Особливості роботи фахівця з фізкультурно-оздоровчої роботи

Н.Е. 2.4. (Лекція № 9)

Тема: Особливості роботи фахівця з фізкультурно-оздоровчої роботи.

1. Типи фізкультурно-оздоровчих груп (ФОГ) та їх характеристика.
2. Зміст та особливості діяльності фахівця фізкультурно-оздоровчої роботи.
3. Кваліфікаційні вимоги до фахівців.
4. Профілактика травм в оздоровчому тренуванні.

Література:

1. Круцевич Т.Ю. Теорія і методика фізичного виховання. Том 2. Методика фізичного виховання різних груп населення. - Київ: Олімпійська література, 2008. – 366с.
2. Иващенко Л.Я., Круцевич Т.Ю., Методика физкультурно-оздоровительних занятий. – К.: УГУФВС, 1994. – 126с.
3. Иващенко Л.Я., Страпко Н.П. Самостоятельние занятия физическими упражнениями. – К.: Здоров’я, 1988. – 156с.
4. Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я., Страпко Н.П. Влияние упражнений на работоспособность и здоровье человека. – К.: Здоов’я, 1986. – 152с.

1. Типи ФОГ та їх характеристика

Фізкультурно-оздоровча робота, що проводиться в соціально-побутовій сфері, передбачає різновиди ФОГ, які утворюються з урахуванням особливостей контингенту: групи загальної фізичної підготовки, спеціальної фізичної підготовки та групи здоров’я.

Групи загальної фізичної підготовки поділяються на:

змішані - для чоловіків (до 40 р.) та жінок (до 35 р.), які належать до 1 мед. групи;

групи для чоловіків, старших 40 р. і жінок, старших 30 р., а також осіб, які належать до 2 мед. групи;

групи осіб різного віку, але приблизно однакової фізичної підготовки.

Завданнями, які розв’язують оздоровчі заняття названих груп, є зміцнення здоров’я, розвиток та закріплення основних рухових якостей, покращення функціональних показників. Завданням діяльності груп може бути підготовка до складання державних рухових тестів.

Число членів груп ЗФП не повинно перевищувати 30 осіб, а для контингенту похилого віку 20 осіб. Заняття проводяться 2 рази на тиждень тривалістю 45-60 хв. Їх бажано проводити просто неба, на стежках здоров’я, у лісопаркових зонах.

Групи спеціальної фізичної підготовки. Їх різновидами є групи атлетичної гімнастики, шейпінгу, плавання, спортивних ігор, бігу, туризму тощо.

Заняття в групах вирішують, окрім фізичної підготовки, такі завдання: розвиток м’язів, досягнення оптимальної маси тіла, розвиток гнучкості, витривалості, оволодіння прикладними навиками, організація активного відпочинку.

У групах, за винятком атлетичної гімнастики, можуть займатися особи всіх вікових груп, які належать до 1 мед. групи. Чисельний склад групи 20-25 чол. На заняттях використовується типове та спец. обладнання, музичний супровід та ін.

Групи здоровя. До їх числа належать групи ранкової гімнастики, лікувальної гімнастики та сімейні групи.

У групи ранкової гімнастики залучаються особи всіх вікових та медичних груп. Такі групи, як правило, організуються в гуртожитках, на спортивних спору-дах або у житлових мікрорайонах.

Чисельний склад груп до 40 чоловік. Заняття проводяться просто неба під керівництвом інструктора.

Групи лікувальної або відновлювальної гімнастики організуються для осіб, які належать до третьої медичної групи. Вони можуть мати жіночий або змішаний контингент і розв’язують завдання зміцнення здоров’я, відновлення координації рухів, покращення самопочуття, виправлення вад постави тощо.

Заняття проводяться 2 рази на тиждень. Кількісний склад груп та тривалість занять залежать від фізичного стану та захворювань тих, хто займається. Він може коливатися від 5 до 15 чоловік із тривалістю від 30 до 90 хв.

Заняття проводяться в спеціально обладнаних приміщеннях із використанням різноманітних пристроїв, тренажерів.

Сімейні фізкультурно-оздоровчі групи передбачають сумісні заняття батьків та дітей. Зміст та спрямування сімейних фізкультурних занять можуть вирішувати широке коло освітніх та виховних завдань у залежності від потреб та бажань дітей і батьків.

Комплектування сімейних оздоровчих груп повинно враховувати ідентичність функціональних та соціально-демографічних характеристик. Вік дітей, як правило, 7-12 років.

Заняття проводяться впродовж року: зимою та в міжсезоння у залі, літом просто неба. Місця занять повинні бути добре обладнані з дотриманням вимог безпеки та гігієни.

За особами, які відвідують заняття у фізкультурно-оздоровчих групах, повинен бути встановлений постійний лікарський контроль. Вони зобов’язані проходити повне медичне обстеження двічі на рік, а при потребі частіше.

Тренерам-викладачам та інструкторам необхідно вести документацію планування роботи, обліку та звітності.

2. Зміст діяльності фахівця фізкультурно-оздоровчої роботи.

Робота викладача-тренера ФОГ включає різні види діяльності, основними з яких є конструктивна, організаційна, комунікативна, гностична та рухова діяльність.

1. Конструктивна діяльність пов’язана з перспективним і поточним плануванням оздоровчого тренування (ОТр). Важливо на основі даних медичного обстеження і власних спостережень правильно поставити завдання на віддалений найближчий термін для кожного індивідуально; підібрати засоби, розробити схему самостійних занять, які б підвищили ефективність занять у групі.
2. Організаційна діяльність вважається найскладнішою. В ній реалізується і коректується запланована конструктивна діяльність. Подача навчального матеріалу на занятті передбачає розкриття сенсу поставлених завдань, демонстрацію вправ і навчання. Головний критерій досвідченості викладача – це вміла організація самостійної діяльності тих, хто займається та високий рівень самоорганізації.
3. Комунікативна діяльність пов’язана з умінням створити ділову атмосферу в групі. Відвідування ФОГ – справа добровільна. Примусити когось ходити на ці заняття неможливо. Тому тренер повинен створити в групі такий морально-психологічний клімат, який би притягував людей до занять. Для цього викладач-тренер повинен дотримуватися наступних правил:
   • Хочеш, щоб люди цінували твої уроки, цінуй їх сам;
   • Щоб тебе поважали, поважай вихованців;
   • Важливо побачити в кожній людині не просто об’єкт занять, але й особистість, цікавитися її прагненнями, турботами, переживаннями, станом здоров’я.

При дотриманні цих правил люди в заняттях у ФОГ будуть знаходити джерело душевної рівноваги, радощів.

4. Гностична діяльність – це пізнання змісту ФОК, закономірностей ФР і психології людини у різні вікові періоди, а також самопізнання і перебудова роботи на основі постійного самоаналізу.

Молоді тренери, які не приділяють належної уваги самоаналізу, швидко забувають наукові положення, які вивчали у ВНЗ; переймають чужі методики. І як наслідок, не можуть виробити власний індивідуальний стиль роботи.

5. Рухова діяльність. Викладач-тренер ФОГ повинен володіти технікою фізичних вправ, вміти правильно обирати собі місце під час занять на майданчику чи у залі, своєчасно організовувати переміщення, досконало знати прийоми допомоги та страхування.

Оптимально, щоб усі вказані компоненти діяльності викладача були взаємопов’язані. Їх співвідношення може бути різним: одні відрізняються високим рівнем комунікативності, інші мають більш розвинену гностичну діяльність, яка в певній мірі компенсує недоліки інших розділів педагогічного процесу.

Особливості професійної діяльності фахівців із оздоровчої фізичної культури.

Розробка нових фізкультурно-оздоровчих технологій неминуче призводить до необхідності зміни змісту діяльності фахівців, мета яких — впровадження цих технологій у практику.

У сучасних умовах розвитку фітнес-послуг зростає попит на висококваліфікованих фахівців у галузі біології, психології, гігієни, методики фізичного виховання, економіки, які володіють широким арсеналом організаторських й управлінських навичок проведення фізкультурно-оздоровчої роботи з різним контингентом (Левицький, 2000).

Результати ряду досліджень свідчать про те, що з усіх факторів, які впливають на залучення людини до рухової активності і роблять ці заняття невід'ємним компонентом її життя, найбільш важливим є особистість фахівця-професіонала в галузі оздоровчого фітнесу.

Проте у зв'язку з відсутністю підготовлених фахівців "вільні" місця у сфері оздоровчого фітнесу заповнюються працівниками інших галузей — тренерами з видів спорту, вчителями фізичної культури, що не мають достатньої підготовки для проведення фізкультурно-оздоровчої роботи. Крім того, сьогодні у сфері фітнесу частіше зайняті працівники, що закінчили лише короткострокові курси з підготовки інструкторів (аеробіки, бодібіддингу, східних єдиноборств, аквааеробіки та ін.), які за своєю професійною підготовленістю також не відповідають сучасним вимогам фітнес-індустрії.

У той самий час темп поновлення оздоровчих технологій, якість спортивного інвентарю й обладнання відомих зарубіжних фітнес- компаній дозволяє їм розгорнути систему підготовки фахівців з фітнесу, що перевищує за якістю аналогічну підготовку фахівців у державних фізкультурних ВНЗ. Прикладом можуть бути курси й конвенції, що проводяться фітнес- компанія ми Міжнародної асоціації оздоровчих, тенісних і спортивних клубів (ІНК8А), "Планета фітнес" та ін.

Проте підготовка фахівців у цих компаніях відбувається, передусім, з орієнтацією на отримання прибутку — головної мети фітнес- індустрії, тому процес навчання гранично стиснутий, вилучено теоретичні розділи навчання, основна увага приділяється засвоєнню технологічних дій, а не отриманню достатньо глибоких всебічних знань. Такий підхід не сприяє підготовці висококваліфікованих фахівців, а забезпечує лише ефективне (перш за все в економічному відношенні) виконання конкретних функціональних обов'язків працівниками фітнес- клубів.

Система державної фізкультурної освіти, незважаючи на прийняті нормативні й програмно-методичні документи, ще не повністю забезпечує підготовку фахівців нового профілю.

У розвинутих зарубіжних країнах (США, Велика Британія, Канада та ін.) склалася своя досить чітка система підготовки й сертифікації фізкультурних кадрів, тісно пов'язана з технологією фізкультурно-оздоровчої роботи. Ця технологія суворо конкретизована за видами діяльності (організаторська, управлінська, консультативно-методична, викладацька та ін.) і відповідає змісту професії того або іншого фахівця, відповідального за здійснення конкретних функцій. Поява нових професій (персональний фітнес- тренер, фітнес- інструктор для роботи з людьми, що належать до групи ризику, та ін.) обумовлена диференціацією функціональних обов'язків фахівців, а також безперервним процесом розвитку фізкультурно-оздоровчих технологій.

У зарубіжних країнах існує сувора ієрархія професій, котра визначається освітнім рівнем фахівців і стимулює їх постійно приділяти пильну увагу підвищенню своєї кваліфікації. В нашій країні подібна диференціація професій фахівців тільки розвивається, тому багато професій у зарубіжній практиці не мають суворої відповідності з нормативно затвердженими професіями вітчизняної сфери фізичного виховання.

Система підготовки фахівців з оздоровчого фітнесу в зарубіжних країнах нерозривно пов'язана з технологією надання фітнес- послуг і має широку мережу різних організацій, що здійснюють підготовку, підвищення кваліфікації й сертифікацію фахівців. Тільки у США нараховується понад 250 організацій (федерацій, асоціацій, компаній), що проводять підготовку фахівців позадержавної системи освіти.

