

1.Одним із 12 подвигів Геракла ,була перемога над міфічним чудовиськом-гідрою ,у якої на місці однієї відрубаної голови виростає дві нові .Поясніть ,на якй підставі невеликий прісноводний поліп одержав назву «гідра»

2.З якими найпростішими схожі статеві клітини гідри?Який висновок можна зробити на підставі цього ?

3.Великий барєрний риф Австралії –найгроміздкішаспоруда ,зведена тваринами: завдовжки 2300к,вширшки місцями до 150 км і глибиною до 2 км.Які тварини і як його побудували ?

4.Намалюйте схему променевої симетрії тіла гідри.Поясніть ,яке значення в житті гідримає така симетрія?

5.Знайдіть відповідність між назвою покоління в циклі розвитку і характерними особливостями будови.

Назва покоління

Характеристика

1.Поліп

2.Медуза

А.Нерухома стадія

Б.Вільноживуча стадія

В.Розмножується статевим шляхом

Г.Розмножується вегетативно

Д.Не розмножується

Е.Сидячий спосіб життя

З.Колонії

Ж.Одиночні організми

Є.Паразитична стадія

3 рівень

1.Чому нервова система вільноживучихкишковопорожнинних більш розвинена ,ніж у прикріплених форм?

2. Підпишіть назви клітин і їх функції .Виходячи з виконуваної функції клітини , визначте в якому шарі вона знаходиться.

3. У полярної медузи ,або ціанеї, багато щупалець з жалкими клітинами опіки яких небезпечніне тільки для риб ,але і для інших морських тварин .Проте мальки тріски ,знаходячись під парасолькою медузи ,відчувають себев безпеці .Чому?Поясніть це явище.

4.Порівняйте багатоклітинну рослину з багатоклітинною твариною (гідрою).Поясніть ,по яких ознаках гідравідноситься доцарства Тварин.

5.Доведіть,що корал ,медуза і гідра відносяться до одного типу тварин.

Висновок

Отже,навчально-виховний процес ,що враховує індивідуально-типологічні особливості учнів,називають диференційованим,а навчання за таких умов-диференційованим навчанням.Диференційоване навчання логічно витікає із необхідності врахування індивідуальних особливостей учнів ,причому ефективна навчальна система повинна не тільки враховувати особитісні і інтелектуальні якості кожної дитини ,а й вводити їх у таке психолого-педагогічне поле,в якому вонирозвиваються.Тому індивідуальні особливості учнів ,їхні природні задатки і здібності є тими психологічними опорами в організації навчання ,які й визначають характер його освітнього і процесуального компонентів.

Сучасна школа повинна організовувати всю роботу учнів так,щоб створити максимальні умови для виявлення їхніх індивідуальних здібностей і нахилів ,для всебічного розвитку.Розвязання цього завдання значною мірою сприяє індивідуалізації навчання ,яка проявляється у його диференціації .Особливістю диференційованого навчання є постійне врахування вчителем тривалості і специфіки того напруження,якого потребує для школяра виконання завдання .

Диференційоване навчання –давно відомий і ефективний засіб здійснення індивідуального підходу до організації навчальної діяльності .Воно забезпечує :відновлення та відтворення необхідних логічних звязків попереднього матеріалу з новим;визначення шляхів ліквідації прогалин у знаннях учнів;осмислення іформування логічних мисленнєвих оперцій,активізацію пізнавальних процесів таформування позитивної учбової мотивації в спеціально створених умовах.

Створення спеціальних умов для школярівзабезпечується успішне розвязання запропонованих завдань.Сильні учні мають змогу самостійно підвищити рівень знань;слабкі діти на основі використання спеціальних дидактичних матеріалів виконують посильні завдання ,що сприяє оволодінню ними прийомами пізнавальної діяльності ,підвищенню інтересу до навчання і таким чином ,усі школярі засвоюють необхідний мінімум програмових знань та розвивають свої здібності та задатки.

Успішне здійснення диференційованого навчання можливе за умов ,коли вчитель: уміє передбачати труднощі ,що можуть виникнути в дітей під час засвоєня матеріалу;врахування загальну готовність школярів до наступної діяльності ,тобто рівень сформованих знань ,здатністю самостійно працювати ,ставлення до роботи;систематично і цілеспрямовано використовувати диференційовані навчання індивідуального та групового характеру ;провидити перспективний аналіз –причомуодноразове,епізодичне використання диференційованих завдань не забезпечить істотних зміну знаннях і розвитку дітей.Це здатний лише зробити систематичний диференційований підхід.

У допомозі при засвоєнні знань учнями на відповідному рівні є різнорівневі завдання .Це є також допомогою вчителю при організації роботи на уроці .Ці завдання він може розробляти керуючись навчальною программоюта вимогами до компетенцій учнів відповідного класу.

Система диференційованих навчальних завдань будується принципом поступового зростання складності ,сприяє загальному розвитку учнів та мають завдання трьох рівнів ,які відповідають розробленим в рекомендаціях відповідно складності,трудності і ступеня проблемності, а також відомим в дидактиці рівням засвоєння знань і способів дій.

Важливо також педагогу памятати , що він має визначити ,знати ,ураховувати не тільки індивідуальні особливості своїх учнів ,їхній фізичний розвиток ,а йтемперамент ,характер,волю,мислення ,почуття,інтереси,щоб спираючись на позитивне ,усувати негативне їхній діяльності і поведінці.Тільки за цієї умови можливе виховання цілісної ,гармонійно розвиненої індивідуальності та повноцінної особистості.

Список використаної літератури

1.Бутузов І.Т.Диференційоване навчання –важливий дидактичний засіб навчання школярів.-М.Педагогіка,1998.-200с.

2.Дорофєєв Г.В. і ін Диференціація у навчанні біології. / / Біологія в школі. - М, 1989 .- № 4.
3. Дяченко О.М. Проблема індивідуальних відмінностей в інтелектуальному розвитку дитини. / / Питання психології. - 1997., № 4
4. Калягін Ю.М. та ін Профільна диференціація навчання біології. / / Біологія в школі. - 1990. - № 4.
5. Капустін Н.П. Педагогічні технології адаптивної школи. - М., «Академія», 2002.
6. Клевченя М.С Психологічні проблеми диференційованого навчання / / Актуальні проблеми диференційованого навчання. - Мн., «Народна освіта», 1992.
7. Кон І.С. Соціологія особистості. - М., 1967.
8. Монахов В.М., Орлов В.А., Фірсов В.В. Проблема диференціації навчання в середній школі. - М., 1990.
9. Муртазін Г.М. Активні форми і методи навчання
біології. - М.: Просвещение, 1989.
10. Муртазін Г.М. Завдання і вправи з загальної біології.
- М.: Просвещение, 1981.
11. Орлов В.О. Диференціація навчання і робота з обдарованими школярами / / Адукация i вихаванне. - 1992, № 2.
12. Перевозний А.В. Диференціація шкільної освіти: історія і сучасність. - Мн., 1996.
13. Перевозний А.В. Педагогічні основи диференціації сучасної освіти. - Мн., Академія післядипломної освіти, 1998.
14. Покровська С.Є. Диференціація навчання учнів у середніх загальноосвітніх школах. - Мн., «Беларуская навука», 2002.
15. Шамова Т.І. Активізація навчання школярів. - М.: Педагогіка, 1982.

PAGE 25

Дидактичні умови до диференційованого підходу у процесі вивчення біології в 7-му класі