Економіка як наука. Підприємство торгівлі як об’єкт господарювання

Тема: Економіка, як наука.

Підприємство торгівлі як об’єкт господарювання.

План

1. Поняття економіки як науки.
2. Сутність ринкової системи господарювання.
3. Підприємство в сучасній системі господарювання.
4. Підприємство торгівлі, як об’єкт господарювання.
5. Статут підприємства.

Література:

1. І. О. Семернікова стор. 3 – 37
2. Г.С.Степанова стор. 5-13

1. Поняття економіки як науки.

це сукупність суб’єктів господарювання та

методів, за допомогою яких люди створюють

товари для задоволення своїх потреб

люди

природа

засоби виробництва

= предмети споживання

інфраструктура

знання (особливий економічний ресурс)

інформація

духовні, інтелектуальні цінності

Основні моделі економіки:

• планово-директивна (адміністративно-командна);
• ринкова;
• змішана;
• узгоджень.

Характерні риси адміністративно-командної економіки:

1. Панування державної власності на засоби виробництва.
2. Приватна власність практично заборонена, а колективна існує формально.
3. Низька ефективність виробництва.
4. Управління економікою на основі державних планів і централізованих рішень уряду.
5. Розподіл ресурсів і доходів походить з центра.
6. Диктант виробників стосовно споживачів.
7. Несприйнятливість до НТП.
8. Незатребуваність інтелекту.
9. Підпорядкування замість економічної волі.
10. Особиста залежність – результат тотального одержавлення.
11. Ріст розмірів підприємства (гигантоманія).
12. Уніфікація замість різноманітності.

Характерні риси ринкової економіки:

1. Панування приватної власності.
2. Механізм вільної конкуренції (з часом слабше – виникає антимонопольне законодавство).
3. Стихійне переливання капіталів усередині галузей і між ними.
4. Регулювання цін шляхом коливання попиту та пропозиції.
5. Установлення пропорцій між галузями народного господарства через механізм економічних криз.
6. Воля вибору і дій. Гнучкість, висока адаптивність
7. Сприятлива до інновацій.
8. Обмежена роль уряду.
9. Економічними методами звільняється від неефективних господарств.
10. Не визнає рівноправності осіб (банкрутства, бідність - неминучі).
11. Не гарантує повної зайнятості населення і стабільності цін.
12. Не створю стимули для виробництва товарів і послуг колективного користування.
13. Не має економічного механізму захисту навколишнього середовища.

Характерні риси змішаної економіки:

1. Розумне сполучення характеристик ринкової економіки з державної з урахуванням національних особливостей, спрямоване на досягнення загальнонаціональних цілей.
2. Висока соціальна захищеність населення.
3. Економічне законодавство – основа економічного порядку.
4. Антимонопольна політика, спрямована на захист споживачів.
5. Розвиток колективної власності.
6. Престижність кваліфікованої праці, її висока оплата.
7. Всеохоплююча система регулювання, що допомагає оберігати економіку від руйнування.
8. Широкий розвиток наук.
9. Уміле використання інтелектуального потенціалу.
10. Висока культура праці, нова якість освіти і всього способу життя.
11. Прагнення до задоволення різноманітних потреб.
12. Характерні риси економіки узгоджень.

Характерні риси економіки узгоджень:

1. Стрижнем цієї моделі є переговори (узгодження), які широко використовуються як інструмент для прийняття рішень при розміщенні та розподілі ресурсів.
2. Економіка узгоджень характеризується постійною боротьбою і конфліктом на всіх рівнях, які однаково завершуються досягненням взаєморозуміння між усіма заінтересованими сторонами.

2. Сутність ринкової системи господарювання

Поняття «ринок» можна розглядати як форму господарювання, яка здатна розв’язувати важливі завдання у сферах суспільного вирбництва, обміну та розподілу.

І. основні ознаки, які визначають суть ринку:

1. доступність для будь-якого споживача усіх товарів, представлених на ринку (відсутність фондування, карток, талонів та ін., обмежуючих форм розподілу);
2. виробництво товарної маси;
3. необмежена кількість конкурентів, абсолютно вільний вхід на ринок та вихід з нього;
4. повна інформація учасників конкуренції щодо пропозиції, попиту, цін та ін.;
5. свобода реалізації товарів і послуг – вибір товарів споживачем прийняття рішень;
6. пануючий диктат споживача.

ІІ. Функції ринку:

1. суспільного поділу праці. у ринковій економіці споживач обирає постачальника, враховуючи при цьому якість, ціну, термін, поставки;
2. інформаційна. В умовах ринку (як системи господарювання), ринок дає учасникам обмін інформацією щодо рівня витрат, рентабельності, якості товарів та послуг. Він моментально реагує на будь-які зміни в ході конкурентної боротьби, виявляє заходи підвищення якості, удосконалення асортименту;
3. регулююча галузевого і територіального поділу праці. в умовах ринку міжгалузева конкуренція примушує підприємців стежити за альтернативними варіантами ефективного капіталовкладення;
4. економічного відбору. Завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких не життєздатних підприємств;
5. стимулююча. Вона полягає у тому, що ринок (як система господарювання) розвертає економіку обличчям до потреб людини, робить усіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими у задоволенні тих по треб, які виражаються через попит;
6. координаційно-контролююча. Тобто ринок (як система господарювання) підвищувати рівень вирбництва, досягаючи таким чином зростання продуктивності праці та реальної заробітної плати при одночасному знижені цін і тим самим посилює соціальну спрямованість економіки.

ІІІ. Умови діяльності ринку:

Щоб діяв ринок необхідні такі умови:

• економічні умови (вільне ціноутворення, захист конкуренції, вільний обіг товару, стимулювання підприємницької діяльності: кредити, оподаткування);
• соціальні умови (система захисту малозабезпечених верств населення, допомога дітям, молоді);
• соціально-психологічні та соціально-культурні умови (свобода вибору зайняття).

ІV. Розрізняють такі структурні ознаки класифікації ринків:

1. з точки зору економічного призначення:

• ринок ресурсів (засобів вирбництва);
• ринок споживання (предметів споживання);
• ринок праці (робочої сили);
• ринок капіталів (грошовий);

1. з точки зору територіального підходу:

• внутрішній ринок – місцевий1, регіональний, національний;
• зовнішній ринок – транснаціональний та світовий;

1. з точки зору конкретних видів характеристик товарів і послуг:

• ринок спеціалізованих товарів (продовольчих, непродовольчих, продукції сільського господарства і ін.);
• ринок спеціалізованих послуг (страхування, консультативні послуги тощо).

V. Об’єктами ринку є товар, попит, пропозиція, ціна:

а) попит – це платоспроможна по треба;

б) пропозиція – це сукупність товарів за певними цінами, за якими виробника готові їх продавати;

в) ціна – грошовий вираз вартості товарів;

г) товар-продукт праці, виготовлений для обміну (гроші).

Суб’єктами – продавець і покупець.

3. Підприємство в сучасній системі господарювання

Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги)

4. Підприємство торгівлі, як об’єкт господарювання

Визначення, цілі (мета) і напрями діяльності підприємства.

Підприємство Торговельне підприємство