Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку
Тема 8
Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку
- Сутність і призначення аналізу взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку.
- Припущення аналізу "витрати – обсяг – прибуток".
- Методи аналізу " витрати – обсяг – прибуток "
- Аналіз чутливості прибутку
- Застосування аналізу " витрати – обсяг – прибуток " за умов асортименту.
- Сутність і призначення аналізу взаємозв’язку витрат, обсягу
діяльності та прибутку
Формування прибутку відбувається під впливом всіх господарських операцій підприємства. Проте його основним джерелом виступає операційна діяльність, яка забезпечує одержання до 95 % кінцевого фінансового результату. Тому завдання управлін ня фінансовим результатом полягає у виявленні найважливіших чинників, що визначають величину операційного прибутку, та по шуку резервів її подальшого збільшення. Прибуток виникає, якщо доходи звітного періоду перевищують витрати діяльності. Величина доходів визначається ціновою політикою підприємства, змінами співвідношення попиту та пропозиції на той чи інший вид продукції, діями конкурентів тощо. На витрати,
в свою чергу, впливають обсяги діяльності підприємства, закупівельні ціни на сировину й енергоносії, рівень мінімальної заробітної плати тощо. Керівництво підприємства має постійно відстежувати та оцінювати вплив зовнішніх чинників на операційні доходи і витрати. Для ефективної координації
діяльності підприємства вирішальне значення має розуміння залежності фінансового результату від обсягу діяльності, доходів та витрат. Ця теоретична залежність і покладена в основу моделі аналізу «витрати—обсяг діяльності—прибуток».
Аналіз «витрати — обсяг діяльності — прибуток» — це аналі тичний підхід до вивчення взаємозв'язку між витратами та дохо дами за різних рівнів діяльності підприємства. Він дозволяє дос лідити зміни, що відбуваються з операційним прибутком унаслідок зміни певних параметрів діяльності господарюючого суб'єкта — ці ни продукції, обсягу продажу, а також величини і складу витрат. За допомогою цього аналізу можна визначення:
- обсяг продажу, що забезпечує відшкодування всіх витрат і отримання бажаного прибутку;
- величину прибутку за певного обсягу продажу;
- впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток під приємства;
- оптимальної структури витрат.
- Припущення аналізу "витрати – обсяг – прибуток".
Економічна модель аналізу «витрати — обсяг — прибуток» яв ляє собою абстрактне відображення реальних умов господарювання підприємства і дозволяє значно спростити дійсність. Виді ляють такі обмеження й передумови, покладені в основу цього аналізу та які слід ураховувати при його застосуванні.
Це такі припущення:
Припущення 1. Решта змінних факторів є постійними
Аналіз передбачає, що фактором витрат і доходів є лише обсяг діяльності (обсяг продажу), а решта факторів (ціна, технологія тощо) не змінюються впро довж аналізованого періоду.
Проте якщо відбуваються зміни у продуктивності виробництва, номенклату рі, цінах, методі виробництва тощо, — це може суттєво вплинути на доходи та витрати підприємства. Зокрема, навіть якщо обсяг діяльності залишається не змінним, постійні витрати можуть зростати внаслідок зростання питомої ваги складних виробів.
Якщо вказані зміни є значними, результати аналізу "витрати — обсяг — при буток" виявляться помилковими. Тому на стадії планування доцільно здійснюва ти аналіз окремо для кількох ситуацій, які враховують імовірні припущення що до динаміки інших змінних факторів.
Припущення 2. Один вид продукції або постійна комбінація продажу
Аналіз можна застосувати за умов виробництва одного продукту або постій ного співвідношення кількох продуктів у комбінації продажу їх. Тож якщо мають місце зміни у комбінації продажу, слід внести відповідні корективи в результати початкових розрахунків.
Припущення 3. Прибуток визначають на основі калькулювання змінних витрат
Аналіз взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток" передбачає, що всі по стійні витрати вираховуються з доходу звітного періоду. Якщо підприємство застосо вує калькулювання повних витрат, тоді розглянута вище методика аналізу може бути застосована лише за відсутності змін у товарних запасах. Якщо обсяги ви робництва та продажу не збігаються, точка беззбитковості за умов використан ня методу калькулювання повних витрат залежатиме від трьох факторів: 1) фак тичного обсягу продажу; 2) фактичного обсягу виробництва; 3) обсягу вироб ництва, на підставі якого встановлено ставки розподілу постійних виробничих накладних витрат.
