СЕРЕДОВИЩЕ РОЗВИТКУ МЕВ

ТЕМА 2. СЕРЕДОВИЩЕ РОЗВИТКУ МЕВ

Поняття середовища МЕВ, структуризація та особливості. Політико-правове середовище. Економічне середовище. Соціально-культурне середовище. Інфраструктура сучасних МЕВ. Міжнародний транспорт та інформаційно-комунікаційні системи. Системне визначення МЕВ.

Учасники міжнародних економічних відносин, діють як відносно незалежні суб’єкти. Але всі вони знаходяться під впливом різноманітних факторів (демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, культурного оточення і т. і.), які потребують від діючих осіб корегування своїх дій. Кожний з суб’єктів МЕВ є “відкритою системою”, яка залежить від зовнішнього світу. Дія факторів може мати для різних суб’єктів різний характер впливу: прямий або побічний. Фактори прямого впливу – безпосередньо впливаючи на операції суб’єктів МЕВ, з одного боку, а з іншого – зазнають такої ж дії від учасників МЕВ (постачальники, трудові ресурси, закони та установи державного регулювання, споживачі, конкуренти). Фактори побічного впливу – не мають безпосереднього значення для функціонування суб’єктів МЕВ, але відбиваються на їх діях (стан економіки країни, міжнародні події, соціально-культурні фактори і т. і.). Різноманітність зовнішніх факторів потребує їх структуризації, підходи до якої можуть бути різними. Але найбільш доцільною є систематизація факторів за такими ознаками – політико-правові, економічні, соціально-культурні, інфраструктурні.

Під середовищем МЕВ розуміються зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні умови реалізації форм МЕВ на різних рівнях.

Особливостями середовища МЕВ є:

• Взаємозв’язок політичних, правових, соціально-культурних, економічних та інфраструктурних елементів середовища;
• Складність та різноманітність – які обумовлені, перш за все, різністю форм політичного правління, економічних систем, цінностями, які превалюють у суспільствах;
• Відносна невизначеність, що потребує інформованості, аналізу та розуміння від суб’єктів МЕВ з подальшим рішенням щодо можливості впливу на фактори середовища або необхідності пристосування до них;
• Динамічне протиріччя – з одного боку, середовищу МЕВ притаманна стабільність, яка обумовлена економічною, політико-правовою, та соціально-культурною інерційністю країн, а з іншого – динамічність та рухливість (розвиток інтеграційних процесів, інформаційно-комунікаційних систем).

Характеристика факторів політико-правового середовища.

Взаємозв’язок політики та економіки у сфері МЕВ виявляється більш суттєво ніж у рамках національних економік. За політичних мотивів держави можуть, з одного боку, надавати одна одній преференції, інтегруватися, а з іншого – використовувати тарифні та нетарифні бар’єри, ембарго, бойкоти або блокади. Використання таких заходів можливо на всіх рівнях – національному, міжнародному, глобальному.

Значущою характеристикою політичного середовища МЕВ є сумісність (або несумісність) політичних устроїв (моделей правління) країн:

• Демократичних – пряма та представницька демократія, конституційна монархія;
• Недемократичних – автократія, диктатура, неконституційна монархія.

Наявність різних політичних інтересів країн, груп країн та регіонів є об’єктивним та нормальним станом (крім виняткових проявів – фашизм, геноцид і т.і.). Важлива політична стабільність: глобальна, регіональна, груп країн, окремих країн. За сучасних умов досягнення абсолютної політичної стабільності об’єктивно неможливо, тому суб’єкти МЕВ стикаються з різними політичними ризиками:

• Експропріації,
• Конфіскації,
• Націоналізації,
• Загальної нестабільності,
• Операційні ризики,
• Трансфертні ризики.

В практиці сучасних МЕВ розробляються та реалізуються різноманітні способи мінімізації політичних ризиків (страхування, розділ ризику з місцевими партнерами, інвестування в неосновні галузі економіки країни та інші).

Важливим елементом політико-правового середовища МЕВ є система адміністративно-правового регулювання МЕВ на національному, міжнародному, наднаціональному та глобальному рівні (рис. 2.1).

Рисунок 2.. Рівні та органи адміністративно-правового регулювання міжнародних економічних відносин

На національному рівні кожна країна має свою сукупність національних регулюючих органів та відповідну нормативно-законодавчу базу, формування яких відбивається, з одного боку, під впливом законодавства більш високого рівня, а з іншого – на засадах правової системи, яка історично склалася у країні. Найбільш поширеними в світі є наступні правові системи:

• Правова система звичайного права (США, Великобританія) – базується на традиції, прецеденті, вдачах та звичаях. Найважливіша роль у тлумаченні закону належить судам;
• Система цивільного права (кодифікована система) (більше ніж 70 країн світу в тому числі Німеччина, Франція, Росія, Україна) – базується на докладно розробленому комплексі законів, які об’єднані у кодекси. Кодекси є основою тлумачення подій;
• Теократичне право (перш за все мусульманські країни, біля 27 країн світу) – компіляція релігійних догматів із системою звичайного та цивільного права

В різних правових системах важливими сферами правового впливу на суб’єктів МЕВ є:

• Комерційне право (договірне право);
• Загальноправове середовище (охорона навколишнього середовища, техніка безпеки та інше);
• Створення нового бізнесу;
• Трудове законодавство;
• Антимонопольне законодавство;
• Ціноутворення;
• Податкове законодавство.

Характеристика факторів економічного середовища.

Міжнародне економічне середовище, в першу чергу характеризується тим, що світ являє собою сукупність держав (країн). Для розуміння і оцінювання відмінностей між національними економіками, визначення їх місця та перспектив розвитку в системі світового господарства, актуальною проблемою в теорії та практиці МЕВ є їх систематизація [Д.Г. Лук’яненко Міжнародна економічна інтеграція] за різними ознаками (рис. 2.2).

Рисунок 2.. Ознаки систематизації країн.

Традиційно країни систематизують за регіональною (географічною) ознакою: європейські (західно-, східно-, південно-, північно-), північноамериканські (США, Канада, Мексика), південноамериканські, країни Близького Сходу, Східної, Південно-Східної та Південної Азії, африканські (північно-, центрально-, південно-, західно-) тощо. Але така систематизація дає досить різноманітні за складом групи країн.

Найістотнішою є економічна ознака, яка дозволяє багатоваріантність систематизації:

• Структура господарства (промислово розвинені, аграрні, аграрно-промислові, промислово-аграрні);
• Рівень економічного розвитку (розвиненні, країни що розвиваються, країни з перехідними економіками);
• Ступінь розвиненості ринкових відносин (з розвиненою ринковою економікою, з ринковою економікою, з централізовано плановою економікою);
• Рівень самоорганізації економіки (зрілі економіки, уразливі економіки);
• За критерієм “ВНП на душу населення” (табл. 2.1):
• З низьким рівнем (до 580 доларів США);
• Середній рівень (від 581 до 5999 дол. США);
• Високий рівень (6000 дол. США та вище);
• Рівень зовнішньої заборгованості;
• Експортна орієнтація.

Таблица 2.

ВНП на душу населення в країнах з перехідною економікою

(дол. США)

Країна	ВНП на душу населення у 1993 р.
Азербайджан	730
Бєларусь	2840
Болгарія	1160
Вірменія	660
Грузія	560
Естонія	3040
Казахстан	1540
Киргизстан	830
Китай	490
Латвія	2030
Литва	1310
Польща	2270
Росія	2350
Румунія	1120
Словаччина	1900
Угорщина	3230
Україна	1910
Чехія	2730

Систематизація країн за організаційною ознакою розподіляє країни по групах в залежності від участі в міжнародних організаціях, конференціях, нарадах тощо. Найбільш впливовими організаціями сьогодні є:

• Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) – створена у 1960 р., об’єднує 24 країни з високим доходом та рівнем розвитку (19 країн Європи, США, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія). Цілі організації полягають у досягненні швидкого економічного розвитку, підтримання фінансової стабільності, вільної торгівлі та забезпечення сприятливих умов розвитку країн “третього світу”;
• Генеральна угода з тарифів і торгівлі та Світова організація торгівля (ГАТТ/СОТ) – об’єднує більше 120 країн світу, за основну мету ставить розвиток лібералізації торгівлі. З початку функціонування ГАТТ у 1947 році досягнуто зниження сучасних міжнародних тарифів з 40% до 4%. СОТ почала функціонувати з 1995 року як більш організаційно оформлена структура для регулювання міжнародної торгівлі.
• Бреттон-Вудські інститути – Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) забезпечують функціонування та розвиток сучасної світової валютної системи починаючи з 1944 р. Членами МВФ є 169 країн світу.
• Проблеми міжнародної трудової міграції спрямовує та корегує Міжнародна організація праці (МОП) – 1919 р., починаючи з 1946 року під егідою ООН;
• Інші організації країн, які є наслідком процесів міжнародної економічної інтеграції (Європейське співтовариство, Північноамериканська угода з вільної торгівлі, Об’єднання держав Азіатсько-тихоокеанського регіону - АСЕАН).

Принципом систематизації країн, який дозволяє сформувати групи країн з найбільш адекватною потребам теорії та практики досліджень диференціацією, є принцип класифікації за соціально-економічними ознаками. Соціально-економічні ознаки зазнали найбільшого реформування останні десятиріччя від формаційного підходу (капіталістичні країни, соціалістичні країни, країни, що розвиваються) до започаткованою з 1994 року систематизації ООН (табл. 2.2) - розвинені країни з ринковою економікою, країни з перехідною економікою, країни, що розвиваються. Існують систематизації країн, які розроблені Б. Гаврилишиним (за типом соціально-економічних систем – вільне підприємництво, узгоджене вільне підприємництво, адміністративно-командна система, розподільчий соціалізм, ринковий соціалізм) та М. Портером (за типом конкурентноздатності національних економік – конкуренція на основі факторів виробництва, конкуренція на основі інвестицій, конкуренція на основі нововведень, конкуренція на основі багатства).

Таблица 2.

Темпи зростання світового виробництва груп країн, %

Групи країн	Кінець 80-х	Початок 90-х	Середина 90-х
Розвинені країни з ринковою економікою	3,2	1,6	1,5
Країни з перехідною економікою	3,3	-10,1	7,3
Країни, що розвиваються	4	3,8	5,1
Світове виробництво	3,9	0,9	1,6

Інша площина економічних факторів, в якій функціонують суб’єкти МЕВ – це середовище взаємопов’язаних ринкових систем (рис. 2.3).

Рисунок 2.. Система ринкового середовища міжнародних економічних відносин

В процесі розвитку національних економік сформувалися внутрішні ринки країн. З поглибленням зовнішньоекономічних зв’язків між країнами формуються національні та міжнародні ринки. Світовий ринок – це сфера стійких товарно-грошових відносин на основі міжнародного поділу праці.

У процесі еволюції ринкового середовища відбувається природна структуризація та диференціація ринків (товарів, послуг, капіталів, робочої сили) та механізмів входження нових суб’єктів до їх організаційної структури (відкриті, закриті, преференціальні).

Переважною формою сучасної ринкової організації на різних рівнях є олігополія

Характеристика факторів соціально-культурного середовища.

Фактори соціально-культурного середовища визначаються поведінкою людей, яка базується на фізіологічних, особистих психологічних та соціальних факторах та виражається у певних культурних формах (рис. 2.4).

Існують помітні групові розбіжності в таких фізичних характеристиках людей, як колір шкіри, зріст, вага і форма тіла, колір, густота та інші характеристики волосся, а також сприйнятливість та опірність певним захворюванням

Соціальна поведінка людей визначається конкретними груповими нормами. Групи людей формуються в наслідок природжених факторів (стать, сім’я, вік, каста, етнос, раса, національність) або тих, що людина здобуває в процесі навчання, виховання тощо (релігія, політична орієнтація, професія). Існує наступна закономірність – чим більш розвиненим є суспільство, тим більше значення опановують фактори, надбанні в процесі життя людини.

Сукупність норм, на яких базуються різні дії тієї чи іншої групи можна назвати культурою даної групи. В широкому розумінні культура трактується

Рисунок 2.. Елементи соціально-культурного середовища.

в наш час багатьма вченими як процес і наслідок людської діяльності [Українська та зарубіжна культура]. Такий підхід дозволяє включити в сферу культури всі види людської діяльності: матеріальну і духовну діяльність в усіх формах їх прояву, вироблених людством у процесі історії. Законом функціонування культури є її засвоєння, збереження і передача наступним поколінням. Суспільство формує різноманітні форми і засоби передачі культурних цінностей. Трансляція і засвоєння культури здійснюється різними способами: шляхом виховання, навчання, освіти, мови, через звичаї та традиції, шляхом наслідування і копіювання кращих зразків. У межах соціальної спільноти людей (нації, класу, соціальної групи) ці форми утворюють складну ієрархічну систему, яка акумулює і відтворює духовні цінності, погляди, ідеї, принципи, зразки поведінки і діяльності, мислення і почування, риси національного характеру. Все це допомагає індивідуумам спілкуватися, інтерпретувати та оцінювати один одного як членів суспільства. Найбільш важливими світоглядними та поведінковими аспектами, які формуються під впливом культури є :

• Усвідомлення себе та світу;
• Спілкування та мова;
• Одяг та зовнішність;
• Культура харчування;
• Уявлення про час;
• Взаємовідносини (на рівні сім’ї, установ, уряду тощо);
• Цінності та норми;
• Віра і переконання;
• Розумові процеси і навчання;
• Звички у праці.

Оскільки нації, раси та етноси є найбільш стійкими людськими групами, саме ці фактори формують найбільш стабільні групові культури – національні. Завданням сучасної культурології як науки є вивчення, порівняння та систематизація різноманітних національних культур. Сучасні дослідження ведуться в площинні саме порівняння культур для вивчення та зближення національних культур [МБ, Поведение потребителей, Деловые культуры в МБ].

Мотивація діяльності являє собою комплексну динамічну та цілісну систему формування мотиваційних детермінант (соціальних, економічних та психологічних), які при поясненні підстави дії та поступка стають аргументами прийнятого рішення. Мотиваторами діяльності з соціально-психологічної точки зору є:

• Переваги (інтереси, схильність);
• Зовнішня ситуація;
• Власні можливості (знання, вміння, якості);
• Власний стан в конкретний момент;
• Моральний контроль (наявність моральних принципів);
• Умови досягнення мети (витрати часу та зусиль);
• Наслідки дії, вчинку.

Найбільш традиційними є теорії мотивації на основі вивчення потреб (А. Маслоу, Г. Мюррей. Е. Фромм), які визначають основні групи потреб (по А. Маслоу):

• Органічні потреби;
• Потреби безпеки;
• Потреби належності;
• Потреба в шануванні;
• Пізнавальні потреби;
• Потреби самоактуалізації.

Зв’язок між членами суспільства реалізується через мовні та немовні засоби комунікації, які базуються на певних культурних сигналах (значеннєві аспекти кольорів, дистанції, відношення до часу), а також за допомогою дотримання переважних моральних вимог та етикету [МБ]. Значення мови визначається тим фактором, що таке поняття як ментальність культури (внутрішні процеси і характер розумового складу) детермінується типом та особливостями мови даної групи [Деловые культуры в МБ].

Характеристика факторів інфраструктурного середовища.

Інфраструктурне середовище пронизує та впливає на інтегрований розвиток всіх інших умов функціонування суб’єктів МЕВ. Найважливішими складовими елементами інфраструктури МЕВ є :

• Міжнародний транспорт;
• Міжнародні інформаційно-комунікаційні системи.

Транспортна частина охоплює всі існуючи транспортні засоби та транспортні шляхи світу. При оцінці транспортної складової середовища МЕВ важливими є якісні та кількісні параметри стану того чи іншого транспортного засобу країни або регіону. Розвиток транспорту є однією з передумов поглиблення процесу міжнародної інтеграції та як наслідок глобалізації світу за рахунок зменшення відстаней у сучасному світі.

Основа розвитку інфраструктурного середовища МЕВ – інформаційно-комунікаційні системи. Інформаційно-комунікаційні системи – сукупність засобів збирання, збереження, обробки та передачі інформації. Сучасні засоби передачі інформації, що базуються на супутниковому зв’язку дозволяють передавати будь-які обсяги інформації на будь-яку відстань в короткі відрізки часу. Формування на їх основі глобальних інформаційних систем (Інтернет) стає, з одного боку, найважливішим сучасним фактором розвитку міжнародних економічних відносин, а з іншого – такі системи стають новим “віртуальним” середовищем глобальних економічних відносин.

Інформаційно-комунікаційні системи в МЕВ – це системи збору, збереження та передачі світової економічної інформації. В матеріальному виразі – це мережі інформаційних агентств, що розташовані по всьому світу, які збирають інформацію, класифікують її, кодують та передають користувачам. Найбільш впливовими міжнародними інформаційними агентствами є: Рейтер, Доу-Джонс Телерейт, Блумберга. Агенція Рейтер цілодобово збирає данні та економічну інформацію в режимі реального часу із 180 міжнародних бірж, ринків цінних паперів та 4000 організацій в 80 країнах світу.

Проблемні питання

1. Традиційно виділяють політико-правове, економічне та соціально-культурне середовище розвитку МЕВ. Поміркуйте над іншими варіантами структуризації середовища.
2. Спробуйте зробити порівняльний аналіз взаємодії політики і економіки у рамках національних господарств та у світовому господарстві.
3. Вам відомі різні підходи до систематизації (групування) країн світу. Визначити теоретичне і практичне значення такої систематизації для МЕВ. Найбільш важливі ознаки систематизації країн.
4. Основні превалюючи тенденції у сучасному міжнародному конкурентному середовищі.
5. Особливості олігополістичної структури на світовому ринку.

Література

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 1998.
2. Герчикова И. Международные организации по многостороннему регулированию торгово-экономических отношений / Маркетинг, 1997.- № 5. Косолапов Н. Субъекты мировой политики и международных отношений: явление, критерии, основы типологии./ МЭ и МО, 1998. - № 12.
3. Дэниэлс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. - М.: Дело Лтд., 1994.
4. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990.
5. Кругман П.Р.,Обстфельд М. Международная экономика: теория и политика: Пер. с англ. / Под ред. Колесова В.П., Куликова М.В., - М.: Эк. ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997.
6. Кучер Б.И. Международный экономический правопорядок. - К.: Вища школа, 1998.
7. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ.-М.: Прогресс. Универс, 1992.
8. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. - К.: КДЕУ, 1996.
9. Льюис Р. Д. Деловые культуры в международном бизнесе, М.: 1999.
10. Мексон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. с англ.- М.: Дело, 1992.
11. Міжнародні економічні відносини: Система регулювання міжнародних економічних відносин А.С. Філіпенко, І.В. Бураковський, В.С. Будкін та інш.-К.: Либідь, 1994.
12. Тодаро М.П., Экономическое развитие: учебник / Пер. с англ. - М.: Эк. ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997.
13. Українська та зарубіжна культура, - навч. Посібник, - К.: “Знання”, 2000.
14. Циганкова Т.М. Міжнародні організації, - навч. посібник, - К.: КНЕУ, 1998.
15. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини. Навч. посібник, - Рута, 1996.
16. Эванс Дж.Р., Берман Б. Маркетинг: Пер. с англ.- М.: Экономика,1990.
17. Энджел ДЖ. Ф., Блэкуэлл Р. Д., Миниард П. У. Поведение потребителей, Санкт-Петербург: Питер, 1999.

За розрахунками Світового Банку.

Форми ринкової організації розрізняються в залежності від співвідношення кількості виробників та споживачів на ринку. Альтернативними формами олігополії є монополія (споживачів або виробників) та атомістична конкуренція.

PAGE 24

РІВНІ РЕГУЛЮВАННЯ

Національні