СПОСОБИ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ УКРАЇНИ

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….….5

РОЗДІЛ І. ВПЛИВ ЗАЛІЗНИЧНОГО АВТОТРАНСПОРТУ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ…………………………..…………………7

Вплив залізничного транспорту на навколишнє середовище………...…7
1. Забруднення атмосферного повітря залізничним транспортом………...9
  1. Забруднення водних ресурсів залізничним транспортом……………...11
  2. Забруднення грунту залізничним транспортом……………………...…12
  3. Забруднення рослинного і тваринного світів залізним транспортом…13
  4. Шумове забруднення………………………………………………….….13

РОЗДІЛ ІІ. СПОСОБИ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ УКРАЇНИ……..15

2.1. Захист природних ландшафтів……………………………………………..18

2.2. Захист атмосферного повітря………………………………………………19

2.3. Захист водного середовище………………………………………………...19

2.4. Захист від шуму……………………………………………………………..21

2.5. Методи захисту навколишнього середовища……………………………..23

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...25

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...26

ВСТУП

На сьогоднішній день в умовах розгортання глобалізаційних процесів у всіх сферах суспільної діяльності все більшої ваги та актуальності набувають охорона навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності транспорту, зокрема залізничного. Це пов’язано з тим, що саме залізничний транспорт, відповідно до основних напрямків державної політики України в сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки віднесений до значних забруднювачів довкілля, зважаючи на свій багатофакторний негативний та зростаючий вплив на природне середовище.

Забруднення навколишнього середовища, яке спричиняє залізничний транспорт, можна поділити на наступні основні складові: забруднення повітря, забруднення ґрунту, шумове та вібраційне забруднення, електромагнітне забруднення та великомасштабне використання земель для будівництва залізниць. Рівень забруднення повітря класифікується часом розпаду речовин, що виділяються при роботі двигунів внутрішнього згорання. Кількість викидів у повітря залежить від режиму роботи двигуна. Фахівці рахують, що 7–8 % відпрацьованих газів є токсичними, 2–3 % становлять картерні гази. Вміст основних компонентів вихлопних газів дизельних двигунів залізничних потягів характеризується слідуючими основними показниками: азот (N) 76…78%, діоксид вуглецю (СО2) – 1…10% оксид вуглецю (СО) 0,001–0,05%, сажа
0,01–1,1 г/см3, бензапірен до 10 мкг/см3. Потяги хоча і впливають дуже негативно на повітряний басейн, але, порівняно з автомобільним транспортом, вплив значно менший, тому що на одиницю енергії, що виділяється при спалюванні одиниці палива, виконується більша робота.

У вихлопних газах дизельних двигунів мають також місце акролеїн, окис азоту, діоксид сірки, пари палива. При розгляді забруднення ґрунту враховується відстань від залізниці. Забруднення класифікуються кількістю сухих та рідких викидів. На 1 км шляху за рік скидається 200 м3 стічних вод, 12 тонн сухого сміття, 3,5 тонни сажі. Встановлено також, що кількість свинцю у 30 метровій зоні навколо залізничних колій збільшилась за останні 10 років в 15 разів. Сьогодні відбувається забруднення ґрунту металевою стружкою та пилом від того вантажу, який перевозиться. Залізниці забезпечують також високий рівень шумового та вібраційного забруднення. так рівень шуму біля залізничного полотна під час проходження потяга сягає 100–120 дБ.

Враховуючи, що більша частина залізничних колій електрифікована, а потяги використовують постійний і змінний електричний струм залізничний транспорт характеризується електромагнітними забрудненням високого рівня.

РОЗДІЛ І. ВПЛИВ ЗАЛІЗНИЧНОГО АВТОТРАНСПОРТУ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

1. 1. Вплив залізничного транспорту на навколишнє середовище

Екологічна оцінка транспортної системи показує, що вона приносить суттєві (навіть, невідворотні) збитки навколишньому природному середовищу, так один автомобіль в середньому за рік поглинає 1 тонну кисню та викидає в атмосферу до 600-800 кг вуглекислого газу, 40 кг оксидів азоту та 200 кг незгорілих вуглеводнів [1].

Негативного впливу в процесі експлуатації різних видів транспорту зазнає не лише атмосферне повітря, але і водні об'єкти, землі, ґрунти, рослинний, тваринний світ тощо. При цьому питома вага забруднень навколишнього природного середовища припадає на залізничний транспорт, який виступає складовою єдиної транспортної системи України і являє собою виробничо-технологічний комплекс організацій, підприємств транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва i населення країни в перевезеннях у внутрішньому i міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо [2].

Залізничний транспорт в Україні найбільш пристосований до масових перевезень вантажів. Позитивна тенденція розвитку економіки країни також створює передумови і для подальшого збільшення пасажироперевезень у приміському сполученні на 45-55 %. [3]. Так обсяг пасажирообороту на залізничному транспорті в межах Івано-Франківської області у 2000 році становив 51,8 млрд пас. км, у 2002-му — 50,5 млрд пас. км, у 2004-му — 51,7 млрд пас. км, у 2005-му — 52,7 млрд пас. км, а у 2006-му — 55,3 млрд пас. Км [4]. Забезпечити сьогодні попит населення в залізничних перевезеннях з огляду на існуючий морально і фізично застарілий рухомий склад практично неможливо, оскільки близько 40% вагонів електропоїздів і 45 % вагонів дизель-поїздів виробили свій моторесурс. Зокрема, до 80 % пасажирських вагонів, електро- та дизель-поїздів експлуатуються по двадцять і більше років та підлягають списанню [5]. Крім того, незважаючи на всі ці труднощі, експлуатація залізничного транспорту призводить до негативного і навіть згубного впливу на стан навколишнього природного середовища. З огляду на зазначене вище дослідження питання щодо стану та перспектив забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту є актуальним та своєчасним.