Припущення 4. Сукупні витрати та дохід є лінійною функцією випуску.
Лінійний зв'язок між змінними витратами на одиницю, ціною і обсягом діяльності, а також незмінність величини постійних витрат зберігаються лише за умов релевантного діапазону діяльності підприємства та в межах короткого відрізку часу. Застосування аналізу щодо діяльності за межами релевантного діапазону може призвести до хибних результатів.
Припущення 5. Витрати можна точно розподілити на змінні та постійні.
Оскільки в основу аналізу покладено розподіл витрат на змінні та постійні (класифікації підлягають усі витрати підприємства: виробничі, збутові та адміністративні), точність аналізу залежить від того, наскільки надійною є функція витрат.
Наведені припущення певною мірою обмежують можливості аналізу "витрати – обсяг - прибуток". Однак обережне застосування такого аналізу дозволяє отримувати необхідну інформацію для планування, ціноутворення та прийняття рішень.
3.Методи аналізу " витрати – обсяг – прибуток "
Аналіз взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток" здійснюють за допомогою різних методів : математичного (метод рівняння, маржинальний метод) та графічного (графік беззбитковості, графік взаємозв’язку "обсяг — прибуток", графік маржинального доходу).
Математичний підхід.
У найпростішому вигляді залежність прибутку від величини витрат і обсягу діяльності виглядає так:
операційний прибуток = загальні доходи - загальні випрати (1)
Зміст цієї формули відповідає побудові звіту про фінансові ре зультати, оскільки останній призначений для розкриття інформа ції про доходи та витрати діяльності підприємства за звітний пе ріод. Тому результат, одержаний за допомогою формули 1, а також усіх її подальших перетворень, буде ідентичним даним зазначе ної форми звітності.
Загальні доходи складаються виключно з виручки від реаліза ції продукції. Загальні витрати охоплюють усі види операційних витрат, які поділені на постійні й змінні.
Якщо врахувати рівень діяльності — обсяг продажу і поведінку витрат, то рівняння 1 прийме такий вигляд:
операційний прибуток = ціна продажу х кількість продажу - змінні витрати на одиницю х кількість продажу - постійні витрати (2)
Подальша трансформація дозволить одержати наступне рів няння:
Операційний прибуток = кількість продажу х (ціна продажу -
- змінні витрати на одиницю) - постійні витрати (3)
На підставі рівняння 3 можна виділити чотири основні спосо би збільшення прибутку підприємства:
підвищення ціни продажу одиниці продукції;
збільшення кількості реалізованих одиниць продукції;
зниження змінних витрат на одиницю продукції;
зменшення постійних витрат.
Ключовими елемен тами аналізу «витрати — обсяг діяльності — прибуток» є:
маржинальний дохід;
точка беззбитковості;
запас міцності;
операційний важіль.
Маржинальний дохід являє собою різницю між доходом від реалізації та змінними витратами підприємства. Враховуючи за лежність між компонентами формули 2, маржинальний дохід та кож можна розглядати як джерело покриття постійних витрат і формування прибутку.
Для позначення цього показника в еконо мічній літературі часто застосовують й інші терміни: внесок одиниці продукції, маржинальний прибуток, контрибуція, граничний або додатковий дохід, змінний прибуток, які дозволяють глибше розкритії його сутність.
Чим більше обсяг реалізації, тим вищий маржинальний до хід отримає підприємство і тим більша величина ввійде до прибутку після покриття постійних витрат. Тому маржинальний дохід є об'єк том пильної уваги з боку керівництва господарюючого суб'єкта.
Розрізняють два види маржинального доходу: загальний та на одиницю продукції.
Загальний маржинальний дохід = виручка від реалізації – змінні витрати або прибуток + постійні витрати
Маржинальний до хід, який припадає на одиницю продукції :
маржинальний дохід на одиницю = ціна продажу – змінні витрати на одиницю (4)
Визначення маржинального доходу супроводжуєть ся розрахунком коефіцієнта маржинального доходу.
