ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ ЗДОРОВ’Я УЧНІВ 5-Х КЛАСІВ

ДИПЛОМНА РОБОТА

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ ЗДОРОВ’Я УЧНІВ 5-Х КЛАСІВ

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………...…4

РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ ЗДОРОВ’Я УЧНІВ П’ЯТИХ КЛАСІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА ……………………………………………….10

1.1. Психосоціальна компонента здоров’я у педагогічному і валеологічному контексті….……………………………………….……10

1.2. Характерологічний аналіз педагогічних умов формування психосоціальної компоненти здоров’я………………………………16

1.3. Особливості формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів п’ятих класів………………………………………………………21

1.4. Аналіз методичної літератури з проблеми дослідженя………………………………………..………………………26

Висновок до розділу 1…………………………………………………….33

РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ ЗДОРОВ’Я В УЧНІВ 5 КЛАСУ ………………………………………………………………………35

2.1. Виявлення рівнів сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 класу ………………………………………………….35

2.2. Загальна характеристика моделі формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 класів на уроках з основ здоров’я……..…50

2.3. Ефективні педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 класу…………………..56

Висновок до розділу 2……………………………………………………72

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ МОДЕЛІ ТА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ ЗДОРОВ’Я В УЧНІВ 5 КЛАСУ

3.1. Аналіз результатів дослідницько-експериментальної роботи по формуванню психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 класу…………………………….…..75

3.2. Рекомендації вчителям щодо формування психосоціальної компоненти здоровя в учнів 5 класу……………………..…………………..87

Висновки до розділу 3…………………………………………………….94

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...96

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ….….100

ДОДАТКИ……………………………………………………………...103

Тільки у сильному, здоровому тілі дух зберігає рівновагу, і характер розвивається у всій своїй могутності (Герберт Спенсер)

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Одним із показників високого потенціалу людини є її здоров’я як найбільша соціальна цінність та основна умова виконання нею біологічних і соціальних функцій, фундамент для реалізації, саморозвитку. Емоційне благополуччя, гармонія з оточенням, радість від процесу діяльності та спілкування є одними з основних детермінант психічного, соціального, духовного і, як наслідок, фізичного здоров’я кожної людини [36, c. 3 - 4].

Психічне здоров’я та соціальне благополуччя – фундаментальні складові життя дитини, які забезпечують сприйняття значущості буття, дозволяють їй розкрити особистий потенціал, стати суспільно-активним громадянином.

На сучасному етапі розвитку суспільства реформування освіти призвело до переходу навчання на більш сучасні норми, що вимагало створити відповідні цьому рівню навчальні плани та програми й, у свою чергу, призвело до інтенсифікації та ускладнення навчальної діяльності учнів. Значно зріс обсяг навчального навантаження, інформаційна насиченість занять. Таким чином, навчальне навантаження при постійно наростаючих і мінливих обсягах, складності та новизні інформації, обмеженості часу, зміні кількості та якості джерел інформації обумовлює підвищені вимоги до учнів і може стати фактором ризику для їхнього здоров’я, що в першу чергу стосується учнів 5-го класу.

Перехід із початкової школи до основної традиційно є однією з найбільш складних педагогічних проблем, а період адаптації п’ятикласників – одним з найважчих періодів шкільного навчання. Стан дітей у цей період характеризується низькою організованістю, недисциплінованістю, неуважністю, зниженням інтересу до навчання та його результатів.

Процес гуманізації сучасного суспільства потребує виявлення можливих умов, шляхів, механізмів соціально-виховної роботи з молоддю. Організація дозвілля є одним із важливих завдань на шляху соціалізації молоді, адже діяльність, якій присвячено вільний час, конструктивно впливає на формування особистісних якостей: інтелектуальних, моральних, культурних, на фізичний розвиток молодого покоління. Нереалізованість надлишку вільного часу, відсутність сформованості культури дозвілля призводить до посилення негативних процесів у молодіжному середовищі (вживання алкоголю, наркотиків, спроби суїциду, агресія). Проблема соціалізації молоді та підлітків сьогодні стоїть досить гостро у всьому світі, і викликає інтерес педагогів, вчених, соціальних працівників багатьох країн.

Формування психосоціальної компоненти здоров’я слід розвивати і вдосконалювати відповідно до вимог, що ставить перед нами сьогодення. Для цього доцільно вивчати, переосмислювати і перебудовувати різні ділянки культурно-освітньої роботи, впроваджувати вітчизняні новаторські ідеї, світовий досвід. Стає зрозумілим, що є нагальна потреба у створенні комплексної моделі, спрямованої на поліпшення здоров’я дітей та молоді України, і що така модель має бути побудована на засадах і принципах теорії і практики формування психосоціальної компоненти здоров’я.

Валеологічна освіта спрямована на формування в учнів ставлення до власної психосоціальної компоненти здоров’я, тому саме впровадження методик формування психосоціальної компоненти під час навчання основам здоров’я дасть змогу реалізувати цей підхід. За своїми функціональними можливостями спеціальні методики дадуть змогу підвищити психосоціальну компоненту здоров’я учнів п’ятих класів [23, c. 384-387].

Усе це дає підставу стверджувати, що сучасний етап валеологічної освіти вимагає від педагогів пошуку нових підходів у її забезпеченні. Виховання в особистості розумного ставлення до свого здоров’я, вивчення і дотримання нею основних засад раціонального харчування, стимулювання фізичної активності, загартовування організму, дотримання правил особистої і загальної гігієни є засобами розв’язання сучасних завдань щодо забезпечення всебічного гармонійного розвитку особистості [38, с. 12].

Однак, незважаючи на значні зусилля щодо формування психічно та соціально здорового підростаючого покоління, стан здоров’я дітей України сьогодні погіршується. Вже в віці 10-12 років кожна дитина має близько двох захворювань. Характерними є різноманітні форми шкільної дезадаптації, інтелектуальна дефіцитність, соціально – стресові та невротичні розлади. Особливістю формування здоров’я сучасних школярів є несприятливий вплив хронічного психоемоційного перевантаження, яке негативно впливає на здоров’я. Аналіз педагогічної теорії та практики свідчить про наявність суперечностей між актуальністю формування здорового покоління, що зафіксовано законодавством України, та стійкими негативними тенденціями у стані здоров’я учнівської молоді, починаючи з початкової ланки; необхідністю проведення систематичної роботи з формування психічного та соціального здоров’я учнів 5 – х класів та не розробленістю педагогічних чинників і умов даного процесу; визначенням провідної ролі педагогічних працівників і батьків у формуванні здоров’я школярів та їх недостатньою компетентністю щодо даної проблеми [40, с. 15].

У сучасних наукових дослідженнях проблема здоров’я розглядається як одна з найважливіших проблем цілого комплексу наук про людину. У полі змістової проблематики здоров’я виокремлюються філософський (І. Брехман), соціальний (Г. Апанасенко, Е. Апостолов, М. Гончаренко, Ю. Лісицин, Л. Матрос, Г. Царегородцев), медико-біологічний (Г. Апанасенко, Г. Сердюковська, В. Язловецький), психологічний (О. Васильєва, І. Дубровіна, О. Жабокрицька, А. Маслоу, Ф. Філатов) аспекти [39, с. 25 - 27].

Проблеми превентивного виховання молоді, педагогічні засади валеології, виховання здорового способу життя дітей та підлітків висвітлені в роботах О. Аксьонової, Т. Андрющенко, Е. Булич, М. Гончаренко, Г. Даниленко, Н. Денисенко, О. Дубогай, О. Жабокрицької, С. Кириленко, Ю. Мельника, І. Муравова, В. Оржеховської, С. Свириденко, В. Шахненка. Особливе значення мають роботи, присвячені проблемі педагогічної психогігієни, формуванню психогігієнічної компетентності педагога (С. Болтівець, Н. Гаранян, С. Громбах, О. Дубровський, Н. Денисенко, Т. Кулакова, Г. Сердюковська, І. Синиця, А. Холмогорова), гуманізації освітнього середовища (Я. Коломинський, С. Подмазін, В. Слободчиков, С. Свириденко, О. Столяренко, М. Черноушек), проблемам педагогічного спілкування (Б. Ананьєв, О. Бодалєв, Л. Божович, Л. Виготський, Ж. Глозман, А. Мудрик, В. М’ясищев, А. Петровський, А. Растригіна, В. Сухомлинський), організації виховного процесу на засадах особистісно зорієнтованого та індивідуального підходів (І. Бех, І. Якиманська). Ми бачимо, що психосоціальний аспект здоров’я учнів 5 – х класів залишається поза увагою дослідників, що ще раз підтверджує доцільність обраної теми дослідження.

Актуальність визначеної проблеми, її недостатня дослідженість, необхідність подолання зазначених суперечностей обумовили вибір теми нашого дослідження: «Педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів 5-х класів».

Мета бакалаврської роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці моделі та ефективних педагогічних умов формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-го класу.

Завдання нашого дослідження:

• вивчити стан розробленості проблеми формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-го класу;
• визначити рівні сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-го класу;
• розробити модель та ефективні педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я на уроках з основ здоров’я в учнів 5-го класу;
• здійснити експериментальну перевірку ефективності застосування моделі та педагогічних умов формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-го класу на уроках з основ здоров’я;
• розробити рекомендації вчителям щодо формування психосоціальної компоненти здоров’я під час навчання учнів основам здоров’я.

Гіпотеза дослідження: формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів 5-го класу буде результативним за умови впровадження моделі, що функціонує за наявності необхідних педагогічних умов.

Об’єкт дослідження – процес формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 класу.

Предмет дослідження – модель та педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-го класу.

Методи дослідження:

• теоретичні: аналіз філософської, педагогічної, соціологічної, психологічної літератури для уточнення змісту поняття «психосоціальна компонента здоров’я»; порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних і емпіричних даних, за допомогою яких визначено сутність та педагогічні умови здійснення процесу формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів п’ятих класів, узагальнення для обґрунтування теоретичних основ проблеми;
• емпіричні: педагогічний експеримент, опитування, формувальний експеримент для перевірки дієвості розробленої методики.
• методи математичної статистики, для обробки даних та підтвердження достовірності результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі аналізу наукової літератури нами було уточнено поняття як «психосоціальна компонента здоров’я»; уточнені причини погіршення рівня психосоціальної компоненти здоров’я, фактори формування і розвитку психосоціальної компоненти здоров’я в учнів на сучасному етапі; розроблено і обґрунтовано педагогічну модель та методичні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та впровадженні методики застосування психофізичних вправ в навчально-виховний процес на уроках з основ здоров’я в 5-му класі, науково-методичних рекомендацій для вчителів зазначеної дисципліни, з урахуванням специфіки використання психофізичних вправ на уроках.

РОЗДІЛ 1

ФОРМУВАННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ ЗДОРОВ’Я УЧНІВ П’ЯТИХ КЛАСІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1. Психосоціальна компонента здоров’я у педагогічному і валеологічному контексті

Проблематиці формування здоров’я школярів приділяли увагу відомі фахівці, які визначили основні шляхи виховання фізично здорової особистості (Н. Амосов, І. Брехман, О. Дубогай, Г. Сердюковська, В. Язловецький).

Більшість вітчизняних та зарубіжних дослідників (Г. Апанасенко, Ж. Глозман, М. Гончаренко, Н. Денисенко, Ю. Лисицин, А. Маслоу) акцентують увагу на тісному взаємозв’язку психічного та соціального здоров’я, розглядаючи ці поняття з точки зору основних проблем соціалізації та міжособистісної взаємодії, адекватного ставлення до себе та інших, самоактуалізації та самореалізації особистості [11, c. 21].

Існує значне розходження і відносно визначення основних дефініцій «здоров’я». У літературних джерелах, підкреслюється необхідність розглядати здоров’я не тільки як категорію медичну, але й як соціально-психологічну і філософську [17, c. 20].

Такий підхід, на нашу думку, має сенс, оскільки людина – істота не лише біологічна, а і соціальна. Прояви її здоров’я або нездоров’я пов’язані не тільки з оптимальним функціонуванням організму, а й обумовлені її психосоціальним благополуччям, ефективною соціально-психологічною адаптацією, власною реалізацією в оточуючому світі. Тому, на наш погляд, категорія «здоров’я індивіда» повинна розглядатися у контексті постановки і вирішення цілого ряду питань, що стосуються психологічних характеристик особистості, зокрема проблеми її психічного здоров’я.

Беручи до уваги, що психічне здоров’я є одним із основних компонентів здоров’я особистості, розпочнемо його розгляд з проведення загального аналізу поняття «здоров’я» та інших понять, які з ним пов’язані. На сучасному етапі розвитку науковці дискутують над рядом проблематичних понять, зокрема таких, як сутність здоров’я, рівень здоров’я, його якісні й кількісні характеристики та інші.

Здоров’я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) та соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров’я, що у преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) записано, що здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад [6, c. 3 - 8].

Таке ж саме визначення подається у психологічному словнику під редакцією Б. Мєщєрякова та В. Зінченка (автори посилаються на статут ВООЗ). Крім цього, у словнику вказується, що у широкому розумінні під поняттям «здоров’я» дослідники розуміють можливість організму людини адаптуватися до нових умов з мінімальними затратами ресурсів і часу [4, c. 173].

Отже, аналіз зазначеної роботи не дає нам чіткої уяви про види чи компоненти здоров’я особистості. Тож варто розглянути думки інших фахівців з цього приводу. О. Урбанович при розгляді питань, пов’язаних зі здоров’ям, веде мову про три види здоров’я: фізичне, психічне та духовне [34, с. 43]. При цьому автор робить висновок, що психічне здоров'я людини характеризується її можливостями адаптації, соціалізації та індивідуалізації.

За визначенням М. Бачерикова, В. Петленка і Є. Щербини, «психічне здоров’я» – це такий відносно стійкий стан організму і особистості, який дає змогу людині усвідомлено, враховуючи свої фізичні й психічні можливості, а також навколишні природні і соціальні умови, здійснювати й забезпечувати свої індивідуальні й суспільні (колективні) біологічні та соціальні потреби на основі нормального функціонування психофізичних систем, здорових психосоматичних і соматопсихічних відносин в організмі [2, с. 35-36].

Так, за визначенням В. Бєлова і А. Шмакова, психічне здоров’я визначається, як єдина і повноцінна життєдіяльність людини, з притаманною їй видовими та індивідуальними біологічними, психологічними і соціальними функціями [3, с. 60-67].

Б. Петраков і Л. Петракова вказуючи на складність і багатоаспектність визначення психічного здоров’я та роблять висновок, що психічне здоров’я – це динамічний процес психічної діяльності, якому властиві детермінованість психічних явищ, гармонійний взаємозв’язок між відображенням обставин дійсності і ставленням індивіда до неї, адекватність реакцій на оточуючі соціальні, біологічні, психічні і фізичні умови, дякуючи здатності людини самоконтролювати поведінку, планувати і здійснювати свій життєвий шлях у мікросоціальному і макросоціальному середовищі [18, с. 23].

За А. Ребером, термін «психічне здоров’я» часто використовується саме для характеристики тієї людини, яка функціонує на високому рівні поведінкового й емоційного регулювання, а не просто тієї, яка не є психічно хворою» [20, с. 54-58].

Ми притримуємось статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) де записано, що здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб чи фізичних вад.

Визначаючи здоров’я через діалектичну єдність біологічного і соціального, Г. Царегородцев і А. Шиманов під «соціальним», розуміють систему матеріальних і духовних факторів суспільного походження, що впливають на життєдіяльність людини та її здоров’я [35, c. 181 - 184].

Здоров’я, як соціальну категорію у широкому розумінні характеризує

і відомий російський професор, соціальний гігієніст, соціолог Ю. Лисицин: «Людина живе у суспільстві, її здоров’я залежить не тільки від її вроджених, успадкованих і закріплених рис, а, передусім, від суспільних відносин і соціальних умов, які врешті-решт визначаються характером суспільства» [13, c. 240 - 245].

Спираючись на аналіз наукових джерел стверджуємо, що проблема формування психічного та соціального здоров’я в учнів 5 класу є недостатньо розробленою в педагогічній теорії та практиці, науково-методична література не висвітлює на належному рівні питання організації процесу збереження, зміцнення та відновлення психосоціальної компоненти здоров’я.

Психосоціальна компонента є складовою здоров’я людини, яка визначається рівнем сформованості та станом психосоціальних структур особистості. Поняття «психосоціальна компонента здоров’я» за своїм змістом вказує, з одного боку, на рівень психічного здоров’я індивіда, з іншого – на якість його соціальних відносин; тому зміст поняття не може бути розглянутий окремо на психічному чи соціальному рівні. В онтологічному аспекті психосоціальна компонента здоров’я являє собою феномен, що формується за механізмом розвитку відповідних здібностей на базі відповідних біологічних задатків особистості та під впливом соціально-педагогічних факторів [21, c. 32-38].

На основі валеологічних і педагогічних досліджень з обраної проблеми було виділено поняття «психосоціальна компонента здоров’я учнів». Це стан психічного та соціального благополуччя, що характеризується адекватним рівнем зрілості особистісних емоційно-вольових та пізнавальних сфер, здатністю до самоуправління поведінкою, відсутністю хворобливих психічних проявів, що забезпечує гармонійну взаємодію з соціальним середовищем, яке засноване на взаєморозумінні, взаємоповазі та безконфліктності На основі робочого поняття були виділені такі складові психосоціальної компоненти здоров’я:

соціальна складова:

• міжособистісні зв’язки з однолітками, батьками і педагогічним колективом;
• залучення до громадської діяльності;
• рівень сформованості та стан соціальних структур особистості;
• ставлення особистості до себе та до навколишнього світу;
• характер суб’єктивних переживань;
• правила поведінки під час конфліктної ситуації.

психічна складова:

• почуття та емоції;
• особливості мислення, характеру, здібностей школяра;
• самоповага та усвідомлення себе як особистості;
• емоційно-ціннісне ставлення до свого здоров’я.

Специфіка психосоціальної компоненти здоров’я школярів визначається тим, що вона розглядається через призму вікової норми дозрівання відповідних психофізіологічних та функціональних структур дитини, формування актуальних у цьому віці психологічних новоутворень [9, c. 34].

Аналіз соціально-педагогічних передумов формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів п’ятих класів у сучасний період дозволяє визначити низку негативних чинників деформації здоров’я. Причини погіршення здоров’я дітей в процесі шкільного навчання мають не тільки об’єктивний характер, пов’язаний із харчуванням, фінансуванням, матеріально-технічним забезпеченням, але й суб’єктивний, пов’язаний з поведінкою вчителів, організацією процесу навчання, сумарним навчально-виховним навантаженням тощо. Серед найбільш несприятливих середовищних чинників деформації психосоціальної компоненти здоров’я визначено такі: неповні сім’ї; батьки в розлученні (фактично або емоційно); асоціальна поведінка батьків; низький рівень їхньої освіти; економічні проблеми родини [31, c. 137-142].

Проаналізувавши літературні джерела, нами були виділені причини погіршення стану психосоціальної компоненти здоров’я у дітей основної школи:

• некоректні способи конструювання учбового процесу і передачі інформації [42, с 13];
• перевищене навчально-виховне навантаження;
• обмеження рухової активності учнів;
• недостатня методична і психологічна підготовка учителя;
• невідповідність матеріально-технічного стану школи санітарно-гігієнічним нормам;
• домінування «короткозорих» книжкових засобів навчання;
• соціально-економічний стан сім’ї;
• вплив масової інформації;
• зростання кількості стресових ситуацій;
• захоплення молоді шкідливими звичками;
• нераціональне, шкідливе харчування.

1.2. Характерологічний аналіз педагогічних умов формування психосоціальної компоненти здоров’я

З сучасним темпом розвитку освіти пріоритетними напрямками є модернізація і трансформування навчального процесу так, щоб забезпечити його дослідницький, пошуковий характер, застосовуючи при цьому різноманітні методики формування психосоціальної компоненти здоров’я. Але зараз ми бачимо, що в навчальному процесі педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я є нереалізованими. Тому слід розробити такі педагогічні умови, які б в свою чергу забезпечували формування психосоціальної компоненти здоров’я.

З давніх-давен вчені говорили про психіку, про педагогічні умови формування психіки у молодшому шкільному віці, давали методичні настанови, щодо покращання умов навчання в тогочасній школі. 

В XI столітті арабський лікар Абу Ібн Бутлан в своїх Tacuinus Sanitas (таблицях здоров’я) подав настанови щодо збереження здоров’я:

• «Lumen et aer» (світло і повітря);
• «Cibus et patus» (харчування і пиття);
• «Motus et guies» (рух і спокій);
• «Somnium et vigilia» (сон та активність);
• «Exareta et secreta» (обмін речовин);
• «Affectus animi» (емоції) [30, с. 95-98].

Як бачимо, лікар вже тоді звертав увагу на психічну компоненту здоров’я – емоції, але він не приділяв увагу соціальній компоненті здоров’я.

Зміни в соціально-культурному, економічному, політичному житті України сприяли трансформації цілей і завдань освіти. Основним завданням сучасної школи стає виховання компетентної особистості, яка не тільки володіє знаннями, але й уміє застосовувати їх у житті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складних соціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоров’я на належному рівні, чинити опір негативним впливам.

Удосконалення навчально-виховного процесу в школі вимагає розв’язання таких важливих проблем, як забезпечення ефективності і якості навчання, підвищення пізнавальної активності і самостійності школярів.

Найпершою умовою успішного виконання цих завдань є дальше поліпшення методики викладання, оптимальне застосування методів і прийомів навчання, які сприяють озброєнню учнів міцними й усвідомленими знаннями, інтенсивному розвитку їх мислення, оволодінню засобами пізнання.

Розглядаючи під цим кутом зору методичні засоби залучення учнів до активної навчальної діяльності, слід у першу чергу назвати проблемне навчання, евристичну бесіду, розв’язування системи пізнавальних задач, диференційний підхід і програмований контроль, формування в дітей умінь коритися операціям мислення [10, c. 118].

В останнє десятиріччя широкого розповсюдження в усьому світі набув підхід, в основу якого покладено формування в учнів життєвих навичок, що сприяють здоровому способу життя. Досвід свідчить, що для цього слід дотримуватись певних педагогічних умов. Ми хочемо запропонувати таке твердження поняттю «Педагогічні умови». Отже педагогічні умови – це особливості організації навчально-виховного процесу, що детермінують результати виховання, освіти та всебічного розвитку особистості, об’єктивно забезпечують можливість їх дослідження та удосконалення у навчально – виховному процесі. Основними компонентами педагогічних умов є:

• озброєння школярів знаннями про здоров’я людини та способи його збереження і зміцнення;
• формування в учнів умінь і навичок здорового способу життя шляхом залучення їх до позанавчальної діяльності;
• профілактика та подолання негативних звичок;
• організація дозвілля, створення умов для підтримки та зміцнення здоров’я учнів;
• постійний моніторинг стану здоров’я учнів;
• підтримка гуманної, доброзичливої атмосфери в класних колективах;
• використання в оздоровчо-пропагандистській роботі можливостей соціального оточення, співпраці з батьками та медичними установами.