Слід відмітити, що проблема забезпечення екологічної безпеки неодноразово була предметом наукових дискусій у працях не лише вчених-юристів, зокрема, В. І. Андрейцева, Г. І. Балюк, А. Г. Бобкової, А. П. Гетьмана, І. І. Каракаша, В. В. Костицького, М. В. Краснової, С. М. Кравченко, Н. Р. Малишевої, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги тощо, але й представників природничо-наукових галузей знань, які ґрунтовно досліджували вплив залізничного транспорту на стан довкілля (І. Я. Аксенова, В. І. Аксенова, І. Р. Голубєва, Ю. А. Злобіна, С. В. Капранова, Ю. І. Коробова, В. П. Кучерявого, М. М. Маслова, М. М. Мусієнка, Ю. В. Новікова, Л. Г. Чернюк та інших).

Залізничний транспорт в Україні на сучасному етапі розвитку суспільних відносин представлений розгалуженою мережею 6 залізниць (Львівська, Донецька, Придніпровська, Південна, Південно-Західна, Одеська), загальною протяжністю 22,5 тис. км, в межах яких розміщені 27 дирекцій залізничних перевезень, 1684 станції, 126 основних вокзалів, 68 основних та 34 оборотних локомотивних депо, 110 дистанцій колії, 51 вантажне вагонне депо, 16 пасажирських вагонних депо і, таким чином, займає 4-те місце в Європі після Німеччини, Франції та Польщі [6].

Для того щоб повною мірою визначити поняття, специфіку та основні напрямки додержання вимог екологічної безпеки на залізничному транспорті, необхідно проаналізувати реальну ситуацію щодо впливу цього виду транспорту на стан довкілля в цілому та його окремі елементи, у цьому і полягає мета даного дослідження.

Забруднення, яке спричинює залізничний транспорт на природні екологічні системи, можна розділити на п'ять частин: забруднення повітря; забруднення вод; забруднення ґрунтів і земель; забруднення лісів, рослинності і тваринного світу; шумове забруднення.

Спершу слід визначитись з дією залізничного транспорту на атмосферне повітря. Адже, якщо воду, якої і раніше людству не вистачало, називали «ресурсом життя», то про повітря з тривогою згадали в урбанізоване ХХ століття, коли дійсно відчули брак чистого і свіжого повітря.

1.1.1. Забруднення атмосферного повітря залізничним транспортом

Сьогодні атмосферне повітря вже не є гарантом здорової життєдіяльності людини. Щорічні викиди в атмосферу у ряді випадків можна зіставити хіба що з їх рівноважним складом у повітрі, наприклад, для чадного газу, який утворюється в основному внаслідок неповного згоряння палива у двигунах транспортних засобів, у 50-х рр. ХХ ст. викиди становили близько 200 млн тонн на рік, у 70-х — близько 700 млн тонн, а у 2000 р. досягли 2000 млн тонн на рік [7].

Найбільшим забруднювачем у містах є транспорт (автомобільний, залізничний, авіаційний тощо). В Україні транспортні засоби викидають в атмосферу понад 40 % оксиду вуглецю, 46 % вуглеводнів та близько 30 % оксидів азоту, у деяких містах викиди транспорту вже давно перевищили викиди інших джерел, а саме: Київ і Вінниця — 97 %, Євпаторія і Ужгород — 91 %, Ялта, Полтава, Хмельницький — 88 %, Сімферополь, Луцьк та Івано-Франківськ — 83 %, Львів — 79 %, Чернівці — 75 %, при цьому у Києві щороку викидається в атмосферу понад 200 тис. тонн шкідливих речовин, а в Івано-Франківську — від 20 до 32 тис. тонн [8].

Щодо рівня забруднення повітря саме залізничним транспортом, то він визначається часом розпаду речовин, що виділяються в процесі роботи дизельних двигунів. Кількість викидів у повітрі залежить від їх режиму роботи. При цьому, щоб чітко зрозуміти це, необхідно вивчити технічні характеристики типів двигунів, які забезпечують роботу залізничного транспорту. Залізничний транспорт як галузь народного господарства включає в себе такі складові: залізничні колії, мости, тунелі, прилади електропостачання, тяглові підстанції, вокзали, станції, депо, рухомий склад тощо [9].

Кількісні та якісні показники вмісту забруднюючих речовин у повітрі у процесі діяльності залізничного транспорту свідчать, що обсяги викидів дизельних двигунів у атмосфері розподіляються наступним чином: 7-8 % відпрацьованих газів — токсичні, 2-3 % — картерні гази, пари палива [9].

Безсумнівним є той факт, що потяги хоча і впливають дуже негативно на стан атмосферного повітря, але, порівняно з автомобільним транспортом, вплив значно менший, тому що на одиницю енергії, що виділяється при спалюванні одиниці палива, виконується більша робота.

