Нагляд прокурора за додержанням вимог закону щодо забезпечення прав учасників досудового провадження у справі
Тема 7. Нагляд прокурора за додержанням вимог закону щодо забезпечення прав учасників досудового провадження у справі
- Процесуальний статус учасників досудового провадження у справі як важливий чинник предмета прокурорського нагляду.
Прокурорський нагляд за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства є одним із галузевих напрямків наглядової діяльності прокуратури. Разом з тим, здійснення такого нагляду складає основний зміст діяльності прокурора у досудових стадіях кримінального процесу, де прокурор зобов’язаний забезпечити постійний нагляд за додержанням законів всіма органами дізнання і досудового слідства, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Додержання законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство складають предмет прокурорського нагляду (ч. 1 ст. 29 Закону “Про прокуратуру”). Йдеться, перш за все, про додержання прав і свобод людини і громадянина у кримінальному судочинстві; встановленого порядку вирішення заяв і повідомлень про злочини, проведення дізнання та досудового слідства, а також законність рішень, що приймаються цими органами.
Зважаючи, що предметом прокурорського нагляду є законність усієї діяльності органів дізнання та досудового слідства, можна виділити ключові моменти досудових стадій кримінального процесу, де предметом прокурорського нагляду є законність дій та процесуальних рішень слідчого та органу дізнання. До них можна віднести: 1) законність вирішення заяв та повідомлень про злочини, постанов про порушення та відмову у порушенні кримінальних справ; 2) законність притягнення особи як обвинуваченого; 3) законність затримання підозрюваного і застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою; 4) забезпечення прав та законних інтересів учасників кримінального процесу, у тому числі потерпілого від злочину; 5) виконання вимог закону про всебічне, повне та об’єктивне дослідження обставин злочину; 6) законність прийняття рішення про закінчення досудового слідства.
У наказі Генерального прокурора України к 4/1 гн від 20.04.04 р. “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство”, особлива увага приділяється створенню єдиною системи організації прокурорського нагляду за додержанням законів усіма органами, які проводять дізнання та досудове слідство, незалежно від їх відомчої приналежності. З цією метою в наказі закріплено, що нагляд за додержанням законів при прийманні, реєстрації та вирішенні заяв і повідомлень про злочини, проведенні дізнання та досудового слідства здійснюється:
- в органах прокуратури – прокурорами районного і міського рівня, підрозділами з нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури прокурор вищого рівня;
- у військових прокуратурах – прокурори гарнізонів, відділами нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство військових прокуратур районів, Військово-Морських Сил України і Головним управлінням військових прокуратур;
- у транспортних прокуратурах – транспортними прокурорами, підрозділами (старшим помічником) нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті прокуратур вищого рівня;
- в органах внутрішніх справ і Міністерства надзвичайних ситуацій та з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи – прокурорами районного та міського рівня, підрозділами нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратур вищого рівня;
- в органах транспортної міліції управлінь МВС України на залізницях, відділах внутрішніх справ на водному і повітряному транспорті УМВС України – транспортними прокурорами, підрозділами нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті прокуратур вищого рівня;
- в органах спеціальної міліції МВС України - старшими помічниками з питань нагляду за додержанням законів на підприємствах оборонної промисловості та другого відділу прокуратур обласного рівня і Генеральної прокуратури України;
- в органах податкової міліції – прокурорами районного і міського рівня за місцем розташування органів податкової міліції, підрозділами нагляду за додержанням законів органами податкової міліції про провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратур вищого рівня;
- в органах Служби безпеки України, державній митній і прикордонній службах України – прокурорами районного і міського рівня за місцем розташування митниць, підрозділів прикордонної служби, незалежно від місця знаходження їх структурних одиниць (митних постів, застав, пунктів пропуску тощо), низових органів СБУ; підрозділами (старшими помічниками) нагляду за додержанням законів органами служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратур вищого рівня;
- в установах державного департаменту України з питань виконання покарань - спецпрокурорами районного рівня, підрозділами (старшими помічниками) нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, прокуратур вищого рівня;
- в органах військової контррозвідки Служби безпеки України – відділами нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, військових прокуратур районів, Військово-Морських Сил України і Головного управління військових прокуратур.
Нагляд за додержанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією при прийманні, реєстрації та вирішенні заяв і повідомлень про злочини, проведенні дізнання; при провадженні слідчими підрозділами всіх відомств (крім військових прокуратур) досудового слідства у кримінальних справах про злочини, вчинення організованими групами і злочинними організаціями, з моменту порушення справи або пред’явлення обвинувачення у вчинення таких злочинів – покладено на підрозділи нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю.
