ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЕКТНОГО ФІНАНСУВАННЯ

Лекция 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЕКТНОГО ФІНАНСУВАННЯ

1. Зміст та характеристика проектного фінансування.

2. Види проектного фінансування.

3. Передумови розвитку проектного фінансування в Україні.

1.1. Зміст та характеристика проектного фінансування.

Так, під проектним фінансуванням розуміють окрему форму фінансування, що базується на життєздатності самого проекту, без врахування платоспроможності та гарантій основних його учасників.

Загалом під проектним фінансуванням розуміють форму реалізації фінансово-кредитних відносин учасників з приводу організації та здійснення фінансування інвестиційного проекту при використанні різноманітних фінансових інструментів за умови, що джерелами погашення заборгованості виступають генеровані проектом грошові потоки, а забезпеченням боргу виступають активи учасників фінансування.

Рис.1.1. Схема організації проектного фінансування

У більшості випадків об’єктом проектного фінансування є сектор соціальної та виробничої інфраструктури, що характеризується значною капіталомісткістю, низькою комерційною ефективністю, але має стратегічне значення для економіки країни.

Проектному фінансуванню притаманні особливі ознаки, за якими його відрізняють від кредитування, зокрема, інвестиційного.

Так, на відміну від комерційного чи інвестиційного кредитування, де об’єктом кредиту виступає фінансово-господарська діяльність позичальника, при проектному фінансуванні об’єктом дослідження є конкретний задум, тобто бізнес-ідея, проект (інвестиційний, інноваційний, лізинговий, концесійний тощо). При цьому оцінка діяльності позичальника визначається у складі загальної оцінки інвестиційного проекту. Виходячи з цього, джерелом відшкодування боргу в межах структури його фінансування є виключно доходи, що генерує сам проект. В той час, як при інвестиційному кредитуванні джерелом виступають результати діяльності позичальника.

Світова практика виділяє наступні принципи проектного фінансування:

Принцип підвищеної ризикованості проектного фінансування спонукає до розподілу ризиків серед максимальної кількості учасників проекту,
Принцип покриття боргу. Врахування такого принципу фінансуючою установою ґрунтується на показнику обслуговування боргу (як співвідношенні очікуваних чистих надходжень від реалізації проекту до загальної суми заборгованості та процентів).
Ринковий принцип вимагає від фінансово-кредитної установи детального аналізу кон’юнктури ринку майбутньої продукції, що обумовлюється під час підписання кредитної угоди.
Принцип обмеженої відповідальності клієнта випливає з визначення проектного фінансування, згідно з яким погашення заборгованості відбувається за рахунок доходів від реалізації проекту, а відповідальність клієнта-ініціатора проекту визначається розміром власних коштів, спрямованих у проект. Причому проект вважається здійсненим, якщо згідно взаємних зобов’язань виробнича потужність об’єкту досягла проектної потужності (близько 75%).
Принцип забезпечення джерелами фінансування проекту ґрунтується на додержанні досить високого співвідношення між власними та запозиченими коштами, що коливається залежно від галузі (20:80; 30:70; 40:60), проте прийнятним для сторін вважається співвідношення 30:70.
Принцип гарантування інвестицій. Гарантії щодо інвестування проекту мають місце:
- як безумовне зобов’язання при настанні гарантійного випадку необхідності перерахувати фінансуючій установі визначеної суму коштів;
- при завершенні фінансування гарантія пов’язана з відповідальністю інвесторів за повну реалізацію інвестиційного проекту;
- додаткова гарантія щодо депозитів суб’єктів, які беруть участь у фінансуванні проекту.

6. Принцип повернення та платності забезпечує послідовну ліквідацію заборгованості, графік якої відповідає життєвому циклу інвестиційного проекту таким чином, що повернення богу розпочинається після досягнення визначеного рівня виробничої потужності, а темпи погашення заборгованості прямо пропорційні темпам зростання виробництва продукції.

1.2. Види проектного фінансування.

Залучення фінансових ресурсів з метою реалізації інвестиційних проектів здійснюється у визначеному порядку, закріпленому чинною нормативно-законодавчою базою. Порядок отримання коштів для фінансування інвестиційних проектів залежить від джерел фінансових ресурсів, видів проектів, методів бухгалтерського обліку, форм участі фінансово-кредитних установ у фінансуванні, ступеня ризику кредитора.

Ці ознаки організації фінансування проектів визначають види проектного фінансування (рис.1.2.).

Рис.1.2. Види проектного фінансування.

Так, за джерелами мобілізації фінансових ресурсів проектне фінансування можна розрізняти як таке, що реалізується за рахунок:

власних коштів підприємства;
запозичених коштів (як правило, інвестиційних кредитів та іпотечних позичок);
залучених коштів (акціонерів, компаньйонів, пайових внесків тощо);
коштів державного бюджету;
інших внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування.