Залізничний транспорт є серйозним забруднювачем атмосферного повітря в Україні в цілому, а на території Івано-Франківської області зокрема. Відпрацьованими газами двигунів внутрішнього згорання в атмосферу викидаються понад 170 шкідливих для живої природи речовин, 160 з яких — важкі метали і токсичні елементи: альдегіди, сажа, бензопірен. При цьому розповсюдження важких металів у повітрі міста Івано-Франківська має строкатий характер, з локалізацію в районах Пасічної, Позитрону, біля залізничного вокзалу [10, 96]. Але у порівнянні з викидами у повітря стаціонарних джерел в межах Івано-Франківщини пересувні транспортні засоби меншою мірою впливають на стан атмосфери. Динаміка викидів у атмосферне повітря по Івано-Франківській області свідчить про те, що обсяг викидів стаціонарних джерел у три рази перевищує викиди від пересувних джерел [10].

1.1.2. Забруднення водних ресурсів залізничним транспортом

Вода є основою органічного життя на Землі. Але антропогенне використання вод врешті-решт призвело до катастрофічного вичерпання водних ресурсів.

Парадоксальним є той факт, що проблема «водного голоду» полягає не стільки у нестачі води, необхідної для життєдіяльності людини, скільки в її «випиванні» сучасною індустрією. В цілому на земній кулі сумарний водозбір на промислові потреби становить, за даними ЮНЕСКО, близько 500 км3 за рік; більше того, як правило, 1 м3 стічних вод забруднює 50-60 м3 чистих [11]. З кожним роком фактичне споживання води промисловістю має тенденцію до збільшення в десятки і сотні разів. Наглядно це можна побачити і на прикладі водних ресурсів Івано-Франківської області. Якщо у 1995 році споживання води для господарських потреб становило 72,8 %, то станом на 2006 рік воно зросло майже на 14 % і продовжує зростати [9].

Неабиякої шкоди водним ресурсам завдає залізничний транспорт. Ця галузь народного господарства України використовує приблизно 170 млн м3 води на рік, близько 50 % води використовується на господарські питні потреби, безповоротні втрати води становлять понад 40 %, щороку в каналізаційні мережі, природні водойми залізниця скидає понад 20 тис. тонн забруднюючих речовин, з яких майже 50 % — без очищення [12]. Основними забруднюючими речовинами є відпрацьовані гази тепловозів, нафтопродукти, фенол, аерозолі, сміття.

Експлуатація засобів залізничного транспорту призводить і до змін та виснаження ґрунтового покриву. Останніми роками спостерігається значне розширення техногенно трансформованого ґрунтового покриву. Це пов'язано з розвитком урбанізаційних процесів. Міста втрачають не лише земельні ресурси на околицях, а й якість ґрунтів у зонах забудови приватного сектора. Як зазначає В. П. Кучерявий, ґрунти піддаються тим самим шкідливим впливам, що й міське повітря і гідросфера; хоча ґрунт і має деякі особливості біологічного самоочищення — розщеплює і мінералізує відходи, які в нього потрапили, однак механізм такого самоочищення внаслідок його перевантаження порушується, що призводить до деградації [13].

Тому для території України характерне формування системи «повітряні викиди в атмосферу — осад наповерхні ґрунтів».

1.1.3. Забруднення грунту залізничним транспортом

Забруднення ґрунтового покриву залізничним транспортом, за аналогією з забрудненням повітря, здійснюється шляхом сухих та рідких викидів шкідливих (токсичних) хімічних речовин. Слід зазначити, що при забрудненні ґрунту залізничними потягами враховується відстань 1 км, при цьому на 1 км шляху за рік скидається 200 м3 стічних вод, 12 тонн сухого сміття, 3,5 тонни сажі [9].

За результатами аналізу Л. В. Лапчинської та багатьох інших дослідників, який проводився вздовж залізничних шляхів Харківської області, було з'ясовано, що тільки на віддалі 100 м обабіч шляхів залізничних колій вміст свинцю в ґрунті та рослинах перевищує гранично допустимі концентрації в 5-10 разів, а кадмію, нікелю, міді, цинку — в 2-3 рази [1].

Це зони зовсім не придатні для випасу худоби, заготівлі сіна, а тим паче для посадки плодово-ягідних культур, не кажучи вже про щоденну масову загибель тварин вздовж залізничних шляхів (їжаків, ворон, зайців тощо). Сьогодні відбувається забруднення ґрунту також металевою стружкою та пилом вантажів, які перевозяться залізницею. Як стверджує В. К. Крилов, гострою є проблема охорони ґрунтового покриву земель і в Росії, зокрема при будівництві і експлуатації залізничних шляхів [14].

Експлуатація об'єктів залізничного транспорту пов'язана із впливом на стан земельних ресурсів в Україні. Так, загальна площа земель, зайнятих для потреб залізничного транспорту складає 250 тис. га [8]. Крім того, у процесі вилучення земель для будівництва залізничних шляхів відбувається знищення зелених насаджень, тобто лісів. Згідно зі статистичними даними, спорудження 1 км залізничної лінії супроводжується порубкою лісу площею від 3 до 20 га [15].

Звісно, після закінчення будівництва проводиться штучна посадка лісових насаджень вздовж залізничних ліній, плануються заходи щодо рекультивації земель, але вони не можуть повною мірою відновити існуючий до спорудження залізниць стан лісових та земельних ресурсів.

1.1.4. Забруднення рослинного і тваринного світів залізничним транспортом

Будівництво і діяльність залізничного транспорту впливають, переважно опосередковано, на природне середовище існування рослинного і тваринного світів [16]. Так відпрацьовані гази потягів гальмують ріст і розвиток рослин різних видів поблизу розміщення залізничних доріг, вокзалів тощо. Залізничні магістралі дуже часто виступають перешкодою на шляху міграції птахів та змушують тварин змінювати середовище існування через шумове та вібраційне забруднення. Однією з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього природного середовища об'єктами залізничного транспорту є шум, оскільки проблема шуму знаходиться на другому місці за важливістю у сфері залізничного транспорту після забезпечення безпеки руху [17].

1.1.5. Шумове забруднення

Під шумом розуміють усі неприємні та небажані звуки чи їх сукупність, які заважають нормально працювати, відпочивати, сприймати інформаційні звукові сигнали [18]. Відповідний звуковий ландшафт існував на Землі завжди, оскільки життя людини в абсолютній тиші неможливе. Здавна відомий благодійний вплив на організм людини шумів природного середовища (шум листя, дощу, водоспаду, спів птахів тощо) і водночас негативна дія штучного акустичного звуку, що створюється господарською, технічною діяльністю людини [18].

Про шумовий вплив залізничного транспорту і на довкілля, і на життєдіяльність людей було відомо з початку створення залізничного потяга і залізничних ліній. Так, саме через можливий «лишний шум, запах гари и копоти» залізничних шляхів наприкінці ХІХ ст. у Російській імперії у 1870 році було перенесено будівництво Південно-Західної залізничної дороги за наказом російського імператора на прохання відомого ученого-пасічника П. І. Прокоповича, який персонально клопотав про відведення даної залізничної дороги, через те, що її будівництво і експлуатація могли негативно вплинути на бджіл з пасіки дослідника, яка була розміщена впритул до залізничної колії [19].

Для оцінки пошкоджуючого ефекту шуму використовують спеціальну шкалу. Кількісний показник шуму — його гучність, яка вимірюється в децибелах (дБ) [18].

Шкідливим для людського вуха є не будь-який шум, хоча і створений штучно, а такий, що перевищує встановлені нормативи і негативно впливає на життєдіяльність людей. Розрізняють два види нормування виробничого шуму: санітарно-гігієнічне та технічне, зокрема перший регулює сааме рівень шуму з огляду його дії на організм людини, так норматив житлово побутового шуму — 40 дБ вдень, 30 дБ — вночі [18]. При цьому рівень шуму на відстані 50 м від залізничного вокзалу становить в середньому 71 дБ, сортувальної станції — 74 дБ, залізничної лінії — 77 дБ і більше [11].

Зважаючи на те, що з кожним роком відбувається підвищення вантажності і швидкості залізничного транспорту, ці показники збільшуються, що в кінцевому випадку призводить до росту інтенсивності шумової «агресії» у всьому світі і негативно впливає на стан здоров'я та самопочуття мешканців планети. І, як свідчать проведені фахівцями у галузі залізничного транспорту дослідження, зменшення шумового впливу від рухомого складу у сучасних умовах є складним завданням, вирішення якого пов'язане з необхідністю проведення комплексу технічних заходів щодо удосконалення конструкції колій, локомотивів, вагонів тощо [17].

Таким чином, залізничний транспорт має значний вплив на акустичний фон міст України. Прослідкувати це можна і на прикладі Львівської залізниці, яка обслуговує частину Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Чернігівської, Закарпатської, Волинської, Рівненської областей. Так, спорудами залізниці в місті Львові зайняті значні території — 478 га, з наявністю великих розв'язок, що знаходяться в серединній частині Львова [7]. Залізничні шляхи перетинають селітебні території або проходять уздовж меж житлової забудови. При цьому міська забудова часто впритул підходить до площ, на яких знаходяться транспортні об'єкти. Наприклад, залізнична лінія, що проходить зі сходу на захід (ділянка Красне—Львів), а також примикаюча лінія Львів—Маріуполь—Івано-Франківськ утворюють петлю, що відділяє центральну частину міста від її північних та південних районів. Особливу незручність створює магістраль Красне—Львів, яка розсікає житловий район Підзамче на дві частини. Ці дві залізничні лінії ускладнюють зв'язок районів з центральною частиною міста і є основними джерелами шуму, що впливає на житлову забудову та екологічно безпечну і здорову життєдіяльність людей [7].

Отже, експлуатаційна діяльність залізничного транспорту чинить негативний вплив на довкілля та його елементи. Важко визначити, на який з об'єктів екологічної системи залізничний транспорт впливає найбільш шкідливо, аджет кожен з них в тій чи іншій мірі відчуває цей тиск. Основна екологічна перевага залізничного транспорту у порівнянні з автомобільним чи іншим видом транспорту, головним чином, полягає в значно менших кількостях шкідливих викидів на одиницю виконуваної роботи.

РОЗДІЛ ІІ. СПОСОБИ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ УКРАЇНИ

Еволюція розвитку людства і створення індустріальних методів господарювання привели до утворення глобальної техносфери, одним з елементів якої є залізничний транспорт. Природне середовище при функціонуванні елементів техносфери є джерелом сировинних і енергетичних ресурсів і простором для розміщення її інфраструктури [1].

Функціонування будь-якого елементу техносфери, у тому числі й залізничного транспорту, повинне ґрунтуватися на наступних принципах:

проведення кількісної і якісної оцінки загального і локального споживання природних ресурсів, виходячи з місцевих регіональних можливостей;
проведення кількісної і якісної оцінки впливу різних видів діяльності суспільства на стан екологічних систем, природних комплексів і природних ресурсів;
нормування рівня антропогенних дій від різних видів діяльності суспільства, у тому числі й об’єктів залізничного транспорту на природне середовище;
забезпечення рівноваги в кругообігу речовин і енергії шляхом обмеження дії на природу, виходячи з її можливостей по самоочищенню і відтворенню;
обмеження дії на природне середовище за допомогою різних методів і засобів очищення викидів в атмосферу, стоків у водоймища, відходів виробництва, фізичних випромінювань;
створення екологічно чистих виробництв, технологій, рухомого складу, устаткування і транспортних систем;
використання методів екологічної профілактики функціонування галузей і об’єктів залізничного транспорту шляхом виконання природоохоронних заходів і впровадження технологічних засобів;
безперервний контроль за станом навколишнього середовища; використання економічних методів в управлінні охороною навколишнього середовища і раціональним природовикористанням;
невідворотність настання відповідальності за порушення правил, норм, законів з довкілля охорони [4].

Залізничний транспорт за об’ємом вантажних перевезень займає перше місце серед інших видів транспорту, за об’ємом перевезень пасажирів – друге місце після автомобільного транспорту. Успішне функціонування і розвиток залізничного транспорту залежить від стану природних комплексів і наявності природних ресурсів, розвитку інфраструктури штучного середовища, соціально-економічного середовища суспільства. Стан навколишнього середовища при взаємодії з об’єктами залізничного транспорту залежить від інфраструктури по будівництву залізниць, виробництву рухомого тскладу, виробничого устаткування і інших пристроїв, інтенсивності використання рухомого складу і інших об’єктів на залізницях, результатів наукових досліджень і їх впровадження на підприємствах та об’єктах галузі. Кожен елемент системи має прямі та зворотні зв’язки один з одним. При розвитку і функціонуванні об’єктів залізничного транспорту слід враховувати властивості природних комплексів, багатозв’язковість, стійкість, комутативність, адитивність, інваріантність, а також багатофакторну кореляцію.

Багатозв’язковість виражається в різнохарактерній дії транспорту на природу, яке може викликати в ній зміни, які складно врахувати.

Адитивність – це можливість багатопараметричного складання різних джерел техногенної і антропогенної дії на природу, що може привести до непередбачуваних змін у природі.

Інваріантність є властивістю екосистем зберігати стабільність у межах регламентованих техногенних і антропогенних дій.

Стійкість – це здатність екосистем зберігати початкові параметри при природній, техногенній і антропогенній діях. Багатофакторна кореляція характеризує екосистеми з позицій їх зумовленості до випадкових і невипадкових подій з аналітичним зв’язком між ними [1].

Залізничний транспорт постійно впливає на природне середовище. Рівень дії може лежати в допустимих рівноважних і кризових межах [2].

За характером впливу залізничного транспорту на стан середовища проблема має два аспекти: використання транспортом природних ресурсів і транспортне забруднення середовища. Залізничний транспорт впливає на екологію як великий споживач паливних, лісових і земельних ресурсів, мінеральних і будівельних матеріалів. Хоча в порівнянні з іншими видами транспорту (особливо автомобільним), він заподіює менше екологічного збитку.

2.1. Захист природних ландшафтів

Негативний вплив залізничного транспорту на середовище включає порушення стійкості природних ландшафтів транспортною інфраструктурою шляхом розвитку ерозій і обвалів; забруднення атмосфери відпрацьованими газами; постійне зростання рівня забруднення землі нафтою, свинцем, продуктами видування і осипання сипких вантажів (вугілля, руда, цемент). Особливо небезпечними є аварії на залізницях. Порушення стійкості природних ресурсів можна уникнути шляхом зміцнення земляного полотна, збільшення максимального навантаження, яке здатне витримати земляне полотно, а також зниження навантаження від рухомого складу. Забруднення атмосфери можна уникнути, якщо спробувати замінити частини рухомого складу (в основному, тепловозів), що викидають багато шкідливих речовин в атмосферу на такі, які унаслідок своєї експлуатації викидають менше шкідливих речовин. Часто заміна таких частин означає зниження ефективності роботи даних частин. Забруднення ґрунту і атмосфери з-за осипання або видування сипких вантажів можна уникнути, якщо спробувати підвищити герметичність вагонів і піввагонів, що знову ж таки досить дорого [3].

