Логістика постачання (Закупівельна логістика)
Тема 4. Логістика постачання (Закупівельна логістика)
1. Завдання та функції логістики постачання.
2. Механізм функціонування логістики постачання.
3. Характеристика традиційної та оперативної систем постачання.
4. Закупівля та організація власного виробництва, критерії прийняття управлінського рішення.
5. Вибір постачальника.
4.1. Завдання та функції логістики постачання.
Закупівельна логістика - це управління матеріальними потоками у процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами, товарами.
Основна мета закупівельної логістики полягає у задоволенні потреб виробництва у матеріальних ресурсах з максимально можливою ефективністю.
Основними завданнями закупівельної логістики є такі:
1) визначати необхідний обсяг, асортимент та раціональні режими постачання матеріальних ресурсів на підприємство, а також гранично допустимі ціни й інші витрати щодо закупівлі та постачанню продукції;
2) вибирати, виходячи з цього, найбільш прийнятних постачальників, узгоджувати з ними всі умови постачання та укладати угоди, що фіксують досягнуту домовленість;
3) дотримувати обґрунтовані терміни закупівлі ресурсів;
4) забезпечувати точне співвідношення між кількістю поставок та потребами в них;
5) організовувати ефективне постачання ресурсами робочих місць;
7) контролювати економічні параметри процесу постачання та шукати нові можливості зі зниження витрат, що пов’язані з рухом вхідних матеріальних потоків і використанням матеріальних ресурсів.
Реалізація поставленої мети та завдань закупівельної логістики досягається шляхом виконання ряду функцій:
1 Організація пошуку та закупівля необхідних матеріальних ресурсів відповідної якості й за мінімальними цінами
Успішне здійснення закупівель передбачає наявність вичерпної інформації про стан ринків. Результати досліджень повинні визначити структуру ринку, його організацію (балансування попиту та пропозиції). Інструментом дослідження ринку закупівлі товарів виробничого призначення є запити потенційних споживачів.
Ресурси, потреба в яких виникає непередбачено і які не вимагають тривалого зберігання, закуповуються, як правило, в терміни, наближені до строків їх реалізації. Ресурси разового і постійного споживання, що потрібні у певний момент, купуються на умовах договірного постачання, що обумовлюють точний час підвезення. Внаслідок такого способу постачання обсяг запасів ресурсів на підприємстві скорочується, а пов’язані з цим витрати зменшуються.
2 Аналіз закупівельної ціни
Для цього використовують різні види розрахунків, а саме: простий метод калькуляції (де показник загальних витрат ділиться на показник обсягу виробленої продукції); калькуляцію за еквівалентними показниками (де витрати поділяються на окремі статті та враховуються усереднено); постійну калькуляцію (де ведеться точний облік витрат за кожною операцією на базі АСУ). Аналіз цін враховує також і додаткові роботи та послуги (проведення консультацій, підготовку документації, пакування, мито, транспортування тощо).
3 Дослідження транспортних витрат
При цьому до уваги береться не тільки відстань перевезень, а й вид транспорту, швидкість доставки, партійність вантажів, спосіб їх пакування.
4 Організація руху матеріальних ресурсів з ринку закупівель до складів підприємства
Для ефективного функціонування заготівельної логістики необхідно скласти план закупівель, який забезпечував би узгодженість дій усіх відділів і відповідальних осіб підприємства щодо вирішення основних завдань закупівельної логістики.
4.2. Механізм функціонування логістики постачання.
Організовуючи процес закупівель, використовують планування придбання сировини та матеріалів, а також послуг для задоволення потреб фірми. При плануванні враховується ряд факторів, а саме: темпи інфляції і можливість девальвації валют ряду країн, що призводить до зростання цін, зростання концентрації капіталів на ринку постачань, технологічний розвиток виробництва, поява нових матеріалів тощо. Планування зв’язків з ринком поставок має таке саме важливе значення для успішного функціонування, що і планування ринку збуту. З цією метою розробляють план чи стратегію закупівель. Для цього аналізують важливість передбачуваної закупівлі (з точки зору її потенційного впливу на характеристики продукції, що виробляється, скорочення виробничих витрат, прибутку) й особливостей ринку поставок.
На основі аналізу створюється набір варіантів поведінки фірми стосовно постачальників у конкретних ринкових зонах.
Заготівельна логістика, будучи першою логістичною підсистемою, здійснює рух сировини, матеріалів, комплектуючих і запасних частин з ринку закупівель до складів підприємства. Для її ефективного функціонування необхідно скласти план закупівель, який забезпечував би узгодженість дій усіх відділів і відповідальних осіб підприємства у вирішенні таких завдань:
- визначення потреби, розрахунок кількості матеріалів, що замовляються;
- узгодження ціни і підписання договору;
- визначення методу закупівель;
- встановлення нагляду за кількістю, якістю та термінами поставок;
- організація розміщення товарів на складі.
Якісне планування та інформаційне обслуговування заготівельної логістики вирішує також завдання урівноваження протиріччя між необхідністю безперервного забезпечення виробництва і мінімізацією складських запасів.
В процесі планування закупівель необхідно визначити :
1) матеріали, що потрібні;
2) кількість матеріалів, що буде потрібна для виробництва продукту;
3) час, коли виникне потреба в продукті;
4) можливості постачальників, що пропонують продукцію до продажу;
5) площі складських приміщень;
6) витрати на закупівлі;
7) можливості організації виробництва деяких деталей на своєму підприємстві.
Існує багато методик визначення кількості матеріалів, що необхідна для виробництва продукції, та періодичності її одержання від постачальників. Усі методики вимагають інформації про те, як використовувалися аналогічні матеріали в минулому.
Потребу в матеріалах можна розрахувати, розглядаючи певну програму виробництва кінцевого продукту, тобто, виходячи із залежного попиту. Вихідною точкою при цьому є передбачуваний чи відомий попит на кінцеву продукцію. Слід також знати час поставок матеріалів та час виробництва їх на власному підприємстві. Виходячи з часу поставок кінцевого продукту споживачеві, визначають потребу у матеріалах на складах та вироблюваних самостійно. На основі даних розрахунку визначають час виконання замовлення. Це час з моменту подачі замовлення до моменту поставок продукту.
Перевага методу планування потреби в матеріалах полягає в тому, що закупівлі і виробництво плануються, виходячи з потреби у кінцевому продукті. Якщо попит споживача коливається, слід користуватися методом згладжування таких коливань. Застосування такого методу доцільне у разі регулярних повторювань (наприклад, сезонних) коливань попиту на кінцевий продукт. Згладжування досягається порівнянням фактичного споживання у попередньому періоді та прогнозними значеннями, розрахованими для цього ж періоду.
В логістиці використовуються й інші методи визначення потреби в матеріалах (детермінований, схоластичний, еврістичний).
Детермінований спосіб використовується тоді, коли відомий певний період виконання замовлення та потреба в матеріалах за кількістю та терміном. Схоластичний передбачає використання як основи розрахунку математико-статистичні методи, що визначають очікувану потребу. Завдяки третьому методу потреба визначається на основі досвіду робітників.
Вибір методу залежить від профілю фірми, можливостей замовника, типу виробу, наявності та виду складів, системи контролю за станом запасів. На цей процес також впливає складність кінцевого продукту, склад комплектуючих та матеріалів.
Існують оптові та регулярні закупівлі дрібними партіями, закупівлі за необхідності та інші комбінації перерахованих методів.
Найбільш часто використовується закупівля товарної партії, тобто поставка великою партією за один раз (оптові закупівлі). Для них характерна простота оформлення документів, гарантія поставки всією партією, значні торговельні знижки. Однак вони вимагають наявності великих складських приміщень та уповільнюють обіг капіталу.
За умов регулярних закупівель дрібними партіями покупці замовляють необхідну кількість товарів, що постачаються окремими партіями упродовж певного періоду. Такі види закупівель прискорюють оборотність капіталу, забезпечують економію складських приміщень, скорочуються витрати на документування поставки. Недоліком є ймовірність появи надлишкової кількості, а також необхідність сплати всієї кількості, що визначена в замовленні.
Закупівлі дешевих та швидко використовуваних товарів можуть здійснюватись щодобово чи щомісячно, що прискорює оборотність капіталу, зниження витрат на складування та зберігання, своєчасність поставок.
Товар одержується за необхідності, коли кількість товару, що поставляється, не встановлюється, а визначається приблизно, що викликає необхідність для постачальників постійно зв’язуватись з покупцями. В цьому разі оплачується тільки фактично поставлена кількість товару. Після закінчення строку контракту замовник не зобов’язаний приймати та сплачувати товари, що ще тільки мали бути поставлені. За таким методом закупівель тверді зобов’язання щодо купівлі певної кількості товару відсутні, мінімізується також робота з оформлення документів.
4.3. Характеристика традиційної та оперативної систем постачання.
Найбільш розповсюдженою у світі логістичною концепцією є концепція “точно у термін” (just-in-time, JIT), яку ще називають концепцією “0 запасу”.
З логістичних позицій концепція “точно у термін” ґрунтується на організації постачання без будь-яких обмежень щодо вимоги мінімуму запасів, де потоки матеріальних ресурсів ретельно синхронізуються з потребою у них, яка задається виробничим розкладом випуску готової продукції. Подібна синхронізація досягається координацією двох логістичних сфер-постачання і виробництва.
Система постачання “точно у термін” – це система організації постачання, яка ґрунтується на синхронізації процесів доставки матеріальних ресурсів у необхідній кількості й на той момент, коли ланки логістичної системи їх потребують, з метою мінімізації витрат, пов’язаних із створенням запасів.
Таблиця 1 - Порівняльна характеристика традиційного постачання і постачання “точно у термін”
|
Фактори
|
Концепція “точно у термін”
|
Традиційний підхід
|
|
Запаси
|
Усі зусилля потрібно спрямовувати на їх усунення;
Страхові запаси відсутні.
|
Захищають виробництво від помилок прогнозування і ненадійності постачальників. Більшість запасів – страхові
|
|
Обсяг закупівель матеріальних ресурсів
|
Розмір замовлення покриває тільки поточну потребу. Закупівля здійснюється дрібними партіями з частими постачаннями
|
Закупівля здійснюється великими партіями з нечастими постачаннями
|
|
Постачальники
|
Розглядаються як партнери. Відносини тільки з надійними постачальниками.
Співробітництво носить характер тривалого господарського зв’язку і будується на довгострокових контрактах. Невелика кількість постачальників
|
Як правило, велика кількість постачальників, між якими штучно підтримується конкуренція
|
|
Вибір способу транспортування
|
Основна мета – забезпечення надійності дотримання строків доставки.
Графік доставки складає споживач
|
Основна мета – забезпечення низької ціни на транспортування. Графік доставки складає постачальник
|
|
Якість продукції
|
Мета – відсутність дефектів продукції. Процес приймального контролю якості в споживача скорочений або взагалі відсутній. Цю функцію бере на себе постачальник
|
Допускається невелика кількість дефектів (до 2%). Контроль якості здійснюється продавцем, який несе за нього відповідальність
|
Впровадження і поширення концепції JIT привело до зміни традиційного підходу до постачання.
Впровадження концепції “точно у термін” має свої позитивні та негативні сторони.
Її перевагами є:
- скорочення запасів на всіх стадіях логістичного циклу;
- скорочення складських площ;
- висока пропускна здатність;
- активна участь і підвищена мотивація працівників;
- високий прибуток і продуктивність логістичної системи;
- висока якість обслуговування;
- висока гнучкість логістичної системи;
- своєчасна доставка.
До недоліків системи “точно у термін” слід віднести:
- низькі запаси роблять будь-які збої в роботі логістичної системи критичними;
- введення системи може вимагати великих змін, яких важко досягнути на практиці.
Досвід показує, що стратегія JIT не є універсальною і застосовується не завжди. Її реалізацію стримують такі важливі фактори, як незадовільна якість продукції, порушення термінів постачання й оплати за товар, помилки і збої в передачі інформації між замовником і постачальниками. Успіх у реалізації стратегії залежить також від кількості та територіальної дислокації постачальників, рівня їх відповідальності під час виконання договірних зобов’язань. Тому величезні витрати, пов’язані з реалізацією методу закупівель “точно у термін”, ефективні тільки в стабільно працюючих економічних системах за умови довгострокових господарських зв’язків.
4.4. Закупівля та організація власного виробництва, критерії прийняття управлінського рішення.
Завдання “зробити або купити”