Організація надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги в Україні
Міністерство охорони здоров’я України
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
Кафедра медицини катастроф та безпеки життєдіяльності
В.С.Тарасюк, М.В.Матвійчук, Н.Д.Корольова, В.В.Поляруш, І.В.Паламар, В.М.Подолян, С.Л.Малик, Н.В.Кривецька
організація надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги в Україні
Навчально-методичний посібник
для студентів ІІ-VІ курсів, лікарів-інтернів вищих медичних закладів ІІ-ІV рівнів акредитації
Вінниця – 2013
УДК: -
СХВАЛЕНО
Вченою радою ВНМУ
ім. М.І.Пирогова
(протокол №__ від ________2013р.)
Автори-укладачі:
- Тарасюк В.С. – професор кафедри медицини катастроф та безпеки життєдіяльності, Заслужений лікар України.
- Матвійчук М.В. – завідувач кафедри медицини катастроф та безпеки життєдіяльності, доцент.
- Корольова Н.Д. – завідувач навчальною частиною кафедри, Заслужений раціоналізатор України, доцент.
- Поляруш В.В. – викладач вищої категорії, Заслужений раціоналізатор України.
- Паламар І.В. – викладач кафедри соціальної медицини та організації охорони здоров'я, доцент.
- Малик С.Л. - викладач вищої категорії, аспірант.
- Подолян В.М. - викладач вищої категорії, аспірант.
- Кривецька Н.В. - викладач вищої категорії, аспірант.
- Кульчиковський В.М. - викладач вищої категорії.
У 2013 році набрав чинності Закон «Про екстрену медичну допомогу», який зобов’язує надання двоетапної медичної допомоги на до госпітальному та госпітальному етапах, створення територіальних Центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станцій ШМД, бригад екстреної (швидкої) МД, відділень екстреної МД у багатопрофільних лікарнях, організація госпітальних округів, перепрофілювання закладів з вторинною (спеціалізованою) допомогою та інше.
У посібнику дані визначення всіх підрозділів системи екстреної медичної допомоги, їх функцій, обов’язки, висвітлені стани медичного сортування, особливості надання медичної допомоги при масовому ураженні постраждалих.
Рецензенти:
Дацюк О.І. – головний анестезіолог Управління охорони здоров’я та курортів Вінницької ОДА, к.м.н., доцент, Заслужений лікар України.
Пірникоза А.В. – головний лікар Вінницького обласного Центру Екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, кандидат медичних наук.
Вінниця - 2013
ЗМІСТ
1. Визначення та завдання системи екстреної медичної допомоги.
1.1. Забезпечення функціонування системи екстреної медичної допомоги.
1.2. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, структура та завдання.
1.2.1. Оперативно-диспетчерська служба Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
1.2.2. Служба забезпечення підрозділів Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф лікарськими засобами та медичними виробами.
1.2.3. Станція швидкої медичної допомоги та її підрозділи.
1.2.4. Бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги.
1.2.5. Порядок госпіталізації пацієнтів бригадами швидкої медичної допомоги у лікувально-профілактичні установи.
1.2.6. Дії медичного персоналу швидкої медичної допомоги при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
1.3. Відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги лікарні.
1.4. Соціальний захист медичних працівників екстреної (швидкої) медичної допомоги та медицини катастроф.
1.5. Вторинна (спеціалізована) медична допомога (ВМД).
1.5.1. Лікувальні заклади, що ввійдуть в склад госпітальних округів.
1.6. Організація медичного сортування постраждалих до реформування екстреної медичної допомоги.
1.7. Організація медичного сортування після реформування екстреної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях.
1.7.1. Сортувальні категорії та кольорове позначення.
1.7.2. Етапи медичного сортування.
1.7.3. Особливості організації надання медичної допомоги та сортування при масовому ураженні постраждалих.
1.8. Додатки:
Додаток 1. Примірний перелік оснащення виїзної бригади швидкої медичної допомоги (наказ МОЗ України від 29.08.2008 р. № 500)
Додаток 2. Карта виїзду швидкої медичної допомоги (форма №110/о)
Додаток 3. Карта виклику швидкої медичної допомоги (форма №109/о)
Додаток 4. Супровідний листок станції швидкої медичної допомоги (форма №114/о)
Додаток 5. Акт відмови від медичних послуг
Додаток 6. Схема 1. Рівні організації надання медичної допомоги в системі екстреної (швидкої) медичної допомоги та медицини катастроф
Додаток 7. Схема 3. Склад та підпорядкованість системи екстреної медичної допомоги
1.9. Тестові завдання
1.10. Список використаної літератури
1. Визначення та завдання системи екстреної медичної допомоги.
Реформування медичної допомоги в Україні назріло давно. Підставою цьому стало недостатнє фінансування системи охорони здоров’я, розпорошення коштів від фельдшерсько-акушерських пунктів до лікувально-профілактичних закладів району і саме головне – незадовільне надання медичної допомоги населенню країни. Тому у 2010 році президент України запропонував програму модернізації країни, пріоритетом якої визначено надання якісних медичних послуг. Підготовлений законопроект «Про загальнодержавну систему надання екстреної медичної допомоги», в який включено багато питань і передбачено створення центральних та обласних територіальних Центрів екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, яким підпорядковуються служби швидкої медичної допомоги, підрозділи медицини катастроф та оперативно-диспетчерські служби. Створюється система екстреної медичної допомоги на відповідних територіях шляхом реорганізації наявних підрозділів служби швидкої медичної допомоги (станцій, підстанцій, відділень) та закладів Державної служби медицини катастроф, шляхом утворення відокремленого структурного підрозділу обласного підпорядкування.
Реформа продовжується, держава виділяє кошти на ремонт приміщень, доріг, закупівлю автотранспорту.
У 2013 році набрав чинності Закон «Про екстрену медичну допомогу», який передбачає надання двоетапної медичної допомоги: догоспітальної та госпітальної. Догоспітальний етап включає надання домедичної, медичної допомоги біля осередку надзвичайної ситуації, вчасний доїзд «швидкої» до пацієнта, оснащення транспорту, тощо. Революційним моментом догоспітального етапу стало включення до системи надання допомоги немедичного персоналу та його навчання. У Міністерстві юстиції зареєстрований та діє наказ «Про організацію навчання окремих категорій немедичних працівників навичок, надання першої невідкладної медичної допомоги». Кожне міністерство надало перелік фахівців, які мають пройти відповідну підготовку.
Вінницька, Донецька, Дніпропетровська області та м. Київ стали пілотними, де розпочалося трансформування медичної сфери. Реформи у цих регіонах розпочали з безпечних елементів – первинної та екстреної медичної допомоги та наближення їх до кожного мешканця відповідної області. В пілотних областях закінчився перший етап реформування охорони здоров’я, який розмежував первинний рівень від вторинного по наданню допомоги.
В областях створені первинні медико-санітарні Центри (ПМСЦ). Умовою їх створення було проживання 100 тис. населення на певній території, але до уваги брали наявність лікувально-профілактичних закладів (станцій, підстанцій швидкої медичної допомоги) та радіус шляху швидкого доїзду до пацієнта для надання невідкладної допомоги (схема 1, додаток 6).
Відповідно до Закону «Про екстрену медичну допомогу» в пілотних областях діють Центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станції, підстанції ШМД. Для швидкого доїзду до пацієнта організовані пункти тимчасового та постійного базування ШМД. На базі центральних районних лікарень створені відділення невідкладної медичної допомоги. По можливості відновлена санітарна авіація.
Другий етап – госпітальний, який передбачає створення відділень невідкладної медичної допомоги в багатопрофільних лікарнях та лікарнях швидкої медичної допомоги з цілодобовим режимом роботи. Крім цього створюються формування Центрів медицини катастроф: бригади постійної готовності першої черги, спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги, мобільні польові бригади, мобільні медичні загони швидкого реагування, мобільні шпиталі.
Національним Центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф України є Український науково-практичний Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, який виконує функції наукового, аналітичного, організаційно-методичного забезпечення служби екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
Екстрена медична допомога – це медична допомога, яка здійснюється працівниками системи екстреної медичної допомоги у невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходах, спрямованих на врятування і збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я.
Невідкладний стан людини - раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин.
До категорії екстрених належать звернення пацієнта, який перебуває у невідкладному стані, що супроводжується: непритомністю, судомами, раптовим розладом дихання, раптовими болями у ділянці серця, блювотою кров’ю, гострим болем у черевній порожнині, зовнішньою кровотечею, ознаками гострих інфекційних захворювань, гострими психічними розладами, що загрожують життю і здоров’ю пацієнта та/або інших осіб; чи зумовлений: усіма видами травм (поранення, переломи, вивихи, опіки, важкі забої, травми голови), ураженням електричним струмом, блискавкою, тепловими ударами, переохолодженням, асфіксією всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх предметів у дихальні шляхи), ушкодженнями різної етіології під час надзвичайних ситуацій (дорожньо-транспортні пригоди, аварії на виробництві, стихійні лиха тощо), отруєннями, укусами тварин, змій, павуків та комах, порушенням нормального перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча тощо), а також транспортування пацієнтів, які перебувають у стані, що потребують обов’язкового медичного сортування та термінової госпіталізації в лікувальний заклад.
До категорії не екстрених належать звернення стосовно пацієнта, стан якого не є невідкладним і супроводжується раптовим підвищенням температури тіла з кашлем, нежиттю, болем у горлі; головним болем, запамороченням, слабкістю; болем у попереку, суглобах (радикуліти, остеохондроз, артрит, артроз), підвищенням артеріального тиску, больовим синдромом у онкологічних хворих, алкогольним, наркотичним, токсичним, абстинентним синдромами, чи зумовлений загостренням хронічним захворюванням у пацієнтів, які перебувають під наглядом сімейного або дільничного лікаря з приводу гіпертонічної хвороби, виразки шлунку та дванадцятипалої кишки, хронічного запалення печінки, жовчного міхура, кишківника, хвороби нирок, суглобів тощо.
Бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги – це структурна одиниця станції екстреної (швидкої) медичної допомоги або Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, завданням якої є надання екстреної медичної допомоги людині у невідкладному стані безпосередньо на місці події та під час перевезення такої людини до закладу охорони здоров’я. Виїзд бригад здійснюється після виклику постраждалими через диспетчера СШМД чи Центру екстреної медицини та медицини катастроф.
Виклик екстреної медичної допомоги – це повідомлення про невідкладний стан людини і місце події та/або звернення про необхідність надання екстреної медичної допомоги за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги 103 чи за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112.
Інколи допомогу надають громадяни, біля яких сталась пригода, катастрофа. Така ситуація може виникнути в потязі, автобусі, на дорозі. До приїзду БШМД очевидці зобов’язані зберегти життя людини, надавши домедичну допомогу.
Домедична допомога – це невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи.
Система екстреної медичної допомоги – це сукупність закладів охорони здоров’я та їх структурних одиниць, які забезпечують організацію та надання екстреної медичної допомоги, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.
Виклик екстреної медичної допомоги має право здійснити як громадянин України, так і іноземець або особа без громадянства, а також фізична особа, яка взята під варту, чи позбавлена волі.
Громадянин України або інша особа, яка знаходиться у невідкладному стані, має право звернутися до підприємств, установ та організацій з проханням надати транспортний засіб для перевезення такої людини до найближчого до місця події відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, у якому може бути забезпечено надання необхідної медичної допомоги. Підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та підпорядкування, фізичні особи - підприємці, а також водії зобов’язані забезпечити безоплатне перевезення наявним у їх розпорядженні транспортом людини, яка перебуває у невідкладному стані, до найближчого до місця події відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, у якому може бути забезпечено надання необхідної медичної допомоги.
Якщо під час перевезення бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги пацієнта, який перебуває у невідкладному стані, у його стані виникли раптові ускладнення, які не можуть бути усунуті медичними працівниками цієї бригади, такий пацієнт доставляється до найближчого закладу охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування, де йому може бути надано необхідну медичну допомогу відповідно до його стану. Відмова у наданні медичної допомоги такому пацієнту або створення перешкод у її наданні не допускається і тягне за собою для осіб, які її допустили чи здійснили без поважних причин, відповідальність, визначену законом.
Медичні працівники відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги зобов’язані надати екстрену медичну допомогу пацієнту, який її потребує, з моменту прибуття такого пацієнта до цього відділення незалежно від того, чи супроводжує його бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги або інші особи. Відмова у прийнятті пацієнта, який потребує екстреної медичної допомоги, або несвоєчасне надання екстреної медичної допомоги пацієнту, який її потребує, не допускається і тягне за собою для осіб, які її допустили чи здійснили без поважних причин, відповідальність, визначену законом.
В систему екстреної медичної допомоги в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі входять Центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги.
Основними завданнями системи екстреної медичної допомоги є:
- організація та забезпечення надання доступної, безоплатної, своєчасної та якісної екстреної медичної допомоги, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;
- медико-санітарний супровід масових заходів;
- взаємодія з аварійно-рятувальними підрозділами міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.
В основу функціонування системи екстреної медичної допомоги лягли:
- постійна готовність до надання екстреної медичної допомоги;
- оперативне та цілодобове реагування на виклики екстреної медичної допомоги;
- доступність та безпечність екстреної медичної допомоги, її своєчасність, якість та пріоритетність;
- послідовність та безперервність надання екстреної медичної допомоги та її відповідність єдиним вимогам;
- регіональна територіальність.
Управління системою екстреної медичної допомоги та медицини катастроф полягає в контролі за виконанням протоколів надання екстреної медичної допомоги постраждалим на догоспітальному та госпітальному етапах, затверджених МОЗ України, та забезпечення умов для своєчасності надання цієї допомоги (схема 2).
Схема управління та надання медичної допомоги системою екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
1.1. Забезпечення функціонування системи екстреної медичної допомоги.
Екстрена медична допомога в Україні складається із багатьох важливих елементів (Центра екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, багатопрофільних лікарень, відділень та ін.)., які створюють систему цієї служби. Складові системи викладені нижче (схема 3, додаток 7).
У сфері надання екстреної медичної допомоги, організацію та функціонування системи екстреної медичної допомоги, координації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо функціонування системи екстреної медичної допомоги, визначення нормативів прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги до місця події дотримання та всю іншу державну політику проводить Кабінет Міністрів України. Він затверджує обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за державним замовленням медичних працівників для потреб системи екстреної медичної допомоги; застосовує авіаційний, водний, автомобільний спеціальний санітарний транспорт; взаємодіє заклади охорони здоров’я, що входять до системи екстреної медичної допомоги з аварійно-рятувальними службами та підрозділами центральних та інших органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків та інші.
Центральні органи виконавчої влади забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони здоров’я, зокрема:
- забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері надання екстреної медичної допомоги;
- визначають пріоритетні напрями розвитку системи екстреної медичної допомоги;
- забезпечують нормативно-правове регулювання діяльності системи екстреної медичної допомоги та надання її населенню;
- визначають єдині вимоги та критерії до закладів охорони здоров’я системи екстреної медичної допомоги та їх структурних одиниць, а також до закладів охорони здоров’я, які можуть бути залучені до надання екстреної медичної допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, здійснюють контроль за їх дотриманням;
- затверджують примірні штатні розклади і табелі оснащення закладів охорони здоров’я системи екстреної медичної допомоги та їх структурних одиниць;
- визначають єдині кваліфікаційні вимоги до медичних та інших працівників закладів охорони здоров’я системи екстреної медичної допомоги та їх структурних одиниць;
- формують і розміщують державне замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації медичних працівників для потреб системи екстреної медичної допомоги;
- організовують наукове забезпечення функціонування системи екстреної медичної допомоги;
- затверджують клінічні протоколи і стандарти екстреної медичної допомоги, здійснюють контроль за їх дотриманням;
- налагоджують міжнародне співробітництво та вивчають світовий досвід щодо організації та надання екстреної медичної допомоги.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації:
- вносять на розгляд Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад та інших органів місцевого самоврядування пропозиції щодо створення, організації та функціонування системи екстреної медичної допомоги на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
- розробляють та затверджують за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, щорічні регіональні плани функціонування та розвитку системи екстреної медичної допомоги, забезпечують їх виконання;
- визначають за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, перелік закладів охорони здоров’я, які складають систему екстреної медичної допомоги відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють управління цими закладами;
- забезпечують фінансування видатків, спрямованих на організацію та функціонування системи екстреної медичної допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, забезпечення її необхідними матеріально-технічними ресурсами;
- подають в установленому порядку центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, пропозиції щодо визначення обсягів державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації медичних працівників системи екстреної медичної допомоги;
- забезпечують будівництво, реконструкцію, ремонт вулиць і доріг на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та їх утримання у стані, що уможливлює виконання встановленого відповідно до цього Закону нормативу прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги до місця події, а також забезпечують створення інших умов для дотримання цього нормативу;
- визначають перелік закладів охорони здоров’я, які забезпечують надання медичної допомоги на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць у разі виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;
- формують мережу пунктів постійного і тимчасового базування бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги;
- забезпечують систему екстреної медичної допомоги матеріально-технічними ресурсами, необхідними для її функціонування та своєчасного і якісного надання екстреної медичної допомоги.
- забезпечують дотримання клінічних протоколів і стандартів медичної допомоги медичними працівниками.
1.2. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, структура та завдання.
Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф - це заклад охорони здоров'я, що забезпечує на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим, область, мм. Київ та Севастополь) організацію та надання екстреної медичної допомоги пацієнтам і постраждалим, які перебувають у невідкладному стані, у повсякденних умовах, особливий період та під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. За своєю організаційно-правовою формою Центр може бути унітарним комунальним підприємством або територіальним медичним об'єднанням і є юридичною особою (має самостійний баланс, печатку, статус та інші нормативні акти).
Основними завданнями Центру є:
1) забезпечення організації та надання:
- екстреної медичної допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці пацієнтам і постраждалим у повсякденних умовах, особливий період та під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
- консультаційної медичної допомоги з виїздом на місце.
Для виконання цих завдань Центр організовує:
- виконання нормативу прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги до місця події;
- медико-санітарне забезпечення під час проведення масових та інших заходів за участю осіб, щодо яких здійснюється державна охорона;
- взаємодію з аварійно-рятувальними службами, підрозділами міністерств та інших органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування під час виникнення надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків;
2) організовує та здійснює:
- транспортування пацієнтів і постраждалих, які потребують медичного супроводу, а також медичної евакуації постраждалих під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
- організаційно-методичну допомогу під час розроблення плану медико-санітарного забезпечення населення у разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації;
- інформаційно-аналітичне забезпечення Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій;
- контролює за своєчасністю, повнотою та якістю надання екстреної медичної допомоги бригадами.
Відповідно до покладених на нього завдань Центр забезпечує:
- приймання від населення викликів щодо надання екстреної медичної допомоги, надісланих за допомогою усіх засобів зв'язку;
- надання екстреної медичної допомоги відповідно до затверджених МОЗ протоколів і стандартів.
Взаємодіє з:
- приймальними відділеннями (відділеннями екстреної (невідкладної) медичної допомоги) багатопрофільних лікарень з метою забезпечення безперервності та послідовності надання екстреної медичної допомоги бригадами і закладами охорони здоров'я;
- органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, закладами, підприємствами, установами та організаціями;
- Державною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
- закладами охорони здоров'я відповідної адміністративно-територіальної одиниці щодо створення регіональних резервів лікарських засобів і виробів медичного призначення.
Надає консультативну медичну допомогу, проводить навчання та практичну підготовку немедичних працівників з питань надання домедичної допомоги.
- розробляє план заходів щодо розвитку системи екстреної медичної допомоги;
- веде статистичний облік і звітність щодо надання екстреної та виїзної консультаційної медичної допомоги;
- забезпечує зв'язок з бригадами по прогнозуванню виникнення наслідків надзвичайної ситуації та розробляє рекомендації щодо їх ліквідації.
Проводить:
- збір аналізу та передачу інформації про наслідки надзвичайної ситуації з використанням Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій;
- розрахунок кількості та визначає місцезнаходження пунктів постійного і тимчасового базування бригад з метою виконання нормативу прибуття таких бригад до місця події.
Визначає потребу у:
- кадровому забезпеченні, лікарських засобах, медичному обладнанні та виробах медичного призначення для надання екстреної медичної допомоги згідно з табелями оснащення, затвердженими МОЗ. Залучає додаткові бригади, забезпечує їх технічними та індивідуальними засобами захисту, необхідними для виконання робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
- забезпечує бригади лікарськими засобами, у тому числі наркотичними засобами, психотропними речовинами, прекурсорами та сильнодіючими лікарськими засобами, а також виробами медичного призначення для надання екстреної медичної допомоги;
- бере участь у проведенні навчання та практичної підготовки медичних працівників з питань надання екстреної медичної допомоги;
- організовує та проводить навчально-тренувальні заходи щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
- координує заходи щодо забезпечення готовності закладів охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, систем зв'язку та оповіщення, спеціалізованих формувань до виконання робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
- вивчає досвід закладів охорони здоров'я щодо надання екстреної медичної допомоги.
Управління Центром здійснює керівник, який призначається та звільняється з посади відповідно до укладеного контракту з Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. В структуру Центру входить оперативно-диспетчерська служба (ОДС).
1.2.1. Оперативно-диспетчерська служба Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
В структуру Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф входить оперативно-диспетчерська служба (ОДС). ОДС використовує телекомунікаційні мережі, програмні та технічні засоби у цілодобовому режимі і забезпечує супровід надання екстреної медичної допомоги у повсякденному режимі та при ліквідації НС. ОДС приймає виклики екстреної медичної допомоги за єдиним телефонним номером 103 або від операторів системи надання екстреної допомоги населенню за телефонним номером 112. У структурі ОДС є диспетчери з прийому викликів та диспетчери напрямків (пожежна служба, служба порятунку на воді та інш.) або утворюються цілодобові диспетчерські пости на базі Центру, або її підрозділів.
ОДС зобов’язана:
- приймати виклик екстреної медичної допомоги, забезпечувати його оброблення та оперативне реагування на такий виклик;
- під час оброблення виклику екстреної медичної допомоги сформувати інформацію про місце події, характер та особливості невідкладного стану людини, вид допомоги, необхідний для усунення негативних наслідків такого стану для здоров’я людини, та повідомити про це абонента, який здійснив виклик екстреної медичної допомоги;
- передати станції екстреної (швидкої) медичної допомоги та відповідній бригаді екстреної (швидкої) медичної допомоги інформацію про виклик екстреної медичної допомоги, характер та особливості невідкладного стану людини;
- визначати заклад охорони здоров’я, до якого бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги здійснюватиме перевезення пацієнта у невідкладному стані, передати цю інформацію бригаді екстреної (швидкої) медичної допомоги і лікувальному закладу;
- здійснювати інформаційний супровід надання екстреної медичної допомоги та прийняти інформацію про результат її надання на місці події, під час перевезення та прибуття пацієнта до закладу охорони здоров’я;
- здійснювати оперативну інформаційно-консультативну підтримку звернень населення за медичною допомогою;
- оперативно забезпечувати виїзну консультативну медичну допомогу за зверненнями закладів охорони здоров’я.
Інформація про виклик екстреної медичної допомоги, абонента зберігається протягом трьох років. Маршрут виклику екстреної медичної допомоги здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади.
1.2.2. Служба забезпечення підрозділів Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф лікарськими засобами та медичними виробами.
Структурним підрозділом Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, яка організовує забезпечення структурних підрозділів Центру (станції, підстанції, відділення бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги лікарськими засобами, виробами медичного призначення, дезінфекційними засобами, медичним обладнанням та апаратурою) є відділення поповнення. Керівник відділення поповнення призначається керівником Центру. Відділення забезпечує потребу структурних підрозділів Центру лікарськими засобами та виробами і не займається їх виробленням та реалізацією.
Доставка лікарських засобів, виробів медичного призначення, дезінфекційних засобів, медичного обладнання і апаратури у пункти поповнення структурних підрозділів здійснюється експедиційною бригадою відповідно до графіка, а у разі виникнення надзвичайної ситуації – відповідно до розпорядження директора Центру.
Бригади, що знаходяться на пунктах постійного та тимчасового базування, поповнення лікарськими засобами та виробами медичного призначення здійснюють на пунктах поповнення. Ці пункти можуть функціонувати як на постійній базі (станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, відділення Центру, приміщення лікарень інтенсивного лікування, закладів охорони здоров’я на основі договорів тощо), так і на мобільній основі шляхом доставки лікарських засобів та виробів медичного призначення експедиційними бригадами Центру.
Замовлення лікарських засобів та виробів медичного призначення здійснює черговий фельдшер пункту поповнення.
Поповнення бригад у пунктах поповнення проводиться тільки за наявності карти виїзду швидкої медичної допомоги за формою №110/о.
Структурні підрозділи Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф забезпечуються наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами відповідно до законодавства.
Поповнення лікарських засобів у яких закінчився термін зберігання, тимчасово відсутніми або пошкоджені ампули проводиться після заповнення вимоги-замовлення за визначеною формою, вказавши в ній «Для поповнення» та завізувати її в керівника підрозділу (станції, підстанції, відділення). Таким чином отримують використані шприци, лікарські засоби. У випадках втрати шприців, інструментів, лікарських засобів керівником бригади, яка здає зміну та керівником бригади, яка приймає зміну за участі чергового фельдшера пункту поповнення складається акт у довільній формі. Черговий фельдшер пункту поповнення повинен перевірити правильність оформлення вимоги-замовлення та у випадках недотримання (порушення) визначених вимог оформлення – повернути вимогу-замовлення для її виправлення. Під час заміни використаних, розукомплектованих або пошкоджених стерильних систем для переливання рідин та акушерських пакетів керівник бригади повинен повернути упаковку використаної системи або акушерського пакету.
Після закінчення зміни черговий фельдшер пункту поповнення бригад повинен скласти звіт про кількість лікарських засобів та виробів медичного призначення кожної бригади та передати його фельдшеру чергової зміни пункту поповнення бригад.
1.2.3. Станція швидкої медичної допомоги та її підрозділи.
Станція швидкої медичної допомоги (СШМД) надає цілодобово екстрену медичну допомогу дорослому і дитячому населенню на догоспітальному етапі при невідкладних станах, які викликані нещасними випадками, раптовими захворюваннями, ускладненнями вагітності тощо.
СШМД підпорядковується Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Медичну допомогу надає населенню за адміністративно-територіальним принципом, а при виникненні надзвичайної ситуації – за межами її території. В таких випадках виїзні бригади швидкої медичної допомоги направляються тільки за наказом місцевого органу управління охорони здоров’я, якому вони підпорядковані.
Основними завданнями станції швидкої медичної допомоги є:
- надання екстреної медичної допомоги пацієнтам за викликами, переданими оперативно-диспетчерською службою Центру, а також у разі особистого звернення осіб, які перебувають у невідкладному стані та потребують надання екстреної медичної допомоги, або працівників правоохоронних та аварійно-рятувальних підрозділів до працівників станції, підстанції (відділення), пункту постійного або тимчасового базування бригад;
- забезпечення транспортування осіб, які перебувають у невідкладному стані та потребують обов'язкового медичного супроводу до закладів охорони здоров'я, що визначені оперативно-диспетчерською службою Центру;
- госпіталізація до закладів охорони здоров'я осіб, які перебувають у невідкладному стані та потребують надання екстреної медичної допомоги;
- підготовка та направлення бригади для участі у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
- участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
- надання консультаційно-інформаційної допомоги населенню;
- раціональне використання бригадами та оновлення запасів лікарських, наркотичних та психотропних засобів, перев'язувальних матеріалів, виробів медичного призначення;
- інформування оперативно-диспетчерську службу та керівництво Центру про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації;
- взаємодія працівників бригад з медичним персоналом закладів охорони здоров'я, співробітниками правоохоронних органів, особовим складом аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
- запровадження прогресивних методів діагностики та лікування, передового досвіду та наукової організації праці;
- підготовку та підвищення кваліфікації, ведення облікової статистичної документації, здійснення санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і протипожежних заходів та дотримання правил техніки безпеки.
З метою виконання нормативу прибуття бригад до місця події у складі станції можуть утворюватися підстанції (відділення), пункти постійного або тимчасового базування бригад. Кількість підстанцій (відділень), пунктів постійного або тимчасового базування бригад, їх місцезнаходження та закріплення за ними зон відповідальності визначається і затверджується керівником Центру.
Основним критерієм визначення зон відповідальності підстанцій (відділень) пунктів постійного або тимчасового базування бригад є виконання нормативу прибуття бригад до місця події.
СШМД повинна мати місячний запас медикаментів, перев’язувального матеріалу, виробів медичного призначення, аварійний запас медичного майна, носилок, апаратури, медичних ящиків-укладок та наборів, затверджений місцевим органом управління. Станція повинна мати стабілізоване та автономне енергоживлення, безперебійний провідний і радіотелефонний оперативний зв'язок.
В залежності від кількості населення, території обслуговування, станції поділяються на категорії:
5 категорія – станції, що обслуговують до 50 тис. населення;
4 категорія – станції, що обслуговують від 51 тис. до 200 тис.
3 категорія – станції, що обслуговують від 201 тис. до 500 тис.
2 категорія – станції, що обслуговують від 501 тис. до 1 млн
1 категорія – станції, що обслуговують від 1 млн до 2 млн населення.
Для забезпечення термінів прибуття виїзних бригад ШМД до місць виклику у складі СШМД створюються підстанції (відділення) ШМД на правах структурних підрозділів. Кількість підстанцій (відділень) і зона обслуговування затверджується органами управління охорони здоров’я. Критеріями визначення меж зони обслуговування є довжина найдовшого маршруту (радіусу), що орієнтовно складає 8-10 км та забезпечує 15-ти хвилинну транспортну доступність.
Кількість БШМД визначається в залежності від населення, тобто 1 бригада на 10 тис. населення міського та 0,75 бригади на 10 тис. сільського населення.
У структурі СШМД функціонують 2 види бригад – лікарські і фельдшерські. Їх кількість визначається керівництвом СШМ
Спеціалізована психіатрична бригада ШМД функціонує у складі СШМД або спеціалізованого закладу (диспансеру, психіатричної лікарні).
Основні підрозділи станції швидкої медичної допомги:
- апарат управління;
- оперативний відділ (диспетчерська) по прийому викликів;
- відділ госпіталізації (регулює потік для госпіталізації в ЛПЗ);
- аптечний пункт;
- централізована стерилізаційна;
- відділ експлуатації інформаційної системи;
- відділ медичної статистики;
- пост дезінфектора.
З метою координації дій з оперативно-диспетчерською службою Центру на базі СШМД розміщується цілодобовий диспетчерський пост.
СШМД має право відмовляти населенню у викликах, які за суттю є необґрунтованими для СШМД згідно з її профільністю і передавати виклики в амбулаторно-поліклінічні заклади.
СШМД направляє БШМД лише до вогнища ураження, яка становить загрозу життю або здоров’ю членів бригад. Потерпілих в безпечну зону доставляють служби порятунку.
Структурним підрозділом СШМД є підстанція (відділення), яка забезпечує своєчасність надання екстреної медичної допомоги населенню на догоспітальному етапі при невідкладних станах, які викликані нещасними випадками, раптовими захворюваннями, ускладненнями вагітністю тощо. Підстанція організовується на території обслуговування станції ШМД. Територія обслуговування підстанції визначається керівництвом СШМД. Організація діяльності підстанції повинна забезпечувати можливість її функціонування при надзвичайних ситуаціях, тому вона повинна мати постійний запас медикаментів, перев’язувального матеріалу, виробів медичного призначення, аварійний запас медичного майна, систему автономного енергоживлення, радіотелефонний зв'язок (переносну радіостанцію).
Виїзний персонал підстанції повинен бути забезпеченим індивідуальними засобами захисту і профілактики від зараження та ураження. Підстанція надає екстрену медичну допомогу населенню обслуговуючої території. На випадок виникнення надзвичайної ситуації підстанція підпорядковується черговому медичному працівнику станції.
В залежності від кількості БШМД підстанції поділяють на категорії:
- 3 категорія – підстанція, в штатному розкладі якої нараховується від 2 до 5 бригад швидкої медичної допомоги;
- 2 категорія – від 6 до 12 БШМД;
- 1 категорія – 13 і більше БШМД.
При потребі відкрити на території станції структурного підрозділу з меншою кількістю ніж 2 БШМД, організовують пункт швидкої медичної допомоги, що входить в структуру станції.
Диспетчерська підстанції по прийому викликів від диспетчерської станції для виконання функцій БШМД повинна бути обладнана автоматизованою системою управління (АСУ) автоматизованої інформаційно-довідкової служби (АІДС). Підстанція має автономну систему електричного живлення не менше як на 24 години.
1.2.4. Бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги.
Бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги – є структурною одиницею Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф або станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, яка надає екстрену медичну допомогу людині, що перебуває у невідкладному стані, безпосередньо на місці події та під час перевезення такої людини до закладу охорони здоров’я. Розрахунок кількості бригад проводиться відповідно до нормативів, затверджених МОЗ. За своїм складом бригади поділяються на лікарські та фельдшерські.
До складу лікарської бригади входять лікар, фельдшер, медична сестра, водій. Керівником бригади є лікар. До складу фельдшерської бригади входить фельдшер, медична сестра, водій. Керівником бригади є фельдшер. Керівникові бригади підпорядковуються всі її працівники, він несе персональну відповідальність за її роботу. Бригада розташовується в приміщенні станцій, підстанцій, відділень, пунктах постійного або тимчасового перебування. Робоче місце бригади визначається керівником Центру з урахуванням необхідності виконання нормативу прибуття бригад на місце події. інформація про необхідність надання екстреної медичної допомоги від будь якої особи, або оператора системи екстреної медичної допомоги населенню поступає за єдиним наказом 112, що надходить до оперативно-диспетчерської служби Центру. Оператор телекомунікації Центру визначає маршрути дзвінків за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги 103 від осіб, які знаходяться у межах відповідної території, або повідомлень від операторів системи екстреної медичної допомоги населенню за єдиним номером 112 до диспетчерської служби Центру.
Контроль за поступленням викликів та реагування на них здійснює програмно-апаратний комплекс 103, його електронна система фіксує час надходження виклику, запис голосу, які зберігаються протягом встановленого часу. Диспетчерська служба Центру має диспетчера для прийому викликів, які фіксують виклик та заповнюють первинну медичну документацію в електронному вигляді. Цей електронний варіант передають диспетчеру напрямку. Робоче місце диспетчера напрямку може розташовуватись в єдиному приміщенні диспетчерської служби Центру, або на базі станції екстреної (швидкої) медичної допомоги чи її структурних підрозділів. Прийнявши від диспетчера прийому викликів електронну картку, диспетчер напрямку передає її керівнику бригади ШМД. Електронна картка – це інформаційний супровід на всіх етапах надання екстреної медичної допомоги від обсягу екстреної допомоги до госпіталізації в лікувальний заклад. Керівник бригади звітує в Центр про завершення надання допомоги. Центр вирішує про виділення додаткових бригад у разі великої кількості постраждалих на місці події.
Бригада після прийому про виклик в електронній формі переносить її до медичної статистичної документації на паперовий носій, крім цього інформує диспетчера напрямку про стан надання екстреної медичної допомоги (потерпілому) хворому та завершення такої допомоги.
Особи, що викликають бригаду повинні відповісти на всі запитання диспетчера, який приймає виклик. Зокрема назвати точну адресу виклику (населений пункт, вулицю, номер будинку, квартири, поверх, код і номер під’їзду, уточнити шляхи під’їзду до хворих. Якщо паспортні дані невідомі необхідно вказати стать та орієнтовний вік, описати скарги, повідомити хто і з якого номера телефону викликає бригаду. При можливості забезпечити бригаді безперешкодний доступ до хворого, та необхідні умови для надання допомоги. Крім цього, ізолювати тварин, які можуть ускладнити надання медичної допомоги хворому, завдати шкоди здоров’ю і майну членів бригади. При госпіталізації хворого бажано мати при собі будь-який документ, що засвідчує його особу. При агресивній поведінці хворого, що перебуває у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, або психічного розладу і становить загрозу для здоров’я або життя медичних працівників бригади надання медичної допомоги і транспортування здійснюють у присутності співробітників міліції. Супровід хворого у санітарному транспорті здійснює одна особа з дозволу керівника бригади. Транспортування дітей здійснюється у супроводі батьків. Диспетчер з прийому викликів має право відмовити в прийомі виклику до хворих для виконання планових призначень дільничного (сімейного) лікаря (ін’єкцій, перев’язок та інш.), до хворих, які перебувають під наглядом дільничного (сімейного) лікаря, для надання стоматологічної допомоги, видалення кліщів, видачі листків непрацездатності, виписування рецептів, заповнення довідок, проведення судово-медичних висновків, транспортування трупів. Нормативом прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події за зверненням у містах складає 10 хвилин, поза межами міста, у населених пунктах – 20 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчера оперативно – диспетчерської служби Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
У разі потреби за рішенням керівника Центру можуть утворюватися з числа лікарських бригад спеціалізовані бригади за спеціальністю психіатрія, кардіологія, неврологія, педіатрія, неонатологія тощо, які підпорядковані розпорядженням оперативно-диспетчерській службі Центру.
Бригада забезпечується спеціалізованим санітарним транспортним засобом, який за своїми технічними та медичними показниками повинен відповідати вимогам національних стандартів, а також лікарськими засобами та виробами медичного призначення, що відповідають табелям оснащення, затвердженим МОЗ.
Члени бригади забезпечуються спеціальним робочим одягом та взуттям. На випадок роботи у несприятливих або шкідливих умовах члени бригади забезпечуються спеціальним одягом та засобами індивідуального захисту.
Основними завданнями бригади є:
- надання екстреної медичної допомоги пацієнтам та постраждалим на до госпітальному етапі та під час їх госпіталізації до профільних закладів охорони здоров’я;
- прийняття участіу ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
Бригада постійно перебуває у режимі готовності (очікування) до виконання розпоряджень оперативно-диспетчерської служби Центру. Прибувши до місця події за викликом обстежує та надає екстрену медичну допомогу постраждалим, які потребують її;
- транспортує пацієнтів до закладів охорони здоров’я, що визначені диспетчером оперативно-диспетчерської служби Центру, або забезпечує перевезення за розпорядженням диспетчера оперативно-диспетчерської служби Центру пацієнтів, які потребують медичний супровід під час транспортування до закладів охорони здоров’я одночасно;
- інформує диспетчера оперативно-диспетчерської служби Центру про етапність виконання завдання за викликом, а також про загрозу виникнення надзвичайної ситуації;
- перевозить пацієнтів, які потребують обов’язкового медичного супроводу, до стаціонарних закладів охорони здоров’я за розпорядженням диспетчера оперативно-диспетчерської служби Центру;
- своєчасно звітує про використання лікарських, наркотичних та психотропних засобів, виробів медичного призначення, поповнення їх кількості та обмін;
- організовує медичне сортування постраждалих, залучає додаткові бригади до надання екстреної медичної допомоги постраждалим у разі виникнення надзвичайної ситуації;
- повсякденно взаємодіє з диспетчером Центру, іншими бригадами, працівниками закладів охорони здоров’я, співробітниками міліції, зокрема працівниками Державної автомобільної інспекції, особовим складом пожежних підрозділів та аварійно-рятувальних служб.
Бригада має право:
- госпіталізувати пацієнта у разі раптового виникнення загрози його життю та здоров’ю до найближчого місця події закладу охорони здоров’я незалежно від підпорядкування та форми власності, визначеного диспетчером оперативно-диспетчерської служби Центру, в якому йому може бути надана кваліфікована чи спеціалізована екстрена медична допомога;
- отримувати консультацію від старшого лікаря оперативно-диспетчерської служби Центру з медичних питань щодо послідовності дій під час надання екстреної медичної допомоги пацієнтам.
Диспетчерська (оперативний відділ) СШМД утворюється на станції, починаючи з 3-ї категорії (від 201 до 500 тис. населення). До оперативного відділу входять центральна диспетчерська, виїзна медична бригада лінійного контролю, консультативно-інформаційна служба. На випадок надзвичайної ситуації бригада лінійного контролю приїжджає до осередку ураження і координує бригадами ШМД по ліквідації медико-санітарних наслідків, підтримує зв'язок із штабом по ліквідації НС, станцією, бригадами, медичними закладами в які направляються потерпілі.
В структуру СШМД входить відділ госпіталізації, який функціонує лише в станціях першої (від 1 млн до 2 млн населення) та другої (від 501 тис. до 1 млн населення) категорій, який забезпечує постійний цілодобовий облік вільного ліжкового фонду лікувальних закладів і розподіляє потік пацієнтів. Відділ госпіталізації взаємодіє з головними спеціалістами місцевих органів управління охорони здоров’я з питань графіків чергувань медичних закладів по наданню екстреної медичної допомоги, оперативних змін щодо профілю та розгортання додаткових ліжок відповідного профілю, потреби та перспективи відносно ліжкового фонду, взаємодії з іншими стаціонарними медичними закладами, що не входять в систему управління охорони здоров’я, з питань використання їх ліжкового фонду для надання екстреної стаціонарної медичної допомоги. Цей відділ взаємодіє з медичними закладами міста з питань їх готовності до екстреної госпіталізації пацієнтів, наявності у них вільних ліжок та додаткового їх розгортання, госпіталізації пацієнтів при виникненні в закладах надзвичайних ситуацій, порушення та невиконання порядку екстреної госпіталізації та інші.
В структурі СШМД І-ІІ категорій є підрозділ консультативно-інформаційної служби, який по телефону надає консультації населенню, а також поради по наданню першої медичної допомоги.
З метою наближення надання медичної допомоги населенню на догоспітальному етапі, шляхом забезпечення своєчасного прибуття БШМД до пацієнта (потерпілого) утворюють пункти тимчасового базування бригад швидкої медичної допомоги. Пункти утворюють на базі закладу охорони здоров’я (сільської лікарської амбулаторії, дільничної (районної) лікарні, поліклініки міста, що розташовані на території діяльності станції, підстанції (відділення)). Пункт відкривається рішенням міської (районної) виконавчої влади після укладання договору між керівниками станції (лікарні, в структурі якої функціонує відділ ШМД) і медичним закладам, який надає приміщення для базування пункту.
У місті бригада розміщується на пункті в години пік (максимального руху автотранспорту) та (або) найбільшої кількості надходження викликів на території обслуговування пунктом. Пункт є структурним підрозділом СШМД або підстанції. Територія обслуговування визначається керівником СШМД.
1.2.5. Порядок госпіталізації пацієнтів бригадами швидкої медичної допомоги у лікувально-профілактичні установи.
Госпіталізація пацієнтів за невідкладними станами здійснюється цілодобово бригадами швидкої медичної допомоги.
Рішення про екстрену госпіталізацію приймає керівник БШМД після огляду та надання медичної допомоги потерпілому.
Екстрена госпіталізація здійснюється за формою № 114/о "Супровідний листок станції швидкої медичної допомоги", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України (див. додаток 4). Спосіб транспортування пацієнта приймає керівник бригади. При госпіталізації пацієнта у тяжкому стані Бригада повинна попередити лікувально-профілактичний заклад, до якого транспортується пацієнт, про орієнтовний час прибуття бригади та попередній діагноз.
Усі пацієнти, які доставлені до лікувально-профілактичного закладу бригадами або звернулись самостійно, підлягають обов’язковому прийому черговим медичним персоналом приймального відділення/відділення невідкладної медичної допомоги незалежно від місця проживання, реєстрації, наявності чи відсутності документів, що засвідчують особу пацієнта.
У разі затримки в приймальному відділенні/відділенні невідкладної медичної допомоги понад 15 хвилин керівник бригади повинен повідомити про це старшого чергового медичного працівника підрозділу швидкої медичної допомоги. Якщо пацієнт доставлений у важкому стані в приймальне відділення/відділення невідкладної медичної допомоги лікарні, в якій відсутні спеціалізовані відділення, йому повинна бути надана екстрена (невідкладна) медична допомога, і тільки після стабілізації стану може вирішуватись питання щодо подальшого транспортування у відповідне відділення іншого лікувально-профілактичного закладу бригадою.
У разі відмови у прийомі та необхідності транспортування пацієнта до іншої лікувальної установи “Супровідний листок станції швидкої медичної допомоги” залишається в приймальному відділенні/відділення невідкладної медичної допомоги, а у карті виїзду бригади черговий лікар приймального відділення/відділення невідкладної медичної допомоги записує обґрунтовану відмову в госпіталізації та дублює її в новому супровідному листку, з яким пацієнт буде доставлений до іншої лікувальної установи.
Якщо в салоні санітарного автомобіля настала смерть пацієнта, керівник бригади повідомляє старшого чергового медичного працівника підрозділу швидкої медичної допомоги, труп доставляється цією ж бригадою до моргу після отримання направлення для транспортування трупа до моргу районним/міським відділом Міністерства внутрішніх справ, на території якого констатовано смерть. Керівник бригади передає у морг форму № 114/о.
Після того як пацієнт був прийнятий у лікувальний заклад, керівник бригади повинен негайно:
- повідомити в оперативний відділ (диспетчерську) назву та номер лікарні, назву відділення та час госпіталізації з відповідним записом та номером реєстрації в карті виїзду бригади;
- передати дані про відмову від госпіталізації після надання невідкладної медичної допомоги або у разі відсутності медичних показань для госпіталізації в оперативний відділ (диспетчерську) підрозділу швидкої медичної допомоги.
У випадку виявлення (підозри) у пацієнта карантинної інфекції, бригада діє відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров'я України.
1.2.6. Дії медичного персоналу швидкої медичної допомоги при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1121 від 21.11.2012р. про взаємодію закладів охорони здоров’я при виникненні надзвичайної ситуації та ліквідації їх наслідків в державі здійснюється за телефонними номерами оперативно-диспетчерських служб (101, 102, 103), що затверджені спільним наказом МОЗ та інших центральних органів виконавчої влади у складі, яких діють аварійно-рятувальні служби із залученням апаратних комплексів системи екстреної допомоги населенню визивають за єдиним телефонним номером 112. Реагування закладів охорони здоров’я на надзвичайні ситуації проводиться відповідно до затверджених існуючих планів.
Під час надзвичайної ситуації старший медичний черговий станції (відділення) ШМД в залежності від характеру події та медичних наслідків направляє бригаду постійної готовності першої черги (Бригада 1), спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги (Бригада 2) Територіального Центру служби медицини катастроф або бригади швидкої медичної допомоги (Бригада), визначивши з них старшу, що буде відповідати за організацію ліквідації медичних наслідків.
Про надзвичайну ситуацію, що виникла, та вжиті заходи повідомляє головного лікаря станції швидкої медичної допомоги, оперативних чергових: управління охорони здоров’я області, де виникла НС, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, штаб Цивільної оборони, а у разі необхідності - головного державного санітарного лікаря території.
При наявності великої кількості постраждалих старший черговий направляє до місця події оперативно-штабну бригаду територіального підрозділу служби швидкої медичної допомоги, а в нічний час (вихідні, святкові та неробочі дні) - оперативну групу місцевого Територіального органу охорони здоров’я для забезпечення оперативного управління ресурсами швидкої медичної допомоги та взаємодії з аварійно-рятувальними службами, представниками правоохоронних органів та місцевими державними адміністраціями території, де сталася надзвичайна ситуація. У разі необхідності направляє додаткові бригади. Одночасно він інформує керівництво лікувально–профілактичних закладів про орієнтовну кількість постраждалих та медичні наслідки з метою підготовки (перепрофілювання) лікувально–профілактичних закладів до прийому пацієнтів; забезпечує доставку до місця події необхідного аварійного запасу медикаментів, перев’язувального матеріалу, інструментарію, медичної апаратури; подає в управління охорони здоров’я поточну та заключну інформацію про обсяги санітарних втрат, дані про госпіталізованих осіб, кількість залучених Бригад 1, Бригад 2, Бригад та лікувально–профілактичних закладів.
Отримавши від абонента інформацію про масове ураження людей, диспетчер по прийому викликів реєструє в карті виклику орієнтовну причину, кількість постраждалих, адресу місця надзвичайної ситуації, телефон, прізвище особи, яка викликає, і особисто подає її старшому диспетчеру та повідомляє про це завідувача оперативного відділу, а у разі його відсутності - чергового медичного працівника оперативного відділу. Керівник бригади, яка першою прибула до місця події повідомляє старшого чергового медичного працівника підрозділу швидкої медичної допомоги щодо характеристики події, орієнтовної кількості та стану постраждалих, проводить медичне сортування.
Надає диспетчеру інформацію щодо необхідності направлення додаткових Бригад 1, Бригад 2, Бригад швидкої медичної допомоги, організовує надання екстреної медичної допомоги пацієнтам до прибуття на місце події відповідального працівника станції швидкої медичної допомоги з організації ліквідації медичних наслідків надзвичайної ситуації.
Інформує відповідального працівника станції швидкої медичної допомоги або керівника оперативної групи органу охорони здоров’я, який прибув на місце надзвичайної ситуації, про кількість постраждалих, їх стан, характер уражень, вжиті заходи та передає йому керівництво подальшими роботами і діє за його вказівками.
Для своєчасного прийняття вхідної інформації, проведення аналізу ситуації, забезпечення своєчасного реагування сил і закладів, на які покладено виконання пошукових, аварійно-відновлювальних робіт та управління наявними ресурсами, формування банку інформаційних, статистичних даних створюють автоматизовану інформаційно-диспетчерську службу «Швидка медична допомога - 103» (АІДС-ШМД) як складова державної автоматизованої оперативно-диспетчерської служби порятунку – 112 (ДСП-112).
Служба АІДС-ШМД координує та інтегрує з усіма службами оперативного реагування: пожежниками, міліцією, службами газу, водопостачання, енергопостачання інші технічні та комунальні служби, одночасно має технічну частину, до якої входить сам Центр (територіальні Центри) управління (диспетчерська), яка забезпечена засобами зв’язку (телефонний, оперативний радіозв’язок, волоконно-оптичні лінії, стільниковий та супутниковий зв'язок, засоби визначення місцезнаходження рухомих об’єктів GPS, системи трансляції цифрової інформації).
Для виконання завдань службою АІДС-ШМД диспетчерська (диспетчерські станції ШМД обласних центрів України, міст Києва та Севастополя) технічно обладнується низкою пристроїв і терміналів для відображення інформації, баз даних, карти території з оперативною інформацією про місце розташування рухомих і нерухомих об’єктів, станом ресурсів (служб) кадрового забезпечення, автомобілів, гелікоптерів, човнів, характеристикою об’єктів (споруд, лікарень), а також обладнання, які об’єднуються і управляються за допомогою усіх доступних видів зв’язку.
До складу АІДС-ШМД входять диспетчерські станції ШМД обласних міст, Києва та Севастополя, які приймають звернення громадян з приводу будь-яких подій до надзвичайних ситуацій, які загрожують здоров’ю та життю населення обласних міст та області незалежно від їх масштабу.
Функціонування служби АІДС-ШМД забезпечується шляхом інтегрування з ЦРЛ на рівні області, лікувально-профілактичними закладами, незалежно від підпорядкування у м. Києві та Севастополі, з усіма службами швидкого реагування: пожежними, міліцією, з територіальним Центром екстреної медицини і медицини катастроф (ТЦЕММК), службами газу, комунальними та технічними службами за адміністративно-територіальним принципом.
Служба АІДС-ШМД інтегрована до Державної інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій.
Станція швидкої медичної допомоги має централізоване стерилізаційне відділення, яке забезпечує всі технологічні процеси приймання, сортування, очистки, упакування, стерилізації, зберігання та видачі виробів медичного призначення.
Крім цього станція має дезінфектора, який проводить дезінфекцію салонів санітарних автомобілів в кінці робочої зміни, якими транспортувались неінфекційні хворі, а також інфекційні хворі після кожного перевезення, якщо дезінфекцію салону автомобіля не проводив лікувальний заклад. Якщо в процесі роботи виникло забруднення салону санітарного автомобіля фекаліями, сечею, блювотними масами, кров’ю, терміново проводять знезаражування.
Працівники СШМД та пункту (відділення) невідкладної медичної допомоги забезпечуються обмундируванням: комплект повсякденної зимової форми для чоловіків та жінок (шапка, куртка, брюки, піджак, сорочка, кофта, пасок, напівчоботи), а також літньої форми (піджак, жакет, теніска, сорочка, штани, туфлі, пасок), сигнальний жилет (з світло відбивної, світло-жовтого кольору з написами на рівні лопаток «медична допомога»), білий халат, каска захисна, плащ-накидка (на спині напис білого кольору «медицина»).
Одежа працівників СШМД відзначена відповідною символікою служби ШМД. На лівому рукаві літньої та зимової одежі нашивка форми круга діаметром 90 мм, внутрішній круг 65 мм, чорного кольору на білому фоні «швидка медична допомога». На верхівці круга розташований малий герб України. На жовтому фоні внутрішнього кола розташована шестипроменева зірка блакитного кольору (зірка життя). По центру зірки горизонтально вишита, срібного кольору, нормальна кардіограма людини.
На сигнальному жилеті з відбивної тканини світло-жовтого кольору на рівні лопаток напис «Медична допомога».
Пункт (відділення) невідкладної медичної допомоги для дорослого та дитячого населення є структурним підрозділом територіальної поліклініки або амбулаторії сімейного лікаря, надає невідкладну допомогу пацієнтам при безпосередньому зверненні. Територія обслуговування населення пунктом визначається місцевим органом управління охорони здоров’я з розрахунку на 30 тисяч дорослого населення (4,75 ставки лікаря медицини невідкладних станів) та 20 тисяч дітей віком до 18 років (4,75 ставки лікаря педіатра). В штат пункту входять фельдшер (медсестра) – диспетчер – 5,25 ставки, виїзний фельдшер (медсестра) відповідно до кількості ставок лікаря, молодша медична сестра (4,5 ставки). При наявності на пункті 1,0 і більше добових бригад вводиться посада завідуючого пунктом.
Пункт надає невідкладну медичну допомогу згідно затверджених протоколів незалежно від місця проживання пацієнта, реєстрації, громадянства, віросповідання, національного, соціального, матеріального статусу Профільним для пункту є виклики до пацієнтів з гострими захворюваннями, загостреннями хронічних захворювань, погіршенням стану після лікування в домашніх умовах (стаціонар вдома), після передачі хворого СШМД для активного нагляду за пацієнтом, якому надавалась екстрена медична допомога і пацієнт відмовився від госпіталізації.
Пункт не проводить систематичного лікування вдома, не виконує планових процедур лікування, не виконує онкопризначення, не проводить експертизи алкогольного, наркотичного сп’яніння, не видає довідок.
В питаннях кадрового забезпечення пункту, забезпечення санітарним транспортом, майном, апаратурою, медикаментами, перев’язувальним матеріалом, виробами медичного призначення, радіо- та телефонним зв’язком, визначення територіального обслуговування, підвищення кваліфікації, керівництво пункту взаємодіє з підрозділами та службами поліклініки та іншими установами і закладами. У випадках загрози життю пацієнту пункт має право викликати собі на допомогу бригади ШМД станції ШМД, при необхідності госпіталізувати пацієнтів своїми силами і засобами до лікувального закладу.
1.3. Відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги лікарні.
Відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги лікарні є структурним підрозділом багатопрофільної лікарні, яке у цілодобовому режимі надає екстрену (невідкладну) медичну допомогу. Воно утворюється згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я Автономної республіки Крим, обласних управлінь охорони здоров’я за наказом головного лікаря лікувально-профілактичної установи. Відділення може бути клінічною базою профільних кафедр вищих медичних навчальних закладів.
Основним завданням відділення є цілодобовий прийом пацієнтів та надання їм екстреної (невідкладної) медичної допомоги згідно з протоколами затвердженими Міністерством охорони здоров’я України, а також госпіталізацію пацієнтів направлених лікарями лікувально-профілактичних закладів або які звернулися самостійно.
Крім цього у відділенні проводять сортування пацієнтів при масовому надходженні до лікарні та рання госпіталізація; обстеження та санітарна обробка пацієнтів і направлення їх до профільного відділення лікарні згідно зі встановленим діагнозом для подальшого стаціонарного лікування.
Відділення повинно мати три окремі входи:
а) вхід для приймання хворих, доставлених санітарним транспортом швидкої медичної допомоги або гелікоптером;
б) вхід для пацієнтів, які звертаються самостійно або госпіталізуються у плановому порядку;
в) вхід для хворих з інфекційними захворюваннями та контамінованих осіб (до ізольованого боксованого приміщення, яке облаштовується у разі відсутності у лікарні інфекційного відділення).
Відповідно до завдань та потужності лікарні відділення у своєму складі має:
- приміщення для очікування пацієнтів та їх супроводжуючих;
- приміщення для реєстрації пацієнтів;
- приміщення для сортування хворих;
- приміщення для проведення інтенсивної терапії.
Враховуючи те, що у відділенні надається спеціалізована медична допомога, проектом передбачені приміщення для надання допомоги при поєднаних ушкодженнях, проведення оперативних втручань, інтенсивної терапії, постійного візуального спостереження, а тому до кожного ліжка підведені необхідні комунікації з киснем, медичними газами, комп’ютерними мережами.
У відділенні передбачаються:
- оглядовий кабінет з маніпуляційною;
- кабінет хірурга з малою операційною залою та гіпсувальною кімнатою;
- кабінет огляду пацієнтів офтальмологом та отоларингологом;
- кабінет огляду хворих щелепно-лицьовим хірургом (за наявності відповідного відділення);
- кабінет акушера-гінеколога;
- кабінет педіатра з окремим приміщенням для очікування пацієнтів та їх родичів (за наявності відповідного відділення);
- лабораторія експрес-діагностики;
- кабінет рентгенодіагностики зі стаціонарним та пересувним обладнанням;
- кабінет УЗ-діагностики та ендоскопії;
- стерилізаційна та інші.
Поряд із загальними приміщеннями відділення повинен бути обладнаний майданчик для приземлення санітарної авіації.
Основними функціями відділення є: прийом пацієнтів, доставлених бригадами, або тих, які звернулися безпосередньо до відділення за направленням лікарів або самостійно; наданні пацієнтам екстреної (невідкладної) медичної допомоги в обсязі, передбаченому існуючими протоколами; підтримання функцій життєво важливих органів і систем пацієнта до госпіталізації у профільне відділення лікарні; проведенні необхідних діагностичних маніпуляцій згідно з існуючими протоколами; ізоляції інфекційних хворих у боксоване приміщення та надання їм необхідної медичної допомоги згідно з існуючими протоколами; проведенні санітарної обробки пацієнта; деконтамінації пацієнтів у боксованому приміщенні; реєстрації пацієнтів та оформлення медичної документації; вирішенні питання про подальшу госпіталізацію хворих до профільних відділень лікарні, направлених на госпіталізацію лікарями поліклінік та інших лікувально-профілактичних закладів; направленні пацієнтів, яких доставлено до відділення бригадами або які звернулись особисто і не потребують подальшої госпіталізації, на амбулаторне лікування; проведення сортування при масовому надходженні пацієнтів до лікарні у разі виникнення надзвичайної ситуації згідно з протоколами на ранньому госпітальному етапі; ведення обліку вільних ліжок у госпітальних відділеннях лікарні та визначення кількості ліжок для екстреної госпіталізації хворих і потерпілих на кожен день тижня; забезпечення взаємозв'язку та послідовності у роботі з бригадами, диспетчерськими службами станцій швидкої медичної допомоги, іншими лікувально-профілактичними та спеціалізованими закладами охорони здоров'я, аварійно-рятувальними службами.
1.4. Соціальний захист медичних працівників екстреної (швидкої) медичної допомоги та медицини катастроф.
Медичні працівники системи екстреної медичної допомоги складають основу Центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги, які безпосередньо надають екстрену медичну допомогу.
Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних працівників за державним замовленням для потреб системи екстреної медичної допомоги забезпечується відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки.
Медичні працівники системи екстреної медичної допомоги мають право на:
- підвищені посадові оклади, надбавки за особливий характер праці, за особливі умови праці, доплати за науковий ступінь, за почесні звання, а також за вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, інші надбавки і доплати, премії і винагороди, розмір та порядок встановлення яких визначаються Кабінетом Міністрів України;
- матеріальну допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі одного посадового окладу та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі одного посадового окладу, які встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
- соціальні пільги та гарантії, передбачені законодавством про аварійно-рятувальні служби, обов’язкове страхування, безоплатне забезпечення робочим одягом єдиного зразка у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Медичний працівник системи екстреної медичної допомоги, який входить до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, під час виконання службових обов’язків має право на захист від протиправного посягання на своє життя та здоров’я, який забезпечується відповідно до законодавства.
1.5. Вторинна (спеціалізована) медична допомога (ВМД).
Вторинна (спеціалізована) медична допомога (ВМД) - це вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в плановому порядку або екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування, реабілітацію та профілактику хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (при вагітності та пологах) станів, які можуть бути надані лікарями відповідної спеціалізації; направлення пацієнта для отримання ВМД з іншої спеціалізації або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.
Вторинна медична допомога надається в госпітальних округах.
Госпітальний округ це організаційно-функціональне об’єднання закладів охорони здоров’я (ЗОЗ), які задовольняють потребу населення однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць у ВМД. До закладів, що ввійдуть в склад госпіталю округів відносяться:
- дитяча лікарня інтенсивного лікування;
- лікарня відновного (реабілітаційного) лікування;
- лікарня інтенсивного лікування з консультативною поліклінікою;
- спеціалізований медичний Центр (СМЦ) ;
- хоспіс;
- Центр з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичний Центр).
Госпітальні округи створюються за рішенням міської держадміністрації і забезпечують надання вторинної медичної допомоги у стаціонарних та амбулаторних умовах. У стаціонарних умовах ВМД надається лікарями інтенсивного лікування першого та другого рівнів, дитячими лікарнями інтенсивного лікування, лікарнями відновного лікування та планового лікування, спеціалізованими медичними Центрами. ВМД надається підрозділами амбулаторного сектору лікарень різного типу та консультативно-діагностичним Центром. Всі заклади, що входять до складу госпітального округу є самостійними юридичними особами. Госпітальні округи створюються на території з чисельністю населення понад 150 тис. (в окремих випадках госпітальні округи можуть створюватися для обслуговування меншої кількості населення (до 150 тис. нас.) з урахуванням щільності розселення і статево-вікової структури населення, стану транспортних комунікацій, їх географічного розташування, перспективи соціально-економічного розвитку, та ін..). радіус території обслуговування населення повинен складати не більше 100 км (від лікарні інтенсивного лікування), а також наявність доріг з твердим покриттям для забезпечення доставки пацієнтів службою екстреної (швидкої) медичної допомоги до ЛІЛ з усіх населених пунктів госпітального округу (в містах час доїзду бригад швидкої медичної допомоги до місця виклику/події не більше 10 хвилин, в сільській місцевості – 20 хвилин з наступною доставкою пацієнтів до ЛІЛ у межах 1-1,5 години). Лікувальні заклади, що входять до складу госпітального округу повинні розміщуватися в будівлях, збудованих відповідно до типових або/чи індивідуальних проектів, або у пристосованих будівлях, що є комунальною власністю, які відповідають санітарно-гігієнічним, протипожежним та вимогам техніки безпеки. Вимогою до формування госпітального округу: наявність матеріального ресурсу, коштів на виплату вихідної допомоги у разі звільнення, чи скороченням певного штату працівників, наявність кадрів, стан транспортних комунікацій, а також згоди місцевої організації профспілки працівників охорони здоров’я України на можливі звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності або штату працівників з кожного закладу, що увійде до складу госпітального округу. Крім цього, прийняття відповідних рішень місцевими органами виконавчої влади щодо затверджених нових штатних розписів лікувального закладу, попередження працівників про можливе вивільнення за скороченням (не пізніше ніж за два місяці з одночасним направленням повідомлення до відповідної служби зайнятості населення), створення соціальної підтримки вивільнених працівникам (навчання новим спеціальностям, працевлаштування та ін..)
1.5.1. Лікувальні заклади, що ввійдуть в склад госпітальних округів.
1. Лікарня інтенсивного лікування – це заклад охорони здоров’я, що надає вторинну медичну допомогу в умовах цілодобового стаціонару, або амбулаторних умовах дорослим і дітям у стані гострого або хронічного захворювання, що потребують інтенсивного лікування та догляду з обов’язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги першого або другого рівнів. Лікарня інтенсивного лікування створюється шляхом реорганізації центральних районних або міських лікарень. Вони можуть бути двох рівнів: першого і другого.
Лікарня першого рівня створюється управлінням охорони здоров’я для обслуговування від 150 до 350 тисяч населення. В структуру лікарні входять: управління, приймально-діагностичне відділення (відділення невідкладної медичної допомоги), цілодобова діагностична служба, лікувальна служба, стаціонарний сектор, амбулаторний сектор, допоміжні відділення, господарча частина.
Лікарня інтенсивного лікування другого рівня створюється управлінням охорони здоров’я, для обслуговування понад 350 тисяч населення, з урахуванням потреб населення в інтенсивному лікуванні та догляді. В її склад входять: управління лікарнею, приймально-діагностичне відділення – (відділення невідкладної медичної допомоги), цілодобова діагностична служба, лікувальна служба, стаціонарний сектор, допоміжні відділення господарча частина.
2. Дитяча лікарня інтенсивного лікування – це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної медичної допомоги в умовах стаціонару або амбулаторних умовах дітям з гострим або хронічним захворюванням, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду з обов’язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги.
Дитяча лікарня інтенсивного лікування створюється шляхом реорганізації районних та міських дитячих лікарень з мінімальною кількістю населення в 350 тис осіб.
В склад дитячої лікарні входять: адміністративна частина (управління), приймально-діагностичне відділення (відділення невідкладної медичної допомоги), цілодобова діагностична служба, лікувальна служба, стаціонарний сектор, амбулаторний сектор, денний стаціонар з операційним блоком (хірургія одного дня), допоміжні відділення, господарча частина.
3. Лікарня планового лікування з консультативною поліклінікою – це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання планової спеціалізованої консультативної та стаціонарної медичної допомоги населенню середньої інтенсивності лікування та догляду.
Лікарня планового лікування створюється шляхом реорганізації центральних районних або міських лікарень. У сільській місцевості може бути створено не більше однієї лікарні, у містах – з населенням 50 тисяч осіб і більше. Лікарня складається з таких підрозділів: адміністративна частина/управління, діагностична служба, лікувальна служба, стаціонарний сектор, амбулаторний сектор, денний стаціонар з операційним блоком (хірургія одного дня), фізіотерапевтичне відділення, допоміжні відділення, господарча частина.
4. Лікарня відновного (реабілітаційного) лікування – це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання населенню планової реабілітаційної допомоги в умовах стаціонару.
Лікарня створюється шляхом реорганізації центральних районних або міських лікарень, з кількістю населення 350 тисяч осіб. Лікарня складається з таких підрозділів: адміністративної частини (управління), лікувальної служби, стаціонарної служби, денного стаціонару, допоміжних відділень, господарчої частини.
5. Хоспіс – це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання паліативного або симптоматичного лікування, медико-психологічної реабілітації, соціальної та духовної підтримки хворим у термінальній стадії прогресування захворювання в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або виїзної служби.
Хоспіс створюється шляхом реорганізації центральних районних, міських та інших лікарень, які не використані для реорганізації в інші лікувальні установи. Управлінням (головним управлінням) охорони здоров’я в залежності від потреб населення в паліативній допомозі, особливостей території обслуговування визначає спеціалізований ліжковий фонд, але не менше як 8 стаціонарних ліжок на 100 тисяч населення.
Розрахунок паліативної та/або симптоматичної допомоги, медико-психологічної реабілітації, соціальної та духовної підтримки хворим у термінальній стадії прогресування захворювання, яку надають фахівці хоспісу, становить не менше як 10 хворих на 10 тисяч населення.
Структура хоспісу складається з: апарату управління, стаціонарного сектора, консультаційного (амбулаторного, поліклінічного) відділення, відділення спеціалізованої мультидисциплінарної мобільної бригади паліативної допомоги або відділення паліативної та хоспісної допомоги вдома, приймального відділення, приміщення для психологічного розвантаження та дозвілля хворих, господарської служби, ритуального приміщення, приміщення для волонтерів, громадських організацій, які надають допомогу хворим, групи само підтримки для рідних.
6. Центр з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичний Центр) – це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання діагностично-консультативної медичної допомоги вторинного рівня.
Консультативно-діагностичний центр створюється на базі існуючих поліклінік та/або консультативно-діагностичних центрів, з яких виділені підрозділи з надання вторинної медичної допомоги.
Центр складається з таких підрозділів: адміністративна частина/управління, діагностична служба, лікувальна служба, амбулаторний сектор, денний стаціонар з операційним блоком (хірургія одного дня), фізіотерапевтичне відділення, допоміжні відділення, господарча частина.
7. Спеціалізований медичний Центр – це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної медичної допомоги за одним профілем.
Спеціалізований медичний Центр створюється шляхом реорганізації однопрофільних та/або спеціалізованих районних, міських лікарень та пологових будинків. Він має такі підрозділи: адміністративна частина/управління, приймально-діагностичне відділення, діагностична служба відповідно до профілю/спеціалізації, лікувальна служба, стаціонарний сектор, амбулаторний сектор, допоміжні відділення, господарча частина.
1.6. Організація медичного сортування постраждалих до реформування екстреної медичної допомоги.
В останні роки в світі і в Україні спостерігається ріст природних та техногенних катастроф. Це стосується і виробництв, де застосовуються вибухові, сильнодіючі отруйні, пожежонебезпечні, токсичні, радіоактивні та інші речовини, а також різке порушення циклу технологічних процесів при аваріях та катастрофах, що призводить не до окремих ізольованих уражень, а, в більшості випадків, до комбінованих (травма+радіаційне ураження; травма; травма+опіки+ураження СДОР, тощо). Тому, при наданні медичної допомоги постраждалим, та визначенні профілю лікувального закладу для госпіталізації, повинні враховуватися провідні симптоми, що впливають на подальший стан ураження та визначення профілю медичної допомоги.
При надзвичайних ситуаціях після медичної розвідки, пошуку потерпілих в районі катастрофи або стихійного лиха має бути організоване медичне забезпечення. Воно включає не тільки допомогу, а й захист потерпілих, медичне постачання, проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.
При виникненні масових санітарних втрат усім надати допомогу одночасно неможливо. Для таких випадків М.І. Пирогов (1853) запропонував медичне сортування. Він писав: «сначала выделяются отчаянные и безнадежные случаи… и в тот час переходят к раненым, подающим надежду на излечение, и на них сосредотачивают внимание. Принципом медицинской сортировки служит выбор из двух зол меньшее».
Медичне сортування – починається в осередку катастрофи чи аварії і продовжується на наступних етапах евакуації, а також при поступленні в лікувальний заклад. Сортування проводиться на основі загального огляду, опитування, ознайомлення з медичною документацією. Мета медичного сортування – зменшення наслідків травм (захворювань) які загрожують життю постраждалих, попередження розвитку ускладнень, зменшення їх тяжкості, підготовка та проведення евакуації. Воно набуває особливої ваги в ситуаціях, коли кількість уражених, що потребують медичної допомоги (або евакуації), перевищує можливості місцевої (об’єктової, територіальної) ланки охорони здоров’я. Медична допомога вважається своєчасною лише тоді, коли вона дозволяє зберегти життя ураженому і попереджує розвиток небезпечних ускладнень. Медичне сортування є конкретним, безперервним (категорії нагальності можуть змінюватися), що повторюється і подальшим процесом надання потерпілим усіх видів медичної допомоги. Воно проводиться з моменту надання домедичної, першої медичної допомоги на місці (у зоні) катастрофи, протягом всього догоспітального періоду, за межами зони ураження, при надходженні уражених до територіальних, лікувальних установ для отримання ними повного обсягу медичної допомоги і лікування до повного одужання (визначеного наслідку). Медичне сортування проводиться на основі діагнозу та прогнозу і за характером є діагностично-прогностичним, а також визначає обсяг і вид медичної допомоги.
В осередку ураження, в інтересах надання домедичної, першої медичної допомоги виконуються найпростіші з елементів медичного сортування. Після прибуття в район лиха медичного персоналу (бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги), медичне сортування продовжується і поглиблюється.
Досвід роботи, отриманий у воєнних, а також в районах катастроф мирного часу, показує, що медичне сортування уражених змінюється залежно від виду й обсягу медичної допомоги. Обсяг же медичної допомоги, у свою чергу, визначається не лише медичними показаннями та кваліфікацією медичного персоналу, але й, головним чином, умовами обстановки.
Залежно від завдань, які виконуються на етапах медичної евакуації прийнято виділяти два види медичного сортування: внутрішньо-пунктове та евакуаційно-транспортне.
Внутрішньо-пунктове медичне сортування потерпілих на етапах медичної евакуації проводиться з метою розподілу їх на групи залежно від ступеню небезпеки для оточуючих, характеру й тяжкості ураження, для визначення необхідності надання медичної допомоги та її черговості, а також для визначення функціонального підрозділу етапу медичної евакуації, в якому повинна бути надана медична допомога.
При проведенні внутрішньо-пунктового медичного сортування визначаються:
- характер ураження та необхідний обсяг медичної допомоги;
- потреба і місце надання медичної допомоги на даному етапі;
- черговість (перша чи друга черга).
Евакуаційно-транспортне медичне сортування проводиться з метою розподілу уражених на однорідні групи за чергою евакуації, за видом транспорту (автомобільний, авіаційний тощо); визначення розташування уражених на засобах евакуації (лежачи, сидячи, на першому, другому, третьому ярусі), визначення пункту проходження – евакуаційного призначення. Враховуються стан, ступінь тяжкості ураженого, локалізація, характер та наслідки травми. Рішення цих питань здійснюється на основі діагнозу, прогнозу стану і наслідку ураження; без них правильне медичне сортування неможливе.
При проведенні евакуаційно-транспортного медичного сортування визначається:
- евакуаційне призначення (куди направити);
- вид транспорту;
- спосіб евакуації (лежачи, сидячи);
- місце на евакуаційному транспорті (на першому чи на другому ярусі);
- черговість евакуації (перша чи друга).
Часто обидва види сортування виконуються одночасно, паралельно з виділенням потоку постраждалих, яким необхідно надати відповідну медичну допомогу на даному етапі. Визначаються евакуаційне призначення, черговість, спосіб та засоби евакуації постраждалих, які не потребують надання медичної допомоги на даному етапі.
Неправомірне виділення інших видів сортування. Наприклад, прогностичного або за ознакою терміну його проведення («первинне», «повторне», «остаточне» тощо), або за кваліфікацією медичного персоналу, який проводить медичне сортування («долікарське, лікарське» тощо). Це не відповідає меті та завданням медичного сортування. Медичний склад будь-якого ступеня підготовки та кваліфікації зобов’язаний надати медичну допомогу в першу чергу тим, кому вона найбільше потрібна, у разі, якщо виникла необхідність вибору (наприклад, при надходженні декількох тяжко вражених одночасно). У складній ситуації масової катастрофи, на відміну від звичайних умов охорони здоров’я, особливо гірким з моральної й етичної точки зору моментом у діях лікаря є жорстока необхідність.
Сортувальні ознаки. Сортування ґрунтується на таких трьох основних сортувальних ознаках (за М.І. Пироговим):
1. Небезпека для оточуючих (потребують спеціального санітарного оброблення; тимчасова ізоляція):
а) ті, що потребують спеціального (санітарного) оброблення (часткового чи повного): потерпілі, які заражені радіоактивними речовинами вище допустимих рівнів та отруйними речовинами; їх відправляють на майданчик часткового санітарного оброблення або майданчик дезактивації одягу та взуття;
б) ті, що підлягають тимчасовій ізоляції (в інфекційному чи психоневрологічному ізоляторі): інфекційні хворі і хворі, уражені бактеріологічними засобами, та підозрі на зараження інфекційними хворобами; уражені з гострим розладом психонервової діяльності, які своєю неадекватною поведінкою становлять небезпеку для оточуючих;
в) ті, що не потребують спеціального (санітарного) оброблення.
2. Лікувальна ознака – ступінь потреби у медичній допомозі; черговість і місце її надання.
За ступенем потреби в медичній допомозі у відповідних підрозділах етапу евакуації виділяють потерпілих, які потребують:
- негайної медичної допомоги;
- допомоги, що може бути відстрочена;
- допомоги з незначним ушкодженням здоров’я;
- паліативної допомоги – термінальні стани, травми, не сумісні з життям.
3. За евакуаційною ознакою визначається необхідність та черговість евакуації, вид транспорту, спосіб транспортування (лежачи, сидячи), а також лікувальна установа, в яку повинна здійснюватися евакуація. За цією ознакою потерпілі поділяються також на три групи:
перша – потребують подальшої евакуації з урахуванням евакуаційного призначення, черговості, способу евакуації, виду транспорту;
друга – потребують залишення на даному етапі медичної евакуації;
третя – потребують повернення до місця розселення.
Проведення медичного сортування є відповідальним моментом, від якого залежить своєчасність надання медичної допомоги постраждалим, виконання необхідного виду та обсягу медичної допомоги. Для проведення медичного сортування найбільш доцільним є створення сортувальних бригад. Їх кількість та склад визначаються в кожному конкретному випадку залежно від величини і структури санітарних втрат та складу медичних сил та засобів.
Сортувальні бригади для ходячих уражених формуються в складі: лікар, медична сестра (фельдшер), два реєстратори, ланка носильників.
До складу сортувальних бригад на госпітальному етапі доцільно мати найбільш досвідчених лікарів-клініцистів відповідних спеціальностей, здатних швидко оцінити стан постраждалого, визначити прогноз, черговість та характер необхідної медичної допомоги.
З огляду на обмаль часу (тимчасовий фактор) на догоспітальному етапі евакуації робота з одним постраждалим не повинна перевищувати 30-40 секунд. Це визначено максимальним скороченням часу перебування в пункті збору постраждалих ( можливість 1 сортувальної бригади – 20-25 постраждалих за 1 годину).
При масовому надходженні до приймального відділення постраждалих доцільно на медичне сортування тимчасово направляти резервні сортувальні бригади, зі складу лікарів операційно-перев’язувального та госпітального відділень мобільних формувань, не зайнятих у їхньому розгортанні, тому що цей персонал є найбільш кваліфікованим у питаннях діагностики та прогнозування.
З огляду на наявність при НС паніки, хаосу, плутанини та метушні – вся система медичного сортування, для досягнення найбільшого успіху, повинна бути простою та зрозумілою на всіх етапах медичної евакуації. Медичне сортування має стати тим знаряддям, за допомогою якого ситуація, що спочатку здається некерованою та непереборною, може адекватно контролюватися, повинно бути динамічним процесом, на всіх рівнях системи надання ЕМД.
Місце, куди доставляються постраждалі після огляду сортувальною бригадою і де надається необхідний вид медичної допомоги та проводиться підготовка постраждалих до евакуації згідно з обраною чергою – називається сортувальним майданчиком.
Медичне сортування породжує ряд проблем, одна з яких добре відома медичному персоналу та особам, що беруть участь у рятувальних операціях – проблема етична. Традиційно медичний персонал зазнає труднощів у визначенні постраждалих ІV групи у зв’язку з тим, що при звичайній роботі залучаються всі доступні методи сучасної медицини та вживаються всі необхідні заходи для врятування їхнього життя. Однак при НС, коли медичні ресурси обмежені, можуть бути прийняті рішення, згідно з якими велика кількість медикаментів направляється обмеженому контингенту постраждалих, що мають реальний шанс для виживання, а деякі постраждалі отримують тільки паліативну допомогу при несумісних із життям ушкодженнях. Такий підхід може суперечити повсякденній практиці надання ЕМД, за якої один тяжко постраждалий (іноді безнадійний) отримує необхідну медичну допомогу протягом тривалого часу.
Моральна відповідальність лікаря, що керує сортуванням, величезна, тому рішення про переведення постраждалого до ІV групи має прийматися тільки колегіально бригадою найбільш досвідчених лікарів.
Після вибіркового сортування лікар переходить до послідовного (конвеєрного) огляду постраждалого за діагностичними алгоритмами:
- локалізація ураження (голова, хребет, грудна клітка, живіт, кінцівки);
- характер ураження: механічна травма (локальна, множинні травми, поєднана, комбінована), наявність кровотечі або переломів кісток, опікова травма, отруєння СДОР, радіаційне ураження тощо;
- основне ураження, що найбільше загрожує в даний час життю постраждалого;
- ступінь тяжкості стану: наявність (відсутність) свідомості, реакція зіниць на світло, пульс, дихання, кровотеча, АТ, колір шкіри;
- можливість самостійного пересування.
У лікувальних закладах до госпітального етапу медичної евакуації проводиться внутрішньопунктове та евакуаційно-транспортне сортування. Сортування на госпітальному етапі носить діагностичний та прогностичний характер. Для проведення сортування залучаються найбільш кваліфіковані лікарі. Так само, як і на до госпітальному етапі, створюються сортувальні бригади в складі лікаря, двох медичних сестер, двох реєстраторів, санітарів-носіїв. Результати сортування відзначають у медичних документах (медична картка стаціонарного хворого). Завершенням евакуаційного сортування є реалізація заходів щодо медичної евакуації.
Після прибуття до лікувального закладу в першу чергу проводиться вибіркове сортування уражених шляхом поверхневого огляду для виявлення небезпечних для оточуючих та тих, що потребують медичної допомоги. При цьому на первинний огляд лікар витрачає до 40 сек. на кожного постраждалого, для чого використовується відповідний алгоритм первинного огляду.
Алгоритм первинного огляду за методикою АВС (повітряні шляхи, функція дихання, кровоносні судини, серцево-судинна система, органи почуттів) включає в себе:
- ревізію та механічну очистку ротової порожнини, фіксацію голови та язика для забезпечення найбільшої прохідності дихальних шляхів;
- оцінку характеру та частоти дихальних рухів (поверхневе, флюктуюче) для вирішення питання щодо проведення реанімаційних заходів (дихання рот в рот, непрямий масаж серця);
- визначення цілісності кровоносних судин і одночасна зупинка зовнішньої кровотечі, в першу чергу артеріальної;
- оцінка стану серцево-судинної системи за пульсом: відсутність пульсу на променевих артеріях свідчить про те, що артеріальний тиск нижче 80 мм рт.ст., а на ліктьовій – менше 60 мм рт.ст. Відсутність пульсу свідчить про необхідність надання невідкладної медичної допомоги;
- оцінку стану органів почуття, перш за все, органів зору (відкриття очей самостійно чи за командою словом або на больове подразнення);
- оцінку мовної реакції (говорить, говорить тяжко, не говорить);
- оцінку свідомості: орієнтується в просторі, рухові реакції (за командою згинає чи розгинає кінцівки).
Результати медичного сортування фіксуються сортувальними марками, на основі яких санітари-носильники реалізують сортувальне рішення лікаря та відмітками в медичних документах (первинна медична картка, евакуаційний конверт, відомості про евакуйованого – евакуаційний паспорт).
Для зручності медичного сортування постраждалих та їх наступної евакуації в лікарню з найменшим перегрупуванням по транспортних засобах, доцільно вже в евакуаційних приміщеннях етапу групувати постраждалих згідно з локалізацією і характером ураження. Це дає можливість забезпечити наступне завантаження автотранспорту, залізничних вагонів та інших засобів однорідними групами постраждалих.
1.7. Організація медичного сортування після реформування екстреної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях.
Відповідно до Закону України «Про захист населення територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» та плану заходів по забезпеченню безпеки населення під час підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Міністерством охорони здоров’я (наказ №201 від 11.04.2011, наказ №366 від 18.05.2012) затверджені загальні вимоги щодо проведення медичного сортування постраждалих і хворих на догоспітальному етапі та в приймальних відділеннях (відділеннях невідкладної медичної допомоги) закладів охорони здоров’я, у тому числі при госпіталізації постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації.
Реорганізація медицини в Україні, особливо в пілотних областях (Донецька, Дніпропетровська, Вінницька, м. Київ), призвела до позитивних результатів: створюється система екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, яка в своєму складі має територіальний Центр екстреної медичної (швидкої) допомоги. Станції (підстанції, відділення швидкої медичної допомоги та інші підрозділи). Сформована служба порятунку (112) яка через диспетчерів забезпечує надання різних форм допомоги (101, 102, 103). При виникненні надзвичайної ситуації задіюється ціла система в її ліквідації. При цьому враховується кількість потерпілих:
1. Одиничні випадки – інциденти, в яких наявний один постраждалий і виїзна бригада екстреної медичної допомоги може надати йому медичну допомогу в повному обсязі, регламентованому протоколами з медицини невідкладних станів на догоспітальному етапі.
2. Численні випадки – інциденти з більш, ніж одним постраждалим, вимагають проведення медичного сортування, проте всім особам, в яких стан життя знаходиться під загрозою («червона група»), надається екстрена медична допомога в повному обсязі, обсязі, регламентованому протоколами з медицини невідкладних станів на догоспітальному етапі наявними силами і засобами БШМД даного регіону.
3. Масові випадки – інциденти з більш, ніж одним постраждалим, які вимагають медичного сортування і необхідності вжити певних медичних компромісів, оскільки кількість постраждалих, які потребують екстреної медичної допомоги («червона» група), перевищує можливості рятувальних служб, присутніх на місці події.
Метою дій рятувальних служб у масових випадках є врятувати життя якомога більшій кількості постраждалих на основі спадкоємних принципів надання допомоги рятувальниками Державної служби надзвичайних ситуацій (МНС) та медичними працівниками.
Первинне рішення щодо характеру випадку приймає диспетчер станції ШМД, який одержав повідомлення від свідків події чи рятувальних служб, які прибули першими.
Кінцеве рішення приймає керівник першої бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, яка прибула на виклик і розпочинає медичне сортування яке залежить не стільки від числа постраждалих, скільки від наявних медичних сил і засобів, які можуть бути залучені для ліквідації та їх співвідношення із числом постраждалих віднесених до «червоної» групи.
Тому на першому етапі при виявлені більше, ніж одного постраждалого випадок кваліфікується як численний, а після проведення медичного сортування і виявлення усіх «червоних» він може змінити свій характер і стати масовим, або продовжувати залишатися численним.
При численних випадках надання медичної допомоги за протоколом «червоній» групі на догоспітальному етапі здатні забезпечити виїзні бригади Е(Ш)МД даної територіальної зони обслуговування, які відповідно до плану медичного забезпечення численних випадків, можуть бути залучені для надання екстреної медичної допомоги. Орієнтовною цифрою є 50% від числа бригад, які обслуговують дану територію.
При вступі на чергування кожна бригада ЕМД повинна знати, що у випадку отримання загального по всіх каналах зв’язку для всіх служб сигналу «числений випадок», вона повинна завершити поточний виклик або передати його іншій бригаді, та виїхати до зони численного випадку. Такий порядок є більш пріоритетним, ніж отримувати безпосередню команду від диспетчера станції ШМД. Загальний виклик може здійснити будь-яка рятувальна служба, яка першою прибула на місце події, що зумовлює значну економію часу.
В залежності від ситуації з викликами, старший лікар зміни або керівництво станції ШМД може направити до зони численного випадку додаткові бригади ЕМД (понад 50%), проте не у збиток якості медичного обслуговування населення регіону.
В ситуації з «масовим випадком» для надання медичної допомоги залучаються бригади постійної готовності першої черги – виїзні бригади ЕМД інших територіальних зон обслуговування, які відповідно до плану медичного забезпечення регіону можуть надавати медичну допомогу за межами зони обслуговування. У цьому випадку, для них передбачається додаткове страхування життя та матеріальне заохочення. Відповідно до існуючих нормативів, бригада постійної готовності першої черги повинна мати наявні матеріально-технічні засоби для автономної діяльності протягом трьох діб і надання екстреної медичної допомоги не менш як десятьом «червоним». Якщо на місці події їм організовується логістичне супроводження, бригада може мати стандартний перелік засобів для надання медичної допомоги, харчування, умови побуту.
Залучення бригад постійної готовності першої черги здійснюється в оперативному режимі територіальним Центром екстреної медичної допомоги і медицини катастроф після одержання підтвердження про масовий випадок від диспетчера, старшого лікаря зміни або керівництва станції ЕМД, на території обслуговування якої стався інцидент.
При медичному сортуванні проводять розподіл постраждалих і хворих на категорії з ознаками потреби в однорідних лікувально-профілактичних та евакуаційних заходах, обсягах надання медичної допомоги на кожному етапі медичної евакуації. Воно є основою для вирішення головної проблеми медицини катастроф: невідповідності між кількістю постраждалих, які вимагають негайної медичної допомоги і кількістю медичних працівників, які можуть її надати, а також основним засобом для визначення події як «масова» і дозволяє визначити пріоритети у черговості надання медичної допомоги відповідно до розвитку сучасної науки. Принципи і технологія медичного сортування повинні бути простими, якісними і корисними й відомими усім учасникам рятувальних дій. Медичне сортування залишається великою проблемою лікаря на місці подій.
При великих надзвичайних ситуаціях з масовим ушкодженням населення на місце трагедії, як правило, першими прибувають рятувальники Державної служби надзвичайних ситуацій (МНС). Після оцінки обстановки (розміри надзвичайної ситуації, кількість постраждалих, рельєф місцевості, місця під’їзду, розвертання різних служб) рятувальники здійснюють так зване вступне сортування (Гудима А.А., 2013). На думку автора воно полягає в тому, що у вогнищі ураження рятувальник голосно оголошує про прибуття фахівців для надання допомоги кожному постраждалому, а після голосно дає команду: «Всі, хто може самостійно ходити, виходьте» і вказує місце виходу. В темному задимленому приміщенні вказує ліхтариком місце виходу. Постраждалих зустрічають і виводять в безпечну зону, де їх зустрічають, контролюють загальний стан здоров’я, надають психологічну допомогу, оскільки ходячі входять до групи «зелених» і серед них є достатньо постраждалих з психічними порушеннями. Після обстеження місця події, відшукують постраждалих які не говорять, стогнуть, плачуть, кашляють, кричать про допомогу. Потерпілим що знаходяться в непритомному стані (кома, шок) визначають дихальні шуми біля зовнішніх дихальних шляхів (10б). Рятувальник забезпечує прохідність дихальних шляхів, зупиняє артеріальну кровотечу з магістральних судин джгутом, виносить постраждалого (червона група) у безпечну зону – пункт збору потерпілих. Винесення потерпілих «червоної» групи проводять за допомогою транспортувальних дощок, нош. Якщо вогнище небезпечне рятувальники виносять найбільшу кількість постраждалих, які мають ознаки життя в пункт збору постраждалих. Непритомним при транспортуванні на спині вводять ротогубову трубку. Якщо такі потерпілі самостійно дихають можна вкласти в безпечне (стабільне) положення до приїзду бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги. З моменту прибуття БШМД в безпечну зону біля місця виникнення надзвичайної ситуації куди рятувальники евакуювали потерпілих починається медичне сортування. Воно проводиться медичними працівниками (лікарями, фельдшерами, медичними сестрами). При медичному сортуванні позначається належність кожного постраждалого до відповідної сортувальної категорії сортувальним браслетом.
1.7.1. Сортувальні категорії та кольорове позначення.
При проведенні медичного сортування постраждалі розподіляються на чотири сортувальні категорії за станом здоров’я та потребою в однорідних лікувальних та евакуаційних заходах відповідно до медичних показань. Для візуалізації сортувальних категорій постраждалих при медичному сортуванні застосовуються відповідні кольорові позначення, що наведені у таблиці 1.
Таблиця 1. Кольорові позначення при медичному сортуванні
|
Категорія
(відповідний колір)
|
Стан здоров’я постраждалого
|
Медичні заходи
|
|
І (червоний)
|
Під загрозою життя.
Безпосередня загроза для життя може бути усунена за умови негайного надання медичної допомоги, евакуації та подальшого лікування
|
Надання негайної медичної допомоги та госпіталізація в першу чергу
|
|
ІІ (жовтий)
|
Тяжко поранений або хворий.
Стан постраждалого із стабільними показниками, що дозволяють очікувати та отримати медичну допомогу в другу чергу
|
Надання медичної допомоги та госпіталізація в другу чергу
|
|
ІІІ (зелений)
|
Легко поранений або хворий.
Незначне ушкодження здоров’я із задовільним станом постраждалого з можливістю очікування отримання медичної допомоги довший термін
|
Надання допомоги у третю чергу з подальшим (амбулаторним) лікуванням
|
|
ІV (темно-фіолетовий/чорний
|
Немає шансів на життя.
Пошкодження здоров’я постраждалого, що несумісні з життям
|
Догляд. Паліативна медична допомога з можливою евакуацією в лікувальний заклад
|
|
|
Труп
|
Ідентифікація. Констатація смерті
|
Сортувальна категорія постраждалого може змінюватися в залежності від покращення чи погіршення стану його здоров’я про що обов’язково зазначається у картці медичного сортування (мал. 1) та змінюється сортувальний браслет відповідного кольору.
Мал.1. Карта медичного сортування
Керівник першої бригади ЕМД, що прибув до кордону надзвичайної ситуації (безпечна зона) бере на себе обов’язки керівника і постійно співпрацює з рятувальниками державної служби з надзвичайних ситуацій (МНС). Керівник бригади призначає відповідального за сортування (сортувальник) лікаря, фельдшера який проводить первинне медичне сортування із визначенням «червоних», «жовтих», «зелених» і «чорних» постраждалих.
Визначення сортувальних категорій постраждалих здійснюється за шкалою свідомості, показниками дихання, кровообігу, що відображені в таблиці 2.
Таблиця 2. Критерії визначення сортувальних категорій постраждалих
|
Сортувальна категорія
(відповідний колір)
|
Свідомість
(за шкалою ком ГЛАЗГО)
|
Дихання
(частота дихання)
|
Кровообіг
|
|
І (червоний)
|
10 і менше балів
|
Менше 10 або більше 30 за 1 хв.
|
Капілярний пульс більше 2 сек. Відсутній периферійний пульс
|
|
ІІ (жовтий)
|
14-11 балів
|
Не менше 8 та не більше 30 за 1 хв.
|
Капілярний пульс менше 2 сек. Пульс на периферійних артеріях присутній
|
|
ІІІ (зелений)
|
Свідомість без порушення
|
Дихання без порушення
|
Кровообіг без порушення
|
|
ІV (темно-фіолетовий/
чорний)
|
Свідомість
відсутня
|
Свідомість відсутня
|
Свідомість відсутня
|
|
|
|
Дихання відсутнє
|
Пульс на магістральних артеріях відсутній
|
1.7.2. Етапи медичного сортування.
Першим етапом медичного сортування називається місце де відбувається перший контакт медичного працівника, який проводить медичне сортування постраждалих. Це, як правило, безпечна відстань від осередку і дій його вражаючих факторів. Тривалість медичного сортування на першому етапі складає не більше 60 сек. На першому етапі сортування визначений такий базовий обсяг медичної допомоги:
- визначають стан свідомості;
- у дорослих перевіряють наявність дихання та за потреби відновлюють прохідність дихальних шляхів;
- у дітей до 8 років для відновлення прохідності дихальних шляхів при відсутності дихання виконують 5 штучних вдихів.
На першому етапі медичного сортування медичний персонал позначає постраждалого сортувальним браслетом.
Перший етап медичного сортування проводиться на сірому сортувальному полотнищі сортувального майданчика де надається медична допомога за базовим обсягом. Після встановлення сортувальної категорії постраждалому одягають сортувальний браслет відповідного кольору на праву руку. Постраждалих спрямовують до сортувального полотнища, колір якого відповідає кольору сортувального браслета, що позначає сортувальну категорію, до якої був віднесений постраждалий за результатами медичного сортування на першому етапі. Перша черга надається червоній сортувальній категорії, друга – жовтій, третя – зеленій. Постраждалі, які відносяться до зеленої сортувальної категорії спрямовуються для самостійного переміщення до сортувального полотнища, або супроводжуються медичними працівниками. Перший етап медичного сортування закінчується в період передачі постраждалого на сортувальне полотнище сортувального майданчика. Етапи медичного сортування відображені на схемі 2.
Схема 2. Етапи медичного сортування
Другий етап медичного сортування розпочинається з моменту надходження постраждалого на сортувальне полотнище сортувального майданчика. На цьому етапі медичного сортування медичні працівники (лікар, фельдшер, медична сестра) надають медичну допомогу відповідно до базового обсягу цього етапу:
- перший прийом Сафара;
- потрійний прийом Сафара;
- ручне очищення порожнини рота та гортані;
- очищення рото глотки за допомогою аспіратора;
- прийом Хеймліка;
- введення повітроводу;
- ендотрахеальна інтубація;
- крікотомія (конікотомія);
- пункція крікотиреоїдної зв’язки;
- трахеостомія;
- здійснення штучного дихання, в тому числі з використанням мішка типу «АМБУ»;
- інгаляція кисню;
- непрямий масаж серця;
- дефібриляція;
- зупинка зовнішньої кровотечі (венозної, артеріальної);
- застосування протишокового одягу;
- накладення шийного комірця;
- мобілізація переломів за допомогою шин;
- фіксація постраждалого на транспортній дошці;
- накладання бинтових пов’язок;
- підшкірні ін’єкції;
- внутрішньом’язові ін’єкції;
- внутрішньовенні ін’єкції;
- внутрішньо кісткова пункція (доступ) для введення інфузійних розчинів;
- катетеризація периферійних вен;
- катетеризація центральних вен;
- використання лікарських засобів при реанімаційних заходах у дорослих;
- використання лікарських засобів при реанімаційних заходах у дітей;
- проведення тампонади носової порожнини при масивній кровотечі;
- лікувальна блокада.
Військові медики використовують протишоковий одяг «Каштан», який призначений для спасіння травмованих в бойових умовах, аваріях, надзвичайних ситуаціях. Він виглядає як протиперенавантажувальний костюм пілота, який стискає тіло потерпілого від ступнів до підребер’я, чим забезпечує перерозподілення крові потерпілого на користь життєво важливих органів, що прирівнюється вливанню 1,5-2 літрів теплої особистої крові прямо на місці пригоди, і забезпечує стабілізацію гемодинаміки до 6 год., що дозволяє в подальшому надання кваліфікованої медичної допомоги. Протишоковий одяг накладається протягом 3-5 хв. На сьогодні – це єдиний засіб для зупинки кровотеч з травмованих внутрішніх органів. За допомогою одягу фіксуються переломи, забезпечується витяжіння в області перелому нижніх кінцівок, створюється аутотрансфузія до 1,5-2 л. крові, що забезпечує резерв часу для транспортування потерпілого до лікувального закладу.
Базовим обсягом медичного обстеження на ІІ етапі є визначення:
- артеріального тиску;
- пульсу на центральних та периферійних артеріях;
- частоти дихання;
- капілярного пульсу;
- моніторинг життєвих показників;
- сатурація крові.
На другому етапі медичного сортування на кожного постраждалого заповнюється облікова статистична форма медичної документації №109-2/о «Картка медичного сортування». Медичну допомогу на сортувальних полотнищах надають досвідчені лікарі екстреної медичної допомоги. Організовує та керує роботою медичних працівників керівник сортувального майданчика – один з лікарів (фельдшерів) бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, що прибув першим на місце події. Він налагоджує допомогу, своєчасну евакуацію постраждалих, співпрацює з рятувальниками, працівниками міліції, представниками інших служб. Керівник сортувального майданчика після визначення загальної кількості постраждалих, визначає потребу в залученні кількості бригад швидкої медичної допомоги з власної зони обслуговування з розрахунку:
2 БШМД на 3 постраждалих;
3 БШМД на 5 постраждалих;
5 БШМД на 10 постраждалих.
При наявності 50 і більше постраждалих кількість бригад швидкої медичної допомоги складатиме не менше 20% від кількості постраждалих. Якщо кількість постраждалих більше ніж бригад швидкої медичної допомоги, станція швидкої медичної допомоги (СШМД) інформує територіальний Центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф області в якій сталася надзвичайна ситуація з метою залучення додаткових бригад постійної готовності першої черги (бригади швидкої медичної допомоги), а іноді спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги. Якщо постраждалі знаходяться в контакті з біологічними, хімічними, радіаційними агентами, то їм проводять деконтамінацію спеціальними підрозділами, які одягнені в захисні костюми (обробка одягу, тіла), а після спрямовують постраждалих на сортувальний майданчик для медичного сортування.
Проведення медичного сортування в приймальних відділеннях закладів охорони здоров’я здійснюється при масовому надходженні постраждалих безпосередньо з місця надзвичайної ситуації. Для цього з числа штатних працівників медичного закладу формують сортувальні групи, які внесені до плану дій закладу охорони здоров’я при надзвичайних ситуаціях. Склад сортувальної групи: лікар, фельдшер (медична сестра), два реєстратори (фельдшер, медична сестра), чотири носильники. Медичне сортування в приймальному відділенні розпочинається із зовнішнього огляду постраждалих та присвоєння їм відповідного кольору сортувальних браслетів. Для роботи в червоній зоні сортування залучають не менше 2 лікарів – хірургів, 2 лікарів-анестезіологів або реаніматологів, 10 медичних сестер чи фельдшерів та 10 санітарів чи волонтерів. Для роботи в жовтій сортувальній зоні залучають 2 лікарів-хірургів, 2 лікарів-терапевтів, 10 медичних сестер чи фельдшерів, 5 санітарів чи волонтерів. Для роботи в зеленій сортувальній зоні залучають 1 лікаря-хірурга, 2 лікаря-терапевта, 5 медичних сестер чи фельдшерів, 5 санітарів (волонтерів). Працюють психологи. Для роботи в темно-фіолетовій (чорній) сортувальній зоні залучають 1 лікаря, 2 фельдшера чи медичних сестер та 4 санітари (волонтери). Керівник приймального відділення може змінювати кількість медичного персоналу.
Медичне сортування постійно здійснюється на етапах медичної евакуації (догоспітальний етап), в приймальних відділеннях (відділеннях невідкладної медичної допомоги), закладах охорони здоров’я і сортувальна категорія буде змінюватись, відповідно змінюється колір сортувального браслету, що відобразиться у картці медичного сортування.
Для проведення сортування потрібно знайти площу з рівною місцевістю або вільне приміщення, яке називається сортувальним майданчиком. Він повинен розташовуватись на найближчій безпечній відстані від місця виникнення надзвичайної ситуації та її вражаючих факторів, мати два вільних шляхи для прийому та евакуації постраждалих.
Сортувальний майданчик повинен мати площу 25х15 метрів і умовно поділятись на шість зон з різними функціями: 2 полотнища сірого кольору для прийому постраждалих із осередку надзвичайної ситуації (перший етап медичного сортування) та розміщення медичного майна: обладнання; 4 полотнища (червоного, жовтого, зеленого і темно-фіолетового (чорного кольору) для розміщення постраждалих, яким буде надаватись медична допомога за визначеною сортувальною категорією (другий етап медичного сортування). Сортувальні полотнища повинні бути виготовлені з вологостійкого матеріалу і кожний мати розмір не менше ніж 6х4,5 метрів для розміщення до 10 постраждалих на ношах. При цьому передбачити відстань між зонами для можливого переміщення та перенесення постраждалих на ношах. Під час медичного сортування першочергову евакуацію на догоспітальному етапі проводять дітям та жінкам відповідно до сортувальної категорії. Дорослі, що належать до «червоної» сортувальної категорії евакуюються в заклад охорони здоров’я в першу чергу. У випадку коли транспортування постраждалого до багатопрофільної лікарні може призвести до погіршення загального стану здоров’я, госпіталізація проводиться у найближчий заклад охорони здоров’я в якому можлива стабілізація стану здоров’я та підготовка до перевезення в профільну лікарню.
Постраждалі що належать до жовтої сортувальної категорії евакуюються в заклади охорони здоров’я з достатнім ресурсом та обсягом надання медичної допомоги в другу чергу. Дорослим, які належать до «зеленої» сортувальної категорії медична допомога надається в третю чергу, госпіталізація в заклади охорони здоров’я проводиться за показаннями. Постраждалі, які отримали ушкодження не сумісні з життям, але мають ознаки життя, належать до «темно-фіолетової/чорної» сортувальної категорії. Їм надається паліативна допомога і евакуація проводиться в другу чергу після госпіталізації постраждалих «червоної» сортувальної категорії.
Тіла померлих позначаються браслетами чорного кольору, що належать до «темно-фіолетової/чорної» сортувальної категорії і направляються до моргів або патологоанатомічних бюро/ бюро судово-медичної експертизи при достатній кількості транспортних засобів та відсутності потреби в евакуації інших сортувальних категорій. Якщо серед постраждалих є підозра на наявність небезпечних інфекційних захворювань то медичне сортування здійснюється з виконанням протиепідемічних заходів.
Після завершення медичного сортування постраждалих та їх евакуації в заклади охорони здоров’я керівник сортувального майданчика письмово інформує керівника закладу охорони здоров’я та голову державної адміністрації про дату, час, місце виникнення надзвичайної ситуації, початок та кінець медичного сортування, кількість постраждалих за сортувальними категоріями, кількість медичних працівників, які приймали участь у сортуванні, кількість БШМД, які були задіяні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Крім цього, до відділу статистики закладу охорони здоров’я де він працює подає відривні частини карток медичного сортування.
1.7.3. Особливості організації надання медичної допомоги та сортування при масовому ураженні постраждалих.
Внаслідок природних техногенних катастроф можливі ушкодження великої кількості населення, які вимагають високої організації заходів, відповідної кількості медичного персоналу, транспорту, функціонування багатопрофільних закладів охорони здоров’я. Під час реформування охорони здоров’я в Україні продовжує функціонувати двохетапна система медичної евакуації: перший етап – це місце, де проводять сортування постраждалих, надають медичну допомогу та транспортують до лікувального закладу. Другий етап організовується у лікувально-профілактичних закладах. При масовому ушкодженні населення до осередку надзвичайної ситуації першими прибувають рятувальники Державної служби надзвичайних ситуацій (МНС), які проводять сортування постраждалих на сортувальні категорії. Всю відповідальність на себе бере керівник рятувальної операції, який тісно взаємодіє із медичними працівниками БШМД. Уніформа «керівника» має напис на спині «керівник». Рятувальники оголошують про приїзд фахівців, голосно дають команду щоб виходили всі, хто може ходити, створюють умови для виходу постраждалих, здійснюють вступне сортування (Гудима А.А., 2013). Якщо сортування провести неможливо то рятувальники евакуюють найбільшу кількість постраждалих в безпечну зону – пункти збору постраждалих.
Керівник несе відповідальність за:
- збереження життя і здоров’я бригад ШМД від впливу небезпечних чинників події, яка зумовила масовий випадок;
- визначає зону небезпеки;
- місце згрупування постраждалих, що можуть ходити, і належати до «зеленої» групи;
- зону для проведення медичного сортування медичними працівниками;
- зону для розгортання медичного пункту – території для надання медичної допомоги, що є місцем згрупування постраждалих з «червоної» і «жовтої» груп;
- місця складання тіл – постраждалих, що померли під час рятувальних дій, і тіл, що ускладнюють їх проведення (решта тіл постраждалих залишаються на місці з метою слідства), та забезпечення відповідного нагляду за загиблими;
- зону, куди будуть прибувати карети БШМД;
- посадового майданчика для вертольоту, а також несе відповідальність за життя і здоров’я постраждалих, за можливі пошкодження і вторинні травми, що виникли під час їхнього переміщення із зони ураження.
В осередку надзвичайної ситуації коли вийшли легко уражені («зелені»), рятувальники виділяють «червоних» і виносять в безпечну зону, попередньо, (по можливості) надають їм допомогу, а після виносять «жовтих». Усіх інших, які без свідомості, з відсутністю дихання та пульсу позначають «чорним» кольором, надаючи їм вторинний пріоритет у винесенні з вогнища ураження. Рятувальники МНС, (виходячи з юридичних та етичних міркувань) не мають права визначати смерть і при відсутності лікаря позначати постраждалих «чорним» кольором. Вони намагаються евакуювати найбільш постраждалих в зону небезпеки, розташовуючи їх таким чином, щоб був вільний доступ для сортування і надання медичної допомоги. Якщо серед постраждалих є вагітні жінки та діти, що постраждали від дії вражаючих чинників («червона» група), їх виносять в першу чергу. Особам що не мають пульсу реанімаційні заходи не проводять і лікарі їх вважають загиблими. Цей принцип має фундаментальне значення коли постраждалі знаходяться в зоні загрози, недоступної лікарям медицини невідкладних станів.
Якщо в осередку ураження є постраждалі, що потребують деконтамінації, рятувальники проводять вступне сортування в ізоляційних костюмах. В першу чергу виводять ходячих постраждалих, в другу чергу виносять постраждалих у яких візуально є ознаки життєдіяльності: дихає, кашляє, стогне, плаче. У третю чергу виносять решту постраждалих.
Вступне медичне сортування таких постраждалих проводить медичний працівник із статусом рятувальника одягнутого у захисний костюм. Це сортування проводиться перед наметом для знезараження.
Після деконтамінації у безпечному місці проводиться первинне медичне сортування. Якщо постраждалий ходячий і є ознаки отруєння його відносять до «жовтої» групи, а якщо не ходячий і є ознаки отруєння – до «червоної».
Вторинне медичне сортування та евакуаційне сортування проводиться у звичайному режимі.
Якщо транспортування потерпілого від місця події до лікувального закладу складає більше 30 хв., необхідно викликати повітряний транспорт. Право виклику має лікар – «координатор», або керівництво територіального Центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф.
Якщо смерть постраждалого наступила в дорозі до лікувального закладу, бригада ШМД повинна повернутися на місце події, передати померлого до місця складання тіл і повернутись до виконання своїх обов’язків.
Якщо в період ліквідації надзвичайної ситуації серед рятувальників МНС (співробітників МВС), медичних працівників виникли психічні розлади, які вимагають невідкладного втручання, їх слід усунути від рятувальних дій, а пізніше вирішити про їх придатність до цієї служби.
Якщо до зони надзвичайної ситуації першою прибула БШМД, лікар, що компетентний у медичному рятуванні повинен взяти на себе обов’язки координатора медично-рятувальних дій і постійно співпрацювати з рятувальниками МНС, зокрема з керівником рятувальної операції. Такому працівнику слід мати помітний для всіх напис «Координатор», який наноситься на жилеті поверх уніформи. Всім стає зрозуміло до кого звертатись в організаційно-медичних питаннях. «Координатор» отримує інформацію у керівника рятувальної операції про можливі причини трагедії, кількість постраждалих та безпечне місце для організації зон сортування, надання медичної допомоги, розміщення транспорту. Він з’єднується з диспетчером Центра екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, вирішує потенційну потребу залучення додаткової кількості бригад ШМД. Головний принцип у наданні допомоги – одна бригада ЕМД на одного «червоного» постраждалого, тому кінцева кількість бригад буде визначатись в ході проведення рятувальної операції. Додаткову кількість бригад ЕМД визначає і забезпечує територіальний Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, виходячи з існуючих планів реагування на надзвичайній ситуації. План реагування та його дотримання усіма виконавцями є головними супутниками і успіхом в ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій.
З числа працівників бригади ШМД «Координатор» визначає фельдшера для проведення медичного сортування, медичну сестру для організації медичного пункту та надання допомоги «червоним» і «жовтим» постраждалим, водія – для прийому транспорту інших бригад ШМД і спрямування медичних працівників БШМД, що прибули в сортувальний майданчик (медпункт) для надання допомоги «червоним», «жовтим» постраждалим. Після закінчення сортування, «Координатор» інформує Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф про кількість постраждалих і з’ясовує заклади для госпіталізації їх. Через водія інформація поступає бригадам ШМД і скеровується постраждалим «червоної» групи до лікувального закладу.
«Координатор» веде постійний облік кількості постраждалих з осередку ураження різних сортувальних груп, у відповідній карті відмічає номер їх сортувального талона та лікувальну установу, куди евакуюються постраждалі, а також зміну сортувальної групи, якщо вона відбулась. Після надання медичної допомоги на сортувальному майданчику перед відправленням постраждалих, лікарі БШМД виконують евакуаційне сортування, тобто повторно оглядають постраждалих, при необхідності змінюють сортувальну категорію, вид транспорту, лікувальний заклад. Після евакуації «червоних» оцінюється стан здоров’я «чорної» групи. Якщо є наявні ознаки життя і постраждалі не кваліфікуються з травмою не сумісною з життям, йому терміново надають відповідну екстрену медичну допомогу і евакуюють у лікувальний заклад. В подальшому надається допомога «жовтій» і «зеленій» групам.
Заповнення облікової форми медичної документації «109-2/о (картка медичного сортування).
Картка медичного сортування призначена для збору інформації про постраждалих і хворих на період чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Наказом МОЗ України №366 від 18.05.2012 року ця картка затверджена і використовується в теперішній час при виникненні надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру. Вона заповнюється медичним працівником бригад швидкої медичної допомоги, бригадами територіальних Центрів (екстреної) медичної допомоги та медицини катастроф на догоспітальному етапі, медичними працівниками в приймальних відділеннях закладів охорони здоров’я.
Якщо постраждалого (хворого) госпіталізують, медичну картку підклеюють до медичної карти стаціонарного хворого та зберігають протягом 25 років. Картка заповнюється розбірливо з лицьової та зворотної сторони. Розміри картки (разом з відривними частинами): 12 см ширина та 24 см довжина. Зверху по середині картка має наскрізний отвір, щоб за допомогою стрічки закріпити її на шиїї, або рукаві постраждалого/хворого. Лицьовий бік картки зображений на малюнку 1. В ній виділяють основну частину (1) та відривні частини (2, 3), що показано на малюнку 1.
Мал. 1. Лицьовий бік картки (ф.109-2/о).
В лівому верхньому куті картки медичного сортування вписується найменування закладу охорони здоров’я, працівники якого проводять медичне сортування. Праворуч, під написом «Картка медичного сортування» вписують серію та номер картки, що відповідає адміністративно-територіальному устрою України (наприклад, Вінницька область – серія ВНЦ, №02):
|
Автономна республіка Крим =›› АРК
|
Миколаївська область =›› МИК
|
|
Вінницька область =›› ВНЦ
|
Одеська область =›› ОДЕ
|
|
Волинська область =›› ВЛН
|
Полтавська область =›› ПЛТ
|
|
Дніпропетровська область =›› ДНП
|
Рівненська область =›› РВН
|
|
Донецька область =›› ДОН
|
Севастополь =›› СЕВ
|
|
Житомирська область =›› ЖИР
|
Сумська область =›› СУМ
|
|
Закарпатська область =›› ЗАП
|
Тернопільська область =›› ТЕР
|
|
Івано-Франківська область =›› ІФР
|
Харківська область =›› ХАР
|
|
Київ =›› КИВ
|
Херсонська область =›› ХРС
|
|
Київська область =›› КИО
|
Хмельницька область =›› ХМЕ
|
|
Кіровоградська область =›› КРО
|
Черкаська область =››ЧРК
|
|
Луганська область =›› ЛУГ
|
Чернівецька область =›› ЧРВ
|
|
Львівська область =›› ЛВВ
|
Чернігівська область =›› ЧНГ
|
Нижче жирної лінії зліва у верхньому кутку зазначають дату та час огляду постраждалого, стать та вік. Між схематичними обрисами людини міститься таблиця з переліком ушкоджень: рана, проникаюче поранення, тупа травма, опік, перелом відкритий, закритий, ампутація, забій. При медичному сортуванні медичний працівник зазначає тип пошкодження і вказує стрілкою місце його локалізації, у графі «інше» вказуються наявні пошкодження, прояви хвороби, також дані, що можуть вплинути на обсяг надання медичної допомоги (алергія на новокаїн, інше) як відображено на малюнку 3.
Мал. 3. Схематичне зображення ушкоджень на картці медичного сортування (лицьова сторона)
Праворуч, нижче напису “Дитина” розміщені кольорові позначки, що відповідають радіаційному (1), біологічному (2), хімічному (3) агентам та напису «невідомо» (4). Нижче кожного знаку та напису “невідомо” розміщені квадрати, куди вноситься позначка після проведеної деконтамінації при медичному сортуванні, наприклад, після дезактивації в квадратику нижче знака радіаційного агента ставиться хрестик (див. мал.. 4).
З лівого боку картки медичного сортування по всій її довжині наявна відривна частина, розділена на дві рівні за розміром частини. На червоному тлі великими літерами вертикально відносно всієї картки міститься напис «КОНТАМІНОВАНИЙ» та серія і номер картки. Якщо контамінація не проводилась, то ця частина картки медичного сортування відривається повністю. У випадку, коли фахівцями спеціального підрозділу встановлено факт наявності біологічних патогенних агентів, хімічних або радіоактивних речовин і проведено санітарну обробку (деконтамінацію) постраждалого, медичний працівник при медичному сортуванні відриває нижню частину, яка залишається на сортувальному майданчику, а верхня частина залишається без змін.
Нижче зображених силуетів людини зазначені життєві показники постраждалого: дихання, капілярний пульс, стан свідомості. При медичному сортуванні у відповідному квадраті за сортувальною категорією (І, ІІ, ІІІ, 0) ставлять відмітку. Життєві показники на синьому тлі відповідають постраждалих дітей віком до 8 років.
Після визначення сортувальної групи, до якої належить постраждалий, медичний працівник зазначає серію та номер картки медичного сортування на її відповідному відривному елементі, який залишається у медичного працівника, що проводить сортування. Відривна частина повинна відповідати інформації основної частини картки медичного сортування. Заповнена картка медичного сортування відображена на малюнку 5.
На зворотній стороні картки розміщується таблиця „Параметри життєдіяльності”, де зазначаються: час, свідомість (шкала ГЛАЗГО – мал..6), частота дихання за хв., пульс за хв., артеріальний тиск, капілярний пульс сек. Її заповнюють медичні працівники, що проводять другий етап медичного сортування та під час евакуації постраждалого/хворого до лікувально-профілактичного закладу.
Необхідно проводити обстеження постраждалого/хворого одразу після поступлення на сортувальний майданчик та не рідше одного разу кожні 30 хвилин.
Нижче таблиці розміщена шкала ком ГЛАЗГО, а ще нижче (дивись таблицю) „Проведене лікування, маніпуляції”, де зазначається час, назва препарату, маніпуляція, доза, місце введення.
Відмічається зміна сортувальних груп при сортуванні („СГ І”, „СГ ІІ”, „СГ ІІІ”, „СГ 0”),що проводиться на другому етапі або на етапі евакуації, при цьому змінюється кольоровий браслет.
Під таблицею зазначають дані про бригаду швидкої медичної допомоги, або територіального Центру ЕМД і МК.
В графі „Особисті дані постраждалого/хворого”, заповнюють: ім’я, прізвище, по-батькові постраждалого/хворого; місце знаходження, телефон. Якщо постраждалий/хворий невідомий - інформація про це зазначається у графі «П.І.П.».
Нижня відривна частина містить кольорові поля,
аналогічно до лицьової частини. На відривному
елементі чорного кольору розміщений напис „час смерті, год. хв”. На інших елементах розміщені написи, що позначають сортувальні групи : „СГ І”, „СГ ІІ”, „СГ ІІІ”, „СГ 0”.
Додаток 1. Примірний перелік оснащення виїзної бригади швидкої медичної допомоги
|
1. Обладнання для транспортування та іммобілізації.
|
|
|
- Ковшові ноші з ременями або дошка довга
|
1 шт
|
|
- Ноші-крісло для перенесення хворих у положенні «сидячи»
|
1 шт
|
|
- Комір шийний для дорослих
|
3 шт
|
|
- Комір шийний для дітей
|
3 шт
|
|
- Ноші м'які складані
|
1 шт
|
|
- Хустки медичні для іммобілізації
|
4 шт
|
|
- Шини транспортні вакуумні
|
1 набір
|
|
- Ноші м’які з ручками для транспортування
|
1шт
|
|
- Вакуумний матрац
|
1шт
|
|
- Ремені наплічні для перенесення пацієнтів, нош
|
2шт
|
|
2. Дихальне та наркозне устаткування.
|
|
|
- Апарат для штучної вентиляції легень ручний (дихальний мішок).
|
1шт
|
|
- Апарат для дозованої інгаляції кисню з пристроєм для зволоження
|
1шт
|
|
- Електровідсмоктувач з комбінованим живленням
|
1шт
|
|
- Відсмоктувач портативний механічний
|
1шт
|
|
- Кисневий балон (10 л)
|
2шт
|
|
- Кисневий балон (2 л)
|
4шт
|
|
- Киснева маска
|
2шт
|
|
- Апарат для короткочасної штучної вентиляції легень транспортний
|
1шт
|
|
2.1. Набір для інтубації:
|
1 набір
|
|
- Змінні клинки (набір)
|
1 набір
|
|
- Інтубаційні трубки різних розмірів з провідниками-мандренами
|
4 шт.
|
|
- Катетери для відсмоктування одноразового використання
|
4 шт.
|
|
- Ларингоскоп
|
1 шт.
|
|
- Назальні канюлі
|
2 шт.
|
|
- Ларингеальні маски
|
4 шт.
|
|
- Повітропровідники
|
3 шт.
|
|
- Роторозширювач
|
1 шт.
|
|
- Язикоутримувач
|
1 шт.
|
|
3. Устаткування для діагностики та реанімації.
|
|
|
- Монітор - дефібрилятор з автономним живленням з можливістю спостереження ЕКГ- сигналу та термопринтером
|
1 шт.
|
|
- Електрокардіограф з можливістю телеметричної передачі ЕКГ- сигналу
|
1 шт.
|
|
- Зовнішній електрокардіостимулятор (може входити до складу монітора-дефібрилятора)
|
1 шт.
|
|
- Пульсоксиметр (може входити до складу монітора-дефібрилятора)
|
1 шт.
|
|
- Капнометр (може входити до складу монітора-дефібрилятора)
|
1 шт.
|
|
- Глюкометр і витратні матеріали до нього
|
1 шт.
|
|
- Набір для дренування грудної клітки
|
1 шт.
|
|
- Набір для пункції перикарду
|
1шт
|
|
3.1. Набір для конікотомії:
|
2набори
|
|
- Серветки 5х5 см
|
2 шт.
|
|
- Скальпель
|
1 шт.
|
|
- Трубка інтубаційна 10х4 см
|
1 шт.
|
|
- Хірургічні рукавички стерильні
|
2 пари
|
|
3.2. Сфігмоманометр (для дорослих і дітей) закріплений в салоні автомобіля
|
1 шт.
|
|
3.3. Сфігмоманометр (для дорослих і дітей) ручний
|
1 шт.
|
|
3.4. Молоток неврологічний
|
1 шт.
|
|
3.5. Штатив переносний для фіксації ємностей з розчинами для інфузії (прикріплюється до нош, розсувний)
|
1 шт.
|
|
3.5.1. Перев'язувальний матеріал.
|
|
|
- Бинт 7х14 см
|
4 шт.
|
|
- Бинт 5х10 см
|
6 шт.
|
|
- Бинт трубчатий еластичний (різних розмірів)
|
1 набір
|
|
- Лейкопластир
|
1 рулон
|
|
- Серветки стерильні 15х15 см
|
2 шт.
|
|
- Серветки стерильні 5х5 см
|
6 шт.
|
|
- Пов’язки фіксуючі для периферійних катетерів, пристроїв для вливання в малі вени, в центральні вени (різних розмірів)
|
6 шт.
|
|
- Гель-пов’язка опікова в кількості, достатній для покриття опікової поверхні дорослої людини
|
1компл.
|
|
4. Медичні інструменти та предмети медичного призначення.
|
|
|
- Грілка хімічна багаторазового використання
|
1 шт.
|
|
- Елемент для локального охолодження
|
1 шт.
|
|
- Груші гумові
|
1 набір
|
|
- Джгут кровоспинний
|
4 шт.
|
|
- Затискач кровоспинний
|
4 шт.
|
|
- Зонд шлунковий для дітей
|
2 шт.
|
|
- Зонд шлунковий для дорослих
|
2 шт.
|
|
- Зонд жолобуватий металевий
|
1 шт.
|
|
- Катетери внутрішньовенні різних розмірів
|
5 шт.
|
|
- Пристрій для вливання в малі вени типу “метелик”
|
3 шт.
|
|
- Катетер урологічний еластичний
|
3 шт.
|
|
- Мензурка мірна
|
1 шт.
|
|
- Напальник металевий
|
1 шт.
|
|
- Ножиці прямі хірургічні
|
1 шт.
|
|
- Ножиці для розрізування одягу
|
1 шт.
|
|
- Окуляри захисні
|
3 шт.
|
|
- Пінцет хірургічний
|
1 шт.
|
|
- Пристрій для вливання розчинів для інфузій та кровозамінників (система)
|
3 шт.
|
|
- Пристрій для вливання розчинів під тиском
|
1 шт.
|
|
- Шприцевий дозатор ( інфузомат)
|
2 шт.
|
|
- Простирадло термоізоляційне
|
1 шт.
|
|
- Респіратори ватно – марлеві
|
3 шт.
|
|
- Рукавички хірургічні стерильні
|
5 пар
|
|
- Рукавички оглядові нестерильні одноразові (латексні або неопренові)
|
100 пар
|
|
- Термометр медичний
|
1 шт.
|
|
- Стетофонендоскоп
|
1 шт.
|
|
- Контейнер для зберігання сегментів кінцівок із внутрішньою температурою 4±20С, яка утримується не менше ніж 2 год.
|
1 шт.
|
|
- Шприц 50,0 (для інфузійних дозаторів)
|
2 шт.
|
|
- Подовжувач для інфузійного насоса 1,5 м
|
2 шт.
|
|
- Шприц 20,0
|
6 шт.
|
|
- Шприц 10,0
|
2 шт.
|
|
- Шприц 5,0
|
2 шт.
|
|
|
|
|
- Шприц 2,0
|
2 шт.
|
|
- Шприц 1,0
|
2 шт.
|
|
5. Медичні комплекти.
|
|
|
5.1. Малий епідеміологічний комплект:
|
|
|
- Антибіотики широкого спектру дії (для екстреної неспецифічної профілактики)
|
2 конв.
|
|
- Респіратори ватно – марлеві
|
4 шт.
|
|
- Рукавички гумові побутові (для відходів)
|
4 пари
|
|
- Засоби для поточної дезинфекції
|
1 набір
|
|
- Захисні окуляри
|
4 шт.
|
|
- Спирт 70% (для прополіскування порожнини рота при підозрі на чуму), у фл. (100 мл)
|
1 фл.
|
|
- Стерильні пакети для відбору матеріалу
|
5 шт.
|
|
- Стрептоміцин для закапування очей і носа при підозрі на чуму
|
1 фл.
|
|
5.2. Комплект пологовий:
|
|
|
- Затискач одноразовий для пуповини
|
2 шт.
|
|
- Груша гумова
|
1 шт.
|
|
- Ножиці
|
1 шт.
|
|
- Пелюшки
|
2 шт.
|
|
- Пінцет
|
1 шт.
|
|
- Простирадло
|
1 шт.
|
|
- Серветки 33х45, 14х16
|
4 шт.
|
|
- Еритроміцин 1% мазь (для профілактики бленореї)
|
1 шт.
|
|
- Рукавички хірургічні стерильні
|
2 пари
|
|
5.3. Комплект санітарний:
|
|
|
- Пакети для збору біологічних рідин
|
5 шт.
|
|
- Ковдра
|
2 шт.
|
|
- Мішок для утилізації біологічних відходів (70х250см)
|
1 шт.
|
|
- Мішок санітарний для транспортування хворих на педикульоз
|
1 шт.
|
|
- Протипедикульозний засіб спрей
|
1 шт.
|
|
- Простирадло
|
2 шт.
|
|
- Серветки на підголовник 50х40 см, одноразові
|
4 шт.
|
|
- Памперси для дорослих різних розмірів
|
3 шт.
|
|
- Захисний одяг підвищеного рівня захисту
|
3 компл
|
|
- Захисна каска з джерелом світла
|
4 шт.
|
|
- Рушники паперові
|
1 рулон
|
Додаток 2. Карта виїзду швидкої медичної допомоги
Форма №110/о
Додаток 3. Карта виклику швидкої медичної допомоги
Форма № 109/о Зворотній бік
Додаток 4. Супровідний листок швидкої медичної допомоги
Форма № 114/о Зворотній бік
Додаток 5. Акт відмови від медичних послуг
Додаток 6. Схема 1. Рівні організації надання медичної допомоги в системі екстреної (швидкої) медичної допомоги та медицини катастроф
Первинна медична допомога надається лікарями загальної практики-сімейної медицини в амбулаторних умовах і передбачає діагностику, лікування поширених хвороб, травм, отруєнь, які не потребують екстреної медичної допомоги та направлення їх до лікарень вторинного (спеціалізованого) чи третинного (високоспеціалізованого) рівнів, а також при вагітності, розладах психічного, чи фізичного здоров’я, що не потребують вторинної (третинної) допомоги.
В залежності від бази створення заклади ПМСД поділяють на:
- Заклади ПМСД І рівня (створені на базі ФАПів, ФП);
- Заклади ПМСД ІІ рівня (створені на базі лікарських амбулаторій);
- Заклади ПМСД ІІІ рівня (створені на базі дільничних амбулаторій);
- Заклади ПМСД ІV рівня створені на базі поліклінік ЦРЛ, міських лікарень, відділень сімейної медицини.
Центри первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД) утворюються на території із 100 тис. населенням. У Вінницькій області 34 ЦПМСД: у м. Вінниці 7 (на Лівобережжі – 5 ЦПМСД, на Правобережжі – 2 ЦПМСД).
Центр первинної медико-санітарної допомоги очолює головний лікар. Йому підпорядковуються заступник, завідувачі лікарських амбулаторій, завідувачі ФАП, ФП та ін).
ЦПМСД – затверджує посадові інструкції, режим роботи;
– здійснює прийом працівників на роботу;
(має колективний орган – медичну раду)
– організовує і надає невідкладну медичну допомогу;
– здійснює виклик бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги;
– консультує і екстрено госпіталізує у заклад ВМД (вторинна) або ТМД (третинна медична допомога);
– здійснює виписку рецептів для пільгового забезпечення медикаментами окремих груп населення;
– збирає, узагальнює достовірність статистичної інформації, аналізує стан здоров’я населення своєї території;
– отримує, зберігає, використовує, знищує наркотичні, сильнодіючі, психотропні засоби;
– надає паліативну допомогу пацієнтам з онкологічними хворобами та ін..;
– проводить відбір на санітарно-курортне лікування, видає лікарняні листки.
Це вид допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в плановому або екстрених випадках і передбачає надання консультацій, проведення діагностики, лікування, реабілітації, профілактики травм, хвороб, отруєнь, ведень патологічних та фізіологічних станів (під час вагітності та пологах), які надаються лікарями відповідних спеціальностей, направлення хворих в заклади з третинною медичною допомогою (ТМД). Для надання ефективної допомоги на певній території утворюють госпітальні округи (ГО). В межах однієї адміністративно-територіальної одиниці може бути більше одного ГО. В госпітальні округи входять багатопрофільні лікарні, лікарні відновного, інтенсивного лікування, хоспіси та інші. Кількість госпітальних округів встановлює виконавча влада.
Це вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в плановому, або екстрених випадках і передбачає надання консультацій, проведення діагностики, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведень фізіологічних та патологічних станів (при вагітності та пологах) з використанням високотехнологічного обладнання або високоспеціалізованих медичних процедур. Такий вид допомоги надають багатопрофільні, або однопрофільні, високоспеціалізовані заклади (інститути, центри).
Додаток 7. Схема 3. Склад та підпорядкованість системи екстреної медичної допомоги
Тестові завдання
Тема 1: Організація надання екстреної і невідкладної медичної допомоги в Україні
Заняття 1
1. В залежності від можливості ЛПЗ, його адміністративної території, населення, визначають рівні надання медичної допомоги. Скільки існує рівнів?
A. один
B. три
C. два
D. п’ять
E. чотири
2. Хвора 50 років зателефонувала на 103 і пояснила свої скарги на гостру біль по ходу сидалішнього нерва правої нижньої кінцівки, безсоння із-за болей, неможливість пересуватись по кімнаті, підвищення артеріального тиску. Яка допомога повинна бути надана?
A. невідкладна (неекстрена)
B. екстрена
C. відстрочена
D. не потребує допомоги (пройде самостійно)
E. показані всі види допомоги
3. У місті Донецьку 2 млн. 100 тис. населення, яка категорія станції швидкої медичної допомоги повинна обслуговувати таку кількість населення?
A. четверта
B. третя
C. друга
D. перша
E. п’ята
4. Для своєчасного прийняття вхідної інформації, проведення аналізу ситуації, своєчасного реагування сил і закладів на НС, створена служба, як складова державної диспетчерської служби. Назвіть її правильно в абревіатурному виразі.
A. ДСІА-ШМД
B. ІАСД--ШМД
C. АІДС-ШМД
D. АДСІ-ШМД
E. АСДІ-ШМД
5. Скільки етапів існує в Україні при лікувально-евакуаційному забезпеченні?
A. один етап
B. два
C. три
D. чотири
E. п’ять
6. Які звернення в СШМД слід віднести не до екстрених?
A. тепловий удар
B. біль в животі
C. укус комахи
D. біль у суглобі
E. біль у серці
7. Який заклад із перерахованих не входить в систему екстреної медичної допомоги та медицини катастроф?
A. онкологічний центр
B. багатопрофільна лікарня
C. станція швидкої медичної допомоги
D. токсикологічний консультативний центр
E. підстанція швидкої медичної допомоги
8. Оперативно-диспетчерська служба це складова:
A. бригади швидкої медичної допомоги (БШМД)
B. станції швидкої медичної допомоги (СШМД)
C. центру системи екстреної медичної допомоги
D. територіально ЦЕММК
E. українського НПЦЕММК
9. Територія обслуговування СШМД з населенням 201 - 500 тис. має категорію:
A. п’яту
B. четверту
C. першу
D. третю
E. другу
10. Якщо транспортування «червоного» потерпілого від осередку до лікувального закладу займе 52 хвилини, то його краще (доцільно) відправити:
A. реанімобілем
B. попутним швидкісним транспортом типу «Toyota Lux»
C. автомобілем, який обслуговує населення БШМД із станції ШМД
D. гелікоптером
E. літаком типу «Скальпель»
11. Якщо в осередок надзвичайної ситуації першими прибули рятувальники Державної служби надзвичайних ситуацій, вони встановлюють порядок сортування. Кого першого будуть відправляти з осередку ураження по категоріях?
A. «червоних»
B. «жовтих»
C. «зелених»
D. «чорних»
E. «сірих»
12. Які встановлені норми площі сортувального майданчика, щоб можна було проводити сортування потерпілих?
A. 25х15м
B. 20х15м
C. 30х20м
D. 50х25м
E. 35х25м
13. Дружина визвала БШМД до чоловіка, у якого пневмонія і йому призначили введення крапельно цефазоліну 1,0 на 100 мл 0,85% фізіологічного розчину. Лікар бригади може:
A. підключити крапельницю
B. відвезти хворого до стаціонару
C. відвезти хворого до ЦПМСД
D. відмовити в підключенні крапельниці
E. провести консиліум на дому
14. Керівник сортувального майданчика після визначення загальної кількості постраждалих прийшов до висновку, що потрібна допомога в бригадах. Яку кількість БШМД потрібно визвати, якщо є 5 постраждалих «червоної» категорії?
A. три
B. п’ять
C. десять
D. дві
E. чотири
15. До якої сортувальної категорії ви віднесете потерпілого, якщо у нього дихання складає 25 за 1 хв, капілярний пульс 1,8 сек., а свідомість за шкалою Глазго – 13 балів?
A. зелена
B. жовта
C. червона
D. фіолетова
E. сіра
16. Місце, де відбувається перший контакт медичного працівника з потерпілим, якого винесли із осередку ураження для продовження надання допомоги називається:
A. перший етап евакуації потерпілого
B. перший етап надання медичної допомоги
C. перший етап медичного сортування
D. перший етап у визначенні свідомості
E. перший етап знайомства з системою екстреної медицини
17. Визначити, скільки БШМД знадобиться, якщо кількість постраждалих складатиме 50 чоловік.
A. двадцять п’ять
B. двадцять
C. десять
D. п’ять
E. п’ятнадцять
18. При медичному сортуванні потерпілого віднесли до першої категорії і закріпили браслет темно-фіолетового кольору (чорного). При повторному огляді виявилось, що у нього виявились ознаки життя (пульс на сонній артерії, дихання). Як поступить координатор, в яку категорію переведуть потерпілого?
A. «жовту»
B. «зелену»
C. «чорну»
D. «сіру»
E. «червону»
19. Для якої цілі призначене сіре полотнище при проведенні сортування на сортувальному майданчику?
A. знести всіх трупів після сортування
B. провести перше медичне сортування
C. виділити тільки категорію «червоних»
D. виділити місце для транспорту швидкої медичної допомоги
E. запасне місце
20. Картка медичного сортування з лівого боку по всій довжині розділена на дві рівні частини. На червоному фоні великими літерами напис «Контамінований», де є серія і номер. Якщо контамінація не проводилась, то що роблять з цією частиною «Контамінований»?
A. відривається повністю
B. залишається повністю
C. ставиться хрестик - контамінований
D. записується – неконтамінований
E. фарбується в синій колір
21. До якої сортувальної категорії слід віднести потерпілого, якщо у нього свідомість за шкалою Глазго складає 10 балів, частота дихання 30 за 1 хв., капілярний пульс 2,5 сек?
A. «фіолетової»
B. «зеленої»
C. «жовтої»
D. «сірої»
E. «червоної»
22. Випадки з більш ніж одним постраждалим, які вимагають медичного сортування, потребують екстреної медичної допомоги «червоній» групі і перевищують можливості рятувальних служб відносять до:
A. численних випадків
B. масових випадків
C. одиничних випадків
D. множинних випадків
E. гігантських випадків
23. Які лікувальні заклади не можуть ввійти в госпітальний округ?
A. дитяча лікарня інтенсивного лікування
B. хоспіс
C. лікарня інтенсивного лікування з консультативною поліклінікою
D. спеціалізований медичний центр
E. центральна районна лікарня
24. З якою кількістю населення адміністративної території створюються госпітальні округи?
A. > 100 тис.
B. > 75 тис.
C. > 150 тис.
D.> 120 тис.
E. > 50 тис.
25. Згідно Постанов КМУ, Указів президента, який час доїзду БШМД до пацієнта за викликом (в хвилинах) у міській та сільській місцевостях (відповідно)?
A. 10/20 хв.
B. 15/25 хв.
C. 20/30 хв.
D. 7/15 хв.
E. 15/45 хв.
26. Хто із громадян України, фахівців певного профілю може надати допомогу, яку віднесемо до домедичної?
A. інженер
B. акушерка
C. фельдшер
D. медична сестра
E. лікар
27. Біля Львова виникла надзвичайна ситуація (Скнилів, 2002р, загинуло 77 чоловік). До якого рівня надзвичайної ситуації Ви віднесете цю подію?
A. центрального
B. регіонального
C. місцевого
D. об’єктового
E. масштабного
28. На випадок надзвичайної ситуації, коли не вистачає БШМД на допомогу надсилають Бригаду постійної готовності І черги. Хто їх надсилає?
A. МОЗ
B. ТЦЕММК
C. СШМД
D. МНС
E. Управління охорони здоров’я області
29. Кому безпосередньо підпорядковане відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги?
A.СШМД
B. центру екстреної медичної допомоги
C. управлінню охорони здоров’я
D. багатопрофільній лікарні
E. УНПЦЕММК
30. В залежності від кількості БШМД підстанції поділяються на категорії. Яка категорія підстанції, якщо вона має 14 БШМД?
A. перша
B. друга
C. третя
D. четверта
E. п’ята
31. До якого закладу на центральному рівні надходить вся інформація про надзвичайні ситуації в Україні? (абревіатури Вам знайомі).
A. МОЗ
B. МНС
C. МВС
D. ТЦЕММК
E. УНПЦЕММК
32. Оперативно-диспетчерська служба, що входить в Центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф приймає виклики екстреної медичної допомоги за єдиним телефонним номером. Яким?
A. 101
B. 102
C. 103
D. 109
E. 106
33. До якої категорії слід віднести станцію швидкої медичної допомоги, якщо вона обслуговує 50 тис. населення?
A. п’ятої
B. першої
C. третьої
D. четвертої
E. другої
34. За своїм складом бригади екстреної медичної допомоги поділяються на:
A. лікарські та медсестринські
B. лікарські спеціалізовані
C. фельдшерські та медсестринські
D. лікарські та фельдшерські
E. спеціалізовані та фельдшерські
35. Якщо хворий перебуває у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, психічного розладу його транспортують у супроводі:
A. батьків
B. рятувальника МНС
C. міліціонера
D. сімейного лікаря
E. санітарів психдиспансеру
36. В склад лікарської бригади входять:
A. лікар, 2 медсестри, водій
B. лікар, 2 фельдшери, медсестра, водій
C. фельдшер, 2 медсестри, водій
D. лікар, фельдшер, водій
E. Лікар, фельдшер, медсестра, водій
37. Із числа лікарських бригад можуть утворюватися спеціалізовані бригади за спеціальністю психіатрія, кардіологія та інші. За рішенням якого керівника створюються такі бригади?
A. МОЗ
B. МНС
C. Центру ЕММК
D. головного лікаря психіатричного, кардіологічного диспансеру
E. управління охорони здоров’я ОДА
38. В структуру СШМД входить відділ госпіталізації, який цілодобово веде облік ліжкового фонду лікувальних закладів і розподіляє потік пацієнтів. Яка кількість населення повинна бути на території обслуговування, щоб функціонував цей відділ?
A. > 200 тис.
B. > 300 тис.
C. > 500 тис.
D. > 700 тис.
E. > 1млн.
39. З метою наближення надання медичної допомоги населенню на догоспітальному етапі утворюють пункти тимчасового обслуговування бригад швидкої медичної допомоги. На базі якого закладу охорони здоров’я утворюють ці пункти?
A. лікарській амбулаторії, дільничній лікарні, поліклініці міста
B. дільничній лікарні, лікарській амбулаторії, багатопрофільній лікарні
C. поліклініці міста, кардіоцентрі, обласній лікарні
D. районній лікарні, райтубдиспансері, психдиспансері району
E. міська дитяча лікарня, обласна дитяча лікарня, міська стоматологія
40. Якщо в салоні санітарного транспорту настала смерть пацієнта, якого транспортували до певного лікувального закладу, що роблять з трупом?
A. залишають в лікарні, куди його транспортували
B. викликають патологоанатома для огляду трупа в транспорті
C. направляють в морг з направленням відділу МВС цього району
D. направляють в морг з направленням головного лікаря лікарні
E. направляють в морг з направленням Центру екстреної медицини і медицини катастроф
41. Невідкладну медичну допомогу дорослому та дитячому населенню надають в пункті (відділенні) міста, який є структурним підрозділом територіальної поліклініки або амбулаторії сімейного лікаря. Допомога надається в пункті при безпосередньому зверненні пацієнта. Яка територія обслуговування пунктом з дорослим та дитячим населенням відповідно?
A. 25 тис. дорослого, 15 тис. дитячого населення
B. 30 тис. дорослого, 20 тис. дитячого населення
C. 40 тис. дорослого, 25 тис. дитячого населення
D. 50 тис. дорослого, 25 тис. дитячого населення
E. 15 тис. дорослого, 10 тис. дитячого населення
42. Залежно від завдань, які виконують на етапах медичної евакуації виділяють 2 види медичного сортування. Як їх називають?
A. внутрішньо-транспортне, пунктове
B. внутрішньо-пунктове, евакуаційне
C. внутрішньо-пунктове, евакуаційно-транспортне
D. пунктово-транспортне, евакуаційне
E. внутрішнє і транспортно-евакуаційне
43. По якій категорії потерпілих визначають численні чи масові випадки при НС для надання медичної допомоги?
A. першій
B. другій
C. третій
D. четвертій
E. п’ятій
44. До якої категорії Ви віднесете СШМД, яка обслуговує 200 тисяч населення?
A. першої
B. другої
C. третьої
D. четвертої
E. п’ятої
45. Як повинна діяти БШМД, якщо по каналу зв’язку отримає сигнал «численний» випадок в зоні надзвичайної ситуації?
A. продовжує обслуговувати своїх пацієнтів району
B. терміново виїжджає до СШМД
C. виїжджає до зони «численного» випадку
D. чекає вказівок із СШМД і продовжує обслуговувати населення
E. терміново телефонує в диспетчерську і діє по їхній вказівці
46. Хто приймає кінцеве рішення щодо проведення медичного сортування при прибутті в район НС?
A. рятувальник Державної служби з НС
B. диспетчер станції ШМД
C. керівник бригади ШМД
D. головний лікар ТЦЕММК
E. начальник управління МНС області
47. До якої категорії постраждалих Ви віднесете закритий пневмоторакс, закритий перелом плеча в середній третині?
A. першої
B. другої
C. третьої
D. четвертої
E. п’ятої
48. Де розпочинається другий етап медичного сортування?
A. при винесенні потерпілого із сірого полотнища
B. при відновленні дихання і кровообігу
C. при закріпленні «жовтого» браслета на руці
D. при надходженні постраждалого на полотнище сортувального майданчика
E. при очищенні рото глотки аспіратором
49. В яку чергу евакуюють потерпілого з темно фіолетовим браслетом?
A. першу
B. другу
C. третю
D. четверту
E. без черги
50. На якому етапі заповнюється облікова статистична форма медичної документації №109-2/о – картка медичного сортування?
A. першому
B. другому
C. третьому
D. в осередку НС
E. біля осередку в безпечній зоні
51. Яка площа одного сортувального полотнища (в метрах) повинна бути на сортувальному майданчику, щоб розмістити до 10 постраждалих?
A. 5х5,5
B. 6х6
C. 6х4,5
D.7х7
E. 6х10
52. За що не несуть відповідальність рятувальники, що прибули першими до осередку на чолі з «керівником»?
A. збереження життя і здоров’я членів БШМД
B. місцезнаходження постраждалих «зеленої» категорії
C. зону розгортання медичного пункту, сортувального майданчика
D. зону проведення сортування
E. укомплектованість сумок БШМД
53. Які постраждалі не потребують деконтамінації, що винесені із осередку НС?
A. хімічного забруднення
B. радіоактивного забруднення
C. бактеріологічного забруднення
D. екологічного забруднення
E. ураження хлором
54. Який напис на жилеті спини повинен мати відповідальний за медичне рятування постраждалих?
A. командир
B. начальник
C. координатор
D. керівник
E. відповідальний
55. Шкала Глазго має три колонки для визначення глибини коми. Які із цих ознак не входять в шкалу?
A. відкриття очей
B. вербальна відповідь
C. моторна
D. фізіологічна
E. спонтанна
Список використаної літератури:
- Р.Вайдль, И.Ренч, Г.Штерцель/Экстренная помощь на догоспитальном этапе/ практич. руководство/ Минск Медтрест – 1997. – 271 с.
- Гудима А.А., Крилюк В.О., Кузьмін В.Ю. / Алгоритм організації і надання медичної допомоги при масових випадках/ Екстрена медична допомога – 2000/ №13/ С. 126-137.
- І.С. Зозуля, В.І. Боброва, А.В. Вершигора, Т.І. Ганджа, А.І. Зозуля, О.В. Іващенко, Ю.І. Марков, О.П. Мошенська, В.В. Орел, Б.І. Слонецький, М.Ф.Соколов, В.К. Худошин/Практичні навички з медицини невідкладних станів/ Київ. – 2008. – 163 с.
- І.С. Зозуля, В.І. Боброва, Б.І. Слонецький, В.К. Худошин, Т.І. Ганджа, О.В. Івашенко, В.В. Орел. /Медицина невідкладних станів / збірник тестових завдань/ Київ. – 2008 - 159 с.
- За загальною редакцією академ. АМН України В.М.Запорожан/ Медицина екстремальних ситуацій/Одеський державний медичний університет – 1999. – 411 с.
- За редакцією проф. В.П.Маленького/Невідкладні стани в медицини/ Вінниця – 2000. 354 с.
- За редакцією проф. С.О.Гур’єва /Мобільні формування Державної служби медицини катастроф як механізм управління процесом подолання медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій/ Київ – 2009. – 384 с.
- За редакцією проф.. В.С.Тарасюка /Медицина надзвичайних ситуацій. Організація надання першої медичної допомоги/ Київ ВСВ Медицина. – 2010. – 526 с.
- За редакцією проф. Ю.М.Мостового /Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених захворювань внутрішніх органів/ Вінниця, ДП «ДКФ» - 2011. – 576 с.
- Наказ МОЗ України 29.08.2008 №500 / Про заходи щодо удосконалення надання екстреної медичної допомоги населенню в Україні.
- Наказ МОЗ України 11.04.2011 №201 / Загальні вимоги щодо проведення медичного сортування постраждалих і хворих на догоспітальному етапі та в приймальних відділеннях лікувально-профілактичних закладів, у тому числі при госпіталізації постраждалих і хворих внаслідок надзвичайної ситуації.
- Наказ МОЗ України 05.06.2012 №366 / Про затвердження Загальних вимог щодо проведення медичного сортування постраждалих і хворих та форм медичної документації.
- Постанова КМУ 21.12.2012 р. №1118 / Про затвердження Порядку інформування бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги про виклик екстреної медичної допомоги та їх направлення на місце події.
- Постанова КМУ 20.11.2012 р. №1116 / Про затвердження Типового положення про центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
- Сумин С.А. /Неотложные состояния/ Учебное пособие – Москва МИА – 2004. – 656 с.
- Сучасні погляди іі можливості у наданні екстреної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях у Вінницькій області/ Матеріали науково-практичної конференції/ Вінниця – 2012. – 159 с.
- Швец Н.И., Пидаев А.В., Бенц Т.М. и др./ Неотложные состояния в клинике внутренней медицины/ Киев – 2006. – 752 с.
Підписано до друку 30.08.2013р. Зам. 046/4. Тираж 300. Формат 60х84 1/66 Ум. друк арк. 26. Друк офсетний. Вінниця. Вінницький національний медичний університет, вул. Пирогова, 56
Організація надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги в Україні