Дискусійним залишається питання про те, хто повинен встановлювати стандарти з оцінки кваліфікації інструкторів фітнесу: навчальні заклади або ті організації у сфері фітнес-індустрії, котрі відповідають за підготовку. Перевага у вирішенні цього питання надається фітнес- компаніям. Велику допомогу організаціям, які проводять підготовку фітнес- фахівців, надають розроблені й юридично затверджені програмно-інструктивні вимоги та керівництво з тестування рівня здоров'я та фізичної підготовленості атлетів, обладнання і спортивних споруд, програмування фітнес- занять та ін. (Хоу-лі, Френкс, 2000).

Багато організацій висувають до кандидатів вимогу оволодіти способами реанімації (надання першої медичної допомоги) при захворюваннях серцево-судинної й дихальної систем.

У вітчизняній практиці проводиться робота з удосконалення кадрового забезпечення сфери оздоровчої фізичної культури. Так, розроблено класифікаційну характеристику фахівця з рекреації й оздоровчої фізичної культури відповідно до державних законів України, а також із урахуванням Української класифікації професій, затвердженої Міністерством праці України, Міжнародною стандартною класифікацією освіти та Міжнародною стандартною, класифікацією професій.

Професійна діяльність фахівця з рекреації й оздоровчої фізичної культури полягає в досягненні й збереженні належного (високого) рівня фізичного стану у представників різних вікових і соціальних груп населення шляхом організації і проведення:

• комплексних заходів із формування здорового способу життя;

• роботи з впровадження фізичної культури на підприємствах, за місцем проживання та в зонах масового відпочинку людей;

• різноманітних фізкультурно-розважальних свят, змагань, конкурсів, шоу з урахуванням національних традицій України.

Фахівець із рекреації й оздоровчої фізичної культури повинен бути підготовлений до роботи:

• у різноманітних типах навчальних і спортивних установ Міністерства освіти і науки України і Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту;

• спортивних клубах, колективах фізичної культури на виробництві, в державних установах, різних типах спеціальних закладів;

«будинках культури, палацах учнівської молоді, у місцях масового відпочинку населення;

• санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах, на курортах, туристичних оздоровчих базах;

• ЖЕ У за місцем проживання.

Кваліфікаційні вимоги до фахівців. Фахівець із рекреації та оздоровчої фізичної культури повинен бути всебічно підготовленим до творчої професійно -педагогічної, фізкультурно-оздоровчої, агітаційно-пропагандистської роботи з різними соціальними групами населення, володіти основами знань соціальних, гуманітарних, психолого-педагогічних, медико-біологічних, спеціально-педагогічних наук. Для ефективного проведення фізкультурно-оздоровчої, навчально-виховної та агітаційно-пропагандистської роботи необхідно володіти знаннями анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей стану здоров'я різних вікових груп населення, а також гігієнічних вимог до навколишнього середовища.

Ставлення до здоров'я людини як соціальної цінності висуває специфічні вимоги до системи фізичного виховання у радіаційно забруднених районах, орієнтує на оздоровчо-профілактичну, рекреаційну й реабілітаційну роботу. Важливо виховувати у школярів та у дорослого населення дбайливе ставлення до власного здоров'я, прагнення і здатність забезпечити індивідуальну профілактику його порушень, а також високий рівень різних форм життєдіяльності у процесі навчання, праці, відпочинку та дозвілля.

Питання для обговорення.

1. Назвіть та охарактеризуйте типи ФОГ.
2. Дайте харакетристику змісту діяльності фахівця фізкультурно-оздоровчої роботи.
3. Охарактеризуйте конструктивна діяльність.
4. Охарактеризуйте організаційну діяльність
5. Охарактеризуйте комунікативну діяльність
6. Охарактеризуйте гностичну діяльність.
7. Охарактеризуйте рухову діяльність.
8. Охарактеризуйте особливості професійної діяльності фахівця (інструктора) із оздоровчої фізичної культури.
9. Назвіть кваліфікаційні вимоги до фахівців із рекреації та оздоровчої фізичної культури

Особливості роботи фахівця з фізкультурно-оздоровчої роботи