Завдання прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання і досудове слідство у загальних рисах сформульовані у ч. 2 ст. 29 Закону “Про прокуратуру”. Нагляд має своїм завданням сприяти: 1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; 2) виконанню закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; 3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; 4) охорони прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством; 5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.
Зазначені завдання конкретизовані у п. 1.2 та 1.3. наказу Генерального прокурора України № 4/1 гн від 20.04.04 р. – прокурори всіх рівнів мають забезпечити безумовне реагування на вчинені порушення закону з часу надходження заяви, повідомлення про злочин до прийняття остаточного рішення у справі; своєчасне поновлення порушення прав і законних інтересів учасників кримінального процесу, усунення їх причин, забезпечення відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
З метою здійснення завдань нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства прокурор наділений важливими повноваженнями владно-розпорядчого характеру, які чітко регламентовані ст. 227 Кримінально-процесуального кодексу України. В той же час повноваження прокурора - це не тільки його права, але і обов'язки: при виявленні порушень закону він зобов'язаний реалізувати свої права, щодо їх усунення, поновити порушені права і притягнути до відповідальності осіб, які припустилися цих порушень. Це є одним із принципів організації і діяльності прокуратури, передбачений Законом України "Про прокуратуру" (п. 4 ст. 6 Закону).
Повноваження прокурора по нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства.
Для здійснення нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства прокурор наділений відповідними владно-розпорядчими повноваженнями, характер яких зумовлений специфікою кримінально – процесуальної діяльності зазначених органів, які з метою швидкого і повного розкриття та розслідування злочинів, нерідко застосовують заходи процесуального примусу, обмежують конституційні права особи.
Реалізація владно- розпорядчих повноважень під час здійснення нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства дозволяє прокуророві своєчасно виявляти порушення законів, тож прокурорський нагляд виступає гарантій законності в діяльності органів дізнання та досудового слідства.
Повноваження прокурора під час нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства поділяються на 1) повноваження, спрямовані на запобігання порушень законності (відвід слідчого, особи, що провадить дізнання, відмова у санкціонуванні слідчих дій, ненадання згоди на закриття кримінальної справи та ін.; 2) повноваження, спрямовані на виявлення порушень законності (перевірка прокурором матеріалів кримінальної справи, розгляд заяв, скарг учасників процесу, участь прокурора у слідчих діях та ін.; 3) повноваження, спрямовані на усунення порушень законності (скасування незаконних постанов слідчого, дача вказівок про проведення повторних слідчих дій, повернення справи для провадження додаткового розслідування та ін.). Крім цього, для притягнення осіб, які припустилися порушень закону, прокурор використовує повноваження, передбачені ст. 24 Закону “Про прокуратуру”.
Відповідно до ст. 227 КПК України, при здійсненні нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства, прокурор в межах своєї компетенції:
1) вимагає від органів дізнання та досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини;
2) скасовує незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;
3) дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;
4) доручає органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;
5) бере участь у провадженні дізнання та досудового слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі;
6) санкціонує проведення обшуку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених КПК;
продовжує строк розслідування у випадках і порядку, встановлених КПК;
7') дає згоду або звертаєтьсядо суду з поданням про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою в порядку, встановленому КПК;
8) повертає кримінальні справи органам досудового слідства зі своїми вказівками;
9) вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу досудового слідства до іншого, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування;
10) усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від дальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони припустилися порушень закону при розслідуванні справи;
11) порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні; закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим в тих випадках, коли це передбачено КПК; затверджує обвинувальні висновки (постанови), направляє кримінальні справи до суду;
12) вирішує питання про допущення захисника до участі в справі.
Головною вимогою, що пред'являється до використання прокурором своїх повноважень, є те, що застосування кожного з них має базуватися на вимогах закону, бути обґрунтованим і мотивованим. Здійснюючи свої повноваження, прокурор не повинен обмежувати процесуальну самостійність слідчого, його відповідальність за повноту, всебічність та об'єктивність розслідування справи.
Для виявлення порушень законів в діяльності органів, які здійснюють дізнання та досудове слідство, прокурор використовує такі методи:
1) ознайомлення з матеріалами розслідування кримінальної справи; 2) участь у провадженні дізнання і досудового слідства; 3) розгляд скарг на дії слідчого та органу дізнання; 4) доручення керівникам органів досудового слідства та дізнання проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок; 5) участь у розгляді кримінальної справи в суді.
І. Ознайомлення з матеріалами розслідування кримінальної справи. Ознайомлення з матеріалами може бути: а) шляхом безпосередньої перевірки і вивчення матеріалів справи. Прокурор на підставі п. І ст. 227 КПК має право витребувати від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали про вчинені злочини. При ознайомленні з матеріалами кримінальної справи прокурор вивчає показання свідків, потерпілого, обвинуваченого, висновки експертизи та інші докази, робить висновок про повноту і всебічність розслідування, законність постанов, що виносить слідчий;
б) заслуховування доповіді особи, яка проводить розслідування, про хід розслідування по справі в цілому, окремих її епізодів, тактики розслідування, а також перспективи розслідування. Під час доповіді прокурор може ознайомитися безпосередньо зі справою або з окремими її документами;
в) ознайомлення прокурора з наглядовим провадженням по справі. У наглядовому провадженні знаходяться копії основних важливих процесуальних документів: постанови про порушення кримінальної справи, про пред'явлення обвинувачення, про міру запобіжного заходу, копії вказівок прокурора по справі та інші документи. Ознайомлення з матеріалами наглядового провадження дає прокурору можливість прослідити строки розслідування справи, пред'явлення обвинувачення, виконання окремих слідчих дій та ін.
2. Участь прокурора у проведенні дізнання та досудового слідства передбачає: а) його присутність при виконанні слідчим окремих важливих слідчих дій: огляді місця події, допит і свідків, потерпілого, обвинуваченого та інших; б)його участь у проведенні слідчим окремих слідчих дій. При цьому прокурор може ставити питання особам, яких допитують, пред'являти речові докази, документи та брати участь у проведенні інших слідчих дій; в) особисте проведення окремих слідчих дій по справах, що знаходяться у провадженні слідчого.
2. Нагляд прокурора за додержанням права обвинуваченого (підозрюваного) на захист при проведенні дізнання та досудового слідства.
Відповідно до положень ст.59 та ч.2 ст.63 Конституції України підозрюваний та обвинувачений мають право на правову допомогу та захист. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Забезпечення підозрюваному та обвинуваченому права на захист відповідно до положень ст.59, ч.2 ст.63 і п.6 ч.3 ст.129 Конституції України й чинного кримінально-процесуального законодавства є однією з основних засад судочинства, важливою гарантією обєктивного розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинуватих осіб.
Необхідно додержувати вимог статей 21 і 22 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК), відповідно до яких особа, що провадить дізнання, слідчий, прокурор повинні надати підозрюваному, обвинуваченому можливість захищатися встановленими законом засобами від предявленого обвинувачення і не вправі перекладати на нього обовязок доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину.
Згідно з п.3 ч.2 ст.370 КПК істотне порушення чинного законодавства, яке регламентує право на захист, у передбачених законом випадках тягне скасування судових рішень. Зокрема, вони підлягають обовязковому скасуванню тоді, коли таке порушення позбавило чи обмежило підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або їх захисників у здійсненні цього права і перешкодило чи могло перешкодити суду всебічно, повно та обєктивно розглянути справу і постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ч.4 ст.44 і ст.45 КПК захисник допускається до участі у справі на будь-якій стадії процесу починаючи з моменту визнання особи підозрюваним чи предявлення їй обвинувачення.
У справі про застосування примусових заходів медичного характеру захисник може брати участь з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби (отримання відповідного висновку судово-психіатричної експертизи, медичної документації, довідки про перебування на обліку тощо), а у справі про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього або поміщення його до приймальника-розподільника.
Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники допускаються до участі у справі як захисники з моменту предявлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства.
Відповідно до ч.1 ст.44 КПК при провадженні у кримінальній справі як захисники підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого допускаються особи, які в установленому законом порядку уповноважені здійснювати захист їхніх прав і законних інтересів та надавати необхідну юридичну допомогу.
Згідно з ч.2 цієї статті до них належать:
- особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні (адвокати);
- інші фахівці в галузі права, які на підставі спеціального закону мають право на надання правової допомоги;
- близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники.
Прокурорам необхідно мати на увазі, що згідно з ч.4 ст.44 КПК у випадках, коли відповідно до вимог ст.45 цього Кодексу участь захисника є обовязковою, близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники можуть брати участь у справі як захисники лише одночасно із захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права.
Питання про допуск захисника під час провадження у справі вирішується постановою особи в провадженні якої перебуває справа.
Повноваження захисника на участь у справі повинні бути підтверджені:
а) адвоката, який є членом адвокатського обєднання, - свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером адвокатського обєднання про наявність угоди чи доручення на участь у справі;
б) адвоката, який не є членом адвокатського обєднання, - свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та угодою чи дорученням на участь у справі;
в) інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи, - документами, визначеними спеціальним законом, яким цим особам надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам, а також угодою або дорученням юридичної особи;
г) близьких родичів, опікунів або піклувальників - документами, які підтверджують родинні звязки або те, що вони є опікунами, піклувальниками, та заявою підозрюваного, обвинуваченого про допуск цих осіб до участі у справі як захисників.
При вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права повноважень на здійснення захисту в кримінальній справі належить також зясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам. Слід визнати правильною практику слідчих, що за відсутності спеціального закону не допускають таких фахівців до здійснення захисту в кримінальних справах.
Відповідно до ч.2 ст.47 КПК на запрошення підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи за їх згодою до участі у справі може бути допущено кількох захисників.
Необхідно враховувати, що згідно зі статтями 43 і 431 КПК підозрюваний, обвинувачений, поряд з іншими правами, мають право на побачення із захисником до першого допиту, і під час розгляду справ перевіряти, чи було розяснено їм таке право і чи не були вони обмежені в цьому. В разі, коли особа, яка провадить дізнання, або слідчий порушили зазначені вимоги закону і за наявності заяви підозрюваного, обвинуваченого на побачення із захисником допитали його без участі останнього, прокурор не може використовувати ці показання на підтвердження вини підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину.
Також треба мати на увазі, що згідно з п.3 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. кожна особа, заарештована або затримана на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, має право постати перед суддею і бути вислуханою з питань, повязаних з її триманням під вартою. Тому прокурори повинні вимагати від органів дізнання й досудового слідства, щоб це право розяснювалося підозрюваним під час їх затримання.
При вирішенні питання про участь захисника у кримінальному судочинстві необхідно виходити з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Конституції України підозрюваний, обвинувачений є вільним у виборі захисника.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КПК захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого - іншими особами. Тому за клопотанням особи, яка тримається під вартою, слідчий, прокурор та суд зобовязані надати їй допомогу в установленні звязку із захисником або з особами, які можуть його запросити, і вжити інших необхідних заходів, спрямованих на реалізацію цією особою права на захист.
Коли згідно з вимогами ст. 45 КПК участь захисника є обовязковою, але підозрюваний, обвинувачений не бажає або за відсутністю коштів чи з інших обєктивних причин не може його запросити, слідчий, прокурор, суд призначає захисника в установленому законом порядку через адвокатське обєднання. У такий же спосіб вони діють у випадках, передбачених ч.4 ст.46 і ч.6 ст. 47 КПК.
Враховуючи, що вимога слідчого та прокурора про призначення захисника відповідно до ч.3 ст.47 КПК є обовязковою для керівника адвокатського обєднання, прокурори повинні гостро реагувати на факти її невиконання.
Згідно з чинним кримінально-процесуальним законодавством (статті 43, 431, 132, 142, 223 КПК) підозрюваному, обвинуваченому, мають бути розяснені їхні права. Зокрема, підозрюваний має право знати, в чому він підозрюється, обвинувачений - у чому він обвинувачується, за якою статтею Кримінального кодексу України (далі - КК) йому предявлено обвинувачення.
Прокурори повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Зокрема, в описовій її частині зазначаються: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому; стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачений цей злочин.
Недодержання органами досудового слідства вимог статей 132 і 142 КПК може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.
Обвинувальний висновок має відповідати вимогам ст.223 КПК. Невідповідність обвинувального висновку положенням цієї статті може бути підставою для повернення прокурором справи для додаткового розслідування чи складення нового обвинувального висновку.
Прокурорам необхідно перевіряти додержання органами досудового слідства вимог ст.48 КПК виходячи з того, що захисник, допущений до участі у справі, має право бути присутнім не тільки на допитах підозрюваного чи обвинуваченого, а й при виконанні інших слідчих дій, що провадяться за участю підозрюваного чи обвинуваченого або за його клопотанням чи клопотанням захисника. Особа, яка провадить дізнання, слідчий зобовязані своєчасно повідомляти захисника про час і місце провадження таких слідчих дій. У разі неявки захисника слідча дія може бути проведена лише за умови, що його участь у ній не є обовязковою. При виконанні інших слідчих дій захисник може бути присутнім з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого.
Порушення вимог закону щодо участі захисника при проведенні слідчих дій може бути підставою для визнання недопустимими тих доказів, що були зібрані під час виконання таких дій.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 48 КПК з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи слідчого захисник має право застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких він бере участь, та при ознайомленні з матеріалами справи.
Застосування захисником науково-технічних засобів полягає у проведенні ним під час допиту підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, при предявленні особи для впізнання, відтворенні обстановки й обставин події, інших слідчих дій, звуко-, відеозапису тощо.
Під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист (п. 2 ч. 1 ст. 45 КПК), необхідно розуміти, зокрема, осіб з істотними дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.
Захисник допускається до участі у справі щодо такої особи з моменту, коли було встановлено наявність у неї зазначених вад.
За змістом ст. 48 КПК захисник повинен захищати тільки законні інтереси свого підзахисного (тобто такі, що грунтуються на вимогах закону або не суперечать їм) та використовувати лише законні засоби захисту.
Захисник підлягає усуненню від участі у справі тільки за наявності обставин, перелічених у ст. 61 КПК, і в порядку, визначеному ст. 611 цього Кодексу. Усунувши захисника на стадії досудового провадження, слідчий, прокурор повинен надати підозрюваному, обвинуваченому можливість запросити іншого захисника, а у випадках, передбачених ч.4 ст.47 КПК, - призначити захисника через адвокатське обєднання.
У разі усунення захисника від участі у справі у звязку з тим, що він, зловживаючи своїми правами, перешкоджав встановленню істини в ній (наприклад, схиляв свідків, потерпілих, інших підсудних до дачі неправдивих показань, надав слідчому, прокурору завідомо недостовірні документи), затягував розслідування справи, слідчий та прокурор може внести відповідне подання до органу, адвокатського обєднання для вирішення питання про відповідальність захисника.
Прокурори також повинні гостро реагувати на факти безпідставного усунення захисника від участі у справі, а якщо воно призвело до істотних обмежень права підозрюваного, обвинуваченого на захист, - повертати справи на додаткове розслідування. Встановивши факти втручання будь-якої особи в діяльність захисника, прокурор зобовязаний вжити заходів для вирішення питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за ст.397 КК.
Прокурори повинні додержуватись вимог закону щодо мови, якою провадиться дізнання та досудове слідство. Особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, рідною або іншою мовою, якою вони володіють, і користуватися послугами перекладача.
Позбавлення чи обмеження цих прав особи відповідно до п.4 ч.2 ст. 370 КПК є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке тягне скасування судових рішень.
Прокурори мають вимагати від органів досудового слідства неухильного дотримання вимог закону щодо строків і порядку предявлення обвинуваченому та його захиснику матеріалів досудового слідства. Відповідно до статей 218, 220 КПК обвинуваченому і захиснику зазначені матеріали предявляються для ознайомлення підшитими і пронумерованими, а у відповідному протоколі зазначається, які саме матеріали (кількість томів і аркушів, аудіо- та відеокасети тощо) було предявлено для ознайомлення.
При ознайомленні з матеріалами справи заявлені обвинуваченим та його захисником клопотання (про доповнення слідства, зміну кваліфікації, закриття справи тощо) розглядаються й вирішуються слідчим у порядку, передбаченому ст. 221 КПК. Слідчий зобовязаний задовольнити клопотання обвинуваченого та його захисника, якщо обставини, для зясування яких вони заявлені, мають значення для справи.
Після проведення додаткових слідчих дій або приєднання до справи нових матеріалів слідчий відповідно до вимог ст. 222 КПК зобовязаний ознайомити обвинуваченого та його захисника з усіма такими матеріалами і протоколами слідчих дій.
Недодержання органами досудового слідства зазначених вимог відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 370 КПК є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і тягне направлення справи на додаткове розслідування.
Прокурорам всіх рівнів необхідно вживати всіх передбачених законом заходів для забезпечення дотримання органами дізнання та досудового слідства вимог законодавства, яке регулює здійснення підозрюваним, обвинуваченим права на захист, систематично узагальнювати слідчу практику з цього питання, своєчасно виявляти й усувати недоліки в діяльності зазначених органів.
3. Прокурорський нагляд за додержанням вимог закону щодо захисту учасників кримінального судочинства ( ст. 521-5 КПК України). З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві
Стаття 52-1.Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві
Особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у разі наявності реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу чи майну мають право на забезпечення безпеки.
Право на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав мають:
1) особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь у виявленні, запобіганні, припиненні і розкритті злочину чи сприяла цьому;
2) потерпілий або його представник у кримінальній справі;
3) підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники;
4) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином; 5) свідок;
6) експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;
7) члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах 1-6 цієї статті, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.
Орган дізнання, слідчий, прокурор або суд, одержавши заяву чи повідомлення про загрозу безпеці особи, зазначеної у частині другій цієї статті, зобов'язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більше ніж три доби, а у невідкладних випадках - негайно прийняти рішення про застосування або відмову в застосуванні заходів безпеки. Відповідно до свого рішення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Ця постанова чи ухвала є обов'язковою для виконання зазначеними органами.
Орган, якому доручено здійснювати заходи безпеки, встановлює перелік необхідних заходів і способів їх реалізації, керуючись при цьому конкретними обставинами і необхідністю усунення існуючої загрози. Про заходи безпеки, умови їх здійснення та правила користування майном або документами, виданими з метою забезпечення безпеки, повідомляється особа, взята під захист.
У разі наявності в заяві (повідомленні) про загрозу безпеці особи, зазначеної у частині другій цієї статті, відомостей про злочин орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя в порядку, передбаченому статтями 94, 98 і 99 цього Кодексу ( 1002-05 ), приймає рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи або про передачу заяви (повідомлення) за належністю.
Про прийняте рішення заявнику негайно надсилається повідомлення.
Орган, який здійснює заходи безпеки, письмово інформує орган дізнання, слідчого, прокурора, суд або суддю, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, про вжиті заходи та їх результати
Стаття 52-2. Права і обов'язки осіб, щодо яких здійснюються заходи безпеки
Особи, взяті під захист, мають право:
1) подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх скасування;
2) знати про застосування щодо них конкретних заходів безпеки;
3) вимагати від органу дізнання, слідчого, прокурора, суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів;
4) оскаржити незаконні рішення чи дії органів, які забезпечують безпеку, до відповідного органу вищого рівня, прокурора або суду.
Особи, взяті під захист, зобов'язані:
1) виконувати умови здійснення заходів безпеки і законні вимоги органів, які здійснюють заходи безпеки;
2) негайно інформувати зазначені органи про кожний випадок погрози або протиправних дій щодо них;
3) поводитися з майном та документами, виданими їм у тимчасове користування органом, який забезпечує безпеку, згідно з установленими законодавством правилами.
Стаття52-3.Нерозголошення відомостей про особу,щодо якої здійснюються заходи безпе
Нерозголошення відомостей про особу, взяту під захист, може забезпечуватися шляхом обмеження відомостей про неї в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій та судових засідань. Орган дізнання, слідчий, прокурор, суд (суддя), прийнявши рішення про застосування заходів безпеки, виносить мотивовану постанову, ухвалу про заміну прізвища, імені, по батькові особи, взятої під захист, на псевдонім. Надалі у процесуальних документах зазначається лише псевдонім, а справжні прізвище, ім'я, по батькові (рік, місяць і місце народження, сімейний стан, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання та інші анкетні дані, що містять інформацію про особу, яка перебуває під захистом) вказуються лише у постанові (ухвалі) про заміну анкетних даних. Ця постанова (ухвала) до матеріалів справи не додається, а зберігається окремо в органі, у провадженні якого перебуває кримінальна справа. У разі заміни прізвища особи, взятої під захист, на псевдонім з матеріалів справи вилучаються протоколи слідчих дій та інші документи, в яких зазначено достовірні відомості про цю особу, і зберігаються окремо, а до матеріалів справи додаються копії цих документів із заміною справжнього прізвища на псевдонім.
Відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, є інформацією з обмеженим доступом. На документи, що містять таку інформацію, не поширюються правила, передбачені частиною другою статті 48, статтями 217-219 і 255 цього Кодексу (
Стаття 52-4. Порядок скасування заходів безпеки
Заходи безпеки можуть бути скасовані на підставі закінчення строку конкретного заходу безпеки; усунення загрози життю, здоров'ю, житлу і майну осіб, взятих під захист; систематичного невиконання особою, взятою під захист, законних вимог органів, що здійснюють заходи безпеки, якщо ця особа письмово була попереджена про можливість такого скасування.
Приводом для скасування заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їх сімей та близьких родичів може бути: заява учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича, щодо якого були застосовані заходи безпеки; отримання достовірної інформації про усунення загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб.
За наявності підстав для скасування заходів забезпечення безпеки органом дізнання, слідчим, прокурором, судом (суддею) виноситься мотивована постанова чи ухвала про їх скасування. Рішення про скасування заходів безпеки письмово протягом доби доводиться до відома особи, щодо якої були застосовані ці заходи.
Стаття 52-5. Оскарження рішень про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування
Постанова органу дізнання або слідчого про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування може бути оскаржена до відповідного прокурора або місцевого суду за місцем розслідування справи.
Суддя негайно розглядає скаргу і матеріали справи, при необхідності вислуховує особу, яка провадить дізнання, слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого в залежності від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про застосування заходів безпеки або про їх скасування чи про відмову в цьому.
На постанову судді про відмову в задоволенні скарги протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.
4. Нагляд прокурора за додержанням прав потерпілого.
З метою забезпечення у кримінальному судочинстві конституційних і процесуальних прав потерпілих та у зв’язку з виникненням питань у суддів Пленум Верховного Суду України (далі — Пленум) на основі проведеного цим судом узагальнення судової практики прийняв 2 липня 2004 р. постанову № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» 1 (далі — постанова Пленуму від 2 липня 2004 р. № 13).
Виконання органами досудового слідства вимог законодавства щодо захисту прав потерпілих
Особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, відповідно до ст. 49 Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК) визнається потерпілим.
З моменту винесення органом дізнання або слідчим постанови про визнання особи потерпілим остання набуває статусу цього учасника процесу. Чинним кримінально-процесуальним законодавством не передбачені строки визнання особи потерпілим, тому в слідчій практиці немає єдиного підходу до вирішення цього питання. Вивчення кримінальних справ та матеріалів узагальнень судової практики, проведених апеляційними судами, показало, що в переважній більшості випадків особа визнається потерпілим після порушення кримінальної справи, а саме з моменту встановлення органами досудового слідства факту заподіяння їй певної шкоди. Пленум у п. 5 постанови від 2 липня 2004 р. № 13 звернув увагу судів на те, що відповідно до ч. 2 ст. 232 КПК вони зобов’язані реагувати окремими ухвалами (постановами) на виявлені факти необгрунтованого зволікання з визнанням особи потерпілим (при очевидності заподіяння злочином шкоди), допущені органами дізнання чи досудового слідства.
У слідчій практиці траплялися випадки, коли у справах про злочини, внаслідок яких особи були позбавлені життя, їх близьких родичів усупереч вимогам ч. 5 ст. 49 КПК не визнавали потерпілими. Відповідно до ст. 49 КПК потерпілий наділений рядом повноважень, що має забезпечити захист його законних інтересів під час досудового слідства. Проте слідчі часто при роз’ясненні прав потерпілому допускають формалізм, оскільки не розкривають у доступній формі (з урахуванням його загальноосвітнього й культурного рівнів, віку) значення таких термінів, як цивільний позов, клопотання, відвід, докази та ін. Нерідко ця дія зводиться до одержання підпису особи на постанові про визнання її потерпілим. Такі постанови і протоколи допиту потерпілого, як правило, оформляються на бланках. При цьому в окремих регіонах (містах Севастополі, Рівному, Херсоні та ін.) використовували бланки застарілої форми, в яких права й обов’язки потерпілого і свідка не розмежовувалися, що є неприпустимим, оскільки зазначені учасники процесу мають різний процесуальний статус. Деякі слідчі Рівненського міського відділу УМВС України в Рівненській області при роз’ясненні потерпілим прав та обов’язків помилково попереджали їх про кримінальну відповідальність за відмову давати показання, хоча відповідно до ст. 385 КК потерпілі, на відміну від свідків, не несуть за це кримінальної відповідальності.
Фактично реалізація передбачених законом прав потерпілих у ході досудового слідства полягає тільки в даванні показань, ознайомленні з матеріалами справи після закінчення досудового слідства, заявленні цивільного позову. Потерпілі рідко подають докази та заявляють клопотання, що свідчить про незнання або недостатнє розуміння ними своїх можливостей як учасників процесу.
Найбільш гострою та соціально значущою залишається проблема відшкодування потерпілим майнової, моральної та фізичної шкоди, якої вони зазнали внаслідок вчинення злочину. Потерпілі розраховують на ефективні дії держави щодо забезпечення їхніх прав. Але органи досудового слідства часом формально ставляться до виконання такої процесуальної дії, як визнання потерпілого цивільним позивачем відповідно до ст. 28 КПК. Хоча відповідно до ст. 29 КПК на слідчого і покладено обов’язок забезпечувати відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому злочином, у цій нормі закону не встановлено строків виконання необхідних процесуальних дій. У переважній більшості справ слідчі обмежуються формальним винесенням постанови про накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого та приєднанням до справи протоколу про відсутність майна у таких осіб, належних же заходів щодо забезпечення цивільного позову потерпілого не вживають. Згідно зі ст. 217 КПК потерпілі мають право ознайомитися з матеріалами справи, але майже не користуються ним. Виявлено випадки, коли органи досудового слідства в один і той же день направляли справу до суду й повідомляли потерпілого про можливість ознайомитися з її матеріалами у слідчого або коли дата можливого ознайомлення з ними збігалася з датою направлення потерпілому відповідного повідомлення.
Нерідко слідчі ігнорують право потерпілих заявляти клопотання з приводу неповноти розслідування справи.
Всі ці питання контролює прокурор на підставі ст. 247 кпк України та за наявності порушент надає слідчом вказівки, виносить постанови, заявляє позови тощо.
5. Нагляд прокурора за додержанням прав цивільного позивача та цивільного відповідача, інших учасників досудового провадження.
Визнавши досудове слідство в справі, яка підлягає направленню для віддання обвинуваченого до суду, закінченим, слідчий повідомляє про це потерпілого та його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників і роз'яснює їм їх право ознайомитися з матеріалами справи; про це слідчий складає відповідний протокол або додає до справи копію письмового повідомлення.
В разі письмового або усного клопотання зазначених осіб про ознайомлення їх з матеріалами справи слідчий повинен надати потерпілому і його представникові, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві або їх представникам можливість ознайомитися з ними. Цивільний відповідач може знайомитися з матеріалами справи в межах, передбачених частиною 2 статті 51 цього Кодексу.
Зазначені особи мають право робити виписки із справи і заявляти клопотання про доповнення слідства, щодо яких слідчий приймає рішення за правилами, передбаченими статтею 129 цього Кодексу.
Матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення зазначеним особам не пред'являються.
Під час пред'явлення матеріалів досудового слідства слідчий зобов'язаний на вимогу потерпілого чи його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників вручити їм засвідчену належним чином копію опису матеріалів кримінальної справи з додержанням вимог цієї статті, про що зазначається у протоколі про закінчення слідства і пред'явлення матеріалів для ознайомлення.
Оголошення про закінчення слідства і пред'явлення матеріалів справи для ознайомлення оформляється протоколом з додержанням правил статті 220 цього Кодексу.
6. Порядок розгляду прокурором скарг, заяв і клопотань учасників досудового провадження.
3. Розгляд скарг на дії слідчого і органу дізнання.
Порядок розгляду прокурором скарг на дії слідчого та органу дізнання регламентований КПК України. Так, ст. 110 КПК передбачає оскарження дій і постанов органів дізнання, а ст.ст. 215, 234, 235 КПК - оскарження дій слідчого. Крім норм КПК окремі питання організації розгляду скарг на дії слідчого і органів дізнання регламентовані наказами Генерального прокурора України від 20.04.04 р. за № 4/1 гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство" і № 5 гн від 9.04.04 р., яким затверджено Інструкцію про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України.
Скарги на дії слідчого можуть бути подані як через слідчого, так і безпосередньо прокурору. Прокурор на протязі трьох днів після одержання скарги зобов'язаний розв'язати її і про результати повідомити скаржника. Відмова у задоволенні скарги має бути мотивованою (ст. 235 КПК). Скарга і копія повідомлення про результати її вирішення приєднуються до справи.
Рішення прокурора по скарзі може бути оскаржене вищестоящому прокуророві, а у випадках, передбачених законом, - до суду. При перевірці скарги прокурор знайомиться з матеріалами кримінальної справи, опитує заявника і інших осіб, вимагає пояснень від працівників органів дізнання і слідчих, а за необхідності проводить окремі слідчі дії.
7. Реагування на виявлені порушення прав учасників досудового провадження.
- постанова про направлення кримінаотної справи на дс, подання, постанови про порушення дисциплінарних проваджень, вказівки прокурора, постанови про скасування постанов про порушення, відмову в порушенні к/с.
PAGE \* MERGEFORMAT 13
Нагляд прокурора за додержанням вимог закону щодо забезпечення прав учасників досудового провадження у справі