Селекція картоплі

Реферат на тему: “Селекція картоплі”

1.Ботанічний опис культури

Картопля-вид рослин родини пасльонових, поширина сільськогосподарська культура, яку в народі називають-“ другим хлібом” , одна з найважливіших продовольчих, технічних і кормових культур. Зазвичай «картоплею» називають бульбоплід, а не вид картоплі. Картопля-однорічна в культурі та багаторічна в дикому стані трав’яниста рослина роду-пасльонових.Хоча картопля-багаторічна рослина, проте її саджають навесні, оскільки бульби, залишені на зиму у грунті, загинуть від морозів. Основними вихідними формами європейської культурної картоплі є автотетраплоїдні бульбоносні (4x=48) ,які походять з Анд Північної Америки. Використання генних ресурсів диких форм, особливо генів стійких до різних стресових факторів, дозволило змінити генний її потенціал відповідно до ґрунтово-кліматичних умов і цілей використання. В цьому тривалому процесі утворились існуючі культурні форми, які за врожайністю, розмірами і формою бульб, здатністю утворювати бульби при довгому світловому дні, довжиною столонів, стійкістю і якістю значно відрізняються від диких форм.У культурі картоплю вирощують як однорічну багатостеблову культуру – щороку висаджують бульби, з яких протягом одного вегетаційного періоду одержають урожай нових стиглих бульб. Свіжозібрані молоді бульби цього ж літа не можуть бути використані для отримання другого урожаю — вони перебувають у періоді спокою і, будучи висадженими, не проростають. Проте, молоді бульби деяких сортів можуть бути пробудженими до росту хімічними стимуляторами.Розмножується рослина вегетативно-бульбами, а також насінням.Вирощування з насіння застосовується переважно у селекційній практиці при створенні нових генотипів.

Стебла.

Стебла картоплі трав’янисті, досягають досить значної висоти, яка у великій мірі залежить від її сорту і умов вирощування . Стебла, що виросли з бульб, утворюють кущ.

Кількість стебел у кущі залежить від сорту. Кожному сорту властива певна товщина і міцність стебел. Існують сорти з великою кількістю тонких і слабких стебел(Кур’єр), інші, навпаки, мають багато міцних і товстих стебел ( Епікур). Стебла картоплі звичайно галузяться, причому і за цією ознакою існує велика різноманітність, яка залежить від сорту. Так, деякі сорти можуть утворювати гілки в нижній частині стебла, інші- тільки на верхівці, треті галузяться знизу до верху. Наземних стебел кілька, вони прямостоячі або висхідні, заввишки 30-150 см, у поперечному розрізі ребристі, 3-4-гранні, рідше округлі, опушені. За забарвленням вони можуть бути зеленими, червоно-фіолетовими або червоно-коричневими.Основне забарвлення стебла- зелене, часто завдяки наявності антоціаніну червонувате, до яскраво-червоно-коричневого.Розрізняють чотири основні ступені забарвлення стебла:

Забарвлення тільки в основі стебла, в нижніх частинах кожного міжвузля;
Забарвлення на більшій частині стебла.
Забарвлення по всьому стеблу
Забарвлення по всьому стеблу дуже інтенсивне (стебло здається майже чорним)

В останніх двох випадках забарвлення переходить також на черешки листків та квітконожки і утворює чіткі кільця пігменту на місці зчленування квітоножок з квітконосним пагоном. Ці кільця пігменту пов’язані з пігментацією вічок бульби незалежно від забарвлення її шкірки. Взагалі червонувате забарвлення стебла посилюється з віком рослини, а також під впливом сонячного світла, нестачі вологи і удобрення. З однієї бульби виростає у середньому 4-8 стебел, з яких утворюється кущ

За виглядом і будовою кущі бувають прямостоячі, розлогі та напіврозлогі, мало- і багатостеблі, з рівними або ярусними стеблами.

Листки. У листкових пазухах підземної частини стебел утворюються бічні пагони- столони. завдовжки 5-20 см, іноді до 35-40 см. Велика довжина столонів негативною ознакою,бо при цьому утворюється багато дрібних бульб при великій їх розкиданості. Ростуть вони у ґрунті більш-менш горизонтально, утворюють у вузлах корінці й здатні самостійно укорінюватися. На кінцях столонів з невеликих спочатку потовщень розвиваються бульби. Листки складні — переривчасто-непарнопірчасторозсічені. Складаються з центрального черешка(стрижня), кількох пар листків (або часток), верхівкової непарної частки, між якими розташовані невеликі за розмірами частинки і зовсім маленькі часточки. Частки бувають сидячими або розміщеними на коротких черешках. За формою вони округлі, овальні, видовжені, яйцеподібні, ромбічні, гострокінцеві чи овально-гострокінцеві, опушені. Частки, частинки і часточки можуть бути симетричними (рівновеликими) і несиметричними.

У деяких сортів верхня пара часток і верхівкова непарна частка зростаються основами, утворюючи трилопатеву верхівку. Називають таке явище плющелистістю. Оскільки розсіченість листка має велике практичне значення, при визначенні сортів, то За кількістю частинок і часточок у листку розрізняють три ступеня його розсіченості: незначний — листок має лише одну пару частинок, а часточки відсутні; середній — листок має до двох пар частинок та одна-дві пари часточок; сильний — листок з двома-трьома парами частинок і багатьма часточками.

Залежно від щільності розміщення часток листки можуть бути густо-, середньо- та рідкочастковими. У густочасткових листків частки розміщені щільно, часто налягають своїми поверхнями одна на одну, у середньочасткових вони лише торкаються краями, у рідкочасткових між частками є проміжки. З нижнього боку часток помітна сітка жилок, які бувають пігментованими. Пластинки картопляного листка завжди у певній мірі опущені.Забарвлення листків може мати різні відтінки- від жовто-зеленого до темно-зеленого.

Квітка. квітки двостатеві, правильні, у верхівкових завійках; п'ятичленні: чашечка складається з п'яти гостро-зубчастих, зрослих в основі чашолистків, віночок — з п'яти зрослих пелюсток. У квітці розміщуються п'ять тичинок, пиляки яких на коротких ніжках щільно складені у циліндричну або конусоподібну колонку, та маточка з верхньою зав'яззю із стовпчиком з приймочкою, який пронизує центральну внутрішню частину колонки і видається над пиляками або рівний з ними, а іноді нижчий за них. Пелюстки віночка можуть бути білими і забарвленими. У забарвленні спостерігається деяка різноманітність, яку можна звести до таких трьох типів :

1)білі квітки-віночок білий або світло-кремовий;

2)білі квітки-забарвлені в бутоні;при розпусканні вони забарвлені лише з зовнішнього боку;

3)забарвлені квітки-червоно-фіолетові, синьо-фіолетові, сині. Забарвлення картоплі є однією з найосновніших систематичних ознак. Пиляки оранжеві, жовті, жовто-зелені. Якщо у квітках утворюються оранжеві або жовті пиляки, пилок яких здатний до нормального запліднення, то при рясному цвітінні на рослинах розвивається багато плодів; у сортів, які мають квітки зі стерильними жовто-зеленими пиляками, плоди не утворюються. Тичинки стискаються своїми пиляками і утворюють таким чином, конус, в отвір якого висувається приймочка маточки.Маточка картопляної квітки розрізняється по довжині стовпчика, який може бути довгим, помірно довгим і коротким.В основі стовпчика є особливі вирости- сосочки. Довжина стовпчика і форма сосочків- ознаки, постійні для сорту. Плід картоплі- ягода. Форма ягоди у культурних сортів картоплі- кругла, рідше дещо довгаста і загострена.Ягода двогнізда, містить велику кількість дрібного насіння. Насіння дрібне, білкове, яйцеподібно сплюснуте, блідо-жовте або кремове. Маса 1000 насінин — 0,5-0,6 г.

Бульба картоплі. Бульба-потовщений кінець підземного стеблового пагона- столона. На такому зміненому стеблі не дорозвиваються також і листки, зберігаючись у вигляді невеликих лусочок або більш-менш широкого рубця. У пазухах видозмінених чи атрофованих листків залягають вічка. Вічка розміщуються на бульбах спірально. Кількість їх на бульбах середнього розміру — 6-12, на великих — до 15-20. Найменше вічок у нижній частині бульби, найбільше — у верхній. Життєздатність бруньок у вічку неоднакова, найвища — у середньої бруньки. При садінні бульб або, коли їх пророщують перед садінням, проростають не всі бруньки, а лише третина-чверть, переважно на верхівці бульби. Частини бульби: пуповинний кінець- місце прикріплення бульби до столона- і протилежний верхівковий кінець або верхівка бульби, що є ростучим кінцем бульби, з верхівкою росту. Можна розрізнити також верхній та нижній боки бульби.Верхній бік обернений до поверхні грунту і звичайно більш випуклий, нижній- плоский або увігнутий.Також з боку пуповини у деяких сортів часто спостерігається на бульбі заглибина- столонна западина, а в інших цієї западини немає або вона мало помітна. Форма бульб різноманітна і залежить від сорту та грунтово-кліматичних умов. Основні три форми: кругла, довгаста і овальна. У довгастих поздовжній діаметр не менш як в два з половиною раза більший за поперечного. У круглих бульб поздовжній і поперечний діамети майже одинакові. Овальна форма- проміжна між першими двома. Форми бульби( за невеликим винятком) змінюються з віком. Всі описані форми наведені для достиглих бульб. Забарвлення м’якоті бульби у різних сортів буває : біле, жовте , червоне та синє. Зовнішнє забарвлення бульби залежить від кількості пробкової речовини кори бульби і від пігменту, що є в соку клітин кори(біле, рожеве, червоне, синьо-фіолетове тощо.) На поверхні бульби можна знайти невеликі світлі крапки- сочевички.За допомогою яких відбувається дихання і випаровування вологи з бульби. Про вегетативне походження бульби свідчить і наявність на молодій бульбі недорозвинених листочків у вигляді лусочок. Після їхнього відмирання на поверхні бульби залишаються дугоподібні рубці — брівки, у пазухах яких розміщуються три бруньки. Брівки разом з бруньками називають «вічками». Вони бувають глибокими — при заляганні бруньок у заглибленнях бульби, неглибокими — з розміщенням бруньок майже на рівні з поверхнею бульби та поверхневими, коли бруньки виступають над поверхнею бульби, утворюючи горбик.

Доведено, що розмір бульб можна збільшити, продовжуючи фазу їхнього росту, але і в цьому випадку спадковість сорту відіграє важливу роль. Природа процесу бульбоутворення і їхнього росту ще недостатньо вивчена. Проте існують думки щодо впливу на нього генетичних особливостей рослин до бульбоутворення і внутрішніх фізіологічних умов, у межах яких відбувається реалізація спадкової природи сортів. Товарними бульбами вважають ті, середня маса яких перевищує 40 г.

Анатомічна будова бульби.

На поздовжньому розрізі стиглої бульби під мікроскопом виразно видно такі елементи: ш Шкірка — зовнішній захисний шар бульби, складається з кількох рядів опробковілих клітин вторинної покривної тканини —перидерми. Під шкіркою розміщується кора, яка складається з паренхімних клітин, заповнених крохмальними зернами, та провідних елементів лубу — ситоподібних трубок флоеми. За корою розташований шар клітин камбію, з якого до центру бульби утворюються елементи ксилеми. Центральна частина бульби заповнена паренхімними клітинами серцевини, яка радіальними променями розходиться до вічок у місцях їхнього розміщення. У паренхімах клітинах бульб містяться крохмальні зерна. Найбільша кількість їх знаходиться у внутрішніх клітинах кори і зовнішніх — серцевини, найменша — у складі водянистих клітин центральної серцевини.

Хімічний склад.

Клубні картоплі містять 25% сухих речовин, 20% крохмалю і 2% білкових речовин, які по своїй цінності значно перевершують білки багатьох культур(майже повністю засвоюються організмом людини-туберін). Велика цінність картоплі як джерела вмісту вітаміну С та вітамінів гпуппи В(В1, В2, В6).Також містяться вітаміни групи РР і К. В 250-300г вареної картоплі міститься 30-50% добової норми вітаміну С, особливо багаті ним молоді клубні.

2.Основні напрямки селекції(інтрудукція, історія селекції культури, сучасні напрямки селекції).

Історія культури картоплі

Рослина походить з Південної Америки, там і нині вона росте у дикому стані. За оцінками, вік старих відомих слідів дикої картоплі — до 13000 років. (Стародавні індіанці почали культивувати картоплю близько 14 тисяч років тому).

Завезення на територію Європи. Понад чотириста років тому тринадцятирічний хлопчик Педро де Сьєса де Леон. пробрався потайки на корабель іспанських конкістадорів, перших завойовників Південної Америки, і разом з ними опинився у Перу. У 1553 році в іспанському місті Севільї вийшла книга Педро де Сьєса де Леона — ’’Хроніка Перy’’. І в ній ми знаходимо перше згадування про картоплю. ’’З місцевих продуктів, за винятком маїсу, є ще два, що вважаються індіанцями основними продовольчими продуктами. Один вони називають Папас [картопля], що нагадує трюфелі, які після варення стають такими ж м'якими зсередини, як зварені каштани; у нього немає ні шкарлупи, ні кісточки, а тільки те, що є і в трюфелів, бо він утворюється під землею, як і вони. Створює цей плід трава, така самісінька, як польовий мак’’.

У книзі автор також повідомляє, що зустрічав картоплю в Кіто(Еквадор), Попаян та Пасто(Колумбія). Він же навів її перший опис, правильний спосіб приготування та зберігання. У Франції ще наприкінці XVIII століття своєрідно використовували картоплю: квітками картоплі прикрашали волосся, робили з них букети. На картопляні квіти встановилася така мода, що довелося робити штучні, оскільки живих не стало вистачать. У Німеччині обробляли картоплю на клумбах перед палацами.

Тільки на початку XIX століття завдяки гарячій пропаганді аптекаря Антуана Перменє стали обробляти у Франції картоплю для їжі]. Антуану Парментьє поставлено пам’ятник на ринковій площі в місті Мондід’є.

