Моральна культура юриста та його моральні якості: проблеми формування

Лекція 16

Тема№ 15 Моральна культура юриста та його моральні якості: проблеми формування.

Питання

Поняття, структура та функції моральної культури юриста.
Моральні принципи та моральні якості юриста.
Формування моральної культури та моральних якостей юриста.
Місце християнської моралі в етиці юриста.

Джерела:

Нормативно-правові акти – 9;

Міжнародно-правові документи – 1;

Основна література 1,2,4,5,6,7,9,10;

Додаткова література – 1,2,3;

Питання 1. Поняття, структура та функції моральної культури юриста

Моральна культура юриста – це рівень сприйняття культури суспільства та наслідок морального розвитку особистості та її свідомості (почуттів, емоцій, волі, уявлень, потреб, мотивів, ціннісних орієнтацій); сукупність стійких знань про моральні цінності, правила, норми, принципи та ідеали; міра моральної соціалізації і міра сформованості суспільно-значущих моральних якостей, навичок, умінь моральної поведінки та їх вияву в процесі здійснення правником професійних повноважень при виконанні службових обов’язків і особистій поведінці, відповідно до таких етичних категорій як добро, справедливість, обов’язок, відповідальність, честь, гідність, совість тощо

Іншими словами – це досягнутий особистістю юриста ступінь морального розвитку, який характеризується засвоєними і реалізованими в юридичній діяльності моральними цінностями. Під моральною культурою найчастіше розуміють моральну вихованість юриста, ступінь засвоєння ним моральних норм, приписів, вимог і їх реалізацію у своїх вчинках.

Моральна культура юриста, вважає С. Сливка (Юридична деонтологія с. 74), має функціонувати за принципом випередження суспільного розвитку (стану моральної культури), а не збігатися з моральною культурою суспільства, як зазначають Г. Дубов та А.Ополов (Етика сотрудников правоохранительных органов с.300).

Структура

моральної культури юриста

Форми: моральної свідомості:

-суспільна;

- індивідуальна

2 рівні:емоційно-почуттєвий рівень; раціонально-теоретичний рівень.

- моральна свідомість – на основі морального знання дозволяє усвідомити мету і засоби юридичної діяльності, обгрунтувати їх, а також проаналізувати наслідки вчинків.

Структурні складові моральної культури юриста:

- моральна поведінка та діяльність – це моральна сторона суспільної діяльності, що спричиняється моральним мотивам: бажанням підкорятися почуттю службового обов’язку, творити добро, досягати морального ідеалу. Характерна для юристів зі сформованими моральними якостями.

- моральні відносини – це сукупність залежностей і зв’язків, що виникають в юристів у відносинах із суспільством, колегами та клієнтами при здійсненні службових повноважень, ставленні самих до себе, до природи політики тощо.

- культура спілкування – це система принципів, норм і правил спілкування, товариськість, дружба і любов, у тому числі й службовий етикет (регулює зовнішні вияви стосунків юристів та інших учасників юридичної діяльності), а також технології їх виконання, які напрацьовані людською спільною з метою оптимізації та підвищення ефективності комунікативної взаємодії в процесі цієї діяльності (Етика, 154).

Серед функцій моральної культури найбільш важливими є:

вироблення поваги до права;
створення механізму правомірної поведінки при здійсненні професійних повноважень;
формування рівня усвідомлення власних моральних помилок і шляхів їх виправлення, розуміння природних прав людини та ціни її життя;
запобігання порушенню гармонії між духовним і матеріальним, віддача всіх сил, здібностей, таланту, енергії для виконання службових обов’язків (С. Сливка, Юридична деонтологія, 179).

Питання 2. Моральні принципи та моральні якості юриста.

Основу та суть професійної діяльності юриста визначають моральні принципи, які служать також його світоглядним і методологічним орієнтиром і на яких грунтується моральна культура [13, 184, 248].

У науковій правничій літературі висвітлені основні принципи без яких не може сформуватися юрист у вищому навчальному закладі.

Вони пронизують зміст норм моралі, визначають логіку поведінки в тій чи іншій ситуації, а також професійно необхідні моральні якості.

Основні моральні принципи та якості:

Відданість ідеалам правової держави демократичного і соціальноорієнтованого суспільства.
Дотримання принципіу законності.
Гуманне, турботливе ставлення до людини.
Принцип високоморального співробітництва як з коллегами, так і клієнтами.
Справедливість і непримиренність до несправедливості.
Відповідальність.
Істинність.
Порядність.
Довіра.
Співчуття.
Добросовісне ставлення до праці.
Чесність, правдивість і самовідданість.
Колективізм.

Соціологічні дослідження, які проводив Центр соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, вивчаючи стан громадянського суспільства в Україні, свідчать, що довіра населення до більшості державних установ і соціальних інститутів украй низька. Так, цілком і здебільшого довіряють органам внутрішніх справ 12 % респондентів, СБУ та прокуратурі- по 15 % , судам (усіх рівнів) – 20 %, а адвокатам – 24 %. Зовсім не довіряють (відповідно) 35 %, 31 %, 28 %, 26 % [165, 120-121].

Причиною низької довіри до судової гілки влади і правоохоронних органів є залучення правоохоронців, податківців і суддівського корпусу до «політичних ігор» і «політичних розбірок», бюрократизація і корумпованість органів та їхніх співробітників як складової державного апарату загалом. Найбільш часто порушують конституційні права людини і громадянина співробітники органів внутрішніх справ (38 % респондентів) і суду (10 % ) [39,68-69]

Проблема формування особистості юриста особливо гостро постала сьогодні – у період зміни соціальних координат і принципів розвитку, коли утверджується нова система цінностей, змінюються суспільні пріоритети.

А так як професійна діяльність юриста торкається найважливіших інтересів людей, їх благ, а іноді й долі, то це накладає особливий тягар моральної відповідальності за зміст, процес і результати своєї професійної діяльності на суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів та інших працівників юридичної спеціальності й вимагає від них високих моральних якостей. До юристів, які працюють у правоохоронних органах та в інших державних структурах й наділені владними повноваженнями, ставляться підвищені моральні вимоги ще й як до представників державних органів і держави, носіїв владних повноважень, охоронців закону.

Може відбутися як людина і професіонал за умови наявності, крім ділових, інтелектуальних, емоційно-вольових, комунікативних, організаторських, також високих професійно необхідних моральних якостей.

Вважаємо що ними повинні бути: високий рівень моральної культури та моральної свідомості, твердість моральних принципів, духовність, гуманність, правдивість, справедливість, істинність, вірність службовому обов’язку, відповідальність, громадянська мужність, патріотизм, незалежність, самостійність, неупередженість, вірність, чесність, сміливість, оптимізм, виключна обачність та порядність, старанність, скромність, непідкупність, співчутливість, активність, здатність уявити себе на місці іншої людини і розглянути проблему з цієї позиції, розвинене почуття совісті, дисциплінованість, принциповість, здатність до співчуття та милосердя, вдячність, доброзичливість, вихованість, чемність, толерантність, терпимість, інтернаціоналізм, бережливість, колективізм, альтруїзм, чуйність, гідність, тощо.

Для прикладу зупинимись лише на такій ознаці порядності як правдивість. Це моральна якість юриста, яка характеризує його як особистість, котра зробила для себе правилом встановлювати в будь-якій юридичній справі та говорити людям істину, не приховувати від них дійсний стан справ.

Вимога здійснювати правосуддя згідно з «правдою» та встановленою «істиною» звучить на теренах України з часів Київської Русі. Так, розглядаючи проблему взаємодії права і моралі, вирішення закону і благодаті, істини і правди, митрополит Іларіон у першій, яка надійшла до нас, давньоруській письмовій пам’ятці XI століття під назвою «Слово про закон і благодать», говорить, що Володимир Великий був «правдой облечен, крепостью препоясан, истиной обут, смыслом венчан», тобто правив Київською Руссю мудро та згідно з законом.

На думку сучасних дослідників, істина і правда в Іларіона - це результат високого внутрішнього удосконалення людини, яке наступає під впливом етичних вимог християнської моралі [160, 98-103].

Аналізуючи моральні якості які необхідно формувати у студентів –правознавців та з урахуванням їх впливу на майбутню професійну діяльність та поведінку індивіда, їх взаємодію і здатність до взаємодоповнення і взаємозбагачення, Моральні якості юриста умовно розподіляються на 5 груп:

- забезпечують громадянську спрямованість та зміст соціальних цінностей юристів (цілеспрямованість, світогляд, переконаність, відповідальність, гуманізм, патріотизм, інтернаціоналізм, толерантність, громадянська мужність, колективізм);

- спрямовані на досягнення поставлених цілей (ініціативність, енергійність, наполегливість, самостійність, обов’язковість, старанність, незалежність, сміливість, альтруізм тощо);

- допомагають контролювати і гальмувати позитивні прояви у поведінці (витримка, терпимість, стриманість, ввічливість, володіння собою, принциповість тощо);

- сприяють досягненню мети (діловитість, уміння вибудовувати моральний досвід особистості, активність, твердість моральних принципів тощо);

- сприяють самовдосконаленню та самовихованню (здатність до самооцінки, самокритичність, вимогливість до себе, справедливе ставлення до інших, самостійність, старанність, самопізнання, саморегуляція тощо);

Структура блоків моральних якостей відносно динамічна, оскільки безперервно змінюється особистістю, яка сама перебуває у постійній зміні.

Наявність різних за функціями моральних якостей є своєрідним поєднанням моральної свідомості і поведінки юриста.

Питання 3. Формування моральної культури та моральних якостей юриста.

Успішність формування моральної культури забезпечує ситстема педагогічних умов:

- оптимізація участі викладачів у навчально-виховному процесі (особистий приклад, спільна участь у культурно-освітніх програмах тощо);

- пошук інноваційних методик ефективного використання соціокультурного середовища (брейн-ринги, тематичні вечори, колективні творчі справи, волонтерський рух тощо);

- наповнення соціально-гуманітарної складової етичним змістом;

- наповнення етичним змістом роботу «Юридичної клініки» (надання безкоштовної правової допомоги, читання лекцій, проведення бесід на правову тематику тощо);

- розвиток студентського самоврядування та залучення студентів до навчально-пізнавальної, правничої, культурно-просвітницької, виховної, право-просвітницької, інтелектуально-пізнавальної, науково-дослідної, спортивно-оздоровчої та громадської діяльності.

Серед моральних якостей слід виокремити: професійний обов’язок, професійна честь та професійна гідність юриста:

Шляхи:

Підвищення авторитету вихователя (викладачів, кураторів, наставників);
Піднесення ролі високоорганізованих малих соціальних груп (студентська група, курс, факультет, ВНЗ);
Створення та використання виховного соціально-культурного середовища;
Використання ефективних засобів виховання:

- надбання національної культури (звичаї, обряди, пісні, традиції, легенди, повір’я, традиції тощо).

- надбання образотворчого, театрального, кіно-музикального мистецтва;

- державна та університетська символіка;

- національні та релігійні свята – організація та проведення їх за участю студентів;

- ЗМІ;

Використання всіх видів діяльності (ознайомленя з історико-культурною спадщиною українського народу: екскурсії, музеї, виставки);
Використання різних форм позааудиторної роботи та конкретні заходи.

Для оцінки рівня сформованості моральної культури та моральних якостей рекомендуються такі показники:

- уміння та навички здійснювати вчинки на основі сформованих моральних якостей, ціннісних орієнтацій та мотивації особистості;

- здібності вирішувати ситуації морального вибору;

- здатність до самотестування та самооцінки власної поведінки у процесі професійних обов’язків.

Ефективність заходів щодо формування моральної культури досягається за умови, що вона ґрунтується на здобутках національної культури та менталітеті українського народу

Питання 4. Місце християнської моралі в етиці юриста.

Моральна свідомість формується на базі розвиненої культури і культурних цінностей, які вже склалися. А правова свідомість в свою чегру не може скластися поза культурою і мораллю, вона на них ґрунтується і на їх витоках постійно розвивається.

Найбільші релігії світу - конфуціанство, буддизм, іслам, іудаїзм, християнство, були і є носіями культурних цінностей, створених народами віків.

Якщо взяти християнство, то більш того, за дві тисячі років існування , його основін канони не вивітрилися. Багато із заповідей в модифікованому вигляді влилися в сучасне законодавство.

Слід погодитись із Сливкою С.С., доктором юридичних наук (Львівський інститут ВС), що християнська етика є вищою етикою, полем дії якої є свідомість, душа людини, вплив на її думки, на регулювання поведінки, відносин.

Він же відносить до основних категорій християнської етики:

Блаженства Євангельські;
Обов’язки християнина;
Сім святих таїнств, які визначають повноту і досконалість благодаті Божої;
Основи віри, які кожний християнин повинен знати і в які повинен вірити;
Плоди Духа Святого;
Три головні Християнські чесноти;
Сім дарів Духа Святого, яким духовно квітне і благоукрашається Церква Христова;
Гріхи смертні з протилежними чеснотами;
Святе таїнство Сповіді.

Абсолютні цінності християнської етики є загальновідомими, їх повинен знати кожен юрист, у філософіі права ці категорії визначають ставлення людини до Божого (природного, духовного) права і використання його у повсякденному житті

Природно, що християнська етика як наука ґрунтується на певних постулатах (принципах). До них можуть бути віднесені такі як: науковість, прагматична милосердність, внутрішнє переконання, боязнь гріха, конфіденційність та інші моральні чесноти

На вироблення юристом власних норм поведінки, в першу чергу, впливають норми християнської етики, духовні і релігійні норми. Духовні норми є основою, моральних, правових та інших видів соціальних норм. Вони становлять підґрунтя духовності, орієнтують юриста на добро, опосередковано впливають на практику через свідомість людей. Відомо, що дотримання духовних норм – це запорука виконання норм права.

Правові, духовні норми виробляють систему норм поведінки. Хоча деякі духовні норми не зафіксовані у праві, проте ними користуються (інколи й несвідомо). Ефективність їх використання полягає в тому, що юрист чинить згідно зі своїми переконаннями, а не зі страху перед законом. Відомо, що духовні норми ще з дитинства виховують особу у дотриманні встановлених правил поведінки, повазі до законів. Тому вони функціонують і будуть функціонувати у громадській думці. Ця думка спонукає до гуманності при виконанні службових обов’язків.

Юрист повинен керуватися духовними нормами у своїй діяльності. Щоб вирішити долю людини, яка потрапила у складну життєву ситуацію, потрібно, перш за все, ставитись до неї гуманно, поважати її честь та гідність. Щоб зрозуміти людину, потрібне милосердя. Юрист порушує, наприклад, одну із Заповідей Божих «Не убий» тоді, коли вбиває людину словом, доводить її до відчаю, надмірного непотрібного хвилювання, злості, а інколи самогубства.

Звідси стає зрозумілим, чому саме духовні норми повинні формувати у юриста його власну професійну етику. Адже тільки на основі Заповідей Божих можливо правильно оцінити людей, прийняти справедливе єдиноправильне рішення. Гуманність – стрижнева риса українського суспільства, і щоб її ефективно використовувати, потрібно врахувати культурно-історичний досвід., зокрема Біблію, де щире каяття трактується як основний метод виправлення людської поведінки.

Справа у тому, що Біблія вчить людину виробляти свій внутрішній імператив обов’язку, свою власну поведінку, що стає основою оцінки людини за конкретними справами, а не за словами. Мета цих індивідуальних норм – утримувати від неправомірної поведінки, перебороти насильство, виробити внутрішнє переконання, формувати правильні рішення.

В основі всіх загальнолюдських моральних приписів лежить поняття людинолюбства або гуманізму. В християнському віровченні вимога любові до свого ближнього виражена в положеннях, які називають заповідями. Серед них є заповіді, які вимагають любити свого ближнього більше, ніж самого себе, і навіть, любити своїх ворогів. Багато людей не сприймають останнього положення. Однак, таке не прийняття пояснюється непорозумінням того глибинного змісту, який закладений у даній формулі. Суть же його полягає в тому, що людина завжди повинна трактуватися як, людина, незважаючи на її помилки і неправильні дії.

Метр юриспруденції, її великий юрист Коні Анатолій Федорович говорив: «В осуществлении справедливости и в связи с деятельною любовью нравственный долг сливается с руководящим началом христианства, предписывающего, возлюбить ближнего как самого себя».

Однією з головних заповідей загальнолюдської моралі є вимога творити добро людям. Це слід робити не з міркувань вигоди чи користі, не в очікуванні похвали, а з моральних переконань, за покликом совісті.

Загальнолюдська мораль та християнська етика досить чітко говорять про взаємовідносини між людиною і державою, між моральною нормою, релігійною нормою, і законом. Згідно їх приписів людина повинна дотримуватися закону, поважати його навіть у тому випадку, якщо він не є досконалим. Порушення закону суперечить етичним і релігійним нормам. Дотримуючись законів, поважаючи їх громадяни у той же час можуть добиватися їх відміни вдосконалення, при чому такими методами, які не суперечать нормам моралі та християнської етики.

Моральна культура юриста та його моральні якості: проблеми формування