Так, якщо інвестиційний проект реалізується за рахунок власних коштів підприємства, то основними джерелами його фінансування виступають амортизаційні відрахування та нерозподілений прибуток. Такий вид проектного фінансування має назву – корпоративне проектне фінансування.

Тому з метою отримання необхідних йому ресурсів використовуються позичкові джерела фінансування, до яких відносять

Кредити банків та інших фінансових інститутів;
- Позички під заставу нерухомості;
- Облігаційні позики;
- Комерційні кредити (відстрочка платежу за контрактами, наданими постачальниками машин та обладнання і підрядниками);
- Вексельні кредити;
- Лізинг, факторинг, форфейтинг та інші.

Окремим різновидом проектного фінансування за рахунок запозичених коштів є таке, що базується на використані механізму лізингу. Перевагою такого виду фінансування у порівнянні з банківським кредитуванням є залучення інвестицій з меншим ризиком для інвестора оскільки лізингова компанія зберігає власність на об’єкт лізингу (у випадку організації фінансового лізингу), і таким чином приймає на себе частину ризику.

Порівняльні характеристики банківського кредиту та лізингу Таблиця 1.1.

№ п\п	Суттєві параметри порівняння	Банківський кредит	Лізинг
1	Сума	Обмежена лімітом, встановленим банком на одного позичальника.	Сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 % вартості наданого у лізинг майна.
2	Напрямок використання коштів	Інвестиції спрямовуються у будь-яку підприємницьку та інші види діяльності	Інвестиції спрямовуються на активізацію виробничої діяльності, розвиток та модернізацію виробничих потужностей.
3	Необхідність застави та інших гарантій	Необхідна застава та/або гарантія повернення кредиту та процентів за його використання.	Розмір гарантій зменшується на вартість об’єкту лізингу, який виступає гарантією. Застава не обов’язкова.
4	Суб’єкти позички	Банки, позичальник	Банки, позичальник, продавець об’єкту-посередник, страхові компанії.
	Необхідність контролю за використанням позички	Необхідний контроль за цільовим використанням коштів	Гарантований контроль за цільовим використанням коштів, оскільки в лізинг передається конкретне, обумовлене угодою майно.
5	Витрати, пов’язані з одержанням позички	Покриваються за рахунок отриманих підприємством доходів, на які нараховуються всі передбачені законодавством податки та збори.	Лізингові платежі відносяться на собівартості продукції та зменшують базу оподаткування і стимулюють розвиток виробництва.

За методом бухгалтерського обліку розрізняють позабалансове та балансове проектне фінансування.

За формами участі комерційних банків у проектному фінансуванні за балансовим методом виділяють спільне проектне фінансування і послідовне проектне фінансування.

Спільне фінансування декількома кредитними установами має місце при реалізації крупних інвестиційних проектів переважно у галузях інфраструктури.

Застосовуються дві форми спільного проектного фінансування:

- паралельне фінансування, при якому проект ділиться на складові частини, що кредитуються різними незалежними між собою кредиторами у межах встановленої для них квоти;

- синдиковане фінансування, за якого всі кредитори надають позички в ході виконання проекту. Така форма фінансування реалізується через надання консорціумного кредиту, що надається двома чи більше кредиторами, об’єднаними в консорціум, - одному позичальнику.

Послідовне проектне фінансування має місце у випадку, коли крупний банк виступає лише ініціатором кредитних операцій, переуступаючи право вимагати сплату заборгованості позичальника іншим банкам. Проте за оцінку інвестиційного проекту, розробку кредитної угоди та видачу позички банк отримує комісійну винагороду.

За ступенем ризику кредитора проектне фінансування поділяється на фінансування:

без регресу на позичальника;
з частковим регресом на позичальника;
з повним регресом на позичальника.

Під терміном „регрес” розуміють право кредитора пред’являти зворотні фінансові вимоги до позичальника.

Найбільш дорогою для позичальника є схема фінансування без регресу, тобто права на пред’явлення фінансових вимог до позичальника відсутні.

Кредитор в змозі прийняти на себе незначну кількість ризиків за проектом у випадку, якщо йому вдається розробити чітку систему зобов’язань сторін, які будуть брати участь у реалізації проекту. Це стосується питання забезпечення ресурсами, транспортування, збуту, страхування тощо. У цьому випадку істотні переваги має позичальник, оскільки він несе витрати по залученню коштів,а його кредитний рейтинг дає йому можливість залучати кошти для задоволення інших потреб. Для того, щоб кредитори визначили ризик вкладання коштів, необхідно створити наступні умови:

Проектне фінансування з частковим регресом на позичальника базується на оцінці всіх ризиків, пов’язаних з реалізацією проекту. Вони розподіляються між усіма учасниками угоди таким чином, щоб останні могли прийняти на себе всі ризики, які залежать від них.