Щоб уникнути подальших аварій на залізницях, треба враховувати правила поїзної роботи, ступінь зношеності рухомого складу і колій, а також вчасно проводити планові і позапланові ремонти. Проте це лише наслідок проблеми, витоки якої лежать в дещо іншій площині. Річ у тім, що на сьогоднішній день в Україні залізничні колії використовуються як пасажирськими, так і вантажними рухомими складами. Величезні вантажні поїзди (50 вагонів і більше) курсують коліями набагато частіше, ніж пасажирські. Через це ті колії, по яких рухаються вантажні поїзди, швидко стають непридатними до подальшої експлуатації, на відміну від тих колій, по яких рухаються пасажирські й інші поїзди. Вирішенням проблеми може бути спорудження додаткових колій, які будуть призначатися під пасажирські та інші поїзди, і рух по яких вантажних поїздів буде дозволений тільки в самих крайніх випадках. Зрозуміло, для спорудження таких колій потрібні великі фінансові вкладення, а також виділення ділянок під будівництво, робочої сили та інструментів. В умовах дефіциту всього переліченого вище проблема зберігатиметься до тих пір, поки її не визнають однією з найбільш важливих на сьогоднішній день.

2.2. Захист атмосферного повітря

Основним джерелом забруднення атмосфери є відпрацьовані гази дизельних двигунів тепловозів. У них містяться оксид вуглецю, оксид і діоксид азоту, різні вуглеводні, сірчистий ангідрид, сажа. Зміст сірчистого ангідриду залежить від кількості сірки в дизельному паливі, а зміст інших домішок – від способу його спалювання, а також способу наддуву і навантаження двигуна. Дослідження показали, що вміст у повітряному середовищі оксиду вуглецю, оксидів азоту, сірчистого ангідриду перевищує гранично допустимі максимально разові концентрації для атмосферного повітря. Це свідчить про значне забруднення повітря залізничних станцій відпрацьованими газами тепловозів. На відстані 150 м від станції оксиди азоту виявляються в таких концентраціях, що й на станції. Такі речовини, як акролеїн і оксид вуглецю, не були виявлені. Проблема на сьогоднішній день вирішується заміною тепловозів на електровози [5].

2.3. Захист водного середовища

Щорічно з пасажирських вагонів на кожен кілометр шляху виливається до 200 м3 стічних вод, що містять патогенні мікроорганізми, і викидається до 12 тонн сухого сміття. Це призводить до забруднення залізничного полотна і навколишнього природного середовища. Крім того, очищення колій від сміття пов’язане із значними матеріальними витратами. Вирішити проблему можна використовуючи в пасажирських вагонах акумулюючі ємкості для збору стоків і сміття або установлюючи в них спеціальні очисні споруди. При митті рухомого залізничного складу в ґрунт і водоймища переходять разом із стічними водами синтетичні поверхнево-активні речовини, нафтопродукти, феноли, шестивалентний хром, кислоти, луги, органічні та неорганічні зважені речовини. Вміст нафтопродуктів у стічних водах при митті локомотивів, фенолів при митті цистерн з-під нафти перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК). Багато разів перевищуються ГДК шестивалентного хрому при заміні охолоджуючої рідини дизелів тепловозів. Значно сильніше за стічні води забруднюється ґрунт на території і поблизу пунктів, де проводиться обмивання і промивка рухомого складу [6].

До основних заходів щодо охорони водоймищ від забруднення відносяться будівництво і реконструкція очисних споруд у вузлах, впровадження оборотного водопостачання, нормування витрати води і зменшення скидання неочищених стоків, створення досконаліших і економічніших засобів і методів очищення виробничих і побутових стічних вод, скорочення втрат води, вдосконалення лабораторного контролю. Нескладні флотаційні установки успішно експлуатуються на переважній більшості залізничних підприємств. Вони добре зарекомендували себе при очищенні стічних вод від найбільш поширеного виду забруднень – нафтопродуктів. Ці установки забезпечують у 5…10 разів кращий ефект очищення, ніж нафтові пастки, і дозволяють видаляти із стоків до 95% забруднень. Впровадження флотаторів дозволило значно скоротити забруднення водоймищ нафтопродуктами, поліпшити систему оборотного водокористування. На оборотне водокористування переводяться всі основні технологічні процеси з великим водоспоживанням, а також процеси, що викликають сильнее забруднення водоймищ на промивально-пропарювальних станціях, ремонтних заводах і в депо. Крім того, по замкнутому циклу використовуються миючі розчини і промивальні води для обробки рухомого складу, його вузлів і деталей. Для очищення виробничих і побутових стічних вод споруджують також біологічні ставки. Влаштування та експлуатація таких ставків не вимагає великих витрат, в той же час їх застосування можливе в різноманітних кліматичних умовах [4].

2.4. Захист від шуму

Шум від поїздів викликає негативні наслідки, що виражаються, перш за все, в порушенні сну, відчутті хворобливого стану, в зміні поведінки, збільшенні споживання лікарських препаратів і т. ін. Порушення сну може мати різні форми, як то: подовження періоду засипання, пробудження під час сну, погіршення якості сну (перехід від глибокого сну до більш легкого, поверхневого) і т.д. Миттєві переривання сну частішають зі збільшенням частоти і сили звуку. При рівному акустичному показнику шум від поїздів викликає втричі менше пору шень сну, ніж шум від автомобілів. На сон впливає не тільки рівень шуму, але й кількість його джерел. Сприйняття шуму поїздів залежить від загального шумового фону. Так, на заводських околицях міст він сприймається менш хворобливо, ніж у житлових кварталах.

Шум від вокзалів і особливо від сортувальних станцій викликає більш негативні наслідки, ніж шум від звичайного руху поїздів. Шум залізниці заглушає людський голос, він заважає при перегляді і прослуховуванні телерадіопередач.

Як показали результати анкетування, шум поїздів більшою мірою перешкоджає сприйняттюмови, ніж шум від автомобільного руху. Це пояснюється, перш за все, тривалістю шумового ефекту, що викликається рухом поїзда. Шум може стати причиною порушень центральної і вегетативної нервових систем. Основним джерелом шуму від вагонів є удари коліс на стиках і нерівностях рейок, а також тертя поверхні катання і гребеня колеса об головку рейки. Кочення коліс по зварній рейці без вибоїн і хвилеподібний знос призводять до утворення шуму в широкому спектрі частот. При цьому рівні і частотний спектр шуму залежать від стану рейкової колії та коліс, а також від коливань, що виникають у них. Істотне значення мають шуми, що викликаються роботою двигунів локомотивів. Шум, що створюється електровозом, зазвичай не перевищує рівень шуму, створюваного вагонами. Найбільш шумлячими агрегатами є вентилятори. Тепловози, двигуни яких обладнані глушниками на впускних і випускних колекторах і звукоізолюючими покриттями, не створюють значних шумів. Шуми виникають також від ударів в ходових частинах, від деренчання гальмівної тяги, колодок, автозчеплення та інших частин рухомого складу [6].

Велика частина проблем, що викликаються шумом від експлуатації залізниці, вирішується використанням спеціальних глушників, що знижують рівень шумової дії, а також заміною найбільш «галасливих» частин залізниці на такі, які при експлуатації створюють менше шуму. У цього методу є декілька недоліків, як то: висока вартість запасних частин і глушників, а також низька їх ефективність.

Ще один спосіб вирішення шумових проблем, що є продовженням попереднього, полягає в глобальній модернізації не окремих частин залізничного полотна і рухомого складу, а всього комплексу в цілому шляхом впровадження нових технологій, що мають менший ступінь шумової дії. Даний метод має велику ефективність, проте і вартість такого методу підвищується непропорційно до поліпшення стану проблеми.

Спосіб віддалення основних частин залізничного комплексу, що створюють найбільше шуму, від населених пунктів і великого скупчення людей є достатньо суттєвою альтернативою способу заміни, проте він не вирішує проблеми дії шумів на людей, що знаходяться безпосередньо на станції і поблизу колій. Крім того, даний метод примушує розглядати додаткові параметри при проектуванні залізничної лінії, які ускладнюють вибір проектувальникові. Крім того, існуючі станції і шляхи переносити не можна через малу економічну вигоду даного способу [4].

Перехід залізничного транспорту з парової тяги на електричну і тепловозну, якими в даний час виконується практично вся поїзна робота, сприяв поліпшенню екологічної обстановки: виключений вплив вугільного пилу і шкідливих викидів паровозів у атмосферу. Подальша електрифікація залізниць, тобто заміна тепловозів електровозами, дозволяє виключити забруднення повітря відпрацьованими газами дизельних двигунів. Основний шлях зниження викидів токсичних речовин тепловозами полягає в зменшенні їх накопичення в циліндрах двигунів. Важливе значення мають знешкодження відпрацьованих газів і правильна експлуатація тепловозів. Принцип дії очисних пристроїв, заснований на рециркуляції газів, застосовується для зменшення концентрації оксидів азоту. Для захисту навколишнього природного середовища необхідно також боротися з іскрами, джерелами яких є газовідвідні пристрої тепловозів, а також чавунні гальмівні колодки локомотивів і вагонів. Іскри можуть бути причиною пожеж на територіях, що примикають до залізниць. Обмежити іскровиділення з газовідвідних пристроїв, що свідчить про неповне згорання палива, можна застосуванням заходів, направлених на поліпшення теплотехнічного стану тепловозів, а також установкою іскрогасників.

Застосування гальмівних колодок з синтетичних і композиційних матеріалів усуває іскріння і, крім того, скорочує витрату чавуну. Розроблена нова конструкція тепловоза, в якому як паливо використовується газ. Експериментальний зразок газового локомотива створений на основі маневрового тепловоза. Перехід на стиснений газ дозволить економити дефіцитне дизельне пальне. Ще одна перевага газового тепловоза – його екологічна чистота. Тому на газ, перш за все, доцільно переводити маневрові тепловози на станціях, розташованих у межах міст [7].

2.5. Методи захисту навколишнього середовища.

Інтегральним критерієм екологічної ефективності виробничої діяльності об’єктів залізничного транспорту є ступінь порушення природного балансу в регіоні. Небезпека порушення природного балансу кількісно пов’язана з антропогенними чинниками виробничої і господарської діяльності людей у регіоні. У випадку, якщо природне середовище не здатне справитися з дією залізничного транспорту, необхідно передбачати очисні споруди або проводити відновлювальні роботи. Рівновага в природному середовищі забезпечується підтримкою енергетичного, водного, біологічного, біогеохімічного балансів і їх зміною в певний проміжок часу.

Кількісні характеристики перерахованих балансів залежать від географічного положення регіонів, кліматичних умов, величини використання ресурсів, природних явищ і ступеня забруднення навколишнього середовища [8].