У сучасних умовах, коли зниження духовного потенціалу та здоров’я молоді, стає відчутною реальністю, необхідність орієнтованості на формування духовних потреб, здорових звичок, фізичного загартування, в цілому здорового способу життя є одним із пріоритетних напрямів у розробці концепції виховання дітей і молоді у сучасній школі. У сучасних школах з поглибленим вивченням фізкультури, ліцеях, гімназіях створені інші умови ніж у ЗОШ, основи формування здорового способу життя у п’ятикласників мають свої особливості. Визначення специфіки формування здорового способу життя учнів у школах є проблемою, яка полягає у розв’язанні суперечностей між існуючими підходами до фізичного і духовного виховання школяра, які склалися у загальноосвітніх навчальних закладах і зорієнтовані лише на покращення фізичних якостей [15, c. 176-178].

Як показали дослідження, навчально-виховний процес повинний включати два провідних напрямки організаційно-педагогічної діяльності із формування здорового способу життя: створення оптимальних зовнішніх умов – мікросоціального середовища (гуманістичні відносини, сприятливий психологічний клімат, активна творча обстановка), через спільну діяльність і спілкування дітей і дорослих в освітньому процесі (Ю. Бабанський, А. Бодалев, Б. Гершунський, В. Звєрєва, В. Караковський, А. Макаренко, А. Мудрик, Н. Щуркова й ін.); забезпечення внутрішніх умов (установок, потреб, здібностей) для саморозвитку й самовиховання учнів через механізми самопізнання, рефлексії, цілеутворення (Г. Акопов, Б. Ананьєв, Л. Божович, Б. Братусь, Т. Давиденко, В. Мініяров, Б. Паригин, С. Рубінштейн, В. Якунін і ін.).

Таким чином, сучасна ситуація характеризується протиріччями між усвідомленням суспільством необхідності підтримки здоров’я і працездатності особистості, як важливої характеристики конкурентоздатності в умовах ринкової економіки й недосконалістю освітньої системи (практичною відсутністю адекватних організаційно-педагогічних умов), що сприяє формуванню необхідних якостей особистості школярів і, перше за все, учнів п’ятих класів [29, c. 72-74].

Отже, слід розуміти, що не лише соціальний стан, а й педагогічні умови впливають на формування психосоціальної компоненти здоров’я школяра. Вчитель у своїй діяльності повинен передбачити шляхи і методи досягнення всебічного і гармонійного розвитку учня як особистості, як окремого суб’єкта в соціумі.

Соціальне середовище, в якому формується особистість, треба розуміти не тільки як оточення, але й як систему можливостей, вимог та очікувань, яка виконує конструктивні й диригентські функції щодо цього процесу. Це множина викликів та очікувань складним чином відображається в самій конструкції свідомості та почуттів особистості, у наборі алгоритмів, стандартів та правил поведінки й діяльності, в її пізнавальній структурі [24, c. 18-21].

Ми пропонуємо такий ступінчастий план педагогічних умов формування психосоціальної компоненти для учнів п’ятого класу (рис 1). Він здебільшого залежить від діяльності педагогічного колективу так як більшу частину часу діти проводять в навчальному закладі.

Рис 1.1. Педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я

На нашу думку, педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я залежать не лише від учителя, але і від учнів. Ступінь взаємозв’язку класу з учителем відіграє важливу роль у навчальному процесі. Тож для кращого формування психосоціальної компоненти здоров’я необхідно дотримуватись педагогічних умов, які систематизують і вдосконалюють навчально-виховний процес.

1.3. Особливості формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів п’ятих класів

Психічне життя індивіда складається з цілей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, уяви, почуттів тощо. Психічне здоров’я пов’язане з особливостями мислення, характеру, здібностей людини. Показники соціального здоров’я пов’язані з економічними чинниками, стосунками індивіда з структурними одиницями соціуму (сім’єю, організаціями), з якими створюються соціальні зв’язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. У загальному вигляді соціальне здоров’я детерміноване характером і рівнем розвитку, які притаманні головним сферам суспільного життя в певному середовищі — економічній, політичній, соціальній, духовній. Ці складові тісно взаємопов’язані, вони в сукупності визначають стан здоров’я людини. У реальному житті майже завжди спостерігається інтегрований вплив цих складових [14, c. 292 - 293].

Як відомо, стан здоров’я людей залежить від багатьох чинників. За класифікацією американського вченого Роббінса, фактори, що впливають на здоров’я, можна розділити на чотири великі групи: спосіб життя (51 - 52% впливу); стан навколишнього середовища (20 - 21%); біологічні чинники (19 - 20%); обсяг і якість медичної допомоги (8 - 9%) [1, c. 35].

Дослідження вчених у галузі педагогіки і психології свідчать про те, що найбільш сприятливі можливості для розвитку особистості з’являються у дитячому і молодшому підлітковому віці (П. Блонський, Л. Виготський, В. Давидов, І. Кон, Б. Ліхачов, А. Петровський, В. Сухомлинський, К. Ушинський, С. Шацкий, Д. Ельконін). Зміни, що відбуваються у цей період в організмі дітей і підлітків, стають основою для формування центрального новотвору в особистості дитини, що виражає їхню об’єктивну і суб’єктивну готовність до повноцінного життя в суспільстві. Перехід із початкової школи до основної традиційно є однією з найбільш складних педагогічних проблем, а період адаптації п’ятикласників – одним з найважчих періодів шкільного навчання. Стан дітей у цьому періоді характеризується низькою організованістю, недисциплінованістю, зниженим інтересом до навчання та його результатів. Саме у цей час закладаються основи майбутньої життєвої позиції людини. Тому головна роль у формуванні ціннісних орієнтирів покладена на систему шкільного виховання [16, c. 24].

Вікова періодизація психічного розвитку дитини для практики навчання і виховання є особливо важливою для розкриття закономірностей психічного розвитку на окремих вікових етапах життя. Кожний віковий період характеризується специфічними особливостями. Тривалість вікових періодів може змінюватися залежно від індивідуальних особливостей дитини та, в значній мірі, від соціальних факторів. Перехід від одного вікового періоду до наступного є переломним етапом індивідуального розвитку, або критичним періодом. Нами була взята періодизація за А. Маркосяном, так як для педагогів більш зручною є періодизація, побудована на основі морфофункціональних і психічних критеріїв. А. Макросян відносить учнів п’ятих класів до періоду другого дитинства. Відомо, що основним психологічним змістом цього періоду, є перехід від дитинства до дорослості, який і зумовлює специфічну відмінність всіх сторін розвитку. В віці 10-12 років одним із найважливіших факторів розвитку є його власна соціальна активність, яка розгортається на ґрунті численних якісних змін організму. Зміни організму характеризуються інтенсивністю, гетерохронністю, стрибками в розвитку, що треба враховувати аналізуючи формування основ моральних, соціальних основ особистості. Зазначені умови викликають труднощі в душевному житті як у самого учня так і у дорослих, що з ним спілкуються.

Аналізуючи розвиток організму, який впливає на всю психічну сферу, в пергу чергу, необхідно зазначити розгортання процесу статевого дозрівання.

Фізичні аспекти перебудови організму учнів п’ятих класів безперечно впливають на їх психосоціальну сферу і поряд з головним новоутворенням в особистості (виникнення уяви про себе як про дорослу людину, намагання бути і вважатись дорослим) повинні враховуватись в процесі психосоціального виховання.

У віці 10 - 12 років спілкування з товаришами набуває надзвичайно великої цінності для особистості. В особистісному спілкуванні вони виділяють товаришів, близьких товаришів і особистого друга. Положення учня в групі одноліток залежить вже не від того, як він виконує вимоги дорослих, а в першу чергу від товариських якостей, а також від сміливості, уміння володіти собою та винахідливості. Все це дає можливість спрямувати процес фізичного виховання так, щоб зазначені риси психіки виступали усвідомленими внутрішніми рушійними силами мотивації занять.

У навчальній діяльності учні п’ятих класів, на відміну від дітей молодшого шкільного віку, спроможні аналізувати завдання і розпочинати процес їх вирішення. Важливо підкреслити, що це шлях рішення не тільки інтелектуальних завдань, але і моторних. Зміни в пізнавальних процесах дозволяють здійснювати різнорідне навчання моторним діям.

Застосування психофізичних вправ в процесі психосоціального виховання повинно враховувати, що в учнів п’ятих класів виникає потреба в пізнанні власних якостей, зростає інтерес до себе, що обумовлюється бажанням отримати високу оцінку оточуючих. [8, с. 4 - 5].

Схильність до мрійливості, фантазування, експериментування, яка часто виявляється в цьому віці, пояснюється особливостями формування мислення школяра, в якому на цьому етапі розвитку домінує словесно-логічний фактор. Ця обставина відкриває можливості для розвитку теоретичного мислення, звідси схильність до уявних вправ і роздумів про загальні питання світобудови [41, с 18-20].

Формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів п’ятих класів слід здійснювати систематично:

• шляхом цільового спілкування з батьками, учнями;
• проводити більше уроків, або позакласних заходів у яких учні можуть вільно висловити свої думки стосовно питань про збереження здоров’я. Цей момент можна реалізувати на уроках-диспутах, уроках-конференціях, уроках-бесідах, уроках захисту проектів, уроках-тренінгах;
• влаштовувати акції, присвячені здоров’ю, задіюючи в цьому і той вид роботи, яким учні звикли користуватися кожен день;
• створюючи цікаві блоги можна контролювати роботу учнів та привернути увагу іншої молоді;
• залучити підтримку учнів серед різновікового прошарку молоді у вигляді волонтерської підтримки «допоможи меншому» [12, c. 32].

Так як одним з головних новоутворень у цьму віці є почуття дорослості, то кращим методом у навчанні є спілкування. Учні у змозі працювати самостійно, але, звичайно, за допомогою учителя чи батьків. Таким чином вони будуть реалізовувати себе, як особистість у соціальній сфері [26, c. 189 - 192].

Звичайно, включити учнів у творчу пізнавальну діяльність здатний тільки той педагог, який має високу професійну майстерність, якого учні поважають і люблять. На думку А. Макаренка, «те, що ми називаємо високою кваліфікацією, упевнене і чітке знання, уміння, майстерність, золоті руки, небалакучість і цілковита відсутність фрази, постійна готовність до роботи – ось що захоплює дітей найбільше» [25, c. 189 - 192].

1.4. Аналіз методичної літератури з проблеми дослідження

На основі аналізу діючої програми з основ здоров’я ми з’ясували, що програма побудована на основі інтегрованого поєднання елементів знань щодо збереження і захисту життя та зміцнення здоров’я людини. До кожного розділу програми визначені обов’язкові результати навчання, спрямовані на досягнення учнями здоров’язберігаючої, соціальної, загальнокультурної та інших компетентностей. Конкретним результатом навчання має бути розвиток життєвих (психосоціальних) навичок учнів, зокрема, уміння прийняття рішень, розв’язання проблем, творчого та критичного мислення, спілкування, самооцінки та почуття гідності, протистояння негативному психологічному впливові, подолання емоцій та стресу, а також розвиток співчуття і відчуття себе як громадянина. Зміст програми структуровано за чотирма розділами, що представлені в програмах для кожного класу:

1. Життя і здоров’я людини.

2. Фізична складова здоров’я.

3. Соціальна складова здоров’я.

4. Психічна і духовна складові здоров’я.

Розділ «Життя і здоров’я людини» надає можливість акцентувати увагу учнів на шляхах і засобах збереження та поліпшення здоров’я, сприяти усвідомленню їхнього призначення і місця у світі, усвідомити зміст понять «здоров’я», «здоровий спосіб життя» та їх складових тощо.

Розділ «Фізична складова здоров’я» присвячений розкриттю закономірностей та механізмів фізичної компоненти здоров’я, дає можливість учням оволодіти навичками здорового способу життя, догляду за тілом, попередження найпоширеніших соматичних та інфекційних захворювань, травматизму, нещасних випадків, запобігання захворюванням, що передаються статевим шляхом, СНІД; формує в учнів позитивні мотивації до здорового способу життя, навчає ефективним принципам організації навчального процесу і активного відпочинку.

«Соціальна складова здоров’я» спрямована на ознайомлення учнів із соціальними аспектами здоров’я, засадами соціальної адаптації, на підготовку їх до дорослого життя та професійного самовизначення.

Розділ «Психічна і духовна складові здоров’я» передбачає оволодіння учнями навичками та вміннями позитивного спілкування, запобігання конфліктам та зменшення шкідливого для здоров’я впливу надмірних стресогенних чинників, ознайомлення з принципами психічного розвитку людини, її пізнавальними та психоемоційними особливостями; акцентує увагу на моральному здоров’ї як одній із важливих характеристик людини і суспільства; розкриває вплив духовного життя людини на здоров’я.

Аналізуючи дійсну програму ми бачимо, що психосоціальна компонента здоров’я розкрита досить вдало. Пропонуються теми для вивчення, які формують позитивне ставлення до власного здоров’я, зокрема його психічної сфери. Наприклад:

• рухова активність та її вплив на розвиток підлітків;
• розпорядок дня підлітків;
• сон і здоров’я;
• втома і перевтома, попередження перевтоми;
• активний відпочинок, види активного відпочинку;
• вправи і процедури для збереження і зміцнення здоров’я.

Досить вдало запропоновано зміст навчального матеріалу для вивчення соціальної сфери здоров’я. Наприклад:

• права і обов’язки щодо збереження і зміцнення здоров’я учнів;
• особиста відповідальність за здоров’я;
• обов’язки членів родини щодо збереження і зміцнення здоров’я;
• основні функції сім’ї і громади щодо збереження здоров’я;
• вплив способу життя родини на здоров’я підлітків;
• допомога людям з обмеженими можливостями;
• профілактика ВІЛ-інфікування.

А також виділена в окрему тему психосоціальна компонента здоров’я:

• настрій і здоров’я, вплив настрою на спілкування та здоров’я;
• співпереживання, співчуття;
• позитивний вплив на здоров’я дружніх стосунків між однокласниками та іншими хлопчиками і дівчатками;
• повага до старших і молодших, слабших і немічних, членів сім’ї взаємопорозуміння в сім’ї;
• протидія виявам насильства в учнівському середовищі.

Для учнів 5 класів подані практичні заняття у вигляді алгоритмів моделювання конкретних ситуацій, для закріплення матеріалу.

Загалом, програма складена лаконічно і охоплює всі сфери життя. Розрахована на 35 годин, що дає змогу учителю повністю викласти зміст навчального матеріалу [19, c. 86-92].

Аналізуючи підручник з «Основ здоров’я» авторів Воронцової Т. В., Пономаренко В. С., Репіка І. А. з’ясовано, що підручник «Основи здоров’я» розроблено відповідно до програми МОН України. Його зміст базується на сучасній концепції здоров'я і безпеки з урахуванням вікових особливостей учнів, основних сфер їх життєдіяльності, актуальних потреб і проблем, завдань найближчого розвитку, а також сезонного характеру дії деяких факторів ризику.

Навчання здоров’ю здійснюється на засадах розвитку життєвих навичок. Це передбачає формування соціально-психологічних компетентностей, які допомагають учням вести здоровий і продуктивний спосіб життя, адекватно сприймати себе і навколишніх, будувати позитивні міжособистісні стосунки, успішно розв'язувати щоденні проблеми, керувати стресами.

Підручник орієнтує на застосування психосоціальних методів навчання, які є дуже ефективними і сприймаються дітьми. Знання і практичні навички здобуваються не лише з текстових пояснень, а й у процесі продуктивної діяльності: під час ігор, аналізу ситуацій, мозкових штурмів, роботи в групах, уроків-тренінгів.

У підручнику наявні розділи, які формують психосоціальну компоненту здоров’я. Розділ 3 «Учись вчитися», Розділ 4 «Шануй себе та інших», Розділ 5 «Школа спілкування» Всі ці розділи оформлені досить вдало, теоретичний матеріал доступний для учнів 5-го класу. У підручнику наведено багато малюнків, на яких зображено різні життєві ситуації.

Аналізуючи підручник з основ здоров’я ми побачили, що у кінці деяких параграфів наявні практичні роботи, які включають в себе оздоровчі хвилинки, (вправи дихальної гімнастики, вправи на профілактику шкільних захворювань, як вберегти зір). Для цілісного формування психосоціальної компоненти здоров’я в підручнику також наведені розробки проблемних ситуацій, рольових ігор, робота в групах. У підручнику яскраво представлені методики для покращення стану пізнавальних процесів: тренування пам’яті, уваги та контролю мислення.

Зміст підручника в основному відповідає логічній послідовності, вимогам до рівня загальноосвітньої підготовки школярів, які визначені навчальною програмою, доступний для більшості дітей.

Методичний апарат підручника утворює єдине ціле із змістовою частиною. Наявні матеріали для актуалізації опорних знань у вигляді повтору попередніх тем «пригадайте!»

Даний методичний апарат дає можливість організовувати самостійну роботу школярів, здійснювати самоконтроль, націлює учнів на аналітичне читання і осмислення навчального матеріалу. Характер завдань і запитань направлений на виконання різних дидактичних цілей навчання (закріплення, повторення, узагальнення).

Таким чином, зміст підручника та його методичний апарат дозволяє адаптувати знання сучасної валеологічної науки до школи. Вчителю підручник допоможе формувати в учнів цілісну уяву про своє здоров’я та його збереження, розвивати комунікативні здібності дітей. Учням – дасть можливість вивчати основи здоров’я із задоволенням і досягти високої якості знань.

Аналізуючи підручник з «Основ здоров’я» авторів Т. Є. Бойченко, С. В. Василенко нами було з’ясовано, що змістову частину підручника «Основи здоров’я» розроблено відповідно до програми МОН України. Навчання здоров’ю у підручнику здійснюється на засадах розвитку базових теоретичних знань.

Аналізуючи даний підручник ми побачили, що в підручнику переважає теоретична частина над практичною. У підручнику немає методичних вказівок на формування психосоціальної компоненти здоров’я. Відсутні вправи оздоровчого характеру (вправи дихальної релаксації, психофізичні тренування), які б формували психосоціальну компоненту здоров’я. У підручнику передбачається виконання аналізу життєвих ситуацій, але вони лише частково реалізують формування психосоціальної компоненти здоров’я.

Психосоціальна компонента здоров’я у аналізованому підручнику не достатньо розкрита.

На наш погляд, підручник Т. В. Воронцової має переваги над підручником Т. Є. Бойченко, так як у підручнику Т. В. Воронцової наявні тренінгові заняття, вправи на формування психосоціальної компоненти здоров’я (оздоровчі хвилинки, руханки, дихальні гімнастики, вправи на збереження зору). Тож ми рекомендуємо використовувати підручник Т. В. Воронцової для формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 класу.

Висновок до розділу 1

1. Аналіз педагогічної літератури з проблеми дослідження засвідчує, що на сучасному етапі суспільного розвитку залишається малодослідженою проблема формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-го класу. Нами було визначено, що у проаналізованих літературних джерелах спостерігаються різні підходи до тлумачення поняття «психосоціального здоров’я». Систематизувавши існуючі підходи до визначення цього поняття, ми сформулювали робоче поняття «психосоціальна компонента здоров’я», яке відображає його зміст, структуру та функціональні особливості. На основі робочого поняття були виділені складові психосоціальної компоненти здоров’я. Проаналізувавши літературні джерела, виділено причини погіршення стану психосоціальної компоненти здоров’я у дітей основної школи.

2. Аналіз наукової літератури засвідчив, що однією з умов збереження психосоціального здоров’я учнів 5 класу під час навчально-виховного процесу є застосування руханок, релаксації, дихальної гімнастики та ін. Ці методи формування психосоціальної компоненти здоров’я дають змогу учням краще засвоювати новий матеріал і проводити профілактику втоми. Нами уточнено педагогічні умови формування психо-соціальної компоненти здоров’я в учнів.

3. На основі аналізу літературних джерел виокремлено такі особливості формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів п’ятих класів:

шляхом цільового спілкування з батьками, учнями; проводити більше уроків, або позакласних заходів у яких учні можуть вільно висловити свої думки стосовно питань про збереження здоров’я; створюючи цікаві блоги можна контролювати роботу учнів та привернути увагу іншої молоді; залучити підтримку учнів серед різновікового прошарку молоді у вигляді волонтерської підтримки «допоможи меншому».

4. Проаналізувавши навчальну та методичну літературу з «Основ здоров’я» для 5-го класу, можна зробити висновок, що даний курс методично забезпечений для проведення класичних уроків. Ми вважаємо, що для кращого формування психосоціального здоров’я учитель повинен приділяти більшу увагу самопочуттю учнів під час уроку. Ми вважаємо, що для підготовки уроку учитель повинен до плану-конспекту уроку додавати програму проведення психофізичних тренувань, які розраховані на 1 - 2 хвилини під час уроку.

РОЗДІЛ 2

ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ ЗДОРОВ’Я В УЧНІВ 5 КЛАСУ

2.1. Виявлення рівнів сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 класу

З метою виявлення рівнів сформованості ціннісного ставлення учнів до власного психосоціального здоров’я було проведено констатувальний етап експерименту. У ньому взяли участь 48 учнів, зокрема 24 учнів 5-А класу і 24 учнів 5-Б класу Глухівської спеціалізованої школи-інтернат I-III ступенів ім. М. І. Жужоми.

Оцінка рівнів сформованості психосоціальної компоненти здоров’я здійснювалось за спеціально розробленою анкетою, яка містила 16 завдань (додаток А).

Нами було розроблено наступні критерії рівнів сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в унив 5 класу:

1) спрямованість на психосоціальне становище (спілкування з однолітками, батьками, педагогічним колективом);

2) психічний стан здоров’я (особистісні переживання, емоційний стан, вольова сфера діяльності);

3) громадська діяльність та рівень задіяності в ній (відвідування гуртків, активна участь в житті школи та класі).

Ці показники нами були покладено в основу визначення трьох рівнів сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 класу: низького, середнього, та високого. Кожний показник критеріїв рівня формування психосоціальної компоненти здоров’я оцінювався в умовних балах.

Нами були віділені наступні критерії високого рівня сформованості психосоціальної компоненти здоров’я:

Високий рівень (41-48 балів)

• ви гарно почуваєтесь у соціальній сфері, у вас багато друзів, ви поважаєте себе, займаєтесь суспільно – корисною працею;
• завжди маєте гарний настрій, ви – щаслива людина;
• легко вирішуєте складні ситуації, швидко знаходите спільну мову з однолітками.

Нами були віділені наступні критерії середнього рівня сформованості психосоціальної компоненти здоров’я:

Середній (20-40 балів)

• ви в деякій мірі щаслива людина, але ви не зовсім задоволені собою;
• маєте деякі проблеми у спілкуванні з однокласниками і батьками;
• намагаєтесь менше відвідувати місця, де багато знайомих людей.

Нами були віділені наступні критерії низького рівня сформованості психосоціальної компоненти здоров’я:

Низький (0-19 балів)

• ви могли б отримати від життя більшого, аніж маєте зараз;
• маєте проблеми у відносинах з батьками і однолітками;
• маєте часто поганий настрій, що супроводжується плачем чи поганим апетитом.

Для того, щоб виявити рівені сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в унив 5 класів, ми розробили умовну шкалу балів, яка дозволяє оцінити міру прояву ознаки. Кожному критерію відповідав певний бал. Так, 2 бали ставилось у випадку, коли учень має високий показник психічної чи соціальної компоненти здоров’я (має гарний настрій, завжди бадьорий, має гарне самопочуття), 1 бал – у разі середнього стану психосоціальної компоненти здоров’я, 0 балів, коли рівень психосоціальної компоненти здоров’я низький (учень мало спілкується з людьми, погано їсть, мало спить, має проблеми з батьками). Після оцінювання рівнів сформованості психосоціальної компоненти здоров’я та статистичної обробки даних ми отримали наступні результати, які відображено у таблицях 2.1 і 2.2

Таблиця 2.1

Аналіз відповідей учнів 5-А класу

№	Прізвище та ім’я	№ запитання, кількість балів	Сума
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
1	Андрієнко К.	1	1	1	1	1	1	1	0	1	1	1	1	1	1	1	0	14
2	Бондаренко Р.	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	2	1	0	1	1	1	16
3	Босенко К	1	1	1	1	2	1	1	1	1	1	1	1	2	1	1	1	19
4	Бірюк О.	1	1	2	2	1	2	2	1	2	2	2	1	1	1	2	0	27
5	Зибіна Т.	0	0	2	0	0	1	1	2	0	1	1	0	2	0	1	1	12
6	Голуб В.	0	1	0	1	0	1	0	1	1	1	1	1	0	1	2	1	12
7	Данильченко С.	1	2	1	0	1	1	1	0	1	1	1	1	1	2	1	2	17
8	Жорова Г.	2	2	0	2	2	2	2	2	1	2	1	1	1	1	1	1	25
9	Костров Т.	2	0	0	2	1	0	0	1	1	3	1	1	0	0	1	0	13
10	Карпенко О.	1	1	2	1	1	1	1	1	1	1	0	2	1	1	1	1	16
11	Ковальова Н.	2	2	1	1	1	1	2	1	2	2	2	2	2	1	2	2	34
12	Кімлик Н.	1	0	1	1	0	1	1	0	1	1	0	0	1	1	1	0	10
13	Мятлик С.	2	2	2	1	2	1	2	1	1	2	2	1	1	2	1	1	27
14	Міхеєнко Н.	1	1	1	0	1	2	2	1	1	1	1	1	0	1	1	2	18
15	Меклуха Д.	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	1	2	2	2	0	2	36
16	Мельник С.	1	2	1	1	1	2	1	1	1	1	1	2	1	1	1	1	19
17	Могильний М.	2	2	2	2	1	1	2	2	2	2	2	2	0	2	2	2	38
18	Нікітенко Л.	2	2	0	1	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	43
19	Приходько В.	1	0	1	0	1	2	1	1	1	1	1	1	1	2	0	1	15
20	Сидоренко Є.	2	0	2	0	1	2	1	2	0	1	1	1	0	2	1	2	21
21	Тіщенко А.	1	0	1	1	1	1	2	1	1	1	1	1	1	1	1	1	16
22	Хоруженко К.	2	0	0	0	1	2	3	1	2	0	2	0	2	1	1	2	22
23	Хмілик А.	1	1	1	1	0	1	1	1	0	1	1	1	1	1	1	1	14
24	Юсько Д.	1	1	1	1	1	1	1	1	0	1	1	2	1	1	2	1	17

При аналізі відповідей учнів 5-А класу нами були отримані такі результати: більшість дітей на запитання «Чи багато у вас друзів з якими ви спілкуєтесь» відповіли, що мають одного друга 54,16%, деякі учні відповіли, що мають декілька друзів – 20,83%, 16,6% учнів 5-А класу відповіли, що мають багато друзів, і 8,3% учнів відповіли, що зовсім не мають друзів.

На запитання про обов’язки в класі 33,3% учнів 5-А класу відповіли, що робота в класі не для них, 37,5% учнів відповіли, що не виконують жодних обов’язків в класі, іноді виконують обов’язки в класі 12,5% учнів, охоче виконують обов’язки в класі лише 16,7% учнів 5-А класу.

На запитання «чи правда, що Вам приємніше і простіше проводити час наодинці або за будь-яким іншим заняттям, ніж спілкуватися з людьми»16,7% учнів 5-А класу відповіли, що окрім батьків їм спілкуватись нема з ким. 54,17% учнів відповіли, що їм подобається більше бути наодинці, аніж спілкуватися з людьми, 20,83% відповіли, що їх приваблює віртуальне спілкування, і лише 8,3% учнів 5-А класу полюбляють спілкуватися з людьми.

На запитання «чи відвідуєте ви якісь гуртки» 25% учнів 5-А відповіли, що це заняття не для них, 45,8% учнів відповіли, що не відвідують гуртки, 8,3% учнів 5-А відповіли, що іноді відвідують і лише 16,7% учнів 5-А і класу відвідують гуртки.

На запитання «як часто у вас бувають суперечки з батьками» 16,7% учнів 5-А відповіли, що вони майже не спілкуюся з батьками. 62,5% учнів відповіли, що мають непорозуміння з батьками, іноді мають суперечки з батьками лише 4,17% учнів 5-А класу. Ніколи не сперечаються з батьками 16,7% учнів 5-А класу.

Аналізуючи запитання про міжособистісне спілкування ми побачили, що зовсім не спілкується з однолітками 4,17% учнів 5-А класу, виявилось, що 62,5% учнів важко знайти спільну мову з однокласниками, не завжди гарно ладнають і 16,7% учнів 5-А класу з однокласниками. І лише 16,7% учнів 5-А класу гарно ладнають з однолітками.

Значна частина учнів дуже вразлива на образу, заподіяну кимось. Помститися за образу прагнуть 8,3% учнів, довго пам’ятають про образу 50% учнів класу, не звертають увагу на образу 25% учнів і лише значна частина швидко забуває про образу це 16,7% учнів.

Значна частина учнів (12,5%) часто потрапляє в безвихідні ситуації, досить часто потрапляють 62,5% учнів 5-А. Рідко в безвихідні ситуаціі потрапляють 16,7% учнів. Відповіли, що не потрапляють у безвихідні ситуації лише 16,7% школярів.

На запитання «чи часто у вас бувають різкі, без поважної причини напади сміху чи плачу» 16,7% учнів 5-А класу відповіли, що майже щодня, частенько мають напади сміху чи плачу 58,3% учнів, іноді, залишаючись на самоті мають такі напади 12,5% учнів 5-А, ніколи – відповіло 12,5% школярів.

Виявилось, що до школи рідко ходять 4,17% учні 5-А класу і, бояться ходити до школи 62,5% учнів. В день контрольної роботи бояться ходити до школи 12,5% учнів, і із задоволенням ідуть до школи 20,83% учнів 5-А.

На запитання «чи важко вам засинати» деякі учні відповіли, що майже не сплять – 8,3%, деяким важко засинати – 62,5%, іноді учні довго засинають – 8,3%, і швидко засинають лише 20,83% учнів 5-А класу.

Гарний апетит мають лише 12,5% учнів 5-А, не завжди встигають поїсти 16,7% учнів класу, мало харчується 58,3% учнів класу і майже не їдять 12,5% учнів 5-А класу.

На запитання «чи Ви щаслива людина» учні 5-А, що ні 25%, майже щасливими вважають себе 12,5% учнів, щасливими вважають себе 12,5% учнів 5-А класу.

Аналізуючи питання «якщо у вас трапляються труднощі, то як ви їх вирішуєте?» 62,5% учнів 5-А класу відповіли, що намагаються вирішувати труднощі самостійно, 12,5% учнів вирішують разом з батьками. 16,7% учнів 5-А радяться з друзями або вчителями, і як не дивно, 8,3% учнів шукають допомогу в інтернеті.

На запитання «як часто ви маєте поганий настрій» 66,7% учнів 5-А класу відповіли, що вони мають поганий настрій часто, 8,3% учнів мають майже завжди поганий настрій. 12,5% учнів класу мають поганий настрій тоді, коли їх ображають. І лише 12,5% учнів 5-А ображаються досить рідко.

Ми простежили і матеріальне положення учнів. На запитання «чи ви часто собі щось купуєте» учні 5-А класу відповіли, що вже давно собі нічого не купують 16,7% . 50% школярів мають обмаль грошей і тому нічого не купують, 12,5% писали, що за них все купують батьки. І 12,5% учнів 5-А класу купують все, що їм потрібно для відпочинку і навчання самостійно.

Таблиця 2.2

Аналіз відповідей учнів 5-Б класу

№	Прізвище та ім’я	№ запитання, кількість балів	Сума
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
1	Армен С.	0	0	0	1	0	0	1	0	2	1	0	1	0	1	1	1	10
2	Бадулін Є.	0	0	2	0	2	2	0	0	1	0	2	1	0	2	1	1	14
3	Батюк С.	1	1	0	1	0	1	0	0	1	2	0	2	0	0	2	0	11
4	Вовчаренко А.	2	0	2	0	0	1	0	2	0	1	0	2	0	2	2	1	16
5	Заболотний О.	2	1	0	0	1	2	0	0	0	0	2	0	0	2	0	0	12
6	Гаркавий Д.	1	0	2	0	0	2	1	0	2	0	1	0	2	1	0	1	13
7	Добрик Т.	1	0	1	0	0	0	2	0	2	0	0	2	0	2	0	2	13
8	Єгорова Г.	1	2	0	0	2	1	1	1	0	2	0	1	2	0	1	1	17
9	Кониболотчук .	2	0	0	2	0	2	0	2	0	2	0	0	2	0	2	0	15
10	Комаров М.	2	0	0	1	0	1	2	1	0	2	0	0	2	0	2	0	15
11	Крисін О.	1	1	2	1	1	1	2	1	2	0	1	1	1	0	1	2	20
12	Лиман Р.	1	0	1	1	1	1	1	1	0	1	0	1	2	0	2	1	14
13	Мошковець І.	1	2	0	2	0	2	1	0	1	2	0	1	0	2	0	1	18
14	Мостовий Я.	2	0	1	0	0	2	2	2	1	0	2	0	2	2	2	0	19
15	Нікітенко Л.	2	0	2	0	0	2	1	2	1	2	2	0	1	0	2	1	22
16	Норець А.	2	1	2	1	2	2	2	2	0	2	1	0	1	0	2	1	24
17	Онишко Я.	2	2	2	0	2	2	0	2	0	2	2	0	2	1	2	0	28
18	Петровська С.	2	1	2	2	1	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	1	39
19	Рябуха В.	2	0	2	0	2	2	2	1	1	1	2	0	1	0	1	0	18
20	Терещенко Т.	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	41
21	Томаш О.	2	2	1	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	1	2	34
22	Федоренко Л.	2	1	2	2	0	1	0	2	0	2	1	2	0	0	1	0	19
23	Фетисенко Ю.	2	1	2	1	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	1	2	35
24	Шинкаренко К.	1	2	2	2	1	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	37

При аналізі відповідей учнів 5-Б класу нами були отримані такі результати: більшість дітей на запитання «Чи багато у вас друзів з якими ви спілкуєтесь» 33.3% відповіли, що мають одного друга, деякі учні відповіли, що мають декілька друзів (37,5%), 20,83% учнів 5-Б класу відповіли, що мають багато друзів, і 8,3% учнів 5-Бкласу відповіли, що зовсім не мають друзів.

На запитання про обов’язки в класі 45,8% учнів 5-Б класу відповіли, що робота в класі не для них, 29,17% учнів 5-Б класу відповіли, що не виконують жодних обов’язків в класі, іноді виконують обов’язки в класі 4,17% учнів класу, охоче виконують обов’язки в класі лише 20,83% учнів.

На запитання «чи правда, що Вам приємніше і простіше проводити час наодинці або за будь-яким іншим заняттям, ніж спілкуватися з людьми» 29.7% учнів 5-Б класу відповіли, що окрім батьків їм спілкуватись нема з ким. 16,7% учнів відповіли, що їм подобається більше бути наодинці, аніж спілкуватися з людьми, 37,3% учнів 5-Б класу приваблює віртуальне спілкування, і лише 20,83% учнів 5-Б класу полюбляють спілкуватися з людьми.

На запитання «чи відвідуєте ви якісь гуртки» 41,7% учнів 5-Б класу відповіли, що це заняття не для них, 29,17% учнів 5-Б відповіли, що не відвідують гуртки, 25% учнів 5-Б класу відповіли, що іноді відвідують, і лише 4,17% учнів 5-Б класу відвідують гуртки.

На запитання «як часто у вас бувають суперечки з батьками» 45,8% учнів 5-Б класу відповіли, що вони майже не спілкуюся з батьками, 20,83% учнів 5-Б класу відповіли, що мають непорозуміння з батьками, іноді мають суперечки з батьками лише 29,17% учнів 5-Б класу. Ніколи не сперечаються з батьками 4,17% учнів..

Аналізуючи запитання про міжособистісне спілкування ми побачили, що не спілкується з однолітками 8,3% учнів 5-Б класу, виявилось, що 29,17% учнів 5-Б класу важко знайти спільну мову з однокласниками, не завжди гарно ладнають і 54,17% учнів 5-Б класу між собою. І лише 8,3% учнів 5-Б класу гарно ладнають з однокласниками.

Значна частина учнів дуже вразлива на образу, заподіяну кимось. Помститися за образу прагнуть 25 % учнів 5-Б класу, довго пам’ятають про образу 20,83% учнів класу, не звертають увагу на образу 20,83% учнів класу і лише значна частина швидко забуває про образу це 25% учнів 5-Б класу.

Значна частина учнів часто потрапляє в безвихідні ситуації – 29,17%, досить часто потрапляють учні 5-Б класу – 20,83%. Рідко в безвихідні ситуаціі потрапляють 29,17% учнів класу. Відповіли, що не потрапляють у безвихідні ситуації лише 20.83% учнів 5-Б класу.

На запитання «чи часто у вас бувають різкі, без поважної причини напади сміху чи плачу» 37,5% учнів 5-Б класу відповіли, що майже щодня, частенько мають напади сміху чи плачу 25% учнів 5-Б класу, іноді, залишаючись на самоті мають такі напади 20,83% учнів класу, ніколи – відповіло 16,7% учнів.

Виявилось, що до школи рідко ходять учні 5-Б класу 15%, боїться ходити до школи 16,7% учнів класу. В день контрольної бояться ходити до школи 16,7% учнів 5-Б класу, і із задоволенням ідуть до школи 41,7% учнів 5-Б класу.

На запитання «чи важко вам засинати» деякі учні відповіли, що майже не сплять (26,15%), деяким важко засинати (16,7%), іноді учні довго засинають (20,83%), і швидко засинають лише 25% учнів 5-Б класу.

Гарний апетит мають лише 16,7% учнів 5-Б класу, не завжди встигають поїсти 20,84% учнів 5-Б класу, мало харчуються 58,3% класу, майже не їдять 37,1% учнів класу.

На запитання «чи Ви щаслива людина» учні 5-Б клсу відповіли, що ні 33,3%, майже щасливими вважають себе 37,5% учнів 5-Б класу, щасливими вважають себе 8,3% учнів 5-Б класу.

Аналізуючи питання «якщо у вас трапляються труднощі, то як ви їх вирішуєте?» 12,5% учнів 5-Б класу намагаються вирішувати труднощі самостійно, 20,83% учнів класу вирішують разом з батьками 25% учнів 5-Б класу радяться з друзями або вчителями, і як не дивно, 41,7% учнів 5-Б класу шукають допомогу в інтернеті.

На запитання «як часто ви маєте поганий настрій» 33,3% учнів 5-Б класу відповіли, що вони мають поганий настрій часто, 12,5% учнів класу мають майже завжди поганий настрій. 33,3% учнів 5-Б класу мають поганий настрій тоді, коли їх ображають. І лише 16,7% учнів 5-Б класу ображаються досить рідко.

Ми простежили і матеріальне положення учнів. На запитання «чи ви часто собі щось купуєте» 29,17% учнів 5-Б класу відповіли, що вже давно собі нічого не купують, 41,7% 5-Б класу мають обмаль грошей і тому нічого не купують, 12,5% у 5-Б класі писали, що за них все купують батьки. І лише 12,5% учнів 5-Б класу купують все, що їм потрібно для відпочинку і навчання самостійно.

Таблиця 2.3

Результати поточних зрізів за рівнем сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів

Класи	Рівні сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів
	низький	середній	високий
	К-ть	%	К-ть	%	К-ть	%
Продовження таблиці 2.3
5-А	14	58,33%	9	37,5%	1	4,17%
5-Б	15	62%	8	33,3%	1	4,17%

Отже опитування показало, що у 5-Б класі низький рівень мають 15 учнів (62%); середній рівень мають 8 учнів (33,3%); високий рівень мають 1 учень (4,17%). Це опитування дає нам зрозуміти, що більшість учнів даного класу мають низький показник психосоціального здоров’я. У 5 – А класі ми спостерігаємо подібну ситуацію: низький рівень мають 14 учнів (58,33%); середній рівень – 9 учнів (37,5%); високий – 1 учень (4,17%). Схематично це можна зобразити у вигляді діаграми (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Рівні сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-А і 5-Б класів

На графіку відображено відсоткові показники рівнів сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів. У перебігу констатувального експерименту нам вдалося встановити, що домінуючу позицію займає низький рівень психосоціальної компоненти здоров’я в обох класах, що негативно позначалося на стані здоров’я вихованців. Тому очевидною залишається негативна тенденція, відсотковий показник якої свідчить про гостроту проблеми, потребу у негайному вирішенні.

З метою встановлення наявності відмінностей між рядами показників двох сукупностей нами був використаний метод за х2 – критерієм. За допомогою цього критерію ми порівнювали дві вибірки, їх подібність. Тож порівняння ми розпочали із занесення до таблиці 2.4 отриманих нами результатів проведеного анкетування.

Таблиця 2.4

Розподіл набраних балів учнями 5-А і 5-Б класів

за результатами проведеної методики

бали	Частота балів в 5-Б кл. F’e	Частота балів в 5-А кл. F’k
0	0	0
1	0	0
2	0	0
3	0	0
4	0	0
5	0	0
6	0	0
7	0	0
8	0	0
9	0	0
10	1	1
11	1	0
12	1	1
13	2	1
14	2	2
15	2	1
16	1	2
17	1	2
18	2	1
19	2	2
20	1	1
21	0	1
22	1	1
23	0	0
24	1	0
25	0	1
26	0	0
27	0	2
28	1	0
29	0	0
30	0	0
31	0	0
32	0	0
33	0	0
34	1	1
35	1	0
36	0	1
37	1	0
38	0	1
39	1	0
40	0	0
41	1	0
42	0	0
43	0	1
44	0	0
45	0	0
46	0	0
47	0	0
48	0	0
	F’e = 24	F’k = 24

Потім ми обчислили х2 – критерій емпіричний за таблицею 2.5

Таблиця 2.5

Робоча таблиця обчислення х2-критерія

Кількість інтервалів	Інтервал балів	Частота F’e	Частота F’k	F’e-F’k	(F’e-F’k)2	(F’e-F’k)2 F’k
1	41 – 48	1	1	0	0	0
2	20 – 40	8	9	-1	1	0,11
3	0 – 19	15	14	1	1	0,07
		24	24			Х2= 0,18

Таким способом ми обчислили 2 emp , що дорівнює 0,18. Знаходимо 2krit за даними таблиці 2.6

Таблиця 2.6

Таблиця 2 – критерію

n-1	Достовірність
	95%	99%
1	3,84	6,63
2	5,99	9,21
3	7,81	11,3
4	9,49	13,3
5	11,1	15,1
6	12,6	16,8
7	14,1	18,5
8	15,5	20,1
9	16,9	21,7
10	18,3	23,2
11	19,7	24,7
12	21,0	26,2
13	22,4	27,7
14	23,7	29,1
15	2,5	30,6
n – кількість інтервалів

При чому n – це кількість інтервалів. Для нашого випадку n=2, x2 критичне = 5,99. Ми бачимо, що наші вибірки подібні, так як 2 emp 2krit.

Як показали результати дослідження, оцінка власного психосоціального здоров’я для учнів 5-А і 5-Б класів подібні за цією ознакою. Вірогідність того, що ці класи однакові складає 95%. Це і дозволило проводити подальше дослідження. Отже 5-Б клас нами було взято в якості експериментального класу, а 5-А клас – контрольного.

2.2. Загальна характеристика моделі формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 класу

Серед цілей сучасної освіти визначальною є необхідність вироблення оновленого погляду на виховання здорової особистості, здатної до творчості, самовдосконалення, що ґрунтується на свідомому ставленні до свого здоров’я та здоров’я інших людей, як до найвищої соціальної цінності.

На сучасному етапі розвитку суспільства реформування освіти призвело до переходу навчання на більш сучасні норми, що вимагало створити відповідні цьому рівню навчальні плани та програми й, у свою чергу, призвело до інтенсифікації та ускладнення навчальної діяльності учнів. Значно зріс обсяг навчального навантаження, інформаційна насиченість занять. Таким чином, навчальне навантаження при постійно наростаючих і мінливих обсягах, складності та новизні інформації, активним розвитком технічного прогресу, обмеженості часу, зміні кількості та якості джерел інформації обумовлює підвищені вимоги до учнів і може стати фактором ризику для їхнього здоров’я. Особливо для учнів 5-го класу [28, c. 307-314].

З огляду на ці обставини, першочерговим завданням педагогічного колективу школи стала науково обґрунтована регламентація навчальної діяльності учнів, що базується на створенні фізіологічно й гігієнічно раціональних умов та оптимальної організації навчально-виховного процесу, які включили в себе формування вмінь і навичок, що сприяють успіху адаптації п’ятикласників і формування в них компетентного ставлення до свого здоров’я:

• Уміння усвідомлювати вимоги вчителя та виконувати їх;
• Уміння встановлювати міжособистісні відносини з педагогами;
• Уміння приймати й дотримуватись правил життя школи та класу;
• Навички спілкування й гідної поведінки з однолітками;
• Навички впевненої поведінки;
• Навички колективної діяльності;
• Навички самостійного розв’язання конфліктів мирним шляхом;
• Навички самопідтримки;
• Навички адекватної самооцінки.

Оптимізація педагогічної системи школи припускає постійне вдосконалення комплексу дослідницьких методик з метою виявлення особливостей особистості учня й наступної індивідуалізації навчально-виховного процесу, зокрема забезпечення оптимального за ступенем труднощів навчання для кожного учня. При цьому враховуються особисті якості учнів.

При переході школярів із початкової школи в основну учитель повинен вивчати можливості кожної дитини. Такий підхід забезпечує стійкий рівень працездатності та функціонального стану, збереження здоров’я й ефективний розвиток здібностей школярів. Розробка ефективних заходів для зміцнення здоров’я п’ятикласників має велике значення для сучасної школи. Установлення гармонійного зв’язку між навчанням і здоров’ям забезпечує якісне зрушення в бік підвищення ефективності навчального процесу.

На здоров’я учнів, які перейшли з початкової школи до основної, впливає ряд факторів, а саме:

• рівень їхньої фізичної підготовки й виховання;
• рівень розвитку фізичної культури;
• стан лікувально-оздоровчої роботи;
• рівень навчального й іншого навантаження на організм учнів;
• рівень психологічної допомоги;
• стан і вплив зовнішнього соціального середовища;
• стан мікроклімату у школі й родині [42, с. 17].

Формування психосоціальної компоненти здоров’я розглядається як процес і результат засвоєння школярами систематичних знань, умінь і навичок при орієнтації на відповідну модель і здобуття нових системних напрямків і функцій. Воно повинно стати не просто фактором, який сприяє укріпленню і збереженню здоров’я підростаючого покоління, але і пріоритетним механізмом їх досягнення. Розрахунок і забезпечення індивідуального маршруту здоров’я, що гарантує збереження і розвиток здоров’я кожної людини, являє собою складну науково-практичну задачу [10, c. 118].

При формуванні психосоціальної компоненти на особистісному рівні необхідно побудувати систему взаємопов’язаних елементів способу життя кожного учня. Стає зрозумілим, що є нагальна потреба у створенні комплексної моделі, спрямованої на поліпшення психосоціальної компоненти здоров’я в учнів п’ятих класів і що така модель має бути побудована на засадах і принципах теорії і практики формування здорового способу життя.

Нами була розроблена модель формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів п’ятих класів (рис. 2.2.). Модель – це графічне зображення взаємопов’язаних ланок (складових), це певний замінник об’єкта, процесу, явища, який у визначених умовах може надати уявлення про оригінал, відтворюючи ті його властивості і характеристики, що нас цікавлять. Причому, модель має істотні переваги та зручності (наочність, видимість, легкість оперування і т.д.). Отже, модель – це спрощена копія реального об’єкта, процесу, явища. Розроблена структурно-функціональна модель формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів п’ятих класів характеризується конкретною метою, завданнями, принципами, відповідним змістом, формами та методами виховної діяльності, функціями, рівнями педагогічного впливу, та дозволяє розглядати складові процесу формування в їх послідовності та взаємозв’язку.

Рис 2.2. Модель формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів 5 класу

Вона відображає взаємодію різних компонентів середовища проживання: трудової, навчальної, побутової, а також особистісні компоненти: однолітки, вчителі та батьки. Розкриваючи зміст психосоціальної компоненти здоров’я учнів 5-х класів, слід зазначити, що всі сфери життєдіяльності дітей даного віку – трудова, суспільна, сімейна, дозвільна – взаємопов’язані через спілкування з однолітками, вчителями, батьками, тими, кого ми назвали суб’єктами освіти.

Дана схема, на наш погляд, відображає соціально-психологічну сторону процесу формування здорового способу життя учнів 5-х класів. Ми вважаємо, що якщо вміст компонентів та їх взаємодія носить здоров’язберігаючий характер, то формується психосоціальна компонента здоров’я, якщо ж тільки частина з них відображає психосоціальну компоненту здоров’я, то про формування психосоціальної компоненти здоров’я говорити важко. Якщо виходити з теоретичного положення, що всі «життєві функції організму виступають як його потреби, а нормальна життєдіяльність його здійснюється як задоволення їх, то необхідною є побудова моделей поведінки, проектування зворотних зв’язків». Проектування зворотних зв’язків можливий через побудову моделі «акцепторно-програмних взаємодій», яка відображає істотні риси людського життя. Її перевагою є базисне положення про життєве значення всіх актів життєдіяльності, передумови, що всі вони мають певну цільову спрямованість. Це дає можливість проектувати зміни системи цінностей особистості в процесі її розвитку.

Для досягнення поставленої мети ми провели методичний супровід по формуванню психосоціальної компоненти здоров’я. Нашу роботу ми поділили на блоки:

• Формування психосоціальної компоненти здоров’я у навчально – виховному процесі, яке має здійснюватись шляхом проведення уроків-тренінгів, уроків-диспутів, проведення комплексів психофізичних вправ, фізкультхвилинок
• Формування психосоціальної компоненти здоров’я у громадській діяльності має здійснюватись шляхом проведення колективно – творчої справи у вигляді акцій, волонтерських зборів, проектів.
• Формування психосоціальної компоненти здоров’я за допомогою членів сім’ї, має відбуватися шляхом проведення бесід з батьками, сумісних з дітьми батьківських зборів.
• Формування психосоціальної компоненти здоров’я у вільний від навчання час, має проводитися шляхом виконання різних психофізичних тренувань, дихальних гімнастик, слідкуванням за своїм станом психосоціального здоров’я, шляхом заповнення індивідуального щоденника здоров’я.
• Формування психосоціальної компоненти здоров’я у спілкуванні здійснювалося на уроках з основ здоров’я шляхом прийому гри або класних годин, які б формували доброзичливі стосунків у колективі та виборі мікрооточення.

2.3. Ефективні педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 класу

Сучасна шкільна програма з основ здоров’я у 5 класі передбачає формування в учнів системи загально-навчальних умінь і навичок, для підвищення рівня їхніх знань [19, c. 86-92].

Уміння – це заснована на знаннях готовність людини виконувати ту або іншу діяльність. Уміння не можливі без знань і формуються лише на їхній основі. Знання – продукт людської діяльності, отже в них вцілена діяльність із добування і застосування цих знань [32, c. 91-145]. Це і є основою для виділення умінь, формування яких є обов’язковим у навчальному процесі. Обов’язковим, тому що наступне покоління засвоює досвід старшого в справі добування знань.

Серед умінь є такі, виходячи з попередніх міркувань, які орієнтують лише на відтворення певного способу дії, алгоритму дії та його прикладання. І якби не було їх, навряд чи можна було б розвивати ці способи дій, переводити діяльність учня на якісно вищий рівень. Людство у своєму розвитку зупинилося б і почало деградувати. Отже, потрібно мати на увазі не лише відтворення певних алгоритмів дій, а й використання їх у нових, нестандартних ситуаціях. Лише за цих умов буде формуватися психосоціальна компонента здоров’я, що дуже важливо у процесі вивчення основ здоров’я [33, c. 359].

До загально-пізнавальних умінь належать: уміння аналізувати і синтезувати, порівнювати і узагальнювати, робити висновки, відокремлювати причинно-наслідкові зв’язки між явищами (тобто виконувати певні розумові операції). Наявність вироблених пізнавальних умінь збагачує процес оволодіння знаннями. Вони дають можливість учням своїми силами виконувати пізнавальну роботу, що підвищує їхні пізнавальні можливості, надає віру в власні сили, забезпечує оптимальні умови для самоствердження особистості, для формування пізнавальних інтересів [34 c. 428].

Поряд з уміннями однією з форм вираження досвіду здійснення людської діяльності є навички. Якщо вміння – це готовність до свідомих і точних дій, то навички – це автоматизована ланка цієї діяльності. Отже, навички – це автоматизовані вміння. Навички так само, як і вміння, є практичні і інтелектуальні. Вивчення основ здоров’я передбачає вироблення в учнів практичних навичок, специфічних для даного предмета.

До інтелектуальних навичок належать навички порівняння, складання плану прочитаного, розмірковування над певною проблемою пов’язаною зі здоров’ям.

На думку О. В. Арделян до загально-навчальних умінь та навичок належать організаційні, загально-мовленнєві, загально-пізнавальні та контрольно-оцінні. Ці уміння і навички засвоюються учнями у процесі діяльності учіння, виступають і як результати цієї діяльності, і як необхідна передумова подальшої діяльності учіння.

Освіта, що базується на уміннях та навичках, допомагає учням ідентифікувати фактори, які впливають на їхній вибір стосовно ризикованої поведінки і далі – на стан здоров’я. Саме тому, для формування психосоціальної компоненти здоров’я, одержання нових знань та їх застосування школярі мають бути залучені до діяльності з порівняння, розпізнавання, розрізнення виявлення різниці і і подібності, аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування, категоризації об’єктів, протиставлення, створення, проектування, запам’ятовування, перенесення, відтворення, прикладання, обстеження, орієнтування, виявлення відмінності і подібності, побудови здогадок, впізнавання, реконструкції і перетворення, відтворення в пам’яті, перегрупування, відновлення, розчленування, об’єднання, виділення, віднесення невідомого до відомого. [5, c. 18-20].

Продуктивним чинником формування знань при вивченні основ здоров’я виступає використання системи навчально-пізнавальних завдань, з використанням методик, що формують психосоціальну компоненту здоров’я у процесі залучення школярів до активної пізнавальної діяльності, спрямовану на глибоке засвоєння основ здоров’я, яке базується на принципах взаємодії учнів і учителя; у поєднанні теоретичних знань з можливостями їх практичного використання, індивідуалізації та диференціації навчальної роботи на уроці; за допомогою надання учням свободи вибору навчальних завдань з урахуванням пізнавальних інтересів, ставлення до навчання, рівня знань і досвіду пізнавальної діяльності; при створенні на уроці сприятливого морального та психологічного клімату, ситуації успіху кожному учневі у процесі засвоєння навчального матеріалу з основ здоров’я [28, c. 307-314].

Таким чином, використання методик, що формують психосоціальну компоненту здоров’я у процесі вивчення основ здоров’я, посилює ефективність засвоєння інформації, розвиває комунікативні навички учнів, дозволяє їм навчитися запобігати конфліктам і успішно виходити з конфліктних ситуацій, підвищує інтерес до навчання, вчить дітей до самостійного пошуку інформації, вимагає від них творчого підходу до розв’язання ситуативних завдань.[22, c. 103-107].

У наш час беручи до уваги слабкий стан здоров’я сучасних дітей, особливої актуальності набуває проблема формування ціннісного ставлення до психосоціальної компоненти здоров’я дітей, оскільки численні соціальні стреси, екологічні та психічні навантаження все частіше призводять до відхилень морального, психічного, соціального та фізичного здоров’я дітей.

Головними пріоритетами в педагогіці для формування психосоціальної компоненти здоров’я є такі:

• здорова дитина — практично досягнута норма дитячого розвитку;
• оздоровлення — не сукупність лікарсько-профілактичних заходів, а форма розвитку психофізичних можливостей дітей:
• Іидивідуально-диференнійований підхід — головний засіб оздоровчо-розвивальної роботи з учнями.

Мета здоров’язберігаючих методик формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів у процесі навчання:

• забезпечити школяреві можливість збереження психосоціальної компоненти здоров’я за період шкільного навчання;
• сформувати в учня необхідні знання щодо психосоціальної компоненти здоров’я;
• навчати використовувати одержані знання в повсякденному житті.

У здоров’язберігаючих методиках формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів у процесі навчання використовуються дві групи методів: специфічні (характерні тільки для процесу збереження психосоціальної компоненти здоров’я: руханки, дихальні гімнастики, вправи для профілактики хвороб очей) та загально-педагогічні (використовуються у всіх випадках навчання та виховання: уроки-тренінги,. Класні години, бесіди з батьками) (рис. 2.3.). Тільки оптимальне сполучення цих методів відповідно до методичних принципів може забезпечити успішну реалізацію комплексу завдань поставлених для збереження психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 – х класів.

Рис. 2.3. Групи методів

Специфічні Загально-педагогічні

псиз

Вивчаючи педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів, у нас склалася певна система використання цих навчальних методик.

Один із головних секретів гарного психосоціальног самопочуття учнів п’ятих класів та високої активності у навчальному процесі криється у використанні раціонально підібраних, а при необхідності — спеціально сконструйованих та індивідуально дозованих тренінгів, психофізичних тренувань та ігор оздоровчого напрямку, що при грамотному педагогічному керуванні можуть дійсно підтримувати в учнів п’ятих класів запас адаптаційної енергії; стимулювати процеси зростання та розвитку головних фізичних якостей школяра (сила, швидкість,спритність, витривалість); усунути недоліки у психосоціальному розвитку дітей. Тому ми хочемо впровадити у навчально – виховний процес такі здоров’язберігаючі напрямки роботи:

• організація уроку з використанням методик формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів п’ятих класів;
• методику з використанням гри, веселих руханок, дихальної гімнастики на уроках з основ здоров’я;
• робота з попередження втоми очей на уроках;
• формування навичок здорового способу життя;
• щомісчні бесіди з батьками, щоб реалізувати роль сім’ї у формуванні психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів;
• запровадження щотижневих класних годин, щоб показати роль дозвілля та громадського впливу на психосоціальну компоненту здоров’я.

Для формування ціннісного ставлення до власної психосоціальної компоненти здоров’я при вивченніоснов здоров’я у 5-му класі слід найбільшу увагу звернути на методику проведення уроків-тренінгів.

Тренінг - це форма групової роботи, яка забезпечує активну участь і творчу взаємодію учасників між собою і з учителем [7, с. 163]. Урок-тренінг є ретельно спланованим процесом надання чи поповнення знань. Відпрацювання умінь і навичок, зміни чи оновлення певних ставлень, поглядів та переконань. Отже . у педагогіці співробітництва і розвивального навчання урок-тренінг – це:

• нові підходи (співпраця, відкритість, активність);
• нові знання (інтенсивне засвоєння, уточнення):
• позитивні цінності, ставлення, ідеали;
• нові уміння та навички.

Висока ефективність тренінгового навчання є результатом того. що:

• цінується точка зору і знання кожного учасника;
• можна поділитися своїм досвідом і проаналізувати його у комфортній атмосфері без примусу;
• існує можливість вчитися, виконуючи практичні дії;
• можна припускатися помилок, що не призводитиме до покарання або негативних наслідків;
• немає негативних оцінок та інших «каральних» засобів оцінювання нових знань.

Традиційні форми навчання передбачають отримання учнем теоретичної інформації з подальшим її застосуванням, після чого з’являється можливість оцінити корисність набутих знань. Тому, при традиційному навчанні вчитель зосереджується в основному на змістовій частині навчання, а використовуючи тренінгову методику, він. насамперед, сприяє рефлексії учасниками тренінгу отриманих знань, які мають трансформуватися через інтелект, досвід, емоційні переживання суб’єкта діяльності, що значною мірою забезпечує адекватний зворотний зв’язок. У процесі уроку-тренінгу, учасники, завдяки зворотному зв’язку, виявляють брак умінь та навичок, так звані «білі плями» теоретичних знань, а також неадекватність наявних установок і стереотипів. Це сприяє корекції неефективних моделей поведінки та їх зміні на нові, ефективніші. Суттєвою перевагою тренінгової методики є те, що вона дає унікальну можливість вивчити складні, емоційно значимі питання в безпечних умовах тренінгу, а не в реальному житті з його загрозами та ризиками. Урок-тренінг дозволяє вчитися без хвилювання стосовно неприємних наслідків, які можуть виникнути у випадку прийняття неправильною рішення.

Мета будь-якою уроку-тренінгу полягає не в аналізі та інтерпретації проблем особистості, задля подальшого їх усунення або зміни мотивації поведінки, а в активному, свідомому навчанні бажаної поведінки.

Хоча урок-тренінг є формою організації навчальною процесу, він не схожий на класичний урок. На тренінгу втрачають силу багато правил, яких учні звикли дотримуватись в школі. Однак ця форма роботи має свої правила. Перше з них – учасники самі виробляють і беруть добровільне зобов’язання дотримуватись певних правил (не запізнюватись, бути доброзичливим, толерантним, активним).

Педагог повинен спрямовувати діяльність групи, встановлюючи правило, що на тренінгу всі звертаються один до одною на ім’я. Це допомагає налагодити контакт з класом й усунути психологічні бар’єри.

Урок-тренінг передбачає використання активних методів групової роботи (наприклад, рольових ігор). Саме тому урок-тренінг так подобається дітям і створює у них відчуття свята, хоча під час їх проведення можна навчитися та збагнути набагато більше, ніж під час класичного уроку. Урок-тренінг має певну структуру (рис.2.4)

Рис. 2.4. Структура уроку-тренінгу

Вступна частинна уроку-тренінгу передбачає вирішення таких завдань:

• оцінка рівня засвоєння матеріалу попереднього уроку-тренінгу. Проводиться у формі опитування або перевірки домашнього завдання;
• актуалізація теми поточного уроку-тренінгу і виявлення очікувань;
• створення доброзичливої і продуктивної атмосфери. Проводиться у формі само-презентації чи взаємопрезентації учасників (Я- повідомлення);
• підтримання демократичної дисципліни у формі прийняття, уточнення або повторення правил групи.

Основна частина уроку-тренінгу – кілька тематичних завдань у поєднанні з вправами на зняття м’язового і психологічного напруження, а також дихальні вправи. Можна виділяти теоретичний і практичний блоки. Але це умовно, оскільки знання на уроці-тренінгу у процесі виконання практичних завдань. а саме: міні-лекції у формі бесіди. презентації, взаємонавчанні, роботи в групах.

Заключна частина уроку-тренінгу передбачає:

• підведення підсумків;
• релаксацію;
• прощання та завершення уроку-тренінгу.

Для ефективності проведення уроку-тренінгу ми підібрали та розробили ряд вправ для кожної складової тренінгу.

З уроку-тренінгу важливо постійно отримувати позитивні враження та як можна більше дізнаватись один про одного. Я-повідомлення або я-висловлювання - це спосіб ведення бесіди. Я-повідомлення можна успішно застосовувати в спілкуванні між дітьми. Воно дозволяє висловити думки і почуття в необидной для співрозмовника формі. «Я-повідомлення» дає можливість ближче пізнати своїх однокласників. Коли ми відкриті і щирі у вираженні своїх почуттів, співрозмовник стає більш щирим у вираженні своїх думок. Учень починає відчувати, що йому довіряють. Висловлюючи своє почуття без наказу або догани, ми залишаємо співрозмовнику можливість самому прийняти рішення. І тоді учні починають враховувати побажання і переживання один – одного.

«Я – повідомлення» Діти по черзі кажуть, що вони вміють добре робити. Наприклад: «Я можу стрибати зі скакалкою 100 разів підряд», а усі хором підтримують його: «Молодець!», супроводжуючи аплодисментами.

Відкритий мікрофон дає змогу учасникам висловити свої враження та знання з минулого тренінгу.

Знайомство – це одна з ключових вправ. Її проводять не лише з незнайомою групою, а й з тими, хто давно знає один одного. Знайомство доцільно проводити на початку кожного уроку. Для, його здійснення нами були підібрані наступні вправи.

Розкрий своє ім'я – ця вправа розкриває креативність сприяє самоусвідомленню, підвищенню самооцінки. Запишіть букви свого імені в стовпчик і навороти кожної літери – слово, яке починається з неї і характеризує вас з кращого боку. Наприклад: ВІКТОР

В – вольовий.

І – ініціативний.

К – красномовний.

Т – терплячий.

О – організований.

Р – рішучий.

Під час виконання даної вправи дотримуйтесь правила не критикувати. Навіть, якщо не дуже старанний учень назве себе працьовитим, не критикуйте його і не дозволяйте іншим.

Ти – молодець – Мета – підвищення самооцінки. отримання підтримки групи. Усі стоять у колі, один виходить у центр, називає своє ім’я і те що він любить чи вміє добре робити. У відповідь всі промовляють який він молодець, підіймаючи догори великий палець.

Основна частина включає виконання таких блоків, а саме: презентації; мозкові штурми, міні-лекції з елементами бесіди, самонавчання і взаємонавчанні, проблемні ситуації, обмін думками, перегляд відеороликів, робота в групах, аналіз історій і ситуацій, ігри, керовані дискусії і дебати, об’єднання в групи, вправи: дихальна гімнастика, вправи на зняття психологічного напруження, на зняття втоми очей.

Для розкриття специфіки проведення даних структурних компонентів тренінгу,було розроблено ряд уроків-тренінгів відповідно до тих розділів, які вивчаються на основах здоровя в 5-му класі (додаток Б, В).

Також необхідно зазначити, що досить вагому роль для підвищення рівня знань учнів має використання в основній частині тренінгу історій, легенд та казок. Для ефективної роботи під час тренінгу необхідно проводити роботу в групах. Для успішного об’єднання учасників у задану кількість груп доцільно використовувати такі вправи:

* У 4 групи можна об’єднати за порами року (зима, весна. літо, осінь)

* У 7 груп, за кольорами веселки (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий)

* Запропонуйте заплющити очі і лише та допомогою характерних звуків створити групи. Ця вправа допомагає не лише сформувати групи, а й добре знімає м’язове та психологічне напруження.

Перед вами може постати питання сформувати групу за заданою кількістю осіб. Для вирішення яких користуйтеся користуйтеся такими вправами:

*Об’єднання в пари. Розрахуйтеся на перший-другий.

*Знайди свою половинку. Роздайте учасникам половинки листівок з обірваним малюнком і запропонуйте знайти свою половинку.

Важливим під час проведення тренінгу залишається сам стан учасників процесу. Результат залежить від зібраності, уважності, згуртованості, психічного та фізичного стану дітей. Тому досить важливим є підтримання учасників тренінгу в «тонусі». Для цього в основній частині тренінгу для учнів 5-х класів необхідно використовувати руханки для зняття м’язового та психічного напруження. Доцільно використовувати наступні вправи на уроках-тренінгах з основ здоров’я в 5-му класі.

Дихальні вправи:

Поза зосередження «Вогник в руках»

Стати зручно, ноги на ширині плечей, стопи паралельні, опора на середину стопи. Зігніть руки в ліктях і на рівні трохи вище грудей з’єднайте кисті з основою долоней і кінчиків пальців. Можна уявити, що між долонями затиснутий вогник, який зігріває руки, зосередитися на ньому. Посміхнутися, обличчя і руки розслабити, плечі опустити, голову і хребет тримати на одній лінії.

Вправа № 1 «Вдих – видих»

Стати прямо, руки вздовж тулуба, розслаблені. Вдих. Почати повільний видих. В міру заповнення легень плечі підіймаються, а потім без затримки робиться видих, опускаються плечі.

Вправа № 2 «Плечі вперед»

З вдихом в міру заповнення легень, плечі повільно відводять назад, зводячи лопатки, зближуючи за спиною руки. Потім повільно видихають, зсовуючи плечі і руки вперед, стискаючи грудну клітку.

Вправа № 3 Робота з грудним відділом хребта.

Видих, повільно відкинути голову назад, згинаючи хребет у грудному відділі, подивитися на свої коліна. Руки звисають вільно, рухи плавні.

Руханки:

«Сезонні дерева». Вихідне положення: руки вільно опущені донизу, ноги на ширині плечей. Коли учитель каже «Весна», то учні підіймаються на кінчики пальців і плавно підіймають руки догори, наче прокидаються після довгої зимової сплячки. Вчитель каже «вихідне положення», і учні стають у вихідне положення. Коли учитель каже «Літо», то учні підіймаються на кінчики пальців і намагаються дотягнутися до сонечка, одночасно рухаючи пальцями і кистю рук. Коли вчитель каже «Осінь», то тим часом учні підіймають руки догори і повертають руки то вправо, то вліво одночасно. Завершуємо фізкультхвилинку, коли учитель каже «Зима», учні встряхуються, наче від снігу, роблять глибокий вдих і видих і сідають за парти. Кожен із етапів фізкультхвилинку можна проводити у різній частині уроку та на будь-якому уроці, в залежності від самопочуття учнів [37, c. 40 ].

«Ураган для тих…». Для цієї вправи приберіть зайві стільці. Усі сидять, а учитель стоїть ( йому не вистачає стільця ). Він каже: «Ураган для тих, хто народився весною». Усі, хто народився в цю пору року, встають зі свого місця і намагаються сісти на інше. Той, кому не вистачило стільця, стає ведучим і каже: «Ураган для тих, у кого довге волосся ( коротке волосся, хто любить ходити до школи, бачив море, любить солодке…)».

«Тостери-грінки». Учасники об’єднуються в трійки. Двоє беруться за руки і стають тостером. Один заходить всередину. Він – грінка. За командою «тостер» тостери міняються місцями. За командою: «грінка» грінки міняються місцями. За командою «грінка готова» грінки підстрибують на місці.

«Будинки – господарі – землетрус». Учасники об’єднуються в трійки. Двоє беруться за руки і стають будинком. Один заходить у середину. Він - господар. За командою «Будинок» будинки міняються місцями. За командою «Господар», господарі міняються місцями. За командою «Землетрус» усі міняються місцями.

«Футбол». Стати в коло, нахилитися. Ноги поставити так, щоб вони торкалися ніг сусідів. Руки – «воротар», ними треба захищати «ворота» (простір між ногами ). Мета – забити м’яч у ворота іншого і не пропустити його у власні. Пропускаєш гол – прибираєш одну руку, ще один гол – виходиш з гри.

«Буратіно». Стати в коло. Розповідати вірш, імітуючи рухи: Буратіно потягнувся, раз нагнувся, два нагнувся. Руки в сторони розвів -Мабуть ключик загубив. А щоб ключик відшукати, треба нам навшпиньки стати.

«Погода в Занзібарі». Стати в коло, повернутися направо і йти, повторюючи рухи за учителем:«У Занзібарі гріє сонечко ( гладити по плечах того, хто йде попереду), дме легкий вітерець (провести пальцями по спині). Та ось хмарки закрили сонце, почав накрапати дощик (стукати пальцями), здійнявся вітер (терти спину), почалася злива (енергійно стукати пальцями по спині), град (кулаками). Але що це? Буря вщухає (усе в зворотному порядку). Злива переходить у дрібний дощик, буря перетворюється на дрібненький вітерець. У Занзібарі знову сонечко». Можна продовжити гру, розвернувши учасників на 180° і запропонувати тим, хто стояв позаду. «А в Україні холодно. Коли виходиш на вулицю, мороз хапає за щоки (щипати за щоки), за вуха (масажувати вуха), пробирається під куртку (щипати спину), мерзнуть ноги (тупотіти ногами). Та коли заходиш у дім, стає тепліше, пощипують вуха, щоки (терти вуха, щоки). Поступово зігріваєшся, розслаблюєшся (гладити по плечах, спині)».

«Розплутати змію». Один учасник виходить з приміщення. Інші беруться за руки, утворюючи ланцюжок – «змію». Під час заплутування можна переступати через зімкнені руки, підлазити під них. Той, хто за дверима, повинен розплутати «змію». Можна підказати, що в неї є голова і хвіст.

Більшість дітей приходить до школи з гарним зором, проте згодом їхній зір погіршується. Коли школярі вчаться, то страждають в першу чергу не зуби, а очі: учні багато пишуть і читають. Через надмірне навантаження на зорову систему виникає короткозорість, удавана близорукість, астигматизм. Цього можна уникнути, дотримуючись правил профілактики зору дитини. Ми включили також декілька вправ на розвантаження очей та попередження шкільних хвороб очей

Вправи для покращення зору

1. «Метелик». Спочатку сильно зажмурте очі, а потім широко відкрийте їх і часто поморгайте віями, брови повинні залишатися нерухомими. Вправу необхідно виконати 10 разів.

2. «Циферблат» виконують закритими очима. Уявіть перед собою циферблат годинника, виконуйте кругові рухи очима за годинниковою стрілкою і проти неї по двадцять разів. Голова при виконанні вправи залишається нерухомою.

3. «Далечінь». Виберіть очима об’єкт, подивіться на нього, потім подивіться на кінець носа. Повторюйте вправу протягом десяти хвилин, це тренує очні м’язи.

4. «Небо і земля». Повільно піднімайте погляд до неба, зафіксуйте його, потім подивіться вниз. Вправу повторюйте протягом п’яти хвилин.

Наступною умовою формування психосоціальної компоненти здоров’я було проведення щотижневих класних годин, які передбачали надання ефективної підтримки учням 5-х класів у період адаптації до навчання в середній ланці школи. У процесі проведення нашого дослідження ми проводили класну годину з учнями 5-Б класу для того, щоб виявити ступінь адаптованості до навчання в 5-му касі (додаток Д).

Формування психосоціальної компоненти здоров’я не можливе без допомоги членів сім’ї. Ми провели батьківські збори, на яких була задіяна така тема: «Адаптація учнів 5-го класу до навчання в школі», яка суттєво відрізнялась від всіх попередніх (додаток Г).

Формування психосоціальної компоненти здоров’я у вільний час від навчання, проводився шляхом запровадження особистого щоденника здоров’я, який спеціально розроблений та адаптований для учнів п’ятих класів.У щоденнику вміщено багато завдань, які не повторюють учбовий матеріал. Вони сприяють розвитку логічного мислення, розумових і творчих здібностей, тренують пам’ять і увагу, змушують фантазувати та нестандартно мислити. Завдання можуть виконуватись за допомогою батьків, братиків, сестричок, що також сприяють порозумінню із близькими.

Отже, розроблені рекомендації щодо формування психосоціальної компоненти здоров’я на уроках з основ здоров’я допоможе вчителеві сформувати в учнів ціннісне ставлення до власного здоров’я.

Висновок до розділу 2

1. На основі розподілу балів, які набрали учні 5-А і 5-Б класів після оцінки психосоціальної компоненти здоров’я ми визначили кількість інтервалів, кожному із яких було присвоєно певний інтервал балів, який відображено у таблиці 2.5. Загальна оцінка низького рівня психосоціальної компоненти здоров’я варіює у межах 0 – 19 балів; оцінка середнього рівня сформованості психосоціальної компоненти здоров’я варіює у межах 20 – 40 балів; оцінка високого рівня - у межах 41-48 балів.

Результати констатувального етапу експерименту свідчать, що низький рівень психосоціальної компоненти здоров’я мають 58,33% учнів 5-А класу і 62% учнів 5-Б класу, середній рівень – 37,5% учнів 5-А класу і 33,3% учнів 5-Б класу; високий рівень – 4,17% учнів 5-А класу і 4,17% учнів 5-Б. В учнів спостерігається великий відсоток порушення норм спілкування з батьками, зокрема домінує відсутність спілкування з батьками, та часті суперечки. Учні майже не відвідують гуртки, погано харчуються, деякі учні відповіли, що мало їдять. Існує проблема спілкування з однокласниками, більшість учнів відповіли, що їм важко знайти спільну мову з однокласниками Тому після статистичної обробки даних ми отримали наступні результати: 2 emp  0,18 а 2krit5,99. Отже, 2 emp 2krit, тому досліджувані нами вибірки подібні. Ці результати засвідчили про необхідність створення ефективної педагогічної моделі формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів 5-х класів спеціалізованої школи-інтернат.

Отже, учні 5-Б класу Глухівської спеціалізованої школи-інтернат ім. М. І. Жужоми нами було взято у якості експериментальної, а учні 5-А класу Глухівської спеціалізованої школи-інтернат ім. М. І. Жужоми у якості контрольної груп.

2. Нами була розроблена модель формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів п’ятих класів. Розроблена структурно-функціональна модель формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів п’ятих класів характеризується конкретною метою, завданнями, принципами, відповідним змістом, формами та методами виховної діяльності, функціями, рівнями педагогічного впливу, та дозволяє розглядати складові процесу формування в їх послідовності та взаємозв’язку. В моделі ми показали взаємозв’язок психосоціальної компоненти здоров’я учнів п’ятих класів з педагогічним колективом, батьками, однолітками, громадськістю, де чітко показали взаємозв’язок компонентів між собою. Ця модель реалізовується через призму педагогічних умов здоров’я формуючої та здоров’язберігаючої можливостей діяльності педагогічного колективу.

3.Визначено педагогічні умови ефективного формування психосоціальної компоненти здоров’я п’ятикласників: удосконалення змісту, форм і методів педагогічної діяльності для розширення соціального досвіду та життєвих навичок учнів п’ятих класів, гуманізація педагогічних взаємовідносин, створення позитивного психологічного клімату в класних колективах; організація відповідної теоретичної і методичної підготовки педагогічних кадрів шляхом навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників, узгодження діяльності учасників виховного процесу щодо збереження, зміцнення і відновлення психічного та соціального здоров’я учнів; реалізація діагностико-корекційної роботи з учнями п’ятих класів.

РОЗДІЛ 3

ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ МОДЕЛІ ТА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ ЗДОРОВ’Я В УЧНІВ 5 КЛАСУ

3.1. Аналіз результатів дослідницько-експериментальної роботи по формуванню психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 класу

Сутність нашої дослідно-експериментальної роботи полягала у кількісному та якісному аналізі результатів, перевірки ефективності функціонування методик формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів. Моніторинг динаміки змін рівнів сформованості психосоціальної компоненти здоров’я здійснювався за тією ж методикою, що і на констатувальному етапі дослідження.

З метою перевірки використання методик формування психосоціальної компоненти здоров’я у ході з 04.02.2013 р. по 24.03.2013 р., в учнів (експериментального) 5-Б класу було проведено ряд уроків-тренінгів, практичних робіт, які передбачали застосування учнями: психофізичних тренувань; виконання комплексу ранкової гімнастики, вправ на психічне розвантаження; застосування дихальної психотехніки, вправи на профілактику хвороб очей. У 5-А (контрольному) класі комплекс заходів щодо формування психосоціальної компоненти здоров’я не застосовувався.

Організація способу життя учнів експериментального класу Глухівської школи-інтернату І-ІІІ ступенів ім. М. І. Жужоми, здійснювалась згідно із науково-обґрунтованими рекомендаціями щодо застосування моделі формування психосоціальної компоненти здоров’я.

Після застосування розробленої нами моделі формування психосоціальної компоненти здоров’я на уроках з основ здоров’я у експериментальному класі нами було повторно проведене анкетування.

Ми отримали наступні результати щодо оцінки рівнів формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів експериментального і контрольного класів, які відображено у таблицях 3.1., 3.2.

Таблиця 3.1

Аналіз відповідей учнів 5-А класу

№	Прізвище та ім’я	№ запитання, кількість балів	Сума
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
1	Андрієнко К.	1	1	1	0	1	0	0	0	1	2	0	1	0	0	1	1	10
2	Бондаренко Р.	1	0	0	1	0	1	2	0	2	0	0	1	1	0	1	2	12
3	Босенко К	2	0	2	0	1	0	1	0	1	0	1	1	2	0	1	2	14
4	Бірюк О.	1	0	2	0	2	1	2	0	2	0	0	1	1	0	1	2	16
5	Зибіна Т.	2	1	2	1	2	0	0	2	0	0	0	2	0	1	0	1	14
6	Голуб В.	1	1	1	1	1	1	2	1	1	1	1	1	2	0	1	2	18
7	Данильченко І.	2	0	1	0	0	2	1	1	0	2	0	2	1	2	2	1	20
8	Жорова Г.	2	0	0	2	1	0	1	0	2	0	1	2	1	2	0	2	16
9	Костров Т.	0	2	0	0	1	1	0	1	2	1	0	2	1	1	1	1	14
10	Карпенко О.	2	2	2	1	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	41
11	Ковальова Н.	2	1	1	1	1	1	1	2	1	1	0	2	2	1	2	2	23
12	Кімлик Н.	1	1	1	2	1	1	0	1	0	0	1	1	2	1	2	1	16
13	Мятлик С.	1	1	1	0	2	1	1	1	1	1	1	2	1	1	1	2	18
14	Міхеєнко Н.	2	1	0	2	0	1	0	1	1	2	2	1	1	1	2	2	21
15	Меклуха Д.	2	2	2	2	2	2	2	1	2	2	1	2	2	2	2	2	35
16	Мельник С.	2	0	1	1	1	1	1	1	2	1	2	1	2	2	2	1	25
17	Могильний М.	1	0	1	2	0	2	1	1	2	1	0	2	1	1	1	1	18
18	Нікітенко Л.	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	2	1	17
19	Приходько В.	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	0	1	1	2	1	2	18
20	Сидоренко Є.	2	1	1	2	0	2	1	1	0	1	1	2	1	1	2	1	19
21	Тіщенко А.	2	1	1	1	0	1	0	2	1	2	1	1	2	1	1	2	21
22	Хоруженко К.	1	0	2	2	0	2	2	1	0	2	0	0	2	1	0	2	19
23	Хмілик А.	2	1	2	1	1	2	2	1	2	1	2	2	1	1	1	2	27
24	Юсько Д.	2	1	1	2	1	1	2	0	1	2	0	2	2	2	2	2	31

Проаналізувавши відповіді учнів 5-А класу на запитання «Чи багато у вас друзів з якими ви спілкуєтесь» ми дійшли такого висновку: що учні мають не багато друзів (45,6%)деякі учні відповіли, що мають декілька друзів (33,3%), 20,8% учнів 5-А класу відповіли, що мають багато друзів, і 4,16% учнів 5-А класу відповіли, що зовсім не мають друзів.

На запитання про обов’язки в класі 33,3% учнів 5-А класу відповіли, що робота в класі не для них; 54,16% учнів 5-А відповіли, що не виконують жодних обов’язків в класі, іноді виконують обов’язки в класі 2,3% учнів 5-А класу, охоче виконують обов’язки в класі лише 4,1% учнів.

На запитання «чи правда, що Вам приємніше і простіше проводити час наодинці або за будь-яким іншим заняттям, ніж спілкуватися з людьми»16,7% учнів 5-А класу відповіли, що окрім батьків їм спілкуватись нема з ким. 54,2% учнів відповіли, що їм подобається більше бути наодинці, аніж спілкуватися з людьми, 25% приваблює віртуальне спілкування, і лише 4,1% учнів 5-А класу полюбляють спілкуватися з людьми.

На запитання «чи відвідуєте ви якісь гуртки» 25% учнів 5-А класу відповіли, що це заняття не для них. Іноді відвідують гутки 41,7% учнів, і постійно займаються гуртковою роботою 12,5% учнів.

На запитання «як часто у вас бувають суперечки з батьками» 29,7% учнів 5-А і класу відповіли, що вони майже не спілкуюся з батьками. 50% учнів класу відповіли, що мають непорозуміння з батьками, іноді мають суперечки з батьками лише 16,7% учнів 5-А класу. Ніколи не сперечаються з батьками 4,1% учнів

Аналізуючи запитання про міжособистісне спілкування ми побачили, що не спілкується з однолітками 16,7% учнів 5-А класу, 54,2% учнів 5-А важко знайти спільну мову з однокласниками, з якими вони не завжди гарно ладнають. Ми бачимо, що лише 4,1% учнів 5-А класу гарно ладнають з однолітками.

Значна частина учнів дуже вразлива на образу, заподіяну кимось. Помститися за образу прагнуть 25% учнів 5-А класу, довго пам’ятають про образу 54,2% учнів. 25% учнів 5-А класу швидко забуває про образу (4,1%).

Значна частина учнів 5-А класу часто потрапляє в безвихідні ситуації (25%), досить часто потрапляють 62,5% учнів 5-А. Відповіли на питання, що не потрапляють у безвихідні ситуації лише 4,1% учнів 5-А класу.

На запитання «чи часто у вас бувають різкі, без поважної причини напади сміху чи плачу» 20,8% учнів 5-А класу відповіли, що майже щодня, частенько мають напади сміху чи плачу 41,7% учнів 5-А класу..

Виявилось, що до школи учні 5-А класу рідко ходять так відповіли на запитання 25% учнів. Виявилось, що 66,7% учнів 5-А класу бояться ходити до школи. Із задоволенням ідуть до школи 8,3% учнів 5-А класу.

На запитання «чи важко вам засинати» лише 12,5% учнів 5-А класу відповіли, що ні, решта мають з цим проблеми.

Гарний апетит мають лише 12,5% учнів 5-А, решта учнів має поганий апетит.

На запитання «чи Ви щаслива людина» лише 20,8% учнів 5-А класу відповіли, що вони щасливі, і 20,8% сумнівалися в цьому.

Аналізуючи питання про небажані труднощі, то 70% учнів намагаються самостійно їх вирішувати або звертаються за допомогою в інтернет. І лише 24,9% учнів радяться з вчителями чи батьками.

На запитання «як часто ви маєте поганий настрій», то 58,3% учнів 5-А класу відповіли, що дуже часто, решта частіше має гарний настрій.

Ми простежили і матеріальне положення учнів. На запитання «чи ви часто собі щось купуєте» 37,5% учнів 5-А класу відповіли, що вони нічого не купують. Тобто треба сказати, що у 5-А класі більшість учнів обмежена в витратах.

Таблиця 3.2

Аналіз відповідей учнів 5-Б класу

№	Прізвище та ім’я	№ запитання, кількість балів	Сума
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
1	Армен С.	2	2	2	2	1	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	39
2	Бадулін Є.	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	48
3	Батюк С.	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	37
4	Вовчаренко А.	1	2	1	2	2	1	2	1	2	2	2	2	2	2	2	2	27
5	Заболотний О.	2	1	2	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	18
6	Гаркавий Д.	2	0	2	1	2	1	1	1	2	1	1	1	1	1	1	1	19
7	Добрик Т.	2	2	1	1	2	2	2	2	1	2	1	1	2	1	2	1	27
8	Єгорова Г.	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	3	2	2	1	2	0	37
9	Кониболотчук.	1	2	1	1	2	1	1	1	1	1	1	2	1	0	2	0	18
10	Комаров М.	1	2	2	2	2	1	1	2	3	2	2	2	2	0	2	0	26
11	Крисін О.	1	1	1	1	1	1	2	1	1	1	1	1	1	1	1	1	17
12	Лиман Р.	1	2	2	1	1	1	1	2	1	1	1	1	1	1	1	1	19
13	Мошковець І.	2	2	2	1	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	35
14	Мостовий Я.	2	2	2	2	2	2	2	1	2	2	1	1	2	1	2	2	29
15	Нікітенко Л.	1	2	2	1	1	2	1	2	2	2	1	0	3	1	2	1	24
16	Норець А.	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	2	1	1	18
17	Онишко Я.	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	43
18	Петровська С.	1	1	1	1	1	2	1	1	1	1	1	2	1	1	1	1	19
19	Рябуха В.	1	0	2	1	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	1	32
20	Терещенко Т.	2	2	2	1	2	2	2	2	1	2	1	2	2	1	2	2	24
21	Томаш О.	2	1	0	2	2	2	2	2	3	2	2	2	2	2	2	2	30
22	Федоренко Л.	1	1	1	1	2	2	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	18
23	Фетисенко Ю.	2	1	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2	32
24	Шинкаренко К.	1	1	1	1	1	2	1	1	1	1	2	1	1	1	1	1	19

У експериментальному класі ми бачимо, що на запитання «Чи багато у вас друзів з якими ви спілкуєтесь» ми побачили, що учні 5-Б класу дружелюбні кожен з них має друзів (100%).

45,8% учнів не виконують обов’язків в класі, решта44.2% учнів мають певні обов’язки в класі.

На запитання «чи правда, що Вам приємніше і простіше проводити час наодинці або за будь-яким іншим заняттям, ніж спілкуватися з людьми» стверджувальну відповідь дало 37,4%, а заперечили 62,6% учнів.

Аналізуючи відповіді учнів 5-Б класу щодо задіяності учнів у гуртковій роботі ми зрозуміли, що більша половина учнів класу (66.6%) не відвідують гуртки, решта 34,4% охоче відвідують гуртки.

На запитання «як часто у вас бувають суперечки з батьками» 33,3% учнів 5-Б класу відповіли, що батьки їх не розуміють, і вони мало спілкуються. 66,8% учнів гарно ладять з батьками і не сперечаються з ними.

Аналізуючи запитання про міжособистісне спілкування ми побачили, що 37,5% учнів погано знаходять спільну мову з однокласниками,гарно ладнають з однокласниками 65% учнів.

Значна частина учнів дуже вразлива на образу, заподіяну кимось. (50%) 25% учнів досить рідко ображаються, швидко забувають про образу і не згадують 25% учнів.

Значна частина (37,5%) учнів 5-Б класу досить рідко потрапляє в безвихідні ситуації, інша частина учнів частенько потрапляє у такі ситуації (45,8%), і 16,6%зовсім не потрапляють у безвихідні ситуації.

На запитання «чи часто у вас бувають різкі, без поважної причини напади сміху чи плачу» 58,3% учнів 5-Б класу відповіли, що ніколи або, якщо залишаються на самоті, решта 41,7% учнівчастенько має такі перепади у настрої.

Виявилося, що 37,5% учнів бояться ходити до школи, 45,8% бояться контрольних робіт, решта учнів (16,6%) із задоволенням відвідують школу.

На запитання «чи важко вам засинати» 25% класу відповіли, що швидко засинають, 25% учнів іноді засинають погано, і 25% учнів майже не сплять.

Гарний апетит мають лише 25% учнів, погано харчується 44,8% учнів, пояснюючи це тим, що мама і вчителі не дозволяють їсти жуйки, чіпси та ін..

На запитання «чи Ви щаслива людина» лише 16,6% учнів класу відповіли, що вони щасливі, 41,7% сумнівалися в цьому, і 41,7% вважають себе не зовсім щасливими.

Аналізуючи питання про небажані труднощі, то 50% учнів намагаються самостійно їх вирішувати, 41,6% учнів радяться з вчителями чи батьками, і лише 8,3% звертаються за допомогою в інтернет.

На запитання «як часто ви маєте поганий настрій», то 66,6% учнів 5-Б класу відповіли, що дуже рідко, або лише коли їх ображають, 33,3% учнів засмучуються частіше.

Ми простежили і матеріальне положення учнів. На запитання «чи ви часто собі щось купуєте» майже 74,9% учнів відповіли, що грошей не достатньо і учні собі нічого не купують, 20,8% відповіли, що цим переймаються їхні батьки і 4,17% відповіли, що самі купують собі потрібні речі, коли забажають..

Співвідношення результатів, отриманих до і після проведеної дослідної роботи дало змогу зробити висновки щодо стійкої тенденції до підвищення психосоціальної компоненти здоров’я. Аналіз даних, отриманих за допомогою методики при повторному дослідженні свідчить про те, що помітно зріс рівень сформованості ціннісного ставлення до власної психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-Б класу який виступав в ролі експериментальної групи.

Порівнюючи ці дані з показниками контрольної групи, які фактично не відрізняються від результатів констатувального експерименту, можна чітко простежити ефективність проведеної нами роботи. Провівши повторне анкетування, ми з’ясували, що помітно зріс рівень психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 – Б класу, який виступав в ролі експериментального класу. Ми отримали такі результати: у 5-Б класі низький рівень психосоціального здоров’я мають 9 учнів (37,5%), середній рівень мають 13 учнів, що складає 54,2%, і на високому рівні знаходиться 2 учні, що складає 8,3%. У контрольному класі ситуація майже не змінилася. Низький рівень займають 15 учнів (62,5%), середній рівень мають 8 учнів, що складає 33,3% і високий рівень має 1 учень, що складає 4,17%. Динаміку змін рівнів сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів до і після проведення формувального експерименту ми можемо прослідкувати за таблицею 3.3

Таблиця 3.3

Динаміка змін рівнів сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів до і після проведення формувального експерименту

Класи	Рівні сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів
	До проведення формувального експерименту
	низький	середній	високий
	К-ть	%	К-ть	%	К-ть	%
5-А	14	58,33%	9	37,5%	1	4,17%
5-Б	15	62%	8	33,3%	1	4,17%
	Після проведення формувального експерименту
5-А	15	62,5%	8	33,3%	1	4,17%
5-Б	9	37,5%	13	54,2%	2	8,3%

Різниця результатів експериментальної і контрольної групи до і після формувального експерименту (рис. 3.1) переконливо свідчить про те, що розроблена методика формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів є ефективною.

Рис. 3.1. Динаміка змін рівнів сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів.

З метою перевірки ефективності формувального експерименту було проведено статистичний аналіз. Ми використали критерій 2 , що дозволяє визначити наявність або відсутність різниці у рівнях сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в експериментальному і контрольному класах. Обчислення 2-критерія відображено у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Робоча таблиця обчислення х2-критерія

Кількість інтервалів	Інтервал балів	Частота F’e	Частота F’k	F’e-F’k	(F’e-F’k)2	(F’e-F’k)2 F’k
1	41 – 48	2	1	1	1	1
2	20 – 40	13	8	5	25	3,1
3	0 – 19	9	15	-6	36	2,4
		24	24			Х2емп = 6,5

Таким способом ми обчислили х2 емпіричне, що дорівнює 6,5 Знаходимо х2 критичне за даними таблиці 3,5

Таблиця 3,5

n-1	Достовірність
	95%	99%
1	3,84	6,63
2	5,99	9,21
3	7,81	11,3
4	9,49	13,3
5	11,1	15,1
6	12,6	16,8
7	14,1	18,5
8	15,5	20,1
9	16,9	21,7
10	18,3	23,2
11	19,7	24,7
12	21,0	26,2
13	22,4	27,7
14	23,7	29,1
15	2,5	30,6
n – кількість інтервалів

Після статистичної обробки даних ми отримали наступні результати: 2 критичне = 5,99, а 2емп =6,5. Оскільки 2емп.> 2крит. то досліджувані вибірки не подібні. Як показали результати дослідження, рівень психосоціальної компоненти здоров’я учнів 5-А і 5-Б класу різні і групи відрізняються за цією ознакою. Отже дослідження було проведено вірно.

Підсумовуючи результати дослідження на основі аналізу й узагальнення даних, можна констатувати, що в ході проведеної роботи в учнів експериментального класу значно підвищився рівень сформованості психосоціальної компоненти здоров’я: якщо на початку експерименту високий рівень було зафіксовано лише в 4,17% учнів, то на кінець експерименту цей показник зріс на 4,1% і становив 8,3%, середній рівень становив на початок експерименту 33,3%, а на кінець підвищився на 20,9%, що становить 54,2%, на низькому рівні на початок експерименту знаходилось 62%, а після застосування формувального експерименту цей показник знизився на 24,5%, що в свою чергу становить 37,5%. У контрольному класі ці показники майже не змінилися. На початок експерименту на низькому рівні перебувало 58,33% учнів, на кінець експерименту цей показник зріс до 62,5%, середній рівень на початок експерименту охоплювало 37,5% учнів 5-А класу, на кінець – 33,3%. На високому рівні після проведення констатувального експерименту перебувало 4,17%, а після проведення формувального експерименту цей показник не змінився.

Отже, порівнявши дані констатувального і формувального експеременту можна зробити висновок, що після проведення формувального експеременту значно покращився рівень сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-Б класу. Отримані результати свідчать про позитивну динаміку запропонованої моделі формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів

3.2. Рекомендації вчителям по застосуванню психофізичних тренувань на уроках основ здоров’я в 5-му класі

Найважливішим фактором адаптації зростаючого організму до основ навчальної діяльності та успішного засвоєння знань є фізіолого – гігієнічна раціоналізація навчального навантаження. Для нормування навчального навантаження ми рекомендуємо таке:

• Навчальне навантаження повинно не перевищувати гранично допустимого навантаження на учнів відповідно до вікових норм згідно з навчальним планом.
• Синхронізація навчальної діяльності й особливостей біоритму, фізіологічних функцій базується на сполученні величини навчального навантаження та працездатності.
• Навчальний розклад повинен складатися з урахуванням рівня тижневого та денного навантаження, чергування важких і легких предметів, чергування предметів з різними видами діяльності, наявності протягом дня суміжних та однотипних предметів, а також предметів з великим обсягом прочитаного матеріалу. Основи здоров’я ми рекомендуємо ставити на середину тижня 3-м чи 4-м уроком..
• Важливий аспект – дозування домашніх завдань. Обсяг домашніх завдань є оптимальним та повинен добиратися з урахуванням індивідуальних особливостей і медичних показників.

Учителі-предметники разом із п’ятикласниками також переживають складний період адаптації. Наступність у навчально-виховному процесі виступає основною умовою на перехідному етапі, забезпечує неперервність освітнього простору школярів, цілісний особистісний творчий розвиток кожної дитини, створює середовище для повної соціальної особистісної життєдіяльності та творчого розвитку, навчання, виховання, реалізації пізнавальних потреб. Цьому сприяє робота педагогів з поліпшення умов адаптації учнів 5-х класів. Ми рекомендуємо проведення таких дій:

• Використовувати інтерактивні методи навчання та максимально використовувати інформаційні технології;
• Створювати дидактичні матеріали, які обов’язково адаптовувати до вікових особливостей учнів;
• Виконувати заходи щодо формування компетентного ставлення учнів до свого психосоціального здоров'я;

Ми пропонуємо проводити в школі корекційно-оздоровчі заходи:

• Введення в режим навчальних занять усіх класів оздоровчої гімнастики, фізкультхвилинок, дихальних гімнастик;
• Нормалізація навчального навантаження;
• Вибір методів індивідуального підходу до учнів у процесі навчання на основі фізіолого – гігієнічних та психосоціальних рекомендацій;
• Групові й індивідуальні заняття;
• Розробити комплекс психофізичних та фізкультурно-оздоровчих заходів;
• Підвищувати рухову активність як на уроках так і на перерві;
• Дбайливо ставитися до правил раціонального харчування та планування робочого дня;
• Залучити батьків до роботи з популяризації здорового способу життя, культури здоров’я та формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 – х класів.

Як відомо, урок є основною організаційною формою навчання в школі. Л. Т. Охотіна виділяє деякі характерні ознаки уроку, що дозволяють доповнювати дане поняття.

1 Урок проводиться не заради самого уроку, а заради того, щоб впливати на особистість учня; не заради того, щоб пройти якісь питання програми. а заради того, щоб на матеріалі цих програмних питань формувати визначені якості особистості.

2.Центральний компонент будь-якого уроку – організація пізнавальної

діяльності учнів. Провідними пізнавальними процесами є мислення та уява. А необхідними умовами продуктивної роботи мислення та уяви будуть правильна організація сприйняття і пам’яті учнів, створення визначеної установки й організація уваги.

3.Навчання, що виховує, не можна звести до виховних моментів уроку. Всі елементи уроку повинні бути виховними за своєю сутністю координуючим центром усіх виховних засобів, форм і метолів уроку повинна бути конкретна психологічна мета.

4.Успіх навчання залежить не тільки від змісту уроків, удосконалення методики, майстерності вчителя, але і від внутрішніх умов – індивідуально – психологічних особливостей учнів.

Як відомо, навчання — це двосторонній процес. З одного боку, ефективність навчання визначається тим, наскільки вчитель правильно організує розумову діяльність, використовує можливості пам’яті, допомагає учням опанувати методи пізнання і формує у них навички самостійної навчальної діяльності, враховує вікові й індивідуальні особливості. З іншого боку, ефективність навчання залежить від активності пізнання і діяльності самого учня. Безумовно, на діяльність учнів великий вплив має особистість учителя, його активність, готовність до навчання.

Таким чином, на хід уроку впливають моральні, особистісні особливості вчителя, його емоційний стан, уміння володіти увагою класу. З огляду на все це можна припустити, що в основі будь-якого уроку лежить єдиний процес взаємодії вчителя й учнів.

Учитель на уроці включається в різноманітні зв’язки з кожним окремим учнем, із класом, загалом з матеріалом, що викладається. У силу цього сам учитель, на думку І. Я. Зимньої, вступаючи у визначений зв’язок з тим навчальним предметом, зміст якого опановується учнями, виступає для учнів у нових якостях та властивостях: як учитель (коли пояснює новий матеріал), як цікавий співрозмовник (коли організує комунікативну ситуацію, ситуацію спілкування), як дослідник (коли разом з учнями розв’язує задачі).

Виходячи з цього, можна припустити, що вчителя на уроці відрізняє ціла низка психологічних особливостей. Проаналізуємо найбільш значущі особливості.

1. Наявність інтересу до предмета. Вчитель обов’язково повинен любити предмет, що викладається, оскільки байдужість і формалізм ніколи не сховати від учнів. Вони відчувають пасивне ставлення вчителя до свого предмета, відрізняють формальний підхід до його викладання.

2. Високий темп роботи. Між уроками учителю дається невелика пауза у вигляді перерви, у ході якої він повинен підготувати все необхідне для наступного уроку, переорієнтуватися на інший клас, іншу тему, і, звичайно, відпочити

3. Постійна робота перед усім класом. Учителеві постійно доводиться стояти обличчям до класу, що передбачає постійну готовність учителя до спілкування з учнями. Корисно по ходу уроку переміщатися по класу, щоб дати собі невеликий перепочинок, розслабитися.

4. Емоційна перевантаженість. На уроці відбувається постійне спілкування з різними дітьми. Спілкування має як короткочасний, так і тривалий характер. Не секрет, що на уроці часто виникають емоційно напружені ситуації, які супроводжуються образами, радощами, сумом. Це провокує емоційне перевантаження вчителя. Психологи вважають, що одне із найбільш хворобливих переживань учителя пов’язане з недооцінкою його роботи, недостатньою увагою і повагою з боку дітей. Треба врахувати, що діти не завжди уміють виражати вдячність, приховувати своє незадоволення, агресивність, бувають різкими щодо вчителя. У свою чергу, учитель свій поганий настрій, утому також може «вилити» на учнів. Щоб уникнути таких взаємних «ударів», доцільно зняти емоційний сплеск (як самому собі, так і допомогти це зробити учневі); поставити себе на місце учня; спробувати зрозуміти, чим викликаний напружений стан.

5. Активна позиція вчителя з багатьох питань. Учитель є головною діючою особою на уроці. Для цього від нього вимагається постійно високий рівень активності. Дітей треба навчити, змусити слухати, відповідати, працювати.

6. Спостереження на уроці. Педагоги довели що вчитель на початку уроку повинен відчути стан учнів класу для того, щоб утомлених – підбадьорити, збуджених – заспокоїти, «засинаючих» - «розбуркати». Треба відзначити, що, заспокоюючи інших, учитель заспокоює і себе.

7. Індивідуальним стиль. Учитель на уроці спілкується з цілим класом тому, як правило, характеризуючи клас, учитель використовує загальні «епітети», наприклад: «гучний клас», «спокійний клас». Безумовно, така особливість роботи породжує визначений індивідуальний стиль спілкування вчителя з класом у цілому. Однак треба пам’ятати, що на уроці необхідно виробити й індивідуальний підхід до кожної дитини. Якщо вчитель знає, як підійти до учня, як подивитися і підказати, тоді легше досягається і групова взаємодія.

Яких же правил повинен дотримуватися вчитель, щоб урок можна було

вважати успішним? Ми сформулювали загальні правила, що забезпечують успішність уроку:

1. Бути зібраним, чітко і ясно ставити задачі перед учнями, послідовно вести їх до намічених цілей;
2. Виявляти доброзичливе ставлення до учнів. Не перебивати учня, дати можливість йому договорити, тому що нечітка відповідь може бути наслідком нечіткого питання;
3. Завдання для учнів повинні даватися ясно, коротко;
4. Заощаджувати час: вчасно починати і закінчувати урок;
5. Вимога до учнів повинна бути обов’язково реалізована;
6. Темп уроку має бути інтенсивним, але посильним для засвоєння навчального матеріалу більшістю учнів;
7. Підтримувати ініціативу й активність учнів.

Крім цього класні керівники разом із шкільним психологом повинні проводити психолого-педагогічні спостереження зі складанням планів адаптаційних заходів. Забезпечуючи наступність між першим, другим і третім ступенями освіти, увага вчителів акцентується на стані здоров’я та психофізичних особливостях учнів. Як наслідок, повинні сформовуватись окремі групи дітей з факторами порушення психосоціальної компоненти здоров’я. З такими дітьми повинна проводитися спеціальна робота та зменшення навантаження на них у позакласній роботі. Для формування психосоціальної компоненти здоров’я у вільний від навчання час ми рекомендуємо запровадити особистий щоденник здоров’я, який спеціально розроблений та адаптований для учнів п’ятих класів. Він вміщує в собі методики формування психосоціальної компоненти здоров’я, які роздаються кожному учневі. Нами був розроблений буклет, який ми рекомендуємо вкладати у класні журнали, щоб учителі-предметники могли ними користуватись. Обов’язковою умовою для кращого формування психосоціальної компоненти здоров’я є спілкування учнів з батьками, тому ми рекомендуємо проводити спільні батьківські збори дітей батьків і вчителів.

Висновки до розділу 3

1. У експериментальній групі після проведення формувального етапу експерименту зменшилась кількість учнів з низьким рівнем психосоціальної компоненти здоров’я у порівнянні із консатувальним етапом на 24,5%. Збільшився відсоток учнів з середнім рівнем психосоціальної компоненти здоров’я (на 20,9%) та з високим рівнем на 4,1%. У контрольній групі після проведення формувального етапу експерименту спостерігалася динаміка погіршення рівня психосоціальної компоненти здоров’я у порівнянні із констатувальним етапом. Підвищився відсоток учнів з низьким рівнем психосоціальної компоненти здоров’я (на 4,17), знизився відсоток учнів із середнім рівнем (на 4,2%) та високим рівнем (4,17) показник не змінився.

Після проведення формувального експерименту в експериментальній групі у порівнянні з контрольною знизився відсоток учнів з низьким рівнем психосоціальної компоненти здоров’я до 37,5%. Підвищився відсоток учнів з середнім рівнем психосоціальної компоненти здоров’я до 54,2%. Відсоток учнів з високим рівнем психосоціальної компоненти здоров’я становив 8,3%. Отримані результати (див рис 3.1) переконливо свідчать про те, що розроблена педагогічна модель та методичні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів ефективні. Після статистичної обробки даних ми отримали наступні результати: 2 emp  6,5; а 2krit5,99. Отже, 2 emp> 2krit, тому досліджувані нами вибірки різняться.

Отже, порівнявши дані констатувального і котрольного експеременту можна зробити висновок, що після проведення формуючого експеременту значно покращився рівень психосоціальної компоненти здоров’я в учнів. Отримані результати свідчать про позитивну динаміку запропонованої педагогічної моделі і методичних умов формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів.

2. Для проведення уроків з основ здоров’я із застосуванням методик формування психосоціальної компоненти здоров’я у п’ятому класі, вчителю слід дотримуватись певних правил. Класні керівники разом із шкільним психологом повинні проводити психолого-педагогічні спостереження зі складанням планів адаптаційних заходів. Увага вчителів акцентується на стані здоров’я та психофізичних особливостях учнів. Як наслідок, повинні сформовуватись окремі групи дітей з факторами порушення психосоціальної компоненти здоров’я. З такими дітьми повинна проводитися спеціальна робота та зменшення навантаження на них у позакласній роботі. Для формування психосоціальної компоненти здоров’я у вільний від навчання час ми рекомендуємо запровадити особистий щоденник здоров’я, який спеціально розроблений та адаптований для учнів п’ятих класів. Він вміщує в собі методики формування психосоціальної компоненти здоров’я, які роздаються кожному учневі. Нами був розроблений буклет, який ми рекомендуємо вкладати у класні журнали, щоб учителі-предметники могли ними користуватись.

ВИСНОВКИ

У бакалаврській роботі здійснено комплексний аналіз методики формування психосоціальної компоненти здоров’я у процесі вивчення основ здоров’я у 5 класі. За результатами дослідження зроблено такі основні висновки:

1. Аналіз педагогічної літератури з проблеми дослідження засвідчує, що на сучасному етапі суспільного розвитку залишається малодослідженою проблема формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-го класу. Нами було визначено, що у проаналізованих літературних джерелах спостерігаються різні підходи до тлумачення поняття «психосоціального здоров’я». Систематизувавши існуючі підходи до визначення цього поняття, ми сформулювали робоче поняття «психосоціальна компонента здоров’я», яке відображає його зміст, структуру та функціональні особливості. На основі робочого поняття були виділені складові психосоціальної компоненти здоров’я. Проаналізувавши літературні джерела, виділено причини погіршення стану психосоціальної компоненти здоров’я у дітей основної школи.

Аналіз наукової літератури засвідчив, що однією з умов збереження психосоціального здоров’я учнів 5 класу під час навчально-виховного процесу є застосування руханок, релаксації, дихальної гімнастики та ін. Ці методи формування психосоціальної компоненти здоров’я дають змогу учням краще засвоювати новий матеріал і проводити профілактику втоми. Нами уточнено педагогічні умови формування психо-соціальної компоненти здоров’я в учнів.

На основі аналізу літературних джерел виокремлено такі особливості формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів п’ятих класів:

шляхом цільового спілкування з батьками, учнями; проводити більше уроків, або позакласних заходів у яких учні можуть вільно висловити свої думки стосовно питань про збереження здоров’я; створюючи цікаві блоги можна контролювати роботу учнів та привернути увагу іншої молоді; залучити підтримку учнів серед різновікового прошарку молоді у вигляді волонтерської підтримки «допоможи меншому».

Проаналізувавши навчальну та методичну літературу з «Основ здоров’я» для 5-го класу, можна зробити висновок, що даний курс методично забезпечений для проведення класичних уроків. Ми вважаємо, що для кращого формування психосоціального здоров’я учитель повинен приділяти більшу увагу самопочуттю учнів під час уроку. Ми вважаємо, що для підготовки уроку учитель повинен до плану-конспекту уроку додавати програму проведення психофізичних тренувань, які розраховані на 1 - 2 хвилини під час уроку.

2. Нами було виділено рівні сформованості психосоціальної компоненти здоров’я для учнів 5-х класів. Ці показники були покладені нами в основу визначення трьох рівнів психосоціальної компоненти здоров’я: низького, середнього, високого. Для того, щоб виявити рівні сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 класів, ми розробили умовну шкалу балів, яка дозволяє оцінити міру прояву ознаки. Кожному критерію відповідав певний бал. Так, 2 бали ставилось у випадку, коли учень має високий показник психічної чи соціальної компоненти здоров’я (має гарний настрій, завжди бадьорий, має гарне самопочуття), 1 бал – у разі середнього стану психосоціальної компоненти здоров’я, 0 балів, коли рівень психосоціальної компоненти здоров’я низький (учень мало спілкується з людьми, погано їсть, мало спить, має проблеми з батьками).

Результати констатувального етапу експерименту свідчать, що низький рівень психосоціальної компоненти здоров’я мають 58,33% учнів 5-А класу і 62% учнів 5-Б класу, середній рівень – 37,5% учнів 5-А класу і 33,3% учнів 5-Б класу; високий рівень – 4,17% учнів 5-А класу і 4,17% учнів 5-Б. В учнів спостерігається великий відсоток порушення норм спілкування з батьками, зокрема домінує відсутність спілкування з батьками, та часті суперечки. Учні майже не відвідують гуртки, погано харчуються, деякі учні відповіли, що мало або майже не їдять. Існує проблема спілкування з однокласниками, більшість учнів відповіли, що їм важко знайти спільну мову з однокласниками. Тому після статистичної обробки даних ми отримали наступні результати: 2 emp  0,18 а 2krit5,99. Отже, 2 emp 2krit, тому досліджувані нами вибірки подібні. Ці результати засвідчили про необхідність створення ефективної педагогічної моделі формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів 5-х класів Глухівської спеціалізованої школи-інтернат. Отже, учнів 5-Б класу Глухівської спеціалізованої школи-інтернат ім. М. І. Жужоми нами було взято у якості експериментальної, а учнів 5-А класу Глухівської спеціалізованої школи-інтернат ім. М. І. Жужоми у якості контрольної груп.

3. Нами була розроблена модель формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів п’ятих класів. Наша модель має істотні переваги та зручності: наочність, видимість, легкість оперування. Розроблена структурно-функціональна модель формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів п’ятих класів характеризується конкретною метою, завданнями, принципами, відповідним змістом, формами та методами виховної діяльності, функціями, рівнями педагогічного впливу, та дозволяє розглядати складові процесу формування в їх послідовності та взаємозв’язку.

Вона відображає взаємодію різних компонентів середовища проживання: трудової, навчальної, побутової, а також особистісні компоненти: однолітки, вчителі та батьки. Розкриваючи зміст психосоціальної компоненти здоров’я учнів 5-х класів, слід зазначити, що всі сфери життєдіяльності дітей даного віку: трудова, суспільна, сімейна, дозвільна – взаємопов’язані через спілкування з однолітками, вчителями, батьками, тими, кого ми назвали суб’єктами освіти.

Дана схема, на наш погляд, відображає соціально-психологічну сторону процесу формування здорового способу життя учнів 5-х класів. Ми вважаємо, що якщо вміст компонентів та їх взаємодія носить здоров’язберігаючий характер, то формується психосоціальна компонента здоров’я, якщо ж тільки частина з них відображає психосоціальну компоненту здоров’я, то про формування психосоціальної компоненти здоров’я говорити важко. Якщо виходити з теоретичного положення, що всі «життєві функції організму виступають як його потреби, а нормальна життєдіяльність його здійснюється як задоволення їх, то необхідною є побудова моделей поведінки, проектування зворотних зв’язків». Проектування зворотних зв’язків можливий через побудову моделі «акцепторно-програмних взаємодій», яка відображає істотні риси людського життя. Її перевагою є базисне положення про життєве значення всіх актів життєдіяльності, передумови, що всі вони мають певну цільову спрямованість. Це дає можливість проектувати зміни системи цінностей особистості в процесі її розвитку.

Для досягнення поставленої мети ми провели методичний супровід по формуванню психосоціальної компоненти здоров’я.

Нами було визначено педагогічні умови ефективного формування психосоціальної компоненти здоров’я п’ятикласників: удосконалення змісту, форм і методів педагогічної діяльності для розширення соціального досвіду та життєвих навичок учнів п’ятих класів, гуманізація педагогічних взаємовідносин, створення позитивного психологічного клімату в класних колективах; організація відповідної теоретичної і методичної підготовки педагогічних кадрів шляхом навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників, узгодження діяльності учасників виховного процесу щодо збереження, зміцнення і відновлення психічного та соціального здоров’я учнів; реалізація діагностико-корекційної роботи з учнями п’ятих класів.

4. У експериментальній групі після проведення формувального етапу експерименту зменшилась кількість учнів з низьким рівнем психосоціальної компоненти здоров’я у порівнянні із консатувальним етапом на 24,5%. Збільшився відсоток учнів з середнім рівнем психосоціальної компоненти здоров’я на 20,9% та з високим рівнем на 4,1%. У контрольній групі після проведення формувального етапу експерименту спостерігалася динаміка погіршення рівня психосоціальної компоненти здоров’я у порівнянні із констатувальним етапом. Підвищився відсоток учнів з низьким рівнем психосоціальної компоненти здоров’я на 4,17, знизився відсоток учнів із середнім рівнем на 4,2% та високим рівнем 4,17 показник не змінився.

Після проведення формувального експерименту в експериментальній групі у порівнянні з контрольною знизився відсоток учнів з низьким рівнем психосоціальної компоненти здоров’я до 37,5%. Підвищився відсоток учнів з середнім рівнем психосоціальної компоненти здоров’я до 54,2%. Відсоток учнів з високим рівнем психосоціальної компоненти здоров’я становив 8,3%. Отримані результати (див рис 3.1) переконливо свідчать про те, що розроблена педагогічна модель та методичні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів ефективні. Після статистичної обробки даних ми отримали наступні результати: 2 emp  6,5; а 2krit5,99. Отже, 2 emp> 2krit, тому досліджувані нами вибірки різняться.

Отже, порівнявши дані констатувального і котрольного експеременту можна зробити висновок, що після проведення формуючого експеременту значно покращився рівень психосоціальної компоненти здоров’я в учнів. Отримані результати свідчать про позитивну динаміку запропонованої педагогічної моделі і методичних умов формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів.

5. Нами були розроблені рекомендації вчителям щодо формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів.

Отже, для нормування навчального навантаження ми рекомендуємо:

• навчальне навантаження повинно не перевищувати гранично допустимого навантаження на учнів відповідно до вікових норм згідно з навчальним планом.
• синхронізація навчальної діяльності й особливостей біоритму, фізіологічних функцій базується на сполученні величини навчального навантаження та працездатності.
• навчальний розклад повинен складатися з урахуванням рівня тижневого та денного навантаження, чергування важких і легких предметів, чергування предметів з різними видами діяльності, наявності протягом дня суміжних та однотипних предметів, а також предметів з великим обсягом прочитаного матеріалу. Основи здоров’я ми рекомендуємо ставити на середину тижня 3-м чи 4-м уроком.
• важливий аспект – дозування домашніх завдань. Обсяг домашніх завдань є оптимальним та повинен добиратися з урахуванням індивідуальних особливостей і медичних показників.

Для поліпшення умов адаптації учнів 5-х класів ми рекомендуємо:

• використовувати інтерактивні методи навчання та максимально використовувати інформаційні технології;
• створювати дидактичні матеріали, які обов’язково адаптовувати до вікових особливостей учнів;
• виконувати заходи щодо формування компетентного ставлення учнів до свого психосоціального здоров'я;

Ми пропонуємо ввести корекційно-оздоровчі заходи:

• введення в режим навчальних занять усіх класів оздоровчої гімнастики, руханок, дихальних гімнастик, вправ для зниження втоми очей;
• нормалізація навчального навантаження;
• вибір методів індивідуального підходу до учнів у процесі навчання на основі фізіолого – гігієнічних та психосоціальних рекомендацій;
• групові й індивідуальні заняття;
• розробити комплекс психофізичних та фізкультурно-оздоровчих заходів;
• підвищувати рухову активність як на уроках так і на перерві;
• дбайливо ставитися до правил раціонального харчування та планування робочого дня;
• залучити батьків до роботи з популяризації здорового способу життя, культури здоров’я та формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 – х класів.

Ми сформулювали загальні правила, що забезпечують успішність уроку:

• бути зібраним, чітко і ясно ставити задачі перед учнями, послідовно вести їх до намічених цілей;
• виявляти доброзичливе ставлення до учнів. Не перебивати учня, дати можливість йому договорити, тому що нечітка відповідь може бути наслідком нечіткого питання;
• завдання для учнів повинні даватися ясно, коротко;
• заощаджувати час: вчасно починати і закінчувати урок;
• вимога до учнів повинна бути обов’язково реалізована;
• темп уроку має бути інтенсивним, але посильним для засвоєння навчального матеріалу більшістю учнів;
• підтримувати ініціативу й активність учнів.

Перспективи подальших досліджень проблеми вбачаються нами в таких напрямах: удосконаленні діагностико-прогностичних методик, методик диференційованої профілактики порушень психосоціальної сфери школярів на основі міждисциплінарного підходу для всіх вікових груп.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Амосов Н. М. Раздумье о здоровье / Н. М. Амосов. // – [3-е изд., доп.,

перераб.]. – М. : Физкультура и спорт, 1987. – 64 с.

2. Бачерников Н. Е., Петленко В. П., Щербина Е. А. Философские вопросы психиатрии. – К., 1985. – С. 35-36.

3. Белов В. П. Шмаков А. В. Реабилитация больных как целостная система // Вестник АМН СССР. – 1987. – 34. – С. 60-67.

4. Большой психологический словарь/ Сост. И общ. Ред. Б. Г. Мерещяков, В. Зинченко. – Спб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 672 с.

5. Буркова Л. Технології в освіті //Рід. Шк.. – 2001. - №2. – С. 18-20

6. Всемирная декларация по здравоохранению ВОЗ. Копенгаген, 1998; Загальна декларація прав людини. – К., 1998. – С. 3-8.

7. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник / І. М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 351 с.

9. Заброцький М.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник.-Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2012.-112с.

10. Казин Э. М. в сб. Валеологические аспекты образования: Из опыта работы центров научных основ здоровья и развития в Кузбассе/ Под ред. Э. М. Казина, Т. С. Паниной, Н. В. Неворотовой. Кемерово, 1995.-386 с.

11. Катков Л. Теория и практика формирования психического здоровья населения. Кастанай, 1998. – 267с.

12. Класні години з психологом /уклад. О.В.Скворчевська, О.С.Нурєєва.-Х.: Вид. група «Основа»,2008-240с.

13. Лисицин Ю. П. Здоровье населения и современные теории медицины / Ю. П. Лисицин. – М.: Медицина, 1982.– 328 с.

14. Міхеєнко О.І. «Валеологія: Основи індивідуального здоров’я людини» Університетська книга, 2009. - 400 с.

15. Настільна книга шкільного психолога/Авт./уклад.О.Є, Марінушкіна.-Х.:вид-во « Ранок»,2010.-С.176-178

16. Організація та зміст психологічного супроводу до профільного і профільного навчання// Вісник психологічної служби Київщини: спецвипуск.-Біла Церква: КОІПОПК, 2009.- С. 24

17. Педагогическая психология: Учебное пособие /В. Казанская. – СПб.: Питер, 2003. – 366с. – С. 186-188.

18. Петраков Б. Д., Петракова Л. Б. Психическое здоровье народов мира в ХХ веке // Медицина и здравоохранение. Серия: социальная гигиена и организация здравоохранения. – М., 1984. – 69с.

19. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-9 класи. Міністерство освіти і науки України, 2005. ВТФ «Перун», 2005.

20. Ребер А. Большой толковый психологический словарь. – М.: Вече-Аст., 2000. – Т. 1. – С. 141.

21. Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Психологія та педагогіка сімейного спілкування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Веселка, 2008. -214 с.

22. Сіліна Г.О. Психосоціальне здоров’я молодшого школяра та параметри його виміру [електронний ресурс] / Г. О. Сіліна // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету: Педагогічні науки: зб. наук. праць. – Ізмаїл, 2004. – Вип. 17. – С. 103-107.

23. Сіліна Г.О. Шляхи оцінки психосоціального здоров’я в структурі та функціонуванні молодшого школяра [електронний ресурс] / Г. О. Сіліна // Підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін в умовах моделювання освітнього середовища – Полтава: АСМІ, 2004. – С. 384-387.

24. Силина Г.А. Обеспечение психосоциального здоровья младших школьников: психолого-педагогический аспект [електронний ресурс]/ Г. О. Сіліна // Імідж сучасного педагога. – 2004. – №5(44). – С. 18-21.

25. Сіліна Г.О. Організаційно-педагогічні питання забезпечення психосоціального здоров’я молодших школярів [електронний ресурс]/ Г. О. Сіліна // Наукові записки. – Вип. 52. Частина 2. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2009. – С. 189-192.

26. Сіліна Г.О. Дослідження психосоціального здоров’я молодших школярів [електронний ресурс] / Г. О. Сіліна // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: збірник наукових праць. – Київ-Житомир: Ви-во ЖДУ, 2004. – Кн.1. – С. 189-192.

27. Сіліна Г.О. Психологічна безпека освітнього середовища в контексті формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів [електронний ресурс] / Г.О.Сіліна //Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. – Вип.8 – Кн. 2. – К.., 2005. – С. 118-121.

28. Сіліна Г.О. Деякі аспекти забезпечення психосоціального здоров’я молодших школярів [електронний ресурс] / Г. О. Сіліна // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. – Вип.10. – К.: НПУ, 2003. – С. 307-314.

29. Сіліна Г.О. Спеціально-змістовні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів [електронний ресурс] / Г. О. Сіліна // Імідж сучасного педагога. – 2005. –№9-10 (58-59). – С. 72-74.

30. Сіліна Г.О. Про деякі результати дослідження психосоціального здоров’я молодших школярів [електронний ресурс] / Г. О. Сіліна // Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, напрямки й перспективи. – Кіровоград: КДПУ ім. В. Винниченка. – 2012. – С.95-98.

31. Сіліна Г.О. Оцінка психосоціального здоров’я молодших школярів: деякі результати дослідження [електронний ресурс] / Г. О. Сіліна // Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 2-4 квітня 2004 р. –Харків, 2004. – Т. 3А. – С. 137-142.

32. Стрельніков В. Ю. Педагогічні основи забезпечення особистісного і професійного розвитку учнів засобами інноваційних технологій навчання. – Книга 2. – Полтава, 2002. – с 145.

33. Фіцула М. М. Педагогіка: навчальний посібник. / М. М. Фіцула. – К.: Вид. Центр «Академія», 2000. – 544 с.

34. Холл К. С. Собрание статей по педологии и педагогике/ Под ред. Н. Д. Виноградова. – М., 1912. – С. 83.

35. Царегородцев Г. И. Общая патология человека и методология медицины /Г. И. Царегородцев // Вестник Российской академии медицинской. – 2010. – № 10. – С. 258

36. Шкільний світ 2007 вересень, № 35, с. 3-4

37. Шлыков, Валерий Петрович. Гимнастика в средней и старшей школе / В. П. Шлыков. –Москва : Чистые пруды, 2007. –30, [1] с. –(Б – чка "Первого сентября"). –(Сер. "Спорт в школе" ; вып. 3 (15)). –ISBN 978 – 5 – 9667 – 0317.

38. Юрченко, Ірина Василівна. Психологічна допомога функціонально неповним сім’ям в умовах навчально – виховного комплексу І ступеня : автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Юрченко Ірина Василівна ; [наук. кер. В. П. Москалець] ; Прикарпат. нац. ун – т ім. Василя Стефаника. –Івано – Франківськ : [б. в.], 2008. –20 с

Автореферати дисертацій:

39. Докукіна, Олена Михайлівна. Взаємодія школи і сім'ї у формуванні моральних основ поведінки молодших школярів : автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Докукіна Олена Михайлівна ; [наук. кер. В. Г. Постовий] ; Ін – т педагогіки АПН України. –Київ : [б. в.], 1993. –23 с.40.

40. Ковальчук, Наталія Петрівна. Система роботи над формуванням пунктуаційних навичок в учнів основної школи : автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Ковальчук Наталія Петрівна; [наук. кер. Хом'як Іван Миколайович] ; Ін – т педагогіки АПН України. –Київ : [б. в.], 2008. –20 с.

41. Орлова, Наталія Володимирівна. Формування духовних цінностей дітей і молоді в творчій спадщині О. А. Захаренка : автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Орлова Наталія Володимирівна ; [наук. кер. О. А. Біда] ; Черкас. нац. ун – т ім. Богдана Хмельницького. –Київ: [б. в.], 2008. –20 с.

42. . Шевченко, Світлана Миколаївна. Педагогічна спадщина Я. Б. Рєзніка (1892 – 1952) : автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / С. М. Шевченко; Ін – т педагогіки АПН України. –Київ : [б. в.], 2008. –20 с.

Додаток А

Анкета

1.Чи багато у вас друзів з якими ви спілкуєтесь?

Є декілька друзів(2)

Маю одного друга (1)

У мене немає друзів (0)

2. Чи подобається Вам виконувати обов’язки в класі?

Так, мені подобається виконувати обов’язки в класі (2)

Ні, я не виконую жодних обов’язків(1)

Ця робота не для мене (0)

3. Чи правда, що Вам приємніше і простіше проводити час наодинці або за будь-яким іншим заняттям, ніж спілкуватися з людьми?

Я більше люблю спілкуватися з людьми(2)

Окрім батьків спілкуватись нема з ким (1)

Мені подобається бути наодинці, аніж спілкуватися з людьми(0)

4. Чи відвідуєте ви якісь гуртки?

Іноді(2)

Ні(1)

Це не для мене (0)

5. Як часто у вас бувають суперечки з батьками?

Ніколи(2)

Іноді(1)

Дуже часто, батьки мене не розуміють(0)

6. Чи легко ви знаходите спільну мову з однокласниками?

Так(2)

Ні, мені важко знайти спільну мову з однокласниками(1)

Я не спілкуюсь з однокласниками(0)

7. Чи довго Вас турбує почуття образи, заподіяної Вам кимось із Ваших товаришів?

Ні, я не звертаю на це увагу(2)

Я довго думаю про образу(1)

Чекаю на момент, щоб помститися(0)

8. Чи часто ви потрапляєте в безвихідні ситуації?

Ні, досить рідко(2)

Так, частенько(1)

Часто (0)

9. Чи часто у вас бувають різкі, без поважної причини напади сміху чи плачу?

Ніколи,(2)

Так, частенько(1)

Майже щодня (0)

10. Чи боїтеся ви ходити до школи?

Ні, іду до школи із задоволенням(2)

Іноді страшнувато перед контрольною(1)

Боюсь(0)

11. Чи важко вам засинати?

Ні, я швидко засинаю(2)

Іноді я довго засинаю(1)

Мені важко заснути(0)

12. У вас гарний апетит?

Так(2)

Не завжди(1)

Їм мало (0)

13. Ви щаслива людина?

Так(2)

Мабуть так(1)

Зовсім ні(0)

14. Якщо у вас трапляються труднощі, то як ви їх вирішуєте?

Раджусь з батьками, друзями або вчителями(2)

Намагаюсь сам вирішити(1)

Шукаю допомогу в інтернеті(0)

15. Як часто ви маєте поганий настрій?

Дуже рідко(2)

Коли мене ображають чи щось не вдається зробити(1)

Часто(0)

16. Ви часто собі щось купуєте?

Часто (2)

За мене купують все батьки(1)

Грошей у мене обмаль, майже нічого собі не купую вже давно(1)

Додаток Б

Урок № 1

Тема уроку: «Правила людських стосунків»

Мета:

Мета уроку-тренінгу – дати дітям розуміння того, що стосунки у суспільстві регулюються певними правилами, нормами і законами. З’ясувати деякі наслідки їх порушень. Сприяти розгляду питань щодо реалізації прав дитини та обов’язків, як учня і громадянина, розвивати навички логічного мислення, вміння висловлювати свої думки.

Завдання:

Учні повинні вміти:

1. Назвати два можливих наслідки у разі скасування правил дорожнього руху;

2. Наводити два аргументи на користь встановлення шкільних правил;

3. Пояснювати, що означає моральна заповідь «Стався до інших так, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе».

Обладнання та матеріали:

1. Аркуші паперу формату А2 і А3;

2. Олівці, фломастери, маркери;

3. Ножиці, скотч, клейкі папірці;

4. Технічні засоби навчання.

Тип уроку:

Урок – тренінг

Форма проведення:

Синтетична

План уроку

Організаційний етап:Доброго дня! Рада вітати вас. З нетерпінням чекала цієї зустрічі. Приємно бачити вас всіх здоровими, з усміхненими обличчями. Сподіваюсь, що наше спілкування буде приємним. Давайте перевіримо, чи в усіх на партах є підручники та зошити. Тоді відкрийте підручники на сторінці 105, а зошити на сторінці 42, всядьтеся зручно і рівненько. Отже починаємо роботу.

Знайомство «Я – повідомлення»

Діти по черзі кажуть, що вони вміють добре робити. Наприклад: «Я можу стрибати зі скакалкою 100 разів підряд», а усі хором підтримують його: «Молодець!»

«Людина може обійтися без багатьох речей, але не без іншої людини», - сказав один учений. Навіть на самоті вона подумки щоразу звертається до інших людей. Наприклад, коли приміряєш новий одяг або робиш зачіску, думаєш, що скажуть твої друзі, чи не вважатимуть вони тебе відсталим або занадто «крутим».

Попри все, людські стосунки нерідко спричиняють проблеми: непорозуміння, суперечки, конфлікти. Щоб запобігти цьому, треба навчитися ладнати з різними людьми.

Вправа «Розкрий своє ім’я»

Отже тема нашого уроку «Правила людських стосунків»

Актуалізація теми (проблемні запитання)

• Як ви вважаєте, навіщо люди вигадують різні правила, норми, закони?

(Щоб у державі та між людьми був лад)

• Чому люди не можуть чинити як їм заманеться?

(це призведе до хаусу, під загрозу буде поставлена особиста та суспільна безпека)

Мозковий штурм: Яких правил необхідно дотримуватись у школі?

• діти називають правила, а учитель їх записує
• оберіть 2-3 правила і запитайте, для чого вони існують.

5.гра «я - директор»

• уяви, що ти – директор школи, або міністр освіти. Які шкільні правила ти встановив би? Придумай 2 жартівливих і два серйозних правила, які ти хотів би запровадити у вашій школі? Запишіть їх у зошит на стор 42
• представлення і обговорення результатів.

У демократичних країнах найважливішим є закони, які захищають права людини, зокрема права дитини.

У 1989 році Організація Об’єднаних Націй прийняла конвенцію про права дитини. Цей документ містить 54 статті, в яких детально розписано всі твої права. Текст Конвенції зайняв би 40 сторінок цього підручника. Вона сповістила світові, що кожна дитина, хоч би в якій країні вона народилася, якої національності була, має право на піклування і захист, навчання і розвиток своїх здібностей, тобто на щасливе дитинство. Україна приєдналася до цієї конвенції, і тому кожна дитина в нашій державі має право на навчання і отримання безкоштовної медичної допомоги.

Давайте з вами обговоримо таку ситуацію: «уявіть, що вам доручили відповідну роботу – скласти перелік прав, якими могли б користуватися всі діти. Що б ви запропонували?» А ось деякі права, внесені до Конвенції про права дитини. (відеоролик)

Кожна дитина має право:	Жодна дитина не повинна бути:
на любов, піклування, повноцінне харчування, лікування на освіту, відпочинок, дозвілля, заняття спортом чи мистецтвом на спілкування і висловлювання своїх думок	жертвою війни чи насильства жертвою сексуальних домагань зневажена і скривджена примусово залучена до тяжкої чи ганебної праці

На жаль, не всі діти щасливі. Декого принижують, жорстоко карають, змушують тяжко працювати або жебракувати. Трапляються випадки насильства над дітьми і навіть їх продаж.

Знай, що ці дії є противно законними, хто б їх не чинив. Дитина не винна в тому, що з нею проводяться жорстоко. Вона не повинна цього терпіти і має право шукати захисту у батьків, у школі, в міліції.

(Проведення вправ для покращення зору)

У багатьох літературних творах описано порушення прав дитини. Пригадайте казку «Попелюшка», роман «Гаррі Поттер» та ін. Які саме права дітей у них порушено? Хто винний у цьому? Ви можете для прикладу взяти своїх літературних героїв. (учні встають і представляють свого літературного героя). А скажіть, які права дитини найважче реалізовувати в Україні і чому?

Наголошую над тим, що інші люди також мають права, які треба поважати. Отже головним обов’язком дитини є її обов’язок поважати права інших людей (руханка «Сезонні дерева»).

Неписані закони.

Життя людей впорядковується й іншим законам – неписаними, хоч від цього вони не менш важливі. Їх ще називають нормами моралі. (відеоролик)

Змалку тебе вчили говорити правду, не кривдити інших. Це були твої перші моральні уроки. Дорослішаючи, людина опановує їх глибше і повніше. «Шануй батька і матір. Не вбивай. Не бери чужого. Не зраджуй друзів. Стався до інших так, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе» - цих та інших заповідей дотримувалися ще наші далекі предки.

Тих, хто керується моральними заповідями, вважають порядними людьми. А порушення цих заповідей називають аморальними вчинками й осуджують. Давайте подивимося у підручник на стор.108 і пояснимо, які моральні норми порушують діти на мал. 64 а і б?

Прощання.

Усім взятися за руки і тричі потиснути їх (виконання вправ на відновлення дихання)

Домашнє завдання.

До побачення!!!

Додаток В

Урок№ 2

Тема уроку-тренінгу: «Про почуття і співчуття.»

Мета:

Освітня: ознайомити учнів з поняттями поняття, емоції, співчуття. Навчити їх толерантно висловлювати свої негативні почуття (невдоволення, образу).

Розвиваюча: розвивати вміння розуміти почуття інших людей, співпереживати та співчувати.

Виховна: виховувати повагу до немічних людей, до однолітків і до старших за віком людей.

Обладнання: аркуші паперу формату А2 і А3, підручники, робочі зошити, наклейки у вигляді оцінок.

Основні терміни й поняття: почуття, емоції, співчуття.

Тип уроку: урок - тренінг

Форма проведення: синтетичний урок.

Хід уроку:

Організаційний етап

Доброго дня! Рада вітати вас. З нетерпінням чекала цієї зустрічі. Приємно бачити вас всіх здоровими, з усміхненими обличчями. Сподіваюсь, що наше спілкування буде приємним. Виконання вправи ти-молодець. Актуалізація опорних знань (5 хв).

Ти – унікальна і неповторна особистість, заслуговуєш на любов, повагу і все найкраще у житті. Інші люди, хоч і відрізняються від тебе, також є унікальними і неповторними. Ми повинні толерантно ставитися до відмінностей, які існують між людьми, і пам’ятати, що про смаки й уподобання краще не сперечатися. Давайте нагадаємо, що ж таке толерантність? (це уміння поважати погляди й уподобання інших людей, незалежно від того , чи збігаються вони с твоїми). От ви посміхаєтеся, це прояв якої ознаки? (радості, задоволення, цікавості), а загалом все це можна узагальнити і сказати, що це є події, які можуть виникати у вас щодня. Давайте з вами ближче познайомимося за допомогою вправи «Розкрий своє ім’я»). Аналіз проведеної вправи.

Мотивація навчальної діяльності

Різні події не залишають нас байдужими і викликають певні почуття – приємні та неприємні. Приємні повідомляють, що нам нічого не загрожує, а неприємні сигналять про небезпеку чи порушення наших прав. Ми повинні зважати на свої почуття і вчасно повідомляти про них. Але так, щоб нікого не ображати. Для цього треба навчитися ставити себе на місце іншої людини, уявляти, що вона думає і відчуває. Отже на нашому уроці ми розберемо що ж таке почуття і співчуття.

Формування нових знань

Щодня у твоєму житті відбувається чимало подій, які не залишають тебе байдужим і викликають різні почуття. Небезпечні події зазвичай породжують неприємні почуття – страх, гнів, образу. І навпаки – добрі новини й події – задоволення, вдячність, цікавість. Коли почуття бувають швидкоплинними, їх ще називають емоціями. Емоції – це миттєва реакція на якусь подію, людину, тварину, і вони не завжди збігаються з нашими почуттями до них. Наприклад хлопчик чи дівчинка люблять свою собаку. Це почуття. Але буває, що він чи вона сердяться на нього, за те, що погриз улюблені кросівки. Це емоція. Та вона швидко мине, а любов до друга залишиться.

Коли тобі нічого не загрожує, ти відчуваєш спокій і задоволення. А як втратив щось важливе (наприклад, якщо твій найкращий друг переїхав до іншого міста), тебе огортає сум. Якщо хтось кепкує, або зневажливо висловлюється про тебе, ти ображаєшся. А коли відбирають те, що тобі належить, у душі мимоволі закипає гнів.

«Друзі», кожен з вас у цю хвилину переживає якісь почуття. Давайте кожен із вас спробує висловити те, що відчуває на аркушах паперу, які я вам дам! (радість, смуток, страх, гнів), а тепер давайте розподілимо почуття, які ви написали на приємні та неприємні (на дошці намальовано приємні та неприємні почуття), і за допомогою скотча приклеймо на дошку. Отже ми бачимо що….(яких більше і яких менше), тож у нашому класі наявна «+» чи «-» сфера.

І. Для чого потрібні почуття? На перший погляд здається, що неприємні почуття – це вади і їх треба долати. Та хіба не почуття страху час від часу попереджує нас про небезпеку, втримує від необачних кроків або змушує швидко діяти? Від того, що такі почуття неприємно переживати, вони не втрачають цінності.

Давайте з вами проведемо таку цікаву гру «Передай маску». Виходять 4 учасники і витягують з конверта листівку із записаними почуттями, і по черзі демонструють їх за допомогою міміки і жестів, а клас вгадує почуття. Учасник повинен сказати яке почуття зображував, якщо клас не вгадав, і називає їх ознаки. Гравцям дається наклейка «відмінно»

Як висловлювати свої почуття?стор 101. Стриманість донедавна вважалася чи не головною ознакою вихованості, але тепер лікарі з’ясували, що стримані люди частіше хворіють і мають більше психологічних проблем, тому вони радять відверто висловлювати свої почуття. Висловлювати свої почуття найкраще за допомогою «Я -повідомлень» кожен учень встає і каже про свою проблему. Починає зі слів Я, Мені, або Мене. Наприклад: «Мені не подобається, коли без дозволу беруться мої речі», «Я переживаю через свою повноту». Тож такий спосіб викликає у нормальних людей бажання допомогти. А якщо хтось знову так зробить, то скажіть йому: «Іване, ти ж знаєш, що я цього не люблю».

Давайте розберемось на три групи, і спробуємо обговорити ситуацію.

Ситуація 1 Сашко взяв у Андрія книжку і не повертає, хоча той вже не раз йому нагадував. Що робити Андрієві?

Ситуація 2 До Лесі перед контрольною сідає Оксана, щоб списати. Минулого разу через це Леся не встигла розв’язати останній приклад. Як їй сказати про це?

Ситуація 3 Сергійка весь клас дражнять вовком, бо раніше звали просто Сірим. Йому це не подобається. Як сказати про це?

Давайте відкриємо зошити на стор. 40 ознайомимося з ситуаціями і самостійно виконаємо їх у зошиті.

Співчуття і співпереживання – це вміння поставити себе на місце іншого, зрозуміти і відчути те, що й він.

Робота в групах.

Об’єднайтеся у сім груп за днями тижня і обговоріть ситуації, які наведені у підручнику на стор. 103, а один з представників класу виступить у загальному колі. Результати запишіть у зошит на стор.47

Узагальнення (прийом мікрофон)

Давайте згадаємо, що ми вивчили на сьогоднішньому уроці?

Підсумок уроку.

Тож сьогодні ви гарно попрацювали, і мабуть всі отримали гарні емоції. Тож давайте поглянемо на дошку, чи змінилися у когось почуття? (проведення дихальних вправ і профілактика втоми очей на уроці)

Визначення домашнього завдання

Підручник § 19, і хто не дописав зошит, то допишіть вдома (с. 40—41). І на прощання давайте усі разом тричі скажемо: «Ми – молодці!»

Додаток Г

Батьківські збори «Адаптація учнів 5-го класу до навчання в школі»

Мета: дати батькам знання, необхідні для підтримки п’ятикласників в період адаптації до нових умов навчання

Завдання:

1. Ознайомити батьків з соціально-психологічними умовами розвитку молодших підлітків та труднощами, з якими зустрічаються учні п’ятих класів.

2. Показати важливість підтримки сім’ї у пристосуванні п’ятикласника до нових умов навчання.

3. Надати консультації та рекомендації батькам щодо виховання дітей та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників

План:

І. Вступ

ІІ. Міні-лекція 

1. Соціально - психологічні умови розвитку молодших підлітків 

2. Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі 

3. Роль сім’ї в адаптації школярів 

ІІІ. Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників. 

ІV. Групове консультування батьків з даної проблеми. 

V. Підсумок зборів. 

VІ. Домашнє завдання батькам (Тест « Які Ви батьки? ») 

Хід зборів

І. Вступ.

Вітання батькам, повідомлення теми, мети батьківських зборів та ознайомлення з тим, яка діяльність буде здійснюватись на занятті. 

ІІ. Міні-лекція 

2.1. Соціально-психологічні умови розвитку молодших підлітків 

Учні 5-х класів – це діти молодшого підліткового віку. В цей час відбувається інтенсивне формування особистості, розпочинається перехід від дитинства до юності у фізичному, психічному і соціальному відношенні 

- Зростає контроль кори головного мозку над інстинктами та емоціями (відбувається гальмування) можливість управління своїми емоціями; 

- Зникають попередні дитячі інтереси, з’являються нові; 

- Виникає в деяких учнів прагнення до самостійності й властивих дорослим форм поведінки;

- Діти цього віку потребують особливої уваги до себе.

Труднощі в їх вихованні зникають, коли батьки (вчителі) враховують нові потреби і запити дитини.

Молодший підліток – допитлива, активна, різка, діяльна, галаслива й емоційна дитина, яка прагне до всього нового й незвичного.

Під впливом складнішого змісту навчання в 5-му класі відбуваються зміни в навчальній діяльності підлітків. Вони частіше висловлюють сумніви, ставлять запитання, висувають гіпотези, вступають в суперечки, вимагають додаткових доказів. Їх інтелектуальний (розумовий) розвиток значно випереджає їхній досвід.

Абстрактне мислення (мислення термінами, поняттями) 5-класника перебуває у стадії свого становлення, тож учні відчувають труднощі в абстрагуванні понять. Найкраще засвоюється молодшими підлітками матеріал, що спирається на адекватно (вдало) підібрані наочні образи.

Пізнавальні інтереси спрямовуються на пізнання явищ природи і громадянського життя. Вони розвиваються переважно в процесі вивчення навчальних дисциплін. Велике значення у розвитку чи зникненні інтересу до вивчення тієї чи іншої дисципліни мають успіхи, досягнення чи, навпаки, невдачі дитини у вивченні предмету. Успіхи, пов’язані з позитивними емоційним станом, підвищують інтерес і невдачі, (особливо часті) значною мірою знижують його. Інтереси 5-класника стають більш широкими, стійкими, проте, підвищена допитливість у цьому віці може призвести і до розсіяності інтересів.

Як ідеал у молодших підлітків виступає образ якоїсь людини, (вчителя, батьків, товаришів, героїв книг і кінофільмів тощо). Завдання батьків і вчителів звертати увагу на те, щоб ідеали були дійсно ідеалами (позитивному, спонукати дітей не менш захоплюватися, а намагатись походити на ідеальну людину, зіставляти свою поведінку з її поведінкою). 

2.2. Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі

Кожна людина в певні періоди свого життя зазнає труднощів у зв’язку із освоєнням нового виду діяльності, переходом до нової ситуації, нових умов життя.

По складності адаптації 5-класників можна прирівняти до першачків, які з дитсадка поринули в шкільне життя. Проблема переходу молодших школярів до середньої школи досить глибока. Вона полягає у переході дітей до іншої школи, де п’ятикласники - наймолодші школярі, яким доводиться засвоювати закони нової школи.

Учні 5-их класів зустрілись з багатьма проблемами: 

- різні вчителі, до яких діти ще не пристосувались та й вчителі не вивчили ще дітей; 

- збільшилась кількість навчальних предметів і уроків 

- змінився склад класу 

- відбувається перехід з кабінету в кабінет 

- чергування

Основними ознаками шкільної дезадаптації є : труднощі в навчанні, агресивна поведінка стосовно педагогів і однокласників, надмірна активність і рухливість, підвищена збудливість і тривожність, нездатність до концентрації уваги й зосередженості.

Проблему адаптації 5-класників до нових умов навчання доцільно розв’язувати спільними зусиллями сім’ї та школи. В школі - це робота всього педагогічного колективу, який здійснює розв’язання цієї проблеми шляхом застосування різних форм діяльності з учнями та батьками. 
2.3. Роль сім’ї в адаптації школярів

Родина – це те місце, де дитина повинна відчувати себе затишно і впевнено. Головний мотив у стосунках в родині – це любов батьків до своїх нащадків. В цей складний для дитини період, батьки повинні бути поруч, в будь-який час готові прийти на допомогу (підтримати, розрадити, заспокоїти). Вони повинні бути терплячими й уважними. Але батьки по різному розуміють і визначають любов до дитини.

Ось як нерідко виглядає спілкування люблячих батьків з дитиною:

“Знову ти плутаєшся у мене під ногами!”,

“Займись чим не-будь”, - обурюється мама готуючи обід.

“Не чіпляйся до мене, не бачиш, що я зайнятий” – бурчить батько збираючись на недільну рибалку.

“Господи, от звалився на мою голову! – вигукує бабуся якій на вечір “підкинули” онука, зруйнувавши її власні плани. – З таким неслухом як ти одна морока!”

“Такий шибеник росте! – скаржиться дідусь сусідові в присутності онука. – Батьків зовсім замучив, та й нас з бабусею з світу зживає!”

Згадайте, як часто ви самі чи ваші знайомі у свої сімейних стосунках вживали подібні заборонені висловлювання:

- Я тисячу разів говорив тобі що…

- Скільки разів треба повторювати…

- Про що ти тільки думаєш…

- Невже тобі важко запам’ятати це…

- Невже тобі незрозуміло, що…

- Ти такий самий (така сама), як і …

А тепер порівняйте наскільки рідше звучать атак звані бажані висловлювання:

- Ти в мене найрозумніший.

- Ти в мене найкраща.

- Ти мене завжди правильно розумієш.

- Я нікому так не вірю, як тобі.

Як же може оцінити ставлення до себе дитина, у якої аналітичні здібності тільки розвиваються і яка звикла вірити тому, що бачить і чує? Дитина потребує, щоб батьки (і в першу чергу мати) приділяли їй багато уваги. Вона не може знайти пояснень їхній нервовості і небажанню спілкуватися.

4. Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників.

Критерієм успішної адаптації до нових умов є, насамперед, ступінь збереження психічного і фізичного здоров’я. Тому важливо, щоб батьки слідкували за дотриманням режиму дня школяра. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів.

Під час виконання домашніх завдань дитиною контролювали дотримання санітарних вимог.

Важливою якістю батьків є чутливість до дитини. Недостатньо бути постійно з дитиною, – потрібно сприймати її як рівнозначного учасника спілкування.

Будьте уважними до дитини, а, також, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для вашої дитини може значити дуже багато. Звичайно, легше відмахнутися від проблеми, ніж розв’язати її. [5]

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

• Не ставте забагато запитань.

• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

• Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.

• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

• Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

Поради для батьків

Десять заповідей для батьків:

• Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.

• Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

• Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

• Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.

• Не принижуй!

• Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

• Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.

• Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.

• Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.

• Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою.

Пам’ятайте:

• Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.

• Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

• Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.

• Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.

• Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.

• Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.

• Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.

• Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.

• Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

• Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

5. Групове консультування батьків з даної проблеми. 
ІІІ. Підсумок зборів. Обговорення твору невідомого автора « Коли ти думав, що я не дивлюсь...»

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. І, навіть, тоді, коли ми не помічаємо, наші діти спостерігають за нами і вчаться бути такими, як ми.

Коли ти думав, що я не дивлюсь...(Автор невідомий)

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти повісив мій перший малюнок на стіну, i я захотів намалювати ще один.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти годуеш бездомного котика, i я подумав, що добре піклуватися про тварин.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти печеш мій улюблений пиpiг, i я зрозумів, що навіть мале може бути особливим.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я чув як ти молився, i я пoвipив в те, що існує Бог, з яким можна поговорити будь-коли.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я відчув, як ти поцілував мене перед сном, i я відчув себе коханим.

Коли ти думав що я не дивлюсь, я побачив, як сльози капали з твоїх очей, i я зрозумів, що іноді буває боляче, й це нормально – плакати.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що тебе турбує мое життя, i я захотів стати тим, ким маю стати.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я дивився … та захотів подякувати Toбi за все те, що ти робив, коли думав, що я не дивлюся.

VІ. Домашнє завдання батькам

За допомогою тесту спробуйте перевірити, чи справляєтесь ви з таким складним і відповідальним завданням, як формування особистості, чи прагнете зрозуміти дитину, пізнати її, чи можливо, Вам потрібно змінити стосунки з дитиною?

Тест "Які Ви батьки?"

Відмітьте ті фрази, які Ви часто використовуєте у спілкуванні з дітьми :

1. Скільки разів тобі повторювати?

2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації?

3. Не знаю, що б я без тебе робила(в)?

4. І в кого ти такий(ка) удався(лася)?

5. Які в тебе чудові друзі?

6. Ну на кого ти тільки схожий(а)?

7. Ти моя надія і опора!

8. Ну, які в тебе друзі?!

9. Про що ти думаєш?

10. Який(а) ти в мене розумний(а)?!

11. А як ти вважаєш, сину(доню)?

12. У всіх діти як діти, а ти?!

13. Який(а) ти у мене чемний(а)!

Аналіз результатів:

Відповіді: 1,2,4,6,8,9,12 - 2 бали; 3.5,7,10,11,13-1 бал.

7-8 балів — ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з нею благотворно впливають на становлення її як особистості.

9-10 балів — ви дещо непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча й не завжди з вами відверта. На її розвиток часто впливають випадкові обставини.

11 - 12 балів - вам необхідно бути уважнішим у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток вашої дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас.

13 — 14 балів — ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно. Між вами і дитиною існує недовіра. Поки не пізно, постарайтеся приділяти їй більше уваги, враховуючи її запити та інтереси.

Додаток Д

Класна година для учнів 5-х класів «Морська подорож»

Мета: надати ефективну підтримку учням 5-х класів у період адаптації до навчання в середній ланці школи.

Завдання: зняття психоемоційного напруження; підвищення навчальної мотивації; формування дружніх стосунків у колективі.

Обладнання: аркуші паперу формату А4, кольорові олівці, плакат «Валіза якостей», релаксаційна музика «Звуки моря», «сердечка» на кожного учня.

Хід заходу

(Усі стоять у колі)

Педагог.Здрастуйте, я рада знову зустрітися з вами! Пропоную зараз привітатися із сусідом праворуч і повідомити про щось приємне.(Учні по колу виконують цю вправу.)Спасибі! За командою «Оплеск» зараз міняються місцями ті, хто:

-прийшов у школу в гарному настрої;

- радий, що він учень п’ятого класу;

- любить подорожувати або інше.

(Діти міняються місцями за командою педагога.)

Добре! Оскільки багато хто з вас любить подорожувати, то давайте вирушимо в круїз морем. Пропонуємо вам зайняти свої місця.

(Звучить шум прибою й діти сідають за парти.)

Ми вирушаємо в круїз на кораблі, який кожний побудує самостійно. Візьміть олівець будь-якого кольору і на аркуші намалюйте корпус корабля, де кожна лінія позначає справу, яку ви можете робити самостійно, без допомоги дорослих.

(Діти малюють на своїх аркушах.)

Тепер почнемо оформлювати корабель. По-перше, намалюємо прапори, їх буде стільки, скільки улюблених справ у школі. По-друге, намалюємо стільки ілюмінаторів, скільки уроків вам подобається в 5-му класі. По-третє, намалюємо якір, їх може бути кілька на вашому кораблі, і позначати вони будуть шкільні справи, які вам не хочеться або не подобається робити.

(Слід обговорити, що відбудеться з кораблем, якщо якорів буде занадто багато. Підвести до висновку про те, що в школі є справи, які треба виконувати, навіть якщо вони не подобаються.)

Якорі тримають корабель на місці, а щоб ви змогли вирушити у подорож, давайте намалюємо сокирку з назвою «Маю це робити». Нею ви перерубуєте ланцюги якорів і промовляєте: «Я не люблю це робити, але я маю це робити, тому що....» (Кожний закреслює свої якорі, промовляючи фразу. Звучить музика «Звуки моря» упродовж 5 хвилин.)

А тепер, коли кораблі готові, прийшов час вирушати в плавання. Улаштуйтеся зручніше, заплюште очі, зробіть три глибоких вдихи й уявіть, як вітер стрімко несе наші кораблі, наповнюючи вітрила своїми потужними видихами. Навколо синя вода, пронизливо блакитне небо і ласкаве яскраве сонце.(Діти, заплющивши очі, уявляють море.)

Діти, розплющте очі: перед вами острів під назвою «Початкова школа».

Тут ми з вами згадаємо, чого навчилися за роки навчання в початкових класах.

Ланцюжком один за одним закінчіть, будь ласка, фразу: «Я навчився...» (Відповіді дітей.)

Молодці, ви згадали про все, що допомагає вам учитися та робить ваше шкільне життя цікавим і привабливим. Вирушаючи далі, напишіть на сердечках, які я вам зараз роздам, побажання своєму першому вчителю. (Учні пишуть на сердечках. Звучить релаксаційна музика «Звуки моря».)

Вирушаємо далі, заплющте очі й уявіть, як вітер знову стрімко несе наші кораблі. Навколо все таке сонячне й радісне. Зграйка дельфінів вітає нас і вказує нам на новий острів. Цей острів називається «П’ятий клас». Він вам не дуже знайомий. Розкажіть про свої перші враження. (Відповіді дітей, обговорення.)

Учителі, що навчають вас у 5-му класі, підготували невелике випробування. Розшифруйте слова, що позначають людські якості, необхідні в навчанні й у житті кожного класу:

п и і д о в и т л ь т с (допитливість)

і с р а ь т а н т н с (старанність)

р д ж у а б (дружба)

(Зашифровані слова пишуть на дошці по черзі, учні розшифровують у себе на аркушах, а потім хором вимовляють їх уголос.)

Молодці! Добре впоралися із завданням. Ваше знайомство із цим островом тільки починається. «П’ятий клас» дуже цікавий, незабутній, складний і захоплюючий. Розкажіть, чого б ви хотіли тут навчитися й про що хотіли б дізнатися. (Свою думку висловлює кожний учень.)

У вас багато нових предметів, напишіть на своїх аркушах, які з них найбільше вам сподобалися і чому. (Діти працюють із аркушами.)

Діти, наша подорож добігла кінця, але ваше захоплююче плавання морем Знань триватиме ще не один рік, ви помандруєте багатьма новими островами-класами, де поповнюватимете свій багаж новими якостями й знаннями.

Щасти вам!

Педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів

Курація стану психосоціальної компоненти здоров’я учнів:

1.Контроль ведення щоденника здоров’я;

2.Спілкування з учнями щодо стану здоров’я;

3.Виявлення групи ризику;

4.Використання методичних прийомів для усунення психосоціального нездоров’я в учнів.

Технічно-методична підготовка вчителя до уроку:

1.Належне забезпечення матеріально-технічної бази;

2.Опрацювання дидактичних і методичних матеріалів;

3. Оперування знаннями з теми уроку

Психологічна готовність учителя і учнів до уроку:

1.Емоційна врівноваженість;

2.Душевний спокій;

3.Позитивна, невимушена атмосфера в класі.

Психосоціальна компонента здоров’я учнів п’ятих класів

батьки вчителі однолітки

Трудова діяльність

(навчання)

Суспільна діяльність (праця)

Сім’я

Дозвілля

Спілкування

Психофізичні тренування:

• Руханки;
• Дихальні гімнастики;
• Вправи для профілактики хвороб очей;
• Ігри оздоровчого напрямку

Навчально-виховні:

• Уроки-тренінги;
• Класні години;
• Бесіди з батьками.

Заключна частина:

1)підведення підсумків;

2)релаксація;

3)завершення уроку - тренінгу, прощання.

Вступна частина:

1)організаційний етап;

2)знайомство;

3)повторення правил.

Основна частина:

Теоретичний блок:

1)презентації;

2)мозкові штурми;

3)міні-лекції з елементами бесіди;

4)самонавчання і взаємонавчання;

5)проблемні ситуації;

6)обмін думками;

7)перегляд відеороликів.

Практичний блок:

1)робота в групах;

2)аналіз історій і ситуацій;

3)ігри;

4)керовані дискусії і дебати.

Допоміжні вправи:

1)Об’єднання в групи;

2)вправи: дихальна гімнастика, вправи на зняття психологічного напруження.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ ЗДОРОВ’Я УЧНІВ 5-Х КЛАСІВ