Політичне та соціально – економічне становище Чеської Республіки в 1993- 2012 роках

Курсова робота

на тему

Політичне та соціально – економічне становище

Чеської Республіки в 1993- 2012 р.р.

План

Вступ

І розділ : Політичне становище в Чеській Республіці (1993-2012р.р. )

ІІ розділ : Зовнішня політика Чеської Республіки

ІІІ розділ : Соціально-економічний розвиток Чеської Республіки протягом 1993-2012р.

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність теми

Останнє десятиліття ХХ ст. стало революційним періодом в історії країн Центральної та Східної Європи. Саме в цей час у їх суспільно-політичному розвитку значну роль почав відігравати національний фактор, що призвело як до позитивних, так і до негативних політичних, соціальних та культурних наслідків. Яскравим прикладом цього процесу може слугувати історичний розвиток Чехо-Словаччини та її держав-наступниць періоду кінця 1980-х - середини 1990-х рр.

Великі перетворення, що відбулися в Чехо-Словаччині та в інших країнах Центральної та Східної Європи наприкінці 1980-х рр. зумовлені економічними та національного факторами в суспільно-політичному житті. Падіння системи державного соціалізму та розпад Чехо-Словацької федерації продемонстрували силу національного чинника у політичному житті країни. Слід підкреслити, що національний фактор у даному випадку виступив одночасно руйнівником усталених політичних утворень та творцем нових національних держав.

Процеси національного відродження, що охопили Чехію та Словаччину після «оксамитових революцій» 1989 р., з усією очевидністю доводять актуальність проблематики та її впливу на розвиток суспільств (в тому числі і українського), що входили до колишньої соціалістичної співдружності.

Об’єктом даного дослідження є політичний економічний та соціальний розвиток Чехії у новітній період.

Предметом дослідження виступає роль та значення політично-економічного фактора в суспільно-політичному житті Чехії, шляхи взаємодії Чехії з Україною.

Метою даної роботи є висвітлення ролі політико-економічного фактора у суспільно-політичному розвитку Чехії, перспектив їх розвитку та шляхів взаємодії цих країн з Україною.

Об’єкт, предмет та мета дослідження визначили такі завдання:

розглянути розвиток політичної системи Чеської республіки;
визначити роль та місце економічно-політичного фактора в суспільно-політичному житті Чеської республіки;
розкрити основні сфери політичної співпраці України з Чехією;
виявити можливості використання досвіду Чехії для здійснення демократичних перетворень в Україні.

Розділ І

Чехія як самостійна держава офіційно утворилася у 1993 р. До цього часу вся влада на-лежала представникам комуністичної партії, що надто гальмували процес економічного, політичного розвитку країни, не даючи її розвиватися в бік Демократизації. Існувала єдина держава – Чехословаччина .

Наприкінці літа і восени 1990 проходили переговори між представниками Чехії і Словаччини, що закінчилися підписанням конституційного акта про передачу основних повноважень республікам.

У червні 1992 відбулися загальні вибори. Рух за Демократичну Словаччину одержав більшість голосів у Словаччині, а Громадянська Демократична Партія Чехії – у чеських землях. Пропозиція РЗДС створити конфедерацію не зустріло схвалення з боку керів-ництва ГДП. Незважаючи на опозицію з боку більшості як чехів, так і словаків, ГДП і ДЗДС домовилися про розпуск федерації опівночі 31 грудня 1992. 17 липня 1992 Сло-вацька національна рада проголосила суверенітет Словаччини. Президент Гавел подав у відставку. Пропозицію провести референдум по питанню про розпускфедерації було відхилено ГДП, незадоволеної тим, що громадяни Словаччини, що прийняли участь у голосуванні в червні, уже вирішили це питання за ДЗДС. У жовтні федеральні збори пе-редали більшу частину державних повноважень республікам. 25 листопада 1992 феде-ральні збори ЧСФР із перевагою в три голоси прийняло Закон про припинення існува-ння чехословацької федерації. Опівночі 31 грудня 1992 ЧСФР припинила своє існува-ння, а її державами-спадкоємцями з 1 січня 1993 сталі Чеська Республіка (ЧР) і Слова-цька Республіка (СР) [14].

Перспектива швидкого розпаду єдиної держави чехів і словаків стала стимулом для прискорення роботи над новою конституцією Чеської Республіки. Вона повинна була зафіксувати зміни, що відбулися в країні після «оксамитової» революції. 16 грудня 1992, за півмісяця до закінчення терміну існування спільного зі словаками держави, чеська Національна рада ухвалила основний закон, що закріплював в ЧР парламентську сис-тему правління. Вищим органом законодавчої влади в Чехії став двопалатний парла-мент, що складався з палати депутатів і сенату. Національна рада ЧР до моменту вступу конституції в дію 1 січня 1993 перетворився в нижню палату парламенту, 200 депутатів якої обираються строком на 4 роки. Верхня палата була сформована тільки в кінці 1996 р., Так як палата депутатів відкинула урядовий проект створення тимчасового сенату з чеських депутатів у Федеральному зборах. Верхня палата у складі 81 сенатора обира-ється строком на 6 років і кожні два роки оновлюється на 1/3.

Главою держави є президент, що обирається строком на 5 років на спільному засіданні палат парламенту. Він скликає сесії палати депутатів і володіє правом її роз-пуску, встановлює дату виборів у палати парламенту, стверджує прем'єр-міністра і чле-нів уряду, запропонованих палатою депутатів, і приймає їх відставку, призначає ряд вищих посадових осіб у державі і т.д.

Депутати обраного в 1992 р. Національної ради продовжили свої повноваження до 1996 р. Центральною подією першого місяця політичного життя незалежної Чехії стали вибори президента в січні 1993 р. [20].

Вибори проходили на відкритому засіданні парламенту. Голосування було таємним.

Місцем проведення була нижня палата парламенту в Туновському палаці на Малій Кра-їні.

Кандидати на пост президента були такі :

кандидат правлячої коаліції: Вацлав Гавел; кандидат Лівого блоку: Марія Стіборова;

кандидат республіканців: Мирослав Сладек .

Депутати Ліберального соціального союзу спочатку не знали, кому дають свій голос і що взагалі беруть участь у виборах, але в кінці кінців усно призначили депутата Іржі Виваділа брати участь у виборах.

У виборах брали участь 200 вибірників. З 194 дійсних голосів за Вацлава Гавела було віддано 109 голосів, за Марію Стіборову 45 голосів і за Мирослава Сладека 14 голосів.

Першим президентом Чехії в першому турі був обраний Вацлав Гавел.

Вацлав Гавел приніс президентську присягу 2 лютого 1993. Перемогу 109 голосами здобув В. Гавел, його кандидатуру підтримали депутати від партій правоцентристської урядової коаліції, соціал-демократи і ліберали.

Прем єр – міністром став Вацлав Клаус .Основна увага уряду В. Клауса було зосереджено на проведенні системних перетворень в економіці, необхідних для надання їй ринкового характеру. Головним з них, безсумнівно, була приватизація. При її прове-

денні Клаус прагнув не допустити надмірного зростання соціальної напруженості і невдоволення робітників і службовців погіршенням свого положення в процесі зміни форми власності. Це йому вдалося, Чехія виявилася одним з небагатьох постсоцаліс -стичних держав Європи, де трансформація не супроводжувалася серйозними соціаль- ними конфліктами [21].

Тим не менш, ліберальні реформи , що проводилися правоцентристською коаліцією, атакож зростаюча соціальна незахищеність, випадки корупції вели до послаблення вп-ливу Громадянської демократичної партії та її партнерів по коаліції. Продовжувалася перебудова чеської партійної системи.

Процес дезінтеграції пережила Комуністична партія Чехії та Моравії, в рамках Лівого блоку посіла на виборах 1992 р. друге місце. Від неї відкололося кілька угру-повань. Одночасно спостерігалася консолідація правих і центристських партій. Так, відбулося злиття ГДП християнськими демократами, об'єднувалися партії ліберльного спрямування.

Період між виборами 1992 і 1996 років керівництво Клауса дивлося виключно свободою політичного маневру яку використовувало для підриву позиція своїх противників і кри-тиків .

1995 рік можна назвати роком партійних з’їздів, на яких вирішувалися питання подальшого політичного розподілу країни.

Парламентські вибори 1996 р.

Політична партія	Чеська соціал -демократична	Громадянська демократична	Громадянський демократичний альянс	Християнський демократичний союз	Комуністи	Союз за республіку
Прага	18,68	43,85	9,6	5,39	7,45	3,72
Середня Богемія	25,4	31,24	5,93	5,4	11,22	8,05
Північна Богемія	24,95	29,28	6,14	9,01	11,16	7,82
Західна Богемія	25,71	29,91	5,73	5,09	11,31	9,86
Північна Богемія	28,74	26,48	5,88	3,39	11,56	12,65
Східна Богемія	24,78	29,67	6,44	10,79	9,56	7,47
Піддення Моравія	24,96	24,14	7,5	12,96	11,16	7,77
Північна Моравія	34,21	27,52	3,92	7,82	9,78	7,87
Сума	26,44	29,62	6,36	8,08	10,33	8,01

Вибори принесли помітний успіх соціал-демократам, підтримка яких виборцями у порівнянні з виборів 1992 р. виросла в 4 рази (26,4%). Але відносна більшість мандатів і на цей раз завоювала Громадянська демократична партія (29,6%). Компартія Чехії і Мо-равії перемістилася на третю позицію. Виборчий поріг в 5% подолали ще три партії, 10 учасників виборчого марафону не зуміли провести своїх представників в палату депу-татів.

За участю президента країни напочатку січня 1998 було сформовано уряд Йозефа Тошовського. До його складу увійшли представники ряду політичних партій і безпартійні. Кабінет носив тимчасовий, технічний характер і повинен був працювати до призначених на середині 1998 р. дострокових парламентських виборів.

Дострокові вибори до Палати депутатів відбулися 19—20 червня 1998 р. На виборчі дільниці прийшли 74,03 % виборців. За підсумками голосування парламентсь-кими стали Чеська соціал-демократична партія (32,31 % голосів і 74 мандати), Гро-мадянсько-демократична партія (27,74 % і 63), Комуністична партія Чехії і Моравії (11,03 % і 24), Християнсько-демократична унія — Чеська народна партія (9 % і 20), Унія свободи (8,6 % і 19). Поразки зазнали крайня права Республіканська партія М. Сладека (3,9 %) та Партія пенсіонерів (3,06 %). Головою парламенту став В. Клаус [23].

Результати виборів до палати депутатів підтвердили факт існування достатньо глибокого і стійкого розколу чеського політичного класу, в тому числі і з особистих мотивів, що не дозволив лідерам пройшли до парламенту партій створити урядову коаліцію. Щоб уникнути нових дострокових виборів соціал-демократи і ГДП про-довжили взаємодію, що намітилося вже в палаті депутатів попереднього скликання.

За таких умов партії М. Земана і В. Клауса 9 червня 1998 р. уклали т. зв. «Толерантний пакт» (так званий «опозиційний договір») — договір про створення стабільної політичної ситуації в країні. Він передбачав зобов'язання соціал-демократів щодо незмінності стратегічного курсу реформ, підтримку урядових законопроектів у парламенті з боку Громадянсько-Демократичної партії. Це дозволило соціал-демо-кратам сформувати однопартійний уряд меншості в обмін на керівні посади в парламенті представниками Громадянсько-Демократичної партії. Прем'єр-міністром став М. Земан, головою Палати депутатів — Вацлав Клаус (ГДП), а головою Сенату — Л. Бенешова (ГДП). В. Тошовський знову очолив Національний банк. Водночас такий союз призвів до гострої боротьби за владу між цими двома політичними силами і став реальною загрозою політичному плюралізму.

Знайдений вихід з загрожуючого чеському парламентаризму кризу шляхом фактичного створення ліво-правої коаліції продемонстрував виборцям, що керівники двох головних політичних партій підходять до проблеми влади суто прагматично, ке-руючись не тільки інтересами країни, а й власними честолюбством і амбіціями.

Поширенню настроїв невдоволення в суспільстві політичною ситуацією сприяли тривала економічна криза, зниження національного доходу, зростаюче безробіття, ко-рупція та фінансові махінації за участю державних чиновників. Противники соціал-демократів і громадянських демократів переконували чехів, що соціал-демократичний уряд меншості, повністю залежне від позиції правого ГДП, нездатне вжити рішучих заходів з виведення країни з кризи.

Цій же меті служила так звана акція «Спасибі, ідіть!», Проведена в 10-ту річницю «оксамитової» революції в 1999 р. Учасники масових виступів, що пройшли у всіх великих містах Чехії, висували вимоги відходу з політичної арени М. Земана і В.Клауса, а також проведення дострокових парламентських виборів. Лідери маніфестацій прий-няли маніфест «Спасибі, ідіть!», Який підписали більше 200 тис. чоловік. Негативно оцінив «опозиційний договір» і президент В. Гавел, що угледів в ньому загрозу основам громадянського суспільства в Чехії. [14].

Певні висновки з змови ЧСДП і ГДП був зроблений дрібними політичними партіями, що побоювалися повного усунення від участі в управлінні країни. У 2000 р. виникла коаліція чотирьох невеликих партій, втому числі і брали участь в коаліційних урядах В. Клауса ХДС-ЧНП і ГДА.

Зміцнювала свої позиції Компартія Чехії і Моравії, яка з 1989 р. не входила ні в один уряд і не заплямували себе участю в корупційних скандалах та фінансових махінаціях. Невдоволення частини суспільства поведінкою соціал-демократів та результатами їх правління, а також безпринциповість ГДП проявилося в ході часткових виборів у сенат і місцеві органи влади в 1998 і 2000 роках. На тих і інших найбільшого успіху домоглася чотирьохпартійна коаліція, серйозної поразки зазнали соціал-демократи. Виборці не змі-нили свого незацікавленого відношення до верхньої палати парламенту.

У першому і другому турах виборів до сенату в 1998 р. прийняли відповідно ті-льки 42,4% і 20,4% відсотка виборців, а в 2000 р. ще менше - 34% і близько 20%.

Відчутна втрата престижу ЧСДП і ГДП завдали події навколо чеського громадського телебачення на рубежі 2000-2001 рр.

Колектив телебачення, незгідний з призначенням нового керівника, пов'язаного з низкою підприємців і політиків, близьких до партії В. Клауса, оголосив страйк, що тривав більше трьох тижнів. По всій країні пройшли виступи солідарності з праці-вниками телебачення,що по числу учасників перевершували акцію «Спасибі, ідіть!». Так, в Празі 28 грудня 2000 у мітингу протесту взяло участь близько 100 тис.чоловік [5].

Проте доля уряду Земана залежала не стільки від масових акцій протесту, організованих його політичними супротивниками, скільки від стосунків з ГДП, які складалися непросто. Громадянських демократів цілком влаштовувала позиція пасивної підтримки уряду, що дозволяла їм контролювати основні напрямки його діяльності, за-плановані реформи та їх здійснення. З цією метою вони періодично доводили стосунки з урядом до кризового стану. Так, в 1999 р., Коли між соціал-демократами і цивільними демократами виникли розбіжності щодо проекту нового закону про вибори, ГДП від-мовилася підтримати бюджет на 2000 р., якщо ЧСДП не врахує її пропозиції.

Виниклу кризу у відносинах між соціал-демократами і цивільними демократами вдалося вирішити в січні 2000 р. за допомогою нової угоди між ними, що отримав назву «патент взаємної підтримки». Взамін за підтримку Громадянськоюдемократичною партією проекту бюджету на 2000 р. уряд зобов'язався посилити фінансову політику, скоротити бюджетний дефіцит, зменшити витрати на утримання державного апарату, представити концепцію пенсійної реформи і т.д. Слід зазначити, що уряду Земана в кінцевому рахунку вдалося подолати кризу й забезпечити зростання виробництва і доходів на-селення, зменшення безробіття. У цих умовах уряд проголосив курс на створення «со-ціальної держави».

У 2000 р. депутатами було прийнято новий закон про вибори в нижню палату парламенту. Його завданням було зменшення в ній кількості дрібних партій. З цією метою кількість виборчих округів було збільшено з 8 до 35, підвищувався виборчий поріг (для однієї партії - 5%, для коаліцій з двох, трьох, чотирьох і більше партій відповідно 10%, 0,15% і 20%), а також передбачалися деякі інші заходи в інтересах великих партій. В. Гавел відмовився підписувати текст закону, а після того, як пар-ламент подолав його вето, оскаржив його в Конституційному суді, який погодився з думкою глави держави.

Остаточно закон було прийнято на початку 2002 р. Він передбачав створення 14 виборчих округів, що збігалося з новим адміністративним поділом Чехії на 13 країв, але виборчий поріг був залишений колишнім, хоча і передбачалася можливість його зни-ження, якщо б всі мандати діставалися однієї партії, громадському руху або коаліції. Процедура обрання членів сенату залишилася без змін [3].

Одночасно підготовка до виборів до палати депутатів велася партіями і за іншими напрямами. У 2001 р. пост лідера соціал-демократів залишив М. Земан, запропонувавши замість себе Владиміра Шпідла. Але при цьому він зберіг за собою посаду прем'єра до ви-борів 2002 р. У 2002 р. об'єдналися дві правоцентристських партії - Союз свободи (СС) і Демократичний союз (ДС), створивши єдину ліберальну партію СС-ДС.

Вибори в палату депутатів у червні 2002 р. підтвердили правильність розрахунків ав-торів нового виборчого закону: відбулося подальше скорочення числа політичних сил, які завоювали мандати. Ними виявилися три партії і один двопартійний блок. Кандидати від інших 24 партій і коаліцій в нижню палату не пройшли.

І на цей раз відносну більшість голосів отримали соціал-демократи, але досягнутий ними результат був гірший, ніж у 1996 і 1998 рр.., Це ж відноситься і до цивільних демократів, які зайняли друге місце. Третя позиція знову залишилося за комуністами, четвертим став правоцентристський блок ХДС-ЧНП і СС-ДС. В цілому праві партії отримали 89 мандатів і не могли претендувати на формування уряду. Але і лівий уряд виявилося неможливим, так як соціал-демократи рішуче відмовляються від усякого співробітництва з комуністами, вплив яких серед виборців лівої орієнтації зростає від виборів до виборів.

Після довгих переговорів з соціал-демократами В. Шпідлу вдалося сформувати за участю партій правоцентристського блоку урядову більшість, що мало 101 мандат в палаті депутатів. Головною метою, навколо якої згуртувалися урядові партії, було ст-ворення умов для якнайшвидшого входження Чехії до Євросоюзу і подальшого посту-пового розвитку економіки. Хоча між ними існували і досить серйозні розбіжності з питань економічної та соціальної політики, але не настільки сильні, щоб підірвати ко-аліційну угоду.

Минулі восени 2002 р. часткові вибори в сенат принесли успіх ГДП, що було осо-бливо важливим у зв'язку з наближенням виборів президента країни. За цей пост ви-рішив боротися В. Клаус. У зв'язку з тим, що глава держави не повинен бути пов'язаний з якою-небудь політичною партією, Клаус в грудні 2002 р. залишив пост керівника Громадянської демократичної партії.

2002-й рік для Чехії був роком виборів адміністративних осіб республіки – почи-наючи від місцевих голів самоврядування до парламентських депутатів.

Але 2003-й рік став також і роком Великих виборів - вибори нового президента ре-спубліки і референдуму з приводу входження Чехії в Європейський Економічний Союз. Чеський парламент і весь народ приймали найважливіші державні рішення з п'яти-місячним проміжком, але саме ці дві події, як ні які інші, тісно пов'язані між собою: ці вибори принципово визначали майбутнє чеської республіки на найближчі кілька років - якісно нове майбутнє [16].

2 лютого 2003 спливали повноваження В. Гавела як глави держави. У зв'язку з цим парламент в січні 2003 р. приступив до обрання його наступника. Для цього зна-добилося три тури, і тільки 28 лютого 2003 142 голосами (при необхідних 141) президентом було обрано В. Клауса.

Іншою важливою подією в політичному житті ЧР стала підготовка до її вступу в Євро-пейський союз 1 травня 2004 .Більшість учасників минулого в червні 2003 р. загаль-нонаціонального референдуму з цього питання висловилися за приєднання до ЄС, до чого їх особливо активно закликало більшість партій, за винятком комуністів і маловпливовою націоналістичної Республіканської партії. Але, враховуючи низьку явку виборців (близько 55%), за входження в ЄС проголосувало менше половини повно-правних громадян країни. Це можна розцінювати або як свідчення досить скептичного ставлення до цієї надзвичайно важливої події в чеській історії, або як показник наро-стання політичної апатії населення.

Вибори в Європарламент в Чехії в 2004 році проходили 11 і 12 липня .На цих виборах було вибрано 24 депутата від Чехії. Явка на виборах становила 28,32%.

Результати

Партія	Голосів	Місць
Громадянська демократична партія	700 942 (30,04%)	9
Комуністична партія Чехії і Моравії	472 862 (20,26%)	6
Європейські демократи	257 278 (11,02%)	3
Християнсько – демократичний союз	223 383 (9,57%)	2
Чеська Соціал- демократична партія	204 903 (8,78%)	2
« Незалежні »	191 025 (8,18%)	2
Партія Зелених	73 932 (3,16%)	0

Вибори в палату депутатів у червні 2006 р. дали несподіваний результат. Найбільшого успіху досягла ГДП, але її відрив від соціал-демократів був мінімальним, трохи більше 1%. Своїх представників в нижню палату провели також комуністи, «зе-лені», і християнські демократи. Однак через рівності мандатів у правих і лівих (по 100) практично неможливим стало формування уряду більшості. Формально ініціативу створення кабінету взяла на себе перемогла ГДП. Соціал-демократи відмовилися взяти в ньому участь, вирішивши перейти в опозицію. У серпні 2006 р. вісім років правління соціал-демократів скінчилося, кабінет міністрів Іржі Парубека склав свої повноваження

Новий уряд очолив лідер ГДП Мірек Тополанек. Надії ЧСДП взяти реванш на виборах в сенат і місцеві органи влади в жовтні 2006 р. не збулися, кращі результати і на цей раз мали громадянські демократи. Це дозволило їм і далі очолювати уряд.

Серед головних підсумків внутрішньополітичного розвитку на цей час в слід назвати наступні: стабілізувалася партійно-політична система, визначилися три провідні полі-тичні партії - ЧСДП, ГДП і КПЧМ, що володіють стійким електоратом, накопичений деякий досвід неформального співробітництва соціал-демократів і громадянських демо-кратів, що забезпечив країні таку необхідну їй стабільність під час проведення глибокої трансформації політичної і господарських сфер життя , а також вступ в європейські і трансатлантичні інтеграційні структури.[20].

Дві правлячі коаліційні партії, Християнських демократів (ХДС-ЧНП) і Партія Зелених, були незадоволені деякими аспектами урядової реформи суспільних фінансів.

Обидві партії виступаюли проти зниження податку на прибуток для фірм і приватних осіб до 12 відсотків .Крім того, Християнські демократи почали вимагати перегляду реформи, яка стосувалася медицини. Вони пропонують відмовитися від ідеї стягувати плату за посивіння лікаря у дітей до 15 років. Це призвело до погіршення політичного стану в Чехіїї та наростанню політичної кризи в .Чеській Республіці протягом 2007-2010 років.

В свою чергу президент ЧР Вацлав Клаус закликав чехів і надалі прикладати всі зусилля для поліпшення загального рівня життя.

Він також зазначив, що економічна ситуація в країні найкраща з часів утворення незалежної Чехословацької держави. Свідоцтвами того, на думку президента, є зро-стання іпотечного кредитування, збільшення обсягів виробництва та експорту 2008р

Вибори в Сенат Чехії 2010 року пройшли 15-16 жовтня (1-й тур) і 22-23 жовтня (2-й тур).

Незадовго до виборів з ініціативи однієї неурядової організації були проведені вибори серед молоді у віці 15-19 років. Метою проекту було залучення майбутніх і вперше голосуючих виборців до демократичних виборів. Результати, проте, викликали дискусії в суспільстві. Більшість місць в парламенті за результатами голосування в рамках проекту отримали правоцентристські партії - ТОП 09, «Громадські справи», ГДП.

Фаворит справжніх виборів, Чеська соціал-демократична партія, отримала на молодіжних виборах менше 5% голосів. Також в молодіжний парламент за підсумками голосування пройшли Піратська партія Чехії і ультраправа Робоча партія соціальної справедливості.

У ході виборів за мажоритарною виборчою системою у два тури було переобрано 27 сенаторів із 81.У всіх 27 виборчих округах були зареєстровані представники трьох партій - Чеської соціал-демократичної партії, Громадянської демократичної партії та Комуністичної партії Чехії і Моравії. Партія ТОП 09 виставила 26 кандидатів у сенатори, «Суверенітет» - 23, Громадські справи - 20, ХДС-ЧНП - 19, Партія цивільних прав - Земановці - 18. За списком Робочої партії соціальної справедливості в Сенат обирався лідер забороненої Робітничої партії Томаш Вандас. Одного кандидата виставила також Піратська партія. Всього у виборах взяло участь 227 кандидатів . Найбільша конкуренція була в окрузі Кутна-Гора, де було зареєстровано 12 кандидатів . Явка на виборах була низькою - в Празі проголосувало лише близько 20% виборців [2].

Президент країни зробив всіма очікуваний крок і довірив першу спробу фор-мування нового уряду лідеру правих громадянських демократів Петру Нечасу, нез-важаючи на те, що формальним переможцем парламентських виборів були їхні головні суперники. Однак ситуація була такою ,що ліві соціал-демократи, які набрали 22% голосів, були не здатні сформувати кабінет, який користувався довірою більшості депутатів.

Переговори про створення правоцентристської коаліції громадянські демократи почали вже в момент підрахунку голосів, коли стало ясно, що споріднені їм по духу партії також отримають достатню кількість депутатських мандатів. Безліч точок дотику знайдених в партійних програмах дозволило Громадянської демократичної партії, та партії Справи громадської підписати спільну заяву про намір сформувати так званий уряд «бюджетної відповідальності».

«Ми будемо посилено і цілеспрямовано працювати над тим, щоб у Чеської Республіки, як можна швидше, з'явився життєздатний урядовий проект, здатний принести успіх. Ми спрямуємо свої зусилля на вирішення ключових проблем, якими є припинення зростання заборгованості держави, боротьба з корупцією, підтримка еко-номіки та зміцнення принципів правової держави. Я впевнений, що громадяни очікують від нас цього кроку, очікують відповідальних переговорів, а не політичних лайок », - вважав лідер громадянських демократів Петро Нечас.

Дії президента натомість розчарували лідера соціалістів Богуслава Соботка, так як він сподівався, що глава держави буде дотримувати традицію і перший шанс дасть пере-можцю виборів. Але ЧСДП, за словами Соботки, знову вступить в гру, якщо спроба Петра Нечаса не увінчається успіхом.

Вибори, що проходили в жовтні 2012 р. в Чеській Республіці, принесли зміни в розстановці політичних сил на користь лівих партій в крайових адміністраціях та в Сенаті Парламенту Чеської Республіки. Вперше в історії Чеської Республіки сенатором став чоловік, який народився в Азії - чех з японським корінням Томіо Окамура.

Ліві партії (Чеська соціально-демократична партія / ЧСДП / і Комуністична партія Чехії і Моравії / КПЧМ /) здобули перемогу в одинадцяти краях з тринадцяти. Правляча права Громадянська демократична партія перемогла тільки в Плзеньському краї. У Ліберецькому краї вибори виграла регіональна політична угруповання «Старости – Ліберецький краю».

Соціальні демократи значно поліпшили свої позиції і в Сенаті. Вони отримали 13 крісел, в Сенаті їх тепер предстало 46 осіб. Комуністам не вдалося поліпшити свій успіх в крайових виборах, у виборах в Сенат вони відстояли тільки одне крісло .А між тим після першого раунду виборів здавалося, що вперше в історії цієї парламентської палати комуністів буде представляти сенатор, обраний в Празі. У другий раунд виборів у виборчому окрузі Прага з першого місця з 22,05% голосів вийшов комуніст Іржі Долейш. З невеликим відставанням за ним з 21,71% голосів у другий раунд виборів пройшла сенатор від ОРВ Даніела Філіпіова. У другому раунді, завдяки підтримці виборців, з великою перевагою 62,42% голосів проти 37,57% перемогла Філіпіова. Вона ж в цих виборах отримала абсолютну більшість голосів порівняно з іншими канди-датами на крісло сенатора. І її перемога допомогла того, що ліві партії не отримали в Сенаті ЧР конституційної більшості.

Як в крайових, так і в сенатських виборах взяло участь дуже мало виборців. У той час як на крайові вибори і в перший раунд виборів в Сенат, які проходили в один час, прийшло всього 36,89% виборців, у другому раунді сенатських виборів голосувало лише 18,61% виборців.

Проте , вибори в Парламент – це лише перший крок до оновлення політичного життя Чеської Республіки. Попереду Президенcькі вибори , які продовжать політичну історію сучасної Чехії.

Розділ ІІ

Сучасна зовнішня політика Чеської Республіки (ЧР) сформувалася під впливом декількох факторів, найважливішим з яких є євроатлантична інтеграція. У становленні цієї політики можна виділити три великих етапи.

Перший (1993-1997 рр..) Пов'язаний із затвердженням нової чеського держави як самостійного учасника міжнародних відносин. У цей період особливий вплив на зовнішньополітичний курс чинили ідеологічні установки правлячої політичної еліти.

На другому етапі (1997-2003 рр..), Для якого була характерна інтенсифікація зусиль щодо євроатлантичної інтеграції, ідеологічний вплив на зовнішньополітичний курс Чехії стало слабшати, в умовах економічного зростання верх брали початки пра-гматизму.

Третій, сучасний етап (з 2003 р.) Цікавий спробою концептуалізувати чеську зовнішню політику, вибудувати поряд з довгостроковими перспективами і корот-костроковими планами середньострокові програми. Тепер ідеологічні розмежування еліти, хоча і надають певний вплив на зовнішньополітичні рішення, не зачіпають фундаментальних основ міжнародної політики країни, що наочно демонструє порів-няння програмних заяв соціал-демократичного уряду (2002 р.) i правоцентристського кабінету (2007 р.) [2].

Зовнішня політика Чехії перебуває у віданні кількох інститутів: парламенту, уряду, президента, міністерства закордонних справ і правлячої партії. Найбільші повноваження зосереджені в руках парламенту, однак провідна роль у формуванні зовнішньополітичного курсу належить уряду і профільному міністерству: рішення парламенту в значній мірі генеруються саме тут. Нерідко принципові рішення прий-маються в ході внутрішньопартійних консультацій коаліційних партнерів.

Істотний вплив на зовнішньополітичний курс чеської держави надає партійно-ідео-логічна орієнтація правлячої еліти. Втім, якщо на початку 1990-х років ідеологічні розбіжності між партіями з питань міжнародної політики були значними, то тепер всі великі політичні суб'єкти (можливо, за винятком комуністичної партії) сходяться в розумінні пріоритетів, хоча можуть вести непримиренну боротьбу з тактичних питань.

Відповідно до програмною заявою чинного кабінету пріоритети зовнішньої політики такі:

• поглиблена інтеграція в рамках Європейського союзу;

• активна участь у структурах НАТО, ЄС та ООН;

• підтримання добросусідських відносин з прикордонними країнами для розвитку регіонального співробітництва;

• розвиток відносин з іншими країнами та міжнародними організаціями на двосторонній і багатосторонній основі з метою розвитку міжнародного економічного співробітництва;

• презентація Чеської Республіки за кордоном.

У відповідності з цими пріоритетами визначено кілька геостратегічних напрямків зовнішньої політики:

• європейська політика;

• політика безпеки;

• регіональне співробітництво;

• політика відносно країн поза трансатлантичного регіону;

• співробітництво в рамках міжнародних організацій;

• економічна дипломатія;

• презентація Чеської Республіки [25].

Важливими аспектами чеської зовнішньополітичної доктрини є економічна дипломатія і так звана презентація країни за кордоном. У Концепції 2003 чітко розмежовувалися параметри економічної дипломатії в двосторонніх і багатосторонніх відносинах, а в якості перспективного методу презентації країни виділялося міжнародне співробітництво на неурядовому рівні.

Ключовими сферами просування образу Чехії вважаються експорт, туризм, куль-тура і наука, спорт. Серед інститутів, що займаються презентацією країни, центральне місце займає міжвідомча комісія, яка координує відповідну роботу інших структур - МЗС і так званих «Чеських будинків» за кордоном; міністерства промисловості і тор-гівлі і державних агентств «CzechTrade» (просування чеської експортної продукції) і «CzechInvest» (залучення іноземних інвестицій у чеську економіку); міністерства регіонального розвитку та агентства «CzechTourism» (розвиток туристичного бізнесу), міністерства культури та інших відомств.

Таким чином, в сучасній зовнішній політиці Чехії помітний перенесення акцентів з військово-політичної на економічну та соціокультурну сфери діяльності . На перший погляд, це навряд чи відповідає меті вибудовування центральноєвропейської «верти-калі» на чолі з Прагою. Однак досвід останніх років показує, що за економічними та соціокультурними акціями слідують спроби просування політичних і навіть воєнно-стратегічних інтересів цієї невеликої центральноєвропейської країни, що має амбіції регіонального лідера.

Основні вектори зовнішньої політики Чеської Республіки :

Євроатлантичний вектор

Європейський напрямок для Чехії є першорядним. демонструє готовність нести відповідальність за майбутнє інтеграції і зацікавленість у реалізації спільної зовнішньої політики і політики безпеки, міграційної та візової політики.

Головним для Чехії на європейському напрямі безсумнівно, було головування в ЄС, яке вона прийме з початку 2009 р. Завдання чеського головування були сформульовані в урядовій програмі цілком чітко:

- Виходити з довготривалих принципів чеської зовнішньої політики;

- Висувати для обговорення питання, в яких позиція ЧР в порівнянні з позиціями інших членів ЄС виглядає більш сильною;

- Підвищити престиж Чехії в ЄС і світі;

- Спиратися на громадську думку в своїй країні;

- Підтримувати транспарентність політичної діяльності [8].

Чеська військова місія в Афганістані здійснюється з 2002 р.. З березня 2008 р. в афганській провінції Логар знаходився чеський військовий контингент чисельністю 102 особи, задіяний в рамках програми реконструкції Афганістану. У провінції працюють цивільні спеціалісти з Чехії. Крім того, в липні 2008 р. в провінцію Урузган були направлені 63 чеських військових для охорони нідерландських цивільних будівельників.

В Іраку (в британській зоні окупації в районі Басри) з березня 2003 р. знаходилося підрозділ чеської армії чисельністю 95 осіб, що виконували функції охорони військових об'єктів та медичної допомоги. У червні 2008 р. контингент був повністю виведений, а йому на зміну в липні прийшла інша, п'ята за рахунком місія чеських військових, ос-новним завданням якої було обслуговування бойової техніки (в першу чергу танків Т-72) і навчання іракських військових.

Повістка двосторонніх відносин з Вашингтоном останнім часом поповнилася двома помітними темами: це розміщення американського радара протиракетної оборони і відміна візового режиму для громадян Чехії при в'їзді в США.

Візова проблема досить успішно вирішена, хоча багато європейських політиків сприйняли чеську ініціативу як порушення загальноєвропейської солідарності. У лютому 2008 р. міністрами внутрішніх справ ЧР і США був підписаний так званий меморандум про взаєморозуміння, згідно з яким вже в листопаді 2008 р. у чеських громадян відпала необхідність в отриманні американських в'їзних віз [25].

Для США принциповим було якнайшвидше підписання головного договору, яке і відбулося 8 липня 2008 р .

Центральноєвропейська «вертикаль»

Один із пріоритетів Праги - регіональне співробітництво з країнами Центрально-Східної Європи (ЦСЄ), яке вона розраховує використати для зміцнення чеських позицій в ЄС. У якості найважливіших регіональних економічних партнерів визначені Сло-ваччина, Словенія, Польща, Німеччина, Австрія та Угорщина. Виходячи з позитивного досвіду 1990-х років Чехія зацікавлена в розвитку Вишеградського співробітництва та Центральноєвропейського вектору.

Сьогодні можна стверджувати, що склалася своєрідна Вишеградська модель міжнародного співробітництва, що поєднує інтеграційні та коопераційні завдання і не припускає жорстких зобов'язань, так що всі учасники залишаються відносно вільними у своїх зовнішньополітичних орієнтирах. Все більшого значення в рамках Вишеградської групи набуває не міждержавне, а транскордонне співробітництво в рамках так званих єврорегіонів [22].

Особливим випробуванням для чеського керівництва стало косовське питання. Чехія, в узгодженні з партнерами по Вишеграду, висунула дві умови для визнання косовської незалежності: визнання більшістю країн ЄС та забезпечення прав націо-нальних та релігійних меншин у краї. Більшість чеських політиків і громадян країни негативно поставилися до одностороннього проголошення незалежності Косово. Однак 21 травня 2008 уряд Чеської Республіки визнав незалежність Косова, хоча і без ентузіазму. Президент В. Клаус, зі свого боку, засудив поспішне рішення кабінету, який не став чекати виконання навіть двох власних умов. Міністр закордонних справ К. Шва-рценберг назвав цей крок вимушеним і запропонував Сербії максимальну підтримку в її євроінтеграційних прагненнях.

Міністр неодноразово наголошував, що в Косово з 1999 р. знаходяться сотні чеських солдатів і уряд повинен турбуватися за виконання покладеної на них міжнародної місії. Визнання незалежності Косово і охолодження відносин з Сербією завдало істотної шкоди «вертикальному» (центрально-і східноєвропейському ) нап-рямку політики Чехії, тому Празі належить зробити особливі зусилля для нормалізації відносин з балканськими країнами, що не входять в ЄС і НАТО[2].

Значущим для Чехії є участь у роботі великих міжнародних організацій (ООН, Рада Європи, МВФ, СОТ, ОБСЄ) - не тільки з точки зору їх статутних цілей, але і як засіб підвищення престижу й авторитету країни. В якості важливих в економічному і політичному плані визначені відносини з країнами-кандидатами в члени НАТО і ЄС, з Росією, Україною та іншими країнами СНД. Взаємодія з країнами, розташованими поза трансатлантичного регіону, розглядається чеської дипломатією як другорядне. Виняток становлять Ліван, Афганістан та Ірак, де в складі різних міжнародних місій знаходяться чеські військові контингенти.

Росія і простір СНД в чеській політиці

Росія не розглядається як потенційний противник, але разом з тим в Празі виявляють великий інтерес до проблематики скорочення конвенціональних озброєнь на континенті, особливо після фактичного виходу Росії з Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ). Обговорення військово-стратегічних питань з Росією, Україною та іншими країнами СНД Чехія веде виключно в рамках НАТО і ОБСЄ.

В осяжному майбутньому найважливішим завданням у відносинах з Росією залишиться згладжування протиріч на грунті «радарної проблеми» і постконфліктного врегулю-вання на Кавказі. Події серпня 2008 розкололи чеську політичну еліту. Можна виділити декілька принципових позицій. Найбільш радикальну точку зору висловив колишній президент В. Гавел, який вважає Росію гідною осуду за «агресію проти Грузії». Екс-президент навіть провів паралелі між подіями в Грузії і інтервенцією країн Варшав-ського договору в Чехословаччину в 1968 р.[9].

У чеській зовнішній політиці на сучасному етапі можна відзначити ряд внут-рішніх протиріч. Спроба вибудувати зовнішньополітичну «вертикаль» у «Серединної Європі» поки малоуспішна. Справа не тільки в тому, що чеська дипломатія постійно стикається з конкуренцією з боку інших центральноєвропейських країн, відчуває нестачу ресурсів впливу, здійснює явні промахи, але і в тому, що зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні інтереси країни в значній мірі не пов'язані зі «серединної вертикаллю», а реалізуються на перпендикулярній площині - від США через Євросоюз до Росії. Незважаючи на те, що відбулася помітна деідеологізація зовнішньої політики Чехії, для значної частини еліти і суспільства ідеологізовані рішення залишаються більш значущими, ніж «чистий прагматизм». Вдала концепція економічної дипломатії та презентації Чеської Республіки, характерна для малих країн, стикається з жорсткими вимогами НАТО та ЄС, створюючи зайву напругу в рамках євроатлантичного партнерства. Найбільш успішним виглядає Вишеградське співробітництво, в якому Чехія грає впливову роль. Східноєвропейське напрямок чеської політики має значний потенціал, який може бути реалізований за умови зближення вишеградських і суміжних пострадянських країн. Російський напрямок в осяжному майбутньому навряд чи займе пріоритетне місце в чеській зовнішній політиці, особливо в питаннях військово-політичного характеру.

Основні сфери економічної співпраці України з Чехією

Діалог між Україною та Чехією упродовж століть відзначається взаємоповагою і довірою.Україна — єдина з країн СНД, з якою в Чехії спостерігається динаміка зростання товарообороту. Цей процес триває вже п’ять років, темпи зростання ста-новлять близько 20% на рік. Товарооборот між Україною і Чехією 2003 року становив $660 млн, якщо враховувати і українську, і чеську статистику. Причому Україна має позитивне сальдо в $35-40 млн. Структура чеського експорту в Україну різноманітніша, ніж українського до Чехії. Це основна причина того, чому ми ще не досягли зрівно-важеної позиції або не змогли вийти на рівень, коли Чехія мала позитивне сальдо. З України ми привозимо передусім сировину. Зокрема, більшу частину всього Ук-раїнського експорту доЧехії становить залізна руда. Крім неї ми імпортуємо з вашої країни титанові руди, алюміній, хімікати, добрива. Їх привозять у великих обсягах, що дає змогу зекономити на сертифікації. Також ми імпортуємо нафтопродукти, деревину. У чеському експорті головну роль відіграють товари високотехнологічного рівня. Торік знову пожвавилася співпраця в атомній енергетиці — на перших позиціях чеського експорту з’явилися комплектуючі для реакторів українських АЕС. Близько 20% експорту — автомобільна продукція, яка має в Україні високий попит. Значну частину займають ліки, а також алюмінієва фольга, папіросний папір. Серед тих позицій, які раніше не з’являлися в двосторонньому товарообороті, — чеське виробниче обладнання для електротехнічної промисловості, машинобудування, легкої промисловості[24].

Проблема українських нелегалів

За даними офіційної статистики, що стосуються тільки легально працевлаштованих, у Чехії перебувають близько 40 тисяч українців. Можна припустити, що нелегальних робітників більше. Структура цієї проблеми така: є слабкі місця на ринку праці, куди охоче приймають саме українців, причому це не тільки низькокваліфікована праця. Був план навіть запрошувати потрібну кількість представників цих професій з України. Але його поки що не реалізовано.

Крім того, закінчився термін чинності договору про взаємне працевлаштування між Україною і Чехією. Тепер наша країна вивчає пропозиції щодо нового такого договору. Тож коли ми говоримо про українських нелегалів, слід мати на увазі невелику частину трудової міграції до нашої країни загалом. Але українські нелегали лідирують за чисельністю серед нелегальних робітників з інших країн. Тому Чехія вдосконалює внутрішнє законодавство щодо нелегалів. Потрібно почекати, поки буде допрацьовано договір про взаємне працевлаштування, і тоді можна буде говорити про перспективи розв’язання цієї проблеми [1].

Широкі можливості для всебічного взаємовигідного співробітництва між Україною і Чеською Республікою зумовлені багатьма об’єктивними факторами: глибокими історичними та культурними зв’язками, відсутністю будь-яких територіальних претензій, традиційними дружніми і партнерськими політичними відносинами, господарськими контактами і взаємодоповнюючим характером національних економік, спільними цілями в реалізації курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію, спільними регіональними інтересами, існуванням української національної меншини в Чехії та чеської в - Україні.

Розділ ІІІ

Розпад Чехословаччини 1 січня 1993 послабив можливості кооперування виробництва і розвитку торгових зв'язків між Чеською Республікою і Словацькою Республікою. Це мало негативні економічні наслідки для кожної із новоутворених країн, включаючи зменшення обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП) і продуктивності праці. ВВП на душу населення в ЧР із початку 1990-х років знижувався і лише в 1997 р. досяг рівня, порівняного з показниками 1990 р. У той же час спостерігається постійне зростання рівня життя за рахунок реструктуризації споживання і посилення позицій крони. У 1998 р. дана тенденція була перервана насамперед унаслідок проблем високого дефіциту зовнішньоторговельного балансу, що збільшувався у ході трансформації економіки, стагнації промисловості, спаду будівельної індустрії, а також згортання різних видів послуг, зокрема, у сфері туризму і транспорту. У 1998 р. ВВП скоротився на 2,6% і складав лише 52% від відповідного показника для країн Європейського союзу (для Словенії – 60%, а для Угорщини і Польщі – по 40%), що відсунуло перспективу вступу Чехії в ЄС [11].

У 1998 р. безробіття в Чехії досягло 7,5%, а до 31 січня 1999 р. – 8,1%, річний рівень інфляції в 1997 р. – 7,6%, зовнішня заборгованість складала 22 млрд. дол. (майже 44% ВВП). На початку 1990-х років промислове виробництво в Чехії помітно знизилося. Почасти це пояснювалося структурними змінами, викликаними ослабленням контролю за цінами, у сполученні з жорстким контролем за заробітною платою, проведенням стримуючої податкової і фінансової політики і різкий спад обсягу зовнішньої торгівлі. У той час як зовнішньоекономічні зв'язки з країнами Східної Європи, зокрема з колишнім СРСР, скоротилися, істотного збільшелась торгівля з країнами Заходу не відбулося. Завдяки жорсткій податкової і фінансової політиціа інфляція утримувалася на порівняно низькому рівні [19].

Промислове виробництво. Обсяг промислового виробництва в Чехії після 1989 аж до 1993 рр. скоротився на 32%, але в зв'язку з упровадженням реконструйованих і модернізованих потужностей ситуація змінилася. Обсяг промислового виробництва в постійних цінах досяг у 1996 81% обсягу продукції 1990 р., але в економіці в цілому різко збільшилася питома вага сфери послуг. У 1996 річна продукція промисловості збільшилася на 2%, у 1997 р. – на 4,5%. Частка переробної промисловості складала в 1997 р. 83%, у її рамках частка харчової промисловості – 15,3%, виробництво металів і металопродукції – 14,2%, виробітку і розподіл електроенергії, газу і води – 13,8%, транспортне машинобудування – 9,9% і виробництво машин і устаткування для подальшого виробництва – 7,5%.

Сільське господарство. Сільськогосподарське виробництво на початку 1990-х років скоротилося як через зменшення попиту на цю продукцію закордоном, так і внаслідок збільшення імпорту продуктів харчування. Приватизація сільськогосподарських земель йшла повільно, що сприяло зменшенню обсягу виробництва продукції сільського господарства. До 1997 р. три чверті сільгоспкооперативів за рішенням їхніх членів були перетворені в кооперативи земельних власників.

Орна земля складала наприкінці 1990-х років 39,2% (у 1996 вона скоротилася на 4% у порівнянні з 1990); відбулося значне зменшення продукції тваринництва. У середині 1998 р. у сільському господарстві було зайнято 198 тис.чоловік, на 3,4% менше, ніж у 1997 р. [17].

Будівництво. Помірні іноземні капіталовкладення дозволили модернізувати деякі будівельні фірми, що особливо займаються відновленням і ремонтом житлового фонду. На початку 1990-х років щорічно будувалося бл. 8 тис.нових квартир.

Зовнішня торгівля. На початку 1990-х років більш 75% експорту країни направлялося в країни Європейського союзу й інші західні країни, у той час як на частку колишнього СРСР і інших східно-європейських країн припадало бл. 20%. Основні статті експорту складали будівельні матеріали, ліс і металовироби, транспортне устаткування, медичне устаткування, текстильні вироби, меблі, швейні вироби і взуття. Майже 60% всього імпорту Чехії надходило з країн Європейського союзу і Європейської зони вільної тор-гівлі, 20% – із країн колишнього СРСР і 6% – із країн «третього світу». Імпортувалися насамперед нафта, природний газ, хімікалії і напівфабрикати для чеської промисловості [19].

Розвиток чеської зовнішньої торгівлі виграв від економічних реформ, проведених із початку 1991 р., і від девальвації чехословацької крони в 1991 р. Після ліквідації конт-ролю над цінами пішов різкий спад споживання на внутрішньому ринку, і виробники змушені більш активно шукати нові зовнішні ринки для збуту своєї продукції. Основні торгові партнери Чехії в 1997 р. – ФРН (28,5%), Словаччина (14,5), Австрія (6,7), Росія (6,5%, товарообіг складав 2,6 млрд. дол.).

Банківська і грошова системи. Грошовою одиницею з 1993 р. є вільно конвертована чеська крона. Обмінний курс крони стабільний після девальвації 1991 р. Позики міжнародного валютного фонду і Всесвітнього банку дозволили зберегти відносну стабільність грошового обігу. Річний розмір інфляції в країні складав від 10 до 15%. Зовнішній борг Чехії в 1993 складав бл. 6 млрд. доларів.

Державні фінанси. У січні 1993 р. уведена нова податкова система. Надходження в державний бюджет містять у собі податки з додаткової вартості, податки на споживчі товари і податки з прибутку. Регулююча роль державного бюджету була істотно модифікована, особливо у відношенні підприємницької діяльності. У державному бюджеті виділені витрати на підтримку більш 100 проектів по охороні навколишнього середовища. Медичне обслуговування і соціальне страхування фінансувалися не з державного бюджету, а з окремо створених для цих цілей фондів [4].

Економічна трансформація та нова структура влади в Чеській Республіці

В умовах Чехії, де основним компонентом трансформаційного процесу була приватизація, дуже часто, якщо не в більшості випадків, вона приносила певну деста-білізацію в підприємницьку сферу. Завдяки так званій дрібній приватизації, яку по-декуди називають зразком вдалого роздержавлення, було створено структуру малих підприємств. Роздрібну торгівлю захопили великі міжнародні торгові мережі, до яких національним дрібним та середнім виробникам вдалося проникнути з величезними труднощами. Аби вижити на ринку, вони мусіли продавати свої товари за цінами, що вимагали величезних зусиль, а розширення бізнесу було для них лише мрією. Іноземні компанії отримали додаткову вигоду, продаючи на чеському ринку великі обсяги про-дукції своїх традиційних постачальників. Це стало однією з причин дефіциту торгового балансу Чехії [11].

Прямі іноземні інвестиції

Практичні здобутки економічної трансформації привели чеських економістів до думки, що єдиний шлях стабілізації та спасіння економіки Чехії полягає в негайному залученні прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Економічні результати діяльності чеських підприємств, особливо великих, були здебільшого катастрофічними.

Політична та економічна стабілізація й порівняно прийнятна правова система ство-рили в Чеській Республіці привабливі умови для масового притоку іноземного капіталу. Політика інтенсивного стимулювання залучення іноземних інвестицій мала достатньо підстав для успіху, який не забарився. У другій половині 1998 р. у Чехію ринула поту-жна хвиля прямих зовнішніх інвестицій, яка, співвідносно до річного ВВП та чисель-ності населення, виявилася однією з найінтенсивніших у світі.

Водночас приплив прямих іноземних інвестицій справив позитивний вплив на економіку – спад було зупинено й почалося відновлення зростання. Окрім того, їх виявилося достатньо, аби впродовж багатьох років покривати дефіцит поточного платіжного балансу .Однак про те, що масове входження іноземних інвестицій пов'язане із значними втратами для чеської економіки говорили мало [1].

Податкова система Чеської Республіки

З початком перебудови економіки для ЧР були характерні ті ж негативні явища, що і для інших країн соціалістичної орієнтації. На початку 90-х років державний бюджет формувався зі значним дефіцитом. Для його ліквідації потрібно було, з одного боку, досить суттєво скоротити дотації різним підприємствам, компенсації та субсидії населенню у зв'язку з високими темпами інфляції за рахунок зменшення державних капітальних вкладень в економіку, а також закрити або зменшити деякі соціальні програми, військове фінансування. З другого боку, створити умови для одержання підприємствами прибутків, провести продуману приватизацію та політику залучення інвестицій, у тому числі і зовнішніх. Слід зазначити, що в ЧР у той період темпи інфляції були не такими високими порівняно з іншими країнами. Тому і проведення податкової реформи було передусім спрямоване на зацікавленість підприємців та різних підприємств, незалежно від форми власності, у розвитку виробництва, з одного боку, і в наповненні дохідної частини державного бюджету та вирішенні загальнонаціональних завдань — з другого. Загалом податкова система реформувалась з метою вступу держави до Європейського Союзу.

Насамперед це стосувалось проведення диференціації податків з населення, зміни соціальної політики, але це все проводилось виважено. Характерною особливістю податкової системи ЧР є її простота. Усі правовідносини у податковій сфері регулюються лише дев'ятьма законодавчими документами та деякими підзаконними актами. Тобто ЧР намагалась при проведенні податкової реформи уникнути тих проблем, які були характерні для інших держав і пов'язані з великою кількістю податків, різними податковими ставками, вузькою базою оподаткування, а також наявністю значної кількості податкових пільг тощо. Проведення такої виваженої податкової політики дало змогу ЧР сформувати так званий середній клас, тобто тих, хто заробляє для себе і постійно сплачує податки, чим забезпечує надходження до державного бюджету і при цьому не ухиляється від сплати податків. Усе це стало наслідком стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу [11].

Податкова система ЧР дотримується фіскального принципу ринкової економіки. Вона спрямована на забезпечення гнучкого взаємозв'язку дохідної та витратної частин державного бюджету, на розвиток валового внутрішнього продукту, створення рівних умов конкуренції серед підприємств, підтримку корисної підприємницької діяльності.

Центральна податкова установа ЧР є складовою міністерства фінансів країни. Працівник установи або інспекції — керівник податками. Він має відповідні права та обов'язки. Так, керівник (причому будь-якого рівня) не має права приймати рішення про безперечне списання засобів під час виявлення порушень. При проведенні перевірки, коли виявляються певні порушення податкового законодавства, податковий працівник надсилає повідомлення про це платнику податку. Останній повинен протягом 15 днів виправити помилки і сплатити податок. Якщо платник податку цього не робить, то податківець звертається до суду. Слід зазначити, що загальні штрафи за податкові порушення у ЧР досить високі. У країні не існує такого поняття, як ліміт каси, а також проблем щодо роботи з готівкою. Тому підприємець може мати будь-яку суму готівкою на підприємстві або вдома, якщо це йому вигідно. Штраф може сплачуватися повністю готівкою.

Податкова система в ЧР побудована таким чином, що контакти між платником податку та податківцем можуть бути відсутні. Більшість підприємців середнього та малого бізнесу звітують перед податковими установами раз на рік і не знають свого податкового інспектора. Крім того, деякі підприємці не мають бухгалтера (це стосується передусім малого бізнесу), по-перше, тому що заробітна плата бухгалтера досить висока ($600-800), а по-друге, за малих оборотів мати бухгалтера недоцільно. У ЧР практично відсутні численні відрахування у різні позабюджетні та цільові фонди, у тому числі у фонд оплати праці.

Загалом в ЧР стягуються такі податки:

• податок на додану вартість;

• акцизи (на пально-мастильні матеріали, спирт, міцні алкогольні напої, пиво та тютюнові вироби);

• прибутковий податок з доходів фізичних осіб;

• прибутковий податок з доходів юридичних осіб;

• податкові відрахування у фонди;

• податок на нерухоме майно;

• шляховий податок з автомобілів;

• податок на спадщину та дарування;

• податок на передачу нерухомого майна;

• податок на охорону навколишнього середовища. Завершується фінансовий рік для платника податку складанням і поданням у податкову установу річного звіту та податкових декларацій [19].

ВИСНОВОК

Список використаної літератури

Бизнес-партнер: Чехия = Business partner: Czech Republic: Международный каталог делового сотрудничества. — Х. : Восточно- Украинская академия бизнеса, 1999. — 156 с.
Кіцила Л.Ю. пріоритетні напрями зовнішньої політики чеської республіки на сучасному етапі. К.2011р.
Кріль М. М. - Історія країн Центрально-Східної Європи .знання К.2008 284с.

Кузнецова // Современная Европа. – 2001. – № 2. – С. 85-91.

Кузнецова З.Н. Чехия: государственная поддержка малого бизнеса /З.Н.
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. К. 2010р.
Общественные трансформации в странах Центральной и Юго-Восточной Европы (90-е годы ХХ века – начало XXI столетия). – М., 2010. – 352 с.
Политический ландшафт стран Восточной Европы. М., 1997
Поліваза. особливості європейської інтеграції Чеської Республіки вгалузі оборони і безпеки ..К.2003 р.
Постреволюционная Восточная Европа: экономические ориентиры и политические коллизии. М., 1995.
Ревенко В.Л., Черняк В.К., Науменко І.В., Правденко С.М., Барабаш О.Л. Перший шлях: Досвід приватизації вЧехії та уроки для України. — К., 2011. — 312 с.
Тучек .М. Трансформації соціальної структури чеського і словацького суспільства в останні півстоліття// Соціокультурні трансформації 2 половини ХХ століття в країнах Центральної і Східної Європи .М.2002 р. с.111 .
Фіра Л.С. Острівка О.І.,Лихацький П.Г. Чехія : погляд на систему освіти . Тернопіль ,2009. 100с.
Шимов Я. В. Гражданское общество и правящая элита в переходный период: чешский вариант // Полис. 2001. № 3.
Щербакова Ю.А. Политический плюрализм и демократическое развитие Чехии и Словакии (конец 80-х – 90-е годы ХХ в.) / Ю.А. Щербакова. – М., 2009. 128 с.
Юго-Восточная Европа в эпоху кардинальных перемен / под ред. А.А.

Язьковой. – М., 2007. – 352 с.

Інтернет ресурси:

16. ВацлавГавел і його роль у державотворчих процесах Чехословаччини [електроний ресурс] Мелащенко Тетяна Володимирівна Вацлав Гавел і його роль у державотворчих процесах Чехословаччини Київ – 2010р.[Режимдоступу:] http://lib.ndu.edu.ua/CGI/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?C21COM=S&I21DBN=IBIS&P21DBN=IBIS&S21FMT=briefwebr&S21ALL=(%3C.%3EGEO%3D%D0%A7%D0%B5%D1%85%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20--%20%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%3C.%3E)&Z21ID=&S21SRW=dz&S21SRD=DOWN&S21STN=1&S21REF=10&S21CNR=20

17. Географія країн світу – Економіка Чехії. Промисловість Чехії. Сільське господарство Чехії [ електронний ресурс] Юрківський В.М. Географія країн світу – Економіка Чехії. Промисловість Чехії. Сільське господарство Чехії.Київ -1998р. [Режим доступу:] http://eduknigi.com/get_book.php?id=10

18. Краткая история Чешских земель до 2004 года" [ електронний ресурс] Краткая история Чешских земель до 2004 года" (авторы: Петр Чорней и Йиржи Покорны) "Прага" (автор: Сергиенко Ю.В.)- 2004.р [Режим доступу:] http://www.mcgeesghosttours.com/ru/online-shop/show/32

19.Обзор экономики Чешской Республики, июль 2010 г. [ електронний ресурс ] Обзор экономики Чешской Республики, Прага , июль-2010 г.[Режим доступу:] http://euroavto.in/auto/162-volkswagen-golf.html

20. Парламентаризм в условиях политического транзита: опыт стран Центральной и Восточной Европы.[ електронний ресурс] Парламентаризм в условиях политического транзита: опыт стран Центральной и Восточной Европы 2004 под ред.. Хайбуллина Максима Радиковича -1997р. [Режим доступу:] http://www.dissercat.com/content/parlamentarizm-v-usloviyakh-politicheskogo-tranzita-opyt-stran-tsentralnoi-i-vostochnoi-evro#ixzz2DA0TVYUB

21.Політичні кризи у Чехословаччині в 2 пол. ХХ століття.: [ електронний ресурс] Світлана Мотрук.: Політичні кризи у Чехословаччині в 2 пол. ХХ століття Погляд із сьогодення -2001р. [Режим доступу:]http://histans.com/JournALL/mo/mo_2010_19/10.pdf

22. Політичні системи країн вишеградської групи: досвід трансформації [ електронний ресурс] Політичні системи країн вишеградської групи: досвід трансформації Київ -2001р.- автор - Сало І.С. [Режим доступу:] www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=gpgs3issue=2006_1

23. Политические партии и движения в Восточной Европе: проблемы адаптации к современным условиям. [ електронний ресурс] Политические партии и движения в Восточной Европе: проблемы адаптации к современным условиям. М., 1994. [Режим доступу:] http://vipdisser.com/work/work_7269.html

24. Україна - Чехія: перспективи розширення співробітництва є! [ електронний ресурс] / Україна - Чехія: перспективи розширення співробітництва є! Міжнар. зв’язки України: наук.пошуки і знахідки.– 2004.– Вип. 14. [Режим доступу:] http://sich.iatp.org.ua/n1021_10.htm.

25. Некоторые проблемы вступления в Евросоюз восточноевропейских государств / [ електронний ресурс ] Шарапо А. Некоторые проблемы вступления в Евросоюз восточноевропейских государств / А. Шарапо // Белорусский журнал международного права имеждународных отношений. – 2002. – № 4. [Режим доступу:] www.cenunst.unibel.by_journal.

Політичне та соціально – економічне становище Чеської Республіки в 1993- 2012 роках