Забезпечити рівновагу в природі можна за допомогою правових, соціально-економічних, організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і біологічних методів. Правові методи регламентують норми і порядок природовикористання, виходячи з умови збереження відносної рівноваги в навколишньому середовищі. Соціальні методи засновані на відповідальності всіх шарів суспільства за стан охорони навколишнього середовища. Економічні методи передбачають певні види витрат на збереження рівноваги навколишнього середовища, раціональну плату за ресурси, відшкодування збитків. Організаційні методи засновані на науковій організації природокористування і виконанні адміністративних і правоохоронних заходів по запобіганню шкідливій дії на навколишнє середовище. Технічні методи засновані на створенні нових технологій і виробничого устаткування, що зменшують шкідливу дію на природне середовище, впровадження ефективних засобів очищення викидів в атмосферу й у водоймища. Санітарно-гігієнічні методи передбачають обов’язковий контроль за станом навколишнього середовища з метою своєчасного вживання заходів із запобігання шкідливому впливу забруднень на людей і природу [9].

Висновок:

Аналіз стану екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту дозволяє констатувати наступне:

— у процесі поступового розвитку залізничної сітки України об'єктивно зростає потенційна можливість посилення «неблагополучного» впливу на природне середовище;

— питання щодо охорони навколишнього природного середовища побіжно враховуються при проектуванні рухомого складу залізничного транспорту, при будівництві залізничних шляхів і використанні природних ресурсів у процесі експлуатації об'єктів залізничного транспорту;

— має місце не стільки кількісний, скільки якісний негативний вплив на стан довкілля;

— виділяють такі основні блоки впливу залізничного транспорту на довкілля: забруднення повітря, вод, ґрунтів, земельних, лісових ресурсів, рослинного і тваринного світів, шумове забруднення;

Таким чином, експлуатаційна діяльність залізничного транспорту в Україні призводить до значного, зростаючого з кожним наступним роком, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, який проявляється у забрудненні атмосферного повітря, вод, ґрунтів, земельних, лісових ресурсів, рослинного і тваринного світів, а також у шумовому забрудненні. Тому важлива роль у механізмі зменшення та нейтралізації такого впливу в перспективі повинна належати саме правовому (чіткому, детальному та ефективному) регулюванню відносин щодо природокористування та забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту.

Список використаної літератури:

1. Злобін Ю. А. Основи екології: підручник/ Ю. А. Злобін. - К.: Лібра, 1998. - 250 с.

2. Про залізничний транспорт : Закон України від 4 лип. 1996 р. № 273/96-ВР / / Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 40. — Ст. 183.

3. Басов Г. Г. Прогнозування розвитку дизель-поїздів для залізниць України : [монографія] / Г. Г. Басов. — Х. : Апекс, 2004. — 240 с.

6. Гурнак В. М. Транспортно-дорожній комплекс України на сучасному етапі. (Стан. Проблеми. Перспективи) / В. М. Гурнак, О. О. Ананченко, М. В. Гурнак / / Залізничний транспорт. — 2006. — № 4. — С. 14-16.

7. Кучерявий В. П. Урбоекологія : підручник / В. П. Кучерявий. — Л. : Світ, 2001. — 440 с.

8. Чернюк Л. Г. Транспорт і охорона навколишнього середовища : [монографія] / Л. Г. Чернюк, Т. В. Пепа, М. М. Чеховська ; за ред. Л. Г. Чернюк. — К. : Наук. світ, 2002. — 189 с.

9. Клименко Л. П. Техноекологія : посібник / Л. П. Клименко. — О. : Таврія, 2000. — 544 с.

10. Екологія міста Івано-Франківська / [О. М. Адаменко, Є. І. Крижанівський, Є. М. Нейко та ін.].— Івано-Франківськ : Сіверсія МВ, 2004. — 200 с.

11. Чайка В. Є. Екологія / В. Є. Чайка, В. В. Чайка. — К. : Книга-Вега, 2002. — 408 с.

12. Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки : постанова Верховної Ради України від 5 берез. 1998 р. № 188/98-ВР / / Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 13. — Ст. 241.

13. Кучерявий В. П. Урбоекологія / В. П. Кучерявий. - Л. : Світ, 1999. - 360 с.

14. Крылов В. К. Охрана окружающей среды на транспорте : учеб. пособие / В. К. Крылов. — М. : РГОТУПС, 2001. — 200 с.

15. Павлова Е. И. Экология транспорта : учеб. для вузов / Е. И. Павлова, Ю. В. Буралев. — М. : Транспорт, 1998. — 232 с.

16. Экологическая чистота и качество проектирования решений : учеб. пособие / [Е. С. Свинцов, О. Б. Суровцева, А. П. Конюхов, М. В. Тишкина]. — СПб. : Петерб. гос. ун-т путей сообщения, 2000. — 129 с.

17. Кірпа Г. М. Інтеграція залізничного транспорту України у європейську транспортну систему : [монографія] / Г. М. Кірпа. — [2-ге вид., переробл. і допов.]. — Д. : Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту залізн. транспорту ім. акад. В. Лазаряна, 2004. — 248 с.

18. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища : навч. посіб. /В. С. Джигирей. — [3-тє вид., випр. і допов.]. — К. : Т-во «Знання», КОО, 2004. — 309 с.

19. Кривопишин А. М. Економічні аспекти екологічної діяльності залізничних доріг України на прикладі Південно-Західної залізниці / А. М. Кривопишин, Г. Д. Ейтутіс / / Залізничний транспорт України. — 2006. — №4. — С. 22-25.

СПОСОБИ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ УКРАЇНИ