Коефіцієнт маржинального доходу (або в інших варіантах ціновий коефіці єнт, норма маржинального доходу, коефіцієнт покриття) відоб ражає питому вагу маржинального доходу у величині виручки від реалізації продукції або в ціні товару:
|
коефіцієнт маржинального доходу
|
=
|
Загальний маржинальний дохід
|
=
|
Маржинальний
дохід на
одиницю
|
|
|
|
виручка від реалізації
|
|
ціна продажу
|
(5)
Даний показник дозволяє визначити, яку величину маржиналь ного доходу приносить кожна гривня доходу від реалізації для покриття постійних витрат та отримання прибутку. Коефіцієнт мар жинального доходу показує, як зміна виручки вплине на прибу ток за умови, що величина постійних витрат залишиться без змін.
Слід наголосити, що цей показник не залежить від обсягу випус ку або продажу продукції. Тому він повніше, ніж рентабельність характеризує ефективність виробництва того чи іншого виду про дукції в найближчій перспективі.
Чим вище коефіцієнт маржиналь ного доходу у продукції, тим більший прибуток вона може при нести і тим меншу кількість її слід продавати для отримання пев ного запланованого прибутку.
Практичне використання маржинального доходу та коефіцієн та маржинального доходу розглянемо за допомогою наступних прикладів.
Приклад 1.Підприємство виготовляє один вид продукції. Змінні витрати на одиницю продукції складають 15 грн, а загальні постійні дорівнюють 18 тис. грн. Ціна продажу одиниці продукції — 25 грн. Підприємство прагне заробити при буток у розмірі 15 тис. грн. Який обсяг продажу забезпечить отри мання такого прибутку?
Для відповіді на поставлене запитання можна скористатися фор мулою 3. Іншим шляхом вирішення завдання є застосування спрощених рівнянь, одержаних на базі формули 3. Обсяг реаліза ції для отримання запланованої величини операційного прибутку в натуральних одиницях визначається так:
обсяг реалізації в натуральних одиницях = (постійні витрати + запланований прибуток) / маржинальний дохід на одиницю (6)
Обсяг реалізації для отримання запланованої величини опера ційного прибутку в грошових одиницях розраховується у такий спосіб:
Обсяг реалізації в гривнях = ( постійні витрати + запланований прибуток ) /коефіцієнт маржинального доходу (7)
Отже, щоб заробити прибуток у розмірі 15 тис. грн, підприємст ву необхідно реалізувати:
–в натуральному вимірі – 3 300 одиниць [(18 000 + 15 000)/(25-15)];
– в грошовому вимірі – на 82 500 грн [(18 000 + 15 000) / 0,4].
Приклад 2. Підприємство, дані про ціни та витрати якого наведені в прикладі 1, розглядає можливість збільшення поточного обсягу реалізації продукції до 4 тис. од. Чому дорівнюватиме величина прибутку?
Для визначення фінансового результату при запланованому об сязі діяльності можна застосувати формулу 3 або здійснити роз рахунки на підставі формули 7:
операційний прибуток = запланований обсяг реалізації в гривнях х коефіцієнт маржинального доходу – постійні витрати .. (8)
Прибуток при досягненні рівня продажу у розмірі 4 тис. од. дорівнюватиме 22 тис. грн [(4 000 х 25) х 0,4 - 18 000].
Приклад З. Підприємство, яке розглядалося в попередніх прик ладах, змушене скоротити поточний обсяг діяль ності на 500 од. Яке зменшення прибутку слід очікувати?
Для вирішення завдання скористаємося наступною залежністю, що базується на визначенні коефіцієнта маржинального доходу:
зміна у величині прибутку = запланована зміна в обсяг реалізації
в гривнях х коефіцієнт маржинального доходу (9)
Отже, перехід до нижчого рівня діяльності зменшить величи ну прибутку підприємства на 5 тис. грн (500 х 25 х 0,4).
Точка беззбитковості. В літературі поряд з терміном «точка беззбитковості» застосовують такі назви цього показника як кри тична точка, критичний обсяг діяльності, «мертва» точка, поріг рентабельності, точка рівноваги, точка нульового прибутку.
Точка беззбитковості — це обсяг діяльності, за якого виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) дорівнює сукупним витратам підприємства, тобто це обсяг продажу, за якого підприємство не має ні прибутку, ні збитку.
Для визначення точки беззбитковості традиційно застосову ють три підходи: два математичні — метод рівняння і метод мар жинального доходу, а також графічний метод.
точка беззбитковості = змінні витрати на од. х кількість продажу +
постійні витрати (10)
Метод рівняння заснований на загальному підході розрахун ку фінансового результату (формула 3), за умови, що прибуток дорівнює нулю:
Розрахунок точки беззбитковості здійснюється за допомогою формул, які є інтерпретацією формули 3 із застосуванням мар жинального доходу та коефіцієнта маржинального доходу.
При цьому критичний обсяг діяльності визначається у на туральних одиницях або у грошовому вимірі:
Точка беззбитковості у натур. вимірі =
Постійні витрати / Маржинальний дохід на одиницю (11)
точка беззбитковості у грошовому вимірі =
постійні витрати / коефіцієнт маржинального доходу (12)
Приклао 4. Підприємство виготовляє та продає телефонні автовідповідачі. Змінні витрати підприємства на оди ницю продукції складають: виробничі — 100 грн, реалізаційні — 15, адміністративні — 35, а загальні постійні витрати — 35 000 грн. Ціна продажу одиниці продукції — 250 грн. Поточний обсяг вироб ництва та реалізації продукції за місяць становить 400 од., що знаходиться в межах релевантного діапазону. За таких умов точка беззбитковості складає:
в натуральному вимірі — 350 од. [35 000 / (250 - (100 + 15 + 35))];
грошовому вимірі — 87 500 грн (35 000 / 0,4).
Маючи інформацію про точку беззбитковості підприємства мож на альтернативним шляхом розрахувати обсяг реалізації, необхід ний для отримання прибутку ( приклад 1). При цьому засто совується залежність між прибутком та загальним маржинальним доходом: при перевищенні критичного обсягу реалізації весь при ріст загального маржинального доходу спрямовується на форму вання прибутку. Отже, необхідно розрахувати лише додатковий обсяг продажу:
|
Кількість одиниць
продукції, яку необхідно реалізувати понад точку беззбитковості
|
=
|
прибуток
|
|
|
|
маржинальний дохід на одиницю
|
(13)
Аналіз на основі прибутку після оподаткування (чистого прибутку)
Бажаний прибуток, розгляну тий і обчислений вище, — це при буток до оподаткування. Ме неджера може цікавити прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати відповідного податку на прибуток. (14)
|
Операційний прибуток
|
=
|
Чистий прибуток
|
|
|
|
(1 – Ставка податку)
|
Графічний аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку
Аналіз взаємозв'язку "витра ти — обсяг — прибуток" можна здійснити за допомогою графіків
Беззбитковості.
Взаємозв'язку "обсяг - прибуток.
3) Маржинального доходу.
Графік беззбитковості
Графік беззбитковості показує прибуток чи збиток при певних витратах.
Графік беззбитковості будують у такій послідовності:
Крок 1. Побудова осей графіка
На цьому графіку на осі відображають обсяг діяльності (продажу) у грошо вих або натуральних одиницях, або як відсоток використання виробничої потуж ності. На осі У відображають витрати (з розподілом їх на змінні й постійні) та дохід від продажу.
Крок 2. Нанесення ліній постійних витрат
Лінію постійних витрат проводять паралельно осі X, оскільки постійні витра ти не змінюються при зміні обсягу продажу.
Крок 3. Обчислення загальних витрат
Для кількох зручних обсягів діяльності (продажу) обчислюють суму загаль них витрат. Наприклад (приклад 4), у разі продажу 400 одиниць продукції загальні витрати дорівнюватимуть:
(150,00 х 400) + 35 000 = 95000 грн.
Значення обчислених загальних витрат відображають на графіку у вигляді точок.
Крок 4. Нанесення лінії змінних витрат
Лінію змінних витрат проводять з точки постійних витрат на осі У через точки обчислених загальних витрат.
Крок 5. Розрахунок доходу від продажу (виручки)
Для кількох зручних обсягів продажу обчислюють суму доходу (виручки) від продажу та відображають на графіку у вигляді точок. ( 400 Х 250,00 = 100000,00)
Крок 6. Нанесення лінії загального доходу
Через нанесені на графіку точки доходів з точки 0 проводять лінію доходу від продажу. Точка перетину лінії загальних витрат та лінії доходу від продажу є точкою беззбитковості.
Побудуємо графік беззбитковості, скориставшись даними прикладу 4.
З наведеного графіка (рис..2) видно, що за обсягу продажу нижче 350 одиниць підприємство за рахунок доходу від продажу не може відшкодувати власні витрати і тому матиме збиток. І, навпаки, за обсягу продажу, що перевищує 350 одиниць, підприємство отримає прибуток, який зростатиме мірою збільшення обсягу продажу.
Графік взаємозв’язку "прибуток-обсяг" ілюструє залежність прибутку від обсягу продажу в натуральних або грошових одиницях.
Нижче наведено графік взаємозв’язку прибутку та доходу від продажу рис. 2.
З наведеного графіка видно, що в разі відсутності доходу від продажу підпри ємство має збитки, що дорівнюють сумі постійних витрат, тобто 35000 грн.
Величина збитків знижується мірою збільшення обсягу продажу і дорівнює нулю, коли дохід від продажу досягає 87500 грн.
Графік маржинального доходу.
Графік маржинального доходу ілюструє залежність маржинального доходу від обсягу продажу і витрат підприємства.
Графік маржинального доходу має такий вигляд (рис. 4.):
4.АНАЛІЗ ЧУТЛИВОСТІ ПРИБУТКУ
Важливим напрямом аналізу взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток" є аналіз чутливості прибутку до зміни інших параметрів діяльності.
Аналіз чутливості прибутку – визначення впливу на при буток зміни витрат, ціни та обсягу продажу.
Для визначення впливу на прибуток зміни обсягу продажу використовують показники: запас міцності; операційний важіль.
Запас міцності — величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг продажу перевищує беззбитковий обсяг продажу:
|
Запас міцності =
|
Продаж
|
–
|
Точка беззбитковості
|
(15)
Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продажу без ризику зазнати збитків.
Поряд з абсолютним значенням показника запасу міцності використовують коефіцієнт запасу міцності (в %).
Коефіцієнт запасу міцності — це відносне зниження обсягів реалізації, яке може дозволити собі підприємство до досягнення точки беззбитковості . Чим менша точка беззбитковості, тим більше зона безпеки діяльності підприємства :
|
Коефіцієнт запасу міцності
|
=
|
Запас міцності
|
|
|
|
Фактичний обсяг продажу
|
(16)
Коефіцієнт запасу міцності є вимірником ризику нерентабельної роботи підприємства. Значення цього показника лежать у межах:
Чим більше значення має цей коефіцієнт, тим менше ймовірність того, що підприємство зазнає збитку в разі зменшення обсягу продажу.
За умовами прикладу 4 – за обсягу продажу 100000 грн. запас міцності підприємства стано витиме :
У натуральному вимірі - 100000 - 87500 = 12500 грн або
У грошовому вимірі - 50 одиниць (400 - 350)
Коефіцієнт запасу міцності дорівнює відповідно 50/400 або 12500/100000 = 12,5%
Отже, щоб не зазнати збитків , підприємство може зменшити обсяг продажу лише на 50 автовідповідачів або не більше ніж на 12500 грн. , що складає 12,5% поточного обсягу
Після досягнення точки беззбитковос ті підприємство має відповісти на питання: які темпи зростан ня прибутку слід очікувати в майбутньому за існуючих рівнів ціни та величини витрат. Для цього необхідно досліджувати структуру витрат
Структура витрат – співвідношення постійних та змінних витрат підприємства.
Міру використання постійних витрат у структурі витрат підприємства називають операційним важелем (виробни чий важіль, виробничий леверидж).
Операційний важіль — співвідношення постійних і змін них витрат, що забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповід ний відсоток зростання обсягу продажу.
Сутність цього показника полягає у наступному: чим нижча питома вага постійних витрат в загальній сумі ви трат підприємства, тим менша величина маржинального дохо ду, необхідна для їх покриття.
Нижча питома вага постійних витрат створює нижчий операційний важіль, це зумовлює меншу зміну величини прибут ку за зміни виручки від реалізації. Справедливим є і зворотний зв'язок: більша питома вага постійних витрат — більший опера ційний важіль — більший вплив на прибуток унаслідок зміни об сягу діяльності.
Підприємство з метою впливу на операційний ризик та рівень фінансового результату може вста новити оптимальне співвідношення постійних і змінних витрат, віддавши перевагу високому або низькому операційному важелю. Механізм дії операційного важеля розкриємо за допомогою при кладу.
Приклад 5. Два підприємства (А і Б )виробляють однакову про дукцію, але мають різне співвідношення змінних та постійних витрат, досягли точки беззбитковості. В табл.1 на ведено основні показники їх діяльності.
Таблиця 1
ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
|
Показник
|
Підприємство «А»
|
Підприємство «Б»
|
|
|
грн
|
%
|
грн
|
%
|
|
Чистий дохід від реалізації продукції
|
15000
(150 од.х100грн)
|
100
|
7500
(75 од. х 100грн)
|
100
|
|
Змінні витрати
|
7500
|
50
|
6000
|
80
|
|
Маржинальний дохід
|
7500
|
50
|
1 500
|
20
|
|
Постійні витрати
|
7500
|
50
|
1 500
|
20
|
|
Змінні витрати на одиницю
|
50
|
X
|
80
|
X
|
|
Маржинальний дохід на оди ницю
|
50
|
X
|
20
|
X
|
Як видно з табл.1 підприємство «А» порівняно з під приємством «Б» має більшу питому вагу постійних витрат та біль шу точку беззбитковості (150 од. проти 75 од.) і, як наслідок, ви щий ризик діяльності. Але маржинальний дохід на одиницю про дукції у першого підприємства більший. Тому після досягнення порога рентабельності, коли всі постійні витрати покриті, кожна додатково продана одиниця продукції приноситиме підприємству «А» 50 грн прибутку. У підприємства «Б» при збільшенні обсягу діяльності прибутковість зростатиме меншими темпами, оскільки маржинальний дохід на одиницю при існуючому співвід ношенні витрат складає лише 20 грн. Але завдяки цьому при зни женні рівня діяльності небезпека отримати збитки та їх величина менші, ніж у підприємства «А», що показано в табл. 2.
Таблиця 2
ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ
|
Показник
|
Підприємство «А»
|
Підприємство «Б»
|
|
|
продаж 151 од.
|
продаж 149 ол.
|
продаж 76 од.
|
продаж 74 од.
|
|
Чистий дохід від реалізації продукції
|
15 100
|
14900
|
7600
|
7400
|
|
Змінні витрати
|
7550
|
7450
|
6080
|
5920
|
|
Маржинальний дохід
|
7550
|
7450
|
1520
|
1480
|
|
Постійні витрати
|
7500
|
7500
|
1500
|
1500
|
|
Прибуток (збиток)
|
50
|
(50)
|
20
|
(20)
|
Припустимо, що обидва підприємства реалізують однакову кіль кість одиниць продукції. Поточний прибуток та наслідки зміни величини фінансового результату кожного з цих суб'єктів при збільшенні рівня їх діяльності на З0 % наведено в табл. 3.
Таблиця 3
ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
|
Показник, грн
|
Підприємство «Весна»
|
Підприємство «Зима»
|
|
|
поточний рівень
|
план
|
поточний рівень
|
план
|
|
Чистий дохід від реаліза ції продукції
|
20 000
|
26 000
|
20 000
|
26 000
|
|
Змінні витрати
|
10 000
|
13 000
|
16 000
|
20 800
|
|
Маржинальний дохід
|
10 000
|
13 000
|
4000
|
5200
|
|
Постійні витрати
|
7500
|
7500
|
1500
|
1500
|
|
Прибуток до оподаткуван ня
|
2500
|
5500
|
2500
|
3700
|
|
Зміна величини прибутку
|
X
|
3000
|
X
|
1200
|
Як видно з табл.3, однакова зміна обсягу діяльності при звела до суттєвих розбіжностей у величині одержаного резуль тату, навіть за вказаних невеликих відхилень у співвідношенні витрат. Прибуток підприємства «Весна» збільшився на 120 %, тоді як фінансовий результат підприємства «Зима» зріс лише на 48 %.
Спрогнозувати зміну величини прибутку можна також за до помогою, коефіцієнта (ефекту, фактора) операційного важеля, який відображає кількісне значення останнього. Його розраховують за такою формулою:
|
коефіцієнт операційного важеля
|
=
|
загальний маржинальний дохід
|
|
|
|
прибуток
|
(17)
Коефіцієнт операційного важеля показує, наскільки відсотків змі ниться прибуток зі зміною обсягу реалізації на один відсоток. Вплив зміни виручки на величину прибутку можна відобразити так:
|
% зміни прибутку
|
=
|
Коефіцієнт операційного важеля
|
х
|
% зміни виручки від реалізації
|
(18)
Застосувавши формулу 18 до даних прикладу 5, одержимо ін формацію, ідентичну наведеній у звіті про фінансові результати (див. табл. 3):
– для підприємства «Весна» коефіцієнт операційного важеля дорівнює 4 (10000/2500). Тому відсоток зростання прибутку при збільшенні обсягу продажу на 30 % складатиме 120 % (4 х х 30 %) або 3000 грн (120 % х 2500 /100 %);
– для підприємства «Зима» ефект операційного важеля дорів нює 1,6 (4000 / 2500). Звідси відсоток підвищення прибутку при зростанні обсягу продажу на 30 % становитиме лише 48 % (1,6 х х 30 %), або 1200 грн (48 % х 2500 /100 %).
При використанні механізму операційного важеля слід урахо вувати наступне:
позитивний вплив операційного важеля починається ли ше після досягнення підприємством точки беззбитковості, тоб то коли маржинальний дохід достатній для покриття постійних витрат;
ефект операційного важеля проявляється лише в короткому періоді часу;
чим вищий прибуток підприємства, тим нижчий ефект опе раційного важеля;
зі зростанням обсягу продажу та віддаленням від точки без збитковості відсоток приросту обсягу продажу супроводжува тиметься зростаючим темпом приросту прибутку, тобто під приємства з вищим операційним важелем досягатимуть при бутку швидше;
зі зниженням обсягу продажу і наближенням до точки без збитковості підприємство з високим операційним важелем буде втрачатиме прибуток швидшими темпами, ніж підприємство з низьким операційним важелем, тобто чим більший коефіцієнт операційного важеля, тим вищий рівень ризику діяльності під приємства.
Операційний важіль дозволяє цілеспрямовано управляти спів відношенням постійних та змінних витрат для підвищення ефек тивності виробничо-господарської діяльності при різних тенденціях кон,юктури ринку.
5.АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ "ВИТРАТИ –ОБСЯГ – ПРИБУТОК"
ЗА УМОВ АСОРТИМЕНТУ
На практиці існує багато підприємств, що виробляють кілька видів продукції (послуг). У таких випадках аналіз ускладнюється і ґрунтується на комбінації продажу.
Комбінація продажу — співвідношення окремих видів продукції у загальному обсязі продажу.
Це співвідношення можна виразити у відсотках або у пропорції виробів (на приклад, 1 до 2).
За умов асортименту для визначення критичної точки необхідно визначити величину середньозваженого маржинального доходу за допомогою комбінації продаж.
Середньозважений маржинальний дохід = СМді х К прод.і,
Де,
СМді – маржинальний дохід на одиницю і-го виду продукції;
К прод.і – питома вага і-го виду продукції в загальному обсязі реалізації.
1. Точка беззбитковості =
Постійні витрати / Середньозважений маржинальний дохід;
2. Точка беззбитковості і = Точка беззбитковості х К прод.і
Для ілюстрації аналізу беззбитковості за умов асортименту розглянемо такий приклад
Приклад. Підприємство випускає три види продукції - А, В, С. Вихідна інформація наведена в табл.
|
Показники
|
Продукція
|
|
|
А
|
В
|
С
|
|
Обсяг реалізації, одиниць
|
50
|
30
|
20
|
|
Ціна реалізації, грн.
|
20
|
18
|
15
|
|
Змінні витрати на одиницю, грн.
|
12
|
8
|
10
|
|
Маржинальний дохід на одиницю, грн
|
8
|
10
|
5
|
|
Постійні витрати за період, грн.
|
240 000
|
Середньозважений маржинальний дохід =
( 8 х 0,5 ) + ( 10 х 0,3 ) + ( 5 x 0,2) = 8 грн.
Точка беззбитковості = 240 000 / 8 = 30 000 одиниць
Точка беззбитковості А = 30 000 х 0,5 = 15 000 одиниць
Точка беззбитковості в = 30 000 х 0,3 = 9 000 одиниць
Точка беззбитковості с= 30 000 х 0,2 = 6 000 одиниць
Наведена методика аналізу залежить від точної й фіксованої комбінації продажу. Якщо змінюються комбінація продажу, то змінюються і результати аналізу.
Слід відзначити, що існує й інший шлях обчислення середньозваженого маржи нального доходу;
|
Середньозважений маржинальний дохід
|
=
|
Загальний
маржинальний дохід
|
|
|
|
|
Загальна кількість продукції
|
|
Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку