Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “ФІНАНСИ”

Тема: «Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність»

ВИКОНАЛА: Студентка Зазимко Руслана Сергіївна курс__3___, спеціальність___6508________ група___1____ форма навчання___денна________________ особистий підпис студента_____________ НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: ___________________________________

РЕЄСТРАЦІЯ РОБОТИ номер__________, дата___________ ДОПУСК ДО ЗАХИСТУ: ТАК, НІ за умови належного доопрацювання

КИЇВ – КНЕУ – 2010

Вступ

1. Теоретичні засади дослідження податкової політики

1.1. Сутність та завдання сучасної податкової політики в Україні

1.2. Економічна і соціальна стабільність як мета реалізації податкової політики

1. Оцінка ефективності податкової політики в Україні
2. Проблеми та перспективи податкової політики в Україні
3. Зарубіжна практика щодо впливу податкових заходів на економічну і соціальну стабільність та можливості її застосування в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Із здобуттям незалежності Україна самостійно визначає стратегію соціально-економічного розвитку, розробляє та формує незалежну фінансову політику в контексті загальнодержавної економічної політики. Однією зі складових фінансової політики є фіскальна політика, частиною якої є податкова політика.

Актуальність теми. В умовах сучасних соціально-економічних перетворень та переходу української економіки до ринкових відносин особливої актуальності набуває дослідження впливу податкової політики, як одного з головних елементів державної економічної політики в цілому, на економічні процеси в державі. Податкова політика впливає на усі етапи відтворювального процесу та процесу розподілу доходів між членами суспільства. Цей вплив може проявитися як в стримуванні відтворювання та уповільненні темпів економічного розвитку країни, так і в стимулюванні підприємницької активності, забезпеченні умов для стійкого і швидкого економічного зростання та підвищенні рівня суспільного добробуту в Україні.

Актуальність проблеми реформування податкової політики зумовлена тим, що у ході здійснюваних в Україні за роки незалежності реформ відбулися глибокі соціально-економічні перетворення. Разом з тим непослідовність процесів реформування, відсутність цілісної концепції державної економічної політики, значні структурні диспропорції в економіці призвели до глибокої і затяжної соціально-економічної кризи суспільства. Одним з важливих факторів кризових явищ в Україні стала невиважена податкова політика держави, у результаті якої відбулося гальмування інноваційно-інвестиційних процесів, що у свою чергу призвело до зниження рівня реальних податкових надходжень.

В останні роки в Україні відзначається зростання внутрішнього валового продукту, обсягів промислового виробництва та реальних доходів населення. Водночас вітчизняні та закордонні вчені в галузі економіки відзначають уповільнення темпів ринкових перетворень в Україні та вважають за необхідне активізацію державної системи стимулювання розвитку підприємницької діяльності. Збереження позитивних економічних тенденцій можливе лише за умови проведення зваженої економічної, в тому числі податкової, політики, що потребує розробки відповідного наукового забезпечення, зокрема, поглиблення досліджень впливу податкової політики на економічні процеси.

Мета роботи – теоретичне обгрунтування та розробка методичних підходів і практичних рекомендацій до використання податків як інструмента регулювання економічних процесів в умовах перехідної економіки з метою підтримання економічної і соціальної стабільності та підвищення рівня добробуту населення України.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є податкова політика як один з головних важелів державного регулювання економічних процесів на етапі трансформації економіки України.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є вплив податкової політики на економічну і соціальну стбільність.

Методи дослідження. При проведенні досліджень були використані економічно-статистичний аналіз, порівняльно-аналітичні методи дослідження, а також методи дедукції. Така наукова методологія передбачає теоретичні узагальнення, спостереження, аналіз та критично-порівняльне вивчення сукупності фактів та динаміки процесів (у тому числі і у міжнародних зіставленнях), котрі стосуються теорії та практики оподаткування, регулювання економічних процесів за допомогою податкової політики.

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження податкової політики

1.1. Сутність та завдання сучасної податкової політики в Україні

Податкова політика держави є невід'ємною складовою фінансової політики. Вона не має самостійного характеру, оскільки податки, як інструмент впливу на економіку, застосовуються в комплексі з іншими методами її регулювання. Система оподаткування — частина загальної податкової політики держави.

Загалом податкова політика — це система відносин, які складаються між платником податку і державою, а також стратегія їх дій у різних умовах господарювання та економічних системах.

Залежно від організаційної структури управління державою розрізняють податкову політику на макроекономічному рівні, тобто державну податкову політику, і на мікроекономічному рівні, тобто податкову політику суб'єкта оподаткування на рівні підприємства, фірми (юридичних і фізичних осіб).

Кожен рівень має свої особливості, завдання, мету і методи її досягнення.

Якщо розглядати податкову політику на макроекономічному рівні, то вона є системою відносин між державою і платниками податків та інших обов'язкових платежів, які складаються при отриманні та розподілі їх у державі.

Основна мета державної податкової політики полягає в організації наповнення дохідної частини бюджету держави з різних джерел для покриття витрат, пов'язаних із виконанням нею своїх функцій. При розробці податкової політики на макроекономічному рівні потрібно враховувати функції, які виконують податки.

Варто враховувати і той факт, що сутність податкової політики кожної країни визначається різними факторами, такими як загальнонаціональні цілі держави, співвідношення між різними формами власності, політичний лад тощо. Концепцію побудови національної економіки і податкову політику розробляють державні органи влади і управління.

Податкова політика відображає тип, ступінь і мету державного втручання в економіку і змінюється залежно від ситуації, що сформувалася в ній.

Вважається, що податкова політика є системою державних заходів в області регулювання оподаткування. її зміст і мета зумовлені соціально-економічним ладом суспільства, стратегічними цілями, які визначають розвиток національної економіки, соціальними групами, що стоять при владі, та міжнародними зобов'язаннями в сфері державних фінансів. Тобто, можна говорити про те, що, з одного боку, податкова політика визначається загальним підходом до питань державного регулювання економіки, а з іншого — сама впливає на концепцію регулювання.

Завдання податкової політики зводяться головним чином до забезпечення держави фінансовими ресурсами, створення умов для регулювання господарства в цілому, згладжування нерівності в рівнях доходів населення, що виникає в процесі ринкових відносин. Всю сукупність завдань податкової політики можна умовно поділити на три основні групи:

— фіскальна— мобілізація коштів до бюджетів усіх рівнів для забезпечення держави фінансовими ресурсами, необхідними для виконання її функцій;

— економічна або регулююча — спрямована на підвищення рівня економічного розвитку держави, пожвавлення ділової і підприємницької активності в країні і міжнародних економічних зв'язків, сприяння вирішенню соціальних проблем;

— контролююча — контроль за діяльністю суб'єктів економічних відносин.

Одним із з основних завдань державної податкової політики на сучасному етапі є створення сприятливих умов для активної фінансово-господарської діяльності суб'єктів економіки і стимулювання економічного росту шляхом досягнення оптимального поєднання особистих і суспільних інтересів, тобто оптимального співвідношення між коштами, що залишаються в розпорядженні платника податків, і коштами, які перерозподіляються через податковий і бюджетний механізми.

1.2. Економічна і соціальна стабільність як мета реалізації податкової політики

Податкова політика держави - це діяльність держави  у сфері встановлення, правого регламентування та організації справляння податків, зборів та інших платежів  до централізованих фондів грошових коштів.

Податкова політика, що здійснюється нині в регулюванні економік  країн світу характеризується  перш за все рівнем участі держави в підтриманні макроекономічної стабільності. Не дивлячись на економічні, національні, політичні та інші особливості при визначені основних напрямів податкової політики будь-якої держави  проявляється  визначальна роль держави як активного учасника в  процесі суспільного виробництва. Вирішення економічних, соціальних  та інших завдань впливає на відповідні напрямки формування та здійснення податкової політики. Визначив задачі та цілі податкової політики, держава вибирає методи та інструменти її здійснення. Вибір того чи іншого  інструментарію залежить від: економічної кон'юнктури, політичної ситуації, коротко та довгострокових планів соціально-економічного розвитку країни, національних традицій тощо.

Виходячи із загальної  фінансової політики, завдань податкової політики, визначаються головні принципи, що забезпечують її дієвість  при підтриманні економічної стабільності, а саме:

Принцип справедливості та соціальної направленості означає, що держава встановлює таку систему оподаткування, яка враховує всі фактори діяльності юридичних і фізичних осіб - доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсну забезпеченість і віддачу вкладених коштів та ін. Кожний вид податку більш влаштовує одні верстви населення і настільки ж не підходить іншим.

Принцип соціальної справедливості реалізується не через пошук і впровадження найбільш "справедливого" податку, а шляхом поступового встановлення оптимальної структури та рівня оподаткування, яка мають максимально задовольняти всі верстви населення, господарюючі суб'єкти.

З принципом соціальної справедливості щільно пов'язаний  принцип рівнонапруженості. Рівнонапруженість означає, що зобов'язання перед бюджетом установлюються для всіх платників згідно з їхніми можливостями і результатами діяльності. Саме поєднання потенційних можливостей і досягнутих результатів     може   забезпечити рівнонапруженість.

Принцип вигідності або економічної зацікавленості -  як для держави так і для платника податку. Сутність цього принципу полягає в тому, що платник податку має отримати максимум благ чи послуг, яка б задовольняла його уяву про їх вартість.

Принцип стабільності означає, що податкова політика повинна неодмінно дотримуватися визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства, змінюватись поступово, еволюційним шляхом. Стабільність податкової політики:

по-перше, дає змогу всім суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси і виходячи з них вести перспективну фінансову політику. Ні про яке нормальне фінансове планування, в таких умовах не може бути й мови.

по-друге, стабільність податкової політики забезпечує високій рівень податкової роботи, оскільки податкова служба теж повинна мати певний час на освоєння механізму стягнення того чи іншого податку.

Принцип економічної ефективності. Така ефективність передбачає: забезпечення повноти і своєчасності сплати податків, максимальне виключення можливості ухилення від податків, мінімальність затрат пов'язаних з обліком платників і збирання податків, порівняно з надходженнями від цих податків.

Гнучкість податкової політики. Даний принцип відображає регулюючу функцію податків і характеризує використання податків, зборів як фінансових інструментів впливу на  економіку країни.

Основи податкової політики складуються на кожний фінансовий рік через прийняття державного бюджету, а її проведення здійснюється шляхом  прийняття відповідних законодавчо-нормативних актів.

Виділяють три основні напрямки здійснюваної податкової політики,  які використовуються на сучасному етапі розвитку економічно розвинених країн:

-          Політика максимальних податків, при  цьому підвищення податків не супроводжується зростанням державних доходів;

-          Політика середнього рівня оподаткування;

-          Політика, що передбачає високий рівень податків, але при значному рівні соціального захисту суспільства.

При визначені ефективності здійснюваної податкової політики виділяють поняття етатизму - пріоритет інтересів держави над суспільством  та обов'язків суб'єктів перед їх правами.

Усю сукупність завдань податкової політики  умовно поділяють на три групи:

фіскальна - мобілізація коштів до бюджетів усіх рівнів для забезпечення держави фінансовими ресурсами.

економічна - спрямована на підвищення рівня екномічного розвитку держави, пожвавлення ділової і підприємницької активності в країні і міжнародних економічних зв'язків, сприяння вирішенню соціальних проблем.

контролюча - контроль за діяльністю суб'єктів екномічних відносин

При розробці податкової політики враховуються інтереси всіх сторін податкових відносин. На практиці податкова політика здійснюється через відповідний податковий механізм, що являє собою сукупність організаційно - правових форм і методів управління оподаткування. Держава додає цьому механізму юридичну форму через податкове законодавство.

Розділ 2. Оцінка ефективності податкової політики в Україні

Економічний розвиток України значною мірою залежить від ефективності податкової політики, яка повинна з однієї сторони забезпечувати наповнення дохідної частини державного бюджету, а з іншої – не придушувати підприємницьку активність, даючи змогу суб’єктам господарювання отримувати належний результат від їх діяльності.

Податкова служба здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства понад 706 тисяч юридичних осіб, 1072 тисяч фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, понад 760 тисяч платників прибуткового податку із заробітної плати робітників та службовців.

Одним із основних напрямів діяльності Державної податкової Адміністрації України є законодавчі ініціативи. Податківці безпосередньо беруть участь у розробці проектів законодавчих та нормативних актів. Починаючи з 1997 року до сьогодні за участю висококваліфікованих фахівців було розроблено 582 проекти нормативно-правових актів.

Державна податкова адміністрація України стала ініціатором створення Податкового кодексу України. Протягом останніх років ведеться напружена робота над підготовкою цього документа, проект якого перебуває нині на розгляді у Верховній Раді України.

Виконуючи функції, визначені Указом Президента України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», податкові органи щорічно збільшують надходження доходів до бюджетів усіх рівнів.

Так, в Україні вся увага приділяється вдосконаленню справляння податків, зборів та інших обов’язкових платежів, а також посилення відповідальності за ухилення від сплати або за несвоєчасність їх оплати до бюджетів усіх рівнів та до державних цільових фондів.

У таблиці 1.1. наведена структура податкових надходжень до зведеного бюджету України на основі законодавчого поділу податків на загальнодержавні та місцеві. [1]

Таблиця 1.1. (млн.грн.)

	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Доходи	61954,3	75285,8	91529,4	134183,2	171811,5	219936,5	297893,0
Податкові надходження	45392,5	54321,0	63161,7	98065,2	125743,1	161264,2	227164,8
Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості	20222,2	26758,5	29375,0	40789,2	48963,2	69189,3	93752,6
у тому числі
податок з доходів фізичних осіб	10823,9	13521,3	13213,3	17325,2	22791,1	34782,1	45895,8
податок на прибуток підприємств	9398,3	13237,2	16161,7	23464,0	26172,1	34407,2	47856,8
Податки на власність	587,3	600,2	658,7	833,4	1084,8	1354,6	1558,4
Збори за спеціальне використання природних ресурсів	2449,8	2780,3	3383,9	3981,0	4746,7	5948,2	9292,0
з них
плата за землю	1806,3	2032,3	2293,2	2718,2	3122,3	3889,3	6681,4
Внутрішні податки на товари та послуги	18192,2	18560,6	22738,6	43366,2	61164,4	71914,4	107036,8
з них
податок на додану вартість	13471,2	12598,1	16733,5	33803,8	50396,7	59382,8	92082,6
акцизний збір із вироблених в Україні товарів	3604,9	4659,1	6091,6	7346,5	7557,3	9072,2	10230,1
акцизний збір із ввезених на територію України товарів	493,3	587,0	612,8	598,9	1050,8	1495,5	2553,0
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	2366,2	3794,6	5066,9	6721,9	7373,4	10037,6	12302,6
з них
ввізне мито	2143,7	2992,4	4015,3	6006,5	6972,7	9588,9	11932,8
Інші податки	1574,8	1826,8	1938,6	2373,5	2410,6	2820,1	3222,4

Аналізуючи наведені дані, можна сказати, що протягом аналізованого періоду змін зазнали практично всі елементи системи оподаткування. Із аналізу видно, що між державними та місцевими бюджетами існує повний дисбаланс. Відповідно до чинного законодавства більшість податків і зборів сплачуються на регіональному рівні. Але акумулюються в державному, а з часом завдяки формуванню бюджетного регулювання, частина їх повертається до місцевих бюджетів. Саме тому, виникає проблема незацікавленості до збільшення податків, податкових надходжень через відсутність прямої залежності між сумою податків, зібраних у регіоні та розміром між бюджетних трансфертів наданих із державного бюджету.

Зауважимо, що на основі наведених даних в таблиці 1.1. спостерігається тенденція до зростання частки основних видів податків, за рахунок яких формується значна частина доходів бюджету. В 2003 році вперше за роки незалежності податок на доходи фізичних осіб та податок на прибуток перевищили за надходженнями податок на додану вартість, але вже в 2004 році тенденції відновилися.

Протягом останніх років податкова політика України була спрямована на вирішення конкретних завдань та проблем. Це такі як, обмеження росту цін, інфляції, подолання кризи платежів та укріплення грошового обігу. З допомогою цих заходів повинно було забезпечити захист внутрішнього ринку, створення умов для здорової конкуренції, здійснити реальну допомогу в становленні та розвитку малого бізнесу, підвищити рівень правової свідомості та культури суспільства.

Необхідно зауважити, що для ефективності податкової політики важлива її стабільність та передбачуваність, що дасть змогу всім суб’єктам господарювання мати стабільні інтереси та вести перспективну фінансову політику, а для податкової служби – достатність часу для розробки нормативно-правових актів з питань оподаткування.

Стосовно особливостей діяльності при формуванні податкової політики потрібно врахувати, яким чином кожен податок впливає на показники фінансово-господарської діяльності підприємства, а саме на обсяг реалізації, собівартість продукції, прибуток, платоспроможність, фінансову стійкість, іммобілізацію оборотних коштів підприємства.

Стратегічною метою України є вступ до Європейського Союзу.

Для досягнення цієї мети необхідне реформування податкової політики, а саме перетворення її з суто фіскального інструменту на ефективний засіб соціально – економічної стратегії держави. Податкова система має стимулювати інноваційну та інвестиційну діяльність, що потребує зменшення фподаткового тиску, посилення захисту платників податків, максимальне спрощення процедури оподаткування [13, с.214].

Однак, в сучасних умова податкова система України має ряд недоліків:

1)     Значна складність та суперечливість податкової системи;

2)     Фіскальна спрямованість податкової системи і недостатня орієнтація регулюючої функції на стале економічне зростання ;

3)     Складна, неоднорідна та нестабільна нормативно-правова база оподаткування, а також неузгодженість та суперечливість окремих законодавчих норм;

4)     Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння;

5)     Значна нерівномірність розподілу податкового тягаря через наявність великої кількості податкових пільг та існування різноманітних схем ухиляння від сплати податків;

6)     Непрозорість податкового регулювання;

7)     Діяльність Міністерства Фінансів, Державної податкової служби, Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики є недостатньо узгодженою і ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин;

8)     Корумпованість і каральний зміст податкових відносин.

Дані недоліки призвели до таких проблем у системі оподаткування України, як: податкова заборгованість платників перед бюджетом і державними цільовими фондами; бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ; ухилення від оподаткування; нерівномірне податкове навантаження, найбільша частка якого покладена на законослухняних платників [13,с.229].

Розділ 3. Проблеми та перспективи податкової політики в Україні

Проблема податкової політики української держави на сучасному етапі полягає в оптимізації величини фінансових ресурсів, які мобілізуються до доходів бюджетів різних рівнів і тих грошових засобів, що залишаються в розпорядженні підприємницьких структур та фізичних осіб і можуть бути спрямовані на формування фінансового капіталу, але найчастіше використовуються для поточного споживання.

Проявом на практиці податкової політики є податкова система. Існуюча в Україні податкова система має багато недоліків, які негативно позначаються на розвитку економіки, а саме:

1. Понад третина всіх доходів у формі податків, які надходять у розпорядження держави, стягується за допомогою непрямих податків, тобто об'єктом оподаткування є не тільки дохід або прибуток, а й витрати суб'єктів господарювання.

2. Податкова система не стимулює підприємницькі структури накопичувати фінансовий капітал й інвестувати його в основні та оборотні активи.

3. Чинна податкова система характеризується нестабільністю як за видами податків, базою оподаткування, податкових ставок, так і за методикою обчислення податків, термінів і порядку їх введення в дію.

4. У податковій системі України практично відсутні податки, пов'язані з майном (власністю).

5. Існуюча податкова система неефективна з точки зору держави, але дуже вигідна для чиновників та недобросовісних платників податків, або дає змогу одним приховувати свої доходи, а іншим отримувати частину цих доходів шляхом «прикриття» несумлінних підприємців.

6. Податкова система, що застосовується, не створює умов для зменшення товарообмінних операцій в економіці України.[8, с. 174]

Проведення податкової політики передбачає розв'язання перш за все потреб держави у формуванні її фінансових ресурсів.

У більшості країн світу податки є "ефективним знаряддям державної політики" відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон'юнктури.[3, с. 206]

Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, через який держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів розвитку економіки, соціальної сфери, культури тощо.

Бюджетні відносини потребують державного регулювання, яке досягається шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності через впровадження виваженої податкової політики.

В залежності від особливостей податкової політики держави, податки можуть відігравати крім суто фіскальної функції роль стимуляторів або дестимуляторів економічних процесів у державі.

Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства.

Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:

- по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;

- по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;

- по-третє, в нашу економічну систему з домінуючою державною монополією на виробництво і предмети споживання кавалерійськими методами впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн. Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про примат політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити корені суспільного розвитку не в політиці, а в економіці та фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає двигуном прогресу, виступає одночасно формою використання об'єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці.[14, с. 52]

Реформування податкової політики повинно йти через структурну перебудову економіки і фінансів. Тільки на основі цього можна досягти стабілізації і збалансованості як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.

В цьому напрямі передбачаються два шляхи. По-перше, цілеспрямована підтримка структурної перебудови найбільш важливих для функціонування економіки галузей і виробництва державними коштами, кредитами, державними гарантіями державним інвесторам. По-друге, перебудова виробництва відповідно до вимог ринку за рахунок власних коштів підприємств, кредитів і позичок.

Підходи до реформування податкової системи різні. Одні пропонують провести корекції нині діючих податків. Інші - зовсім змінити модель податків.

Реформування податкової системи необхідно проводити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує  кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове  законодавство цим переобтяжене. З другого боку - необхідно полегшити податковий тиск.

Передбачається впровадити стимулюючу систему податків: при зростанні обсягів та рентабельності виробництва  норматив сплати податків зменшується, що стимулює виробника до збільшення виробництва продукції.[2, с. 83]

Метою реформування податкової політики України є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки і насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави. Виходячи з цього, можна сказати, що податкова система повинна забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу.

Ще одним із важливих чинників економічного зростання країни є модернізація та удосконалення податкової служби України. Від технічного стану, кваліфікації фахівців та рівня комп'ютеризації служби залежить наповнення доходної частини бюджету, що є запорукою добробуту населення і держави.

Таким чином, податкова реформа поряд із зменшенням податкового тиску через зміну податкового законодавства повинна врегулювати відношення суб`єктів господарювання різних організаційно-правових форм, різних форм власності і напрямів діяльності з державою, створити для них рівні стартові можливості. В підсумку, однією з найбільш ефективніших форм управління ринковою економікою є податкове регулювання та створення ефективної податкової політики, бо саме податки є основним джерелом доходів держави і виступають важливим економічним інструментом стимулювання ділової активності та регулювання виробництва, а також забезпечення соціальних гарантій[20] .

Щодо перспектив податкової політики у перехідній економіці нині існують дві точки зору.

Згідно з першою точкою зору, слід стримуватися від різких змін у податковій системі, дати підприємствам звикнути до чинних правил. За цей час необхідно прийняти Податковий кодекс, врегулювати податкові механізми і процедури, сформувати жорстку систему податкового контролю і на цій основі у подальшому перейти до загального зниження податкових ставок.

Прихильники другої точки зору вважають, що за діючих податкових ставок подолати економічну кризу неможливо. Необхідно максимально зменшити податковий тягар, і передусім на виробників.

Розділ 4. Зарубіжна практика щодо впливу податкових заходів на економічну і соціальну стабільність та можливості її застосування в Україні

У XX ст. відбувся активний розвиток державних фінансів, що проявилося у розподілі національного доходу між різними соціальними класами. Широке використання бюджетного та податкового механізму у системі державного регулювання економіки призвело до значного посилення ролі податків у системі суспільних фінансів.[4, с. 279]

У сучасних фінансово-економічних відносинах система оподаткування є вагомою складовою фінансової системи та дієвим інструментом реалізації економічної політики держави. Від ефективності механізму оподаткування залежить успішність виконання державою соціально-економічних зобов’язань щодо забезпечення розвитку суспільства.

Зарубіжні дослідження податків свідчать, що їх місце у державній політиці є дещо ширшим, ніж у вітчизняній практиці, де вони використовують головним чином як фіскальний інструмент. Поряд із фіскальною функцією за податками закріплені та широко використовуються економічна функція, яка має сприяти економічному зростанню, монетарній стабільності, повній зайнятості, обмеженню інфляції, та соціальна, або розподільча, функція, спрямована на зменшення нерівності в розподілі доходів.[5, с. 256]

Теорія та практика оподаткування свідчить, що при економічному зростанні прямі податки набувають домінуючого фіскального впливу, а при економічному спаді, навпаки, зростає роль непрямих податків, і це дає змогу закріпитиі стабілізувати базу оподаткування.

Наявність у більшості країн Європейського Союзу на відміну від України пільгових ставок ПДВ та диференційованого підходу до оподаткування різних видів послуг (заклади харчування, перукарські послуги) дає їм більшу можливість використовувати податкові важелі впливуна екрнрмічну кон’юктуру та забезпечувати додаткові надходження до бюджету від непрямих податків. Так, балтійські країни, враховуючи значний спад ВВП, обрали шлях збільшення податкового навантаження на платників податків. Зокрема, в Естонії передбачено зростання пільгової ставки ПДВ з 5 до 9% для визначеного асортименту товарів, до яких вона застосовується. У Латвії відбулося збільшення стандартної ставки податку з 18 до 21% і зниження ставки з 5 до 10% для різних типів товарів, які найменше потребують оподаткування. У Литві збільшено стандартну ставку ПДВ на 1% до 19%. Ставка податку в розмірі 9% , що застосовувалась при оподаткуванні послуг з будівництва, і найнижча 5-відсоткова ставка – скасовані. У Болгарії з 1 липня 2009 року загальну ставку ПДВ збільшено з 20 до 25%, а з серпня 2009 року запроваджено ставку в розмірі 18% для молочних продуктів. В Ірландії ще з грудня 2008 року підвищено стандартну ставку податку з 21 до 21,5%.[9, с. 521]

З метою збільшення сукупного споживання значна кількість країн – членів Європейського Союзу досить широко використовують непрямі податки. Так, у Бельгії зменшено ставку ПДВ з 21 до 6 % для будівництва приватного і соціального житла. У Румунії зменшено з 19 до 5% ставку ПДВ для будівництва соціального житла, але за умови неперевищення його площі 120 м і вартості 90000 євро. Для підтримки готельного бізнесу на Кіпрі тимчасово скорочено на 3% ставку ПДВ – до 5%. У Чеській Республіці встановлено пільгову ставку ПДВ для трудомістких місцевих послуг та пільги з цього податку на пасажирські автомобілі, які використовуються у підприємницькій діяльності. У Фінляндії починаючи з 1 жовтя 2009 року передбачено зменшення ставки ПДВ з 17 до ф2 % на товари харчування. У Франції з 1 липня 2009 року зменшено до5,5% ставку податку для послуг ресторанного сервісу. На Мальті пролонговано знижки з податку для послуг у сфері культури. Велика Британія пішла шляхом тимчасового (на період з 1 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року) скорочення стандартної ставки ПДВ – з 17,5 до 15%.

У рамках вирішення проблеми оптимізації адміністрування податків у Бельгії, Португалії та Іспанії прискорено процедуру відшкодування ПДВ. У сусідній Польщі зменшено термін повернення податку зі 180 до 60 днів.[6, с. 53]

На сьогодні гармонізація у сфері прямого оподаткування головним чином зосереджена на податках, які безпосередньо впливають на рух капіалу: податку на операції з капіталом і податку на відсотки та дивіденди. І якщо на цей час непряме оподаткування підлягає регулюванню численними регламентами і директивами Ради та Комісії Європейського Союзу, то в межах прямого оподаткування країнам – членам ЄС більшою мірою надано фіскальний суверенітет, і воно віднесено до регламенту національних законодавчих систем, що дає їм можливість широкого використання цих податків у боротьбі з кризою. Підтвердженням зазначеного суверенітету є значна зміна ставок оподаткування індивідуальних і корпоративних доходів у 27 країнах – членах Європейського Союзу. За період з 2000 року по 2008 рік найвища середня арифметична ставка податку з доходів фізичних осіб зменшилася з 44,7 до 37,85, а середня арифметична ставка на корпоративний прибуток – з 31,9 до 23,6%, що сприяло зменшенню податкового тиску на економічних суб’єктів (рис.4.1).

Рис. 4.1

Незважаючи на наявність противників значного зниження корпоративних і прибуткових податків вони є вагомим інструментом боротьби з кризовими проявами в економіці країн – членів Європейського Союзу. Зокрема, канцлер Німеччини Ангела Меркель вважає, що зниження податкового тиску на доходи фізичних осіб не матиме значного впливу на їхні споживчі настрої. Як зазначає екс-голова Ради економічних радників президента США Майкл Дж. Боскін: «…три чверті споживання базується на довготривалих економічних перспективах, а не на короткострокових чистих прибутках»[6, с.32]. Беручи до уваги зазначене, країни, які пішли шляхом зменшення податків з доходів, переслідують стратегічні цілі позитивного впливу на економічні процеси. У Німеччині скорочено нижчу ставку податку з доходів фізичних осіб з 15 до 14%. Крім того, відбулося зростання податкового кредиту з податку для самозайнятих осіб до 20% від суми 6000 євро (максимум 12000 євро) під час ремонту особистого житла. У Латвії скорочено ставки податку з доходів фізичних осіб з 25 до 23% і збільшено основну податкову допомогу. У Польщі запроваджено нові ставки податку – 18 та 32% (у 2008 році діяли три ставки – 19, 30 та 40%). У Данії передбачено зростання податкового кредиту з 4 до 4,5%від отриманого доходу, та також збільшення особистих знижок з 5700 до 5750 євро. У Словаччині зросла базова знижка при сплаті податку з доходів фізичних осіб – з 3435,27 до 4025,7 євро на рік і запроваджено податковий кредит для працівників у формі негативного податку з доходів фізичних осіб із максимальною сумою 181,03 євро на рік. У Португалії зростуть відрахування від оподатковуваних доходів, пов’язаних з витратами на освіту, медицину, домашні витрати, а також скорочено період компенсації надлишково сплаченого податку.

Метою використання на практиці іноземного досвіду оподаткування юридичних і фізичних осіб є сприяння якнайшвидшому переходу до сталої та високоефективної системи оподаткування, яка ґрунтуватиметься на всебічному поєднання найкращих передових апробованих часом зразків податкового менеджменту, що використовуються в нашій країні, та позитивних елементів, запозичених із досвіду податкових систем зарубіжних країн [11, с.83]. Вітчизняні реалії вносять свої корективи в ефективність та масштаби проведення змін у податковій політиці, адже значний рівень національного доходу в країнах ЄС на відміну від України дає їм значно більше можливостей для підвищення чи закріплення обсягу податкових надходжень.

На сьогодні вітчизняна податкова політика не залишається пасивним інструментом регулювання соціально-економічних процесів, оскільки вона зазнала коригування з самого початку негативного впливу світової фінансової кризи на економічні процеси в Україні. У нашій державі були спроби на законодавчому рівні тимчасово, до 1 січня 2011 року, звільнити від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію основних фондів, матеріалів, обладнання, устаткування та комплектуючих виробів (крім підакцизних товарів) промисловими підприємствами, які створюють виробництва із впровадження енергозберігаючих технологій. Це стосується також ввезення таких товарів як внесків до статутних фондів цих підприємств. З метою зменшення впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості промисловим підприємствам надано право застосовувати щорічну 25-відсоткову норму прискореної амортизації основних фондів групи 3 до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 14.07.2009 року №18 р-п/2009, згідно з яким вищезазначені законодавчі положення визнано неконституційними, вони є прикладом активного застосування податкової політики з метою підтримки конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника[18, с. 37].

Іноземні стандарти у сфері оподаткування передбачають всебічне врахування негативних макроекономічних процесів, зокрема таких як інфляція. Наприклад, у США індексація в системі прибуткового оподаткування була запропонована ще президентом Рейганом і почала застосовуватися з 1985 року. У даному контексті у вітчизняній практиці ще з 01.01.2004 року щороку наростаючим підсумком проводиться індексація нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів, збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, визначених нормативів плати за користування надрами. Недавніми законодавчими змінами також запроваджено щорічну індексацію ставок акцизного збору на спирт етиловий, тютюнові вироби та алкогольні напої на індекс споживчих змін за минулі 12 календарних місяців (за період з червня року, в якому проводиться індексація, до червня попереднього троку).

Вимоги сьогодення ставлять нові завдання перед вітчизняною фінансовою політикою, і подальше обґрунтування необхідності посилення регулюючої функції податків є перспективним напрямом наукових досліджень[7, с.15].

Висновки

У світовій практиці державного регулювання економіки податкова політика стоїть в одному ряді з такими інструментами, як бюджетне фінансування прийнятих пріоритетів і вплив через кредитну політику на грошовий обіг і господарську кон’юнктуру в цілому. І якщо фінансовий механізм є головним елементом економічних методів управління, оскільки саме він визначає мотивацію господарської діяльності, то податкова політика – його несуча конструкція. Тому ефективність податкової політики держави є необхідною умовою проведення будь-яких економічних перетворень. Світові тенденції побудови податкових систем свідчать про переважання частки прямих податків. Спираючись на надходження непрямих податків, Україна допустилася помилки: податок на додану вартість, який було заявлено як бюджетоформуючий, на сьогодні має від’ємне значення. Тобто, вітчизняна податкова політика повинна уникати в подальшому подібних моментів через збалансованість всіх видів податкових надходжень. За умов розвитку економіки, розширення виробництва та створення достатньої кількості робочих місць на перший план виходять такі джерела доходів, як податок на прибуток підприємств та податок з доходів фізичних осіб. Подальшому удосконаленню цих податків слід приділяти особливу увагу. Реформування податкової системи України передбачає розв’язання двох проблем: вдосконалення інституціональних умов оподаткування і вдосконалення власне податкової системи: її складу, структури та окремих елементів.

Розглядаючи цілі податкової політики, можна поділити її на три основні види: політика стабілізації, політика економічного зростання і політика обмеження підприємницької активності, що пов’язано з відповідним впливом на стан розвитку економіки. Завдяки оподаткуванню шляхом забезпечення привілейованих умов окремим галузям, регіонам і групам населення держава здійснює політику регулювання економіки в галузевому і територіальному вимірах з метою підтримки продуцентів науково-технічних та інноваційних програм, досягнення прогресивних структурних змін у всьому народногосподарському комплексі, підвищення його конкурентоспроможності та ефективності. Таким чином, в умовах зменшення ефективності грошово-кредитної політики через розбалансування фінансових ринків важливу роль у макроекономічній стабілізації має відігравати податкове стимулювання. На мою думку, тактичною метою вітчизняної податкової політики в межах реалізації стимулюючої фіскальної політики мають стати перегляд та оптимізація механізму оподаткування галузей,які здійснюють виробництво інноваційно-інвестиційних товарів і споживчих товарів довгострокового користування. Саме вони на відміну від галузей промисловості, які виробляють товари короткострокового користування, найбільше потерпають від економічної нестабільності

Список використаних джерел

1. Статистичний щорічник України за 2008 рік
2. Тарангул Л. Л. «Регіональна податкова політика: зміст і особливості її реалізації» // Фінанси України - 2005 р. - № 10. — 110 с.
3. Фліссак Н. П. «Податкова система та шляхи її реформування» Навчальний посібник - К.: Парламентське вид-во, 2005 р. — 365 с.
4. Європейська соціал-демократія: трансформація в процесі/під ред. Р. Куперуса, А. Кендела; пер. з англ. — К. : Основні цінності, 2005. — 508 с.
5. Маконнел К. Р. Єкономікс: принципи, проблеми і політика/ К. Р. Маконнел, С. Л. Брю [пер. з англ]. — М. : ИНФРА-М, 2005.— 972 с.
6. Ivan Miklos, Marec Jakoby and karol Morvey/ Nax reform in the Slovac Republic //CESifo DICE Report. J. for Institutional Comparisons. — 2005. — Vol. 3 — 856 р.
7. Підгорецька Л. Запитання-відповіді щодо дотримання вимог валютного регулювання та валютного контролю //Вісник податкової служби України. -2006. -№9.— 45 с.
8. Томчинська М. «Оцінка податкової політики в Україні та її майбутні перспективи» // Економіст - 2006 р. - № 6. — 143 с.
9. Пиндайк Р. Мікроекономіка/ Р. Пиндайк, Д. Рабинфельд [пер. з англ. вид.]. — СПб.: Пітер, 2006. — 608 с.
10. Податкова політика України: Стан, проблеми, перспективи. За ред. З.С. Варналія.— К.: Знання України, 2008. — 675 с.
11. Нікітішин А.О. Використання іноземного досвіду при оподаткуванні доходів фізичних осіб // Формування ринкових відносин в Україні. — 2007. — №6 (73). — 290 с.
12. Василичев Д.В. Розбудова податкової системи України // Економічний простір. - №20/2. -2008. – 137-143 с.
13. Огоновський А.Р. Система податків в Україні та основні напрями її реформування // Науковий вісник. – 2008. - № 17.7. – С.228 – 238 с.
14. Петрович Й. Проблеми розвитку та шляхи вдосконалення податкової політики України // Банківська справа. - 2008р. - № 6. - С. 43-49
15. Податкова політика України: стан, проблеми та перспективи: Монографії / П.В. Мельник, Л.Л. Тарангул, З.С. Варналій [та ін.]; за ред. З.С. Варналія. – К.: Знання України. – 2008. – 675с.
16. Коломієць Н.О. Проблеми та необхідність реформування податкової системи // Вісник Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького. – 2009. - №4. – С. 83-87.
17. Выход из катастрофы// Инвестгазета. — 13 — 19 апр. 2009 г. — № 14— 164 с.
18. Хілобок Ю. А. Основні напрямки реформування сучасної податкової політики України // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2009р. - № 2(6). – С. 114- 118.
19. Taxation trends in the European Union. Data for the EU Member States and Norway. — Luxemburg: Office for Official Publications of the European Communities, 2009. — 384 p.
20. Робота підрозділів контрольно-перевірочної роботи ДПС України // http://www.sta.gov.ua/news.php3?8178.

2

.     Василичев Д.В. Розбудова податкової системи України // Економічний простір. - №20/2. -2008. – 137-143 с.

2.     Коломієць Н.О. Проблеми та необхідність реформування податкової системи // Вісник Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького. – 2009. - №4. – С. 83-87.

3.     Огоновський А.Р. Система податків в Україні та основні напрями її реформування // Науковий вісник. – 2008. - № 17.7. – С.228 – 238 с.

4.     Петрович Й. Проблеми розвитку та шляхи вдосконалення податкової політики України // Банківська справа. - 2008р. - № 6. - С. 43-49.

5.     Податкова політика України: стан, проблеми та перспективи: Монографії / П.В. Мельник, Л.Л. Тарангул, З.С. Варналій [та ін.]; за ред. З.С. Варналія. – К.: Знання України. – 2008. – 675с.

6.     Томчинська М. «Оцінка податкової політики в Україні та її майбутні перспективи» // Економіст - 2009 р. - № 6. - С 46-54.

7.     Хілобок Ю. А. Основні напрямки реформування сучасної податкової політики України // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2009р. - № 2(6). – С. 114- 118.

3

1. Тарангул Л. Л. «Регіональна податкова політика: зміст і особливості її реалізації» // Фінанси України - 2005 р. - № 10.

2. Томчинська М. «Оцінка податкової політики в Україні та її майбутні перспективи» // Економіст - 2006 р. - № 6.

Фліссак Н. П. «Податкова система та шляхи її реформування» Навчальний посібник - К.: Парламентське вид-во, 2005 р.

1. Петрович Й. Проблеми розвитку та шляхи вдосконалення податкової політики України // Банківська справа, 2007, № 6, С. 43-47.
2. Статистичний щорічник України за 2008 рік

4.1

Європейська соціал-демократія: трансформація в процесі/під ред. Р. Куперуса, А. Кендела; пер. з англ. — К. : Основні цінності, 2005. — 508 с.

2.Маконнел К. Р. Єкономікс: принципи, проблеми і політика/ К. Р. Маконнел, С. Л. Брю [пер. з англ]. — М. : ИНФРА-М, 2005.— 972 с.

3.Пиндайк Р. Мікроекономіка/ Р. Пиндайк, Д. Рабинфельд [пер. з англ. вид.]. — СПб.: Пітер, 2006. — 608 с.

4.Ivan Miklos, Marec Jakoby and karol Morvey/ Nax reform in the Slovac Republic //CESifo DICE Report. J. for Institutional Comparisons. — 2005. — Vol. 3

5.Taxation trends in the European Union. Data for the EU Member States and Norway. — Luxemburg: Office for Official Publications of the European Communities, 2009. — 384 p.

6.Выход из катастрофы// Инвестгазета. — 13 — 19 апр. 2009 г. — № 14

7.Нікітішин А.О. Використання іноземного досвіду при оподаткуванні доходів фізичних осіб // Формування ринкових відносин в Україні. — 2007. — №6 (73). — 83 с.

8.Вісник податкової служби України. — 2009. — №5 (529).— 28 с.

Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність