Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку

Тема 8

Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку

  1. Сутність і призначення аналізу взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку.
    1. Припущення аналізу "витрати – обсяг – прибуток".
      1. Методи аналізу " витрати – обсяг – прибуток "
        1. Аналіз чутливості прибутку
        2. Застосування аналізу " витрати – обсяг – прибуток " за умов асортименту.

  1. Сутність і призначення аналізу взаємозв’язку витрат, обсягу

діяльності та прибутку

Формування прибутку відбувається під впливом всіх господарських операцій підприємства. Проте його основним джерелом виступає операційна діяльність, яка забезпечує одержання до 95 % кінцевого фінансового результату. Тому завдання управління фінансовим результатом полягає у виявленні найважливіших чинників, що визначають величину операційного прибутку, та пошуку резервів її подальшого збільшення. Прибуток виникає, якщо доходи звітного періоду перевищують витрати діяльності. Величина доходів визначається ціновою політикою підприємства, змінами співвідношення попиту та пропозиції на той чи інший вид продукції, діями конкурентів тощо. На витрати,
в свою чергу, впливають обсяги діяльності підприємства, закупівельні ціни на сировину й енергоносії, рівень мінімальної заробітної плати тощо. Керівництво підприємства має постійно відстежувати та оцінювати вплив зовнішніх чинників на операційні доходи і витрати. Для ефективної координації
діяльності підприємства вирішальне значення має розуміння залежності фінансового результату від обсягу діяльності, доходів та витрат. Ця теоретична залежність і покладена в основу моделі аналізу «витрати—обсяг діяльності—прибуток».

Аналіз «витрати — обсяг діяльності — прибуток» — це аналітичний підхід до вивчення взаємозв'язку між витратами та доходами за різних рівнів діяльності підприємства. Він дозволяє дослідити зміни, що відбуваються з операційним прибутком унаслідок зміни певних параметрів діяльності господарюючого суб'єкта — ціни продукції, обсягу продажу, а також величини і складу витрат. За допомогою цього аналізу можна визначення:

- обсяг продажу, що забезпечує відшкодування всіх витрат і отримання бажаного прибутку;

- величину прибутку за певного обсягу продажу;

- впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства;

- оптимальної структури витрат.

  1. Припущення аналізу "витрати – обсяг – прибуток".

Економічна модель аналізу «витрати — обсяг — прибуток» являє собою абстрактне відображення реальних умов господарювання підприємства і дозволяє значно спростити дійсність. Виділяють такі обмеження й передумови, покладені в основу цього аналізу та які слід ураховувати при його застосуванні.

Це такі припущення:

Припущення 1. Решта змінних факторів є постійними

Аналіз передбачає, що фактором витрат і доходів є лише обсяг діяльності (обсяг продажу), а решта факторів (ціна, технологія тощо) не змінюються впродовж аналізованого періоду.

Проте якщо відбуваються зміни у продуктивності виробництва, номенклатурі, цінах, методі виробництва тощо, — це може суттєво вплинути на доходи та витрати підприємства. Зокрема, навіть якщо обсяг діяльності залишається незмінним, постійні витрати можуть зростати внаслідок зростання питомої ваги складних виробів.

Якщо вказані зміни є значними, результати аналізу "витрати — обсяг — прибуток" виявляться помилковими. Тому на стадії планування доцільно здійснювати аналіз окремо для кількох ситуацій, які враховують імовірні припущення щодо динаміки інших змінних факторів.

Припущення 2. Один вид продукції або постійна комбінація продажу

Аналіз можна застосувати за умов виробництва одного продукту або постійного співвідношення кількох продуктів у комбінації продажу їх. Тож якщо мають місце зміни у комбінації продажу, слід внести відповідні корективи в результати початкових розрахунків.

Припущення 3. Прибуток визначають на основі калькулювання змінних витрат

Аналіз взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток" передбачає, що всі постійні витрати вираховуються з доходу звітного періоду. Якщо підприємство застосовує калькулювання повних витрат, тоді розглянута вище методика аналізу може бути застосована лише за відсутності змін у товарних запасах. Якщо обсяги виробництва та продажу не збігаються, точка беззбитковості за умов використання методу калькулювання повних витрат залежатиме від трьох факторів: 1) фактичного обсягу продажу; 2) фактичного обсягу виробництва; 3) обсягу виробництва, на підставі якого встановлено ставки розподілу постійних виробничих накладних витрат.

Припущення 4. Сукупні витрати та дохід є лінійною функцією випуску.

Лінійний зв'язок між змінними витратами на одиницю, ціною і обсягом діяльності, а також незмінність величини постійних витрат зберігаються лише за умов релевантного діапазону діяльності підприємства та в межах короткого відрізку часу. Застосування аналізу щодо діяльності за межами релевантного діапазону може призвести до хибних результатів.

Припущення 5. Витрати можна точно розподілити на змінні та постійні.

Оскільки в основу аналізу покладено розподіл витрат на змінні та постійні (класифікації підлягають усі витрати підприємства: виробничі, збутові та адміністративні), точність аналізу залежить від того, наскільки надійною є функція витрат.

Наведені припущення певною мірою обмежують можливості аналізу "витрати – обсяг - прибуток". Однак обережне застосування такого аналізу дозволяє отримувати необхідну інформацію для планування, ціноутворення та прийняття рішень.

3.Методи аналізу " витрати – обсяг – прибуток "

Аналіз взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток" здійснюють за допомогою різних методів : математичного (метод рівняння, маржинальний метод) та графічного (графік беззбитковості, графік взаємозв’язку "обсяг — прибуток", графік маржинального доходу).

Математичний підхід.

У найпростішому вигляді залежність прибутку від величини витрат і обсягу діяльності виглядає так:

операційний прибуток = загальні доходи - загальні випрати (1)

Зміст цієї формули відповідає побудові звіту про фінансові результати, оскільки останній призначений для розкриття інформації про доходи та витрати діяльності підприємства за звітний період. Тому результат, одержаний за допомогою формули 1, а також усіх її подальших перетворень, буде ідентичним даним зазначеної форми звітності.

Загальні доходи складаються виключно з виручки від реалізації продукції. Загальні витрати охоплюють усі види операційних витрат, які поділені на постійні й змінні.

Якщо врахувати рівень діяльності — обсяг продажу і поведінку витрат, то рівняння 1 прийме такий вигляд:

операційний прибуток = ціна продажу х кількість продажу - змінні витрати на одиницю х кількість продажу - постійні витрати (2)

Подальша трансформація дозволить одержати наступне рівняння:

Операційний прибуток = кількість продажу х (ціна продажу -

- змінні витрати на одиницю) - постійні витрати (3)

На підставі рівняння 3 можна виділити чотири основні способи збільшення прибутку підприємства:

підвищення ціни продажу одиниці продукції;

збільшення кількості реалізованих одиниць продукції;

зниження змінних витрат на одиницю продукції;

зменшення постійних витрат.

Ключовими елементами аналізу «витрати — обсяг діяльності — прибуток» є:

маржинальний дохід;

точка беззбитковості;

запас міцності;

операційний важіль.

Маржинальний дохід являє собою різницю між доходом від реалізації та змінними витратами підприємства. Враховуючи залежність між компонентами формули 2, маржинальний дохід також можна розглядати як джерело покриття постійних витрат і формування прибутку.

Для позначення цього показника в економічній літературі часто застосовують й інші терміни: внесок одиниці продукції, маржинальний прибуток, контрибуція, граничний або додатковий дохід, змінний прибуток, які дозволяють глибше розкритії його сутність.

Чим більше обсяг реалізації, тим вищий маржинальний дохід отримає підприємство і тим більша величина ввійде до прибутку після покриття постійних витрат. Тому маржинальний дохід є об'єктом пильної уваги з боку керівництва господарюючого суб'єкта.

Розрізняють два види маржинального доходу: загальний та на одиницю продукції.

Загальний маржинальний дохід = виручка від реалізації – змінні витрати або прибуток + постійні витрати

Маржинальний дохід, який припадає на одиницю продукції :

маржинальний дохід на одиницю = ціна продажу – змінні витрати на одиницю (4)

Визначення маржинального доходу супроводжується розрахунком коефіцієнта маржинального доходу.

Коефіцієнт маржинального доходу (або в інших варіантах ціновий коефіцієнт, норма маржинального доходу, коефіцієнт покриття) відображає питому вагу маржинального доходу у величині виручки від реалізації продукції або в ціні товару:

коефіцієнт маржинального доходу

=

Загальний маржинальний дохід

=

Маржинальний

дохід на

одиницю

виручка від реалізації

ціна продажу

(5)

Даний показник дозволяє визначити, яку величину маржинального доходу приносить кожна гривня доходу від реалізації для покриття постійних витрат та отримання прибутку. Коефіцієнт маржинального доходу показує, як зміна виручки вплине на прибуток за умови, що величина постійних витрат залишиться без змін.

Слід наголосити, що цей показник не залежить від обсягу випуску або продажу продукції. Тому він повніше, ніж рентабельність характеризує ефективність виробництва того чи іншого виду продукції в найближчій перспективі.

Чим вище коефіцієнт маржинального доходу у продукції, тим більший прибуток вона може принести і тим меншу кількість її слід продавати для отримання певного запланованого прибутку.

Практичне використання маржинального доходу та коефіцієнта маржинального доходу розглянемо за допомогою наступних прикладів.

Приклад 1.Підприємство виготовляє один вид продукції. Змінні витрати на одиницю продукції складають 15 грн, а загальні постійні дорівнюють 18 тис. грн. Ціна продажу одиниці продукції — 25 грн. Підприємство прагне заробити прибуток у розмірі 15 тис. грн. Який обсяг продажу забезпечить отримання такого прибутку?

Для відповіді на поставлене запитання можна скористатися формулою 3. Іншим шляхом вирішення завдання є застосування спрощених рівнянь, одержаних на базі формули 3. Обсяг реалізації для отримання запланованої величини операційного прибутку в натуральних одиницях визначається так:

обсяг реалізації в натуральних одиницях = (постійні витрати + запланований прибуток) / маржинальний дохід на одиницю (6)

Обсяг реалізації для отримання запланованої величини операційного прибутку в грошових одиницях розраховується у такий спосіб:

Обсяг реалізації в гривнях = ( постійні витрати + запланований прибуток ) /коефіцієнт маржинального доходу (7)

Отже, щоб заробити прибуток у розмірі 15 тис. грн, підприємству необхідно реалізувати:

–в натуральному вимірі – 3 300 одиниць [(18 000 + 15 000)/(25-15)];

– в грошовому вимірі – на 82 500 грн [(18 000 + 15 000) / 0,4].

Приклад 2. Підприємство, дані про ціни та витрати якого наведені в прикладі 1, розглядає можливість збільшення поточного обсягу реалізації продукції до 4 тис. од. Чому дорівнюватиме величина прибутку?

Для визначення фінансового результату при запланованому обсязі діяльності можна застосувати формулу 3 або здійснити розрахунки на підставі формули 7:

операційний прибуток = запланований обсяг реалізації в гривнях х коефіцієнт маржинального доходу – постійні витрати .. (8)

Прибуток при досягненні рівня продажу у розмірі 4 тис. од. дорівнюватиме 22 тис. грн [(4 000 х 25) х 0,4 - 18 000].

Приклад З. Підприємство, яке розглядалося в попередніх прикладах, змушене скоротити поточний обсяг діяльності на 500 од. Яке зменшення прибутку слід очікувати?

Для вирішення завдання скористаємося наступною залежністю, що базується на визначенні коефіцієнта маржинального доходу:

зміна у величині прибутку = запланована зміна в обсяг реалізації

в гривнях х коефіцієнт маржинального доходу (9)

Отже, перехід до нижчого рівня діяльності зменшить величину прибутку підприємства на 5 тис. грн (500 х 25 х 0,4).

Точка беззбитковості. В літературі поряд з терміном «точка беззбитковості» застосовують такі назви цього показника як критична точка, критичний обсяг діяльності, «мертва» точка, поріг рентабельності, точка рівноваги, точка нульового прибутку.

Точка беззбитковості — це обсяг діяльності, за якого виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) дорівнює сукупним витратам підприємства, тобто це обсяг продажу, за якого підприємство не має ні прибутку, ні збитку.

Для визначення точки беззбитковості традиційно застосовують три підходи: два математичні — метод рівняння і метод маржинального доходу, а також графічний метод.

точка беззбитковості = змінні витрати на од. х кількість продажу +

постійні витрати (10)

Метод рівняння заснований на загальному підході розрахунку фінансового результату (формула 3), за умови, що прибуток дорівнює нулю:

Розрахунок точки беззбитковості здійснюється за допомогою формул, які є інтерпретацією формули 3 із застосуванням маржинального доходу та коефіцієнта маржинального доходу.

При цьому критичний обсяг діяльності визначається у натуральних одиницях або у грошовому вимірі:

Точка беззбитковості у натур. вимірі =

Постійні витрати / Маржинальний дохід на одиницю (11)

точка беззбитковості у грошовому вимірі =

постійні витрати / коефіцієнт маржинального доходу (12)

Приклао 4. Підприємство виготовляє та продає телефонні автовідповідачі. Змінні витрати підприємства на одиницю продукції складають: виробничі — 100 грн, реалізаційні — 15, адміністративні — 35, а загальні постійні витрати — 35 000 грн. Ціна продажу одиниці продукції — 250 грн. Поточний обсяг виробництва та реалізації продукції за місяць становить 400 од., що знаходиться в межах релевантного діапазону. За таких умов точка беззбитковості складає:

в натуральному вимірі — 350 од. [35 000 / (250 - (100 + 15 + 35))];

грошовому вимірі — 87 500 грн (35 000 / 0,4).

Маючи інформацію про точку беззбитковості підприємства можна альтернативним шляхом розрахувати обсяг реалізації, необхідний для отримання прибутку ( приклад 1). При цьому застосовується залежність між прибутком та загальним маржинальним доходом: при перевищенні критичного обсягу реалізації весь приріст загального маржинального доходу спрямовується на формування прибутку. Отже, необхідно розрахувати лише додатковий обсяг продажу:

Кількість одиниць

продукції, яку необхідно реалізувати понад точку беззбитковості

=

прибуток

маржинальний дохід на одиницю

(13)

Аналіз на основі прибутку після оподаткування (чистого прибутку)

Бажаний прибуток, розглянутий і обчислений вище, — це прибуток до оподаткування. Менеджера може цікавити прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати відповідного податку на прибуток. (14)

Операційний прибуток

=

Чистий прибуток

(1 – Ставка податку)

Графічний аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку

Аналіз взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток" можна здійснити за допомогою графіків

Беззбитковості.

Взаємозв'язку "обсяг - прибуток.

3) Маржинального доходу.

Графік беззбитковості

Графік беззбитковості показує прибуток чи збиток при певних витратах.

Графік беззбитковості будують у такій послідовності:

Крок 1. Побудова осей графіка

На цьому графіку на осі відображають обсяг діяльності (продажу) у грошових або натуральних одиницях, або як відсоток використання виробничої потужності. На осі У відображають витрати (з розподілом їх на змінні й постійні) та дохід від продажу.

Крок 2. Нанесення ліній постійних витрат

Лінію постійних витрат проводять паралельно осі X, оскільки постійні витрати не змінюються при зміні обсягу продажу.

Крок 3. Обчислення загальних витрат

Для кількох зручних обсягів діяльності (продажу) обчислюють суму загальних витрат. Наприклад (приклад 4), у разі продажу 400 одиниць продукції загальні витрати дорівнюватимуть:

(150,00 х 400) + 35 000 = 95000 грн.

Значення обчислених загальних витрат відображають на графіку у вигляді точок.

Крок 4. Нанесення лінії змінних витрат

Лінію змінних витрат проводять з точки постійних витрат на осі У через точки обчислених загальних витрат.

Крок 5. Розрахунок доходу від продажу (виручки)

Для кількох зручних обсягів продажу обчислюють суму доходу (виручки) від продажу та відображають на графіку у вигляді точок. ( 400 Х 250,00 = 100000,00)

Крок 6. Нанесення лінії загального доходу

Через нанесені на графіку точки доходів з точки 0 проводять лінію доходу від продажу. Точка перетину лінії загальних витрат та лінії доходу від продажу є точкою беззбитковості.

Побудуємо графік беззбитковості, скориставшись даними прикладу 4.

З наведеного графіка (рис..2) видно, що за обсягу продажу нижче 350 одиниць підприємство за рахунок доходу від продажу не може відшкодувати власні витрати і тому матиме збиток. І, навпаки, за обсягу продажу, що перевищує 350 одиниць, підприємство отримає прибуток, який зростатиме мірою збільшення обсягу продажу.

Графік взаємозв’язку "прибуток-обсяг" ілюструє залежність прибутку від обсягу продажу в натуральних або грошових одиницях.

Нижче наведено графік взаємозв’язку прибутку та доходу від продажу рис. 2.

З наведеного графіка видно, що в разі відсутності доходу від продажу підприємство має збитки, що дорівнюють сумі постійних витрат, тобто 35000 грн.

Величина збитків знижується мірою збільшення обсягу продажу і дорівнює нулю, коли дохід від продажу досягає 87500 грн.

Графік маржинального доходу.

Графік маржинального доходу ілюструє залежність маржинального доходу від обсягу продажу і витрат підприємства.

Графік маржинального доходу має такий вигляд (рис. 4.):

4.АНАЛІЗ ЧУТЛИВОСТІ ПРИБУТКУ

Важливим напрямом аналізу взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток" є аналіз чутливості прибутку до зміни інших параметрів діяльності.

Аналіз чутливості прибутку – визначення впливу на прибуток зміни витрат, ціни та обсягу продажу.

Для визначення впливу на прибуток зміни обсягу продажу використовують показники: запас міцності; операційний важіль.

Запас міцності — величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг продажу перевищує беззбитковий обсяг продажу:

Запас міцності =

Продаж

Точка беззбитковості

(15)

Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продажу без ризику зазнати збитків.

Поряд з абсолютним значенням показника запасу міцності використовують коефіцієнт запасу міцності (в %).

Коефіцієнт запасу міцності — це відносне зниження обсягів реалізації, яке може дозволити собі підприємство до досягнення точки беззбитковості . Чим менша точка беззбитковості, тим більше зона безпеки діяльності підприємства :

Коефіцієнт запасу міцності

=

Запас міцності

Фактичний обсяг продажу

(16)

Коефіцієнт запасу міцності є вимірником ризику нерентабельної роботи підприємства. Значення цього показника лежать у межах:

Чим більше значення має цей коефіцієнт, тим менше ймовірність того, що підприємство зазнає збитку в разі зменшення обсягу продажу.

За умовами прикладу 4 – за обсягу продажу 100000 грн. запас міцності підприємства становитиме :

У натуральному вимірі - 100000 - 87500 = 12500 грн або

У грошовому вимірі - 50 одиниць (400 - 350)

Коефіцієнт запасу міцності дорівнює відповідно 50/400 або 12500/100000 = 12,5%

Отже, щоб не зазнати збитків , підприємство може зменшити обсяг продажу лише на 50 автовідповідачів або не більше ніж на 12500 грн. , що складає 12,5% поточного обсягу

Після досягнення точки беззбитковості підприємство має відповісти на питання: які темпи зростання прибутку слід очікувати в майбутньому за існуючих рівнів ціни та величини витрат. Для цього необхідно досліджувати структуру витрат

Структура витрат – співвідношення постійних та змінних витрат підприємства.

Міру використання постійних витрат у структурі витрат підприємства називають операційним важелем (виробничий важіль, виробничий леверидж).

Операційний важіль — співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток зростання обсягу продажу.

Сутність цього показника полягає у наступному: чим нижча питома вага постійних витрат в загальній сумі витрат підприємства, тим менша величина маржинального доходу, необхідна для їх покриття.

Нижча питома вага постійних витрат створює нижчий операційний важіль, це зумовлює меншу зміну величини прибутку за зміни виручки від реалізації. Справедливим є і зворотний зв'язок: більша питома вага постійних витрат — більший операційний важіль — більший вплив на прибуток унаслідок зміни обсягу діяльності.

Підприємство з метою впливу на операційний ризик та рівень фінансового результату може встановити оптимальне співвідношення постійних і змінних витрат, віддавши перевагу високому або низькому операційному важелю. Механізм дії операційного важеля розкриємо за допомогою прикладу.

Приклад 5. Два підприємства (А і Б )виробляють однакову продукцію, але мають різне співвідношення змінних та постійних витрат, досягли точки беззбитковості. В табл.1 наведено основні показники їх діяльності.

Таблиця 1

ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Показник

Підприємство «А»

Підприємство «Б»

грн

%

грн

%

Чистий дохід від реалізації продукції

15000

(150 од.х100грн)

100

7500

(75 од. х 100грн)

100

Змінні витрати

7500

50

6000

80

Маржинальний дохід

7500

50

1 500

20

Постійні витрати

7500

50

1 500

20

Змінні витрати на одиницю

50

X

80

X

Маржинальний дохід на одиницю

50

X

20

X

Як видно з табл.1 підприємство «А» порівняно з підприємством «Б» має більшу питому вагу постійних витрат та більшу точку беззбитковості (150 од. проти 75 од.) і, як наслідок, вищий ризик діяльності. Але маржинальний дохід на одиницю продукції у першого підприємства більший. Тому після досягнення порога рентабельності, коли всі постійні витрати покриті, кожна додатково продана одиниця продукції приноситиме підприємству «А» 50 грн прибутку. У підприємства «Б» при збільшенні обсягу діяльності прибутковість зростатиме меншими темпами, оскільки маржинальний дохід на одиницю при існуючому співвідношенні витрат складає лише 20 грн. Але завдяки цьому при зниженні рівня діяльності небезпека отримати збитки та їх величина менші, ніж у підприємства «А», що показано в табл. 2.

Таблиця 2

ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ

Показник

Підприємство «А»

Підприємство «Б»

продаж 151 од.

продаж 149 ол.

продаж 76 од.

продаж 74 од.

Чистий дохід від реалізації продукції

15 100

14900

7600

7400

Змінні витрати

7550

7450

6080

5920

Маржинальний дохід

7550

7450

1520

1480

Постійні витрати

7500

7500

1500

1500

Прибуток (збиток)

50

(50)

20

(20)

Припустимо, що обидва підприємства реалізують однакову кількість одиниць продукції. Поточний прибуток та наслідки зміни величини фінансового результату кожного з цих суб'єктів при збільшенні рівня їх діяльності на З0 % наведено в табл. 3.

Таблиця 3

ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Показник, грн

Підприємство «Весна»

Підприємство «Зима»

поточний рівень

план

поточний рівень

план

Чистий дохід від реалізації продукції

20 000

26 000

20 000

26 000

Змінні витрати

10 000

13 000

16 000

20 800

Маржинальний дохід

10 000

13 000

4000

5200

Постійні витрати

7500

7500

1500

1500

Прибуток до оподаткування

2500

5500

2500

3700

Зміна величини прибутку

X

3000

X

1200

Як видно з табл.3, однакова зміна обсягу діяльності призвела до суттєвих розбіжностей у величині одержаного результату, навіть за вказаних невеликих відхилень у співвідношенні витрат. Прибуток підприємства «Весна» збільшився на 120 %, тоді як фінансовий результат підприємства «Зима» зріс лише на 48 %.

Спрогнозувати зміну величини прибутку можна також за допомогою, коефіцієнта (ефекту, фактора) операційного важеля, який відображає кількісне значення останнього. Його розраховують за такою формулою:

коефіцієнт операційного важеля

=

загальний маржинальний дохід

прибуток

(17)

Коефіцієнт операційного важеля показує, наскільки відсотків зміниться прибуток зі зміною обсягу реалізації на один відсоток. Вплив зміни виручки на величину прибутку можна відобразити так:

% зміни прибутку

=

Коефіцієнт операційного важеля

х

% зміни виручки від реалізації

(18)

Застосувавши формулу 18 до даних прикладу 5, одержимо інформацію, ідентичну наведеній у звіті про фінансові результати (див. табл. 3):

– для підприємства «Весна» коефіцієнт операційного важеля дорівнює 4 (10000/2500). Тому відсоток зростання прибутку при збільшенні обсягу продажу на 30 % складатиме 120 % (4 х х 30 %) або 3000 грн (120 % х 2500 /100 %);

– для підприємства «Зима» ефект операційного важеля дорівнює 1,6 (4000 / 2500). Звідси відсоток підвищення прибутку при зростанні обсягу продажу на 30 % становитиме лише 48 % (1,6 х х 30 %), або 1200 грн (48 % х 2500 /100 %).

При використанні механізму операційного важеля слід ураховувати наступне:

позитивний вплив операційного важеля починається лише після досягнення підприємством точки беззбитковості, тобто коли маржинальний дохід достатній для покриття постійних витрат;

ефект операційного важеля проявляється лише в короткому періоді часу;

чим вищий прибуток підприємства, тим нижчий ефект операційного важеля;

зі зростанням обсягу продажу та віддаленням від точки беззбитковості відсоток приросту обсягу продажу супроводжуватиметься зростаючим темпом приросту прибутку, тобто підприємства з вищим операційним важелем досягатимуть прибутку швидше;

зі зниженням обсягу продажу і наближенням до точки беззбитковості підприємство з високим операційним важелем буде втрачатиме прибуток швидшими темпами, ніж підприємство з низьким операційним важелем, тобто чим більший коефіцієнт операційного важеля, тим вищий рівень ризику діяльності підприємства.

Операційний важіль дозволяє цілеспрямовано управляти співвідношенням постійних та змінних витрат для підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності при різних тенденціях кон,юктури ринку.

5.АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ "ВИТРАТИ –ОБСЯГ – ПРИБУТОК"

ЗА УМОВ АСОРТИМЕНТУ

На практиці існує багато підприємств, що виробляють кілька видів продукції (послуг). У таких випадках аналіз ускладнюється і ґрунтується на комбінації продажу.

Комбінація продажу — співвідношення окремих видів продукції у загальному обсязі продажу.

Це співвідношення можна виразити у відсотках або у пропорції виробів (наприклад, 1 до 2).

За умов асортименту для визначення критичної точки необхідно визначити величину середньозваженого маржинального доходу за допомогою комбінації продаж.

Середньозважений маржинальний дохід = СМді х К прод.і,

Де,

СМді – маржинальний дохід на одиницю і-го виду продукції;

К прод.і – питома вага і-го виду продукції в загальному обсязі реалізації.

1. Точка беззбитковості =

Постійні витрати / Середньозважений маржинальний дохід;

2. Точка беззбитковості і = Точка беззбитковості х К прод.і

Для ілюстрації аналізу беззбитковості за умов асортименту розглянемо такий приклад

Приклад. Підприємство випускає три види продукції - А, В, С. Вихідна інформація наведена в табл.

Показники

Продукція

А

В

С

Обсяг реалізації, одиниць

50

30

20

Ціна реалізації, грн.

20

18

15

Змінні витрати на одиницю, грн.

12

8

10

Маржинальний дохід на одиницю, грн

8

10

5

Постійні витрати за період, грн.

240 000

Середньозважений маржинальний дохід =

( 8 х 0,5 ) + ( 10 х 0,3 ) + ( 5 x 0,2) = 8 грн.

Точка беззбитковості = 240 000 / 8 = 30 000 одиниць

Точка беззбитковості А = 30 000 х 0,5 = 15 000 одиниць

Точка беззбитковості в = 30 000 х 0,3 = 9 000 одиниць

Точка беззбитковості с= 30 000 х 0,2 = 6 000 одиниць

Наведена методика аналізу залежить від точної й фіксованої комбінації продажу. Якщо змінюються комбінація продажу, то змінюються і результати аналізу.

Слід відзначити, що існує й інший шлях обчислення середньозваженого маржинального доходу;

Середньозважений маржинальний дохід

=

Загальний

маржинальний дохід

Загальна кількість продукції

Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку