Соціальна політика Держави у Збройних Силах України

PAGE \* MERGEFORMAT8

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

завідувач кафедри №801

працівник ЗСУ В.І. Карайченцев

«___»_______________ 20___р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ

лекції з модулю 4.1

«ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ ВІЙСЬКОВОГО СОЦІАЛЬНОГО РОБІТНИКА»

Змістовий модуль 4.1 3.1. Армія як соціальний інститут та проблемне поле соціальної роботи

Заняття 1. Лекція №39. Соціальна політика Держави у Збройних Силах України

Час 2 години

Місце Корпус «Г»

Навчальні та виховні цілі

З’ясування студентами специфики армії як соціального інституту суспільства та проблемного поля соціальної роботи.

Засвоєння основних напрямків соціальної політики Держави у Збройних Силах України.

Формування у навчаємих розуміння важливості й необхідності проведення у війську ефективної військово-соціальної роботи.

Навчальні питання і розподіл часу

Вступ 5хвил.

1. Сутність і зміст соціальної політики Держави у війську 40хвил.

2. Основні завдання соціальної політики у Збройних Силах

України 40хвил.

Заключна частина 5хвил.

Матеріально-технічне забезпечення

Схема №50. Основні напрямки соціальної політики Держави у ЗСУ

Навчальна література

1. Конституція (Основний Закон) України. – К., 1996.

2. Закон України від 6.12.1991р. «Про оборону України» (в редакції Закону від 5.10.2000р.) – К., 2000.

3. Закон України від 6.12.1991р. «Про Збройні Сили України» (в редакції Закону від 5.10.2000р.) – К., 2000.

4. Закон України від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» (зі змінами і доповненнями) – К., 1991.

5. Закон України від 25.03.1992р. «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» (в редакції Закону від 18.06.1999р.) – К., 1999.

6. Концепція гуманітарного і соціально розвитку у Збройних Силах України. Схвалена Указом Президента України 12 січня 2004р.– К., 2004.

7. Указ Президента України від 21.02.2002р. «Про додаткові заходи щодо посилення турботи про захисників Вітчизни, їх правового і соціального захисту, поліпшення військово-патріотичного виховання» – К., 2002.

8. Концепція соціальної політики в ЗСУ. Схвалена рішенням колегії Міністерства оборони України 12.05.2001р. – К., 2001.

9. Актуальные проблемы развития социальной работы в Вооруженных Силах Российской Фидерации /Под ред. А.А. Чертополоха.–М.: ВУ, 2004.

10. Афанасенко В.С., Дуб Е.П., Кириллов В.В. Військово-соціальна робота у вищому військовому навчальному закладі. Навчальний посібник.–Харків: ХВУ, 2003.

11. Афонін Е.А. Становлення Збройних Сил України: соціальні та соціально-психологічні проблеми. – К., 1994.

12. Военно-социальная работа: методология, теория, практика/Под общ. ред. В.А. Кузнецова. –М.:ВУ, 2000.

ВСТУП

Соціальна робота, в якому б аспекті її не розглядати, являє собою цілісну систему діяльності, бо вона містить у собі такі складові, як суб’єкт і об’єкт, предмет (зміст), засоби, управління, що поєднуються за допомогою цілей, завдань та функцій. До того ж, ця система є відкритою бо тісно пов’язана з іншими системами: економіки, політики, права, військового захисту, влади, культури, етики, екології, побутового обслуговування тощо. Серед наведених систем особливе місце посідає армія – і як соціальна система, і як соціальна організація.

Військо, будучи складовою і специфічним атрибутом будь-якого суспільства (держави), вимагає такої ж соціальної уваги й турботи, як і всі його елементи. Проявляється ж ця турбота через конкретну соціальну політику Держави у Збройних Силах.

Метою лекції є з’ясування студентами специфіки армії як соціального інституту суспільства та проблемного поля соціальної роботи, засвоєння основних напрямків соціальної політики у Збройних Силах України, формування у навчаємих розуміння важливості й необхідності проведення у війську ефективної військово-соціальної роботи.

1 Сутність соціальної політики Держави у війську

Раніше (при вивченні другого блоку змістових модулів у сьомому семестрі) нами було з’ясовано, що соціальна політика – це складова частина внутрішньої політики держави, яка спрямована на реалізацію громадянських прав, свобод і потреб громадян і втілюється в соціальних програмах і практиці регулювання соціальних відносин в суспільстві.

Головним суб’єктом соціальної політики є держава, яка здійснює свою соціально-політичну діяльність через функціонування державної влади і органів влади федерального, регіонального і місцевого рівнів.

З точки зору об’єкта прикладання зусиль соціальна політика орієнтована на вирішення проблем різних категорій населення, нужденних у соціальній підтримці і допомозі держави. Особливою категорією громадян, які складають об’єкт соціальної політики держави в ЗСУ є військовослужбовці і громадяни, що звільнені з військової служби, а також їх сім’ї, забезпечення соціальних прав яких реалізується через соціальну політику Держави у Збройних Силах.

Соціальна політика в Збройних Силах – це частина соціальної політики держави, спрямована на: управління соціальними процесами у війську; задоволення соціальних потреб військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби і членів їх сімей; реалізацію на цій основі соціальних гарантій громадян, причетних до армійської структури; підтримання внутрішньої стійкості, стабільності і боєздатності воєнної організації.

Вказані обставини дозволяють зробити висновок про те, що соціальний захист військовослужбовців має включати в себе комплекс заходів, спрямованих

по-перше, на компенсацію обмежень, об’єктивно обумовлених характером діяльності військовослужбовців;

по-друге, на реалізацію соціальних очікувань воїнів, які покладені в основу їх професійного вибору;

по-третє, на нейтралізацію факторів, що перешкоджають ефективній службовій діяльності конкретної особи.

Здійснення цих заходів відбувається в ході воєнного будівництва держави поряд з вирішенням соціально-значущих завдань соціальної політики в Збройних Силах. З точки зору змісту і спрямованості ця політика має досить складну структуру. До її основних елементів відносяться:

- політика в сфері грошового забезпечення військовослужбовців та пенсійного забезпечення громадян, звільнених з військової служби;

- в сфері продовольчого, речового та інших видів матеріального забезпечення військовослужбовців;

- в сфері охорони здоров’я військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби і членів їх сімей;

- житлова політика;

- політика в галузі обов’язкового державного страхування військовослужбовців;

- соціальний захист найбільш уразливих груп військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби і членів їх сімей (інваліди, літні ветерани, сім’ї загиблих військовослужбовців, багатодітні сім’ї, «чорнобильці» й т.п.);

- соціальна політика відносно військовослужбовців, які, мають особливі заслуги перед державою (учасники бойових дій, ветерани війни й військової служби та ін.);

- політика в сфері соціальної адаптації військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Соціальній політиці в Збройних Силах притаманний ряд принципів, під якими розуміються основні керівні положення, які відбивають об’єктивні закономірності процесу управління соціальним розвитком воєнної організації країни:

1) принцип соціальної справедливості, який передбачає об’єктивну оцінку військової праці, реалізацію всіх прав військовослужбовців, як громадян Держави;

2) принцип відповідності рівня соціального забезпечення воєнної організації потребам воєнної безпеки і ресурсним можливостям Держави. Умовою його реалізації є комплексний аналіз соціальної, економічної і політичної ситуації в країні, який переслідує мету розв’язання соціальних проблем, а не підганяння оцінок соціальної ситуації під концепції, що розробляються;

3) принцип зосередження зусиль на ключових етапах розвитку і напрямках діяльності війська. Він дозволяю здійснювати адресність соціальної підтримки, концентрацію фінансових і матеріальних ресурсів на наданні допомоги уразливим групах військової спільноти;

4) принцип соціальної компенсації, що сприяє забезпеченню правової та соціальної захищеності військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби і членів їх сімей, необхідної для компенсації обмежень, обумовлених їх соціальним статусом. Він передбачає надання вказаним категоріям громадян певних пільг і навіть окремих безкоштовних послуг;

5) принцип соціальних гарантій, який передбачає збалансованість цілей і можливостей реалізації соціальної політики у війську;

6) принцип забезпечення прозорості та громадського контролю за діяльність органів, відповідальних за проведення соціальної політики у Збройних Силах.

Сутність і зміст соціальної політики у Збройних Силах України знайшла свій вираз у таких документах як Конституція України, законів «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про загальний військових обов’язок і військову службу», «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей», Концепція соціальної політики у Збройних Силах України та інших законодавчих актах Держави та військового відомства.

Відповідно до цих документів пріоритетами соціальної політики у ЗСУ Держава вважає:

- створення умов для забезпечення достатнього життєвого рівня військовослужбовців, працівників ЗСУ та членів їх сімей;

- сприяння зростанню престижу військової служби, пріоритетності та конкурентоздатності військової професії в контексті переходу до професійної армії;

- прогнозування, попередження і зниження інтенсивності соціальних конфліктів у військовій сфері;

- всебічний розвиток освіти, культури, поліпшення охорони здоровя зазначених вище категорій громадян України;

- оптимізація системи нормативного, правового то морально-ціннісного регулювання їх соціальної поведінки, гармонізація регулятивних механізмів, що обумовлюють цю поведінку.

Слід зазначити, що основними сферами соціальної політики держави у війську є:

соціальне забезпечення.
соціальна допомога.
соціальних захист військовослужбовців, працівників ЗСУ та членів їх сімей.

Таким чином, соціальна політика Держави у війську призвана забезпечити нормальне функціонування своєї воєнної організації, яка повинна у повному обсязі виконувати свій обов’язок по захисту країни.

Основні завдання соціальної політики у Збройних Силах України

В сучасних умовах основними завданнями вирішення всіх проблем соціальної політики в ЗСУ є:

1. Турбота про реалізацію всіх прав і гарантій щодо повного соціального захисту особового складу та цивільного персоналу ЗСУ.

2. Створення дієвих соціальних механізмів стимулювання добросовісної служби військовослужбовців та працівників ЗСУ, відновлення й підтримання на необхідному рівні їх морально-психологічного і фізичного потенціалів на подальше сумлінне виконання своїх службових обов’язкі.

3. Удосконалення стосунків між військовослужбовцями і трудових відносин під час виконання особовим складом і цивільним персоналом ЗСУ службових обов’язків, що є умовою для створення у військових колективах (частинах і підрозділах ЗСУ) здорової морально-психологічної атмосфери, високого соціального самопочуття кожного воїна і працівника ЗСУ.

4. Сприяння прийняттю нормативно-правових актів, спрямованих на реформування системи соціального забезпечення військовослужбовців, працівників ЗСУ та членів їх сімей, вдосконалення порядку їх соціального страхування, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, соціального обслуговування, соціального захисту інвалідів військової служби, ветеранів війни і праці, громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС та соціальну підтримку осіб, звільнених із ЗСУ, та членів їх сімей.

5. Збільшення реальних доходів військовослужбовців, працівників ЗСУ та членів їх сімей. Тут слід ураховувати, що військовослужбовці за законом не мають право окрім служби мати інші додаткові джерела доходів, тобто працювати в інших сферах трудової діяльності.

6. Перерозподіл доходів на користь тих категорій військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, і членів їх сімей, низький рівень матеріальної забезпеченості яких не може бути підвищений на підставі їх службової і трудової діяльності (інваліди, сім’ї військовослужбовців, що втратили годувальника, багатодітні і неповні сім’ї і т.п.).

7. Сувора диференціація в наданні соціальних благ та послуг в залежності, з одного боку, від потреб в них, з іншого - від характеру виконуваних завдань, складності, напруженості і інтенсивності військової праці.

8. Особлива турбота про членів сімей військовослужбовців: захист їх трудових прав, охорона праці, працевлаштування, створення робочих місць, дошкільних, шкільних та інших навчальних та культурно-просвітницьких закладів тощо.

9. Створення належних житлово-побутових умов усім категоріям військовослужбовців та членам їх сімей.

10. Сприяння отриманню дітьми військовослужбовців освіти та бажаної професії у військових та інших навчальних закладах.

11. Захист прав військовослужбовців, працівників ЗСУ та осіб, звільнених з військової служби у зв’язку із скороченням Збройних Сил, створення їм умов для оволодіння цивільними професіями або для перекваліфікації.

12. Цільове спрямування частини коштів, отриманих від господарської діяльності Збройних Сил, а також із позабюджетних джерел, на розвиток соціальної та культурної інфраструктури гарнізонів та військових містечок.

Реалізація основних напрямків соціальної політики у Збройних Силах України здійснюється через:

- соціальний захист як систему гарантованих Конституцією України економічних, соціальних та правових заходів щодо забезпечення життєдіяльності всіх об’єктів соціальної політики в ЗСУ (військовослужбовців, працівників, їх сімей) і у першу чергу тих осіб, які потрапили у складні життєві обставини, створенні умов для подолання цих обставин та можливості рівної участі у житті суспільства. Такий захист надається через систему обов’язкового соціального страхування та додаткові соціальні допомоги;

- загальновійськове державне соціальне страхування у війську як систему прав, обов’язків і гарантій, яке передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення осіб у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втраті годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості ті інших випадках, передбачених законом;

- соціальну допомогу як сукупність заходів щодо забезпечення соціального захисту громадян, причетних до армійської структури, шляхом надання додаткових до соціального страхування послуг у вигляді матеріальної допомоги, соціального обслуговування та пільг особам, які знаходяться у складних життєвих обставинах;

- соціальне обслуговування – надання спеціальними службами та кваліфікованими спеціалістами різних видів послуг, необхідних особам, що є членами армійської спільноти, які недостатньо захищенні у соціальному плані, для їх адаптації до навколишніх умов та повноцінного життя в суспільстві.

Основною умовою запровадження у життя заходів соціальної політики у Збройних Силах вважається удосконалення механізму фінансового, правового, організаційно-штатного та інформаційного забезпечення. Коротко їх розкриємо.

Основним ДЖЕРЕЛОМ ФІНАНСУВАННЯ програм соціальної політики в ЗСУ є кошти Державного бюджету України. Додатковим джерелом ресурсів у соціальній сфері можуть бути цільові допомоги окремих спонсорів, благодійних організацій, доходи від господарчої діяльності окремих армійських структур, позики і кредити, а також інвестиції для виконання конкретних соціальних програм в інтересах армійського відомства та інші джерела, що не заборонені чинним законодавством.

ПРАВОВОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ здійснення соціальної політики у Збройних Силах України сприяє впровадження механізму проведення експертизи нормативно-правових актів, що регулюють правові відносини у армійській соціальній сфері, та подальше вдосконалення процесу соціального управління у війську,

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ШТАТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ передбачає відповідність організаційних форм і методів діяльності суб’єктів соціальної політики у ЗСУ змісту, характеру і обсягу її завдань.

До системи є суб’єктів соціальної політики у Збройних Силах відноситься Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України та інші органи військового управління, які здійснюють формування складових соціальної політики у війську та реалізацію визначених завдань.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ полягає у ефективному використанні різноманітних засобів, форм, методів і прийомів у своєчасному доведенні до об’єктів соціальної політики у війську, її сутності та змісту відповідних соціально-правових актів, які спрямовані на реалізацію цієї політики.

На підставі всього розглянутого можна сформулювати визначення соціальної політики у ЗСУ.

Соціальна політика у Збройних Силах України – це діяльність органів військового управління щодо розвитку та управління соціальною складовою Збройних Сил України з метою задоволення соціальних потреб і інтересів військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також підтримки, захисту та соціальної реабілітації військовослужбовців та осіб, які звільнені із Збройних Сил України.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Загальні висновки по лекції:

1. Соціальна політика у Збройних Силах України є складовою частиною соціальної політики Держави і будується відповідно до чинного законодавства України, визначених державою принципів, стандартів та нормативів.

2. Основною метою соціальної політики в Збройних Силах України є забезпечення необхідних умов військовослужбовцям для повного і якісного виконання ними своїх службових обов’язків, створення гідних умов життя.

Відповіді викладача на запитання студентів.
Завдання навчаємим на самостійну роботу.

Лекцію підготував старший викладач кафедри №801

працівник ЗСУ Е.П. Дуб

Лекція обговорена і схвалена на засіданні ПМК

Протокол №_____від «___» ____________20__року

Соціальна політика Держави у Збройних Силах України