Податок на додану вартість

Зміст лекції

Тема 2. Податок на додану вартість

1. Економічний зміст і призначення податку на додану вартість

Податок на додану вартість є однією з форм універсальних акцизів, що набула свого розвитку в XX столітті. На сьогодні цей податок становить вагому частку в доходах бюджетів багатих європейських країн. За своєю економічною сутністю податок на додану вартість є непрямим податком, де об'єктом оподаткування є не дохід чи прибуток, а розмір витрат для кожного конкретного споживача товару, роботи чи послуги. Тому цей податок у соціальному розумінні вважається найнесправедливішим.

Водночас при значних темпах росту суспільного добробуту в більшості країн світу ця його вада втрачає своє значення. Головними стають його фіскальні переваги, тобто регулярність надходження до бюджету, простота обрахування, неможливість зникнення об'єкта оподаткування.

Запровадження податку на додану вартість передбачає необхідність визначення поняття доданої вартості, її складових. Доданою вважається вартість, що додається в процесі виробництва товару до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача.

Величина доданої вартості розраховується як різниця між вартістю продукції, що реалізується, і вартістю сировини і матеріалів, використаних у процесі її виробництва. Додана вартість може бути розрахована також шляхом додавання складових елементів, що характеризують її структуру — заробітної плати з нарахуваннями на неї до фондів соціального забезпечення, прибутку, процентних платежів, амортизації.

Введення ПДВ потребує вибору методів його обчислення. У практиці обчислення ПДВ застосовується декілька методів, проте найпоширенішим є так званий кредитний. Він був прийнятий і в Україні. Суть цього методу полягає в тому, що сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, отриманого від покупців, і сумою податку, сплаченого постачальникам матеріальних ресурсів, спожитих в процесі виробництва.

Такий метод обчислення зобов'язань із податку на додану вартість має певні вади. Основна з них полягає у наявності часового розриву між сплатою податку в ціні придбаних матеріальних ресурсів і відшкодуванням цієї суми після реалізації виробленої підприємством продукції, оскільки сплаті до бюджету підлягає різниця. Величина цього розриву залежить від тривалості виробничого циклу і в деяких галузях може бути досить значною. Тут має значення також швидкість реалізації продукції. Якщо виробнича продукція з тих чи інших причин не реалізується, то підприємство не може відшкодувати податок на додану вартість, сплачений в ціні придбаних матеріальних ресурсів та основних фондів, що спричиняє вимивання оборотних коштів.

В умовах недостатнього сукупного попиту на товари, або низької якості і конкурентноспроможності багатьох видів продукції, що ускладнює її реалізацію, ця вада податку досить суттєва і створює певні труднощі в його застосуванні. Проте переваги податку на додану вартість досить значні. Він стимулює експорт, оскільки є внутрішнім податком, і обороти з експорту не оподатковуються. Він забезпечує стабільність податкових надходжень до бюджету, досить зручний у визначенні податкових зобов'язань.

Все це зумовило постійне зростання обсягу податку в доходах бюджетів багатьох країн. Є досить аргументовані висновки провідних зарубіжних вчених про те, що в подальшому податок на додану вартість матиме ширше застосування.

В Україні податок на додану вартість встановлений «Податковим Кодексом України» з доповненнями від 23.12.2010р. Це основні законодавчі акти, які встановлюють обов'язковість сплати податку, платників, об'єкт, базу оподаткування, ставки податку, строки сплати, пільги й відповідальність за ухилення від сплати податку. Крім вищезазначених законодавчих актів, є ще велика кількість нормативних актів щодо сплати ПДВ, які, наприклад, видаються Кабінетом Міністрів України, Державною податковою адміністрацією України для роз'яснення окремих положень закону.

Переваги податку на додану вартість

відсутність подвійного оподаткування ;
рівність умов щодо сплати як виробниками , так і продавцями ;
ритмічне надходження коштів до бюджету держави ;
прискорює витіснення з ринку слабких підприємств ;
включає механізми взаємної перевірки платниками податкових зобов’язань ;

Недоліки податку на додану вартість

складний механізм нарахування і сплати ;
можливість ухилення від сплати ;
регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення ;

2. Платники податку і об'єкт оподаткування

Платниками ПДВ є суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, а також фізичні особи, які здійснюють діяльність, віднесену до підприємницької, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів яких протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог.

Сплачують ПДВ також особи, які ввозять товари на митну територію України, за винятком фізичних осіб, котрі ввозять товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню. Податок сплачують і особи, що здійснюють підприємницьку діяльність із торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору.

Об'єктом оподаткування є операції платників із:

продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт, що надаються нерезидентами, для їх використання або споживання на митній території України;

вивезення або пересилання товарів за межі митної території України й надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Не є об'єктами оподаткування операції з:

випуску, розміщення й продажу за кошти цінних паперів, що емітовані суб'єктами підприємницької діяльності Національним банком України, Міністерством фінансів, Державним казначейством, органами місцевого самоврядування;

передачі майна орендодавця (лізингодавця) у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оренди (лізингу) та його повернення орендодавцю (лізингодав-цю) після закінчення дії такого договору;

надання послуг зі страхування і перестрахування;

обігу валютних цінностей, у тому числі національної та іноземної валют, лотерейних білетів, випущених з дозволу

Міністерства фінансів України; продажу непогашених поштових марок України, конвертів та листівок, крім колекційних;

залучення і розміщення грошових засобів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування;

оплати вартості державних платних послуг, обов'язковість отримання яких встановлюється законодавством;

виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, дотацій, інших виплат фізичними особами за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів;

виплат дивідендів у грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав);

передачі основних фондів як внеску до статутних фондів юридичних осіб для формування їхнього цілісного майнового комплексу в обмін на їхні корпоративні права.

3. База оподаткування

Важливим для обчислення ПДВ є встановлення бази оподаткування.

База оподаткування операцій із продажу товарів, робіт, послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів, робіт, послуг.

У разі продажу товарів, робіт, послуг без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами в межах товарообмінних (бартерних) операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах із платником податку, передачі товарів у межах балансу платника податку для невиробничого використання витрати, які не відносяться до валових і не підлягають амортизації, база оподаткування визначаються виходячи з фактичної ціни операцій, але не нижчої за звичайні ціни.

Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша за митну вартість, зазначену у ввізній митній декларації, з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших винагород, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів, за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів.

Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції, яка визначається так само, як і за операціями з продажу товарів. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем, а відповідальність за сплату податку несе вітчизняний переробник продукції.

При визначенні бази оподаткування необхідно також враховувати:

зміну суми компенсацій за продаж товарів (повернення проданих товарів, визначення боргу покупця безнадійним);

вартість поворотної тари за договором (контрактом), яка не включається до бази оподаткування;

комісійну винагороду, яка є базою оподаткування з продажу товарів, які були у вжитку, придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку.

4. Пільги з податку на додану вартість

Від оподаткування ПДВ звільняється низка операцій:

продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами;

продаж (передплата) і доставка періодичних видань друкованих засобів масової інформації; продаж книжок вітчизняного виробництва; продаж учнівських зошитів, підручників і навчальних посібників;

надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та поточної освіти закладами освіти, що мають спеціальний дозвіл (ліцензію);

надання послуг з реєстрації активів громадянського стану державними органами, уповноваженими здійснювати таку реєстрацію згідно з законодавством;

продаж лікарських засобів та виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку, в тому числі надання послуг з такого продажу аптечними установами;

надання послуг державними службами зайнятості України за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

надання послуг архівними установами України, пов'язаних з наданням документів Національного архівного фонду України юридичним та фізичним особам, а також продаж архівним установам України документів Національного архівного фонду України, які перебувають у власності юридичних або фізичних осіб відповідно до законодавства України;

надання послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому законом порядку;

передача земельних ділянок, що знаходяться під об'єктами нерухомості, або незабудованої землі у разі, коли така передача передбачена Земельним кодексом України;

продаж товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

послуги з доставки пенсій та грошової допомоги населенню;

послуги з охорони здоров'я згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг;

продаж путівок на санаторно-курортне лікування й відпочинок дітей;

надання послуг з:

а) утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах, кімнатах-розподільниках;

б) утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів,харчування та облаштування на ночівлю осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях;

в) харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах і громадян у закладах охорони здоров'я;

надання культових послуг і продаж предметів культового призначення релігійними організаціями;

надання послуг із поховання;

передача конфіскованого майна, знахідок, скарбів або майна, визнаних безхазяйними, у розпорядження державних органів;

продаж товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу підприємствами, які засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та є їх повною власністю;

— виконання робіт за рахунок коштів інвесторів із будівництва житла для військовослужбовців, ветеранів війни та членів сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання службових обов'язків;

надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг із ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров'я та надання матеріальної допомоги (в межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) продуктами харчування власного виробництва та послуг з обробки землі багатодітним сім'ям, ветеранам праці й війни, інвалідам, одиноким особам похилого віку та школам, дошкільним закладам, інтернатам, закладам охорони здоров'я;

продаж товарів (робіт, послуг), передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, а також деякі інші операції;

приватизація державного та комунального майна, а також безоплатна приватизація житлового фонду, включаючи місця загального користування у багатоквартирних будинках, присадибних земельних ділянок та земельних паїв відповідно до законодавства, а також надання послуг, одержання яких згідно з законодавством є обов'язковою передумовою приватизації житла, присадибних земельних ділянок та земельних паїв;

продаж або передача у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання;

подання благодійної допомоги, а саме, безоплатна передача товарів, робіт, послуг окремим особам;

оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України;

надання бібліотеками, що є у державній і комунальній власності, платних послуг фізичним і юридичним особам;

продаж та безкоштовна передача приладів, обладнання, матеріалів науковим установам та науковим організаціям, вищим навчальним закладам III—IV рівнів акредитації;

безкоштовна передача продукції (робіт, послуг) власного виробництва допоміжними сільськими господарствами і лікувально-виробничими трудовими майстернями (цехами, дільницями) будинків-інтернатів та територіальних центрів з обслуговування самотніх громадян похилого віку за умови, що така передача здійснюється для забезпечення власних потреб зазначених закладів;

ввезення на митну територію України товарів морського промислу, видобутих суднами, зареєстрованими у Державному судновому реєстрі України;

— ввезення на митну територію України товарів, обладнання, екіпіровки та медико-біологічних засобів, які не виробляються в Україні, а також роботи і послуги, що виконуються для підготовки та участі членів збірних команд України в Олімпійських та Параолімпійських іграх. Ця норма діє протягом одного року до дня початку кожних наступних ігор.

5. Ставки податку на додану вартість, порядок його обчислення і сплати

Об'єкти оподаткування ПДВ оподатковуються за ставкою 17 відсотків і нульовою ставкою. При цьому платники податку здійснюють окремий облік операцій з продажу та придбання, які підлягають оподаткуванню за ставкою 17 відсотків та звільнених від оподаткування, а також операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва або не підлягає амортизації, імпортних та експортних операцій.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;
продажу робіт, послуг, призначених для використання та споживання за межами митної території України; продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю, безмитних магазинах.

6. Порядок обчислення і сплати ПДВ.

Важливим для забезпечення ефективного функціонування ПДВ є порядок обчислення і сплати податку. Основним первинним звітним податковим і одночасно розрахунковим документом є податкова накладна. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал і перша копія податкової накладної надаються покупцю, друга копія залишається у продавця товарів. Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Виписується податкова накладна на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, що ввозять (пересилають) товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.

Для обчислення і сплати податку важливо встановити дату виникнення податкових зобов'язань і право платника на податковий кредит.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів, що надійшли від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів (робіт, послуг), а при готівковому їх продажу — дата оприбуткування в касі;

або дата відвантаження товарів (для робіт, послуг — дата оформлення документа).

У разі продажу товарів або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки. Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України. У разі, коли продаж товарів, робіт, послуг, через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

При продажу товарів, робіт, послуг із використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних та інших чеків датою виникнення податкових зобов'язань є: або дата оформлення податкової накладної, або дата виписування відповідного рахунка чи товарного чека.

При здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій:

— або дата відвантаження платником податку товарів (для робіт, послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт, послуг);

— або дата оприбуткування товару платником податку. При здійсненні бартерних операцій з нерезидентами — дата оформлення вивізної або ввізної митної декларації.

У разі продажу товарів, робіт, послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів датою виникнення податкових забов'язань є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації.

В процесі оподаткування у платника може виникнути право на податковий кредит, тобто право зменшити податкове зобов'язання на відповідну суму.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення чи пересилання товарів, робіт, послуг

- дата сплати податку за податковими зобов'язаннями при оформленні ввізної митної декларації.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку; д) місце розташування юридичної особи або податкову адресу фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис товарів, робіт, послуг та їх кількість; є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку.

У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт Закону "Про податок на додану вартість".

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань зі сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його сплату в іншому порядку, втрачають

право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства з іноземними інвестиціями, звільнені від сплати податку.

Податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку. У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів, робіт, послуг. Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку — не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

У строки, передбачені для сплати податку, платник подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію, незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов'язань, така різниця підлягає відшкодуванню платнику з державного бюджету. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок наступних платежів із цього податку. Таке рішення платника відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум із бюджетного рахунка на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до сплати будь-якими банківськими установами.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів за іншими податками, зборами (обов'язковими платежами) не дозволяється.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків. Платники податку, які здійснюють експортні операції, і подають розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, мають право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Суми ПДВ зараховуються до державного бюджету та використовуються насамперед для бюджетного відшкодування податку й формування бюджетних сум, що спрямовуються як субвенції місцевим бюджетам.

Платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Сума ПДВ нараховується за формулами 1-4:

1) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:

ПДВ = (МВ + СМ + САЗ)х 20% : 100; (1)

2) на товари, що обкладаються тільки митом:

ПДВ = {МВ + СМ)х 20% : 100; (2)

3) на товари, що обкладаються тільки акцизним збором:

ПДВ = (МВ + САЗ )х20%: 100; (3)

4) на інші товари, що не підлягають обкладанню митом та акцизним збором:

ПДВ = МВ х 20% : 100 , (4)

де МВ — митна вартість; СМ — сума ввізного мита; САЗ — сума акцизного збору.

Митна вартість – вартість товару , яка ввозиться (вивозиться) з-за кордону і відображена у митній декларації.

7. Облік платників податку і податковий контроль

Облік платників податку на додану вартість здійснює державна податкова служба України, яка веде реєстр платників податку. Кожному платнику податку присвоюється індивідуальний податковий номер. Платник податку зобов'язаний подати в орган державної податкової служби за місцем свого знаходження заяву за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби України.

Заява подається органу державної податкової служби не пізніше двадцятого дня після закінчення року, що минув, а для платників, які торгують за готівку, не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення підприємницької діяльності. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику свідоцтво про реєстрацію як платника податку.

Копії свідоцтва про реєстрацію, засвідчені органом державної податкової служби, мають бути розміщені на доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку в усіх його відокремлених підрозділах.

Правила такого розміщення та відповідальність за порушення цих правил встановлюються центральним органом державної податкової служби України. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо:

зареєстрована, згідно з пунктом 2.1 цього закону, протягом 24 поточних календарних місяців як платник податку особа за останні 12 поточних календарних місяців мала оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 300 000грн.;

зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення товарів на митну територію України — митні органи в порядку, узгодженому з центральним органом державної податкової служби України. Порядок внесення податку на додану вартість до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність платників податку за порушення порядку та строків нарахування та внесення до бюджету податку або порядку звітності, а також порядок оскарження рішень податкових органів визначаються законом з цих питань.

Орган державної податкової служби має право давати розпорядження про нарахування податку в разі, коли розмір податку, зазначеного у декларації, є меншим за розмір, що випливає з поданих розрахунків. Додаткова сума податку, нарахована згідно з цим підпунктом, підлягає внесенню до бюджету в строки, зазначені у розпорядженні органу державної податкової служби, але не пізніше 10 календарних днів з дати виписки такого розпорядження.

Якщо платник податку подає декларацію, в якій допущені арифметичні помилки, що призвели до заниження суми податку, належної до сплати, орган державної податкової служби самостійно здійснює перерахунок такої суми податку та повідомляє платника податку про суму податкових донарахувань, належних до сплати. При цьому фінансові санкції до такого платника податку не застосовуються, за винятком пені на донараховану суму.

У разі, коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Коли виявлені порушення вимог ведення бухгалтерського обліку і податкової звітності, знищення, втрати чи неподання бухгалтерських документів, відсутності ведення обліку фактичних витрат виробництва чи в разі, коли визначення бази оподаткування є неможливим, орган державної податкової служби має право встановлювати базу оподаткування податком на додану вартість та визначати суму податку, належну до сплати, шляхом застосування непрямих методів визначення обсягу оподатковуваних операцій (визначення активів, обороту, витрат виробництва та урахування оподаткування осіб, які займаються аналогічною діяльністю). Право на податковий кредит у разі визначення обсягу оподатковуваних операцій непрямими методами платнику не надається. Порядок і форми застосування таких методів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Глосарій

Податок на додану вартість є непрямим податком, де об'єктом оподаткування є не дохід чи прибуток, а розмір витрат для кожного конкретного споживача товару, роботи чи послуги. Тому цей податок у соціальному розумінні вважається найнесправедливішим.

Сума податкового кредиту - різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду

PAGE 7

Податок на додану вартість