Мораль та моральність, як предмет етики і соціальний феномен

Хмельницький університет управління та права

Кафедра філософії та

соціально-гуманітарних наук

Навчальна дисципліна:

Етика (загальна і професійна)

Лекція №2

Тема 2: Мораль та моральність, як предмет етики і соціальний феномен.

Денищик О.І.

доцент кафедри,

кандидат пед. наук

Хмельницький

2012

Тема2

Мораль та моральність, як предмет етики і соціальний феномен.

Поняття та сутність моралі та моральності.
Функції моралі та її структура.
Мораль як соціальний феномен.
Мораль і право, їх співвідношення та відмінності.

Література:

Див. семінар: основна № 1,2,7,11; додаткова № 3,8,9.

Питання 1. Поняття та сутність моралі та моральності.

Структурний аналіз моралі особистості.

У відповідь на лозунг «Спочатку гроші,потім мораль» Поль Брегг (США, сучасний філософ, лікар) «.. За гроші Ви взмозі купити:

- ліжко, але не сон;

- їжу, але не апетит;

- книги, але не розум;

- прикраси, але не красу;

- будинок, але не домівку;

- ліки, але не здоров’я;

- розкіш, але не культуру;

- розвагу, але не щастя;

- релігію, але не спасіння.»!

Мораль (від лат. Moralis – моральний, mores- звичай, вдача, натуру, норов, мода звичка) є одним із способів нормативного регулювання поведінки людини, особливою формою суспільної свідомості і видом суспільних відносин. (О.Кобліков).

Тобто це система принципів, норм, які визначають характер відносин між людьми відповідно до прийнятих у цьому суспільстві понять добра і зла, справедливого і несправедливого, гідного і негідного.

Дотримання норми моралі забезпечується силою духовного впливу, громадською думкою, внутрішнім переконанням та совістю людини. Визначаючи поняття «моралі» необхідно мати на увазі і таке поняття, як моральність. В повсякденній життєдіяльності поняття «мораль», і «моральність» трактуються як синоніми. Але відомий філософ Г.В. Ф.Гегель концептуально розділяє ці поняття.

Тому багато вчених розуміє, мораль як форму суспільної свідомості, сукупності усвідомлюваних людьми принципів, норм, приписів, правил, поведінки, а «моральність» як втілення цих принципів, правил і норм у реальній поведінці людини і стосунках між нею та іншими людьми.

Російським аналогом терміну моральність у певній мірі можна вважати «нравственность» – від слова «нрав», характер, тобто сукупність душевних якостей, які відрізняються від розуму, волі, пристрасті.

В.Малахов вважає, що терміну «моральність» найбільш відповідає старослов’янське слово «обичайність». І у німецькій мові є власне слово, яке відповідає слову «нравственность» - «Sitlichkeit».

Нерозбериха в умах учених-етиків при визначенні понять – призводить до того, що, наприклад, є поняття «Моральна культура юриста», «Моральна (етична) культура юриста», а у Гусарєва С.Д. і Тихомирова О.Д. є окремі поняття «Моральна культура юриста» і «Етична культура юриста».

Сукупні риси моралі:

Її соціальна природа і соціальний характер функціонування;
Їй властивий діяльний характер, так, як вона реалізується лише у вчинках людей;
Їй характерне ціннісне ставлення до соціальних суб’єктів, соціальних інституцій, однієї людини до інших (вона оцінюється безкорисливістю, передбачає свідомий вибір цінностей рішень, дій, вчинків, добровільне слідування моральним вимогам і нормам).
Має загальнолюдський характер змісту цінностей, історичний характер змісту цінностей, які зорієнтовані на ідеали гуманізму, рівності та справедливості.

Золоте правило моралі:

(Не) поступай по відношенню до інших так, як ти (не) хотів би, щоб вони поступали стосовно тебе.

Питання 2. Функції моралі та її структура

Виділяють такі функції: регулятивну, виховну, пізнавальну, оціночну (аксіологічна), орієнтуючу, прогностичну. Називаються і деякі інші: гуманізуючу (гуманістична), світоглядну (ціннісно-орієнтаційну) тощо.

В. Лозовой визначає також функції моральної соціалізації (гуманізуюча) та гармонізації людських і суспільних відносин. Першочерговий інтерес для юристів має регулятивна функція. Вона є основною, найважливішою. Засоби регулювання: норми, ідеали, принципи, традиції, звичаї, суспільна думка, цінності, авторитети. Ця функція вважається своєрідним синтезом усіх інших функцій. Вона забезпечується, перш за все, через саморегуляцію соціального середовища в цілому, а також саморегуляцію та самоуправління особистості. Охоплює ту сферу відношень, які не регулюються правом. Але і право має теж моральний характер. Регулює через систему норм: норм-орієнтирів, норм – вимог, норм – заборон, норм- рамок, норм-обожнень, норм-зразків.

Виховна функція моралі полягає в тому що вона бере участьуформуванні людської особистості, її самосвідомості. Мораль сприяє становленню поглядів на мету і сенс життя, усвідомленню людиною своєї гідності, обов’язку перед іншими людьми і суспільством, необхідної поваги до прав особистості, гідності інших. Цю функцію прийнято характеризувати як гуманістичну. Вона впливає на регулятивну й інші функції.

Відомо, що без процесу виховання – безперервного, надзвичайно інтенсивного та цілеспрямованого – неможливе становлення особистості. У його центрі стоїть виховання моральне, яке й формує духовний стрижень особистості. Реалізується виховна функція в процесі освоєння особистістю морального досвіду попередніх поколінь, у формуванні позитивних моральних почуттів, поглядів, звичок.

З виховною функцією тісно пов’язана пізнавальна. Моральне пізнання передує моральному вихованню особистості. Воно надає їй необхідну інформацію про моральні норми та цінності моральності і моралі. В.Лозовой вважає, що «за допомогою моралі людини пізнає світ морального життя, свій внутрішній світ, внутрішній світ інших людей, власні та людські моральні якості». Пізнання здійснюється з позиції загальнолюдський моральних цінностей, морального ідеалу, розуміння соціального та реального прогресу. У моральному пізнанні відіграють значну роль моральні якості людини, її моральні почуття, інтуїція і віра.

Структура моралі:

У моралі виділяють 2 самостійні сфери: а) моральна практика – моральна діяльність та моральні відносини, б) моральна свідомість. Крім цього слід виокремити: моральну поведінку, моральні критерії та моральні якості.

Моральної діяльності у чистому вигляді не існує, оскільки мораль присутня, пронизує усі сфери життя, усі види діяльності людини. Тому варто і точніше говорити про моральні аспекти будь-якої діяльності (професійно-трудової, суспільно-політичної, науково-пізнавальної, сімейно-побутової, художньої тощо). Будь-яка дія чи відсутність її – це вчинок, що вбирає у себе роботу свідомості (почуттєві, мисленні, вольові компоненти) й об’єктивацію у її результаті. Нерідко з моральною діяльністю пов’язують філантропічні дії, гуманітарну допомогу, моральне просвітництво, моральне виховання тощо. Але моральна сторона цих й інших видів діяльності, різних заходів може тільки зовні бути схожим на морально зацікавлене ставлення, справедливе ставлення до людей, наповнене суспільним сенсом, чи видаватись за гуманістичне ставлення, а дійсні мотиви, внутрішні збуджувальні сили можуть бути позаморальними, а то й аморальними (користь, винагорода, старх покарання, бажання видавати себе за доброго та справедливого, тобто за іншого тощо). Діяльність, лінія поведінки людини складається з окремих вчинків, які характеризуються наявністю мотивів і мети, заради яких вони здійснюються. Тому моральна складова (аспект) вчинку може бути зрозумілою при аналізі його структури, що має вигляд своєрідного ланцюжка: потреба-інтерес-ціннісна орієнтація-ідеал-мета-мотив-вибір засобів досягнення мети-реалізація мотиву, або дія (акт)-результат-оцінка результату-наслідки-оцінка наслідків і знову повторення ланцюжка у новому вчинку.

Залежно від потреб, інтересів формуються: ідеали – як бажаний досконалий зразок, еталон; мета –як практичне завдання; ціннісні орієнтації, що спрямовують діяльні акти; мотиви – як внутрішні збуджуваліні до дій сили; вибір варіантів, засоби виконання дій. Завершується це вольовим актом (дією), що дає бажаний чи протилежний результат, а потім громадська думка або (і) сама особистість оцінюють і мотиви, і результат, а якщо бувають наслідки, спричинені такими діями, результатами, то дається оцінка й наслідків. Отже, моральний аспект будь-якого вчинку визначається, виражається у системі мотивів і оцінок. Людина як істота оточуючого середовища (природного і соціального) без внутрішніх джерел життєзабезпечення не може не діяти, не здійснювати вчинків. Але ціннісне значення, сенс кожен вкладає свій, виходячи з власного досвіду, власного, групового чи суспільного інтересу, потреби. Вчинок з такого погляду, є цілісним явищем, що містить у собі нерозривну єдність суб’єктивного (мотив) і об’єктивного (результат), а також зовнішні умови його здійснення. Отже, вчинок може визначатись як об’єктивно-реалізований мотив, або суб’єктивно-мотивований результат.

Сукупність вчинків, моральних аспектів діяльності соціальних суб’єктів складає своєрідну тканину, сітку моральних відношень суспільства, спільнот. Моральні відносини є одним із видів суспільних відносин. Їх специфіка у тому, що 1) вони виникають і реалізуються не стихійно, а свідомо, цілеспрямовано, вільно стосовно вищих моральних цінностей; 2) у процесі моральних відносин реалізуються моральні цінності; 3) моральні відносини не існують у стерильному, чистому вигляді, вони пронизують економічні, політичні, етнічні, релігійні та інші відносини. Тому у них відбиваються особливості культури етносів, націй, релігій, політики держав. Стійкість, повторюваність окремих складових моральних відносин знаходить відображення у звичаях, традиціях, ритуалах тощо. Таким чином, моральні відносини – це ті зв’язки і залежності, у які включаються люди у процесі життєдіяльності на основі вироблених суспільством вимог і с особистих переконань. Тому моральні відносини – це система цінностей, що реалізується у суспільстві. Їх зміст визначається системою моральних норм, принципів, оціночних уявлень, що реально панують у відповідній сфері життєдіяльності чи суспільстві взагалі.

Як особливий тип суспільних відносин моральні відносини можна класифікувати за основними видами (сферами) життєдіяльності людей: у економічній чи професійно – трудовій, суспільно-політичній, науково-пізнавальній, сімейно-побутовій та інших сферах. Моральні відносини можуть відрізнятися залежно від об’єкту: ставлення до дітей, жінок, людей похилого віку, до праці, до держави, її інституцій тощо. У моральних відносинах людина є і суб’єктом їх, оскільки реалізує свої ціннісні орієнтації, цілі, вчинки, і об’єктом, тому що вони не існують не залежно від неї, і накладають на неї певні обов’язки.

Утворюють мораль сілідуючі елементи:

Моральні норми;
Моральні принципи;
Моральні ідеали;
Моральні критерії.

Моральні норми (на думку О.С. Кобликова) це – соціальні норми, що регулюють поведінку людини у суспільстві, її ставлення до інших людей, до суспільства і до себе. Їхнє виконання забезпечується силою суспільної думки, внутрішнім переконанням на основі прийнятих у даному суспільстві уявлень про добро та зло, справедливість і несправедливість, чесність і гідність, належне і засуджуване.

Моральні норми визначають зміст поведінки, те як належить діяти у тій чи іншій ситуації. Вони відрізняються від інших норм, що діють у суспільстві і які виконують регулятивні функції (економічні, політичні, правові, естетичні).

Моральні норми повсякденно відтворюється в житті суспільства силою звичаїв і традицій, авторитетом і владою загальновизнаної і підтримуваної усіма дисципліни, суспільною думкою, переконання членів суспільства про належну поведінку за певних умов.

На відмінну від простих звичаїв і звичок, коли майже всі люди однотипно діють подібних ситуаціях (святкування дня народження, весілля, проводи в армію, різні ритуали, звичка до певних трудових дій тощо), моральні норми непросто виконуються внаслідок зведеного загальноприйнятого порядку, а знаходять ідейне обґрунтування в уявленнях людини про належну чи неналежну поведінку як взагалі так і в конкретній життєвій ситуації.

В основу формування моральних норм як розумних, доцільних і схвалюваних громадянами правил поведінки покладені реальні принципи, ідеали, поняття про добро та зло, що діють у суспільстві.

Виконання моральних норм забезпечується авторитетом і силою суспільної думки, свідомістю суб’єкта про гідне чи негідне, моральне чи аморальне, що визначає і характер моральних санкцій.

Моральна норма, в принципі, розрахована на добровільне виконання. Але її невиконання спричиняє моральні санкції, складаються в негативній оцінці та осуді поведінки людини у спрямованому духовному впливі. Вони означають моральну заборону робити подібні вчинки в майбутньому, адресовану адресовані як конкретній людині, так і всім, хто її оточує. Моральна санкція підкріплює моральні вимоги, які містяться в моральних нормах і принципах.

Моральні норми можуть виражатися як у негативній, забороняючій формі (наприклад, Мойсеєві закони – Десять Заповідей, сформованих у Біблії), так і в позитивній (будь чесним, допомагай ближньому, поважай старших, бережи честь змолоду тощо.)

Моральні принципи – одна з форм відображення моральних вимог, які у найбільш загальному вигляді розкривають зміст моралі, що існує в тому чи іншому суспільстві. Вони узагальнюють основні вимоги, що стосуються сутності людини, характеру взаємин між людьми, визначають загальний напрямок діяльності людини і лежать в основі конкретних норм поведінки. У цьому відношенні вони служать критеріями моральності. Часто моральний принцип є якістю.

Якщо моральна норма визначає, які конкретно вчинки повинна робити людина, як поводитися в типових ситуаціях, то моральний принцип дає людині загальний напрямок діяльності.

До числа моральних принципів відносяться такі загальні основи моралі як: гуманізм – визнання людини найвищою соціальною цінністю; альтруїзм – безкорисливе служіння ближньому; милосердя – жаліслива і діяльна любов, що виражається в прагненні сприяти загальному благу; відмова від індивідуалізму – протиставлення індивіда суспільству, будь-якої соціальності і егоїзму – переваги власних інтересів над інтересами інших.

Основні моральні принципи та якості юриста:

Дотримання принципів верховенства права, законності, розуміння юристом своєї місії служити праву і законові.
Гуманне ставлення до людини – це відношення до її життя і здоров’я, честі і гідності, як до найвищої соціальної цінності, повага перш за все кожного.
Порядність – це вихідний принцип високого морального рівня виконання професійних повноважень; будується на таких якостях як довіра, співчуття, чесність, правдивість.
Довіра – це відношення юриста до дій іншої особи (колеги чи громадянина), до неї самої і засноване на впевненості в її правоті, вірності, добросовісності, чесності.
Співчуття – розуміння почуттів і думок іншого. Воно виражається в наданні моральної підтримки прагненням людини і готовності сприяти їх здійсненню.
Чесність – передбачає принциповість, вірність взятим зобов’язанням, суб’єктивну переконаність в правоті своєї справи, щирість перед іншими і перед собою, визнання і дотримання прав інших на те, що їм належить згідно закону.
Правдивість – являє собою моральні якості, які характеризують юриста як особистість, котра зробила для себе правилом говорити ля людям істинну, не приховувати дійсний стан справ.
Добросовісність – це значить діяти не тільки компетентно але й з найбільшою віддачею власних сил і здібностей застосуванням всіх зусиль для виконання професійного обов’язку в короткі терміни і при максимальному врахуванні інтересів справи.
Самовідданість – виражається в діях, які за своїм характером являють акт самопожертвування – добровільного принесення в жертву своїх інтересів, а інколи й життя заради інтересів інших людей.

Крім принципів, що характеризують сутність тієї чи іншої моральності, розрізняють так звані формальні принципи, які стосуються способів виконання моральних вимог. Таким є, наприклад, свідомість і протилежні їй формалізм, фетишизм, фаталізм, фанатизм, догматизм. Принципи цього роду не визначають змісту конкретних норм поведінки, але також характеризують певну моральність, показуючи, на скільки свідомо виконуються моральні вимоги.

Моральні ідеали – прояви моральної свідомості, в яких моральні вимоги відображаються у вигляді образу морально досконалої особистості, уявлення про людину, що втілила в собі найбільш високі моральні якості. (Богдан Хмельницький, Ісус Христос).

Моральний ідеал по різному розумівся в різний час, в різних суспільствах і вченнях. Якщо Аристотель бачив моральний ідеал в особистості, яка вищою мужністю вважає самодостатнє, звільнене від хвилювань і тривог практичної діяльності споглядання істини, то Імануїл Кант (1724-1804 рр.) характеризував моральний ідеал, як керівництво для наших вчинків, «божественної людини у середині нас», з яким ми порівнюємо себе і вдосконалюємося, ніколи, однак, не будучи в змозі стати на один рівень з ним. По своєму визначають його і різні релігійні вчення, політичні течії, філософи.

Моральний ідеал, прийнятий суспільною моральною свідомістю, визначає мету виховання, впливає на зміст моральних принципів і норм.

Можна говорити і про суспільний моральний ідеал як про образ громадянського суспільства, побудованого на вимогах вищої справедливості та гуманізму.

Питання 3 Мораль як соціальний феномен.

Норми моралі є складовою частиною системи соціальних норм суспільства.

СИСТЕМА СОЦІАЛЬНИХ НОРМ СУСПІЛЬСТВА

Висновок.

Як соціальний феномен, мораль виникає і розвивається на основі потреб регуляції суспільством діяльності і людей в різних сферах їх життя. Мораль вважається одним із найдоступніших способів осмислення людьми складних процесів соціального буття. Моральні ідеали, принципи і норми виникли із уявлення людей про справедливість, гуманність, добро, суспільне благо тощо.

Поведінка людей, яка відповідала цим вимогам, являла моральним, протилежне – аморальним. Іншими словами, моральне те, що, на думку людей відповідає інтересам суспільства і особистості. Те, що приносить найбільшу користь. Природно, що ці уявлення змінювались від століття до століття, і окрім цього, вони були не адекватними у представників різних верств і груп людей.

Закономірності становлення і розвитку моралі.

Обумовленість моралі суспільним потребам;
Залежність моралі від соціального розвитку суспільства;
Взаємозв’язок моралі і суспільних соціальних процесів;
Залежність моралі від суспільного духовного прогресу;
Єдність моральної свідомості і діяльності;
Обумовленість моралі цілеспрямованим моральним вихованням;
Взаємозалежність мети, завдань, змісту, форм, методів процесу.

Питання 4. Мораль і право, їх співвідношення та відмінності

Співвідношення моралі та права – один з важливих аспектів вивчення цих соціальних явищ, що представляє особливий інтерес для юристів. О.С.Кобликов торкається лише окремих принципових висновків, істотних для розгляду наступних питань.

Перше. Мораль і право – необхідні, взаємозалежні і взаємопроникаючі системи регуляції суспільного життя. Вони виникають у силу потреби забезпечити функціонування суспільства шляхом узгодження різних інтересів, підпорядкування людей визначеним правилам.

Крім цього мораль і право виконують єдину соціальну функцію – регулювання поведінки людей у суспільстві. Вони представляють складні системи, що включають суспільну свідомість (моральну і правову); суспільні відносини (моральні і правові); суспільно значиму діяльність; нормативні сфери (моральні і правові норми).

Нормативність – властивість моралі і права, що дозволяє регулювати поведінку людей. При цьому об’єкти їхнього регулювання багато в чому збігаються.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МОРАЛІ І ПРАВА

Спільні риси моралі і права

Форма суспільної свідомості

Розвиваються на єдиному для моралі і

права фундаменті загальнолюдських цінностей

Співпадають сфери моральних і правових відносин

Єдині цілі, завдання, вимоги моральних і правових відносин

Регулятивна функція людської поведінки в суспільстві – головна

Є сукупністю норм, які регулюють суспільну поведінку

Обов’язкове дотримання норм і принципів моралі і права

РІЗНЕ
МОРАЛЬ	ПРАВО
Норми носять неписаний характер, фіксуються в традиціях і звичаях	Норми носять формально визначений характер і закріплюються в офіційних документах
Норми складаються стихійно	Норми встановлюються державою
Механізм забезпечення – громадська думка	Механізм забезпечення – владні санкції держави
Норми передбачають широку свободу вибору	Свобода вибору – жорстка, обмежена рамками нормативних документів

Норми моралі

Соціальні норми

Релігійні норми

Норми права

Норми громадських організацій

Норми звичаїв, традицій, тощо

Моральні почуття

Моральні цінності, моральний ідеал, моральні норми, моральні принципи, моральні категорії, моральні знання, моральні погляди, моральні переконання, моральні потреби, моральні уявлення, моральне спрямування, моральна оцінка.

Моральні емоції,

воля,

моральні мотиви

Моральні якості

Моральні

критерії

оральна поведінка

Моральні відносини

Моральна діяльність

Моральна

свідомість

Мораль

Мораль та моральність, як предмет етики і соціальний феномен