Exіt-poll: методика та основні принципи організації дослідження

PAGE \* MERGEFORMAT 61

Лекція 7. Exіt-poll: методика та основні принципи організації дослідження

Сутність методу «опитування на виході». Провідні функції exіt-poll. У. Мітофскі - відомий американський соціолог, журналіст, дослідник громадської думки, творець методу exіt-poll.

Історія проведення exіt-poll в світі, Україні. Методичні особливості організації та проведення exіt-poll. Формування вибіркової сукупності. Розміщення точок опитування. Збір первинної інформації і передачі її в центральний офіс.

Консорціум «Національний екзит-пол 2010». Вибірка exіt-poll. Кількість виборчих дільниць. Середня кількість опитаних на кожній дільниці. Кількість інтерв’юерів. Похибка вибірки. Метод збору даних і опитувальник. Презентація даних.

Рекомендації WAPOR - World Association for Public Opinion Research (Світова асоціація досліджень громадської думки) щодо проведення exіt-poll та виборчих прогнозів.

Аналізу результатів І та ІІ туру «Національного екзит-полу 2010».

Дослідження і прогнозування електоральних установок і поведінки виборців з метою виявлення структури і динаміки переваг електорату проводяться не тільки в період виборчих кампаній, а й під час процесу голосування і після виборів, коли соціологи «мають справу» не тільки з електоральними установками і очікуваннями виборців, але й зі самозвітами про реальну електоральну поведінку, і коли вплинути на неї шляхом різних передвиборчих технологій вже неможливо.

Дослідження в день виборів переслідує декілька цілей:

  • прогноз результатів виборів;
  • підготовка інформації для засобів масової інформації (хоча згідно закону оприлюднення може відбутися лише після закриття вибіркових дільниць);
  • елемент громадського контролю за діяльністю вибіркових органів всіх рівнів, який здатен протистояти можливій фальсифікації результатів.

«Опитування на виході» (англ. «exіt-poll») або «опитування у день виборів» (англ. «electіon day survey») - це особливий різновид електорального соціологічного дослідження, проведений у день голосування, що полягає в опитуванні виборців, що виходять із виборчих дільниць, методом стандартизованого інтерв’ю «віч-на-віч» або анкетування.

Серед українських соціологів існують різні думки щодо основної мети і завдань exit-poll. Як відзначав, керівник перших таких опитувань в Україні, Президент «Соціс» М. Чурилов, головне завдання exit-poll полягає в наданні прогнозних оцінок виборів, які щойно відбулися… Наукова цінність результатів exit-poll визначається тим, що дані такого дослідження вможливлюють вивчення «портрету електорату тієї чи іншої партії, чи-то партійного блоку».

Дещо інакше розуміє мету цього виду опитувань Є. Головаха, який вважає, що «результати exit-poll в перспективі слід розглядати як елемент громадянського контролю за діяльністю державних організацій під час виборів. Саме цей їхній аспект, а не «право першої ночі» для того чи іншого каналу масової інформації, мають стати підґрунтям взаємодії соціологів і засобів масової інформації…».

О. Вишняк зазначає, що exit-poll – це в певній мірі «прогноз погоди на вчора», тобто прогноз виборів, які вже відбулись, просто їх результати ще не обраховані. А тому в країнах з демократичним устроєм і сучасним технічним оснащенням виборчого процесу (сканерне введення бюлетенів на виборчих дільницях і передача комп’ютером даних до ЦВК) такий прогноз з практичної точки зору втрачає сенс. Адже протягом 2–3 годин попередні дані голосування по всій країні будуть підраховані, а 2–3 години оперативність в отриманні інформації не має великого значення, це по-перше. А, по-друге, такий прогноз не має прикладного значення для суб’єктів виборчого процесу, адже після голосування вже неможливо ніяк вплинути на поведінку електорату. Отже, інформаційно-прогностична функція досліджень типу exit-poll досить обмежена, принаймні в часі, а інженерно-маркетингова і взагалі відсутня.

Таким чином, можна зробити висновок, що тільки підвищення рівня точності і репрезентативності опитувань в день виборів, одночасне проведення кількома соціологічними центрами exit-poll при узгодженості їх результатів, дозволить виконувати соціологам функцію громадського контролю за чесністю підрахунку результатів голосування, а, отже, підвищити практичну значимість таких досліджень.

Що ж стосується науково-пізнавального значення опитувань в день виборів, то важко переоцінити їх теоретичну і методичну значущість, за умови, звичайно, високого рівня їх соціологічного програмування.

Адже не секрет, що саме опитування в день виборів і, меншою мірою, післявиборчі опитування, на відміну від передвиборчих, мають справу не тільки з електоральними намірами (очікуваннями, орієнтаціями) виборців та факторами, що їх визначають. Exit-poll дає можливість вимірювання (більш-менш точного, адже елімінувати ні фактор відмовників, ні фактор замовчування і нещирості відповідей в повній мірі неможливо) реальної електоральної поведінки виборців, коли наміри вже змінити неможливо, коли відсутня категорія ще не визначених щодо партій та кандидатів, коли соціологи мають справу не з потенційними виборцями, а з реальним електоратом. А, отже, виникає можливість не тільки визначення соціального портрету електорату певних політичних партій та кандидатів, але й найточнішого вивчення впливу статусних факторів електоральної поведінки, політико-ідеологічних характеристик виборців, показників соціального самопочуття на реальний електоральний вибір (вже зроблений) за допомогою методів кореляційного та регресійного аналізу, якої не мають соціологи в передвиборчих опитуваннях, адже в тих опитуваннях вони «мають справу» з електоральними установками та очікуваннями, а не з реальним електоральним вибором. Тобто виникає можливість верифікації теорій електоральної поведінки і кількісного вимірювання їх впливу на реальний електоральний вимір.

Основною функцією exіt-poll є короткострокове прогнозування, тобто передбачення результатів виборчої кампанії до оголошення офіційних результатів виборів. Однак exіt-poll може виконувати й інші важливі функції.

По-перше, інформаційну функцію, що полягає в наданні засобами масової інформації даних населенню про те, як пройшло голосування.

По-друге, аналітичну функцію: дані exіt-poll надають можливість вивчати структуру електорату, причому щодо цього exіt-poll має ряд переваг перед іншими передвиборчими опитуваннями громадської думки.

Це, звичайно ж, можливість дізнатися про соціально-демографічні характеристики не гіпотетичного, а реального виборця якої-небудь партії, політичного блоку або кандидата, оскільки в опитуванні беруть участь тільки виборці, що проголосували. Ще однією перевагою exіt-poll як аналітичного інструменту є великий обсяг вибірки, що дозволяє мати масив репрезентативних даних з десятків тисяч респондентів.

По-третє, контрольну функцію, що полягає в тому, що істотні розбіжності між результатами exіt-poll і результатами виборів можуть свідчити про фальсифікації останніх, а їхній збіг - про об’єктивність результатів голосування.

Основною вимогою до результатів exіt-poll є точність, оскільки незабаром після результатів exіt-poll стають відомі і результати реального голосування виборців. Такі умови у випадку точного прогнозування можуть продемонструвати ефективність соціологічних вимірювальних методик, а у випадку помилки - підірвати репутацію навіть найавторитетнішої соціологічної служби. Тому ключовими питаннями при проведенні exіt-poll є формування вибіркової сукупності і технології збору, передачі та обробки інформації.

Крім того слід підкреслити, що тільки дані exіt-poll можуть намалювати «портрет» електорату тієї або іншої партії або партійного блоку. Дати додаткову інформацію про процес ухвалення рішень виборцями, ступені довіри самому процесу виборів і багато іншої цінної інформації, яка може бути згодом використана при прогнозуванні електорального процесу.

Творцем методу exіt-poll є відомий американський соціолог, журналіст, дослідник громадської думки Уоррен Мітофскі (1934-2006), який вперше на виборах губернатора штату Кентуккі ще в 1967 р. запропонував проведення такого дослідження. Питання про переможця виборів, особливо президентських, завжди цікавило американських виборців, і пошук засобів, які дозволили б відповісти на нього до завершення офіційних підрахунків, має довгу історію.

Історія проведення exіt-poll в Україні не настільки тривала, як у США, але не менш цікава. Якщо в Америці і Європі exіt-poll проводиться для заповнення інформаційного простору телеканалів під час підрахунку виборчих бюлетенів, то в Україні exіt-poll сталі також інструментом легітимації результатів виборів, зброєю проти фальсифікацій та засобом політичних маніпуляцій. По-друге, незважаючи на дорожнечу даного типу соціологічного опитування, кількість одночасно проведених в Україні exіt-poll зростає з кожними виборами.

Вперше exіt-poll в Україні був проведений 29 березня 1998 р. на виборах до Верховної Ради України. Ініціаторами проведення exіt-poll був Фонд «Демократичні ініціативи» (директор Ілько Кучерів, 1995-2010) і «Український Медіа-Клуб». У США exіt-poll споконвічно становили особливий інтерес для журналістів, оскільки його дані були інформацією, на основі якої будувалися всі телешоу в період від завершення виборів до офіційних результатів виборчої кампанії. За зразком Америки і Європи, журналістами було підготовлене телевізійне шоу «Ніч виборів». Але в Україні не знайшлося телеканалів, що мали можливість і бажання оплатити таку дорогу процедуру, як exіt-poll. Фінансування проекту здійснювалось Агентством з Міжнародного розвитку США, Фондом «Євразія» та посольством Канади. Методичну допомогу у проведенні exіt-poll надавали американські соціологи. Збір та обробку даних здійснювала соціологічна компанія «Социс» на чолі з М. Чуриловим. Усього було опитано 10 тисяч виборців на виході з 400 виборчих дільниць. На виборчих дільницях половина опитаних була відібрана методом випадкового відбору, а друга половина - методом квотного відбору. Незважаючи на те, що для українських соціологів це був перший exіt-poll, соціологам вдалося вірно визначити вісімку політичних партій і блоків, яким удалося подолати 4 %-й бар’єр і потрапити до Верховної Ради України. Однак результати exіt-poll і офіційні результати ЦВК по окремих партіях мали істотні розбіжності, неприпустимі при такому виді електорального дослідження.

По закінченні виборів українські соціологи проаналізували припущені помилки та приступили до підготовки проведення exіt-poll на президентських виборах 1999 р.

Організатором exіt-poll на президентських виборах 1999 р. знову був фонд «Демократичні ініціативи», а методологічна частина дослідження й збір інформації проводився спільно вже трьома українськими соціологічними службами-конкурентами: «Социсом» (М. Чурилов), Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) (В. Паніотто, Н. Харченко) і Центром «Соціальний моніторинг» (О. Балакірєва) разом з Українським інститутом соціальних досліджень ім. О. Яременка. Координацію роботи соціологів здійснював КМІС.

Опитування на виході з виборчих дільниць проводилося і у першому турі президентських виборів 31 жовтня 1999 р., і в другому турі - 14 листопаду 1999 р. Переможцем цих виборів став Л. Кучма. Результати exіt-poll в обох турах були досить близькі до результатів виборів. У даних exіt-poll в першому й у другому турі був трохи завищений рейтинг Л. Кучми й трохи занижений у першому турі рейтинг О. Мороза, а в другому - П. Симоненка (тут помилка склала близько 3%). Це відхилення пояснювалося соціологами тим, що Л. Кучма тоді переобирався на другий строк, у його руках вже був адміністративний ресурс і ЗМІ, у яких критикувалися його суперники - О. Мороз і П. Симоненко, тому деякі люди, що брали участь у exіt-poll, боялися або соромилися говорити, що вони проголосували за опозиційного кандидата.

31 березня 2002 р. відбулися вибори до Верховної Ради України, у яких брали участь 33 політичні партії та блоки, шість з яких подолали 4% бар’єр. Фондом «Демократичні ініціативи» і трьома провідними соціологічними службами - «КМІС», «Социс» і «Соціальний моніторинг» - знову був проведений exіt-poll. За допомогою exіt-poll вдалося не тільки безпомилково визначити цю шістку лідерів, але і точно визначити їхній рейтинг (відхилення від офіційних результатів виборів по кожній з партій не перевищувало 1,4%). Особливістю exіt-poll 2002 р. було ще і те, що вперше фіксувалися основні соціально-демографічні характеристики тих респондентів, які відмовлялися говорити, за кого вони віддали свій голос.

Президентські вибори 2004 р. стали фатальними для української соціології. Успіх попередніх українських exіt-poll підняв їхню соціальну значимість на дуже високий рівень. exіt-poll стали сприйматися не тільки і не стільки як спосіб довідатися переможця виборчої кампанії дещо раніше підрахунку бюлетенів ЦВК, скільки як важливий інструмент контролю об’єктивності виборів. Одночасно із цим політична атмосфера в країні була напружена настільки, що навіть найавторитетніші соціологи, які разом розробляли методологію збору та обробки даних exіt-poll на попередніх виборах, включилися в політичну гру.

Все почалося задовго до дня виборів. Ще заздалегідь провладні політичні сили та ЗМІ намагалися дискредитувати exіt-poll, натякаючи на можливість їх фальсифікувати, а опозиційні навпаки запевняли у об’єктивності exіt-poll та нечесності майбутніх виборів.

Напередодні виборів фондом «Демократичні ініціативи» був створений Консорціум з провідних соціологічних організацій для спільного проведення exіt-poll у першому та другому турах. До складу Консорціуму увійшли організатори попередніх екзит-полів - КМІС, «Социс», «Соціальний моніторинг» - та ще додався Центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова. Незадовго до виборів стало також відомо, що власний exіt-poll в Україні буде проводити і російський Фонд «Громадська думка». Тим часом, Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка вирішив проводити власний exіt-poll під назвою «Український».

Щоб відрізнятися від інших, члени Консорціуму назвали свій exіt-poll «Національним». Таким чином, на президентських виборах 2004 р. планувалося проводити вже три exіt-poll.

Перше непорозуміння сталося ще у перші години після закриття виборчих дільниць 31 жовтня 2004 р., під час прес-конференції організаторів Національного екзит-полу. Кожна з чотирьох соціологічних служб Національного екзит-полу, як і у попередні роки, фактично проводила свій власний екзит-пол, причому методика збору даних мала одну особливість: «Социс» та «Соціальний моніторинг» проводили опитування методом інтерв’ю, а КМІС та Центр ім. Разумкова проводили опитування методом анкетування. За попередніми даними на момент закриття виборчих дільниць організатори національного exіt-poll мали наступні результати:

Ющенко

Янукович

КМІС

44,2%

38,6%

Центр Разумкова

44,7%

37,2%

«Социс»

43,2%

41,1%

«Соціальний моніторинг»

40,4%

40,7%

Як бачимо, відстань між кандидатами була дуже невеликою, тому значення мав кожен процент. За методикою вкидання респондентами анкет у ящик, що застосовували КМІС та Центр Разумкова, Ющенко отримував більше голосів, ніж за методикою усного опитування, яку застосовували «Социс» та «Соціальний моніторинг». Перезважування даних exіt-poll після закриття виборчих дільниць згідно із зафіксованою явкою по регіонах виявило ще більшу різницю у даних між соціологічними службами.

Все це спричинило гучний скандал між соціологами, що поставив під загрозу суспільну довіру не тільки до екзит-полів, а і до соціології загалом.

Результати exіt-poll фонду «Громадська думка» та Українського інституту соціальних досліджень віддали лідерство В. Януковичу у першому турі виборів, хоча фонд «Громадська думка» скасував свої результати через високий рівень відмов (більш ніж 40%). За офіційними даними ЦВК, у першому турі виборів В. Ющенко отримав 39,90%, а В. Янукович - 39,26%.

21 листопада 2004 р. відбувся другий тур президентських виборів. Exіt-poll проводили Фонд «Демократичні ініціативи», «КМІС» та Центр Разумкова окремо («Національний екзит-пол»), «Соціс» та «Соціальний моніторинг» окремо (екзит-пол під назвою «Вибір народу»), Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка окремо («Український екзит-пол»).

За даними ЦВК у другому турі переміг В. Янукович (49,46 %), а В. Ющенко (46,61 %) залишався в програші. У той же час результати національного exіt-poll стверджували переконливу перемогу В. Ющенка з відривом у 11 % голосів. Ще і остаточні результати exіt-poll «Соцису» та «Соціального моніторингу» суттєво розбігалися: результат «Соціального моніторингу» - 49,7% та 46,7% на користь Ющенка, «Соцису» - 48,3% та 46,8% на користь Януковича. А Інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка об’явив, що його exіt-poll не відбувся через велику кількість відмов (біля 50%). Суттєва розбіжність офіційних результатів виборів та даних Національного екзит-полу дала переможеному кандидату та громадськості підстави говорити про вагомі порушення під час голосування та фальсифікації під час підрахунку голосів виборців на дільницях. Далі відбувалися події, що увійшли в історію України як «Помаранчева революція». Верховний Суд визнав результати другого туру недійсними та назначив переголосування.

Під час переголосування другого туру 26 грудня було проведено декілька exіt-poll: Національний екзит-пол, екзит-пол Центру «Соціальний моніторинг» та новий екзит-пол на замовлення телекомпанії ICTV, що здійснювався американською компанією «The Luntz research company». Після переголосування результати ЦВК були наступні: В. Ющенко - 51,99%, В. Янукович - 44,20%. Усі екзит-поли вірно визначили ім’я переможця, але не зовсім точно зазначили розрив між двома кандидатами. За даними Національного екзит-полу та екзит-полу на замовлення телекомпанії ICTV, за В. Ющенко проголосували більш ніж 56% виборців (відхилення від даних ЦВК понад 4%), за даними Центру «Соціальний моніторинг» - ще більше 58% (відхилення від даних ЦВК понад 6%).

Схожість між собою результатів exіt-poll під час переголосування другого туру в 2004 р. не змогла примирити соціологів, які внаслідок політичного протистояння в суспільстві розділилися на два антагоністичні табори. Намагання у професійній спільноті по гарячих слідах з’ясувати, що раптово трапилось з соціологією, призвело до зруйнування Соціологічної асоціації України.

Чергові вибори до Верховної Ради України відбулися 26 березня 2006 р. У виборах брали участь 45 політичних партій та блоків. Прохідний бар’єр становив 3 %. Було проведено наступні exіt-poll: Національний екзит-пол (Фонд «Демократичні ініціативи», КМІС, Центр ім. Разумкова), екзит-пол компанії «ФОМ - Україна», екзит-пол Всеукраїнської соціологічної служби, екзит-пол «Українсько-російської дослідницької групи» (компанія «Research & Branding Group» та «ВЦИОМ»).

До Верховної Ради тоді змогли потрапити п’ять політичних партій та блоків. Найбільш точні результати отримав Національний екзит-пол та екзит-пол «Українсько-російської дослідницької групи» (максимальне відхилення від офіційних результатів виборів 1,1% по лідеру - Партії регіонів). Екзит-пол компанії «ФОМ - Україна» мав відхилення у 3 % по блоку «Наша Україна», а Всеукраїнська соціологічна служба - більше 4,5 % по Партії регіонів. Завдяки цьому екзит-полу соціологам вдалося реабілітуватися в очах громадськості та підняти довіру до себе, що була значною мірою зруйнована у 2004 р.

30 вересня 2007 р. у Україні пройшли позачергові парламентські вибори, в яких брали участь 20 політичних партій і блоків. І знову проводилися відразу чотири екзит-поли: Національний (Фонд «Демократичні ініціативи», КМІС, Центр Разумкова), два екзит-поли на замовлення телеканалу ICTV (проводили компанії «TNS Ukraine» та американські компанії «PSB» і «Public Strategies»), екзит-пол Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір».

Бар’єр у 3 % подолали п’ять політичних партій, що дозволило їх представникам увійти до Верховної Ради України. Суспільство знов здивували соціологи, але тепер вже не сварками, а дуже точними результатами. Найбільше відхилення даних Національного екзит-полу від офіційних результатів виборів склало менш ніж 1 %, компаній «TNS Ukraine» та «Соціовимир» - менш ніж 2%, а у американських компаній «PSB» і «Public Strategies» - взагалі менш ніж 0,5%.

Остання президентська виборча кампанія в Україні пройшла зимою 2010 р. Перший тур виборів відбувся 17 січня, другий - 7 лютого. На цих виборах Україна поставила власний рекорд по кількості проведених екзит-полів. В ході першого туру президентських виборів проходило відразу шість екзит-полів. Традиційно екзит-пол проводив консорціум у складі Фонду «Демократичні ініціативи», КМІСа і Центру Разумкова (Національний екзит-пол), компанія «Research & Branding Group», що в 2006 р. проводила екзит-пол спільно з компанією «ВЦИОМ», та три екзит-поли на замовлення українських ЗМІ: «ICTV» (проводили «ФОМ-Україна», «Социс» і «Ukrainian sociological serves»), газета «Аргументи і факти в Україні» (Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременко), «Савік Шустер студія» (опитування провела власна соціологічна служба).

У другому турі також проводилося шість екзит-полів, але дещо змінився їх склад. Газета «Аргументи і факти в Україні» не проводила власного екзит-полу, а ось соціологічні компанії, що у першому турі виборів спільно проводили екзит-пол для телеканалу «Інтер», у другому турі проводили два окремих екзит-поли: компанія «Социс» - один, а «Ukrainian sociological serves» спільно з «ФОМ-Україна» - інший.

Кожний телеканал у ніч виборів готував виборче ток-шоу, на якому оголошували результати екзит-полів. Проведення телеканалами екзит-полів розглядалося їх власниками не тільки як можливість підвищити рейтинг нічного телешоу, а й як засіб підняття загального іміджу теле-каналу, оскільки назви телеканалів-замовників, особливості проведення екзит-полів та їх результати широко обговорювалися у ЗМІ і напередодні виборів, і після їх проведення.

Звернемося до даних екзит-полів та їх порівняння з офіційними результатами виборів. Як бачимо, у першому турі президентських виборів 17 січня 2010 р. спостерігається істотна різниця між даними Національного екзит-пола і всіма останніми опитуваннями, а також офіційними даними ЦВК. Помилка у 3,5 % (по В. Януковичу) є дуже великою для екзит-полів, та і помилка у 2,2 % (по Ю. Тімошенко) є також істотною на тлі даних екзит-полів, які проводилися іншими компаніями.

Також істотно (на 2,4 % по В. Януковічу) відрізняються від офіційних результатів виборів дані екзит-пола компанії «Research & Branding Group». Дані інших екзит-полів виявилися дуже близькі до результатів виборів.

Не можна не відзначити той факт, що організатори Національного екзит-полу одразу визнали власну помилку, тим самим зупинивши спроби використання екзит-полу задля навмисного спаплюження довіри до процедури проведення виборів з боку переможеного кандидата. І вже у другому турі виборів, 7-го лютого, незважаючи на брак коштів, усі екзит-поли продемонстрували надзвичайну схожість між собою та даними ЦВК.

Особливістю екзит-полу другого туру, що потребує додаткового вивчення, є завищений, порівняно з результатами ЦВК, відсоток відповідей «Не підтримаю жодного кандидата» («проголосував проти всіх»).

Щодо методики організації та проведення exіt-poll зауважимо, що при проектуванні дослідження exіt-poll автори проекту повинні виходити з того, що майже все перераховані початкові будуть відсутні або повністю, або їх буде просто недостатньо. Далі по тексту подається аналіз досліджень проведених С. Потоцкою, Н. Чуриловим.

При проектуванні дослідження в країнах СНД його стратегія і тактика формується під впливом таких чинників, що взаємно виключають один одного:

а) обмежені фінансові можливості організаторів дослідження;

б) вимога високої репрезентативності;

в) вимога високої точності результатів, пов’язаних з наявністю в списках для голосування великого числа партій і об’єднань;

г) повна відсутність офіційної інформації про профіль електорату;

д) висока надійність зібраної соціологічної інформації;

е) ненадійність і недостатність систем телекомунікації.

Недостатнє фінансування дослідницького проекту ніколи не було гарантом високої репрезентативності вибіркової сукупності, оскільки підвищення репрезентативності дослідження означає не тільки збільшення об’єму вибіркової сукупності, але і збільшення числа точок опитування і максимальне їх розосередження у просторі.

Точно також відсутність достатнього фінансування не дозволяє використовувати в процесі опитування весь необхідний арсенал засобів, що підвищує надійність збираної інформації. Використання телефону як основний засіб передачі інформації, та ще в умовах не завжди надійно працюючих ліній зв’язку або низького рівня телефонізації сільських населених пунктів, спочатку ставило дослідників в умови або можливості втрати інформації, або її спотворення.

Відсутність у Центральній виборчій комісії накопиченої інформації про соціально-демографічний профіль минулого і сьогодення електорату хоч б в узагальненому вигляді, не кажучи вже в розрізі по виборчих округах і дільницях, завжди ставить дослідників в умови, коли єдиною відправною крапкою для побудови вибірки, є раніше проведені компанією дослідження.

Все це, з одного боку, підвищує ступінь ризику отримання недостовірних даних, з іншого боку, стимулює дослідників використовувати нестандартні підходи при проектуванні дослідження.

Говорячи про методику exіt-poll опитування, дослідники повинні акцентувати свою увагу на декількох моментах:

1) формування вибіркової сукупності на перших ступенях відбору;

2) методи відбору виборців на виборчих дільницях;

3) процес збору первинної інформації і передачі її в центральний офіс.

Формування вибіркової сукупності на перших ступенях відбору. На цій підготовчій стадії дослідження вирішуються два завдання:

- визначення об’єму вибіркової сукупності

- розміщення точок опитування (в даному випадку точками опитування виступають виборчі дільниці).

Під час розрахунку об’єму вибіркової сукупності дослідники зобов’язані враховувати мету проведення майбутнього дослідження - це, перш за все, оцінити за яку партію або блок партій проголосували опитані респонденти і екстраполювати отримані дані на всю генеральну сукупність. При цьому дослідники повинні враховувати і ту обставину, що у виборчому бюлетені налічується, як правило, достатньо велика кількість партій і блоків, і було б украй бажано вказати не тільки ті партії або блоки, які подолають встановлений рубіж, але й ті партії і блоки, які близько підійдуть до цього рубежу, але не перетнуть його. Отже, величина ознаки, що цікавить дослідників, може коливатися в дуже малому інтервалі 1-2%. Таким чином, під час розрахунку об’єму вибіркової сукупності слід виходити з того, що випадкова похибка вибірки за ознакою, що цікавить дослідників, не повинна перевершувати 1% (але краще обмежитися ще меншою похибкою).

Необхідно врахувати також ще одну обставину. Оскільки, як правило, дослідники не оперують електоральною статистикою, яка описує соціально-демографічні характеристики населення, що голосує, то перед дослідником стоїть дилема якому методу відбору респондентів на останньому ступені вибірки віддати перевагу - квотному або випадковому. Кожен з цих методів відбору респондентів має свої переваги та недоліки. Тому доцільно будувати дві паралельні підвибірки, кожна з якої формуватиметься за різним принципом: у першій підвибірці відбір респондентів здійснюватиметься за допомогою квотного відбору, у другій підвибірці респонденти вже повинні відбиратися випадковим чином. Об’єм кожної підвибірки, з урахуванням поставлених вище завдань, повинен був бути рівний між собою і складати не менше, ніж 5000 одиниць спостереження. Це робилося тому, що автори дослідницького проекту не були упевнені в тому, який метод відбору респондентів найбільш ефективний для вирішення поставлених завдань. Відповідь на це питання могла бути отримана тільки після отримання результатів виборів.

Отже, загальний об’єм вибіркової сукупності за заданих умов повинен був бути рівний приблизно 10000 одиниць.

Розміщення точок опитування. Розробляючи стратегію формування вибірки, дослідники, в основному, орієнтуються на схему, використовувану компанією «Социс» при дослідженнях в масштабах всієї України. Ця вибірка є багатоступінчатою, багатоцільовою і здатна на останньому ступені використовувати різні схеми відбору респондентів.

На першому ступені даної вибірки здійснюється типологізація областей України (територіально-адміністративних формувань) за великим числом ознак і характеристик, що описують економічні, соціальний і культурний розвиток цих територіальних об’єднань, ступінь доступності культури для населення цих областей і ряд інших характеристик і показників, які здійснюють безпосередній вплив на формування ціннісних орієнтацій, поглядів, переконань, думок і установок населення.

Типологізація областей здійснюється за допомогою послідовного застосування двох методів: факторного і кластерногно аналізу. Перш за все, на матриці кореляцій, побудованій на ознаках і характеристиках, про які йшла мова вище, після відкидання, на думку експертів, другорядних, непрямих ознак і характеристик, формуються чинники, в просторі яких і відбувається типологізація всіх областей України за допомогою використання методів кластерного аналізу.

Після типологізації областей були виділені наступні групи регіонів:

- Київ;

- ПІВНІЧНИЙ регіон (Київська, Чернігівська і Житомирська області);

- ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ регіон (Волинська, Рівненська і Хмельницька області);

- ЗАХІДНИЙ регіон (Львівська, івано-франківська і Тернопільська області);

- ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ регіон (Чернівецька і Закарпатська області);

- ЦЕНТРАЛЬНИЙ регіон (Черкаська, Полтавська, Вінницька і Кіровоградська області);

- ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ регіон (Харківська і Сумська області);

- СХІДНИЙ регіон (Донецька і Луганська області);

- ПІВДЕННО-СХІДНИЙ регіон (Дніпропетровська і Запорізька області);

- ПІВДЕННИЙ регіон (Одеська, Миколаївська і Херсонська області);

- АР КРИМ.

Використовуючи дані соціальної статистики, було розраховано процентне співвідношення населення, що проживає в кожному з виділених регіонів, співвідношення в них міського і сільського населення.

Розподіл населення по виділених регіонах (18 років і старше).

РЕГІОН

Загальна чисельність населення (у тис.)

%

Міське населення, %

Сільське населення, %

Україна

39060

100

67,5

32,5

Київ

1893

4,9

100

-

Північний

3751

9,6

52

48

Центральний

5026

12,86

51

49

Північно-західний

2727

7,00

45

55

Західний

3865

9,89

49.7

51.3

Південно-західний

1525

3,90

41

59

Північно-східний

3400

8,70

70

30

Східний

6207

15,89

89

11

Південно-східний

5031

12,88

82

18

Південний

3850

9,85

65

35

Крим

1780

4,55

70

30

На другому етапі здійснювався відбір населених пунктів: міст і сіл. Всі міста України були розділені на 5 типів - залежно від чисельності населення, що проживає в цих містах:

Розподіл населення за типами міст

Тип міст

Число міст

Кількість населення

У % від загальної чисельності

Київ

1

2815

9,22

500 тис. і більш

9

8765

28,70

100-499 тис.

40

8876

29,06

50-99 тис.

55

3785

12,40

До 49 тис.

329

6300

20,62

Всього

434

30541

100,00

На другому етапі формування вибірки ставилося достатньо складне завдання, з одного боку, репрезентувати структуру міських поселень України, а з іншого боку, репрезентувати кожен з 11 регіонів, виділених на першому ступені вибірки. Для цього складається список міст регіону в алфавітному порядку по кожному з описаних в попередній таблиці типів міст. Міста відбираються випадковим чином. Крок відбору розраховувався виходячи з чисельності міського населення, яке необхідно опитати в даному регіоні і заданої кількості міських опитних крапок. Але тут враховувалося декілька оригінальних для даного дослідження обставин.

По-перше, як показали результати раніше проведених досліджень з електоральних проблем, необхідний був якомога більший розкид точок опитування, здатний відобразити всі відтінки політичної карти країни.

По-друге, провести опитування на якомога більшому числі виборчих дільниць. Тільки у цьому випадку можна бути впевненими у тому, що відмічені вище особливості політичної структури і адміністративно територіального ділення України (регіональні, поселенські) будуть зафіксовані у сформованій вибірці. На кожній дільниці слід опитувати не менше 25 виборців. Менше число опитаних респондентів на одній виборчій дільниці не дозволяє враховувати соціально-демографічні особливості виборців на кожній ділянці і в той же час репрезентувати явку виборців (за часом) для здійснення голосування.

Таким чином, дослідники визначили, що опитування повинно проводитися на 400 виборчих дільницях. Потім ставилося завдання розподілити ці виборчі ділянки по регіонах, типах міських населених пунктів і сільських поселеннях пропорційно чисельності населення того, що проживає там. Але при такому розподілі доводилося робити певні корекції і округляти число опитуваних респондентів як в регіонах, так і в населених пунктах до 25 (кількість респондентів, яка повинна була бути опитана на кожній виборчій дільниці).

Значно більше проблем було пов’язано з відбором виборчих дільниць в сільській місцевості. Крім загальних складнощів - незгоди керівництва виборчих дільниць з фактом проведення опитування на їх території, проблема мала швидше технічний характер - неможливість оперативно передати інформацію у проміжний або центральний офіс у точно визначений час.

В цілому, принцип відбору сільських населених пунктів відповідав традиційному, що використовувався при побудові загальнонаціональної багатоступінчатої вибірки - з алфавітного списку тих районів, в яких були відібрані міста для опитування. Проте далі доводилося робити поправку на можливість транспортного повідомлення з необхідним населеним пунктом і наявність телефонного зв’язку, доступного для інтерв’юера. Забігаючи вперед, слід сказати, щоб не робити ще одну поправку на наявність телефонного зв’язку і тим самим не збільшуючи спотворення методу відбору, було ухвалено рішення про можливість передачі інформації з скрутних точок опитування пізніше призначеного терміну, виходячи з того, що інтерв’юер повинен був закінчивши опитування дістатися до міста і передати результати опитування до проміжного або центрального офісу в Києві.

Досвід попередніх виборів свідчить про те, що існує певна закономірність у відвідинах виборців місць голосування. Так, в 1994 р. під час виборів попереднього складу Верховної Ради, 38% виборців проголосували до 12 годин дня, до 16 годин проголосувало ще 27%. Всього ж у виборах взяли участь 75% дорослого населення країни. Можливість повторення даної схеми проходження процесу голосування була покладена в основу проектування даного дослідження.

Як було сказано вище, повна відсутність інформації про виборчу кампанію 1994 р. (чисельність і структура тих, що проголосували в різні інтервали часу як в регіонах, так і в різних типах поселень, незнання соціально-демографічної структури виборців на майбутніх виборах) змусила дослідників зробити декілька припущень, які повинні були або підтвердитися, або бути спростованими наступними виборами у 1998 р.

Перше припущення - на наступних виборах соціально-демографічна структура тих, хто візьме участь в голосуванні буде максимально подібна до структури тих, що проголосували у 1994 р. під час виборів у Верховну Раду. Як було вже сказано, єдиним джерелом інформації про структуру тих, що голосували були дані опитувань, проведених незабаром після виборів у Верховну Раду.

Друге припущення ґрунтувалося на даних про час явки виборців 1994 р. на голосування. Дослідники припускали, що явка населення на виборчі дільниці на Парламентських виборах 1998 р. буде подібна до тієї, що була в 1994 р. під час виборів у Верховну раду. Тому інтерв’юерам, що проводили опитування на виборчих дільницях задавалися квоти - скільки осіб і в які інтервали часу вони повинні опитати. Ця схема виглядала таким чином:

12 респондентів повинні бути опитані до 12.00

8 респондентів в інтервалі з 12.00 до 16.00

5 респондентів - з 16.00 до 20.00

Проведення попереднього опитування працівників виборчих комісій, що працювали на попередніх виборах в сільській місцевості показав, що дослідникам необхідно провести корекцію в даній схемі опитування виборців, оскільки у сільській місцевості голосування жителів, як правило, завершується у першій половині дня, частіше всього до 12 годин. Тому на сільських виборчих ділянках в 12.00 опитування було припинено.

Збір первинної інформації і передачі її в центральний офіс.

Кожен інтерв’юер повинен був починати опитування на виборчій дільниці з 7.00 ранку, тобто у момент початку голосування виборців. При складанні інструкції для інтерв’юера по відбору респондентів для опитування по схемі не квотного, а випадкового відбору, дослідники враховували ту обставину, що працюючи по будь-якій, розробленій дослідниками схемі, інтерв’юер буде більшою мірою, ніж, зазвичай, керуватися своїми симпатіями або антипатіями. На цьому і будувалася схема відбору виборців, запропонована дослідниками.

Починаючи свою роботу, інтерв’юер повинен був виділити того виборця, який йому «симпатичний». Але зобов’язаний опитати не його, а третього виборця, який вийшов з дверей виборчої ділянки після цього «вподобаного» виборця. Це і буде перший опитаний респондент. Після того, як інтерв’юер опитав цього першого респондента, він (інтерв’юер) зобов’язаний відлічити 10 виборців, що вийшли з дверей виборчої ділянки, і опитати одинадцятого. Якщо цей виборець не дає згоду на опитування, то опитування проводиться з наступним. І так далі, до тих пір, поки інтерв’юер не проведе інтерв’ю. Використовуючи таку методику відбору респондентів, інтерв’юер зобов’язаний опитати необхідну йому кількість осіб за визначений інтервал часу.

Інтерв’юерам, що працювали за квотною схемою відбору, видавалося квотне завдання зразково у такому вигляді:

Житомирська область, м. Житомир, опитати 25 осіб. Населення: міське, сільське.

Стать

Вік

Всього

18-29

30-54

55 і старше

Чоловіки

2

5

3

10

Жінки

3

7

5

15

Всього

5

12

8

25

Три рази протягом дня, поетапно зі всіх виборчих ділянок інформація передавалася до Києва. Вже на місці після обробки отриманих даних, порівнювалися результати, отримані на основі двох різних методів відбору респондентів.

Зіставлення показало наявність абсолютно подібних тенденцій у розподілі відповідей на змістовні питання, а також наявність зіставного розподілу соціально-демографічних характеристик виборців. Це дозволило на останньому етапі збору інформації поєднати дані, отримані з використанням різних методів.

Розподіл тих, що проголосували за статтю, віком, освітою і національності залежно від методу відбору респондентів, %

Метод відбору респондентів

Стать

Схема

Квота

Чоловік

50

45

Жінка

50

55

Вік

18-30 років

22

20

31-55 років

45

49

56 років і старше

33

31

Освіта

Початкове

12

13

Середня/середня спеціальна

58

58

Н/вища і вища

30

28

Національність

Українці

74

74

Росіяни

21

22,6

Інші

5

3,4

Остаточним підтвердженням вірності зроблених припущень, вірності принципів побудови вибірки, були результати голосування за багатомандатними округами, оголошені ЦВК.

Розподіл голосів виборців за офіційними результатами виборів і за даними опитування 29 березня 1998 року, %

Результати опиту

Партії і блоки

Офіційні результати голосування

Всього

Квотна вибірка

Схема випадкового відбору

Комуністична партія України

24,65

26,02

25,98

26,06

Народний Рух України

9,40

10,95

10,71

11,19

Виборчий блок Соціалістична партія України-Селянська партія України

8,56

4,56

4,26

4,86

Партія зелених України

5,44

6,98

6,58

7,39

Народно-демократична партія

5,01

5,06

4,86

5,26

Всеукраїнське об’єднання «Громада»

4,68

5,72

6,10

5,34

Прогресивна соціалістична партія України

4,05

4,49

4,68

4,30

СДПУ (об’єднана)

4,01

5,18

5,00

5,36

Аграрна партія України

3,68

3,09

2,92

3,26

Партія «Реформи і порядок»

3,13

3,61

3,58

3,64

Виборчий блок «Трудова Україна»

3,06

3,72

3,72

3,72

Виборчий блок «Національний фронт»

2,72

2,85

3,22

2,48

«Партія праці і Ліберальна партія - разом»

1,89

2,43

2,56

2,30

Виборчий блок «Вперед, Україна»

1,74

1,71

1,72

1,70

Християнсько-демократична партія України

1,30

1,51

1,58

1,44

«Блок демократичних партій НЕП»

1,23

1,60

1,78

1,42

Партія національно-економічного розвитку України

0,94

0,73

0,76

0,70

Виборчий блок «Слон»

0,91

1,34

1,18

1,50

Партія регіонального відродження України

0,91

0,79

0,72

0,86

Всеукраїнська партія трудящих

0,79

0,71

0,80

0,62

Партія «Союз»

0,70

0,59

0,68

0,50

Всеукраїнська партія жіночих ініціатив

0,58

0,57

0,58

0,56

Республіканська християнська партія

0,54

0,27

0,28

0,26

«Українська національна асамблея»

0,40

0,44

0,34

0,54

Соціал-демократична партія України

0,32

0,36

0,40

0,32

Партія захисників Вітчизни

0,31

0,26

0,30

0,22

Партія духовного, економічного і соціального прогресу

0,20

0,12

0,12

0,12

Партія мусульман України

0,20

0,07

0,08

0,06

Виборчий блок «Менше слів»

0,17

0,16

0,18

0,14

«Європейський вибір України»

0,14

0,11

0,08

0,14

Не підтримую жодної політичної партії

5,25

2,02

1,88

2,16

Відмова від відповіді

1,52

1,66

1,38

Забув, за яку партію голосував

0,20

0,24

0,16

Недійсні бюлетені

3,10

Всього (N)

26571273

10000

5003

4996

Порівнюючи результати отримані на різних підвибірках, сформованих в одному випадку за допомогою випадкового відбору, а в другому - за допомогою квотного відбору, можна зробити вивід про те, що і в першому, і в другому випадку отримані результати вельми близькі до дійсних результатів виборів до Парламенту України. Тому надалі при проведенні досліджень типу Exit poll байдуже як формується вибіркова сукупність - за допомогою методик випадкового відбору респондентів або квотного відбору.

Аналізуючи отримані результати, необхідно зробити одне зауваження, що стосується організації самого опитування. Найбільш значуща помилка при оцінці шансів партій і блоків увійти до складу Парламенту України була допущена тільки по одному блоку - Соціалістична партія України-Селянська партія України. Причини такої помилки криються в особливостях побудови вибірки в сільській місцевості, а саме, особливостях відбору сільських населених пунктів. На жаль, сільські населені пункти, в яких планувалося проведення опитування, відбиралися не випадковим чином, а при їх відборі враховувалися два чинники: можливість транспортного повідомлення з необхідним населеним пунктом і наявність стійкого телефонного зв’язку, доступного для інтерв’юера. Тому у вибірку потрапили в основному сільські населені пункти, близько розташовані (на відстані 10-15 км) від обласних центрів або райцентрів. Але основний електорат блоку Соціалістична партія України-Селянська партія України якраз розташовувався у «глибинці», а не в приміській зоні. Тому, в подальших опитуваннях територіальному розкиду сільських населених пунктів повинна бути приділена особлива увага.

На закінчення можна зробити висновок про те, що будучи недосконалою через безліч причин, використана методика дала в основному позитивні результати. Проте, надалі при проведенні подібних досліджень слід зменшувати ризик отримання недостовірних даних, проводячи дослідження на хорошій фінансовій основі, що дозволяє удосконалювати технологію збору і передачі інформації, максимально використовувати інформацію про структуру населення, що бере участь в опиті, яка повинна існувати в електронному вигляді в ЦВК.

17 січня та 7 лютого 2010 р., у дні виборів Президента України, Консорціум «Національний екзит-пол 2010», до якого входять Фонд «Демократичні ініціативи», Київський міжнародний інститут соціології та Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова, провели Національний екзит-пол 2010.

Управління проектом, фінансовий і медійний менеджмент екзит-полу здійснював Фонд «Демократичні ініціативи». Опитування виборців проводилось Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) і Центром Разумкова, наукове керівництво, розробку вибірки і координацію робіт з опитування виконував КМІС.

Під час першого туру виборів планувалося опитати близько 13000 респондентів на 240 виборчих дільницях. Похибка вибірки не повинну була перевищувати 2,5% для лідерів перегонів і буде в межах 0,7-1,5% для інших кандидатів.

Під час другого тру планувалося опитати близько 16500 респондентів на 300 виборчих дільницях. Похибка вибірки не перевищувала 2,5%.

Результати опитування були представлені в загальнонаціональному масштабі та в розрізі чотирьох регіонів:

Західний регіон - Закарпатська, Волинська, Рівненська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька та Хмельницька області;

Центральний регіон - Житомирська, Вінницька, Кіровоградська, Черкаська, Полтавська, Сумська, Чернігівська, Київська області та місто Київ;

Південний регіон - АР Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька і Дніпропетровська області;

Східний регіон - Харківська, Донецька і Луганська області.

Головна мета проекту - забезпечити ефективний громадський контроль за чесністю виборчої процедури, а також отримати інформацію про соціально-демографічну структуру електорату кандидатів на посаду Президента України.

В Україні вже склалася традиція проведення екзит-полів, яку започаткував Фонд «Демократичні ініціативи», вперше організувавши екзит-пол і телешоу «Ніч виборів» під час виборів парламенту 1998 р. Відтоді учасники проекту набули значного досвіду в організації і здійсненні опитувань на виході з виборчої дільниці.

Фонд «Демократичні ініціативи» організовував екзит-поли під час парламентських виборів 1998, 2002, 2006 рр., позачергових парламентських виборів у 2007 р., двох турів виборів Президента 1999 р. та трьох турів виборів Президента України у 2004 р. В усіх цих екзит-полах з 1999 р. брав участь Київський міжнародний інститут соціології, а з 2004 р. – Центр Разумкова.

У 2010 р. було проведено 10-й екзит-пол, що його організовує Фонд «Демократичні ініціативи», 9-й національний екзит-пол, що його проводить КМІС і 7-й екзит-пол, що його проводить Центр Разумкова (було проведено також декілька місцевих екзит-полів – у Мукачевому та Києві).

Результати загальнонаціонального опитування були оприлюднені після закінчення голосування 17 січня та 7 лютого 2010 року о 20 год.01 хв.

Проект «Екзит-пол 2010» підтриманий громадською кампанією Новий Громадянин, учасником якої є Фонд «Демократичні ініціативи» і в яку увійшли близько 30-ти громадських організацій.

«Екзит-пол 2010» фінансувався форумом міжнародних донорів, до якого на сьогодні входять такі організації: Програма демократичних грантів Посольства США в Україні, Міжнародний Фонд «Відродження», Канадський фонд підтримки місцевих ініціатив Посольства Канади в Україні, Програма малих проектів за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні, Канадсько-Українська фундація, Національний фонд підтримки демократії, Фонд Ч.Ст. Мотта (США).

Вибірка. Генеральна сукупність екзит-полу - виборці, які проголосували на виборчих дільницях на території України (крім спеціальних дільниць і тих, хто голосував на дому). Вибірка репрезентативна для України в цілому й для її 4 регіонів (Захід, Центр, Схід, Південь).

Вибірка є двоступеневою кластерною, на першій ступені з кожної області, пропорційно кількості дільниць у цій області, відбираються виборчі дільниці з рівною ймовірністю, на другій ступені проводиться систематичний (покроковий відбір) виборців на виборчій дільниці. Використовувався постійний крок відбору протягом дня проведення виборів.

Кількість виборчих дільниць у першому турі – 240 (по 120 для кожної дослідницької компанії).

Кількість виборчих дільниць у другому турі – 300 (по 150 для кожної дослідницької компанії).

Обсяг вибірки у першому турі – близько 12000 респондентів (в залежності від явки)

Обсяг вибірки у другому турі – 16500 респондентів (в залежності від явки).

Середня кількість опитаних на кожній дільниці у першому турі – приблизно 50 виборців.

Середня кількість опитаних на кожній дільниці у другому турі – приблизно 50 виборців.

Кількість інтерв’юерів у першому турі. На кожній виборчій дільниці буде працювати 2-3 чоловік, усього буде залучено близько 500 інтерв'юерів, які пройдуть спеціальне навчання.

Кількість інтерв’юерів у другому турі. На кожній виборчій дільниці буде працювати 3 інтерв’юери, усього залучено близько 800 інтерв’юерів, які пройшли спеціальне навчання. У містах інтерв’юери працюють до 20.00, у селах – до 17.00.

Похибка вибірки у першому турі. Статистична похибка вибірки з врахуванням дизайн-ефекту не перевищує 1.3%, але є ще систематичні похибки, які залежать від різних факторів (включаючи погодні умови) і їх важко оцінити. Виходячи з досвіду попередніх екзит-полів, що були проведені за такою самою методологією, ми припускаємо, що помилка вибірки не перевищить 2.5% для лідерів (Партії Регіонів і БЮТ) і буде в межах 0.5-1.5% для інших партій і блоків. У дострокових парламентських виборах 2007 року максимальна помилка вибірки для всіх партій не перевищувала 1.1%.

Похибка вибірки у другому турі. Статистична похибка вибірки з врахуванням дизайн-ефекту не перевищує 1,1%, але є ще систематичні похибки, які залежать від різних факторів (включаючи погодні умови) і їх важко оцінити. Виходячи з досвіду попередніх екзит-полів, що були проведені за такою самою методологією, ми припускаємо, що загальна похибка дослідження по кожному з кандидатів не перевищить плюс-мінус 2,5%.

Метод збору даних і опитувальник. Використана методика «таємного голосування», оскільки вона зменшує кількість відмов і суттєво підвищує надійність даних екзит-полу. Суть методики полягає в тому, що під час проведення опитування замість прямого запитання «Скажіть, за кого Ви проголосували?», респондент сам заповнює анкету, що починається із цього питання. Крім цього питання там буде також запитання про стать, вікову групу, освіту, а також за кого голосували у першому турі. При цьому респондента просять заповнити демографічні питання, але вказують, що це не обов’язково.

Презентація даних. Було здійснено 3 оновлення результатів:

- відразу по закритті виборчих дільниць на основі даних, що зібрані за дві години до закриття дільниць;

- через 3 години після закриття дільниць з додаванням даних, зібраних на дільницях, де робота тривала до закриття дільниць (теж продиктованих телефоном);

- деталізований звіт через 5-7 днів після одержання паперових анкет з областей і їх введення.

Exіt-poll: методика та основні принципи організації дослідження