Проектне фінансування з повним регресом на позичальника представляє собою тип фінансування, якому віддається перевага через швидкість і простоту отримання необхідних коштів, а також нижчу вартість їх залучення у порівнянні з іншими типами проектного фінансування.

1.3. Передумови розвитку проектного фінансування в Україні.

Проектне фінансування як різновид фінансування реальних інвестицій, зарекомендувало себе як доволі успішний спосіб залучення коштів для фінансування інвестиційних проектів у розвинутих країнах, проте в Україні залишається низка факторів, які не дозволяють використовувати проектне фінансування повною мірою.

Причини, що стримують розвиток проектного фінансування в Україні, можна згрупувати за напрямами:

Недостатній рівень розвитку вітчизняних джерел боргового фінансування порівняно з розвинутими країнами. Внутрішні ринки кредитів не мають достатніх і ліквідних коштів, необхідних для широкомасштабного фінансування капіталомістких проектів, особливо крупних проектів з тривалими термінами погашення позичок. Практично відсутній досвід оцінювання приймання на себе частини або всього проектного ризику;
Невідповідність між доходами і позичками всередині країни та обслуговуванням боргів у валюті. Ризик неадекватності між валютами, у яких надходить виручка, та валютою, в якій має обслуговуватися заборгованість, ускладнює процес проектного фінансування;
Недостатньо розвинута правова культура та законодавча стабільність у сфері узгодження та розподілу ризиків, а також надання гарантій та інших форм зобов’язань за кредитним фінансуванням. Комерційна та кредитна документація по проектному фінансуванню є складною і має бути підкріплена законодавчо-нормативною базою. Мають бути законодавчо оформлені всі види зобов’язань та гарантій, розподіл ризиків та прибутків, політичні та страхові ризики тощо;
Відсутність достатньої кількості спеціалістів з проектного фінансування. Недостатній досвід розробки системи такого типу фінансування для крупних інвестиційних проектів;
Обмежений досвід роботи кваліфікованих учасників проектного фінансування – організацій та фірм, що можуть прийняти на себе функції керуючих крупними проектами.

де:

Підписання договору проектного фінансування;
Реєстрація кредитного договору в НБУ і отримання ліцензії на відкриття рахунку за кордоном;
отримання гарантії Кабміну;
Інвестиційний транш через іноземний банк (кошти надходять на рахунок, що відкритий у країні перебування нерезидента);

4 а. Переказ грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника у банк, який має кореспондентські відносини з банком, на рахунок якого надійшли інвестиції;

5. Продаж замовником частини валюти на міжбанківському ринку;

6. Оплата обладнання, послуг тощо;

7. Постачання обладнання;

8. Поточне фінансування, запуск і здача об’єкту;

9. Отримання прибутку;

10. Перерахування частини прибутку інвестору-нерезиденту

Рис. 1.3. Практична схема проектного фінансування

З урахуванням важливості координації інвестиційної діяльності в Україні доцільно створити Центр проектного фінансування, який би сприяв залученню фінансових ресурсів, у тому числі зовнішнього фінансування, і забезпеченню реалізації інвестиційних проектів, які мають пріоритетний для національної економіки характер. Завданнями такого Центру мають бути:

проведення моніторингу реалізації портфелю проектів, які здійснюються за рахунок позик міжнародних фінансових організацій; підготовка оглядових та узагальнюючих матеріалів по портфелю проектів; виконання заходів, що підвищують ефективність реалізації діючих проектів;
виконання ролі представника уряду в спільних гарантійних операціях з міжнародними організаціями.
здійснення моніторингу та фінансування передпроектних досліджень включених у програму запозичень; підготовка для уряду та ключових міністерств оглядових матеріалів міжнародних організацій, що знаходяться на стадії пропозицій; розробка техніко-економічних обґрунтувань, проектно-пошукових робіт по проектам;
сприяння підвищенню ефективності роботи структурних підрозділів міністерств, які беруть безпосередню участь у процесі формування програми зовнішніх запозичень України;
здійснення інформаційної, консультаційної та методологічної підтримки підприємств з метою забезпечення їх активної участі у національних та міжнародних конкурсах на постачання товарів, робіт та послуг; сприяння розвитку системи конкурсних закупівель товарів, робіт та послуг на державному, регіональному та муніципальному рівнях.

PAGE 1

Фінансово-кредитні установи

Засновники

Проектна компанія

Виконавці

Замовник

Контракти, доручення

арантії

Кредитна угода

Повернення боргу

Реалізація проекту

За методом бухгалтерського обліку

За ступенем ризику

За формами участі

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів

Види проектного фінансування

НБУ

Банк

Замовник

Об’єкт

Міжбанківський ринок

Кабмін

Постачальники

Банк

Інвестор

Іноземна держава

4а

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЕКТНОГО ФІНАНСУВАННЯ