Розвиток селекції в Україні. Інтенсивний розвиток картоплярства України ґрунтується на досягненнях науково-технічного прогресу, основні напрями якого охоплюють селекційно-генетичні розробки, проблеми удосконалення технологій і організації виробництва продовольчої та насіннєвої картоплі, забезпечення високої якості бульб. Саме ці проблеми протягом тривалого часу вирішують науково-дослідні установи. Всі наукові розробки рівнозначні щодо ролі в піднесенні картоплярства, хоча пріоритетними є фундаментальні дослідження. Селекція картоплі, тобто створення нових її сортів, не кажучи вже про її генетичні основи, започаткована в Україні лише у 20-х роках.

Перші наукові розробки в картоплярстві здійснювалися великими ентузіастами, яким притаманні висока наукова ерудиція і відданість справі. Саме селекційна робота була чи не першою серед досліджень, що зумовлювалося відсутністю вітчизняних сортів, пристосованих до різноманітних природно-економічних умов виробництва.

В Україні вона започаткована професором сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту М.К. Малюшицьким. Проведення дослідів з картоплею він розпочав у 1914-1916 рр. на Київській крайовій дослідній станції. М.К. Малюшицький зібрав першу в Україні колекцію рослин картоплі (близько 500 зразків), а також став автором першого сорту картоплі української селекції, який і був названий Пиріжок Малюшицького. У 1927-1928 рр. М.К. Малюшицький працював на посаді директора Центральної бульбової станції в Білорусії і за праці з картоплезнавства був обраний дійсним членом Білоруської академії наук.

Поряд з М.К. Малюшицьким працював його учень І.Я. Путькалюк. Він - співавтор перших районованих в Україні сортів картоплі - Червоноспиртова та Стахановська, що призначені для технічної переробки.

Однак це був тільки початок селекції. У 30-х роках з картоплею розгорнуто цілеспрямовану селекційну роботу. Учень і співробітник лабораторії М.К. Малюшицького Р.Д. Шехаєв започаткував селекційну роботу зі створення технічних сортів кортоплі на дослідному полі (с. Немішаєве) Всесоюзного науково-дослідного інституту ферментативної та плодово-ягідної промисловості. У 1932-1941 рр. під його керівництвом були створені технічні сорти Стахановська, Червоноспиртова, Рясна, виділено клон сорту Вольтман, який отримав сортову назву Вольтман 1177. Всі вони придатні для виробництва спирту і крохмалю.

Понад 50 років наукової роботи, зокрема з виведення нових сортів, присвятив картоплярству кандидат с.-г. наук О.І. Терещенко. В 30-х роках він працював асистентом агровідділу НДІ ферментативної і плодоовочевої промисловості в с. Немішаєве Київської області.

З 1946 р. працював завідуючим відділом селекції і насінництва Київської сільськогосподарської дослідної станції Всесоюзного НДІ спиртової промисловості, пізніше - завідуючим відділом селекції картоплі Немішаївської дослідної станції, а з реорганізацією останньої і створенням у 1968 р. Українського НДІ картопляного господарства - завідуючим відділом селекції цього інституту. Характерною особливістю селекційних доробок О.І.Терещенка і керованого ним колективу є високі смакові і кулінарні якості створених сортів продовольчої картоплі. Він є одним із співавторів сортів картоплі Червоноспиртова, Стахановська, Катюша, Чотирьохсотка, Бородянська, Смачна, Чарівниця, Немішаївська ювілейна, Луговська, Українська рожева та багатьох інших. Багато з них досить поширені у колективних і державних господарствах, на городах, дачних ділянках.

У зоні Полісся з 1933 р. науково-дослідну роботу з насінництва картоплі на Немішаївській дослідній станції очолював кандидат с.-г. наук О.О.Зубченко. Завдяки організаційно-методичній роботі під його керівництвом у 1941 р. в сировинних зонах спиртових заводів України практично всі посіви були сортовими. З часу створення Українського науково-дослідного інституту картопляного господарства і до 1979 р. О.О.Зубченко очолював лабораторію первинного насінництва. Він - співавтор сортів картоплі Бородянська, Чарівниця, Смачна.

На початку 30-х років наукові дослідження з картоплею в умовах Степу України започатковані Т.Д.Лисенком. До цього часу (з 1924 р.) насіннєву картоплю в насінницькі господарства півдня України завозили з північних районів. З 1935 р. розпочато впровадження у колгоспно-радгоспне виробництво запропонованих ним літніх посадок, площі під якими невпинно зростали.

У цей період в Одеському селекційно-генетичному інституті дослідження з питань південного картоплярства проводив також О.М.Фаворов. Під його керівництвом розроблялася система насінницьких і технологічних прийомів вирощування картоплі в умовах високих температур і малої кількості опадів південних районів, зокрема місце картоплі в сівозміні, обробіток грунту, боротьба з хворобами і шкідниками, карантинні об'єкти. Для боротьби з виродженням, тобто втратою насіннєвих якостей бульб, у засушливих умовах впроваджувався спосіб літнього садіння картоплі.

Разом з О.М.Фаворовим над проблемою розвитку картоплярства на півдні творчо працював А.Ф.Котов. У довоєнні роки (1928-1940) проведена значна робота щодо впровадження у виробництво районованих у Степу ракоімунних сортів. Ними здійснювалася також селекція картоплі для південного регіону, зокрема створено сорт Одеська 24.

Доктор с.-г. наук, завідуючий відділом технологій зберігання та переробки овочевих культур і картоплі, колишній (до 1993 р.) директор Київської дослідної станції Інституту овочівництва і баштанництва С. Ф. Поліщук значну увагу приділяв науковим дослідженням з питань збереження насіннєвих і продовольчих якостей бульб. Запропонований ним потоковий метод збирання картоплі, за яким бульби завантажуються у контейнери безпосередньо з-під комбайна в полі і зберігаються у такому стані, дає можливість значно знизити травмованість бульб, а також втрати від потемніння м'якуша і загнивання під час зберігання. Значне місце в його науковій роботі зайняло вивчення впливу суми температур періоду зберігання бульб на їх насіннєві якості. З 1993 р. станцію очолює кандидат с.-г. наук О. В. Горкуценко, він вносить значний науковий вклад в технологію вирощування ранньої картоплі.

Доктор с.-г. наук, професор, завідуючий кафедрою рослинництва Дніпропетровського сільськогосподарського Інституту І.А. Лук'яненко проводив дослідження з вирощування картоплі в умовах Степу України. Зокрема, він удосконалив технологію вирощування картоплі для Дніпропетровської, Запорізької і Донецької областей. Узагальнив наукові розробки з картоплярства південних районів. К.О. Янатьєвою на Донецькій овоче-баштанній дослідній станції розроблена та запропонована до виробництва конвейєрна технологія вирощування картоплі для забезпечення промислових центрів Донбасу ранньою продукцією.

З 1970 р. наукові дослідження з удобрення картоплі здійснював завідуючий лабораторією удобрення Українського науково-дослідного інституту карптопляного господарства М.Ю.Власенко. На підставі багаторічних досліджень ним обгрунтовані біологічно оптимальні норми добрив для ряду поширених сортів при вирощуванні продовольчої картоплі, а також система удобрення насіннєвої картоплі. Цей напрям досліджень ліг в основу його докторської дисертації. З 1986 р. доктор с.-г. наук, професор М.Ю.Власенко - завідуючий кафедрою ботаніки та фізіології рослин Білоцерківського сільськогосподарського інституту.

Методи селекції. Селекція картоплі, як і багатьох продовольчих культур, має давню історію. У той час, коли людина почала вирощувати картоплю, культурних сортів ще не було. Вирощували здебільшого популяції різних видів, форм і зразків. Згодом для насіння почали відбирати кращі рослини за їх розвитком, стійкістю проти хвороб, урожайністю та іншими ознаками. Відбираючи й об'єднуючи бульби таких рослин, людина створювала популяції картоплі, які, на відміну від попередніх, характеризувались вищою продуктивністю і пристосованістю до місцевих умов. З часом, відбираючи з популяції окремі рослини і розмножуючи їх, люди створювали місцеві сорти.

Клонова селекція - найбільш давній метод створення сортів картоплі в Європі. Він виник в середині 17 ст. унаслідок повної або часткової непридатності для вирощування перших завезених у Європу сортів.

Нині метод клонової селекції застосовується як при створенні нових сортів, так і в насінництві картоплі. Шляхом клонової селекції можна, з одного боку, звільнити сорт від хвороб, що передаються бульбами, а з іншого - відібрати господарсько цінні мутації.

Клоновий добір дає змогу істотно підвищити ефективність селекції картоплі, особливо на польову стійкість проти вірусів, продуктивність і життєздатність, а іноді й адаптивність, фітофторостійкість, скоростиглість, стійкість до механічних пошкоджень тощо.

На початку XX ст. Л.Бербанком методом клонової селекції був створений сорт картоплі Рассет Бербанк, який і нині вирощується в США. У наш час цим методом були створені сорти Вольтман 1177, Скороспілка 1, Сніжинка, Богарна одеська, Баранівська, Сумська поліпшена, Дачна та ін.

Перші зразки картоплі, завезені з Південної Америки в Європу, належали до культурного виду S. tuberosum, на основі якого проводилася селекційна робота. Тривалий час селекція картоплі базувалася на використанні насіння від природного самозапилення рослин.

Згодом почали схрещувати між собою різні сорти виду S. tuberosum, оскільки одержання потомства від природного самозапилення знижує його життєздатність.

Перші відомості про штучну гібридизацію у картоплі наводяться в 1819р. Путшем, а в 30-х роках цей метод широко застосовував англійський селекціонер Петерсон. Метод гібридизації є ефективнішим, порівняно із самозапиленням, оскільки в процесі запліднення беруть участь статеві клітини двох батьківських форм, у результаті чого розширюються можливості для поєднання багатьох ознак в одному генотищ—Розрізняють внутрішньовидову гібридизацію (у межах одного виду S. tuberosum) і міжвидову (схрещування кількох видів). При обох методах показники ознак потомства можна передбачити на основі відомостей про батьківські пари (їхній фенотип і генотип). Першим методом можна отримувати господарсько цінні генотипи у Fi від простих схрещувань, а при міжвидовій (віддаленій) гібридизації для їх одержання необхідно застосовувати бекросування простих гібридів.

Методом внутрішньовидової гібридизації ботаніком-аматором де Ври (Нідерланди) у 1905 р. був створений відомий сорт картоплі Бін-тьє, який і зараз культивується в Західній Європі. У 1931 р. був районований сорт Лорх, створений цим методом російським селекціонером О.Г.Лорхом. Він набув значного поширення в Росії.

Методом внутрішньовидової гібридизації створено багато сортів картоплі, зокрема такі, як: Ульянівська, Южанін, Передовик, Дружба, Волжанін, Волзька, Прієкульська рання, Фаленська, Сєдов, Сибіряк, Кореневська, Комсомолець, Калітинець, Новинка, Свердловська та ін. В Україні цим методом створені сорти Островська, Бородянсь-ка, Роза Полісся, Крепиш, Стаханівська, Червоноспиртова та ін.

Слід зазначити, що в родоводі майже всіх сортів картоплі знаходимо вид S. tuberosum. Цінність цього виду для селекції полягає в його високій урожайності, підвищених крохмалистості і вмісту вітаміну С, хороших смакових якостях, стійкості проти раку і несприятливих умов зовнішнього середовища, добрій формі бульб та ін. Селекція картоплі, як і багатьох продовольчих культур, має давню історію. У той час, коли людина почала вирощувати картоплю, культурних сортів ще не було. Вирощували здебільшого популяції різних видів, форм і зразків. Згодом для насіння почали відбирати кращі рослини за їх розвитком, стійкістю проти хвороб, урожайністю та іншими ознаками. Відбираючи й об'єднуючи бульби таких рослин, людина створювала популяції картоплі, які, на відміну від попередніх, характеризувались вищою продуктивністю і пристосованістю до місцевих умов. З часом, відбираючи з популяції окремі рослини і розмножуючи їх, люди створювали місцеві сорти.

3основні напрями та завдання селекції картоплі. Україна відзначається різноманітністю ґрунтово-кліматичних умов, які не завжди і не в усіх регіонах сприятливі для вирощування картоплі. Часті епіфітотії фітофторозу, ураження вірусними хворобами і сильне виродження на півдні призводять до значного недобору врожаю. Великої шкоди завдають парша звичайна, стеблова нематода та бактеріальні хвороби, колорадський жук. Надзвичайно небезпечними є карантинні об'єкти - рак картоплі і золотиста цистоутворююча картопляна нематода.

Картопля в Україні використовується як продукт харчування, сировина для переробної промисловості, корм для тварин. За кожним із зазначених напрямів ставляться певні вимоги до сортів картоплі. Для виробництва і споживання мають значення сорти різних груп стиглості. Велику роль у харчуванні населення картоплею у весняні і ран-ньолітні строки відіграють скоростиглі сорти.

Основні завдання і напрями селекції картоплі випливають із вищезазначених факторів, вимог виробників та споживачів цієї культури.

Важливим напрямом роботи є селекція на пластичність і стабільність основних господарсько цінних ознак. Проте селекція картоплі в якомусь одному напрямі не може мати вирішального значення при створенні нових сортів.

Надзвичайно актуальне завдання селекції картоплі полягає в поєднанні у сортах стійкості проти хвороб і шкідників з основними господарсько цінними ознаками.

Вирішувати поставлені завдання можна завдяки цілеспрямованій селекції, яка базується на використанні різноманітного вихідного матеріалу, знанні генетичної природи батьківських пар, використанні ефективних методів оцінки та добору бажаних генотипів.

Бульби картоплі вищої якості повинні мати такі зовнішні ознаки: середню величину, добру форму, дрібні вічка, відповідний колір шкірки і м'якоті, відсутність пошкоджень, тріщин, позеленіння і дуплуватості, парші, придатність для миття. Внутрішні ознаки включають якість консистенції м'якоті, борошнистість, відсутність потемніння в сирому і вареному вигляді, хороший смак.

Велике значення має вміст сухої речовини, крохмалю, білка, цукрів, вітамінів та ін.

Селекціянавміст крохмалю і сирого протеїну

Відомо, що цінність картоплі в основному пов'язана з умістом у бульбах крохмалю і білка - основних компонентів сухої речовини.

Сорти з підвищеним умістом крохмалю поживніші, ніж низько-крохмалисті. Більш придатні й економічно вигідніші для технічної переробки і використання на картоплепродукти сорти з високим і підвищеним умістом крохмалю в поєднанні з іншими біохімічними показниками.

Крохмаль із картоплі добре засвоюється всіма сільськогосподарськими тваринами і характеризується винятково високою перетравністю. Підвищення вмісту крохмалю у бульбах може здешевити кормову одиницю, підвищити рентабельність використання картоплі на кормові цілі.

Таким чином, підвищення в бульбах картоплі вмісту крохмалю має велике народногосподарське значення.

Основною умовою нагромадження в бульбах крохмалю є правильне водне і мінеральне живлення рослин картоплі протягом усього періоду їх росту і розвитку, дотримання елементів технології вирощування, застосування ефективних заходів боротьби з хворобами і шкідниками.

Одним із найефективніших заходів підвищення вмісту у бульбах крохмалю є створення висококрохмалистих сортів.

Перші сорти з підвищеним і високим умістом крохмалю створені методом внутрішньовидової гібридизації в межах виду S. tuberosum.

3.Досягнення селекції картоплі.

Виведено понад 4000 сортів картоплі, які розрізняють за призначенням, терміном дозрівання, врожайністюбульб стійкістю до захворювань і шкідників сільськогосподарських культур. Існують також так звані «місцеві сорти».

Вірусні хвороби є причиною виродження сортів картоплі сортів картоплі, що вирощують в Україні небагато — більш 100 сортів картоплі, з яких 60% становлять сорти вітчизняної селекції.

Перелік сортів картоплі за стійкістю до хвороб[

Сорти, стійкі до раку: Темп, Олев, Гатчинська, Львівська біла, Столова 19, Божедар, Бородянська рожева, Гарт, Зов, Кардена, Кобза, Колет, Косень 95, Краса, Повінь, Поран, Посвіт, Розара, Серпанок, Симфонія, Чернігівська рання, Адретта, Берегиня, Водограй, Доброчин, Мавка, Невська, Обрій, Палма, Поліська 96, Пост 86, Санте, Світанок київський, Солара, Віра, Горлиця, Дубравка, Західна, Луговська, Придеснянська, Слава, Слов'янка, Явір, Воловецька, Зарево, Ікар, Ольвія, Ракурс, Цезар, Древлянка, Ласунак.

Сорти, відносно стійкі проти фотофторозу(ооміцет, який викликає серйозне захворювання картоплі, відомого як фітофтороз або фітофтороз картоплі. Являє собою особливий вид гриба, який приїхав з Америки з вантажем картопл) : Вінета, Джаерла, Мавка, Малич, Поліська 96, Радич, Світанок київський, Багряна, Віра, Віринея, Дубравка, Західна, Луговська, Слов'янка, Явір, Ольвія, Ракурс, Либідь.

Сорти, відносно стійкі проти парші звичайної: Астерікс, Багряна, Бородянська рожева, Джаерла, Зов, Кобза, Косень 95, Серпанок, Обеліск, Обрій, Тімате, Віра, Либідь, Дубравка, Слава, Явір, Зарево, Поліська рожева, ракурс, Цезар, Темп, Українська рожева.

Сорти, стійкі проти стеблової нематоди: Бородянська рожева, Велокс, Вінета, Карлена, Кобза, Кольт, Краса, Лікарія, Поран, Пролісок, Чернігівська рання, Берегиня, Водограй, Доброчин, Купава, Зов, Кобза, Косень 95, Мавка, Малич, Поліська 96, Санте, Світанок київський, Тімате, Західна, Придеснянська, Слов'янка, Дзвін, Ракурс, Молодіжна, Невська, Темп, Українська рожева.

Сорти, стійкі проти картопляної нематоди: Берегиня, Водограй, Дніпрянка, Доброчин, Дзвін, Західна, Молодіжна, Обрій, Повінь, Посвіт, Пролісок, Слов'янка, Фантазія, Чернігівська рання, Санте, Ракурс, Темп.

Сорти, відносно стійкі та толерантні проти колорадського жука: Темп, Зов, Зареао, Ікар, Древлянка, Дніпрянка, Дора, Доброчин, Слов'янка, Тетерів, Червона Рута, Промінь.

Чипсові сорти

Бонус – середньоранній столовий сорт картоплі. Завдяки зниженому вмісту цукрів, високому вмісту крохмалю (від16% і вище), а також слабкій тенденції до зміни фарбування після варіння, він є чудовою сировиною для виробництва чіпсів і сушеної картоплі.

Карлена - урожайний і якісний столовий сорт для раннього постачання ринку. Сорт придатний для вирощування під плівкою. Для розкриття максимального потенціалу врожайності ключову роль відіграє зрошення. Підходить для механізмів чищення картоплі, при цьому втрати при очищеннімінімальні.

Надранні сорти

Аріель - дуже ранній високоврожайний столовий сорт столового призначення. Колір бульби – жовтий, м’якоті – світло-жовтий, форма бульби – овальна. Сорт стійкий до картопляної нематоди, досить стійкий до паші й фітофторозу бульб, менш до фітофторозу листя. Зазвичай цей сорт накопичуєврожай ще до появи фітофторозу, слабко розсипається при варінні, м'якуш бульби стійкий до потемніння після варки. Слід відзначити можливість отримання двох врожаїв протягом одного сезону; добре зберігається.

Рів’єра - дуже ранній високоврожайний сорт столового призначення, накопичує врожай до появи фітофторозу, має гарний товарний вигляд і гарні смакові якості. Форма бульби – округлоовальна, при варінні злегка розсипається. Є можливість одержання двох врожаїв.

Ранні сорти

Каратоп - ранній, урожайний і якісний столовий сорт для раннього постачання ринку свіжою картоплею. Характеризується значною часткою товарних бульб. Сорт придатний для пророщення, а також вирощування під плівкою.

Моллі - ранній урожайний сорт, що має високу частку товарних бульб, який призначений для раннього постачання ринку свіжою картоплею. Сорт характеризується відмінними смаковими якостями й привабливим зовнішнім виглядом бульб.

Гала - урожайний сорт, який призначений для раннього постачання ринку свіжою картоплею. Сорт відрізняється відмінними кулінарними якостями й привабливим видом бульби. Моллі придатний для вирощування під плівкою.

Ероу - ранній високоврожайний сорт столового призначення, накопичує врожай до появи фітофторозу, стійкий до потемніння після варки, не розварюється, має гарний товарний вид і гарні смакові якості. Бульби великі, жовті з білою м’якоттю. Є можливість одержання двох врожаїв.

Середньоранні сорти

Карлена - високоякісний середньоранній столовий сорт, що характеризується раннім клубнеутворенням і значною часткою товарних бульб. Дуже підходить для виробництва чіпсів у першій половині сезону переробки, має гарні результати по виготовленню сушених продуктів і картоплі фрі протягом усього сезону. Уже в ранній фазі має відмінний смак. Має розваристу текстуру і майже не темніє після варіння.

Бонус – середньоранній столовий сорт картоплі. Завдяки зниженому вмісту цукрі, високому вмісту крохмалю (від16% і вище), а також слабкої тенденції до зміни фарбування після варіння, він є чудовою сировиною для виробництва чіпсів і сушеної картоплі.

Агаве – високотоварний середньоранній столовий сорт із гарною овальною формою бульб. Бульби стійкі до механічних ушкоджень, тому мають ідеальну придатність до пакування і транспортування. Бульби мають дрібні вічка, мають незначну схильність до чорної плямистості й до потемніння в сирому виді, що створює ідеальні передумови для механічного очищення шкірки.

Середньостиглі сорти

Піроль – середньостиглий столовий сорт, прекрасно використовується для виробництва чіпсів і сушених картофелепродуктів. Низький вміст цукрів залишається в період зберігання стабільним, що дозволяє використовувати бульби для переробки навіть після тривалого зберігання. Завдяки високому вмісту сухої речовини й незначного вмісту цукрів Піроль знаходить своє застосування також для вироблення картофелепродуктів. При переробці має гарний вихід готової продукції. Має чудові смакові якості, розваристу текстуру, містить 17-19% крохмалю.

Талент – середньостиглий столовий сорт, рекомендований для переробки на картоплю фрі й сушену картоплю. Сорт характеризується надзвичайно низькою схильністю до чорної плямистості. Поєднуючи в собі дуже низьку тенденцію до потемніння бульб у сирому виді й після варіння, високу стабільність якості й чудовий смак. Талент має багатостороннє використання. Бульби мають дуже гарні смакові якості й розваристу текстуру після варіння.

Романце – середньостиглий високоврожайний сорт, що показує у своїй групі дозрівання відносно пізній строк спілості. Романце характеризується гарними червоними бульбами з гарним смаком і високою стабільністю якості. Сорт рекомендують для пакування і транспортування. Має гарні смакові якості, переважно тверду текстуру після варіння. Бульби слабко темніють після варіння, містять приблизно 14% крохмалю.

Список літератури

1)’’Рослинництво’’ – М.О.Майсурян

2) “Растениеводство’’-В.Н.Степанова и В.И.Лукьянюка.

3)Справочник по биологии-Н.С.Колосок.

4) http://my.elvisti.com/upri/ukr/ins/scholar.htm. - сайт картоплярів України

5) http://www.auv.com.ua/- науково-дослідницький журнал, стаття “Найперспективніші сорти картоплі’’

6) http://uk.wikipedia.org/- інцеклопедія, стаття про сорти картоплі.

Селекція картоплі